Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій

3.2.4 Аналіз ділової активності підприємства

Загальне обертання капіталу

Товарооборот / Підсумок балансу

2003 рік: 816,9 / 542,5 = 1,51

2004 рік: 906,4 / 527,6 = 1,72

Абсолютна різниця : +0,21

Обертання мобільних коштів

Товарооборот / Підсумок II та III розділів активу балансу

2003 рік: 816,9 / 190,3 = 4,29

2004 рік: 906,4 / 233,9 = 3,88

Абсолютна різниця : -0,41

Обертання матеріальних оборотних коштів

2003 рік: 816,9 / 188,6 = 4,33

2004 рік: 906,4 / 232,4 = 3,90

Абсолютна різниця : -0,43

Обертання дебіторської заборгованості

2003 рік: 816,9 / 83,6 = 9,77

2004 рік: 906,4 / 121,7 = 7,45

Абсолютна різниця : -2,32

Середній строк обороту дебіторської заборгованості

2003 рік: 360 / 9,77 = 37

2004 рік: 360 / 7,45 = 48

Абсолютна різниця : 11

Обертання кредиторської заборгованості

2003 рік: 816,9 / 373,7 = 2,19

2004 рік: 906,4 / 336,7 = 2,69

Абсолютна різниця : 0,5

Середній строк обороту кредиторської заборгованості

360 х Кредиторська заборгованість / Виручка від реалізації

2003 рік: 360 / 2,19 = 164

2004 рік 360 / 2,69 = 134

Абсолютна різниця : -30

Фондовіддача основних засобів та інших поза оборотних активів

Виручка від реалізації / Підсумок І розділу активу балансу

2003 рік: 816,9 /352,2 = 2,32

2004 рік: 906,4 / 293,7 = 3,09

Абсолютна різниця : +0,77

Обертання власного капіталу

Виручка від реалізації / Підсумок І розділу пасиву балансу

2003 рік: 816,9 / 158,8 = 5,14

2004 рік: 906,4 / 190,9 = 4,75

Абсолютна різниця : -0,39

Ефективність

Вартість реалізованих товарів / Реальні обігові витрати

2003 рік: 816,9 / 235 = 3,48

2004 рік: 906,4 / 247 = 3,67

Абсолютна різниця : +0,19

Зведені розраховані показники наведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Показники ділової активності СП „КМТП Облспоживспілки” за 2003-2004 рр.

Показник	2003 рік	2004 рік	Відхилення
Загальне обертання капіталу	1,51	1,72	+0,21
Обертання мобільних коштів	4,29	3,88	-0,41
Обертання матеріальних оборотних коштів	4,33	3,90	-0,43
Обертання дебіторської заборгованості	9,77	7,45	-2,32
Середній строк обороту дебіторської заборгованості	37	48	+11
Обертання кредиторської заборгованості	2,19	2,69	+0,5
Середній строк обороту кредиторської заборгованості	164	134	-30
Фондовіддача основних засобів та інших поза оборотних активів	2,32	3,09	+0,77
Обертання власного капіталу	5,14	4,75	-0,39
Ефективність	3,48	3,67	+0,19

Для характеристики ефективності господарської діяльності, ступеню використання його ресурсів та раціональності здійснених витрат в економічній практиці використовують показники прибутковості (рентабельності) та ділової активності.

Зменшення коефіцієнту обертання власного капіталу (5,14 у 2003 р. і 4,75 у 2004 р.) і обертання капіталу (1,51 у 2003 р. і 1,75 у 2004 р.) свідчить про покращення попиту на продукцію.

За період, що аналізується відбувається збільшення фондовіддачі основних засобів та інших поза оборотних активів з 2,32 у 2003р. до 3,09 у 2004р.

Зменшення об'єму продаж, не вплинуло на ділову активність підприємства. За період, що аналізується відбувається зменшення операційних циклів обертання мобільних коштів з 4,29 у 2003р. до 3,88 у 2004 р.

З розрахунків видно, що коефіцієнти оборотності дебіторської (9,77 у 2003 р. і 7,45 у 2004 р.) та кредиторської (2,19 у 2003 р. і 2,69 у 2004 р.) суттєво не змінились, та їх рівень свідчить про стабільність розрахунків підприємства



Рисунок 3.4. Основні показники ділової активності підприємства за 2003-2004 рр.

Стабільність фінансового стану СП “КМТП облспоживспілки” витікає з порівняльного аналізу коефіцієнтів обертання кредиторської та дебіторської заборгованостей (рис. 3.5), впродовж всього періоду, що аналізується. Перевищення обертання кредиторської заборгованості (середній строк обороту кредиторської заборгованості 164днів, 134днів) над дебіторською (середній строк обороту дебіторської заборгованості 37 днів, 48днів) дає змогу використовувати кошти кредиторської заборгованості у виробничому процесі.



Рис. 3.5. Порівняння оборотності кредиторської та дебіторської заборгованості.

Для остаточної характеристики торговельної діяльності підприємства розрахуємо тривалість одного обороту (товарооборотність у днях).

О =середній запас товарів / середньодобовий товарооборот.

О₂₀₀₃ = 100,3/3,064 = 33днів.

О₂₀₀₄ = 106,5 / 2,761 = 39 днів.

Кількість оборотів товарної маси за рік:

К = об'єм продажу / середній запас товарів.

К₂₀₀₃ = 816,9 /100,3 = 8,15.

К₂₀₀₄ = 906,4 / 106,5 = 8,51.

Основним показником торговельної діяльності підприємства є її ефективність, яка підвищилася у 2004 році на 0,19 і становила 3,67 рази проти 3,68 у 2003 році.

3.3 Аналіз фінансових інвестицій підприємства

За наслідками аналізу було виявлене, що підприємство переживає фінансову кризу, основними причинами якої є падіння платоспроможного попиту цільового сегменту населення, яке стало причиною і слідством загального погіршення економічної ситуації в системі кооперації України. Високий фізичний і моральний знос основних засобів, який веде за собою додаткові витрати на поточний ремонт устаткування. Неефективна стратегія маркетингу, яка слабооріентована на пошук нових сегментів ринку, просування на ринок, встановлення стимулів споживачам для придбання пропонованих товарів.

Слідством такого становища підприємства є надзвичайно низька активність у сфері фінансових інвестицій через брак коштів.

Підприємство 3 січня 2000 року придбало облігації номінальною вартістю 500,00 грн. за 462,82 грн., тобто дисконт становив 37,18 грн. (500,00 - 462,82).

Фіксована ставка відсотка за облігацією встановлена 9 процентів річних. Дата погашення облігації відбудеться через 5 років. Виплата відсотка здійснюється щорічно в кінці року, його номінальна сума становить 45,00 грн. (500,00 х 9%).

Ефективна ставка відсотка дорівнює

Розрахунок амортизації дисконту за інвестиціями в облігації наведений в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 - Розрахунок амортизації дисконту за інвестиціями в облігації

Дата	Номінальна сума відсотка, грн.	Сума відсотка за ефективною ставкою, грн.*	Сума амортизації дисконту, грн. (гр. 3 - гр. 2)	Амортизована собівартість інвестиції, грн.**
1	2	3	4	5
03.01.2000				462,82
31.12.2000	45,00	50,91	5,91	468,73
31.12.2001	45,00	51,56	6,56	475,29
31.12.2002	45,00	52,28	7,28	482,57
31.12.2003	45,00	53,08	8,08	490,65
31.12.2004	45,00	54,35	9,35	500,00

Розділ 4. Управління фінансовими інвестиціями

4.1 Політика управління фінансовими інвестиціями

Різноманітність інструментів фондового ринку визначає необхідність оцінки їх інвестиційних якостей. В процесі такої оцінки повинні бути враховані особливості випуску і обігу окремих видів цінних паперів, рівень їх дохідності і ризику, ступінь ліквідності і інші фактори. Розглянемо методи оцінки інвестиційних якостей основних фондових інструментів, що використовуються при формуванні портфеля фінансових інвестицій підприємства.

