Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства за наявності нематеріальних активів (на прикладі ТОВ "Атілог")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти управління фінансовими результатами діяльності підприємства

1.1 Сутність та характеристика управління фінансовим результатом підприємства

1.2 Нематеріальні активи в системі управління фінансовими результатами діяльності підприємства

1.3 Механізм формування фінансового результату діяльності підприємства за наявності нематеріальних активів

Висновки до розділу І

Розділ 2. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства за наявності нематеріальних активів (на прикладі ТОВ «Атілог» один раз )

2.1 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

2.2 Аналіз ефективності використання нематеріальних активів клієнтів підприємства ТОВ «Атілог»

2.3 Факторний аналіз фінансових результатів діяльності клієнтів підприємства ТОВ «Атілог»

Розділ 3. Розробка рекомендацій з удосконалення управління фінансовим результатом підприємства за наявності нематеріальних активів

3.1 Оцінка впливу розміру вартості нематеріальних активів на фінансовий результат підприємства

3.2 Оцінка ефективності використання нематеріальних ресурсів на підприємстві

3.3 Структурно-функціональна модель технології удосконалення управління фінансовими результатами діяльності підприємства за наявності нематеріальних активів

Вступ

Одержання високих фінансових результатів є основною метою діяльності кожного господарюючого суб'єкта. У фінансових результатах знаходять пряме відображення всі сторони діяльності підприємства: рівень його технології та організації виробництва, ефективність системи управління, контролю за рівнем витрат та нагальність питання управління інтелектуальною власністю. Функціонування підприємства, незалежно від виду його діяльності і форми власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити прибуток. В умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим фактором стимулювання виробничо-господарської діяльності підприємства і створює фінансову основу для його розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу.

Дослідження проблеми фінансових результатів за наявності нематеріальних активів підприємства у період економічної кризи стає ще більш актуальним, оскільки від одержаного підприємством прибутку залежить рівень оплати праці працівників, динаміка надходження коштів до бюджетів різних рівнів, насиченість ринку відповідною продукцією в міру її потреби.

Вивчення наукових праць і практика господарської діяльності свідчать про те, що досі багато теоретичних положень, пов'язаних з організацією та методикою аналізу фінансового результату підприємств та ролі інтелектуальної власності в ньому потребують суттєвого вдосконалення.

Формуванню поняття фінансових результатів підприємства присячені роботи вчених Башняніна Г.І., Бланка І.О., Бутинця Ф.Ф., Горелкіна В.Г., Грінько А.П., Ковальова В.В., Кравченка Л.І., Лігоненко Л.О..

Мета дипломної роботи - обґрунтування теоретичних основ та практичних рекомендацій щодо управління фінансовим результатом підприємства за наявності нематеріальних активів.

Для реалізації цієї мети поставлено наступні завдання:

- розкрити сутність та економічний зміст поняття фінансового результату підприємства;

- визначити роль нематеріальних активів в системі управління фінансовими результатами діяльності підприємства;

- вивчити механізм формування фінансового результату діяльності підприємства за наявності нематеріальних активів;

- проаналізувати фінансовий стан ТОВ «Атілог».

- провести аналіз ефективності використання нематеріальних активів клієнтів ТОВ «Атілог»

- визначити ринкову вартість нематеріальних активів;

- встановити кореляційний зв'язок між вартістю нематеріальних активів та чистим доходом підприємства;

- зробити оцінку ефективності використання нематеріальних ресурсів на підприємстві;

- створити структурно-функціональну модель удосконалення управління фінансовими результатами діяльності підприємства за наявності нематеріальних активів

Об'єктом дослідження роботи є може управління ? фінансовий результат діяльності підприємства.

Предметом дослідження, згідно поставленої мети та завдань, є теоретичні основи та практичні рекомендації з управління фінансовим результатом підприємства за наявності нематеріальних активів, організаційно-методичне забезпечення та технологія процесу управління фінансовим результатом підприємства.Дослідження виконано на базі даних ТОВ «Атілог».

Компанія ТОВ «Атілог» заснована 2008 року як дочірнє підприємство ТОВ «Алор Україна». Підприємство понад 6 років займається розвитком рішень в різних напрямах управління нематеріальними активами підприємств, у тому числі в галузі інтелектуальної власності. Так, ТОВ «Атілог» пропонує підприємствам послуги у сфері брендингу, а саме діяльності із створення тривалої прихильності до товару на основі сукупного впливу на споживача рекламних повідомлень, товарної марки, пакування, матеріалів для стимулювання збуту та інших елементів комунікації, об'єднаних певною ідеєю та фірмовим оформленням, які виокремлюють товар серед конкурентів і створюють його образ; послуги неймінгу - професійної діяльності, спрямованої на ім'я утворення, підбір, придумування, пошук найбільш підходящої назви для всього, що з точки зору замовника потребує власного оригінального імені.

Прикладні аспекти дослідження управління фінансовим результатом підприємства за наявності нематеріальних активів досліджено опираючись на діюче нормативно-правове забезпечення та стандарти фінансової звітності.. Розв'язання аналітичних завдань було проведено на основі даних фінансової звітності ТОВ «Атілог» - балансу, звіту про прибутки та збитки та приміток до фінансової звітності за 2011 - 2013 рр. Для виконання прогнозтичних досліджень та встановлення звязків між елементами фінансово-економічних явищ автором застосовано кореляційно-регресійний аналіз та теорію термінальної вартості грошей.

Виконання фінансово економічних розрахунків проведено у середовищі Mісrоsоft Оffісе Еxсеl.

Апробація результатів проведеного дослідження висвітлена в двох наукових статтях, опублікованих в збірниках наукових праць «Перспективи економічного зростання: теоретичні та практичні аспекти», «Наукові засади ресурсозбереження в системі антикризового управління і відтворення економіки».

