Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства за наявності нематеріальних активів (на прикладі ТОВ "Атілог")

136

-3,03

5.Авторські та суміжні з ними права

293

3,49

360

3,71

67

0,22

6.Гудвіл

69

0,82

78

0,80

9

-0,02

7.Іншінематеріальні активи

20

0,24

26

0,27

6

0,03

Разом

8392

100,00

9695

100,00

1303

0,00

Зростання рівня цього виду нематеріальних активів у 2011 - 2012 рр. можна оцінити позитивно, тому що ці вкладення спрямовані на вдосконалення якісних параметрів виробництва і продукції, вдосконалення виробничої технології промислового підприємства, що в свою чергу відображається на прирості частки валового прибутку ТОВ «Атілог». Аналіз структури та динаміки нематеріальних активів клієнтів ТОВ «Атілог» у 2012-2013 рр. показано в табл.. 3.7.

Таблиця 3.7 Аналіз структури нематеріальних активів кого ?

Показники	2012 рік	2013 рік	Відхилення
	Сума	Питома вага	Сума	Питома вага	Сума	Питома вага
1.Правакористування природними ресурсами	850	8,77	740	6,59	-110	- 2,18
2.Права користування майном	4504	46,46	4289	38,22	-215	- 8,24
3.Права на знаки для товарів та послуг	976	10,07	982	8,75	6	-1,32
4.Праванаоб'єктипромислової власності	2901	29,92	4438	39,55	1537	9,63
5.Авторські та суміжні з ними права	360	3,71	650	5,79	290	2,08
6.Гудвіл	78	0,80	83	0,74	5	- 0,06
7.Іншінематеріальні активи	26	0,27	40	0,36	14	0,09
Разом	9695	100,0	11222	100,00	1527	- 2,18

Як видно з табл.. 3.7, за аналізований період 2012-2013 рр. приріст нематеріальних активів склав 1527 тис. грн.. що є позитивною динамікою. Найбільш динамічно зростала вартість прав на об'єкти вартості користування майном та об'єкти прав промислової власності.

Далі необхідно проаналізувати структуру вкладень в об'єкти промислової власності, виділити у їх складі найефективніші види. За аналогічною схемою проведемо аналіз структури нематеріальних активів за іншими ознаками групування.

При аналізі структури нематеріальних активів за джерелами надходження виділяють наступні групи об'єктів.

Нематеріальні активи, у тому числі внесені засновниками, придбані заплату або в обмін на інше майно, одержані безпосередньо від фізичних і юридичних осіб, субсидії державних органів.

При аналізі структури нематеріальних активів за рівнем правової захищеності виділяють наступні групи об'єктів.

Нематеріальні активи - у тому числі захищені: патентами на винаходи, зареєстровані ліцензіями, свідоцтвами на корисну модель, патентами на промислові взірці, свідоцтвами на торгову марку, авторськими правами.

Для аналізу структури нематеріальних активів за термінами корисного використання автором складено табл.. 3.8.

Таблиця 3.8 Структура нематеріальних активів за термінами корисного використання

Показники	Термін корисного використання нематеріальних активів за роками у середньому за 2011-2013 рр.	Разом
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	Більше 10
Нематеріальні активи, тис. грн.	-	690	-	-	3100	400	900	38	-	-	740	5868
Питома вага	-	11,8	-	-	52,8	6,8	15,3	0,7	-	12,6	100	-

3 табл. 3.8 видно, що середній термін корисного використання результатів інтелектуальної власності становить 5-7 років. У сучасних умовах достатнім є термін "життя" промислових новинок.

Більше 10-річного терміну корисного використання мають нематеріальні активи: права на користування землею, природними та іншими ресурсами. У структурі нематеріальних активів їх питома вага становить 12,6%, що в умовах України є прийнятою величиною. У країнах з дефіцитом трудових ресурсів і землі цей показник значно вищий.

При аналізі структури вибуття нематеріальних активів об'єкти втором було з груповано за наступними напрямками.

Вибуло в звітному періоді нематеріальних активів - у тому числі через такі причини: а) списання після закінчення терміну служби; б) списання раніше встановленого терміну служби; в) продаж виняткових прав; г) безкоштовна передача нематеріальних об'єктів.

Престижність чи значимість нематеріальних об'єктів можна оцінити лише експертним шляхом. Існує багато чинників, що стримують реалізацію виняткових особливостей або властивостей, характерних для цих об'єктів. До таких чинників належать: несвоєчасність винаходу, дорожнеча, обмеження кола споживачів, недостатня правова захищеність. Тому експерти використовують як основний критерій престижності нематеріальних об'єктів спектр можливого корисного використання їх властивостей на трьох рівнях: міжнародному, загальнонаціональному, галузевому або регіональному.

Вкладення капіталу в нематеріальні активи за рівнем ліквідності і ризику можна оцінити за трьома категоріями: високоліквідні, обмежено ліквідні, низько ліквідні. Ця класифікація є відносною. Переважно вкладення капіталу в нематеріальні активи при оцінюванні ліквідності майна підприємства прийнято відносити до низько ліквідних, тобто їх реалізованість є нижчою за реалізованість основних і обігових активів. Тому при не обгрунтованому збільшенні питомої ваги нематеріальних активів у майні підприємства структура балансу погіршується, знижуються показники поточної ліквідності, зменшується фондовіддача поза обігових активів і сповільнюється обіг всього капіталу.

Зростання нематеріальних активів, як правило, призводить до зменшення величини власного оборотного капіталу. У результаті погіршуються показники забезпеченості підприємства обіговими коштами. Фінансові недостачі покривають за рахунок позичених і додатково залучених джерел, що створює фінансову напругу і спричиняє труднощі у фінансуванні поточної операційної діяльності підприємства.

Нематеріальні активи отримують з метою одержання економічного ефекту від їх використання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг. У більшості випадків нематеріальні активи - вкладення в об'єкти промислового призначення: купівля ліцензії на використання технології виготовлення продукції; витрати на надання технічної допомоги й інженерних послуг з проектування і розташування виробничих потужностей, організації управління технологічними процесами, збуту й обслуговування ліцензованих виробів. Тому ефективність цих вкладень потрібно розглядати з позиції підвищення прибутковості виробництва.

Розрахунок ефективності використання нематеріальних активів пов'язаний з великими труднощами і потребує комплексного підходу. Ефект від придбання підприємством права використання запатентованого виробничого досвіду і знань, а також ноу-хау (незапатентованого досвіду) можна визначити лише за результатами реалізації підприємством продукції, виробленої з використанням ліцензії і ноу-хау. Однак обсяг продаж залежить від багатьох інших чинників (ціни, попиту, якості товару), і виявити дію кожного з них дуже важко.

Ефективність придбання ліцензії і ноу-хау залежить також від розмірів одноразових виплат за них; від термінів фінансування й обсягу капітальних вкладень підприємства у виробничий та інші фонди; поточних витрат, пов'язаних з виготовленням і збутом ліцензованої продукції. Розрахунок економічного ефекту (Е) використання ліцензії і ноу-хау :

де Т -- період використання ліцензії; Rt - вартісна оцінка результату використання ліцензованої технології у році t; St -- витрати, пов'язані з використанням ліцензованої технології у році t; Р -- ставка.

Витрати, пов'язані з використанням ліцензій, складаються з двох частин:

а) патентів за право користування ліцензіями, здійснюваних у формі одноразових або періодичних фіксованих платежів, або платежів у формі відрахувань з прибутку або обсягу реалізації ліцензованої продукції;

б) поточних витрат на виробництво і збут ліцензованої продукції.

Кінцевий ефект використання нематеріальних активів відображається у загальних результатах господарської діяльності: зниженні витрат на виробництво, зменшенні обсягів збуту продукції, зростанні прибутку, підвищенні платіжності і стійкості фінансового стану. Враховуючи це, основним принципом управління динамікою нематеріальних активів є формула: потрібно збільшувати темпи зростання віддачі капіталу. Інакше кажучи, у динаміці темпи зростання виручки від реалізації продукції або прибутку мають випереджувати темпи зростання нематеріальних активів.

Аналіз ефективності використання нематеріальних активів клієнтів ТОВ «Атілог».

Таблиця 3.9. Аналіз ефективності нематеріальних активів клієнтів ТОВ «Атілог»

Показники	2011	2012	Темп росту	2013	Темп росту
1.Нематеріальні активи	3872	4137	1,0684	5868	1,418
2.Виручка від реалізації продукції	9085	12145	1,336819	18946	1,560
3.Прибуток від реалізації	1875	2230	1,189333	3790	1,700
4.Дохідність нематеріальних активів	0,51	0,54	1,058824	0,65	1,203
5.Фондовіддача нематеріальних активів	2,75	2,9	1,054545	3,2	1,103

Як видно з табл. 3.9, показники ефективності використання нематеріальних активів у звітному періоді порівняно з попереднім періодом поліпшились. Дохідність нематеріальних активів зросла на 20,3%. Основним чинником зростання дохідності є збільшення фондовіддачі нематеріальних активів і підвищення рентабельності реалізації. Кількісний вплив цих чинників можна визначити за допомогою прийому ланцюгових підстановок або будь-якого іншого відомого прийому факторного аналізу.

Таким чином, провівши ґрунтовний аналіз ефективності використання нематеріальних активів клієнтів ТОВ «Атілог» автор дійшов висновку, що наявність нематеріальних активів та якісне управління ними здатне значно підвищити прибутковість підприємства при тому самому рівні затрат чи навіть скоротити їх.

3.3 Структурно-функціональна модель технології удосконалення управління фінансовими результатами діяльності підприємства за наявності нематеріальних активів

Кінцевим фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток. Прибуток займає одне з важливих місць в загальній системі вартісних інструментів ринкової економіки. Він забезпечує економічну стійкість підприємства, гарантує повноту її фінансової незалежності. В умовах ринку прибуток зумовлює рішення що, як і в яких розмірах виробляти. Тому кожного виробника товарів і послуг цікавить питання: при якій кількості вироблюваного чи реалізованого товару і при якій ціні на нього можна отримати максимальний прибуток.

Одним із методів розв'язання удосконалення управління фінансовими результатами діяльності підприємств є побудова структурно-функціональної моделі (далі ІDЕF0 - модель).

Методологія ІDЕF0 - моделі є сукупністю методів, правил і процедур, призначених для побудови функціональної моделі об'єкта, яка відображає його функціональну структуру, тобто дії підприємства та зв'язки між ними. Основні елементи цієї методології ґрунтуються на таких положеннях: графічне представлення блочного моделювання, строгість і точність.

Одним з шляхів вирішення вказаної проблеми може бути застосування методології функціонального моделювання і графічного описання процесів (ІDЕF0 -- Funсtіоn Mоdеlіng), яка призначена для формалізації і опису бізнес-процесів. Особливістю ІDЕF0 є її акцент на ієрархічне представлення об'єктів, що значно полегшує розуміння предметної області [7].

Одним із основних понять стандарту ІDЕF0 є декомпозиція. Принцип декомпозиції застосовується при розбитті складного процесу, яким є удосконалення управління прибутком підприємства. Декомпозиція дозволяє поступово і структуровано представляти модель системи у вигляді ієрархічної структури окремих діаграм, що робить її менш переобтяженою і легко засвоюваною.

Моделювання процесу розробки програми заходів щодо ефективного управління слід починати з побудови контекстної діаграми, тобто найбільш абстрактного рівня опису системи у цілому (див. рис.1). Результатом реалізації функціонального блоку контекстної діаграми є програма заходів, яку має бути розроблено фінансовим аналітиком з урахуванням таких управлінських обмежень, як науково-методичне забезпечення.

Особливостями стандарту ІDЕF0 є те, що він дозволяє подати алгоритм аналізу у вигляді діаграми, наглядно представити порядок формування інтегральної оцінки фінансового стану підприємства. Реалізація цього стандарту здійснюється у такий спосіб.

Модель удосконалення управління фінансовими результатами підприємства повинна відповідати на такі питання:

- які функції та в якій послідовності виконуються в рамках управління фінансовими результатами підприємства;

- хто є відповідальним за виконання кожної з функцій;

- на яких етапах управління яка вхідна інформація необхідна;

- за допомогою яких засобів відповідальний здійснює управління фінансовими результатами підприємства;

- що є результатом роботи відповідального за управління фінансовими результатами підприємства.

Таким чином, побудова моделі управління фінансовими результатами підприємства починається з побудови контекстної діаграми (рис. 3.3.).

Входом контекстної діаграми є фінансова звітність підприємства, яка є основним джерелом інформації про фінансовий стан підприємства. Саме з фінансових звітів фінансовий аналітик отримує необхідну інформацію та опрацьовує її, виявляє слабкі місця.

Рис.3.3 Контекстна діаграма моделі у стандарті ІDЕF0

Управлінням контекстної діаграми є розпорядження керівництва підприємства, адже саме воно повинно бути ініціатором для проведення управління фінансовими результатами власного підприємства, і його фінансова стратегія.

Таке розпорядження директор надає фінансовому аналітику підприємства і вже фінансовий аналітик повинен займатися процесом управління фінансовими результатами діяльності підприємства. Тому до механізмів контекстної діаграми слід віднести фінансового аналітика. Виходом контекстної діаграми є рекомендації щодо управління прибутком підприємства, що є кінцевим результатом процесу управління фінансовими результатами діяльності підприємства. Як вже зазначалось вище, цей процес складається з декількох етапів, тому доцільно декомпозувати контекстну діаграму на 4 функціональних блоки (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Діаграма декомпозиції контекстної діаграми (стандарт ІDЕF0)

Як видно з рис.3.4, результати блока А1 - «Зміст та задачі управління фінансовими результатами діяльності підприємства» є управляючою дією для функціонального блоку. Фінансова звітність є вхідними даними для блоку А1, А2, А3 і А4. Результати блока А2 - «Система удосконалення управління прибутком підприємства» є вхідною інформацією для функціонального блоку А4. Результати блока А3 - «Узагальнюючий показник оцінки рівня результатів фінансової діяльності підприємства» - вхідні дані для блока А4. Результатом блока А4 є розроблені рекомендації щодо збільшення прибутку підприємства

Розробивши систему управління прибутком підприємства за центрами фінансової відповідальності (ЦФВ) та узагальнюючий показник оцінки рівня

результатів фінансової діяльності підприємства можна зробити певні висновки, які і дозволяють надати рекомендації щодо управління прибутком підприємства. Цей процес виконується у четвертому функціональному блоці. Входом у який є висновки за обома групами розрахунків, управлінням - саме методики управління прибутком і методики оцінки результатів фінансової діяльності, на основі чого фінансовий аналітик надає рекомендації, які служать виходом цього блоку.

Далі необхідно більш детально розглянути процес розробки системи управління прибутком підприємства за центрами фінансової відповідальності (ЦФВ), що відображено у декомпозиції функціонального блоку «Розробка системи управління прибутком підприємства за ЦФВ» (рис.3.5).

Рис. 3.5. Діаграма декомпозиції етапу «Розробка системи управління прибутком підприємства за ЦФВ»

Блок «Розробка узагальнюючого показника оцінки рівня результатів фінансової діяльності підприємства з використанням таксономічного методу на 3 функціональних блока (рис. 3.6.). Перший блок цієї декомпозиції передбачає визначення та обґрунтування сукупності показників для комплексної оцінки рівня результатів фінансової діяльності підприємства Цей процес здійснюється фінансовим аналітиком на основі літературних джерел, з урахуванням впливу показників на рівень результатів фінансової діяльності підприємства і виходом цього блоку є сукупність показників.



Рис. 3.6. Діаграма декомпозиції етапу «Розробка узагальнюючого показника оцінки рівня результатів фінансової діяльності підприємства з використанням таксономічного методу »

Далі на базі методики оцінки результатів фінансової діяльності підприємства фінансовий аналітик за даними фінансової звітності проводить розрахунок інтегрального показника рівня результатів фінансової діяльності підприємства і виходом цього блоку є інтегральний показник рівня результатів фінансової діяльності підприємства. На базі розрахунків, проведених у першому та другому блоках цієї декомпозиції, за допомогою використаних методик оцінки результатів фінансової діяльності підприємства фінансовий аналітик розробляє узагальнюючий показник оцінки рівня результатів фінансової діяльності підприємства, який і є його виходом.

Таким чином, впровадження сформованої структурно-функціональної моделі дасть можливість на основі вивчення логічних взаємозв'язків між бізнес-процесами підвищити якість прийняття управлінських рішень з управління фінансовими результатами діяльності підприємства.

Размещено на Allbest.ru