Цінні папери : зміст, класифікація, економіко-статистичні показники обігу
Поняття цінних паперів, їх сутність і особливості, основні ознаки. Різновиди цінних паперів за змістом і емітентами. Характерні риси та властивості цінних паперів. Акції як різновид цінних паперів, їх основні властивості. Операції з цінними паперами.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.01.2009 |
| Размер файла | 60,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Позабіржовий ринок є мережею брокерських та дилерських фірм, які часто є членами біржі й пов'язані між собою та найбільшими інституційними інвесторами. До основних ознак позабіржового ринку належать такі:
- чисельність продавців цінних паперів завдяки відсутності жорстких (порівняно з біржею) умов реєстрації учасників;
- відсутність єдиного курсу на однакові цінні папери (курс узгоджується під час переговорів між покупцем та продавцем);
- торгівля цінними паперами відбувається в різних місцях і в різний час;
- відсутність єдиного центру, який організовує торгівлю цінними паперами і відпрацьовує її методологію.
Крім цього ринок цінних паперів поділяється на певні сегменти:
- за територіальною ознакою - світовий, реегіональний, національний;
- за категоріями емітентів - ринки цінних паперів підприємств, державних цінних паперів та ін.;
- за термінами випуску - ринки безтермінових цінних паперів, термінових із встановленим терміном обігу та без такого терміну та ін.;
- за видами (категоріями) цінних паперів - ринки акцій, облігацій, векселів та ін.;
- за принципом повернення фінансових активів - ринки боргових зобов'язань та інструментів власності.
Акція - це пайовий цінний папір, породжений розвитком акціонерних товариств, що свідчить про внесення вкладу в капітал акціонерного товариства і, що дає права на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду. Державними органами акції не випускаються, вони емітуються тільки різними промисловими, торговими і фінансовими компаніями, що виступають у формі акціонерних товариств.
Акціонерні товариства, і закриті, і відкриті випускають акції, і зібрані за рахунок реалізації акцій кошти складають власний або статутний капітал акціонерного товариства. Цей капітал може бути збільшений двома методами: або шляхом накопичення частини прибули, що не розподіляється як прибуток серед акціонерів; або шляхом випуску нових додаткових акцій.
Прибуток по акції називається дивідендом і є частиною прибутку, що не накопичується, а розподіляється серед акціонерів.
Як цінний папір, акція свідчить про те, що її власник вніс пай в акціонерне товариство й у силу цього став співвласником останнього. Розмір цього паю, що фіксує масштаби долі даної особи у володінні акціонерним товариством, визначається кількістю приналежних йому акцій. Покупка акції сама по собі - не надання кредиту акціонерному товариству, а вкладення капіталу в це товариство. По своїй економічній природі покупка акцій - це інвестиції переважно грошових (але іноді матеріальних або інтелектуальних) коштів із метою одержання частини прибули акціонерного товариства. Але саме існування акціонерних товариств і акцій породжено розвитком кредитних відносин. Формально при покупці акції не існує єдності усіх трьох принципів кредиту - терміновості, обертаємості і платності. Акція - це безстроковий цінний папір і, як правило, вона не погашається акціонерним товариством. Але в принципі власник акції може в зручний для себе момент продати акції третій особі і тим самим повернути витрачені кошти. Таким чином, вкладення в акції мають, хоча й у специфічній формі, риси терміновості і обертаємості, властиві кредиту. Принцип же платності виражається в одержанні власником акції прибутку на неї.
Акція як цінний папір має цілий ряд специфічних властивостей, що властиві саме їй. Ними є: споживальна вартість, курсова вартість, оборотність і ліквідність. Тільки якщо акція дійсно являє собою сукупність цих чотирьох властивостей, вона може виступати на ринку цінних паперів як інвестиційний товар, що свідчить про здійснення інвестицій у реально функціонуюче акціонерне товариство.
Слід при цьому зазначити те, що ідеальних акцій, що мали би всі розглянуті вище чотири властивості на високому рівні, не існує. Ризик завжди в більшому або меншому ступені має місце.
Акціонерні товариства випускають акції двох типів: звичайні і привілейовані.
Звичайний тип акцій переважає. Всі власники звичайних акцій є повноправними акціонерами, оскільки кожний із них має, у принципі, право голосу на загальних зборах акціонерів, що дає формальну можливість брати участь у виборах правління, ревізійної комісії, визначати напрямок діяльності акціонерного товариства. Як і в будь-якого власника, що управляє справою, відповідальність міститися у можливості загубити свої гроші.
Звичайні акції не гарантують розмір дивіденду і навіть взагалі одержання дивіденду власником акцій. Вони можуть приносити і великі дивіденди, і взагалі не приносити їх. Усе визначається масою прибутку, одержуваного акціонерним товариством, і рішенням його керівництва, яка частина прибутку повинна накопичуватися, а яка може бути направлена на виплату дивідендів. Насамперед розподіляються дивіденди по привілейованих акціях, а частина, що залишилася - по звичайних акціях. Звичайні акції не викуповуються підприємством після якогось терміна. Підприємство викуповувати назад акції не зобов'язано за умовами, і якщо на вільному ринку ці акції перестануть кого-небудь цікавити, те вони перетворяться в нікчемні, нічого не варті папірці.
