5

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………...…….3

1. Державний борг та його види…………………………………..………4

2. Ефект «витіснення»…………………………………………………..…8

3. Формування і обслуговування державного боргу…………….….…..10

4. Управліня державним боргом……………………………………..…..17

5. Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем…………………………………………...………………….…...……24

6. Державний борг України…………………………………………..…..28

Висновок………………………………………………………………...……..32

Список використаної літератури…………………………………..………...33

Вступ

Борг є важливим елементом кругообігу “доходи-витрати”. Коли в економіці зростають доходи, зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Створення боргу - це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.

Державний борг - це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

I. Державний борг та його види

Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним.

Державний борг - це сума заборгованості держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами.

Загальна сума державного боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових забовязань держави (як внутрішніх так і зовнішніх), і відсотків за ними, включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам. Розрізняють поточний і капітальний державний борг.

Поточний борг - це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними на даний момент позиками.

Капітальний борг - це загальна сума зоборгованості й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Структурно державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній державний борг - заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний борг - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Особливістю сьогоднішньої ситуації в Україні є фактичне існування двох типів державного внутрішнього боргу: номінального і реального. Перший з них трактується як сукупність державних запозичень на кредитних і фондових ринках і передбачає погашення основної суми боргу з виплатою процентів у визначені терміну. Реальний внутрішній державний борг, крім номінального боргу, включає також невиконані фінансові забовязання держави перед субєктами економіки (неоплачені державні замовлення, заборгованість по заробітній платі перед працівниками бюджетної сфери, невідшкодований податок на додану вартість і т. ін.).

Загальний обсяг внутрішньої заборгованості держави може бути поділений на дві частини:

1. Монетизований борг, який складається з боргів опосередкованих кредитними стосунками держави з банками;

2. Немонетизований, який складається:

а) з невиконаних державою фінансових забовязань, передбачених чинним законодавством (заборгованість по виплаті пенсій, стипендій, допомог, заробітній платі та інших видах соціальних виплат);

б) із заборгованості по господарських стосунках з реальним сектором економіки (заборгованість по державним замовленнях, наданню послуг державними установами та ін.).

Темпи зростання зовнішнього боргу залежать від:

- частки зовнішніх запозичень у загальному обсязі наявного боргу;

- процентної ставки (підвищення ставки процента, потребує збільшення зовнішніх позик).

Слід зазначити, що внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім. Повернення внутрішнього боргу і виплати відсотків за ним не зменшують фінансового потенціалу держави, тоді як зовнішній борг має у своїй основі відплив капіталу з держави. Платоспроможність за внутрішніми позикам забеспечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність держави за зовнішніми позиками залежить насамперед від валютних надходжень. Можливості у погашенні зовнішнього боргу визначаються сальдо торговельного балансу. Його позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забеспечують платоспроможність держави і дають змогу тим самим урегулювати платіжний баланс.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

§ збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

§ циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

§ скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

§ вплив політичних бізнес-циклів - надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади;

§ війни.

Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме:

§ відношення боргу до ВВП;

§ відношення суми обслуговування боргу до ВВП.

Відносна величина державного боргу (“борг / ВВП”) залежить від таких факторів, як рівень реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП зменшуватиметься, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.

Між розмірами бюджетного дефіциту і державним боргом існує рямий зв'язок. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує державний дефіцит.

Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові.

Державний борг формується під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від'ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб'єктивні фактори пов'язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. До того ж мають місце спроби вирішення поточних проблем “у пожежному порядку”.

Логіка конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована як політичним міркуваннями, так і вибором на користь суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими перспективами визначається фінансове здоров'я країни.

ІІ. Ефект «витіснення»

Стимулюючий вплив дефіциту бюджету на державний борг може бути зменшений такими процесами в економіці, як ефект «витіснення» та ефект чистого експорту.

Ефект «витіснення» виникає через підвищення процентних ставок, яке виникає тоді, коли уряд виходить на грошовий ринок і нарівні з приватним сектором конкурує за отримання необхідних коштів (за допомогою випуску державних цінних паперів на відкритому ринку країни).

Процентні ставки найбільше зростають в тому випадку, коли фіскальна і анитфіскальна грошово-кредитна політика при борговому фінансуванні бюджетного дефіциту. Таке фінансування дефіциту збільшує попит на гроші, в той час як центральний банк обмежує їхню пропозицію. Наслідок цього - швидке зростання процентних ставок, яке по-перше, приводить, до зменшення інвестицій у приватному секорі і частково до скорочення споживчих витрат. Якщо економіка функціонує на рівні близькому до повної зайнятості, ефект «витіснення» стає дуже небезпечним і в довгостроковому періоді веде до зменшення темпів зростання. По-друге, більш висока процентна ставка за державними цінними паперами порівняно з приватними збільшує попит на них іноземних інвесторів. У результаті обмінний курс національної валюти підвищується і спричиняє зниження експорту та збільшення імпорту. Скорочення чистого експорту стримує економічний розвиток і в експортних і конкуруючих з імпортом галузях знижується зайнятість і випуск, зростає рівень безробіття. З іншого боку, притік капіталу збільшує фінансові ресурси і сприяє відносному зниженню процентних ставок на внутрішньому ринку, крім того цей потік може буде направлений на фінансування дефіциту. Але треба пам'ятати, що фінансування дефіциту збільшує зовнішній борг і погашення цих боргіву майбутньому скоротить можливе зростання національноо виробництва. Завдяки ефекту скорочення чистого експорту масштаби ефекту «витіснення» частково зменшуються.

Рис. Крива попиту на інвестиції та «ефект витіснення»

Як засвідчує рис. Ефект «витіснення» передбачає, що за заданої кривої попиту на інвестиції (Id1), викликане бюджетним дефіцитом зростання процентних ставок, зменшить приватні інвестиційні видатки і, отже, зменшить розміри «національної фабрики», яку успадкують майбутні покоління. У цьому випадку збільшення процентної ставки (r) з 6 до 10 % витіснить до 10 млрд. грош. од. приватних інвестицій (I). Проте, якщо економіка спочатку перебуває у фазі спаду, дефіцит державного бюджету може поліпшити сподівання прибутків з бізнесу і крива попиту на інвестиції переміститься вправо з положення Id1 в Id2. Це переміщення може повністю або частково нейтралізувати дію ефекту «витіснення».

ІІІ.ФОРМУВАННЯ І ОБСЛУГОВУННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ

Ставлення науковців до боргів держави було і залишається неоднозначним. У більшості наукових праць XVIII і XIX ст. державний борг розглядався як явище негативне. Так, А. Сміт наголошував у своїх працях, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. Досить категорично щодо державних запозичень висловлювався інший відомий учений Т. Р. Мальту. Він зазначав, що великий державний борг - це ракова пухлина, яка роздирає життя народу і його добробут.Цієї ж думки дотримувався Ж. Б. Сей, який порівнював державний борг із новою зброєю, страшнішою за порох, зброєю, якою держава повинна користуватися лише у крайньому разі. Водночас досвід розвитку світової економіки підтвердив, що державний борг - це складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Державні запозичення не завжди призводять до банкрутства держави або до її зубожіння, а сама по собі наявність державного боргу не дає уявлення щодо реального стану державних фінансів. Підтвердженням тому є досвід Англії, яка вважається батьківщіною кредиту і яка, незвважаючи на зростання державного боргу, досягла розквіту економіки.

Державний борг має економічно обґрунтовані межі. Однією з головних характеристик становища боргової залежності країни є відношення суми державного боргу до ВВП. Міжнародний банк реконструкції і розвитку критичним рівнем цього показника вважає 80-100 %. За данними МВФ, у 1995р. сумарний борг щодо ВВП становив у США 69 %, у Німеччині - 56 %, у Франції - 51,9 %, у Великобританії - 46,6 %, у Японії - 87 %, в Італії - 126,7 %. На початок 1996р. найбільший розмір зовнішнього боргу мала Мексика (125 млрд дол.) і Китай (111млрд дол.). значні розміри зовнішнього боргу мають також Бразилія, Індонезія, Угорщина. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, відбувається зростання зовнішньої заборгованості у світі. Особливо вирізняються стрімкими темпами зростання заборгованості країни, що розвиваються. До категорії країн із надмірним рівнем заборгованості належать ті, які протягом останніх років мали перевищення критичного значення хоча б одного з таких показників: відношення величини накопиченого боргу до ВВП становило понад 80 % або відношення величини боргу й відсоткових платежів до експорту перевищувало 220 %. У більшості країн світу величина державного боргу регулюється законодавчо. В Україні величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного обсягу валового внутрішнього продукту.

Боргова політика нашої держави почала формуватись у 1994 - 1995 р., коли державне запозичення набуло масового характеру, хоча початок було покладено міжурядовими позикам ще в 1992 р. З 1994 р. Україна стала одержувати кредити від міжнародних фінансових організацій (МФО), а з 1995 р. залучати кошти через комерційні позики на зовнішньому фінансовому ринку і шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на внутрішньому ринку. Усього задевять років (1993 - 2001 рр.) Україною ззовні було залучено 20,7 млрд. дол.. США. Система внутрішнього запозичення найбільшого розвитку досягла у 1997 - 1998 рр., коли щорічно мобілізовувалося на фінансування бюджетного дефіциту понад 8 млрд. грн.. Однак після фінансової кризи 1998 р. внутрішні запозичення пішли на спад і в даний час істотного значення вмобілізації коштів не відіграють. Проблеми запозичення на внутрішньому фінансовому ринку ускладнюються недостатнім розвитком фінансово - банківської інфраструктури, котра не в змозі акумулювати тимчасово вільні фінансові ресурси (збереження). У країнах із розвиненою ринковою економікою основними кредиторами держави є фізичні особи. Але в Україні залучення державою коштів від населення утруднене, по-перше, через низький рівень доходів громадян, а, по-друге, внаслідок недовіри до держави і до банків. Разом з тим за оцінками експертів на руках у населення перебуває 8 - 10 млрд. дол. США готівкою, а вклади населення в комерційних банках, у тому числі і в Ощадному банку України, постійно зростають -щорічно в середньому на 35 - 50 %. Це свідчить про наявність потенційних можливостей у подальшому нарощуванні державних внутрішніх запозичень. Важливим заходом по відновленню внутрішнього фінансового ринку є переорієнтація внутрішніх фінансових позичкових ресурсів на розвиток виробництва, а не на державне споживання, суттєве їх здешевлення.

Щодо зовнішніх запозичень, то їх обсяг останніми роками дещо скоротився. Безумовно, рівень ризику, повязаний із наданням кредитів україні, дуже високий. Проте слід зазначити, що Україна, як країна з перехідною економікою, що орієнтується на інтеграцію в Європу, користується певною підтримкою і міжнародних фінансових організацій, і урядів європейських країн, і Європейського Союзу в цілому. Однак можливості в залученні відносно дешевих кредитів не означають автоматизму в кредитуванні. Так, у 2000 - 2002 рр. Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції і розвитку припиняли кредитні програми у звязку з невиконанням Україною узятих на себе зобовязань. Але після поліпшення ситуації в частині досягнення встановлених орієнтирів грошово - кредитної політики кредитування відновлювалось.

Боргове фінансування бюджетного дефіциту нерідко розглядається як альтернатива монетизації дефіциту. Однак борговий спосіб фінансування не усуває загрози зростання інфляції, а тільки створює тимчасову відстрочку ддля цього зростання, що є характерним для багатьох перехідних економік. Якщо облігації державної позики розміщуються серед населення і комерційних банків, то інфляційна напруга виявиться слабшою, ніж при їх розміщенні безпосередньо в Національному банку. Однак Національний банк може скупити ці облігації на вторинному ринку цінних паперів і розширити, таким чином, свою квазіфіскальну діяльність, що сприяє зростанню інфляційного тиску.

У випадку обовязкового (примусового) розміщення державних облігацій у позабюджетних фондах під низькі (і навіть відємні) відсоткові ставки, боргове фінансування бюджетного дефіциту перетворюється, по суті, у механізм додаткового оподаткування.

Якщо борг досягає великих розмірів, то може виникнути стрімке зростання відсотку виплат і величина коштів на обслуговування боргу може стати настільке великою, що перетворюється на основну статтю витрат держбюджету.

Нинішня економічна ситуація в Україні характеризується суттєвим зменшенням відносних (до ВВП) розмірів державного боргу, а також зниженням середньозваженої ціни запозичення ОВДП (з 85,6 % у 1995 р. до 8,1 % в 2003 р.).

Параметри державного боргу України не є критичними. На кінець 2002 р. загальний державний борг складав 34,3 %, у тому числі зовнішній - 24,6 % ВВП, і був у 1,9 разів менший, ніж в Угорщині, і у 1,4 рази - ніж у Польщі.

показники	роки
	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Залишок заборгованості, включаючи відсотки, на початок року	2038	1799	1486	1177	773	378	79
Погашення і обслуговуваня кредиту	239	313	309	404	395	299	79
Прогноз резервів НБУ	7450	7237	7778	7374	7279	7280	7700
Питома вага платежів у резервах НБУ (%)	3,2	4,3	4,0	5,5	5,4	4,1	1,0

Згідно існуючим розрахункам, максимальні виплати по погашенню і обслуговуванню кредиту МВФ будуть приходитись на 2006 р. - 404 млн дол.. Однак ці суми не будуть перевищувати 6 % передбачених міжнародних резервів НБУ (табл. 1. «заборгованість по кредитам МВФ, млн. дол..»).

На початку ХХІ ст. доволі актуального значення набуває така категорія суспільного життя, як національна безпека, а надто її складові - економіка, фінансова та боргова безпека.

Для країн, які відрізняються темпами розвитку економічної системи, показники боргової безпеки також різні. Світовий банк,наприклад, здійснює ранжування країн відповідно до середньодушових показників ВВП (табл. 2 «класифікація країн за рівнем зовнішньої заборгованості»).

Рівень доходу	NPV/XGS 220 % або NPV/GNI 80 %	132 % NPV/XGS 220 % або 48 % NPV/GNI 80 %	NPV/XGS 132 % або NPV/GNI 48 %
Низький рівень доходу - ВВП на душу населення менший за 765 дол.	Держави з низьким доходом і великим боргом	Держави з низьким доходом і помірним боргом	Держави з низьким доходом і невеликим боргом
Середній рівень доходу - ВВП на душу населення від 765 до 9386 дол.	Держави з середнім доходом і високим боргом	Держави з середнім доходом і помірним боргом	Держави з середнім доходом і невеликим боргом

Ліквідні позиції економіки країни характеризуються співвідношенням планованих платежів з обслуговування боргу до експорту. Цей показник дає оцінку платоспроможності на найближчу перспективу. Для оцінки довгострокової платоспроможності часто використовується співвідношення дисконтної вартості боргу й експорту. Як переконує світовий досвід, ситуації, повязані з державною заборгованостю часто виходять із-під контролю, якщо ці співвідношення досягають або перевищують діапазони відповідно 20 - 25 % та 200 - 250 %. Для України такі межі станом на 01.01.2003 р. становили відповідно 9 та 60 %. Тобто за цими показниками заборгованість України перебуває в безпечних межах.

Здійснюючи внутрішні і зовнішні запозичення держава повинна забезпечити обслуговування державного боргу.

Обслуговування державного боргу - це погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. У деяких випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашеня заборгованості через випуск нових позик.

Виплата процентів, виграшів, коштів із погашенням позик становить основну частку витрат на обслуговування державного боргу. До інших належать витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів погашення і деякі інші витрати.

При обслуговування зовнішнього і внутрішнього боргів визначають коефіцієнт обслуговування. Для зовнішнього боргу його розраховують як співвідношення всіх платежів із зовнішньогї заборгованості до валютних надходжень держави, виражене в процентах. Сприятливим рівнем обслуговування вважається значення показника на рівні 25 %.

В Україні обслуговування зовнішнього боргу здійснюється в процесі виконання державного бюджету. Розрахунки належних до сплати сум із погашення та обслуговування зовнішнього боргу виконуються в доларах США. Перерахунок у національну валюту проводиться за прогнозним курсом валют до гривні. Безпосередньо оплату здійснює Державне казначейство.

Джерелами погашення зовнішнього боргу є:

- бюджет;

- золотовалютні резерви;

- кошти, отримані від приватизації державного майна;

- нові запозичення.

Обслуговування державного внутрішнього боргу здійснюється Міністерством фінансів через банківську систему шляхом проведення операцій з розміщення державних цінних паперів, їх погашення і виплати доходу.

Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.

Існування великого державного боргу може підірвати економічне зростання країни і негативно впливати на її фінансове становище. Залежно від характеру наслідків впливу державної заборгованості на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові.

Короткострокові наслідки державного боргу існують як проблема «витісненя», а довгострокові відомі як «тягар» боргу.

Довгострокові наслідки державного боргу повзані з його впливом на нагромадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання. Накопичення боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державним боргом. Це відбувається внаслідок того,що при зростанні процентних ставок приватні інвестиції скорочуються, а приватні заощадження починають розміщуватися в державні боргові забовязання. Таким чином зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, що уповільнює економічне зростання і приводить до зниження доходів населення.

Оскільки джерелом погашення державного боргу є доходи бюджету, зокрема податкові надходження, то можна стверджувати, що зростання боргу порушує збалансованість бюджету і провокує бюджетний дефіцит із його негативними економічними, соціальними і фінансовими наслідками. Досвід більшості європейських країн підтверджує, що лише ті країни зуміли уникнути серйозних боргових труднощів, які змогли контролювати дефіцити своїх бюджетів. Використання державних запозичень на фінансування поточнихвитратбюджету, у тому числі на обслуговування державного боргу, є найменш ефективним шляхом. Цілком очевидно, що кошти, які надходять від державних позик, повинні бути закріплені за бюджетом розвитку. Це створює передумови для їх інвестування в економічний розвиток, завдяки чому додаткові доходи, отримані від зростання ВВП, можуть бути джерелом погашення позик.

