Аналіз господарської діяльності

найбільш ліквідні активи (А1) - грошові кошти і них еквіваленти (ф. 1, ряд. 220, 230, 240);

активи, що швидко реалізуються (А2) - дебіторська заборгованість у широкому розумінні (включаючи видані аванси) (ф. 1, ряд. 150-210, 250);

активи, що повільно реалізуються (А3) - виробничі запаси і витрати (ф. 1, ряд. 100-140, 270);

активи, що важко реалізуються (А4) - необоротні активи (ф. 1, ряд. 080).

Пасиви підприємства підрозділяються на групи в залежності від термінів погашення:

термінові пасиви (П1) - кредиторська заборгованість і позички, не погашені в термін (ф. 1, ряд. 520-610);

короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити і позики (ф. 1, ряд. 500, 510, 630);

довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити і позики (ф. 1, ряд. 480);

постійні пасиви (П4) - власний капітал і забезпечення наступних витрат та платежів (ф. 1, ряд. 380, 430).

За результатами такого групування будується баланс ліквідності (табл. 4.2).



Таблиця 4.1 - Баланс ліквідності

Актив	Сума	Пасив	Сума	Платіжний надлишок (+), нестача (-)
	На початок року	На кінець року		На початок року	На кінець року	На початок року	На кінець року
А1	А1п	А1к	П1	А1н	П1к	А1п - П1п	А1к - П1к
А2	А2п	А2к	П2	А2н	П2к	А2п - П2п	А2к - П2к
А3	А3н	А3к	П3	А3н	П3к	А3п - П3п	А3к - П3к
А4	А4н	А4к	П4	А4н	П4к	А4п - П4п	А4к - П4к
Баланс			Баланс			-	-

Баланс вважається ліквідним, якщо:

А1 ? П1, А2 ? П2, А3 ? П3, А4 ? П4.

Виконання цих чотирьох позицій свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості, тобто наявність у підприємства власних оборотних коштів і збалансованість окремих груп активів і пасивів.

Зіставлення підсумків А1 і П1 (терміни до 3 місяців) відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння А2 і П2 (терміни від 3 до 6 місяців) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення А3 і П3 (від 6 до 12 місяців), а також А4 і П4 (більше 12 місяців) відбиває віддалене майбутнє.

4. Коефіцієнтний аналіз ліквідності

Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують його здатність своєчасно й у повному обсязі погашати поточні зобов'язання - короткострокову кредиторську заборгованість.

При цьому розраховують ряд коефіцієнтів:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності (загальної ліквідності, покриття) (Кпл):

,

де ПА - поточні (оборотні) активи;

ПЗ - поточні зобов'язання;

З - запаси;

ДЗ - дебіторська заборгованість;

ГК - грошові кошти та їх еквіваленти.

Цей коефіцієнт показує, скільки гривень поточних активів приходиться на 1 грн. поточних зобов'язань. Якщо поточні активи більші за поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. У західній практиці вважається достатнім співвідношення 2:1 (тому що при терміновому продажу активів їхня вартість може знизитися до 2 разів).

У деяких методиках до складу поточних активів включаються витрати майбутніх періодів, а до поточних зобов'язань - витрати майбутніх періодів.

При нормальних умовах підприємство не ліквідує свої оборотні активи. Тому коефіцієнт покриття не є абсолютною характеристикою здатності повернути борги, тому що характеризує лише наявність оборотних активів, а не їхню якість.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (проміжної ліквідності) (Кшл):

.

Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує здатність підприємства погашати свої поточні зобов'язання за рахунок активних розрахунків та грошових коштів. Значення цього коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно не менш 1 (у деяких методиках 0,7-0,8). Однак у роздрібній торгівлі цей коефіцієнт звичайно невисокий, тому що велика частина коштів вкладена в запаси.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал):

.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує здатність підприємства погашати свої поточні зобов'язання за лише грошових коштів. Як достатнє значення приймається 0,2-0,25 (0,25-0,30 відповідно до рекомендацій деяких фахівців).

4. Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості (Кспів):

.

Цей коефіцієнт показує розмір кредиторської заборгованості, що приходиться на 1 грн. дебіторської заборгованості. Оптимальне значення 1.

5. Коефіцієнт мобільності (маневреності) активів (Кма):

,

де А - загальна величина активів.

Цей показник характеризує частку мобільних активів у майні підприємства. Повинний бути більший за 0,5.

Динаміка показників ліквідності цікавить різних користувачів інформації:

постачальників - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

банківські установи - коефіцієнт проміжної ліквідності;

покупців і акціонерів - коефіцієнт загальної ліквідності.

Коефіцієнти ліквідності - показники відносні і протягом деякого часу не змінюються, якщо пропорційно зростають і чисельник, і знаменник дробу. Сам же фінансовий стан за цей час може істотно змінитися, наприклад, зменшиться прибуток, рівень рентабельності, коефіцієнт оборотності й ін. Тому для більш повної оцінки ліквідності можна використовувати факторні моделі.

При аналізі платоспроможності варто розглядати причини фінансових утруднень, частоту їхнього утворення і тривалість прострочених боргів.

5. Коефіцієнти фінансової стійкості підприємства, їх економічний зміст, методи розрахунку та аналізу

Фінансова стійкість підприємства - це такий стан його фінансових ресурсів, їх розподіл та використання, яке забезпечує розвиток підприємства на основі росту прибуткуй капіталу при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризиків.

Фінансова стійкість - це певний стан рахунків підприємства, яке гарантує його постійну платоспроможність.

Фінансова стійкість тісно пов'язана із взаємовідносинами між статтями активу та пасиву балансу. Кожна стаття активу має свої джерела фінансування у пасиві.

Джерелом фінансування довгострокових (необоротних) активів, як привило, є власний капітал та довгострокові позикові кошти. В залежності від джерел формування, загальну суму поточних активів прийнято поділяти на:

а) змінну частину (створену за рахунок короткострокових зобов'язань);

б) постійну частину (створену за рахунок перманентного капіталу).

Доцільно, щоб поточні активи наполовину були сформовані за рахунок власного, а наполовину - за рахунок позикового капіталу. Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної та зменшення постійної частини поточних активів, що свідчить про посилення фінансової залежності та нестійкості його положення.

Більш детально оцінити рівень фінансової стійкості можна за допомогою фінансових коефіцієнтів, які характеризують структуру пасивів, а також співвідношення певних статей активів і пасивів.

Система показників аналізу фінансової стійкості:

коефіцієнт фінансової незалежності (фінансової автономності, концентрації власного капіталу) - відношення власного капіталу до загальної величини капіталу, нормативне значення коефіцієнту незалежності ?0,6, критичне значення складає 0,5;

коефіцієнт фінансової залежності - відношення загальної величини капіталу до суми власного капіталу, нормативне значення складає ?2;

коефіцієнт концентрації позикового капіталу - відношення позикового капіталу до загальної суми капіталу підприємства, нормативне значення повинно бути ?0,4, критичне значення складає 0,5;

коефіцієнт фінансового ризику (заборгованості, плече фінансового важеля) - відношення позикового капіталу підприємства до власного, нормативне значення ?0,5, критичне значення дорівнює 1;

коефіцієнт фінансування - відношення власного капіталу до позикового, нормативне значення ?2, критичне значення дорівнює 1;

коефіцієнт фінансової стійкості - відношення суми власного та довгострокового позикового капіталу до загальної величини капіталу підприємства, повинен бути ?0,75;

власний оборотний капітал - різниця між величиною поточних активів і витрат майбутніх періодів і сумою поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів, повинен мати додатне значення і тенденцію до зростання;

коефіцієнт забезпеченості запасів - відношення власного оборотного капіталу до величини запасів, повинен бути ?0,8;

коефіцієнт забезпеченості оборотних активів - відношення власного оборотного капіталу до величини оборотних активів, повинен бути ?0,5;

коефіцієнт маневрування власного капіталу - відношення власного оборотного капіталу до власного капіталу підприємства (нормативне значення ?0,5).

При проведенні аналізу коефіцієнтів фінансової стійкості оцінюється не тільки їх відповідність нормативним значенням, але й динаміка.

Питання для самоконтролю:

Які джерела інформації використовуються для аналізу фінансового стану підприємства?

Як будується агрегований баланс?

Як будується порівняльний аналітичний баланс?

Якими коефіцієнтами оцінюється ліквідність підприємства?

Якими показниками оцінюється фінансова стійкість підприємства?

Тема 5. Аналіз оборотності оборотних коштів

Мета: ознайомитись з класифікацією оборотних коштів та методикою аналізу їх оборотності.

Питання:

1. Об'єкти аналізу оборотних коштів. Види оборотних активів.

2. Показники оборотності оборотних коштів підприємства, їх розрахунок та аналіз.

3. Визначення тривалості операційного та фінансового циклів підприємства.

1. Об'єкти аналізу оборотних коштів. Види оборотних активів

Ефективне використання майна підприємства визначається його оборотністю. Термін «оборотний капітал» (у вітчизняній практиці «оборотні кошти») характеризує поточні активи підприємства.

Об'єкти аналізу оборотних коштів:

матеріальні оборотні засоби (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари);

кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість);

цінні папери (короткострокові фінансові вкладення);

грошові кошти (наявні і безготівкові);

витрати майбутніх періодів.

Джерела інформації для аналізу оборотних коштів: ф. 1 «Баланс», ф. 2 «Звіт про фінансові результати», ф. 5 «Примітки до річної фінансової звітності», дані бухгалтерського і статистичного обліку.

Оборотний капітал класифікується за наступними ознаками:

1) за сферою розміщення:

оборотні фонди - у сфері виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів);

фонди обігу - у сфері обігу (готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення);

2) за джерелами формування:

постійний - сформований за рахунок власного капіталу підприємства (статутного, пайового, додаткового вкладеного, іншого додаткового, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, цільового фінансування);

змінний - сформований за рахунок:

а) позикових коштів (довгострокових і короткострокових кредитів банків, інших довгострокових зобов'язань, поточної заборгованості по довгострокових зобов'язаннях)

б) залучених коштів (кредиторській заборгованості за товари, роботи, послуги і по розрахунках з бюджетом, позабюджетними фондами та ін.);

3) за практикою управління:

нормований - запаси;

ненормований - дебіторська заборгованість, грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення;

4) за ступенем ліквідності:

високоліквідний - грошові кошти та їх еквіваленти, короткострокові фінансові вкладення;

середньоліквидний - векселі отримані, всі види поточної дебіторської заборгованості;

низьколіквидний - запаси, витрати майбутніх періодів.

Аналіз оборотних активів починається з оцінки їх структури і динаміки за даними балансу.

Виділяють наступні однорідні групи оборотних активів:

1) запаси і витрати, зокрема:

виробничі запаси;

незавершене виробництво;

готова продукція;

товари;

витрати майбутніх періодів;

2) дебіторська заборгованість, зокрема:

векселі отримані;

за товари, роботи і послуги;

по розрахунках;

інша;

3) грошові кошти і цінні папери, зокрема:

поточні фінансові інвестиції;

грошові кошти в національній валюті;

грошові кошти в іноземній валюті;

4) інші оборотні активи.

2. Показники оборотності оборотних коштів підприємства, їх розрахунок та аналіз

Фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Найважливіші показники господарської діяльності підприємства - прибуток і обсяг реалізованої продукції - безпосередньо залежать від швидкості обертання оборотних коштів.

Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами.

По-перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання.

По-друге, з оборотністю пов'язано відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції.

По-третє, прискорення обороту на тій чи тій стадії кругообігу коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушує прискорити оборот на інших стадіях.

Слід наголосити, що робота за умов ринку і повної господарської самостійності не скасовує необхідності планування (нормування) оборотних коштів.

Обов'язковість використання нормативів, установлених вищою за рівнем організацією, залежить від їх економічної доцільності.

Якщо нормативи використовуються в рамках внутрішнього аналізу, то їх дотримання треба контролювати. У процесі аналізу з'ясовуються причини утворення понаднормативних або менших за нормативи оборотних коштів. Аналіз нормованих оборотних коштів проводиться як в цілому, так і за окремими балансовими статтями, всередині статей - за групами, усередині груп - за видами для виявлення змін або недостач цінностей. Стан виробничих запасів аналізують за даними аналітичного обліку сировини, матеріалів, палива та інших цінностей, що його ведуть на складах матеріально відповідальні особи і бухгалтерія.

Система показників оборотності капіталу підприємства:

- коефіцієнт оборотності оборотного капіталу (Коб):

,

де ВР - виручка (чиста) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

ОбК - середньорічна вартість оборотного капіталу;

- коефіцієнт закріплення оборотного капіталу (Кзк):

,

- тривалість одного обороту оборотного капіталу у днях (Тоб):

,

де Д - кількість днів у аналізованому періоді;

- відносне вивільнення (додаткове залучення) оборотного капіталу (ОбК):

,

де 0, 1 - ознаки базисного та звітного періодів відповідно.

Якщо отримана величина від'ємна, то має місце вивільнення оборотного капіталу, якщо позитивна - додаткове залучення.

За цією схемою можна побудувати показники оборотності загальної величини активів, запасів, дебіторської або кредиторської заборгованості, готової продукції та ін. (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 - Коефіцієнти оборотності капіталу

Показник	Зростання	Зменшення
Оборотність капіталу (балансу)	Прискорення оборотності коштів підприємства або інфляційне зростання цін (при зниженні рентабельності капіталу)	Уповільнення оборотності коштів підприємства
Оборотність власного капіталу	Підвищення рівня продажу, що може забезпечуватися кредитами та знижувати частку власників у загальному капіталу підприємства	Тенденція до бездіяльності підприємства
Оборотність кредиторської заборгованості	Зниження обсягів комерційного кредиту, прискорення оплати поточної заборгованості	Розширення обсягів комерційного кредиту, уповільнення оплати поточної заборгованості
Оборотність оборотного капіталу	Зменшення операційного циклу, це позитивно при прискоренні оборотності запасів і негативно - при уповільненні	Збільшення операційного циклу
Оборотність запасів	Зменшення виробничого циклу, підвищення ефективності виробництва	Збільшення виробничого циклу, зниження ефективності виробництва
Оборотність готової продукції	Підвищення попиту на продукцію	Затоварювання складів
Оборотність дебіторської заборгованості	Скорочення обсягів продажу в кредит	Збільшення обсягів продажу в кредит
Оборотність грошових коштів	Вкладення тимчасово вільних коштів в активи чи нестача коштів (зниження ліквідності)

Показники оборотності залежать від сфери діяльності підприємства, галузі, масштабів діяльності, організаційної структури, тому для них не встановлюються нормативні значення, а оцінюється динаміка.

3. Визначення тривалості операційного та фінансового циклів підприємства

Одним з важливих показників, що характеризують ділову активність підприємства, є тривалість операційного циклу.

Операційний цикл - це період часу між оплатою матеріалів, товарів постачальникові і отриманням грошових коштів від покупця (клієнта).

Тривалість операційного циклу - один з найважливіших показників, що характеризують ділову активність підприємства. Величина даного показника характеризує, скільки днів необхідно підприємству для закупівлі сировини і виробництва продукції. Чим менше тривалість операційного циклу, тим ефективніше діяльність підприємства, тим вище його ділова активність. Тривалість операційного циклу є арифметичною сумою тривалості періодів оборотності дебіторської заборгованості і запасів в днях:

ТОЦ = ТОДЗ + ТОЗ ,

де ТОЦ - тривалість операційного циклу, в днях;

ТОДЗ - тривалість одного обороту дебіторської заборгованості, в днях;

ТОЗ - тривалість одного обороту запасів, в днях.

Можливий наступний розрахунок тривалості операційного циклу:

,

де З - середньорічні залишки запасів;

ДЗ - середньорічні залишки дебіторської заборгованості;

Величиною, доповнюючою показник тривалості операційного циклу, є кількість операційних циклів, що «переживаються» підприємством за певний період часу (рік, квартал, місяць). Кількість операційних циклів за період розраховується по формулі:

,

де - кількість операційних циклів за певний період;

- тривалість операційного циклу, в днях;

- тривалість аналізованого періоду, в днях.

Зупинимося тепер на показнику, який замикає всі показники оборотності короткострокових активів і пасивів. Цей показник називається тривалістю фінансового циклу.

Під фінансовим циклом прийнято розуміти період, який починається з моменту оплати постачальникам за матеріали (погашення кредиторської заборгованості) і закінчується у момент отримання грошей від покупців за відвантажену продукцію (погашення дебіторської заборгованості).

Тривалість фінансового циклу розраховується як сума періоду обороту (погашення) дебіторської заборгованості і товарно-матеріальних запасів за вирахуванням періоду обороту кредиторської заборгованості:

ТФЦ = ТОЦ - ТОКЗ ,

де ТФЦ - тривалість фінансового циклу, в днях;

ТОЦ - тривалість операційного циклу, в днях;

ТОКЗ - тривалість періоду погашення кредиторської заборгованості, в днях.

Можливий наступний розрахунок тривалості операційного циклу:

,

де КЗ - середньорічні залишки кредиторської заборгованості;

Чим вище значення фінансового циклу, тим вище потреба підприємства в грошових коштах для придбання виробничих оборотних коштів. Оптимальною вважається ситуація, коли величина даного показника рівна нулю або ж має негативне значення. Таке положення свідчить про наявність у підприємства достатньої кількості грошових коштів для фінансування своєї поточної діяльності.

Питання для самоконтролю:

За якими ознаками класифікується оборотний капітал?

Якими показниками характеризується швидкість обороту оборотного капіталу?

Як визначається тривалість операційного циклу?

К визначається тривалість фінансового циклу?

Тема 6. Аналіз фінансових результатів і рентабельності

Лекція 1

Аналіз фінансових результатів

Мета: ознайомитись з методиками аналізу прибутку та виявлення резервів зростання прибутку.

Питання:

1. Показники фінансових результатів. Мета та задачі аналізу прибутку.

2. Аналіз формування фінансових результатів.

3. Аналіз прибутку від реалізації продукції.

4. Визначення резервів зростання прибутку.

1. Показники фінансових результатів. Мета та задачі аналізу прибутку

Оскільки головною метою функціонування підприємства за сучасних умов є отримання прибутку та його можлива максимізація, то аналіз прибутку займає важливе місце не тільки у фінансовому аналізі, а й в управління підприємством у цілому.

Прибуток - це втілення у грошовій формі чистого доходу підприємства на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупними доходами та сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.

Класифікація прибутку підприємств:

1) за звітом про фінансові результати:

валовий прибуток (збиток) (ряд. 050 (055));

фінансовий результат від операційної діяльності (ряд. 100 (105));

фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (ряд. 170 (175));

фінансовий результат від звичайної діяльності (ряд. 190 (195));

чистий прибуток (збиток) (ряд. 220 (225));

2) за видами діяльності:

фінансовий результат від операційної діяльності;

фінансовий результат від фінансової діяльності;

фінансовий результат від інвестиційної діяльності;

фінансовий результат від надзвичайної діяльності;

3) за характером оподаткування:

оподатковуваний прибуток;

неоподатковуваний прибуток;

4) за впливом інфляційних процесів:

номінальний прибуток;

реальний прибуток;

5) за періодом формування:

прибуток попередніх періодів;

прибуток звітного періоду;

плановий прибуток;

6) за характером використання:

розподілений прибуток;

нерозподілений прибуток;

7) за регулярністю формування:

регулярний прибуток;

надзвичайний прибуток.

Джерелами інформації для аналізу прибутку є ф. № 2 «Звіт про фінансові результати», ф. № 4 «Звіт про власний капітал», облікові дані за рахунками доходів та витрат, статистичні дані про випуск продукції, документи, які оформлюють відвантаження продукції, дані бізнес-плану та фінансового плану підприємства, декларація про прибуток підприємства.

Головна мета аналізу прибутку - пошук шляхів його максимізації.

Основні задачі аналізу прибутку:

контроль виконання фінансового плану підприємства;

визначення впливу різних факторів на суму прибутку;

оцінка ефективності використання прибутку;

виявлення резервів зростання прибутку підприємства;

розробка системи заходів щодо реалізації виявлених резервів.

Базою для аналізу прибутку підприємства є сума фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування, зафіксована у фінансовому плані підприємства.

2. Аналіз формування фінансових результатів

Аналіз динаміки, формування прибутку, виконання плану з отримання прибутку проводиться за складовими елементами ф. № 2 «Звіт про фінансові результати» та плановими даними.

Проводиться вертикальний та горизонтальний аналіз ф. №2 (питома вага розраховується по відношенню до чистої виручки від реалізації).

Аналіз фактичних значень даних показників проводиться в порівнянні зі значеннями фінансового плану та попереднього періоду як за сумою, так ї за структурою.

При вивченні динаміки прибутку слід враховувати інфляційні процеси у економіці країни. Для цього виручку від реалізації коригують на індекс цін на продукцію підприємства в середньому по галузі, а витрати на реалізовану продукцію - на середньозважений індекс цін на різні види ресурсів.

Аналіз формування чистого прибутку підприємства проводиться за допомогою адитивної факторної моделі:

ЧП=ЧВР-СРП-АВ-ВЗ+ІОД -ІОВ+ФД-ФВ+ІД-ІВ-ПП+НД-НВ,

де ЧП - чистий прибуток (збиток);

ЧВР - чиста виручка від реалізації;

СРП - виробнича собівартість реалізованої продукції;

АВ - адміністративні витрати;

ВЗ - витрати на збут;

ІОД - інші операційні доходи;

ІОВ - інші операційні витрати;

ФД - фінансові доходи;

ФВ - фінансові витрати;

ІД - доходи від інших операцій;

ІВ - витрати від інших операцій;

ПП - податок на прибуток;

НД - надзвичайні доходи;

НВ - надзвичайні витрати.

Аналіз впливу факторів на прибуток можна провести способом абсолютних різниць.

3. Аналіз прибутку від реалізації продукції

Основну частину прибутку підприємства отримують від реалізації продукції (робіт, послуг). У процесі аналізу вивчається динаміка, виконання плану прибутку від реалізації та визначають фактори його зміни.

Прибуток від реалізації продукції являє собою різницю між чистою виручкою від реалізації та собівартістю реалізованої продукції. В залежності від способу формування витрат на виробництво реалізованої продукції виділяють дві методики аналізу прибутку від реалізації: класичну вітчизняну (на основі повної собівартості) та зарубіжну по системі «директ-кост» (на основі розподілу витрат на постійні й змінні).

1. Методика аналізу прибутку від реалізації на основі повної собівартості

На суму прибутку від реалізації (ПР) впливають наступні фактори:

обсяг реалізації продукції, робіт, послуг (VРПзаг);

собівартість окремих видів реалізованої продукції (Сi);

структура реалізованої продукції, робіт, послуг (ПВi);

ціна реалізації окремих видів продукції (Цi).

.

Аналіз можна провести способом ланцюгових підстановок або абсолютних різниць.

Таблиця 6.1 - Розрахунок впливу факторів на прибуток від реалізації за повною собівартістю

Показник	Фактори	Розрахунок
	обсяг реалізації	структура реалізації	ціна одиниці продукції	собівартість одиниці продукції
Плановий	план	план	план	план	ВР пл-ПС пл
Умовний 1	факт	план	план	план	ПР плЧК рп
Умовний 2	факт	факт	план	план	ВР ум-ПС ум
Умовний 3	факт	факт	факт	план	ВР ф-ПС ум
Фактичний	факт	факт	факт	факт	ВР ф-ПС ф

ВРпл, ВРф, ВРум - виручка від реалізації відповідно планова, фактична та умовна (перерахована на фактичний випуск та асортимент);

ПСпл, ПСф, ПСум - повна собівартість продукції відповідно планова, фактична та умовна (перерахована на фактичний випуск та асортимент);

ПРпл - прибуток від реалізації плановий;

К рп - коефіцієнт реалізованої продукції.

К рп = ВР ум / ВР пл.

Формули розрахунку впливу факторів:

Вплив обсягу реалізованої продукції:

ПР(VРП заг)=ПРум1-ПРпл=ПРплКрп-ПРпл

Вплив структури реалізованої продукції:



ПР(ПВі)=ПРум2-ПРум1=(ВРум-ПСум)-ПРплКрп

Вплив ціни реалізації:

ПР(Ці)=ПРум3-ПРум2=(ВРф-ПСум)-(ВРум-ПСум)=ВРф-ВРум

Вплив собівартості одиниці продукції:

ПР(Сі)=ПРф-ПРум3=(ВРф-ПСф)-(ВРф-ПСум)=ПСум-ПСф

Обсяг реалізації позитивно впливає на прибуток, якщо продукція не є збитковою. Структура реалізованої продукції може спричиняти на прибуток позитивний вплив, коли росте частка більш рентабельних видів продукції, та негативний - коли збільшується частка менш рентабельної продукції. Прибуток від реалізації знаходиться у прямій залежності від цін реалізації та у зворотній - від собівартості реалізованої продукції.

Дана методика аналізу прибутку від реалізації передбачає автономність зміни усіх факторів. Однак між деякими з факторів може мати місце кореляційний зв'язок. Так, собівартість продукції може знижуватися під дією зростання обсягів виробництва за рахунок зменшення питомих постійних витрат.

2.Методика факторного аналізу прибутку по системі «директ-кост»

Цей недолік нейтралізує методика аналізу прибутку на основі маржинального доходу, яка набула широкого розповсюдження за кордоном.

Дана методика заснована на теорії маржинального доходу (МД) як суми прибутку (ПР) та постійних витрат (Вп). Тоді прибуток може бути подана наступним чином:

ПР = МД - Вп.



При аналізі прибутку від реалізації одного виду продукції можна застосувати формулу, засновану на ставці маржинального доходу (Дс) у ціні за одиницю продукції (Ц):

Дс = Ц - Вз,

ПР = К Дс - Вп = К (Ц - Вз) - Вп ,

де Вз - змінні витрати на одиницю продукції;

К - кількість реалізованої продукції.

Така модель дозволяє виявити вплив чотирьох факторів: обсягу реалізації, ціни реалізації, змінних та постійних витрат.

Методика аналізу дещо ускладнюється в умовах багатономенклатурного виробництва, коли окрім перерахованих факторів необхідно враховувати і вплив структури реалізації.

Для цього необхідно ввести у модель загальний фізичний обсяг реалізованої продукції (VРПзаг) та питому вагу кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації (ПВi). Факторна модель бути мати вигляд:

.

Аналіз можна провести способом ланцюгових підстановок або абсолютних різниць.

Таблиця 6.2 - Розрахунок впливу факторів на прибуток від реалізації на основі постійних та змінних витрат

Показник	Фактори
	обсяг реалізації	структура реалізації	ціна одиниці продукції	змінні витрати	постійні витрати
Плановий	план	план	план	план	план
Умовний 1	факт	план	план	план	план
Умовний 2	факт	факт	план	план	план
Умовний 3	факт	факт	факт	план	план
Умовний 4	факт	факт	факт	факт	план
Фактичний	факт	факт	факт	факт	факт

4. Визначення резервів зростання прибутку

Резерви зростання прибутку - це кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зростання об'єму реалізації продукції, зменшення витрат на її виробництво і реалізацію, недопущення збитків і ін.

Резерви виявляються на стадії планування і в процесі виконання планів.

Виділяють три етапи виявлення резервів:

аналітичний (виявляють і кількісно оцінюють резерви),

організаційний (розробляють комплекс заходів, що забезпечують використання виявлених резервів),

функціональний (практично реалізують заходи і ведуть контроль за їх виконанням).

Сума резерву прибутку (Роп) за рахунок збільшення об'єму продукції (робіт, послуг) розраховується по формулі:

,

де Пі планова сума прибутку на одиницю і-й продукції;

РПкі кількість додатково реалізованої продукції в натуральних одиницях вимірювання.

Для виявлення і підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості може бути використаний метод порівняння. При порівняльному методі кількісного вимірювання резервів їх величина визначається шляхом порівняння досягнутого рівня витрат з їх потенційною величиною:



,

де Рсі - резерв зниження собівартості продукції за рахунок і-го виду ресурсів;

Сфі і Сni відповідно фактичний і потенційний рівні використання і-го виду виробничих ресурсів.

,

де Рс - загальна величина резерву зниження собівартості продукції.

Резерви зниження собівартості продукції будуть водночас і резервами збільшення прибутку, а отже, розрахунки резерву зростання прибутку проводять за формулою:

,

де -- резерв зростання прибутку;

-- можливе зниження витрат на 1 грн продукції;

-- реалізована продукція за звітом;

-- можливе зростання обсягу реалізації.

Питання для самоконтролю:

Які джерела інформації використовуються для аналізу прибутку?

За якими ознаками класифікуються фінансові результати?

Які завдання вирішує аналіз прибутку?

За якою методикою проводиться аналіз Звіту про фінансові результати?

Як проводиться факторний аналіз формування чистого прибутку?

Які фактори впливають на прибуток від реалізації продукції?

Як визначається маржинальний дохід?

Як проводиться факторний аналіз прибутку на основі повної собівартості?

Як визначаються резерви зростання прибутку?

Лекція 2. Аналіз рентабельності

Мета: ознайомитись з методикою аналізу показників рентабельності.

Питання:

1. Сутність та класифікація показників рентабельності.

2. Аналіз показників рентабельності продукції.

3. Аналіз показників рентабельності підприємства.

1. Сутність та класифікація показників рентабельності

Слово «рентабельність» походить з німецької «rentabel» (дохідний, прибутковий) і означає показник економічної ефективності виробництва на підприємствах у різних галузях і народному господарстві в цілому.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут.

Можна виділити дві групи показників рентабельності: рентабельність продукції та рентабельність підприємства.

До показників рентабельності продукції відносять:

1. Рентабельність реалізованої продукції - розраховується як відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції.

2. Рентабельність продажів - розраховується як відношення прибутку до виручки від реалізації продукції.

3. Рентабельність окремих виробів - розраховується як відношення прибутку від виробу до собівартості самого виробу.

До показників рентабельності підприємства відносяться:

1. Рентабельність капіталу - розраховується як відношення прибутку до середньої вартості капіталу (власного, позикового, загального).

2. Рентабельність виробництва - відношення прибутку до середньої вартості активів (необоротних, оборотних).

Варто вивчати рівень рентабельності не тільки в цілому по підприємству, а й у його структурних підрозділах, а також за видами діяльності підприємства (основна, інвестиційна, фінансова тощо).

Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках і показують частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат, або частку товарної продукції в її собівартості.

Показники рентабельності можна розраховувати і за окремими структурними підрозділами, і за видами діяльності.

Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції.

Завданнями аналізу рентабельності є:

оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);

вивчення динаміки показників;

визначення факторів зміни їхнього рівня;

пошук резервів зростання рентабельності;

розроблення заходів для використання виявлених резервів.

2. Аналіз показників рентабельності продукції

Вибір і послідовність аналізу визначається його завданням. Так, для оцінки результатів діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованої продукції для вивчення виробництва окремих видів продукції з погляду попиту на них, доцільності їх випуску -- рентабельність окремих виробів і фактори її зміни.

До показників реалізованої продукції відносяться:

- рентабельність продукції - відношення прибутку від реалізації продукції до операційних витрат на випуск реалізованої продукції;

- валова рентабельність продукції - відношення валового прибутку до виробничої собівартості реалізованої продукції.

Рентабельність реалізованої продукції доцільно аналізувати, ураховуючи вплив таких факторів:

зміна структури та асортименту продукції;

зміна собівартості продукції;

зміна відпускних цін на продукцію.

Для розрахунку впливу факторів на рентабельність реалізованої продукції використаємо дані табл. 6.3.

Таблиця 6.3 - Аналіз рентабельності реалізованої продукції

Показники рентабельності реалізованої продукції	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн	Валовий прибуток, тис. грн	Рівень рентабельності, %
1. За планом	652	208	31,90
2. За планом і фактичним обсягом та структурою продукції	680	216	31,76
3. Фактично за планових цін на матеріали і продукцію	681	216	31,72
4. За звітом	683	216	31,62

З таблиці бачимо, що фактичний рівень рентабельності проти планового знизився на 0,28 (31,62 - 31,90) відсотка. Розрахунки факторів показали таке:

за рахунок зміни структури рівень рентабельності знизився на (- 0,14) пункту:

31,76 - 31,90 = - 0,14;

за рахунок збільшення рівня витрат (собівартості продукції) рентабельність також знизилась на (- 0,04) пункту:

31,72 - 31,76 = - 0,04;

за рахунок зміни ціни рентабельність знизилась на (- 0,09) пункту:

31,62 - 31,72 = - 0,10.

Усього рентабельність знизилась на:

- 0,14 + (- 0,04) + (- 0,10) = - 0,28 відсоткових пунктів.

До показників рентабельності продажу відносяться:

- звичайна рентабельність продажу (реалізації) - співвідношення прибутку від реалізації продукції з виручкою від реалізації.

- валова рентабельність продажу (реалізації) - співвідношення валового прибутку з виручкою від реалізації.

- чиста рентабельність продажу (реалізації) - співвідношення чистого прибутку з виручкою від реалізації.

Важливе значення для підприємства має вивчення рентабельності продажів через відношення валового прибутку до виручки від реалізації.

Для розрахунку впливу факторів на валову рентабельність продажу використаємо дані табл. 6.4.

Таблиця 6.4 - Аналіз валової рентабельності продажу

Показники валової рентабельності продажу	Виручка від реалізації, тис. грн	Валовий прибуток, тис. грн	Рівень рентабельності, %
1. За планом	860	208	24,19
2. За планом і фактичним обсягом та структурою продукції	896	216	24,12
3. Фактично за планових цін на матеріали і продукцію	897	216	24,08
4. За звітом	899	216	24,03

З таблиці бачимо, що фактичний рівень рентабельності проти планового знизився на 0,16 (24,03 - 24,19) відсотка. Розрахунки факторів показали таке:

за рахунок зміни структури рівень рентабельності знизився на (- 0,07) пункту:

24,12 - 24,19 = - 0,07;

за рахунок збільшення рівня витрат (собівартості продукції) рентабельність також знизилась на (- 0,04) пункту:

24,08 - 24,12 = - 0,04;

за рахунок зміни ціни рентабельність знизилась на (- 0,09) пункту:

24,03 - 24,08 = - 0,05.

Усього рентабельність знизилась на:

- 0,07 + (- 0,04) + (- 0,05) = - 0,16 відсоткових пунктів.

Рентабельність окремих видів продукції визначається за формулою

,

де Rі -- рентабельність і-го виду продукції, %;

Ці, Сі -- відповідно ціна і собівартість і-го виду продукції.

Визначення впливу факторів першого порядку проводиться методом ланцюгових підстановок або методом абсолютних різниць. Приклад аналізу факторів зміни рентабельності одиниці виробу наведено в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3 - АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ОДИНИЦІ ВИРОБУ

Найменування виробів (шифр виробів)	Ціна, грн	Собівартість, грн.	Рівень рентабельності	Відхилення від плану
	за планом	за звітом	за планом	за звітом	за планом [(гр.2 / гр.4) - - 1] 100	за фактичної ціни та планової собівартості [(гр.3 / гр.4) - 1] 100	за звітом [(гр.3 / гр.5) - - 1] 100	усього (гр.8 - гр.6)	у т. ч. за рахунок
									ціни (гр.7 - гр.6)	собівартості (гр.8 - гр.7)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
А	200	250	170	210	17,64	47,05	19,04	+1,4	+29,41	-28,01
Б	325	363	290	315	12,06	25,17	15,23	+3,17	+13,11	-9,94
В	360	355	330	318	9,09	7,57	11,63	+2,54	-2,33	+4,06
Г	518	525	480	495	7,91	9,37	6,06	-1,85	+1,46	-3,31

Дані таблиці свідчать, що планові показники рентабельності щодо виробів А, Б і В перевиконано, щодо виробу Г рентабельність знизилась (гр. 9). Щодо виробів А і Б перевиконання досягнуто за рахунок ціни, а щодо виробу В -- за рахунок зниження собівартості. Щодо виробу Г, то за рахунок ціни рентабельність підвищилась, але збільшення собівартості вплинуло негативно на рентабельність і перекрило позитивний вплив ціни. Такий всебічний розгляд впливу факторів на зміну рентабельності дає можливість планувати оптимальне виробництво різної продукції, його витратний механізм, пов'язуючи це з прибутком, кон'юнктурою ринку.

У багатономенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групувань. Насамперед усі вироби групують за ознакою «рентабельна чи нерентабельна продукція». При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції, розраховують питому вагу (у відсотках до загальної кількості виробів), а також їх питому вагу в обсязі реалізованої продукції. Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби.

Дуже важливо здійснити групування вироблюваної продукції за рівнем рентабельності:

вироби з низькою рентабельністю;

вироби із середньою або нормальною рентабельністю (близькою до середньої рентабельності по галузі);

вироби високорентабельні.

При цьому необхідно дати оцінку питомої ваги кожної групи в загальному обсязі реалізації.

Далі здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напряму зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких

рентабельність помітно зросла;

рентабельність суттєво не змінилася;

рентабельність знизилася.

Групування виробів за зазначеними та, можливо, за іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва.

3. Аналіз показників рентабельності підприємства

До показників рентабельності капіталу відносяться:

- загальна рентабельність діяльності підприємства - відношення прибутку до оподаткування до середньої суми загального капіталу підприємства (всіх його активів);

- рентабельність операційної діяльності - співвідношення між прибутком від операційної діяльності і середньою сумою загального капіталу;

- чиста рентабельність діяльності підприємства - співвідношення чистого прибутку і середньої суми загального капіталу;

- рентабельність власного капіталу - відношення прибутку до оподаткування до середньої суми власного капіталу;

- чиста рентабельність власного капіталу - відношення чистого прибутку до середньої суми власного капіталу;

- економічна рентабельність - відношення прибутку від реалізації до середньої суми загального капіталу (активів).

Широке розповсюдження в аналітичній практиці отримали різні факторні моделі рентабельності.

1. Факторна модель економічної рентабельності (трансформації):

,

де Rек - економічна рентабельність;

ПР - прибуток від реалізації;

К - середня вартість капіталу підприємства;

ВР - виручка від реалізації продукції;

Rпр - рентабельність продажу;

Коб - коефіцієнт оборотності капіталу.

2. Модель рентабельності активів (перша модель Du Pont) (Rа):

,

де Rа - рентабельність активів;

ЧП - чистий прибуток;

Асер - середня вартість активів;

Rчпр - чиста рентабельність продажу.

3. Модель рентабельності власного капіталу (друга модель Du Pont) (Rвк):

,

де Кфз - коефіцієнт фінансової залежності.

Факторний аналіз за даними моделями можна провести способом ланцюгових підстановок або абсолютних різниць.

До показників рентабельності виробництва відносяться:

- загальна рентабельність - відношення прибутку від реалізації продукції (валового) до середньої суми основних фондів та оборотних коштів;

- рентабельність виробничих ресурсів (фондів) - відношення прибутку до оподаткування до середньої вартості основних виробничих засобів та матеріальних оборотних засобів;

- рентабельність виробництва - відношення прибутку від реалізації (валового) до вартості основних фондів і матеріальних оборотних засобів.

До того ж можуть розраховуватись показники рентабельності оборотного капіталу, власного оборотного капіталу, перманентного капіталу, основних засобів.

Кожному підприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Основним показником рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до авансованого у виробництво капіталу (суми основних засобів та оборотних активів). В економічній літературі її часто називають загальною рентабельністю:

,

де -- загальна рентабельність;

-- прибуток від реалізації продукції (валовий);

-- середня сума авансованих у виробництво активів (основних фондів та оборотного капіталу).

Прибуток від реалізації залежить від обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), її структури, собівартості, рівня цін, а також від фінансових результатів інших видів діяльності.

Сума авансованих у виробництво активів (сума основного й оборотного капіталу) залежить від обсягу реалізації і швидкості обороту капіталу, який визначається відношенням суми обороту до середньорічної суми основного й оборотного капіталу. Що швидше обертається капітал на підприємстві, то менше його потрібно для забезпечення випуску планового обсягу продукції. І навпаки, уповільнення оборотності капіталу потребує додаткового залучення засобів для забезпечення того самого обсягу виробництва, реалізації і збуту.

Факторна модель загальної рентабельності (Rзаг):



,

де П(в) - прибуток від реалізації продукції (валовий);

ОФ - середня вартість основних фондів;

ОбЗ - середня вартість оборотних засобів;

РП - обсяг реалізованої продукції;

Rпр - рентабельність продажу;

Фв - фондовіддача основних фондів;

Коб - коефіцієнт оборотності оборотних засобів.

Факторна модель рентабельності виробництва (Rвир):

,

де П(в) - прибуток від реалізації продукції (валовий);

ОФ - середня вартість основних фондів;

МОбЗ - середня вартість матеріальних оборотних засобів;

РП - обсяг реалізованої продукції;

Rпр - рентабельність продажу;

Фв - фондовіддача основних фондів;

КобМ - коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних засобів;

Фм - фондомісткість реалізованої продукції;

Кзакр - коефіцієнт закріплення матеріальних оборотних засобів.

На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори (табл. 6.5):

зміна частки прибутку на 1 грн реалізованої продукції;

зміна фондомісткості продукції;

зміна оборотності оборотних коштів.

Таблиця 6.5 - Аналіз рентабельності виробництва

Показник	За планом	За звітом	Відхилення
1. Валовий прибуток, тис. грн	40	170	+ 130
2. Реалізація продукції (без ПДВ)	600	840	+ 240
3. Середньорічна вартість основних фондів	500	2570	+ 2070
4. Середньорічні залишки матеріальних оборотних коштів	400	450	+ 50
5. Середньорічна вартість виробничих фондів (ряд. 3 + ряд. 4)	900	3020	+ 2120
6. Прибуток на 1 грн реалізованої продукції (ряд. 1 / ряд. 2), коп.	6,67	20,24	+ 13,57
7. Коефіцієнт фондомісткості продукції (ряд. 3 / ряд. 2), коп.	83,33	305,95	+ 222,62
8. Коефіцієнт закріплення матеріальних оборотних коштів (ряд. 4 / ряд. 2)	66,67	53,57	- 13,10
9. Рівень рентабельності виробництва (ряд. 1 / ряд. 5*100), %	4,44	5,63	+ 1,19

За даними таблиці, рівень рентабельності за звітний період збільшився на 1,19 відсоткового пункту (5,63 - 4,44).

Вплив факторів на зміну рентабельності розраховується методом ланцюгових підстановок:

1. Вплив зміни частки прибутку на 1 грн реалізованої продукції:

,

тобто вплив цього фактора становить 13,49 - 4,44 = + 9,05.

Отже, за рахунок збільшення частки прибутку на 1 грн реалізованої продукції рівень рентабельності збільшився на 9,05 відсоткового пункту.

2. Вплив зміни фондомісткості основних виробничих фондів:

.

Порівнюємо з попереднім результатом:

5,43 - 13,49 = - 8,06.

Отже, за рахунок збільшення фондомісткості виробництва рівень рентабельності зменшився на 8,06 відсоткового пункту.

3. Вплив зміни коефіцієнта закріплення матеріальних оборотних коштів, тобто зміни тривалості обороту оборотних коштів:

5,63 - 5,43 = + 0,20.

Бачимо, що за рахунок зменшення тривалості обороту оборотних коштів рівень рентабельності збільшився на 0,20 відсоткового пункту.

Отож, загальний вплив факторів: 1,19 % п. (9,03 - 8,06 + 0,20 = 1,19).

Питання для самоконтролю:

Які завдання вирішує аналіз рентабельності продукції?

Які показники характеризують рентабельність реалізованої продукції?

Які показники характеризують рентабельність продажу?

Які показники характеризують рентабельність окремих видів продукції?

Які фактори впливають на рентабельність продукції?

Які показники відносяться до рентабельності капіталу?

Які показники відносяться до рентабельності виробництва?

Які фактори впливають на рентабельність виробництва?

Які фактори впливають на рентабельність активів?

Які фактори впливають на рентабельність власного капіталу?

Тема 7. Аналіз доходів і витрат підприємства

Мета: ознайомитись з методикою аналізу доходів та витрат підприємства.

Питання:

1. Об'єкти, завдання та інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат.

2. Аналіз витрат на одну гривну товарної продукції.

3. Аналіз прямих матеріальних витрат.

4. Аналіз прямих витрат на оплату праці.

1. Об'єкти, завдання та інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат

Головними завданнями аналізу доходів підприємства є:

систематичний контроль за виконанням планів одержання прибутку;

виявлення факторів формування показників прибутку та розрахунки їхнього впливу;

вивчення напрямків і тенденцій розподілу прибутку;

виявлення резервів збільшення прибутку;

розроблення заходів для використання виявлених резервів.

Джерелами аналітичної інформації є плани економічного та соціального розвитку, фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат), бізнес-план форми бухгалтерської звітності № 1 «Баланс підприємства», № 2 «Звіт про фінансові результати», декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.

Аналіз витрат має такі завдання:

перевірка обґрунтованості прийнятих управлінських рішень щодо собівартості;

об'єктивна оцінка виконання прийнятих рішень, під час якої виявляються відхилення фактичних витрат від планових;

з'ясування чинників цих відхилень;

підрахунок резервів дальшого зниження собівартості продукції;

розроблення заходів із мобілізації внутрішньовиробничих резервів та використання їх у виробництві.

Для проведення аналізу використовуються такі джерела інформації: планова собівартість продукції; аналітичні розрахунки, норми й нормативи споживання ресурсів; звітна інформація, зокрема «Звіт про фінансові результати» ф. 2, «Звіт з праці» ф. 1-ПВ і ф. 3-ПВ, дані оперативного обліку (первинні документи, зведення, реєстри відпуску матеріалів на виробництво, табелі про нарахування заробітної плати, норми витрат матеріалів, відхилення від норм; матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, технологічної документації, паспортні дані).

2. Аналіз витрат на одну гривну товарної продукції

Використання цього показника зумовлене: по-перше, тим, що він усуває неоднакові підходи до старої та нової продукції й уможливлює встановлення єдиного завдання для зниження собівартості, яке охоплює як порівнянну, так і непорівнянну продукцію; по-друге, він забезпечує зв'язок собівартості з плановим прибутком, утворюючи з ним органічну єдність; по-третє, він дає змогу простежити динаміку зниження собівартості за кілька років.

Витрати на одну гривню продукції визначаються як відношення планових чи фактичних витрат на виготовлення продукції до її вартості в оптових цінах підприємства.

Для аналізу облікові дані систематизують у таблиці 7.1.

Наведені в таблиці 3.3 дані показують, що на підприємстві - об'єкті аналізу собівартість продукції проти плану зросла на 362 тис. грн. (7145 - 6783), або на 5,34 %. Витрати на 1 грн продукції зросли на 3,31 коп. (84,06 - 80,75), або на 4,10 % [(84,06 - 80,75) 100] : 80,75. Темпи зростання витрат значно випереджали темпи зростання обсягу продукції (5,34 % проти 1,19 %). Це свідчить про великі непродуктивні витрати.

На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі чинники:

а) зміна структури асортименту виготовленої продукції;

б) зміна рівня витрат (норм витрат) у собівартості окремих її видів;

в) зміна оптових цін на спожиті матеріали, паливо, зміна транспортних тарифів;

г) зміна цін на продукцію.



Таблиця 7.1 - Витрати на 1 грн продукції

№	Показники	План	Фактичний випуск продукції	Факт
			планові норми і планові ціни	в планових цінах	чинні ціни на матеріали і планові на продукцію
1	Обсяг продукції в порівнянних оптових цінах, тис. грн	8400	8470	8470	8470	8500
2	Собівартість продукції, тис. грн	6783	6864	6958	7145	7145
3	Витрати на 1 грн продукції (ряд. 2 : ряд. 1), коп.	80,75	81,04	82,15	84,36	84,06

Промислові підприємства випускають вироби з різним рівнем рентабельності. Підвищення питомої ваги виробів з нижчим (ніж у середньому на підприємстві) рівнем рентабельності призводить до підвищення витрат на гривню товарної продукції, і навпаки. Щоб визначити розмір впливу зміни структури асортименту випущеної продукції, необхідно від планових витрат на гривню продукції за фактичної структури асортименту відняти витрати за планом. На підприємстві вплив цього чинника становить 0,29 коп. (81,04 - 80,75), тобто підвищення питомої ваги менш рентабельних виробів призвело до збільшення витрат на гривню товарної продукції на 0,29 копійки.

Для виявлення впливу зміни норм витрат матеріалів на кожний виріб необхідно з витрат на 1 грн продукції, що їх розраховано за фактичними витратами і плановими цінами, відрахувати планові витрати на фактичний випуск і асортимент продукції. Наше підприємство під впливом цього фактора збільшило витрати на кожну гривню продукції на 1,11 коп. (82,15 - 81,04).

Вплив зміни оптових цін на матеріали і тарифів на вантажні перевезення визначається як різниця між фактичними витратами на гривню продукції за цінами, що реально існують у звітному році, і тими, що їх було закладено в план. За рахунок зміни оптових цін на спожиті матеріальні цінності і тарифів на вантажні перевезення підприємство допустило зростання витрат на 2,25 коп. (84,36 - 82,15).