Аналіз господарської діяльності

5) простоїв у зв'язку з порушенням графіку постачань.

Зменшення об'єму виробництва продукції визначається як:



У зв'язку з низькою якістю утворюються незаплановані відходи. Щоб підрахувати на скільки зменшився об'єм виробництва продукції за рахунок низької якості, потрібно .

При порушенні асортименту підприємство може виконати доопрацювання матеріалу, який надійшов або зробити йому заміну. Для визначення суми витрат при заміні одного матеріалу іншим, більш дорогим, потрібно кількість замінюючого матеріалу помножити на різницю в цінах взаємозамінних матеріалів.

Для визначення втрат в зв'язку з порушенням графіку постачань, потрібно кількість людино-годин простою в зв'язку з відсутністю матеріалів помножити на планову середньогодинну виробітку продукції.

Оцінка ритмічності постачання (відповідність фактичних термінів постачання договірним) проводиться за допомогою коефіцієнта ритмічності постачань, розрахунок якого аналогічний розрахунку коефіцієнта ритмічності виробництва.

Обов'язково проводиться оцінка стану складських запасів (поточний, сезонний, страховий запас). Поточний запас - це твір інтервалу постачання в днях на добову потребу в ресурсах в натуральному виразі.

В процесі аналізу перевіряється відповідність фактичних запасів сировини і матеріалів нормативною. З цією метою на підставі даних про фактичну наявність матеріальних ресурсів і середньодобову витрату розраховують фактичну забезпеченість в днях і порівнюють її з плановою забезпеченістю.

Перевіряють також стан запасів на предмет наявності зайвих і непотрібних матеріальних ресурсів.

Підраховуються втрати продукції і зростання витрат по напрямах:

недопостачання матеріальних ресурсів (втрати у випуску розраховуються діленням кількості матеріалів, що недопостачають, на норми їх витрати на один виріб);

низька якість матеріальних ресурсів (втрати у випуску розраховуються відношенням наднормативних відходів ресурсів до норм їх витрати);

порушення асортименту матеріальних ресурсів:

а) доопрацювання матеріалу приводить до зростання витрат на величину твору наднормативної витрати на ціну матеріалу;

б) заміна дорожчим матеріалом викликає зростання витрат на величину твору кількості заміни матеріалу на різницю в цінах;

зміна цін на матеріальні ресурси (розраховується аналогічно зміні витрат у зв'язку із заміною матеріалу);

порушення графіка постачання (втрати у випуску товарної продукції розраховуються як твір кількості людино-годин простою на планове годинне вироблення).

Оцінка забезпеченості матеріальними ресурсами може бути досліджена за допомогою матеріального балансу:

Він + П = Іо + Ок

Він + П = І + Іб + Іп + Іпн + Ок

де Він, Ок - залишки матеріальних ресурсів на початок і кінець періоду;

П - надходження у виробництво;

Іо - витрачено все;

І - витрачено у виробництві;

Іб - витрачено на брак;

Іп - витрачено на втрати;

Іпн - витрачено на інші потреби

Такі матеріальні баланси будуються по основних видах матеріалів.

3. Аналіз показників ефективності використання матеріалів і сировини

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів використовується система показників: узагальнюючі і частинні.

Узагальнюючі показники - характеризують використання матеріальних ресурсів в цілому по підприємству у вартісній оцінці:

матеріаловіддача - відношення вартості продукції до величини матеріальних витрат;

матеріаломісткість - відношення матеріальних витрат до вартості продукції;

питома вага матеріальних витрат в собівартості - відношення суми матеріальних витрат до повної собівартості випущеної продукції;

коефіцієнт співвідношення темпів зростання об'єму виробництва і матеріальних витрат;

коефіцієнт використання матеріальних витрат - відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний об'єм виробництва.

Частинні показники - характеризують ефективність використання окремих видів матеріальних ресурсів (сировиноємність, металоємність, паливоємність), матеріаломісткість окремих видів виробів, а також:

питома матеріаломісткість (натуральна, вартісна) - відношення кількості або вартості витрачених матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції певного вигляду;

параметрична матеріаломісткість - відношення суми або кількості витрачених матеріалів на одиницю технічного параметра (потужність, продуктивність і т. д.);

конструктивна матеріаломісткість - відношення чистої ваги виробу на одиницю технічного параметра (різниця між параметричною і конструктивною матеріаломісткістю - це втрати ресурсів у виробництві);

коефіцієнт використання матеріалу - відношення чистої ваги виробу до норми витрати матеріалу на один виріб.

В процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їх динаміку і причини зміни (рис. 11.1), вплив на об'єм виробництва продукції.

Рис. 11.1. Факторна система матеріалоємності продукції

Для розрахунку впливу чинників на рівень матеріаломісткості використовуються способи елімінування, наприклад, ланцюгових підстановок (табл. 11.1).

Таблиця 11.1 - Розрахунок впливу чинників на матеріаломісткість продукції

Показник	Чинники
	Vзаг	ПВi	ПВтi	ЦМi	ЦПi
Плановий	план	план	план	план	план
Умовний 1	факт	план	план	план	план
Умовний 2	факт	факт	план	план	план
Умовний 3	факт	факт	факт	план	план
Умовний 4	факт	факт	факт	факт	план
Фактичний	факт	факт	факт	факт	факт

Загальна матеріаломісткість продукції залежить від структури проведеної продукції, норм витрати матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.

4. Аналіз нормування матеріальних ресурсів

Важливим напрямом підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві є нормування їх витрати.

Норма витрати матеріалу - це зафіксований гранично допустима витрата конкретного виду матеріальних ресурсів на одиницю певного виду продукції:

НР = ПР + Про

де НР - норма витрати матеріалу;

ПР - корисна витрата матеріалу (чиста вага матеріалу у виробі);

Про - нормативні відходи матеріалу в ході обробки.

Шляхи зниження норм:

1. мінімізація корисної витрати матеріалів шляхом вдосконалення конструкції готового виробу (ПР min);

2. мінімізація нормативних відходів матеріалів (Про min).

Перевірка обґрунтованості норм витрати матеріалів:

порівняння поточних норм з фактичною витратою;

порівняння поточних норм з середніми по галузі;

порівняння поточних норм з нормами попереднього періоду;

порівняння поточних норм з передовими досягненнями.

Питання для самоконтролю:

Що є завданнями аналізу матеріальних ресурсів?

Які джерела інформації використовуються для аналізу матеріальних ресурсів?

Які існують джерела забезпечення потреби підприємства в матеріальних ресурсах?

Якими показниками оцінюється забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами?

Як розраховуються втрати продукції та зростання витрат внаслідок недоліків МТЗ?

Якими показниками оцінюється ефективність використання матеріальних ресурсів?

Які фактори впливають на рівень матеріаловіддачі?

Тема 12. Організація і методика аналізу зовнішньоекономічної діяльності

Мета: ознайомитись з організацією та методикою проведення аналізу динаміки та ефективності експортно-імпортних операцій.

Питання:

1. Аналіз якості виконання контрактних зобов'язань із закордонними партнерами.

2. Аналіз динаміки експорту (імпорту) товарів і послуг.

3. Аналіз ефективності експорту (імпорту) товарів.

4. Аналіз руху грошових коштів у іноземній валюті.

1. Аналіз якості виконання контрактних зобов'язань із закордонними партнерами

Аналізуючи експортні операції, насамперед звертають увагу на:

а) виконання експортних контрактів за вартістю, за фізичними обсягами експортованої продукції, за термінами поставок;

б) розрахунок впливу факторів, що позначаються на вартісних та кількісних показниках виконання експортних контрактів;

в) причини невиконання експортних контрактів за будь-якими параметрами.

Інформація для аналізу міститься в таких документах:

а) формах фінансової звітності (форма №2 «Звіт про фінансові результати»);

б) формах статистичної звітності (форма №1-П (річна) «Звіт підприємства (об'єднання) по продукції», форма №8-ЗЕД (річна) «Звіт про експорт (імпорт) товарів», форма №9-ЗЕД (річна) «Звіт про експорт (імпорт) послуг»;

в) синтетичних облікових регістрах (відомість або журнал-ордер), або Головна книга;

г) первинних документах (договори на поставку продукції, торговельні угоди).

Першим етапом аналізу є вивчення структури реалізації продукції за експортними угодами.

Специфіка аналізу полягає у наступному:

по-перше, треба враховувати значну кількість видів експортних угод, крім прямих експортних поставок продукції (бартерні, консигнаційні, реекспортні угоди, договори на перероблення давальницької сировини також підлягають аналізу);

по-друге, існує проблема приведення (перерахунку) різних валют конкретних експортних контрактів до єдиної базової валюти, за якою проводиться аналіз.

Можна запропонувати такі підходи до вибору базової валюти:

а) національна валюта (гривня) (спрощуються допоміжні підрахунки, оскільки облік будь-якої інвалютної операції обов'язково здійснюється і в національній валюті, але не враховується інфляція національної валюти, іноді досить значна навіть протягом одного року, через те результати аналізу можуть бути недостатньо вірогідними);

б) вільно конвертована валюта (долар США або євро) (інфляційний чинник нівелюється, але допоміжні підрахунки значно ускладнюються).

Структурний аналіз доповнюється факторним аналізом за моделлю:

,



де Qекс - обсяг продукції (товарів, робіт, послуг), реалізованої за експортними контрактами;

k - загальна кількість експортних контрактів за період;

Kкл - кількість іноземних покупців (замовників, клієнтів) за відповідний період.

На другому етапі аналізу вивчається виконання експортних угод за номенклатурою та асортиментом продукції (товарів, робіт, послуг). Завданням аналізу є визначення впливу зміни структури та цін різних груп продукції (товарів, робіт, послуг) на загальний обсяг реалізації за експортними угодами.

Відхилення вартості запланованого обсягу експортних угод від фактичного визначається індексом вартості (Ipq):

,

де рп та рф - відповідно планові та фактичні ціни продукції, товарів;

qп та qф - планова та фактична кількість реалізованої продукції, товарів.

Вплив фактора зміни цін на обсяги реалізованої експортної продукції розраховується за індексом цін (Ір):

.

Дія фактора зміни структури реалізованої експортної продукції обчислюється за індексом структури (Іq):



.

Треба зазначити, що формування підприємством виробничої програми на підставі прямих контрактів, а також досить жорсткі вимоги замовників до виконання основних параметрів цих контрактів (номенклатура виробів, кількість, ціни, термін поставок, якість) значно зменшують і можливість появи відповідних відхилень. Будь-які зміни до вже укладеного контракту потребують підписання додаткової угоди з віднесенням відповідних витрат на рахунок партнера - ініціатора таких змін.

На завершальному третьому етапі аналізу досліджують виконання експортних угод за термінами поставок.

Недотримання термінів експортних поставок спричиняє, як правило, досить жорсткі та обтяжливі штрафні санкції. Тому причини, що призвели до порушення термінів поставок, треба докладно вивчити та проаналізувати. Аналіз дотримання термінів експортних угод проводять як у кількісній, так і в якісній оцінці. За кількісний показник беруть питому вагу прострочених або невиконаних експортних угод у їхньому загальному обсязі, за якісний - суму сплачених санкцій за порушення термінів виконання угод та питому вагу сплачених штрафних санкцій у загальній вартості контракту.

Джерелами інформації для аналізу є експортні угоди (контракти) та дані оперативних звітів про поставки продукції або товарів.

Якщо протягом звітного періоду мали місце значні порушення термінів експортних поставок, то додатково треба проаналізувати суми пред'явлених і сплачених штрафних санкцій, а також їх вплив на ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Очевидно, відповідним показником може бути питома вага сплачених штрафних санкцій відносно суми конкретної експортної угоди.

Результати аналізу, своєчасно доведені до виконавців, мають запобігти таким випадкам у майбутньому завдяки вжиттю застережних заходів (аж до відмови від співпраці з найбільш прискіпливими замовниками).

2. Аналіз динаміки експорту (імпорту) товарів і послуг

Для повнішої характеристики експортно-імпортної роботи підприємства експорт або імпорт товарів та послуг підприємства зіставляють з даними 3-5 попередніх років.

Дані про експорт (імпорт) за аналізовані роки групують за країнами і товарами в аналітичних таблицях. За кожним рядком таблиці розраховують індекси вартості, фізичного обсягу та цін, аналогічно показаним вище, але з використанням даних звітного та попереднього періодів замість фактичних та планових даних.

За товарними групами, в яких товари зіставляються кількісно та вартісно, розраховується індекс кількісної структури:

,

де р0 - ціни продукції, товарів базисного періоду;

рсер - середньозважені ціни продукції, товарів базисного періоду;

q1 - кількість реалізованої продукції, товарів звітного періоду.

.

Індекс кількісної структури більший за 1 свідчить про зростання частки більш дорогих товарів за рахунок зменшення частки більш дешевих, а менший за 1 - навпаки.

3. Аналіз ефективності експорту (імпорту) товарів

Показник ефективності експорту розраховується наступним чином:

Е = ВВР / СРПВ * 100,

де ВВР - валютна виручка-нетто (виручка-брутто мінус накладні витрати в іноземній валюті);

СРПВ - собівартість реалізованої за валюта продукції (товарів).

На показник ефективності експорту впливають фактори:

кількість реалізованої продукції (товарів);

експортна (контрактна) ціна;

коливання курсу гривні;

рівень накладних витрат в іноземній валюті;

виробнича собівартість одиниці продукції (товару);

рівень накладних витрат.

Застосування імпортної сировини, матеріалів та комплектуючих виробів у виробництві зумовлене такими причинами:

а) виробництва необхідних матеріалів чи комплектуючих виробів бракує в Україні або обсяги їх виробництва є недостатніми;

б) якісні параметри вітчизняної сировини або матеріалів не відповідають технічним вимогам;

в) ціни на імпортну сировину або матеріали нижчі, ніж на аналогічні вітчизняні;

г) застосування імпортних матеріалів та комплектуючих виробів передбачене контрактом.

Якщо перші три причини мають об'єктивну природу, то остання має тільки суб'єктивний характер і може призвести до втрати підприємством значної частки самостійності у прийнятті управлінських рішень.

4. Аналіз руху грошових коштів у іноземній валюті

Нормальне функціонування суб'єкта господарської діяльності не можна уявити без руху грошових коштів. Грошові кошти - це наймобільніша частина активів підприємства. Тому інформація щодо наявності грошей, джерел їх майбутнього надходження та першочергових напрямків використання значною мірою визначає фінансовий стан підприємства, дії фінансових менеджерів як протягом поточного робочого дня, так і кожної декади, місяця, кварталу.

Важливість цього виду активів визначається трьома функціями грошей:

а) оперативною - гроші використовуються для виконання поточних операцій; різниця у строках поточних надходжень і витрат створює у підприємств потребу або позичати кошти в банків, або інвестувати їх у діяльність інших підприємств;

б) страховою - у діяльності підприємства завжди мають місце непередбачені події, тому гроші потрібні для погашення різних екстраординарних вимог;

в) інвестиційною - тимчасово вільні грошові кошти мають бути інвестовані в діяльність інших суб'єктів господарювання, бо тільки рух коштів може захистити їх від інфляції і дати дохід; уповільнення обороту коштів (тобто пасивне накопичення їх на поточних рахунках підприємства) треба розглядати як пряму втрату грошей.

Рух інвалютних коштів має значні (проти руху національної валюти) обмеження, пов'язані із законодавчим регулюванням держави, а саме:

а) ліцензуванням валютних операцій;

б) обов'язковим частковим продажем валютних надходжень;

в) обов'язковим декларуванням валютних цінностей, що перебувають за межами України;

г) обмеженням у часі на проведення експортно-імпортних операцій;

д) забороною розрахунків готівковою валютою в Україні (за винятком певних дрібних операцій).

Ці обмеження вповільнюють рух інвалютних коштів і призводять до втрат внаслідок такого вповільнення.

Аналіз руху інвалютних коштів дає змогу вивчити їх структуру, визначити суму перевищення надходжень над витратами та зробити висновок про можливості внутрішнього фінансування.

Джерелами аналізу є журнал-ордер 1 (за журнально-ордерною формою) або Головна книга (за меморіально-ордерною формою), виписки з валютних рахунків у банках, а також контракти на експортно-імпортні операції.

Проблему мультивалютності надходжень і витрат, що підлягають аналізу, можна вирішити в такий спосіб:

а) якщо кількість валютних рахунків незначна, а обсяги надходжень і витрат великі, то аналітичну таблицю складають для кожної валюти окремо;

б) якщо кількість валют велика або обсяги надходжень і витрат незначні щодо окремих валют, то доцільно зробити перерахунок за крос-курсами в єдину базову валюту (гривні, євро або долари США).

На підставі інформації про рух інвалютних коштів можна розрахувати коефіцієнт покриття поточних інвалютних зобов'язань підприємства (Кп.з):

,

де mв - залишок валютних коштів (безготівкових і готівкових) на кінець звітного року;

Lп - поточні зобов'язання, номіновані у валюті.

Якщо значення коефіцієнта Кп.з коливається в межах 0,4-0,5, то валютні зобов'язання підприємства мають достатнє покриття.

Питання для самоконтролю:

Які джерела інформації використовуються для аналізу зовнішньоекономічних операцій?

Як проводиться факторний аналіз експортних операцій?

Які індекси розраховуються для аналізу структури та асортименту експорту?

Які фактори впливають на ефективність експортних операцій?

Як розраховується коефіцієнт покриття поточних інвалютних зобов'язань підприємства



Тема 13. Організація і методика аналізу інвестиційної діяльності підприємства

Мета: ознайомитись з організацією та методами аналізу ефективності інвестицій.

Питання:

1. Аналіз ефективності реальних інвестицій.

2. Методи оцінки інвестицій за фінансовою звітністю на основі розрахунку рентабельності інвестицій.

3. Традиційні методи аналізу на основі норми ефективності, періоду окупності.

4. Методи оцінки інвестицій, що базуються на теорії часової вартості грошей.

1. Аналіз ефективності реальних інвестицій

Групи методів інвестиційного аналізу:

Методи оцінки інвестицій за фінансовою звітністю.

Методи оцінки інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень з витратами (традиційні).

Методи оцінки ефективності інвестицій, які засновані на теорії часової вартості грошей (дисконтованих оцінках).

Методи оцінки інвестицій за фінансовою звітністю базуються на обчисленні рентабельності інвестицій.

Традиційні методи базуються на обчисленні показників:

норма (коефіцієнт) ефективності - відношення сумарних грошових надходжень в дійсній вартості до суми інвестованих коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту;

період окупності - зворотній показнику норми доходності.

Методи оцінки ефективності інвестицій, які засновані на теорії часової вартості грошей (дисконтованих оцінках): чистий приведений ефект, індекс рентабельності, внутрішня норма рентабельності та ін.

2. Методи оцінки інвестицій за фінансовою звітністю на основі розрахунку рентабельності інвестицій

У процесі аналізу інвестиційної діяльності підприємства інформаційними джерелами є форма 1 «Баланс» та форма 3 «Звіт про рух грошових коштів». Результати інвестиційної діяльності підприємства визначаються на основі аналізу змін на статтях першого розділу балансу «Необоротні активи», статті «Поточні фінансові інвестиції» другого розділу балансу та на окремих статтях форми 2 «Звіт про фінансові результати» («Дохід від участі у капіталі», «Інші фінансові доходи», «Втрати від участі в капіталі», «Інші витрати»). Рух коштів у результаті здійснення інвестиційної діяльності відображається на відповідних статтях другого розділу форми 3 «Звіт про рух грошових коштів». Приклад аналізу структурних змін у інвестиційній діяльності підприємства протягом звітного періоду наведено у таблиці 13.1.

Таблиця 13.1 - Аналіз обсягів та структури інвестиційних вкладень підприємства

Показник	На початок періоду звітного	На кінець періоду звітного	Відхилення
	сума, тис. грн	структура, %	сума, тис. грн	структура, %	сума, тис. грн	структура, %
Реальні інвестиції:	2000	91,7	4980	97,5	2980	5,8
у т.ч.: основні засоби	500	22,9	2570	50,3	2070	27,4
незавершене будівництво	1200	55,0	2100	41,1	900	-13,9
нематеріальні активи	300	13,8	310	6,1	10	-7,7
Фінансові інвестиції	180	8,3	130	2,5	-50	-5,8
у т.ч.: довгострокові	110	5,1	100	1,9	-10	-3,2
поточні	50	2,3	20	0,4	-30	-1,9
інші	20	0,9	10	0,2	-10	-0,7
Усього	2180	100	5110	100	2930	Ч

Наступним етапом є аналіз руху грошових потоків від інвестиційної діяльності підприємства протягом звітного періоду. Інформаційною базою аналізу є другий розділ «Рух коштів в результаті інвестиційної діяльності» форми 3, де відображаються як надходження, так і видатки за даним видом діяльності, які мали місце протягом звітного та попереднього періодів.

Аналіз проведено з допомогою таблиці 13.2, де окремо згруповано надходження та видатки, пов'язані з інвестиційною діяльністю.

Таблиця 13.2 - Аналіз грошових потоків від інвестиційної діяльності, тис. грн

№	Показник	За звітний період	За попередній період	Зміна
1	Реалізація фінансових інвестицій	100	95	5
2	Реалізація необоротних активів	110	80	30
3	Отримані відсотки	6	6	-
4	Отримані дивіденди	3	3	-
5	Інші надходження	35	40	-5
	Усього надходжень	254	224	30
6	Придбання фінансових інвестицій	-50	-45	5
7	Придбання необоротних активів	-730	-600	130
8	Рух коштів від надзвичайних подій (видатки)	-3	-10	-7
	Усього видатків	-783	-655	128
9	Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності	-529	-431	98

3. Традиційні методи аналізу на основі норми ефективності, періоду окупності

Проста норма прибутку (ARR).

Для цього методу характерно зіставлення середньорічного чистого прибутку PN з середньою величиною інвестицій:

,

де RV - ліквідаційна вартість капітальних витрат за інвестиціями.

Даний показник зіставляється з коефіцієнтом чистої рентабельності авансованого капіталу (відношення чистого прибутку до середньої величини валюти балансу).

Недоліки методу:

відсутність дисконтування доходів;

відсутність різниці між проектами, що мають однаковий середньорічний прибуток, який генерується протягом різної кількості років.

Строк окупності (PP).

Метод полягає в обчисленні років, необхідних для повного відшкодування первісних витрат, тобто визначається момент, коли грошовий потік доходів зрівняється з сумою витрат.

Розрахунок строку окупності:

при рівномірному розподілі надходжень по роках: відношення одноразових витрат по інвестиціях до величини річного доходу;

при нерівномірному розподілі надходжень по роках: прямий підрахунок числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним (накопиченим) доходом.

Загальна формула розрахунку:

РР=n, при якому УPi>IC.

Дробове значення РР округляється у бік збільшення до цілого.

Недоліки методу:

не враховуються грошові надходження після строку окупності;

не враховує розходження між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, але різним розподілом їх у часі.

4. Методи оцінки інвестицій, що базуються на теорії часової вартості грошей

Чистий приведений ефект (NPV).

Метод ґрунтується на зіставленні величини вихідної інвестиції (ІС) із загальною сумою дисконтованих грошових надходжень, що генеруються нею протягом певного часу n. Приток коштів розподілено у часі, тому він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, який встановлюється з огляду на щорічний відсоток повернення, який він може мати на капітал, який він інвестує.

Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV):

,

де Pi - річний дохід.

Чистий приведений ефект (NPV):

.

NPV>0 - проект прибутковий, його варто прийняти;

NPV<0 - проект слід відкинути;

NPV=0 - проект ні прибутковий, ані збитковий.

Переваги методу:

дає вірогідну оцінку приросту капіталу підприємства у випадку прийняття проекту;

має властивість адитивності, тобто дозволяє складати значення показника NPV по різних проектах;

дає можливість використовувати агреговану величину для оптимізації інвестиційного портфеля за сумою доходу.

Індекс рентабельності (PI).

Цей метод - наслідок попереднього.



.

PI>1 - проект прибутковий, його варто прийняти;

PI<1 - проект збитковий, його слід відкинути;

PI=1 - проект ні прибутковий, ані збитковий.

Недолік методу: не дає можливості складання РІ за різними проектами (не має властивості адитивності).

Переваги методу:

- показує відносну ефективність проекту;

дозволяє вибрати найбільш рентабельний проект з кількох з однаковим NPV;

дозволяє оптимізувати портфель інвестицій за рівнем рентабельності.

Внутрішня норма рентабельності (IRR).

Внутрішня норма рентабельності інвестицій - таке значення коефіцієнта дисконтування, при якому чистий приведений ефект проекту дорівнює нулю.

IRR=r, при якому NPV=f(r)=0.

Внутрішня норма рентабельності показує максимально допустимий рівень видатків, що асоціюються з даним проектом.

Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок банківського кредиту, то значення IRR показує верхню межу рівня банківського відсотку, перевищення якого робить проект збитковим.

На практиці підприємство фінансує свою діяльність (і інвестиційну також) з різних джерел, тому треба розраховувати ціну авансованого(інвестованого у проект) капіталу.

Ціна авансованого капіталу підприємства (СС) - мінімум повернення на вкладення у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої.

Підприємство може приймати рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижчий від СС (або ціни джерела коштів даного проекту, якщо він має цільове джерело).

IRR>CC - проект прибутковий, його варто прийняти;

IRR<CC - проект збитковий, його слід відкинути;

IRR=CC - проект ні прибутковий, ані збитковий.

Для розрахунку IRR використовується формула:

,

де r1 - мінімальне значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0, тобто f(r1)=min{ f(r)>0};

r2 - мінімальне значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<0, тобто f(r2)=max{ f(r)<0}.

Точність обчислень обернено пропорційна довжині інтервалу (r1, r2).

Переваги методу:

показує відносну ефективність проекту, що дає більше можливостей для порівняння, ніж NPV;

надає інформацію про приблизну межу безпечності проекту.

Недоліки методу:

не має властивості адитивності;

показує лише максимальний рівень витрат;

дає можливість існування кількох значень IRR в залежності від рівня точності розрахунків.

Питання для самоконтролю:

Які методи використовуються для аналізу реальних інвестицій?

Як розраховується чистий приведений ефект?

Як розраховується індекс рентабельності?

Як визначається внутрішня норма рентабельності інвестицій?

Як розраховується термін окупності інвестицій?

Глосарій

Агрегований баланс - це баланс, в якому однорідні статті об'єднані у групи.

Аналіз в широкому плані - це спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.

Асортимент - це перелік всіх видів продукції, що випускається, з вказівкою об'ємів виробництва по кожному виду.

Валова продукція - це вартість всієї проведеної продукції, виконаних робіт і наданих послуг, включаючи незавершене виробництво і внутрішньогосподарче споживання. Виражається вона зазвичай в зіставних цінах.

Економічний аналіз - це спосіб дослідження економічних явищ і процесів, заснований на абстрактному розчленовуванні їх на складові частини і вивченні взаємозв'язків між ними за допомогою логічних виводів і моделювання.

Елімінування - спосіб виключення впливу на результативний показник всіх факторів, окрім одного.

Ліквідність активу - його здатність швидко приймати грошову форму.

Ліквідність балансу - ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у грошові кошти відповідає терміну погашення зобов'язань.

Ліквідність підприємства - здатність підприємства завдяки його стійкому фінансовому стану залучати позикові засоби для погашення своїх поточних зобов'язань.

Метод економічного аналізу - системне, комплексне вивчення, вимірювання і узагальнення впливу факторів на результати діяльності підприємства шляхом обробки спеціальними прийомами системи аналітичних показників з мета підвищення ефективності діяльності підприємства.

Моделювання - метод дослідження, за допомогою якого створюється умовний образ (модель) досліджуваного показника у вигляді математичного рівняння, логічної схеми, графіка, що описує взаємозв'язок досліджуваного показника з показниками-факторами.

Номенклатура - це перелік всіх видів продукції, що випускається.

Об'єкти економічного аналізу - економічні результати господарської діяльності підприємства.

Операційний цикл - це період часу між оплатою матеріалів, товарів постачальникові і отриманням грошових коштів від покупця (клієнта).

Платоспроможність - можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання.

Предмет економічного аналізу - причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів.

Прибуток - це втілення у грошовій формі чистого доходу підприємства на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупними доходами та сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.

Причини - це рушійні сили зміни яких-небудь економічних явищ і процесів.

Реалізована продукція - вартість відвантаженої продукції, відображеної в оформлених для оплати розрахункових документах.

Резерви - це можливості підвищення ефективності діяльності підприємства щодо досягнутого рівня на основі впровадження певних заходів.

Резерви зростання прибутку - це кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зростання об'єму реалізації продукції, зменшення витрат на її виробництво і реалізацію, недопущення збитків і ін.

Ресурси - джерела, засоби забезпечення виробництва (матеріальні, трудові, природні, фінансові, інформаційні).

Ритмічність - це рівномірний випуск продукції відповідно до графіка в обсязі і асортименті, передбачених планом.

Структура - це співвідношення (зазвичай у відсотках) окремих видів продукції в загальному об'ємі виробництва.

Товарна продукція - це вся готова продукція, призначена для відвантаження на сторону (тобто валова продукція за вирахуванням незавершеного виробництва і внутрішньогосподарчого обороту). Виражається вона в оптових цінах, що діють в звітному періоді, або зіставних цінах.

Фактори - це причини зміни величини якого-небудь економічного показника.

Факторний аналіз - виявлення величини впливу факторів на зміну і рівень результативного показника.

Фінансова стійкість підприємства - це такий стан його фінансових ресурсів, їх розподіл та використання, яке забезпечує розвиток підприємства на основі росту прибуткуй капіталу при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризиків.

Фінансовий стан підприємства - це його здатність фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, доцільністю їх розміщення і ефективністю використання.

Фінансовий цикл - період, який починається з моменту оплати постачальникам за матеріали (погашення кредиторської заборгованості) і закінчується у момент отримання грошей від покупців за відвантажену продукцію (погашення дебіторської заборгованості).

Якість продукції - це поняття, яке характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації і уніфікації, надійність і довговічність.

Рекомендована література

1. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учебное пособие / Г. В. Савицкая. - Мн.: Новое знание, 2008.-704 с.

2. Болюх М. А., Горбатюк М. І. Збірник задач з курсу: „Економічний аналіз": Навчальний посібник / М. А. Болюх, М. І. Горбатюк - К.: КНЕУ, 2007. - 232 с.

3. Економічний аналіз: теорія і практика: Підручник / Кіндрацька Г. І., Білик М. С., Загородній А. Г.; За ред..проф. А.Г. Загороднього. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - Львів: «Магнолія 2006», 2007. - 440 с.

4. Економічний аналіз: Навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2008. - 556 с.

5. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Підручник. / Попович П. Я. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. - 630 с.

6. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник / В. М. Івахненко - К.: Знання - Преса, 2000. - 207с.

7. Мних Є.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві / Є. В. Мних, П. Ю. Буряк - Львів, 2008.-208 с.

8. Тарасенко Н. В. Економічний аналіз. Навчальний посібник. - 3-тє видання, перероблене / Н. В. Тарасенко - Львів: „Новий світ - 2000", 2007. - 344 с.

9. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-ХІУ, зі змінами та доповненнями.

10. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

11. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория зкономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 2000. -288 с.

12. Фінансовий аналіз: Навч.посібник. - К.: МАУП, 2007. - 152с.: іл. - Бібліогр.: с. 142-144.

Размещено на Allbest.ru