Стратегія попередження банкрутства аграрного підприємства

-2797,4

-3283,7

Нестача загальної суми основних джерел формування запасів витрат

198,5

194,7

-3,8

98,09

Тип фінансової стійкості підприємства

Нестійке

Нестійке

Х

Х

В результаті розрахунків за допомогою таблиці 2.8 було виявлено, що ТОВ є фінансово нестійке. Всі запаси і витрати покриваються лише тоді, коли використовується весь обсяг короткострокових позик. Власних джерел та довгострокового капіталу не вистачає. Аналізуючи окремі показники, можна сказати, що протягом 2005 року величина запасів та витрат незначно знизилася - на 52,4 тис. грн. або 3,51%; сума короткострокових позик зросла на 428,5 тис. грн. або на 16,11%, а довгострокові позики залишилися незмінними.

Загалом, можна зробити висновок, що забезпеченість виробничими ресурсами поступово знижується, але є достатньою для виробництва аграрної продукції. Щодо фінансового стану, то він дуже нестабільний, і можна зазначити, що існує дефіцит цих ресурсів для подальшого виробництва продукції.

Здатність підприємства платити за своїми зобов'язаннями називається ліквідністю. Підприємство вважається ліквідним, якщо воно здатне виконати свої короткострокові зобов'язання за рахунок реалізації поточних активів. У практиці застосовують систему показників ліквідності, які розглянуті у таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

Аналіз показників для оцінки ліквідності підприємства за даними фінансової звітності ТОВ "Калініна" за 2005 р.

Показники	На початок 2005 р.	На кінець 2005 р.	Відхилення (+,-)
Загальний коефіцієнт покриття	0,56	0,47	-0,09
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,07	0,06	-0,01
Коефіцієнт незалежної (забезпеченої) ліквідності	0,09	0,21	0,12
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,0003	0,02	0,0197
Частка оборотних активів у загальній сумі активів	0,78	0,77	-0,01
Частка виробничих запасів в оборотних активах	0,72	0,43	-0,29

Аналізуючи показники таблиці 2.9, можна зазначити, що ліквідність підприємства дуже низька, і поступово знижується, причому ні один з показників не відповідає нормі. Це свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства, який у подальшому може призвести до банкрутства.

Зробимо попередній аналіз можливості банкрутства підприємства за допомогою методичних рекомендацій щодо визначення ознак неплатоспроможності підприємства (затверджених наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 р. №10).

Методичні рекомендації розрізняють три ступені неплатоспроможності підприємства: поточну, критичну та зверхкритичну неплатоспроможність.

Для того, щоб визначити, ознаки якої платоспроможності характеризують фінансовий стан підприємства, розраховують наступні показники:

- поточної платоспроможності;

- коефіцієнт забезпечення власними засобами;

- коефіцієнт покриття.

В залежності від отриманих значень показників визначається тип платоспроможності підприємства.

Показник поточної платоспроможності визначається за формулою:

Тп = стр. 040 ф.1 + стр. 045 ф. 1 + стр. 220 ф.1 + стр. 230 Ф.1 +

+ стр. 240 Ф.1 - стр. 620 ф.1 ()

За даними балансу ТОВ "Калініна" за 2005 р. він склав:

Тп = 7,6+6,9-3478,4=-3463,9

За нормативом показник має бути більшим за 0.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами характеризує наявність власних оборотних коштів підприємства, необхідних для його фінансової стійкості і визначається наступним чином:

Коб = (стр. 380 ф.1 - стр. 080 ф.1)/стр. 260 ф.1()

Коб = (-2863,3-499,1)/1634,5 = -2,06

За нормативом коефіцієнт має бути 0,1.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних засобів підприємства для погашення своїх боргів та визначається за наступною формулою:

Кп=стр. 260 ф.1/ стр. 620 Ф.1()

Кп = 1634,5/3478,4=0,47

За нормативом коефіцієнт має бути 1,5.

Згідно алгоритму визначення ступеня неплатоспроможності підприємства залежно від значень розглянутих вище показників, представленого в методичних рекомендаціях, можна зробити такий висновок: через те, що всі показники значно нижчі за норматив, то підприємство має ознаки зверхкритичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому положенню боржника, коли він згідно Закону про банкрутство повинен звернутися до арбітражного суду у місячний термін з заявою про порушення справи про банкрутство. Тобто задоволення вимог одного чи декількох кредиторів приведе до неможливості виконання його грошових зобов'язань в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Отримані дані свідчать про високу можливість банкрутства підприємства, що дає змогу провести комплексний аналіз і визначити шляхи виходу з цього становища, головним з яких є недопущення ліквідації підприємства.

3. ШЛЯХИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ БАНКРУТСТВА АГРАРНОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Стратегічний аналіз можливості банкрутства за допомогою Z- рахунка Альтмана

У закордонній практиці для оцінки ризику банкрутства підприємств широко використовують модель відомого західного економіста Е. Альтмана, що розроблена ним у 1968 році. Відомий Z- рахунок Альтмана представляє собою п'яти факторну модель, розраховану по даних про банкрутство 33 американських компаній у 60-х роках, а також за допомогою 22 аналітичних коефіцієнтів, які могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. З цих показників він відібрав п'ять найбільш значущих і побудував багатофакторне регресійне рівняння. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, які характеризують економічний потенціал підприємства та результати його роботи за минулий період. У загальному вигляді індекс кредитоспроможності (Z- рахунок) має вигляд:

Z=1,2 К₁+1,4 К₂+3,3 К₃+0,6 К₄+К₅ ()

де К₁ - оборотний капітал / сума активів;

К₂ - нерозподілений прибуток / сума активів;

К₃ - операційний прибуток / сума активів;

К₄ - коефіцієнт фінансового ризику;

К₅ - коефіцієнт оберненості активів.

Таким чином, розрахунок інтегрального показника рівня загрози банкрутства можна визначити наступним чином:

Z = 1,2*((стр. 380 Ф.1-стр. 080 ф.1)/стр. 280 ф.1) + 1,4*(стр. 350 ф.1/стр. 640 ф.1) + 3,3*(стр. 050 ф.2/стр. 280 ф.1) + 0,6*(стр. 380 ф.1/(стр. 640 ф.1-стр. 380 ф.1)) + 1*(2*стр. 035 ф.2 /(гр. 3 стр. 280 ф.1 + гр. 4 стр. 280 ф.1))

Розглянувши показники по ТОВ "Калініна", визначимо значення Z- рахунку Альтмана.

Z = 1,2*((-2683,3-499,1)/2133,6) + 1,4*(-2875,3/2133,6) +

+ 3,3*(-641,9/2133,6) + 0,6*(-2863,3/(2133,6-(-2863,3))) +

+ 1*(2*1232,3/(2164,1+2133,6)) = -4,47

Ймовірність банкрутства визначається за допомогою наступної таблиці:

Таблиця 3.1

Визначення ймовірності банкрутства за допомогою Z- рахунка Альтмана

Значення показника "Z"	Ймовірність банкрутства
До 1,8	Дуже висока
1,81 - 2,7	Висока
2,71 - 2,99	Можлива
3 і вище	Дуже низька

Отриманий показник -4,47 визначає дуже високу ймовірність банкрутства підприємства.

Але при використанні моделі Альтмана в українських умовах виникає вагання у правомірності цього показника, розрахованого 30 років тому на дуже обмеженій виборці. Співставлення даних, отриманих від ряду країн, показує, що ваги в Z- функції сильно відрізняються не лише від країни до країни, але й рік у рік в межах однієї країни. Тобто Z- методи Альтмана не є стійкими щодо варіації вихідних даних. Статистика, на яку спирається Альтман та його послідовники, можливо, й репрезентативна, але вона не має важливої якості - статистичної однорідності вибірки подій. Іншими словами, підхід Альтмана можна використовувати тільки як допоміжний інструмент при діагностиці, прогнозуванні банкрутства. Кінцеві висновки повинні робитися лише після повного аналізу показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства. [11]

3.2 Стратегічний аналіз можливості банкрутства за допомогою R-моделі прогнозу ризику банкрутства.

Вченими Іркутської державної економічної академії запропонована чотирьохфакторна модель прогнозу ризику банкрутства (модель R), яка має наступний вигляд:

R=8,38 К1+К2+0.054 КЗ+0,63 К4,

де КІ - оборотний капітал/актив;

К2 - чистий прибуток/власний капітал;

КЗ - виручка від реалізації/активи;

К4 - чистий прибуток/інтегральні витрати.

Імовірність банкрутства підприємства у відповідності зі значенням моделі R визначається таким чином (табл.3.2):

Таблиця 3.2 Загальна оцінка імовірності банкрутства підприємства

Значення К (коефіцієнту імовірності банкрутства)	Імовірність банкрутства, %
Менше 0	Максимальна (90-100)
0-0,18	Висока (60-80)
0,18-0,32	Середня (35-50)
0,32-0,42	Низька (15-20)
Більше 0,42	Мінімальна (до 10)

До очевидних достоїнств даної моделі можна віднести те, що механізм її розробки та всі основні етапи розрахунків досить прості і можуть бути детально пояснені і обґрунтовані. Але необхідно зауважити, що при проведенні оцінки схильності підприємства до банкрутства та розрахунку коефіцієнтів імовірності банкрутства потрібно враховувати галузеві спецфіки підприємств. Тому при проведенні більш точної оцінки схильності підприємства до банкрутства потрібно розробити та користуватися галузевими коефіцієнтами імовірності банкрутства.

Розрахуємо показник R - моделі за даними ТОВ "Калініна":

К₁ = ( -2863,3+972,7-499,1)/2133,6=-1,12;

К₂ = -920,8/(-2683,3+972,7)=0,385;

К₃ = 1455,4/2133,6=0,682;

К₄ = -920,8/(1874,2+318,7+133,6+109,1+205,6)=-0,349;

R= 8,38*(-1,12)+0,385+0,54*0,682+0,63*(-0,349)=-8,853.

Отриманий результат є значно нижчим за 0, що свідчить про максимальну імовірність банкрутства підприємства.

Для запобігання банкрутства підприємства необхідно здійснити низку антикризових заходів, які будуть розроблені у наступному пункті роботи.

3.3 Розробка заходів щодо запобігання банкрутству аграрного підприємства

Дуже низька інвестиційна привабливість підприємства на даному етапі не дає можливості розраховувати на залучення додаткових коштів фінансових інвесторів зі сторони. Проблема має бути вирішена власними силами і в найближчий час. Можливою є лише підтримка держави, у вигляді фінансової підтримки виробництва деяких видів сільськогосподарської продукції (підприємство має племінну свиноферму).

Щоб виконувати термінові платіжні зобов'язання, кожному підприємству потрібно мати у своєму розпорядженні достатній обсяг ліквідних засобів. Якщо їх бракує, підприємство вважається неплатоспроможним. Відновити платоспроможність можна, збільшивши вхідні грошові потоки. Вхідні грошові потоки підприємства класифікують таким чином:

1) виручка від реалізації основної продукції;

2) надходження у вигляді інших операційних доходів;

3) доходи від інвестиційної діяльності;

4) кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав;

5) кошти, залучені на умовах позики;

6) державні дотації та субсидії.

До внутрішніх джерел збільшення грошових надходжень відносять перші три позиції. Можливості підприємства, що перебуває у кризі, скористатися останніми трьома джерелами фінансових ресурсів залежать від суб'єктивних мотивацій та спроможності двох сторін: інвесторів (кредиторів) та власника. Однак насамперед треба розраховувати на власні можливості, тобто на внутрішні джерела збільшення вхідних грошових потоків.

Першим симптомом фінансової кризи на переважній більшості підприємств є зменшення рівня реалізації продукції. І навпаки, досягнення необхідного рівня реалізації продукції є головним критерієм успіху санації суб'єкта господарювання. У довгостроковому періоді збільшення виручки від реалізації і на цій основі досягнення прийнятного рівня прибутковості є головним завданням санації підприємства, оскільки всі короткострокові заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства втрачають сенс, якщо через дефіцити у сфері збуту продукції підприємство через деякий час знову стає фінансове неспроможним. Саме тому заходи щодо активізації збутової політики підприємства належать до числа найбільш пріоритетних.

Коли йдеться про мобілізацію внутрішньовиробничих санаційних резервів, аналізуються всі наявні можливості збільшення виручки від реалізації продукції, виробництво і збут якої є предметом діяльності підприємства. Проте малоймовірно, щоб дії, спрямовані на збільшення виручки від основної реалізації, принесли відчутні результати в короткостроковому періоді.

Розмір виручки від реалізації залежить від двох основних факторів:

1. обсягу реалізованої продукції;

2. ціни одиниці такої продукції.

Щоб збільшити обсяги реалізації, слід максимально активізувати збутову політику підприємства. Стимулювати збут можна помірними цінами.

Зрозуміло, що головним інструментом маркетингу є ціноутворення. Рішення про зміни цін слід приймати на підставі поглибленого аналізу наслідків цих змін.

Так на перших погляд все зрозуміло - треба підвищити ціну до рівня собівартості і досягнути рівня беззбитковості. Однак за сучасних ринкових умов ціни на сільськогосподарську продукцію залишаються дуже низькими.

Виникає потреба звернутися до інших методів підвищення вхідних грошових потоків. Одним з таких методів є реструктуризація активів підприємства.

В рамках реструктуризації активів виокремлюють такі види санаційних заходів:

1. Мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви -- це частина капіталу підприємства, що ніяк не відбита в його балансі. Розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю. Приховані резерви мобілізуються такими заходами:

· реалізацією окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі й споруди невиробничого призначення, понаднормові запаси сировини й матеріалів тощо). Пропонується до продажу будівля сирзаводу з наявним устаткуванням, яке на даному етапі виробничої діяльності простоює. Балансова вартість цього об'єкту 800 тис. грн., експертна оцінка становить 710 тис. грн., в тому числі вартість будівлі 300 тис. грн., а устаткування - 410 тис. грн.

· Індексацією балансової вартості майнових об'єктів, які не можна реалізувати без порушення нормального виробничого циклу (цей метод реструктуризації активів не пов'язаний із реальним підвищенням платоспроможності, проте може безпосередньо поліпшити кредитоспроможність підприємства). У разі індексації основних фондів змінюється структура пасивів (збільшуються статті "Статутний капітал" чи "Додатковий капітал").

2. Використання зворотного лізингу (господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг). Але ще не розроблена нормативна база щоб дати можливість зробити це реально.

3. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі. Пропонується здати в оренду частину площі току під зерносховища фермеру. Здається площа у 200 м² на осінньо-зимовий період (з листопада по березень включно) - 5 місяців. Ціна 1 м² становить згідно договору 100 грн.

4. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низько ліквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо).

5. Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів та об'єктів соціального призначення. За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для погашення заборгованості або розширення виробництва. Пропонується продаж системи водозабезпечення приватному підприємству, яке вже має досвід подібних операцій у районі. Експертна оцінка системи становить 1500 тис. грн. Система включає 3 водонапірні вежі, водопровід, каналізаційну систему та очисні споруди для питної води.

6. Рефінансування дебіторської заборгованості -- це форма реструктуризації активів, що полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо (факторинг). На підприємстві згідно договору очікується повернення в кінці цього року 100 тис. грн. дебіторської заборгованості від Якимівського елеватору.

Усі схарактеризовані вище санаційні заходи так чи інакше спричиняють зміни в окремих статях активу балансу.

Можливі вивільнені кошти складають 2410 тис. грн. (таблиця 3.3), які пропонується використати на відновлення виробництва.

Таблиця 3.3

Обсяг прогнозованих вивільнених коштів для відновлення виробничої діяльності підприємства.

Джерела коштів	Сума, тис. грн.
Продаж сирзаводу	710
Продаж системи водозабезпечення	1500
Оренда приміщень току під зерносховище	100
Погашення дебіторської заборгованості	100
Разом	2410

Одним із головних напрямків підвищення платоспроможності та відновлення фінансової стійкості підприємств, що перебувають у фінансовій кризі, є зменшення вихідних грошових потоків. Вихідні грошові потоки підприємства можна класифікувати таким чином:

1) оплата товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість продукції;

2) оплата товарів, робіт, послуг, які не належать до валових витрат;

3) здійснення реальних та фінансових інвестицій;

4) сплата, податків та інших платежів до бюджету;

5) повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку.

На обсяг останніх двох напрямків витрачання грошових коштів можливості впливу підприємства обмежені. Розмір податкових та інших платежів до бюджету залежить від установленого державою порядку визначення об'єктів оподаткування, ставок та термінів сплати. Обсяг платежів з повернення позик і процентів визначається умовами кредитних договорів і значною мірою залежить від готовності кредиторів до участі в санації підприємства-боржника

Можливості впливу підприємств на обсяги вихідних грошових потоків за першими трьома напрямками є набагато більшими. Зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, - головний внутрішній санаційний резерв суб'єктів господарювання, що перебувають у фінансовій кризі.

У короткостроковому періоді санаційні резерви, пов'язані зі зниженням собівартості продукції, набагато легше виявити та мобілізувати, ніж, скажімо, резерви збільшення виручки від реалізації продукції. Заходи щодо зниження вихідних грошових потоків за даним напрямком безпосередньо впливають на рівень ліквідності та платоспроможності підприємства. Зниження рівня витрат істотно залежить від рішучості керівництва та персоналу проводити радикальні зміни на підприємстві, спрямовані на ощадливе використання всіх наявних ресурсів.

Розрізняють основні групи чинників, що впливають на собівартість продукції. Це - зміна:

1) обсягів виробництва;

3) технічного рівня виробництва.

Зміна технічного рівня виробництва виявляється в економії матеріальних і трудових ресурсів за такими основними напрямками:

1) упровадження нових та удосконалення існуючих технологій;

2) застосування нових сортів та гібридів рослин й порід тварин та ефективне їх використання;

3) зниження трудомісткості одиниці продукції.

Зменшити вихідні грошові потоки та підвищити платоспроможність підприємства можна й за рахунок зменшення чи заморожування інших витрат, які не належать до собівартості продукції.

Перш ніж здійснювати заходи щодо залучення фінансових ресурсів, необхідних для санації підприємства, слід визначити потребу в капіталі. Потреба в капіталі -- це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги.

Базою для класифікації форм, яких може набирати потреба в капіталі, є групування вихідних грошових потоків підприємства. Потреба в капіталі зумовлюється тим, що момент здійснення грошових витрат та момент надходження грошових коштів за продукцію, на виробництво якої понесені витрати, не збігаються в часі. Щоб визначити потребу в капіталі, сукупні витрати підприємства доцільно розмежувати на дві групи:

1. витрати, пов'язані з підготовкою та організацією виробництва (капітальні витрати);

2. витрати, пов'язані з веденням та обслуговуванням виробництва (поточні витрати).

До першої групи належать витрати на заснування (реорганізацію) підприємства, купівлю та введенню в дію основних фондів. Кошти, заморожені в таких витратах, повертаються на підприємство поступовим їх включенням у ціну реалізації продукції протягом тривалого часу. Отже, капітал, необхідний для фінансування зазначених витрат, має бути мобілізований на довгостроковий період. Такий капітал називають інвестиційним. На даному періоді підприємство планує не здійснювати таких витрат через кризове становище.

Витрати другої групи пов'язані з оплатою праці персоналу та придбанням предметів праці. Вони повністю переносять свою вартість на готову продукцію в поточному виробничому циклі, повністю включаються в ціну реалізованої продукції і повертаються на підприємство через короткий проміжок часу. Для фінансування таких витрат визначають потребу в оборотному капіталі. Оборотний капітал (оборотні кошти) -- це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції. ТОВ планує зниження обсягів виробництва продукції за умов використання коштів, отриманих з джерел, зазначених вище. Проаналізувавши витрати за останній рік, вирішено скоротити вартість оборотних засобів, використовуваних у тваринництві, до 1000 тис. грн. через значне скорочення поголів'я тварин. У рослинництві прогнозуємі витрати складають 1410 тис. грн., при цьому планується поряд з основними культурами впровадити нову - рапс за рахунок площ, які не були засіяні у попередньому році. Розподіл коштів представлений у таблиці 3.4

Таблиця 3.4

Розподіл вивільнених коштів по напрямам діяльності ТОВ "Калініна"

Напрям діяльності	Сума, тис. грн.
Рослинництво, всього	1410
В т. ч. вирощування рапсу	167,5
Тваринництво	1000
Разом	2410

Впровадження нової культури обумовлено прогнозуванням прибутковості даної культури за умов повного дотримання технології. Результати впровадження викладені у таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Показники ефективності вирощування рапсу на підприємстві.

Показник	Значення показника
Площа посіву, га	100
Запланована врожайність, ц/га	20
Запланована собівартість 1 т., грн.	837,2
Запланований валовий збір, т.	200
Валові витрати, тис. грн.	167,44
Ціна реалізації, грн. за т.	1275
Виручка від реалізації, тис. грн.	255
Прибуток на 1 ц., грн.	437,8
Прибуток від реалізації, тис. грн.	87,56
Рентабельність виробництва, %	52,26

Поступове впровадження у виробництва нових прогресивних культур та сортів рослин допоможе підприємству вийти з кризи, хоча для цього необхідний деякий час.

Загалом, за даних умов керівнику ТОВ варто розробити та дотримуватися антикризової стратегії. Дотримання стратегії разом з залученням інвестиційного капіталу дозволить підприємству поступово стати на ноги.

Велику увагу необхідно приділяти врахуванню можливих ризиків, загальна сума яких збільшується в умовах антикризового регулювання.

Таким чином, для відновлення підприємства необхідно чітко дотримуватися антикризової стратегії, враховуючи всі можливі фактори впливу. Основними напрямами роботи в даних умовах є зменшення вихідних фінансових потоків та максимізація вхідних, а також покращення інвестиційної привабливості підприємства задля залучення додаткових коштів як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Не остання увага повинна приділятися антикризовій оцінці всіх можливих ділових ризиків.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Благополучний фінансовий стан підприємства - це важлива умова його безперервного й ефективного функціонування. Для його досягнення необхідно забезпечити постійну платоспроможність суб'єкта, високу ліквідність його балансу, фінансову незалежність і високу результативність господарювання.

З наведеного аналізу можна зробити наступні висновки:

1. ТОВ "Калініна" є колективним сільськогосподарським підприємством, що знаходиться у глибокій фінансовій кризі.

2. Розглядаючи структуру пасивів товариства, можна спостерігати збільшення збитків за наростаючим підсумком: у 2003 р. непокриті збитки складали 169,7 тис. грн., а у 2005 р. - вже 2875,3 тис. грн.

3. Найбільш вплив на такі показники здійснило зниження обсягів виробництва товарної продукції: з 2474,5 тис. грн. у 2003 р. до 1232,3 тис. грн. у 2005 р.

4. Загальна земельна площа зменшилася незначно (приблизно на 15%), але дуже зросла кількість невикористаних у виробництві угідь.

5. Тривалість обороту оборотних засобів складає більше одного року, що свідчить про низькій збут та затримку продукції на складі, що є негативним показником діяльності підприємства.

6. Обсяги короткострокових зобов'язань підприємства з кожним роком зростає і у 2005р. у порівнянні з 2003 р. збільшилися на 1161,1 тис. грн. або на 40,55%, а довгострокові зобов'язання підприємства протягом останніх трьох років залишилися незмінними.

7. Аналіз ліквідності підприємства показав, що ліквідність підприємства дуже низька, і поступово знижується, причому ні один з показників не відповідає нормі. Це свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства, який у подальшому може призвести до банкрутства.

8. Аналіз типу фінансової стійкості підприємства показав, що товариство є фінансово нестійким, тобто всі запаси і витрати покриваються лише тоді, коли використовується весь обсяг короткострокових позик. Власних джерел та довгострокового капіталу не вистачає.

9. Зроблений попередній аналіз можливості банкрутства підприємства за допомогою методичних рекомендацій щодо визначення ознак неплатоспроможності підприємства показав, що всі показники значно нижчі за норматив, тобто підприємство має ознаки зверхкритичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому положенню боржника, коли він згідно Закону про банкрутство повинен звернутися до арбітражного суду у місячний термін з заявою про порушення справи про банкрутство. Тобто задоволення вимог одного чи декількох кредиторів приведе до неможливості виконання його грошових зобов'язань в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Отримані дані свідчать про високу можливість банкрутства підприємства.

Згідно результатів двох проведених досліджень прогнозування банкрутства підприємства (метод Z - рахунку Альтмана та R - моделі прогнозу ризику банкрутства) у розділі 3 виявлено, що підприємство має дужу високу ймовірність банкрутства у найближчий рік. Така ситуація вимагає негайних заходів щодо порятунку підприємства. Через те, що на даний момент підприємство не є інвестиційно привабливим, розраховувати на повноцінну фінансову санацію із залученням коштів інвесторів не приходиться. Вирішувати проблему необхідно власними силами:

1. Перш за всі чітко дотримуватися антикризової стратегії підприємства.

2. Основним з можливих напрямків залучення додаткових коштів є реструктуризація активів підприємства:

- пропонується мобілізація прихованих резервів у вигляді продажу будівлі сирзаводу з наявним устаткуванням, яке на даному етапі виробничої діяльності простоює. Балансова вартість цього об'єкту 800 тис. грн., експертна оцінка становить 710 тис. грн., в тому числі вартість будівлі 300 тис. грн., а устаткування - 410 тис. грн.

- пропонується здати в оренду частину площі току під зерносховища фермеру. Загальна сума операції складає 100 тис. грн.

- пропонується продаж системи водозабезпечення приватному підприємству. Експертна оцінка системи становить 1500 тис. грн.

- на підприємстві очікується повернення в кінці цього року 100 тис. грн. дебіторської заборгованості від Якимівського елеватору.

3. Загальна сума вивільнених коштів планується у розмірі 2410 тис. грн.

4. Через кризовий стан планується скоротити виробництво як рослинницької, так і тваринницької продукції.

4. Зменшення вихідних грошових потоків є одним із головних напрямків підвищення платоспроможності та відновлення фінансової стійкості підприємств. Цього пропонується досягти через зниження собівартості продукції та витрат.

4. Економія матеріальних і трудових ресурсів за рахунок зміни технічного рівня виробництва через застосування нових сортів та гібридів рослин та ефективне їх використання. Пропонується частину коштів вкласти у вирощування ріпаку, бізнес-план цього проекту розроблено на підприємстві. Рентабельність впровадження нової культури становить 52,26%.

Таким чином, для відновлення підприємства необхідно чітко дотримуватися антикризової стратегії, враховуючи всі можливі фактори впливу. Основними напрямами роботи в даних умовах є вивільнення всіх можливих власних грошових засобів, а також покращення інвестиційної привабливості підприємства задля залучення додаткових коштів як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Не остання увага повинна приділятися антикризовій оцінці всіх можливих ділових ризиків.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 1999 року.

2. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій "Про затвердження методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій" від 23.02.98 р. № 22.

3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств” від 17.03.2000 р. № 515.

4. Антикризисное управление: Учебное пособие / В.Г. Крыжановский, В.И. Лапенков, В.И. Лютер и др.; под ред. Э.С. Минаева и В.П. Панагущина. - М.: Издательство ПРИОР, 1998. - 432 с.

5. Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник - К.: Либідь, 1998. - 312 с.

6. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління / Т. С. Клебанова, О. М. Бондар, О. В. Мозенков та ін./ За ред. О. В. Мозенкова. - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2003. - 272 с.

7. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - К.: Ника-центр, -1999.

8. Головко Т. В., Сагова С. В. Стратегічний аналіз: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення/ За ред. Кружельного - К.: КНЕУ, 2002. - 198 с.

9. Гордієнко П. Л. Стратегічний аналіз: Навчальний посібник. - К.: Алерта, 2006. - 404 с.

10. Ковальчук М. І. Стратегічний аналіз у сільському господарстві: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1997. - 224 с.

11. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. - Х: Фактор, 2002. - 144 с.

12. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. - Дн-к. - 2001.

13. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання.: Монографія. - К.:КНЕУ, 2001.

14. Наливайко А. П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 227 с.

15. Нємцов В. Д., Довгань Л. Е. Стратегічний менеджмент: Навчальний посібник. - К.: ТОВ "УВПК "Екс об", 2001. - 600 с.

16. Оберемчук В. Ф. Стратегія підприємства: Короткий курс лекцій. - К.: МАУП, 200. - 128 с.

17. Редченко К. І. Стратегічний аналіз у бізнесі. Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доп. - Львів, "Новий світ - 2000", "Альтаїр - 2003", 2003. - 272 с.

18. Савицька Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємств: 4-е вид., перероб. і доп. Мінськ: ТОВ "Нове знання", 1999. - 688 с.

19. Сытник Л.С. Методы прогнозирования банкротства и обеспечения безубыточности предприятия // Экономика промышленности. - 1999. - № 1 (3). - С. 96-104.

20. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч.. посібник. - К.: КНЕУ, 2000.

21. Титов М. І. Банкрутство: Матеріально-правові та процесуальні аспекти / За наук. ред. В. М. Гайверонського. -- X.: Консум, 1997.

22. Фінанси підприємств: Підручник/ Під ред. Поддєрьогіна. 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с.