Шляхи поліпшення структури балансу та платоспроможності підприємства

Для другого підходу (російські науковці) типове визначення В.В. Ковальова: "Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових ресурсів та їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, яка потребує негайного погашення"3. Точніше визначення М.М. Крейніної: "Платоспроможність -- це наявність у підприємства коштів, достатніх для сплати боргів за всіма короткостроковими зобов'язаннями й одночасно безперебійного здійснення процесу виробництва та реалізації продукції"4. З огляду на такі визначення постає потреба твердження про те, що підприємство повинно мати кошти, достатні для сплати короткострокових зобов'язань, а також для того, аби продовжувати свою виробничу діяльність. Звичайно, підприємству потрібні кошти для нового виробничого циклу. Але крім передбачених короткострокових зобов'язань, у зазначений термін йому треба буде сплатити також і довгострокові кредити та позики, термін погашення яких може наблизитися й увійти у найближчий період. Не можна погодитися із твердженням В.В. Ковальова та М.М. Крейніної, що платоспроможність стосується лише короткострокових позикових коштів. Незрозуміло, куди віднести довгострокові зобов'язання, термін сплати яких не підійшов, а коли настане, то вони відображатимуться у складі короткострокових зобов'язань. Адже термін сплати довгострокових зобов'язань може ввійти у короткостроковий період. Звісно, вони так чи інакше підлягають погашенню.

Водночас деякі автори, зокрема І.І. Мазурова, розглядаючи питання сплати довгострокових зобов'язань, відносять "до короткострокових зобов'язань ... довгострокові кредити та позики, що підлягають погашенню в найближчий період". Можна погодитися з таким твердженням, але з практичної точки зору довгостроковий характер цих зобов'язань залишається і вони підлягають обов'язковій сплаті.

Важливий науково-практичний аспект розглядають, наприклад, М.С. Абрютина, А.В. Грачов: "Платоспроможність... означає достатність ліквідних активів для погашення в будь-який момент усіх своїх короткострокових зобов'язань перед кредиторами"''. Як видно із визначення, автори підкреслюють роль ліквідності для швидкого погашення короткострокових позик, а також необхідність підтримання достатнього її рівня.

Викликає деякий сумнів точка зору тих вчених, котрі стверджують, як Е.І. Уткін, що "одним із найважливіших критеріїв фінансового стану підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою розуміють здатність підприємства вчасно и повністю розраховуватися за своїми довгостроковими зобов'язаннями"7. На нашу думку, слід розглядати не лише довгострокові зобов'язання, бо наявні поточні платежі у короткостроковому періоді становлять значну частину від суми усіх платежів. І, відповідно, залежність платоспроможності від погашення короткострокових позик очевидна, тому що саме вони впливатимуть на платоспроможність підприємства. Адже за ситуації, коли банки через високий рівень ризиків кредитування не зацікавлені у наданні кредитів підприємствам, то, як наслідок, більшість підприємств мають високу заборгованість за короткостроковими зобов'язаннями.

Для наступної групи дослідників, яку ми віднесли до другого підходу, характерне поєднання двох попередніх точок зору. Найтиповішим є визначення АД. Шеремета: "... платоспроможність підприємства визначається як здатність покриття усіх зобов'язань підприємства (короткострокових та довгострокових) усіма активами". Це визначення порівняно з іншими, на наш погляд, точніше, оскільки включає усі види зобов'язань і вказує за допомогою чого досягається мета (кінцевий результат). Однак повним його не можна визнати бодай через те, що воно не враховує необхідність діяльності підприємства, тобто відтворювального процесу.

Для третього підходу (Н.В. Тарасенко, В.І. Іващенко, М.А. Болюх, Є.В. Мних, В.М. Мельник -- вітчизняні науковці) характерне таке визначення: "... платоспроможність підприємства -- найважливіший показник, який характеризує фінансовий стан підприємства"9. "Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності активів", що "означає спроможність перетворення активу в готівку"10. Зауважимо про істотний момент цього теоретичного твердження -- це змішування понять платоспроможності та її показників. На наш погляд, треба розуміти показники як характеристику платоспроможності підприємства, а не ототожнювати їх. Такий підхід не сприяє правильному розумінню сутності платоспроможності підприємства.

Водночас зауважимо, що, розглядаючи названі підходи щодо сутності платоспроможності підприємства, деякі фахівці, з одного боку, ототожнюють платоспроможність з ліквідністю, а з другого -- навпаки, наголошують на нетотожності.

Так, вітчизняні науковці М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток, Є.В. Мних, Н.В. Тарасенко, 1.1. Цигилик, С.О. Кропельницька, 0.1. Мозіль, Є.Є. Іонін ототожнюють платоспроможність з ліквідністю. Іноді поточна платоспроможність забезпечується ліквідністю, тобто здатністю розраховуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Причому в цілому платоспроможність визначається як наявність у підприємства коштів для погашення ним у встановлений термін та у повному обсязі своїх зобов'язань. При цьому деякі науковці зазначають, що "платоспроможність ширше поняття, ніж ліквідність"", а інші -- навпаки, що "ліквідність більш містке поняття"12.

Дехто з науковців, зокрема І .А. Бланк, О.М. Бандурка, М.Я. Коробов, П.І. Орлов, К.Я. Петрова, І.Ф. Прокопенко, В.І. Ганін, З.Ф. Петряєва, вважають, що не слід ототожнювати платоспроможність та ліквідність: "... поняття "ліквідність" і "платоспроможність" не тотожні"13 та "... не можна плутати понять "ліквідність підприємства" і "платоспроможність підприємства».

Визначимося з сутністю економічних категорій "ліквідність" та "платоспроможність".

Термін "ліквідність" означає "неускладненість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей на готівку"15.

Водночас "... ліквідність підприємства -- це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття усіх необхідних платежів"16. Підкреслимо, що саме не здатність погашати чи своєчасно сплачувати, проводити розрахунки за своїми зобов'язаннями, а саме спроможність перетворювати свої активи на гроші з мстою виконання певних платежів. З огляду на це треба підтримувати ліквідність підприємства згідно з визначеними пріоритетами фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта. Зважаючи на це, підкреслимо, що платоспроможність підприємства забезпечується ліквідністю підприємства та залежить від неї. Зокрема А.Г. Загородній, Г.Л. Вознкж, Т.С. Смовженко зазначають, що характеристикою ліквідності підприємства є ліквідність балансу, яка визначається "шляхом зіставлення засобів за активом балансу (в якому відображено розміщення засобів підприємства в елементи обігових коштів), згрупованих за термінами можливого швидкого їх перетворення в гроші, із зобов'язаннями за пасивом балансу, згрупованими за ступенем терміновості їх оплати". Тільки в цьому випадку підприємство мас достатньо коштів та їх еквівалентів для виконання своїх зобов'язань і подальшої виробничо-господарської діяльності.

Платоспроможність підприємства може змінюватися: через несвоєчасне погашення дебіторської заборгованості підприємству воно може стати неплатоспроможним, оскільки настав час платити кредиторам, а на розрахунковому рахунку немає достатньо грошових ресурсів для погашення цієї заборгованості. Тому треба, щоб ліквідних коштів вистачало для погашення необхідних платежів.

Розглянуті підходи щодо сутності поняття "платоспроможність підприємства" дають можливість зробити певні висновки. По-перше, при визначенні платоспроможності підприємства термін зобов'язань не має істотного значення. По-друге, платоспроможність підприємства може погіршитися внаслідок того, що у структурі активів значну частину посідає безнадійна дебіторська заборгованість, основні засоби, неприбуткові довгострокові вкладення. По-третє, платоспроможність підприємства -- це не лише показник. Доказом цього може стати той факт, що значення показника вказує на стан платоспроможності підприємства на певну дату розрахунку, тобто для нього характерна одномоментність, і це значення залежить від об'єктивно зумовлених змін, пов'язаних із надходженням та сплатою коштів.

На нашу думку, платоспроможність підприємства -- це його здатність у повному обсязі й у визначений термін розрахуватися за своїми зобов'язаннями за допомогою грошових ресурсів та інших активів і спроможність здійснювати безперервну фінансово-господарську діяльність.

Вважаємо, що такий підхід до визначення "платоспроможності підприємства" дасть змогу точніше розкрити сутність цього поняття.

Що до концептуальних підходів аналізу підприємства то можна сказати, що не лише науковці визначають їх декілька, але й кожне підприємство може використовувати різні методики визначення ліквідності балансу свого підприємства.

Наприклад, визначення коефіцієнту абсолютної ліквідності:

- це відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень (швидкореалізовуваних цінних паперів) до поточних зобов'язань і визначається як: Кал = [грошові кошти + поточні фінансові інвестиції]/ поточні зобов'язання;

- характеризує платоспроможність господарюючого суб'єкта й показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може повернути за рахунок наявних коштів і короткострокових фінансових вкладень, швидко реалізованих у випадку потреби і визначається: Кал = (кошти + короткострокові фінансові активи)/короткострокові зобов'язання..

Коефіцієнт покриття:

- відображає прогнозовані платіжні можливості за умови погашення короткострокової дебіторської заборгованості і реалізації наявних запасів: Кп = (кошти + короткострокові фінансові вкладення + КДЗ + запаси)/ короткострокові зобов'язання.

- це відношення оборотного капіталу до поточних зобов'язань: Кп = оборотний капітал/ поточні зобов'язання.

Він дозволяє встановити в скільки разів поточні активи покривають короткострокові зобов'язання.

Крім поточних зобов'язань у підприємства є також довгострокові зобов'язання, термін погашення яких становить більше 12 місяців з дати балансу. Тому розглянемо такі коефіцієнти, які можна використати для аналізу довгострокової платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (або коефіцієнт автономії чи незалежності) визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів.

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим фінансове стійкіше та стабільніше і менш залежне від кредиторів підприємство. Якщо його значення дорівнює 1 (тобто 100 %), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу є доповненням до попереднього коефіцієнта -- їх сума дорівнює 1 (або 100 %), Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства.

Співвідношення позикового капіталу і власного. Цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства.

Його значення, що дорівнює, наприклад, 0,3, означає, що на кожну 1 грн. власних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає ЗО коп. позикових коштів. Підвищення рівня цього показника в динаміці означає посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто відповідне зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Коефіцієнт забезпеченості за кредитами (інша назва -- коефіцієнт покриття відсотка). За його допомогою оцінюється потенційна можливість підприємства погасити позику. Цей коефіцієнт показує ступінь захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів.

Зменшення значення коефіцієнта порівняно з аналогічним коефіцієнтом попереднього періоду показує збільшення витрат підприємства на виплату відсотків за кредит.

Коефіцієнт оборотності активів показує, наскільки ефективно використовуються активи з погляду обсягу реалізації, тому що показує, скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства; іншими словами, скільки разів за звітний період активи обернулися у процесі реалізації продукції. Чим вищий оборот, тим ефективніше використовуються активи.

3.2 Головні напрямки підвищення платоспроможності підприємства

Платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов'язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою.

Основними ознаками платоспроможності є:

- наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;

- відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Оцінка платоспроможності необхідна не тільки для підприємства з метою аналізу й прогнозування його подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і потенційних інвесторів. Як правило досліджують поточну і перспективну платоспроможність.

Поточна платоспроможність характеризує поточний стан розрахунків на підприємстві та аналізується на основі даних про його фінансові потоки: приток грошових коштів має забезпечити покриття поточних зобов'язань господарюючого суб'єкта.

Перспективна платоспроможність визначає можливість підприємства у майбутньому розрахуватися за своїми короткостроковими боргами і досліджується переважно за допомогою показників ліквідності. Саме від рівня ліквідності залежить як перспективна так і поточна платоспроможність.

Фінансовий стан з погляду платоспроможності може бути досить змінним: незважаючи на те, що підприємство на конкретну дату характеризується як платоспроможне, вже наступного дня ця ситуація може кардинально змінитися внаслідок настання строків розрахунку, з одного боку і відсутності коштів, наприклад у результаті їх не надходження за відвантажену раніше продукцію - з другого.

Таким чином, підприємство через фінансову недисциплінованість своїх дебіторів може стати неплатоспроможнім. Якщо затримка з надходженням платежу має короткостроковий або випадковий характер, то ситуація з погляду платоспроможності може найближчим часом змінитися на краще, однак не виключені також інші менш сприятливі варіанти. Такі критичні ситуації особливо часто мають місце в комерційних організаціях, які через певні причини не підтримують у достатньому обсязі страховий запас грошових коштів на поточному рахунку.

Неплатоспроможність може бути випадковою, тимчасовою хронічною або тривалою. Тому аналізуючи стан платоспроможності підприємства, необхідно розглянути причини фінансової скрути, частоту її виникнення та тривалість прострочених боргів.

Причинами неплатоспроможності можуть бути невиконання плану по виробництву та реалізації продукції, підвищення її собівартості, невиконання плану по прибутку, і, як результат нестача власних джерел самофінансування. Однією з причин погіршення платоспроможності може бути неправильне використання оборотного капіталу: відволікання коштів у дебіторську заборгованість, а також вкладення в понадпланові запаси та на інші цілі, які тимчасово не мають джерел фінансування.

Іноді причиною неплатоспроможності є не безгосподарність підприємства а незаможність його клієнтів. Високий рівень оподаткування, штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків також може стати однією з причин неплатоспроможності підприємства.

Для забезпечення платоспроможності здійснюється декілька кроків. Введення постійного контролю за витратами та результатами господарської діяльності: введення щоденної, щотижневої, щомісячної звітності підрозділів по статтям і розмірам витрат підрозділу та отриманим результатам, що виражаються у грошовій формі. Для аналізу звітів може бути створений окремий підрозділ, але кращим є використання окремих консультантів (можливо власних): фахівців у фінансовому менеджменті (наприклад, фінансового директора), у матеріальному постачанні, технолога, які б визначали доцільність витрат, можливість їх зменшення чи уникнення. Аналізуються можливості збільшення результату: підвищення продуктивності, підвищення прибутковості, додаткові джерела (зовнішні) отримання прибутку. Результатом аналізу мають бути рекомендації (у випадку відносної самостійності підрозділу: делегування прийняття рішень) або наказ (у випадку командного стилю управління). Зниження витрат для непов`язаних з виробництвом об`єктів (або їх закриття).

Зниження запасів матеріалів і незавершеного виробництва:

- ліквідація (продаж) товарних запасів (можливий продаж за собівартістю або нижче собівартості для вивільнення коштів),

- постійне визначення запасів по частоті їх застосування,

- ліквідація (продаж запасів), використання яких не планується до використання у найближчий час.

Забезпечення розрахунків з дебіторами:

- використання взаємозаліків

- використання факторингу

- позов до суду щодо визнання дебітора банкрутом

Реалізація непотрібного обладнання за ринковою вартістю. Непотрібним вважається обладнання, що не планується до використання у майбутньому (протягом року і більше), і те, що має бути замінене (є морально чи фізично застарілим, не відповідає нашим вимогам). Зниження витрат:

- основного виробництва

- допоміжного виробництва (поетапне виведення цехів допоміжного виробництва на повний госпрозрахунок, санація цехів, вивчення можливості і вигідності придбання продукції та послуг допоміжного виробництва на стороні)

Програма зниження витрат, що реалізується на підприємстві під час проведення комплексу інновацій (реструктуризації) дозволяє знизити собівартість продукції на 9-45%.[30, 31]

Також важливим етапом аналізу платоспроможності підприємства виступає оцінка оборотних активів - складу запасів, надійності покупців тощо.

З метою поглиблення аналіз складу поточних активів їх групують за критеріями ризику.

Так до групи активів з мінімальним ступенем ризику відносять грошові кошти і короткострокові цінні папери, що легко реалізуються.

Активи з малим ступенем ризику - це дебіторська заборгованість підприємств з нормальним фінансовим станом, запаси ( крім залежаних), готова продукція, що користується попитом.

До групи активів із середнім ступенем ризику належать незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Високий ступінь ризику мають такі елементи оборотних активів, як сумнівна дебіторська заборгованість, запаси готової продукції, яка не користується попитом, залежані запаси, інші неліквіди.

При проведенні такого аналізу рекомендується врахувати, що поділ оборотних засобів на ті що важко та легко реалізуються, не є постійним і може постійно змінюватися зі зміною конкретних економічних умов. Наприклад, в умовах нестабільного постачання або інфляції підприємство може збільшити вкладення коштів у виробничі запаси та інші види товарно-матеріальних цінностей, ринкові ціни на які стабільно зростають, що дасть підґрунтя віднести їх до активів, які легко реалізуються.

Значне зростання оборотних активів, що важко реалізуються, має серйозні негативні наслідки для підприємства, до яких не тільки належить зниження його ліквідності. Крім того, збільшується величина так званого «мертвого» капіталу, внаслідок чого уповільнюється оборотність коштів і відповідно знижується ефективність діяльності. Дуже часто на підприємствах падіння значень показників рентабельності багато в чому визначається наявністю та зростанням активів, що важко реалізуються.

3.3 Використання сучасних методів та моделей при аналізі платоспроможності підприємства

Фінансовий стан підприємств пов'язаний із наявністю і використанням обігових коштів. Проаналізувати їх можна шляхом порівняння частки активів що важко реалізуються та тими, що входять до груп активів які швидко реалізуються (А2) та повільно (А3).

Отже, найбільш використовуваним методом при аналізі ліквідності балансу є метод порівняння активів і зобов'язань на предмет ліквідності балансу.

Тобто абсолютно ліквідні активи повинні покривати найбільш строкові зобов'язання; активи, що швидко реалізуються мають бути більшими за середньострокові зобов'язання; активи, що повільно реалізуються повинні перебільшувати довгострокові зобов'язання; та активи, що важко реалізуються повинні бути меншими або дорівнювати постійним пасивам.

Невиконання однієї з перших трьох умов свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі лише теоретично, оскільки при цьому має місце компенсація за вартісною величиною. Однак у реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні. Тому якщо будь-яка з нерівностей має знак протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою буде відрізнятися від абсолютної.

Зіставлення найбільш ліквідних активів і тих їх елементів, що швидко реалізуються, з найбільш строковими зобов'язаннями дає змогу оцінити поточну ліквідність.

У результаті уповільнення надходжень коштів від покупців за реалізовану продукцію збільшується величина поточних боргів, які потребують негайного погашення. Разом з тим відбувається зростання величини виробничих запасів, сформованих за рахунок залучених коштів, а також дебіторської заборгованості. Водночас збільшення розмірів груп А2 і А3, а також П2 і П3 не впливає на знаки в цих нерівностях і ситуація, коли очікувані надходження від дебіторів перевищують величину короткострокових пасивів, а величина запасів - тобто довгострокові, зобов'язання продовжує зберігатися.

Наявний платіжний надлишок по цих групах, як зазначалося вище теоретично можна спрямувати на покриття нестачі коштів для погашення найбільш строкових зобов'язань. Однак на практиці без додаткового обстеження поточних активів цього зробити неможна.

Фінансова звітність та додаток до інформації про прибутковість компанії містить інформацію про її ліквідність і платоспроможність. Так визначення ліквідності балансу та платоспроможності підприємства можливе за допомогою показників та коефіцієнтів.

Аналіз ліквідності -- характеризує можливість підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання із своїх поточних активів. Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують поточні пасиви. Для більш конкретного обчислення ліквідності використовуються такі коефіцієнти:

Кз.л. = Па/Пп, (3.1)

ДеКз.л. - коефіцієнт загальної ліквідності

Па - поточні активи (Current Assets)

Пп - поточні пасиви.

Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то це означає присутність високого фінансового ризику. Низький рівень ліквідності може свідчити про труднощі зі збутом продукції. Співвідношення 2:1 теоретично вважається оптимальним, хоча для деяких сфер бізнесу воно може коливатися від 1,2 до 2,5. Дуже висока ліквідність (3:1) теж не зовсім добра. Вона може означати, що підприємство має в своєму підпорядкуванні більше засобів, ніж воно може ефективно використати. А це свідчить про погіршення показників ефективності використання всіх видів активів.

Кн.л. = (Па - Тз)/По, (3.2)

деКн.л. - коефіцієнт негайної ліквідності

Па - поточні активи

Тз - товарні запаси

По - поточні зобов'язання

Цей показник характеризує здатність підприємства виконувати свої поточні обов'язки із швидко ліквідних активів. Теоретично нормальним вважається співвідношення 1:1.

Іноді цей коефіцієнт розраховується таким чином:

К нл =(Г + ЦП)/По, (3.3)

деГ - гроші

ЦП - цінні папери

По - поточні обов'язки

Перша формула представляє більший інтерес для банків і фінансових установ, а друга -- для постачальників.

СПд.з. = ДЗ/(П : 365), (3.4)

деСПд.з. - середній період отримання дебіторської заборгованості

ДЗ - дебіторська заборгованість

П - продаж

Цей коефіцієнт показує, скільки часу в середньому займає отримання дебіторської заборгованості, тобто за скільки днів перетворюються в грошові засоби (середній строк комерційного кредиту, який надається підприємством своїм діловим партнерам). Низькі показники свідчать про швидке обертання та ефективне управління комерційними підприємствами.

Обертання матеріальних запасів в днях : відношення суми матеріальних запасів до одноденного обороту по реалізації. Цей показник дає можливість вирахувати кількість днів, які припадають на 1 оборот матеріальних запасів. Низькі показники свідчать про хороший попит на дану продукцію підприємства. Високі показники можуть означати, що підприємство має більше матеріальних запасів, ніж йому необхідно, або переживає труднощі зі збутом своєї продукції.

Коефіцієнт маневреності - співвідношення між оборотним та власним капіталом. Як правило вимірюється у відсотках:

Км = Поточні активи / Власний капітал, (3.5)

Аналіз платоспроможності здійснюють за такими коефіцієнтами:

Кп = ВК/ ЗО, (3.6)

деКп - коефіцієнт платоспроможності

ВК - власний капітал

ЗК - Загальні зобов'язання

Цей показник вимірює фінансовий ризик, тобто вірогідність банкрутства. Для обчислення рівня платоспроможності використовують спеціальний коефіцієнт, який показує частку власного (акціонерного) капіталу підприємства в його загальних обов'язках. Високий коефіцієнт платоспроможності означає низький фінансовий ризик і хороші можливості для залучення додаткових засобів зі сторони. При аналізі платоспроможності підприємства використовуються також коефіцієнти співвідношення між власним капіталом і довгостроковими зобов'язаннями:

Кп=ВК / ДЗ, (3.7)

деВК - власний капітал;

ДЗ - довгострокові зобов'язання;

Рівень повернення довгострокових зобов'язань визначається:

Кп=ПО / ВВ, (3.8)

деПО - операційний прибуток

ВВ - сплачувані відсотки.

Критеріальні рівні цього й інших фінансових показників значною мірою залежать від галузевої приналежності підприємства та багатьох інших чинників.

ВИСНОВКИ

Для кожного підприємства головним є його фінансова стабільність. Адже саме вона визначає як довго підприємство протримається на ринку та якою буде величина прибутку. Тому підчас своєї фінансової діяльності підприємство повинно постійно слідкувати затим наскільки воно спроможне профінансувати свої потреби та зобов'язання.

Отож, фінансова стабільність підприємства визначається його платоспроможністю.

Платоспроможність визначається здатністю підприємства до швидкого погашення своїх короткотермінових зобов'язань за платежами. Для здійснення таких операцій необхідні кошти, які підприємство може отримати, перевівши у гроші найбільш ліквідну частину своїх мобільних запасів або маючи достатній запас грошей у банку й у касі. Оцінювання платоспроможності проводиться за даними балансу на підставі характеристики ліквідності оборотних активів, тобто часу, необхідного для переведення їх у грошову масу. Є три рівня ліквідності. Найбільш мобільною частиною оборотних засобів є грошові кошти і короткотермінові цінні папери. Збільшення частки грошових коштів і цінних паперів у загальній сумі оборотних засобів сприяє зростанню платоспроможності.

В сучасних економічних умовах платоспроможність один з найголовніших чинників що допомагають підприємству досягти поставлених цілей.

Основними показниками платоспроможності є наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Провівши докладний аналіз платоспроможності ВАТ «Харківський електроапаратний завод» за 2005 р. можна зробити висновок що підприємство має стійкий фінансовий стан і відповідно є платоспроможним. До того ж, хотілося б зазначити, що ліквідність балансу на кінець звітного періоду порівняно з початком зросла, про що свідчать показники. Частка оборотних активів є більшою в загальній структурі балансу ніж частка необоротних активів, а отже при необхідності підприємство зможе якнайшвидше розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що дуже важливо.

Загальна структура балансу також задовільна, власний капітал підприємства займає вагому частку у структурі балансу і на кінець аналізованого періоду ця частка збільшилась на 11,01%, що також свідчить про продуктивну роботу підприємства.

Отже, стан аналізованого підприємства є задовільним і свідчить про його можливість подальшого розвитку.

Дана тема є досить актуальною для підвищення платоспроможності ВАТ «ХЕАЗ» та поліпшення структури балансу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України //Закон України: В 11т. - Верховної Ради України: Інститут Законодавства. - К., 1997. - т. 10 - 3.

2. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємства та організації, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутства підприємства та організацій від 27.06.97р. № 81

3. Инструкция по анализу и контролю за финансовым состоянием и платежеспособностью субъектов предпринимательской деятельности: Утв. постановлением Министерства финансов, Министерства экономики, Министерства статистики и анализа Республики Беларусии 14 мая 2004 г. № 81/128/65. - Б.г., б.г.

4. Методическое руководство по анализу и оценке прав требования (дебиторской задолженности) при обращении взыскания u1085 на имущество организаций-должников / Стандарт оценки СТО ФДЦ 13-05-98. - М., 1998.

5. Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства: Затв. Наказом Мінекономіки України від 17 січ. 2001 р. № 10. - Б.м., б.р.

6. Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1997. - 248 с.

7. Баканов М.И., Шеремет А.Д., Теория экономического анализа. -М.: Финансы и статистика, 1997 - с. 239

8. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління / Т.С.Клебанова, О.М.Бондар, О.В.Мозенков та ін. - Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2003. - с.272

9. Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства / Фінанси України. - 2002. - № 6. - с. 53-60.

10. Бланк II. А. Стратегия и тактика управления финансами. -- К.: ИТЕМ лтд, АДЕФ-Украина, 1996. - с.234

11. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микрозкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. - СПб.: Зкономическая школа, 1999. - Т. 1. - с.349

12. Джонатан Гамільтон. Методичний посібник до мікроекономіки. К.1999.

13. Економічний аналіз господарської діяльності / Іваненко В.І., Болюх М.А., - К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2001. - с. 204

14. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основи зкономики: Учеб. пособие. - К.: Вища шк., Знання, 1998. - 478 с.

15. Калюжний В.В., Михаліцька Н.Я. Методи визначення ймовірності банкрутства підприємств // Ринкова трансформація економіки: Зб. наук. пр. - Х.: ХІБМ. - 2003. - Вип. 7. - С. 89-99.

16. Ковальов В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1996. - с.468

17. Крюков А.Ф., Егорычев И.Г. Анализ методик прогнозирования кризисной ситуации коммерческих организаций с использованием финансовых индикаторов / Менеджмент в России и за рубежом. - 2001. - № 2.

18. М.Н. Білик. Удосконалення методичних підходів до аналізу фінансового стану підприємства. // Економіка підприємства . -2006р. -№11,- с. 27-34.

19. О.В. Павловська. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємства. // Фінанси України. -2006 р.- №11,- с. 55-61.

20. Пареная В.А., Долгалев И.А. Экспресс-оценка вероятности банкротства предприятия // Аудит и финансовый анализ. - 2002. - № 2.

21. Поліпшення бізнес-середовища в Україні: Аналіт. доп. - К.: Міжнар. центр перспективних дослідж., 2004. - с.67

22. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз промислового підприємства. - Львів: ЛБІНБУ, 2000. - с.485

23. Тарасенко Н.В., Смовженко Т.С., Методи економічного аналізу фінансової діяльності підприємства. -К.: УКРНТІ, 1994 - с. 67

24. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємства. - К.: КНЕУ, 2000. - с.412

25. Уолш К. Ключові фінансові показники. Аналіз та управління розвитком підприємства / Пер. з анг. - К.: Все увито; Наукова думка. - 2001. - с. 46

26. Уткин Э.И. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов. - М.: ”Зеркало”, 1998. - с.272

27. Федотова М.А. Как оценить финансовую устойчивость предприятия // Финансы. - 2004. - № 6.

28. Философов Л. Мониторинг финансового состояния организаций // Антикризисное управление - 2000. - Вып. 5-6.

29. www.finanalis.ru.

30. www.smartcat.ru.

31. www.finansu.ru.