Податкова політика держави

Не менш важливе значення має проведення детальнішого аналізу динаміки цих податків. [2]

Так, до державного бюджету у 1997 році було мобілізовано 24,14 млрд. гри,, що на 2,77 млрд. грн. (або на 13%) більше, ніж у попередньому році; в 1998 році надходження зменшилися на 3% порівняно 3-1997 роком; у 1999 році цей показник збільшився на 21% порівняно з попереднім; у 2000 році сума надходжень збільшилася на 12%; а в 2001-му -- на 14% порівняно з 2000 роком.

Рис. 1. Динаміка частки податкових надходжень

(ПДВ, A3, податку на прибуток, прибуткового податку з громадян) до Державного бюджету України за період із 1996 до 2001 року.

Аналізуючи динаміку надходжень непрямих податків за зазначений періоді бачимо, що податкові надходження з ПДВ зросли в абсолютних величинах за рахунок стабілізації виробництва і розмірів бази оподаткування. Питома вага цього податку в загальній сумі податкових надходжень, як свідчить динаміка останніх років, зменшується на противагу зростанню абсолютної величини. Це пояснюється насамперед зміною структури податкових надходжень, адже останніми роками вектор оподаткування зміщується саме у бік прямого оподаткування. Порівняно з ПДВ динаміка абсолютної суми акцизного збору і його частка протягом аналізованого періоду залишається більш-менш стабільною. [2]

Надходження акцизу до державного бюджету порівняно рівномірне згідно з арифметичною прогресією, тобто відбувається стабільне нарощування цього платежу в межах 1% щороку і, в основному, за рахунок збільшення ставок акцизного збору.

Акцизний збір, так само як і ПДВ, один із непрямих податків, отже, він входить до ціни товарів і сплачується у кінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів. Акцизний збір, введений в Україні у 1992 році, разом із податком на додану вартість замінив податки з обороту й продажу.

Зазначимо, що акцизний збір і ПДВ по-різному впливають на процеси ціноутворення, причина цього полягає як у неоднакових базах оподаткування, так і в різних ставках оподаткування. Так, акцизний збір набагато менше впливає на загальний рівень цін у країні, бо перелік підакцизних товарів обмежений, на відміну від ПДВ, яким оподатковуються майже всі товари, роботи й послуги. З іншого боку, уніфікація ставок ПДВ робить його нейтральнішим щодо ринкового механізму ціноутворення, тому що при стягненні цього {податку його тягар розподіляється на всі групи товарів, не порушуючи структури ринкових цін. Диференціація ж ставок акцизного збору та їхній значний розмір зумовлюють суттєвий вплив останнього на структуру ринкових цін, що негативно сприймається прихильниками ринкових методів регулювання економіки. Введення досить високих ставок акцизного збору дає змогу обмежувач ти споживання деяких товарів, зокрема алкогольних і тютюнових виробів, тобто за допомогою диференційованих ставок держава може вплинути на структуру споживання.

Проаналізуємо тепер детальніше грошові надходження до бюджету прямих податків на прикладі податку з прибутку підприємств та організацій. Як видно з таблиці, динаміка надходжень податку з прибутку має дещо іншу специфіку, Абсолютний показник надходжень цього податку в 1997 році становив 5,7 млрд. грн., що в 1,03 разу більше, ніж у 1996 році. У 1998 році сума абсолютних показників податку з прибутку становила 5,9 млрд. грн., тобто в 1,03 разу більше, ніж у попередньому, а питома вага, у свою чергу, зменшилася приблизно в 1,4 разу. В 1999 році порівняно з 1998 роком показник абсолютної суми збільшився в 1,1 разу, в той час як частка цих надходжень зменшилася в 1,1 разу; в 2000 році абсолютний показник знов зростає в 1,2 разу, так само як питома вага; в 2001 році показник абсолютної суми податку з прибутку зменшується в 1,3 разу, а питома вага -- в 1,5 разу. Щодо прибуткового податку з громадян, то тут починаючи з 1996 року простежується тенденція до збільшення обох показників, що можна побачити на діаграмі (див. рис. 2, 3). [2]

Рис. 2. Питома вага надходжень прибуткового податку з громадян до бюджету за 1996--2001 роки.

