2

Тема:

”Податкова політика держави”

Зміст контрольної роботі

Вступ

1.Податки, як інструмент державного регулювання економіки

2. Шляхи посилення впливу стимулюючої функції податків на розвиток підприємництва в Україні

3. Податкова політика держави у регулюванні економічного зростання України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

З переходом до ринкової економіки посилилась необхідність застосування економічних методів впливу держави на економічний розвиток. Світовий досвід показує, що серед економічних методів державного регулювання найбільш розповсюдженим є використання фінансових важелів, зокрема податків і бюджетних видатків. Ці важелі створюють основу податково-бюджетної політики - цілеспрямованої діяльності держави у сфері оподаткування, формування фондів грошових ресурсів держави, їх розподілу та найбільш ефективного використання. Податки і бюджетні видатки у поєднанні з сукупністю принципів, методів і формами їх застосування діють як механізм, за допомогою якого податково-бюджетна політика впливає на економічний розвиток держави.

Податки є одним з головних важелів державного регулювання, оскільки вони справляють суттєвий вплив на його інструменти та на економічну діяльність всіх інституційних одиниць.

В період системної трансформації становлення та розвитку ринкових відносин в Україні та ряді інших країн проблема використання податків як важеля державного регулювання набула актуальності в зв'язку з необхідністю прискорення реформування економіки. Це вимагає поглиблення дослідження економічної природи, функції та принципів формування податкової політики.

Теорія оподаткування визначає характер податкових відносин виходячи з положень економічних теорій відтворення та функціонування держави.

Формування державних доходів, зокрема за рахунок податків, повинне не тільки вирішувати проблему фінансування державних видатків, але й відповідати цілям, які визначаються функціями держави в умовах ринкової економіки. Ключовим питанням податкової політики України в сучасних умовах є формування податкової системи, орієнтованої на економічне зростання і забезпечення на його основі підвищення суспільного добробуту. Висновки економічної теорії та історичний досвід різних країн показують, що економічному зростанню сприяє така податкова система, яка забезпечує доходи держави, але по можливості менше зачіпає ринковий механізм. З точки зору впливу на економічне зростання важливими є такі характеристики податкової системи:

– загальний рівень оподаткування (для його оцінки звичайно використовується показник відношення сумарної величини податків та обов'язкових платежів у бюджет, включаючи відрахування на обов'язкове державнесоціальне страхування у ВВП);

нейтральність оподаткування з точки зору впливу на розподіл обмежених народногосподарських ресурсів як у часі, так і між різними секторами економіки.[1]

1.Податки, як інструмент державного регулювання економіки

Податки є одним із найважливіших видів державних Доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Податок - це обов'язковий платіж, який стягується до бюджету з юридичних осіб і громадян.

Основними функціями податків є три: фіскальна, соціальна та регулююча. Сутність фіскальної функції податків полягає в тому, що вони забезпечують фінансування державних витрат. Сутність соціальної функції податків - у підтримуванні соціальної рівноваги через зменшення надто великої розбіжності реальних доходів окремих соціальних груп населення. Сутність регулюючої функції податків у тому, що за їх допомогою здійснюється регулювання економічної кон'юнктури, секторної, галузевої та регіональної структури економіки, інвестиційної активності, зовнішньоекономічних зв'язків, науково-дослідних робіт, охорони навколишнього природного середовища та інших об'єктів.

Принципи побудови податкової системи. Сукупність податків, зборів, Інших обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, а також сукупність державних податкових органів та їх компетенція - становлять податкову систему. Відтак податкова система складається з системи оподаткування та системи податкових органів. Податкова система має ґрунтуватися на таких засадних принципах:

1. Принцип обов'язковості сплати податків передбачає встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

2. Принцип рівності суб'єктів оподаткування та недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації забезпечується однаковим підходом до суб'єктів господарювання щодо визначення зобов'язань зі сплати податків.

3. Принцип соціальної справедливості означає організацію соціальної підтримки малозабезпечених верств населення запровадженням економічно обґрунтованого оподаткування, тобто встановленням неоподатковуваного мінімуму та диференційованого й прогресивного оподаткування доходів громадян.

4. Принцип стабільності означає незмінність податків та їх ставок,а також податкових пільг протягом бюджетного року.

5. Принцип наукової обґрунтованості передбачає встановлення податків на підставі реальних показників стану та фінансових можливостей національної економіки. При цьому враховується необхідність досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами.

6. Принцип рівномірності сплати податків забезпечується встановленням строків сплати, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування видатків.

7. Принцип компетенції означає встановлення і скасування загальнодержавних податків, а також пільг щодо оподаткування тільки Верховною Радою України.

8. Принцип єдиного підходу передбачає забезпечення однакового підходу до розробки законів про оподаткування з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, податкової бази, строків і порядку сплати податку та підстав для надання податкових пільг.

9. Принцип доступності забезпечує відкритість норм податкового законодавства для платників податків. [8]

Система оподаткування. Система оподаткування--це нормативне визначені органами законодавчої влади платники податків, їхні права та обов'язки, об'єкти оподаткування, види податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, а також порядок стягнення встановлених податкових платежів, зборів і внесків.

Податкові платежі здійснюються лише на підставі податкового закону: мають бути законодавче визначені платник податку, об'єкт оподаткування, податкова база, розмір ставки, податковий період та строк сплати податку.

Платник податку - це юридична або фізична особа, на яку, згідно з чинним законодавством, покладається зобов'язання сплачувати податки.

Об'єкт оподаткування - це кількісно виміряний економічний феномен, що підлягає оподаткуванню (прибуток, додана вартість, майно, доход тощо).

Податкова база - це частка об'єкта оподаткування, на яку нараховується податок (податкова база, як правило, менша за об'єкт оподаткування, оскільки законодавством може бути встановлений розмір неоподатковуваного доходу, надані різні пільги і т. п.).

Ставка податку (норма оподаткування) - це частка податкової бази, що вилучається у вигляді податків і вимірюється у процентах.

Сплата податку є одним з основних обов'язків юридичних і фізичних осіб. Реалізація цього обов'язку залежить як від наявності певних заохочувальних стимулів і їхнього правового регулювання, так і від чіткого розподілу прав і обов'язків суб'єктів податкових правовідносин. Згідно із Законом України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів зобов'язані:

– вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність;

– подавати до державних податкових та інших органів відповідні декларації, бухгалтерську звітність та інші документи й відомості,пов'язані з обчисленням і сплатою податків;

– сплачувати належні суми податків у встановлені законами терміни;

– допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків.

Відповідальність платника податків, що визначається законодавче, у загальному вигляді включає: стягнення податку з прихованого або заниженого доходу; штрафи в розмірі, визначеному законодавством, які накладаються за певні види порушень; стягнення пені в разі затримки сплати податку. Пеня нараховується незалежно від причин затримки податкового платежу і не звільняє платника від інших видів відповідальності.

Система податкових органів. Система податкових органів складається із законодавче визначених органів державної податкової служби, до якої входять Головна державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, у містах (крім Києва та Севастополя), міжрайонні державні податкові інспекції, а також податкова міліція України.

Головним завданням Державної податкової адміністрації (ДПА) України є: здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів і державних цільових фондів податків, зборів та інших обов'язкових платежів; забезпечення застосування фінансових санкцій та адміністративних штрафів до порушників податкового законодавства; захист інтересів держави в судових органах у справах, що стосуються сплати податків; робота з платниками податків щодо роз'яснення податкової політики держави та чинного законодавства; ведення Державного реєстру фізичних осіб і загальнодержавної бази даних осіб - платників податків.

Голова Державної податкової адміністрації призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України. Адміністрація є самостійним органом виконавчої влади.

Податкова міліція України є правоохоронним органом, який захищає конституційні права громадян та інтереси держави у сфері оподаткування. Головне Управління податкової міліції України є структурним підрозділом ДПА України.

За невиконання або неналежне виконання службовими особами державних податкових адміністрацій і податкової міліції своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної та інших видів відповідальності згідно з чинним законодавством. Службові особи зобов'язані дотримуватись комерційної та службової таємниці. Збитки, завдані неправомірними діями службових осіб ДПА, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Форми оподаткування. У практиці регулювання застосовуються різні форми оподаткування - пропорційне, прогресивне, змішане, регресивне оподаткування. Прикладами пропорційного оподаткування є податок на прибуток, податок на додану вартість та інші. Сутність регресивного оподаткування полягає в зменшенні податкової ставки в міру збільшення доходу суб'єкта оподаткування. За змішаною (прогресивно-пропорційною) шкалою здійснюється оподаткування доходів громадян.

Класифікація податків. Класифікація податків здійснюється за кількома ознаками:

– за рівнем бюджетної системи - загальнодержавні (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, плата за землю та інші) та місцеві (комунальний збір, готельний збір, курортний збір, податок з реклами, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за право проведення кіно- і телезйомок та інші;

– за суб'єктом оподаткування - юридичні особи (податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, плата за землю та інші) та фізичні особи (прибутковий податок з громадян, податок на промисел, збір із власників собак та інші);

– за формою оподаткування - пропорційне (усі види податків, крім прибуткового податку з громадян), прогресивне (не використовується), змішане або пропорційно-прогресивне (прибутковий податок з громадян), регресивне (не використовується);

– за способом стягнення - прямі та непрямі;

– за економічним змістом об'єкта оподаткування - на доходи(прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств та інші), на споживання (акцизний збір), на майно(плата за землю, плата за користування надрами, податок із власників транспортних засобів та інші);

– за системою ціноутворення податки, які відносять на собівартість (збори в цільові державні фонди, місцеві податки та збори, державне мито) та податки, які сплачують з прибутку (податок на прибуток підприємств, плата за землю, та інші).

Загальнодержавні податки і збори. До загальнодержавних податків і зборів належать: прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, плата за землю, плата за використання лісових ресурсів, плата за спеціальне користування водними ресурсами, плата за користування надрами, збір за забруднення навколишнього природного середовища, гербовий збір та інші. Податкові надходження забезпечують приблизно 70% доходів Державного бюджету України. Основними джерелами доходів бюджету є прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість та акцизний збір.

Прибутковий податок з громадян забезпечує близько 5% доходів бюджету. Цей податок громадяни України та особи без громадянства, які проживають на території України і мають самостійні джерела доходів, сплачують, як правило, за місцем джерела доходу або за місцем проживання.

Об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний ними з різних джерел як в Україні, так і за її межами. Громадяни, які не проживають в Україні, але мають тут джерела доходів, сплачують податок із них (джерел доходів) за ставкою 20% без виключення неоподатковуваного мінімуму і надання пільг.

Податок на прибуток підприємств забезпечує близько 5,5% доходів бюджету. Платниками податку на прибуток визнаються: суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації в частині здійснення госпрозрахункової діяльності, комерційні банки, міжнародні організації, що провадять підприємницьку діяльність на території України; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, які мають самостійний розрахунковий рахунок; нерезиденти, що здійснюють підприємницьку діяльність через постійні представництва в межах України. [8]

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань. Ставка податку на прибуток становить 30%, але ця базова ставка може коригуватися залежно від виду діяльності платника податку. Наприклад, прибуток від посередницьких операцій, аукціонних торгів і т. ін. оподатковується за збільшеною, а прибуток підприємств АПК - за зменшеною ставкою.

Податок на додану вартість (ПДВ) забезпечує близько 35% доходів бюджету. ПДВ -- це непрямий податок, включений в ціну товару, що являє собою частину приросту вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва і надання послуг або після митного оформлення. Платниками податку на додану вартість є підприємства, міжнародні організації, які розташовані на території України, громадяни України, а також іноземні громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю. Об'єктом оподаткування є обороти: з реалізації товарів (робіт, послуг) як власного виробництва, так і підданих обробці, перероблених чи придбаних. Податок на додану вартість включається в ціни товарів за ставкою у встановленому розмірі до оподатковуваного обороту, який не включає ПДВ.

Акцизний збір (A3) -- це непрямий податок на високорентабельні й монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (послуг), забезпечує близько 9% доходів бюджету. Перелік підакцизних товарів і розміри ставок акцизного збору затверджуються Кабінетом Міністрів. До підакцизних товарів належать: ювелірні вироби, алкогольні напої, тютюнові вироби, оргтехніка, автомобілі, бензин тощо. Платниками акцизного збору є суб'єкти або замовники підакцизних товарів, а також ті, хто імпортує підакцизні товари громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять або пересилають товари на митну територію України.

Податкові пільги. Податкові пільги - це інструменти податкового регулювання, що закріплені в нормативних актах як винятки із загальної схеми обчислення конкретного виду податку, і стосуються об'єкта, ставки або інших складових оподаткування. Найчастіше -- це повне або часткове звільнення від податку.

Податкові пільги є альтернативою субсидій, дотацій та інших окремих інструментів пільгового кредитування. Тому для впровадження податкових пільг слід додержуватися системного підходу, який має забезпечувати зв'язок усіх цих інструментів у єдиний комплекс.

Основними видами податкових пільг є: звільнення, вилучення, знижки і податковий кредит. Звільнення від податку це законодавче визначення конкретних фізичних і юридичних осіб, звільнених від сплати певних видів податків. Вилучення - це виключення з оподатковуваного доходу, тобто ситуація, коли окремі види доходів не враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Знижки - це форма податкових пільг, пов'язаних з витратами платника. Податковий кредит - це вид пільги, об'єктом якої є обчислена сума податку, а не доходи або витрати платника. Цей вид пільг використовується у формах: зменшення податкового окладу, зменшення ставки податку, відстрочки платежу, зменшення податкової ставки для частини доходів. [8]

2. Шляхи посилення впливу стимулюючої функції податків

на розвиток підприємництва в Україні

Відкритість економіки передбачає приведення податкової системи України у відповідність до європейських і загальносвітових стандартів. Рішення, що прийматимуться в цьому напрямі, повинні зіставлятися зі завданнями національного економічного зростання. Тобто потрібно враховувати національні особливості та раціонально поєднувати їх зі світовим досвідом оподаткування (Рис. 1).

Рис. 3.1. Механізм розроблення законодавчої стратегії у сфері оподаткування

Одним із головних орієнтирів інтеграції України у світове господарство визначено утвердження в Україні моделі економічного зростання, заснованої на активному використанні державних регулюючих механізмів. Ця модель відповідає загальним тенденціям світового розвитку. [7]

Результативність економічних реформ підприємницького сектора в усіх країнах із ринковою економікою залежала від державної участі. Ступінь участі держави визначали послідовність і незворотність системних перетворень у підприємництві. Прикладом є результати ринкових реформ у країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ). Ці країни досягли позитивних результатів і наслідків реформування, підтвердили важливість державного регулювання економіки. До характерних особливостей державного регулювання з позицій його стимулюючого впливу на розвиток підприємництва можна віднести такі.

Держави ЦСЄ проводили стимулююче регулювання за умов уповільнення лібералізації економіки. Так, дуже обережним був підхід до зняття обмежень з оплати праці. Процеси лібералізації були швидкими в основному щодо обороту товарів і послуг. Важливою функцією держав був захист внутрішнього ринку, проведення політики дозованого протекціонізму. Лібералізація зовнішньої торгівлі призводить до того, що для національних виробників конкуренція зі зарубіжними постачальниками - їм не під силу.

Тому основними заходами були: жорсткий режим імпорту товарів, уведення нормативів якості для продукції, що імпортується; обов'язкове обслуговування імпортних товарів; адміністративні експортні обмеження (як правило, часові) у формі ліцензій, квот та прямих заборон. При цьому держави підтримували і заохочували інвестиції, відміняли митні збори з імпорту прогресивної техніки і технологій. [7]

Поступово відмінялись обмеження і контроль за операціями суб'єктів господарювання на внутрішньому ринку. В той же час жорстким залишалося регулювання операцій у сфері експорту капіталу, відпливу капіталу з країн (операцій з купівлі нерухомості за кордоном, портфельних інвестицій, прибуток від яких повинен був надходити у вітчизняні комерційні банки).

Таким чином, одночасно використовувалися дві форми регулювання процесів на внутрішніх ринках: стимулююча та адміністративна. Такий підхід був важливим елементом системних перетворень у країнах ЦСЄ і побудови відкритої економіки. Велике значення для розвитку підприємництва та економічного зростання країн мало створення сприятливих умов для розвитку приватного сектора на власній основі, що досягалося стимулюванням малого підприємництва.

За результатами досліджень ефективності реформ у країнах ЦСЄ вчені дійшли висновку, що макроекономічної стабілізації недостатньо для забезпечення стійкого економічного зростання. Необхідними є паралельне стимулювання господарського розвитку, проведення поступових змін у сфері державного економічного регулювання, стимулюючий вплив держави на економічні процеси, поєднання стимулюючих форм державного регулювання з адміністративними. Основним важелем державного регулювання процесів розвитку підприємництва є податки.

У розвинутих країнах податки завжди були складовою соціально-економічних реформ і провідним важелем державного впливу на розвиток підприємницького сектора економіки. Сучасні податки в цих країнах є продуктом демократичного суспільства, створеного на основі соціальної ринкової економіки. З цього випливає головний принцип оподаткування - використання податків для розвитку суспільства та в його інтересах. Податкова система не повинна діяти на шкоду суспільству та економічному розвиткові країни. Податкові важелі є складовою державної політики. Розвинуті країни мають значні досягнення у формуванні та проведенні збалансованої податкової політики, яка сприяє економічному розвиткові та підвищенню добробуту суспільства. На світовому ринку особливі переваги мають ті країни, які проводять раціональну і стриману податкову політику. Переваги полягають у зростанні продажу товарів і послуг за рахунок зниження податків у витратах виробництва, залученні додаткових міжнародних інвестицій, формуванні класу заможних власників як основи добробуту країни, її політичної та економічної стабільності. [5]

Позиція країни на світовому ринку визначається в теперішніх умовах низкою показників, зокрема параметром, який має назву «податкова конкурентоспроможність». Стосовно досягнень у сфері оподаткування країн, які є лідерами за цим показником, більшість з них вирішили або вирішують такі основні завдання:

– встановлення податкових ставок на рівні, що є нижчим за середньосвітовий;

– відмова від прогресивної системи оподаткування для основної маси дотримувачів доходів;

– встановлення таких правил розрахунку оподатковуваної бази, за яких інвестиції у виробництво та виробничі накопичення громадян і підприємств фактично повністю звільняються від оподаткування;

– створення сприятливого ставлення до існування офшорних зон і центрів поблизу території (або всередині) країни, денаціональні капітали можуть «відстоюватися» і накопичуватися без податкових урізань та стягнень.

Таким чином, удосконалення системи оподаткування в різних країнах іде шляхом посилення стимулюючого впливу податків на економіку. Наприкінці XX століття стимулююча функція системи оподаткування спрямовувалася на вирішення таких глобальних завдань, як збільшення дохідної частини державних бюджетів, забезпечення стабільного зростання макроекономічних показників, стимулювання економічного розвитку. В Основах світового податкового законодавства для країн, що розвиваються, рекомендовано надавати перевагу таким податкам: митним, ПДВ, акцизам, податку на прибуток. Рекомендовано також використання широкої практики соціальних пільг і виплат, зменшення ставок прибуткового податку. Україна може скористатися рекомендацією, враховуючи рівень її економічного розвитку. [7]

Для посилення державного впливу на роботу підприємницького сектора в Україні передбачено комплекс заходів. У Посланні Президента України до Верховної Ради України за 2000 рік вказано, що в економічному зростанні країни в 2000-2004 pp. держава має взяти на себе основний тягар у вирішенні трьох завдань: зміцненні інституту приватної власності, захисті національного капіталу, стимулюванні підприємництва.

Для посилення ролі стимулюючої функції оподаткування в розвитку підприємництва потрібно узгоджувати бюджетно-податкову політику і стратегічні завдання розвитку підприємництва.

У вирішенні цих питань вважаємо за необхідне виходити з таких методологічних положень.

Держава в особі податкових органів управління діє на процеси, що відбуваються у сфері підприємництва, та на осіб, які беруть участь у цих процесах. Регулювання здійснюється з метою надання цим процесам і діям осіб організованого характеру, забезпечення виконання законів, відстоювання державних і суспільних інтересів. Податкове стимулювання державою розвитку підприємництва можна розглядати як спонукання, використання податкових стимулів, що сприяють бажаній для держави поведінці підприємницьких структур, вигідній для держави та в її інтересах.

Податкове стимулювання реалізується в межах державної економічної політики, яка складається зі структурної, інноваційної, цінової, фінансово-кредитної, зовнішньоекономічної, соціальної політики і політики у сфері праці та зайнятості. Відповідно до складових державної економічної політики можна визначити важелі податкового стимулюючого регулювання (Рис.2). У такому комплексі податкові важелі забезпечуватимуть ефективну реалізацію стимулів розвитку підприємництва. Потрібно звернути увагу на те, що напрями вдосконалення оподаткування повинні корелювати з напрямами соціально-економічного розвитку держави і сприяти досягненню її глобальних цілей.

Основними принципами податкового стимулювання розвитку підприємництва слід вважати принципи реалізації державної політики: системність, комплексність, цілеспрямованість, рівноправність інтересів держави та підприємницьких структур. [7]

Рис.2. Важелі податкового державного стимулювання розвитку підприємництва

Цілеспрямованість державного впливу досягається завдяки адресній підтримці суб'єктів підприємництва, встановленню пріоритетів і концентрації ресурсів для їх реалізації. Рівноправним повинен бути доступ суб'єктів підприємництва всіх форм власності до матеріальних, сировинних, фінансових та інших ресурсів. При визначенні пріоритетних важелів податкового стимулюючого впливу держави потрібно виходити з перспективних і поточних завдань державної політики. [7]

Системність і комплексність податкового впливу держави може забезпечуватися через механізми виконання державою своїх функцій: господарсько-організаційної, культурно-виховної, контролю за мірою праці і споживання, підтримки правопорядку, захисту державної і приватної власності, оборони країни. Стимулююча функція податків спрямована на реалізацію всіх функцій держави (Рис. 3).

Рис. 3.3. Взаємозв'язок стимулюючої функції податків із функціями держави у вирішенні завдань розвитку підприємництва

На теперішній час в Україні не вдалося створити такої системи оподаткування, яка би відповідала інтересам суб'єктів господарювання як платників податків і стимулювала розвиток підприємництва. Більш того, численні соціологічні й економічні дослідження, які спрямовані на виявлення факторів, що гальмують розвиток національної економіки, до складу основних з них включають недосконалість системи оподаткування. Так, за даними фахівців Гарвардського інституту міжнародного розвитку, метою яких було оцінити ділову активність і відкритість економіки 59 країн світу, податкова система України за ступенем відкритості займає останнє місце.

В умовах, що склалися, основним завданням податкової політики України щодо збільшення повноти та ефективності прояву стимулюючої функції податків слід вважати створення відповідних умов для її реалізації. Важливими умовами посилення стимулюючого впливу податків на розвиток підприємництва, наближення податкової системи до світових стандартів слід вважати такі:

– узгодження інтересів платників податків і держави;

– удосконалення структури податків;

– зниження податкового тиску;

– пільгове оподаткування;

– створення інституційного правового поля для розвитку

– підприємництва.

З позицій посилення стимулюючої функції податків особливої актуальності в Україні набуває узгодження інтересів держави і платників податків.

Сучасна система оподаткування повинна формуватися на компромісних засадах, які враховують інтереси держави та платників податків.

Що вищий рівень ринкових відносин і демократії в суспільстві, то вищий рівень впливу платників податків на формування самої системи оподаткування. В Україні, в умовах нерозвинутих ринкових відносин і демократії, система оподаткування формується при мінімальному втручанні суб'єктів господарювання, враховуються інтереси окремих впливових підприємницьких груп. [5]

На теперішній час економічна політика України зосереджена на тому, щоби знайти шляхи виходу з кризи, наповнити державний бюджет, розрахуватись із внутрішньою та зовнішньою заборгованістю. За цих умов функції і завдання податкової системи спрямовуються державою на те, щоби вчасно і найповніше зібрати податки, а ініціатива податківців стимулюється державою в напрямах пошуку додаткових можливостей наповнення бюджету за рахунок введення нових видів податків і зборів, посилення контролю за дотриманням платниками податків чинного законодавства. Інтереси держави спрямовані на посилення функцій контролю за повнотою і своєчасністю сплати податків, інтереси платників податків - на зниження податкового тиску. Така взаємодія є не тільки відірваною від інтересів підприємців, але в багатьох випадках суперечить їм. Практично це проявляється в наростанні обсягів тіньової економіки, збільшенні кількості позовів в арбітражні суди на податкові адміністрації. У цілому така ситуація не сприяє розвиткові підприємництва.

Подолання такої перешкоди слід шукати в напрямах найбільш повного врахування інтересів платників податків при визначенні ставок оподаткування, введення прогресивних податків і зборів, посилення досліджень щодо оцінки можливих наслідків від уведення нових податків або змін у чинній системі оподаткування, широкого висвітлення необхідності перетворень у системі оподаткування в економічній пресі, інших засобах масової інформації.

Потрібно не тільки вивчати думку платників податків при введенні змін у систему оподаткування, а й спиратися на цю думку. Це означає, що при негативному сприйнятті нововведених положень і податків законотворчі структури повинні шукати інших шляхів. Тільки на основі позитивного сприйняття більшістю платників податків запропонованих проектів у напрямах змін податкового тиску, організації стягнення податків повинні ухвалюватись урядові рішення.

Для формування активної позиції підприємців у розробленні і прийнятті законодавчої бази з питань оподаткування у підприємницькому секторі економіки доцільно створити науково-дослідну структуру, яка має постійно займатись аналізом і оцінкою чинного податкового законодавства; визначенням його впливу на розвиток підприємницької діяльності; вивченням думки підприємців стосовно доцільності окремих податків; розробленням пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства. Така структура повинна функціонувати постійно, нагромаджувати пропозиції, передавати їх податковим адміністраціям і державним владним структурам, які займаються формуванням законодавчої бази. Виконавчі органи податкової системи мають розробляти свої заходи щодо вдосконалення чинного податкового законодавства. Забезпечення збалансованості інтересів держави і платників податків здатне поламати атмосферу їх протистояння, позитивно вплинути на розвиток підприємництва.

Для посилення стимулюючої дії системи оподаткування потрібно вдосконалювати структуру оподаткування, яка визначається співвідношенням прямих і непрямих податків. Досвід розвинутих країн свідчить, що в умовах економічної кризи завжди існувала тенденція до посилення непрямого оподаткування, особливо окремих заходів у його межах (наприклад, зростання акцизних зборів на виробництво і розподіл алкогольної та тютюнової продукції).

Розвиток підприємництва має чіткий взаємозв'язок із розподілом податків на прямі й непрямі, а саме: що нижчий розвиток, то більшу частку в загальній величині податків становлять непрямі податки. В умовах низького рівня розвитку підприємництва частка непрямих податків є найбільшою в їх загальній сумі. Великі непрямі податки, зокрема ПДВ, знижують купівельну спроможність населення, що зумовлює зниження темпів розвитку підприємництва.

У створенні умов для посилення дії стимулюючої функції оподаткування важливим є зниження податкового тиску. В Україні необхідність зниження податкового тиску на підприємницьку діяльність знаходить дедалі більше визнання не тільки з боку підприємців, але й владних структур. За останні роки прийнято багато постанов і рішень на урядовому рівні стосовно вдосконалення системи оподаткування підприємницької діяльності в цьому напрямі. Однак досі не вдалося розробити і впровадити в практику господарювання такі механізми оподаткування, які б сприяли розвиткові підприємницької діяльності та задовольняли вимоги держави у сфері наповнення державного бюджету. Очевидно, що розв'язання такої проблеми повинно здійснюватися, враховуючи інтереси підприємців як суб'єктів, що сплачують податки, і держави, що їх використовує для забезпечення соціально-економічних потреб населення, безпеки держави, утримання інституційних структур бюджетної сфери.

Інтереси підприємців щодо зниження податкового тиску групуються навколо розв'язання проблем, пов'язаних із забезпеченням ефективності господарювання, конкурентоспроможності в ринковому середовищі, прибутковості. Зниження податків на доходи від підприємницької діяльності є джерелом підвищення доходів підприємців. Тому вони заінтересовані в тому, щоби податки були мінімальними. Крім цього, підприємці намагаються отримати різні пільги від держави і тим самим забезпечити собі більш сприятливі умови господарювання. [7]

В умовах невідпрацьованості системних підходів до формування стратегії оподаткування підприємницької діяльності та невизначеності перспектив розвитку національної економіки досить складно оцінити реальні можливості підприємців у сплаті податків та потреби держави у фінансових ресурсах, необхідних для реалізації її основних функцій. У такій ситуації кожна з інституцій намагається задовольнити власні інтереси за рахунок обмеження інтересів інших суб'єктів економіки. Підприємницькі структури, намагаючись уникнути надмірного тиску податків, шукають і реалізують механізми ухилення від податків. Державні органи збирання, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів намагаються використовувати жорстку політику підпорядкування нижчих ланок економіки верхнім щаблям управління нею, запозичену з адміністративно-командної системи господарювання. У результаті багато зусиль витрачається на розв'язання протиріч між інтересами різних суб'єктів економіки, що знижує ефективність господарювання.

Підприємці намагаються вирішити проблему шляхом обґрунтування пропозицій, спрямованих на зниження величини податків, удосконалення механізмів збирання податків і отримання пільг в оподаткуванні. Державні структури, що формують систему оподаткування та відповідають за наповнення державного бюджету фінансовими ресурсами, намагаються реалізувати механізми, спрямовані на отримання максимальних податкових надходжень до державної казни.

Зниження податкового тиску на підприємницький сектор економіки можливе за рахунок уведення в практику господарювання прямих і непрямих важелів впливу держави.

Прямі важелі передбачають зниження ставок оподаткування, зменшення кількості податків. Непрямі важелі передбачають розв'язання проблеми шляхом розширення бази оподаткування, наведення порядку і посилення контролю за реєстрацією підприємницької діяльності, зниження рівня тіньової економіки в державі. Більш ліберальними щодо суб'єктів державного управління економічними процесами на макрорівні слід вважати непрямі важелі зниження податкового тиску на підприємницьку діяльність. Непрямі важелі діють опосередковано і створюють сприятливу ситуацію для розвитку підприємництва, забезпечуючи при цьому реалізацію макроекономічних цілей держави щодо наповнення державного бюджету.

Зменшення надходжень до державного бюджету при зниженні нормативних ставок оподаткування з окремих видів податків повинно компенсуватися за рахунок збільшення бази оподаткування. У сфері підприємництва основним джерелом збільшення бази оподаткування є зниження рівня тіньових (незареєстрованих) підприємницьких структур, які реально функціонують, але не сплачують податків державі, не звітуються перед державними органами управління. На основі соціологічних досліджень встановлено, що понад 60% зареєстрованих підприємницьких структур повністю або частково ухиляються від сплати податків. Слід зазначити, що певний рівень наявності тіньових підприємницьких структур має місце практично в усіх країнах світу. Отже, таке явище, як тіньова економічна діяльність, слід сприймати, до деякої міри, як об'єктивну реальність, що притаманна сучасному етапові управління макроекономічними процесами. Проблема державного управління полягає в тому, щоб забезпечити мінімальний рівень тіньової економічної діяльності в країні. Для цього потрібно дотримуватись оптимального режиму оподаткування. [7]

Проектом Податкового кодексу України 2000 року (надалі -проектом) щодо податку на прибуток підприємств передбачено: зниження ставки податку порівняно з існуючим до 20%; зменшення кількості загальнодержавних податків до 13 і місцевих податків до - 10; запропоновано нові підходи до визначення валового доходу, валових витрат виробництва та обігу, оподаткування операцій особливого типу, порядку визначення амортизаційних відрахувань.

На розвиток підприємництва значний вплив має величина податку на додану вартість. Рекомендації ЄЕС пропонують установлювати ПДВ у межах 14-20%. У проекті Податкового кодексу України запропоновано знизити ПДВ до 17%. Слід зауважити, що одночасно потребують спрощення процеси нарахування ПДВ, установлення дати виникнення податкових зобов'язань, дати зарахування коштів від покупців і низку інших питань організаційного характеру, які на теперішній час ускладнюють процеси контролювання прозорості для визначення своєчасності і повноти сплати ПДВ.

Значно відрізняється від чинного законодавства проект за податковим навантаженням щодо податку на доходи фізичних осіб. Уточнено склад валового доходу, змінено ставки податку і шкалу оподаткування в бік їх спрощення і скорочення, передбачено індексацію доходів. Зокрема, змінено рівень мінімальної величини доходу громадян, з якої не стягуються податки, зі 17 до 118 грн. Крім цього, запропоновано зміни в шкалі оподаткування: замість шести ставок оподаткування: нульова; 10%; 15%; 20%; 30%; 40%, запропоновано три такі: нульова ставка - з доходу до 118грн; 10% -з доходу до 540 грн; 20% - з доходу понад 540 грн у місяць. Упровадження заходів, передбачених проектом, сприятиме зростанню доходів населення та підвищенню його платоспроможності.

Низький рівень доходів більшості населення України зумовлює незначну частку прибуткового податку з громадян у державному бюджеті. Отже, наближення до цивілізованих країн у напрямі підвищення ролі прибуткового податку з громадян у державному бюджеті потребує реалізації заходів, спрямованих на підвищення оплати праці, піднесення життєвого рівня в країні.

Особливою групою непрямих податків є митні збори. При визначенні стимулюючої ролі мита потрібно виходити з того, що цей податок має виробничо-стимулюючу функцію. У теперішніх умовах господарювання фіскальна функція мита повинна відходити на другий план, питома вага мита в загальних податкових надходженнях - знижуватися. Мито, як правило, у розвинутих країнах стягується з товарів, які імпортують. Метою оподаткування стає таке: захист вітчизняного виробника від конкуренції аналогічних імпортних товарів; стимулювання імпортера з метою створення ним на території країни підприємств з виробництва продукції, яку він раніше ввозив; антидемпінгові митні збори, які в кілька разів перевищують звичайні і стягуються з імпортних товарів, які продають за цінами, нижчими за світові (або нижчими за внутрішні ціни країни-імпортера).

Для посилення стимулюючого впливу податків на розвиток підприємництва використовують такий важіль, як пільгове оподаткування. Стимулювання підприємницької виробничої діяльності шляхом уведення податкових пільг визначено одним із принципів оподаткування і побудови системи оподаткування, регламентованих Законом України «Про систему оподаткування».

Проектом Податкового кодексу України встановлено податкові пільги шляхом збільшення бази оподаткування, запровадження знижених податкових ставок, податкового кредиту (зменшення нарахованих сум податків), звільнення від сплати податків, надання відтермінування (розстрочення) у сплаті податків, зниження рівня тіньової економічної діяльності.

Так, порівнюючи з чинним Декретом Кабміну України «Про прибутковий податок з громадян» (1992 p., з наступними законодавчими змінами), проектом введено податкові соціальні пільги: пільгове оподаткування доходів від операцій з продажу, обміну та інших видів відчуження нерухомого майна; успадкування майна або дарування платникові податку, іпотечного кредитування. Пільгове оподаткування доходів від цих операцій спрямоване на соціальний захист бідніших верств населення, надання соціальних гарантій із реалізації прав власності населення, захист людей похилого віку.

Уведені проектом податкові соціальні пільги зменшують суми нарахованого податку для фізичних осіб певних категорій, а саме: низькооплачуваних (до 540 грн на місяць); тих, хто має дітей до 16 років; є інвалідом, постраждалим від чорнобильської катастрофи, війни, концтаборів тощо. Такі пільги спрямовані на соціальну підтримку незахищених категорій населення, поліпшення демографічної ситуації в Україні, враховують стан здоров'я населення.

Одночасно в проекті знайшла відображення концепція реформи оподаткування щодо розширення кола платників податків за рахунок скорочення значної кількості податкових винятків і пільг. Відмова від податкових пільг стосується передусім фізичних осіб за їх професійною та галузевою належністю.

Посилення стимулюючого впливу оподаткування на розвиток підприємництва неможливе без створення податкового правового поля. Законодавча стратегія у сфері оподаткування повинна враховувати сучасні тенденції оподаткування - внутрішні та зовнішні. Для теперішніх умов господарювання характерний розвиток національних держав, укріплення зовнішньоекономічних зв'язків, глобалізація економічних процесів. Податкове право повинно охоплювати три кардинальні пріоритети: формування національної доктрини податкового права, міжнародне та зовнішньоекономічне правове регулювання оподаткування.

У цілому слід констатувати, що в Україні відбуваються кардинальні зміни в системі оподаткування в напрямах наближення до вимог міжнародних стандартів. Однак кризовий стан економіки знижує результативність змін і вимагає постійного поглибленого дослідження та обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності функціонування вітчизняної системи оподаткування з метою розвитку підприємництва. [4]

Податкове законодавство повинно сформулювати нові норми та принципи правової поведінки підприємницьких структур і державних податкових органів, заснованих на чесній співпраці, таких, що відповідають ринковій економіці.

Держава, як законотворчий орган, формує законодавчу базу у сфері оподаткування юридичних і фізичних осіб, виходячи з макроекономічної політики. Податкова адміністрація, як орган виконавчий, спрямовує свої функції на організацію і контроль виконання законів у сфері оподаткування, доводячи до платників податків основні законодавчі акти, роз'яснюючи державну політику у сфері оподаткування, надаючи допомогу платникам податків юридичного та організаційного характеру. У функції платників податків входить своєчасне і повне виконання чинного законодавства щодо сплати податків.

Підсумовуючи, слід зауважити таке.

Вхід України у світовий економічний простір потребує приведення вітчизняної системи оподаткування до європейських і загальносвітових стандартів при збереженні пріоритетів національного економічного зростання. Система оподаткування повинна будуватися на моделі економічного зростання країни, заснованій на активному використанні державних регулюючих механізмів, і бути провідним важелем державного регулювання розвитку підприємництва.

Для досягнення Україною податкової конкурентоспроможності вдосконалення системи оподаткування потрібно вести у напрямі посилення стимулюючого впливу податків на економіку.

Стимулююча функція податків повинна реалізовуватися в межах державної економічної політики, за її головними принципами: системність, комплексність, цілеспрямованість, рівноправність у реалізації інтересів держави та підприємницьких структур; відповідати напрямам соціально-економічного розвитку держави та сприяти досягненню її глобальних цілей.

Посилення стимулюючої функції оподаткування передбачає необхідність досліджувати й оцінювати ефективність функціонування системи оподаткування з позицій системного підходу: як підсистеми державного управління економікою, комплексної взаємодії різних форм і видів оподаткування, взаємозалежності всіх елементів податкової системи.

Основним завданням податкової політики України щодо збільшення повноти та ефективності прояву стимулюючої функції податків слід вважати створення відповідних умов для її реалізації. А саме: узгоджувати інтереси платників податків і держави, удосконалювати структуру податків, дотримуватися раціональних меж оподаткування, знижувати податкове навантаження, створювати інституційне правове поле для розвитку підприємництва.

Стимулюючу функцію оподаткування забезпечуватимуть компромісні засади взаємовідносин держава - платники податків, активна участь платників податків і суспільства в цілому в розробленні та прийнятті законодавчої бази з питань оподаткування.

Структура оподаткування для посилення стимулюючого впливу податків повинна змінюватися шляхом зниження питомої ваги непрямих податків. Зниження податкового тиску повинно відбуватися на компромісних засадах, ураховуючи інтереси платників податків і держави шляхом використання прямих і непрямих важелів впливу держави. Більш ліберальними слід вважати непрямі важелі впливу (розширення бази оподаткування, наведення порядку в підприємницькій діяльності, зниження рівня тіньової економіки в державі). Система оподаткування потребує встановлення оптимального режиму оподаткування за всіма видами податків.

В Україні відбуваються кардинальні зміни в системі оподаткування шляхом наближення до вимог міжнародних стандартів. Однак стан економіки знижує результативність реалізації таких напрямів. Це вимагає поглибленого дослідження та обґрунтування заходів підвищення ефективності функціонування вітчизняної системи оподаткування. [7]

3. Податкова політика держави у регулюванні економічного зростання України

Ефективна діяльність держави та реалізація її основних функцій неможливі без налагодженої соціально-економічної політики, одне з чільних місць у якій належить саме фіскальній політиці. Акумулюючи з допомогою податкових надходжень значні фінансові ресурси, держава таким чином стимулює розвиток господарської діяльності, опікується малозабезпеченими верствами населення, забезпечує трудовий потенціал, а також суттєво впливає на стан і розвиток науково-технічного прогресу суспільства. [4]

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях радикальних економічних реформ. Це був період становлення податкової системи, в основу якої було покладено класичну схему оподаткування, характерну для економічно розвинутих країн. Застосування такого шаблону в умовах перехідного періоду в Україні призвело до виникнення низки суттєвих проблем: збільшення кількості збиткових підприємств, зростання безробіття, ускладнення соціально-економічної ситуації в країні. Це зумовлене тим, що акцент у податковій політиці робиться на фіскальній функції, а її регулювальна та стимулювальна функції мінімізовані. Тому проблема оптимізації податкової політики залишається однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і побудови фундаменту для економічного зростання України. Як свідчить практика, сьогодні немає інших аспектів економіки, які б настільки серйозно критикувалися суб'єктами господарської діяльності. Відтак теоретично доведено, що податкові вилучення в розмірі 30--40% реальних доходів платника -- це межа, при перевищенні якої починається процес скорочення його заощаджень та інвестицій в економіку.

Якщо ж ставки податків і їхня кількість досягають такого рівня, що змушує платників віддавати понад 40% своїх доходів, то втрачається стимул до ефективнішої господарської діяльності і розширення виробництва.

Розглянемо деякі показники, що відображають динаміку надходжень бюджету за обмежений термін (див. табл.1). [2]

Таблиця 1.

Динаміка податкових надходжень і податкових платежів

за період із 1996 до 2001 року (млрд. грн.)

Роки	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Показники
Усього	У	%	У	%	У	%	У	%	У	%	У	%
	21,4	100	24,14	100	23,56	100	28,5	100	31,93	100	36,3	100
Непрямі податки	Податок на додану вартість	5, 8	27	6,7	28	5,9	25	7,6	27	6,4	20	6,6	18
	Акцизний збір	-	-	-	-	1.0	4	####	6	01.сен	6	1,9	5
	Інші	6,67	31	7,54	31	6,16	26	7,54	26	8,33	26	11	30
Прямі податки	Податок із прибутку підприємств	5,5	26	5,7	24	5,9	25	6,3	22	7,7	24	6,2	17
	Прибутковий податок із громадян	2,6	12	3,2	13	3,5	15	4,4	15	6,3	20	9,1	25
	Плата	0,8	4	1.0	4	1,1	5	####	4	#####	4	1,5	5
	(податок} за землю

Як видно з таблиці, загальна сума податкових надходжень починаючи з 1996 року збільшується. Детальніший аналіз податкових надходжень свідчить, що основними складовими системи оподаткування, які формують державний бюджет, є податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, податок із прибутку, а також прибутковий податок із громадян.

Зауважимо, що зростання частки цих надходжень було позитивним моментом. Адже відомо, що в умовах ринкової економіки зазначені податки е основними наповнювачами бюджету.

Так, у 1996 році частка надходжень саме від цих податків щодо загальне податкових надходжень становила 65%, аналогічною була їхня частка і в наступному poцi. В 1998 році цей показник зріс на 4% і становив 69% від загальної суми надходжень. У 1999 році частка цих податків становила також 69%, а в 2000 році -- 70% і лише у 2001 році цей показник знизився на 5% і становив 65%, що все одно перевищує половину всіх податкових надходжень до Державного бюджету України, як видно з діаграми (див. рис. 1).