іV. управління державним боргом

Ефективність виристаня державних запозичень значною мірою залежить від системи управління боргом.

Управління державним боргом - це комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, та забезпечення платоспроможності держави. В управлінні державним боргом можна виділити такі принципи:

S безумовності - забезпечення безумовного виконання державою всіх зобоязань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник взяла на себе,оформляючи договір запозичення коштів;

S єдності - урахування впроцесі управління державним боргом всіх видів зобовязань, емітованих як центральним урядом, так і місцевими Радами;

S зниження ризиків - розміщення і погашення позик у такий спосіб, щоб максимально знизити вплив коливань конюнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобовязань;

S оптимальність структури - підтримання оптимальної структури боргових забовязань держави за строками обігу і погашення, помякшення «піків» платежів;

S збереження фінансової незалежності - підтримання оптимальної структури боргових забовязань держави міжунвесторами-резидентами, поступове заміщення зовнішнього запозичення внутрішнім;

S зниження вартості обслуговування державного боргу, в тому числі й за рахунок дострокового викупу боргових зобовязань держави;

S прозорості - дотримання відкритості і повної прозорості запозичень, починаючи від розгляду їх доцільності до остаточного погашення, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічне становище у країні-позичальнику.

Мета політики управління боргом - одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнути макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому.

Процес управління державним боргом включає кілька етапів:

ь залучення коштів;

ь розміщення запозичених коштів;

ь повернення боргу і виплата відсотків.

Державне управління залученням коштів, як правило, здійснюється в контексті бюджетного процесу, де законом "Про державний бюджет" на відповідний рік установлюються граничні розміри боргу і державні гарантії його повернення. Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни визначається двома факторами: по-перше, скільки капіталу країна може поглинути, по-друге, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення кризи платежів. Під час обчислення цих факторів повинні враховуватись як короткострокові, так і довгострокові характеристики державного боргу.

Базовими показниками, на підставі яких у Міністерстві фінансівУкраїни приймається рішення про управління державним боргом є:

· відношення державного боргу до ВВП (критичним рівнем для цього встановлюється діапазон від 60 % (за методологією МВФ та Маастрицькими критеріями) до 80 - 100 % (за методологією МБРР)). На 01.01.2003 р. цей показник перебував у межах 35 %;

· відношення державного боргу до доходів державного бюджету базового року, за яким бюджет затверджений (за методологією МВФ граничним значенням цього показника є 300 %). На 01.01.2003 р. цей показник перебував у межах 143 %;

· відношення загальної суми річних платежів по зовнішніх державних боргах до доходів державного бюджету поточного року, за яким бюджет затверджений (згідно з Маастрихтськими критеріями граничною межею цього співвідношення є 20 %). На 01.01.2003 р. цей показник перебував у межах 16 %;

· відношення загальної суми річних платежів за державним боргом до ВВП (критичним рівнем для нього часо встановлюється діапазон 10-15 %). На 01.01.2003 р. цей показник перебував у межах 5 %.

Крім зазначених вище показників, існує ще близько 30 індикаторів, які тією чи іншою мірою характеризують рівень боргової безпеки держави.

До того ж стандартним світовим показником середньозваженої заборгованості вважається 15 років, в Україні цей показник має переважно короткостоковий характер і перебуває у межах до 10 років (позитивним винятком є остання єврооблігаційна позика, яку було взято під досить низькі відсотки (7,65 % річних) і на 10 років).

Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом усієї системи управління боргом держави. Залучені кошти повинні використовуватися для фінансування зростання виробничих потужностей. При цьому повинно збільшуватися виробництво товарів не лише для внутрішніх потреб, а й експорт продукції, конче необхідний для одержання іноземної валюти на обслуговування та погашення зовнішнього боргу. Якщо цього не буде, то платежі з обслуговування боргу досягнуть неприпустимо високої частки експорту та вітчизняного виробництва. У результаті комерційні кредитори,побоюючись неплатежів, скорочуватимуть кредитування країни.

З метою забезпечення платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів, застосовуються різноманітні методи коригування позикової політики.

Найпоширенішими є рефінансування боргу та реструктуризація заборгованості.

Рефінансування державного боргу - це погашення основної заборгованості й поцентів за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик. Для успішного застосування механізму рефінансування необхідна висока фінансова репутація країни-позичальника. На світовому фінансовому ринку репутація позичальників виражається в рейтингах, що присвоюються відповідній країні спеціальними агентствами відповідно до міжнародних правил рейтингування.

Реструктуризація заборгованості полягає в тому, що напевних умовахвідсрочується виплата частки боргу. Зокрема, сьогодні використовується кілька варіантів реструктуризації зовнішньої заборгованості, які відпрацьовані Паризьким клубом офіційних кредиторів .

В існуючий системі управління боргом, яка має інтернаціональний характер, використовуються різноманітні моделі реструктуризації, що реалізуються залежно від типів кредиторів та боржників і можуть здійснюватися на базі однієї або комбінації схем (рис. 1 "Основні схеми реструктуризації боргів").

Серед основних схем реструктуризації зовнішнього боргу заслуговують на увагу такі шляхи подолання боргової кризи: перенесення платежів (пролонгація), нові кредити з цільовим призначенням оплати минулих боргів, списання боргу, викуп боргу із дисконтом на вторинному ринку, обмін боргу на акції національних підприємств, бомін на національну валюту, секюритизація (обмін боргу на облігації боржника).

Політика реструктуризації боргу шляхом пролонгації має першочергове значення при розвязанні проблеми заборгованості. Перенесення строків платежів дає змогу перетворити короткотермінові та середньо термінові борги у довготермінові, відклавши час оплати основної частини боргу. Але така реструктуризація боргів здійснюється під високі відсотки, і можливість зберегти фінансові ресурси сьогодні у подальшому призведе до підриву кредитоспроможності зі всіма негативними наслідками.

Ще більш ризикованою є схема реструктуризації через залучення нових кредиторів для оплати минулих боргів.

Наступний варіант - списаня боргів. Найчастіше подібні механізми застосовуються відносно найменш розвинутих країн, нездатних погасити свої зобовязаня навіть у віддалений перспективі.

Із середини 80-х років ХХ століття набули поширення ринкові методи регулювання заборгованості, серед яких провідне місце займає конверсія боргів. Під конверсією боргів розуміють усі механізми, що забезпечують заміну зовнішнього боргу перед іншими видами забовязань, менш обтяжливими для боржника (наприклад, конверсія боргу в акції, інвестиції, погашення товарними поставками, зворотній викуп боргу самим позичальником на вторинному ринку на особливих умовах, обмін на борові зобовязання третіх країн, взаємозалік та інше). Пік популярності схем конверсії боргів припадає на початок 90-х років ХХ століття. Серед конверсійних операцій найбільшу питому вагу має схема викупу боргу із вторинного ринку за ціною нижче ринкової (40 % усіх операцій) і конверсія в акції корпоративних підприємств (34 % усіх операцій).

Секютиризація. Основна ідея секюритизації полягає в тому, що країна-боржник емітує нові боргові зобовязання у вигляді облігацій, які безпосередньо обмінюються на старий борг,або продаються. У разі продажу отримані кошти використовуються на викуп старих забовязань. Якщо нові цінні папери торгуються на ринку з меншим дисконтом, така операція призведе до скорочення загального босягу заборгованості.

Третій метод фінансування дефіциту державного бюджету - це збільшення податкових надходжень до державного бюджету. Даний метод виходить за рамки власне фінансування бюджетного дефіциту, оскільки реалізується у довгостроковій перспективі на базі комплексної податкової реформи, націленої на зниження ставок і розширення бази оподаткування.

Жоден зі способів фінансування дефіциту державного бюджету ен має абсолютних переваг перед іншими і не є повністю енінфляційним.

Слід зазначити, що кількісна оцінка бюджетного дефіциту і боргу обєктивно ускладнюється наступними факторами:

1. Звичайно при оцінці величини державних витрат не враховується амортизація в державному секторі економіки, що приводить до завищення розмірів бюджетного дефіциту і державного боргу.

2. Важлива стаття державних витрат - обслуговування заборгованості, тобто виплата відсотків за нею і поступове погашення основної суми боргу. В державні витрати повинні включатися тільки реальні відсотки по державному боргу, а не номінальна величина. При високих темпах інфляції ця погрішність може бути доволі значною. Завишення бюджетного дефіциту повязано з завищенням величини державних витрат за рахунок інфляційних відсоткових виплат по боргу.

Реальний дефіцит державного бюджету = Номінальний дефіцит державного бюджету - Величина державного боргу на початок року * Темп інфляції.

3. При оцінці державного бюджету на макрорівні, як правило, не враховується стан місцевих бюджетів, які можуть мати надлишки. Нерідко місцеві органи влади цілеспрямовано спотворюють статистичну інформацію про стан місцевих бюджетів, щоб знизити податкові відрахування до бюджету.

4. Поряд з вимірюваним (офіційним) дефіцитом держбюджету як в індустріально розвинутих країнах, так і в перехідних економіках , існує його прихований дефіцит, обумовлений квазіфіскальною (квазібюджетною) діяльністю Національного банку, а також державних підприємств і комерційних банків.

До числа квазіфіскальних операцій відносять:

E фінансування державними підприємствами надлишкової зайнятості і виплата ставок заробітної плати вищих за ринкові за рахунок банківських позичок або шляхом накопиченої заборгованості;

E накопичення в комерційних банках великого портфелю недіючих позичок, прострочених боргових зобовязань держпідприємств, пільгових кредиторів домашнім господарствам. Ці кредити сплачуються, в основному, за рахунок пільгових кредитів Центрального банку, причому портфелі "поганих боргів" у перехідних економіках є значними;

E фінансування Центральним банком (у перехідних економіках) збитків від заходів по стабілізації обмінного курсу валюти, безвідсоткових і пільгових кредитів урядові (на закупівлю пшениці, рису тощо) і кредитів рефінансування комерційним банкам на обслуговування недіючих позик, а також фінансування ЦБ сільськогосподарських, промислових і житлових програм за пільговими ставками.

Прихований дефіцит бюджету знижує величину фактичного бюджетного дефіциту і державного боргу, що нерідко робиться цілеспрямовано, наприклад, перед виборами.

V. Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем

Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем і аналіз ситуації з державною заборгованістю в Україні засвідчили, що єдино можливими шляхами виходу України з боргової кризи є:

§ припинення обслуговування державних облігацій, які перебувають у власності НБУ, та ліквідація ринку ОВДП;

§ застосування помірної грошової емісії для часткового погашення боргових зобов'язань (на рівні 1,7% ВВП);

§ досягнення первинного профіциту бюджету на рівні 3,6% ВВП;

§ скорочення імпорту споживчих товарів шляхом удосконалення тарифного регулювання;

§ посилення валютного регулювання та застосування інших механізмів припинення втечі капіталів за кордон;

§ укладання з кредиторами угод про реструктуризацію заборгованості на умовах зниження боргового навантаження, а також конверсії боргових зобов'язань у корпоративні цінні папери і товарні поставки.

Ліквідація ринку ОВДП, припинення обслуговування державних облігацій, придбаних НБУ, та застосування помірної грошової емісії для часткового погашення боргових зобов'язань значно допоможуть зняти гостроту боргової проблеми в наступні роки. Також варто перейти від практики розміщення ОВДП до здійснення грошової емісії для підтримки бюджету.

На користь даної пропозиції свідчать і такі факти:

§ вже на сьогодні зовнішній борг держави є надмірним, а мізерні обсяги позичкового капіталу не дозволяють залучати кошти на внутрішньому фінансовому ринку за розумними ставками; держава змушена звернутися до емісійного доходу: на даний момент інші джерела є або недостатніми, або ж повністю вичерпаними;

§ в Україні переважає інфляція витрат, а не попиту; за таких умов випуск в обіг нових грошей у розмірі збільшення попиту на них, породжуваного зростанням номінальних обсягів товарообігу, як правило, не має інфляційних наслідків; крім того, при активізації структурних реформ та нормалізації платіжно-розрахункових відносин попит на гроші має зрости під впливом витіснення грошових сурогатів і бартеру;

§ у нас, на відміну від країн з розвинутою ринковою економікою, первинна емісія здійснюється у великих обсягах (за 9 місяців 1999 р. нетто-емісія становила 3,89 млрд. грн.), але емісійного доходу держава при цьому не одержує.

Очевидно, що держава повинна скористатися своїм законним правом на емісійний доход. З огляду на це, нагальних змін потребує механізм направлення емітованих коштів: вони мають надходити переважно до бюджету у формі безпроцентних кредитів. Застосування прямих кредитів Національного банку значно розвантажить видаткову частину державного бюджету. Крім того, варто зазначити, що емісія для підтримки бюджету має переваги над іншими видами емісій, оскільки в даному випадку кошти надходять до реального сектора економіки і малозабезпечених верств населення, а не потрапляють на спекулятивні ринки.

Доцільність пропозиції щодо застосування грошової емісії для розв'язання нагальних проблем суспільства підтверджується міжнародним досвідом.

Для уникнення інфляційних наслідків при здійсненні грошової емісії необхідно створити чіткий механізм її каналізування. Через систему інвестиційних рахунків емітовані кошти мають направлятися виключно на фінансування інвестиційних та інноваційних проектів, передбачених у бюджеті. Якщо ці кошти не потраплять на валютний або споживчий ринки, то такі заходи сприятимуть повнішому завантаженню підприємств - виробників інвестиційних проектів, а зростання цін не відбудеться. І навіть якщо емісія пройде інфляційно найнебезпечнішим каналом - виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ і соціальної допомоги, то все одно виробники товарів повсякденного попиту, виробничі фактори яких зайнято не повністю, відреагують, у першу чергу, розширенням виробництва, а не підняттям цін.

Боргова складова у системі державних фінансів має функціональне походження від державного кредиту і в умовах економічного сьогодення України набуває особливого значення. Державні запозичення проводяться з метою покриття бюджетного дефіциту на державному і регіональному рівнях, цільового фінансування різноманітних програм, поповнення необхідних резервних активів.

Економічна суть державного боргу проявляється в переломленні через такі дві властиві йому функції: а) фіскальна - залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків; б) регулятивна - коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів національним (центральним) банком країни.

Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього. Ретроспективний аналіз засад формування і обслуговування державного боргу України, а також управління ним дозволяє виділити кілька етапів цього процесу.

Перший з них (1991 р.- І половина 1994 р.) характеризується безсистемним утворенням і нагромадженням боргу: залучалися прямі кредити НБУ, надавались урядові гарантії щодо іноземних кредитів українським підприємствам, урегульовувалися боргові взаємовідносини з Російською Федерацією. На початок 1994 р. державний борг України становив 4,8 млрд. дол. ( у тому числі зовнішній - ѕ).

На другому етапі (ІІ половина 1994 р. - І половина 1997 р.), поряд з продовженням боргової політики попередніх років, активізувалися зв'язки з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56%. Починаючи з 1995 р. внутрішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики.

Найгостріше проблеми управління державним боргом далися взнаки на третьому етапі, що розпочався з ІІ половини 1997 р. Необхідність виконання Україною своїх боргових зобов'язаннь, у поєднанні зі світовою фінансовою кризою, дуже загострили ситуацію. Дорогі та короткострокові внутрішні запозичення спричинили появу зловісної піраміди ОВДП, коли значна частина нових надходжень направляється на погашення попередніх випусків облігацій. Станом на 1 січня 2000 р., загальна сума державного боргу становить 15,2 млрд. дол., у тому числі зовнішній - 12,4 млрд. дол. і внутрішній - 2,8 млрд. дол.

VІ. Державний борг України

Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття державою боргів підприємств і невиважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу. Станом на 1 квітня 2000 р., державний борг України, що відображається у звітності Міністерства фінансів України, становив 74,48 млрд. грн., у тому числі внутрішній - 15,06 млрд. і зовнішній - 59,42 млрд.

У нинішньому році значні розміри державного боргу України і висока вартість його обслуговування наблизили нашу державу до межі боргової кризи: річні платежі в рахунок погашення і обслуговування державного боргу мали становити 23 млрд. грн. (у тому числі з державного бюджету - 18,1 млрд. грн., що дорівнювало 76,8% його планових доходів). Реструктуризація зовнішньої заборгованості держави комерційним кредиторам, проведена у березні-квітні 2000 р., дозволила зменшити її боргові зобов'язання з 18,1 млрд. до 13,5 млрд. грн.., проте не забезпечила розв'язання проблеми обслуговування державного боргу України в середньостроковій перспективі. У 2001-2006 рр. наша країна лише за зовнішнім боргом повинна щороку сплачувати 1,7-2,1 млрд. дол.

За умов кризи рефінансування заборгованості держави виконання нею своїх зобов'язань у рамках нинішнього курсу економічної політики вимагатиме направлення податкових надходжень до бюджету на боргові виплати, що означатиме кардинальне скорочення бюджетних видатків на соціально-економічний розвиток. Розв'язання боргової проблеми лише за рахунок видатків бюджету призведе до остаточного руйнування сфер науки, освіти та охорони здоров'я, а також розширить масштаби зубожіння населення.

Крім істотного обмеження бюджетних видатків, Уряд намагається покрити нестачу фінансування перенесенням строків сплати за існуючими борговими зобов'язаннями держави. У квітні 2000 р. завершено переговори з комерційними кредиторами щодо конверсії зовнішніх облігаційних позик України у нові боргові цінні папери з строком погашення до 2007 р., а також щоквартальною сплатою доходу в розмірі 10 і 11% річних. Однак реструктуризація боргу держави на умовах перенесення строків сплати за її борговими зобов'язаннями не знімає гостроти проблеми обслуговування державного боргу. Адже в такий спосіб досягається лише тимчасове полегшення, оскільки при цьому його загальна сума не зменшується, а борговий тягар навіть посилюється - за рахунок процентних виплат, нараховуваних на відстрочену суму.

Отже, окреслені заходи не забезпечать розв'язання проблеми державного боргу України: вони тільки сприятимуть поглибленню депресивних тенденцій у вітчизняній економіці - внаслідок послаблення стимулюючого впливу державних видатків на економічний розвиток держави і збільшення боргового навантаження на її платіжний баланс.

Для підтвердження даного висновку було проведено розрахунки основних макроекономічних показників розвитку України, розміру її державного боргу та видатків бюджету на його обслуговування за умови продовження нинішнього курсу економічної політики:

Показники	Роки
	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005
І. Основні макроекономічні показники
Темп інфляції (% у середньому за рік)	22,7	23	21	19	17	16	16
ВВП у поточних цінах (млрд.грн.)	127	154,5	186,9	223,6	263,4	308,6	361,6
Валютний курс (середньорічний) (грн./дол.)	4,3	6,3	8,2	9,8	11,3	13,0	14,8
Доходи Зведеного бюджету (% ВВП)	25,6	25	24,5	24,5	24,5	24,5	24,5
Доходи Державного бюджету (% ВВП)	15,3	15,0	14,0	13,5	13,5	13,5	13,5
Сальдо Зведеного бюджету (% ВВП)	-1,52	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
Процентні ставки за державним боргом (% у валюті позики):
- внутрішні державні позики	27,4	25	23	21	19	18	18
- зовнішні державні позики	9,6	9,5	9,5	10	10,5	10,5	10,5
Сеньйораж (% ВВП)	0	0	0	0	0	0	0
ІІ. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу:
- виплата процентів за внутрішніми державними позиками (млрд.грн.)	1,3	1,9	2,6	2,4	2,2	2,1	2,1
- виплата процентів зовнішнім кредиторам (млрд. грн.)	1,8	4,5	6,1	7,5	9,7	12,3	15,3
Видатки бюджету по виплаті процентів за державним боргом (% ВВП)	2,4	4,1	4,6	4,4	4,5	4,6	4,8
Видатки бюджету по виплаті процентів (% доходів Зведеного бюджету)	9,4	16,4	18,9	18,0	18,4	18,9	19,6
Видатки бюджету по виплаті процентів (% доходів Державного бюджету)	15,5	27,4	33,2	32,8	33,4	34,4	35,6
ІІІ. Державний борг (на кінець року):
- за внутрішніми позиками (млрд.. грн.)	11,4	11,4	11,4	11,4	11,4	11,4	11,4
- зовнішній державний борг (млрд. дол.)	12,4	12,6	12,9	13,2	13,5	13,8	14,1
Державний борг (усього) (% ВВП)	60,0	67,5	68,3	67,4	66,5	65,5	64,6
ІV. Видатки бюджету, не пов'язані з сплатою процентів (%)	44,7	20,9	19,9	20,1	20,0	19,9	19,7

З таблиці видно, що темпи інфляції знижувалися повільно й поступово: з 23% у 2000 р. до 16% у 2005 р. При цьому в 2000-2001 рр. темпи девальвації гривні дещо випереджали зростання споживчих цін - у зв'язку з переоцінкою реального обмінного курсу в минулому, а, починаючи з 2002 р., темпи її девальвації відносно долара визначалися різницею між зростанням цін в Україні та в США.

Надалі доходи бюджету знижувалися, у 2001 р. вони встановилися на рівні 24,5% ВВП і відтоді не зазнали істотних змін. Намагання Уряду сконцентрувати основну частину бюджетних коштів у руках центру вилилися у збереження його частки в ресурсах Зведеного бюджету на рівні 60% (або 15% ВВП у 2000 р.). Проте згодом посилення інституту місцевого самоврядування викликало необхідність знизити частку центральної влади до 13,5% ВВП. Внутрішні позики розміщувалися за ставками, які дещо перевищували темпи інфляції. Як і в 1999 р., ОВДП купувало лише НБУ, причому суми залучення коштів з внутрішніх джерел були еквівалентними сумам погашення боргів внутрішнім кредиторам. З огляду на це, заборгованість за внутрішніми позиками перебула майже на однаковому рівні.

Процентні ставки за зовнішніми позиками повільно зростали внаслідок звуження можливостей щодо одержання ресурсів міжнародних фінансових організацій і проведення реструктуризацій, умови яких погіршуватимуться.

Імпорт товарів і послуг не підлягає державному регулюванню, внаслідок чого у 2005 р. він повернувся до рівня 1999 р., попередньо дещо знизившись внаслідок девальвації реального обмінного курсу.

Видатки бюджету по виплаті процентів за державним боргом збільшилися з 2,4% ВВП до 4,1% ВВП у 2005 р., а надалі постійно зростали до 4,8% ВВП у 2005 р. Частка процентних виплат у доходах Державного бюджету підвищилася з 15,5% у 1999 р. до 27,4% у 2000 р. Отже, заходи, які вживаються нині Урядом для розв'язання проблеми державного боргу України, вже найближчим часом призведуть до її поглиблення, що унеможливить подолання кризових явищ в економіці.

Також державний борг можна розглянути у вигляді наступної таблиці в якій державний внутрішній борг і зовнішній борг представлений у грошовому еквіваленті.

	31.12.01	31.12.02	31.12.03	31.12.04	31.12.05
Державний внутрішній борг України
Державний внутрішній борг, тис. грн.	113600065,8	14977330,7	20780632,4	20992895,7	20561172,6
Внутрішній борг (гривне- ва частка), тис. грн..	113600065	14977329	13622738	13551160	12790158
- заборгованість перед банківськими установами	2314521,2	3503493,9	3438565,6	3332354,7	3174482,6
- заборгованість перед юридичними особами	9015544,6	11473836,8	10184172,4	10218806,8	9615675,5
Внутр. борг (доларова частка, тис. дол. США	-	-	1317121,3	1317121,1	1317121,1
Граничний розмір державного внутрішнього боргу
- гривнева частка, тис грн..	16961069,9	20260919,4	29278315,3	14050807,7	12790158,1
- доларова частка тис. дол..США	-	-	1317121,1	1317121,1	1317121,1
Перевищення граничного боргу над внутрішнім, тис грн..	5601004	5283618,7	15655577,3	499647	0
Перевищення граничного боргу над внутрішнім, тис. дол..	-	-	-0,2	0	0
Державний зовнішній борг України
Державний зовнішній борг	8483560,7	9333784,2	7999351,4	8158215,1	7993079,8
1.Заборговваність за позиками, наданими міжнародними орга-нізаціями економічного розвитку	1916296,8	2345000,4	2390255,7	2818343,6	3077889,3
- Європейське співто-вариство	333755,0	344577,8	319161,5	345529,0	354627,2
- Європейський банк реконструкції та розвитку	-	351,2	834,0	58756,8	22713,5
- Світовий банк	1582541,8	2000071,4	2070260,2	2414057,8	2700548,6
2. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління	3528946,4	4242200,5	3135582,6	2982013,7	2820091,8
- Іспанія	4868,2	1441,2	13656,8	-	-
- Італія	65463,4	56988,5	57667,1	57382,4	51195,2
- Німетччина	492282,0	279439,4	303692,3	289512,2	251636,9
- Росія	1896190,2	3074000,0	1974355,9	1876605,9	1778855,9
- США	395807,6	289616,9	301540,3	289616,7	273235,2
- Туркменістан	457785,7	316928,6	281714,3	281714,3	281714,3
- Франція	37401,8	35516,7	35219,7	32097,0	28609,2
- Швейцарія	4217,0	2171,2	2119,2	1931,8	1691,7
- Японія	174930,5	186098,0	165617,0	153153,4	153153,4
3. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комер-ційними банками	1883317,5	1698500,4	111127,7	87004,1	89734,3
- Bankers Trust Luxembourg S. A.	586535,0	502300,0	2921,8	1006,2	391,3
- Chase Manhattan Bank Lukxembourg S. A.	679478,6	863713,6	14885,5	547,3	542,5
- E/ M/ Sovereign Investionts B. V.	503738,0	258415,0	3904,0	400,4	357,8
- Sosiete Generale, New York Branch	-	-	1858,8	5255,7	8148,2
- Wesideutsche Landers-bank (Europa) AG	61257,2	53265,7	49336,8	44962,5	44962,5
- Баварський обєднаний банк	52308,7	20806,1	38220,8	31332,0	34832,0
4. Зовнішня забор-гованість, не віднесе-на до інших категорій	1155000,0	1048082,9	2362385,4

Подобные документы

• Державні борги України та способи їх погашення

  Державний борг, його види та аналіз поточного стану. Динаміка державного боргу в Україні. Шляхи вирішення та методи управління державним боргом. Міжнародний досвід врегулювання боргових проблем. Вплив державного боргу на темпи економічного зростання.
  
  контрольная работа [64,7 K], добавлен 04.02.2012
  

• Державний борг

  Теоретичні аспекти проблеми державного боргу, його вплив на економіку держави та види. Принципи та методи управління державним боргом. Характеристика державного боргу в Україні. Структура та динаміка державного боргу. Аналіз реструктуризації боргу.
  
  курсовая работа [684,9 K], добавлен 11.06.2014
  

• Державний борг України

  Загальна характеристика державного боргу, його економічна сутність та види. Державний борг України на сьогодняшній день та прогнози на майбутнє. Особливості нормативного регулювання державного боргу в Україні. Аналіз загального обсягу державного боргу.
  
  реферат [22,7 K], добавлен 04.12.2010
  

• Державний борг України

  Поняття внутрішнього державного боргу. Механізм управління та обслуговування внутрішнього державного боргу. Динаміка внутрішнього державного боргу за 2009–2011 рр., причини збільшення та шляхи скорочення. Міжнародний досвід врегулювання боргових проблем.
  
  курсовая работа [57,8 K], добавлен 08.07.2013
  

• Державний борг в Україні

  Сутність державного боргу, його види, структура і динаміка. Особливості обслуговування та управління державними фінансами. Міжнародний досвід регулювання боргових зобов'язань. Аналіз сучасного стану прямого та гарантованого державного боргу України.
  
  курсовая работа [474,2 K], добавлен 12.01.2014
  

• Державний бюджет та державний борг України

  Економічна сутність, види та функції державного бюджету. Види та причини створення державного боргу. Концепції бюджетної політики та проблеми управління державним боргом. Динаміка і основні проблеми державного бюджету та державного боргу в Україні.
  
  курсовая работа [219,0 K], добавлен 04.06.2019
  

• Система управління державним боргом України

  Основні тенденції в розвитку державного боргу України. Аналіз принципів формування державного боргу та механізму його обслуговування. Місце і роль держави на фінансовому ринку. Короткостроковий зовнішній борг України за залишковим терміном погашення.
  
  курсовая работа [242,0 K], добавлен 18.02.2012
  

• Державний бюджет і державний борг

  Суть і значення державного бюджету, його структура та основні елементи, функції. Дефіцит державного бюджету та джерела його виникнення, шляхи подолання. Управління державним боргом. Правові засади реструктуризації державного внутрішнього боргу України.
  
  курсовая работа [42,4 K], добавлен 20.02.2011
  

• Державний кредит та проблеми внутрішнього і зовнішнього боргу

  Призначення державного кредиту. Державний борг та його види. Проблеми внутрішнього боргу. Українські облігаційні запозичення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень. Управління державним боргом.
  
  курсовая работа [55,3 K], добавлен 08.05.2011
  

• Державний борг України

  Поняття та головний зміст державного боргу як економічної категорії, його структура та елементи, механізм формування. Принципи та підходи до процесу управління державним боргом України, політика держави в даній сфері. Вплив на економіку України.
  
  курсовая работа [67,7 K], добавлен 17.10.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам