Процес розвитку та становлення українського грошового ринку та його інститутів

Як видно з даних дод. В, рефінансування Національним банком України комерційних банків на ринковій основі розпочалося лише з 1994 року. До того Національний банк надавав кредити не лише банкам, але і кредитував урядові програми та великі підприємства. Кредитування здійснювалось переважно адміністративними методами без врахування особливостей ринкової економіки, тому воно і стало однією з причин розвитку інфляційних процесів в Україні.

Динаміку обсягу рефінансування та їх частки сукупних міжбанківських кредитах відображено на рис. 2.10.



Рис. 2.10. Динаміка обсягу наданих НБУ кредитів рефінансування та їх частки у кредитних ресурсах, одержаних комерційними банками на міжбанківському ринку [20, с.94]

Як видно з наведених даних, тенденції динаміки загального обсягу рефінансування та їх питомої ваги у міжбанківських кредитах були досить схожими практично до 2001 року. Вже за період 2001 -- 2004 років спостерігається діаметрально протилежне їх значення. Це, передусім, пояснюється з однієї сторони активізацією діяльності комерційних банків на міжбанківському кредитному ринку, а з іншої -- покращення характеристик самих банків як позичальників, тобто зменшення ризику, підвищення ліквідності тощо.

На основі даних рис. 2.10 зростаюча тенденція прослідковується до 1997 року, а вже з наступного 1998 року йде спад. Це пов'язано з кризовими явищами, які переживала світова економіка, в тому числі і Україна, у цей період. Спадна тенденція тривала аж до 2000 року, а потім почалося досить стрімке піднесення. В цей час активізувався і швидко розпочав розвиватись фондовий ринок. Активне включення банків в біржові та позабіржові операції зумовило зростання їх портфелів цінних паперів, а зростаюча ліквідність фондового ринку робила ці операції дедалі перспективнішими. Вже по іншому розглядалася кредитна операція під заставу цінних паперів, досить швидко зростали обсяги врахування та дисконту векселів суб'єктів господарювання. Все це призвело до того. Що банки активніше стали використовувати свої ресурси, а їх нестачу компенсували за рахунок міжбанківського кредиту, в тому числі і за рахунок кредитів Національного банку.

Аналізуючи рівень облікової ставки НБУ та ставки за інструментами рефінансування (рис. 2.11), ми можемо побачити, що останнім часом їх значення майже співпадають.

Значний розрив між рівнями цих показників існував у період 1992 -- 1997 років. Суть такого розриву пояснюється тим, Національний банк, намагаючись стимулювати операції комерційних банків з державними цінними паперами (ОВДП), встановлював відсоткову ставку рефінансування під їх заставу на нижчому рівні, ніж облікову ставку за векселями. Пізніше, коли ринок ОВДП стабілізувався, а ризики операцій з векселями зменшились, облікова і ставка за інструментами рефінансування встановлювались майже на одному рівні.

З 1997 р. рефінансування комерційних банків активно здійснювалося за допомогою операцій прямого репо, суть яких полягає в тому, що Національний банк купує у комерційного банку облігації внутрішньої державної позики на певний період за умови, що комерційний банк у визначений строк викупить у нього ці цінні папери. Різниця між ціною, за якою Національний банк купує цінні папери, а потім продає їх комерційному банку, є платою комерційного банку за користування коштами Національного банку.



Рис. 2.11. Динаміка зміни загального рівня облікової ставки Національного банку України та відсоткової ставки за основними інструментами рефінансування [20, с.78]

Операції репо, крім функції рефінансування комерційних банків, виконують і функцію управління грошово-кредитним ринком. Це операції зворотного репо, коли Національний банк продає комерційним банкам зі свого портфеля державні цінні папери із зобов'язанням викупити їх у комерційного банку через відповідний період.

Пасивною формою рефінансування комерційних банків можна також вважати надання їм так званих стабілізаційних кредитів, тобто кредитів, що надаються Національним банком комерційним банкам на визначений Правлінням Національного банку строк для забезпечення їхньої ліквідності та підтримки виконання заходів фінансового оздоровлення.

За період 1995--2000 рр. стабілізаційні кредити надавалися лише трьом банкам на загальну суму 42,3 млн. грн.: банку "Інко" -- 20 млн. грн., банку "Відродження" -- 2,3 млн. грн., "Прем'єр-банку" -- 20 млн. грн.

Кредити, надані банкам "Інко" та "Відродження", не сприяли поліпшенню їхньої роботи. Заходи, запропоновані цими банками при одержанні стабілізаційних кредитів, не виконано, а кредити своєчасно не погашено. Лише завдяки відповідним діям Національного банку кредит у сумі 20 млн. грн., одержаний банком "Інко", повернено Національному банку. Банк "Відродження" забезпечив повернення кредиту в сумі 0,7 млн. грн., а залишок суми, 1,6 млн. грн., було віднесено до категорії сумнівної до повернення, під яку створюється резерв на покриття кредитних ризиків. "Прем'єр-банк" забезпечує виконання запропонованих заходів із фінансового оздоровлення, а кредит погашається вчасно. Його залишкова заборгованість становить 17,9 млн. грн. [59, с.305]

Отже, як ми можемо бачити, держава через свого агента -- Національний банк України -- активно приймає участь на грошовому ринку здійснюючи на нього суттєвий вплив.

Висновки до розділу 2

На основі наведеного вище, ми можемо зробити такі висновки:

1) банківська система України є дворівневою і складається з Національного банку та комерційних банків різних видів і форм власності. Формування теперішньої банківської системи України розпочалося з 1987р., яка закінчилась ухваленням у березні 1991р. Закону України ”Про банки і банківську діяльність ”. Згідно з цим законом в Україні було закладено основи класичної дворівневої банківської системи;

2) за станом на 1 січня 2005 р. в Книзі реєстрації банків, валютних бірж і фінансово-кредитних установ зареєстрований 182 банк. З них створених у формі відкритих акціонерних товариств -- 160, у формі закритих акціонерних товариств -- 40 і у формі товариств з обмеженою відповідальністю -- 28. У тому числі за формою власності вирізняються 2 державних банки (Ощадбанк та Укрексімбанк);

3) наступну групу учасників грошового ринку України складають спеціалізовані кредитно-фінансові інститути (СКФІ). Саме вони обслуговують певні групи клієнтів, що вважаються ризиковими для комерційних банків. До складу сучасної парабанківської системи входять чисельні спеціалізовані кредитно-фінансові інститути і поштово-ощадні установи типу: інвестиційних компаній і фондів, лізингових компаній, факторингових компаній, брокерських і дилерських фірм, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, ломбардні установи, кредитні товариства й асоціації, трастові компанії тощо. Найбільшого розвитку в Україні досягли кредитні спілки та страхові компанії;

4) активним учасником грошового ринку країни є держава. Держава виходить на грошовий ринок як позичальник, розміщуючи та реалізуючи державні цінні папери. Ці функції держава покладає на свого агента -- центральний банк. Національний банк України за своїм статусом є фінансовим агентом уряду і виконує у цій сфері певний спектр операцій: розміщення та погашення державного боргу (Національний банк є безпосереднім учасником ринку ОВДП і виконує обов'язки генерального агента Міністерства фінансів України з обслуговування розміщення облігацій та проведення платежів за ними; депозитарію за облігаціями, випущеними у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів; контролюючого органу та дилера на вторинному ринку), ведення поточних рахунків уряду, касове виконання державного бюджету, обслуговування уряду при здійсненні ним розрахунків з іншими країнами тощо.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТІВ ГРОШОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

3.1 Роль банків у функціонуванні інфраструктури грошового ринку

Як вже зазначалося вище, однією з найважливіших функцій системи комерційних банків є управління грошовим обігом у країні.

Забезпечуючи акумуляцію заощаджень із наступним їх використанням на різного роду економічні й соціальні потреби, комерційні банки надають важливі послуги всім секторам економіки. Заощадження зберігаються в банку у повній безпеці і високоліквідній формі. На них нараховується винагорода у вигляді відсотка. Акумульовані заощадження можуть бути запозичені підприємцями для розширення бізнесу і споживачами для дорогих покупок (будинки, автомобілі тощо).

Національне банківське законодавство за економічним змістом класифікує депозити на групи:

-- депозити до запитання;

-- строкові депозити;

-- ощадні вклади;

-- цінні папери.

Вклади до запитання зручні для клієнтів, які ведуть підприємницьку діяльність, бо це дає їм змогу проводити розрахунки без використання готівки. Тобто це насамперед безпечно.

Аналізуючи розвиток національного ринку вкладів, варто зауважити, що нові тенденції у розвитку банківського сектору визначаються посиленням конкуренції між банківськими інститутами і перш за все в традиційних сферах діяльності.

Аналізуючи діяльність українських банків на ринку вкладів до запитання, слід відмітити, що вона характеризується суттєвою активністю, про що говорять дані таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Динаміка розвитку ринку поточних вкладів суб'єктів господарювання та фізичних осіб, млн. грн. [20, с.114 - 115]

	Депозити усього	з них поточні	у тому числі
			у національній валюті	в іноземній валюті
1991	3	1	1	--
1992	20	15	15	--
1993	353	206	206	--
1994	2422	1067	1067	--
1995	4287	3096	2123	973
1996	5145	3502	2595	907
1997	6357	3820	2959	861
1998	8278	4985	3203	1782
1999	12156	7590	4557	3033
2000	18738	11377	8013	3364
2001	25674	13448	10394	3054
2002	37715	17913	13880	4033
2003	61617	25505	20143	5362
І квартал 2004	67272	27612	21484	6128
І півріччя 2004	76060	31808	25461	6347

Як видно з наведених даних, обсяги депозитних вкладень стрімко зростають. Вклади до запитання характеризуються позитивною тенденцією на протязі всього періоду формування депозитного ринку в незалежній Україні. Їх обсяги за період 1991 -- І півріччя 2004 року зросли на 31807 млн. грн. Ця позитивна тенденція спостерігається з року в рік. Так, наприклад, за 2001 рік їх обсяги зросли на 2 071 млн. грн. або на 18,2 % і склали в загальному 13 448 млн. грн., у 2002 році темп приросту вже становив 33,2 %, (4 465 млн. грн.) при чому загальний обсяг склав 17 913 млн. грн., 2003 рік характеризується 42,4 процентним зростанням, що становить 7 592 млн. грн., загальний обсяг депозитів до запитання на кінець цього року становив 25 505 млн. грн. Аналізуючи ситуацію на ринку поточних вкладень у 2004 році, ми можемо побачити, що лише у першому кварталі значення темпу приросту склало 8,26 % порівняно з початком року, тобто загальний обсяг депозитів до запитання зріс на 2 107 млн. грн. і становив в сукупності 27 612 млн. грн. Вже у другому кварталі порівняно з першим темп зростання вийшов на значення 15,2 %, загальний обсяг зріс на 4 196 млн. грн. і склав на кінець першого півріччя 31 808 млн. грн.

Досить суттєво між собою відрізняються ринки поточних депозитів фізичних та юридичних осіб, в першу чергу своїми обсягами (рис. 3.1).

Як ми можемо бачити з рис. 3.1, обсяги депозитів до запитання суб'єктів господарювання майже втроє перевищують аналогічні вклади населення, хоча динаміка їх розвитку практично однакова. Позитивна тенденція прослідковується на обох ринках. Зростання обсягів вкладень було тимчасово призупинене у 1998 -- 1999 роках, що пояснюється кризовими явищами в економіці як України, так і світового господарства, невизначеністю та інфляційними очікуваннями. Із стабілізацією ситуації обсяги поточних депозитів починають стрімко зростати, при цьому найвищі темпи зростання спостерігаються у 2000 та у 2003 роках.

Особливою активністю відзначається ринок вкладів до запитання юридичних осіб, що пояснюється економічним зростанням, яке має місце останніми роками в народному господарстві України, появою нових, в тому числі малих та середніх, підприємств та інше. Тенденція розвитку ринку поточних депозитів фізичних осіб також є позитивно та відрізняється помірністю, без значних коливань та перепадів. Економічною передумовою зростання обсягів депозитів і вкладів населення у комерційні банки стали позитивні тенденції щодо зростання грошових доходів та заробітної плати громадян України. Реальні грошові доходи, за винятком обов'язкових платежів, добровільних внесків та з урахуванням впливу інфляції, у 2003 році збільшилися на 7,1 %.

Рис. 3.1. Динаміка поточних вкладень фізичних та юридичних осіб на протязі періоду 1992 -- І півріччя 2004 рр. [20, с.115]

Також досить різноманітною є структура поточних депозитів за формами власності вкладників (табл. 3.2).

Отже, як видно з даних таблиці, в структурі вкладів до запитання в основному переважають депозити суб'єктів приватної форми власності та фізичних осіб. Саме їх вклади відрізняються значними темпами росту та займають найбільшу питому вагу. Вклади державних та державних корпоративних підприємств, організацій та установ також зростають, але не так стрімко як депозити суб'єктів приватної форми власності. Дану ситуацію можна про характеризувати розглянувши динаміку питомої ваги вкладів суб'єктів державної та державної корпоративної форм власності: у 1995 році їх питома вага у сукупних поточних депозитах становила 45,7 %, у 1997 -- 22,3 %, у 2002 -- 20,1 %, на кінець першого півріччя 2004 року -- лише 12,5 %.

Таблиця 3.2

Динаміка депозитів до запитання у розрізі форм власності вкладників, млн. грн. [20, с.123 - 124]

Період	Усього	у тому числі за формами власності
		Приватна (включаючи фізичних осіб)	Державна та державна корпоративна	Комунальна та комунальна корпоративна
1995	3096	2125	971	--
1996	3502	2799	703	--
1997	3820	3124	696	--
1998	4984	3745	1239	--
1999	7589	5501	2088	--
2000	11378	8393	2984	--
2001	13447	10175	3272	--
2002	17913	14914	2998	--
2003	25467	20999	4469	--
І квартал 2004	27561	22923	4638	--
І півріччя 2004	31808	28053	3509	246

Поточні вклади суб'єктів комунальної та комунальної корпоративної власності з'явилися лише у І півріччі 2004 року -- їх обсяг склав лише 0,77 % від загальної суми депозитів до запитання.

Найстабільнішими щодо прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів є термінові вклади (депозити).

В економічній літературі терміновий вклад (депозит) визначають як грошові ресурси, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін з виплатою обумовлених відсотків. [23, с.119]

Комерційні банки у своїй поточній діяльності використовують різні форми термінових вкладів (депозитів). Однією з найпоширеніших є сертифікати, які, в свою чергу, поділяються на депозитні та ощадні.

Депозитний сертифікат -- документ, що видається тільки юридичній особі у вигляді письмового свідоцтва банку про внесення грошових коштів, яке надає право власнику сертифіката після закінчення встановленого терміну отримувати суму внеску та відповідні відсотки.

Ощадний сертифікат -- документ, що видається тільки фізичній особі як свідоцтво про внесення нею грошей на банківський вклад та надає право власнику на отримання відповідної суми внеску і відсотків.

Депозитні та ощадні сертифікати випускаються банками як на обумовлений термін, так і до запитання. Вони можуть бути іменними та на пред'явника.

Банківський сертифікат -- цінний папір, який може вільно продаватись--купуватись на фондовому ринку, виступати засобом платежу, застави тощо.

Найпоширенішими серед населення є ощадні вклади.

Ощадний вклад -- грошові заощадження фізичних осіб, які вони вносять до банку з метою накопичення та отримання відповідного доходу у вигляді відсотків.

Кожному власнику ощадного вкладу видається спеціальна ощадна книжка.

Ощадна книжка -- письмове свідчення (іменне або на пред'явника) про здійснення внеску у формі ощадного вкладу, в якому відображають поступово усі операції із зарахування та зняття коштів з відповідного вкладного рахунка.

Розглянемо деякі тенденції розвитку ринку строкових депозитів за останні роки. Слід зауважити, що показник залишків на рахунках у національній валюті залежав від обсягу грошової маси, а на показник залишків на рахунках в іноземній валюті впливало кілька чинників: поточний баланс між експортом та імпортом, коливання валютного курсу гривні тощо. Високі темпи інфляції спонукали економічних суб'єктів до кінця 1994 року нарощувати залишки на валютних рахунках. Оздоровлення економіки, яке спостерігається останніми роками, зумовило зниження питомої ваги валютних пасивів (табл. 3.3).

Аналізуючи дані таблиці, на нашу думку, варто відмітити позитивну тенденцію у розвитку ринку строкових вкладів. Ця тенденція спостерігається на протязі всього періоду функціонування банківської системи в пострадянський період. Наглядно описане вище демонструє рис. 3.2.

Частка короткострокових (до року) депозитів у національній валюті упродовж 1995 -- 1997 років збільшилася завдяки зниженню темпів інфляції та розвитку ринку ОВДП. Фінансова криза 1998 року спричинила відплив ресурсів із депозитних рахунків (значна частка вкладників -- фізичних осіб "про всяк випадок" вилучила свої кошти з банків, а підприємства перевели їх із депозитних на поточні рахунки). З 1998 року донині зменшується частка короткострокових депозитів, що викликане зростанням питомої ваги довгострокових депозитів.

Таблиця 3.3

Строкові вклади підприємств, організацій та населення у комерційних банках (за видами валют), млн. грн. [20, с.114]

Період	Усього строкових вкладів	у тому числі
		у національній валюті	в іноземній валюті
		строкові	з них довгострокові	строкові	з них довгострокові
1991	1	1	--	--	--
1992	3	3	--	--	--
1993	48	48	--	--	--
1994	334	334	--	--	--
1995	1192	587	--	605	--
1996	1643	988	--	655	--
1997	2537	1726	--	811	--
1998	3285	1834	280	1451	255
1999	4566	2273	339	2293	334
2000	7361	3537	585	3824	560
2001	12227	6999	2090	5228	1461
2002	19802	11756	5396	8046	3755
2003	36112	21811	11814	14301	8013
І квартал 2004	39661	24162	13948	15499	8794
І півріччя 2004	44251	27436	17461	16815	10088

Рис. 3.2. Динаміка строкових вкладів на протязі періоду 1991 -- І півріччя 2004 років [20, с.114]

Активний розвиток ринку строкових депозитів та поява довгострокових вкладів і стрімке зростання їх обсягів свідчить про підвищення рівня довіри до банківських установ як з боку підприємств та організацій, так і з боку населення.

Розглянемо динаміку термінових вкладень фізичних та юридичних осіб на основі даних таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Динаміка строкових депозитів суб'єктів господарювання та населення на протязі періоду 1991 -- І півріччя 2004 року, млн. грн. [20, с.115 -116]

Період	Усього строкових вкладів	Вклади юридичних осіб	Вклади фізичних осіб
		строкові	%	довгострокові	%	строкові	%	довгострокові	%
1991	1	1	100	--	--	--	--	--	--
1992	3	2	66,7	--	--	1	33,3	--	--
1993	48	33	68,8	--	--	15	31,3	--	--
1994	334	237	71,0	--	--	97	29,0	--	--
1995	1192	882	74,0	--	--	310	26,0	--	--
1996	1643	896	54,5	--	--	747	45,5	--	--
1997	2537	983	38,7	--	--	1554	61,3	--	--
1998	3285	1039	31,6	--	--	2246	68,4	--	--
1999	4566	1535	33,6	--	--	3031	66,4	--	--
2000	7361	2700	36,7	206	2,8	4661	63,3	939	20,1
2001	12227	4051	33,1	899	7,4	8176	66,9	2652	32,4
2002	19802	5501	27,8	1983	10,0	14301	72,2	7168	50,1
2003	36112	10908	30,2	6168	17,1	25204	69,8	13660	54,2
І квартал 2004	39661	11094	28,0	6691	16,9	28567	72,0	16051	56,2
І півріччя 2004	44251	12643	28,6	8323	18,8	31608	71,4	19225	60,8

Дані таблиці дають можливість зробити висновок, що як і термінові вклади юридичних, так і вклади фізичних осіб стрімко зростають. Позитивним явищем є поява на депозитному ринку довгострокових вкладів, що свідчить про підвищення довіри клієнтів до банківської системи України. Зростання обсягів цих вкладів дозволяє комерційним банкам формувати ресурси тривалим терміном використання, а, отже, нарощувати свій інвестиційний потенціал. Також варто зауважити, що, орієнтуючись на довгострокову перспективу, клієнти, які юридичні, так і фізичні особи, надають перевагу вкладам в іноземній валюті.

Основною функцією комерційних банків є надання кредиту надійним позичальникам. Банки виконують роль посередників між господарськими одиницями й секторами, що накопичують тимчасово вільні кошти, і тими учасниками економічного обороту, які тимчасово потребують додаткового капіталу. Банківські кредити винятково важливі для економіки, оскільки забезпечують фінансування сільського господарства, торгівлі, промисловості тощо. З допомогою кредитів розширюється виробництво, зростає кaпiтaл, дocягaєтьcя вищий pівeнь життя. Купуючи ресурси на вільному ринку кредитних ресурсів і продаючи їх підприємствам (фірмам), комерційні банки здійснюють прямий вплив на розвиток національної економіки. За рахунок кредитів на підприємствах забезпечується організація як поточного господарського обороту, так і розширене відтворення основного капіталу (основних фондів), створення додаткових виробничих потужностей і цілих промислових об'єктів. Порівняємо динаміку валового внутрішнього продукту та обсягів кредитів, наданих банківськими установами в економіку країни на основі даних табл. 3.5. Як ми можемо бачити з даних таблиці, як динаміка валового внутрішнього продукту (ВВП), так і динаміка кредитних вкладень в економіку мають тенденцію до зростання. Але, як відомо, абсолютні дані не завжди можуть відображати реальну картину подій, тому, на нашу думку, варто проаналізувати темпи зростання наведених показників на протязі всього періоду (рис. 3.3).

Таблиця 3.5

Динаміка валового внутрішнього продукту та кредитних вкладень комерційних банків в економіку України на протязі періоду 1992 -- 9 міс 2004 років [20, с.44 - 48, 62 - 63 ]

Показники	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	9 міс 2004
ВВП*	5	148	1204	5452	81,5	93,4	102,6	130,4	170,1	204,2	225,8	264,2	266,5
Темпи зростання, %	90,1	85,8	77,1	87,8	90,0	97,0	98,1	99,8	105,9	109,2	105,2	109,4	112,7
Надані кредити	27	406	1558	4078	5,5	7,3	8,9	11,8	19,5	28,4	42,1	67,8	87,9
Темпи зростання, %	28р	15р	4р	262	134	134	122	133	162	145	148	161	101

* у фактичних цінах, з 1991 по 1995 рік -- трлн. укр. крб., з 1996 р. -- млрд. грн.

Дані рис. 3.3 свідчать про досить стабільне зростання валового внутрішнього продукту, про що говорить чітка позитивна тенденція. Що ж до ринку кредитних ресурсів, то він розвивався суперечливо і стрибкоподібно. Відносна стабілізація в сфері банківського кредитування спостерігається з 1996 року. В подальшому ринок кредитів чутливо реагує на зміни економічної ситуації в країні (про що свідчить відносний спад кредитування економіки в 1998 році під час кризових явищ), але загалом зберігає позитивну тенденцію щодо нарощування обсягів кредитування.

Як ми можемо бачити з рис. 3.3, важко прослідкувати вплив банківського кредитування економіки на обсяг ВВП. Можна лише зауважити, що позитивний тренд темпів зростання валового внутрішнього продукту відповідає позитивному тренду темпів зростання кредитних вкладень комерційних банків в економіку країни.



Рис. 3.3. Динаміка темпів зростання ВВП та кредитних вкладень в економіку країни на протязі періоду 1994 -- 9 міс 2004 років

Розглядаючи розвиток кредитної справи в Україні за період незалежності, можна відмітити позитивну тенденцію в нарощуванні обсягів наданих комерційними банками кредитів в економіку країни (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Вимоги банків за кредитами, наданими в економіку України [20, c.93]

Період	Видано кредитів, млн. грн.
	усього	в тому числі
		короткострокових	довгострокових
1991	1,00	0,80	0,10
1992	27,00	26,00	1,00
1993	406,00	396,00	11,00
1994	1558,00	1381,00	176,00
1995	4078,00	3543,00	434,00
1996	5452,00	4845,00	607,00
1997	7295,00	6522,00	773,00
1998	8873,00	7240,00	1633,00
1999	11787,00	9142,00	2645,00
2000	19574,00	16060,00	3514,00
2001	28373,00	22218,00	6165,00
2002	42035,00	30185,00	11849,00
2003	71074,00	44870,00	26204,00
2004	88579,00	40575,00	48003,00

Аналізуючи дані вищенаведеної таблиці, ми можемо детально прослідкувати процес розвитку вітчизняної кредитної справи в пострадянський період. Зростання обсягів кредитування з 1 млн. грн. у 1991 році до 88579 млн. грн. у 2004 свідчить про досить сприятливий умови та подальшу лібералізацію ринку кредитних ресурсів в Україні та досить стрімкий ріст попиту на позичкові кошти.

Характерно, що останнім часом швидкими темпами почали збільшуватись обсяги довгострокового кредитування. Якщо у 1991 році їх питома вага у кредитному портфелі банківської системи України складала лише 10 % (0,1 млн. грн.), то у 2004 їх частка сягнула розміру 54,19 % (48003 млн. грн.), що свідчить про стабілізацію економіки країни і зниження рівня інфляційних очікувань. Динаміку росту обсягів кредитування наведено на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Динаміка кредитування банківськими установами економіки країни та динаміка середньозважених відсоткових ставок за кредитами [20, с.57, 68]

На даному рисунку видно, що у 1998 році відбулося короткотермінове призупинення стрімкого нарощування темпів кредитування, що є наслідком кризових процесів, якими був характерний цей рік. Причиною зниження обсягів кредитування стало зростання інфляційних очікувань в економіці країни, а, отже, і відповідно відсоткових ставок за кредитами. Стрімкий ріст відсоткових ставок тимчасово призупинив нарощування обсягів кредитних операцій, але стабілізація економічної ситуації і стабільне економічне зростання зумовили відновлення попередньої позитивної тенденції на ринку позичкового капіталу. Хоча зміна процентних ставок і була досить значною, та на динаміці кредитування вона суттєво не позначилась, лише тимчасово призупинивши зростання.

Як відомо, надмірний випуск грошових коштів в економіку є основною причиною інфляційних процесів. Динаміка темпів зростання банківського кредитування та темпів зростання грошової маси відображена на рис. 3.5.

Рис. 3.5. Динаміка темпів зростання банківського кредитування та темпів зростання грошової маси на протязі періоду 1993 -- 2004 року

Аналізуючи дані рис. 3.5, ми можемо побачити чітку залежність між темпами зростання грошової маси в країні та банківським кредитуванням. А отже, на нашу думку, можна зробити висновок, що активна діяльність вітчизняних банків в сфері надання кредитів на початку 90-х років стала однією з основних причин високих темпів інфляційних явищ в Україні, про що свідчать дані рис. 3.6.

Рис. 3.6. Динаміка рівня інфляції та темпів зростання банківських кредитних вкладень в економіку країни

Подальша стабілізація ситуації в країні та врівноваження темпів росту банківського кредитування економіки до зволило зменшити рівень інфляції та втримати її на відповідному допустимому значенні.

Отже, у теорії кредиту недарма проблема впливу кредитних відносин на розвиток економіки розглядається у взаємозв'язку з економічними межами кредитування.

Економічні межі кредитування -- це межі існування і поширення кредиту, межі, в яких кредитні відносини мають об'єктивну природу і зберігають свої сутнісні риси, що відрізняють їх від фінансових відносин. При порушенні економічних меж кредитування процес перетворюється в процес фінансування.

На макрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між платоспроможною потребою економіки в позиках та наявністю кредитних ресурсів. Ця відповідність обумовлюється рівнем ефективності функціонування кредитної системи країни.

На мікрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між пасивними та активними операціями комерційних банків. Від обсягу пасивних операцій залежить розмір банківських ресурсів, а отже, й масштаби кредитування. З позицій позичальника, вирішальне значення має рівень його кредитоспроможності -- здатність забезпечувати своєчасне й у повному обсязі повернення позики.

Порушення меж кредитування призводить до деформації кредитних відносин, що виявляється або в надмірному кредитуванні (понад реальні потреби), або в недокредитуванні (нестачі кредитних вкладень у народне господарство). Відновлення економічних меж кредитування здійснюється у ході реалізації реформи кредитно-банківської сфери.

Кредиту відводиться важлива роль у подальшому реформуванні економіки України та відродженні національного виробництва. Кінцевим підсумком кредитування має стати розвиток і підвищення ефективності національної економіки.

3.2 Перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інститутами

У міру інтернаціоналізації господарських зв'язків країн зростають міжнародні потоки товарів, послуг, капіталів і кредитів. У світовому господарстві здійснюється цілодобовий «перелив» грошового капіталу, що формується в процесі національного суспільного відтворення. Таким чином грошовий ринок окремої країни в сучасних умовах не може існувати відокремлено. Фактично він є інтегрованим в світовий ринок грошей і практично повністю залежить від глобальних процесів.

При цьому варто зауважити, що одними з основних інститутів світового грошового ринку є міжнародні валютно-фінансові інститути. Діяльність міжнародних організацій пов'язана з виконанням певних функцій, які визначаються їхніми статутами. Фінансове забезпечення виконання цих функцій здійснюється через фонди, що створюються такими організаціями. Це можуть бути узагальнені фонди, наприклад бюджет Організації Об'єднаних Націй, і цільові -- під конкретні заходи і програми. Тому, в аспекті міжнародних фінансів, їх суб'єктами на наднаціональному рівні є, з одного боку, міжнародні економічні організації, з іншого -- міжнародні фінансові інститути.

Міжнародні економічні організації вступають у взаємовідносини з урядами окремих країн з приводу формування бюджету чи інших фондів цих організацій. Отримані кошти використовуються на фінансування централізованих заходів, проектів і програм цих організацій, на утримання їх апарату та на фінансову допомогу окремим країнам. Таким чином, кожна країна може отримувати кошти від міжнародних організацій як у вигляді прямого фінансування (як правило, тільки в окремих випадках), так і в опосередкованій формі через різні централізовані заходи, проекти і програми, які стосуються цієї країни чи поширюються на неї.

Активізація проведення ринкових перетворень, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, інтеграція України в систему світового господарства -- основні фактори, що зумовили об'єктивну необхідність членства нашої країни у міжнародних фінансових організаціях.

До основних міжнародних установ, які надають технічну допомогу і з якими співробітничає Україна, можна віднести: Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк (СБ).

Україна вступила до Міжнародного валютного фонду (МВФ) у вересні 1992 р. У червні 1992 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій». А 3 вересня у Вашингтоні у відповідності з цим Законом міністр фінансів України Г. П'ятаченко від імені уряду України підписав Статут МВФ, і Україна стала членом Фонду.

Першу широкомасштабну програму стабілізації і реформ було започатковано в Україні за допомогою МВФ у жовтні 1994 року. Крім траншів STF, Фонд підтримав реформи однорічною програмою стенд-бай, ухваленою у квітні 1995 року. Завдяки їй Україна отримала майже 700 млн. доларів, або трохи більше половини ухваленого обсягу.

Загалом за період співпраці з Міжнародним валютним фондом наша держава отримала від нього кредитів на загальну суму 3529,1 млн. дол. США (табл. 3.7).

Також, варто зауважити, що Україна отримала також важливу технічну допомогу МВФ. У податково-бюджетному секторі допомога зосереджувалася на системі адміністрування податків (включаючи адміністрування податку на додану вартість), запровадженні сучасного казначейства, систем управління боргом і соціального захисту. Головну увагу Фонд приділив створенню простих, прозорих та справедливих податкової і бюджетної систем з урахуванням міжнародного досвіду. Україна досягла важливого прогресу в галузі фіскального управління (особливо щодо впорядкування бюджетного процесу, контролю за видатками і скасування розрахунків у негрошовій формі).

Таблиця 3.7

Фінансування України у рамках кредитних угод з Міжнародним валютним фондом, млн.. дол. США

Рік	Отримано	Сплачено
		Основна сума	Відсотки, %
1994	249,3	0	0
1995	788,0	0	27,6
1996	536,0	0	51,3
1997	207,3	0	74,1
1998	281,8	77,3	84,8
1999	466,6	407,0	80,7
2000	190,1	643,5	92,5
2001	290,8	361,2	68,2
2002	0	140,7	42,7
2003	0	142,5	30,9
2004		201,8	24,3
Залишилося сплатити
2005		202,8	20,0
2006		279,0	15,5
2007		279,0	9,7
2008		215,5	4,2
2009		57,1	0,9

Водночас деякі завдання -- оптимізація податкових привілеїв і спеціальних податкових режимів, поліпшення системи адресної соціальної допомоги -- виявилися надто складними і все ще залишаються невирішеними.

Продовження співпраці з МВФ є визначальною для збереження можливостей фінансування дефіциту бюджету за рахунок порівняно дешевих позик від міжнародних фінансових організацій, зокрема Світового банку та ЄС, які є найкращими за ціновими та терміновими складовими позичання. Світовий банк дає сигнали про бажаність програми з МВФ для реалізації своїх програм. На 2004 -- 2006 роки заплановано отримання понад 1 млрд. дол. США від міжнародних фінансових організацій. [68]

Протягом останніх п'яти років регіон Європи і Середньої Азії став центром діяльності Світового банку із упровадження інвестиційних проектів розвитку адміністративних і фінансових можливостей державних установ, органів місцевого самоврядування, інститутів на регіональному рівні тощо.

Група Світового банку (thе Wогld Ваnk Grоuр) складається з п'яти тісно асоційованих фінансових інституцій: Міжнародного банку реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародної асоціації розвитку (МАР), Міжнародної фінансової корпорації (МФК), Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародного центру розв'язання спірних питань у сфері інвестицій (МЦРІС).

Україна приєдналася до Світового банку 3 вересня 1992 р. Вона стала 167-м членом Банку, здійснивши підписку на 10 908 акцій (0,7 % загальної кількості) акціонерного капіталу на загальну суму 1315,9 млн. дол. США.

З першої позики (отримана Україною в 1993 р. на розвиток інститутів державного управління) Світовий банк надає допомогу державі в переході до ринкової економіки, сприяє пом'якшенню негативних наслідків перебудови економіки та прискоренню й поглибленню економічних реформ.

Перше місце серед таких позик належить позикам, наданим під реформи в енергетичному секторі. Цей напрям реформ є пріоритетним, оскільки витрати на виробництво енергії в Україні значно більші, ніж у розвинутих країнах.

Cьогодні Банк перетворився на одного з головних кредиторів України: станом на 01.01.2004 р. на МБРР припадало понад 20 % зовнішньої заборгованості України.

На сьогодні співробітництво України зі Світовим банком перебуває ще на початковому етапі, позики Банку поки що створюють тільки передумови переходу до ринкової економіки. Разом з тим кредити Світового банку враховують особливості галузевої структури економіки України -- фінансуються насамперед ті галузі та сектори економіки (сільське господарство, енергетика, гірничорудна промисловість), що історично є структуроутворювальними і справляють значний вплив на темпи та напрями розвитку всієї економіки.

Одним з перспективних проектів, що Міжнародний банком реконструкції та розвитку має намір впроваджувати в Україні є проект „Фінансування розвитку села”.

Проект „Фінансування розвитку села” є інвестиційним проектом, що передбачає надання Міжнародним банком реконструкції та розвитку довгострокової позики уряду України.

На даний момент відповідно до вимог Листа-угоди щодо позики-авансу на підготовку проекту "Фінансування розвитку села" від 15 липня 2003 р. № P4020-UA між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку здійснюються заходи з підготовки впровадження проекту.

За умови успішного завершення підготовчої стадії Світовим Банком буде виділено уряду України позику у розмірі 250 млн. дол. США. Окрім цього, передбачається, що у фінансуванні проекту візьмуть участь фінансові установи (80 млн. дол. США), а також уряд України (5 млн. дол. США).

Іншим перспективним проектом є проект під назвою "Проекту фонд муніципального розвитку України".

З початку 90-х років спроможність муніципалітетів надавати ефективні та якісні послуги, а також здійснювати інвестиції в основні виробничі фонди знижувалася швидкими темпами. Відсутність інвестицій у нагально необхідні інфраструктурі та муніципальні послуги обмежувала економічне зростання і призводила до зниження життєвого рівня та погіршення соціальних умов населення. Важливо було надати підтримку на місцевому рівні для відновлення інфраструктури та послуг.

Для розв'язання зазначених проблем уряд України прийняв рішення спільно із Міжнародним банком реконструкції та розвитку розпочати підготовку проекту „Фонд муніципального розвитку України" (Програма розвитку муніципального кредитного ринку).

Впровадження проекту дозволить надати органам місцевого самоврядування можливість реалізувати суспільно необхідні проекти, які потребують значного фінансування, доступ до якого сьогодні обмежений для багатьох міст. Такі інвестиції сприятимуть удосконаленню місцевої інфраструктури, поліпшенню якості і розширенню асортименту послуг, що надаються населенню, і в кінцевому рахунку -- економічному зростанню на місцевому рівні. До того ж передбачена проектом система фінансування дозволить органам місцевого самоврядування відповідної територіальної громади швидко й ефективно визначати пріоритетні інвестиційні проекти та джерела і умови їх фінансування. Проект підтримуватиме відповідальне і раціональне витрачання кредитних коштів, отриманих під реалізацію кожного муніципального проекту, спрямованого на підвищення добробуту всієї громади. Підвищення ефективності управління міжбюджетними відносинами також піде на користь всій державі, оскільки економічне зростання й макроекономічна стабільність визначаються якістю фіскального управління. Ще одна важлива мета проекту -- продемонструвати фінансовим установам життєздатність комерційного кредитування органів місцевого самоврядування і сприяти розвиткові ринку місцевих запозичень.

В рамках підготовки проекту "Фонд муніципального розвитку України" постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1101 створено Фонд розвитку міст України. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1101 "Про створення Фонду розвитку міст України" визначено, що Міністерство фінансів є відповідальним за підготовку та реалізацію проекту „Фонд муніципального розвитку України".

З метою завершення фінансування заходів з підготовки проекту 27 травня 2004 Першим віце-прем'єр-міністром України, Міністром фінансів України М.Я. Азаровим підписано Лист-угоду між Україною і Міжнародним банком реконструкції та розвитку про надання авансу позики для завершення підготовки проекту „Фонд муніципального розвитку України" в сумі 1 485,00 тис. дол. СІЛА і цією ж датою Лист-угода набув чинності.

Кабінетом Міністрів України 25 серпня 2004 р. схвалено постанову № 1077 "Про закупівлю товарів і послуг в рамках авансу позики для підготовки проекту "Фонд муніципального розвитку України" (Програма розвитку муніципального кредитного ринку), яка була розроблена Мінфіном.

На сьогодні завершена державна реєстрації .Фонду як юридичної особи та укомплектовано його штат на конкурсній основі висококваліфікованими спеціалістами.

Найближчим часом планується розробити зразки заявок для участі міст України у проекті та надіслати їх містам для розгляду та заповнення, а також підготувати для розгляду критерії відбору комерційних банків-учасників.

Отже, як ми можемо бачити, позикам Світового банку притаманний великий внутрішній потенціал. Як показує досвід країн, що досягли сьогодні незаперечних успіхів в економічному розвитку, за рахунок кредитів Світового банку створюються сприятливі передумови для залучення приватного капіталу. Аналіз результатів запровадження позик Світового банку в Україні свідчить, що ця теза ще має дістати своє підтвердження на українському ґрунті.

Удосконалення та зміцнення співробітництва між Україною і міжнародними фінансовими установами має бути важливим компонентом економічної політики країни. Незважаючи на відмінності в суті, інструментах своєї діяльності та можливих впливах на процес трансформації посткомуністичних економік, усі міжнародні фінансові інститути (МВФ, група Світового банку, багатосторонні регіональні банки розвитку, в тому числі ЄБРР) спроможні сприяти посиленню макроекономічної стабільності, запобіганню фінансовим та структурним кризам, реалізації структурної перебудови та ринковій трансформації перехідних економік.

У цьому контексті співробітництво з Європейським банком реконструкції й розвитку стало важливим фактором, який позитивно впливав і впливає на процес трансформації економіки пострадянської України на ринкових засадах. Тому важливим пріоритетом усіх гілок влади має бути підвищення ефективності такого співробітництва, залучення за допомогою ЄБРР якомога більших обсягів іноземних інвестицій, використання досвіду, експертизи, міжнародного авторитету та специфічного статусу Банку з метою прискорення вкрай необхідних для України структурних та інституційних реформ. [18, с.447]

Україна приєдналася до Установчого договору про створення ЄБРР, тобто стала країною -- членом ЄБРР та водночас країною операцій, після ухвалення відповідного рішення Радою губернаторів ЄБРР (від 28 березня 1992 р.), закріплення цього рішення у відповідному Указі Президента України (від 14 липня 1992 р.) та сплати грошового внеску (30 % частки країни в капіталі Банку)

Після приєднання України до ЄБРР активні операції почалися в 1993 р., коли Рада директорів ЄБРР ухвалила перший проект в Україні -- проект модернізації Київського міжнародного аеропорту «Бориспіль» (кредит 4,75 млн. екю).

Крім вищенаведеного Банк узяв участь у таких проектах: у 1994 р. інвестував 49 млн. євро у проект "ІTUR" (кабельна система, що з'єднує Італію, Туреччину, Україну та Росію), а в 1997 р. -- 14 млн. євро у приватне спільне підприємство "Українська хвиля" (розширення телефонної мережі у Львівській області, з використанням бездротової цифрової технології). Банк також розпочав проект технічної допомоги, націлений на розвиток структури регулювання у сфері телекомунікацій України.

Нова Стратегія ЄБРР в Україні, яку було ухвалено у вересні 2000 р., є програмним документом ЄБРР, який визначатиме характер оперативної діяльності в Україні протягом найближчих двох років. Особливість нової Стратегії полягає у її «агресивному» характері, спрямованому на підтримку економічних та структурних реформ у найважливіших секторах та пошук і реалізацію нових інвестиційних можливостей в Україні. Стратегія передбачає, що за умови подальшого поліпшення інвестиційного клімату в країні та досягнення конкретних результатів структурних реформ ЄБРР буде в змозі значно збільшити щорічні обсяги фінансування проектів.

У Стратегії визначено такі головні блоки пріоритетів:

1) зміцнення (консолідація) банківсько-фінансового сектора та забезпечення фінансових потреб малого й середнього бізнесу;

2) комерціалізація та структурні реформи у сфері комунальних послуг, інфраструктури (телекомунікації тощо) та секторі енергозбереження;

3) підвищення ядерної безпеки та завершення будівництва двох блоків на атомних станціях у Рівному та Хмельницькому;

4) підтримка промислового сектора шляхом передприватизаційної допомоги підприємствам, участі у приватизації тощо.

Фінансовий сектор та підтримка малого й середнього бізнесу. Найважливіший напрям діяльності ЄБРР у цій сфері -- ефективне виконання проекту Другої кредитної лінії з підтримки малого й середнього бізнесу (KЛMCБ-2) -- 120 млн євро. Банк уже здійснив поступове пом'якшення умов для уповноважених банків, що дало можливість залучити до MCБ-2 ще п'ять нових уповноважених банків. Проте залишається невирішеною проблема попередньо наданих пільг для малих підприємств щодо ПДВ з імпорту. У разі усунення пільг вартість кредитних ресурсів для інвестиційних проектів принципово збільшиться, що послабить вплив MCП-1 та MCП-2 на розвиток малого й середнього бізнесу в Україні.

Наприкінці 2000 р. завершено створення Українського банку мікрофінансування (УБМ) зі статутним капіталом у 10 млн. дол. Акціонери (ЄБРР, МФК, Німецько-Український Фонд, Wеstеrn NІS Еntеrрrіsе Fund та компанія ІМІ) надають УБМ кредитну лінію у 35 млн. євро (частка ЄБРР -- 10 млн. євро). Значний обсяг технічної допомоги дасть можливість УБМ відкрити протягом 2001 -- 2002 рр. філії у восьми обласних центрах. Перший офіс було відкрито у м. Славутич 15 листопада 2000 р. Триває реалізація Програми акціонерної участі ЄБРР у капіталах банків (Мultі Ваnk Еquіtу Fасіlіtу) загальною вартістю 20 млн. дол. Мета цієї програми -- зміцнення капіталізації банківської системи, залучення стратегічних інвесторів та поліпшення стандартів корпоративного управління. ЄБРР є акціонером у двох банках -- ПУМБ (4,9 млн. євро) та ЗУКБ (3,3 млн. євро). Одним із найважливіших напрямів стратегії ЄБРР в Україні є модернізація систем генерації та дистрибуції електроенергії, ЄБРР зосередиться на вирішенні таких проблем:

1) підвищення рівня ядерної безпеки на АЕС;

2) поліпшення фінансового стану сектора та вдосконалення регулятивних механізмів;

3) приватизація та залучення стратегічних інвесторів;

4) підвищення ефективності виробництва, передачі, розподілу та споживання електроенергії.

За весь період співробітництва України з ЄБРР в державному секторі було запроваджено 11 спільних проектів (з яких 4 реалізовано) загальною вартістю 492,54 млн. дол. США та 178,10 млн. євро. Станом на 01.01.2005 р сума позик у доларовому еквіваленті використано на 88 %, в євро на 52 %.

Обсяг проектів ЄБРР в державному секторі України станом на 01.01.2005 року відображають дані дод. Д. Динаміка щорічного обсягу фінансування проектів ЄБРР, що реалізуються у державному секторі наведена на рис. 3.7.

Рис. 3.7. Щорічний обсяг фінансування проектів ЄБРР, що реалізуються у державному секторі [68]

На даний час в транспортному секторі реалізується 3 проекти (1 завершений), в енергетичному -- 2 (1 завершений), у фінансовому -- 1 (1 завершений), в муніципальному та в галузі зв'язку по одному проекту. Всі проекти приведені до доларового еквіваленту за курсом євро/дол на 01.01.2005р.

У цілому аналіз співпраці України з міжнародними фінансовими інституціями протягом відносно нетривалого періоду (1992 -- 2004 рр.) свідчить про об'єктивну необхідність, доцільність і виправданість залучення зовнішніх коштів з метою поглиблення ринкових перетворень, створення реальних передумов для подолання кризових явищ, прискорення трансформаційних процесів, виведення економіки України на траєкторію сталого економічного зростання. Це співробітництво сприяло досягненню макрофінансової стабілізації, формуванню основ конкурентного ринкового середовища, стабільності грошової одиниці, активізації інвестиційного процесу, розвиткові приватного підприємництва.

Висновки до розділу 3

На основі вищесказаного, на нашу думку можна зробити висновки наступного характеру:

1) однією з найважливіших функцій системи комерційних банків є управління грошовим обігом у країні. Забезпечуючи акумуляцію заощаджень із наступним їх використанням на різного роду економічні й соціальні потреби, комерційні банки надають важливі послуги всім секторам економіки. Заощадження зберігаються в банку у повній безпеці і високоліквідній формі. На них нараховується винагорода у вигляді відсотка. Акумульовані заощадження можуть бути запозичені підприємцями для розширення бізнесу і споживачами для дорогих покупок (будинки, автомобілі тощо);

2) основною функцією комерційних банків на грошовому ринку є надання кредиту надійним позичальникам. Банки виконують роль посередників між господарськими одиницями й секторами, що накопичують тимчасово вільні кошти, і тими учасниками економічного обороту, які тимчасово потребують додаткового капіталу. Банківські кредити винятково важливі для економіки, оскільки забезпечують фінансування сільського господарства, торгівлі, промисловості тощо. З допомогою кредитів розширюється виробництво, зростає кaпiтaл, дocягaєтьcя вищий pівeнь життя;

3) грошовий ринок України в сучасних умовах не може існувати відокремлено. Фактично він є інтегрованим в світовий ринок грошей і практично повністю залежить від глобальних процесів. При цьому найвпливовішими учасниками світового грошового ринку є міжнародні валютно-фінансові інститути. Діяльність міжнародних організацій пов'язана з виконанням певних функцій, які визначаються їхніми статутами. Фінансове забезпечення виконання цих функцій здійснюється через фонди, що створюються такими організаціями;

4) до основних міжнародних установ, які надають технічну допомогу і з якими співробітничає Україна, можна віднести: Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк (СБ).

ВИСНОВКИ

Отже, підсумовуючи наведену вище магістерську роботу, на нашу думку, можна зробити наступні висновки:

1) грошовий ринок -- це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно перемішуються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту і пропозиції з боку різних суб'єктів економіки. Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів. Взагальному, грошовий ринок із притаманною йому системою фінансових інституцій (банки, парабанки, фондові біржі) -- це те середовище, в якому реалізуються відносини власності, формуються фінансові джерела економічного зростання, концентруються і розподіляються ресурси;

2) головні учасники грошового ринку -- комерційні банки, які постійно або перемінно можуть виступати продавцями, покупцями або посередниками. Комерційні банки мобілізовують тимчасово вільні грошові кошти клієнтів (депозити), частка залучених коштів становить фонд обов'язкових резервів, які комерційні банки зобов'язані зберігати в центральному банку у визначених пропорціях до вартості своїх зобов'язань (пасивів). Решта коштів може бути використана для здійснення операцій на міжбанківському та відкритому ринках;

3) держава також виходить на грошовий ринок як позичальник, розміщуючи та реалізуючи державні цінні папери. Ці функції держава покладає на свого агента -- центральний банк. Центральний банк на ринку грошей майже завжди виступає в ролі позикодавця. Його завдання -- надавати комерційним банкам позики, щоб останні, у свою чергу, могли позичати гроші іншим економічним агентам. Національний банк кредитує комерційні банки через викуп цінних паперів, кредитні аукціони та дисконтні операції з векселями;

4) крім традиційних учасників, на ринку грошей функціонують посередницькі організації. Це -- позабіржові маклери, котрі зводять кредиторів і позичальників і одержують за це комісійні, які їм виплачують позичальники; ділингові контори, облікові доми, що мають статус банків і здійснюють грошові операції, позичаючи в одних учасників ринку, щоб дати в борг іншим, вони отримують прибуток у вигляді різниці процентних ставок;