Главная Коллекция "Otherreferats" Финансы, деньги и налоги Стратегія попередження банкрутства аграрного підприємства

Стратегія попередження банкрутства аграрного підприємства

Наукове обґрунтування необхідності впровадження методів стратегічного аналізу при оцінці виробничої діяльності підприємства. Сучасний стан економіко-фінансового розвитку підприємства. Аналіз та шляхи попередження банкрутства аграрного підприємства.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 21.12.2008
Размер файла 72,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

56

ЗМІСТ

Вступ

1. Наукове обґрунтування необхідності впровадження методів стратегічного аналізу при оцінці виробничої діяльності підприємства.

1.1 Стратегічний аналіз та необхідність його використання у сучасних умовах.

1.2 Банкрутство підприємства та шляхи його запобігання

1.3 Методи стратегічного аналізу при прогнозуванні банкрутства підприємства

2. Сучасний стан економіко-фінансового розвитку підприємства

2.1 Природноекономічна характеристика підприємства

2.2 Організаційний устрій підприємства

2.3 Рівень забезпечення та ефективність використання виробничих і фінансових ресурсів на підприємстві

3. Шляхи попередження банкрутства аграрного підприємства

3.1 Стратегічний аналіз можливості банкрутства за допомогою Z- рахунка Альтмана

3.2 Стратегічний аналіз можливості банкрутства за допомогою R-моделі прогнозу ризику банкрутства.

3.3 Розробка заходів щодо запобігання банкрутства аграрного підприємства

Висновки і пропозиції

Список літературних джерел

Додатки

ВСТУП

Більшість вітчизняних підприємств внаслідок економічної, політичної і фінансової нестабільності, недосконалості ринків товарів та послуг, системи інвестування тощо, знаходяться в ситуації критичного фінансово-господарського стану. В умовах дії ринкових відносин суб'єкти господарювання мають постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати якість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат. Проте вітчизняні підприємства не змогли безболісно перейти від „ринку продавця”, який діяв за адміністративної системи господарювання, до „ринку покупця”. Керівники багатьох суб'єктів господарювання за браком належної кваліфікації (або зумисне) довели свої підприємства до межі банкрутства. Сьогодення вирішує цю проблему одним з двох варіантів:

- вихід підприємства з кризи та його оздоровлення шляхом розробки й реалізації відповідних заходів, тобто санація підприємства;

- визнання підприємства неплатоспроможним (або банкрутом) та ліквідація його.

Проблеми визнання суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами насамперед обумовлюється здійсненням з початку 90-х років широкого спектру економічних перетворень, покликаних забезпечити перехід від застарілих адміністративно-командних до сучасних ринкових методів регулювання відносин товаровиробників всіх форм власності як між собою, так і з державою. Економічна ситуація в Україні вимагає прийняття дійових методів вирішення проблем, пов'язаних з неплатоспроможністю суб'єктів підприємництва.

Актуальність даної теми обумовлена тим, що за умови правильного розуміння та застосування потенційних можливостей системи банкрутства власниками і керівниками різних рівнів, Україна зможе подолати непослідовність і в'ялість реформування економіки, забезпечити поступове відродження та подальший її розвиток.

Метою курсової роботи є вивчення і розробка методики прогнозування банкрутства, а також шляхів попередження цього процесу із застосуванням фінансової санації на прикладі конкретного сільськогосподарського підприємства.

Основними завданнями роботи є:

1. визначення можливості і необхідності застосування стратегічного аналізу при оцінці виробничої діяльності підприємства;

2. вивчення методів стратегічного аналізу;

3. визначення шляхів виведення підприємства з виробничої та фінансової кризи та узагальнення їх;

4. оцінка загального виробничо-господарського стану певного сільськогосподарського підприємства, його фінансової забезпеченості для подальшого впровадження викладених вище методів;

5. застосування окремих методик прогнозування банкрутства підприємства;

6. визначення конкретних напрямків попередження банкрутства та розробка санаційної програми.

Предметом курсової роботи є прогнозування і попередження банкрутства, об'єктом - ТОВ "Калініна" Якимівського р-ну Запорізької області.

До основних методів аналізу, що використовується в роботі, відносяться внутрішній та зовнішній аналіз, використана розроблена система показників, які відображають фінансовий стан та його динаміку. Проводився структурний та динамічний аналіз показників підприємства. Використовуються основні методики прогнозування банкрутства підприємств, такі як метод Z- рахунку Альтмана, метод R-моделі прогнозу ризику банкрутства, методичні рекомендації щодо визначення ознак неплатоспроможності підприємства тощо.

Виходячи з мети і задач дослідження структура роботи включає три розділи. Перший розділ присвячений теоретичним засадам використання стратегічного аналізу при оцінці виробничої діяльності підприємства та напрямків виходу з кризи, санації та стабілізації діяльності підприємства. Другий розділ присвячено аналізу господарчої та фінансової діяльності підприємства. В третьому розділі міститься розроблені під час написання роботи напрямки стабілізації діяльності підприємства по виходу з кризи.

У роботі використані нормативні документи України, наукові розробки і навчальні посібники, періодична література, а також матеріали, що відбивають господарську і фінансову діяльність підприємства.

В роботі використані наукові розробки таких авторів: Терещенко О.О., Бланка І.А., Савицької Г.В., Баканова М.І., Буряка Л.Д., Поддєрьогіна А.М.

Роботу викладено печатним текстом на 57 сторінках.

1. НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДІВ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ ПРИ ОЦІНЦІ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Стратегічний аналіз та необхідність його використання в сучасних умовах

Підприємство керується у своїй діяльності певними стратегіями, які у систематизованому вигляді розробляються і реалізуються за допомогою стратегічного управління.

Стратегічне управління підприємства неможливо уявити без проведення стратегічного аналізу, який розглядається:

1. як виконання відповідної функції управління, орієнтованої на перспективу і такої, що має високу невизначеність;

2. як дослідження економічної системи за параметрами, які визначають її майбутній стан. [8]

Стратегічний аналіз -- це спосіб дослідження і перетворення бази даних, одержаних внаслідок аналізу середовища, на стратегію підприємства. Стратегія інтегрує багато конкурентоспроможних дій та підходів до бізнесу, від яких залежить успішність діяльності підприємства. В цілому, стратегія -- це план управління підприємством, спрямований на зміцнення його позицій, задоволення потреб споживачів та досягнення передбачених цілей.