Розділ 1. Теоретичні основи управління фінансовими результатами діяльності підприємства

1.1 Сутність та характеристика управління фінансовим результатом чи тами підприємства

Розвиток підприємництва в країні вимагає від суб'єктів господарювання як найбільш раціонального використання фінансових ресурсів, щоб досягти максимального ефекту та реалізувати місію підприємства. Фінансово-економічні результати будь-якого підприємства є ключовим показником, що характеризує ефективність його господарювання протягом звітного періоду. Крім того, сьогодні економічний розвиток України неможливий без використання нематеріальних активів та інтелектуальної власності, які є ключовою умовою формування відповідних результатів діяльності підприємства, які б забезпечили зростання не тільки окремого суб'єкта господарювання, а й країни в цілому.

Питання визначення результатів діяльності суб'єкта господарювання сьогодні є досить актуальним, так як, по-перше, серед науковців немає єдиної думки щодо їх трактування, спонукає науковців до дискусії спричиненої, на думку автора, різною глибиною дослідження та вибраною метою аналізу. По-друге, саме результати підприємства якнайповніше характеризують його діяльність у ринковому середовищі господарювання.

Фінансово-економічні результати діяльності підприємств досліджуються досить широким колом науковців, таких як Олексюк О.І., Козак В.Є., Христич Г.О., Нусінов В.Я., Турило А.М., Дікань Л.В., Вороніна О.О., Якимчук Т.В., Есманова Л.І., Фролова Л.В, Сич Є.М., Андрійчук В.Г. та багато інших. Однак, незважаючи на популярність даної теми, все-таки існує деяка нерівномірність вивчення результатів підприємства. Посилання

Розглядаючи результати діяльності підприємства доцільно зауважити, що основна увага науковців приділена трактуванню фінансових результатів. Тому для глибокого дослідження фінансово-економічних результатів підприємства необхідно проаналізувати різні наукові підходи до трактування даних понять. Крім цього, треба визначити основні складові результату підприємства, а також види досліджуваної категорії залежно від конкретної виробничо-господарської ситуації та ознаки класифікації.

Науковою основою визначення поняття «фінансово-економічні результати» є такі категорії, як «ефект», «результат», «економічний ефект», «фінансовий ефект», «ефективність», «результативність» . Тому початок дослідження автор пропонує здійснити з аналізу їх сутності, визначення взаємозв'язку та особливостей використання.

У перекладі з латинської поняття «ефект» означає «результат». Термін

«ефект» має значення результату [16, с. 18], тобто наслідку зміни стану конкретного об'єкта, зумовленої дією різних факторів [11]. Таким чином, виходячи з цього можна виявити часткову взаємозамінність понять «ефект» та «результат». Крім того дефініція «ефект» позначає абсолютну величину вартісних, натуральних чи умовних оцінюваних параметрів дії (процесу, розвитку) [16, с. 18]. Концептуальною відмінністю між поняттями «результат» та «ефект» є його здатність ураховувати за модулем цільову корисність позитивних і негативних ефектів протягом часу [16, с. 18-19].

Вивчаючи фінансовий ефект, Турило А.М стверджує, що саме через нього реалізується на підприємстві фінансовий результат. Крім того, через систему фінансових відносин, що складається на підприємствах, фінансовий ефект відображає в собі усю сукупність змін у фінансовій діяльності та набуває конкретного вираження в головній меті діяльності. Фінансовий ефект діяльності підприємства включає не лише прибуток, а й інші види фінансових ресурсів, тобто інтегрально характеризує зміну у власному капіталі підприємства [22].

Досліджуючи сутність понять «ефективність» та «результативність», Лігоненко Л.О. пропонує визначати їх згідно з стандартом ІSО 9000:2000, відповідно до якого результативність - це ступінь реалізації запланованої діяльності та досягнення запланованих результатів, а ефективність - це співвідношення між досягнутим результатом і використаними ресурсами. Друкер П.Ф. розмежовував дані поняття та відповідно до відповідей на кожного з них. Так, «результативність» відповідає на питання «як робити правильні дії?», а «ефективність» - «як правильно робити дії?» [16, с. 80].

Діяльність будь-якого підприємства супроводжується отриманням певного результату, підходи до визначення яких, можна виділити наступні:

- Фінансово-економічні результати як оцінка діяльності підприємства, що передбачає виявлення прибутку як частини додаткової вартості, створеної і реалізованої, а також готової до розподілу.

- Результат діяльності підприємства розглядається як ефект, що розраховується як різниця між величиною умовного економічного результату та витратами на його отримання.

- Ефективність (результативність) діяльності визначається як співвідношення між результатом і ресурсами, тобто витратами підприємства для його досягнення [9].

Досить ґрунтовно дослідив результати підприємства Турило А.А. Відповідно до його теорії результати діяльності підприємства поділяються на дві ключові складові: ринковий результат та виробничий результат. Крім того, він розрізняє ринковий результат та ринковий економічний ефект, причому кожен з цих елементів має три стадії, остання з яких завершується утворенням кінцевого економічного ефекту. Науковець стверджує, що ринкові результати є синонімом економічних. Ринковий попит на виготовлену продукцію є основою для здійснення процесу «купівлі-продажу», що веде до перетворення «виробничого результату» в «ринковий результат», тобто «продукту» в «ринковий економічний ефект». При цьому, головною метою підприємства є отримання економічного ефекту у формі прибутку [15, с. 7].

Важливим для подальшого дослідження є поділ результату на ринковий (економічний) та виробничий. Причому складовою ринкового результату є чистий прибуток (фінансовий результат). Отже, економічний результат є більш ширше поняття і включає в себе фінансовий результат. Тому для забезпечення глибоко-обґрунтованої наукової роботи алгоритм аналізу фінансово - економічних результатів повинен передбачати, на думку автора, першочергове дослідження економічних результатів діяльності підприємства та поступовий перехід до вивчення його фінансових результатів.

Дослідження економічних результатів підприємства є важливим елементом аналізу ефективності його роботи, тому, як вважають Турило А.М. та Зінченко О.А., під час економічного оцінювання діяльності підприємства результатами є такі величини: прибуток, приріст власного капіталу та ринкової вартості підприємства (табл. 1.1) [23, с. 38-39].

Таблиця 1.1 Економічні результати підприємства під час оцінювання його діяльності

Результат	Сутність результату
Приріст власного капіталу	поточний накопичувальний результат, тому що позитивний його приріст додається до базового значення власного капіталу
Приріст ринкової вартості підприємства	підсумковий накопичувальний результат, так як його приріст додається до ринкової вартості підприємства
Прибуток	поточний відтворювальний результат, оскільки в кожному наступному періоді він по-новому формується і використовується. Показник становить економічну ефективність підприємства

Така класифікація результатів діяльності підприємства також передбачає, що прибуток є одним із видів економічного результату. Однак, як вважає Нусінов В.Я., прибуток враховує вплив майже всіх факторів, які характеризують діяльність підприємства з різних сторін. Тому, на думку автора, прибуток є ключовим узагальнюючим показником економічних результатів [14, с. 8].

На думку науковців результат як приріст ринкової вартості підприємства має значення лише тоді, коли власник планує його продати. Що стосується результату у вигляді приросту власного капіталу, то важливість його в тому, що він є основним поточним індикатором інтересів власника, так як саме цей приріст буде впливати на прибуток та зміну вартості підприємства [23, с. 39].

Одним із основних видів фінансового результату підприємства є його дохід, що є також важливим елементом результату господарської діяльності (табл. 1. 2).

Таблиця 1.2 Підходи то трактування поняття дохід підприємства

Автор	Сутність досліджуваної категорії
Положення (стандарт) бухгалтерськогообліку 15 "Дохід"	Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Андрійчук В.Г.	Приплив до суб'єктів підприємницької діяльності реальних коштів у грошовій і натуральній формах у результаті їхньої економічної діяльності за певний проміжок часу.
Гордієнко К.Д.	Сума всіх видів доходів підприємства, включаючи виручку від реалізації продукції, послуг, непотрібного та вибулого майна, доходів непромислових господарств, позареалізаційних доходів.
Осовська Г.В., Юшкевич О.О., Завадський І.С.	Частина вартості виробленої валової продукції та наданих послуг за вирахуванням вартості матеріальних витрат, тобто знову створена вартість, в яку входять заробітна плата та прибуток.

Наведені в табл. 1.2 визначення доходу підприємства в більшості трактують його як позитивну різницю між тим, що воно отримало, та витратами, що здійснювалися для цього. Також «дохід» визначають тільки як суму коштів, що надійшли до суб'єкта господарювання від його діяльності. Представлена класифікація економічних результатів об'єктивно поділяє дану категорію на складові. Автори пропонують це, рухаючись від різного виду продукції до прибутку.

Отже, проаналізувавши наукові підходи до трактування суті фінансових результатів та їх класифікації, можна виокремити їх основні види:

- дохід (валовий дохід) - всі види надходжень на підприємство коштів у грошовій чи товарній формі, що спричинює збільшення активу чи зменшення зобов'язання [19] у результаті виробничо-господарської діяльності [1, с. 31].

- продукція підприємства - важливий елемент оцінки економічної ефективності основної діяльності підприємства [1, с. 33], що становить собою результат підприємства та людської праці, представлений у матеріально- речовій формі (матеріальний продукт), у духовній, інформаційній формі (інтелектуальний продукт) або у вигляді виконаних робіт і послуг [8, с. 567].

- прибуток - поточний відтворювальний результат підприємства, що характеризує економічну ефективність його діяльності [23, с. 38-39].

- приріст власного капіталу - є абсолютною величиною, що відображає поточний накопичувальний результат, так як позитивний його приріст додається до базового значення власного капіталу [23, с. 38].

- приріст ринкової вартості підприємства - це підсумковий накопичувальний результат, тому що його приріст додається до ринкової вартості підприємства [23, с. 38].

Розглядаючи поняття «фінансові результати» потрібно зауважити, що, незважаючи на широту його дослідження, як зарубіжними та вітчизняними науковцями, все ще існує більше протиріч у його трактуванні ніж спільних думок. Повноцінне дослідження сутності фінансових результатів неможливе без аналізу даного поняття в різних економічних школах (табл. 1. 3)

Таблиця 1.3 Підходи до трактування економічного змісту фінансових результатів економічними школами

Економічна школа	Сутність фінансових результатів
Меркантилістична	Фінансові результати - це прибуток, що формуються в сфері обігу та торгівлі, які є джерелом багатства.
Фізіократична	Прибуток - це основна форма фінансових результатів, що виникає за рахунок природної родючості землі.
Класична	Розглядали прибуток як особливу категорія фінансових результатів. Формування фінансових результатів відбувається в сфері виробництва, а прибуток, як заробітнаплата і рента, є частиною вартості, що створюється працею.
Неокласична	Фінансові результати формуються за рахунок капіталу та є ціною даного виробничого фактору; крім того, вони формуються за рахунок комплексу всіх задіяних виробничих факторів.
Інституціональна	Фінансові результати формуються під впливом різних суспільних неекономічних інститутів: держава, соціальні групи, профспілки тощо.
Теорія трудового доходу	Фінансовий результат трактується як прибуток, що є результатом діяльності і винагородою підприємця.
Марксистська	Основним джерелом формування фінансових результатів є додаткова вартість, створена працею найманих працівників в процесі виробництва, що реалізується через сферу обігу.

Як видно з табл. 1.3, більшість економічних шкіл у своєму вченні розглядали фінансові результати як прибуток, що формується під впливом різних факторів у процесі господарської діяльності. Однак, дещо інше трактування досліджуваної категорії надали представники неокласичної школи, які бачили фінансові результати як ціну капіталу [13].

Відповідно до фінансового словника, авторами якого є Загородній А.Г. та Вознюк Г.Л., фінансовий результат трактується як різниця між доходами та витратами, та як приріст або зменшення вартості власного капіталу підприємства [24, с. 623].

Досліджуючи різні наукові підходи до визначення поняття «фінансовий результат», Дікань Л.В. та Вороніна О.О. вводять власне, яке, на їх думку, відрізняється від існуючих врахуванням зміни активних частин формування фінансового результату (доходу та витрат) та поєднанням їх із структурними елементами доходу, витрат і власного капіталу, виходячи з елементів облікової політики підприємства, що загалом охоплює всі напрямки його діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної) та визначає подальший розвиток [6].

Сучасна концепція економічної сутності категорії «фінансові результати», як вважає Есманова Л.І., базується на нових принципах динамічної економіки [7, с. 19]. Доречно зауважити, що Есманова Л.І. розглядає фінансовий результат підприємства як різницю між тим, що воно одержало за виконану роботу, і тим, що фактично витратило на неї у процесі виробничо-господарської діяльності з метою забезпечення економічної вигоди [7, с. 19].

Таким чином, досить значна частина науковців ототожнюють поняття «фінансовий результат» із категоріями «прибуток», як додатній (позитивний) фінансовий результат, та «збиток» - як від'ємний (негативний). Тому важливим для детального дослідження є аналіз наукових підходів до пояснення сутності прибутку та збитку як складових фінансового результату підприємства.

В українському законодавстві прибуток розглядається в П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», Податковому та Господарському кодексах України (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 Характеристика поняття прибуток у законодавстві України

Законодавчо-нормативний документ	Сутність категорії прибуток
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»	Сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати .
Податковий кодекс України (ст. 134)	прибуток визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду
Господарський кодекс України	прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань

Як видно з табл. 1.4, законодавство України переважно трактує прибуток як різницю між доходами та витратами звітного періоду, при чому в Податковому кодексі детально представлено порядок визначення та склад як доходів, так і витрат підприємства.

Аналізуючи теорії українських вчених-економістів можна встановити, що під прибутком вони розуміють форму доходу підприємства, а от умови та фактори його формування дещо різняться [5; 10; 26, с. 7]. Іншим елементом фінансового результату є поняття нерозривно пов'язане із прибутком - це збиток. Відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», збиток - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати [20].

Однак, на думку таких вчених, як Фролової Л.В., Вороніної О.О. та Дікань Л.В., однозначне ототожнення фінансового результату з прибутком є недоречним, тому що прибуток може розглядатися в таких аспектах як:

- економічна категорія;

- фінансовий результат підприємства;

- форма грошових накопичень.

Крім того, Ковальов В.В. зауважує, що характеризуючи ефективність діяльності підприємства, правильно вказувати не на прибуток, а на фінансовий результат [6; 25, с. 11-12].

Отже, проаналізувавши наукові підходи тлумачення категорії «фінансові результати», їх можна трактувати як:

- прибуток (збиток);

- результат статутної діяльності підприємства (виручка мінус витрати на виробництво і реалізацію продукції);

- зміну величини чистих активів;

- різницю між доходами та витратами;

- результат від операцій фінансово-кредитного характеру;

- додаткову вартість створена у виробництві;

- ціну капіталу та інших виробничих факторів; зміну величини власного капіталу.

Таким чином, фінансові результати діяльності підприємства можна трактувати відповідно до будь-якого з наведених підходів, у більшості з яких дана категорія розуміється як різниця між певними показниками або їх приріст.

Провівши дослідження концептуальних підходів до визначення фінансових результатів діяльності підприємства автором було встановлено, що дана категорії є ключовим показником, який найбільш повно характеризує ефективність роботи підприємства в ринковому середовищі та відображає у своїй динаміці, якісному та кількісному складі ступінь виконання організаційно-управлінських завдань щодо управління фінансово-економічними результатами та досягнення мети діяльності підприємства в цілому.

1.2 Нематеріальні активи в системі управління фінансовими результатами діяльності підприємства

Сучасний етап розвитку ринкової економіки характеризується істотним зростанням ролі нематеріальних активів у функціонуванні промислових підприємств і перетворенням цих активів в суттєвий чинник, що впливає на ринкову вартість підпрємства. Нематеріальні актив и здатні істотновпливати на створення нової вартості у формі технологічних, продуктових і управлінських інновацій, які формують можливість їх комерціалізації та капіталізації в процесі виробництва і реалізації конкурентоспроможної продукції

Сучасні тенденції розвитку постіндустріальної економіки, посилення ролі нематеріальної складової у процесі створення виробництва конкурентоспроможної продукції вимагають визначення ролі нематеріальних активів (далі НМА). Важливим є питання їх впливу на процес забезпечення розвитку підприємства, посилення конкурентних позицій та впливу на формування фінансових результатів підприємства. Ці процеси викликають активізацію капіталовкладень у формування нематеріальних активів підприємств.

Функціонування зарубіжних компаній сьогодні у теперішній час переконливо доводить виключну цінність нематеріальних ресурсів, які забезпечують стратегічні переваги в умовах зростаючої конкуренції в економіці. Фокусування уваги на потенціалі нематеріальних ресурсів утворило широкий пласт досліджень, пов'язаних із управлінням нематеріальними ресурсами підприємства, а також активне застосування методичних принципів роботи з ними в практичній діяльності.

Враховуючи тенденції глобалізації та інтернаціоналізації бізнесу, проблема формування і використання потенціалу нематеріальних активів набула особливої актуальності і для вітчизняних підприємств, які активно залучаються до світових фінансових ринків, ведуть пошук фінансового та інвестиційного партнерства, тому автор вважає за доцільне вивчити роль НМА в управлінні фінансовими результатами діяльності підприємства.

