Бюджетна система

ЗМІСТ

Вступ

1. Розкрийте економічну сутність Державного бюджету

2. Розкрийте процес становлення податкових органів в Україні, їх функції та структуру

3. Дайте визначення бюджетного фінансування

4. Дайте визначення ревізії та перевірки, сформулюйте основні завдання ревізій та перевірок

5. Бюджетний дефіцит і які існують джерела його погашення

6. Задача

Список літератури

Вступ

Навчальна дисципліна «Бюджетний менеджмент» має теоретично-прикладний характер: у теоретичному плані вона покликана поглибити знання стосовно організації бюджетного процесу в державі та управління ним; у прикладному -- сформувати навички проведення операцій з виконання бюджету держави.

У сучасних умовах роль держави в розподільчих процесах змінюється. Одним із найважливіших засобів для здійснення державою зазначеної функції виступає бюджет. Тому управління бюджетом має дуже важливе значення, особливо в період переходу до ринкових відносин. Саме це визначає мету даної навчальної дисципліни -- вивчення функцій фінансових органів, органів законодавчої та виконавчої влади щодо бюджету та прийомів і методів, які використовують ці органи в процесі керування бюджетними ресурсами і відносинами, що виникають в процесі руху бюджетних потоків. Тільки на засадах чіткого розмежування функцій між вказаними органами, чіткої організації бюджетного процесу в державі можливо забезпечити ефективне управління бюджетом.

Мета контрольної роботи з дисципліни «Бюджетний менеджмент»:

* вивчення завдань, функцій та структури органів оперативного управління бюджетом;

* засвоєння теоретичних основ організації бюджетного процесу;

* формування теоретичних і практичних знань стосовно організації виконання дохідної та видаткової частин бюджету;

* оволодіння навичками з обліку виконання бюджету у фінансових органах та складання бюджетної звітності;

* оволодіння методами контрольної роботи фінансових органів щодо виконання бюджету.

1. Розкрийте економічну сутність Державного бюджету

Бюджет, як провідна ланка фінансової системи, - найважливіша економічна категорія, що відображає грошові відносини між державою та учасниками суспільного виробництва в процесі розподілу та перерозподілу новоствореної вартості в суспільстві.

Бюджет - це невід'ємний атрибут кожної країни та важливий інструмент реалізації економічної та соціальної політики.

З історичної точки зору існує думка, що термін „ бюджет " походить від англійського слова budget, в перекладі з якого це означає „ шкіряна сумка". В Англії у 16-17 ст. процедура затвердження субсидій королю здійснювалася на засіданні палати громад. Відповідний законопроект знаходився в портфелі канцлера, який перед закінчення засідання відкривав цей портфель і діставав відповідні папери. Це отримало назву „ відкриття бюджету", а пізніше проект, який мав вигляд плану доходів та видатків та затверджувався парламентом Англії, отримав назву „ бюджет ".

У „ Народній енциклопедії " Росії наведено наступне визначення бюджету: „ Під бюджетом розуміють план ведення господарства на певний період - звичайно на рік. Затверджений бюджет - це шори над виконавчою владою, і остання має право розпоряджатися коштами лише в його межах ".

Являючись матеріальною базою існування держави, формою реалізації її функцій, основою благополуччя народу та інструментом втілення соціально-економічної політики, проблеми бюджету хвилюють сучасних українських вчених, таких як: Й. Бескида, С. Юрія, О. Василика, А. Єпіфанова, І. Сала, В. Кравченка, В. Опаріна, О. Кириленко, Ю. Пасічника та багатьох інших.

Так, професор О.Д. Василик дає наступне визначення поняттю бюджету України: „ Бюджет - це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених Конституцією України ".

Згідно з Бюджетним кодексом, що був прийнятий 21 червня 2001 року Верховною Радою України: „ Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду ".

Таким чином, бюджет держави як план фінансових ресурсів являє собою сукупність Державного бюджету, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Сьогодні, в умовах трансформації економіки України, Державний бюджет зберігає свою важливу роль: саме через нього відбувається централізація коштів і перерозподіляється близько 30% пилового внутрішнього продукту (ВВП) та відбивається економічна й соціальна політика країни.

За економічною суттю Державний бюджет характеризується певними грошовими відносинами, що виникають між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами - з іншого, із приводу утворення фонду фінансових ресурсів держави та його використання на соціально-економічний розвиток відповідно до державних функцій.

За матеріальним змістом бюджет - це централізований фонд грошових ресурсів держави, що знаходяться в постійному русі, і складаються з вхідних та вихідних бюджетних потоків. Через Державний бюджет здійснюється централізація коштів відповідно до чинного законодавства, що дає змогу втілювати в життя намічені державою заходи та проводити єдину економічну та соціальну політику на всій території країни.

Бюджет, як матеріальна база існування держави, як загальнодержавний грошовий фонд характеризується: по-перше, значними розмірами; по-друге, маневреністю; по-третє, наявністю резервних фондів.

Розмір обсягу бюджету залежить від багатьох факторів, основними з яких є:

- рівень розвитку та виробничий потенціал економіки;

- методи господарювання;

- масштаби і спрямованість бюджетних програм, що реалізуються через бюджет;

- напрями діючої фінансової політики;

- взаємопогодженість дій всіх ланок бюджетної системи.

За своєю формою бюджет - це основний фінансовий план, баланс доходів та видатків держави. За характером - це документ, що затверджується щорічно і має силу закону, за допомогою якого досягається взаємоузгодження системи всіх фінансових балансів країни, та формування зведеного фінансового балансу держави.

Зведений фінансовий баланс держави - це система фінансових планів, що характеризують фінансові ресурси всіх секторів економіки незалежно від форм власності, обов'язкові та добровільні платежі населення; довгострокові кредити банків; доходи від зовнішньоекономічної діяльності.

Зведений бюджет України - це документ, який не затверджується, а використовується для статистичного узагальнення планових та фактичних обсягів ресурсів, що перерозподіляються через бюджет.

За організаційною структурою бюджет це центральна ланка фінансової системи держави, що тісно пов'язана з усіма іншими ланками. Саме бюджет, як основний грошовий фонд держави, впливає на грошовий розмір та пропорції кожної ланки фінансової системи. Через бюджет здійснюється розподіл та перерозподіл грошових ресурсів:

- між секторами економіки;

- між регіонами;

- між виробничою та соціальною сферами;

- між окремими верствами населення.

Як фінансовий план Державний бюджет має дві структурні складові частини, а саме: доходи та видатки (рис. 2).

	ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ
	ДОХОДИ (Д)	ВИДАТКИ (В)
	Загальний фонд	Спеціальний фонд	Загальний фонд	Спеціальний фонд
	д-в
"0"	збалансований бюджет
"."	дефіцит бюджету
"+"	профіцит бюджету

Рис. 2 Структура Державного бюджету України

Доходи бюджету формуються за рахунок джерел і в обсязі, передбаченими в Законі України „ Про Державний бюджет" на поточний рік. Відповідно до статті 95 Конституції України: „ Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків".

Державний бюджет України, починаючи з 2000 року, складається з загального та спеціального фондів. Кошти загального фонду мають загальний, тобто нецільовий характер і використовуються за напрямами, що визначаються законодавством у поточному році. Джерела надходження та напрями витрат зі спеціального фонду визначені заздалегідь і здійснюються в межах надходжень. Доцільність такого розподілу бюджету на два фонди повинна обґрунтовуватися в Основних напрямах бюджетної політики і визначатися щорічно законом про Держаний бюджет України.

Створення спеціального фонду державного бюджету дало можливість вивести з "тіні" численні позабюджетні фонди та власні надходження (спеціальні кошти) бюджетних установ. Обсяги залучених до держбюджету таким чином ресурсів тільки у 2004 році перевищили 9 млрд. грн., що дозволило істотно збільшити видатки на утримання бюджетних установ, - висновок, зроблений Колегією Рахункової палати за результатами розгляду звіту про результати аналізу практики формування та використання коштів спеціального фонду Державного бюджету України у 2003-2004 роках.

У залежності від співвідношення між доходами та видатками Державний бюджет може бути:

- збалансованим, коли видатки дорівнюють доходам, до чого, відповідно до Конституції України, і повинна прагнути держава;

- дефіцитним, тобто з від'ємним сальдо, коли видатки перевищують доходи;

- профіцитним, тобто з позитивним сальдо, що спостерігається у разі перевищення доходів над видатками.

Сутність бюджету реалізується через його функції. В економічній літературі нема єдиної думки щодо кількості функцій бюджету. Такі економісти, як Ю.В.Пасічник, С.І.Юрій схиляються до існування двох чітко структурованих функцій - розподільчої та контрольної. І.О.Петровська та Д.В.Клиновий вказують на три функції бюджету: акумулятивної, розподільчої та контрольної. В інших літературних джерелах зустрічаються вказівки на чотири функції, що виконує бюджет: розподільчу, регулюючу, контрольну, соціальну.

Дійсно, найбільш наявні та структуровані дві функції - розподільча та контрольна, але не можна не вказати регулюючу та стимулюючу роль бюджету та обминути питання фінансового забезпечення соціальної політики за рахунок коштів бюджету. Основні функції бюджету подані на рис. 3. Зміст функцій та характер їх реалізації залежить від рівня розвитку економічних процесів в країні.