Стратегічний аналіз є початковим етапом розробки стратегії діяльності підприємства, яка ґрунтується на дослідженні та оцінці внутрішнього та зовнішнього середовища, в якому знаходиться підприємство, і дає можливість виявити:

Які в дійсності стратегічні можливості підприємства?

Яка стратегія найкраща? [9]

Дослідження проводяться у двох основних напрямах:

· вивчається ситуація і умови конкуренції в галузі, де функціонує підприємство;

· вивчається ситуація всередині самого підприємства.

Перший напрям відноситься до макросередовища підприємства, а другий -- до його мікросередовища.

Діюче підприємство здійснює свою господарську діяльність у певному середовищі. Його внутрішнє середовище є джерелом життєвої сили. Воно містить у собі той потенціал, який дає можливість підприємству існувати та виживати у відповідному інтервалі часу Внутрішнє середовище може бути також джерелом різних проблем і навіть загибелі підприємства у тому випадку, якщо воно не забезпечує його необхідною функціонування.

Зовнішнє середовище постачає підприємству необхідні матеріальні, трудові, фінансові та інші ресурси, споживає його готову продукцію, роботи та послуги. Підприємство постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем і забезпечує тим самим можливість свого виживання.

Стратегічний аналіз - це комплексне дослідження позитивних і негативних факторів, які можуть вплинути на економічне становище підприємства у перспективі, а також шляхів досягнення стратегічних цілей підприємства. З допомогою стратегічного аналізу готується комплексний стратегічний план розвитку підприємства, здійснюється науково обґрунтована, всебічна і своєчасна підтримка прийняття стратегічних управлінських рішень. [17]

Суть стратегічного аналізу полягає у тому, що він використовується заради вибору конкретної стратегії із багатьох альтернатив і формування всієї системи стратегій. При здійсненні стратегічного аналізу визначається вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на критерії конкретних стратегій. Оскільки у системі стратегій окремі стратегії взаємопов'язані, то один і той же критерій може належати різним стратегіям. [8]

При формуванні сукупності критеріїв слід обмежуватися невеликою кількістю основних критеріїв, щоб стратегічний аналіз не був громіздким і перевага стратегії була очевидною. Таким чином, стратегічний аналіз допомагає обрати напрям, у якому підприємство буде розвиватися. Без стратегії у підприємства немає обґрунтованого плану діяльності і єдиної програми досягнення бажаних результатів.

Стратегічний аналіз досліджує різні фактори і можливості, які підприємство може використати для свого розвитку. Ці фактори вивчаються комплексно, з розрахунком на довготривалу перспективу.

Метою стратегічного аналізу є змістовний і більш-менш формальний опис об'єктів дослідження, виявлення тенденцій, особливостей, можливих напрямів його розвитку.

Предметом стратегічного аналізу є концептуальні напрями функціонування і розвитку підприємства, його організації, економічні та інформаційні ресурси та можливості, які розглядаються з погляду нарощування стратегічного потенціалу підприємства та зміцнення його позицій на ринку у довгостроковому аспекті.

Як об'єкти стратегічного аналізу, переважно, виділяють окремі стратегічні господарські підрозділи, стратегічні зони господарювання, сектори бізнесу або окремі продукти. [9]

Стратегічний аналіз - це аналіз не лише досягнутих результатів і стану господарства, а й стратегії його діяльності у майбутньому періоді. Оскільки єдиної стратегії господарської діяльності, поки не здійснено стратегічний аналіз, не існує, він проводиться за нормативними даними, тісно пов'язаний із загальними принципами господарських систем, які передбачають вивчення економічних показників комплексно у тісному їх взаємозв'язку.

Стратегічний аналіз у сільському господарстві - це сукупність способів вивчення досягнутого рівня й стану господарської діяльності, а також її варіантів на основі даних обліку, звітності, нормативних даних, щоб визначити більш ефективні варіанти стратегії ведення господарства. [9]

В ринкових умовах стратегічний аналіз являє собою одну з суттєвих функцій управління виробництвом. Він є важливим засобом опрацювання та обґрунтування як стратегічних, так і тактичних управлінських рішень.

За умов ринкової економіки підприємства здійснюють свою фінансово-господарську діяльність, перебуваючи під постійним впливом несприятливих внутрішніх і зовнішніх чинників, які можуть привести до фінансової кризи або банкрутства. І коли така ситуація настає, важливим є правильний вибір стратегії запобігання банкрутству.

Існує два види реакції підприємства на його кризисний стан. Перша - захисна: різке скорочення витрат, продаж чи ліквідація окремих підрозділів або галузей підприємства, скорочення й продаж обладнання чи майна, звільнення персоналу, зниження ринкових цін, скорочення обсягів збуту продукції тощо. Друга - наступальна: модернізація обладнання, запровадження нових технологій, ефективний маркетинг, підвищення цін, пошук нових ринків збуту, розробка й запровадження прогресивної стратегічної концепції планування й управління. [20]

Визначення стратегічних цілей спрямовується на виявлення перспектив розвитку основної діяльності господарства з урахуванням конкретних умов і конкурентноздатності.

1.2 Банкрутство підприємства та шляхи його запобігання

Низка економічних проблем, притаманних економіці, приводять до її нестабільності, збільшують значення та роль антикризового управління підприємством. Антикризове управління - це система управління підприємством, яка має комплексний характер та спрямована на запобігання або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки і реалізації на підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер та дозволяє усунути тимчасові ускладнення, зберегти та помножити ринкові позиції за будь-яких обставин при опорі в основному на власні ресурси.

