Цінні папери : зміст, класифікація, економіко-статистичні показники обігу

Цінні папери розрізняються: за змістом, за особою боржника, за способом визначення уповноваженої особи.

За змістом цінні папери поділяються на товарні та грошові.

Товарні цінні папери посвідчують право їх держателів на цінності, виражені у реальних речах (товарі). Товарні цінні папери ще називають товаророзпорядчими документами, оскільки при передачі такого паперу іншій особі володілець цього паперу розпоряджається зазначеним у папері майном. До товарних цінних паперів відносяться: коносамент, накладна, деякі приватизаційні папери тощо.

Слід підкреслити, що перелік цінних паперів, наведений у ст. З Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", не є вичерпним, адже в ньому не вказані такі документи, порядок випуску та обігу яких врегульований іншими нормативними актами України і які віднесеш до цінних паперів світовою практикою. Зокрема, до таких цінних паперів відносяться коносаменти та чеки.

Грошові цінні папери виражають право їх держателів на цінність у вигляді певної суми грошей. Держатель грошового цінного папера має право на отримання грошової суми, що визначена в ньому. До грошових паперів належать: акції, векселі, чеки, ощадні сертифікати та ін.

Цінні папери за своїми емітентами, що випускають їх і зобов'язані здійснити передбачень в них дії, поділяються на: державні; випущені за рішенням місцевих рад народних депутатів; приватні

Державні цінні папери випускаються державою Це, наприклад, приватизаційні папери, казначейські зобов'язання. Державні цінні папери гарантовані усіма активами держави

До цінних паперів, що випускаються за рішенням місцевих рад народних депутатів, відносяться облігації місцевих позик, гарантовані майном відповідних адміністративне-територіальних утворень.

До приватних цінних паперів відносяться ті папери, що випускаються приватними особами (акції акціонерних товариств, облігації підприємств тощо). Цінні папери, що випускаються в обіг приватними особами, гарантовані виключно майном цих осіб.

В залежності від способу визначення уповноваженої особи, яка є власником цінного папера, останні поділяються на іменні, ордерні та цінні папери на пред'явника. В залежності від того, до якого із цих видів належить Цінний папір, визначається спосіб його передачі.

Іменним цінним папером є такий документ, в тексті якого зазначений його власник. Однак для легітимації володільця цінного папера у якості суб'єкта права необхідно, щоб його ім'я було зазначене не лише у тексті цінного папера, а й у реєстрі власників Іменних цінних паперів. Зокрема, у Законі України "Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" вказано, що права на участь в управлінні на одержання доходу тощо, тобто як майнові, так і особисті права), які випливають із іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. На наш погляд, досить точно поняття іменного цінного папера було дане М.М. Агарковим, який визначав іменний цінний папір як документ, який легітимує свого утримувача у, якості суб'єкта зазначеного v ньому права, якщо він визначений у якості такого як в тексті документа, так і в книзі зобов'язаної особи (реєстрі).

Іменні цінні папери можуть переходити від одних до інших осіб, однак це пов'язане з виконанням певних формальностей. Так, для передачі іменного цінного папера необхідно поставити на ньому передавальний запис і внести відповідні зміни до реєстру власників іменних цінних паперів. Крім того, можуть встановлюватись обмеження чи навіть заборона щодо передачі іменних документів як у законодавстві, так і в самих цінних паперах. Зокрема, іменним цінним папером, що не підлягає обігу, а його продаж відчуження) іншим особам визнається недійсним, є іменний ощадний сертифікат.

До іменних цінних паперів можуть відноситись: акції, ощадні сертифікати, облігації.

Ордерним цінним папером є такий документ, держатель якого є легітимованим у якості суб'єкта зазначеного у ньому права, якщо на ньому зупиняється безперервний ряд передавальних записів. Із даного визначення можна зробити висновок, що ордерні цінні папери передаються шляхом вчинення на них передавального запису - індосаменту, який може бути іменним або бланковим. При вчиненні іменного індосаменту вказується ім'я особи, що передає цей документ (індосант), а також ім'я набувача (індосата). У разі ж передачі ордерного цінного папера шляхом вчинення бланкового передавального запису індосанту достатньо просто поставити у документі свій підпис. Держатель ордерного цінного папера, до якого він перейшов через бланковий індосамент, може у будь-який час вписати своє ім'я у документ.

