Також виявилось, що половина експонентів не беруть участі у всіх галузевих виставках (Рис.3.2). Причин кілька: не завжди раніше досягались поставлені цілі; у бюджеті компанії не плануються витрати на участь у таких виставках; виставки сприймаються керівництвом як неефективний інструмент діяльності тощо.

Размещено на http://www.allbest.ru/

10

Рис. 3.2. Регулярність участі у виставках українських компаній

Показовим є співвідношення відповідей на питання стосовно основних цілей участі компаній у виставках та ярмарках (Рис.3.3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

10

Рис. 3.3. Основні цілі участі українських експонентів у виставках

Як бачимо, серед цілей участі у виставках домінує збут, реалізація продукції, що свідчить про недостатнє розуміння та використання українськими компаніями всього арсеналу функцій виставкових заходів. Підкреслимо, що результативність їх не завжди проявляється миттєво, а тому сприймати це як марнування часу і витрату коштів не слід. Отримана комерційна інформація, спостереження, дані про конкурентів та відвідувачів за умови їх поглибленого аналізу у післявиставковий період обов'язково позитивно позначаться в подальшому на результатах маркетингової діяльності компанії.

Більше половини опитаних експонентів (60%) готуються до чергових виставок та ярмарків від 2 до 4 тижнів, хоча у світовій практиці підготовка до участі у міжнародній виставці займає від 6 до 12 місяців. Добираються певні критерії, за якими фірма братиме участь у виставці, розробляється попередній план проведення заходів, формується відповідний бюджет тощо. За місяць до початку виставки проводиться перевірка виставкового обладнання, всієї документації, страхування експозиції, остаточна підготовка персоналу тощо. Приклади всесвітньовідомих та найбільш конкурентноспроможних компаній світу підтверджують, що їхні успіхи багато в чому залежать від прогресивної корпоративної культури і орієнтації керівництва на застосування нових маркетингових технологій, а також відкритості до експериментів та чи буде цей товар купуватися знову, залежатиме від задоволеності експонента.

З іншого боку, виставки та ярмарки, як вже зазначалося, є маркетинговим інструментом, правильне використання якого формує ринковий успіх компанії - експонента. Тому вирішальним, на наш погляд, залишається питання про досяжність українськими експонентами головних цілей участі у виставкових заходах. Опитування дало наступні відповіді (Рис.3.4):

Размещено на http://www.allbest.ru/

10

Рис. 3.4. Досяжність українськими експонентами головних цілей участі у виставках

Зрозуміло, що досягнення мети може залежати як від самого експонента, так і від фірми - організатора. А тому експоненти були опитані щодо рівня їх задоволеності організацією виставкових та ярмаркових заходів. Резюме наступне: 65% експонентів задоволені діяльністю компаній-організаторів; інформацію про проведення чергової виставки 80% експонентів отримують своєчасно; 60% експонентів мають улюблену компанію-організатора. Таким чином, суттєвих зауважень на адресу організаторів виставок експоненти не висловили. Але серед побажань щодо поліпшення діяльності компаній-організаторів виставок експоненти назвали такі: необхідність більш інформативної та активнішої реклами чергової виставки; доцільність проведення тренінгів експонентів перед відкриттям виставок та ярмарків; необхідність підвищення зацікавленості у виставкових та ярмаркових заходах серед цільових сегментів експонентів [45, c. 16-17].

На думку спеціалістів, середньостатистична виставка у Києві вважається успішною, якщо її відвідало не менше 50 тис. чол. Однак такий критерій не завжди застосовується: успіх спеціалізованої виставки (а їх тепер абсолютна більшість) не завжди визначається кількістю відвідувачів. До того ж останнім часом з'явились закриті виставки, які неможливо відвідати без іменного запрошення.

Державне регулювання виставково-ярмаркової діяльності в Україні

З метою здійснення державної політики у сфері виставкової діяльності відповідно до Указу Президента України 27.03.2000р. створена Рада з питань виставкової діяльності в Україні (далі - Рада).

Очолює Раду Віце Прем'єр-міністр України за посадою. Вона складається з 15 осіб. До складу Ради за посадою входять:

Міністр у справах освіти та науки, Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністр закордонних справ, Міністр фінансів, голова Державної митної служби, президент Національної академії наук (за згодою), президент Торгово-промислової палати України (за згодою), голова Київської міської державної адміністрації, генеральний директор Національного виставкового центру України, а також представники інших заінтересованих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій.

Персональний склад Ради затверджується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Ради є:

- розроблення концепції та державної програми розвитку виставкової діяльності в Україні, пропозиції щодо вдосконалення законодавства України з питань провадження виставкової діяльності;

- підвищення рівня виставкової діяльності, посилення її впливу на науково-технічне оновлення вітчизняного виробництва;

- запровадження міжнародного досвіду в організації виставок, сприяння інтеграції виставкових організацій України у міжнародний виставковий рух;

- визначення державних пріоритетів у сфері виставкової діяльності та засобів щодо їх реалізації;

- координація роботи органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності у сфері виставкової діяльності;

- розроблення та координація планів реалізації виставкових заходів в Україні.

Для виконання своїх завдань Рада:

розробляє і подає Кабінету Міністрів України узгоджені пропозиції, що стосуються виставково-ярмаркової діяльності;

приймає рішення з питань організації національних виставок України за кордоном та національних експозицій України на всесвітніх і міжнародних виставках за кордоном;

розглядає пропозиції про виділення коштів з державного бюджету для підтримки учасників виставок, що є бюджетними установами;

визначає організаторів та суборганізаторів виставково-експозиційних і ярмаркових заходів, затверджує склад організаційних комітетів.

Рішення Ради, прийняті в межах її компетенції, є обов'язковим для_: органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.

Рада проводить свої засідання не менш ніж два рази на рік. Організаційне, фінансове та матеріальне-технічне забезпечення діяльності Ради здійснює Національний виставковий центр України [4, c.6-7].

Рада керівників виставкових фірм - це незалежна громадська організація, що об'єднує представників Національного виставкового центру, інших виставкових центрів, виставкових фірм. Рада керівників виставкових фірм діє згідно з Положенням про Раду керівників виставкових фірм.

Рада керівників виставкових фірм розглядає поточні питання виставкової діяльності в Україні, узгоджує виставкові плани, систематизує та оприлюднює статистичні дані щодо виставкових заходів, надає консультації суб'єктам виставкової діяльності, розробляє та подає до Ради з питань виставкової діяльності в Україні пропозиції щодо статусу виставкових заходів та з інших питань виставкової діяльності.

Національний виставковий центр (НВЦ) являє собою підприємство, що є господарським комплексом загальнонаціонального значення, яке проводить виставки в Україні. В своїй діяльності НВЦ керується Положенням про Національний виставковий центр, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 р. N 1588.

Торгова-промислова палата України є координуючим органом з проведення виставок за кордоном та виставочних заходів в Україні, що проводяться регіональними ТПП. Торгова-промислова палата України в своїй діяльності керується чинним законодавством України .

Рада затверджує Єдиний план виставкових заходів в Україні, що складається з національного та міжнародного розділів.

Національний виставковий центр систематизує та аналізує пропозиції та наміри суб'єктів виставкової діяльності в Україні, в тому числі регіональних виставкових центрів, і готує проект національного розділу Єдиного плану виставкових заходів в Україні.

Торгова-промислова палата України та Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі систематизують та аналізують запрошення, заявки, протоколи про наміри щодо виставкової діяльності за кордоном, вивчають умови участі українських підприємств у виставках і ярмарках за кордоном та формування національних експозицій на всесвітніх та міжнародних виставках і ярмарках, а також можливі джерела фінансування, і готують проект міжнародного розділу Єдиного плану виставкових заходів в Україні.

Затверджений Радою Єдиний план виставкових заходів Національний виставковий центр розсилає суб'єктам виставкової діяльності, органам державної влади і управління, публікує в засобах масової інформації, видає у вигляді каталогу "Виставки України".

Внесення виставковими центрами та виставковими фірмами своїх виставкових планів до Єдиного плану виставкових заходів є добровільним, за винятком виставкових заходів, що проводяться на бюджетній чи змішаній основі. Державна підтримка, різні види матеріального та морального заохочення з боку держави можуть бути надані лише виставкам та ярмаркам, що включені в Єдиний план виставкових заходів.

Міністерства та відомства повинні сприяти розвиткові виставково-ярмаркової справи в Україні шляхом заохочення підприємств до участі у відповідних за тематикою виставках та ярмарках, особливо тих, яким надається державна підтримка. Галузеві міністерства та державні комітети подають до Ради пропозиції по державній підтримці та присвоєнню найкращім галузевим виставкам та ярмаркам статусу національних.

Місцеві державні адміністрації повинні сприяти розвиткові виставково-ярмаркової справи в Україні шляхом підтримки регіональних виставкових центрів, розвитку місцевої інфраструктури. Кабінет міністрів Республіки Крим, обласні державні адміністрації, міські державні адміністрації м. Києва та Севастополя подають до Ради пропозиції по державній підтримці та присвоєнню найкращим виставкам та ярмаркам, що проводяться у відповідних регіонах, статусу регіональних, а також про присвоєння статусу регіональних виставковим центрам.

У 1997 році була створена міжнародна громадська організація “Виставкова федерація України” (ВФУ), що об'єднує на добровільних засадах та спільності інтересів громадян України, іноземних громадян та їх об'єднань для реалізації мети та завдань Федерації.

Метою діяльності Федерації є об'єднання зусиль її членів для сприяння розвитку виставкової діяльності в Україні, а також для захисту їх законних прав і задоволення соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів. Основними завданнями Федерації є:

підтримка діяльності виставкових фірм, організацій в умовах ринкової економіки;

сприяння створенню організаційних та економічних можливостей для розвитку виставкової діяльності в Україні;

сприяння і участь у підготовці та проведенні виставкових проектів;

участь у розвитку міжнародної виставкової діяльності;

сприяння розвитку виставкових комплексів та випуску виставкового обладнання.

Об'єднуючи в собі результати особистого та колективного досвіду, професійних знань, творчих пошуків, ВФУ дає змогу сформувати найбільш узагальнені проблеми, узгодити зусилля та розробити конкретні дієві механізми для їх подальшого вирішення. Важливим етапом у розвитку Федерації став її 3-й З'їзд. Він дозволив розробити Програму діяльності ВФУ на найближчі 2 роки з урахуванням аналізу сучасних тенденцій в світовому виставковому русі. Це стало можливим завдяки вступу ВФУ до найавторитетнішої міжнародної виставкової організації - Спілки міжнародних ярмарків (UFI), що висунуло перед національними виставковими фірмами питання розвитку міжнародного співробітництва у сфері виставкових послуг на перше місце.

Українські компанії на міжнародній арені

У 1998 році Україна приймала участь у Всесвітній виставці у Лісабоні (Португалія).

На 1999 рік була передбачена участь українських товаровиробників у 54 виставкових заходах за кордоном у 19 країнах світу, а саме:

в Німеччині у 15 виставках,

в Росії - у 8,

в Польщі, Італії, Франції - у 4,

в Чехії, Китаї, ОАЕ - у 2,

у Великій Британії, Білорусі, СЩА, Узбекистані, Ізраїлі, Болгарії, Туреччині, Ірані, Японії, Індії, Сингапурі - у 1 виставці.

У 2000 році Україна брала участь у Всесвітній виставці “EXPO-2000” у Ганновері (Німеччина) [25, c.37].

У 2001 році українських товаровиробники приймали участь у міжнародних виставках “Ганновер Мессе”, “Цебіт”, “Лігна” у Німеччині, першій національній багатогалузевій виставці “Україна представляє 2001-й” у Словаччині, у міжнародній виставці озброєння в ОАЕ “Айдекс-2001” та Паризькому авіасалоні “Ля Бурже” [27].

На думку спеціалістів, значення участі в іноземних виставках важко переоцінити. Підвищення зовнішнього товарообігу України у 1999 році до 47 млрд.грн. та досягнення позитивного торгового сальда - $800млн. - досягнуті завдяки прямим контактам вітчизняних виробників на міжнародних торгівельних форумах.

Причинами низької активності вітчизняних виробників на міжнародній виставковій арені пояснюється експертами відсутністю грошей. Хоча участь у виставках, як і будь-яка інша маркетингова акція, є інвестицією у майбутнє зростання продажу.

Деякі виставкові фірми надають українським компаніям пільги, які викликають нарікання західних учасників міжнародних акцій. При цьому самі західні виставкові фірми розуміють, що таким чином вони значно доповнюють власні промислові форуми представниками молодих та дуже перспективних ринків, що вигідно, передусім, їх відвідувачам. Таким чином, пільги для українських учасників є не благодійністю, а досить грамотною стратегією. Зрозуміло, що західного підприємця хвилюють не стільки українські мотори, зерно та прокат, скільки специфічні умови виробництва. В той же час, крім ринку економічно розвинутих країн, експерти радять українським виробникам частіше звертати увагу на регіони, які раніше називались “третім світом”.

3.2 Пропозиції щодо вирішення основних проблем та покращення стану виставкової діяльності України

Сьогодні в усьому світі йдуть потужні інтеграційні процеси. Об'єктивно, Україна опинилась в їх центрі. І завдяки своєму вибору напрямку на незалежність, свободу, демократичні трансформації суспільства, і в наслідок існування значних природних ресурсів, невичерпного духовного, інтелектуального потенціалу нації. Історичний досвід разом із сучасною практикою свідчать про те, що однією з найбільш прийнятних форм для демонстрації цих переваг, для їх найбільш ефективного використання є виставково-ярмаркові заходи. На мій погляд, саме в цьому полягає відповідь на питання “Чому виставкова діяльність в Україні є однією з рентабельних, привабливих і перспективних галузей?”. І наша задача полягає в тому, щоб сприяти розвитку цієї діяльності.

Про що ж свідчать наведені у попередньому розділі цифри? Насамперед про те, що виставковий бізнес зайняв своє помітне місце в економічному просторі України. Також можна відзначити чималий інтерес до виставок та ярмарків з боку відвідувачів, що характеризує високу професійну культуру організаторів, забудовників стендів, інших учасників вже сформованого виставкового ринку. Не менш важливим висновком є відчутний попит на виставкові послуги серед експонентів, які, так би мовити, “голосують своїм гаманцем” і тому їх ставлення до виставки чи ярмарку, як до ринкових інструментів і показове, і об'єктивне. Хоча цей показник і може, і повинен бути значно вищим.

Виставкова діяльність в Україні в теперішній час знаходиться на підйомі. Це підтверджується як кількістю проведених виставкових заходів, так і їх якістю. Розширюється географія виставок, поряд з обласними центрами, виставки дійшли до багатьох міст нашої країни. Все це не може не радувати.

Проте, має місце цілий ряд негативних явищ, які значно знижують віддачу від проведених виставок, відштовхують багатьох потенційних учасників, заважають подальшому розвитку виставкової справи в Україні. Це негативно впливає на розвиток економіки, адже краще за виставки ніщо так не сприяє встановленню довгострокових економічних зв'язків не тільки між різними країнами, а й між регіонами України. Що мається на увазі?

Виставкові площі

Головною проблемою виставкової галузі в Україні вважається нестача обладнаних площ для проведення великих виставкових заходів. Наприклад, в столиці України все ще нема Національного Експозиційного центру з великою покритою площею та необхідною інфраструктурою. Перспективу створення подібного комплексу пов'язують з недержавними інвестиціями, хоч приватний сектор ще не “виріс” до будівельних проектів такого рівня. За прогнозами експертів, вкладення в нього гроші окупились би протягом 2-3 років. А поки що найбільший в Україні павільйон, площею 6000 кв.м. - у ЗАТ “Експодонбас” (Донецьк).

Виставкові центри Києва [29, c.11]:

НВЦ - 9 павільйонів загальною площею 18,5 тис.кв.м.

Палац спорту - 8 тис.кв.м., відкрита площа - 500-700 кв.м.

Український Дім - 5 залів загальною площею 2,5 тис.кв.м.

Павільйон ACCO International - 2,5 тис. кв.м.

Торговопромислова палата України - 2 тис.кв.м.

Виставковий центр “Зовнішекспобізнес” - 2 тис.кв.м.

Ні в яке порівняння не йдуть українські центри експобізнесу з виставковими містами Західної Європи, Азії та Америки, Де щорічно проводяться сотні крупно-масштабних заходів. Наприклад, площа експозицій лише однієї виставки EXPO-2000, що пройшла у Ганновері (Німеччина), наближується до 479 тис. кв.м., що у сотні разів більше за український найбільший експоцентр. А якщо взяти загальну кількість всіх виставкових площ Німеччини, то вона складає 1млн.700 тис. кв. м. Один кв. метр коштує 200-300 доларів, і це вже 1 мільярд доларів доходу тільки від виставкових послуг. А скільки отримає держава? Це величезні суми. А в Україні усі виставкові площі, а це здебільшого - непристосовані приміщення, становлять лише 3-4% від того, що має Німеччина [27].

Проблема нестачі виставкових площ зараз вирішується, принаймні, у Києві: столична держадміністрація розробляє проект створення виставкового комплексу площею не менше 10 тис.кв.м., з перспективою росту до 30 тис.кв.м., щоб ми могли там розвертатись з тими виставками, що у нас є та запрошувати, не нахиляючи голови, іноземців, щоб вони відчували, що знаходяться в європейській державі, що має експоцентри світового гатунку. Ми сьогодні можемо бути цікавими світу, тому що світ нас мало знає, але до нового він ставиться завжди з зацікавленістю. І цю зацікавленість ми повинні використати для подальшого економічного розвитку та зростання могутності нашої держави.

Механізм фінансової підтримки

Надання фінансової допомоги українським підприємствам для їх участі в міжнародних виставках та ярмарках повинно здійснюватись із врахуванням важливості виставкового заходу для розвитку вітчизняної економіки, перспектив просування українських товарів на зарубіжні ринки; створення позитивного міжнародного іміджу України.

Як відомо, у Державному бюджеті на 2001 рік (по коду функціональної класифікації 030300 “Міжнародні культурні, наукові та інформаційні зв'язки”) передбачене 8 млн.грн. для забезпечення участі України у міжнародних виставкових заходах, з яких 1 млн. грн. Виділено Державному управлінню справами, а 7 млн.грн. - Мінекономіки.

Згідно з відповідними розпорядженнями Кабінету Міністрів України Мінекономіки з цих коштів профінансовано участь українських товаровиробників у міжнародних виставках “Ганновер Мессе”, “Цебіт”, “Лігна” у Німеччині, першої національної багатогалузевої виставки “Україна представляє 2001-й” у Словаччині. Урядом було прийняте рішення щодо часткового фінансування витрат, пов'язаних з участю України у міжнародній виставці озброєння в ОАЕ “Айдекс-2001” та Паризькому авіасалоні “Ля Бурже”.

Слід підкреслити, що при розгляді кошторисів на фінансування витрат, пов'язаних з участю України у міжнародних виставкових заходах, Міністерство суворо дотримується вимог Закону України (від 22.02.2000 №1490-ІІІ) “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти”, яким передбачається обов'язкове, конкурсне (тендерне) визначення генерального розпорядника робіт, пов'язаних з облаштуванням національних стендів України.

Як свідчить досвід, проведення державної політики щодо заохочення українських підприємств і фірм до участі у престижних міжнародних виставках сприяє нарощуванню експорту, підвищенню науково-технічного рівня національних розробок, налагодженню нових ділових зв'язків з іноземними партнерами, знайомить світову спільноту з вітчизняними досягненнями.

Зокрема, під час проведення виставки “ЦеБІТ” у Ганновері фахівцями Національної академії наук досягнуті домовленості з Німеччиною, Францією, Канадою, Росією щодо співпраці у розробці систем відеоспостережень, реконструкції тривимірних зображень по стереопарі тощо. Міжнародний науковий науковий центр технологій програмування ТЕХНОСОФТ домовився з рядом компаній Німеччини, Ізраїлю, Росії, Греції щодо розробки програмної продукції.

На найбільшій у світі міжнародній промисловій виставці “Ганновер Мессе” на українській експозиції було організовано презентацію низки інвестиційних проектів, які, на думку організаторів, могли б викликати інтерес з боку потенційних інвесторів.

Зокрема, НАК “Нафтогаз України” було представлено проект “Забезпечення транзиту нафти та газу до країн Європи”, Національне космічне агентство запропонувало проект “Залучення інвестицій в космічну галузь. Комерціалізація космічних технологій”, ВАТ “Київхімволокно” представляло проект “Створення виробництва поліефірних ниток та текстильного асортименту потужністю 13,5 тис. т на рік”, ВАТ “Бром” запропонувало до уваги інвестиційний проект “Реконструкція виробництва брому, бромсолей та хлорного заліза”, ДВО “Луганський верстатобудівний завод” презентувало проект “Створення та освоєння випуску металообробного обладнання для об'ємної обробки складнопрофільних деталей”.

За підсумками участі України у 5-му міжнародному ярмарку озброєння та військової техніки, що проходив у столиці ОАЕ м. