ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

(м. Київ)

Кафедра обліку і фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Фінансовий аналіз”

на тему: “Шляхи поліпшення структури балансу та платоспроможності підприємства

Керівник роботи,

викладач С. В. Шубіна

Студент факультету

банківської справи,

обліку і фінансів,

4 курсу, групи 44-Ф,

спеціальності 8.050104

“Фінанси” Т. В. Крамар

Харків -- 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-СУТТЄВА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАН-СОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність фінансового стану підприємства, головні напрямки його аналізу

1.2 Платоспроможність та ліквідність як один з головних показників оцінки фінансового стану підприємства

1.3 Нормативно-правове та інформаційне забезпечення аналізу діяльності підприємства

РОЗДІЛ 2. ДІЮЧА МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ПЛАТОСПРОМОЖНОС-ТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз та оцінка структури балансу підприємства

2.3 Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ БАЛАНСУ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Концептуальні підходи визначення платоспроможності підприємства

3.2 Головні напрямки підвищення платоспроможності підприємства

3.3 Використання сучасних методів та моделей при аналізі платоспроможності підприємства

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

АНОТАЦІЯ

Робота присвячена рішенню актуальної проблеми - пошуку шляхів покращення структури балансу та підвищення платоспроможності підприємства.

Об'єктом дослідження є баланс підприємства.

Мета роботи - визначення значення платоспроможності в поточній діяльності підприємства та шляхи поліпшення структури балансу.

Для досягнення мети вирішено три основні задачі: 1) вивчено теоретичні основи сутності балансу підприємства, визначено пріоритетність платоспроможності над іншими показниками аналізу балансу; 2) проведено аналіз використання оборотних коштів, ступінь ліквідності активів; 3) розроблено напрямки підвищення платоспроможності підприємства.

Основні результати дослідження: визначена теоретико-суттєва характеристика фінансового стану підприємства, розглянута діюча методика аналізу платоспроможності підприємства, розроблені шляхи вдосконалення структури балансу підприємства.

Робота складається із вступу, трьох розділів та висновків; містить 60 сторінок, 4 таблиці, 31 джерело наукової інформації.

Ключові слова: структура активів та пасивів підприємства, платоспроможність, ліквідність, фінансовий стан.

ВСТУП

У сучасних умовах кожне підприємство повинно чітко орієнтуватись у складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства, так і підприємств-партнерів.

Економістам постійно доводиться вирішувати складні завдання аналізу фінансової стійкості підприємства: наявність необхідної кількості коштів для погашення боргових зобов'язань; швидкість перетворення коштів, вкладених в активи, у реальні гроші; ефективність використання капіталу і т. ін.

З позиції фінансової діяльності будь-якому підприємству доводиться вирішувати ряд завдань. Зокрема: підтримка спроможності своєчасно відповідати за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями та забезпечувати фінансування в необхідних обсягах.

Ці завдання формуються з позиції коротко- та довгострокової перспектив.

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які в загальному вигляді характеризують його спроможність здійснювати розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями з контрагентами.

Короткострокова заборгованість підприємства, що відокремлена у відповідному розділі пасиву балансу, погашається різними способами, зокрема забезпеченням такої заборгованості можуть виступати будь-які активи підприємства, у тому числі необоротні. Разом з тим очевидно, що ситуація коли, наприклад, частина основних засобів продається для того, щоб розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями, є небажаною. Саме тому, говорячи про ліквідність та платоспроможність підприємства як характеристики його поточного фінансового стану і оцінюючи, зокрема, його потенційні можливості розраховуватися із кредиторами за поточними операціями, цілком логічним є зіставлення оборотних активів та короткострокових пасивів.

Щоб своєчасно активно впливати на процеси господарсько-виробничої діяльності підприємства, яке діє в умовах ринкової економіки, потрібна оперативна, достовірна й повна інформація, що збирається й обробляється у ритмі виробництва із застосуванням певних технологій, тобто формується у рамках єдиного господарського обліку.

Метою даної роботи є розкриття практичного значення, дослідження та вивчення платоспроможності підприємства.

Для досягнення даної мети в роботі вирішуються такі питання:

- розкрита теоретична характеристика фінансового стену підприємства, головні показники його оцінки;

- проведено аналіз факторів, що впливають на платоспроможність ;

- запропоновані шляхи щодо підвищення платоспроможності підприємства.

В даній роботі використовуються математичні, табличні та статистичні методи аналізу

Об'єктом дослідження є напрямки покращення структури балансу підприємства. Предметом - аналіз ліквідності балансу ВАТ «Харківського електроапаратного заводу».

Проблеми платоспроможності та поліпшення структури балансу розглядали А.Г. Загородній, Г.Л. Вознкж, Т.С. Смовженко та західні науковці, зокрема, Й. Ворст, П. Ревентлоу, Дж. Депалленса, Дж. Джоборда, російські вчені -- В.В. Ковальов, М.М. Крейніна, М.С. Абрютина, А.В. Грачов, Е.І. Уткін, А.Д. Шереметта вітчизняні вчені-економісти -- Н.В. Тарасенко, В.І. Іващенко, М.А. Болюх, Є.В. Мних, В.М. Мельник та інші.

