Аналіз фінансового стану ТОВ "Кеп"

Значення фінансового аналізу та його роль в сучасних умовах господарювання. Управління фінансовим станом ТОВ "Кеп". Аналіз структури та динаміки балансу та економічного потенціалу ТОВ "Кеп". Оцінка фінансового стану ТОВ "Кеп" за системою "Дюпон".

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 09.02.2010
Размер файла 98,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Значення фінансового аналізу та його роль в сучасних умовах господарювання

1.1 Сутність та задачі аналізу фінансового стану суб'єкта господарювання

1.2 Методика проведення фінансового аналізу на підприємстві

1.3 Взаємозв'язок фінансового аналізу з управлінською діяльністю суб'єкта господарювання

Розділ 2. Управління фінансовим станом ТОВ «Кеп»

2.1 Аналіз структури та динаміки балансу

2.2 Аналіз економічного потенціалу ТОВ «Кеп»

2.3 Аналіз результативності фінансово-господарської діяльності

Розділ 3. Оцінка фінансового стану ТОВ «Кеп»

3.1 Визначення прибутковості підприємства

3.2 Оцінка фінансового стану підприємства за системою «Дюпон”

3.3 Аналіз інвестиційної привабливості підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Перехід до ринкової економіки потребує якісних змін організаційної структури господарювання і переходу до формування нових організаційно-правових форм підприємницької діяльності. Становлення малого бізнесу в нашій країні - це одне з найважливіших направлень в для економіки і соціального розвитку. Малий бізнес може допомогти не тільки виходу з кризової економічної ситуації, але й вирішити інші, більш довгострокові задачі розвитку ринкових відносин. Отже, в Україні має бути забезпечений розвиток малих підприємств. Саме тому в даний час є актуальним проведення аналізу фінансового стану суб'єктів господарювання малого бізнесу. Адже цей аналіз необхідний для самого підприємства з метою виявлення дійсного стану підприємства і коригувати його діяльність в результаті виявлення відхилень. Цей аналіз необхідний і для інвесторів, і для кредиторів, які вкладають кошти в діяльність підприємства. Даний аналіз необхідний і для державних органів, які виявляють його платоспроможність, реальний стан виробництва.

Дана звіт має важливе теоретичне і практичне значення. З теоретичної сторони вона дає поняття аналізу і показує його значення в діяльності та управлінні підприємством. З практичної - показує методику аналізу, який можна частково або повністю використовувати при аналізі діяльності підприємства.

При написанні звіту була поставлена основна мета - це розкрити комплекс показників, який може бути використаний при аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства незалежно від форми власності і розміру та провести оцінку фінансового стану даного підприємства.

Основні задачі:

Теоретично і практично обґрунтувати необхідність проведення аналізу;

Виділити групи показників, які можна використовувати при аналізі;

Розкрити економічне поняття кожного показника;

Використовуючи комплекс показників провести аналіз за даними підприємства;

Зробити висновок за отриманими результатами;

Оцінити поточний фінансовий стан підприємства.

При написанні звіту був використаний горизонтальний і вертикальний аналіз балансу та коефіцієнтний аналіз. Оцінка фінансового стану була проведена з використанням показників прибутковості, системи «Дюпон” та показників інвестиційної привабливості.

Структура звіту

Звіт містить вступну і заключну частину, п'ять розділів, список використаних джерел, додатки.

Перший розділ “значення фінансового аналізу та його роль в сучасних умовах господарювання” складається з трьох підрозділів. В ньому розкрито поняття “аналізу” і обґрунтована необхідність проведення аналізу для успішної звіту підприємства, охарактеризована структура комплексного аналізу. А також показаний взаємозв'язок фінансового аналізу з управлінською діяльністю суб'єкта господарювання.

Другий розділ “управління фінансовим станом тов « кеп» містить три підрозділи. В ньому проведений аналіз структури та динаміки балансу; аналіз економічного потенціалу та результативності фінансово-господарської діяльності.

Третій розділ “оцінка фінансового стану тов « кеп» містить три підрозділи. У ньому подана оцінка фінансового стану підприємства за допомогою показників прибутковості; системи «Дюпон”; та показників інвестиційної привабливості підприємства.

Розділ 1 значення фінансового аналізу та його роль в сучасних умовах господарювання

1.1 Сутність та задачі аналізу фінансового стану суб'єкта господарювання

Етимологічно слово “аналіз” (від грецького analysis) означає розгляд, вивчення, наукове дослідження будь-чого шляхом розчленування, розкладанням цілого на його складові. Аналіз по суті являє собою неодмінний атрибут діяльності людини у будь-якій сфері буття. Використовується він і у фінансово-господарській діяльності.

Фінансово-господарський аналіз вивчає економіку підприємства з метою оцінки результатів їх господарської діяльності і використанням фінансових ресурсів, причинно-наслідкові зв'язки, які їх визначають, виявлення резервів і шляхів підвищення ефективності звіту підприємства[19].

Для розкриття предмету фінансово-економічного аналізу і його змісту, вивчення завдань, які стоять перед ним в умовах розвитку ринкових засад в економіці, необхідно правильно розуміти сам термін “фінансово-господарська діяльність”.

Під фінансово-господарською діяльністю в ринковій економіці розуміють діяльність, спрямовану на раціональне використання наявних власних і залучених фінансових ресурсів з максимальним ефектом (який виражається рівнем прибутковості, рентабельності), на управління всіма господарськими процесами у русі такого спрямування[16].

Для досягнення успіху у ринковій конкурентній боротьбі підприємець повинен мати точне уявлення про розвиток безлічі економічних явищ, таких як попит і пропозиція на засоби виробництва, конкурентні товари і послуги, що його підприємство пропонує ринкові, про шляхи досягнення економії витрат на виробництво, підвищення ефективності використання наявних ресурсів та про інші складові підвищення ефективності своєї діяльності, всі вони повинні бути певним чином описані, в тому числі обов'язково у взаємозв'язку, взаємозалежності і взаємозумовленості. Для того щоб таке описання і аналіз були ефективним інструментом управління підприємством, вони не можуть обмежуватись лише низкою безладних перерахувань і констатацій, локальних висновків. Вони обов'язково мають бути підпорядковані певній системі, і перш за все це стосується необхідності додержання діалектичного підходу до цілого та його частин, до аналізу і його протилежності - синтезу.

Систематичний підхід передбачає вивчення і аналіз фінансово-господарської діяльності як єдиного цілого, єдиної системи[7].

Аналіз фінансового стану - невід'ємний елемент як фінансового менеджменту на підприємстві так і його економічних взаємовідносин з партнерами та фінансово-кредитними системами.

За допомогою чітко організованого аналізу можна вчасно відстежити погіршення фінансового стану підприємства, коли поряд із показниками стабільності фінансового стану з'являються показники, що характеризують негативні тенденції у виробничій і господарській діяльності, які можуть призвести до банкрутства.

Тому основною метою аналізу фінансового стану є:

Виявити зміни в показниках фінансового стану;

Виявити фактор, що впливають на фінансовий стан підприємства;

Оцінити кількісні та якісні зміни фінансового стану;

Оцінити фінансове положення підприємства на конкретну дату;

Виявити тенденцію зміни фінансового стану підприємства

Фінансовий аналіз являє собою спосіб накопичення; трансформації і використання інформації фінансового характеру, який має на меті вирішення таких задач:

Оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;

Оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їх фінансового забезпечення;

Виявити доступні джерела коштів і оцінити можливість і доступність їх мобілізації;

Спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.

Розглядають внутрішній і зовнішній аналіз діяльності.

Внутрішній аналіз проводиться для потреб управління підприємством. Його результати використовують для планування, контролю і прогнозу фінансового положення.

Зовнішній аналіз проводиться всіма суб'єктами, які використовують опубліковану інформацію.

Основними задачами як внутрішнього так і зовнішнього аналізу є:

Загальна оцінка фінансового положення і факторів його зміни;

Вивчення відповідності між засобами і джерелами, раціональності їх розміщення і ефективності використання;

Дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;

Визначення ліквідності і фінансової стійкості підприємства;

Довгострокове і короткострокове прогнозування стійкості фінансового положення.

Для вирішення цих задач вивчаються:

Наявність, склад і структура засобів підприємства, причини і наслідки їх змін, наявність, склад і структуру джерел засобів підприємства, причини і наслідки їх змін;

Стан, структура і зміна довгострокових активів;

Наявність, структура поточних активів і сфери виробництва і оборотності, причини і наслідки їх змін;

Ліквідність і якість дебіторської заборгованості;

Платоспроможність і фінансову гнучкість;

Ефективність використання активів і окупність інвестицій.

Крім того вирішуються і інші задачі. Наприклад, важливою задачею внутрішнього аналізу є оцінка ситуації, визначення можливостей отримання зовнішнього фінансування. Для цього визначається загальна необхідність підприємства в фінансових ресурсах, в тому числі і в залучених; рівень ділового ризику; результати переговорів з власниками капіталу. При зовнішньому аналізі вивчається реальна вартість майна підприємства , робиться прогноз наступних фінансових надходжень, структури капіталу, рівня і тенденції зміни дивідендів та ін[14].

1.2 Методика проведення фінансового аналізу на підприємстві

В даний час в світовій практиці відомі десятки показників, які використовуються для оцінки фінансово-господарського стану підприємства. Застосування тих чи інших показників зумовлюється цілями аналізу, інформаційними потребами зацікавлених осіб.

Але можливо узагальнення цих показників. Деталізований аналіз узагальнює ці показники. Його мета - це більш детальна характеристика майнового та фінансового положення господарюючого суб'єкта, результатів його діяльності в попередньому періоді, а також можливість розвитку суб'єктів на перспективу.

Фінансово-господарська діяльність забезпечується наявними фінансовими ресурсами (капіталом) - як власними так і позичковими. Їх розмір і стан розміщення в активи характеризується бухгалтерським балансом, який являє собою основне джерело аналізу фінансового стану. Валюта балансу відповідає про розмір фінансових ресурсів, якими володіє підприємство на звітну дату, а динаміка цього показника характеризує процес нарощування (або, навпаки, зменшення) фінансового потенціалу підприємства. Ознакою фінансової стійкості будь-якого суб'єкта господарювання є постійне зростання валюти його балансу, тобто загальної суми його фінансових ресурсів. Якщо має місце зменшення загальної суми фінансових ресурсів підприємства (валюти балансу), треба проаналізувати, за рахунок яких факторів це відбулося. Серед причин цього зменшення найважливіші такі:

Збитки від реалізації продукції, від позареалізаційних операцій

Ліквідація недоамортизованих об'єктів основних засобів і нематеріальних активів

Нестачі, крадіжки, псування товарно-матеріальних цінностей у разі не віднесення їх на винних

Витрати за рахунок прибутку на матеріальне заохочення працюючих, на виплату дивідендів, на соціальні заходи у розмірах, які перевищують новостворені відповідні цільові фонди

Зменшення суми довготермінових і короткотермінових кредитів комерційних банків, інших позикових ресурсів

Перші з чотирьох перерахованих факторів є результатом тих чи інших недоліків у діяльності підприємства, тобто завжди несуть негативне забарвлення. Що стосується скорочення суми кредитів та інших позичок, то при аналізі цього фактора слід з'ясувати, чи таке зменшення викликане об'єктивним станом фінансових ресурсів, чи воно було результатом зниження довіри до підприємства з боку кредиторів[16].

Починаючи аналіз стану підприємства по даним балансу, перше, на що необхідно звернути увагу, - це те, що для проведення аналізу неефективно розглядати показники за один період. Найцінніше вивчати дані, які охоплюють два і більше періодів. Прослідковуючи тенденції, можна знайти цінні ключові моменти в відношенні росту та інших факторів, які справляють вплив на діяльність підприємства[12].

Основні фонди служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних фондів(екстенсивно) так і через підвищення ефективності їх використання(інтенсивно). Найбільш економічно виправданим для підприємства є збільшення часу звіту устаткування, повне завантаження його наявного парку, кваліфікований догляд за його роботою та ін. Мета аналізу майнового стану полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними фондами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними підприємствами, виграти в якій можуть ті, які найбільш ефективно використовують всі види наявних ресурсів[20].

Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство повинно забезпечити такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками майна, найманими працівниками.

Фінансовий стан підприємства - це складна, інтегрована за показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями[4].

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Найбільш відомі та широко використовуються такі інструменти для аналізу фінансового стану, як відношення(коефіцієнти), розрахунок яких базується на наявності певних зв'язків між окремими статтями балансу. Вони показують відношення між двома величинами. Аналіз цих відхилень дозволяє виявити скриті явища. Правильне пояснення явища дає можливість побачити проблеми, які потребують більш поглибленого вивчення.

Вивчення відношень при аналізі фінансового положення необхідно для розуміння процесів, які відбуваються і більш правильної їх оцінки не тільки для поточного моменту, але й на перспективу[34].

Найбільш розповсюдженими і вивчаємими є слідуючи відношення: фінансової стійкості і ліквідності.

Фінансовий стан може бути стійким і нестійким(кризовим). Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно мати гнучку структуру капіталу, вміти організовувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне переважання доходів над видатками з метою забезпечення платоспроможності.

Фінансова стійкість підприємства - це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівність своїх активів і пасивів в змінному внутрішньому і зовнішньому середовищі, гарантуюча його постійну платоспроможність і інвестиційну привабливість в рамках допустимого рівня ризику.

Фінансовий стан суб'єктів господарювання, його стійкість в багато чому залежить від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позичкових коштів) і від оптимальної структури активів підприємства і в першу чергу від співвідношення основних і оборотних коштів.

Необхідність у власному капіталі зумовлена вимогами самофінансування підприємств. Він є основою самостійності і незалежності. Особливість власного капіталу в тому, що він інвестується на довгостроковій основі і піддається найбільшому ризику. Чим вища його доля в загальній сумі активів і менша доля залучених коштів, тим вище буфер, який захищає кредиторів від збитків, отже, менше ризик збитків[8].

Але, потрібно зважати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо в тих випадках, коли виробництво має сезонний характер. Тоді в один період будуть накоплюватись кошти на рахунках в банку, а в інший їх буде недостатньо. Крім того, якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платити за кредитні ресурси, то залучуючи кошти, він може підвищити рентабельність власного (акціонерного) капіталу.

Але, в той же час, якщо кошти підприємства створенні за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким, так як з капіталом короткострокового користування необхідна постійна оперативна звіт, направлена на контроль за своєчасним їх поверненням.

Отже, від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і залученого капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства. Правильна стратегія в цьому питанні може багатьом підприємствам підвищити ефективність діяльності.

Визначити фінансову стійкість можна і за допомогою визначення типу фінансової стійкості[5].

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (а1) -- суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використанні для здійснення поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

2. Активи, що швидко реалізуються (а2), -- активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників, взаємо відносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умові надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу та ряду інших факторів.

3. Активи, що повільно реалізуються (а3), -- найменш ліквідні активи -- це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банку, від якості й попиту на продукцію, ці конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків тощо.

4. Активи, що важко реалізуються (ад) -- це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу і активу балансу «необоротні активи».

Отже, перші три групи активів (а1, а2, а3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

1. Найбільш строкові зобов'язання (п1) -- кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.

2. Короткострокові пасиви (п2) -- короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (п3) -- довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.

4. Постійні пасиви (п4) -- статті розділу і пасиву балансу.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 >п1

А2 >п2

А3 >п3

А4 <п4

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково : виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості.

Недотримання будь-якої із перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної[30].

Проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства можна за допомогою показників оборотності та рентабельності підприємства.

Показники оборотності показують скільки раз в рік (чи за аналізуємий період) “обертаються” ті чи інші активи підприємства.

Всі названі величини розраховуються у вигляді співвідношення показників. Але показникам оборотності оборотних коштів властиві і натуральні виміри. Їх можна виміряти числом оборотів за певний період часу чи тривалістю одного обороту[31].

Велике значення при аналізі поточних активів повинно бути приділено дебіторській заборгованості. При наявності конкуренції і проблем збуту продукції підприємства її продають. Тому дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотних коштів.

Значну відносну вагу в складі джерел коштів підприємства займають залучені кошти, в тому числі і кредиторська заборгованість. Інколи, особливо на малих підприємства, може мати місце неповний облік заборгованості, тобто в балансі може бути показана сума, що менша реальної заборгованості.

Реалізації та загальну величину активів підприємства. Поділивши величину чистого прибутку на виторг від реалізації визначимо, який відсоток від кожної гривні реалізованої продукції відкладається для власників [32].

Далі, щоб визначити, скільки разів щорічно підприємство “обертає” свої сумарні активи, виторг від реалізації ділиться на загальну суму активів. Результат множення дає значення коефіцієнта прибутковості активів (рис. 1.1).

Рис. 1.1 взаємозв'язок окремих показників оцінки фінансового стану підприємства (таблиця «Дюпон”)

Якщо б підприємство фінансувалося лише за рахунок власного капіталу, то значення коефіцієнта прибутковості власного капіталу та значення коефіцієнта прибутковості після вирахування податків та процентів були б однакові, тому що величина загальної вартості активів дорівнювала б величині власного (акціонерного) капіталу.

Якщо ж підприємство використовує позиковий капітал, величина цих коефіцієнтів не однакова. Якщо величина власного акціонерного капіталу менша, ніж 100 %, то коефіцієнт прибутку власного капіталу має бути більший, ніж коефіцієнт прибутковості після вирахування процентів та податків (рентабельність активів).

Особливістю є те, що коефіцієнт прибутковості активі після вирахування податків та відсотків повинен бути помножений на мультиплікатор власного (акціонерного) капіталу[32].

1.3 Взаємозв'язок фінансового аналізу з управлінською діяльністю суб'єкта господарювання

В даний час аналіз фінансово-господарської діяльності займає важливе місце серед економічних наук. Його розглядають в якості однієї з функцій управління виробництвом. Місце аналізу в системі управління можна відобразити схемою (рис. 1.2).

Рис. 1.2 місце аналізу в системі управління

Контролю за їх виконанням. Планування починається і закінчується аналізом результатів діяльності підприємства. Аналіз дозволяє підвищити рівень планування, зробити його науково обґрунтованим.

Також велика роль відводиться аналізу при визначенні і використанні резервів підвищення ефективності виробництва. Він сприяє економному використанню ресурсів, виявленню та впровадженню передового досвіду, науковій організації праці, нової техніки і технології виробництва, попередженню зайвих витрат та ін. Таким чином, фінансово-господарський аналіз є важним елементом в системі управління виробництвом, дійовим засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів, основою розробки науково-обґрунтованих планів і управлінських рішень. Необхідність аналізу з кожним роком зростає. Це зумовлено різними обставинами.

По-перше, необхідністю невідхильного підвищення ефективності виробництва у зв'язку з ростом дефіциту та цін на ресурси, підвищення науко- та капіталоємкості виробництва.

По-друге, відходом від командно-адміністративної системи управління і поступовим переходом до ринкових відносин.

По-третє, створення нових форм господарювання у зв'язку з роздержавленням економіки, приватизацією підприємств та іншими причинами.

В цих умовах керівник підприємства не може розраховувати тільки на свою інтуїцію. Управлінські рішення та дії сьогодні повинні базуватись на точних розрахунках, глибокому та всесторонньому аналізі[25].

Недооцінка ролі фінансово-господарської діяльності приводить до помилок в планах і управлінських рішеннях, і це приносить значні втрати. І, навпаки, ті підприємства, на яких серйозно відносяться до фінансово-господарського аналізу, мають добрі результати, високу економічну ефективність.

Розділ 2 Управління фінансовим станом ТОВ «Кеп»

Аналіз структури та динаміки балансу

Аналіз структури статей балансу та динаміки його змін проводиться за допомогою одного з наступних способів:

Аналіз безпосередньо по балансу без попередньої зміни балансових статей;

Складання порівняльного аналітичного балансу шляхом з'єднання деяких однорідних за структурою елементів балансових статей;

Проведення додаткового корегування балансу на індекс інфляції з наступним з'єднанням статей в необхідному аналітичному розрізі.

У більшості випадків аналіз структури і динаміки фінансового стану підприємства проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна отримати шляхом ущільнення деяких статей і доповнення його показниками структури.

Порівняльний аналітичний баланс цінний тим, що він зводить воєдино і систематизує ті розрахунки, які проводить аналітик при ознайомленні з балансом.

Після проведення групування і зведення результатів в таблицю 2.1, проведемо аналіз.

Звернемо спочатку увагу на зміну в майновому стані підприємства. Так в 2007 році порівняно з 2006 роком майно підприємства збільшилось на 16,58%. Це свідчить про розширення підприємством господарського обороту, що в цілому є позитивною характеристикою.

Наступний крок - проаналізуємо структуру активів.

Таблиця 2.1 Аналітичний баланс ТОВ «Кеп» за 2006 рік

Показники

Абсолютні величини

Відносні величини

Відхилення

Відношення абсолютних величин

На початок

На кінець

На початок

На кінець

Абсолютних вели чин

Відносних вели чин

До початку пері оду

До валюти балансу

1. Необоротні активи

Незавершене будівництво

5.6

5.8

5.56

4.94

0.2

-0.62

3.57

1.2

Основні засоби

17.4

17.9

17.28

15.2

0.5

-2.04

2.87

2.99

Усього за розділом 1

23.0

23.7

22.84

20.19

0.7

-2.65

3.04

4.19

2. Оборотні активи

Запаси

49.3

37.3

48.96

31.77

-12.0

-17.18

-24.34

-71.86

Витрати майбутніх періодів

17.9

27.7

17.77

23.59

9.8

5.82

54.75

58.68

Грошові кошти і їх еквіваленти

9.1

27.1

9.04

23.08

18.0

14.04

197.8

107.78

В структурі сукупних активів підприємства необоротні активи займають незначну частину: в 2006 році - 22,84%, в 2007 році - 20,19%. Це говорить про те, що підприємство має “легку” структуру активів, що свідчить про мобільність майна підприємства. Також необхідно відмітити, що попередньо з попереднім, в 2007 році доля необоротних активів в майні підприємства знизилась на 2,65%. Такі зміни сприяють оборотності.

Вартість оборотних активів підприємства в 2006 році зросла на 15,8 тис. Грн. (або на 2,54% порівняно з 2006роком). При цьому збільшилась на 94,61% доля оборотних активів в структурі активів підприємства. Це свідчить про збільшення обсягів реалізації.

Розглянемо зміну окремих оборотних статей активів підприємства. Як видно з розрахунків, найбільший вклад в формування оборотних активів підприємства як в 2006році так і в 2007 році внесли запаси 48,96% і 31,77% відповідно. В 2006 році в формування оборотних активів підприємства внесла також і дебіторська заборгованість - 23,59% та грошові кошти - 23,08%.

Дані, які показані в пасивах аналітичного балансу, дозволяють визначити, які зміни виникли в структурі власного і позиченого капіталу. В даному випадку основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал, а конкретніше - це нерозподілений прибуток. За 2006 рік його доля в структурі пасивів склала 89,97%. За 2007 рік його доля дещо зменшилась (на 1,21%) і склала 88,76%. Це пов'язано з ростом позичкових коштів.

Розглянемо тепер вплив позичкових коштів на формування майна підприємства. За 2006-2007 роки вони складають незначну частину в структурі майна підприємства, порівняно з власним капіталом, відповідно 10,03% та 6,18%. І в формуванні вартості майна складають лише 18,56%, в той час як власний капітал - 81,44%.

Аналіз проведений з використанням таблиці 2.2 дає такі результати.

В першу чергу звернемо увагу на зміну в майновому стані підприємства. Так в 2007 році порівняно з 2006 роком майно підприємства збільшилось на 15,76%. Це свідчить про розширення підприємством господарського обороту, що в цілому є позитивною характеристикою.

Розглянемо зміну окремих оборотних статей активів підприємства. Як видно з розрахунків, найбільший вклад в формування оборотних активів підприємства як в 2007 році найбільший вклад в .

Таблиця 2.2 Аналітичний баланс ТОВ «Кеп» за 2006 рік

Показники

Абсолютні величини

Відносні величини

Відхилення

Відношення абсолютних величин

На поча ток

На кі нець

На початок

На кі нець

Абсолютних вели чин

Відносних вели чин

до почат ку пе ріоду

до валю ти ба лансу

1. Необоротні активи

Незавершене будівництво

6.8

68.4

5.0

28.57

61.6

23.57

905.9

59.52

Основні засоби

17.3

82.4

12.73

34.4

65.1

21.69

376.3

62.9

Усього за розділом 1

24.1

150.8

17.73

62.99

126.7

45.26

525.7

122.4

2. Оборотні активи

Запаси

74.7

44.9

54.97

18.71

-29.8

-36.26

-39.9

-28.8

Дебіторська заборгованість

26.8

22.2

19.72

9.27

-4.6

-10.45

-17.2

-4.44

Грошові кошти і їх еквіваленти

8.8

18.4

6.47

7.69

9.6

1.22

109.1

9.27

Інші оборотні активи

1.0

2.4

0.74

1.0

1.4

0.26

140.0

1.35

Усього за розділом 2

111.3

87.9

81.9

36.72

-23.4

-45.18

-21.02

-22.61

3.витрати майбутніх періодів

0.5

0.7

0.37

0.2

0.2

-0.08

40.0

0.19

Баланс

135.9

239.4

100

100

103.5

0

76.16

100

1. Власний капітал

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

122.0

136.8

89.77

57.14

14.8

-32.63

12.13

14.3

Усього за розділом 1

122.0

136.8

89.77

57.14

14.8

-32.63

12.13

14.3

2.забезпечення наступних витрат і платежів

Цільове фінансування

6.0

-

4.41

-

-6.0

-4.41

-100

-5.8

Усього за розділом 2

6.0

-

4.41

-

-6.0

-4.41

-100

-5.8

4. Поточні зобов'зання

Кредиторська заборгованість

-

91.9

-

38.39

91.9

38.39

-

88.79

Поточні зобов'язання за розрахунками

2.4

2.0

1.77

0.84

-0.4

-0.93

-1.67

-0.39

Інші поточні зобов'язання

5.5

8.7

4.05

3.63

3.2

-0.42

7.64

3.09

Усього за розділом 4

7.9

102.6

5.82

42.86

94.7

37.04

1198.73

91.5

Баланс

135.9

239.4

100

100

103.5

0

76.16

100

Проаналізуємо, що ж визвало такий спад долі оборотних активів - це зменшення статті “запаси” на 29,8 тис. Грн. (або на 39,89%). Але основною причиною є різке збільшення долі необоротних активів в вартості майна підприємства.

Аналіз пасиву показує, що нерозподілений прибуток збільшився на 14,8 тис. Грн., але в структурі пасивів склав 57,14%, що нижче за попередній період на 32,63%. Це пояснюється значним збільшенням поточних зобов'язань, зокрема кредиторської заборгованості. В цьому році спостерігається зниження долі власного капіталу і зростання позичкового. Негативно це можна розглядати зі сторони банків і зі сторони інвесторів, адже вони зацікавлені в більшій долі власних коштів у підприємства, що знижує фінансовий ризик. Але для підприємства, при умові, що позичені кошти отримані під менший відсоток, ніж економічна рентабельність підприємства, це дає змогу розширити виробництво і підвищити дохідність власного капіталу. Порівняно з 2006 роком відбувається різкий ріст позичкових коштів на 94,7 тис. Грн. (або на 37,04%). І майже на половину, а точніше на 42,86%, формування майна підприємства відбувається за рахунок позичкових коштів. Основну долю складає кредиторська заборгованість, яка складає 38,39% в формуванні пасиву балансу, чи 89, 57% в формуванні поточних зобов'язань. Такі зміни є в цілому позитивною тенденцією, так як доля власного капіталу залишається більшою за 50%, а в останньому періоді відбулось залучення позичкових коштів у вигляді кредиторської заборгованості, що в перспективі розглядається як розширення діяльності.

Аналіз діяльності підприємства за порівняльним аналітичним балансом має такий вигляд. Дані для аналізу приведені в таблиці 2.3

Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в наявності підприємства, тобто про вкладення його у відповідне майно та матеріальні цінності, про залишки вільної грошової маси і т. Д. Ці данні можна отримати з аналізу статей балансу.

В першу чергу звернемо увагу на зміни в майновому стані підприємства. В даному випадку вартість майна підприємства збільшилась на 2.6 %, що свідчить про розширення підприємством господарського обороту, і в цілому є позитивною характеристикою. В структурі сукупних активів підприємства найбільшу відсоткову вагу мають необоротні активи (61.24 %). Це свідчить про значні накладні витрати і високої залежності від зміни виручки. При цьому варто відмітити, що в порівнянні з попереднім періодом доля необоротних активів у майні підприємства знизилась на 1.75 %. Такі зміни сприяють прискоренню оборотності.

Таблиця 2.3 Аналітичний баланс за і півріччя ТОВ «Кеп» за 2007 рік

Показники

Абсолютні величини

Відносні величини

Відхилення

Відношення абсолютних величин

На поча ток

На кі нець

На початок

На кі нець

Абсолютних вели чин

Відносних вели чин

до почат ку пе ріоду

до валю ти ба лансу

1. Необоротні активи

Незавершене будівництво

68.4

19.2

28.57

7.82

-49.2

-20.75

-71.9

-793.5

Основні засоби

82.4

131.2

34.4

53.42

48.8

19.0

59.2

787.1

Усього за розділом 1

150.8

150.4

62.99

61.24

-0.4

-1.75

-0.26

-6.45

2. Оборотні активи

Запаси

44.9

53.8

18.71

21.9

8.9

3.19

19.82

143.5

Дебіторська заборгованість

22.2

17.8

9.27

7.25

-4.4

-2.02

-19.8

-70.9

Грошові кошти і їх еквіваленти

18.4

20.3

7.69

8.26

1.9

0.57

10.3

30.64

Інші оборотні активи

2.4

2.6

1.0

1.07

0.2

0.07

8.3

3.28

Усього за розділом 2

87.9

94.5

36.72

38.48

6.6

1.76

7.5

106.45

3.витрати майбутніх періодів

0.7

0.7

0.29

0.28

-

-0.01

-

-

Баланс

239.4

245.6

100

100

6.2

-

2.59

100

1. Власний капітал

Нерозподілений прибуток

136.8

164.5

57.14

66.98

27.7

9.84

20.25

446.8

Усього за розділом 1

136.8

164.5

57.14

66.98

27.7

9.84

20.25

446.8

4. Поточні зобов'язання

Кредиторська заборгованість

91.9

69.7

38.39

28.38

-22.2

-10.01

-24.16

-358

Поточні зобов'язання за розрахунками

2.0

2.3

0.84

0.94

0.3

0.1

15.0

4.84

Інші поточні зобов'язання

8.7

9.1

3.63

3.7

0.4

0.07

4.6

6.49

Усього за розділом 4

102.6

81.1

42.86

33.02

-21.5

-9.84

-20.9

-346

Баланс

239.4

245.6

100

100

6.2

-

2.59

100

Аналізуючи структуру залученого капіталу видно, що на початок звітного періоду доля поточних зобов'язань складала 42.86 % в структурі пасивів, а на кінець дещо знизилась ( на 9.84 %) і склала 33.02 %. Це зменшення відбулось за рахунок зменшення кредиторської заборгованості на 22.2 тис. Грн., чи на 24.16 % .

Загалом, збільшення джерел формування майна підприємства відбулось за рахунок власного капіталу підприємства на 27.7 %.

Загальний аналіз зміни в динаміці окремих розділів балансу за аналізуємо періоди можна представити у вигляді графіків, які будуються за допомогою основ моделювання.

В 2007 році планується зниження показника оборотних коштів на 23,4 тис. Грн. Це пояснюється значним переливом коштів в необорні активи. В основному відбулося вивільнення коштів з такої статті як “запаси”, їх сума в порівнянні з попереднім періодом зменшилась на 29,8 тис. Грн.

Але в 2007 році спостерігається тенденція росту суми оборотних активів. Цьому сприяло збільшення сум запасів та грошових коштів на балансі підприємства.

Дебіторська заборгованість, як видно з наведеного вище графіку, починаючи з 2007 року поступово знижається. Для підприємства це розглядається як позитивна тенденція, адже це сприяє залученню додаткових коштів в його діяльність.

Аналіз економічного потенціалу ТОВ «Кеп»

Фінансовий стан підприємства, його стійкість багато в чому залежить від оптимальної структури джерел капіталу (співвідношення власних і залучених коштів) і від оптимальної структури активів підприємства, і в першу чергу від співвідношення основного і оборотного капіталу.

Для визначення фінансової стійкості використаємо дані, що приведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Розрахунок показників фінансової стійкості ТОВ «Кеп»

Показники

Періоди, роки

2003

2004

2005

2006

2007

Власний капітал

90.6

104.2

122.0

136.8

164.5

Загальна вартість капіталу

100.7

117.4

135.9

239.4

245.6

Цільове фінансування

6.0

6.0

6.0

-

-

Поточні зобов'язання

4.1

7.2

7.9

102.6

81.1

Необоротні активи

23.0

23.7

24.1

150.8

150.4

Запаси

49.3

37.3

74.7

44.9

53.8

Основні засоби

17.4

17.9

17.3

82.4

131.2

Важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показник відносної ваги загальної суми власного капіталу в валюті всіх коштів авансованих підприємством, тобто відношення загальної суми власного капіталу до валюти балансу. В практиці цей відносний показник отримав назву коефіцієнту автономії. За ним визначають наскільки підприємство залежить від залученого капіталу.

Цей показник розраховується за формулою 2.1:

(2.1)

Де,

Вк - власний капітал підприємства;

Зв - загальна вартість капіталу підприємства.

Чим більше у підприємства власних коштів, тим легше йому впоратись з негараздами економіки, і це розуміють кредитори підприємства і його керівники.

Для коефіцієнту автономії бажано, щоб він перевищував по своїй величині 50%. В цьому випадку кредитори відчувають себе спокійно, розуміючи, що весь залучений капітал може бути компенсований за рахунок власності підприємства.

Обратним коефіцієнту автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Він характеризує долю залучених коштів в загальній сумі коштів фінансування.

Коефіцієнт фінансової залежності розраховується за формулою 2.2:

(2.2)

Ріст цього показника в динаміці означає підвищення долі залучених ресурсів в фінансуванні підприємстві, а ,отже, і втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу показує яких коштів у підприємства більше - залучених чи власних. Даний коефіцієнт розраховується за формулою 2.3:

(2.3)

Де,

Зп - зобов'язання підприємства;

Чим більше коефіцієнт перевищує 1, тим більша залежність підприємства від залучених коштів. Він дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування:

(2.4)

Де,

Вок - власний оборотний капітал.

В фінансовому аналізі також найбільш часто знаходить застосування коефіцієнт забезпечення поточних активів власними джерелами фінансування. Він показує, яка частина оборотних коштів підприємства була профінансована за рахунок власного капіталу. Допустиме значення показника не нижче 0,1.

Розраховується він за формулою 2.5:

(2.5)

Де,

Па - поточні зобов'язання.

Забезпечення матеріальних запасів власними оборотними коштами. Даний коефіцієнт показує, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними джерелами і не потребують залучених коштів. Вважається, що нормальне значення цього показника повинно бути не нижче 0,5. І розраховується він за наступною формулою:

(2.6)

Де,

Мз - матеріально-виробничі запаси.

Коефіцієнт реальної вартості майна визначає, яку частину в вартості майна складають засоби виробництва. Даний коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Він важливий, якщо підприємство бажає встановити договірні відносини з новими партнерами - постачальниками чи покупцями. Він допоможе їм визначити доцільність заключення договору.

Даний коефіцієнт розраховується за формулою:

(2.7)

Де,

Ра - реальні активи (сумарна величина основних засобів по залишковій вартості, виробничі запаси, незавершене виробництво).

Проведені розрахунки за приведеними вище показниками зведені в таблиці 2.5

Таблиця 2.5 Аналіз фінансової стійкості ТОВ «Кеп»

Показники

Періоди, роки

Ланцюгові відносні відхилення, %

2004

2005

2006

2007

2008

2004

2005

2006

2007

Коефіцієнт автономії

0.9

0.89

0.9

0.57

0.67

-1.11

1.12

-36.7

17.5

Коефіцієнт залежності

1.11

1.2

1.11

1.75

1.49

0.9

-0.9

57.66

-14.9

Коефіцієнт співвідношення коштів

0.11

0.13

0.11

0.75

0.49

18.18

-15.4

581.8

-34.7

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

0.75

0.77

0.8

-0.1

0.09

2.67

3.9

-47.37

190.0

Коефіцієнт забезпечення поточних активів

0.87

0.86

0.88

-0.16

0.15

-1.15

2.3

-50.98

190.0

Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів

1.37

2.16

1.31

-0.31

0.26

57.66

-39.4

-61.83

195.0

Коефіцієнт реальної вартості майна

0.18

0.15

0.39

0.35

0.55

-16.67

160

-10.26

57.1

Впродовж 2006-2006 років коефіцієнт автономії наблюдався на рівні 0,9 або 90%. Тобто даний коефіцієнт значно переважає критичне значення. Чим вище значення даного коефіцієнту, тим фінансово стійке, стабільне та незалежне від кредиторів підприємство. І чим більше у підприємства власних коштів, тим легше йому подолати негаразди економіки, і це дуже добре розуміють і кредитори.

Адже в цьому випадку вони відчувають себе спокійно, розуміючи, що всі позичені кошти можуть компенсовані власністю підприємства.

В 2002 році вже прослідковується різке зниження цього коефіцієнту до 0,57. Це пояснюється значним припливом позичкових коштів. Але поки він буде залишатись на рівні більш 50%, то фінансовий стан можна вважати стійким. Тим більше, що в 2003 році відбувся ріст показника на 17.5 %. Що свідчить про зростання фінансової стійкості підприємства.

Доповненням цього коефіцієнту є коефіцієнт фінансової залежності. Позитивним вважається, коли цей коефіцієнт зменшується в динаміці і наближається до 1, що спостерігається впродовж 2006-2001 років. В 2002 році спостерігається різкий ріст цього коефіцієнту, що свідчить про збільшення долі позичкових коштів і втрати фінансової залежності. Але вже в 2003 році цей показник зменшується на 14.9 %, що вказує на покращення фінансової стійкості.

Коефіцієнт співвідношення позичкових та власних коштів дає більш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Він показує, яких коштів у підприємства більше власних чи позичених. Зниження цього показника в динаміці свідчить про зниження залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Дане положення характерно для показників 2006-2001 та 2003 років. Даний коефіцієнт також показує, скільки одиниць позичкових коштів припадає на кожну одиницю власних. Так в 2007 році на 1 грн. Власних коштів припадає 13 коп.; в 2006 та 2001 роках - 11 коп., в 2003 році - 49 коп. В 2002 році спостерігається збільшення цього коефіцієнту, і вже на 1 грн. Припадає 75 коп. З однієї сторони це негативне явище, адже зменшується фінансова стійкість підприємства, але з іншого, обслуговування власних коштів коштує значно дешевше, а також ці кошти йдуть на цільове використання - на розширення діяльності.

При аналізі маневреності власного капіталу необхідно звернути увагу на ріст даного показника в динаміці. Незначне збільшення свідчить про нормальну діяльність. Так впродовж 2006-2001 років даний коефіцієнт зростав в динаміці від 0.73 до 0.8 відповідно. В 2002 році даний коефіцієнт знижується до - 0.1. Дане зниження свідчить про те, що у підприємства не вистачає власних джерел фінансування. Загалом це свідчить про зниження фінансової стійкості та залежності від зовнішніх джерел. Та в продовж 2003 року відбувся ріст показника до 0.09, що характеризується як позитивна тенденція. І хоча значення показника в порівнянні з попередніми роками не значне, але його ріст на 190 % в порівнянні з попереднім періодом, свідчить про поступове відновлення фінансової стійкості та незалежності від зовнішніх джерел фінансування.

В аналізі найбільш частіше знаходить застосування коефіцієнт забезпечення поточних активів. Так в 2006-0,87, в 2007 і 2001 - 0,86 і 0,88 відповідно. Це значно перевищує критичне значення, що розглядається як позитивна тенденція. Але в 2002 році ця тенденція значно знижується і значення коефіцієнту складає - 0,16. Це ще раз підтверджує, що поточні активи в цьому періоді профінансовані також за рахунок і залучених коштів. В 2003 році відбуваються зміни як і з попереднім показником, тобто його ріст в динаміці на 190 % і зростання до 0.15.

2.3 Аналіз результативності фінансово-господарської діяльності

Показники оборотності мають велике значення для оцінки підприємства, оскільки швидкість обороту коштів, тобто швидкість перетворення в грошову форму, безпосередньо впливають на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості обороту коштів відображає при інших певних умовах підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства.

Для аналізу оборотності можна використовувати такі показники.

Коефіцієнт оборотності активів (капіталовіддача) найбільш розповсюджений серед коефіцієнтів оборотності. Цей показник необхідно розглядати тільки з якісною характеристикою підприємства: значна оборотність активів може прослідковуватись не тільки в силу ефективного використання активів, ала і в зв'язку з відсутністю вкладень на розвиток виробничих потужностей.

Розраховується він за формулою 2.8.

(2.8)

Де,

Чр - чистий об'єм реалізації;

Свм - середня вартість майна підприємства.

Відношення суми продажу(виручки від реалізації) до валюти балансу характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх утворення, тобто показує скільки раз за аналізує мий період відбувається повний цикл виробництва і обороту, що приносять відповідний ефект у вигляді прибутку, чи скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів. Цей показник коливається в залежності від отраслі, і віддзеркалює особливості виробничого процесу.

Кожне підприємство прагне до якнайшвидшого руху свого капіталу, і спосіб досягнення визначеної мети - це утримання запасів товарно-матеріальних цінностей на такому низькому рівні, який лише можливий без будь-якого серйозного ризику. Оборотність запасів - важливий показник ліквідності запасів підприємства. Він зіставляє вартість запасів і виручку(дохід) від реалізації товарів (робіт, продукції, послуг), показує кількість оборотів запасів за певний період. Цей показник розраховується відповідно до формули 2.15:

(2.9)

Де,

Св - собівартість реалізованої продукції;

Вз - середньорічна вартість запасів.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує різні аспекти діяльності: з фінансової точки зору він визначає швидкість обороту власного капіталу, з економічної - активність грошових коштів, якими ризикує акціонер. Даний коефіцієнт розраховується за формулою 2.16. Якщо коефіцієнт високий, що означає значне перевищення рівня продажу над рівнем вкладеного капіталу, то це веде до збільшення кредитних ресурсів і можливості досягнення того рівня, коли кредитори будуть більше брати участь в роботі, ніж власники. В цьому випадку коефіцієнт вказує на необхідність вкладення власних коштів в інше, більш відповідне даним умовам джерело доходів.

Необхідно звернути увагу на вплив швидкості росту оборотності на зменшення ризику в залученні залучених коштів, тобто, чим вище оборотність, тим більше може перевищувати критичне значення коефіцієнту співвідношення залучених і власних коштів без значних змін фінансової автономії підприємства. В цьому випадку доцільно зіставити ріст коефіцієнта оборотності з вартістю росту облікової ставки відсотка, а також з ростом коефіцієнта маневреності.

(2.10)

Де,

Свк - середньорічна вартість власного капіталу.

Вихідною базою для висновків щодо міри ефективності використання фінансових ресурсів, вкладених в оборотні активи, є показник швидкості їх обороту, тобто оборотність. Саме він дає можливість зробити висновок про фінансову діяльність підприємства з точки зору використання факторів часу, тобто з точки зору швидкості господарського процесу. До того ж від швидкості руху цих коштів залежить їх розмір для обслуговування господарського процесу. Даний показник розраховується за формулою 2.17. При аналізі показника оборотності оборотних коштів слід виходити з того, що прискорення оборотності можна реально досягти тільки завдяки наведенню суворого порядку у всіх ланках виробничої та комерційної діяльності підприємства.

Розділ 3. Оцінка фінансового стану «ТОВ «Кеп»

3.1 визначення прибутковості підприємства

Коефіцієнти прибутковості показують здатність менеджерів успішно управляти підприємством і отримувати прибуток, тобто забезпечують оцінку ефективності функціонування підприємства з погляду здійснюваної ним виробничої діяльності. Водночас коефіцієнти прибутковості показують комбінований вплив на результати поточної діяльності таких факторів, як ліквідність, управління активами та боргами.

Для розрахунку показників прибутковості використовують дані подані в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Розрахунок показників прибутковості ТОВ «Кеп»

Показники

Періоди, роки

2003

2004

2005

2006

2007

Величина чистого прибутку

11.8

10.6

13.3

19.1

46.1

Обсяг продажів

276.9

398.1

1176.1

1585.3

2236.3

Величина прибутку до вирахування податків

16.9

15.2

19.0

27.3

65.8

загальна вартість активів

100.7

117.4

135.9

239.4

245.6

Величина власного капіталу

90.6

104.2

122.0

136.8

164.5

Коефіцієнт прибутковості продажів вимірює величину прибутку на кожну гривню реалізованої продукції. Тобто, наскільки ефективно власники вкладають свої кошти і наскільки успішно працює підприємство. Даний коефіцієнт розраховується за формулою 3.1.

(3.1)

Де,

Чп - величина чистого прибутку;

Вр - обсяг продажів

Низький коефіцієнт може бути наслідком високої собівартості продукції, яка є результатом неефективної звіту підприємства або високих закупівельних цін на сировину. Також може бути результатом великих боргів підприємства, що змушує його сплачувати високі відсотки за боргами.

Основний коефіцієнт доходності - коефіцієнт, що показує спроможність активів підприємства давати поточний дохід. При цьому не береться до уваги сума сплачуваних податків. Він розраховується за формулою 3.2:

( 3.2)

Де,

Пн - величина прибутку до вирахування податків;

Зв - середньорічна загальна вартість активів

Показує спроможність активів підприємства давати дохід без урахування впливу на суму податків та величини поточного капіталу.

Коефіцієнт прибутковості активів розраховується за формулою 3.3. Він показує, скільки одиниць грошових коштів чистого прибутку припадає на кожну гривню вкладених коштів.

(3.3)

Обидва ці фактори призводять до доволі низьких показників чистого доходу підприємства.

3.2 Оцінка фінансового стану підприємства за системою «Дюпон”

Система «Дюпон” показує взаємозв'язок між прибутком на інвестований капітал, обіговістю активів, чистим доходом та часткою кредитного капіталу. Використовуючи схему приведену в першому розділі даної звіту проведемо оцінку фінансового стану підприємства. Дані для оцінки за даною системою приведені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Показники оцінки фінансового стану за системою «Дюпон”

Показники

Періоди, роки

2004

2005

2006

2007

2008

Чистий прибуток

:

11.8

10.6

13.3

19.1

46.1

Виторг від реалізації

=

276.9

398.1

1176.1

1585.3

2236.3

Прибутковість продажів

0.04


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.