Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій

Зміст

Вступ

Розділ 1. Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій

1.1 Загальна характеристика інвестицій

1.2 Характеристика та класифікація фінансових інвестицій

1.2.1 Характеристика та класифікація фінансових інвестицій

1.2.2 Класифікація фінансових інвестицій

Розділ 2. Організація обліку фінансових інвестицій

2.1 Первісна оцінка фінансових інвестицій

2.2 Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу

2.3 Облік фінансових інвестицій в асоційовані й дочірні підприємства

2.4 Облік фінансових інвестицій для провадження спільної діяльності

2.5 Розкриття інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності

Розділ 3. Аналіз діяльності СП “КМТП ОСС”

3.1 Загальна характеристика СП “КМТП ОСС”

3.2 Аналіз фінансового стану підприємства

3.2.1 Аналіз майнового стану

3.2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності

3.2.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства

3.2.4. Аналіз ділової активності підприємства

3.3 Аналіз фінансових інвестицій підприємства

Розділ 4. Управління фінансовими інвестиціями

4.1 Політика управління фінансовими інвестиціями

4.2 Фондовий ринок України

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

В умовах переходу до ринкової економіки виникає ще одне джерело нарощування капіталу і фінансування відтворення - фінансові інвестиції. Слід відзначити, що фінансові інвестиції хоча і набувають все більшого поширення, однак і на сьогоднішній день залишаються відносно новим та недостатньо дослідженим явищем у діяльності суб'єктів господарювання. Ситуація ускладнюються і тим, що в Україні дане питання отримало недостатньо уваги у науковій та професійній літературі. Отже, вищезазначене свідчить про актуальність досліджуваної теми та про необхідність її подальшого вивчення.

В сучасних економічних умовах зростає потреба в достовірній обліковій і податковій інформації про діяльність суб'єктів господарської діяльності. Без такої інформації неможливо зробити висновок про ефективність господарської діяльності підприємства, правильність застосування законодавства, своєчасність сплати податків тощо. Об'єктивна інформація про діяльність окремих господарських суб'єктів дає можливість контролювати відповідність діяльності підприємства тим чи іншим правилам, законам і інструкціям, що регламентують його роботу.

Інвестиційна діяльність підприємства підпорядкована певній інвестиційній політиці, розробленій підприємством в складі його фінансової стратегії. Основною ціллю інвестиційної політики є забезпечення найефективніших шляхів розширення активів підприємства з позицій перспектив його розвитку і збільшення його ринкової вартості. З врахуванням цієї цілі зміст політики управління інвестиціями підприємства можна сформулювати наступним чином: інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка заключається у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку.

Розділ 1. Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій

1.1 Загальна характеристика інвестицій

Як показують розрахунки за тривалий період часу, у середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).

Інвестиції-- це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку). Той, хто має капітал і вкладає його у ту чи ту комерційну справу, називається інвестором, й сам процес вкладення капіталу -- інвестуванням (довгостроковим фінансуванням).

У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто як підприємства, так і окремі власники капіталу. Для сутнісно-змістової характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім функціонально-елементним складом.

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції.

У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні -- на прямі й портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. За такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має реальної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільного виробництва).

Реальні інвестиції -- це вкладення капіталу у різні сфери та галузі народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових матеріальних благ, а як наслідок -- одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практиці господарювання за ними закріпилась інша назва -- капітальні вкладення.

Зовнішні прямі інвестиції -- це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, називаються портфельними.

Періодичний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для виявлення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіталу у сферу розвитку й підвищення ефективності виробництва та інших напрямків діяльності суб'єктів господарювання. Ефективність довгострокового фінансування модернізації існуючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об'єктів багато в чому залежить від пропорцій між державними та приватними інвестиціями. Природно, що з активізацією розвитку роздержавлення і приватизації власності, акціонування державних підприємств усе більшою ставатиме частка приватного капіталу в загальному обсязі інвестицій. Це сприятиме підвищенню рівня ефективності як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.

За загальновживаним визначенням капітальні вкладення -- це періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові й чисті капітальні вкладення.

Валові капітальні вкладення -- це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури, а чисті -- витрати лише на розширене відтворення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

За чинними на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:

· вартість будівельно-монтажних робіт;

· вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;

· інші капітальні роботи й витрати.

До останніх належать: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідувального буріння на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються, вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об'єктів тощо.

Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капітальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.

В інвестиційній політиці підприємств та їхніх добровільних об'єднань дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, котра відображає співвідношення довгострокових витрат на просте й розширене (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючих підприємств, нове будівництво) відтворення основних фондів. Головна тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень протягом останніх років полягає в значному збільшенні частки витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств у більшості галузей виробничої сфери.

За результатами спеціальних досліджень та оцінкою фахівців, оптимальним (або близьким до нього) можна вважати співвідношення витрат на просте й розширене відтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно 35 і 65% від загального обсягу валових капітальних вкладень. Саме в такій пропорції нині змінюється відтворювальна структура валових капітальних вкладень у підприємства різних сфер і галузей економіки України. Співвідношення окремих часток загальної суми чистих капітальних вкладень становить орієнтовно: технічне переозброєння і реконструкція діючих промислових підприємств -- 50--60; розширення підприємств -- 15--20; нове будівництво -- 20--35%.

Переважне спрямування капітальних вкладень на технічне переозброєння, реконструкцію та розширення існуючих підприємств триватиме і в найближчій перспективі розвитку народного господарства України.

1.2 Характеристика та класифікація фінансових інвестицій

1.2.1 Характеристика фінансових інвестицій

За чинним законодавством фінансова інвестиція -- це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних папepiв, деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі, основними з яких є: одержання в майбутньому прибутку, перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, установлення контролю над підприємством-емітентом тощо.

Фінансові інвестиції -- це активна форма ефективного використання вільного капіталу підприємства, яка має особливості у тому, що:

* здійснюється на більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях;

* дає можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні i за її межами;

* є незалежними видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки, оскільки стратегічні завдання їх розвитку можуть вирішуватися тільки шляхом вкладень капралу до статутного фонду і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств;

* дозволяє підприємству реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидко i дешево;

* підприємство має можливість вкладати кошти як в без ризикові інструменти, так i в спекулятивні, i, таким чином, здійснювати свою інвестиційну політику як консервативний або агресивний інвестор;

* потребує мінімум часу для прийняття управлінських рішень порівняно з реальними інвестиціями (проектами);

* виникає необхідність активного моніторингу i оперативності у прийнятті рішень при здійсненні фінансових інвестицій, оскільки фінансовий ринок має високі коливання кон'юнктури.

Переважно поняття фінансові інвестиції пов'язане з цінними паперами, цінні папери-- це грошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні відносини, визначають взаємини між особою, яка їх випустила (емітентом), та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових прав іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери передаються здебільшого способом повного індосаменту (передатним написом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), а цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Дуже важливо знати, що цінні папери можна використати для здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання або як заставу для забезпечення платежів і кредитів.

Акція -- цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому і гарантує участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими і простими. Громадяни мають право бути власниками, як правило, іменних акцій. Обіг останніх фіксується в книзі реєстрації акцій відповідних товариств. До неї вносяться відомості про власника акцій, час їхнього придбання та кількість у кожного акціонера. Щодо акцій на пред'явника, то реєструється лише їхня загальна кількість.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на першочергову участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Вони можуть випускатися із фіксованим у відсотках від їхньої номінальної вартості розміром щорічного дивіденду. Тоді дивіденди товариство мусить виплачувати в зазначеному розмірі, незалежно від абсолютної величини одержаного прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року буде недостатнім, виплату дивідендів на такі акції треба проводити за рахунок резервного фонду акціонерного товариства.

Випуск усіх видів акцій акціонерним товариством здійснюється в розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства в разі перетворення останнього на акціонерне товариство. До цього треба додати, що привілейовані акції можуть бути випущені на суму, що не перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства.

Облігацією є цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної суми грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента повернути власнику облігації в обумовлений строк номінальну її вартість з виплатою фіксованого відсотка. Облігації всіх видів розповсюджуються серед юридичних і фізичних осіб на добровільних засадах. Випускаються облігації двох видів:

1) облігації внутрішньої державної та місцевої позик;

2) облігації підприємств. Вони можуть бути іменними і на пред'явника, відсотковими та безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються або з обмеженим обігом.

Облігації внутрішньої державної і місцевої позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій має бути зазначення товару, під який вони випускаються. Облігації, що призначаються для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безвідсоткових облігацій), повинні мати купонні листки на виплату відсотків.

Рішення про випуск облігацій внутрішньої державної та місцевої позик ухвалюють відповідно Кабінет Міністрів України і місцеві органи влади, а облігацій підприємств -- емітент з оформленням відповідним протоколом. Підприємства (акціонерні товариства) можуть випускати облігації на суму не більше 25% від розміру статутного фонду і за умови повної оплати всіх раніше випущених акцій.

Кошти, одержані від реалізації облігацій позичкового характеру, направляються відповідно до державного та місцевого бюджетів, а також до позабюджетних фондів місцевих адміністрацій. Виплата доходу на придбані облігації здійснюється згідно з умовами їхнього випуску. Проте дохід на облігації цільової позики (безвідсоткові облігації) не виплачується. Власникам таких облігацій надається лише право придбати відповідні товари або послуги, під які випущено цей вид цінних паперів. Якщо ціна товару на момент його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар за ціною, зазначеною в облігації, а коли товар стане дешевшим, власнику виплачується різниця між вартістю облігації та ціною товару.

Казначейські зобов'язання України -- вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються тільки на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Випускаються три різновиди казначейських зобов'язань:

а) довгострокові -- з терміном чинності від 5 до 10 років;

б) середньострокові -- від 1 до 5 років;

в) короткострокові -- до одного року.

Рішення про емісію довго- і середньострокових казначейських зобов'язань ухвалює Кабінет Міністрів, а короткострокових -- Міністерство фінансів України. Ціна продажу казначейських зобов'язань встановлюється залежно від часу їхнього придбання в межах строку чинності. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Ощадний сертифікат за формою і змістом -- це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку як самого депозиту, так і відсотків на нього. Ощадні сертифікати можуть бути строковими (під певний договірний відсоток на визначений термін) або до запитання, іменними та на пред'явника. Іменні ощадні сертифікати обігу не підлягають, їхнє відчуження іншим особам не допускається. Цей вид цінних паперів (як і облігації) фізичні особи можуть придбати тільки за рахунок особистих коштів, а підприємства (організації) -- за рахунок чистого прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні. Виплата доходу на ощадні сертифікати здійснюється за умови пред'явлення їх для оплати в банк-емітент. Якщо власник ощадного сертифікату вимагає повернення депонованих на певний термін коштів раніше за обумовлений строк, то йому виплачується менший відсоток, що узгоджується з власником у момент внесення ї коштів на депозитний рахунок.

Вексель є окремим видом цінних паперів, який засвідчує без умовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють простий і переказний вексель Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власнику векселя після зазначеного строю відповідну суму. Переказний вексель (тратта) - це письмовий наказ векселедержателя (трасанту), адресований платнику (трасату) сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у визначений строк. При цьому трасат стає боржником тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставивши ш ньому свій підпис.

У процесі обігу вексель передається одним держателем іншому з допомогою передавального напису -- індосаменту. Кожний індосант, як і векселедавець, несе відповідальність за акцепт платіж за векселем. Вексельні зобов'язання можуть бути додатково гарантовані за допомогою авалю -- вексельного поручництва Своєчасна оплата векселя погашає всі вексельні зобов'язання. У разі відмови від платежу векселедержатель може вчинити судовим позов проти акцептанта. Крім того, якщо вексель не акцептоване або не оплачено, він має право вимагати сплати векселя способом регресу (зворотної вимоги) від інших відповідальних осіб (векселедавця, індосанта, аваліста), солідарне зобов'язаних перед векселедержателем.

В Україні донедавна в обігу перебував особливий вид державних цінних паперів, що засвідчував право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації певної частки майна державних підприємств, -- приватизаційні папери (майнові сертифікати) їхню емісію здійснював Національній банк України, а видачу громадянам України організовували місцеві відділення Ощадного банку України. Згідно з чинним законодавством України видані громадянам приватизаційні майнові сертифікати підлягали обміну на акції вітчизняних підприємств, що приватизувалися.

Сукупність різних видів цінних паперів, що випускаються і перебувають в обігу в Україні, поділяють на три групи. До першої з них належать пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, Інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їхнім власникам право на участь в управлінні справами емітента та одержання частини майна за ліквідації емітента. Друга група охоплює боргові цінні папери, за якими емітент бере на себе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не дають їхнім власникам права на участь в управлінні справами емітента. Третю групу становлять похідні цінні папери, механізм обігу яких зв'язаний із пайовими борговими цінними паперами та іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.

1.2.2. Класифікація фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:

* інвестиційні операції з традиційними інструментами;

* придбання похідних цінних паперів (деривативів);

* депозитні операції підприємств;

* пайова участь у спільних підприємствах.

Такі форми, як інвестиційні операції з традиційними інструментами i придбання дoxiдниx цінних паперів, були розглянуті раніше у цьому розділі. Спрямованість фінансових інвестицій багатьох підприємств за останній час все більш орієнтується на ринок цінних паперів. Різні інструменти цього ринку складають сьогодні приблизно 90% загального обсягу фінансових інвестицій підприємств.

Щодо депозитних операцій, то це одна з найбільш ефективних форм використання тимчасово вільних грошових коштів підприємства. Депозитні операції використовуються для короткострокового вкладання капіталу, а основною їх метою є генерування інвестиційного прибутку.

Пайова участь у спільних підприємствах багато в чому подібна до реального інвестування, однак вона менш капіталоємна i більш оперативна.

Зазвичай, інвестор, використовуючи цю форму фінансового інвестування, ставить за мету не стільки одержання високого доходу, а встановлення прямого впливу на господарську діяльність підприємства.

Залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві i ліквідності, фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні.

Довгострокові:

- інвестиції, що утримуються до їх погашення

- інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства

- інвестиції у спільну діяльність

- інші фінансові інвестиції

Поточні:

- еквіваленти грошових коштів

- інші поточні фінансові інвестиції

Довгостроковими фінансовими інвестиціями є фінансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Поточні інвестиції -- це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів). Інвестиції можуть бути класифіковані як еквіваленти, якщо вони:

- вільно конвертуються у відому суму грошових коштів;

- характеризуються незначним ризиком зміни вартості;

- мають короткий строк погашення, наприклад протягом трьох місяців.

Еквіваленти грошових коштів, як правило, утримуються для погашення короткострокових зобов'язань, а не для інвестиційних цілій.

До інших поточних інвестицій відносять:

1. Інвестиції терміном менше одного року (крім еквівалентів грошових коштів).

2. Інвестиції в асоційовані i дочірні підприємства, які придбані i утримуються для продажу протягом 12 місяців.

3. Інвестиції у спільну діяльність, які придбані i утримуються з метою подальшого продажу протягом 12 місяців.

Залежно від придбаних паперів фінансові інвестиції прийнято поділяти на пайові та боргові.

Пайові фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками:

- засвідчують право власності підприємства на частку у статутному капіталі емітента корпоративних прав;

- виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств;

- мають необмежений термін обігу;

- утримуються підприємством з метою одержання доходу за рахунок дивідендів або придбані з метою перепродажу чи одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

На відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності. До них відносять інвестиції, які:

- виступають як боргові цінні папери (облігації);

- мають боргову природу;

- мають установлений термін обігу;

- утримуються підприємством до їх погашення з метою одержання доходу у вигляді відсотків або придбані з метою перепродажу й одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

Розділ 2. Організація обліку фінансових інвестицій

2.1 Первісна оцінка фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

Дивіденди, відсотки, роялті та рента, що підлягають отриманню за фінансовими інвестиціями, відображаються як фінансовий дохід інвестора, крім випадків, коли такі надходження не відповідають критеріям визнання доходу, встановленим Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за N 860/4153.

2.2 Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших фінансових доходів або інших витрат відповідно.

Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції. Втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій відображаються у складі інших витрат з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Приклад визначення суми амортизації дисконту, премії та амортизованої собівартості фінансових інвестицій за методом ефективної ставки відсотка наведено в додатку 1 до Положення (стандарту) 12.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства) на дату балансу відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі, крім випадків, наведених у пунктах 17 і 22 Положення (стандарту) 12.

Фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на частку інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування за звітний період (крім змін за рахунок чистого прибутку (збитку) із включенням (виключенням) цієї суми до іншого додаткового капіталу інвестора або до додаткового вкладеного капіталу (якщо зміна величини власного капіталу об'єкта інвестування виникла внаслідок розміщення (викупу) акцій (часток), що привело до виникнення (зменшення) емісійного доходу об'єкта інвестування). Якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування (крім змін за рахунок чистого збитку) більше іншого додаткового капіталу або додаткового вкладеного капіталу інвестора (якщо зменшення величини власного капіталу об'єкта інвестування виникло внаслідок викупу акцій (часток), що призвело до зменшення емісійного доходу об'єкта інвестування), то на таку різницю зменшується (збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображається в бухгалтерському обліку тільки на суму, що не призводить до від'ємного значення вартості фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції, що внаслідок зменшення їх балансової вартості досягають нульової вартості, відображаються в бухгалтерському обліку у складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю.

Якщо інвестор (материнське (холдингове) підприємство, контрольний учасник, інвестор асоційованого підприємства) вносить або продає активи дочірньому, спільному, асоційованому підприємству відповідно і передає значні ризики та вигоди, пов'язані з їх володінням, то у складі фінансових результатів звітного періоду відображається лише та частина прибутку (збитку), яка припадає на частку інших інвесторів дочірнього, спільного, асоційованого підприємства відповідно.

Сума прибутку (збитку) від внеску або продажу дочірньому, спільному, асоційованому підприємству активів, що припадає на частку інвестора, включається до складу доходів (витрат) майбутніх періодів з визнанням їх прибутком (збитком) інвестора лише після продажу дочірнім, спільним, асоційованим підприємством цього активу іншим особам або в періодах амортизації одержаних чи придбаних необоротних активів. Цей актив вважається проданим дочірнім, спільним, асоційованим підприємством у межах кількості й вартості подібних активів, реалізованих ним після його одержання.

Інвестор дочірнього, спільного, асоційованого підприємства відображає всю суму отриманих збитків, якщо внесок або продаж свідчить про зменшення чистої вартості реалізації оборотних активів або зниження корисності необоротних активів.

Якщо інвестор (материнське (холдингове) підприємство, контрольний учасник, асоційоване підприємство) придбав активи відповідно в дочірнього, спільного, асоційованого підприємства, то сума прибутку (збитку) об'єкта інвестування від цієї операції, що припадає на частку інвестора, відображається лише після перепродажу цих активів іншим особам або в періодах амортизації придбаних необоротних активів. Збитки, які виникли внаслідок зменшення чистої вартості реалізації оборотних активів або зниження корисності необоротних активів, відображаються повністю в період здійснення операції.

Оцінка та облік фінансових інвестицій здійснюються за кожною фінансовою інвестицією.

2.3 Облік фінансових інвестицій в асоційовані й дочірні підприємства

Фінансові інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства обліковуються за методом участі в капіталі, крім випадків, наведених у пункті 17 Положення (стандарту) 12.

Фінансові інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства в бухгалтерському обліку відображаються в порядку, наведеному у пунктах 8 і 9 Положення (стандарту) 12, якщо:

а) фінансові інвестиції придбані та утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання;

б) асоційоване або дочірнє підприємство ведуть діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

Фінансові інвестиції обліковуються за методом участі в капіталі на останній день місяця, в якому об'єкт інвестування відповідає визначенню асоційованого або дочірнього підприємства. Застосування методу участі в капіталі для обліку фінансових інвестицій припиняється з останнього дня місяця, в якому об'єкт інвестування не відповідає критеріям асоційованого або дочірнього підприємства.

2.4 Облік фінансових інвестицій для провадження спільної діяльності

Кожний учасник спільної діяльності без створення юридичної особи відображає у своїх облікових регістрах (на окремих рахунках аналітичного обліку) і у фінансовій звітності:

а) активи, задіяні у спільній діяльності, які він контролює, або свою частку у спільно контрольованих активах;

б) зобов'язання, які він узяв для провадження цієї діяльності;

в) свою частку в будь-яких зобов'язаннях, узятих разом з іншими учасниками щодо цієї діяльності;

г) дохід або витрати, набуті в процесі спільної діяльності.

Частка учасника спільної діяльності без створення юридичної особи в спільно контрольованих активах відображається в бухгалтерському обліку цього учасника у складі відповідних активів.

Фінансові інвестиції у спільну діяльність із створенням юридичної особи (спільного підприємства) його учасниками обліковуються за методом участі в капіталі на останній день місяця, в якому вони стали контрольними, крім випадків, наведених у пункті 22 Положення (стандарту) 12. Усі інші учасники спільної діяльності відображають фінансові інвестиції у спільну діяльність згідно з порядком, викладеним у пунктах 8 і 9 Положення (стандарту) 12.

Фінансові інвестиції у спільну діяльність із створенням юридичної особи контрольними учасниками відображаються згідно з порядком, наведеним у пунктах 8 і 9 Положення (стандарту) 12, якщо:

а) фінансові інвестиції у спільну діяльність придбані й утримуються виключно з метою їх подальшого продажу протягом дванадцяти місяців;

б) спільне підприємство веде свою діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти учаснику спільного підприємства протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

Контрольний учасник спільного підприємства припиняє облік фінансових інвестицій за методом участі в капіталі з останнього дня місяця, в якому він перестає здійснювати спільний контроль за спільним підприємством або суттєво впливати на його діяльність. Свідченням наявності суттєвого впливу з боку контрольного учасника можуть бути:

а) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі спільного підприємства;

б) участь у прийнятті рішень;

в) взаємообмін управлінським персоналом;

г) забезпечення спільного підприємства необхідною технічною інформацією.

2.5 Розкриття інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності

У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

Балансова вартість фінансових інвестицій, що включені до складу статті балансу "Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств", за такими видами:

· Фінансові інвестиції в асоційовані підприємства.

· Фінансові інвестиції в дочірні підприємства.

· Фінансові інвестиції у спільну діяльність із створенням юридичної особи (спільного підприємства).

Фінансові інвестиції, що включені до складу статей балансу "Інші довгострокові фінансові інвестиції" та "Поточні фінансові інвестиції" за собівартістю, за справедливою вартістю, за амортизованою собівартістю.

Підстави для визначення справедливої вартості фінансових інвестицій.

Доходи та втрати від змін справедливої вартості фінансових інвестицій за звітний період.

Перелік провідних асоційованих, дочірніх і спільних підприємств із зазначенням частки в капіталі та методів оцінки, що використовуються для обліку таких фінансових інвестицій.

Контрольний учасник спільного підприємства у примітках до фінансової звітності також наводить (розкриває) таку інформацію:

· Загальна сума зобов'язань щодо його часток у спільних підприємствах.

· Сума зобов'язань інвестиційного характеру щодо його часток у спільних підприємствах та його частки в зобов'язаннях, які він взяв разом з іншими учасниками.

· Сума своєї частки в зобов'язаннях інвестиційного характеру спільних підприємств.

Розділ 3. Аналіз діяльності СП “КМТП ОСС”

3.1 Загальна характеристика СП “КМТП ОСС”

Контора матеріально-технічного постачання є спільним підприємством Чернігівської обласної спілки споживчих товариств.

Підприємство є юридичною особою, керується в своїй діяльності Законами України “Про споживчу кооперацію”, Господарським кодексом, та іншими законодавчими актами України, рішеннями з`їздів, Ради Чернігівської облспоживспілки і Ради Засновників, правління Чернігівської облспоживспілки, установчим договором, Статутом, має відокремлене майно, самостійний баланс, свій фірмовий бланк, печатку з найменуванням, штамп, діє на принципах господарського розрахунку, може від свого імені укладати договори, набувати майнові і особисті немайнові права та обов`язки, бути позивачем і відповідачем в судових органах.

Спільне підприємство засновано на колективній власності Чернігівської облспоживспілки , райспоживспілок, райспоживтовариств і знаходиться за адресою 14037, м. Чернігів, вул. Борисенка 47.

Метою діяльності підприємства є раціональне використання наявних фінансових, матеріальних, сировинних та трудових ресурсів, виробничих потужностей, нарощування обсягів поставок продукції виробничо-технічного постачання та інших товарів для надійного функціонування всіх галузей діяльності споживчої кооперації області, задоволення соціальних і економічних інтересів самого підприємства та Засновників, одержання прибутку тощо.

Підприємство здійснює такі види діяльності: Матеріально-технічне забезпечення. Надання послуг підприємствам та організаціям, населенню. Посередницьку, торгово-закупівельну діяльність. Зовнішньоекономічну діяльність. Дрібнооптову та роздрібну торгівлю. Виробництво та переробку продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання.

Прибуток, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів за наслідками роботи за рік, направляється на потреби і соціальний розвиток підприємства, Засновникам та у власність трудового колективу за нормами, що встановлюються зборами Ради Чернігівської облспоживспілки, або за її дорученням Правлінням обласної спілки споживчих товариств.

Майно підприємства складається з основних фондів, оборотних коштів, інших цінностей вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства.

Контроль і перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства здійснює контрольно-ревізійне Управління Чернігівської облспоживспілки в порядку передбаченому чинним законодавством України.

В межах підприємства існують такі структурні підрозділи: Управління. Бухгалтерія. Юрисконсульт. Відділ організації постачання та збуту продукції. Склад. Оперативний персонал. Структура підприємства наведена на рисунку 3.1.



Рисунок 3.1 - Структура підприємства

Майно підприємства складається з основних фондів, оборотних коштів, інших цінностей вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства.

3.2 Фінансове становище підприємства

Діяльність СТ “КМТП Облспоживспілки” характеризується його фінансово-економічними показниками, які наведені з Балансу та Звіту про фінансові результати (додатки 1;2).

Показники оцінки стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення господарських зв'язків з підприємством.

Аналіз стану передбачає аналіз майнового стану підприємства, ліквідності, платоспроможності, торговельної діяльності, фінансової стійкості та стабільності підприємства, пошук шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Розрахуємо показники оцінки фінансового стану підприємства.

Платоспроможність - це наявність у підприємства коштів, достатніх для погашення боргів по всім короткостроковим зобов`язанням та одночасно для здійснення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції.

Фінансова стійкість - такий стан фінансових ресурсів, їх структура та використання, які забезпечують розвиток підприємства на базі зростання прибутку, капіталу при умові збереження (забезпечення) платоспроможності, кредитоспроможності та при допустимому рівні ризику.

3.2.1 Аналіз майнового стану

Сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства = Результат нетто-балансу.

2003 рік: 542,5.

2004 рік: 527,6.

Абсолютна різниця : -14,9.

Коефіцієнт зносу основних засобів = Знос / Вартість основних засобів за балансом (первісна).

2003 рік: 510,6 / 856,6 = 0,596.

2004 рік: 490,9 / 778,7 = 0,63.

Абсолютна різниця : +0,034.

1 Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства. За період з 2003р. по 2004р. сума господарських коштів зменшилась на 14,9 тис.грн. і складала 527,6 тис.грн.

2 Отримані показники зносу основних засобів свідчать про значну зношеність і застарілість фондів.

3.2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності

Власний оборотний капітал, власні оборотні кошти, (функціонуючий капітал):

ВОК=ПА - ПЗ, (3.1)

де ПА - поточні активи (260+270 код р.);

ПЗ - поточні зобов'язання (620+630 код рядка).

2003 рік: 190,3 - 54 = 136,3.

2004 рік:233,5 - 35,8 = 197,7.

Абсолютна різниця : +61,4.

Маневреність власних оборотних коштів:

М = ГК / ВОК, (3.2)

де ГК - грошові кошти (р.230+р.240).

2003 рік: 3,7 / 136,3 = 0,03.

2004 рік: 2,5 / 197,7 = 0,013.

Абсолютна різниця : -0,017.

Коефіцієнт автономії (Норматив >0,5):

Кавт. = Власні кошти / майно підприємства, (3.3)

2003 рік: 158,8 / 542,5 = 0,293.

2004 рік: 190,9 / 527,6 = 0,362.

Абсолютна різниця : +0,069.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможність, норматив 0,25-0,3):

, (3.4)

де - грошові кошти підприємства (230+240 код рядка);

- короткострокові фінансові вкладення (220 код рядка);

- короткострокові зобов'язання підприємств (620 код рядка).

2003 рік: 3,7 / 54 = 0,068.

2004рік: 2,5 / 35,8 = 0,07.

Абсолютна різниця : +0,002.

Коефіцієнт критичної оцінки або проміжний коефіцієнт ліквідності (Норматив 1):

, (3.5)

де - дебіторська заборгованість (160+...+210 код рядка).

2003 рік: (3,7+83,6) / 54 = 1,62.

2004 рік: (2,5+121,7) / 35,8 = 3,47.

Абсолютна різниця : +1,85.

Коефіцієнт покриття проміжний (Норматив 2-2,5):

, (3.6)

де - товарно-матеріальні запаси крім витрат майбутніх періодів.

2003 рік: (3,7+83,6+100,3) / 54 =3,47.

2004 рік: (2,5+121,7+106,5) / 35,8 =6,44.

Абсолютна різниця : +2,97.

Частка оборотних коштів у активах:

Поточні активи / Усього господарських коштів.

2003 рік: 190,3/ 542,5 = 0,351.

2004 рік: 233,9 / 527,6 = 0,443.

Абсолютна різниця : +0,092.

Коефіцієнт покриття загальний (Норматив >1):

Кпокр. = ПА / ПЗ, (3.7)

де ПА - поточні активи (260+270 код р.);

ПЗ - поточні зобов'язання (620+630 код рядка).

2003 рік: 190,3 / 54 = 3,524.

2004 рік: 233,9 / 35,8 = 6,534.

Абсолютна різниця : +3,01.

Частка виробничих запасів у поточних активах:

ТМЗ / Поточні активи.

2003 рік: 100,3/190,3 = 0,527.

2004 рік: 106,5 / 233,9 = 0,455.

Абсолютна різниця : -0,072.

Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів ВОК:

Кзаб. = ВОК / ТМЗ, (3.8)

2003 рік:136,3/100,3=1,359.

2004 рік: 197,7/106,5=1,856.

Абсолютна різниця : +0,497.

Співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів:

Кнпр. = Нерозподілений прибуток / сума активів, (3.9)

2003 рік: -56,8 / 542,5 = -0,105.

2004 рік: -36,8 / 527,6 = -0,07.

Абсолютна різниця : +0,035.

За період, що аналізується відбувається збільшення ВОК на 61,4 тис. грн. у 2004 р. і складає 136,3; 197,7 тис грн. у 2003 -2004р. відповідно.

Коливання показника маневреності власних оборотних коштів (зменшення на 0,017 в 2004р.), коефіцієнта покриття (збільшення на 2,97), та збільшення коефіцієнта автономії на 0,069 позитивне явище, але значення цих показників близькі до нормативних, і можуть бути нормальними для цього підприємства в залежності від його щоденної потреби у вільних грошових ресурсах.

Збільшення коефіцієнту абсолютної ліквідності на СТ “КМТП Облспоживспілки” за період з 2003р. по 2004р. (0,068 ;0,07 відповідно), свідчить про незначне зменшення дефіциту грошових коштів на даному підприємстві і вважається позитивним явищем( рисунок 2.2).

Рисунок 3.2 - Динаміка коефіцієнту абсолютної ліквідності

Коефіцієнт критичної оцінки (рисунок 3.3) або проміжний коефіцієнт ліквідності (1,62 у 2003 р. і 3,47 у 2004 р.) свідчить про можливість СТ “КМТП Облспоживспілки” розрахуватися за своїми зобов`язаннями за рахунок дебіторської заборгованості, що можливо зробити і за допомогою товарно-матеріальних запасів оскільки коефіцієнт загального покриття на дуже високому рівні і має тенденцію до збільшення (відповідно 3,524 у 2003 р. і 6,534 у 2004 р. ).

Рисунок 3.3 - Динаміка коефіцієнту проміжної ліквідності

Частка оборотних коштів у активах (35,1% у 2003 р. і 44,3% у 2004 р.) за період, що аналізується відбувається збільшення на 9,2% у порівнянні з базовим роком.

Коефіцієнт покриття загальний (Норматив >1) (3,524 у 2003 р. і 6,534 у 2004 р.) свідчить про можливість СТ “КМТП Облспоживспілки” розрахуватися за своїми зобов`язаннями за рахунок поточних активів.

Частка виробничих запасів у поточних активах (52,7% у 2003 р. і 45,5% у 2004 р.) зменшилась на 7,2% у 2004 р. у порівнянні з базовим роком.

Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами (ВОК) (1,359 у 2003 р. і 1,856 у 2004 р.) за період, що аналізується відбувається значне збільшення значення коефіцієнту - на 0,497тис. грн. у 2004 р. у порівнянні з базовим роком свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

3.2.3 Аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (Норматив<1):

Ксп. = Позикові кошти / Власні кошти, (3.10)

2003 рік: 383,7/ 158,8 = 2,416.