Впровадження пропозицій щодо поліпшення структури балансу дозволить підвищити ефективність роботи підприємств України та аналізованого в тому числі.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-СУТТЄВА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність фінансового стану підприємства, головні напрямки його аналізу

Фінансовий стан - це здатність (спроможність) підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Основні фактори, що визначають фінансовий стан, - це, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, необхідно добре знати, як управляти фінансами, якою повинна бути структура капіталу за складом та джерелами утворення, яку частку повинні становити власні кошти, а яку - позичені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику та інші, а також методику їх аналізу.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Що вищі показники виробництва і реалізації продукції (робіт і послуг), нижча їх собівартість, то вища рентабельність і більший прибуток, то кращим є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану з виробництва і реалізації відбувається підвищення собівартості продукції (робіт, послуг), зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан, правильне регулювання фінансів у процесі господарської діяльності, у свою чергу, позитивно впливають на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. У практиці роботи підприємств нерідко бувають випадки, коли й у підприємств, які добре працюють, виникають фінансові ускладнення, викликані нераціональним розміщенням і використанням фінансових ресурсів. Саме тому фінансова діяльність, як складова господарської діяльності, спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власного і позикового капіталу та ефективного його використання. [10-12]

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому першочерговими завданнями аналізу є:

- загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;

- вивчення відповідності між коштами та джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання;

- визначення причинно-наслідкових зв'язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позицій зміцнення фінансового стану підприємства;

- дотримання фінансової, розрахункової та кредитної дисципліни;

- визначення ліквідності та фінансової стабільності підприємства;

- прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

- розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

В об'єктивній оцінці фінансового стану зацікавлені всі користувачі бухгалтерської (фінансової) звітності, які в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку об'єднані в три основні групи:

- особи, які безпосередньо займаються бізнесом на даному підприємстві;

- особи, які не працюють на підприємстві, але мають пряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі (наприклад, власники акцій);

- особи, які мають непряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі (податкові служби; фондові біржі, які займаються купівлею-продажем цінних паперів; органи, які контролюють ціни, експорт та імпорт; профспілки; преса та ін.).

Залежно від інформаційного забезпечення та поділу на різні групи користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану останній поділяється на внутрішньогосподарський та зовнішній.

Внутрішньогосподарський аналіз виконується для керівників підприємства, а також їхніх функціональних і лінійних підрозділів. Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямами:

- вивчення змін обсягу, структури і динаміки майна (капіталу) підприємства, зокрема-мобільних (обігових) активів, відносних показників управління активами;

- аналіз змін структури власних та залучених коштів і на основі цього оцінка рівня раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості:

- оцінка фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел;

- аналіз показників керування боргами;

- оцінка платоспроможності підприємства;

- оцінка грошового потоку;

- виявлення причин утворення дебіторської і кредиторської заборгованості;

- вивчення та оцінка кредитних взаємовідносин підприємства з банками.

Слід зазначити, що завдання аналізу фінансового стану підприємства змінюються залежно від зацікавленості різних груп користувачів аналітичним матеріалом.

Так, наприклад, податкові органи за даними звітності намагаються отримати відомості про результати діяльності підприємства, вплив окремих чинників на відхилення від прогнозованих, передбачуваних результатів, про структуру балансового прибутку та його розподіл.

Результати цього аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановлювати планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні та позичені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, одержання максимального прибутку і запобігти банкрутству.[15,20]

Успішна діяльність підприємства в умовах ринку значною мірою залежить від того, наскільки точно і безпомилково воно обиратиме собі ділових партнерів.

Керівники підприємства, відповідні його служби дають оцінку майбутньому партнеру шляхом збирання інформації про його господарську діяльність, фінансовий стан, перспективи подальшого розвитку. Випадковий вибір партнера може призвести до значних витрат і навіть до банкрутства. Саме тому необхідно детально аналізувати фінансовий стан майбутніх компаньйонів.

Необхідність проведення внутрішньогосподарського аналізу викликана також і появою ринку цінних паперів та акціонерних товариств, який вимагає від підприємства постійної оцінки ефективності вкладених коштів в акції, облігації, а також у вигляді частки в інші підприємства. Акціонерів, що вклали свої кошти у власний капітал підприємства, цікавить стабільність його фінансового стану і прогнози стабільності на майбутнє. Окрім того, їх цікавить рентабельність підприємницької діяльності та політика керівництва щодо виплати дивідендів.

Нарешті, підприємствам, які прагнуть до такого економічного статусу, як фінансово незалежне самостійне підприємство, слід забезпечити конкурентоспроможність продукції, а також самої діяльності. Щоб забезпечити успіх на ринку, мати високі прибутки, потрібно надавати належну увагу не лише зниженню собівартості продукції, а й таким сферам, як реалізація і збут продукції, поліпшення фінансового стану, результатів діяльності.

Таким чином, щоб прийняти правильне управлінське рішення, сформувати імідж, якого вимагає ринок, необхідно виробити нові підходи до управління та організації процесу виробництва, а саме - вміти аналізувати теперішній фінансовий стан і прогнозувати його на майбутнє.

Зовнішній аналіз здійснюють банки, контролюючі органи, інвестори, постачальники матеріальних і фінансових ресурсів.

Зокрема, банки - як комерційні організації - при проведенні кредитних, розрахункових, касових, депозитних та інших операцій зазнають різних ризиків: неповернення кредитів, несплату процентів за надані позики, ризики розрахункових, валютних та процентних ставок.

Фінансова стабільність банку повинна бути забезпечена кваліфікованим вибором партнерів. Важливим засобом такого вибору є економічний аналіз діяльності клієнта. Саме аналіз надає керівництву банку інформацію, що дозволяє оцінювати вірогідність виконання клієнтом своїх зобов'язань.

Надаючи кредити, економісти банків повинні глибоко проаналізувати платоспроможність клієнта не лише на дату видачі позики, а й спрогнозувати фінансову стійкість на перспективу. Це дає можливість банкові ефективно управляти кредитними ресурсами.

Інвестори, які вкладають кошти та майно в акціонерне підприємство, повинні бути впевнені в збереженні та ефективному використанні своєї власності.

Оцінку платоспроможності підприємства, перспектив його розвитку, рівня рентабельності проводять і фондові біржі, які купують і продають акції та облігації підприємства з метою одержання прибутку у вигляді курсової різниці. Відомо, що ціна на акції та облігації залежить від перспектив діяльності акціонерних підприємств. Тому біржі вивчають й аналізують фінансовий стан підприємств, перспективи їх розвитку в майбутньому.

Як зовнішній, так і внутрішньогосподарський аналіз фінансового стану прийнято класифікувати за різними ознаками.

1.2 Платоспроможність та ліквідність як один з головних показників оцінки фінансового стану підприємства

В умовах ринкових відносин питанню платоспроможності суб'єктів господарської діяльності приділяється особлива увага.

Керівники підприємств повинні мати достовірну інформацію про наявність коштів, необхідних для розрахунків із заробітної плати з персоналом, за платежами в бюджет з фінансовими органами, за позиками з установами банків, за товарно-матеріальні цінності з постачальниками. Така інформація потрібна і для прогнозування фінансової діяльності на майбутнє.

В оцінці платоспроможності зацікавлені й підприємства-партнери, які надають комерційний кредит або вирішують питання про відтермінування платежів, й установи банків при визначенні кредитоспроможності позичальників.

Під платоспроможністю розуміють наявність у підприємства коштів для погашення ним у встановлений термін і в повному обсязі своїх боргових зобов'язань, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру.

Показником платоспроможності підприємства на визначену дату є відсутність прострочених боргів банку, бюджету, постачальникам, робітникам та службовцям.

Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів.

Ліквідність означає спроможність перетворення активу в готівку.

Ліквідність активів - це величина, зворотна ліквідності балансу за часом перетворення активів у грошові кошти. Що менше необхідно часу для перетворення того чи іншого активу в грошову форму, то вища його ліквідність.

Цей показник свідчить про те, як швидко підприємство може продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Поняття платоспроможності та ліквідності за своїм змістом дуже близькі, але ліквідність більш містке поняття, оскільки від ліквідності балансу залежить платоспроможність. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених у порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за термінами їх погашення і розміщеними в порядку зростання термінів.

Ліквідність балансу, або платоспроможність, забезпечується в тому разі, коли менш ліквідні активи покриваються відносно стійкими пасивами, а короткостроковим борговим зобов'язанням відповідає найбільш ліквідна частина активів.

Ліквідність характеризує не лише поточний стан розрахунків, а й їх перспективу.

Важливість ліквідності краще за все можна усвідомити лише тоді, коли оцінюються можливі результати недостатньої спроможності підприємства покрити свої короткострокові зобов'язання.

Розрізняють кілька ступенів ліквідності, зокрема - недостатню ліквідність та високий рівень недостачі ліквідності.

Недостатня ліквідність означає, що підприємство не в змозі скористатися перевагами надання йому знижок і вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що керівництво підприємства не має свободи вибору і це обмежує його дії.

Високий рівень недостачі ліквідності означає, що підприємство неспроможне погасити свої поточні борги і зобов'язання. Це може спричинити його неплатоспроможність і навіть банкрутство.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю, часткову або повну втрату вкладень капіталу.

Для кредиторів такий стан ліквідності в боржника може означати затримку в сплаті відсотків та основної суми боргу або часткову чи повну втрату позичених коштів. Стан ліквідності підприємства може вплинути на його взаємовідносини з партнерами, оскільки підприємство може бути неспроможним виконувати умови контрактів, а це, у свою чергу, призводить до втрат зв'язків підприємства з постачальниками. Ось чому аналізу ліквідності приділяється така велика увага.

Залежно від того, які зобов'язання підприємства приймають у розрахунок, розрізняють короткострокову і довгострокову платоспроможність.

Оцінка платоспроможності проводиться за даними балансу на основі розрахунку таких показників:

- розміру власного оборотного капіталу;

- коефіцієнтів ліквідності;

- співвідношення позикового та власного капіталу;

- коефіцієнта довготермінового залучення позикових коштів;

- коефіцієнта забезпеченості процентів за кредитами.

Що ж до показників ліквідності, то тут розрізняють:

- коефіцієнт абсолютної (миттєвої) ліквідності;

- коефіцієнт поточної ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття);

- коефіцієнт загальної ліквідності.

Розраховуючи всі ці показники, до уваги беруть один і той же знаменник - короткострокові зобов'язання: короткострокові кредити, позики, не погашені в строк, короткострокові позикові кошти та кредиторську заборгованість (III розділ пасиву балансу).

Розглянемо кожний з цих показників.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.лікв.) - це відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень (швидкореалізовуваних цінних паперів) до поточних зобов'язань.

Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена за необхідності негайно. Його значення вважається теоретично достатнім, якщо воно перевищує 0,2 - 0,3 %. Тобто якщо підприємство на даний момент може на 20 - 30 % погасити всі свої борги, то його платоспроможність вважається нормальною.

К абс.лікв. = [Грошові кошти + (Поточні фінансові інвестиції)]/Поточні зобов'язання, (1.1)

Коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.л.) - це відношення грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, коштів, вкладених у дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав, та готової продукції до поточних зобов'язань (короткострокової заборгованості).

Кпл. = [(Грошові кошти)+(Поточні фінансові інвестиції)+(Дебіторська заборгованість)+(Готова продукція)]/Поточні зобов'язання,(1.2)

Теоретично виправдана оцінка цього коефіцієнта - 0,7 - 0,8, хоча світова практика і допускає значення 1,0.

Деякі фахівці рекомендують обчислювати коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшв.л.) як відношення величини поточних активів мінус запаси і незавершене виробництво (Нзв.) до величини поточних зобов'язань:

Кшв.л. = [Поточні зобов'язання - Запаси - Нзв.]/Поточні зобов'язання,(1.3)

Бажано, щоб цей показник дорівнював одиниці. Оскільки на практиці це буває нечасто, можна задовольнитися його значенням 0,8 - 0,9.

Слід враховувати, що достовірність висновків за результатами розрахунків цього коефіцієнта значною мірою залежить від «якості» дебіторської заборгованості (термін її виникнення, фінансового стану боржників та інше). Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити загрозу фінансовій стійкості підприємства.

Найбільш узагальнюючим показником платоспроможності є коефіцієнт загальної ліквідності.

Коефіцієнт загальної ліквідності (Кз.л.) - це відношення оборотного капіталу (II розділ активу балансу) до поточних зобов'язань (короткострокової заборгованості):

Кз.л. = Оборотний капітал/ Поточні зобов'язання,(1.4)

Він дозволяє встановити, у скільки разів поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Нормальним значенням для цього показника вважається 2-3. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань повинно припадати не менше ніж дві гривні ліквідних коштів. Деякі фахівці вважають задовільним значення коефіцієнта 1,5 - 2,0.

Для того, щоб висновки за результатами аналізу платоспроможності були адекватними і щоб можна було інтерпретувати одержані коефіцієнти, необхідно фактичні значення коефіцієнтів платоспроможності аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з фактичними значеннями їх:

- за минулий рік, а також за кілька попередніх років;

- з нормативами, які прийняті підприємством;

- з показниками платоспроможності підприємств-конкурентів;

- з галузевими показниками.

Для внутрішньої оцінки фінансового стану підприємства важливим є оперативний аналіз поточної платоспроможності. Він здійснюється за допомогою платіжного календаря, в якому, з одного боку, підраховуються очікувані надходження коштів за всіма напрямами, а з іншого - спроможність підприємства своєчасно і повністю виконувати всі свої зобов'язання.

Платіжний календар, як правило, розробляється на місяць з розбивкою на декади або тижні. Для його складання використовують:

- матеріали щодо випуску й реалізації продукції (робіт, послуг);

- кошториси витрат на виробництво;

- договори на поставку матеріальних ресурсів;

- строки виплати заробітної плати, премій (узгоджені відповідно до чинного законодавства);

- узгоджені з податковою інспекцією строки внесення платежів до державного бюджету та позабюджетних державних фондів;

- кредитні угоди з банками в частині строків одержання та повернення кредитів і сплати процентів за користування ними;

- дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та кредиторської заборгованості;

- витяги з банківських рахунків;

- оперативні дані відділів постачання, збуту, інших підрозділів про надходження коштів на підприємство у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникає в даний період.

Балансуючою величиною при складанні платіжного календаря є залишок (сальдо) розрахункового рахунку в банку, оскільки саме стан цього рахунку визначає на кожний даний момент платоспроможність підприємства, або від'ємна величина, що утворюється в разі недостачі поточних надходжень коштів для покриття очікуваних платежів.

1.3 Нормативно-правове та інформаційне забезпечення аналізу діяльності підприємства

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані бухгалтерського балансу (форма 1) та додатків до нього (форма 2), статистична та оперативна звітність.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансовою стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані один з одним. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.[17]

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:

- оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

- оцінку наявних у підприємства ресурсів та ефективності їх використання;

- прийняття обґрунтованих управлінських рішень для здійснення інвестиційної політики.

Фінансовий аналіз -- це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської звітності.

Звіт про прибутки та збитки відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний тривалий період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

У звіті про прибутки та збитки наводяться дані про одержані доходи від виробництва продукції та інших видів діяльності. Різниця між доходами та витратами є прибутком або збитком підприємства за вказаний період.

У названому звіті відображено чотири види показників прибутку: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток за вирахуванням податків та чистий прибуток.

Прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після виплати із чистого прибутку дивідендів на привілейовані та звичайні акції, а також після формування резервного капіталу (фонду) є нерозподіленим прибутком підприємства.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви для поліпшення фінансового стану в перспективі.

Для аналізу фінансового стану підприємства використовуються внутрішні і зовнішні джерела інформації.

До внутрішніх джерел інформації відносять звітний бухгалтерський баланс підприємства (форма № 1), звіт про фінансові результати діяльності (форма № 2), звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3), пояснювальна записка до річного звіту, дані бухгалтерського обліку.

Зовнішні дані - це матеріали преси, фінансові довідники, висновки аудиторських фірм тощо.

Отже, фінансова звітність забезпечує такі вимоги:

- дає можливість керівництву підприємства по-новому оцінити досягнуті результати фінансово-господарської діяльності, визначити перспективи їхнього розвитку;

- для контрагентів фінансовий звіт - це основне інформаційне джерело, яке підтверджує можливість і економічну доцільність взаємодії з певним підприємством;

- є засобом реклами діяльності фірми, оскільки існує правило: перш ніж підписати контракт, необхідно ознайомитися з річним звітом клієнта.

Збір, опрацювання, використання і передавання інформації є невід'ємним елементом успішної підприємницької діяльності. Будь-яке підприємство, як суб'єкт ринку, функціонує у складній системі ринкових відносин.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та прийняті національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(с)БО), розроблені на основі міжнародних, ще з 1 січня 2000 року започатковували трансформаційні процеси в обліковій системі країни.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженого Міністерством фінансів України 31.03.99 p., № 87.

У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства.

Витрати на придбання та створення активу, які, відповідно до пункту 10 цього Положення (стандарту), не можуть бути відображені в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

Зобов'язання відображається в балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

РОЗДІЛ 2. ДІЮЧА МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ «Харківський електроапаратний завод»

Згідно з статутом підприємство є відкритим акціонерним товариством, заснованим згідно з наказом Міністерства машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 27.01.95р.

Юридична адреса: Україна, м. Харків, вул.. Котлова, 106. Код ЄДРПОУ - 05807629, МФО - 351652.

Основні види діяльності: 14171 - виробництво електротехнічних машин, устаткування, апаратури і виробів виробничого призначення; 95300 - конструкторські та проектні організації самостійні; 95120 - наукові установи галузевого профілю; 72200 - зовнішня торгівля недержавних організацій; 51121 - автомобільне господарство; 71250 - роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації.

Кількість акціонерів: 3520 фізичних осіб, 2 номінальних утримувача і 14 юридичних осіб. Власників облігацій немає.

Особи, що володіють 5 % та більше акцій емітента: ВАТ «Завод Потенціал» - 18,54% акцій, ТОВ «Республіка» - 12,24% акцій.

Фізичні особи володіють 55,06% акцій, юридичні - 15,22% акцій, номінальні утримувачі - 29,72% акцій.

Підприємство ВАТ «Харківський електроапаратний завод» (далі ВАТ «ХЕАЗ») виготовляє вимикачі шляхові серії ВП, реле часу, муфти електромагнітні, трансформатори. На думку фахівців підприємства вироби користуються попитом, відрізняються досить високою якістю. Проблема в дуже високій собівартості. Це пов'язано з великим рівнем фондомісткості продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для виробництва даних виробів. Тому найголовніша задача для даного підприємства -- зниження собівартості.

Техніко-економічна характеристика підприємства подана у вигляді таблиці 2.1.

За 2005 рік випущено товарної продукції (в оптових цінах ) на 8454,0 тис. грн., що на 1879,3 тис. грн. більше обсягу 2004 року.

Від всієї господарської діяльності в 2005 році підприємство отримало прибутків на суму 634,6 тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатом минулого року, то можна судити про значне покращення фінансового стану підприємства, а саме про прибутковість виробництва.

Собівартість виготовленої продукції збільшилась на 1151,6 тис. грн. (33,4%). Як стверджують спеціалісти підприємства, якість продукції, що виготовляється, досить висока, але через велику ціну (яка обумовлена високим рівнем собівартості продукції) інструменти не користуються попитом.

Підприємству доцільно було б продати частину основних засобів, оскільки вони вже застарілі, та на отриману суму закупити нове обладнання, більш досконале.

Через нестачу коштів у підприємства та відсутність замовлень воно було змушено звільнити 18 працюючих.

Приведені показники фінансового стану, характеризують нестійкий фінансовий стан підприємства, але покращення основних фінансових показників по відношенню до минулого року.

Таблиця 2.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ «ХЕАЗ»

Показник	Одиниця виміру	2007	2008	Відхилення	Темп росту, %
І Продукція
Обсяг пром. продукції (послуг) в оптових цінах без ПДВ та акцизного збору в діючих цінах	тис. грн.	6574,7	8454,0	1879,3	28,6
ІІ. Фінансові результати
2.1.Балансовий прибуток (збиток)	тис. грн.	20,5	634,6	614,1
2.2.Собівартість виготовленої продукції	тис. грн.	3624,5	4836,1	1151,6	33,4
ІІІ. Основні фонди
3.1.Річна вартість основних фондів	тис .грн.	2600,4	2352,4	-248	-9,5
ІV. Праця
4.1.Чисельність штатних працівників основної діяльності (середня)	Чол.	244	226	-18	-8,7
V. Показники фінансового стану
5.1.Загальна ліквідність		6,23	4,65
5.2. Швидка ліквідність		1,90	1,92
5.3. Абсолютна ліквідність		0,16	0,25
5.4. Коефіцієнт платоспроможності		0,66	0,85
5.5. Коефіцієнт фінансування		0,51	0,18
5.6. Коефіцієнт маневреності ВК		0,88	0,59
5.7. Коефіцієнт зносу ОЗ		0,75	0,74
5.8. Коефіцієнт рентабельності активів		0,01	0,08
5.9. Коефіцієнт виплати дивідендів	Дивіденди не нараховувались

Таким чином, результати аналізу основних показників діяльності підприємства за 2008 рік свідчать про незадовільне становище підприємства, але спостерігається позитивна тенденція в порівнянні з минулим роком.

Необхідно діяльність підприємства орієнтувати на розширення зв'язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства.

2.2 Аналіз та оцінка структури балансу підприємства

При визначенні платоспроможності ВАТ « Харківського електроапаратного заводу» обов'язковим є аналіз структури його балансу. Тому для отримання загальної оцінки фінансового стану підприємства проведено аналіз балансу та результати відображені в таблиці 2.4

Проаналізувавши активи балансу можна зазначити, що необоротні активи зросли на 31,5 тис. грн. (1,17%), а оборотні активи зменшились на 1204 тис. грн. (19,9%). У процентному відношенні до загальної структури активу балансу можна побачити, що оборотні активи складають більшу частку ніж необоротні активи ( 69,16% до 30,83 на початок звітного періоду і 63,98% до 36,01% на кінець звітного періоду відповідно). Це свідчить про те, що на підприємстві сформована досить мобільна структура активів, що сприяє прискоренню оборотності коштів підприємства.

Якщо проаналізувати окремі розділи балансу, то маємо, що в першому розділі балансу найбільшу частку становлять основні засоби - 29,67% та 30,98% на поч. та кін. Звітного періоду відповідно, до того ж спостерігається ріст на кінець періоду на 1,34 %. В другому розділі активу балансу значну частку складає готова продукція та товари - 16,98% .

Як свідчать дані таблиці, основним джерелом формування сукупних активів підприємства є власний капітал, що складає на початок періоду 66,08% та 84,69% на кінець періоду в загальній структурі пасиву балансу. Це є позитивним чинником, адже впливає на кредиторську привабливість підприємства.

Власний капітал збільшився на 637,8 тис. грн. (11,01%), що свідчить про збільшення фінансової стабільності підприємства. Щодо довгострокових зобов'язань, то вони мали тенденцію до зменшення на кінець звітного періоду. Так на початок звітного періоду їхня частка становила 22,82%, а вже на кінець 1,54% у структурі балансу, що є дуже позитивним чинником і свідчить про підвищення платоспроможності підприємства.

Таблиця 2.4 Аналіз структури балансу підприємства

Назва статті балансу	На поч. періоду	На кін. Періоду	Зміни зазвітний період (+,-)	Зміни структури, процентні пункти
	сума тис. грн.	питома вага, %	сума тис. грн.	питома вага, %	в тис. грн.	в %
Актив
Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	5,7	0,07	4,6	0,06	-1,1	-19,3	-0,01
накопичена амортизація	-2,1	-0,02	-3,2	-0,04	-1,1	52,38	-0,02
Незавершене будівництво	65,3	0,75	46,6	0,61	-18,7	-28,6	-0,13
Основні засоби	2600,4	29,67	2352,4	30,98	-248	-9,54	1,32
Інші фінансові інвестиції		0,00	330	4,35	330	0	4,35
Відстрочені податкові активи	30,7	0,35			-30,7	-100	-0,35
Усього за розділом 1	2702,1	30,83	2733,6	36,01	31,5	1,17	5,18
Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	610,5	6,97	613,5	8,08	3	0,491	1,12
незавершене виробництво	444,4	5,07	843	11,10	398,6	89,69	6,03
готова продукція	1488,2	16,98	1394,6	18,37	-93,6	-6,29	1,39
товари	1666,7	19,02			-1667	-100	-19,02
Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги:	861,4	9,83	876,6	11,55	15,2	1,765	1,72
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	14,3	0,16	15,6	0,21	1,3	9,091	0,04
за виданими авансами	259,4	2,96	497,3	6,55	237,9	91,71	3,59
Інша поточна дебіторська забргованість	221,8	2,53	292,6	3,85	70,8	31,92	1,32
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	62,3	0,71	101,9	1,34	39,6	63,56	0,63
в іноземній валюті	95,6	1,09	160,4	2,11	64,8	67,78	1,02
Інші оборотні активи	337,2	3,85	62,1	0,82	-275,1	-81,6	-3,03
Усього за розділом 2	6061,8	69,16	4857,6	63,98	-1204	-19,9	-5,18
3 Витрати майбутніх періодів	1	0,01	1	0,01	0	0	0,00
Баланс	8764,9		7592,2
Пасив
Власний капітал
Статутний капітал	4195,6	47,87	4195,6	55,26	0	0	7,39
Пайовий капітал					0		0,00
Додатковий вкладений капітал					0		0,00
Інший додатковий капітал	5445,1	62,12	5448,3	71,76	3,2	0,059	9,64
Резервний капітал					0		0,00
Нерозподілений прибуткок (непокритий збиток)	-3848,9	-43,91	-3214,3	-42,34	634,6	-16,5	1,58
Неоплачений капітал					0		0,00
Вилучений капітал					0		0,00
Усього за розділом 1	5791,8	66,08	6429,6	84,69	637,8	11,01	18,61
Забезпечення наступних витрат і платежів
Усьогоза розділом 2				0	0		0
Довгострокові зобовязання
Довгострокові кредити банків	2000,00	22,82			-2000	-100	-22,82
Відстрочені податкові зобовязання			116,9	1,54	116,9		1,54
Усього за розділо 3	2000,00	22,82	116,9	1,54	-1883	-94,2	-21,28
Поточні зобовязання
Короткострокові кредитибанків			250	3,29	250		3,29
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	149	1,70	163,6	2,15	14,6	9,799	0,45
Поточні зобовязання за розрахунками:
з одержаних авансів	578	6,59	247,2	3,26	-330,8	-57,2	-3,34
з бюджетом	82,9	0,95	23	0,30	-59,9	-72,3	-0,64
зі страхування	46,3	0,53	96,2	1,27	49,9	107,8	0,74
з оплати праці	101,7	1,16	126,5	1,67	24,8	24,39	0,51
Інші поточні зобовязання	15,2	0,17	139,2	1,83	124	815,8	1,66
Усого за розділо 4	973,1	11,10	1045,7	13,77	72,6	7,461	2,67
Баланс	8764,9		7592,2

Поточні зобов'язання становлять 11,10% на початок та 13,77% на кінець періоду але їхня частка є незначною в структурі балансу.

Отже, можемо зробити висновок, що на кінець аналізованого періоду підприємство має високу рентабельність і воно є фінансово стійке. Платоспроможність підприємства не викликає сумнівів. Підприємство має відмінні шанси для подальшого розвитку.

2.3 Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства

В умовах масової неплатоспроможності та застосування до багатьох підприємств процедур банкрутства об'єктивна і точна оцінка фінансово-економічного стану набуває першорядного значення. Головним критерієм такої оцінки є показниками платоспроможності і ступінь ліквідності підприємства.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активами, згрупованими за ступенем їхньої ліквідності за розташованими в порядку зниження ліквідності із зобов'язаннями за пасивами, згрупованими за термінами їхнього погашення й розташованими в порядку зростання термінів.

У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи підприємства розділяються на наступні групи:

А1 - найбільш ліквідні активи - кошти підприємства та поточні фінансові інвестиції (р.220+р.230+р.240);

А2 - швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість, отримані векселі та інші оборотні активи (рр.150-210),крім рр.161,162;

А3 - повільно реалізовані активи - запаси, інші оборотні активи, витрати майбутніх періодів (р.100+р.110+р.120+р.130+р.140+р.250+р.270)

А4 - важко реалізовані активи - статті 1 розділу активу балансу (р.080).

Пасиви балансу групуються за терміновістю їхньої оплати.

П1 - найбільш термінові зобов'язання - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (р.530);

П2 - короткострокові пасиви - у тому числі короткострокові позикові кошти (р.620 - 530р);

П3 - довгострокові пасиви - довгострокові зобов'язання (р.480+р.430+р.630);

П4 - постійні пасиви - розділ 1 «Власний капітал» (р.380).

Отже, використовуючи дані балансу (додаток А) ВАГ «ХЕАЗ» можемо проаналізувати ліквідність балансу за допомогою аналітичної таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Аналіз ліквідності балансу підприємства за 2008 р.

Актив	На початок періоду (грн.)	На кінець періоду (грн.)	Пасив	На початок періоду (грн.)	На кінець періоду (грн.)	Платіжний надлишок (+), недолік (-)	Відсоток покриття зобов'язань
						поч.	кін.	поч., %	кін., %
А1	157,9	262,3	П1	149,0	163,6	+8,9	+98,7	106,0	160,3
А2	1356,9	1682,1	П2	842,1	882,1	+532,8	+800,0	164,7	190,7
А3	4548,0	2914,2	П3	2000,0	116,9	+2548,0	+2797,	2274,0	2492,9
А4	2702,1	2733,6	П4	5791,8	6429,6	-3089,7	-3696,0	46,65	42,52
Баланс	8764,9	7592,2	Баланс	8764,9	7592,2

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце наступні співвідношення: А1 ? П1; А2 ? П2; А3 ? П3; А4 ? П4.

Відповідно до даних одержаних в таблиці 2.2 можна зробити висновок, що баланс підприємства є абсолютно ліквідним. Так як виконуються перші три обов'язкові умови ліквідності А1 ? П1; А2 ? П2; А3 ? П3, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства а разом із цим виконується остання нерівність А4 ? П4, яка має балансуючий характер та підтверджує наявність у підприємства власних оборотних коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості. А саме: А1 -абсолютно ліквідні активи (грошові кошти) перевищують П1 - найбільш строкові зобов'язання (кредиторська заборгованість, кредити банку, строк повернення яких настав) на 8,9 грн. та 98,7 грн. на початок та кінець звітного періоду відповідно; А2 - активи, що швидко реалізуються (готова продукція, дебіторська заборгованість) перевищують П2 - середньострокові зобов'язання (короткострокові кредити банку) на 532,8 грн. та 800,0 грн.; А3 - активи, що повільно реалізуються (виробничі запаси, незавершене виробництво) перевищують П3 - довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити банку) на 2548,0 грн. та 2797,3 грн.; П4 - постійні пасиви (власний (акціонерний) капітал, що постійно є в розпорядженні підприємства) перевищують А4 - активи, що важко реалізуються (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові вкладення, незавершене будівництво) на 3089,7 грн. та 3696,0 грн. на початок та кінець звітного періоду відповідно.

Наступним етапом аналізу є дуже важливий показник - чистий оборотний капітал, або чисті оборотні кошти. Це абсолютний показник за допомогою якого також можна оцінити ліквідність підприємства.

Чистий оборотний капітал дорівнює різниці між оборотними активами підприємства та його короткостроковими пасивами та розраховується за формулою(2.1):

Ч об.кап. = ОА-КП,(2.1)

де ОА - оборотні активи,

КП - короткострокові пасиви.

Чистий оборотний капітал на початок звітного періоду дорівнює:

Ч об.кап. = 6061,8 -973,1 = 5088,7.

Чистий оборотний капітал на кінець звітного періоду дорівнює:

Ч об.кап. = 4857,6 -1045,7 = 3811,9

Ріст чистого оборотного капіталу означає підвищення рівня ліквідності. Прослідкувавши динаміку рівня ліквідності можна зазначити, що на кінець звітного періоду відбувається зменшення значення показника (5088,7>3811,9), а відтак і падіння рівня ліквідності підприємства. Але при цьому необхідно зазначити, що воно є незначним, загальна платоспроможність задовільна.

Для якісної оцінки платоспроможності й ліквідності підприємства, крім аналізу ліквідності балансу, необхідний розрахунок наступних коефіцієнтів ліквідності.

Показник поточної (короткострокової) ліквідності:

- коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, у якій долі короткострокові зобов'язання підприємства можуть бути погашені за рахунок високоліквідних активів та визначається за формулою(2.2):

Кал. = А1/П1+П2,(2.2)

Нормативне середнє значення Кал.для України 0,15 - 0,25.

- коефіцієнт термінової (критичної, швидкої) ліквідності показує, чи зможе підприємство у встановлений термін розрахуватися за своїми короткостроковими зобов'язаннями за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами і розраховується за формулою(2.3):

Ктл. =(А1+А2)/(П1+П2),(2.3)

Нормативне середнє значення Ктл. ? 1.

- коефіцієнт покриття (загальний коеф. лікв.) дає можливість установити, чи досить ліквідних активів для погашення мобільних пасивів, визначається за формулою (2.4):

Кп = Оборотні активи/ Поточні зобов'язання,(2.4)

Нормативне значення Кп ? 2.

Всі розраховані коефіцієнти занесені до таблиці 2.3:

Таблиця 2.3 Коефіцієнти ліквідності підприємства

Показник	Нормативне значення	Розрахункове значення	Відхилення від максимального значення
		На поч. року	На кін. року	На поч. року	На кін. року
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,15 -0,25	0,16	0,25	0	0
Коефіцієнт термінової ліквідності	? 1	1,56	1,86	0	0
Коефіцієнт покриття	? 2	6,23	4,65	0	0

З таблиці добре видно, що значення кожного з коефіцієнтів знаходиться в рамках нормативного значення.

Коефіцієнт покриття становив 6,23 на початок звітного періоду, а потім зменшився до 4,65 на кінець періоду. Так як даний коефіцієнт показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань, то робимо висновок, що на 1,52 грошових одиниць оборотних активів стало менше припадати на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань на кінець звітного періоду. Проте значення коефіцієнта залишається задовільним. Значення коефіцієнта термінової ліквідності становить 1,56 та 1,86 на початок та кінець звітного періоду відповідно; значення коефіцієнта абсолютної ліквідності є також задовільними та складають 0,16 на початок і 0,25 на кінець періоду.

Також при аналізі платоспроможності використовується коефіцієнт можливої втрати платоспроможності. Він розраховується на період три місяці за формулою:

Ку =[ К1тл+ 3/(Т*(К1тл-К0тл))]/2,(2.5)

деКу - коефіцієнт можливої втрати платоспроможності,

К1тл, К0тл - значения коефіцієнта поточної ліквідності в звітному та базовому періоді відповідно,

Т - звітний період, місяці;

2,0 - нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності,

3 - період можливої втрати підприємством платоспроможності за 3 місяці.

Ку = [0,25+3/(12*(0,25-0,16))]/2 = 1.51

Коефіцієнт дорівнює 1,51, це значить підприємство має реальну можливість не втратити платоспроможність в наступні три місяці.

Отже, розрахувавши коефіцієнти за допомогою яких можна визначити ліквідність балансу підприємства, можна зробити висновок, що підприємство є абсолютно ліквідним в аналізованому періоді - 2008р.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ БАЛАНСУ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Концептуальні підходи до визначення платоспроможності підприємства

Перехід України до нової форми економічних відносин, що ґрунтується на ринкових методах, зумовлює потребу вирішення нових завдань, пов'язаних з економічним розвитком підприємств. Адже нині діяльність вітчизняних суб'єктів господарювання значною мірою ускладнюється тривалою кризою неплатежів, зростанням дебіторської та кредиторської заборгованості, несприятливим податковим законодавством, скороченням виробництва, гострим дефіцитом фінансових ресурсів. Тому практичного значення при співпраці з підприємством набуває його платоспроможність, тобто здатність своєчасно та у повному обсязі розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

На жаль, і дотепер немає єдиного визначення поняття "платоспроможності підприємства". Ось чому розкриття сутності платоспроможності підприємства вкрай актуальне не лише з теоретичної точки зору, а й з методологічної.

Проблему платоспроможності підприємства досліджувати західні науковці, зокрема, Й. Ворст, П. Ревентлоу, Дж. Депалленса, Дж. Джоборда, російські вчені -- В.В. Ковальов, М.М. Крейніна, М.С. Абрютина, А.В. Грачов, Е.І. Уткін, А.Д. Шереметта вітчизняні вчені-економісти -- Н.В. Тарасенко, В.І. Іващенко, М.А. Болюх, Є.В. Мних, В.М. Мельник та інші.

Аналіз визначень сутності поняття "платоспроможність підприємства" свідчить про відсутність єдиного його розуміння авторами. Саме тому актуальною лишається проблема з'ясування сутності платоспроможності підприємства.

Отож головною метою статті є дослідження сутності платоспроможності підприємства та обґрунтування авторського визначення цього поняття. Підходи науковців до визначення сутності платоспроможності підприємства можна звести до такого:

- платоспроможність визначається наявністю власних обігових коштів та здатністю покривати збитки (західні науковці -- Й. Ворст, П. Ревентлоу, Дж. Депалленса, Дж. Джоборда);

- платоспроможність визначається як здатність підприємства виконувати свої зобов'язання (російські вчені -- В.В. Ковальов, М.М. Крейніна, М.С. Абрютина, А.В. Грачов, Е.І. Уткін, А.Д. Шеремет);

- платоспроможність представлена як важливий показник фінансової стійкості (вітчизняні вчені-економісти -- Н.В. Тарасенко, В.І. Іващенко, М.А. Болюх, Є.В. Мних, В.М. Мельник).

Розглянемо перший підхід, теоретичні погляди західних науковців. Так, Й. Ворст, П. Ревентлоу визначають платоспроможність підприємства як "здатність витримувати збитки". Особлива заслуга авторів полягає в тому, що вони мають на увазі не лише погашення зобов'язань підприємством, а ще й існування деякого потенціалу чи резерву, який би дав змогу підприємству, працюючи збитково, покривати збитки. Проте, на нашу думку, основою діяльності підприємства має бути здатність задовольняти вимоги контрагентів та сплачувати виробничі потреби, а не орієнтуватися на збитки та їх погашення.

Дж. Депалленс та Дж. Джоборд визначають, що "платоспроможне те підприємство, в якого позитивні оборотні фонди (тобто наявні власні джерела обігових коштів)". Можна зробити висновок, що платоспроможність визначається складом оборотних активів підприємства. Зокрема більша частина власних оборотних активів є основою платоспроможності підприємства.