Під нематеріальними прийнято розуміти будь-які довгострокові активи, не пов'язані безпосередньо з яким-небудь відчутним матеріальним об'єктом. Для кваліфікації активу як нематеріального необхідно, щоб він відповідав таким ознакам, як ідентифікованість; негрошова, нефізична сутність; можливість використання в господарській діяльності.

Під НМА автор розуміє сукупність неосяжних (за природою втілення) активів, які застосовуються у створенні кінцевого продукту, а також у сукупності з матеріальними активами під впливом управлінських рішень сприяють підвищенню вартості самої фірми. Значний обсяг досліджень, спрямованих на визначення структуризації нематеріальних активів, сьогодні представляють різні наукові підходи, які пропонують чисельні авторські типології НМА. Найпопулярнішими принципами виокремлення класифікаційних ознак нематеріальних активів є їх приналежність до маркетингу, технологій, інженерної діяльності, сфери творчої (інтелектуальної) роботи, обробки даних, роботи з клієнтами, контрактами, людьми, земельними ділянками.

Довгий час до нематеріальних активів відносили будь-які активи, які не враховували серед інших активів. Тому склад нематеріальних активів дуже неоднорідний. Найвідоміший з них - гудвіл визначається як різниця між ціною покупки компанії і вартістю її чистих активів, тобто по суті являє собою бухгалтерський показник, не пов'язаний ні з одним конкретним об'єктом, крім підприємства в цілому. Такі активи називаються не ідентифікованими або активами типу гудвіл. Крім того, до нематеріальних активів відноситься безліч ідентифікованих активів, тобто пов'язаних з конкретним нематеріальним об'єктом (винаходом, товарним знаком і т.і.). Підставою для обліку будь-якого такого активу на балансі підприємства є наявність витрат на його придбання або створення. Інакше кажучи, на балансі відображаються не активи як такі, а пов'язані з їх придбанням бухгалтерські операції.

Використання НМА, а також методологія їх обліку на підприємствах України регулюються П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» [3], а також Податковим кодексом України [2]. В зарубіжній практиці - Міжнародним стандартом фінансової звітності 38 «Нематеріальні активи» [1]. Згідно вказаних положень НМА трактують наступним чином (рис. 1.1)

Рис. 1.1. Визначення нематеріальних активів різними нормативними актами

У контексті формування цілеспрямованого впливу (цільового управління, стратегічного позиціювання та розвитку) НМА підприємства науковці пропонують класифікацію НМА. Їх структуризація розроблена автором за критерієм виокремлення базових джерел формування НМА, а саме: інтелект, норми права, ділова активність, бізнес-процеси та ланцюг формування вартості, що дає можливість системного підходу до розроблення моделі стратегічно орієнтованого управління НМА підприємства, що дасть змогу сконцентрувати увагу на їх ролі у максимізації фінансового результату фірми (табл.1.1).

Однак загальне значення «нематеріальні активи» в різних країнах практично не відрізняється. Характерними ознаками віднесення активів до такого виду є:

- відсутність матеріальної форми;

- тривалість використання (більше одного року);

- їх контроль відбувається в результаті минулих подій;

- можуть бути ідентифіковані;

- утримуються підприємством з метою їх використання, а не в якості інвестицій;

- складність визначення величини майбутнього прибутку від їх використання;

- мають цінність лише для одного підприємства;

- мають схильність до технічного старіння

Найбільш зручні критерії ідентифікації НМА подано в табл. 1.2, вони пояснють природу НМА як результат наукових розробок: маркетинговий, техніко-технологічний та когнітивний тип НМА. До НМА маркетингового типу пропонуємо віднести клієнтські ресурси та організаційні ресурси, які в довготривалій перспективі за умови інвестування в них, дають змогу сформувати лояльність споживачів та забезпечити стабільність продажу товарів, збільшуючи клієнтську базу та сприяють стабільності грошових потоків.

Таким чином, ця група активів дозволяє простежити ланцюжок «витрати - вигоди» та дослідити їх внесок у формування ринкової вартості фірми. До другої групи належать НМА, які за природою характеризуються як техніко-технологічні, до яких ми відносимо інноваційні та технологічні ресурси, що являють собою ті ресурси, які можуть мати довгий життєвий цикл формування та з плином часу короткий цикл життя. Крім того, інвестиції в дані активи мають тривалий термін окупності.

Таблиця. 1.5 Підходи до ідентифікації та оцінки нематеріальних активів

Підхід	Класифікаційна ознака	Види НМА
Юридичний	За ступенем відчуження	- повністю відчужувані НМА; - частково відчужувані НМА
	За ступенем правового захисту	- НМА, що захищені відповідними документами (правами, ліцензіями, патентами); - НМА, які незахищені відповідними документами
	За природою носія	- НМА з відсутнім фізичним носієм; - НМА втілені у матеріальній формі
Економічний	За ступенем участі у виробничому процесі	- використовувані НМА; - не використовувані НМА
	За впливом на вартість підприємства	НМА, що прямо впливають на вартість підприємства; - НМА, що опосередковано впливають на вартість підприємства
Інвестиційний	За ступенем вкладу індивідуальної праці працівника підприємства	- одноосібні НМА, що належать до окремих працівників; - пайові НМА, що створені на умовах пайової участі спільно з іншими юридичними чи фізичними особами
Інноваційний	За природою походження	- НМА, створені на основі нових унікальних знань; - НМА, що виникають внаслідок володіння рідкісними ресурсами
Знаннєвий (когнітивний)	За походженням	- внутрішні НМА; - зовнішні (ринкові) НМА
	За функціональним призначенням	- НМА маркетингового типу; - НМА техніко-технологічного типу; - НМА когнітивного типу

До когнітивного типу НМА вважаємо скільки осіб пише диплом ???? доцільним віднести людські, структурні та інформаційні ресурси. Цей вид активів, на нашу думку, найважче ідентифікувати та існує велика ступінь невизначеності з вигодами, які вони потенційно можуть принести підприємству, однак їх особливість у тому, що вони не відповідають принципу спадної граничної корисності (віддачі). Тобто використовуючись в економіці, де визначальним фактором виробництва є знання, можна констатувати існування закономірності зростаючої граничної віддачі знаннєвого фактора. Така структуризація НМА пов'язана з особливістю їх впливу на прийняття стратегічних рішень, унаслідок істотних відмінностей у джерелах походження, формування цінності, функціональному призначенні та вкладу кожного виду активів у формування стратегії та потенціалу створення вартості компанії.

При цільовому формуванні нематеріальних активів, яким повинне опікуватися керівництво підприємств доцільно розуміти економічну доцільність інвестування у придбання, створення або розвиток окремих складових НМА, оскільки саме фінансово економічні результати діяльності підприємства є достовірним критерієм оцінювання правильності стратегічного вибору.

На сьогодні існує досить багато спроб визначити ефективності діяльності підприємства. Проте ключовим проблемним моментом цих методичних підходів є неможливість виявити причино-наслідкові зв'язки між системою управління та результатами діяльності підприємства [27].

Таким чином, вартісно-орієнтований підхід став домінуючим у прийнятті управлінських рішень, зокрема стратегічних. Крізь призму динаміки капіталізації вартості підприємства оцінюється ефективність управління, мотивуються менеджери підприємств, формується політика управління активами. Саме капіталізація вартості характеризує здатність підприємства ефективно використовувати свої ресурси, перетворювати їх у високоліквідні активи, що працюють створюючи певні конкурентні переваги, які важко імітувати конкурентам, що підвищують їх інвестиційну привабливість для акціонерів та стратегічних інвесторів підприємства.

Суть капіталізації виявляється, з одного боку, через процес перетворення різних видів ресурсів на капітал, тобто вартість, що створює додану вартість, а з іншого - через результат, який проявляється у прирощенні вартості бізнесу. Не дивлячись на багатогранність істотних характеристик кінцевим результатом капіталізації є прирощення цінності (вартості), за рахунок якої підприємство посилює опір до зовнішніх загроз та формує резерв майбутнього зростання [9]. Капіталізація виступає похідною величиною від зростання підприємств, тобто результатом агрегації управлінських рішень щодо пошуку шляхів підвищення вартості суб'єктів господарювання [30]. Виявлення факторів впливу на капіталізацію підприємства, їх ідентифікація та визначення механізму перетворення їх дії у вартісні параметри діяльності підприємства - надскладне завдання внаслідок відсутності прямої залежності наявності у підприємства активів, зокрема НМА, та динаміку капіталізації підприємства Основне припущення при визначенні вартості бізнесу ґрунтується на тому, що теперішня вартість дорівнює вартості майбутніх вигід, які отримує власник, володіючи даним бізнесом.

Нематеріальні активи, залучені в розрізненому порядку слабо перетворюються на механізм оновлення та модернізації виробництва. Раціональна комбінація нематеріальних активів є прерогативою підприємства. Особливою обставиною є те, що вони в раціональним чином сформованій системі, трансформують нові знання та інформацію в інноваційні виробничі технології, які обумовлюють ефективність формування і розвитку інноваційного потенціалу підприємства (табл. 1.6).

Таблиця 1.6 Фактори впливу використання нематеріальних активів на діяльність підприємства

Фактор	Вплив фактора на діяльність підприємства
Використання об'єктів інтелектуальної власності в продукції, що випускається	Підвищення конкурентоспроможності, збільшення обсягу виробництва, використання в рекламі, зростання прибутку.
Наявність об'єктів інтелектуальної власності на підприємстві.	Можливість створення спільних підприємств, продаж ліцензій, перехресні ліцензії
Застосування об'єктів інтелектуальної власності при вирішенні завдань підприємства.	Рішення конкретних виробничих проблем на підприємстві.
Постановка об'єктів інтелектуальної власності на облік як нематеріальних активів.	Внесок у статутний капітал, амортизація, зменшення оподатковуваної бази, можливість створення нового об'єкта інтелектуальної власності на накопичену амортизацію
Формування нематеріальних активів у рамках інноваційної моделі розвитку	Вихід в положення монополіста, припинення недобросовісної конкуренції, вплив на товарні ринки, патентне блокування
Наявність портфеля об'єктів інтелектуальної власності	Формування технічної політики
Збільшення частки нематеріальних активів серед всіх активів	Формування гудвілу, зростання іміджу фірми, інвестиційна привабливість, капіталізація фірми

Визначення факторів вартості підприємства варто зосередити увагу на ті змінні, (а саме механізм управлінської системи перетворення ресурсів в активи), від яких залежать результативність діяльності підприємства і яка впливає на вартість підприємства. При визначенні вартості підприємства та факторів впливу на її величину необхідно відрізняти ринкову вартість підприємства від балансової. Під балансовою вартістю підприємства розуміють вартість основних та оборотних коштів підприємства на певний час, яка розраховується як початкова вартість придбаного капіталу (об'єкта), за якою він обліковується в балансі за мінусом накопиченої суми зносу. Балансова вартість підприємства визначається як її чисті активи, власний капітал, тобто як різниця між сукупними активами і сукупними зобов'язаннями (боргами). При визначенні сутності ринкової вартості підприємства вважаємо необхідним взяти до уваги нормативні положення [1-4], що регламентують цю сферу діяльності підприємства і дозволяють визначити ринкову вартість підприємства як певну суму, яку можна отримати при продажу активів (власності) фірми на ринку.

Таким чином, автором було досліджено види нематеріальних активів, їх визначення та роль у формуванні фінансового результату. Отримані результати дозволяють дійти висновку, що застосування нематеріальних активів в основній діяльності підприємства здатне значно підвищити рентабельність його матеріальних активів та наростити прибуток.

1.3 Механізм формування фінансового результату діяльності підприємства за наявності нематеріальних активів

У процесі функціонування підприємство для забезпечення виконання своєї основної функції -- виробництва продукції, повинно мати в розпорядженні певні фінансові ресурси, підтримувати їх на належному рівні, а також збільшувати або зменшувати їх обсяг у разі потреби. Отримані в розпорядження ресурси підприємство використовує для придбання основних засобів та оборотних активів, які беруть безпосередню участь в процесі виробництва продукції.

Процес формування фінансових результатів спрямований на те, щоб досягти потрібного їх розміру, реалізувати всі резерви, за рахунок фінансової, операційної та інвестиційної діяльності.

Таблиця 1.7. Підходи щодо формування фінансових результатів

База підходу	Характеристика підходу
Міжнародні стандарти фінансової звітності	Для визначення фінансового результату рекомендують застосовувати метод «витрати-випуск».В обліковій практиці зарубіжних країн використовують два варіанти цього методу: - передбачається визначення фінансового результату звітного періоду як різниці між доходами від реалізації і витратами періоду; - фінансовий результат обчислюється як різниця між вартістю чистих активів на кінець і початок періоду з виключенням внесків капіталу і вилучень.
Національні стандарти України	Передбачено формування фінансових результатів за двома системами залежно від побудови фінансового обліку: - передбачає зіставлення доходів із витратами, та вартістю розподілу адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат; - фінансовий результат обчислюється як різниця між доходами підприємства та витратами, які акумулюють у звіті про фінансові результати згідно з їхніми характером (за елементами).

Згідно міжнародних стандартів фінансової звітності, за методом «витрати-випуск» фінансовий результат визначається співвідношенням витрат та доходів від реалізації. Витрати обліковуються лише за елементами, що дає змогу визначити в бухгалтерському обліку новостворену вартість і фінансовий результат.

Необхідно зазначити, що чистий результат за рік повинен бути тотожним для розрахунку за кожним з варіантів. Представлені варіанти науковці вважають взаємодоповнюваними.

У вітчизняній практиці алгоритм визначення фінансових результатів для середніх і великих підприємств передбачено П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», для малих підприємств фінансові результати діяльності розраховують відповідно до методики, наведеної П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства».

Фінансово-господарську діяльність підприємства можна поділити на операційну, фінансову та інвестиційну.

Операційна діяльність --це основна діяльність підприємства, що є головною метою створення підприємства, забезпечує основну частку його доходу і пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). Фінансова діяльність пов'язана з формуванням фінансових ресурсів підприємства. Це діяльність щодо залучення та погашення банківських та інших позик, збільшення і зменшення статутного капіталу через емісію чи викуп акцій, емісію та погашення власних боргових зобов'язань тощо.

Інвестиційна діяльність -- це діяльність підприємства, яка передбачає вкладення коштів підприємства (власних чи залучених) в основні засоби, інші необоротні або фінансові активи. Тобто це діяльність, пов'язана зі здійсненням інвестицій у власне виробництво (капіталовкладень підприємства) та фінансових інвестицій у статутні капітали інших суб'єктів ринку, корпоративні або державні цінні папери з метою отримання доходу від володіння ними.

У результаті здійснення фінансово-господарської діяльності підприємство отримує доходи від різних видів діяльності і несе відповідно до цих доходів витрати. Перевищення доходів над витратами формує прибуток підприємства. Збитки є результатом перевищення витрат підприємства над його доходами. Прибуток, якщо він капіталізується, а не розподіляється серед власників і не використовується на різні цілі, збільшує власні фінансові ресурси підприємства. Збитки негативно впливають на обсяг фінансових ресурсів і фінансову стійкість підприємства, оскільки зменшують власний капітал та частку власних коштів у загальному обсязі ресурсів підприємства.

Дохід від операційної діяльності (операційний дохід)в основній своїй частині пов'язаний з безпосереднім надходженням коштів -- виручки від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг), визнається моментом отримання доходу -- надходження виручки чи відвантаження продукції та утворення дебіторської заборгованості -- визначається стандартами бухгалтерського обліку.) Інші операційні доходи -- це доходи від операційної оренди активів, реалізації сировини, матеріалів, інших оборотних активів (крім фінансових), дохід від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів, отримані за результатами господарської діяльності штрафи, пені, неустойки тощо.

Доходи від інвестиційної діяльності підприємства складаються з доходів від реалізації необоротних активів, раніше придбаних підприємством, і доходів від інвестицій у фінансові активи. Останні включають доходи від володіння цими активами (процентні чи дивідендні виплати) та доходи від їх реалізації. Фінансова діяльність підприємства передбачає залучення ресурсів і тому пов'язана, як правило, з витратами на залучення цих ресурсів. Розмір фінансових витрат є важливим показником діяльності підприємства, тому процентні виплати з боргу відокремлюються від інших витрат підприємства і відображуються у фінансовій звітності. Це дає змогу аналізувати ефективність використання коштів, достатність доходів підприємства для здійснення процентних виплат з боргу та збереження фінансової стійкості.

Дофінансових доходів включають доходи від володіння фінансовими активами -- процентні та дивідендні виплати, а до фінансових витрат -- процентні виплати за банківськими та іншими позиками, купонні виплати за емітованими підприємством корпоративними облігаціями. Інші доходи та витрати пов'язані з реалізацією основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів тощо. Зважаючи на специфіку та значущість окремих видів фінансово-господарської діяльності підприємства, з метою вивчення механізму формування прибутку та управління окремими його складовими доцільно розглядати такі складові доходів та витрат:Доходи-- виручка від реалізації продукції, робіт та послуг, інші доходи. Витрати-- виробнича собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, фінансові витрати, інші витрати. Першим і основним джерелом отримання валового доходу підприємства є дохід від реалізації продукту або окремих послуг. Це джерело доходу виступає у формі виручки, вираженої в цінах реалізації з урахуванням ПДВ. Виручка (доход) від реалізації продукту (послуг) відображається в рядку 010 форми № 2 "Звіт про фінансові результати". Інші джерела отримання доходу підприємствами відіграють допоміжну роль, але це не означає, що їх можна ігнорувати.

Початковим етапом розподілу валового доходу виступає його коригування (зменшення) на суми, які по своїй суті не є доходами підприємства, і на ті суми доходу з яких уже сплачено податок на прибуток. Скоригований валовий доход підприємств використовується за трьома основними напрямами:

1) відшкодування валових витрат;

2) формування фонду амортизаційних відрахувань;

3) забезпечення оподатковуваного прибутку.

Валові витрати охоплюють не тільки витрати, пов'язані з реалізацією товарів та послуг, а й витрати формування турпродукту. Валові витрати являють собою суму всіх витрат платника податків у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості куплених товарів та послуг для виконання зобов'язань, даних клієнтам, а також інших витрат, крім амортизаційних відрахувань. Для суб'єкта господарювання це означає, що до валових витрат включаються дві основні групи витрат. Перша - витрати на придбання запасів для виготовлення продукту, що обчислюються за цінами виробника без ПДВ, а друга - витрати на реалізацію продукту та послуг окремим покупцям. До валових витрат не включаються тільки амортизаційні відрахування. Усі джерела формування доходу підприємницької структури будь-якої сфери діяльності зводяться в дві групи: доход від звичайної діяльності і доход від надзвичайних подій (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Механізм формування доходів відповідно до бухгалтерського обліку

Вперше в економіці України амортизаційні відрахування не відносяться до витрат, хоча й зменшують прибуток, який підлягає оподаткуванню. Розміри такого зменшення регулюються нормами амортизаційних відрахувань, встановленими в законодавчому порядку. Амортизаційні відрахування виступають окремим напрямом розподілу доходу. Однак у формі № 2 "Звіт про фінансові результати" у розділі ІІ "Елементи операційних витрат" амортизаційні відрахування виступають окремим елементом. Напрями розподілу валового доходу можна виразити формулою

ВД>КД + ВВ+ Ам + ОП, (1.3)

Де ВД - валовий доход; КД - сума коригування валового доходу; ВВ - валові витрати; Ам - амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів і нематеріальних активів; ОП - величина оподатковуваного прибутку. Формування й розподіл доходів підприємств регулюються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а саме, стандартом 3 "Звіт про фінансові результати" і 15 "Доход". У цих стандартах застосовується тільки поняття "доход" і відсутнє поняття "валовий доход".

Доход у будь-якій формі - це результат фінансово-господарської діяльності, який виступає джерелом покриття внутрішніх і зовнішніх зобов'язань підприємств. Тому формування і використання доходу є являє собою взаємозалежну систему (рис. 1.6).

На схемі представлені всі джерела формування доходу та напрями його розподілу і використання. У процесі розподілу доходу визначається прибуток (збиток) підприємства.

Оскільки з доходу від реалізації продукту і послуг сплачується ПДВ, то доход після його сплати називається чистим доходом. Чистий доход без собівартості реалізованої продукції є валовим прибутком (збитком) від реалізації.

Різниця між валовим прибутком (збитком) з урахуванням інших операційних доходів і витратами (адміністративними, збутовими та іншими операційними витратами) утворює прибуток (збиток) від операційної діяльності.

Рис. 1.6. Система формування та використання доходу підприємства

Прибуток (збиток) можуть одержувати підприємства і від фінансової діяльності. Він виступає як різниця між доходами і витратами, пов'язаними з фінансовою діяльністю. Сума прибутку (збитку) від операційної та фінансової діяльності - це прибуток (збиток) від звичайної діяльності, що підлягає оподатковуванню. Після сплати податку на прибуток від звичайної діяльності (операційної та фінансової) залишається чистий прибуток (збиток) від звичайної діяльності. Аналогічно використовується і доход від надзвичайних подій. Після сплати податку на прибуток від цієї діяльності підприємство отримує чистий прибуток. Якщо надзвичайні події супроводжуються збитками, то вони покриваються за рахунок прибутку від звичайної діяльності, зменшуючи його або збільшуючи збитки, якщо звичайна діяльність підприємства збиткова.

Отже, дослідженнями встановлено, що теорія походження фінансових результатів є питанням постійного вивчення і більшість думок є ефективними для виробничого процесу. Фінансовий результат являє собою таку економічну категорію, яка формується поступово протягом фінансово-господарського року від різних видів діяльностей і виражається чистим доходом (прибутком), який залишається у підприємства на власні потреби. Чим би не займалося підприємство, мета отримання прибутку завжди буде залишатися на визначному місці, але цілі і шляхи його використання залежатимуть від потреб управління підприємства.

Висновки до розділу І

Таким чином, у першому розділі магістерської дипломної роботи автором було розглянуто сутність та характеристику управління фінансовими результатами діяльності підприємства, визначено роль нематеріальних активів у формуванні прибутку та вивчено механізм формування фінансових результатів діяльності підприємства за наявності нематеріальних активів.

Основним показником, який характеризує результат діяльності будь-якого підприємства є чистий дохід, а згідно аналізу літературних джерел автор дійшов висновку, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

У ході роботи автором досліджено поняття нематеріальних активів та їх місце в формуванні фінансового результату діяльності підприємства, дано визначення нематеріальних активів на основі аналізу різних трактувань поняття.