Удосконалення системи оподаткування юридичних осіб в Україні

Розділ 1

1.1 Теоретичні основи оподаткування фінансових результатів діяльності юридичних осіб

У фінансовому праві найбільш традиційною є класифікація платників податків на юридичних і фізичних осіб. Але такий поділ не враховує різноманітності реальних проявів у галузі регулювання податків і зборів. Багато податків і зборів передбачають змішаного платника. Ним можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. Крім того, виділяється також група платників, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно ст.80 Цивільного кодексу України в редакції від 16 січня 2003 року юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Прибуток як об'єкт оподаткування результатів оперативної і фінансової діяльності підприємств

З прийняттям Закону "Про внесення змін в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"" з другого півріччя 1997 p. відбулися істотні зміни в оподаткуванні підприємницької діяльності, спрямовані на підтримку виробника, активізацію інвестиційної діяльності підприємства.

Принципово новим в ухваленому Законі є також визначення об'єкта оподаткування.

Обчислення оподаткованого прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку, а також нарахованих амортизаційних відрахувань.

Об'єкт оподаткування можна диференціювати в залежності від території його отримання на прибутки, отримані:

на території України;

на континентальному шельфі;

за межами України (із заліком сум податкових платежів, сплачених за кордоном).

Діюча редакція Закону використовує як основну категорію при визначенні об'єкта оподаткування поняття валового прибутку. Валовий прибуток - це загальна сума прибутку платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, у винятковій (морський) економічній зоні, так і за їх межами.

1.2 Що включає валовий прибуток

Загальні прибутки від продажу товарів (робіт, послуг), в тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також прибутки від продажу цінних паперів.

Прибутки від здійснення банківських, страхових і інших операцій по наданню фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями і вимогами.

Прибутки від спільної діяльності і у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також прибутки від здійснення операцій лізингу (оренда).

Прибутки, не враховані при обчисленні валового прибутку періодів, попередніх звітному, і виявлені в звітному періоді.

Прибутки з інших джерел і від позареалізаційних операцій.

Валові витрати виробництва і обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, які здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що набуваються (що виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Суми грошових коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, неприбутковим організаціям, але не більше за 4% оподатковуваних податком прибутків попереднього звітного періоду, за винятком відрахувань, введених пунктом 5.8 Закону.

Суми грошових коштів, перераховані підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює по основному місцю роботи не менше за 75% таких осіб, цим об'єднанням для проведення їх добродійної діяльності, але не більше за 10% оподатковуваних податком прибутків попереднього звітного періоду.

Суми грошових коштів, внесених в страхові резерви.

Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування" за винятком окремих податків, пені, штрафів, неустойок (Закон України від 22 травня 1997 року пункти 5.3.3; 5.3.4; 5.3.5). Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

Суми витрат, не включені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів в зв'язку з втратою, знищенням або псуванням документів, встановлених правилами податкового обліку, і підтверджені такими документами в звітному податковому періоді.

Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах в зв'язку з допущеними помилками і виявлені в звітному податковому періоді в розрахунку податкового обов'язку.

Суми безнадійної заборгованості в частині, не віднесеній на валові витрати, у випадку, якщо відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного результату, а також суми заборгованості, відносно яких закінчився термін позовної давності.

Суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів.

Суми зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування і інші види загальнообов'язкового (в тому числі державного) соціального страхування фізичних осіб, що знаходяться у трудових відносинах з платником податку.

Будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються в зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Початок і організація будь-якого виробництва вимагає певних витрат для придбання засобів виробництва, приміщень, обладнання, сировини. До витрат, пов'язаних з організацією виробництва, відноситься і наймання робочої сили. Без таких попередніх витрат не можна розпочати здійснення будь-якого виробничого процесу. Види виробничої діяльності різні і, характеризуючи витрати загалом, необхідно розглянути загальну природу витрат.