Рис. 3. Динаміка надходжень прибуткового податку з громадян до бюджету

за 1996--2001 роки.

Така ситуація деякою мірою відображає стабілізацію національної економіки, що проявляється, у свою чергу, у зростанні абсолютних сум індивідуальних прибутків громадян, збільшенні заробітної плати, регулярному її отриманні не лише в приватних, а й у державних установах, організаціях і на виробництві.

Податкове законодавство в Україні сформоване на засадах успадкованої командно-адміністративної системи. Основи вітчизняної податкової політики розроблялися під пресингом обставин без відповідного наукового й аналітичного обґрунтування наслідків запровадження різних податків і розміру їхніх ставок.

Проблема формування ефективної податкової політики -- одна з найактуальніших у період становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у міжнародний ринок, її розв'язання має здійснюватися шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в Україні законодавчої бази, так і здобутого у світі досвіду у сфері оподаткування, у напрямі запровадження такої податкової політики, яка гарантувала б або хоча б не гальмувала розвитку економіки.

Нині податкова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємств у розвитку власного виробництва і підвищенні його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової політики держави.

Податків не люблять платити всі, й це характерно для будь-якої країни. Але в Україні багато хто не сплачує податків не тільки тому, що вони великі, несправедливі та їхня сума не відповідає тій користі, що отримується від держави. Закони, які регламентували податкову систему в Україні, увесь час змінювалися з метою їхнього узгодження з процесами, які мали місце у житті суспільства, за відсутності єдиної податкової політики. За таких умов суб'єкти господарювання й фізичні особи опиняються в критичному стані -- більшість громадян у державі просто не в змозі встигнути за змінами, вони не знають, які саме, коли і за яким механізмом мають сплачувати податки. Усе це -- вражаючі наслідки недосконалості й неефективності чинної податкової політики. Тому виникає гостра потреба проведення податкових реформ у відповідності з економічною доктриною, що, безумовно, стане ефективним поштовхом до позитивних зрушень та економічного зростання національної економіки. [2]

Висновки

У будь-якій країні світу податкова система є інструментом державного впливу на діяльність юридичних і фізичних осіб, складовою державної політики, спрямованої на акумуляцію фінансових ресурсів державного бюджету, його розподіл і перерозподіл між окремими суб'єктами національної економіки. Практично кожна держава розробляє і впроваджує свою систему оподаткування відповідно до потреб державного бюджету, реальної економічної ситуації в країні, можливостей платників податків, перспектив розвитку національної економіки тощо.

Попри специфічність ситуації в кожній країні, наявність різних факторів, які беруться за основу побудови державної системи оподаткування, можна виділити типові принципи побудови раціональної системи оподаткування та її функції в забезпеченні ефективного розвитку національної економіки. На теперішньому етапі розвитку системи оподаткування розвинутих держав світу прийнято виділяти такі функції податків: фіскальна, розподільча, регулююча, стимулююча.

Аналіз принципів побудови вітчизняної системи оподаткування та порівняння їх із розвинутими зарубіжними країнами показали, що вони цілком відповідають кращим досягненням світової економіки. Проблема полягає в тому, що жоден з принципів оподаткування підприємницької діяльності, що задекларований у чинному законодавстві, і зокрема в Законі України «Про систему оподаткування», на практиці не реалізується в повному обсязі. Численні порушення мають місце як з боку платників, так і збирачів податків. Отже, шукати шляхів удосконалення вітчизняної системи оподаткування підприємницької діяльності потрібно в організаційних напрямах удосконалення відносин державних податкових структур з платниками податків, включаючи поліпшення податкової дисципліни, дотримання чинного законодавства тощо.

Порівняльний аналіз різних систем оподаткування підприємницької діяльності показав, що в Україні сформувалася специфічна ситуація, коли податковий тиск лягає в основному на плечі виробників, у той час як у розвинутих країнах світу - на споживачів продукції та послуг. При цьому в умовах кризової ситуації та дефіциту державного бюджету ДПА України намагається реалізувати політику посилення податкового тиску на функціонуючі підприємницькі структури. У результаті підприємці, не погоджуючись із такою політикою, намагаються шукати шляхів ухилення від податків. Це, у свою чергу, спонукає до посилення контролю з боку податкових структур, збільшення кількості перевірок тощо. У результаті в країні склалася ситуація, коли податки сприймаються як негативна акція тиску держави на підприємницьку діяльність.

Низький рівень оплати праці є причиною того, що прибутковий податок з населення не забезпечує значних надходжень до державного бюджету. На теперішній час частка таких надходжень є значно нижчою, ніж у розвинутих країнах світу. Високі нарахування на Фонд оплати праці (ФОП) спонукають підприємців-власників шукати шляхів їх зниження. Досить часто це досягається за рахунок використання різних бартерних операцій, натуральних форм оплати праці тощо. У результаті держава несе збитки, а весь тягар лягає на ті структури, які справно сплачують усі податки. Необхідність зниження податкового тиску на оплату праці не викликає заперечень з боку владних структур і платників податків. Однак практично ця проблема не вирішується. Аналогічна ситуація сформувалася стосовно оподаткування прибутків підприємницьких структур. На теперішній час норматив оподаткування прибутків досить високий. При цьому застосовується велика кількість пільг і послаблення вимог до сплати податку з прибутку. В результаті підприємці-власники шукають шляхів уникнення від оподаткування. Понад 50% працюючих на теперішній час підприємств є збитковими.

Дослідження показали, що вимагають перегляду практично всі нормативи оподаткування підприємницької діяльності. Концептуальною основою у формуванні механізму вдосконалення вітчизняної системи оподаткування підприємницької діяльності повинен стати напрям підвищення ролі стимулюючої функції податків. Це означає, що величина кожного з видів оподаткування повинна формуватися в певних межах, які забезпечують заінтересованість підприємців-власників і найманих працівників в ефективній праці, розширенні підприємницької діяльності та наповненні державного і місцевого бюджетів.

Розв'язання проблем, які з'явились у сфері оподаткування підприємницької діяльності, виходять за межі системи оподаткування і потребують кардинальних змін в економічній політиці держави в цілому. Зокрема:

– необхідно підняти мінімальний рівень оплати праці,зробити його обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання і посилити державний контроль за його дотриманням;

– знизити податковий тиск на оплату праці високооплачуваних працівників, забезпечивши тим самим їх заінтересованість у зростанні заробітків;

– підвищити величину неоподатковуваного мінімуму, привести її у відповідність з реальною ситуацією в країні;

– сформувати новий психологічний клімат у країні, в якому віддається шана платникам податків як основним наповнювачам державного бюджету, а не чиновникам, які зосереджують свої зусилля на збиранні податків.

Список використаної літератури

1. В.В. Войтенко “Вплив податково-бюджетної системи на розвиток економіки”// Формування ринкових відносин в УКРАЇНІ: збірник наукових праць. Вип.2(21)/Наук.ред. І.К. Бондар. - К., 2003. - 109с.

2. Василевська Г.В. Податкова політика у регулюванні економічного зростання //Фінанси України №2 2003

3. Государственное регулирование рыночной экономики: Учебн.пособие. - 2-е изд. - М:Дело, 2002. - 280с.

4. Державне управління в Україні. Навчальний посібник. За заг.ред.д.е.н., проф. В.Б. Авер'янова. Київ.-1999.- 265с.

5. І. Михасюк, А. Мельник,М. Крупка, З. Залога. Державне регулювання економіки. - ЛНУ ім. Франка, Львів: “Українські технології”, 1999. - 640с.

6. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки. - К.: " Наукова думка", 1994.

7. Смовженко Т.С. Державна політика сприяння розвиткові підприємництва: Монографія/Інститут регіональних досліджень НАН України. - Львів: Вид-во ЛБІ НБУ, 2001. - 464с.

8. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2001. -362с.

9. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч.посібник. - К.:МАУП,2000.-176с.