1. Акція представляє собою цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про дольову участь в статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в цьому акціонерному товаристві і право на участь в управлінні ним, дає право її власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь в розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Предметом вільного поширення і оцінки інвестиційних якостей є звичайні акції. Така комплексна оцінка здійснюється по наступних параметрах:

* оцінка галузі, в якій здійснює свою діяльність емітент. В процесі такої оцінки визначається стадія життєвого циклу галузі; її роль в структурній перебудові економіки, середній рівень рентабельності підприємств галузі, а також рівень оподаткування прибутку;

* оцінка основних показників господарської діяльності і фінансового стану емітента. Така оцінка базується на звітних даних про діяльність емітента;

* оцінка характеру обігу акції на фондовому ринку. Така оцінка пов'язана з показниками її ринкової котировкі і ліквідності;

* оцінка умов емісії акції. Предметом такої оцінки є: цілі емісії, умови і періодичність виплати дивідендів, ступінь участі окремих держателів акцій в управлінні і інші;

* оцінка поточної ринкової вартості акції,

* оцінка рівня ризику. Вона основується на варіації рівня дивідендів

по акції за ряд попередніх періодів.

2. Облігація представляє собою цінний папір, що свідчить про внесення її власником грошових засобів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ній термін з виплатою фіксованого проценту (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Комплексна оцінка інвестиційних якостей облігації здійснюється по наступних параметрах:

* оцінка інвестиційної привабливості регіонів (по облігаціях внутрішніх місцевих займів);

* оцінка фінансової стійкості і платоспроможності підприємства-емітента (по облігаціях підприємств);

* оцінка характеру обігу облігації на фондовому ринку. В процесі оцінки визначаються об'єми обігу і рівень її ліквідності;

* оцінка умов емісії облігації. Вона передбачає вивчення цілей її випуску і умов придбання, періодичність виплати процента і його ставки, умов погашення основної суми боргу (принципала);

* оцінка поточної ринкової вартості облігації,

* оцінка рівня ризику. Вона здійснюється по рівню платоспроможності і фінансової стійкості емітента.

3. Ощадний сертифікат представляє собою письмове свідоцтво банку про депонування грошових засобів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну депозиту і процентів по ньому.

Комплексна оцінка інвестиційних якостей ощадних сертифікатів здійснюється по наступних параметрах:

* оцінка надійності банків-емітентів. Така оцінка передбачає використання ряду абсолютних і відносних показників, таких як сума активів банку, розмір його капіталу, сума прийнятих депозитів і виданих кредитів, розмір балансового прибутку, а також ряд спеціальних оціночних коефіцієнтів;

* оцінка характеру обігу ощадного сертифікату на фондовому ринку,

* оцінка умов емісії ощадного сертифікату,

* оцінка поточної ринкової вартості ощадного сертифікату,

* оцінка рівня ризику.

З врахуванням оцінки інвестиційних якостей окремих цінних паперів проводиться формування їх портфеля. Воно здійснюється після того, як визначені пріоритетні цілі його формування і оптимізовані пропорції між реальними і фінансовими інвестиціями.

При відборі у портфель, що формується, цінних паперів окремих їх видів враховуються наступні основні фактори:

1. Тип інвестиційного портфелю, що формується у відповідності з його ціллю. В процесі типізації інвестиційних портфелів розглядаються три основних їх типи: портфель росту; портфель доходу; консервативний портфель. Виходячи з цілей формування портфелю на основі оцінки співвідношення дохідності і ризику і диференційованих норм поточної дохідності здійснюється відбір цінних паперів, що відповідають типу вибраного портфелю.