Витрати бувають зовнішніми і внутрішніми. Грошові виплати, тобто грошові витрати, які виплачуються на користь постачальника сировини, палива, транспортних послуг, енергії і т.д., виступають зовнішніми витратами. Іншими словами, зовнішні витрати являють собою плату за ресурси постачальника, що не є власником даного підприємства. Підприємство може використати певні ресурси, що належать йому, незалежно від того, є вони власністю підприємства або отримані ним в оренду, спосіб використання їх пов'язаний з деякими витратами.

Витрати на власні потреби і резерви, що самостійно використовуються являють собою неоплачувані, або внутрішні витрати. З точки зору підприємства ці внутрішні витрати рівні грошовим платежам, які могли б бути отримані за кошти, що самостійно використовуються при найкращому (з можливих) способі їх застосування.

1.3 Система оподаткування малого бізнесу

За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тім числі через систему оподаткування, є одним із шляхів подолання економічної кризи в економіці.

На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

З метою реалізації державної політики щодо розвитку й підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року вносяться зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва (згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва").

Згідно указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

плати (податку) за землю;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

збору до Державного інноваційного фонду;

збору на обов'язкове соціальне страхування;

відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

комунального податку;

податку на промисел;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР).

Висновки

На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

Згідно указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Розділ 2

2.1 Принципи формування системи оподаткування

Податкова система в кожній країні є однією з стрижневих основ економічної системи.

Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки - це об'єктивне суспільне явище, а тому при створенні податкової системи слід виходити з реалій суспільноекономічного стану країни, а не користуватися побажаннями, можливо і найкращими, але нездійсненними.

Кожна держава для виконання своїх функцій повинна мати відповідні кошти, які концентруються в бюджеті. Джерелами формування цих коштів можуть виступати:

1) власні доходи держави, котрі вона отримує від виробничої та інших форм діяльності у формі надходжень платежів за ресурси, які згідно з діючим законодавством належать державі;

2) податки, які сплачують юридичні і фізичні особи із своїх доходів.

Співвідношення між зазначеними джерелами визначається рівнем розвитку державної і приватної власності. Перехід до ринкових відносин насамперед передбачає зміну форми і відносин власності. Розвиваються приватна і колективна форми, що означає втрату державою значної частини власних доходів. Основним методом формування доходів при провідній ролі приватної і колективної форм власності є податки, що й визначає їх місце в ринковій економіці. Адже податки - це не тільки метод формування бюджету, це й інструмент впливу на різні сторони діяльності їх платників.

Науковий підхід до створення системи оподаткування передбачає:

1) системність;

2) встановлення визначеної бази цієї системи;

3) формування правової основи і вихідних принципів.

Податкова система - це сукупність встановлених в країні податків.

Системний підхід означає, що повинні реалізуватися обидві функції податків: регулююча і фіскальна.

Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків - перевищення видатків над доходами призводить до інфляції, тобто знецінення грошей. При створенні нової податкової системи не слід забувати, що бюджет як фінансовий план держави повинен бути обов'язково балансом доходів і видатків. Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності. Необхідність встановлення рівноцінних прав і обов'язків усіх форм власності перед бюджетом визначається тим, що оподаткування доходів, в нашому випадку, юридичних осіб має ставити всіх в однакове початкове становище.

Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головним критерієм податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам з метою збереження максимальної зацікавленості в результатах діяльності. Податкова політика провадиться виходячи з певних принципів, що відображають її завдання. Основними принципами побудови системи оподаткування є:

1) стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнічної продукції;

2) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

3) обов'язковість;

4) рівнозначність і пропорційність;

5) соціальна справедливість;

1) економічна обгрунтованість;

2) стабільність;

3) рівність;

4) компетенція;

5) рівномірність сплати;

6) єдиний підхід;

7) доступність.

Сучасний стан системи оподаткування України можна охарактеризувати як закладання фундаменту.

Зроблено за короткий час дуже багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система, шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і впроваджено (хоча й не досконале) законодавство з питань оподаткування його інструктивне забезпечення, створена податкова служба із сучасною організаційною структурою.

2.2 Класифікація податків та їх елементи

Податкова система країн з розвинутою ринковою економікою включає різні види податків.

В основу їх класифікації покладені різні ознаки:

1) в залежності від об'єкта оподаткування: прямі та непрямі;

2) в залежності від органу, який стягує податок: державні та місцеві;

3) в залежності від їх використання: загальні та спеціальні.

Основну групу складають прямі та непрямі податки.

Прямі податки - це обов'язкові нормативні платежі з прибутку або доходу працівника, спадщини, землі, будівель, тощо. Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ.

Непрямі податки - це податки, які включаються в ціну товарів або тарифів на послуги. Для них характерна простота вилучення, вони забезпечують регулярність надходжень до бюджету.

За формою стягнення податки бувають грошовими і натуральними. На сьогодні в Україні діють в основному грошові податки.

Кожний податок вміщує наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, джерело податку, одиницю обкладання, ставку податку (або квоту), пільги, строк сплати.

Суб'єкт податку (платник податку) - фізична або юридична особа, на яку законом покладено обов'язок сплатити податок. Це особи, що займаються підприємницькою діяльністю, службовці, робітники, підприємства та інші.

Основна ознака суб'єкту - наявність власного джерела доходу.

Об'єкт податку - все те, що підлягає обкладенню податком (доход або майно): заробітна плата, прибуток, доход, будівлі, транспортні засоби та інше.

Джерело податку - це фонд, за рахунок якого здійснюється сплата податку. Співпадає об'єкт з джерелом податку в прибутковому податку з громадян (заробітна плата), в податку на прибуток підприємств (прибуток) та інше.

Одиниця обкладання - це одиниця виміру об'єкту податку та його частина, на яку встановлено податкову ставку. Наприклад, в земельному податку одиницею обкладання буде 1га по землям сільськогосподарського призначення і 1м^І земельної ділянки в населеному пункті.

Ставка податку - розмір податку на одиницю обкладання. Система ставок враховуючи вид діяльності платника податку, включає: базову ставку, занижену або підвищену ставку.

Базова (основна) ставка - це ставка без обліку особливостей суб'єкта або виду діяльності. В Україні прийняті базові ставки по податку на прибуток - 30%, по податку на додану вартість - 20%.

Занижена податкова ставка враховує визначні особливості платника та скорочує податковий тягар на нього.

Підвищена податкова ставка враховує специфічну форму діяльності або отримання прибутку та перевищує основну, базову (наприклад, застосування повної ставки мита).

В залежності від побудови податків Розпутенко І.В. розрізняе:

1) тверді ставки - встановлюються в абсолютній сумі на одиницю об'єкта;

2) дольові ставки - виражаються у визначених долях об'єкта обкладання. У сучасних умовах, в основному, суб'єкти податку, застосовують ставки виражені у відсотках.

Характеристика ставок податку нероздільна з методами їх формування, що може лежати в основі виділення різновидів ставок податку:

1) пропорційні ставки;

2) прогресивні ставки;

3) регресивні ставки;

4) змішані ставки.

Пільги - це повне або часткове звільнення юридичних осіб і громадян від сплати податків. Пільги можуть надаватись у вигляді зменшення оподаткованого доходу, зменшення податкової ставки або повного звільнення від податку.

Строк сплати податку - встановлена в законі дата, до якої податок повинен бути сплаченим. Порушення строку сплати карається стягненням пені, штрафом.

Важливим податком в Україні є - податок на прибуток. Податок на прибуток з юридичних осіб справляється, виходячи з прибутку підприємства, одержуємий як різниця валових доходів і валових витрат підприємства. В даний час прямі податки складають основу податкових систем держав з розвинутою ринковою економікою.

Непряме оподаткування переважає в країнах, що розвиваються, для яких це основна форма мобілізації податкових надходжень до бюджету. В Україні за рахунок непрямих податків формується близько 45% доходів бюджету.

При стягненні непрямих податків виникають правовідносини, в яких приймають участь три суб'єкти: суб'єкт податку, носій податку і податковий орган.

Суб'єкт податку - це виробник або продавець товару, який згідно закону виступає в якості юридичного платника податку, тобто вносить до бюджету суму податку від реалізованого товару чи наданих послуг. Його можна кваліфікувати як збирача податків.

Носій податку - це фізична особа, споживач товару, в ціні якого міститься непрямий податок. Купуючи товари, споживач стає фактично платником податку. Таким чином відбувається перекладання податків від суб'єкта до носія податку.

Перекладення податків - це слідство введення непрямого оподаткування, включення податків в ціни товарів, що реалізуються (послуг, що надаються), внаслідок чого податковий тягар несуть не суб'єкти податку, а споживачі товарів.

2.3 Прямі податки з юридичних осіб

Прямі податки - це обов'язкові нормативні платежі з прибутку або доходу. Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ.

В курсовій роботі розглянуто такі основні прямі податки з юридичних осіб: податок на прибуток підприємств, земельний податок, податок з власників транспортних засобів.

Податок на прибуток.

Вдосконалення системи оподаткування прибутку юридичних осіб було і залишається одним з найбільш важливих питань податкової реформи.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств", прийнятий у 1997 році в новій редакції (з наступними змінами та доповненнями), дає можливість корінним чином змінити існуючу систему оподаткування прибутку підприємств.

Зміни в системі прибуткового оподаткування юридичних осіб полягають в порядку визначення об'єкту оподаткування, котрим згідно нової редакції закону є прибуток, вирахуваний шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу за звітний період на суму валових витрат платника податку і сум нарахованих амортизаційних відрахувань. При цьому валові витрати визначені як сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються або виготовляються платником податку для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином при вирахуванні оподатковуваного прибутку підприємствам і організаціям дозволено враховувати відповідні витрати, зокрема пов'язані з виробничими циклами майбутніх періодів, в найближчому звітному періоді, тобто відразу ж після витрат.

В новому законодавчому акті встановлений також чіткий і універсальний порядок амортизації основних фондів та нематеріальних активів; у підприємств резидентів, а не тільки у новостворених, з'являється можливість переносити балансові збитки попередніх періодів на майбутні податкові періоди на протязі п'яти податкових років, наступаючих за роком виникнення таких збитків.

Новим законом також передбачено використання спеціальних умов оподаткування прибутку товарообмінних (бартерних) операцій, страхової діяльності, операцій з розрахунками в іноземній валюті, операцій від реалізації основних фондів, торгівлі цінними паперами, оподаткування сумісної діяльності без створення юридичної особи, дивідендів, операцій з борговими вимогами і обов'язками, оподаткування неприбуткових організацій.

Суттєві зміни сталися в порядку нарахування і сплати податку на прибуток. Він повинен сплачуватися платником кожого місяця, виходячи із сум фактично отриманого прибутку за звітний місяць. Змінений і порядок розподілу податку - суми податку на прибуток зараховуються в теріторіальні бюджети за місцем знаходження платника податку, закріплюючі фактично податок на прибуток за місцевими бюджетами.

Пільги по податку на прибуток підприємств, які були встановлені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р., суттєво зменшували надходження коштів в бюджет, перелік яких постійно ріс.

Тільки у 1995-96рр. Верховною Радою було прийнято, без врахування змін і доповнень до самого закону, шість правових актів, якими встановлювались додаткові пільги по вказаному податку. При таких умовах всі зусилля держави в частині мобілізації надходжень податків до бюджету були марними. Тому процес систематизації і скорочення податкових пільг є суттєвим напрямком реформування податкової системи. Треба відмітити, що в новій редакції закону пільгові умови оподаткування прибутку підприємств значно звужені.

Визначення платнику податку в системі прибуткового оподаткування юридичних осіб здійснюється виходячи з принципу загальності. Суть його в тому, що сплачувати податок повинні всі юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і отримують від неї прибутки. Згідно з законодавством України платниками податку є:

з числа резидентів суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;

з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом;

філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, вказаних вище, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади;

постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників;

управління залізниці, підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи;

Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку);

установи пенітенціарної системи та їх підприємства.

Об'єктом оподаткування виступає прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на: суму валових витрат платника податку; суму амортизаційних відрахувань платника податку;

Валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України так і за її межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), в тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, доходи від реалізації цінних паперів; доходи від здійснення банківських операцій, страхових та інших операцій по наданню фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями і вимогами; доходи від сумісної діяльності та у вигляді дивідендів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди); доходи не враховані в розрахунку валового доходу періодів, передуючих звітному, і виявлені в звітному періоді; доходи з інших джерел і від внереалізаційних операцій, в тому числі у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартість товарів (робіт, послуг) безвідплатно наданих платнику податку в звітному періоді; сум невикористаної частини грошових коштів, які повертаються із страхових резервів; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей переданих платнику податку згідно договорів схову і використання ним у власному виробництві або господарському обороті; сум штрафів і (або) неустойки, пені, отриманих за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного або третейського суду; сума державного мита, попередньо сплачена позивачем, яка повертається на йогог користь за рішенням суду (арбітражного суду);

Не включається у склад валового доходу: суми акцизного збору, податку на добавлену вартість, отриманих (нарахованих) підприємством у складі ціни реалізації продукції (робіт, послуг) за виключенням випадків, коли таке підприємство-отримувач не виступає платником податку на додану вартість; суми грошових коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду (арбітражного суду) або в результаті задоволення претензій в порядку, встановленому законодавством в якості компенсації прямих затрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів; суми грошових коштів в частині надлишково сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), які повертаються або повинні бути повернуті платнику податку з бюджету, якщо такі суми не були включені у склад валових витрат; суми грошових коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій в корпоративні права; суми доходів органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування від надання державних послуг (видачі дозволів (ліцензій), сертифікатів, свідоцтв, реєстрації, інших послуг, обов'язковість придбання яких передбачена законодавством), у випадку зарахування таких доходів у місцеві бюджети; суми доходів, накопичувані на пенсійних рахунках в межах механізму додаткового пенсійного забезпечення, а також суми надходжень в інші неприбуткові установи і організації; суми отриманого платником податку емісійного доходу; грошові кошти, надані платнику податку з Державного інноваційного фонду на поворотній основі; доходи від сумісної діяльності на території України без заснування юридичної особи, дивіденди отримані платником податку від інших платників податку, які були обкладені податком згідно з діючим законодавством; грошові кошти та майно, повернуті власнику корпоративних прав після ліквідації юридичної особи емітента, але не вище номінальної вартості акцій (долі, паю); грошові кошти та майно, які надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги від іноземних держав згідно міжнародних угод; вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації, у випадках передбачених законодавством;

Валові витрати виробництва і обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності;

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороною праці; суми грошових коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) в Державний бюджет України або бюджети територіальних громад, в неприбуткові організації, але не більше 4% оподатковуваного прибутку передуючому звітному періоду; суми грошових коштів, перерахованих підприємствами Всеукраїнських об'єднань осіб, що зазнали лиха внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75% таких осіб, цим об'єднанням для здійснення їх благодійної діяльності, але не більше 10% оподатковуваного прибутку передуючого звітному періоду; суми грошових коштів, внесених в страхові резерви; суми внесених (нарахованих) податків, зборів, (обов'язкових платежів), встановлених Законом України “Про систему оподаткування"; суми витрат, не врахованих в минулих податкових періодах в зв'язку з допущенням помилок і виявлених в звітному періоді в розрахунку податкового зобов'язання; суми безнадійної заборгованості в частині, не віднесеній на валові витрати, у випадку коли відповідні міри по стягненню таких боргів не привели до позитивного результату; суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів в сумі, яка не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року, і суми перевищення балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів над вартістю їх реалізації;

Не включаються до складу валових витрат затрати на:

потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності:

а) організація і проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання і розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям та затрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності);

б) фінансування особистих потреб фізичних осіб; придбання, будівництво, реконструкція, модернізація, та інші покращення основних фонів та затрати пов'язані з видобуванням корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації; сплату штрафів та (або) неустойки, пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних органів, суду, арбітражного або третейського суду; утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдингових компаній, які є відокремленими юридичними особами; сплату вартості торгових патентів; виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав; виплату дивідендів.

Потрібно підкреслити особливості включення затрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку. До таких валових витрат включаються: витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спецодягом, який необхідний для виконання професійних обов'язків; витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідницько-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей та зразків; будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійну заміну товарів, реалізованих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів; проведення платником податку передпродажних та рекламних заходів відносно товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) такими платниками податку; будь-які затрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім тих, підлягають амортизації); будь-які затрати по страхуванню ризиків (крім страхування життя); будь які затрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами на ведення господарської діяльності; затрати на відрядження фізичних осіб, які мають трудові відносини з такими платниками податку або виступають членами керівних органів платника податку;

До складу валових витрат включаються будь-які затрати, пов'язані з виплатою та нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями на протязі звітного періоду, якщо такі виплати і нарахування здійснюються в зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

До складу валових витрат платника податку включаються затрати на оплату праці фізичних осіб, суми валових внесків робітника за додатковими пенсійними планами, суми зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового (у тому числі державного) соціального страхування фізичних осіб які знаходяться в трудових відносинах з такими платниками податку.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Амортизація.

Під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступки віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення їх, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, установлених статтею 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств".

Основні фонди - це матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Основні фонди підлягають розподілу на три групи, в залежності від яких встановлюються норми амортизації у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду.

Для мети стягнення податку на прибуток використовуються такі податкові періоди: звітний (податковий) рік - період, який починається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року; звітний (податковий) квартал.

Датою збільшення валових витрат виробництва рахується дата, яка приходиться на податковий період, на протязі якого відбувається будь-яка з подій яка сталася раніше; або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку для оплати товарів (робіт, послуг), а у випадку їх придбання за готівку - день її видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У випадку, якщо платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат рахується дата оформлення відповідного рахунку (товарного чеку).

Для товарообмінних (бартерних) операцій - дата здійснення завершальної (балансуючої) операції, яка здійснюється після першої операції.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка приходиться на податковий період, на протязі якого відбувається будь-яка з подій, яка сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку для оплати товарів (робіт, послуг), які підлягають реалізації, у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку - дата їх оприходування в касу платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівки в банківській установі, яка обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного представлення результатів робіт (послуг) платником податку.

Датою збільшення валового доходу у випадку здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, яка сталася раніше: або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного представлення результатів робіт (послуг) платником податку; або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку;

Датою збільшення валового доходу у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно - депозитних операцій є дата нарахування відсотків (комісійних) в терміни, визначені кредитним (депозитним) договором.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, створені на власності окремої фізичної особи, обкладається податком за ставкою - 30% об'єкта оподаткування.

Валові доходи від страхової діяльності (крім страхування ризиків життя) страховиків-резидентів оподатковується за ставкою 3% від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності.

За ставкою 15% оподатковується:

прибуток від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах;

дохід нерезидента з джерелом його походження з України, отриманий таким нерезидентом від впровадження господарської діяльності при виплаті цього доходу резидентом або постійним представництвом нерезидента (у тому числі, якщо дохід перераховується на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів від здійснення портфельних інвестицій у процентні облігації чи процентні казначейські зобов'язання, випущені (емітовані) за рішенням резидента, зокрема уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування (за винятком облігацій зовнішніх державних позик України), доходів на безпроцентній (дисконтні) облігації чи казначейські зобов'язання;