Через розподільчу функцію здійснюється процес акумуляції коштів держави та подальший їх розподіл для задоволення потреб суспільства. За допомогою бюджету розподіляється і перерозподіляється ВВП та національний доход; а в розподільчих відносинах беруть участь всі учасники суспільного виробництва. Роль держави у розподільчих процесах із розвитком ринкових відносин постійно зростає.

Державний бюджет використовується і як інструмент регулювання та стимулювання економіки з боку держави. Особливо важлива роль цієї функції в умовах нестабільної економіки, коли держава вимушена втручатися в виробничі та соціальні процеси.

Важливе значення, особливо в країнах з ринковою економікою, належіть соціальній функції бюджету. В останні роки в Україні спостерігається зміцнення бюджету не тільки як основного важеля ефективного розвитку економіки, але прагнення до вирішення в першу чергу соціальних проблем суспільства за рахунок коштів бюджету. Про це свідчить перш за все обсяг видатків, спрямованих на реалізацію державної програми „Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні", що збільшився відповідно до Закону України „ Про Державний бюджет на 2005 рік" в порівнянні з 2004 роком вдвічі.

Сутність контрольної функції полягає в сприянні своєчасному та повному надходженню коштів до бюджету, їх оптимальному розподілу, перерозподілу та ефективному використанню, а також дає можливість проаналізувати і виявити розміри та причини відхилень фактичних доходів та видатків бюджету від запланованих.

Таким чином, Державний бюджет:

1) концентрує основні фінансові ресурси держави;

2) основне джерело розвитку економіки та соціальної сфери країни;

3) матеріальна база для виконання державою своїх функцій;

4) інструмент перерозподілу новоствореної вартості між окремими територіями, галузями, верствами населення;

5) інструмент фінансового контролю за формуванням та ефективним використанням грошових фондів держави.

2. Розкрийте процес становлення податкових органів в Україні, їх функції та структуру

Державна податкова служба України була створена у 1990 році, як складова частина Державної податкової служби Радянського Союзу, до складу якого тоді надходила Україна.

Перші кроки зі створення власної системи податкових органів були зроблені наприкінці 1990 року з прийняттям Закону Української РСР „ Про державну податкову службу в Українській РСР ". Цей Закон був прийнятий Верховною Радою Української РСР 4 грудня 1990 року. Виконання передбачених цим Законом функцій Головної державної податкової інспекції Української РСР на період до 1 січня 1992 року було покладено на Державну податкову інспекцію Міністерства фінансів Української РСР. Але цей Закон ще не відповідав повністю реальному змісту та задачам податкового контролю.

З набуттям Україною незалежності у 1991 році в Закон „ Про державну податкову службу в Українській РСР " 7 липня 1992 року Верховною Радою України були внесені наступні зміни:

- в структуру;

- в правові засади діяльності;

- у назву та текст Закону.

Відповідно до нової назви держави - Україна - у назві та тексті Закону слова „ Українській РСР " були замінені словами „ України ".

Цим Законом Державна податкова служба в Україні створювалась при Міністерстві фінансів України у складі Головної державної податкової інспекції України та державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

Подальші економічні зміни в державі спричинили необхідність змін в роботі податкової служби. З цією метою Верховна Рада 24 грудня 1993 року прийняла нову редакцію Закону України „ Про Державну податкову службу в Україні ". Цей Закон визначив статус Державної податкової служби в Україні, її функції, правові основи діяльності, права та повноваження.

22 серпня 1996 року Указом Президента України № 760/96 „ Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій " статус Державної податкової служби був змінений.

Відповідно до цього Указу:

1) Головна державна податкова інспекція України, державні податкові інспекції по Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах були ліквідовані, а на їх базі були утворені Державна податкова адміністрація України та відповідно державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

2) Державна податкова адміністрація України набула статусу центрального органу виконавчої влади.

3) Державна податкова служба та її органи - Державні податкові адміністрації в областях, районах, містах і районах у містах - не можуть входити до складу місцевих державних адміністрацій, не підзвітні їм, а підпорядковуються Президенту України.

4) Державній податковій адміністрації України підпорядковані підрозділи Міністерства внутрішніх справ України з боротьби з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування.

Прийняття Закону України № 783-ХІУ від 3О червня 1999 року „ Про джерела фінансування органів державної влади " спричинило необхідність внесення змін до Закону України „ Про державну податкову службу в Україні ".

5 лютого 1998 року був прийнятий Закон України № 83/98-ВР „ Про внесення змін до Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»". Він переглянув структуру і склад Державної податкової служби в Україні.

Таким чином, згідно з останньою редакцією Закону України „ Про Державну податкову службу в Україні", органи податкової служби:

- є юридичними особами, мають рахунки в установах банків;

- видатки на їх утримання визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з Державного бюджету;

- у своїй діяльності керуються Конституцією України, Бюджетним кодексом, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень;

- координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.

У процесі своєї діяльності органи Державної податкової служби вирішують наступні завдання:

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством;

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Система органів Державної податкової служби складається з 3-х рівнів (рис. 4):

1рівень - Державна податкова адміністрація України - центральний орган виконавчої влади;

2рівень - Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

3рівень - Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

I - й рівень	Державна податкова адміністрація України
	Центральний орган виконавчої влади
II-й рівень	Державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві, Севастополі
III - й рівень	Державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції

Рис. 4 - Схема підпорядкованості органів Державної податкової служби

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції. Склад керівництва Державної податкової служби України наведений в таблиці 1.

Таблиця 1. Керівництво Державної податкової служби України

Державна податкова служба України у складі:	Керівництво	Призначає та звільняє
І рівень - Державна податкова адміністрація (ДПА) - центральний рівень	Голова Державної податкової адміністрації України	Президент за поданням Прем'єр-міністра України
	Заступники	Кабінет міністрів України за поданням Голови ДПА України
11 рівень - ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі	Голова ДПА	Кабінет міністрів України за поданням голови ДПА України
	Заступники	ДПА України
III рівень - Державні податкові інспекції (ДПІ) в районах	Начальник ДПІ	Голова ДПА України за поданням голів адміністрацій відповідного 11 рівня
	Заступники	ДПА 11 рівня

У складі органів податкової служби 1-го та 2-го рівнів створюються колегії, які є дорадчими органами і уповноважені розглядати найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

Затвердження чисельності та складу колегій здійснюють:

- на рівні Державної податкової адміністрації України - Кабінет Міністрів України;

- на рівні державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - Державна податкова адміністрація України.

Державна податкова адміністрація України - це центральний орган виконавчої влади, структура якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Структура Державної податкової адміністрації України наведена на рис.5.



Рис.5. Структура Державної податкової адміністрації України

Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції відповідно до завдань і компетенції:

1) Виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю:

- за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

- за валютними операціями;

- за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

- за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів;

- за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;

- обліком платників податків, інших платежів;

- виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів;

- проведенням роботи з боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

2) Видає нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню

3) Затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків.

4) У порядку, встановленому законом, надає податкові роз'яснення, організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби.

5) Здійснює кадрову політику.

6) Надає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану.

7) Організовує роботу зі створення інформаційної системи автоматизованих робочих місць, засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт органів державної податкової служби.

8) Розробляє проекти законів України та інших нормативно-правових актів щодо форм та методів проведення планових та позапланових виїзних перевірок у рамках контролю за додержанням законодавства.

9) При виявленні фактів або дій, що свідчать про організовану злочинну діяльність, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам з боротьби організованою злочинністю.

10) Подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів.

11) Вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування.

12) Надає фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів -- ідентифікаційні номери, та веде Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб.

13) Прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету.

14) Забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж, контролює їх наявності на пляшках алкогольних напоїв і на пачках тютюнових виробів.

15) Вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства.

16) Організовує у межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах державної податкової служби.

Функції державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державних податкових інспекцій в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя)

1) Роз'яснення через засоби масової інформації порядку застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі та організація виконання цієї роботи органами державної податкової служби.

2) Здійснення кадрової політики.

3) Надання органам державної податкової служби методичної і практичної допомоги в організації роботи, проведення обстежень та перевірок її стану.

4) Організація роботи зі створення інформаційної системи автоматизованих робочих місць, засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт органів державної податкової служби.

5) При виявленні фактів або дій, що свідчать про організовану злочинну діяльність, спрямування матеріалів з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю.

6) Прогнозування, аналіз надходжень податків, інших платежів, джерел податкових надходжень, вивчення впливу макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробка пропозицій щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету.

7) Забезпечення зберігання, продажу марок акцизного збору, контроль їх наявності на пляшках алкогольних напоїв і на пачках тютюнових виробів.

8) Організація у межах своїх повноважень роботи щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах державної податкової служби.

При здійсненні контролю за платниками податків та інших платежів Державні податкові адміністрації 2-го рівня виконують ті ж функції, що й Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції викопують такі функції:

1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

2) забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів;

3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

4) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку готівкових розрахунків за товари та послуги, за наявністю свідоцтв, ліцензій, патентів;

5) ведуть облік векселів; здійснюють контроль за їх погашенням; видають суб'єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати (погашення) векселів із зазначених операцій;

6) забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

7) аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства;

8) проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів;

9) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі зорганізованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів;

10) передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень;

11) подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;

12) проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна;

13) контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету;

14) розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування;

15) подають відповідним фінансовим органам та органам Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

16) здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках)тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

17) надають відповіді на запити платника податків згідно з нормативно-правовими актами.

У складі податкової служби для боротьби з податковими правопорушеннями діють спеціальні підрозділи - податкова міліція.

Відповідно до законодавства податкова міліція здійснює наступні функції:

- контроль за додержанням податкового законодавства;

- оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Основними завданнями податкової міліції є:

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

- розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

- запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

- забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Структура податкової міліції

Податкова міліція діє у складі відповідних органі Державної податкової служби і її структура залежить від рівня податкової служби (табл. 2).

На всіх рівнях податкової служби у складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який проводить роботу з боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Ці структурні підрозділи були введені до складу податкової міліції відповідно до Закону України „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" N 1685-ІИ від 20 квітня 2000 року.

Податкову міліцію очолює начальник податкової міліції - за посадою - Перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України.

Податкову міліцію в державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють начальники управлінь податкової міліції - за посадою - перші заступники голів відповідних державних податкових адміністрацій.

Таблиця 2. Структурні підрозділи податкової міліції в залежності від рівня податкової служби

Рівень податкової служби	Структурні підрозділи податкової міліції
1 рівень	Державна податкова адміністрація України	- Головне управління податкової міліції; - Слідче управління податкової міліції; - Управління з боротьби з корупцією в органах державної податкової служби
2 рівень	Державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, м. Києві та Севастополі	- Управління податкової міліції; - Слідчі відділи податкової міліції; - Відділи з боротьби з корупцією в органах державної податкової служби відповідних податкових адміністрацій
3 рівень	Державні податкові інспекцій в районах, містах, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції	- Відділи податкової міліції; - Слідчі відділення (групи) податкової міліції відповідних податкових інспекцій

3. Дайте визначення бюджетного фінансування

Бюджетне фінансування - надання юридичним особам із державного бюджету фінансових ресурсів у вигляді безповоротних безплатних коштів та інвестицій на розвиток економіки, соціально-культурні заходи, оборону та інші громадські потреби. Має чіткий цільовий характер, перебуває під фінансовим контролем держави.

4. Дайте визначення ревізії та перевірки, сформулюйте основні завдання ревізій та перевірок

Ревізія -- метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності; спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень чи крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Порядок проведення ревізій і перевірок органами Державної контрольно-ревізійної служби України до недавнього часу визначався „ Інструкцією про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні ", затвердженою наказом ГоловКРУ від 3 жовтня 1997 року № 121 із змінами та доповненнями, внесеними згідно з Наказами ГоловКРУ №88 від 04 жовтня 1999 року, № 95 від 29 листопада 2000 року, № 172 від 23 серпня 2002 року.

Розглянемо основні положення цього документу, згідно з яким ревізії і перевірки здійснюються з метою:

- забезпечити виявлення і блокування діяльності, що загрожує економічній безпеці держави, провокує платіжну кризу, спрямована на організацію забороненого державою виробництва товарів і надання послуг, несе в собі значні соціальні загрози;

- сприяти зміцненню державної фінансової дисципліни, поліпшенню фінансового стану підприємств, установ та організацій, збереженню державного і комунального майна, попередженню зловживань, поповненню доходів бюджету.

До підконтрольних органам контрольно-ревізійної служби об'єктів належать: підприємства, установи, організації -- центральні та місцеві органи виконавчої влади (крім Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України), інші бюджетні установи й організації, казенні підприємства незалежно від джерел фінансування, а також підприємства та організації, їх об'єднання незалежно від форми власності, організаційно-правових форм, відомчої належності та підпорядкованості, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів, інші державні кошти (в тому числі державних валютних фондів) та/або кошти, що залишаються у розпорядженні суб'єктів господарювання в зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів.

Основними завданнями ревізій (перевірок) виконання бюджетів, стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міст обласного підпорядкування, районів і районів у містах є:

- перевірка дотримання вимог Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів щодо виконання бюджетів усіх рівнів, стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства України;

- ревізія поточного рахунка відповідного бюджету, використання коштів загального і спеціального фондів, валютних коштів органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, передбачених чинним законодавством.