2. Необхідність диверсифікації фондових інструментів портфеля. Така диверсифікація може носити галузевий і регіональний характер, а також проводиться по різних емітентах однієї галузі.

3. Необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля. Так у багатьох випадках ціллю формування портфеля цінних паперів є забезпечення захисту накопичених інвестиційних ресурсів від інфляції з ціллю наступного їх реінвестування в реальні інвестиційні проекти, забезпеченню ліквідності цього портфеля наперед повинна бути приділена достатня увага.

4. Необхідність забезпечення участі в управлінні акціонерними компаніями. Хоча законодавством забезпечена можливість участі в прийнятті рішень на акціонерних зборах будь-якого акціонера, більшість акціонерних компаній обумовлюють таку участь володінням певного пакету акцій. Підбираючи в портфель акції таких емітентів, слід формувати відповідний їх пакет, що забезпечує ' участь в роботі акціонерних зборів і прийнятті відповідних 1 управлінських рішень.

5. Розмір оплати комісійних послуг по придбанню і реалізації фондових активів. В залежності від числа попередників,! рівня ліквідності, об'єму фондових угод і ряду інших факторів може; суттєво коливатися розмір комісійних послуг по операціях з окремими цінними паперами. Так як цей показник впливає на рівень їх дохідності для інвестора, він повинен бути врахований при формуванні портфелю.

Сформований з врахуванням викладених факторів портфель іонних паперів повинен бути оцінений в сукупності по критеріях дохідності, ризику і ліквідності, для того, щоб впевнитись в тому, що він по своїх параметрах відповідає тому типу портфеля, який визначений цілями його формування. При необхідності посилення ціленаправленості портфеля по окремих критеріях в нього вносяться необхідні корективи.

Кінцеві оціночні показники портфеля цінних паперів порівнюються по показниках капіталоємкості, рівня дохідності, рівня ризику і рівня ліквідності з раніше сформованим портфелем реальних інвестиційних проектів.

4.2 Фондовий ринок України

Основні принципи фондового ринку України:

· Соціальна справедливість;

· Забезпечення створення однакових можливостей та спрощення умов доступу інвесторів і позичальників на ринок фінансових ресурсів, запобігання дискримінації прав і свобод суб'єктів ринку цінних паперів;

· Надійність захисту інвесторів;

· Створення необхідних умов (соціально-політичних, економічних, правових) для реалізації інтересів суб'єктів фондового ринку та забезпечення захисту їхніх майнових прав;

· Регульованість;

· Створення гнучкої та ефективної системи регулювання фондового ринку;

· Контрольованість;

· Створення надійно діючого механізму обліку й контролю, запобігання проявам зловживань і злочинності на ринку цінних паперів

· Ефективність

· Максимальна реалізація потенційних можливостей фондового ринку щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективні сфери національної економіки

· Правова впорядкованість

· Створення розвиненої правової інфраструктури забезпечення діяльності фондового ринку, яка чітко регламентує правила поведінки та взаємовідносин його суб'єктів

· Прозорість, відкритість

· Забезпечення надання інвесторам повної інформації щодо умов випуску та обігу цінних паперів на ринку, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації суб'єктів фондового ринку

· Конкурентність

· Забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності інвесторів, емітентів і ринкових суб'єктів господарювання

Здійснювана державою система регулювання фондового ринку виконує три основні функції: перша -- визначення засадних рис і складових підсистем фондового ринку та ролі учасників цього ринку; друга -- формування сприятливого законодавчого поля для учасників фондового ринку; третя -- встановлення відповідальності за дії, які можуть призвести до дезорганізації і руйнування фондового ринку, недобросовісної конкуренції, шахраювання з фінансовими ресурсами.

Державне регулювання фондового ринку в Україні здійснюється за кількома напрямами. До найголовніших належать:

1) забезпечення обов'язкового оприлюднення всієї суттєвої інформації про ринок цінних паперів;

2) ліцензування та регулювання діяльності фінансових посередників на фондовому ринку;

3) нагляд за діяльністю організованих систем торгівлі цінними паперами;

4) забезпечення прав власників цінних паперів.

Постійне функціонування фондового ринку забезпечують його учасники, а саме:

* емітенти цінних паперів -- юридичні особи, які від свого імені випускають цінні папери з метою залучення фінансових ресурсів для свого розвитку. Емітентом цінних паперів може бути також держава (в особі своїх інституціональних органів) та органи місцевого самоврядування. У такому разі випуск цінних паперів здійснюється для задоволення потреб у фінансуванні видатків відповідних бюджетів та окремих інвестиційних проектів;

* інвестори -- фізичні та юридичні особи, у тім числі інституціональні інвестори (інвестиційні й пенсійні фонди, страхові компанії тощо), які мають вільні кошти і бажають вкласти їх у цінні папери з метою одержати певний дохід (відсотки) чи дочекатись зростання ринкової вартості цінних паперів;

* посередники -- юридичні особи, діяльність яких зв'язано з наданням професійних послуг на фондовому ринку емітентів та інвесторів;

* держава, яка визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку з метою підтримування його ефективного функціонування та захисту його учасників.

На постійно діючому фондовому ринку як посередники зазвичай виступають спеціалізовані інституціональні утворення (підприємства, організації), банківські установи та інвестиційні компанії.

* Спеціалізовані інституціональні утворення здійснюють посередницьку діяльність з випуску та обігу цінних паперів, виконуючи відповідні операції на фондовому ринку з доручення і коштом своїх клієнтів (комісійна та брокерська діяльність) або власним коштом (комерційна дилерська діяльність) з доручення емітента в процесі первинного розміщення цінних паперів. Такі спеціалізовані підприємства (організації) можуть надавати й інші послуги щодо цінних паперів (наприклад інвестиційне консультування, управління портфелями цінних паперів, виконання реєстраційних функцій тощо). Вони повинні мати власний капітал, адекватний обсягу їхніх операцій на фондовому ринку.

* Банківські установи, крім основних функцій фінансово-кредитного закладу, мають право здійснювати посередницьку діяльність з випуску та обігу цінних паперів, їм дозволено виконувати операції на фондовому ринку власним коштом і з доручення своїх клієнтів, здійснюючи реєстраційні функції, довірчі операції з цінними паперами та надаючи позики, зв'язані з цінними паперами.

* Інвестиційні компанії поєднують функції фінансового посередника на ринку цінних паперів та інституціонального інвестора, для якого інвестування в цінні папери є основним джерелом одержання доходу.

У країнах з ринковою орієнтацією економіки існують біржовий і позабіржовий ринки цінних паперів, кожний з яких виконує властиві йому функції.

Біржовий ринок цінних паперів уособлюють фондові біржі -- спеціалізовані установи, які створюють умови для централізованої торгівлі цінними паперами через об'єднання попиту на них і пропонування, а також надання місця, системи та засобів для їхнього первинного розміщення і вторинного обігу. У процесі приватизації майна державних підприємств через фондові біржі може відбуватися первинне розміщення тієї частки їхніх акцій, що реалізується за грошові кошти. Через фондові біржі здійснюється також розміщення державних цінних паперів. Варто зазначити, що фондові біржі мають забезпечувати формування максимально справедливої ціни на цінні папери через процедуру лістингу та механізм біржових торгів і цим самим підвищувати довіру інвесторів до них.

З метою сприяння залученню фінансових ресурсів для виробничих підприємств і створення фондової інфраструктури має розвиватися й цивілізований позабіржовий ринок цінних паперів, що зазвичай являє собою торговельно-інформаційну систему для організованого продажу цінних паперів з використанням для цього діючих товарних бірж. Такий ринок дає змогу розвиватися послугам інвестиційного консультування та управління портфелями цінних паперів, що приваблює передовсім дрібних інвесторів.

Державне регулювання випуску та обігу цінних паперів

Ухвалений Верховною Радою спеціальний Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 року № 475/96-ВР містить відповідні положення щодо мети і форм державного регулювання ринку цінних паперів, видів професійної діяльності на фондовому ринку й органів, що здійснюють державне регулювання випуску та обігу цінних паперів.

У ньому зазначається, що державне регулювання здійснюється з метою:

реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів;

створення умов для ефективної мобілізації й розміщення фінансових ресурсів учасниками ринку цінних паперів з урахуванням інтересів суспільства;

усебічного захисту прав учасників ринку цінних паперів.

До передбачених законодавством форм державного регулювання ринку цінних паперів належать: прийняття законодавчих і нормативних актів з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів і забезпечення контролю за такою діяльністю; реєстрація емісії цінних паперів та інформація в засобах масової інформації про випуск цінних паперів; створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів; установлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів, а також контролю за їх дотриманням; контроль за процесом ціноутворення на ринку цінних паперів.

На ринку цінних паперів здійснюються конкретні види професійної діяльності, як-от:

1) торгівля цінними паперами;

2) депозитарна й розрахунково-клірингова діяльність;

3) управління цінними паперами, що належать іншим особам;

4) ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

5) організація торгівлі на ринку цінних паперів (переважно надання послуг, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод з цінних паперів).

Функції прямого регулювання ринку цінних паперів виконує Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), яка є органом, підпорядкованим Президентові України та підзвітним Верховній Раді України. Вона складається з Голови комісії і шести членів, має відповідний центральний апарат, а також територіальні відділення. ДКЦПФР призначає державних представників на фондових біржах, яких уповноважено здійснювати контроль за додержанням положень Статуту і правил фондової біржі та які мають право брати участь у роботі керівних біржових органів.

При ДКЦПФР діє Консультативно-експертна рада, яка розробляє рекомендації щодо політики на ринку цінних паперів і бере участь у підготовці та обговоренні проектів законодавчих актів. Комісія організує також проведення наукових досліджень з питань функціонування фондового ринку (при Київському національному економічному університеті, зокрема, створено Інститут цінних паперів і фондового ринку).

З огляду на їхню важливість, варто виокремити дві особливі функції ДКЦПФР: 1) видача дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів; 2) реєстрація випусків цінних паперів.

Здійснення виключної діяльності з випуску та обігу цінних паперів допускається на підставі дозволу, виданого ДКЦПФР. Дозвіл на здійснення всіх або окремих (крім комісійної) видів діяльності видається торговцям цінних паперів, які мають попередньо внести у статутний фонд біржі не менше ніж 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а для здійснення комісійної діяльності з цінними паперами -- не менше ніж 200 неоподатковуваних Порядок реєстрації випуску акцій та облігацій підприємств, а також інформації про їхній випуск визначається ДКЦПФР. Ця Комісія веде також загальний реєстр випуску цінних паперів. Цінні папери підлягають реєстрації протягом ЗО днів з дня подання заяви з іншими необхідними документами.

Висновки

Отже, під інвестиціями розуміють всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна політика представляє собою частину загальної І фінансової стратегії підприємства, яка заключається у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для І забезпечення основних напрямків його розвитку. Інвестиційна політика підприємства передбачає формування окремих напрямків інвестиційної діяльності підприємства у відповідності із стратегією його економічного розвитку.

В процесі формування інвестиційної політики підприємства виділяють три основні напрямки:

1) реальні інвестиції;

2)фінансові інвестиції;

3)інноваційні інвестиції.

Фінансові інвестиції представляють собою вкладення засобів підприємства на термін більше одного року в різні грошові і фондові інструменти інвестування, серед яких найбільш значну долю займають вкладення засобів у цінні папери.

Фінансові інвестиції підприємства здійснюються в наступних основних формах:

1) вклади в статутні фонди спільних підприємств;

2) вклади в доходні інструменти грошового ринку;

3) вклади в доходні інструменти фондового ринку. При відборі у портфель, що формується, цінних паперів окремих їх видів враховуються наступні основні фактори:

1. Тип інвестиційного портфелю, що формується у відповідності з його ціллю.

2. Необхідність диверсифікації фондових інструментів портфеля.

3. Необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля.

4. Необхідність забезпечення участі в управлінні акціонерними компаніями.

5. Розмір оплати комісійних послуг по придбанню і реалізації фондових активів.

Облік інвестицій регламентуються П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99 р. №291 з додатками із змінами та доповненнями, внесеними згідно Наказу Мінфіну № 989 від 10.12.2002р.

Відповідно до мети отримання фінансові інвестиції облікуються за різними методами їх оцінки:

- Метод участі в капіталі;

- По справедливій вартості;

- По амортизованої собівартості.

Інвестиції розподіляють на інвестиції, що містяться з метою наступного продажу та інвестиції не призначені для продажу.

Більшість підприємств має в своєму розпорядженні тимчасово не зайняті грошові кошти, крім тих мінімальних коштів, які необхідні для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об`єкти різних галузей економічної діяльності. Тому розвиток фінансових вкладень є найважливішим процесом в діяльності багатьох підприємств.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 24.12.2002р. №349-IV.

2. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991р. №1201-ХІІ.

3. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції” затверджено наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000р. №91.

4. Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебно-практическое пособие. - М.:”Дело и сервис”, 2000 - 256с.

5. А.А. Пересада „Управління інвестиційним процесом”, Київ-2002р.

6. Уманців Г., Лисенко О. Облік фінансових інвестицій // Дебет-Кредит.- 2001.- №23.- с.14-19.

7. Батура А.В.,Дедіков О.І. Інвестиції як чинник оптимізації відтворювальних процесів в Україні // Природа людиниі динаміка соціально-економічних процесів: 36. статей, вип.1 - Дніпропетровськ: Наука і осівта, 1998.

8. Безуглий А. Основні фонди та наслідки державної амортизаційної політики// Економіка.Фінанси.Право.-2000-№8.-С.5-12.

9. Богия Д.,Волинський Г. Структурна перебудова економіки і проблема інвестицій // Економіка України.-1997.-№12.-С.49-53

10. Бланк И.А. Стратегия й тактика управлення финансами Киев: МП "ИТЕМ лтд", СП "АДЕФ-Украина", 1996.

11. Джей К.Шим, Джозл Г.Сигел. Финансовьій менеджмент Москва: Инф.-изд. дом "Филинь", 1996.

12. Габбард, P. Глен. Гроші, фінансова система та економіка: ПІдручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д.Олесневич. - К.: КНЕУ, 2004. - 889 с

13. Гридчин М. В. Фин нсовый менеджмент: Курс лекций. -- 3-е изд., стереотип. -- К.: МАУП, 2004. -- 160 с

14. Ізмайлова К. В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. -- 148 с

15. Кучарина Е.А. Инвестиционный анализ . - СПб.: Питер, 2006. - 387 с.

16. Мыльник В.В. Инвестиционный менеджмент М.: Академический проект, 2005. - 271 с

17. Нікбахт Е., Гропнелі А. Фінанси.- К.: Основи, 2004.

18. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні.-К.:Лібра,1998.- 392с.

19. Подшиваленко Г. Инвестиционная деятельность. КНОРУС, 2005. - 201 с.

20. Страховий та інвестиційний менеджмент: Підручник / Під керівн. і н ук. ред. В. Г. Федоренка, В. Б. Захожая / В. Г. Федоренко, В. Б. Захожай, О. Г. Чувардинський т ін. -- К.: МАУП, 2002. -- 344 с.:

21. Френклін Р.Рут, Антон Філіпенко. Міжнародна торгівля та інвестиції/ Пер. з англ.; Наук. ред. пер. Антона Філіппенка, Даніели Олесневич. - К.: Основи. 2004. - 743 c