Антикризове управління включає два види управління: попереджуюче управління й кризове. Попереджуюче управління виникає при появі "слабких" сигналів про кризові ситуації й спрямоване на запобігання розвитку кризи. Кризове управління здійснюється при наявності кризових ситуацій на підприємстві. Найбільш несприятливою з точки зору підприємства кризовою ситуацією є його банкрутство. Банкрутство підприємств - це останній етап розвитку кризової ситуації. [22]

Банкрутство підприємств є поширеним явищем в економіці, однак наслідки банкрутства для держави можуть бути різні. З одного боку, негативне функціонування фінансово нестійких підприємств призводить до погіршення економічної ситуації в Україні, з іншого - зникнення одного підприємства може призвести до порушення технологічного ланцюжка у виробництві, збільшення соціальної напруженості в регіоні і т. д.

Згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом" банкрутство - це визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Процес банкрутства передбачає представлену у часі процедуру відновлення платоспроможності боржника за допомогою застосування санаційних заходів. [1]

Суб'єктом банкрутства вважається боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання визнано арбітражним судом.

Об'єктом управління в системі, що розглядається, є процес банкрутства. Банкрутство можна представити як багатокроковий керований процес і виділити дев'ять складових цього процесу: [6]

1. Подання заяви про порушення справи про банкрутство боржника;

2. Порушення справи про банкрутство боржника;

3. Підготовче засідання арбітражного суду;

4. Попереднє засідання;

5. Проведення зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів;

6. Прийняття рішень щодо санації чи ліквідації;

7. Проведення санації підприємства;

8. Аналіз результатів санації;

9. Кінцеве засідання суду.

Кожну складову процесу можна представити у вигляді окремої підсистеми, яка має свою структуру та множину вхідних і вихідних характеристик.

За браком пропозицій щодо проведення санації або незгоди кредиторів з її умовами, а також у разі недосягнення домовленості про укладення мирової угоди арбітражний суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців. У деяких випадках арбітражний суд може продовжити цей термін ще до 6 місяців. Цією ж постановою арбітражний суд призначає також ліквідаторів (ліквідаційну комісію).

З моменту визнання боржника банкрутом:

- припиняється підприємницька діяльність боржника;

- до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута й усі його майнові права та обов'язки;

- вважається такими, що настали, строки всіх боргових зобов'язань банкрута;

- припиняється нарахування пені та відсотків на всі види заборгованості банкрута;

- відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю.

Після визнання боржника банкрутом, з рішення арбітражного суду, власників або в інших, передбачених законом випадках, відкривається ліквідаційна процедура. Ліквідаційна процедура - це задоволення вимог кредиторів через продаж майна та ліквідацію юридичної особи боржника.

Здійснення ліквідаційних процедур проводиться ліквідаційною комісією. При цьому слід зазначити, що характер ліквідаційних заходів, які застосовуються в ході провадження справи про банкрутство, майже ідентичний тим, які здійснюються в разі ліквідації підприємств з інших, ніж банкрутство, причин, наприклад у разі ліквідації підприємства з рішення його власників.

Закінчувати справу про банкрутство ліквідацією боржника не завжди доцільно. У цьому контексті слід зазначити, що одна із функцій закону про банкрутство полягає в тому, що він повинен сприяти реабілітації підприємств, які опинилися у фінансовій скруті, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності у майбутньому. У ньому повинні бути закладені механізми фінансової санації чи реорганізації юридичної особи. Саме такі механізми містяться у законодавствах про фінансову неспроможність підприємств у більшості країн світу. Вітчизняне законодавство про банкрутство також не становить винятку. [6]

Рішення арбітражного суду щодо санації боржника або визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури приймається на основному засіданні на підставі пропозиції комітету кредиторів, а також на підставі відгуку експертної комісії. При прийнятті рішення про проведення санації підприємства-боржника арбітражний суд за нарадою комітету кредиторів, Фонду державного майна або Агентства з питань банкрутства призначає керуючого санацією, приймає план санації та визначає санаторів. Строк проведення основного засідання - не пізніше, ніж 6 місяців після проведення підготовчого засідання.

Підставою для ухвалення арбітражним судом санації боржника може бути:

1. санаційна спроможність боржника, тобто наявність реалістичної санаційної концепції;

2. наявність реальних можливостей виконання плану санації, відновлення платоспроможності підприємства-боржника та його успішної виробничо-господарської діяльності;

3. наявність санатора, який має достатньо фінансових ресурсів для фінансового оздоровлення боржника.

Ініціатива санації може походити від самого підприємства-боржника. Як правило, у такому разі справа про банкрутство також ініціюється боржником. Це робиться в тому разі, коли підприємство є санаційно спроможним, однак йому бракує часу для реалізації плану санації. Заява про банкрутство подається з надією отримати відстрочення платежів кредитора, наприклад у разі укладення мирової угоди. Відтак разом із заявою про банкрутство боржник подає до арбітражного суду план санації та проект мирової угоди.

Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для розгляду план санації (реорганізації). В іншому разі, арбітражний суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. За наявності санаторів план санації розробляється та погоджується за їхньою участю.

План санації розробляється комітетом кредиторів, який складається керуючим санацією в чотиримісячний строк від дня винесення арбітражним судом ухвали про санацію. План вважається схваленим, якщо за нього на засіданні комітету кредиторів було подано понад половину голосів кредиторів - членів комітету кредиторів. [22]

Арбітражний суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємства-боржника, які можуть бути у формі:

а) плану реорганізації (як правило, без збереження юридичної особи боржника);

б) плану фінансової санації (зі збереженням юридичної особи божника).

Розглянемо докладніше суть санації, цілі і види санаційних процедур. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутства" від 1999 р. під визначенням санації розуміють систему заходів, які здійснюються під час виробництва у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його ліквідації. Закон розрізняє поняття "санація" та "досудова санація". Досудова санація -- система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестором, з метою запобігти його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство [1]. Ця система направлена на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також на задоволення у повному об'ємі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу і (або) зміни організаційно-правової і виробничої структури боржника. Аналіз літературних джерел показав, що немає єдиної думки з приводу визначення санації. Так, І. А. Бланк і ряд інших авторів під санацією розуміють систему заходів щодо запобігання оголошення підприємства банкрутом та його ліквідації. [7] М. І. Тітов пропонує наступне визначення санації. Санація - це оздоровлення неплатоспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги, яка направлена на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству. [20]

Вказані визначення мають на увазі санацію як інститут зовнішньої фінансової підтримки боржника.

Однак суть санації охоплює не тільки фінансову сторону, необхідно враховувати питання організаційно-правової, матеріально-технічної, управлінської перебудови діяльності підприємств-боржників.

У зв'язку з цим під поняттям санація будемо мати на увазі систему фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, які направлені на досягнення або поновлення платоспроможності, ліквідності і конкурентоспроможності підприємства-боржника у довгостроковому періоді.

Це визначення найбільш повно охоплює суть санації і надає комплексний підхід до цієї важливої складової поняття антикризового управління.

Перерахуємо типи санаційних заходів: [6]

1. Санаційні заходи організаційно-правового характеру направлені на удосконалення організаційної структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесу, поліпшення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих відносин між членами трудового колективу.

2. Виробничо-технічні санаційні заходи пов'язані, передусім, з модернізацією і оновленням виробничих фондів, із зменшенням простоїв і збільшенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції і зниженням її собівартості, поліпшенням асортименту продукції, що випускається, і мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

3. Фінансово-економічні заходи щодо санації відображають фінансові відносини, які виникають в процесі мобілізації і використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємства. Методи фінансової санації повинні бути направлені на покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення, оновлення або збереження ліквідності платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

4. Соціальні санаційні заходи пов'язані із заходами по забезпеченню соціальної захищеності працівників підприємств - боржників. У процесі виконання цих заходів повинні бути надані різні соціальні гарантії працівникам, яких було вирішено звільнити в зв'язку з модернізацією або реконструкцією підприємства, повинні бути передбачені створення і фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати по безробіттю, надання звільненим працівникам позик, виплат по заробітній платі, вихідної допомоги.

У зв'язку з цим можна виділити наступні форми санації підприємства:

1. Санація підприємства, яка направлена на реорганізацію боргу (без зміни статусу юридичної особи підприємства, що санується), передбачає наступні варіанти:

- погашення боргу підприємства за рахунок коштів бюджету. У такій формі сануються тільки державні підприємства. Вона пов'язана з наступними основними умовами: забезпеченням подальшого розвитку пріоритетних галузей економіки; галузевою або міжгалузевою переорієнтацією діяльності підприємства; здійсненням антимонопольних заходів; з іншими цілями з ініціативи органів, уповноважених управляти державним майном;

- погашення боргу підприємства за рахунок цільового банківського кредиту. Як один із варіантів цього виду санації може виступати переоформлення короткострокових кредитів підприємства у довгострокові. Для здійснення контролю і допомоги підприємству, комерційний банк в переліку умов санації може забажати введення до складу його керівництва свого представника (або уповноваженої особи);

- переклад боргу на іншу юридичну особу. Такою юридичною особою може бути будь-яке підприємство, яке здійснює підприємницьку діяльність, яке побажало взяти участь у санації підприємства-боржника. У разі згоди кредитора на переклад боргу іншій особі новий боржник має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, засновані на договірних відносинах між кредитором і першим боржником;

- випуск облігацій (і інших боргових цінних паперів) під гарантію санатора. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, який обслуговує, або державою.

2. Санація підприємства, яка направлена на його реорганізацію (із зміною, як правило, статусу юридичної особи підприємства, що сануються), носить такі форми:

- злиття. Така форма санації здійснюється шляхом об'єднання підприємства-боржника з іншим фінансово стійким підприємством. Внаслідок такого об'єднання підприємство-боржник втрачає свій юридичний статус;

- поглинання. Ця форма санації здійснюється шляхом придбання підприємства-боржника підприємством - санатором. Підприємство - санатор таким чином може придбати цілісний майновий комплекс. Підприємство, що санується, при поглинанні звичайно втрачає свій самостійний статус, хоча як юридична особа може зберегтися у вигляді дочірнього підприємства;

- розділення. Така форма санації може бути використана для підприємств, що здійснюють багатогалузеву господарську діяльність. Виділені в процесі розділення підприємства отримують статус нової юридичної особи, а майнові права і обв'язки переходять до кожного з них на основі розділового балансу;

- перетворення у відкрите акціонерне товариство. Така форма санації, здійснювана з ініціативи групи засновників, дозволяє істотно розширити фінансові можливості підприємства, забезпечити шляхи його виходу з кризи й дати новий імпульс його економічному розвитку;

- передача в оренду. Ця форма характерна для санування державних підприємств, при якій вони передаються в оренду членам трудового колективу. Умовою здійснення такої форми санації є прийняття на себе колективом орендарів боргів підприємства, що санується;

- приватизація. У цій формі сануються державні підприємства. Внаслідок приватизації на торгах підприємство продається як цілісний майновий комплекс (або частина його) новому власнику.[6]

Серед різних форм санації слід приділити належну увагу реструктуризації підприємств - боржників. Для виведення підприємства з кризи необхідно робити рішучі заходи. Аналіз практики функціонування українських підприємств - боржників дозволив виділити наступні заходи:

- реорганізація засновницьких відносин;

- реструктуризація підприємства;

- реінжинірінг основних процесів діяльності підприємства.

У Методичних рекомендаціях до проведення реструктуризації державних підприємств міністерства економіки України під реструктуризацією розуміються організаційно-економічні, правові, технічні заходи, які направлені на зміни структури підприємства, його управління, форм власності і ефективності виробництва. При цьому вважається, що процесами реструктуризації, як правило, займаються слабі, неплатоспроможні підприємства, які стоять на грані банкрутства.

Характер та особливості реструктуризаційних процесів залежать від виду реструктуризації.

В залежності від об'єкта реструктуризації розрізняють:

1.Операційну реструктуризацію, яка направлена на зміну структури активів.

2. Фінансову реструктуризацію, пов'язану з управлінням пасивами підприємства. Даний вид реструктуризації тісно пов'язаний з попереднім. Швидка і успішна операційна реструктуризація, яка призводить до отримання позитивних грошових потоків, знижує потребу в фінансовій реструктуризації. З іншого боку, фінансова реструктуризація може ускладнити операційну в залежності від обставин. Даний вид реструктуризації передбачає тісну співпрацю підприємства зі своїми кредиторами, у т. ч. банками.

3. Реструктуризацію власності, пов'язану із зміною пайової участі в капіталі підприємства.

У залежності від тривалості періоду розрізняють:

1. Оперативну реструктуризацію, що здійснюється у короткостроковому періоді, у випадку, коли підприємство не може розраховувати на зовнішні джерела фінансування і вирішує питання підвищення рівня ліквідності за рахунок внутрішніх резервів. Даний вид реструктуризації передбачає визначення основних напрямків діяльності і ринків підприємства, виявлення слабких сторін в функціональному аспекті і розробку пропозицій по усуненню з мінімальними витратами і звільненням ресурсів.

2. Стратегічну реструктуризацію, здійснюваному в довгостроковому періоді. Цей вид реструктуризації базується на результатах оперативної реструктуризації і передбачає мобілізацію як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування.

Розглядаючи процес реструктуризації в контексті антикризового управління, в роботі пропонується використати наступну класифікацію:

- санаційна, або відновна, реструктуризація;

- адаптивна, або прогресивна, реструктуризація;

- попереджувальна реструктуризація.

Таким чином, слід зазначити, що існує чимало різних форм і варіантів санації, кожна з яких передбачає сполучення можливих типів санаційних заходів. Однією з приоритетних форм повинна стати реструктуризація підприємств боржників. Вибір тієї чи іншої форми реструктуризації або санації буде обумовлений цілями (оперативними чи стратегічними) та оцінкою ефективності комплексу санаційних заходів, які будуть складати програму санації.

1.3 Методи стратегічного аналізу при прогнозуванні банкрутства підприємства

Метод стратегічного аналізу, як й інших прикладних економічних дисциплін, базується на певній сукупності загальнонаукових і власних (прикладних) методичних прийомів. До першої категорії належать ті прийоми, які ґрунтуються на методі філософії або, точніше, логіки. Ці методичні прийоми є універсальними: вони можуть застосовуватися у будь-якій сфері економіки.

У стратегічному аналізі використовується ряд загальнонаукових прийомів: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, спостереження, порівняння, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, оцінка, класифікація та ін.

Окрім загальнонаукових методичних прийомів у процесі проведення стратегічного аналізу виникає необхідність застосування різних прикладних прийомів: аналіз інформаційних оглядів, проектів, звітів, статистичних довідок, якісні методи прогнозування, імітаційне моделювання, SWOT-аналіз, аналіз життєвого циклу організації тощо.

Існує два підходи до прогнозування банкрутства: прогнозування за допомогою фінансових коефіцієнтів та прогнозування за допомогою порівняльного аналізу характеристик підприємств. Для того щоб вирішити, який метод дає найбільш адекватні оцінки стану підприємства, необхідно розуміти за яких умов той чи інший метод можна використовувати.

У світовій практиці найпоширенішими моделями оцінки фінансового стану підприємства та схильності його до банкрутства є наступні економетричні моделі, які будуються на основі фінансових коефіцієнтів: [6]

1. Двохфакторна модель оцінки імовірності банкрутства.

2. Оцінка імовірності банкрутства на основі Z-рахунку Альтмана.

3. Модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану.

4. Оцінка фінансового стану по показниках У. Бівера.

5. Метод рейтингової оцінки фінансового стану (рейтингове число).

6. R-модель прогнозу ризику банкрутства.

7. Прогнозна модель Таффлера.

8. Модель Фулмера.

9. Модель Спрингейта.

10. Узагальнена модель, розроблена на основі дискримінантної функції.

11. PAS-коефіцієнт.

Більшість моделей розроблена для відмінних від існуючих в Україні економічних умов. Відмінності в темпах інфляції і фазах циклу, особливо в фондо-, енерго-, трудомісткості виробництв, інший податковий клімат вимагають відповідного коректування моделей.

Разом з тим саме використання інтегрального підходу при оцінці і прогнозуванні фінансового стану підприємств значно підвищить якість аналізу і об'єктивність його висновків, а вживання відповідних моделей дозволить досить оперативно виявляти потенційних банкрутів, завчасно доводити інформацію про них до зацікавлених осіб. Це в значній мірі пом'якшить наслідки неспроможності для господарських партнерів даних підприємств, їх кредиторів, населення та інших осіб.

Орієнтація на якийсь один критерій, навіть вельми привабливий з позиції теорії, на практиці не завжди виправдана. Тому багато аудиторських фірм та інших компаній, що займаються аналітичними оглядами, прогнозуванням та консультуванням, використовують для аналітичних оцінок системи критеріїв, тобто різноманітні порівняльні, якісні методики оцінки банкрутства. Використання таких методик для подібного дослідження містить у собі як переваги, так і недоліки. Основною перевагою є те, що за допомогою цих методик можна аналізувати ті процеси, які неможливо описати методами, що працюють з однією оцінкою. Але в цьому є і свої мінуси: набагато легше прийняти рішення в умовах однокритеріальної задачі, ніж за умов багатокритеріальної задачі. Разом з тим будь-яке прогнозне рішення подібного роду, незалежно від числа критеріїв, є суб'єктивним, а розраховані значення критеріїв носять швидше характер інформації до роздуму, ніж спонукальних стимулів для прийняття негайних рішень.

Прогнозні методики:

1. Методика В. В. Ковальова.

2. Метод Аргенті (А-рахунки).

3. Методика компанії ERNST & WHINNEY.

4. Метод Скоуна.

2. СУЧАСНИЙ СТАН ЕКОНОМІКО-ФІНАНСОВОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Природно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю "Калініна" розташоване в південно-західній частині Запорізької області. Землекористування його межує з Генічеським та Іванівським районами Херсонської області. Від районного центру - смт Якимівка - віддалене на 25 км. До м. Мелітополь - 60 км. Найближча залізнична станція Сокологорне херсонської області віддалена від центру на 20 км. Через центр ТОВ - с. Червоноармійське - проходить шосейна дорога, що зв'язує його з м. Мелітополь та м. Запоріжжя.

Кліматичні умови господарства характеризуються нестачею вологи, високими літніми температурами (інколи вище 40 ?С), посухами, суховіями і чорними бурями. Середньорічна кількість опадів складає 335 мм.

Ґрунтові води залягають на глибині 15-30 м від поверхні і не впливають на водний режим ґрунтів.

Ґрунтовий покрив землекористування господарства представлений двома основними типами ґрунтів: південними чорноземами та темнокаштановими ґрунтами, які характеризуються високою природною родючістю, що особливо проявляється при зрошенні. На даний момент через відсутність дренажної системи зрошення спричиняє підтоплення людських домівок.

Господарство знаходиться на рівнинній території.

Виробничий напрям підприємства - зерно-м'ясо-молочний, але в останні роки спеціалізація змінюється. Додаткові галузі - птахівництво, овочеві та кормові культури.

У господарстві цехова система керування, що представлена наступними цехами: рослинництва, тваринництва, механізації, забезпечення і реалізації та цех підсобних господарств.

Для переробки продукції підприємство має власну олійницю та млин. Продукція реалізується на ринку.

2.2 Організаційний устрій підприємства

ТОВ "Калініна" є колективним підприємством, тобто заснованим на власності трудового колективу. Організаційно-правова форма господарювання - товариство з обмеженою відповідальністю. Згідно із Статутом колективне підприємство організоване і діє у відповідності до Законів України "Про підприємства в Україні", "Про власність", Господарського кодексу України та інших законодавчих актів України.

ТОВ "Калініна" є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою та кодом, кутовий штамп, інші необхідні реквізити.

Органом управління є загальні збори членів товариства. Виконавчим органом є дирекція в особі однієї людини - директора.

Директор:

- самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за виключенням тих, які віднесені до компетенції засновників;

- несе повну відповідальність за фінансовий стан і господарську діяльність, дотримання фінансової, договірної та трудової дисципліни згідно Законодавства України;

- представляє інтереси підприємства у всіх органах державної влади і місцевого самоврядування, інших установах та організаціях;

- розпоряджається засобами та майном відповідно з законодавством та Статутом;

- укладає угоди, контракти (у тому числі трудові), видає доручення, відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки підприємства;

- видає накази і дає обов'язкові для усіх робітників вказівки;

- приймає на роботу та звільняє робітників;

- вирішує інші питання діяльності підприємства.

Офіс товариства знаходиться за адресою: 72540 Якимівський район, с. Червоноармійське, вул. Калініна, б.13.

Основним видом діяльності є сільськогосподарське виробництво, яке включає вирощування зернових культур, олійних культур, м'ясне та молочне скотарство, свинарство, а також оптова торгівля недержавним організаціям та роздрібна торгівля.

Для забезпечення діяльності підприємства за рахунок внесків засновників створений статутний фонд у розмірі 12000 грн.

Прибуток є показником фінансових результатів діяльності колективного підприємства, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань, належить засновникам і розподіляється ними за взаємною згодою незалежно на формування необхідних фондів.

Кожне підприємство для здійснення своєї діяльності створює виробничі підрозділи - цехи, ділянки, обслуговуючі господарства і служби (які прямо або побічно приймають участь у виробничому процесі), зв'язки між ними, взяті у сукупності складають його виробничу структуру. Вона визначає рівень продуктивності праці, витрат виробництва, ефективність використання техніки. Побудування раціональної виробничої структури підприємства - залог успішної його праці.

Функції управління діяльністю підприємства реалізуються підрозділами апарату управління і окремими робітниками, які при цьому вступають в економічні, організаційні, соціальні, психологічні та інші відносини один з одним. Організаційні відносини, які складаються між робітниками апарату управління підприємства, визначають його структуру управління. Структура управління ТОВ "Калініна" представлена на рис. 2.1.

Обліковий процес побудовано за принципом повної централізації. Застосовується журнально-ордерна форма обліку.

Рис. 2.1 Структура управління ТОВ "Калініна"

2.3 Рівень забезпеченості та ефективність використання виробничих та фінансових ресурсів на підприємстві

Виробничі ресурси є основою для діяльності підприємства. Оптимальна кількість цих ресурсів є запорукою отримання необхідного прибутку. До виробничих ресурсів підприємства належать земельні угіддя, трудові ресурси, основні й оборотні фонди та товарна продукція.

У зв'язку із реформуванням сільськогосподарських підприємств відбуваються суттєві зміни в структурі земельного фонду. Зміна земельних площ у ТОВ представлена у таблиці 2.1. Аналіз використання земельних ресурсів використовується для пошуку резервів збільшення виробництва продукції за рахунок повного використання наявних угідь.

Загалом, згідно таблиці 2.1, спостерігається зменшення земельних угідь на 16,64% або на 965 га, що пов'язано, головним чином із зменшенням площі ріллі на 18,88% або на 997 га, яке дещо компенсується збільшенням площі пасовищ на 13,31% або на 33 га. Інші угіддя залишились майже незмінними.

Таблиця 2.1

Структура земельних угідь ТОВ "Калініна" за 2003 - 2005 рр.

Види угідь

2003 р.

2004 р.

2005 р.

Відхилення 2005 р. від 2003 р.

Площа, га

Структура, %

Площа, га

Структура, %

Площа, га

Структура, %

+, -

%

Рілля

5282

91,07

5287

90,56

4285

88,62

-997

81,12

Сінокоси

57

0,98

57

0,98

57

1,18

-

100

Пасовища

248

4,28

281

4,81

281

5,82

33

113,31

Багаторічні насадження

62

1,07

62

1,06

62

1,28

-

100

Разом сільсько-господарських угіль

5649

97,4

5687

97,41

4685

96,9

-964

81,94

Ліс і чагарники

-

-

-

-

-

-

-

-

Ставки і водойми

-

-

-

-

-

-

-

-

Інші землі

151

2,6

151

2,59

150

3,1

-1

99,34

Всього земельних угідь

5800

100

5838

100

4835

100

-965

83,36

Забезпечення трудовими ресурсами - один з найважливіших економічних показників діяльності господарства (таблиця 2.2).

Загальна чисельність робітників зменшилася на 9,78% або 27 чоловік. Прямі витрати праці зменшилися майже на 50% або 240 тис. люд.-год, що суттєво позначилося на виробітку одного працівника: середньорічний зменшився на 64,55%, середньодобовий - на 37,19%, середньогодинний - на 37,18%.

Таблиця 2.2

Забезпеченість ТОВ "Калініна" трудовими ресурсами та ефективність їх використання за 2003 - 2005 рр.