- ревізія правильності витрачання коштів на утримання фінансових органів і органів Державного казначейства, апарату відповідних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Ревізії і перевірки підприємств, установ та організацій проводяться на основі піврічних планів контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ, планів контрольно-ревізійних управлінь та відділів. Термін ревізії (перевірки), як правило - не більше 3О робочих днів.

Ревізії і перевірки, не передбачені планами роботи, проводяться за дорученнями Президента України чи Кабінету Міністрів України у терміни, зазначені в дорученні, або за зверненнями органів державної влади та місцевого самоврядування чи громадян у терміни, які визначаються з урахуванням планів контрольно-ревізійної роботи.

При плануванні та проведенні ревізій і перевірок працівники державної контрольно-ревізійної служби зобов'язані забезпечувати дотримання службової і комерційної таємниць. Перелік конфіденційної інформації, що є власністю держави, затверджено наказом ГоловКРУ України від 25.02.2002 року № 57.

Ревізії виконання бюджету та стану роботи фінансових органів і територіальних органів Державного казначейства проводяться комплексно ГоловКРУ України, як правило, разом з Міністерством фінансів України, Головним управлінням Державного казначейства України за узгодженим між ними планом.

Ревізія податкових та інших надходжень від населення проводиться податковими органами, як правило, одночасно з ревізією збереження коштів і матеріальних цінностей.

Етапи контрольно-ревізійного процесу перевірки виконання бюджету подані в таблиці.

Перевірка -- це обстеження та вивчення окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, установи або їх підрозділів.

Таблиця 3. Етапи контрольно-ревізійного процесу

Етапи контрольно-ревізійного процесу	Склад робіт
1. Підготовча робота	- вивчення нормативно-правової бази; - збір інформації у відповідних фінансових органах, органах Державного казначейства, в установах банків щодо діяльності об'єкту ревізії; - розробка та затвердження програми ревізії, в якій визначаються період ревізії, її мета та основні питання, на яких слід зосередити увагу; - складання на основі затвердженої програми плану ревізії з визначенням конкретних завдань, виконавців, термінів виконання; - повідомлення керівництва об'єкта перевірки про намір здійснення контрольних заходів
2. Організація та проведення ревізії на місці	- знайомство керівника з особливостями роботи об'єкта контролю, умовами проведення ревізії, станом справ щодо збереження готівки і матеріальних цінностей; - ревізія каси, інвентаризація матеріальних цінностей; - проведення документальної та фактичної ревізії; - реєстрація виявлених недоліків та порушень; - складання проміжних актів за результатами ревізії каси, товарно-матеріальних цінностей та у разі виявлених порушень
3. Систематизація та оформлення результатів ревізії	- систематизація матеріалів ревізії; - вивчення керівником матеріалів ревізії, перевірка повноти виконаних завдань відповідно до програми та плану; - оформлення наслідків ревізії загальним актом ревізії; (складання довідки за результатами перевірки, при наявності порушень - акта); - прийняггя заперечень від службових осіб ревізованого об'єкта; - підписання акта керівником ревізійної групи та службовими особами об'єкта перевірки; - реєстрація акта в контрольно-ревізійному підрозділі
4. Реалізація матеріалів ревізії та контроль за виконанням рішень	- надання усних рекомендацій (ще до закінчення ревізії) керівництву ревізованого об'єкта невідкладно вжити заходів щодо відшкодування збитків та запобігання їм надалі; - надання керівництву перевіреного об'єкта (у разі не забезпечення повного усунення порушень) вимоги щодо усунення виявлених порушень та притягнення винних осіб до дисциплінарної і матеріальної відповідальності; - проведення повторної ревізії та остаточний висновок щодо можливості прийняття матеріалів ревізій (перевірок) - обговорення у разі потреби матеріалів ревізій в колективах перевірених об'єктів, оприлюднення через засоби масової інформації; - вживання термінових заходів до осіб, які винні у зловживаннях, надання матеріалів правоохоронним органам для відповідного реагування

При здійсненні перевірки виконання бюджету та стану роботи фінансових органів і територіальних органів Державного казначейства органи контрольно-ревізійної служби перевіряють:

1) виконання чинних законодавчо-нормативних актів щодо бюджету, фінансів і контролю;

2) наявність і правильність розрахунків та обґрунтувань доходів і видатків бюджету;

3) дотримання нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і інших платежів до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, правильність визначення обсягів міжбюджетних трансфертів;

4) стан роботи Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад щодо забезпечення виконання відповідних місцевих бюджетів, а також місцевих фінансових органів у здійсненні загальної організації та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координації діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;

5) правильність утворення і використання резервного фонду місцевих бюджетів;

6) розміри дотацій і субвенцій місцевим бюджетам з Державного бюджету України, правильність їх розрахунків і обґрунтувань, обсяги фактично отриманих за відповідний період, та їх цільове витрачання;

7) врахованість усіх видів доходів у складі бюджету та кошторисів установ, дотримання порядку передачі коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету;

8) стан виконання місцевих бюджетів за доходами та видатками; причини невиконання доходної частини відповідного бюджету за окремими джерелами доходів;

9) дотримання фінансовими органами і органами Державного казначейства діючого порядку фінансування установ і організацій;

10) дотримання порядку внесення змін до місцевих бюджетів, ефективність використання додатково отриманих у бюджет

доходів;

11) наявність випадків спрямування нібито тимчасово вільних коштів бюджету на депозитні рахунки в банках;

12) здійснення та використання Верховною Радою Автономної Республіки Крим та міськими радами внутрішніх запозичень та одержання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад короткотермінових позичок у фінансово-кредитних установах;

13) як фінансові органи і органи Державного казначейства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя здійснювали контроль за витрачанням бюджетних коштів установами, підприємствами і організаціями, в межах наданих їм повноважень;

14) скоординованість роботи фінансових органів і органів Державного казначейства з іншими контролюючими органами, вжиття заходів за результатами перевірок, зокрема, запобігання незаконному витрачанню коштів та відшкодуванню виявлених перевірками незаконних витрат і збитків

15) розробку заходів фінансовими органами і органами Державного казначейства по забезпеченню виконання розпоряджень Президента України, постанов Кабінету Міністрів України щодо активізації боротьби з корупцією і організованою злочинністю, державних цільових програм з цих питань;

16) правильність витрачання коштів на утримання фінансових, казначейських органів, місцевих державних адміністрацій і апаратів рад відповідного рівня.

Результати контрольно-ревізійної роботи оформлюються актом ревізії, який:

- по-перше, повинен бути об'єктивним, опис виявлених фактів - ясним та вичерпаним;

- по-друге, не містити висновків та пропозицій, не підтверджених документами;

- по-третє, не давати правову та/або морально-етичну оцінку дій посадових і матеріально-відповідальних осіб об'єкту контролю;

- по-четверте, вказувати, які саме господарські і фінансові операції та документи перевірені, за який період і яким способом (вибірковим, суцільним).

Отже, станом на 1 січня 2006 року Закон України „ Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні" є єдиним документом, що регламентує проведення ревізій органами контрольно-ревізійної служби.

Цим Законом визначено поняття планової та позапланової ревізії.

Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться:

- за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ не частіше одного разу на календарний рік;

- за умов попередження підконтрольної установи про строки проведення ревізії за десять днів до початку ревізії;

- одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль;

- тривалістю не більше 30 робочих днів.

Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) при надання скарги підконтрольною установою щодо порушень законодавства перевіряючими особами;

2) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, що здійснює контроль;

3) у разі проведення реорганізації (ліквідації) підконтрольної установи;

4) за дорученням Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, державної податкової служби, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України;

5) за ініціативою вищих органів Державної контрольно-ревізійної служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної контрольно-ревізійної служби, які проводили планову або позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Позапланова виїзна ревізія:

- може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду;

- не може проводитися частіше одного разу на квартал тривалістю не більше 15 робочих днів.

За рішенням суду термін ревізії може бути подовжено:

- планової - на 15 робочих днів;

- позапланової - на 5 робочих днів.

Ці обмеження не поширюються на ревізії, що проводяться за зверненням підконтрольної установи, або після порушення кримінальної справи проти посадових осіб підконтрольних установ.

5. Бюджетний дефіцит і які існують джерела його погашення

Важливим завданням фінансової політики кожної держави з ринковим механізмом економіки є оптимізація складу й структури доходів і видатків бюджету та їх збалансування. Незбалансованість або недостатня надійність збалансування доходів та видатків бюджету ще на стадії його планування призводить до негативних явищ в економіці, а саме до його дефіциту. Значний рівень дефіциту протягом декілька років призводить до зростання боргових зобов'язань держави, і, як слідство, - до зростання видатків на обслуговування боргу, що загострює боргові проблеми і веде до розбалансування всієї фінансової системи.

При формуванні бюджету на поточний рік необхідно звертати перш за все увагу на вирішення наступних завдань:

1) доходна частина бюджету повинна бути реальною як в цілому так і за кожним джерелом надходжень;

2) структура видатків повинна бути оптимальною і враховувати максимальний рівень зростання ВВП;

3) бюджет - збалансований.

Співвідношення між доходною та видатковою частинами бюджету характеризує його сальдо.

Перевищення доходів над видатками забезпечує позитивне сальдо бюджету, тобто профіцит. Перевищення видатків над доходами призводить до бюджетного дефіциту.

Сума бюджетних дефіцитів за довгостроковий період за вирахуванням позитивного сальдо бюджету створює державний борг.

Рівень бюджетного дефіциту розраховується у відсотках до валового внутрішнього продукту, також може визначатися у відсотках від національного доходу та видатків Державного бюджету. За методикою Міжнародного Валютного Фонду допустимий рівень бюджетного дефіциту для країн-боржників МВФ дорівнює 7-8%. У світовій практиці припустимими рівнями бюджетного дефіциту вважаються наступні показники: 2-3 % від ВВП; 5% від ' національного доходу та 10 % видатків Державного бюджету. З проблемами дефіцитного бюджету знайомі всі країни світу, це майже постійне явище в економіці. Так, до початку 90-х років бюджети багатьох економічно розвинутих країн були дефіцитними, наприклад, дефіцит бюджету Італії становив понад 25 % від його видаткової частини, Японії - 15,6 %; США - 11,6 %.

Основними причинами виникнення дефіциту бюджету вважаються наступні:

- надзвичайні події: війни, стихійні лиха, що потребують значних коштів;

- спад виробництва та кризові явища в економіці;

- неефективне функціонування та розлад фінансово-кредитної системи;

- недосконалість фінансового законодавства;

- інфляційні процеси;

- політичні кризи;

- інші фактори, що впливають на економічну та соціальну політику держави.

В економічній літературі нема єдиної думки щодо впливу невеликого за розмірами дефіциту бюджету на економічне життя країни. Існує ствердження, що розмір дефіциту, який не перевищує 3 % ВВП, має позитивний вплив на пожвавлення економіки. І навпаки, вважається, що в країнах з розміром дефіциту бюджету більше 3%, знижується інвестиційна діяльність, підвищується рівень інфляції.

Це може бути частково обґрунтовано, якщо:

1) розмір дефіциту бюджету не перевищує обсягів капітальних вкладень держави;

2) розвинений ринок цінних паперів, що дає змогу фінансувати державний борг за рахунок внутрішніх джерел;

3) дефіцит бюджету триває не в довгостроковому періоді і знаходиться під постійним контролем державних органів.

Таким чином, бюджетний дефіцит можна розглядати не тільки з боку його величини, тобто визначати кількісно, але й характеризувати якість дефіциту.

Дефіцит може бути пов'язаний з необхідністю здійснення великих вкладень в реалізацію державних програм, спрямованих на розвиток економіки, її структурної перебудови. Це дасть можливість отримати в майбутньому значні доходи, забезпечити реальне зростання ВВП та національного доходу, підвищити матеріальний рівень життя населення. У цьому випадку, дійсно, якість бюджетного дефіциту зовсім інша, і він може розглядатися не як кризове явище, а як державне регулювання економіки.

Бюджетний дефіцит можна класифікувати за ознаками, наведеними на рисунку 6.

Відкритий бюджетний дефіцит - це дефіцит, офіційно визнаний та зафіксований в Законі про бюджет на поточний рік.

Прихований бюджетний дефіцит - це офіційно невизнаний дефіцит, який виникає в результаті необґрунтованого завищення обсягів доходів бюджету, або включення в їх состав джерел покриття дефіциту. Прихований дефіцит бюджету може існувати також внаслідок величезних сум бюджетної заборгованості з виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери, пенсій та соціальних виплат. Саме такий різновид прихованого бюджетного дефіциту був характерним у деякі роки для України.

Свідомий дефіцит бюджету виникає, коли уряд для стимулювання економіки в період її спаду та активізації підприємницьких структур знижує ставки оподаткування, втілює в життя політику „ дешевих" грошей, збільшуючи одночасно державні витрати.

Вимушений дефіцит бюджету є наслідком скорочення обсягів виробництва та національного доходу, що призводить до зменшення податкових надходжень до бюджету та збільшення з нього соціальних трансфертних виплат населенню.

Пасивний дефіцит бюджету - це дефіцит, коли кошти, залучені для його покриття, спрямовуються на фінансування поточних потреб, таких як заробітна плата працівникам бюджетної сфери, соціальні виплати та інші витрати.

Активний дефіцит бюджету характеризується спрямуванням коштів на фінансування високоефективних проектів, капітальних вкладень, що сприяє зростанню ВВП.

Стійкий дефіцит бюджету - дефіцит, який існує в довгостроковому періоді, спричиняючи зростання державного боргу.

Тимчасовий дефіцит бюджету - дефіцит, який виникає внаслідок касового розриву в процесі виконання бюджету.

Відомі два шляхи збалансування бюджету (рис. 7):