Гроші та кредит

1. Походження грошей. Роль держави у створення грошей

Поява грошей обумовили перехід від натурального господарства до товарного, а також вимоги дотримання еквівалентності обміну, що складається на основі виробничої й майнової відособленості товаровиробника.

Масовий обмін товарів без участі грошей стає неможливим, через багаторазову місткість ринку, а саме: збільшення видів і кількості товарів, продавців і покупців, і збільшення витрат обігу .

Дві концепції походження грошей:

Раціоналістична (Аристотель) - (угода між людьми) - виходить з того, що гроші виникли, як результат певної раціоналістичної угоди між людьми через необхідність виділення спец. інструменту для обслуговування сфери тов. обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно-забезпеченність її впровадження в гос. оборот.

Еволюційна (Сміт, Рікардо, Маркс) - (виділяється якийсь товар мимо волі людей) - підкреслює об`єктивний характер виникнення грошей. Гроші виділяються із загальн. тов. маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стае грішми лише в межах певної особливої сусп. групи товарного вир-ва і обігу. Тільки на цій на цій основі гроші остаються ефективним інструментом контролю за рухом товарів

Взагалі грішми називають всі платіжні засоби.

Гроші - продукт ринку. Саме ринок спричиняє об'єктивну потребу в грошах і висуває вимоги перед державою щодо грошових функцій; кількість грошей визначається закономірностями, держава мусить їх регулювати.

2. Функція грошей. Функція міри вартості

Виділяють п`ять функцій грошей:

міра вартості

засіб обігу

засіб платежу

засіб нагромадження

світові гроші

Міра вартості - функція, в якій гроші виступають як засіб вимірювання вартості товарів і засіб їх порівняння. Завдяки цій функції всі товари стають якісно однорідними і кількісно вимірюваними. За умов обігу золотих монет існувала категорія масштаб цін - вагова кількість благородного металу, що прийнята в державі за грошову одиницю.

Міра вартості - функція. в якій гроші функціонують ідеально.

Міра вартості (Вартісний еквівалент) ця функція проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів (при бартері в n товарів - n (n-1) цін, а через гроші - n цін).

Для забезпечення викон. грошима ф-й міри вартості держава впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну одиницю розрахунку - націон. валюта.

Міра вартості - тобто здатність грошей вимірювати вартість всіх товарів, служити посередником при визначенні ціни. Товари порівнянні за допомогою грошей тому, що вони як гроші є продуктами людської праці, мають однорідну з ними базу порівняння. Виражена в грошах вартість товару є його ціною або грошовою формою товару. міру вартості - гроші виконують подумки ідеальні гроші, що як представляють.

3. Функція грошей як засобу обігу

Засіб обігу. (Гроші - тимчасовий посередник при обміні товарів під час тов. грошового обігу(Т-Г-Т).) Бути посередником при обміні товарів. Процес товарного обігу породжує потреба в грошах як засобу обігу: товар - гроші - товар ,гроші безпосередньо перебувають у русі: переходять від однієї особи до іншої, зв'язуючи тим самим акти обміну в єдиний процес обігу товарів.

Щоб гроші виконували функцію засобу обігу необхідне дотримання однієї умови: рух товару й грошей повинне здійснюватися . Продавець, і покупець ставляться друг до друга тільки як власники наявних еквівалентів.

4. Функція грошей як засобу платежу

Засіб платежу. (Може купувати або продавати товар у кредит з відстрочкою платежу) Полягає в обс. погашення різноманітних боргових зобов. між суб економічних відносин. Ця функція походить з товарообороту.( зумовлена продажем товарів у кредит і погашенням його грошима) Ринок висуває вимогу сталості грошей , тобто погіршення кредитних відносин погіршує платежі у к-ному та якісному вигляді. Якщо за час користування кредитом гроші знеціняться , то кредитор не поверне позиченої ним вартості і зазнає збитків. Боржник матиме виграш. Тому потрібно коригувати процентну ставку відповідно до знецінення грошей.

5. Функції грошей як засобу нагромадження

Засіб нагромадження. (У ролі засобу нагромадження може виступати будь-який інший актив (нерухомість, коштовності, цінні папери, твори мистецтва) але грошам притаманна абсолютна ліквідність, тобто легкість і швидкість, з якими певний актив перетворитися у засіб обміну).

З'являється завдяки просторовому й тимчасовому відокремленню актів продажу й покупки. Якщо товаровиробник, продавши свій товар, протягом тривалого часу не купує інший товар, то гроші вилучені з обігу, виконують функцію утворення скарбів = важливою передумовою розвитку кредитних відносин. Зі зростанням товарного виробництва стають необхідним регулярні капіталовкладення. З іншого боку, прагнення до одержання найбільшого прибутку змушує не зберігати гроші як мертвий скарб, а пускати їх в оборот.

Кредитні й паперові гроші не можуть виконувати функцію засобу утворення скарбів, тому що не мають власної вартості, але мають представницьку вартість, вони можуть здійснювати функцію засобу нагромадження, похідній від функції скарбів. Необхідною умовою для цього є відповідність кількості грошей законам грошового обігу.

Інфляція зменшує завтрашню купівельну спроможність сьогоднішніх грошей, через що нагромадження в сучасних грошах стає економічно недоцільним. Вона ще сильніше виштовхує інвесторів на фінансовий ринок.

6. Світові гроші

(Cвіт. гроші відображають вихід тов. грош. обміну за межі нац. кордонів)

Світові гроші - це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Виділення функції світових грошей зумовлене особливостями руху вартості на світовому ринку, які визначаються поділом цього ринку державними кордонами. Завдяки цьому поділу виникає специфічний суб'єкт - держава. Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу, загального купівельного засобу, засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Світові гроші функціонують і як міра вартості та рахункові одиниці, оскільки національні ціни жодної країни на можуть повністю задовольнити потреби світового ринку і на ньому формується своя система цін. В сучасних умовах на міжнародних ринках світові гроші, передусім як платіжний та закупівельний засоби, успішно виступають у національній валюті та без внутрішньої субстанціональної вартості.

7. Класична кількісна теорія

Рівняння обміну

MV=PQ

де М - кількість грошей в обігу,

V - швидкість обігу грошей,

P - середній рівень ціни товарних угод,

Q - кількість (обсяг) товарних угод.

У формулі V і Q є стабільними, а величина М служить причиною, під впливом якої змінюється Р. інакше кажучи, головну роль у встановленні рівня цін грає кількість грошей в обігу. До цього зводиться основний зміст кількісної теорії грошей, відповідно до якої рівень цін, в остаточному підсумку, визначається кількістю грошей в обігу й рівень цін змінюється пропорційно зміні маси грошей в обігу.

8. Сучасний монетаризм

Монетаризм базується на тому, що ринкова система має властивість самостійно приходити в рівновагу. Ринкова система не потребує державного втручання і тому необхідно встановити жорсткі межі втручання держави. Монетаристи вважали, що грошова сфера повинна бути основним об'єктом державного регулювання. Регулятивний вплив держави на економіку повинен відбуватися через регулювання пропозиції грошей. Однак враховуючи, що нарощування пропозиції грошей може призвести до інфляційних наслідків, Фрідмен, щоб виключити таку можливість вводить "грошове правило". Згідно з ним держава повинна підтримувати постійне, помірне збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВВП.

9. Властивість грошей

Гроші - це особливий товар, який служить загальним еквівалентом і має здатність вимірювати вартість будь - якого іншого товару. Гроші повинні мати наступні властивості:

Властивість грошей:

1. Портативність (компактна)

2. Легко подільність (завжди решту можна отримати)

3. Довговічність (одна купюра декілька раз)

4. Однорідність (гроші одного і того ж номіналу, незалежно від форми, мають однакову вартість);

5. Простота ідентифікацій

6. Загальновизнаність

7. Стабільність, купівельна спроможність (якомога триваліше зберігати однакову купівельну силу);

Ознаки економічної форми грошей:

- гроші можуть обмінюватись на інший товар;

- гроші є найзручнішою формою накопичення багатства, а його зберігання в такій формі потребує мінімальних затрат;

- гроші мають унікальну властивість забезпечення зв'язку сучасного та майбутнього.

10. Грошовий оборот та його суб`єкти. Сектори грошового обороту

Грошовий оборот - наз. Процес руху грошей між суб`єктами екон. відносин.

Сектори грошового обороту - в залежності від форми руху грошей:

1. Грошового обігу (обслуговує сферу обміну)

2. Фін. кредитний:

а) фіскально-бюджетний (податки)

б) кредитний оборот (банківські депозити, купівля ЦП тощо)

Сектори грошового обороту (в залежності від форми грошей):

1. Готівковий (поза банками)

2. Безготівковий (не виходя за межі банківської системи)

Суб`єкти грошового обороту:

1. Фірми (створюють та реалізують валовий нац. продукт (ВНП)

2. Дом. госп. (забезпечують вир-во ВНП основними факторами та є його кінцевими споживачами)

3. Уряд (забезпечує розподіл та перерозподіл нац. прод. (НП) і нац. доходу (НД)

4. Фінансові посередники.

11. Модель грошового обороту. Грошові потоки

Грош. оборот - це процес безпер. руху грошей між економ. суб'єктами при обслуг. грішми потреб сусп. Грош. поток - певний напрямок руху грошей признач. забезп. здійснення певного економ. Процесу, або це сукупність платежів, що обслуговують окремий етап ек. процесу. Основою є рух реальних благ.

Суб'єкти грош. обороту:

1)фірми,

2) сім. господарства,

3) уряд. Гр. оборот поєднує: ринок продуктів, ринок ресурсів, грошовий і світовий ринки.

Фірми - Ринок рес. оплата фірмами необх. рес. , які купують у сім. господарств ( роб. сила, земля, оренда приміщень)

Уряд - ринок рес. Купівля урядом робочої сили.

Ринок ресурсів Сім. госп. Всі грош. доходи сім. господарств , що становить нац. доход.

Сімейні господарства Св. ринок - витрати сім. господарств на споживання, купівлю продуктів на внутр. ринку. Сплата сімейними господ. податків.

Сім. господ. і грош. ринок - формування сім. господ. заощаджень.

Грош. ринок - фірми - фірми позичають гроші на грош. ринку ( кредити)та доходи від емісії цінних паперів.

Фірми і ринок продуктів - мобілізовані кошти ф. інвестують у розширення вир-ва і для цього закуповують необх. ресурси.

Грошовий ринок - уряд- держ позики уряду.

Ринок продуктів - уряд - держ. закупки.

Світ. ринок - сім. госп-ва - витрати на світ. ринку.

Світ. ринок - фірми - виручка фірм від експорту.

Ринок продуктів - фірми- фірми реаліз. продукти на ринку і отрим. дохід

Ринки, що пов`язуються грошовим оборотом:

1. Ринок ресурсів;

2. Ринок продуктів;

3. Грошовий ринок;

4. Світовий ринок;

Грошовий потік - це сукупність платежів, які обслуговують окремий етап процесу розширеного відтворення.

Грошовою масою - наз. сукупність запасів грошей у всіх її формах які перебувають у розпорядженні суб`єктів грошового обороту в певний момент.

12. Грошові агрегати. Грошова база

Грош. агрегат - це визначений законодавством специфічний показник грошової маси що хар-зує певний набір її елементів в залежності від ступеня ліквідності.

В Україні 4 грош. агрегату:

1) М0 = готівка поза банками

2) М1 = М0 + переказні кошти в нац. Валюті

3) М2 = М1 + переказні кошти в іноз. валюті та інші кошти

4) М3 = М2 + ЦБ власного боргу КБ

Грошова база - об`єднавчій показник резервних грошей банківської системи на якій формується загальна маса грошей:

МВ = М0 + R,

де М0 - готівка випущена ЦБ та не повернута в його фонди,

R - грош. кошти, які перебувають на кореспондентських рахунках КБ у ЦБ

13. Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу

Швидкість обігу грошей - це частота переказу грошей від одного суб'єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій.

Рівняння обігу:

MV=PQ.

Фактори, що впливають на швидкість обігу грошей:

- обсяг, структура та ефективність суспільного виробництва;

- величина та швидкість товарних потоків;

- рівень розвитку ринкових зв'язків між суб'єктами процесу відтворення;

- збалансованість попиту та пропозиції на ринку;

- рівень розвитку маркетингу;

- рівень розвитку інфляції;

- рівень розвитку економічної інфраструктури.

Закон грошового обігу - протягом визначного періоду для обігу необхідна лише об`єктивна обумовлена маса купівельних і платіжних засобів:

Мф = Мн

де К - сума цін товарів, що їх продано в кредит;

П - платіжні, що надійшли;

ВП - взаємне погашення платежів.

14. Грошово-кредитний мультиплікатор

Грошово-кредитний мультиплікатор - наз. показник, що хар-зує можливості створення банківською системою нових безготівкових грошей на основі вільних резервів.



де r - норма обов`язкового резервування

Вільний резерв - це сукупність грошей КБ, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.

Обов`язковий резерв - це частка банк. депозитів, яка має зберігатись в ЦБ в грош. формі і не використовується для поточних потреб.

Загальний банківський резерв - вільний резерв + обов`язковий резерв.

Пасиви банку - це джерела залучення капіталів та власний капітал банку.

Активи банку - це напрямки використання коштів.

15. Хар-ка розрахунків платіжними дорученнями

Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства.

Платіжне доручення приймається банком до виконання тільки за наявності коштів на поточному рахунку або права на отримання кредиту.

Платіжне доручення дійсне 10 календарних днів.

Окрім звичайних платіжних доручень, у розрахунках використовуються гарантовані банком платіжні доручення.

Техніка розрахунків за допомогою звичайних платіжних доручень проста: банк платника списує зазначену в дорученні суму з рахунку платника і зараховує на рахунок одержувача коштів. Якщо одержувач коштів обслуговується іншою установою банку, то кошти перераховуються через коррахунки.

Переваги:

простий документообіг

максимальне зближення моменту передачі товарів і одержання платежу

Недоліки: - відсутність чітких гарантій платежу, що залежать від порядності й фінансового становища платника. З метою гарантії платежу постачальник може ввести в умови угоди акцепт платіжного доручення, що здійснюється банком платника шляхом депонування суми доручення на банківському коррахунку.

16. Особливості використання чеків. Види чеків

Вперше чеки з'явилися в обігу в XVI - ХVIІ століттях у Великобританії та Нідерландах. З розвитком кредитної системи вони отримали широке розповсюдження.

Розрізняють три основні види чеків:

1. іменний - чек на певну суму без права передачі;

2. на пред'явника - чек без вказівки одержувача;

3. ордерний - чек на певну суму з правом передачі шляхом індосаменту на звороті документу.

У внутрішньому обігу чеки використовуються для одержання готівки в кредитній установі, як засіб платежу і обігу, а також в якості інструменту безготівкових платіжних розрахунків, ще здійснюються шляхом перерахувань по рахунках в кредитних установах. В міжнародних розрахунках використовуються банківські чеки для здійснення комерційних платежів, але в основному при платежах неторговельного характеру.

17. Суть акредитивної форми розрахунків. Види акредитивів

Акредитив - умовне грошове зобов'язання банку, видаване їм з доручення клієнта на користь його контрагента за договором, по якому банк-емітент (відкривший акредитив) може здійснити платіж, за умови надання в банк документів, передбачених в акредитиві (відвантажувальні документи й т.д.). Акредитив може бути:

покритий і непокритий;

відкличний і безвідкличної;

підтверджений банком чи одержувача ні (при м/н угодах);

“+” більші гарантії платежу, разом з тим

“-” ускладнюється документообіг і засоби покриття акредитива виводяться з хоз. оберту платника.

Існує кілька видів акредитивів:

Покритий - це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів. У цьому разі банк платника (банк-емітент) списує кошти з розрахункового рахунка платника і переказує ці кошти в банк постачальника (банк-виконавець) на окремий балансовий рахунок "Акредитив".

Депонування коштів в установі банку постачальника можна здійснити також і за рахунок кредиту, отриманого платником у банку-емітенті. Проте для кожного конкретного акредитива можна використати тільки одне джерело платежу, тобто виставляти акредитив частково за рахунок власник коштів, а частково за рахунок кредиту не дозволяється.

Непокритий - це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк. У такому разі платник звертається до свого банку з клопотанням виставити для нього гарантований акредитив. Таке клопотання банк-емітент задовольняє тільки стосовно платоспроможних клієнтів і за умови встановлення між клієнтом і банком, який відкриває акредитив, кореспондентських відносин.

Відкриваючи гарантований акредитив, банк-емітент дає банку-виконавцю право списувати платежі на користь постачальника - отримувача коштів зі свого кореспондентського рахунка.

Відкличний - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником. Але банк-виконавець повинен оплатити документи, які були виставлені постачальником і прийняті банком, до отримання останнім повідомлення про зміну чи анулювання акредитива.

Безвідкличний - це акредитив, який не можна змінити або анулювати без згоди постачальника, на користь котрого було відкрито акредитив.

Використання акредитивної форми розрахунків обумовлюється в угоді між постачальником і покупцем, в якій указують конкретні умови розрахунків за акредитивом, строк його дії, вид акредитива, спосіб його виконання, банк постачальника і покупця.

Підставою для відкриття акредитива платником є повідомлення постачальника про готовність до відвантаження товару. Для відкриття акредитива платник подає в банк заяву встановленого зразка з необхідними реквізитами (номер договору, згідно з яким відкривається акредитив; термін чинності акредитива; рахунок платника і банк, який його обслуговує; документи, згідно з якими здійснюються виплати за акредитивом; строк їх подання; вид акредитива та сума акредитива).

18. Характеристика вексельних операцій

Вексельна форма розрахунків. Її основу становить кредитну угоду між постачальником і одержувачем про відстрочку платежу, оформлюваної спеціальним документом (векселем).

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателю).

Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму грошей. Переказний вексель містить письмовий наказ векселетримача (трасанта) адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін.

Вексель не є платіжним документів, якоїсь є платіжне доручення, а лише засвідчує вимогу платежу. Контрагент не обов'язково може чекати строку настання платежу за векселем, а може реалізувати його на фінансовому ринку або розплатитися зі своїм контрагентом.

Переваги: його безакцептна оплата по протесту нотаріуса, здійснити який значно простіше, ніж одержати аналогічне рішення суду.

Всі операції з векселями можна поділити на дві групи:

1. операції, пов'язані з видачею та погашенням векселів, тобто операції з власними векселями, точніше з векселями, по яким підприємство виступає або платником (векселедателем в простих та трассатом-акцептантом в переказних векселях), або векселедателем-трассантом (в переказних векселях);

2. операції, пов'язані з обігом векселів, тобто операції з чужими векселями, а точніше з векселями, в яких підприємство виступало надписником, яке не приймало участі в складанні векселя.

До першої групи операцій відносяться: видача простого векселя; трассування: на іншого платника наказу третій особі; на іншого платника власному наказу; на самого себе; доміціляція векселя; оплата векселя.

До другої групи операцій відносяться: облікова операція (індосування); ломбардна операція (кредит під заставу векселя); комісіонна операція (інкасування векселів і супроводжуючих їх товарних документів); депозитна операція (зберігання та керування векселями); акцептна операція (акцептний кредит); гарантійна операція (поручительство по векселям).

19. Платіжні картки та їх види

Пластикова картка - це персоніфікований платіжний інструмент, що надає особі, що користується карткою, можливість безготівкової оплати товарів і/або послуг, а також одержання наявних коштів у відділеннях (філіях) банків і банківських автоматів (банківниках). Приймаючу картку підприємства торгівлі/сервісу й відділення банків утворять мережа крапок обслуговування картки (або приймальню мережа).

Кредитна картка дозволяє отримати у банку обмежений кредит (овердрафт) у разі оплати карткою товарів або послуг, вартість яких перевищує залишок на банківському рахунку клієнта. Виданий клієнту кредит погашається шляхом списання зі страхового депозиту, з іншого рахунка, або якщо клієнт компенсує банку витрати із зарплати, що надходить на картрахунок, чи готівкою з власних заощаджень. Страховий депозит - це, як правило, обов'язкова умова для відкриття кредитної картки, і мінімальний розмір депозиту визначається рівнем престижності картки. Так, для ЕurоСаrd/МаsterCаrd і VISA СІаssic він може складати у гривнях від 1500, а у валюті від $ 250 і вище, а для VISA Gold, відповідно, - 10 000 гривень і від $ 2 000.

Дебетова картка дозволяє клієнту банку отримувати готівку в банкоматах і оплачувати свої покупки тільки в межах суми, наявної на його спеціальному картрахунку (або просто на рахунках у банку-емітенті картки). Таким чином, при оплаті покупки дебетовою карткою необхідно зателефонувати до банку або процесингового центру для встановлення того, чи зможе клієнт, а не банк виплатити суму, яку замовили при цьому сума блокується на рахунку клієнта на певний час до надходження до процесингового центру товарного чека - сліпу, після чого остаточно списується. З моменту оплати покупки або послуги через процесинговий центр і до її кінцевого списання або ж “повернення” на рахунок у разі помилки чи виявлення фальсифікації суми, що списується, клієнту “не видно”. Прикладом дебетових карток можуть бути Сіrrus Маеstrо, VISA Еlectrоn.

Внутрішньобанківські спеціальні картки надають клієнтам банку такі додаткові спеціальні послуги, як одержання відсотків за депозитами через банкомати банку тощо. Як правило, роботою з виданими внутрішньобанківськими картками займається або сам банк, або інші банки - його партнери. Внутрішньобанківські спеціальні картки міжнародними, як правило, не бувають.

20. Поняття грошового ринку

Грошовим ринком - наз. такий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей, як специфічного товару, формуються попит, пропозиція, та ціна товару.

21. Інструмент грошового ринку

Механізм купівлі продажу грошей зумовлює появу спец. інструментів грошового ринку. Залежно від виду зобов`язань, ці інструменти можуть бути:

1. не борговими (акції, деривативи)

2. борговими (облігації)

Види боргових зобов`язань:

1. Депозитні (рахунки, ощадні сертифікати, трастові вклади)

2. Позичкові (кредитні угоди, облігації, векселі)

Інструменти грошового ринку можуть ставати об`єктами купівлі-продажу, що обумовлює появу ринку ЦП (Цінні папери)

22. Структура грошового ринку

Грошовий ринок можна структуризувати за таки критеріями:

1. За видами інструментів (ринок позичкових капіталів, ринок ЦП, валютний ринок);

2. За інституційними ознаками грошових потоків (фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг не банк. ФКУ (фін. кред. установ);

3. За екон. призначенням придбаних грошових коштів (ринок грошей або монетарний ринок, ринок капіталів)

Суб`єкти грошового ринку:

1. Ті, що заощаджують гроші.

2. Ті, що запозичують гроші.

3. Фінансові посередники.

23. Операції грошового ринку

На грошовому ринку здійснюються операції двох типів:

- операції комерційних банків між собою, цей сегмент ринку називається “міжбанківський ринок”;

- операції комерційних банків та уряду з центральним банком, цей сегмент ринку називається “Відкритий ринок”.

Грошовий ринок обслуговує короткотермінові ѕ строком від кількох годин до одного року угоди. Назва терміну, однак, не повинна вводити в оману, оскільки основними інструментами грошового ринку виступають не гроші у вигляді готівки, а різноманітні фінансові активи, які за своєю ліквідністю наближаються до готівкових грошей і порівняно легко можуть бути перетворені у платіжні засоби.

Ринок грошей у більшості країн складається із міжбанківського ринку та ринку короткострокових цінних паперів.

Найбільш питому вагу на ринку мають операції на міжбанківському ринку, які являють собою короткотермінові угоди з приводу незабезпечених кредитів. За допомогою міжбанківського ринку комерційні банки можуть балансувати потреби, як в оперативній, так і поточній ліквідності. Іншими словами, за допомогою міжбанківського ринку відбувається горизонтальне балансування ліквідності всередині кредитної системи. Крім цього, операції на міжбанківському ринку дають змогу банкам отримувати додаткові прибутки, управляти процентними та валютними ризиками.



24. Попит на гроші

Попит на гроші - це запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб`єкти в певний момент.

Цілі попиту на гроші:

1)створення запасу купівельних та платіжних засобів (попит на поточний запас платіжних засобів),

2)накопичення грошей як капіталу (попит на постійний запас грошей як форму багатства),

3)комбіновані (попит на тривалий запас грошей на здійснення майбутніх платежів та одержання додаткових доходів).

Мотиви:

- трансакційний мотив - постійна потреба в запасі гр-й для їх негайного використання;

- мотив завбачливості - для задоволення непередбачуваних потреб;

- спекулятивний мотив попиту на гроші - бажання мати запас грошей, щоб за сприятливих умов перетворити їх на високодохідні фінансові документи.

Чинники, що впливають на попит на гроші(з'ясування мотивів, що заохочують суб'єктів нагромаджувати гроші):

1)зміна обсягів виробництва (ВНП, а отже і НД) сприч зростання попиту,

2) зміна рівня цін,

3) зміна обсягів виробництва ,

4) швидкість обігу грошей,

5) зміна норми процента,

6) накопичення багатства,

7) інфляція,

8) очікування погіршення кон'юнктури ринків. Графік.

Дохід - який отримують індивіди від % ставок по фін. інструментам наз. альтернативною вартістю зберігання грошей.

25. Пропозиція грошей

Пропозиція гр. - друга сила, що взаємодіє з попитом, визначає кон'юнктуру гр. ринку. Як і попит на гр., пропоз. їх є явищем залишку.

Суть пропоз. гр. - економ. суб'єкти в будь-який момент часу мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати воборот. Визнання попиту на гр. є об'єктивною межею для пропоз. гр., а самої пропоз. - результатом діяльності банків може створити враження, що завдання монетарної пол-ки банк. с-ми є суто технічне і "підтягування" грошової маси до попиту на гр. при зміні його обсягу.

Чинники, які впивають на пропозицію гр.:

1)міна норми обов'язкових резервів - викликає протилежну за напрямом зміну коефіц-та (m) мультиплікації гр. маси, оскільки він визначається за формулою

m=1/r,

де r норма обов'язкового резервування;

2)зміна типової ринкової процентної ставки - при її зростанні за позичками та облігаціями розширюються можливості одержувати позички рефінансування, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коефіц. мультиплікації, і навпаки;

3)зміна багатства - при його зростанні депозитна складова грошової маси зросте швидше ніж готівкова, це посилить мультиплікаційний ефект та призведе до збільшення пропоз-ї;

4) тінізація підприємницької діяльності - зумовлює зміну структурних запасів на користь готівки, а отже остання виходить з банківського обороту - зменшується пропоз-я;

5)низький стан довіри до банків.

26. Рівновага на грошовому ринку

Рівновага на грошовому ринку - це рівність грошей, які економ. суб`єкти бажають мати в запасі та грошей які пропонуються бан. системою.

Графічна модель грошового ринку. Рівновага попиту і пропозиції та процент. Графічна модель гр. ринку це накладання кривих попиту та пропозиції в одній сис-мі координат (вісь у - %, вісь x - маса грошей в обороті). Точка їх перетину є рівноважною ставкою процента, яка задовольняє вимоги обох суб'єктів ринку. Взаємозв'язок між попитом, пропозицією та ціною грошей на цьому ринку реалізується відповідно до загальних закономірностей функціонування ринку: попит на гроші впливає на рівень процента прямо пропорційно, а пропозиція грошей - обернено пропорційно. Якщо установлюється ставка % нижча за рівноважну, то виникає надмірний попит на гроші, економічні суб'єкти будуть хотіти мати у своєму розпорядженні більше коштів,а банки не зможуть їм цього забезпечити, будуть шукати можливості збільшити пропозицію та врешті доведеться підняти %. Можна задовольнити попит, якщо ЦБ купить у комер-х цінні папери чи збільшивши рефінансування, але це призведе до збільшення маси грошей в обороті. Точно так додаткова пропозиція ресурсів підштовхне вниз процентну ставку. Шляхом виходу тут буде - продаж ЦБ цінних паперів на відкритому ринку.



27. Суть грошової системи, її елементи

Грошова система - це форма організації грош. обороту в країні, яка встановлена на законодавчому рівні. В Україні закон про Нацбанк регламентує грош. систему країни.

В складі грош. системи існують підсистеми:

1) Системи готівкового обігу;

2) Система безготівкового обігу;

3) Валютна система;

Елементи гр. с-ми:

1) Грошова одиниця - це встановлений законодавством грошовий знак, що є засобом виміру та вираження цін усіх товарів. Як правило, грошова одиниця ділиться на дрібніші частини. У переважній більшості країн для цього використовується десятинна система поділу. Приміром, 1 гривня = 100 копійок, 1 долар = 100 центів, 1 фунт стерлінгів = 100 пенсів тощо.

2) Масштаб цін - величина гр. одиниці, про це свідчить відмінності в рівнях цін на одні й ті ж товари в різник країнах. Він залежить від інфляційних процесів в економіці. Антиінфляційна політика - проти постійного зменшення масштабу цін через деномінацію.

3) Види та купюрність грошей - визначає законодавчий орган. Держава не відповідає за забезпечення небанк. плат засобів (векселя, чеки), а визначає умови їх обігу. Право емісії у ЦБ, так гр. мають вид банківських білетів (банкнот) - їх емісія використовується для кредитування ЦБ комбанків, уряду. Виняткові випадки емісії можуть доручатися мінфіну, тут гр. називаються скарбничими білетами - для покриття бюджетних витрат в умова кризи держ. фінансів. Допоміжну роль основній валюті відіграють розмінні монети, які забезпечують платежі на суми, менші від розміру гр. одиниці. Купюрність теж визначається державою, її зручність, законне обслуговування, уникнення фальшивок.

4) Регламентація безготівкових розрахунків - принципи здійснення безгот. розрах між ек. суб'єктами (форми, порядок документообігу); режим використання гр. коштів, які зберігаються на рах. в банках; порядок відкриття рах. в банках; порядок здійснення міжбанківських розрах, ін.

5) Регламентація готівковкових розрахунків - держава розробляє сис-му від підробки готівки; визначає платіжність гр. знаків (1999); регламентує принципи організації готівкового обігу під-в через принципи НБУ: зберігання гр. в банку, розрах. в готівк. формі (3000,00 грн) та безготівковий розрах.

6) Регламентація операцій з іноземною валютою та режиму валютного курсу - існує 2 режиму вал. курсу:

- фіксований - держава офіційно прив'язує до інвалюти;

- плаваючий - вільний курс на ринку, без впливу держави;

- керовано-плаваючий курс - ЦБ проводить операції по регулюванню курсу (Україна).

7) Регламентація режиму банк. %

8)Державні органи які здійснюють регулювання грошового обороту.

28. Типи грошових систем

1. Ринкові та неринкові

2. Регульовані (паперово-грошові та кредитні) та саморегуюючі (гроші з золота та срібла)

3. Монометалічні та біметалічні (1. паралельні в-ти; 2. подвійна (держава встановлювала співвідношення); 3."кульгаюча валюта"(один з металів карбувався в закритому порядку).

Закон Коперника Грешена (був сформований в умовах недолік подвійної валюти, коли ринкова вартість грошей не враховувалась і це призводило до тезаврації (здешевлення) закон витіснення хороших грошей поганими

Монометалізм поділяється на групи:

золотомонетний стандарт

золотозливковий стандарт

золотодевізний стандарт

паперові та кредитні гроші

29. Форми золотого монометалізму

Різновиди золотого монометалізму:

1) золотомонетний стандарт - як класична форма золотого монометалізму передбачає вільний обіг золотих монет і виконання золотом всіх функцій грошей;

2) золотозлитковий стандарт - перехідна форма золотого стандарту. Національні валюти провідних західних країн (Великої Британії, Франції, Бельгії, Нідерландів та ін.) прирівнювалися до певної кількості золота, тобто мали золотий вміст, а отже , були розмінні на валютний метал , але вже не в будь-якій кількості, як це було за класичного золотого стандарту, а на золоті зливки вагою не менш ніж 12,4 кг. Кожний, таким чином, обмін національних грошових знаків на золото був обмежений певними, досить великими, сумами (у Франції, наприклад, один золотий зливок коштував 215 тис. франків).

3) золотодевізний стандарт - базувався на золоті та провідних валютах світу. Платіжні засоби в іноземній валюті призначені для міжнародних розрахунків, почали називати девізами.

Девізи - платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків, золотомонетний стандарт - вважається класичною формою монометалізм, за якого:

- золото виконувало всі функції грошей;

- в обігу перебували золоті монети.

- відкрите карбування монет із фіксованим золотим вмістом.

- вільний рух золота та іноземної валюти між особами та країнами.

30. Грошова система України та її розбудова

Сучасна грошова система України - це грошова система ринкового зразку. Необхідність створення власної грошової системи України викликана:

1. Розпадом СРСР в 1991 році;

2. Виходом з рубльової зони;

3. Запровадження власної грошової одиниці.

Розбудова грошової системи Укр:.

1 - етап:

Уведенням у загальний оборот українського карбованця завершився перший етап формування національної грошової системи України.

2 - етап:

1. Розбудову власного емісійного механізму, який включає:

- створення Банкнотно-монетного двору НБУ, що має повний цикл високоякісного виробництва паперових грошей та монети;

- розроблення дизайну, установлення номіналу, платіжних ознак, забезпечення системи захисту грошових знаків та монет;

- розроблення правил випуску в обіг, зберігання, інкасації, вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій тощо.

2. Формування механізму регулювання НБУ пропозиції грошей, завданням якого є:

- відпрацювання механізму централізованого регулювання банківськими резервами;

- запровадження механізму рефінансування комерційних банків;

- розвиток операцій на відкритому ринку.

3. Розроблення методики та методології грошово-кредитної політики НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інструментів грошово-кредитної політики, розмежування сфер застосування фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики.

4. Розбудова національної платіжної системи, що охоплює: - створення системи електронних платежів на міжбанківському рівні;

- розроблення методичних та інструктивних документів щодо організації безготівкових розрахунків на міжгосподарському рівні;

- розроблення методичних та організаційних засад створення електронної системи масових платежів.

5. Формування механізму валютного регулювання, який включає:

- розвиток інфраструктури валютного ринку та формування методичних та організаційних засад здійснення операцій на ньому;

- порядок регулювання валютного курсу;

- створення механізму формування та використання золотовалютних резервів;

- формування звітності щодо платіжного балансу країни, здійснення його аналізу та прогнозування.

6. Розроблення та випробування на практиці спеціальних заходів з подолання гіперінфляції та регулювання інфляції.

31. Грошово-кредитна політика: її цілі, види, інструменти

ГКП - (грошово-кредитна або монетарна політика) - це сукупність заходів у сфері грошового обороту, які здійснює держава з метою економічного регулювання, стримування інфляцій, забезпечення зайнятості і балансування платіжного балансу.

Цілі грошово-кредитної політики:

1. Стратегічні

2. Проміжні

3. Тактичні

Види грош. кред. політики:

1. Експансійна (збільшення пропозиції грошей)

а) Інфляція (довільне зростання грошової маси);

б) Дезінфляцій (повільне зростання грошової маси);

2. Реструкційна (зменшення пропозиції грошей)

а) Дефляцій (обвальне скорочення пропозиції);

б) Рефляції (повільне скорочення пропозиції);

Інструменти грошово-кредитної політики:

- інструменти опосередкованого впливу на грошовий ринок та економічні процеси - операції на відкритому ринку, регулювання норми обов'язкових резервів, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти;

- інструменти прямого впливу - установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій; уведення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків; установлення обмежень чи заборони на пряме кредитування центральним банком потреб бюджету; прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, виробництвами, регіонами тощо.

Об`єкти грош. кред. політики:

- пропозиція грошей;

- ставка процента;

- валютний курс;

- швидкість обігу грошей.

Суб`єкти грош. кред. політики:

1. Центральний банк;

2. Комерційні банки;

3. Міністерство фінансів;

4. Казначейство;



32. Кейнсіанці та грошово-кредитна політика

У кейнсіанців механізм причинно-наслідкових зв'язків між грошовою масою і номінальним ВВП складається із таких елементів: інструменти грошово-кредитної політики

- банківські резерви

- грошова маса

- відсоткова ставка

- попит на інвестиції як компонент сукупного попиту

- реальний ВВП.

Кейнсіанської теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Вони стверджують, що завдяки ринковим регуляторам економіка може бути врівноважена, тобто в ній може забезпечуватися рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, але водночас може існувати неповна зайнятість, вимушене безробіття та високий рівень інфляції. Повна зайнятість за рахунок лише ринкових регуляторів -- це не закономірність, а випадковість. Для підтвердження цього положення кейнсіанці наводять кілька аргументів, які заперечують здатність ринкового механізму самозабезпечувати повну зайнятість.

Основною метою грошово-кредитної політики, з точки зору кейнсіанців, є боротьба або з безробіттям, або з інфляцією. Високий рівень безробіття розглядається ними як наслідок спаду виробництва.

- Щоб подолати його, кейнсіанці рекомендують проводити політику "дешевих" грошей. Це означає, що центральний банк на пільгових для комерційних банків умовах купує державні цінні папери, знижує норму обов'язкових резервів і знижує облікову ставку. Це призводить до росту пропозиції грошей. Комерційні банки отримують додаткові грошові кошти. Можливості створення грошей збільшуються. Кредитний мультиплікатор зростає. Конкуренція між комерційними банками, які позичають гроші, посилюється, ставка процента падає. Зниження ставки процента створює сприятливі умови для росту інвестицій. Розширення виробництва призводить до скорочення безробіття.

- Для боротьби з інфляцією кейнсіанці рекомендують проводити політику "дорогих" грошей. Реалізовуючи її, центральний банк продає державні цінні папери і тим самим істотно обмежує кредитні ресурси комерційних банків. В цьому ж напрямі діє і підвищення норми обов'язкових резервів і збільшення облікової ставки. В результаті пропозиція грошей скорочується, ставка процента зростає. Підвищення ставки процента істотно обмежує можливості підприємців по кредитуванню нових проектів. Приходиться відбирати лише самі прибуткові, щоб вчасно вернути гроші, одержані під високі проценти. Така політика значно обмежує інвестиційну діяльність і дозволяє істотно знизити темпи росту виробництва. Скорочення виробничої діяльності, на думку кейнсіанців, призводить до падіння темпів росту інфляції.

33. Погляди монетаристів на грошово-кредитну політику

У монетаристів цей механізм має інший вигляд: інструменти грошово-кредитної політики:

- банківські резерви

- грошова маса

- сукупний попит

- номінальний ВВП.

Монетаристи дотримуються думки, що ринкова система є достатньо стійкою і здатна самостійно відновлювати економічну стабільність. Монетаризм привертає увагу багатьох економістів своєю логічною злагодженістю, моністичним характером своєї побудови, завдяки якому побудована за його основними вимогами економічна структура (модель) виявляється досить простою, а пропоновані рішення основних проблем економіки -- універсальними. Виникнувши як теорія попиту на гроші, ця теорія з часом стала претендувати на роль нової економічної філософії й водночас виступати як кредитно-грошова політика особливого типу, що націлена передусім на контроль за зростанням грошової маси на противагу контролю за відсотковими ставками.

За монетаристськими постулатами рівень номінального доходу в економіці визначається масою грошей, що перебуває в обігу; в межах короткого періоду зміна маси грошей може впливати на рівень не тільки цін, а й виробництва; у тривалій же перспективі це призводить лише до зміни загального рівня цін, суттєво не впливаючи на процеси, які відбуваються в так званому реальному секторі, тобто у виробництві. Саме тому М. Фрідмен досліджує переважно залежності між цінами, обсягом виробництва і грошовою масою в довготерміновому плані, здійснивши історико-статистичний аналіз грошового обігу США за столітній період. Ці дослідження дали йому змогу дійти таких висновків:

- для стабілізації цін важливе значення має неінфляційне зростання грошової маси;

- якщо зміни цін передбачувані й не дуже значні, то економічне зростання може відбуватися як при зростанні, так і при падінні Цін;

- взаємозв'язок зміни грошової маси і тих перемінних, на які ця маса впливає, залишався сталим, незважаючи на різні причини зростання маси грошей;

- основний шлях впливу грошової маси на економіку -- від зміни маси грошей до зміни доходу, а не навпаки.

Вирішення ж поточних питань економічної політики, на думку М.Фрідмена, потребує знання особливостей взаємозв'язку темпу зростання цін і рівня безробіття на короткий період (крива Філіпса). Крива відбиває таку закономірність: зниження рівня безробіття супроводжується зростанням цін і заробітної плати. Ця закономірність розкривається твердженням, що нація може знизити рівень безробіття лише за рахунок прискорення темпів інфляції.

Крива Філіпса може бути використана саме щодо короткого відрізку часу, оскільки в тривалому періоді навіть низький рівень безробіття призводить до зростання інфляції, тому що залежить від позиції профспілок та фірм як монополістів. Крім того, ця крива діє лише за умов так званої інерційної інфляції, темп якої постійний. Якщо ж відбуваються непередбачені економічні потрясіння (наприклад, зростання цін на енергоносії), то і темп інфляції зростає також раптово. Причому, починаючи з моменту несподіваного потрясіння, інфляція виявляє тенденцію стабільного темпу зростання аж до моменту чергового потрясіння тощо. Прикладом можуть бути дві нафтові кризи як два свого роду економічних стреси (1973 і 1979 pp.), які підвищили інерційний рівень інфляції спочатку до 7, а потім до 9 відсотків.

Однак автори підручника «Економікс» П. Самуельсон і В. Нордхаус вважають, що теорія простої та стабільної кривої Філіпса вже застаріла. На зміну їй прийшла так звана теорія природного рівня безробіття. Саме безробіття, яке знаходиться на «природному» рівні, коли чинники, що понижують або підвищують піни, перебувають у рівновазі, на думку авторів, стримує інфляцію.

Серед заходів, які змогли б сприяти зниженню природного рівня безробіття, автори згаданого підручника називають поліпшення інформованості населення про можливості зайнятості;

- вдосконалення професійної підготовки за дефіцитними спеціальностями;

- зниження рівня державної захищеності безробітних;

- проведення суспільних робіт.

Однак, зрештою, П. Самуельсон і В. Нордхаус сходяться на думці, що по суті природний рівень безробіття не є таким, він не оптимальний, адже ще нікому не вдалося довести, що /для економіки в цілому вигідніше мати незайнятого робітника замість того продукту, який міг би виробити цей робітник, так само, як поки що не знайшлося економіста, котрий винайшов би засіб безболісного для економіки зниження природного рівня безробіття на 1-2 відсотки. В основі монетаристської теорії лежить рівняння обміну, яке можна відобразити такою формулою:

М*V = Р*Y,

де М - грошова маса;

V - швидкість обертання грошей;

Р - рівень цін;

Y - фізичний обсяг вироблених товарів та послуг.

Згідно з монетаристською теорією, головну роль у регулюванні економіки виконує грошово-кредитна, а не фіскальна політика. При цьому основним інструментом регулювання економіки є гроші. Збільшуючи або зменшуючи грошову масу, держава може здійснювати регулювальний вплив на економічну активність. Цій концепції підпорядкована формула рівняння обміну. Ліва частина цієї формули виконує роль причини, а права є наслідком тих змін, які відбуваються у лівій частині. Спираючись на емпіричні докази, монетаристи запевняють, що швидкість обертання грошей є стабільною в тому розумінні, що чинники, які впливають на неї, змінюються поступово й досить передбачувані. Отже, зміну швидкості обертання грошей можна передбачити і врахувати. За цих умов роль активного елементу монетаристської формули відіграє грошова маса. Це означає, що між грошовою масою і номінальним ВВП (Р*Y) існує пряма і передбачувана залежність. Завдяки цьому держава, здійснюючи цілеспрямовану грошову емісію, може впливати на грошову масу і в такий спосіб регулювати номінальний ВВП.



Політика "дешевих" грошей - спрямована проти економічного спаду і безробіття	Політика "дорогих" грошей - спрямована проти інфляції
1. Державний банк купує державні цінні папери, знижує облікову ставку проценту або знижує резервну норму для комерційних банків	1. Центральний банк продає державні цінні папери, підвищує облікову ставку або збільшує резервну норму
2. Пропозиція грошей зростає	2. Пропозиція грошей зменшується
3. Процентна ставка падає	3. Процентна ставка зростає
4. Інвестиції зростають	4. Інвестиції скорочуються

Подобные документы

• Державне регулювання грошового обороту України

  Аналіз сучасного стану грошового обороту України та особливостей його державного регулювання. Наслідки дії світової фінансової кризи на український грошовий ринок. Напрямки проведення грошово-кредитної політики для покращення стану грошового обігу країни.
  
  курсовая работа [880,5 K], добавлен 05.12.2010
  

• Гроші

  Еволюція форм вартості. Види грошей та їх розвиток. Сутність грошей та їх роль в економіці. Функції грошей. Поняття грошового обігу та його види. Закон грошового обігу. Грошова маса та грошові агрегати. Проблеми стабілізації грошової системи.
  
  курсовая работа [73,5 K], добавлен 19.10.2002
  

• Пропозиція грошей та попит на гроші

  Теоретичні аспекти організації грошового обігу в Україні. Регламентація основних принципів організації грошового обігу. Види та функції грошей. Грошові агрегати. Модель пропозиції грошей та попит на гроші. Ефекти доходів, цін та процентних ставок.
  
  курсовая работа [378,3 K], добавлен 23.07.2010
  

• Засоби регулювання грошового ринку

  Характеристика законів грошового обігу. Пропозиція грошей та чинники її впливу. Формування пропозиції грошей Центральним банком України. Комерційні банки у створенні нових грошей. Державне регулювання та функції НБУ у регулюванні грошового ринку.
  
  курсовая работа [2,0 M], добавлен 11.05.2015
  

• Статистика грошового обігу

  Поняття та соціально-економічне значення грошового обігу. Система показників грошового обігу. Статистичне вивчення маси грошей в обігу, швидкості обігу грошової маси. Статистичне прогнозування касових оборотів. Аналіз емісії грошей і інфляції.
  
  реферат [46,1 K], добавлен 18.10.2002
  

• Грошово-кредитна система та грошово-кредитна політика держави

  Види систем грошового обігу. Компоненти грошової системи. Системи обігу металевих грошей: біметалізм і монометалізм. Мультиплікаційне розширення банківських депозитів. Крива загального попиту на гроші. Доходи державного бюджету та структура витрат.
  
  реферат [24,5 K], добавлен 13.08.2011
  

• Грошові системи та їх еволюція

  Сутність і функції грошей. Зміст, види та складові грошових систем; етапи їх еволюції. Ознайомлення з методами стабілізації валют. Розгляд сучасного стану фінансового ринку в Україні та виявлення напрямів вдосконалення грошово-кредитного регулювання.
  
  курсовая работа [181,7 K], добавлен 23.04.2014
  

• Види грошей. Кредитні гроші. Кредитна система України. Функції та операції Центрального банку

  Право випуску паперових грошей. Сутність кредитних грошей, шляхи їх розвитку. Грошові чеки та розширення чекового обігу. Широкомасштабне впровадження електронних грошей в сучасну систему розрахунків. Розвиток кредитного обігу та зближення грошової маси.
  
  контрольная работа [406,6 K], добавлен 10.04.2009
  

• Кредит, його функції та роль в ринковій економіці

  Сутність кредиту, його види, функції та роль в економіці. Аналіз динаміки та сучасний стан кредитних відносин в Україні. Методи їх державного регулювання. Вплив грошово-кредитної політики на стан кредитного ринку. Аналіз іпотечного кредитування в країні.
  
  курсовая работа [1,7 M], добавлен 18.10.2014
  

• Гроші та грошовий обіг

  Походження, сутність і функції грошей. Повноцінні гроші і знаки вартості. Поява знаків вартості при золотому обігу. Шлях розвитку кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки. Готівкова та безготівкова форма грошового обігу.
  
  курсовая работа [56,4 K], добавлен 25.01.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам