Передумовою виникнення венчурних фондів у світі було зумовлене необхідністю інвестування малих підприємств, що впроваджують у виробництво науково-ємку продукцію.

До венчурного фонду висуваються найменші регулятивні вимоги з боку законодавства, саме це робить його гнучким інструментом для здійснення інвестиційних програм.

На думку академіка РАН Летнікова Ф.А. фонд - це відкрита динамічна система, характерною особливістю якої є високий ступінь само- організованості та самовдосконалення при неухильному збереженні управляючих параметрів, які складають його концептуальну та регламентуючу основу [5].

В основному, венчурні фонди організовуються у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Саме така форма вважається найбільш прийнятною для здійснення фінансування венчурним капіталом. Сам процес формування венчурного фонду називається «збір інвестицій для фінансування ризикових проектів».

Більшість венчурних фондів організовані як «товариства з обмеженою відповідальністю» (рис. 2.1). [22]

Венчурні фонди створюються переважно на певний період часу (7-10 років). У світовій практиці цей термін вважається достатнім для досягнення інвестованого підприємства відповідного фінансового зростання.

За перші п'ять років функціонування венчурного фонду, венчурний капітал повинен бути розподілений по венчурним підприємствам у вигляді інвестицій. Після цієї операції фонд не припиняє свого функціонування, закриття фонду відбувається лише після того, як інвестори отримають суму вкладених коштів, а також прибуток від інвестування, або ж венчурні капіталісти створюють інший венчурний фонд і намагаються залучити в нього нові капітали (рис. 2.2.).



Рис. 2.1. Структура фонду венчурного капіталу

Рис. 2.2. Інвестиційний цикл фондів венчурного капіталу

До структури венчурного фонду відносять :

· інвестиційний комітет - до нього входять представники інвесторів, які через венчурні фонди інвестують капітал. Інвестиційний комітет приймає остаточне рішення по інвестуванню ризикових підприємств;

· управляюча компанія - сюди відносять венчурних капіталістів, а також можуть залучатись фахівці - управлінці зі сторони;

· консультативна рада - надає консультації та консалтингову допомогу. Сюди входять експерти по даній галузі, а також спеціалісти по фінансуванню.

На рис.2.3 зображено схему функціонування венчурного фонду та показано рух венчурного капіталу від інвестора до підприємства.

83

Рис.2.3. Схема функціонування венчурного фонду

Отже, механізм венчурного інвестування являє собою налагоджену роботу його елементів та складових, а у відсутності однієї ланки втрачає свої функціональні можливості, а, як наслідок , стає недостатньо дієвим.

Венчурні капіталісти використовують самі різноманітні методи для оцінки вартості компаній. Методологія вирахування вартості залежить від етапу розвитку компанії і характеру належних даних про неї. Вартість фірм, перебуваючих на ранній стадії розвитку, частіш за все розраховується з використанням «методу венчурного капиталу»5, який оснований на вирахуванні гіпотетичної «кінцевій вартості» компанії на момент закінчення «горизонту інвестування» (зазвичай він складає п'ять років). Потім отримане значення «кінцевої вартості» компанії дисконтується в текучий період з використанням цільової норми внутрішньої дохідності (internal rate of return -- IRR). IRR стадією розвитку компанії і коливається від 80% в рік для компаній на початковій стадії розвитку («посів») до 20% на пізніх стадіях (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Оцінка вартості компанії в залежності від стадії її розвитку

Подібна методологія дозволяє обійти питання негативних грошових потоків на початковому етапі розвитку компанії.

При продажу компанії у венчурних капіталістів є вибір:

1. конвертувати привілейовані акції в звичайні і розділити отримані кошти серед власників звичайних акцій;

2. зберегти привілейовані акції і отримати відповідну власниками привілейованих акцій долю виручених від продажу компанії коштів. Як видно з рис. 2.4, значна частина портфельних фірм виходить з венчурної фази шляхом продажу злиття з більш крупними компаніями. Більш того, в сучасних умовах стратегія продажу портфельної фірми являється основною. [21]



Рис.2.4. Основні способи виходу компанії із венчурної фази

Перелік ризиків, які зважує венчурний інвестор перш ніж прийняти рішення

- власність, акціонери;

- структура акціонерного капіталу;

- цілі, завдання та інтереси акціонерів, їхня відповідність інтересам і цілям венчурного фонду;

- управління і рівень керованості підприємством;

- організаційна структура;

- професійна компетентність керівників, їхня здатність вирішувати проблеми розвитку;

- відкритість, готовність до співробітництва і довіра - на підставі особистих відчуттів;

- стан і статус керівників в діловому товаристві - на підставі опитувань;

- персонал;

- взаємини в колективі: наявність команди й командного духу, атмосфера в колективі;

- зацікавленість, розуміння та участь в досягненні кінцевих оперативних результатів;

- задоволення матеріальним і професійним становищем;

- делегування повноважень;

- ключові фігури та залежність підприємства від них: хто є ключовими фігурами, їхні фактичні функції і роль, вплив на прийняття рішень, випадки конфліктів у минулому і небезпека для теперішнього, ділові й фінансові інтереси на стороні, участь у числі засновників в інших підприємствах, цілі, які при цьому переслідуються;

- клієнти: найбільші клієнти і залежність підприємства від них: хто є найбільшими клієнтами компанії, обсяги продажів їм, статус з погляду монополізму на ринку, географічна і галузева концентрація клієнтів;

- залежність підприємства від платоспроможного попиту з боку клієнтів: статистичні дані про стан платоспроможного попиту на даному сегменті ринку; можливість використання фінансових інструментів для вирішення проблем неплатежів; думка клієнтів про якість продукції, виконанні зобов'язань по термінах, номенклатурі, характеристиках продукції, плани з розширення/звуження кола взаємовідносин (причини), рекомендації у випадку розширення;

- ринок: опис ринку та його характеристики (насичений/ненасичений, конкурентний/ неконкурентний, зростаючий/стабільний та ін.);

- місткість ринку і ринкової частки підприємства (власна оцінка і дані маркетингових досліджень) у грошовому вираженні;

- сезонність ринку;

- ступінь монополізації та рівень державного регулювання і втручання;

- конкуренція (на даний час і прогнозована на найближчі 5-7 років): інтенсивність конкуренції;

- за якими напрямами вона здійснюється; сильні й слабкі сторони конкурентів;

- небезпека конкуренції для підприємства (конкуренція по якості/ціні);

- можливість виникнення конкуренції з боку великих державних (акціонованих) підприємств, що відроджуються, та нових підприємств, що створюються за участю іноземного капіталу (транснаціональних компаній, фірм-монополістів);

- участь в державних програмах (загальнодержавних, регіональних, міських), в тендерах;

- поява нових ринкових чинників і спроможність підприємства оперативно на них реагувати: нові можливості (сфери) застосування продукту підприємства, поінформованість підприємства про них; необхідність і можливість горизонтального розширення ринку (нові сегменти);

- здатність до постійного вдосконалення продукції, проведення науково-дослідних робіт;

- збут: особливості системи збуту; залежність підприємства від власної системи збуту (дилерів, дистриб'юторів, агентів та ін.);

- об'єктивні і суб'єктивні чинники;

- система постачання: чисельність найбільших постачальників;

- галузева і географічна концентрація постачальників;

- залежність підприємства від власних постачальників і його здатність змінити структуру закупівель без відчутних збитків;

- продукція: на якому етапі життєвого циклу перебуває продукція підприємства; конкурентні переваги й недоліки; можливість і необхідність диверсифікації асортименту продукції; наявність і залежність від післіпродажного сервісу;

- виробництво: особливості виробничого процесу; ефективність організації виробництва; рівень технічного оснащення (достатність/недостатність) і необхідність дооснащення/переозброєння; приховані активи й пасиви; тривалість виробничого циклу, його збіг з фінансовим (для оцінки достатності оборотного капіталу); вплив прав користування й розпорядження (оренда приміщень, устаткування, лізинг) на надійність бізнесу, собівартість продукції;

- активи: права власності підприємства (матеріальні і нематеріальні активи), їхня надійність і вразливість; достовірність оцінки вартості активів (балансова вартість/ринкова вартість); залежність підприємства від прав користування і розпорядження (оренда, ліцензії, патенти та ін);

- фінанси: повнота, достовірність, доступність і прозорість систем обліку й звітності; професійна компетентність фахівців з управління фінансами й бухгалтерського обліку;

- репутація: ділова репутація підприємства (на основі опитувань); чинники, здатні завдати шкоди репутації;

- резюме: схильність оперативних результатів діяльності підприємства до впливу позитивних і негативних чинників: чинники, здатні спричинити коливання; їх вплив на оперативні фінансові результати; здатність підприємства контролювати дію таких чинників. [18]

2.2 Венчурні фонди в Україні

В вітчизняній економіці нашої держави перші схеми по використанню принципів венчурного інвестування були розпочаті не в напрямку інноваційних підприємницьких проектів, а з метою виходу з кризового становища і підвищення ефективності роботи приватизованих підприємств.

В Україні розвиток венчурного бізнесу розпочався в 1992 році після підписання угоди про створення фонду "Україна" - першого венчурного фонду в нашій країні, що працює під егідою австрійського СА IB Securities (Ukraine). На сьогоднішній день ця структура інвествала понад 30 вітчизняних компаній на загальну суму близько $10 млн. У 1994 році на українському ринку розпочав свою діяльність найбільший на сьогодні Western NIS Enterprise Fund з початковим капіталом $150 млн, що наданий урядом США.

У 1998 році приступив до роботи Black Sea Fund, що входить до складу компанії по управлінню активами Global Finance. Загальний капітал фонду - близько $60 млн. У цьому ж році на гроші Європейського банку реконструкції і розвитку та голландських інвесторів була створена компанія Euroventures Ukraine (капіталізація - $30 млн), що почала свою роботу в 1999 році. Європейський банк реконструкції і розвитку, як засновник цього фонду, ретельно контролює процес відбору об'єктів інвестування, залучаючи до цієї роботи головні аудиторсько-консалтингові фірми. Крім перерахованих вище компаній у тій чи іншій формі своїх представників в Україні на сьогоднішній день мають Commercial Capital Enterprise, Foyil Assets Mamagement, Ladenburg Thalmann Ukraine Ltd., NCH Advisors. Також присутні на українському ринку Baring Vostok Capital (структура, що входить до групи ING) та New Century Holdings. Офіс іншого фонду Sosiete General Emerging Europe вже закрито. Схеми венчурного фінансування, що використовуються цими незалежними фондами венчурного капіталу, зводяться переважно до фінансування розширення виробництва за допомогою купівлі частини акцій підприємств, що випускаються в рамках вторинної емісії. Що ж стосується суто українських венчурних фондів, то, на жаль, сьогодні в нашій країні немає жодного фонду, що працював би за західними стандартами, тобто залучав кошти третіх інвесторів. Переважна більшість венчурних фондів, що працюють в Україні, створені або безпосередньо міжнародними організаціями, такими як ЄБРР, або в рамках міжурядових угод. Приватні венчурні фонди в чистому вигляді поки що мало представлені на українському ринку. [9]

Ринок венчурного капіталу в Україні становить близько 400 млн. дол. (потенційний його обсяг за даними деяких компаній сягає 800 млрд. дол.) і нараховує не більше десятка працюючих на ньому компаній. Серед них можна назвати Western NIS Enterprise Fund (капітал 150 млн. дол., виділений урядом США для освоєння у харчовій промисловості, сільському господарстві, виробництві будівельних матеріалів, фінансовому секторі України), SigmaBlazer (капітал 100 млн. дол.).

Формування інститутів венчурного фінансування і розвиток венчурного бізнесу в Україні започатковано у 1992 році. У багатьох розвинених країнах світу цей вид ІСІ направляє кошти інвесторів в інноваційну сферу. В Україні тенденції абсолютно інші - кошти венчурних фондів інвестуються в будівництво і нерухомість і поки слабко орієнтовані на "хай-тек" технології.

Основні засади функціонування та обмеження діяльності інститутів спільного інвестування в Україні були узгоджені з Директивою Європейського Союзу № 85/611 від 20 грудня 1985 р.. Про приведення у відповідність Законів та Положень стосовно спільного інвестування в цінні папери, що обертаються. Але у Директиві не йдеться про венчурні фонди, отож в Україні були створені окремі умови розміщення коштів інвесторів венчурних фондів.

У травні 1998 року в Україні за пропозицією Європейської асоціації венчурного капіталу (EVCA) при Українській Асоціації Інвестиційного Бізнесу відкрито секцію венчурного капіталу, основне завдання якої - сприяти розвитку венчурного інвестування в Україні.

Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 року, який започаткував утворення абсолютно нових для перехідної економіки України інститутів фінансового ринку, після першого читання не передбачав венчурних фондів. Ідея поєднати можливість управління класичними взаємними (в Україні - корпоративними) фондами та юніт-трастами (у нас - пайовими фондами) з управлінням венчурним фондами народилась під час підготовки закону до другого читання і виявилась плідною, оскільки відповідала специфічній задачі оптимізації фінансових потоків, легалізації та ефективному використанню вивезених за кордон коштів за рахунок створення відповідного податкового середовища. Поняття венчурного фонду в Україні відрізняється від загальноприйнятого: у нас це специфічний ІСІ, правила формування, існування та закриття якого вмонтовані у загальні правила діяльності ІСІ та компаній з управління активами.

Так, венчурним вважається недиверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш ніж на 50 % складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі.

До появи вказаного закону в країні з середини 1990-х років існували інвестиційні і взаємні фонди, що створювалися спеціально в цілях забезпечення процесів масової приватизації. Серед них можна назвати Western NIS Enterprise Fund, SigmaBlayzer, фонд прямих інвестицій "Україна". Крім того, функціонували такі фонди та компанії венчурного інвестування, як Black Sea Fund, компанії "Euroventures Ukraine" та "Інеко", фонд "Дніпро".

До 2003 року кількість таких фондів скоротилася з 329 до 129, а ті, що залишилися, повинні бути ліквідовані або реорганізовані відповідно до закону.

У грудні 2005 року компанія Draper Fіsher Jurvetson (DFJ), до складу якої входять 20 фондів із сукупним інвестиційним капіталом понад 3 млрд. дол., відкрила в Україні технологічний венчурний фонд “DFJ Nexus”. Протягом найближчих 10 років фонд планує залучити від 50 до 100 млн. дол. на розвиток високотехнологічних компаній у країнах колишнього СРСР.

Велика кількість учасників ринку венчурних ІСІ у 2005 році зробила неможливою концентрацію ринку між окремими компаніями: жодна з компаній з управління активами не володіє більше, ніж 10% ринку венчурних ІСІ.

За даним Українського Асоціації інвестиційного бізнесу на 30.06.07 р. в Україні з 651 інституту спільного інвестування діяло 521 венчурних фондів, тобто, понад 80% (наприкінці вересня 2006 р. їх було 359).

За станом на 1 січня 2008 р. в країні було зареєстровано 834 інвестиційні фонди, з них 603 венчурні пайові фонди і 47 венчурних корпоративних фондів (рис.2.5).

Рис.2.5. Структура венчурних фондів в Україні на 1 січня 2008 року

За даними Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування (ЄДРІСІ) кількість ІСІ у І кварталі 2008 року зросла на 20% з 834 до 1003 фондів (табл. 3.1). На відміну від попереднього кварталу, це зростання в основному відбулося за рахунок венчурних ІСІ, кількість яких збільшилася на 119 фондів. [19]

Таблиця 2.2.

Динаміка кількості ІСІ з 01.10.2007 по 31.03.2008 в розрізі видів ІСІ

Період	Всього	ПІФ	КІФ
		відкриті	інтервальні	Закриті диверсиф	Закриті недиверсиф	Венчурні	Закриті недиверсиф	Венчурні
01.10.2007	745	18	35	3	28	553	70	38
01.01.2008	834	27	35	4	30	603	88	47
31.03.2008	1003	29	48	7	39	722	108	50
Приріст за 4 квартал 2007 року	12%	50%	0%	33%	7%	9%	26%	24%
Приріст за 1 квартал 2008 року	20%	7%	37%	75%	30%	20%	23%	6%

Аналіз перших інвестиційних декларацій компаній з управління активами венчурних фондів дозволяє виділити основні сфери інвестування: будівництво, торгівля, готельний і туристичний бізнес, переробка сільгосппродукції, страхування, інформатизація. Це свідчить, що орієнтація класичних венчурних фондів на інноваційні проекти, технопарки та технополіси поки що не притаманна українському венчурному капіталу. Все таки він схильний, не надто диверсифікуючи активи, реалізовувати середньоризикові інвестиційні проекти з використанням операцій з фінансовими активами та нерухомістю.

Функцію венчурних капіталістів в Україні виконують компанії з управління активами, які на відміну від інших країн створюються як правило середніми інвесторами, але далі інвестиційний бізнес буде розвиватись, обслуговуючи переважно залучені кошти. Форми венчурного інвестування достатньо різноманітні, але специфіка українського постприватизаційного акціонерного капіталу диктує переважання інвестиційного кредиту - від вкладень в спеціально випущені під проект облігації до прямого інвестиційного кредитування через венчурні фонди.[16]

Наразі у Верховній Ради зареєстровано проект Закону України «Про венчурну діяльність в інноваційній сфері» (див. Додаток 1) (реєстраційний № 3710 від 21.06.2007р), внесені народними депутатами К.Самойлик (КПУ) та Ю. Каракаєм (Партія Регіонів). Цей проект буде в подальшому розглядатись органами виконавчої влади для підготовки пропозицій та зауважень до нього.

На сьогоднішній день в нашій державі венчурні інвестиції більшою мірою спрямовуються в будівництво та в нерухомість, що важко назвати ризиковим підприємництвом, хоча, на сьогодні, будь-який вид підприємницької діяльності в Україні можна називати ризиковим. Наприклад, сьогодні існує величезна кількість венчурних фондів, які здійснюють інвестування лише в Інтернет - проекти. Інвестування саме таких проектів є найбільш прийнятний для венчурного інвестора, адже тут, на нашу думку, є велика ступінь новизни, а отже найбільш фінансово - вигідне вкладання інвестицій. Адже факти самі говорять за себе, наприклад, одні з наймогутніших американських автомобільних компаній, котрі забезпечують половину світового ринку автомобілів, в яких підприємства та заводи розташовані майже по всьому світі та на яких працює близько 1,5 млн. працівників, оцінюються фінансовим ринком даної країни набагато нижче ніж пару молодих Інтернет - компаній, які мають декілька, порівняно невеликих, приміщень, а майно яких складають комп'ютери то офісна техніка, а вразі відсутності електроенергії чи Інтернету продукцію таких компаній взагалі неможливо побачити. У наукових публікаціях багатьох економістів Російської федерації та інших країн можна зустріти думку, що лише інновації, у так званій сфері високих технологій в якості своєї радикальної новизни, можуть розглядатися, як об'єкти фінансування венчурним капіталом. [5]

2.3 Найбільші венчурні компанії в Україні

Найбільшими венчурними компаніями, які працюють сьогодні в Україні є ІК "Інеко", Фонд Євровенчерз Україна, Фонд "Дніпро", WNISEF.

Одним із перших праобразів венчурних фондів в Україні була інвестиційна компанія "Інеко ".

ІК "Інеко" була заснована у 1994 році як компанія, яка спеціалізується на інвестиціях в енергетику. У 1997 році компанія отримала статус радника Міністерства енергетики України і брала активну участь у розробленні концепції приватизації енергетичного сектору України. Фахівцями "Інеко" було проведено низку презентацій енергетичного комплексу України у Києві, Лейпцігу, Берліні. З 1997 року ІК "Інеко" постійно входила до десятки найбільших інвестиційних та брокерських компаній. За рахунок власних коштів було сформовано холдинг, який складався з п'яти компаній. Діяльність холдингу охоплює весь цикл обслуговування електростанцій, в тому числі ремонтні, будівельні, монтажні роботи. Почавши з енергетики, ІК "Інеко" продовжувала розвиватись, успішно диверсифікуючи спектр своєї інвестиційної діяльності.

Зараз ІК "Інеко" працює за чотирма головними напрямками, безпосередньо пов'язаними з інвестиційною діяльністю:

організація процесу інвестування у підприємства України;

управління активами з використанням інструментів фондового ринку;

реструктуризація підприємств;

робота у сфері корпоративних та фінансових питань для акціонерних товариств.

Компанія здійснює придбання контрольних пакетів акцій приватних підприємств, що динамічно розвиваються, шляхом купівлі акцій (викуплено контрольний пакет), або через збільшення акціонерного капіталу підприємства. При цьому пріоритет віддається компаніям, які працюють у традиційних галузях і мають значні перспективи подальшого розвитку, або гравцям, які посідають визначені ніші ринку і потребують капіталу для розвитку, а також стратегічного управління для повного розкриття свого потенціалу. При фінансуванні розвитку ІК "Інеко" надає капітал підприємствам, які швидко розвиваються, у формі прямих інвестицій з метою розширення операційної діяльності або за рахунок фінансування придбань компаній, що конкурують ("горизонтальні інвестиції") з метою консолідації частки ринку і створення підприємства-лідера у відповідній галузі. Мак-симальний термін інвестицій коливається від 1 до 3 років залежно від типу фінансування і стадії розвитку кожної конкретної компанії. При цьому у ІК "Інеко" немає жорстко фіксованого мінімального і максимального розміру інвестицій. Сьогодні в управлінні Інеко Кепітал Партнера -- асоційованої компанії, яка спеціалізується на інвестуванні у приватний акціонерний капітал, перебуває низка перспективних підприємств різних галузей та секторів економіки:

-- ЗАТ "Лакма" -- один із провідних виробників лакофарбових матеріалів в Україні;

-- ВАТ "АТП -- 13002" -- один із найбільших операторів столичного ринку пасажирських перевезень у сфері маршрутних перевезень автобусами малої та середньої місткості;

-- ВАТ "Львівський дослідний нафтомастилозавод" спеціалізується у сфері виробництва мінеральних мастил, мастил, які використовуються в транспорті, сільському господарстві, машинобудівній і гірничорудній промисловості;

ЗАТ "Ніжинське пиво" спеціалізується у галузі виробництва пива класу "преміум", безалкогольних напоїв і мінеральної води;

ВАТ "АТП -- 11837" -- найбільший пасажирський перевізник у південній частині Житомирської та північній частині Вінницької областей;

"Комплекс "Либідський" -- комплекс будівель включає багатоповерхове гаражне приміщення, АЗС, складські приміщення тощо.

Фонд Євровенчерз Україна був заснований у 1999 році. Розмір Фонду становить 26 млн. євро, які були надані ЄБРР, ФМО (Голландський Банк Розвитку) та фізичними особами, які є менеджерами Фонду. Фонд призначений для інвестування недержавних підприємств України. Голландський уряд виділив також додаткові кошти для залучення технічної допомоги як для самого Фонду, так і для проектів, що інвестуються.

Фонд на 90% фінансується ЄБРР. Інші кошти надаються партнерами та ФМО (Голландський Банк Розвитку), якому також надано право безпосереднього інвестування додаткового капіталу паралельно та на тих самих умовах з Євровенчерз Україна.

Основні принципи роботи Фонду Євровенчерз Україна такі:

-- інвестиційна стратегія Фонду Євровенчерз Україна насамперед передба
чає інвестування у кваліфікованих людей з досвідом управління підприємством,
які добре розуміють ринок та клієнта; постійно удосконалюють свою продукцію; а найголовніше -- мають достатній досвід, мотивацію та володіють лідерськими здібностями для досягнення високих результатів.

Євровенчерз Україна розглядає можливості інвестування у компанії на різних етапах їх розвитку, однак перевагою користуються компанії, які успішно подолати етап організації та становлення бізнесу і на момент інвестиції потребують додаткового капіталу та досвіду для подальшого розвитку. Перевага надається компаніям з надійною історією розвитку, річним оборотом не менше З млн. доларів США, які можуть продемонструвати можливості подальшого зростання обсягів продажу та прибутків.

Незважаючи на намір брати активну участь у менеджменті компанії, а також обов'язкову присутність у Раді директорів, Фонд Євровенчерз Україна не намагається брати участь у щоденному оперативному управлінні, і, звичайно, Фонд не намагається володіти контрольним пакетом акцій, але частка його власності в компанії повинна бути досить істотною (20--40%).

Фонд Євровенчерз Україна надає допомогу компаніям у різних сферах діяльності: стратегічному плануванні, у співробітництві з банками, іншими фінансовими організаціями, юридичними фірмами, у залученні сторонніх консультантів, а також у пошуках стратегічних партнерів та переговорах з ними.

Євровенчерз Україна звичайно намагатиметься продати свою частку в капіталі компанії та одержати прибуток на Інвестований капітал через чотири --шість років.

-- Сума інвестиції в окрему компанію може коливатись від 0,5 млн. до З млн. доларів США в обмін на відповідну частку у статутному фонді компанії. Зауважимо, що Фонд не надає прямих позик.

Фонд Євровенчерз Україна не має окремої галузевої спрямованості, хоч перевагою користуються галузі, які, на думку спеціалістів Фонду, зростатимуть упродовж наступних десяти років незалежно від темпів зростання української економіки в цілому. Це насамперед сфера виробництва та дистрибуції товарів народного споживання, промисловість, телекомунікаційні проекти та сфера послуг.

Фонд інвестує капітал тільки в компанії, в яких частка державної власності не перевищує 25%.

Фонд "Дніпро " існує близько 10 років. Основними характеристиками Фонду є англо-голландська команда з 5--7-річним досвідом роботи в Україні, готовий набір вибраних інвестиційних проектів середнього розміру з високим потенціалом зростання (оборот у 3--10 млн. дол. США). підтримка голландського уряду.

Партнерство поєднує венчурний капітал, експертизу управління активами й досягнення швидкого інвестиційного зростання:

1) Лойд Джордж Менеджмент -- незалежна компанія, заснована Робертом Лойдом Джорджем у 1991 році, має свої представництва у Гонконгу, Лондоні і США. На цей час здійснює управління 1,7 млрд. дол. США на новостворених світових ринках;

2) Ларів Венчер Кепітал (перейменована у К+ Венчер Партнере) заснована у Нідерландах у 1975 ропі і спеціалізується на розпитку приватного сектору у новостворених країнах з ринковою економікою. Представництва відкрито у Центральній та Східній Європі, а також у Росії.

Фонд "Дніпро" інвестує переважно у повністю приватні підприємства, професійні якості керівництва і власників яких відомі виконавчим директорам Фонду особисто або підлягають оцінці; у підприємства, що мають ознаки успішного ділового розвитку й випробувані механізми повернення прибутків і платежів. Деякі підприємства переходять у повну власність іноземних інвесторів, деякі забезпечуються закордонними замовленнями й прибутками у валюті, і майже всі мають змогу використовувати високоякісне іноземне устаткування й технології ноу-хау. Фонд вкладає свої інвестиції переважно у харчовий та переробний сектори, виробництво будівельних матеріалів, компанії з доставки та транспортування товарів, пакувальні лінії, приватні агропромислові підприємства, розвиток інформаційних технологій (в тому числі й Інтернет), регіональні телекомунікаційні системи, інженерні фірми, лізинг устаткування).

Western NIS Еntеrрrіcе Fund (WNISEF) -- провідний фонд прямого інвестування, що здійснює інвестиції у приватні малі й середні підприємства в Україні та Молдові. WNISEF, який отримав первісний капітал у розмірі 150 млн. дол. США від уряду США, успішно провадив інвестиційну діяльність в регіоні у різних економічних умовах з 1995 року. WNISEF перебуває під керівництвом приватної Ради директорів, до складу якої входять видатні керівники американського бізнесу, управляється міжнародною командою досвідчених професіоналів з інвестицій і фінансів.

Інвестиційна стратегія WNISEF полягає у пошуку та здійсненні інвестицій у приватні підприємства, які мають великий потенціал зростання та здатність створювати конкурентні переваги.

WNISEF надає своїм портфельним компаніям капітал, а також необхідні засоби управління, сприяючи перетворенню початкових підприємницьких структур у компанії високого професійного рівня. Прямі інвестиції WNISEF у розмірі від і до 10 млн. доларів США здебільшого використовуються для реструктуризації та розширення виробництва. WNISEF інвестував кошти у різні галузі виробництва, пріоритетними з яких є харчопереробна промисловість, виробництво будівельних матеріалів, роздрібна торгівля та дистрибуція, легка промисловість і фінансові послуги. Значна частина портфельних компаній WNISEF є лідерами відповідних секторів з великими частками ринку, високим рівнем прибутковості, високопрофесійним керівництвом, а також прозорою фінансовою звітністю і корпоративним управлінням. За підсумками 2003 року надходження портфельних компаній від реалізації становили майже 202 млн. доларів США.

Інвестиційні потоки WNISEF станом на кінець 2003 року спрямовані в такі компанії, як: концерн "АВК", ПроКредит Банк, Міжнародний іпотечний банк. Слобожанська Будівельна Кераміка, Екопрод, Glass Соntainer Соmраnу, Троянда, Швидко, Петтель Кабель Україна, Енергетичний Альянс та інші на загальну суму 61245 тисяч доларів США. [24]

2.4 Венчурна компанія "Автоальянс - ХХI сторiччя"

Компанія "Автоальянс - ХХI сторіччя" була створена в лютому 2001 року. Засновниками компанії виступили ФК "Автоальянс-iнвест" i консалтингова компанія "Фенiкс, К". У 2006 році найкрупнішим акціонером компанії "Автоальянс - XXI сторіччя" стала АТ "Українська автомобільна корпорація".

Iсторiя компанії

2001 р. - 06.02.2001 р. - Державна реєстрацiя ВАТ "Автоальянс - XXI сторiччя" (статутний фонд - 2 000 000,00 грн.).

2002 р. - 19.12.2002 р. - Отримання ліцензії Державної комiсiї з цінних паперiв i фондового ринку (ДКЦПФР) на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів - діяльності по управлiнню активами iнститутiв спiльного інвестування (IСI). - Збiльшення статутного фонду до 2 400 000,00 грн. - за рахунок реiнвестицiї дивідендів. ВАТ "Автоальянс-XXI сторiччя" стає членом Української асоцiацiї інвестиційного бізнесу. Фахiвцi компанії активно беруть участь в роботі по удосконаленню нормативно-правової бази дiяльностi компанiй по управлінню активами i недержавними пенсійними фондами.

2003 р. - Збiльшення статутного фонду до 2 500 000,00 грн. - Реєстрацiя Фонду ЗНВПIФ "Автоальянс-креативний". - Реєстрацiя Фонду ЗПНВIФ "Фонд iнвестицiйних технологiй". Реорганiзацiя ЗАТ "Автоальянс-портфолiо" в ПIДIФ "Автоальянс-портфолiо". - Укладення договору про управлiння активами з ВАТ ЗНВКIФ "Схiдно-Європейський iнвестицiйний фонд".

2004 р. - Розширення сфери дiяльностi ВАТ "Автоальянс - XXI сторiччя" - отримання лiцензiї ДКЦПФР на провадження професiйної дiяльностi на ринку цiнних паперiв - дiяльностi по управлiнню активами iнститутiв спiльного iнвестування i активами пенсiйних фондiв. - Збiльшення статутного фонду до 5 000 000,00 грн. - Отримання свiдоцтва ДКЦПФР про включення в державний реєстр фiнансових установ, якi надають фiнансовi послуги на ринку цiнних паперiв. - Отримання свiдоцтва Державнiй комiсiї з регулювання ринкiв фiнансових послуг України (Держфiнпослуг) про реєстрацiю фiнансової установи.

2005 р. - Отримання лiцензiї Держфiнпослуг на провадження дiяльностi з адмiнiстрування недержавних пенсiйних фондiв. - Укладення договорiв по управлiнню активами ВНПФ "Автоальянс" i НППФ "Хлiбний". - Укладення договорiв з адмiнiстрування ВНПФ "Автоальянс" i НППФ "Хлiбний".

2006 р. - Збiльшення статутного фонду ВАТ "Автоальянс - XXI сторiччя" до 15,4 млн. грн. - Отримання свiдоцтва №16600 про реєстрацiю авторського права на програмний продукт "Система персонiфiкованого облiку учасникiв недержавних пенсiйних фондiв "PersAdm". - Отримання лiцензiї СБУ на використання, експлуатацiю засобiв КЗI та криптосистем.

2007 р. - Розвиток фондiв нерухомостi, що перебувають в управлiннi ВАТ "Автоальянс - XXI сторiччя". - Розширення клiєнтiв Недержавного пенсiйного фонду ВНПФ "Автоальянс".- Розвиток агентської мережi з продажу iнвестицiйних сертифiкатiв ПIДIФ "Автоальянс-портфолiо" та залучення нових клiєнтiв, що турбуються за своє забезпечене майбутнє, до ВНПФ "Автоальянс". 2008 рiк - праця над зменшенням наслiдкiв свiтової фiнансової кризи, яка значним чином вплинула на лiквiднiсть депозитiв та фондовий ринок України, оптимiзацiя витрат, що не пов'язанi з отриманням додаткового доходу компанiї, залучення нових iнвесторiв.

Вартість активів венчурних фондів, якими управляє ВАТ «Автоальянс-ХХІ сторіччя», перевищує 225 млн. гривень.

Станом на 01.01.2008 ВАТ «Автоальянс-ХХІ сторіччя» управляє активами двох венчурних інвестиційних фондів:

Інвестиційні венчурні фонди:

1. ЗНВПІФ «Автоальянс-креативний»

2. ЗНВПІФ «Фонд інвестиційних технологій»

Венчурний фонд може здійснювати інвестування наступним чином:

- купівля облігацій, векселів інших компаній;

- купівля акцій інших компаній;

- купівля часток товариств з обмеженою відповідальністю;

- надання позики.

Схема акумуляції доходів та оптимізації оподаткування венчурного фонду

1. Потенційні інвестори ініціюють створення венчурного фонду

2. Якщо фонд корпоративний, він укладає договір про управління активами з КУА

3. Корпоративний фонд випускає акції або КУА випускає інвестиційні сертифікати (а); одержує гроші від інвесторів (б)

4. Фонд придбаває: а) облігації, б) векселі; в) акції підприємств

5. Підприємства платять (переводять) доходи на користь фонду: а) процентний дохід по облігаціях; б) дисконтний дохід по векселях; в) дивіденди по акціях

6. Фонд за посередництвом КУА: а) реінвестує в основні і оборотні засоби або переводить на користь зацікавлених осіб доходи у вигляді акцій, облігацій, векселів, нерухомості, депозитів, кредитів; б) перераховує доходи інвесторам як виплату дивідендів або за викуп акцій (інвестиційних сертифікатів) [26]

ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ

Як відзначають більшість аналітиків, ріст кількості венчурних фондів в Україні пов'язаний зі спрощеною звітністю й пільгами при оподатковуванні.

Кошти, отримані від емісії цінних паперів фонду, і доходи фонду (операції із цінними паперами, дивіденди, нараховані на акції, і відсотки по облігаціях, операції з нерухомістю) не обкладають податком на прибуток, а реінвестування відстрочених податкових платежів інвесторів дозволяє підвищити прибутковість фонду, що в майбутньому, відповідно, збільшить доходи інвесторів.

Оподатковування відбувається тільки при виплаті доходів учасникам венчурного фонду (продаж цінних паперів фонду). Венчурні фонди платять податок на прибуток у розмірі 25% тільки при закритті. При цьому створюватися вони можуть і на 100 років.

У поєднанні із простотою адміністрування й податковими стимулами, що надаються венчурним інвестиційним фондам, відсутність зазначених обмежень робить венчурні фонди ефективним інвестиційним інструментом, що може бути корисний як великим вітчизняним фінансово-промисловим групам й іноземним інвестиційним фондам, так і невеликим компаніям і навіть окремим заможним людям.

· Операції з цінними паперами, які є активами венчурного фонду, не оподатковуються податком на додану вартість

· Грошові кошти, одержані від інвесторів фонду, не включаються до складу валового доходу (25%)

· Дивіденди, нараховані на користь фонду, не оподатковуються на дивіденди (25%)

· Доходи по облігаціях, які є активами фонду не включаються до складу валового доходу (25%)

· Емісійний дохід (різниця у вартості акцій, які є активами фонду) не включається до складу валового доходу (25%)

· Дивіденди, нараховані на користь інвесторів-нерезидентів, оподатковуються по пільговій ставці 15%

СТВОРЕННЯ ВЕНЧУРНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ФОНДУ ДОЗВОЛЯЄ ІНВЕСТОРАМ

· придбавати активи, нарощувати їх вартість і продавати з максимальною вигодою

· акумулювати доходи з ціллю фінансування програм розвитку

· оптимізувати оподаткування законним способом

· здійснювати операції з грошима, цінними паперами, корпоративними правами, нерухомістю

· гарантувати захист прав власності за допомогою банку-зберігача [14]

Інформація про випуски акцій

Дата реєстрації випуску	Номер свідоцтва про реєстрацію випуску	Найменування органу, що зареєстрував випуск	Код цінного паперу	Тип цінного паперу	Форма існування та форма випуску	Номінальна вартість акцій (грн.)	Кількість акцій (штук)	Загальна номіналь на вартість (грн.)	Частка у статутному капіталі (у %)
15.02.07	78/1/07	ДКЦПФР	UA1006091003	Іменніі прості	Бездокументарна Іменні	10	1535731	15357310	100
Опис	П'ятий випуск акцій розміщено на внутрішньому ринку з метою збiльшення гранично допустимого розмiру активiв, якими Товариство може управляти згiдно з чинним законодавством України, поповнення обiгових коштiв Товариства та розширення статутної дiяльностi.
23.04.04	225/1/04	ДКЦПФР	UA1006091003	Іменні прості	Бездокументарна Іменні	10	500000	5000000	100
Опис	Четвертий випуск акцiй розмiщено на внутрiшньому ринку з метою збiльшення статутного капiталу та розширення статутної діяльності.
14.07.03	328/1/03	ДКЦПФР	UA1006091003	Іменні прості	Бездокументарна Іменні	10	250000	2500000	100
Опис	Третiй випуск акцiй розмiщено на внутрiшньому ринку в зв'язку з приєднанням ЗАТ "Iнвестицiйний фонд "Автоальянс-портфолiо" до Товариства.
12.07.02	328/1/02	ДКЦПФР	UA1006091003	Іменні прості	Бездокументарна Іменні	10	240000	2400000	100
Опис	Другий випуск акцiй розмiщено на внутрiшньому ринку з метою збiльшення статутного капiталу зарахунок реiнвестицiї дивiдендiв та здiйснення статутної дiяльностi.
14.03.01	123/1/01	ДКЦПФР	UA1006091003	Іменні прості	Бездокументарна Іменні	10	200000	2000000	100
Опис	Перший випуск акцiй розмiщено на внутрiшньому ринку з метою формування початкового статутного капiталу та здiйснення статутної дiяльностi.

Інформація про дивіденди

	За 2008 рік	За 2007 рік
	за простими акціями	за привілейованими акціями	за простими акціями	за привілейованими акціями
Сума нарахованих дивідендів, грн.	0	0	0	0
Нарахування дивідендів на одну акцію, грн.	0	0	0	0
Сума виплачених дивідендів, грн.	0	0	0	0
Виплачено дивідендів на одну акцію, грн.	0	0	0	0
Опис	Дивiденди на протязi звiтного перiоду не нараховувались i не сплачувались.

Прибуток венчурного інвестора виникає лише утому випадку, коли після закінчення інвестування (через 5--7 років) він зможе продати належну йому частку статутного фонду за ціною, що у декілька разів перевищує суму вкладення. Тому венчурні інвестори не зацікавлені у розподілі прибутку у вигляді дивідендів, а весь отриманий прибуток реінвестують у розпиток бізнесу компанії. Поділ спільних ризиків між венчурним інвестором і підприємцем тривалий період «спільного проживання» (ііуіпц \уіііі сотрапу) с основною відмінністю венчурного інвестування від банківського кредитування або стратегічного партнерства. [17]

3. Проблеми розвитку венчурного фінансування в Україні

В Україні розвиток венчурного бізнесу почався лише в 1992 році, після підписання угоди про створення Фонду «Україна», який став першим венчурним фондом в нашій державі. Але, на жаль, венчурне фінансування і досі не досягло значного розвитку, і причиною цього є ряд проблем у нашій економіці.

Венчурний капітал як виключно ризиковий капітал для компаній і проектів, перебуває сьогодні в Україні лише на стадії формування. Історія свідчить, що для появи, росту й розширення венчурного капіталу необхідна активна політична і законодавча підтримка з боку державних та інших зацікавлених структур. В Україні працівників кредитних інститутів більше цікавить забезпечення, а не бізнес-плани.

Розвиток венчурного фінансування в нашій державі не можна назвати задовільним. Кількість венчурних інвесторів в Україні на сьогоднішній день надто мала, до того ж серед них зовсім відсутні венчурні фонди з вітчизняним капіталом. Загальна сума залученого венчурними фондами капіталу в 2005 році була в межах 200 - 300 млн. дол., але фактично інвестовано не більше 100 млн., при цьому розмір вкладених коштів в Україні становить не більше відсотка від щорічних надходжень до європейських венчурних фондів. Такий стан венчурного фінансування в Україні обумовлений цілою низкою причин: нестабільністю економічного і політичного середовища; суперечністю законодавства в сфері підприємницького права; жорсткою податковою системою; відсутністю передумов для створення венчурної інфраструктури; інертністю держави в питаннях підтримки венчурного підприємництва; нерозвиненістю ринка цінних паперів; не розумінням вітчизняними підприємцями механізму венчурного інвестування, побоюванням втратити контроль за справою, допустивши до управління своїм бізнесом стороннього співвласника. [20]

Суттєво гальмує розвиток венчурного підприємництва в Україні як слабка розвиненість вітчизняного, так і вкрай недостатня присутність іноземного венчурного капіталу. Така ситуація пояснюється кількома обставинами. По-перше, в Україні є багато сфер вкладення фінансових ресурсів, які пов'язані зі значно меншим ризиком, проте значно швидше приносять віддачу, ніж венчурне фінансування. По-друге, на мікрорівні української економіки сформувалося економіко-правове середовище, яке характеризується високою нестабільністю, значним податковим тиском, високою криміногенністю, що негативно позначається на можливостях інвестування в економіку (і особливо ризикового інвестування). По-третє, недостатньою є державна підтримка венчурної діяльності суб'єктів господарювання. Хоча в більшості країн, де венчурна діяльність посіла помітні позиції і має суттєвий вплив на активізацію інноваційного процесу, -- це відбулося не в останню чергу за рахунок широкої державної підтримки: законодавчої, фінансової, консалтингової. Іншою обставиною є те, що інфраструктура ризикового підприємництва в сучасних умовах лише починає створюватися.

Подолання негативних тенденцій в становленні й розвитку сектора венчурного капіталу, адаптація його до реалій нашої держави дозволить йому, як одному з найефективніших інструментів комерціалізації наукових нововведень, стати перспективним джерелом фінансових ресурсів для активізації інноваційних процесів в Україні. Але для практичного втілення цього потрібно вже зараз розробити концепцію розвитку венчурного фінансування, врегулювати відносини в сфері венчурної діяльності в інноваційному процесі, шляхом прийняття закону про венчурну діяльність, при цьому можна цілком керуватися зарубіжним досвідом, однак не слід забувати про його раціональне перенесення на грунт української економіки. [5]

За фінансової підтримки зі сторони венчурного капіталу отримали путівку в життя такі досягнення людства, як мікропроцесори, персональні комп'ютери, технологія рекомбінантних молекул ДНК (генна інженерія). Низка раніше невідомих фірм, таких як “Майкрософт”, “Діджітл екуіпмент”, “Джінентек” піднялися на “дріжджах” венчурного капіталу до рівня лідерів нових галузей сучасного наукоємного виробництва. В Україні практика роботи цих структур інша.

Модель розвитку інвестиційної діяльності, яка побудована на венчурному бізнесі як окремому виді підприємництва, є необхідною для успішного розвитку економіки України і поступу всього суспільства. Однак вона вимагає ряд передумов, зокрема законодавчого врегулювання венчурного бізнесу, наявності певної кількості інвесторів із достатнім обсягом капіталу, які зможуть стати суб'єктами венчурної діяльності.

Сам термін “венчурний бізнес” уже протягом кількох років зустрічається в низці законодавчих актів України, зокрема в Рішенні Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 січня 2002 р. № 8 та 9, постанові Верховної Ради “Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні” від 16 червня 2004 р., проте досі не дано визначення суті, функцій, принципів діяльності саме венчурних фондів і венчурних фірм. Актуальність і необхідність розвитку цих інститутів, зокрема, зазначена в Програмі діяльності Кабінету Міністрів “Назустріч людям”. [15]

Уперше на законотворчому рівні функціонування венчурних фондів було передбачено Законом України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”. Проте в цьому законі йдеться лише про інвестиційні фонди, які проводять діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів із метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість, тобто інвестиції в уже існуючий бізнес, або нерухомість.

Питання венчурного фінансування також не вирішує і Закон України “Про інноваційну діяльність ”. Зокрема, передбачена лише процедура фінансової підтримки Державною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг, яка здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо.

Слід зазначити, що на сьогодні повністю запроваджена процедура ліцензування компаній з управління активами ІСІ. Державною комісією регулювання ринку цінних паперів та фондового ринку протягом 2003 р. видано 27 ліцензій на здійснення діяльності з управління активами інститутів спільного інвестування. В Єдиному державному реєстрі інститутів спільного інвестування зареєстровано 32 інститути спільного інвестування, з яких 22 венчурні фонди [1].

Законом про ІСІ також передбачено, що відкриті інвестиційні та відкриті взаємні фонди інвестиційних компаній, які були створені відповідно до Указу Президента України “Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії”, зобов'язані ліквідуватися або привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства протягом двох років.

За оцінками Мінекономіки та з питань євроінтеграції, наведеними у доповіді “Перспективи інноваційного розвитку України”, ринок венчурного капіталу в Україні становить сьогодні приблизно 400 млн дол. (потенційний його обсяг за даними деяких компаній сягає 800 млрд дол.) і нараховує не більше десятка працюючих на ньому компаній. Серед них можна назвати Western NIS Enterprise Fund (капітал 150 млн дол., виділений урядом США для освоєння у харчовій промисловості, сільському господарстві, виробництві будівельних матеріалів, фінансовому секторі України), SigmaBlazer (капітал 100 млн дол.), фонд прямих інвестицій “Україна” (інвестував 22,5 млн дол.) [4].

Загальною рисою, притаманною для венчурного фінансування, є пряма залежність між ризиком і можливістю отримати інвестиції - чим вищий фінансовий ризик, тим важче підприємцю отримати необхідне фінансування для його проектів і тим вищу ціну потрібно платити за залучені кошти у вигляді процентів, або в обсязі прибутків майбутньої фірми.

Однак виявилося, що в умовах інтенсивного науково-технічного прогресу відмова від здійснення ризикових, але перспективних підприємницьких проектів на практиці несе загрозу значно більших фінансових втрат для економіки і суспільства загалом через втрату конкурентоспроможності національних виробників на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Для України, на наш погляд, американська модель венчурного бізнесу є найбільш прийнятною. Для неї характерним є високий рівень ризику, що відрізняє її від більш поширених механізмів підтримки бізнес-проектів, таких як, наприклад, інвестування в цінні папери або банківські кредити. Можна виділити три таких найбільш суттєві особливості, що відповідають завданням розвитку такого бізнесу в Україні:

1) Необхідні кошти можуть виділятися під перспективну ідею без гарантованого забезпечення власністю, збереженнями, або іншими активами підприємця. Якщо проект провалиться, максимум, на що може претендувати інвестор, це частина активів даної фірми, пропорційна його частці в зареєстрованому статутному фонді. Інвестор венчурного капіталу йде на розділення всієї відповідальності і фінансового ризику разом з підприємцем. Потреба в одержанні кредитів такого роду часто виникає у початківців або дрібних підприємців, винахідників, учених і інженерів, які намагаються самостійно реалізувати нові оригінальні і перспективні розробки. Дорога в комерційний банк для них часто закрита через такі причини:

- багато комерційних проектів починають приносити прибуток не раніше ніж через 3-5 років, але в такому разі вони погіршують баланс банку;

- такі проекти пов'язані з дуже високим ступенем фінансового ризику;

- банки будуть обов'язково вимагати забезпечення застави або гарантій.

2) Має місце активна участь інвесторів в управлінні фінансуванням проектів на всіх етапах, починаючи з експертизи ідей підприємців і закінчуючи забезпеченням ліквідності акцій створеної фірми.

3) Венчурні фонди готові вкладати кошти в наукомістські розробки навіть тоді, коли існує висока ступінь невизначеності. Адже саме тут приховано найбільший потенційний резерв одержання прибутку.

Зрозуміло, що інвестори венчурного капіталу йдуть назустріч підприємцям, виходячи не з альтруїстичних міркувань. Інтерес інвестора полягає якраз у тому, щоб отримати від своїх капіталовкладень прибуток, який буде суттєво вищим, ніж розміщення вільних фінансових коштів на банківських депозитах, або при їх вкладенні в державні цінні папери з фіксованим прибутком. [18]

Використання незадіяного в реальній економіці: інтелектуального потенціалу в новій економічній ситуації України потребує застосування нових підходів до управління ним, в тому числі на базі створення цивілізованого венчурного бізнесу, який передбачає встановлення економічних відносин з урахуванням спільності інтересів його основних суб'єктів.

В першу чергу, мова має йти про визначення зони спільних інтересів держави в забезпеченні реалізації програми і стратегії інноваційного розвитку економіки України з винахідниками, інтелектуалами як фундаторами нових ідей, ноу-хау; інвесторами як основними постачальниками фінансових ресурсів та користувачами нових технологій, венчурних продуктів і послуг.