Як свідчить практика, саме інвестиції в звичайні акції є в цілому найбільше дохідними з погляду одержання дивідендів, якщо розглядати цю прибутковість не за один випадковий рік, а за ряд років. Але привабливість звичайних акцій для інвесторів обумовлена не стільки розмірами дивідендів, скільки збільшенням ринкової курсової вартості акцій або так називаним приростом капіталу.
Привілейовані акції - це акції, які за своїми характеристиками займають проміжне становище між облігаціями і звичайними акціями. З одного боку, привілейовані акції, також як і облігації, приносять інвестору фіксований прибуток і не дають йому право голосу на загальних зборах акціонерів. З іншого боку, тримач привілейованої акції є власником акціонерного товариства, тобто акціонером, і свій прибуток одержує у формі дивіденду при розподілі прибули. При цьому розподіл дивідендів по привілейованих акціях повинен відбуватися раніше, ніж по звичайних акціях, а при банкрутстві акціонерного товариства власники цих акцій мають переваги у відшкодуванні своїх втрат у порівнянні з власниками звичайних акцій. У цьому полягає привілейованість акцій.
Інвестиції в привілейовані акції менше ризиковані, ніж у звичайні. Тому дивіденди, виплачуванні на рівновеликі інвестиції в привілейовані акції, по своїй сумі менше, і іноді дуже значно, ніж середньорічний прибуток, принесений звичайними акціями.
Обидва типи акцій можуть мати дві основні форми: акція на пред'явника й іменну акцію. Акція на пред'явника означає, що ім'я її власника не фіксується в жодному документі, який має відношення до випуску, продажу і перепродажу акцій. У цьому випадку керівники акціонерного товариства не знають, хто й у яких частках є власником цінних паперів. Емісія іменних акцій означає, що при їхньому розміщенні фіксуються імена інвесторів, відбувається і реєстрація перепродажів. Емісія іменних цінних паперів дає можливість керівництву акціонерного товариства вже точно знати, хто й у яких частках володіє акціями цього товариства.
Придбана при емісії акція може бути перепродана на вторинному ринку. Цінний папір виступає на цьому ринку вже як власне інвестиційний товар, ціна якого регулюється пропозицією і попитом цього товару.
2.3 Обіг облігацій
Облігація - це боргове зобов'язання, відповідно до котрого позичальник гарантує кредитору виплату певної суми після закінчення певного терміна і виплату щорічного прибутку у вигляді фіксованого або плаваючого відсотка.
Класифікуються облігації за різними ознаками.
За методом забезпечення:
- державні та муніципальні, виплати за якими забезпечуються гарантіями держави чи муніципалітету;
- облігації приватних корпорацій, які забезпечуються заставою майна, переданням прав на нерухомість, доходами від програм і проектів;
- облігації приватних корпорацій без спеціального забезпечення.
За методом виплати доходу:
- виплачуються лише відсотки, строк викупу не обумовлюється;
- виплата відсотків не передбачається (облігації дисконтні, з нульовим купоном);
- відсотки сплачуються разом з номіналом наприкінці строку;
- періодично виплачуються відсотки, а в кінці строку - номінал чи викупна ціна (переважаючі).
За строком погашення:
- з фіксованою датою погашення;
- без зазначення дати погашення, або безстрокові, тобто емітент не обумовлює конкретний строк, але облігації можуть бути викуплені в будь який момент (наприклад, французька рента).
За засобом погашення:
- разовим платежем;
- розподіленими в часі погашеннями обумовленої частки номіналу;
- послідовним погашенням частки загальної кількості облігацій (відповідні облігації називаються серійними; часто таке погашення здійснюється за допомогою лотерей).
За цільовим призначенням:
- корпораційні;
- державні, що випускаються центральним урядом та місцевими органами влади.
Облігації приносять їхнім власникам прибуток у виді фіксованого відсотка від своєї номінальної вартості. Навіть якщо цей відсоток змінюється (облігації з плаваючою ставкою), ті самі зміни носять строго визначений характер. Тому облігації називаються цінним папером із фіксованим прибутком.
Облігації мають загальну (або номінальну) ціну, викупну і ринкову ціну. Номінальна ціна надрукована на самій облігації і служить у якості бази при подальших перерахунках і при нарахуванні відсотків. По викупній ціні, яка може збігатися, а може не збігатися з номінальної, що залежить від умов позики, емітент викуповує облігацію після закінчення терміну позики. Ринкова (курсова) ціна облігацій визначається виходячи з умов самої позики і ситуації, що склалася в момент реалізації на ринку облігацій.
Значення ринкової ціни облігації, виражене у відсотках до її номіналу, називається курсом облігації. Звичайно в якості номіналу облігації задається величина 100 або 1000 грошових одиниць.
Однієї з основних характеристик облігації є термін її дії (дозрівання), після закінчення якого тримач одержує вартість облігації, тобто відбувається її повне погашення.
По строку дії облігації діляться на :
- короткотривалі - від року до 3 років;
- середньотривалі - від 3 до 7 років;
- довготривалі - від 7 до 30 років;
- безстрокові - виплата відсотків робиться невизначено довго й у такий спосіб відшкодовується сума, витрачена на купівлю облігації, а інвестори одержують прибуток від наступної виплати відсотків.
Для державних і корпораційних облігацій насамперед передбачається періодична виплата прибутків у вигляді відсотків і робиться вона по купонах, (наприклад, облігації державної ощадної позики). Купон являє собою вирізний талон із надрукованої на ньому цифрою купонної ставки. Факт виплати прибутку відзначають вилученням купона з карти, що додається до облігації. У залежності від умов позики купонний прибуток може нараховуватися по кварталах, півріччям і один раз у рік.
Важливою умовою, що характеризує випуск облігацій, є його забезпечення, тобто майново-матеріальна база емітента, що забезпечує повернення вартості облігації у випадку банкрутства останнього.
Особливим видом облігацій є конвертовані. Після закінчення певного терміну ці облігації можуть бути обміняними на звичайні акції по встановленій обмінній шкалі. Це правило називається конверсійним привілеєм.
Купляючи конвертовані облігації, інвестор переслідує дві мети: забезпечити безпеку вкладень і стабільного притоку прибутку, властивим облігаціям, можливість множення капіталу, яку дають звичайні акції. Конвертовані облігації приваблюють тих інвесторів, що зацікавлені в зрості компанії й у той же час прагнуть уникнути будь-якого значного ризику. Однак за цей привілей інвестор одержує більш низький відсоток.
Випуск занадто великої кількості конвертованих облігацій може привести до негативних наслідків. Коли значна кількість інвесторів поміняють їх на акції, то підприємство може загубити контроль над власністю. У цьому випадку емітент здійснює певні дії для захисту від розводнения акцій шляхом відповідних обмежень конверсійного привілею інвестора. Конвертовані облігації за невелику премію можуть бути відкликані.
Розмір відсотка по облігаціях визначається низкою факторів: терміном, на який вони випущені; їх надійністю; рівнем інфляції; банківським відсотком. У умовах інфляції відсоток по короткострокових облігаціях часто виявляється вище, чим по довгостроковим. Вирішальну роль у визначенні процентної ставки по облігації грають два основних фактори: рівень інфляції і ступінь ризику придбання облігації. Чим менш надійні облігації, тим вище відсоток. Тому процентна ставка встановлюється у залежності від рівня надійності облігацій.
За що цінуються облігації? На відміну від акцій облігації є цінними паперами з фіксованим і, головне, гарантованим із боку фірми прибутком. На відміну від власників акцій тримачі облігацій не є співвласниками акціонерного підприємства, а усього лише його кредитором. Ця обставина, як вважається, у цілому знижує ризикованість цього роду інвестицій, тому що тримач облігацій має право першочерговості в одержанні прибутків або поверненні своїх основних коштів у випадку зменшення прибули підприємства, також у випадку банкрутства.
У той же час прибутки по облігаціях відносно нижче, вони строго фіксовані, тобто на відміну від дивідендів по акціях не зростуть навіть при сверхудалої діяльності підприємства.
Ринкові, біржові ціни на облігації різних організацій і випусків, так само як і на акції, схильні коливанням, викликаним безліччю факторів. Насамперед ці коливання зв'язані зі зміною ринкових процентних ставок на кредити. Якщо позикові гроші на фінансових ринках раптом за якимись причинами дешевшають, тобто кредитні ставки в банках зменшуються, і як слід - нові тиражі облігацій пропонують меншу щорічну норму прибутку, то в цьому випадку ранні випуски облігацій із фіксованим прибутком, установленим на минулих, більш вигідних умовах, стають значно привабливими для всіх інвесторів. Облігації ці відчувають підвищений попит, а ринкова ціна починає зростати, додатково збагачивая їх власника, поки не досягне деякої рівноваги. Зворотне відбувається у випадку подорожчання кредитів і появи на ринках облігацій із більш вигідними умовами, що забезпечують більший щорічний прибуток.
Бухгалтерський облік бланків акцій і облігацій підприємства ведеться на поза балансованому рахунку № 08 «Бланки суворого обліку» за номінальною вартістю. Рух цих бланків здійснюється на основі відповідних прибутково-видаткових ордерів. Списування їх з балансового обліку здійснюється водночас із записами про реалізацію цінних паперів.
Аналітичний облік бланків акцій і облігацій підприємства ведеться на рахунку № 08 «Бланки суворого обліку» за їх видами, місцями зберігання та матеріально відповідальними особами.
Кореспонденція рахунків з обліку операцій з облігаціями
|
№п/п |
Зміст операцій |
Дт |
Кт |
|
|
Приклад 1 |
||||
|
1 |
Випущено облігацій з премією на строк більше від одного року: - номінальна вартість |
311 |
521 |
|
|
- премія за облігаціями |
311 |
522 |
||
|
2 |
Нараховано відсотки за облігаціями, випущеними з премією: |
|||
|
- сума відсотків (при 4,23%) |
952 |
684 |
||
|
- амортизація премії (25%) |
952 |
684 |
||
|
3 |
Випущено облігації з дисконтом на строк більше одного року |
|||
|
- отримано кошти |
31 |
521 |
||
|
- дисконт за облігаціями |
523 |
521 |
||
|
4 |
Нараховано відсотки за облігаціями, випущеними з дисконтом: |
|||
|
- сума відсотків (при 2%) |
952 |
684 |
||
|
- сума амортизації дисконту |
952 |
523 |
||
|
5 |
Сплачено відсотки за облігаціями |
684 |
31 |
Незважаючи на всі ці небезпеки, облігації вважаються в цілому, більш безпечним видом інвестицій, чим акції й інші види цінних паперів. Для багатьох інвесторів представляється психологічно більш комфортним мати фіксований щорічний прибуток, а наприкінці обговореного терміна повернення усієї вкладеної колись суми.
2.4 Ощадні сертифікати, їх облік
Ощадні сертифікати - це письмове свідоцтво кредитної установи (банку) про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника на одержання по закінченні встановленого терміну депозиту і процентів на ньому.
Ощадні сертифікати видаються банком під визначений договором процент на визначений термін або за вимогою.
Видаються ощадні сертифікати як іменні, так і на пред'явника. Іменні сертифікати оберненню не підлягають а їх продаж є недійсним.
Ощадні сертифікати містять такі реквізити:
- найменування цінного папера - «сертифікат»;
- найменування кредитної установи, що випустила сертифікат, її місцезнаходження;
- порядковий номер;
- дату випуску;
- суму депозиту;
- строк вилучення вкладу (для термінових сертифікатів);
- найменування власника (для іменних сертифікатів), який вніс депозит і є держателем сертифіката;
- підпис керівника банку або іншої вповноваженої особи.
Ощадні сертифікати банку призначені для зберігання грошових коштів населення, можуть вільно продаватися і прийматися до оплати. Сертифікат іменний за бажанням власника може бути обмінений на сертифікат «на пред'явника». Якщо власник сертифіката достроково пред'явить його до оплати ощадному банку, йому сплачуються номінальна вартість сертифіката і нараховані за зменшеною ставкою проценти за фактичну кількість повних років володіння сертифікатом.
Облік ощадних сертифікатів придбаних підприємством і банку, ведуть на рахунку №313 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті», №314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті». Аналітичний облік ведеться за банками, що видали ощадні сертифікати, а для термінових сертифікатів - і за термінами їх вилучення.
Придбані підприємством в банках ощадні сертифікати відображають записом:
Дт 313
Кт 311 Кт 312
2.5 Казначейські зобов'язання держави
Казначейські зобов'язання - це різновид цінних паперів на пред'явника, які розміщуються на добровільних засадах, посвідчують внесення їх тримачами грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу протягом всього терміну володіння цими цінними паперами.
Випускають такі види казначейських зобов'язань:
а) короткострокові - до 1 року;
б) середньострокові - від 1 до 5 років;
в) довгострокові - від 5 до 25 років.
Короткострокові й середньострокові казначейські зобов'язання випускаються Міністерством фінансів України, довгострокові - Кабінетом Міністрів України. Короткострокові випускаються строком на 3,6,12 місяців на пред'явника. Ці зобов'язання не мають купонів і погашаються шляхом їх викупу, включаючи сплату нарахованих по них процентів.
Порядок визначення продажної вартості середньострокових казначейських зобов'язань визначається виходячи з часу їх придбання. Погашення зобов'язань здійснюється щороку на підставі тиражів, що проводяться Міністерством фінансів України.
Доходи тримачам середньострокових казначейських зобов'язань сплачується шляхом нарахування процентів до номіналу без щорічних виплат при їх викупі залежно від строку, що минув від випуску зобов'язань до його погашення.
Дохід за казначейськими зобов'язаннями починають сплачувати у наступному році після року придбання. Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями здійснюються щороку по купонах або при погашенні зобов'язань шляхом нарахування процентів до номіналу без щорічних виплат. По казначейських зобов'язаннях, які вийшли в тираж погашення, сплачується їх номінальна вартість, аналогічно оплачуються непогашені купони минулих років, включаючи купони того року, в якому зобов'язання підлягає викупу.
Облік операцій Державного казначейства. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання векселів Державного казначейства» запроваджено випуск векселів Державного казначейства (далі - казначейські векселі) для використання векселетримачам з метою:
- погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторів. Розрахунки казначейськими векселями здійснюються за вексельними сумами;
- продажу юридичним особам, які є резидентами відповідно до законодавства України;
- застави по забезпеченню зобов'язань перед резидентами відповідно до законодавства про заставу;
- зарахування у сплату податків до Державного бюджету України за бажаннями векселетримача.
На підприємстві, які одержують дотації з бюджету, операції з продажу і застави казначейських векселів не поширюються. Казначейські векселі, не пред'явлені до погашення в установчий термін, втрачають силу і оплаті не підлягають.
Операції з казначейськими векселями.
1. Одержані від міністерств, відомств та інших головних розпорядників державних коштів казначейські векселі перший векселетримач відображає за вексельною сумою записом:
Дт 34 «Короткострокові векселі одержані»
Кт 46 «Неоплачений капітал»
2. Передавання казначейських векселів для погашення кредиторської заборгованості за вексельною сумою:
Дт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками»
Кт 34 «Короткострокові векселі одержані»
Наступний запис в обліку здійснюється на підставі заяви підприємства-векселетримача і письмового повідомлення про зарахування казначейських векселів для сплати податків до Державного бюджету України або виписки банку про надходження коштів на рахунок в банку підприємства на вексельну суму:
Дт 644 «Податковий кредит»
Кт 34 «Короткострокові векселі одержані»
Дт субрах. 311 «Поточні рахунки в національній валюті»
Кт 34 «Короткострокові векселі одержані»
Водночас перший векселетримач у тому ж звітному періоді робить запис:
Дт 48 «Цільове фінансування і цільові надходження»
Кт 42 «Додатковий капітал»
3. Одержання за згодою казначейського векселя від векселетримача в погашення дебіторської заборгованості зі відвантажену продукцію, товари інше майно, виконані роботи та наданні послуги на вексельну суму:
Підприємствами, які виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) визначають за методом нарахування:
Дт 34 «Короткострокові векселі одержані»
Кт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»
Придбання за договором купівлі-продажу казначейських векселів відображається записом:
Дт 34 «Короткострокові векселі одержані»
Кт 36 «розрахунки з покупцями та замовниками»
4. Казначейські векселі, не пред'явлені до погашення в установлений термін, списуються записом:
а) Дт 94 «Інші витрати операційної діяльності» - за вексельною сумою казначейського векселя, одержаного у погашення дебіторської заборгованості
б) Дт 45 «Вилучений капітал» - на суму прибутку, утвореного при придбані за договором купівлі-продажу, що втратив силу казначейського векселя;
в) Дт 94 «Інші витрати операційної діяльності» - на різницю між вексельною сумою, що втратила силу казначейського векселя, і суму прибутку, одержаного при його придбанню
Кт 34 «Короткострокові векселі одержані»
5. Передача і продаж казначейських векселів оформляються векселетримачем реєстром у двох примірниках, один з яких підписами керівника, головного бухгалтера і печаткою векселетримача видається одержуючій стороні, а другий - з підписами керівника, головного бухгалтера і печаткою підприємства, яке одержало вексель, залишається у попереднього векселетримача. У реєстрі наводяться дані про номери і вексельну суму казначейських векселів.
6. Аналітичний облік казначейських векселів ведеться за термінами погашення векселів і способами їх одержання.
3.6 Похідні цінні папери
Деривативи - це фінансові інструменти, інвестиційна віддача яких залежить від їх похідних інструментів, тобто їх діяльність залежить від діяльності інших фінансових активів. Дериватив можна визначити як строковий контракт між покупцем та продавцем. Існує багато різновидів деривативів: опціони, форвардні та ф'ючерсні контракти, сопи та пов'язані деривативи (варіанти).
Особливості деривативів: управління ризиком, прогнозування цін, операційні переваги, ринкова ефективність, спекуляція. Основою існування похідних інструментів є майбутня невизначеність. До основних функцій належать страхування (хеджування) вірогідних ризиків за передбачуваних подій. Ці ризики відбиваються в можливих збитках при несприятливій зміні базового активу.
Ф'ючерс - це стандартний документ, що є контрактом за яким одна сторона зобов'язує іншу продати чи купити певну кількість цінних паперів за певною ціною в майбутньому. При підписанні контракту продавець базового активу відкриває “коротку позицію” чи продає контракт, а покупець відкриває “довгу” позицію. Оплата за поставку базового активу відбувається в момент підписання угоди. Але оскільки така угода є обов'язковою для виконання, то існують механізми зменшення кредитного ризику невиконання зобов'язань. При укладанні контракту продавець і покупець повинні внести на рахунок клірингової палати страховий депозит (початкову маржу). Клірингова палата як підрозділ біржі є посередником між покупцем і продавцем і гарантом як своєчасної поставки базового активу, так і повної його оплати. Варіаційна маржа може становити 1-6% вартості контракту. Але в подальшому вона щоденно корегується залежно від того, на користь покупця чи продавця змінюється поточна ціна (тобто для кого виникає вірогідність відмови). На більшості ф'ючерсних ринків реальною поставкою базового активу завершується не більше 1% угод. Це пов'язано з правом у будь-який момент здійснити зворотну операцію (зворотна торгівля). Таким чином, ф'ючерсний контракт - це інструмент хеджування, який має на меті не продаж (придбання) реального активу, а зменшення ризику чи спекулятивну гру на коливанні цін.
При оцінюванні ф'ючерсного контракту слід розрізняти ф'ючерсну ціну та вартість ф'ючерсного контракту. Ф'ючерсна ціна - це ціна відповідно до угоди, за якою передбачається поставка базового активу у визначений термін. Стан, коли ф'ючерсна ціна в момент укладання контракту перевищує ціну на ринку готівкових продажів (спот), називається контанко, а коли ціна є нижчою - беквордейшн. Вартість ф'ючерсного контракту визначається збільшенням прибутку, який дає інвестору наявність відкритої ф'ючерсної позиції. На момент укладення контракту його вартість дорівнює нулю. Якщо до моменту виконання контракту ф'ючерсна ціна змінилася, то вартість контракту дорівнює різниці між поточною ф'ючерсною ціною та ціною, за якою його було продано (чи придбано). На момент поставки вартість ф'ючерса дорівнює різниці між контрактною ціною та ціною спот. Різниця між цінами однакових ф'ючерсних контрактів з різними термінами виконання називається ф'ючерстким спредом.
І опціон, і ф'ючерс дають можливість (право) отримати в майбутньому певні фондові цінності. Однак на відміну від опціону ф'ючерсні контракти є не актом купівлі-продажу, а зобов'язанням поставки цінностей; вимагають обов'язкового розрахунку після завершення терміну угоди; ризик, пов'язаний з ф'ючерсною угодою, значно вищий (адже виконання угоди обов'язкове). Якщо ціна фондової цінності знизиться, то покупець по ф'ючерсу може втратити більше, ніж розмір премії з опціону, а якщо ціна підвищується, то збільшаться втрати продавця.
Опціон - це цінний папір, який є результатом опціонного контракту, згідно з яким один з учасників отримує право продажу чи купівлі певної кількості цінних паперів за обумовленою ціною в певний проміжок часу, а інший учасник за грошову премію приймає зобов'язання купити чи продати обумовлений цінний папір. Опціон є стандартизованою угодою, де вказується кількість активів, ціна виконання контракту і дата здійснення операції. Власник опціону має право на здійснення операції з цінним папером, але він не зобов'язаний виконувати цю операцію. При підписанні опціону продавець отримує на депозит “винагороду” як премію за ризик з боку власника опціону, який має право відмовитися від виконання угоди. Існують опціони двох типів: єврейський - передбачає, що купити чи продати базові активи можна лише безпосередньо перед датою його завершення; американський - реалізувати угоду можна в будь-який момент протягом дії контракту.
Основними ознаками опціону є тип і позиція учасників угоди. Існують два типи опціону:
- колл - право на купівлю (опціон покупця);
- пут - право на продаж (опціон продавця).
Продавець опціону надає право вибору покупцю опціону. Купуючи опціон колл, покупець отримує право на купівлю (чи право відмовитися від неї) у продавця раціону активів у встановлений термін
2.6 Класична процедура оцінки вартості цінних паперів
Класична процедура оцінки вартості цінних паперів включає наступні етапи:
1. Шляхом експертної оцінки формується початкова ціна заставленого пакету цінних паперів.
2. Методом ітерації, тобто шляхом послідовних наближень, формується реальна ринкова вартість цього пакету. Вона може бути відпрацьована шляхом котирування пакету на фондовому ринку.
3. Встановлюється закладна вартість заставлених цінних паперів. При цьому для державних цінних паперів вона не може перевищувати 90%, а для корпоративних цінних паперів вона не повинна перевищувати 80% їх реальної ринкової вартості. Така оцінка повязана з ризиками, які можуть виникнути при реалізації застави.
У звязку з нерозвиненістю вітчизняного вторинного ринку цінними паперами при використанні їх як застави банківськими працівниками слід памятати, що:
найбільш надійними (ліквідними) є державні цінні папери;
корпоративні цінні папери, що пропонуються як застава, повинні бути високоліквідними, а фінансовий стан їх емітентів стійким;
встановлена експертна оцінка вартості пакету акцій не є постійною, а його реальна вартість буде визначена безпосередньо під час продажу;
на ринкову вартість пакету цінних паперів суттєво впливають конюктурні чинники.
В кредитній угоді з позичальником, банку доцільно передбачити умову про те, що на випадок пониження біржової ціни застави цінних паперів, наприклад, на пять і більше процентів проти базової біржової ціни (на день оцінки застави), клієнт зобовязаний представити визначену банком додаткову заставу. Якщо клієнт не хоче або не має змоги погодитись на такі умови, то він повинен погасити незабезпечену частку боргу або повернути всю позику. В кредитному договорі слід підкреслити: якщо клієнт не виконує вимоги банка, або має прострочену заборгованість то банк (без повідомлення клієнта) продає все або частину застави цінних паперів і грошову виручку направляє на погашення незабезпеченого чи простроченого боргу. У випадку, коли сума виручки буде менша вказаного боргу, то клієнт зобовязаний відповідати перед банком усім своїм майном.
Інакше кажучи, специфіка застави цінних паперів полягає в тому, що відповідальність позичальника не вичерпується вартістю застави, а розповсюджується на все його майно. Тільки такий підхід захищає комерційні інтереси банка при видачі позик під заставу цінних паперів.
Кредит, виданий під заставу цінних паперів, у свою чергу вимагає періодичної перевірки клієнта. Банк повинен час від часу зясовувати ліквідність заставлених цінних паперів, наприклад, шляхом квотування акцій на позабіржовому ринку. При цьому також буде відстежуватися зміна реальної ринкової вартості пакету. На практиці згадані операції поєднуються також із оцінкою фінансового стану емітента.
Крім того, банк повинен переконатись в тому, що запозичені кошти будуть використанні за цільовим призначенням, а не для придбання нових цінних паперів. Ця умова спрямована на обмеження біржової спекуляції позичальників та зменшення ризику банкрутства клієнтів.
Якщо позичальник має намір придбати нові акції чи облігації, то така позика повинна відповідати правилам “приписної маржі”.
Позики для придбання нових акцій і облігацій комерційні банки можуть надавати кредити посередницьким організаціям (брокерам, дилерам), а також приватним особам, якщо у банку відкритий депозитний рахунок. Такі позики необхідні для гарантованого розміщення цінних паперів, оскільки їм часто приходиться здійснювати платіж емітенту ще до того, як увесь їх випуск буде реалізований.
Регулювання кредитних відносин між кредитором і позичальником і розмір позики обмежуються з допомогою приписної “маржі”.
Приписна “маржа” процент від ринкової вартості пакету акцій або облігацій, який інвестор повинен згідно встановленої норми внести відповідну суму грошей до банку при отриманні кредиту. Наприклад, банк згідно домовленості з клієнтом встановив “маржу” на рівні 60% ринкової вартості покупних акцій, тоді розмір кредиту на придбання цих акцій становитиме 40% від їх ринкової вартості.
У світовій практиці банки надають кредити індивідуальним позичальникам під заставу страхових полісів. Цей вид забезпечення позики охоче приймається банками завдяки їх високої ліквідності та точно визначеної вартості. Але в даному випадку банк повинен застерегти свої інтереси. Банку важливо вияснити чи стійкий фінансовий стан страхової компанії, і чи вона спроможна при необхідності виплатити заставну вартість страхового поліса. Банк повинен також вияснити хто є одержувачем страхової суми і чи можлива передача страхового поліса в інші руки. Якщо застрахована особа однозначно вказала свого бенефіціара, то кредитна операція неможлива без дозволу останнього.
Банк видасть кредит при умові, коли застава страхового поліса буде оформлена з участю бенефіціара передаточним документом, згідно якого права на отримання страхової суми переходять до банку. Такий документ складається у двох екземплярах, один із яких одержує банк, а другий направляється у страхову компанію. Після того, як страхова компанія повідомить банк про отримання такого документу, банк може видавати кредит.
Погашення кредитів здійснюється з регресією платежів: за бажанням позичальника достроково; на вимогу кредитора з попереднім повідомленням позичальника.
Висновок
Цінний папір - це документ, який представляє собою право власності або займу, по відношенню до емітента, який може самостійно обертатись на ринку і бути об'єктом купівлі-продажу.
До найбільш поширених форм цінних паперів відносять акції, облігації, ощадні сертифікати, казначейські зобов'язання.
На вітчизняному фондовому ринку, на відміну від світового фінансового ринку, майже повністю відсутній ринок корпоративних облігацій. Розвиток ринку облігацій місцевих позик в України залишається на низькому рівні.
Важливу роль у розвитку інвестиційних процесів в Україні та у забезпеченні функціонування механізму проведення масової "сертифікатної" приватизації державного майна, протягом останніх 5 років, відігравали інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, що здійснюють виключну діяльність зі спільного інвестування. Завершення "сертифікатної" приватизації вимагає вирішення цілого ряду нагальних проблем, що виникають у зв'язку з цим у сфері спільного інвестування, а саме:
вирішення питання щодо подальшої долі невикористаних до закінчення терміну обігу приватизаційних паперів в Україні, акумульованих фінансовими посередниками приватизаційних паперів;
вирішення питання про те, щоб місцеві державні адміністрації не здійснювали виключення з державного реєстру інвестиційних фондів, як юридичних осіб (не вносили відповідні зміни до реєстраційних карток інвестиційних компаній щодо їх взаємних фондів) раніше, ніж Комісією буде скасовано реєстрацію випуску (випусків) інвестиційних сертифікатів;
створення архіву документів фінансових посередників, що залучали приватизаційні папери, до якого повинні передаватись зазначені документи після ліквідації вказаних фінансових посередників;
у зв'язку з низькою ліквідністю ринку цінних паперів в Україні необхідно розглянути можливість надання права інвестиційним фондам (взаємним фондам інвестиційних компаній) здійснювати розрахунки з учасниками (за їх згодою) не тільки грошовими коштами, але й цінними паперами;
у законодавчому порядку визначити механізм ліквідації інвестиційних фондів (взаємних фондів інвестиційних компаній), а також вирішити питання про те, де і на яких умовах розміщувати та у якому порядку виплачувати кошти, які не були сплачені учасникам інвестиційних фондів (взаємних фондів інвестиційних компаній) в процесі ліквідації цих фондів у зв'язку з тим, що зазначені учасники не пред'явили до викупу належні їм інвестиційні сертифікати у встановлені для викупу строки;
визначити механізм перетворення закритих інвестиційних фондів (взаємних фондів інвестиційних компаній) у відкриті інвестиційні фонди (взаємні фонди інвестиційних компаній), а також реорганізації інвестиційних фондів (шляхом злиття або приєднання);
забезпечити максимально високий ступінь контролю з боку усіх зацікавлених органів державної виконавчої влади за діяльністю та, особливо, за ліквідацією або реорганізацією інвестиційних фондів (взаємних фондів інвестиційних компаній), що мають велику кількість учасників - фізичних осіб.
Організаційно оформлений ринок цінних паперів в Україні представлений фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами.
З метою створення ефективної системи регулювання та контролю на ринку цінних паперів були утворені саморегулятивні організації, які об`єднують професійних учасників фондового ринку за видами діяльності, а саме, реєстраторів, торговців, зберігачів та депозитаріїв, а також інвестиційних консультантів.
Література
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Цінні папери»
2. Бухгалтерський фінансовий облік Н.В. Чабанова Ю.А. Василенко Київ 2002р.
3. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України Н.М. Ткаченко Київ «А.С.К.» 2004р.
4. Бухгалтерський учёт в Украине В.П. Завгородний Киев «А.С.К.» 2002г.
5. Бухгалтерський фінансовий облік Бутинець
6. Ковбасюк М.Р. Аналіз финисового положення предприятия // Бухгалтерський учет.
7. Капитоненко В.В. Финансовая математика и ее приложения: учебно-приктическое пособие для вузов. 1998р.
8. Науково-теоретичний та інформаційно-приктичний журнал «Фінанси України»
Подобные документы
Муніципальні цінні папери, їх ознаки та властивості. Види муніципальних цінних паперів, їх класифікація та використання. Основні вади формування вітчизняного ринку муніципальних облігацій. Привабливі риси облігаційної форми муніципального запозичення.
реферат [44,4 K], добавлен 09.02.2017Основні види та особливості використання боргових цінних паперів. Порядок емісії, обігу та погашення боргових цінних паперів в Україні, їх оцінка як інструмент залучення капіталу в Україні. Проблеми та перспективи використання боргових цінних паперів.
курсовая работа [218,5 K], добавлен 04.01.2014Переваги акціонерної форми власності. Виникнення ринку цінних паперів та його види. Аналіз емісії, обігу та розміщення державних цінних паперів. Аналіз регулювання ринків цінних паперів зарубіжних країн. Структура учасників фондового ринку України.
курсовая работа [177,8 K], добавлен 08.05.2011Ринок цінних паперів як специфічна сфера ринкових відносин, де об’єктом операцій є цінні папери, його завдання. Роль центрального банку та міністерства фінансів. Види цінних паперів та фактори впливу на їх ринкову вартість. Переважне право акціонера.
контрольная работа [33,7 K], добавлен 28.02.2011Дослідження напрямів активізації діяльності учасників національного ринку цінних паперів. Стимулювання виходу інвесторів на ринок цінних паперів. Багатофакторний регресійний аналіз як найбільш ефективний метод економіко-математичного моделювання.
статья [112,8 K], добавлен 21.09.2017Біржа, її функції і права. Організація товарної біржі. Біржовий товар. Біржові угоди і біржові операції. Ринок цінних паперів, його структура і класифікація. Фондова біржа, її суть, ознаки й операції. Цінні папери: їх поняття, види і класифікація.
курсовая работа [61,4 K], добавлен 22.11.2007Сучасні умови розвитку ринку цінних паперів. Розвиток корпоративного управління, антикризове регулювання і стабілізація ринку. Аналіз нормативно-правових актів. Система державного управління ринком цінних паперів в Україні: головні шляхи реформування.
курсовая работа [100,7 K], добавлен 12.09.2013Особливості становлення ринку цінних паперів в Україні. Шляхи підвищення конкурентоспроможності українського фондового ринку. Методи інтеграції до міжнародних ринків капіталу. Визначення проблем українського ринку цінних паперів та шляхів його поновлення.
реферат [28,0 K], добавлен 09.11.2010Особливості організації та функціонування ринку цінних паперів. Ринок цінних паперів та його структура. Етапи становлення ринку цінних паперів. Ринок цінних паперів як специфічна сфера грошового ринку. Аналіз динаміки, стану та перспективи ринку.
дипломная работа [814,4 K], добавлен 04.10.2010Міжнародний досвід оподаткування операцій на ринку цінних паперів. Проблемні питання оподаткування операцій на ринку цінних паперів України. Шляхи вдосконалення українського законодавства в сфери оподаткування операцій на ринку цінних паперів.
курсовая работа [37,7 K], добавлен 10.09.2007
