1.1. Поняття і сутність фінансових інвестицій

Більшість підприємств має .в своєму розпорядженні тимчасово не зайняті грошові кошти, крім тих мінімальних коштів, які необхідні для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об'єкти різних галузей економічної діяльності.

Методологія обліку фінансових інвестицій і порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається П(С)БО 12 "Інвестиції".

Поняття Інвестиції - грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що інвестицій вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Одним з видів інвестицій є грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, облігації державних позик, облігації інших підприємств, депозитні сертифікати банків, акції та інші цінні папери.

Вкладення підприємством з метою отримання додаткових доходів вільних ресурсів, включаючи грошові кошти, в активи, не пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг) і створенням об'єктів тривалого використання, називаються фінансовими вкладеннями.

Фінансові інвестиції згідно з П(С)БО 2 "Баланс" - це активи, які підприємством з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Інвестор - юридична чи фізична особа, що здійснює вкладення позикових і залучених коштів в створення і відтворення основних фондів та інших довгострокових активів.

До інвесторів належать фізичні особи, підприємства та організації, категорія інвесторів складається з власників, потенційних власників, а також фінансових аналітиків (оскільки вони дають поради інвесторам). Фінансові вкладення здійснюються з метою:

=> отримання відповідного, як правило, сталого доходу. Наприклад, більшість інвесторів, купуючи акції підприємства, інвестують його з метою отримати прибуток, який складається з двох елементів:

1) доходу у вигляді дивідендів, отриманих протягом інвестиційного періоду;

2) зростання ринкової вартості акцій, що знаходяться у власності інвестора. Інвестори зацікавлені у розширенні підприємства, оскільки це призводить до зростання ринкової вартості акцій.

Так, у будь-якої юридичної особи, зайнятої в сфері матеріального виробництва або торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В організаціях, що зайняті у фінансовій сфері і є професійними учасниками ринку цінних паперів, фінансові вкладення не є вилученням ресурсів і, як наслідок, не є фінансовими вкладеннями. Для вказаних організацій робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде складати предмет їх основної (статутної) діяльності, в тому числі за рахунок коштів клієнтів, - посередницьку діяльність;

=> виявлення впливу на діяльність підприємства, що інвестується. Цей вплив може виявлятися у можливостях інвестора контролювати повністю або частково виробничу чи фінансову діяльність об'єкта інвестицій.

Підприємства, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною, називаються пов'язаними сторонами;

=> отримання податкових пільг по інвестиціях.

За видами фінансові інвестиції поділяються на:

ь вкладення до статутного капіталу інших підприємств, включаючи дочірні та залежні підприємства;

ь придбання цінних паперів інших емітентів;

ь надання позик іншим юридичним і фізичним особам;

ь переведення грошових коштів на депозити в банки.

Поряд з цим, підприємства, що здійснюють спільну діяльність, в складі фінансових вкладень обліковують грошові кошти і вартість майна, переданих основному учаснику для ведення ним діяльності, на балансі простого товариства у відповідності з договором про спільну діяльність.

За терміновістю фінансові вкладення поділяються на довгострокові вкладення - інвестиції з строком більше одного року, та короткострокові - на строк менше одного року.

Довгострокові фінансові інвестиції - це витрати підприємства на придбання цінних паперів, вкладення коштів в дочірні та інші підприємства, а також в довгострокову дебіторську заборгованість (довгострокові інвестиції здійснюють на тривалий термін з метою участі в розподілі прибутку, отриманні процентів та дивідендів). До таких інвестицій відносяться довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.

Строк вилучення ресурсів у фінансові вкладення визначає саме підприємство, якщо це не зазначено у відповідних документах (установчих договорах - документах, які визначають строки функціонування цінних паперів тощо).

Фінансові вкладення можуть здійснюватися підприємствами як за рахунок власних коштів, так і за рахунок тимчасово залучених коштів і зобов'язань.

До власних джерел фінансових вкладень відносяться кошти: резервного капіталу; додаткового капіталу (в частині емісійного доходу та фінансової допомоги); нерозподіленого (чистого) прибутку, а також невикористані амортизаційні відрахування на оновлення основних засобів та нематеріальних активів.

До тимчасово залучених засобів відносяться позикові кошти (кредити банків та позики інших юридичних і фізичних осіб); кошти цільового фінансування; аванси, одержані підприємством під продукцію (роботи, послуги), роботи з виробництва яких за строком ще не настали або виконані в незначних розмірах; кредиторська заборгованість, строк оплати якої в даний період не настав тощо.

Інвестиції відображаються за фактичною собівартістю, яка включає витрати на їх придбання, в тому числі комісійні винагороди, гонорари, податки і банківські збори.

Фактичними затратами на придбання фінансових вкладень можуть бути: суми, які сплачуються згідно з договором продавцю; суми, які сплачуються спеціалізованим підприємствам, іншим підприємствам і особам за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням цінних паперів; винагороди, які сплачуються посередницьким організаціям, за участю яких придбані цінні папери; витрати по сплаті відсотків по позикових коштах, які використовуються на придбання цінних паперів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цінних паперів.

Джерелом придбання цінних паперів є кошти, що залишаються в розпорядженні підприємства після сплати податків і процентів за банківський кредит.

Якщо придбання здійснюється повністю або частково шляхом випуску акцій або інших цінних паперів, собівартістю їх придбання є справедлива вартість цінних паперів, які випущені в обіг, а не їх номінальна вартість.

Коли придбання здійснюється шляхом обміну (бартеру) або часткового обміну (часткового бартеру) на інший актив, собівартість придбання інвестиції визначають з посиланням на справедливу вартість активів, які обмінюються. Різниця між собівартістю придбання і викупною вартістю придбаних облігацій та інших боргових цінних паперів (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з моменту придбання до строку погашення рівномірним списанням на фінансові результати одночасно з нарахуванням відсотків.

Оцінка фінансових вкладень визначається їх видами:

р вкладення до статутного капіталу (купівля паю) іншим підприємством оцінюється в розмірі, встановленому засновницькими та іншими аналогічними документами;

р надані позики та грошові кошти, перераховані на депозит в банку, оцінюються в розмірі фактичної вартості грошових коштів;

р цінні папери, як правило, оцінюються в розмірі фактичних витрат для інвестора (витрат на купівлю цінних паперів, сплати комісійних винагород посередникам тощо), але, враховуючи специфіку обігу цінних паперів, їх оцінка залежить також від їх видів, терміну обігу та зміни ринкової вартості.

При випуску (розміщенні) будь-якого виду цінних паперів (первинної емісії) цінні папери мають свою первісну, зазначену на них, номінальну вартість, але продаються вони ори цьому, в тому числі і на вторинному ринку цінних паперів, за ринковою вартістю (за котирувальною вартістю).

Ринкова вартість цінних паперів - це вартість, за осою відбувається їх купівля на ринку цінних паперів (ціна їх котирування).

Підприємства можуть також використовувати оцінку за ринковою вартістю частини своїх вкладень в акції інших підприємств, що котируються на біржі або спеціальних аукціонах у випадку, якщо станом на 31-е грудня звітного періоду їх фактична вартість вища ринкової (котирувальної) вартості.

Зазначена зміна оцінки даних цінних паперів відбувається шляхом створення резерву гад знецінення цінних паперів.

При вибутті (продажу, обміні тощо) цінних паперів можуть застосовуватись наступні методи їх оцінок:

р за вартістю одиниці кожного цінного паперу (або одного виду);

р за середньою вартістю;

р за вартістю останніх за часом закупок (метод ЛІФО);

р за вартістю перших за часом закупок (метод ФІФО).

Як правило, методи оцінки ЛІФО та ФІФО використовуються організаціями, що є професійними учасниками ринку цінних паперів.

Акції, облігації та інші цінні папери оприбутковуються за купівельною вартістю.

Якщо частка інвестора у власному капіталі об'єкту інвестування перевищує 25%, такі фінансові вкладення обліковуються за методом участі у капіталі, відповідно до якого на момент складання звітності балансова вартість фінансових вкладень на початок звітного періоду збільшується на відповідну частку інвестора у прибутках об'єкту інвестування (або зменшується на відповідну частку в його збитках) і зменшується на суму отриманих інвестором дивідендів.

При складанні звіту довгострокові фінансові вкладення в акції та інші корпоративні права оцінюються в залежності від частки інвестора в капіталі об'єкту інвестування. Якщо вона складає менше ніж 25% власного капіталу об'єкту інвестування, фінансові вкладення повинні бути відображені в балансі за собівартістю або (у випадку вкладення у ринкові цінні папери), за більш низькою з двох оцінок - собівартістю або ринковою вартістю.

Розглянемо, хто розуміється під пов'язаною особою.

Пов'язана особа - особа, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

· юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

· фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються: її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

· посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20-ти відсотків від статутного капіталу платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

1.2. Значення фінансових інвестицій в системі управління базового підприємства

Поділ інвестицій на довгострокові та поточні не має чітко визначених законодавчих критеріїв

Придбані цінні папери залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві та ліквідності поділяють на довгострокові та поточні фінансові інвестиції (рис. 1). Таке розмежування інвестицій на сьогодні суттєве, тому що вони по-різному відображаються в обліку і звітності.

Чіткого визначення критеріїв такого розподілу інвестицій у національних П(С)БО немає, тому під час вибору методів первісної та подальшої їх оцінки в обліку та звітності слід керуватися пунктами 17 та 33 П(С)БО 2, в яких зазначається, що у балансі за рядком "Довгострокові фінансові інвестиції" відображаються фінансові інвестиції на період понад один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, а за рядком "Поточні інвестиції" відображають фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Довгострокові інвестиції поділяються на:

- інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення;

- інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства;

- інвестиції у спільну діяльність зі створенням юридичної особи контрольними учасниками;

- інші фінансові інвестиції (рис. 1, 2).

Рис. 1. Види фінансових інвестицій

Рис. 2. Оцінка фінансових інвестицій

Поточні фінансові інвестиції, в свою чергу, поділяються на еквіваленти грошових коштів та інші поточні фінансові інвестиції.

Визначення еквівалентів грошових коштів передбачено П(С)БО 2, проте воно не дає чіткої відповіді, які ж саме інвестиції слід відносити до еквівалентів. У такому разі слід послатися на п. 7 МСБО 7 "Звіт про рух грошових коштів", у якому зазначається, що інвестиції можуть бути класифіковані як еквіваленти, якщо вони:

- вільно конвертуються у відому суму грошових коштів;

- характеризуються незначним ризиком зміни вартості;

- мають короткий строк погашення, наприклад протягом трьох місяців.

Як правило, еквіваленти грошових коштів утримуються для погашення короткострокових зобов'язань, а не для інвестиційних цілей.

Інші поточні фінансові інвестиції - це:

- інвестиції, терміном менше одного року (крім еквівалентів грошових коштів);

- інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства, які придбані і утримуються для продажу протягом 12 місяців;

- інвестиції у спільну діяльність, які придбані і утримуються з метою їх подальшого продажу протягом 12 місяців.

Інвестиції першої групи характеризуються тим, що вони:

- засвідчують право власності підприємства на частку у статутному капіталі емітента корпоративних прав;

- виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств;

- мають необмежений термін обігу;

- утримуються підприємством з метою отримання доходу за рахунок дивідендів або придбані з метою перепродажу чи отримання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

До другої групи належать інвестиції, які:

- мають боргову природу;

- виступають як боргові цінні папери (облігації);

- утримуються підприємством до їх погашення з метою отримання доходу у вигляді процентів або придбані з метою перепродажу й отримання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій;

- мають установлений термін обігу.

- фінансові інвестиції - такі господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів;

- капітальні інвестиції - такі господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно з Законом України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". За формами відтворення капітальні інвестиції поділяються на нове будівництво, розширення виробництва, реконструкцію, технічне переозброєння;

- реінвестиції - такі господарські операції, які передбачають здійснення капітальних та/або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

За характером участі

- прямі інвестиції - такі господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою;

- портфельні інвестиції - такі господарські операції, що передбачають придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій з купівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

За періодом інвестування

- короткотермінові інвестиції - до 3-х років;

- довготермінові інвестиції - понад 3 роки.

За формою власності ресурсів інвестування

- приватні, що здійснюються громадянами, недержавними підприємствами, організаціями та установами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями (іншими юридичними особами), заснованими на приватній та колективній власності;

- державні, що здійснюються органами влади й управління України, Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними (казенними) підприємствами, установами та організаціями за рахунок власних і позичкових коштів;

- іноземні, які здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

- спільні, що здійснюються громадянами та юрособами України та інших держав.

За регіональною ознакою

- внутрішні інвестиції, коли така діяльність провадиться виключно на території України;

- зовнішні інвестиції, що передбачають провадження такої діяльності як в Україні, так і за її межами.

За ступенем ризику

Таблиця 2.1

Оцінка фінансових інвестицій для формування інформації в бухгалтерському обліку та розкриття цієї інформації у фінансові звітності здійснюється у двох випадках: при безпосередньому здійсненні фінансової інвестиції (первісна оцінка) та при складанні фінансової звітності (оцінка на дату балансу). Саме в цьому аспекті і розглянемо методи оцінки фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Первісна оцінка фінансових інвестицій є однаковою як для поточних, так і для довгострокових фінансових інвестицій.

Собівартість фінансової інвестиції складається з:

- ціни її придбання;

- комісійних винагород (тобто суми, що сплачуються на користь фінансових посередників);

- мита (вважаємо, що в основному мається на увазі державне мито, яке сплачується при засвідченні договорів купівлі-продажу акцій тощо);

- податків, зборів, обов'язкових платежів, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції (очевидно, податків, зборів, обов'язкових платежів, які не відшкодовуються підприємству);

- інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Розглянемо первісну оцінку фінансових інвестицій на прикладі.

Приклад 1

ВАТ “Медицина” придбало за ринковою вартістю акції підприємства "Україна" на суму 50000 грн (10000 акцій по 5 грн за акцію). Номінальна вартість однієї акції - 4 грн. Крім того, було сплачено на користь фінансових посередників за різного роду послуги 540 грн, в тому числі ПДВ - 90 грн.

Первісна вартість придбаних підприємством ВАТ “Медицина” фінансових інвестицій (акцій) буде такою:

вартість придбання (10000 акцій по 5 грн за акцію) + 50000 грн

вартість послуг фінансових посередників + 540 грн

Сума сплаченого ПДВ - 90 грн

Собівартість фінансових інвестицій в акції підприємства "Україна" = 50450 грн.

Це стосується придбання фінансової інвестиції за грошові кошти.

Якщо ж придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів. Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

Дивіденди, проценти, роялті та рента, що підлягають отриманню за фінансовими інвестиціями, відображаються як фінансовий дохід інвестора, крім випадків, коли такі надходження не відповідають критеріям визнання доходу, встановленим Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.12.99 р. за №860/4153.

Критерії визнання доходу, встановлені Положенням (стандартом) 15, такі: дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

- сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

- сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

- сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

- надходження, що належать іншим особам.

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:

- імовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;

- дохід може бути достовірно оцінений.

Цей дохід має визнаватися у такому порядку:

Оцінка та облік фінансових інвестицій здійснюються за кожною фінансовою інвестицією.

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу для відображення у фінансовій звітності суттєво відрізняється від їх первісної оцінки.

Для оцінки фінансових інвестицій на дату балансу є три методи:

- оцінка за справедливою вартістю;

- оцінка за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій;

- оцінка за методом участі в капіталі.

Перераховані вище методи оцінки фінансових інвестицій застосовуються залежно від того, в який об'єкт здійснюється фінансова інвестиція.

Розрізняють такі об'єкти фінансового інвестування:

- фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу (акції, облігації, інші цінні папери, а також внески до статутних капіталів підприємств, інших, ніж акціонерні товариства, які придбані та утримуються підприємством виключно з метою їх подальшого продажу протягом дванадцяти місяців). Отже, маються на увазі лише поточні фінансові інвестиції;

- фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення (ті ж акції, інші цінні папери тощо, але які утримуються підприємством до їх погашення). Як правило, це лише довгострокові фінансові інвестиції;

- фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства. Можуть бути як поточними, так і довгостроковими;

- фінансові інвестиції в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільне підприємство). Можуть бути як поточними, так і довгостроковими.

Крім цього, окремо виділено фінансові інвестиції в спільну діяльність без створення юридичної особи.

Спочатку розглянемо методи оцінки фінансових інвестицій. Після цього проаналізуємо, як ці методи застосовуються щодо кожного з об'єктів фінансового інвестування.

Оцінка фінансових інвестицій за справедливою вартістю

Оцінка фінансових інвестицій за справедливою вартістю, порядок якої встановлено пунктами 8 та 9 Положення (стандарту) 12, полягає в тому, що фінансова інвестиція на дату балансу оцінюється за вартістю, що дорівнює сумі, за якою може бути здійснена реалізація фінансової інвестиції в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.