2004 рік: 336,7/ 190,9= 1,764.

Абсолютна різниця : -0,652.

Коефіцієнт маневрування власними коштами:

Кман. = ВОК/ВК, (3.11)

де ВОК - власний оборотний капітал;

ВК - власний капітал;

2003 рік: 136,3/158,8=0,858.

2004 рік: 197,7/190,9=1,036.

Абсолютна різниця : +0,178.

Коефіцієнт фінансової залежності:

Активи / Власний капітал.

2003 рік: 542,5/ 158,8 = 3,416.

2004 рік: 527,6 / 190,9 = 2,764.

Абсолютна різниця : -1,348.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії):

Власний капітал / Активи.

2003 рік: 1 / 3,416 = 0,293.

2004 рік: 1 / 2,764 = 0,362.

Абсолютна різниця : +0,069.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу:

Залучений капітал / Усього господарських коштів.

2003 рік: 383,7 / 542,5 = 0,707.

2004 рік: 336,7/ 527,6 = 0,638.

Абсолютна різниця : -0,069.

Коефіцієнт реальної вартості основних фондів у майні підприємства:

(Вартість основних фондів) - (Сума накопиченої амортизації) / Вартість майна підприємства за підсумком нетто-балансу.

2003 рік: 346 / 542,5 = 0,638.

2004 рік: 287,8 / 527,6 = 0,546.

Абсолютна різниця : -0,092.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів:

Довгострокові зобов'язання / (Довгострокові зобов'язання) + (Власний капітал).

2003 рік: 329,7/488,5= 0,675.

2004 рік: 300,9 /491,8= 0,612.

Абсолютна різниця : 0,063.

Коефіцієнт структури залученого капіталу:

Довгострокові зобов'язання / Залучений капітал.

2003 рік: 329,7/379,7 = 0,868.

2004 рік: 300,9/336,7 = 0,894.

Абсолютна різниця : +0,026.

Зведені розраховані показники наведені в таблиці 3.1.

При аналізі фінансової стійкості СТ “КМТП Облспоживспілки” виявлено, що коефіцієнт автономії дорівнює 0,293 у 2003 р. і 0,362 у 2004 р. Це означає, що підприємство не в змозі погасити всі борги за власний рахунок.

Для остаточної характеристики стану власних та залучених коштів було розраховано коефіцієнт їх співвідношення. Він склав 2,416 у 2003 р. та 1,764 у 2004 р., а це тільки підтверджує, що підприємство не в змозі погасити всі борги за власний рахунок, оскільки всі залучені кошти в достатній мірі не перекриваються власними, але бачимо тенденцію до покращення становища , до того ж всі позикові кошти повною мірою перекриваються дебіторською заборгованістю.

Таблиця 3.1 - Показники фінансової стійкості СТ “КМТП ОСС” за 2003 - 2004 рр.

Показник	2003 рік	2004 рік	Відхилення
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	2,416	1,764	-0,652
Коефіцієнт маневрування власними коштами	0,858	1,036	+0,178
Коефіцієнт фінансової залежності	3,416	2,764	-1,348
Коефіцієнт автономії	0,293	0,362	+0,069
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	0,707	0,638	-0,069
Коефіцієнт реальної вартості основних фондів у майні підприємства	0,638	0,546	-0,092
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	0,675	0,612	-0,063
Коефіцієнт структури залученого капіталу	0,868	0,894	+0,026

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, що на даному підприємстві за період, що досліджується 3% і 1,3% відповідно по роках власного капіталу вкладено в оборотні кошти, а решта - капіталізована. Досить низьке значення коефіцієнту на підприємстві пов'язано з специфікою роботи галузі і говорить про те, що грошові кошти вкладені в активи, які повільно реалізуються.

Коефіцієнт фінансової залежності (3,416 у 2003 р. і 2,764 у 2004 р.) за період, що аналізується відбувається значне зменшення у порівнянні з базовим роком .

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу склав 0,707 у 2003 р. та 0,638 у 2004 р., що демонструє скільки залучених коштів в господарських коштах підприємства.

Коефіцієнт реальної вартості основних фондів у майні підприємства (0,638 у 2003 р. і 0,546 у 2004 р.) за період, що аналізується незначно збільшується у 2004 році.

Зіставивши отримані показники та узагальнивши висновки зроблені за коефіцієнтами, фінансову стійкість підприємства можна охарактеризувати наступним чином: на підприємстві існує відносно ефективна політика залучення та використання позикових коштів, оскільки виробничі потреби в повному обсязі забезпечені нормальними джерелами фінансування, термін погашення яких не настав, а загальний стан фінансової стійкості підприємства не можна визначити як нормальний, але всі показники, які його характеризують мають незначну тенденцію до покращення.