Фінансовий менеджмент та його застосування на підприємстві

2

Зміст

Вступ

1. Основні поняття фінансового менеджменту та його зв'язок із фінансовим аналізом

1.1 Сутність і завдання фінансового менеджменту

1.2 Суб'єкти та об'єкти фінансового менеджменту

1.3 Функції фінансового менеджменту

1.4 Сутність механізм фінансового менеджменту

1.5 Система інформаційної бази фінансового менеджменту

1.6 Методи фінансового аналізу

2. Аналіз та оцінка основних показників господарської діяльності на підприємстві ВП «РЕМЕНЕРГО»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства.

2.2 Аналіз ефективності використання капітальних вкладень.

2.3 Ефективність використання капіталу.

3. Роль і місце організаційно-економічного механізму управління фінансовими ресурсами в структурі управлінської діяльності підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В умовах формування нового господарського механізму, який ґрунтується на повній фінансовій самостійності суб'єктів господарювання виникає необхідність в ефективній організації управління їх фінансовими ресурсами. Безумовно така економічна категорія, як фінансові ресурси має розглядатись як на макро - , так і на мікрорівнях, та вирішальний вплив на ефективність функціонування фінансової системи будь-якої держави має основна її складова, а саме фінансові ресурси промислових підприємств.

Функціонування в ринковому середовищі вимагає від українських підприємств не тільки підтримання фінансової стійкості та платоспроможності, а й ефективного управління процесом формування та використання фінансових ресурсів. Ефективне управління фінансовими ресурсами є однією з найважливіших передумов, яка характеризує можливість адаптації підприємств до динамічних умов ринкового середовища, оскільки вони є джерелом формування всіх інших видів ресурсів. Тому проблеми ефективного управління фінансовими ресурсами підприємств виникають як в сучасних умовах трансформаційної економіки, так виникатимуть і в майбутньому.

1. Основні поняття фінансового менеджменту, та його взаємозв'язок із фінансовим аналізом

1.1 Сутність і завдання фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент являє собою систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства й організацією обігу його коштів.

Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періодах. Ця мета одержує конкретне вираження в забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників.

У процесі досягнення своєї головної мети фінансовий менеджмент спрямований на вирішення таких основних завдань:

Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства в майбутньому періоді. Це завдання реалізується шляхом визначення загальної потреби у фінансових ресурсах підприємства на майбутній період, максимізації обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначення доцільності формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, керування залученням позикових фінансових засобів, оптимізації структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу.

Забезпечення найбільш ефективного використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підприємства. Оптимізація розподілу сформованого обсягу фінансових ресурсів передбачає встановлення необхідної пропорційності в їхньому використанні на цілі виробничого і соціального розвитку підприємства, виплати необхідного рівня прибутків на інвестований капітал власникам підприємства і т.п.

Оптимізація грошового обігу. Це завдання вирішується шляхом ефективного керування грошовими потоками підприємства в процесі кругообігу його коштів, забезпеченням синхронізації обсягів надходження і витрати коштів по окремих періодах, підтримкою необхідної ліквідності його оборотних активів.

Забезпечення максимізації прибутку підприємства при прийнятному рівні фінансового ризику. Максимизація прибутку досягається за рахунок ефективного керування активами підприємства, залучення в господарський оборот позикових фінансових засобів, вибору найбільш ефективних напрямків операційної та фінансової діяльності.

Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості й платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку і забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу й активів, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різноманітних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.

Всі розглянуті завдання фінансового менеджменту взаємопов'язані, хоча окремі з них мають протилежне спрямування (наприклад, забезпечення максимізації суми прибутку при мінімізації рівня фінансового ризику; забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів і постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку і т.п.).

1.2 Суб'єкти та об'єкти фінансового менеджменту

Суб'єкти фінансового менеджменту - це власники підприємства, фінансові менеджери різних рівней.

Об'єкти фінансового менеджменту наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Об'єкти фінансового менеджменту на підприємстві

Об'єкт фінансового менеджменту	Предмет дослідження фінансового менеджменту
Формування активів	Вияв реальної потреби в окремих видах активів і визначення їх суми в цілому; оптимізація складу активів з позиції ефективності комплексного їх використання, а також ліквідності для забезпечення постійної платоспроможності
Формування фінансової структури капіталу	Визначення загальної потреби в капіталі для фінансування активів підприємства, вивчення і аналіз альтернативних джерел формування фінансових ресурсів; вибір найбільш доцільних для кожного етапу розвитку підприємства джерел фінансування його діяльності; формування цільової фінансової структури капіталу, яка забезпечує найбільш низьку його вартість і високу фінансову стійкість у процесі розвитку
Управління оборотними активами	Аналіз і прогнозування тривалості окремих циклів обороту капіталу, забезпечення прискорення обороту окремих видів активів
Управління необоротними активами	Забезпечення ефективного використання основних засобів підприємства, аналіз ефективності використання окремих засобів; формування системи заходів щодо збільшення фондовіддачі діючих основних засобів; оптимізація структури джерел фінансування необоротних активів
Управління інвестиціями	Формування найбільш важливих напрямів інвестиційної діяльності підприємства; оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів; формування інвестиційного портфеля і оперативне управління ним
Управління формуванням власних фінансових ресурсів	Максимізація чистого прибутку
Управління залученням позикових фінансових ресурсів	Визначення потреби в позикових фінансових ресурсах; оптимізація співвідношення короткострокової і довгострокової заборгованості; оптимізація форм і джерел залучення позикових фінансових ресурсів; підготовка проектів окремих договорів
Управління фінансовими ризиками	Вияв складу основних фінансових ризиків; оцінка рівня цих ризиків та їх фінансових наслідків; формування системи заходів щодо профілактики та мінімізації окремих фінансових ризиків, а також їх страхування

1.3 Функції фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент реалізує свою головну мету і основні завдання шляхом здійснення певних функцій, які поділяються на дві основні групи:

функції фінансового менеджменту як керуючої системи ;

функції фінансового менеджменту як спеціальної області керування підприємством (табл.1.2.).

Таблиця 1.2. Функції фінансового менеджменту

Назва функцій	Зміст функції
1. Функції фінансового менеджменту як керуючої системи
Розробка фінансової стратегії підприємства	Виходячи з загальної стратегії економічного розвитку підприємства і прогнозу кон'юнктури фінансового ринку формується система цілей і цільових показників фінансової діяльності на довгостроковий період; визначаються пріоритетні завдання на найближчу перспективу і розробляється політика дій підприємства щодо основних напрямків його фінансового розвитку. Фінансова стратегія підприємства розглядається як невід'ємна складова частина загальної стратегії його економічного розвитку
Формування ефективних інформаційних систем	Визначаються обсяги інформаційних потреб фінансового менеджменту; формуються зовнішні і внутрішні джерела інформації, що задовольняють ці потреби; організується постійний моніторинг фінансового стану підприємства і кон'юнктури фінансового ринку
Здійснення аналізу різноманітних аспектів фінансової діяльності підприємства	Проводиться експрес- і поглиблений аналіз окремих фінансових операцій: результатів фінансової діяльності окремих дочірніх підприємств, філій і "центрів відповідальності"; узагальнених результатів фінансової діяльності підприємства в цілому й у розрізі окремих її напрямків
Планування фінансової діяльності підприємства	Розробка системи поточних планів і оперативних бюджетів з основних напрямків фінансової діяльності, по структурних підрозділах і підприємству в цілому
Розробка ефективної системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень у сфері фінансової діяльності	Формується система заохочення і санкцій за виконання або невиконання встановлених цільових фінансових показників, фінансових нормативів і планових завдань
Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень у сфері фінансової діяльності	Створення системи внутрішнього контролю на підприємстві, поділ контрольних обов'язків окремих служб і фінансових менеджерів, визначення системи контрольованих показників і контрольних періодів, оперативне реагування на результати контролю.
2. Функції фінансового менеджменту як спеціальної сфери керування
Керування активами	Виявлення реальної потреби в окремих видах активів виходячи з обсягів операційної діяльності підприємства і визначення суми в цілому, оптимізація складу активів з позицій ефективності комплексного їх використання, забезпечення ліквідності окремих видів оборотних активів і прискорення циклу їх обороту, вибір ефективних форм і джерел їх фінансування
Керування капіталом	У процесі реалізації цієї функції визначається загальна потреба в капіталі для фінансування активів підприємства; оптимізується структура капіталу з метою забезпечення найбільш ефективного його використання; розробляється система заходів щодо рефінансування капіталу в найбільш ефективні види активів
Керування інвестиціями	Формування найважливіших напрямків інвестиційної діяльності підприємства; оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів і фінансових інструментів і вибір найбільш ефективних з них; формування реальних інвестиційних програм і портфеля фінансових інвестицій; вибір найбільш ефективних форм фінансування інвестицій
Керування грошовими потоками	Формування вхідних і вихідних потоків грошових коштів підприємства, їхня синхронізація за обсягом і в часі по окремих майбутніх періодах, ефективне використання залишку тимчасово вільних грошових активів
Управління фінансовими ризиками	Виявляється склад основних фінансових ризиків; здійснюється оцінка рівня цих ризиків і обсяг пов'язаних із ними можливих фінансових втрат у розрізі окремих операцій і по господарській діяльності в цілому; формується система заходів щодо профілактики і мінімізації окремих фінансових ризиків, а також їх страхування
Антикризове фінансове керування при загрозі банкрутства	На основі постійного моніторингу фінансового стану підприємства діагностується загроза його банкрутства; оцінюється рівень цієї загрози; використовуються внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства, а в необхідних випадках - обґрунтовуються напрямки і форми санації

1.4 Сутність механізм фінансового менеджменту

Механізм фінансового менеджменту являє собою систему основних елементів, що регулюють процес розробки і реалізації управлінських рішень у сфері фінансової діяльності підприємства. У структуру механізму фінансового менеджменту входять такі елементи:

1. Державне нормативно-правове регулювання фінансової діяльності підприємства. Прийняття законів і інших нормативних актів, що регулюють фінансову діяльність підприємств, являє собою одне з напрямків реалізації внутрішньої фінансової політики держави. Законодавчі і нормативні основи цієї політики регулюють фінансову діяльність підприємства в різних формах.

2. Ринковий механізм регулювання фінансової діяльності підприємства. Цей механізм формується насамперед у сфері фінансового ринку в розрізі окремих його видів і сегментів. Попит і пропозиція на фінансовому ринку формують рівень цін (ставки відсотка) і котирування по окремих фінансових інструментах, визначають доступність кредитних ресурсів у національній і іноземної валютах, виявляють середню норму прибутковості капіталу, визначають систему ліквідності окремих фондових і грошових інструментів.

Внутрішній механізм регулювання окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Механізм такого регулювання формується в рамках самого підприємства, відповідно регламентуючи ті або інші оперативні управлінські рішення з питань його фінансової діяльності. Так, ряд аспектів фінансової діяльності регулюється вимогами статуту підприємства. Окремі з цих аспектів регулюються розробленими на підприємстві фінансовою стратегією і цільовою фінансовою політикою по окремих напрямках фінансової діяльності. Крім того, на підприємстві може бути розроблена і затверджена система внутрішніх нормативів і вимог щодо окремих аспектів фінансової діяльності.

Система конкретних методів і прийомів здійснення управління фінансовою діяльністю підприємства. У процесі аналізу, планування і контролю фінансової діяльності використовується велика система методів і прийомів, за допомогою якої досягаються необхідні результати. До числа основних із них відносяться методи: техніко-економічних розрахунків, балансовий, економіко-статистичні, економіко-математичні, порівняння й інші.

1.5 Система інформаційної бази фінансового менеджменту

Інформаційна система (або система інформаційного забезпечення) фінансового менеджменту являє собою процес цілеспрямованого добору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних оперативних управлінських рішень з усіх аспектів фінансової діяльності підприємства.

Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, сформованих із зовнішніх джерел, поділяється на чотири основні групи:

1. Показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни. Система інформативних показників цієї групи є основою проведення аналізу і прогнозування умов зовнішнього фінансового середовища функціонування підприємства при прийнятті стратегічних рішень у сфері фінансової діяльності.

Показники, що входять до складу першої групи, поділяються на два блоки.

У першому блоці - "Показники макроекономічного розвитку " -наводяться такі інформативні показники, що використовуються в процесі керування фінансами підприємства:

а) темп росту внутрішнього валового продукту і національного
доходу;

б) обсяг емісії грошей за аналізований період;

в) грошові доходи населення.

У другому блоці - „Показники галузевого розвитку" - наводяться такі інформативні показники по галузі, до якої належить підприємство:

а) обсяг виробленої (реалізованої) продукції, його динаміка;

б) загальна вартість активів підприємств, зокрема оборотних;

в) сума власного капіталу підприємств.

2. Показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку. Система нормативних показників цієї групи служить для прийняття управлінських рішень у сфері формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій, здійснення короткострокових фінансових вкладень тощо.

Показники, що входять до складу другої групи, поділяються на два блоки.

У першому блоці - "Показники, що характеризують кон'юнктуру ринку фондових інструментів" - наводяться такі інформативні дані:

а) види основних фондових інструментів (акцій, облігацій, деривативів і т.п.), що обертаються на біржовому і позабіржовому фондовому ринку;

б) котировочні ціни пропозиції і попиту основних видів фондових інструментів;

в) обсяги і ціни угод по основних видах фондових інструментів;

г) зведений індекс динаміки цін на фондовому ринку.

В другому блоці - ,,Показники, що характеризують кон'юнктуру ринку грошових інструментів" - наводяться такі інформативні дані:

а) кредитна ставка окремих комерційних банків, диференційована за термінами надання фінансового кредиту;

б) депозитна ставка окремих комерційних банків, диференційована по вкладах до запитання і строкових вкладів;

в) офіційний курс окремих валют, якими оперує підприємство в процесі зовнішньоекономічної діяльності.

3. Показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів. Система інформативних показників цієї групи використовується в основному для прийняття оперативних управлінських рішень з окремих аспектів формування і використання фінансових ресурсів. Ці показники формуються у розрізі таких блоків: „Банки"; „Страхові компанії"; "Постачальники продукції"; „Покупці продукції"; "Конкуренти".

4. Нормативно - регулюючі показники. Система цих показників враховується в процесі підготовки фінансових рішень, пов'язаних з особливостями державного регулювання фінансової діяльності підприємств. Ці показники формуються, як правило, у розрізі двох блоків: „Нормативно - регулюючі показники з різноманітних аспектів фінансової діяльності підприємства" і „Нормативно - регулюючі показники з питань функціонування окремих сегментів фінансового ринку".

Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, сформованих із внутрішніх джерел, поділяється на три групи:

1. Показники, що характеризують фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в цілому. Система інформативних показників цієї групи широко використовується як зовнішніми, так і внутрішніми користувачами. Вона застосовується в процесі фінансового аналізу, планування, розробки фінансової стратегії і політики з основних аспектів фінансової діяльності, дає найбільш агрегованне уявлення про результати фінансової діяльності підприємства.

Показники, що входять до складу цієї групи, поділяються на чотири основних блоки.

У першому блоці наводяться показники балансу підприємства". Цей звіт містить два основних розділи - „Актив" і „Пасив".

У другому блоці наводяться показники "Звіту про фінансові результати".

У третьому блоці наводяться показники "Звіту про рух коштів".

У четвертому блоці наводяться показники "Звіту про власний капітал".

2. Показники, що характеризують фінансові результати діяльності окремих структурних підрозділів підприємства. Система цієї групи показників використовується для поточного й оперативного керування всіма аспектами фінансової діяльності підприємства, а найбільшою мірою - у процесі фінансового забезпечення операційної його діяльності.

3. Нормативно-планові показники, пов'язані з фінансовим розвитком підприємства. Ці показники використовуються в процесі поточного й оперативного контролю за ходом здійснення фінансової діяльності. Вони формуються за такими двома блоками:

а) система внутрішніх нормативів, що регулює фінансовий розвиток підприємства: нормативи розмірів окремих видів активів підприємства; нормативи співвідношення окремих видів активів і структури капіталу; нормативи питомих витрат фінансових ресурсів і т.п.;

б) система планових показників фінансового розвитку підприємства. До складу показників цього блоку включається вся сукупність показників поточних і оперативних фінансових планів усіх видів.

Систему показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, сформованих із внутрішніх джерел можна отримати тільки шляхом якісного фінансового аналізу, саме тому фінансовий аналіз відіграє дуже важливу роль у фінансовому менеджменті.

1.6 Методи фінансового аналізу

Фінансовий аналіз являє собою процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку.

Для вирішення конкретних завдань фінансового менеджменту застосовується ряд спеціальних систем і методів аналізу, що дозволяють одержати кількісну оцінку результатів фінансової діяльності в розрізі окремих її аспектів, як у статиці, так і в динаміці. У теорії фінансового менеджменту в залежності від використовуваних методів розрізняють такі основні системи фінансового аналізу: горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; порівняльний аналіз; аналіз фінансових коефіцієнтів; інтегральний аналіз .

I. Горизонтальний (або трендовий) фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників фінансової звітності за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їхньої зміни (або тренду).

Вертикальний (або структурний) фінансовий аналіз базується на структурному розкладанні окремих показників фінансової звітності підприємства. У процесі здійснення цього аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових елементів агрегованих фінансових показників.

Порівняльний фінансовий аналіз базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних показників між собою. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників.

IV. Аналіз фінансових коефіцієнтів базується на розрахунку співвідношення різноманітних абсолютних показників фінансової діяльності підприємства між собою. У фінансовому менеджменті найбільше поширення одержали такі групи аналітичних фінансових коефіцієнтів:

- коефіцієнти оцінки фінансової стійкості підприємства;

- коефіцієнти оцінки платоспроможності (ліквідності) підприємства;

- коефіцієнти оцінки оборотності активів;

- коефіцієнти оцінки оборотності капіталу;

- коефіцієнти оцінки рентабельності й інші.

V. Інтегральний фінансовий аналіз дозволяє одержати найбільш поглиблену (багатофакторну) оцінку умов формування окремих фінансових показників. У фінансому менеджменті найбільше поширення одержала дюпонівська система інтегрального аналізу ефективності використання активів підприємства, розроблена фірмою «Дюпон» (Du Pont).

У основі цієї системи аналізу лежить «Модель Дюпона»,яка виражається формулою:

Фінансовий аналіз підприємства складається з трьох взаємопов'язаних розділів:

Аналіз фінансових результатів.

Аналіз фінансового стану.

Аналіз ділової активності.

Основні завдання аналізу фінансових результатів:

- оцінка динаміки абсолютних показників фінансових результатів (прибутку та рентабельності);

- визначення спрямованості та розміру впливу окремих факторів на суму прибутку та рівень рентабельності;

- виявлення і оцінка можливих резервів росту прибутку та рентабельності.

Для одержання необхідної інформації з метою вирішення основних завдань з аналізу фінансових результатів використовуються такі показники:

1.Коефіцієнт рентабельності активів (коефіцієнт економічної рентабельності) - характеризує рівень чистого прибутку, що генерується усіма активами підприємства:

2. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (коефіцієнт фінансової рентабельності) характеризує рівень прибутковості власного капіталу:

3.Коефіцієнт рентабельності реалізацій продукції характеризує прибутковість операційної діяльності підприємства:

Основні завдання аналізу фінансового стану підприємства:

- оцінка динаміки складу і структури активів, їх стану і руху;

- оцінка динаміки складу і структури джерел власного і позичкового капіталу, їх стану і руху;

- аналіз абсолютних і відносних показників фінансової стійкості підприємства та оцінка зміни їх рівня;

- аналіз платоспроможності підприємства та ліквідності активів його балансу.

Для аналізу фінансового стану підприємства використовуються такі показники:

1. Коефіцієнт абсолютної платоспроможності характеризує можливість підприємства погасити свої короткотермінові фінансові зобов'язання негайно:

2.Коефіцієнт проміжної платоспроможності показує в якій мірі всі короткострокові фінансові зобов'язання можуть бути задоволені за рахунок його високоліквідних активів:

3.Коефіцієнт покриття показує в якій мірі вся заборгованість з короткострокових фінансових зобов'язань може бути повернена за рахунок оборотних активів підприємства:

Основні критерії ділової активності підприємства:

- репутація підприємства;

- рівень ефективності використання ресурсів;

- стабільність економічного розвитку.

Для аналізу ділової активності підприємства використовуються такі основні показники:

1.Коефіцієнт оборотності усіх активів характеризує наскільки швидко активи підприємства обертаються у процесі його господарської діяльності:

2.Коефіцієнт оборотності оборотних активів характеризує наскільки швидко сформовані оборотні активи обертаються у процесі господарської діяльності підприємства:

2. Аналіз та оцінка основних показників господарської діяльності на підприємстві ВП «РЕМЕНЕРГО»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

В ВП "Ременерго" входить 2 структурних підрозділи, які знаходяться в Львівській і Черкаській областях.

Черкаський механічний цех і Гельмязівська дільниця виконують роботи по виготовленню засобів малої механізації, а Добротвірський цех займаються ремонтом обладнання на ДРЕС і електростанціях.

2003 рік підприємство завершило з такими показниками:

Таблиця № 1. Фінансові результати 2003 р.

Показники	0диниця виміру	Фактично
Обсяг товарної продукції	тис. грн.	267
Середньоспискова чисельність всього ППП	чол.	70 69
0бсяг реалізованої продукції	тис. грн.	348
Собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	271
Прибуток від реалізації	тис. грн.	19
Балансовий прибуток	тис. грн.	31
Продуктивність праці	грн.	4,97
Рентабельність витрат	%	7,01

Заробітна плата виплачувались по тарифним ставкам, посадовим окладам і відрядним розцінкам згідно з галузевою тарифною угодою та "Положення пре оплату праці, та "Положення про преміювання". Середньоспискова чисельність всього персоналу за 2003 рік - 70 чоловік.

У 2003 році на оплату праці використано 135283,2 грн. Середня заробітна плата по підприємству на 1-го працюючого - 159,79 грн. Середня заробітна плата 1-го працюючого ППП в 2003 році - 160,42 грн.

Для виробництва засобів малої механізації і послуг стороннім організаціям, підприємство через службу матеріально-технічного забезпечення придбало металопрокат, інструменти, комплектуючі, спецодяг і др. матеріали безпосередньо по прямим зв'язкам з заводами-виготовлювачами і АО "Черкасголовпостач".

Підприємство має своє складське господарство, яке складається із матеріального складу, в кількості 1 площадки зовнішнього складування.

Стан складського господарства задовільний.

Потужність підприємства характеризується наступними даними із наявності виробничих верстатів із них:

токарних верстатів 8 одиниць

фрезерних верстатів 7

строгальних верстатів 4

сверлільних верстатів 8

заточних верстатів 7

прес-ножиць 5

ножиць-гильотін 3

підйомно-транспортне 4

обладнання електрозварювальне 10

Устаткування має задовільний стан, відповідає умовам праці та техніки безпеки. 30% обладнання потребує необхідних вкладень для виконання поточних ремонтів. Середній вік устаткування складає 10-20 років.

2.2 Аналіз ефективності використання капітальних вкладень

Для проведення аналізу використання капіталу необхідно визначити ефективність використання оборотних та основних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів.

Для проведення аналізу використання оборотних коштів необхідно розрахувати оберненість оборотних коштів, коефіцієнт оберненості оборотних коштів, коефіцієнт завантаження, фондовіддачу та фондоємкість.

Оберненість оборотних коштів за 2001 р. розраховується за формулою (1).:

Z₉₆ = 24,083 * 360 / 225,2 = 38,5 днів.

