Особливості венчурного фінансування та його розвиток в Україні

При цьому держава повинна взяти на себе функції активізатора в реалізації напрямів розвитку венчурного бізнесу в Україні, створюючи для цього сприятливі фінансово - економічні умови.

В першу чергу, слід розробити і прийняти на урядовому рівні Закон України «Про венчурний бізнес», в якому мають бути висвітлені основні форми і види венчурної діяльності в Україні, їх особливості, механізми регламентації та стимулювання з боку держави.

Важливо також прийняти Закон України «Про основи створення венчурних фондів», в якому мають знайти відображення питання, пов'язані із забезпеченням захисту власності інвесторів, гарантуванням з боку держави збереження та повернення їх власності за певних форс - мажорних обставин, що виникли не з вини інвесторів, а є наслідком державних змін в економічній політиці. Крім цього, в Україні для повноцінного розвитку і функціонування венчурного бізнесу необхідно зміцнити та вдосконалити законодавчу базу за такими напрямами:

- вдосконалити процедуру ліцензування і реєстрації фондів венчурного капіталу;

- забезпечити прозорість і стабільність в політиці оподаткування операцій з приватним акціонерним та венчурним капіталом;

- вдосконалити податкову політику з тим, щоб вона мала стимулюючий, а не дискримінаційний характер щодо венчурного капіталу;

- забезпечити прозорість і чіткість вимог інститутів регулювання стосовно інвесторів;

- забезпечити чітке законодавство про банкротство і заходи, пов'язані з ним;

- створити умови і законодавчу базу, яка б дозволяла інституційним інвесторам (страховим компаніям, пенсійним фондам, та. ін.) здійснювати інвестування в індустрію венчурного капіталу;

- здійснювати навчання урядових чиновників, пов'язаних з питаннями розвитку індустрії венчурного капіталу.

Важливо також створити умови інвесторам венчурного капіталу для реалізації акцій нових підприємств, забезпечити доступ до національного ринку, капіталу і МСП на фондовий ринок. Це дозволить інвесторам венчурного капіталу реалізувати свої інтереси в отриманні прибутків, при одночасному забезпеченні інноваційного розвитку вітчизняної економіки.[19]

Висновки

«Венчурний» або «ризиковий» капітал -- маловідомий і малозрозумілий для вітчизняних підприємців феномен. Інформації про характер і діяльність венчурних фондів і компаній практично немає. Пошукові системи в усесвітній мережі Internet дають всього пару-тройку посилань на сайти де так чи інакше згадується слово «венчур». Капітал з підвищеним ступенем ризику та інвестиції в науково-технічний розвиток, часто називаються в сукупності венчурним капіталом, сьогодні займають одне з провідних місць у формуванні стратегій фінансування діяльності підприємств у всьому світі. Основне направлення використання венчурного капіталу -- фінансування діяльності фірм, що швидко розвиваються, і тому відіграє важливу роль в забезпеченні конкурентоздатності промисловості в цілому. Доказ тому країни з розвиненим ринком венчурного фінансування (США, Японія, Німеччина Великобританія, Нідерланди), які сьогодні є технологічними лідерами в світі і виступають як найбільші експортери продукції високих технологій. Венчурний капітал відіграв в другій половині ХХ століття важливу роль в реалізації великих науко-технічних новинок в галузі мікроелектроніки, обчислювальної техніки, інформатики, біотехнології та в інших наукоємних галузях промисловості. Сьогодні завдання адаптації венчурного механізму фінансування підприємницької діяльності актуальне для України.

Родоначальниками венчурного фінансування все ж по праву вважають американців. Як самостійне альтернативне джерело фінансування бізнесу венчур з'явився в США в середині 50-х років. Не дивлячись на те, що в науковій літературі зустрічаються вказівки на те що окремі схеми венчурного фінансування застосовувалися в 30-ті роки і навіть ще раніше, це явище здобуло сучасні обриси в США лише після закінчення другої світової війни.

Венчурний капітал як жодна інша організаційно-комерційна форма підприємництва відповідає викликам сьогодення. Сутністю даної форми є ситуативне поєднання потенціалів підприємницького капіталу та інвестиційного ресурсу готових до ризиків власників фінансових коштів, індивідуальних колективних або синдикованих інвесторів. Своєрідним посередником між підприємством, виробничою ланкою та венчурними інвесторами, власне, і постає венчурний капіталіст.

Ринок венчурного капіталу в Україні має чималі перспективи: сьогодні працює велика кількість наукових установ, які мають висококвачіфіковані кадри і великий досвід розроблення нових технологічних рішень у найрізноманітніших галузях науки й техніки; удосконалюється правове забезпечення функціонування ринку капіталів; поліпшується правова база у сфері підприємницької діяльності. Але, з іншого боку, існують певні умови, що відлякують іноземних венчурних капіталістів від співпраці з нашими підприємцями. Головна причина тут -- відсутність гарантій з боку держави щодо чесності й прозорості здійснення підприємницької діяльності. Тому має бути допрацьоване законодавство, аби умови інвестування українських підприємств стали привабливішими не лише для іноземних інвесторів, а й для вітчизняних власників капіталів.

Проаналізувавши діяльність переважної частини венчурних структур в Україні, можна виділити такі їх особливості:

* вибір для інвестування перспективних українських підприємств у традиційних напрямах виробництва (харчова, переробна галузі, виробництво будівельних матеріалів та упаковки, роздрібна та оптова торгівля, місь
кий транспорт, зв'язок, телекомунікації та фінансовий сектор);

* невеликий розмір інвестицій, максимальний -- 10 млн. дол. ЄША;

короткостроковість більшості вкладень: термін від 1 до 3 років, іноді - 4-5 років;

відсутність стартового фінансування малих наукоємних фірм; капітал венчурних фондів спрямовується на модернізацію та оновлення великих і середніх підприємств, що працюють більше 5 років;

пряма або опосередкована участь в управлінні компаніями;

переважають боргові інструменти залучення довгострокового капіталу.

Проблема організації венчурної діяльності в нашій державі переплітається з реорганізацією наукового комплексу, що дістався нам у спадок від колишнього СРСР. Адже весь науковий потенціал був зосереджений по науково-дослідницьких інститутах, науково-виробничих об'єднаннях, академіях тощо. Така структура інноваційної політики не змогла забезпечити прорив до високих технологій, також помітний відбиток залишив тодішній політичний режим, який стримував розвиток комп'ютерних наук, назвавши кібернетику «буржуазною наукою».

Тому, постає величезна необхідність дослідження та вивчення досвіду ефективного впровадження інноваційно-венчурної діяльності зарубіжних країн США, Японії, Російської федерації, а також країн Західної Європи. Адже венчурний капітал, в тому вигляді якому він функціонує в більшості високорозвинених державах світу і в Україні, законодавчо та теоретично не визначений і на належному рівні не сформувався.

Цілеспрямований розвиток венчурного інвестування є невід'ємним складником комплексу заходів щодо стимулювання інновацій у контексті вироблення національної стратегії промислової і технологічної політики, а також важливою організаційною формою розвитку міжнародної технологічної кооперації, особливо якщо врахувати масштаби сучасного світового венчурного ринку капіталу.

Серед об'єктів венчурного фінансування лідирують високотехнологічні компанії, але структура інвестування постійно змінюється. Сьогодні основний обсяг венчурних інвестицій спрямовується в такі сектори, як програмне забезпечення, біотехнології, телекомунікації, медичне обслуговування, роздрібна торгівля, інтернет-технології, комп'ютери і периферійні пристрої, виробництво напівфабрикатів, енергетика, охорона здоров'я, фінансові послуги, електроніка, бізнес-послуги. За оцінкою вітчизняних економістів, у ( 15 % випадків авансований капітал втрачається повністю; 25% фірм-новаторів отримають збитки триваліше, ніж прогнозувалося; 30% венчурів отримають невеликий прибуток; і 30 % проектів перевищують вкладені кошти у 30-200 разів. За останні сім років доходи венчурних капіталістів збільшуються, в середньому, в 10-20 разів.

Венчурний бізнес може сприяти модернізації виробничої бази і підвищенню ефективності виробництва, піднесенню потенційно конкурентоспроможних як на внутрішньому, так і на світових ринках галузей та виробництв, частково компенсувати недосконалість і нерозвиненість ринкових механізмів та інститутів. Венчурний бізнес може реально сприяти реалізації наявних конкурентних переваг української економіки та окремих її секторів. За його допомогою можна ефективно використати незавантажені технологічні потужності, наукову та освітню базу, кваліфіковані кадри, науково-дослідні та конструкторські розробки.

Одним з пріоритетів державної політики підтримки венчурної економіки є захист і охорона прав інтелектуальної власності. Складниками цього загального завдання щодо введення в господарський обіг результатів науково-технічної діяльності є розроблення та ухвалення законів, інших нормативно-правових актів, які регулюють весь спектр відносин у сфері інтелектуальної власності, розроблення типових контрактів, що враховують збалансованість законних інтересів учасників процесу створення і використання результатів науково-технічної діяльності, забезпечення правової охорони об'єктів інтелектуальної власності в рамках авторського права, процедури визначення виключних прав, а також проведення експертизи в цій галузі, розроблення системи виплати компенсацій власникам об'єктів інтелектуальної власності й інформації в разі потреби обмеження можливостей використання відповідних прав, запровадження механізму виявлення порушень прав авторів і правовласників об'єктів інтелектуальної власності. Фактично стратегія розвитку венчурного сектору економіки може привести до поступової, але, в історичній перспективі, достатньо швидкої заміни застарілої структури економіки, що склалася, на нову, інноваційно-інформаційну. Це має відбутися за рахунок використання інституційних механізмів, наявних переваг галузей, які є конкурентоспроможними на світовому ринку. Венчурний бізнес може реально надавати імпульси зростанню не тільки в авангардних, а й у суміжних галузях промисловості, сфери послуг, у межах усього народногосподарського комплексу.

Враховуючи те, що Українська держава переходить на інвестиційну модель розвитку, сьогодні набирає особливого значення державне регулювання інвестиційного процесу в Україні, яке виражається в створенні певних передумов:

- введення відповідної законодавчої бази, контролю за дотриманням законодавства;

- стимулювання розвитку венчурного бізнесу та ІСІ;

- забезпечення прозорої, чесної конкуренції на виробництві, у сфері послуг і банківському секторі, що унеможливить отримання суперприбутків, використовуючи екстенсивні чинники ведення бізнесу;

- ведення єдиної бухгалтерської звітності замість двох чи трьох: для податкової, акціонерів і для себе;

- підготовка спеціалістів - професіоналів, які зможуть іти на виправданий ризик;

- проведення пенсійної реформи.

Головними суб'єктами проведення державної політики у сфері венчурного капіталу повинні виступати Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг разом з Державною комісією регулювання ринку цінних паперів та фондового ринку. Значна увага та контроль має приділятися питанням патентування і гарантування прав інтелектуальної власності, яка в даних умовах стає рушієм і необхідним компонентом інвестиційної сфери.

Список використаної літератури

1. Баранецький І.О. Особливості та перспективи розвитку венчурного підприємництва в Україні. // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - №4.- С.46-52.

2. Варфоломєєва В.О. Венчурний бізнес у сфері малого інноваційного підприємництва і форми його забезпечення // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 12. - С. 121-127.

3. Галиця І. Венчурна діяльність в Україні та за кордоном: проблеми розвитку. // Справочник економиста - 2005 - №9, 10 - ст. 18-20, 30-31.

4. Гапчич А.М. До питання про активізацію венчурного фінансування в Україні. // Інвестиції: практика та досвід - 2007- №21 - ст. 31-35.

5. Денисюк В.А. Венчурний капітал, як джерело фінансування в іноваційному процесі // Інвестиції: практика та досвід - 2008 - №19 - ст.9-12.

6. Долішня М. Проблеми становлення і розвитку венчурного бізнесу в Україні. // Регіональна економіка. - 2004. - №1.- ст.205-209.

7. Дучинська Н. Дослідження економічної природи венчурного капіталу // Підприємництво, господарство і право.. - 2006. - № 12. - ст. 179-182.

8. Еранов А.И. Особенности венчурного финансирования. Венчурное финансирование інновационной деятельности Российской Федерации // Экономические науки - 2007 - №8 - ст. 135-139.

9. Журнал Фінансіст 02.10.2008 Венчурна діяльність

10. Журнал “Підприємництво в Україні”

11. Канаєва М.О. Особливості функціонування венчурних фондів як елементу інноваційної інфраструктури. // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - №1.- С.20-23.

12. Кузнецова І.С. Ефективність корпоративних венчурних інвестицій // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 7. - ст. 75-80.

13. Лирмян Р.А. Мировой опит использования механизма венчурного финансирования инновационных процессов // Экономические науки - 2007 - №7 - ст. 50-54.

14. Лобанов А. Венчурне фінансування - український аспект. // Теорія бізнесу - 2007 - № 6.

15. Локшин В.С., Ластенко А.В. Венчурное финансирование в Украине. // Вісник Економічної науки України - 2007 - №1 - ст.76-78.

16. Лукашов А.В. // Управление корпоративными финансами - 2006 - №2.

17. Микитюк О.П. Особливості венчурного фінансування в Україні. // Фінанси України. - 2005. - № 8. - С. 83-90.

18. Переваги венчурного фінансування // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво - 2008 - №2 - ст.256-258.

19. Присяжнюк В.Ю. Особливості розвитку венчурного капіталу в Україні // Економіка та держава - 2007 - №5 - ст. 20-21.

20. Аблов А.С., Довгий О.С. Інституційні засади інноваційної економіки: міжнародний досвід та вітчизняна практика: Монографія. - К.: НАУ, 2005. - 200 с.

21. Ільчук В.П., Зінченко О.П., Радзієвська Л.Ф., Євтушенко В.М. Стан розвитку організаційних форм венчурного підприємництва і його інфраструктури в країнах світу та в Україні. - К.: НДІСЕП, 2004.- 80с.

22. Недбаєва В.М., Кравченко С.І. Проблеми та перспективи фінансового забезпечення інноваційних процесів в Україні. Праці Четвертої міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання". Частина 5. - Донецьк: ДонНУ, 2003. - 337 с.

23. Павленко І. А. Економіка та організація інноваційної діяльності. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 202 с.

24. Редіна Н.І. Венчурний капітал у ринковій економіці.: Монографія - К.: 2005р. с.210.

25. Сємьонов А. Каширин С. Венчурное инвестирование в России: Монографія - М.: Вершина - 2007р с.230.

26. www.ukrstat.gov.ua

27. Science and Engineering indicators - 2004 p.

28.Global Entrepreneurship Monitor 2004 Financing Report

Додаток 1

Проект Закону України "Про венчурні інвестиційні компанії"

Цей Закон визначає правові та організаційні основи створення та діяльності венчурних інвестиційних компаній, особливості діяльності венчурних інвестиційних компаній інноваційного розвитку, встановлює вимоги до складу їх активів, порядок державної реєстрації, підтримки та контролю діяльності венчурних інвестиційних компаній.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство у сфері діяльності венчурних інвестиційних компаній

Діяльність венчурних інвестиційних компаній регулюється цим Законом, законодавством про господарські товариства та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Особливості оподаткування венчурних інвестиційних компаній визначаються податковим законодавством.

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

· венчурна інвестиційна компанія - юридична особа, що здійснює виключно венчурну інвестиційну діяльність;

· венчурна інвестиційна діяльність - сукупність практичних дій щодо реалізації грошових інвестицій з високим ступенем ризику в корпоративні права та боргові зобов'язання, а також майнові права інтелектуальної власності новостворюваних або діючих господарських організацій з метою отримання прибутку;

· спеціально уповноважений орган у сфері венчурного інвестування - центральний орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України.

Розділ ІІ. ВЕНЧУРНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ КОМПАНІЇ

Стаття 3. Створення та діяльність венчурної інвестиційної компанії

Венчурна інвестиційна компанія створюється в організаційно-правовій формі приватного акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або командитного товариства, відповідно до законодавства про господарські товариства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Статутний (складений) капітал венчурної інвестиційної компанії не може бути меншим вісімсот тисяч гривень.

Венчурна інвестиційна компанія може здійснювати розміщення облігацій власного випуску.

Найменування венчурної інвестиційної компанії повинно містити слова „венчурна інвестиційна компанія”.

Інші юридичні особи не можуть використовувати у своїй назві слова „венчурна компанія” або „венчурна інвестиційна компанія”.

Стаття 4. Строк діяльності венчурної інвестиційної компанії

Венчурна інвестиційна компанія створюються на певний строк, передбачений її установчими документами, але не менше ніж на 3 (три) роки і не більше ніж 15 (п'ятнадцять) років.

Стаття 5. Засновники і учасники венчурної інвестиційної компанії

Засновниками і учасниками венчурної інвестиційної компанії можуть бути фізичні та юридичні особи України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками венчурної інвестиційної компанії, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, та територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, можуть бути засновниками та учасниками венчурної інвестиційної компанії відповідно до законодавства про управління державним та комунальним майном.

Учасниками венчурної інвестиційної компанії не можуть бути незалежний оцінювач майна, аудитор (аудиторська фірма), які уклали договори з цією венчурною інвестиційною компанією, та пов'язані з ними особи.

Стаття 6. Обмеження діяльності венчурної інвестиційної компанії

Венчурна інвестиційна компанія не має права здійснювати інвестиції в корпоративні права та боргові зобов'язання підприємств, що здійснюють виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Венчурна інвестиційна компанія не може:

· здійснювати інші, окрім інвестиційної та власної господарської, види діяльності;

· створювати будь-які спеціальні або резервні фонди;

· випускати емісійні цінні папери, окрім акцій та облігацій;

· виплачувати дивіденди до закінчення строку, на який створена венчурна інвестиційна компанія

Венчурна інвестиційна компанія здійснює інвестування виключно у зазначені в його інвестиційній декларації активи.

Стаття 7. Документи венчурної інвестиційної компанії 

Венчурна інвестиційна компанія створюється і діє на підставі установчих документів, які затверджуються відповідно до законодавства про господарські товариства та регламенту.

Стаття 8. Вимоги до установчих документів венчурної інвестиційної компанії 

 Установчі документи та регламент венчурної інвестиційної компанії повинні відповідати вимогам, передбаченим законодавством про господарські товариства та цим Законом.

Зміни до установчих документів венчурної інвестиційної компанії вносяться в установленому законодавством порядку з обов'язковим повідомленням спеціально уповноваженого органу у сфері венчурного інвестування.

Стаття 9. Вимоги до регламенту венчурної інвестиційної компанії 

Регламент венчурної інвестиційної компанії повинен містити відомості про:

· порядок визначення вартості чистих активів та ціни розміщення (викупу) акцій;

· порядок визначення розміру винагороди та/або покриття витрат, пов'язаних із діяльністю незалежного оцінювача майна венчурної інвестиційної компанії та аудитора (аудиторської фірми), що можуть бути їм сплачені;

· порядок відокремленого обліку активів венчурної інвестиційної компанії, які використовуються для власних потреб компанії та активів, які є об'єктами інвестиційної діяльності компанії;

· порядок спрямування прибутку венчурної інвестиційної компанії на розвиток венчурної інвестиційної діяльності;

· порядок та строки викупу венчурною інвестиційною компанією акцій (часток) на вимогу інвесторів;

· мінімальну вартість договорів (угод) щодо активів венчурної інвестиційної компанії, які підлягають затвердженню керівними органами венчурної інвестиційної компанії;

· напрями інвестування (інвестиційну декларацію).

Регламент венчурної інвестиційної компанії та зміни до нього затверджуються її вищим органом управління.

Стаття 10. Обмеження щодо складу активів венчурної інвестиційної компанії

До складу активів венчурної інвестиційної компанії не можуть бути включені:

· земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, права користування природними ресурсами, незавершене будівництво, тварини на вирощуванні та відгодівлі, товари, готова продукція, векселі, права вимоги боргу за договорами позики;

· отримані на умовах фінансового лізингу об'єкти і орендовані цілісні майнові комплекси, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами);

· цінні папери, випущені аудитором (аудиторською фірмою) та незалежним оцінювачем майна цієї венчурної інвестиційної компанії та їх пов'язаними особами;

· цінні папери іноземних емітентів вартістю більше, ніж 20 відсотків загальної вартості активів венчурної інвестиційної компанії.

· Активами венчурної інвестиційної компанії, крім таких, що використовуються для власних потреб, не можуть бути права користування майном; будинки, споруди та передавальні пристрої; транспортні засоби; інвентар (меблі); виробничі запаси; інші необоротні та оборотні активи;

· Активи венчурної інвестиційної компанії, що використовуються для власних потреб, не можуть складати більше 20 відсотків загальної вартості її активів.

Стаття 11. Аудиторська перевірка венчурної інвестиційної компанії 

З метою перевірки і підтвердження правильності річної фінансової звітності венчурна інвестиційна компанія повинна щорічно залучати аудитора (аудиторську фірму) для встановлення відповідності її звітності з результатами її діяльності.

Аудитором (аудиторською фірмою) венчурної інвестиційної компанії не можуть бути її пов'язані особи, незалежний оцінювач майна та їх пов'язані особи.

Стаття 12. Оцінка майна та майнових прав венчурної інвестиційної компанії 

З метою оцінки майна та майнових прав венчурна інвестиційна компанія повинна залучати незалежного оцінювача майна відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність для визначення вартості майна та майнових прав венчурної інвестиційної компанії у разі їх придбання або відчуження.

Незалежним оцінювачем майна венчурної інвестиційної компанії не можуть бути її пов'язані особи, аудитор (аудиторська фірма) та їх пов'язані особи.

Стаття 13. Припинення діяльності венчурної інвестиційної компанії

Венчурна інвестиційна компанія припиняє свою діяльність шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації відповідно до законодавства про господарські товариства.

Розділ IІІ. ОСОБЛИВОСТІ ВЕНЧУРНИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ КОМПАНІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Стаття 14. Створення венчурних інвестиційних компаній інноваційного розвитку

Венчурна інвестиційна компанія, завданням якої є сприяння зростанню інноваційного потенціалу України, розвиток наукоємних виробництв і інноваційної інфраструктури та впровадження інноваційних технологій, вважається венчурною інвестиційною компанією інноваційного розвитку.

Найменування венчурної інвестиційної компанії інноваційного розвитку повинно містити слова венчурна інвестиційна компанія інноваційного розвитку ”.

 

Стаття 15. Напрями інвестування венчурної інвестиційної компанії інноваційного розвитку

Венчурна інвестиційна компанія інноваційного розвитку здійснює інвестування щодо наступних об'єктів інноваційної діяльності:

· інноваційні програми і проекти;

· нові знання та інтелектуальні продукти;

· виробниче обладнання та процеси;

· інфраструктура виробництва і підприємництва.

Венчурна інвестиційна компанія інноваційного розвитку не може здійснювати інвестування в акції та облігації іноземних емітентів, у т.ч. облігації інших держав.

Напрями інвестування венчурної інвестиційної компанії інноваційного розвитку відображаються в інвестиційній декларації.

Стаття 16. Особливі вимоги до складу активів венчурної інвестиційної компанії інноваційного розвитку

Активами венчурної інвестиційної компанії інноваційного розвитку, крім активів, що використовуються для власних потреб, можуть бути виключно корпоративні права та боргові зобов'язання:

· інноваційних підприємств;

· спільних підприємств, створених для виконання проектів технопарків;

· наукових парків;

· підприємств інноваційної інфраструктури.

Розділ ІV. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, ПІДТРИМКА ТА КОНТРОЛЬ

Стаття 17. Державна реєстрація венчурних інвестиційних компаній

Венчурна інвестиційна компанія набуває статусу венчурної інвестиційної компанії з дати внесення відповідного запису до державного реєстру венчурних інвестиційних компаній.

Державний реєстр венчурних інвестиційних компаній веде спеціально уповноважений орган у сфері венчурного інвестування.

Порядок ведення державного реєстру венчурних інвестиційних компаній затверджує спеціально уповноважений орган у сфері венчурного інвестування.

Стаття 18. Державна підтримка венчурних інвестиційних компаній інноваційного розвитку

Державна підтримка венчурних інвестиційних компаній інноваційного розвитку здійснюється на період здійснення ними інвестиційної діяльності, але не більше семи років з дати їх державної реєстрації.

Державна підтримка венчурних інвестиційних компаній інноваційного розвитку здійснюється в наступних формах:

· фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт, пов'язаних з діяльністю венчурних інвестиційних компаній інноваційного розвитку;

· кредитування інноваційних програм та проектів, які виконують венчурні інвестиційні компанії інноваційного розвитку;

· компенсації частини витрат венчурних інвестиційних компаній інноваційного розвитку на реалізацію інноваційних програм та проектів;

· фінансування підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників венчурних інвестиційних компаній інноваційного розвитку;

· надання податкових пільг та преференцій;

· надання податкового кредиту.

Державна підтримка венчурних інвестиційних компаній інноваційного розвитку здійснюється згідно з законодавством. 

Стаття 19. Державний контроль за діяльністю венчурних інвестиційних компаній

Державний контроль за діяльністю венчурних інвестиційних компаній здійснює спеціально уповноважений орган у сфері венчурного інвестування, за дотриманням вимог цього Закону в порядку, встановленому законом про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Предметом державного контролю є дотримання вимог цього Закону.

Способами здійснення державного контролю венчурних інвестиційних компаній є моніторинг, аналіз та перевірка .

Спеціально уповноважений орган у сфері венчурного інвестування має наступні повноваження:

· встановлювати додаткові вимоги до регламенту венчурних інвестиційних компаній;

· у разі порушення законодавства у сфері венчурного інвестування виносити попередження;

· здійснювати контроль за достовірністю і розкриттям інформації, що надається венчурною інвестиційною компанією та її відповідністю встановленим вимогам;

· надсилати венчурній інвестиційній компанії обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері венчурного інвестування,

· надсилати матеріали в органи Антимонопольного комітету України у разі виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

· надсилати матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність;

· вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;

· вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного контролю;

· одержувати пояснення, довідки, вивчати документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного контролю;

· порушувати в суді питання про виключення венчурної інвестиційної компанії з державного реєстру венчурних інвестиційних компаній.

Спеціально уповноважений орган у сфері венчурного інвестування не має повноважень щодо зупинення діяльності венчурної інвестиційної компанії.

Розділ VIІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.