Таким чином, держателю ордерного документа надана не обтяжена особливими формальностями можливість передачі прав по цінному паперу. Слід підкреслити, що кожний індосант по ордерному цінному паперу відповідає не тільки за дійсність права, яке він передає разом з документом, але й за його здійснення. Найбільш поширеними ордерними цінними паперами є коносамент і вексель.

Однією із основних відмінностей між іменними і ордерними цінними паперами є те, що при передачі іменного цінного папера відчужувач відповідає лише за дійсність права, яке випливає із документа, а при передачі ордерного цінного папера відчужувач (індосант) відповідає не тільки за дійсність права, яке випливає з документа, але й за його здійснення. Держатель ордерного цінного папера може звернутись до кожного індосанта з вимогою задоволення прав, які посвідчуються цінним папером.

Під цінними паперами на пред'явника розуміють папери, володіння якими безпосередньо забезпечує можливість здійснення виражених у них прав. Здійснити право за цінними паперами на пред'явника може особа, що його пред'явить.

Цінні папери на пред'явника відрізняються від іменних та ордерних за такими ознаками:

1) вони випускаються без зазначення особи, яка має право на цінність за документом, а суб'єктом виражених у них прав визначають свого держателя, який пред'являє їх зобов'язаній особі;

2) вони передаються шляхом простої передачі документа новому держателю.

1.3 Основні види цінних паперів

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено Законом України “Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів” або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів. Відновлення втрачених іменних цінних паперів провадиться державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що випустили ці папери.

Спадкоємство цінних паперів здійснюється відповідно до цивільного законодавства України.

Тому цінні папери мають такі фундаментальні властивості:

Ринковість - це здатність цінних паперів купуватися та продаватися на ринку, бути самостійним платіжним засобом, а також об'єктом інших цивільних відносин (позики, спадщини, дарування, гарантії тощо).

Дохідність - це властивість цінних паперів бути засобом збереження і нагромадження багатства.

Ризикованість - це властивість цінних паперів завдавати їх власникам грошових витрат через зменшення своєї дохідності з різних причин.

Ліквідність - це властивість цінних паперів швидко перетворюватися на гроші без великих втрат для власника.

Спекулятивність це можливість цінних паперів стати об'єктом спекуляції.

Стандартність - по-перше, це відповідність зовнішнього оформлення цінних паперів єдиним законодавчо визначеним вимогам (при цьому цінні папери можуть існувати як у матеріальному вигляді, так і в дематереалізованій формі як записи на рахунках); по-друге, це однаковість правових наслідків для суб'єктів ринку щодо операцій із цінними паперами окремих груп і видів.

Ринок цінних паперів може функцію вати лише за наявності емітентів, зацікавлених у мобілізації вільних коштів; інвесторів, що мають вільні кошти шукають вигідного їх розміщення; посередників, що забезпечують обмін зобов'язань (цінних паперів) емітентів на кошти інвестора. Саме емітенти, інвестори та фінансові посередники при укладанні угод є основними суб'єктами операцій на ринку цінних паперів, забезпечуючи переливання капіталу зі сфери вільних фінансових ресурсів у сферу фондових цінностей.

Емітент цінних паперів (далі - емітент) - держава в особі уповноваженого органу, юридична особа і у випадках, передбачених законодавством, фізична особа. Емітент від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Емітент повинен усі зобов'язання, що виникають у зв'язку з випуском цінних паперів, виконувати в строки і в порядку, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства України, а також рішеннями про випуск цінних паперів. Права і обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі.

Іншими словами емітент - це юридична особа, яка від власного імені випускає цінний папір і несе зобов'язання згідно з умовами його випуску. Емітентами в Україні можуть бути підприємства (випускають переважно облігації, векселі), товариства (акції, облігації), держава (казначейські зобов'язання, облігації), кредитно-фінансові установи (депозитні сертифікати, векселі) муніципальні органи (облігації).

Інвестор - це категорія учасника фондового ринку, що має вільні кошти і намагається вкласти їх з метою отримання доходу (відсотків). Покупцями цінних паперів є як індивідуальні, так і інституційні інвестори (юридичні особи). Індивідуальними інвесторами є фізичні особи як резиденти, так і нерезиденти.

Основні інституційні інвестори:

1. Інституційні інвестори, які здійснюють переважно прямі інвестиції в обмежене коло підприємств.

- Холдингова компанія. Це головна компанія будь-якої фінансової монополії, що володіє контрольним пакетом акцій дочірніх підприємств і спеціалізується на управлінні.

- Фінансова група. Це об'єднання підприємств, пов'язаних в одне ціле системою взаємної участі. На відміну від холдингу фінансова група не має головної фірми, що спеціалізується на управлінні.

- Фінансова компанія. Це корпорація, що фінансує вибране за певним критерієм коло інших корпорацій і не здійснює диверсифікацію вкладень, як властива, наприклад, інвестиційній компанії, і не володіє контрольними пакетами акцій корпорацій, які фінансує.

2. Інвестиційні інвестори, які здійснюють великі інвестиції, не дотримуючись певного, наперед вибраного комплексу об'єктів інвестування.

- Інвестиційна компанія. Формує капітал за рахунок акумуляції коштів дрібних інвесторів. Її єдиним видом діяльності є формування портфелів цінних паперів. Інвестиційна компанія, що управляє капіталом вкладників за їх довіреністю, називається трастом. Якщо компанія має лише один портфель інвестицій, вона вважається інвестиційним фондом.

- Страхові та пенсійні фонди.

3. Інституційні інвестори, які здійснюють великі (диференційовані) інвестиції, але не мають стабільного портфеля цінних паперів.

- інвестиційні дилери (торгівельні компанії, інвестиційні банки, фондові доми та ін.). Прагнуть отримати прибуток шляхом спекулятивної гри на зміні вартості фондових інструментів. Фактично останню групу можна зарахувати і до фінансових посередників.

- Фінансові посередники - це компанії, що надають професійні послуги, опосередковуючи діяльність між емітентом та інвестором з метою отримання прибутку. Вони є професіоналами фондового ринку, що спеціалізуються на роботі з цінними паперами, здійснюють посередницьку діяльність з випуску й обігу цінних паперів, діючи на фондовому ринку за дорученням і за рахунок клієнтів (брокерська діяльність), за власний рахунок (дилерська діяльність), за дорученням емітента у процесі первинного розміщення цінних паперів, а також надають інші послуги (наприклад, управління портфелем цінних паперів, інвестиційне консультування, реєстраційні функції).

Класифікація цінних паперів

Пайові цінні папери - це папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані у його діяльність, але підтверджують участь у статутному фонді й надають власникам право на участь в управлінні справами емітента й отримання частки прибутку у вигляді та частки майна при ліквідації. Зокрема, це акції, інвестиційні сертифікати.

Боргові цінні папери - це папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але не дають права на участь в управлінні справами емітента. Зокрема, це облігації, векселі.

Похідні фінансові інструменти - опціони, ф'ючерси, варіанти - це особливі фондові цінності, що фіксують проміжні права партнерів при укладанні угоди. Вони не дають ані права власності, ані права на отримання доходу, але засвідчують право на купівлю або продаж цінних паперів різних видів (найчастіше акцій).

Відповідно до Закону України “Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів” в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

акції;

облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

облігації місцевих позик;

облігації підприємств;

казначейські зобов'язання республіки;

ощадні сертифікати;

інвестиційні сертифікати;

векселі;

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову частину у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими. Громадяни вправі бути власниками, як правило, іменних акцій.

Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів.

По акціях на пред'явника у книзі реєструється їх загальна кількість.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання фіксованих дивідендів незалежно від коливання прибутку, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Привілейовані акції бувають слідуючих видів:

- кумулятивні (найпоширеніші) - передбачають накопичені, але не оголошені дивіденти. Сплачуються до сплати дивідентів за звичайними акціями;

- некумулятивні - акціонери можуть втратити дивіденти, якщо рада директорів не оголосила їх сплату;

- з часткою участі - дають змогу власникам отримати додаткові дивіденти понад оголошену суму (тобто передбачають участь у залишку прибутку);