Показники

2003 р.

2004 р.

2005 р.

Відхилення 2005 р. від 2003 р.

+,-

%

Середньорічна чисельність працівників, чол.

276

254

249

-27

90,22

Прямі витрати праці, тис. люд.-год

489

245

249

-240

50,92

Відпрацьовано люд.-днів 1 робітником за рік

253,11

137,8

142,86

-110,25

56,44

Середня тривалість робочого дня, год.

7

7

7

-

100

Вартість валової продукції в порівняльних цінах 2000 р., тис. грн.

4959,65

1345,15

1586,38

-3373,27

31,99

Виробіток 1 робітника:

- середньорічний, тис. грн.

17,97

5,3

6,37

-11,6

35,45

- середньодобовий, грн.

70,99

38,46

44,59

-26,4

62,81

- середньогодинний, грн.

10,14

5,49

6,37

-3,77

62,82

Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу

1,01

0,55

0,57

-0,44

56,44

Рівень використаного робочого часу у 2005 р. склав лише 56,44% від 2003 р., причому лише у 2003 р. коефіцієнт становить 1,01 - майже оптимальний рівень.

Забезпеченість основними фондами розглянута у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Показники забезпеченості основними фондами і ефективність їх використання у ТОВ "Калініна" за 2003 - 2005 рр.

Показники

2003 р.

2004 р.

2005 р.

Відхилення 2005 р. від 2003 р.

+,-

%

Вартість валової продукції в порівняльних цінах 2000 р., тис. грн.

4959,65

1345,15

1586,38

-3373,27

31,99

Середньорічна вартість основних фондів сільськогосподарського призначення, тис. грн.

573,19

519,78

389,85

-183,34

68,01

Площа сільськогосподарських угідь, га

5649

5687

4685

-964

82,94

Середньорічна чисельність робітників, чол.

276

254

249

-27

90,22

Фондовіддача, грн.

8,65

2,59

4,07

-4,58

47,05

Фондомісткість, грн.

0,12

0,39

0,25

0,13

208,33

Фондоозброєність, тис. грн.

2,08

2,05

1,57

-0,51

75,48

Фондозабезпеченість, тис. грн.

0,10

0,09

0,08

-0,02

80

Зменшення середньорічної вартості основних фондів сільськогосподарського призначення склало 31,99% або 183,34 тис. грн. Фондовіддача за останні 3 роки значно зменшилася (на 52,95% або 4,58 грн.), тобто на 1 грн. вартості основних фондів стало припадати на 4,58 грн. менше валової продукції, що свідчить про зниження ефективності використання цих фондів. Фондомісткість, навпаки, зросла на 108,33% чи 0,13 грн. через значне зменшення валової продукції. Фондоозброєність та фондозабезпеченість зменшилися на 24,52% та 20% відповідно.

Оборотні засоби є основою виробництва. Вони повністю використовуються протягом операційного циклу і переносять свою вартість на вироблену продукцію. Ефективність використання даних фондів розглянуто у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Показники ефективності використання оборотних засобів у ТОВ "Калініна" за 2003-2005 рр.

Показники

2003 р.

2004 р.

2005 р.

Відхилення 2005 р. від 2003 р.

+,-

%

Чистий доход (виручка від реалізації), тис. грн.

2474,5

1437,0

1232,3

-1242,2

49,8

Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.

2458,5

2011,4

1662,75

-795,75

67,63

Коефіцієнт оборотності

1,01

0,71

0,74

-0,27

73,27

Коефіцієнт закріплення

0,99

1,4

1,35

-0,36

136,36

Тривалість одного обороту, днів

356,44

507,04

486,48

130,04

136,48

Коефіцієнт ефективності обороту оборотних засобів

6,89

3,97

3,42

-3,47

49,64

Загалом середньорічна вартість оборотних засобів зменшилася на 795,75 тис. грн. або 32,37%. Коефіцієнт оборотності знизився на 0,27, що складає 73,27% від аналогічного у 2003 р. Тривалість одного обороту збільшилась на 130,04 дні або на 36,48%. Ефективність обороту знизилася на 63,52%.підвищення тривалості обороту свідчить про низьку ефективність виробництва продукції: вона не реалізується, довго залишається на складі і через це погіршується її якість. Загальні дані свідчать про малоефективне використання оборотних засобів.

Таблиця 2.5

Структура товарної продукції ТОВ "Калініна" за 2003-2005 рр. (тис. грн.)

Вид товарної продукції

2003 р.

2004 р.

2005 р.

Відхилення 2005 р. від 2003 р.

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

+,-

%

Зернові

437,7

17,69

117,6

8,18

362,5

29,42

-75,2

82,82

Насіння соняшнику

90,2

3,65

150,6

10,48

345,5

28,04

255,3

383,0

Цукрові буряки

69,9

2,82

-

-

-

-

-

-

Овочі

76,4

3,09

163,3

11,36

28

2,27

-48,4

36,65

Плоди

2,3

0,09

56,2

3,91

3,4

0,28

1,1

147,8

Інша продукція

17,1

0,69

4,8

0,33

9,8

0,8

-7,3

57,31

Разом продукція рослинництва

693,6

28,03

492,5

34,27

749,2

60,8

55,6

108,0

М'ясо свиней

814,4

32,91

293,4

20,41

81,6

6,62

-732,8

10,02

М'ясо ВРХ

173,3

7,00

193,6

13,47

132,6

10,76

-40,7

76,51

Молоко

138

5,59

81,3

5,66

116,5

9,45

-21,5

84,42

М'ясо птиці

-

-

25,3

1,76

-

-

-

-

Яйця курячі

208,7

8,43

79

5,5

-

-

-

-

Інша продукція

2,5

0,1

3,6

0,25

0,4

0,03

-2,1

16

Разом продукція тваринництва

1336,9

54,04

676,2

47,06

331,1

26,87

-1005,8

24,77

Продукція переробки

361,2

15,6

235,3

16,37

71,3

5,79

-289,9

19,74

Роботи і послуги

82,8

3,33

33

2,3

80,7

6,55

-2,1

97,46

Разом по господарству

2474,5

100

1437

100

1232,3

100

-1242,2

49,8

Таблиця 2.5 характеризує товарну продукцію підприємства, її виробництво і зміну обсягів протягом останніх трьох років. Товарна продукція - це та продукція, яка була реалізована протягом звітного періоду і за яку отримано грошові кошти. Обсяги товарної продукції дають загальну інформацію про обсяги виробленої продукції, дають змогу виявити приоритетні види продукції, що користуються найбільшим попитом у споживачів.