Оберненість оборотних коштів за 2002 та 2003 р.р. розраховується аналогічно, результати занесено до таблиці №2

Коефіцієнт оберненості коштів розраховується за формулою (2). К_О для 2001 р.:

К_О = 360 / 38,5 = 9,35 об.

Коефіцієнт оберненості за 2002 та 2003 р.р. розраховується аналогічно, розрахунки занесено до таблиці №2.

Коефіцієнт завантаження розраховується за формулою (4). Кз для 2001 р.:

Кз = 24,083 / 225,2 * 100 = 10,69 коп.;

Для Кз за 2002 та 2003 р.р. розраховується аналогічно розрахунки занесено до таблиці №2.

Таблиця № 2. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.

Показник	2001р.	2002р.	Абсолютна різниця	Відносна різниця	2003р.	Абсолютна різниця	Відносна різниця
Виручка, тис. грн.	225,2	494	+268,8	+119,4%	348	-146	-29,56%
Кількість днів аналізую чого періоду, днів	360	360	---	---	360	---	---
Денна виручка, тис. грн.	0,626	1,372	+0,746	+119%	0,967	-0,405	-29,56%
Наявність власних оборотних коштів, тис. грн.	289	355	+66	+22,84%	322	-33	-9,3%
Середній залишок оборот. коштів, тис. грн.	24,083	29,583	+5,5	+22,84%	26,833	-2,75	-9,3%
Тривалість одного обороту, днів	38,5	21,6	-16,9	-43,9%	27,8	+6,2	+27,8%
Коефіцієнт оберненості коштів	9,35	16,67	+7,32	+78,3%	12,98	-3,69	-22,14%
Коефіцієнт завантаження, коп.	10,69	5,99	-4,7	-43,97%	7,71	+1,72	+28,71%

За даними таблиці №2 оберненість оборотних коштів “Ременерго” за 2002 р. в порівнянні з 2001 р. зменшилось на 16,9 днів. це привело до збільшення коефіцієнта оберненості на 78,3%, і до зниження коефіцієнта завантаження на 4,7 коп. (з 10,69 до 5,99 коп.).

Зміна швидкості обертання оборотних коштів була досягнута результаті взаємодії двох факторів: збільшення виручки на 268,8 тис грн.. (з 225,4 до 492 тис. грн.) та збільшення середнього залишку оборотних коштів на 5,5 тис. грн. Вплив кожного з цих факторів на загальне прискорення оберненості оборотних коштів характеризується таким чином:

1. Зростання об'єму виручки прискорив оберненість оборотних коштів на 20,94 днів:

24085 / 1372 - 38,5 = -20,94 днів

2. Збільшення середнього залишку оборотних коштів на 5,5 тис. грн. затягнуло оберненість коштів на 4,009 днів:

5,5 / 1,372 = 4,009 днів;

Всього - 20,94+4,009 = - 16,937 дня.

Прискорення оберненості оборотних коштів на 16,9 дня звільнило з обороту грошові засоби на суму 23,187 тис. грн.:

16,6 * 1,372 = - 23,187 тис. грн.

Величину економічного ефекту, отриманого від прискорення оберненості оборотних коштів, можна визначити, використовуючи коефіцієнт завантаження засобів в обігу. Так, якщо в 2001 р. для отримання 1 грн. виручки було затрачено 10,69 коп., то в 2002 р. - лише 5,99 коп. Таким чином, загальна сума економії оборотних коштів із всього об'єму виручки складає 23,218 тис. грн.:

4,7 * 494000 / 100 = - 23,218 тис. грн.

Різниця в 31 грн. пояснюється округленням цифр при розрахунках.

З таблиці №2 видно, що оберненість оборотних коштів «Ременерго» за 2003 р. в порівнянні з 2001 р. збільшилось на 6,2 днів. Це призвело до зменшення коефіцієнту оберненості на 3,69 ( з 16,67 до 12,98 днів), та збільшення коефіцієнту завантаження на 1,72 коп.

Зміна швидкості оберту оборотних коштів була наслідком зменшення об'єму виручки на 146 тис. грн.. та на 2,75 тис. грн. зменшення середнього залишку оборотних коштів. Вплив цих факторів на прискорення оберненості коштів характеризується таким чином:

1. Зменшення виручки уповільнило оберненість оборотних коштів на 8,99 днів:

29,583 / 0,967 - 21,6 = 8,99 днів;

2. Зменшення середнього залишку оборотних коштів на 2,75 тис. грн.. прискорило на 2,66 днів:

2,75 / 0,967 = - 2,66 днів.

Всього = 8,99 - 2,66 = 6,33 дня.

Уповільнення оберненості оборотних коштів на 6,2 дні, додатково ввело в обіг грошових засобів на суму 5,995 тис. грн.:

6,32 * 0,967 = 5,995 тис. грн.

В порівнянні з 2002 р. (5,99 коп.) у 2003 р. для отримання 1 грн. виручки було затрачено 7,71 коп. Сума збільшення об'єму оборотних коштів в об'ємі виручки складає 5985,6 грн.:

1,72 * 348000 / 100 = 5985,6 грн.

Різниця в 10 грн. обумовлена округленнями при розрахунках.

Ефективність використання основних фондів вимірюється показниками фондовіддачі та фондоємкості.

Фондовіддача основних фондів розраховується за формулою (5). Для 2001 р. фондовіддача дорівнює:

Ф₉₆ = 225,2 / 336 = 0,67

Для 2002 та 2003 р.р. фондовіддача розраховується аналогічно, результати занесені в таблицю №3.

Фондоємкість знаходиться за формулою (6). Для 2001 р. фондоємкість дорівнює:

Фє₉₆ = 336 / 225,2 * 100 = 149.

Для 2002 та 2003 р.р. років розрахунок проводиться аналогічно, результати занесено до таблиці №3.

Таблиця № 3. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.

Показник	2001р.	2002р.	Абсолютна різниця	Відносна різниця	2003р.	Абсолютна різниця	Відносна різниця
Виручка, тис. грн.	225,2	494	+268,8	+119,4%	348	-146	-29,56%
Вартість основних фондів,тис. грн.	336	306	-30	-8,93%	279	-27	-8,82%
Фондовіддача, грн..	0,67	1,67	+1,0	+149%	1,25	-0,42	-25,15%
Фондоємкість, коп..	149	61,9	-87,1	-58,46%	80,2	+18,3	+29,56%

За даною таблицею №3 фондовіддача основних фондів у 2002 р. в порівнянні з 2001 р. збільшилася на 1 грн., що у свою чергу знизило фондоємкість на 87 коп. Це позитивно характеризує фінансовий стан і показує на ефективне використання основних фондів.

В свою чергу, зменшення фондовіддачі за 2003 р. в порівнянні з 2002 р. на 42 коп., призвело до збільшення фондоємкості на 18,3 коп., що в свою чергу знизило ефективність використання основних фондів, збільшивши витрати на суму 63,684 тис. грн.:

18,3 * 348000 / 100 = 63684 грн.

Як ми уже зазначали, показник фондовіддачі тісно пов'язаний з продуктивністю праці та фондоозброєністю.

Продуктивність праці розраховується за формулою (7). Для 2001 р.:

В = 225,2 / 70 = 3,217 тис грн.

Для 2002 та 2003 р.р. продуктивність праці розраховується аналогічно, результати занесені в таблицю № 4.

Фондоозброєність розраховується за формулою (11). Для 2001 р.:

Фв = 336 / 70 = 4,8 тис грн.

Для 2002 та 2003 р.р. фондоозброєність розраховується аналогічно, результати занесені в таблицю № 4.

Таблиця № 4. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.

Показник	2001р.	2002р.	Абсолютна різниця	Відносна різниця	2003р.	Абсолютна різниця	Відносна різниця
Виручка, тис. грн.	225,2	494	+268,8	+119,4%	348	-146	-29,56%
Вартість основних фондів,тис. грн.	336	306	-30	-8,93%	279	-27	-8,82%
Фондовіддача основ.фондів, грн.	0,67	1,67	+1,0	+149%	1,25	-0,42	-25,15%
Фондоозброєність праці одного середньоспискового робітника, тис. грн.	4,8	4,37	-0,43	-8,96%	3,99	-0,38	-8,7%
Середньоспискова чисельність, чол.	70	70	---	---	70	---	---
Продуктивність праці одного середньоспискового робітника, тис. грн.	3,2	7,057	+3,857	+120,5%	4,97	-2,09	-29,57%

З таблиці видно, що у 2002 р. збільшення продуктивності праці на 120,9% призвело до збільшення фондовіддачі основних фондів на 149%.

У 2003 р. ситуація змінюється протилежно і зменшення продуктивності призводить до зменшення фондовіддачі.

2.3 Ефективність використання капіталу

Як вже зазначалося, капітал в цілому представляє собою суму оборотних коштів, основних коштів та нематеріальних активів. Ефективність використання капіталу характеризується його рентабельністю (формула (13)):

Р96 = 29,1 * 100 / 225,2 * 1 / (1 / 9,35 + 1 / 0,67) = 8,08 %.

Рівень рентабельності капіталу за 2002 та 2003 р.р. розраховується аналогічно, результати занесено до таблиці №5.

Таблиця № 5. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.

Показник	2001р.	2002р.	Абсолютна різниця	Відносна різниця	2003р.	Абсолютна різниця	Відносна різниця
Виручка, тис. грн.	225,2	494	+268,8	+119,4%	348	-146	-29,56%
Балансовий прибуток	29,1	63	+33,9	+116,5%	31	-32	-50,8%
Балансовий прибуток у % до виручки	12,2%	12,75%	-0,21	-1,32%	8,91	-3,84	-30,12%
Вартість основних фондів,тис. грн.	336	306	-30	-8,93%	279	-27	-8,82%
Середній залишок оборот.коштів, тис. грн..	24,083	29,583	+5,5	+22,84%	26,833	-2,75	-9,3%
Фондовіддача основ.фондів, грн.	0,67	1,67	+1,0	+149%	1,25	-0,42	-25,15%
Коефіцієнт оберненості оборотних коштів	9,35	16,67	+7,32	+78,3%	12,98	-3,69	-22,14%
Загальна сума капіталу	360,083	335,583	-24,5	-6,8%	305,833	-29,76	-8,87%
Рівень рентабельності	8,08	8,4	0,32	+3,96%	7,81	-0,69	-7,024%

Підвищення рівня рентабельності капіталу у 2002 р. на 3,96 5 пов'язано зі збільшенням середнього залишку оборотних коштів та збільшення балансового прибутку на 33,9 тис. грн. (з 29,1 тис. грн. до 63 тис. грн.).

У 2003 р. зниження рівня рентабельності пов'язане з підвищенням собівартості продукції на 5,39 % (з 73,89% до 77,87% частки у виручці), зниженням коефіцієнту оберненості оборотних коштів з 16,67 до 12,98 та зниженням балансового прибутку на 32 тис. грн.

3. Роль і місце організаційно-економічного механізму управління фінансовими ресурсами в структурі управлінської діяльності підприємства

Управління, як таке виникло ще за часів первіснообщинного ладу. Якщо хоча б двоє людей об'єднувались для досягнення якоїсь мети - вже виникала необхідність в управлінні, тобто одна людина мала керувати, інша бути підлеглою. Історія розвитку управлінської думки нараховує безліч імен. Так ще у вавілонські часи цар Хамурапі сформував зведення законів, філософ Сократ (400 років до нашої ери) сформував принцип системності в управлінні, а Ксенофонт визнав управління особливим видом мистецтва. Платон сформував принцип систематизації. Олександр Македонський (325 років до нашої ери) також вніс свій вклад в копилку управлінських рішень, вперше використавши для прийняття військових рішень штаб. Тобто ще до нашої ери було сформульовано деякі принципи управління (Сократ, Платон), розглянуто управління як вид мистецтва (Ксенофонт), як процес створення апарату управління ( Македонський).

Політичний відбиток в історії управлінської думки залишили й Ніколо Макіавелі, Томас Мор, Томас Гобс, Річард Аркрайт, Адам Сміт, Роберт Оуен.

На межі ХIХ і ХХ століття з'явились наукові дослідження в сфері управління, виникли й отримали свій розвиток теорії та школи управління, такі як раціоналістична школа (представники Фредерік Тейлор, Френк і Фріман Гілберт), школа адміністративного управління (А. Файоль, Г. Емерсон, Г. Форд); школа людських відносин (Мері і Паркер Фолет, Елтон Мейо, Честер Бернард); група поведінських концепцій (Д. Мак Грегор, Ф. Герцберг, Р. Лайкерт).

Сучасна теорія управління характеризується групою таких наукових напрямків, як теорія дослідження операцій (Р. Анкоф, Р. Аллон, М. Старр), в основі якої лежить застосування на практиці методів математичного програмування; теорія дослідження систем (Р. Джонсон, Ф. Кайт, С. Отер), які вважають виробництво складною системою.

Розвиток вітчизняної теорії та практики управління виробництвом пов'язаний з такими іменами, як О.О. Богданов, Н.А. Вітко, М.О. Вознесенський, О.К. Гастєв, П.М. Керженцев. І це далеко не повний список зарубіжних та вітчизняних представників управлінської думки.

Як довела історія, з плином часу теорія управління зазнавала постійних змін, перебувала в динаміці. Так і в сучасних умовах розвитку економіки зі зміною характеру економічних відносин, форм власності набувають актуальності питання удосконалення теоретичних та практичних засад управління, в тому числі і фінансовими ресурсами підприємств, які відіграють вирішальну роль в формуванні ресурсної бази підприємства, забезпеченні розширеного відтворення.

Будь-який процес удосконалення дослідження починається з уточнення понятійно-категорійного апарату. Так на думку А. Файоля 1, управління являє собою процес передбачення, організації, координації, контролю, необхідний для формування і досягнення цілей організації.

Поняття управління, на думку І. Т. Балабанова 2 - це процес вироблення і здійснення управлінських впливів. Управлінський вплив - це вплив на об'єкт управління, призначений для досягнення мети управління. І.Т. Балабанов розглядає менеджмент з трьох боків: як систему економічного управління, як орган управління (апарат управління), як форму підприємницької діяльності. Фінансовий менеджмент, на його думку 2 - це специфічна система управління грошовими потоками, рухом фінансових ресурсів, і відповідною організацією фінансових відносин.

Крім І.Т. Балабанова, дослідженням поняття “фінансовий менеджмент” займались такі економісти, як Джей К. Шим, Джоел Г. Сігал, Ю.М. Воробйов, М.Ф. Самсонов, В.В. Ковальов, Г.Б. Поляк (які розглядають фінансовий менеджмент, як систему управління фінансами); А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфулін 3 ототожнюють це поняття з організацією апарату управління; І.Н. Герчикова 4 тлумачить фінансовий менеджмент, як вид підприємницької діяльності. Фінансовий менеджмент розглядають, і як фінансовий механізм. Значний внесок в розвиток фінансового менеджменту внесли і такі науковці, як Н.П. Баранникова, А.А. Володін, І.О. Бланк, М.В. Грідчина, І.Г. Кукукіна, і це далеко не повний їх список .

Поняття управління фінансовими ресурсами підприємств та фінансового менеджменту складні і багатогранні. Управління фінансовими ресурсами господарюючого суб'єкта по суті можна порівнювати з управлінням фінансовою діяльністю, яке, за словами Б. Колласа 5, має за мету з одного боку регулярно забезпечувати підприємство коштами для його раціонального оснащення і нормальної поточної господарської діяльності, постачаючи йому ці кошти в необхідний час з мінімальними витратами і без втрат для незалежності підприємства по відношенню до третіх осіб і його можливої діяльності, а з іншого боку контролювати перш за все раціональне використання коштів і рентабельність операцій для яких ці кошти були призначені. Це визначення є найбільш повним порівняно з вищезгаданими.

З метою уточнення понятійно-категорійного апарату доцільно визначити чи є синонімічними поняття “фінансовий менеджмент”, “управління фінансовими ресурсами підприємств”, “управління фінансовою діяльністю підприємств”. Виходячи з їх визначень синонімічними є два останні, поняття ж фінансового менеджменту, на нашу думку, є більш широким, порівняно з іншими, оскільки охоплює велику кількість прийомів 9, які застосовують в управлінні фінансовими ресурсами не тільки суб'єктів господарювання, які займаються виробничою діяльністю, а й фінансовою, інвестиційною, страховою, банківською, факторинговою і т.д., тобто управління фінансовими ресурсами підприємств є складовою фінансового менеджменту.

Автор розуміє під управлінням фінансовими ресурсами підприємств - вибір і застосування форм, методів, заходів ефективного формування та використання фінансових ресурсів і фінансових відносин, які його супроводжують, задля досягнення поставленої мети у визначений час і з мінімальними витратами. В цьому визначенні зазначається об'єкт управління, характер економічних відносин, їх мета та умови її досягнення. Мета може бути поставлена і досягнена, як в короткостроковому, так і в довгостроковому періоді.

Класично 6 стратегічне управління фінансовими ресурсами підприємств являє собою систему управління фінансовими потоками підприємства, спрямовану на реалізацію його довгострокових фінансових цілей розширеного відтворення. На думку деяких авторів 6 основними елементами стратегічного фінансового менеджменту є:

1) управління інвестиційними проектами;

2) реорганізація (реструктуризація) підприємства;

3) стратегічне фінансове планування.

На думку інших авторів 7 фінансова стратегія відображує осмислений і зафіксований в довгостроковому плані спосіб формування і використання фінансових ресурсів. Автор підтримує думку вищезгаданих економістів 7 щодо визначення поняття “фінансова стратегія”. При формулюванні фінансової стратегії цей колектив авторів 7 виділяє такі блоки:

1) динаміка структури товарів, що виробляються;

2) співвідношення нагромадження і споживання в чистому прибутку;

3) безпечні розміри заборгованості;

4) фінансування крупних інвестиційних проектів;

5) попередження фінансових труднощів.

І.Т. Балабанов 2 ще більш вузько трактує поняття ”фінансовий менеджмент”, як управління інвестиціями. На нашу думку, його слід розглядати ширше, як управління фінансовими ресурсами будь-якого суб'єкта господарювання, в тому числі і інвестиційними, оскільки джерелом їх здійснення і отримання є фінансові ресурси. Загальна схема стратегічного управління, запропонована автором наведена на рис.3.1.

В схемі, наведеній на рис. 3.1, розглядається внутрішнє (включає організаційне і частину інформаційного забезпечення у вигляді забезпечення звітними даними) і зовнішнє середовище підприємства (тобто правове і інформаційне забезпечення, інформацію про ринкове середовище).

Організаційний аспект включає організацію процесу управління фінансовими ресурсами, тобто окреслення основних його ланок і організацію структури управлінського апарату, що передбачає створення фінансових служб, визначення їх внутрішньої структури. Організаційне і інформаційне забезпечення тісно взаємопов'язані.

Рис.3.1. Загальна схема стратегічного управління фінансовими ресурсами підприємств

В повсякденній діяльності не має потреби в визначенні стратегічних цілей, створенні фінансових служб. Основна увага приділяється поточній фінансовій діяльності, що втілено в загальній схемі тактичного управління фінансовими ресурсами (рис.3.2.) 8.

Щодо визначення поняття “тактичний фінансовий менеджмент” існують різні думки. Розглядається він, як система управління націлена на фінансування простого відтворення, базовими ланками якого є управління оборотним капіталом, короткострокове фінансування, поточне фінансове планування 6, а також як оперативне управління готівкою, яке характеризується показником Cash flow. Згідно з запропонованою схемою (рис.3.2.), під тактичним управлінням фінансовими ресурсами підприємств слід розуміти сукупність заходів поточного управління, що застосовуються з метою досягнення тактичних цілей підприємства.

Рис.3.2. Схема тактичного управління фінансовими ресурсами підприємств

Ймовірно, що тактичне і стратегічне управління фінансовими ресурсами підприємств поєднується в організаційно-економічному механізмі управління ними.

Організаційно-економічний механізм управління фінансовими ресурсами підприємств необхідно розглядати як підсистему, що формується і використовується, не обособлено, а в структурі управлінської діяльності підприємства.

Слід зауважити, що управлінська діяльність - це не просто сукупність послідовних дій, а циклічний процес, який повторюється. А, отже, процес управління - це замкнутий управлінський цикл, який постійно повторюється. Водночас слід зазначити, що вчені по-різному трактують сутність терміна «управлінський цикл».

Найбільш логічним з точки зору автора є визначення поняття „управлінський цикл”, як послідовного циклічно повторюваного процесу управління.

Управлінську діяльність як циклічний процес, колектив авторів під керівництвом М.О. Кизима [9] розглядає, з трьох основних сторін: структури, змісту (функцій) і процесу.

З позиції структурного підходу управлінський цикл містить у собі такі стадії:

1) прийняття управлінського рішення;

2) реалізація управлінського рішення;

3) контроль за реалізацією прийнятого рішення.

З позиції процесного підходу управлінський цикл складається з таких фаз:

1) цілеполагання;

2) визначення ситуації;

3) виявлення проблеми;

4) вибір і ухвалення рішення;

5) організація виконання рішення;

б) розпорядження щодо реалізації рішення;

7) облік результатів виконання рішення;

8) контроль за реалізацією рішення.

З позиції функціонального підходу управлінський цикл містить у собі такі функції:

1) аналіз;

2) планування;

3) організація;

4) регулювання;

5) координація;

6) облік;

7) контроль.

Управлінська діяльність в узагальненому вигляді з позицій вищезгаданих підходів схематично наведена на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Схема управлінської діяльності підприємства [9]

Автор поділяє точку зору О.М. Тридіда щодо поділу економічних механізмів на власне економічні, організаційно-економічні та організаційно-управлінські [10].

Характерною рисою економічного механізму є його автоматичний характер стосовно процесів, які підтримуються, чи процесів діяльності. Так, наприклад, порядок проведення і використання амортизаційних відрахувань є економічним механізмом, що підтримує відтворювальний процес основного капіталу підприємства.

Організаційно-економічний механізм відзначається тим, що природний хід економічних процесів може бути замінений їх управлінням або регулюванням.

Для організаційно-управлінського механізму характерним є те, що результатом його функціонування виступає управлінське рішення, використовуване в процесах управління підприємством. Тобто відмінною рисою даного механізму є те, що продукт його діяльності - інформація, а в основі функціонування лежать інформаційні процеси [10].

Якість управлінської діяльності підприємства в цілому визначає сукупний результат функціонування всіх її ланок. У загальному випадку функціонування кожної ланки може обумовлювати як позитивний, так і негативний вплив на якість управлінської діяльності в цілому внаслідок динамічності ланок, схильності їх до впливу внутрішніх і зовнішніх чинників.

Ґрунтуючись на відмінностях між організаційно-економічним (природний хід процесів замінено управлінням) і організаційно-управлінським (результатом його функціонування виступає управлінське рішення) механізмами, визначених в праці О.М. Тридіда [10], автор вважає за доцільне розглядати таку складову управлінської діяльності підприємства, як організаційно-економічний механізм управління фінансовими ресурсами з точки зору функціонального підходу.

Більш докладно зупинимося на функціональному підході до характеристики управлінського циклу. При даному підході управлінський цикл розглядається як набір функцій, що визначилися в результаті певної спеціалізації і розчленування управлінської праці (рис.3.3.).

М. Мескон 11 виділяє чотири функції: планування, організацію, мотивацію, контроль, які пов'язані між собою поєднувальними процесами - прийняттям рішень. Сучасний менеджмент включає до складу загальних функцій планування, організацію, мотивацію і контроль, та ними список цих функцій не вичерпується, що і знайшло відображення в конкретних функціях менеджменту. Мабуть, звідси в період з 1991 по 1996 рік за управлінням фінансами закріпилась роль контролю, обліку і оптимізації витрат.