- конвертовані - можуть бути обмінені на певну кількість звичайних акцій за обумовленою ціною; їх курсова динаміка близька до звичайних акцій порівняно з іншими привілейованими акціями;

- зі ставкою дивіденту, що корегується - дивідент на відміну від акцій з фіксованою ставкою змінюється залежно від коливання відсоткових ставок за короткостроковими державними облігаціями (чи іншими фінансовими інструментами);

- відзивні - можуть бути відізвані (викуплені) емітентом за ціною з навдбавкою до номіналу.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

Джерелом нарахування дивідендів є прибуток, що лишився в розпоряджені підприємства після оподаткування, або інших, передбачених установчими документами джерел до яких відноситься в першу чергу рах. №44 «Нерозподілені прибутоки (непокриті збитки)».

Сума дивідендів визначається як результат від множення маси дивіденду на частку державного майна, переданого до Статутного капіталу, тобто внесений Статутний капітал.

Розрахунок дивідендів здійснюється за формулою

Д= Пп. - (П+В+Рк+Іф)

Де Д - дивіденди, грн..

Пп. - прибуток підприємства,

П - податки,

В - витрати на утримання акціонерного товариства,

Рк - Резервний капітал ( не менше 25% Статутного капіталу)

Іф - інвестиційний фонд на розвиток і розширення виробництва.

Дивідендна ставка (Дс), %

Дс + Пді / Ск х 100,

Де Пді + Пд. - податок на всю масу дивідендів,

Ск - Статутний капітал.

Дивіденд акціонера (Да), грн..

Да + Анв х Дс х Ка

Де Анв - номінальна вартість акції, грн..

Ка - кількість акцій, що належать акціонерові, шт..

Вартість акції після сплати дивідендів (Ад):

Ад + Дс/П% х Анв,

Де П% - позиковий процент

Розрахунок дивідендної ставки здійснюється за формулою

Дс + (Мді - Мапа) / (Сфк - Ав),

Де Мді - маса дивідендів без податку,

Скк - Статуний капітал на кінець фінансового року, за який сплачуються дивіденди,

Ав - віртість акцій, викуплених і не розміщених серед акціонерів

Нараховану суму дивідендів підприємства відображають проводкою:

Дебет рахунка № 44 «Нерозподілені прибутки», субрах. №443 «Прибуток використаний у звітному періоді»

Кредит рахунка № 67 «Розрахунки з учасниками»

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 процентів статутного фонду акціонерного товариства.

Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.

Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України, а також статутом акціонерного товариства.

Акція є неподільною. У разі, коли одна і та ж акція належить кільком особам, усі вони визнаються одним власником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника.

Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного товариства.

Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство). Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, коли попередні випуски акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної.

Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства.

Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.

Облігація - борговий цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента ( якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігації таких видів:

а) облігації внутрішніх і місцевих позик;

б) облігації підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.

Умови випуску і розповсюдження облігацій підприємств визначаються цим Законом, іншими актами законодавства України і статутом емітента.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються.

Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позикприймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами. Облігації усіх видів придбаються громадянами лише за рахунок їх особистих коштів.

Підприємства придбають облігації усіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит.

Облігації усіх видів оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою проведено оплату облігацій, їх вартість виражається у гривнях.

Кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх і місцевих позик, направляються відповідно до республіканського і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих рад.

Облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Облігації зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті.

Казначейські зобов'язання України (надалі - казначейські зобов'язання) - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

а) довгострокові - від 5 до 10 років;

б) середньострокові - від 1 до 5 років;

в) короткострокові - до одного року.

Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань приймається Міністерством фінансів України.

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

1.4 Акції як різновид цінних паперів, їх властивості

2.1 Вексельний обіг

Вексель - це цінний папір, різновид боргового зобов'язання, складеного в строго визначеної формі, що дає безперечне право вимагати сплати позначеної у векселі суми після закінчення терміна на який він виписаний.

Вексель - це строго формальний документ, і відсутність будь-якого з обов'язкових реквізитів робить його недійсним;

- це безумовне грошове зобов'язання, тому що наказ його оплатити і прийняття зобов'язань по оплаті не можуть бути обмежені ніякими умовами;

- це абстрактне зобов'язання, тому що в його тексті не припускаються ніякі посилання на підставу його видачі.

Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші.

Функції векселя:

- оформлення короткострокового кредиту, наприклад, коли постачальник продукції зацікавлений у її реалізації покупцю, але той на час угоди не має необхідних коштів. У цьому разі постачальник у рахунок майбутнього платежу бере з покупця вексель, сума якого з урахуванням платежу і процентів за кредит як правило, перевищує суму товарної угоди;

- платежу дає змогу отримати гроші, не чекаючи строку платежу; його можна продати або закласти в заставу в комерційний банк. Придбавши вексель, банк до настання строку оплати утримує його у себе, стягуючи при цьому певну суму (обліковий процент), тобто купує векселі зі знижкою або з дисконтом. У цьому разі банк перебирає на себе функцію кредитора, в при настанні строку сплати стягує борг з векселедавця;

- контролю за виконанням зобов'язань суб'єктами господарського життя;

- скорочення грошової та кредитної маси в обігу, а отже, і стримування інфляції.

Вексель, будучи засобом оформлення кредиту, що надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки сплати грошей за продані товари, сприяє прискоренню реалізації товарів і збільшенню швидкості обігу оборотних коштів, що приводить до зменшення потреби госпорганів у кредитних ресурсах і в коштах у цілому.

Досягнення відзначеного вище вимагає:

- щоб термін векселя відповідав дійсним термінам реалізації товарів . У противному випадку не гарантується оплата векселя в термін;

- оформлення векселями тільки товарних операцій, що мають метою дійсне пересування реальних цінностей.

У цьому зв'язку цілком неприпустимим є так називані приятельські і бронзові векселя, тому що нічого спільного з фактичними операціями вони не мають. У їхній основі лежить прагнення одержати дешевий кредит у третьої особи, шляхом виписки векселів один на одного ( приятельські векселя ) або виписки векселів на вигаданих осіб ( бронзові векселя).

Встановлення факту виписки безтоварного векселя можливо тільки при інформованості про взаємовідносини між векселедавцем і платником, характері їхніх господарських зв'язків або при наданні відразу двох векселів зазначених осіб в один банк.

Можливість передачі векселя за допомогою передатного напису (індосамент) збільшує оборотність векселя і добавляє до функції, що їм виконується, кредитного інструмента ще одну - засіб для погашення боргових вимог.

Векселя бувають прості і переводні.

ПРОСТИЙ ВЕКСЕЛЬ №

______________________________

(валюта платежу) (сума цифрами)

____________________________________ _____________________________

(місце складання) (дата складання)

«____»____________200__р. ми заплатимо проти цього векселя __________________

(найменування чого

______________________________________________________________________________________

кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений)

______________________________________________________________________________________

(валюта) (сума словами)

Підлягає сплати в ___________________________

___________________________________________

(місце платежу)

___________________________________________

(найменування банківської

___________________________________________

Установи)

Простий вексель (соло-вексель) виписується і підписується боржником і містить його безумовне зобов'язання сплатити кредитору певну суму в обумовлений термін і в певному місці.

Відмінність простого векселя від інших боргових зобов'язань в тому, що:

а) вексель може бути наданий із рук в руки по передатному напису.

б) відповідальність за векселем для осіб, що беруть участь у ньому, є солідарною, за винятком осіб, що зробили безобіговий напис;

в) явка в нотаріальну установу для засвідчення підпису не потрібна;

г) при несплаті векселю у встановлений термін необхідно вчинення нотаріального протесту;

д) зміст векселя точно встановлено законом і інші умови вважаються ненаписаними;

е) вексель є абстрактним грошовим документом і в силу цього не забезпечується заставою або неустойкою.

Переводний вексель (тратта ) являє собою письмовий документ, що містить безумовний наказ векселедавця (трансанта) платнику (трансату) сплатити певну суму грошей у певний термін і в певному місці одержувачу третій особі (ремітенту) або за його наказом. Платник стає боржником за векселем після того, як погодиться на його сплату (акцепт). Векселедержатель, що записаний у векселі, називається першим векселедержателем (ремітентом). При подальшому переданні векселя законним векселедержателем є особа, яка гарантує своє право на безперервній кількості переказних записів на векселі (індосаментів).

Головна відмінність переводного векселя від простого, який по суті є борговою розпискою, полягає в тому, що він призначений для переведення, переміщення цінностей із розпорядження однієї особи в розпорядження іншої.

На відміну від простого в переводному векселі беруть участь не дві, а три особи: векселедавець (трасант), векселетримач і платник (трасат).

Основні форми векселів.

Комерційний вексель. Випускається для фінансування торгових чи інших комерційних операцій.

Фінансовий вексель. За цим векселем не стоїть конкретна товарна угода, він оформляє міжбанківські боргові відносини.

Казначейський вексель. Це цінний папір, що емітується державою з метою забезпечення короткострокового фінансування (на 3, 6 чи 12 місяців). Казначейські векселі, що виписуються на пред'явника, переважно фіксують зобов'язання уряду і продаються від його імені банкам, іншим кредитним установам і корпораціям з метою отримання готівки для покриття порочного бюджетного дефіциту.

В умовах сучасної ринкової економіки векселі стали об'єктом купівлі-продажу та формою інвестування капіталу на короткий період з метою отримання доходу, тобто перетворились на особливий вид цінних паперів.

Найпоширенішим способом розрахунків за векселями стало їх інкасування в комерційних банках. Інкасування векселів - це банківська розрахункова операція, за допомогою якої комерційний банк за дорученням клієнта-векселедержателя бере на себе відповідальність за пред'явлення векселя платникові та отримання в зазначений строк належних платежів за відвантажені товарно-матеріальні цінності й надані послуги і зараховує їх на рахунок клієнта. Оплачений вексель повертається боржникові з відповідною поміткою. У разі несплати векселя банк передає його до опротестування, а потім повертає кредиторові.

Облік, або дисконт, векселів полягає в тому, що банк, обліковуючи вексель, негайно сплачує його вартість пред'явникові, а платіж отримує лише з настанням зазначеного у векселі строку. Економічна сутність цієї операції полягає в довгостроковій грошовій реалізації векселя його держателем банку і перетворенні комерційного кредиту на банківський. Процес обліку векселів виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставши векселедержателем, під впливом нерівномірності надходжень і видатків у процесі своєї виробничо-комерційної діяльності відчуває загальну потребу у грошах для розрахунку з власними кредиторами. Сукупність операцій комерційних банків з обліку векселів утворюють обліковий (дисконтний) ринок.

Практика вексельного обігу показує, що вексель є найбільш мобільним і ліквідним цінним папером, що приносить прибуток завдяки наступним умовам:

1. Існує можливість дострокового погашення векселів, що звичайно передбачається всіма банками - емітентами векселів;

2. За допомогою векселів здійснюються безготівкові платежі за товари, що забезпечує прискорення обігу коштів і скорочення готівки ( частіше усього векселя мають період обігу до 3-х місяців).

3. Вексель відіграє роль універсального платіжного засобу завдяки можливості передачі іншим особам за допомогою передатного напису (індосаменту).

4. Вексель можна використовувати як засіб обертання.

Заборгованість за розрахунками з покупцями, замовниками та іншими дебіторами, забезпечену одержаними векселями, підприємством обліковується на рахунку № 34 «Короткострокові векселі одержані». Аналітичний облік векселів одержаних ведеться за кожним одержаним векселем.

При одержанні векселів на відвантажену продукцію (товари), виконані роботи і послуги у бухгалтерському обліку на суму цих векселів роблять запис:

Дт рах. №34 «Короткострокові векселі одержані»

Кт № 179 «Інші доходи від операційної діяльності»

Надходження грошових коштів за векселі:

Дт №31 «рахунки у банках»

Дт №30 «каса»

Кт № 34 «короткострокові векселі одержані»

Кореспонденція рахунків при купівлі векселів:

Дт №34 «Короткострокові векселі одержані»

Кт субрах.№311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Продаж векселів полягає в одержанні грошових коштів за вексель до закінчення терміну його оплати. Різниця між ціною векселя і одержаною за нього сумою являє збиток підприємства. Проводка така:

Дт №31 «Рахунки в банках»

Дт №719 «Інші доходи від операційної діяльності»

Кт №34 «Короткострокові векселі одержані»

Кореспонденція рахунків з бухгалтерського обліку операцій з векселями

2.2 Облік акцій