Аналізуючи дані таблиці 2.5, можна зазначити значне зниження загального обсягу товарної продукції - на 1242,2 тис. грн. чи 50,2%, що є негативним показником діяльності підприємства. Таку зміну, перш за все, викликало значне зменшення обсягів продукції тваринництва (яка зменшилася на 1005,8 тис. грн. чи 75,23%. Це пов'язано зі зменшенням поголів'я тварин через брак кормів, коштів на утримання тварин, загальним занепадом тваринницької галузі. Найзначніше знизився обсяг реалізації м'яса свиней - на 732,8 тис. грн. або 89,98%. Обсяги реалізації м'яса ВРХ знизилися на 40,7 тис. грн. чи 23,49%, молока - на 21,5 тис. грн. або 15,58%. Протягом 2005 року було повністю усунено птахівництво - у 2004 році було реалізовано всіх птахів через значну збитковість галузі і складнощі утримання птиці.

Обсяги товарної рослинницької продукції, навпаки збільшилися на 55,6 тис. грн. або 8%. Ця зміна викликана збільшенням обсягів виробництва, і як наслідок, реалізації насіння соняшнику (на 255,3 тис. грн. чи 283%). Обсяги реалізації зернових культур знизилися на 75,2 тис. грн. чи 17,18%; овочів - на 48,4 тис. грн. або 63,35%. Окрім соняшнику, збільшилася лише реалізація плодів - на 1,1 тис. грн. або 47,8%.

Фінансові ресурси підприємства являють собою усі наявні джерела утворення майна підприємства. Вивчення їх динаміки й структури є необхідною передумовою детального аналізу і пошуку шляхів підвищення виробництва продукції, оскільки без наявних ресурсів майже неможливо створити сприятливі умови для розвитку виробництва.

У таблиці 2.6 розглянуто динаміку структури капіталу, що дає змогу визначити наявність позикового капіталу, його обсяги та зміну протягом останніх трьох років.

Таблиця 2.6

Динаміка структури капіталу ТОВ "Калініна" за 2003-2005 рр.

Показники

2003 р.

2004 р.

2005 р.

Відхилення 2005 р. від 2003 р.

Тис. грн.

Тис. грн.

Тис. грн.

+,-

%

Капітал - всього

3136,6

2164,1

2133,6

-1003

68,02

У тому числі:

- власний капітал

273,5

(1377,6)

(1890,6)

З нього: статутний фонд

12

12

12

0

100

непокритий збиток

(169,7)

(1954,5)

(2875,3)

цільове фінансування

431,2

564,9

972,7

541,5

225,58

- позиковий капітал

2863,1

3541,7

4024,2

1161,1

140,55

З нього: довгострокові зобов'язання

545,8

545,8

545,8

0

100

короткострокові зобов'язання

2317,3

2995,9

3478,4

1161,1

140,55

Як можна побачити з таблиці 2.6, загальна валюта балансу впродовж останніх трьох років зменшилася на 1003 тис. грн. або на 31,98%. Ця зміна викликана, перш за все збільшенням суми непокритих збитків підприємства, який збільшився більш ніж у 200 разів. Значно зросли показники обсягів позикового капіталу - на 1161,1 тис. грн. чи 40,55%, при чому довгострокові зобов'язання залишалися незмінними, а змінювалися обсяги короткострокових зобов'язань.

Для більш глибокого аналізу розглянемо стан дебіторської та кредиторської заборгованості на підприємстві (таблиця 2.7).

Таблиця 2.7

Стан дебіторської та кредиторської заборгованості ТОВ "Калініна" за 2003-2005 рр.

Показники

2003 р.

2004 р.

2005 р.

Відхилення 2005 р. від 2003 р.

Дебіторська заборгованість

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

- чиста реалізаційна вартість

239,1

179,1

170,6

-68,5

Інша поточна дебіторська заборгованість

29,9

18,4

17,2

-12,7

Кредиторська заборгованість

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

520,8

668,9

708,0

187,2

Поточна заборгованість за розрахунками:

- з бюджетом

506,5

681,8

723,5

217

- зі страхування

42,4

73,8

86,9

44,5

- з оплати праці

245,6

216,4

291,7

46,1

- з учасниками

105,2

99,7

413,0

307,8

Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості

0,19

0,11

0,08

Аналізуючи таблицю 2.7, можна зробити висновки, що обсяги дебіторської заборгованості зменшуються без списання безнадійної заборгованості, тобто за рахунок погашення сум дебіторами. Обсяги кредиторської заборгованості значно збільшилися, що свідчить про неспроможність підприємства вчасно розрахуватися зі своїми боргами. Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості поступово знижується, що пов'язано зі зменшенням дебіторської та зростанням кредиторської заборгованості.

За допомогою низки показників визначимо тип фінансової стійкості підприємства. Розрахунки представлені у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Визначення типу фінансової стійкості ТОВ "Калініна" за даними балансу за 2005 р. (тис. грн.)

Показники

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

Абсолютне відхилення, тис. грн.

Темпи росту, %

Джерела власних коштів

-1377,6

-1890,6

Необоротні активи

473,4

499,1

25,7

105,43

Власні оборотні кошти

-1851,

-2389,7

Довгострокові позики

545,8

545,8

0

100

Сума власних оборотних коштів і довгострокових позик

-1305,2

-1843,9

Короткострокові позики

2995,9

3478,4

428,5

116,11

Загальна сума основних джерел формування запасів та витрат

1690,7

1634,5

-56,2

96,68

Величина запасів та витрат

1492,2

1439,8

-52,4

96,49

Нестача власних оборотних коштів для формування запасів і витрат

-3343,2

-3829,5

Нестача власних оборотних коштів і довгострокових позик для формування запасів і витрат

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены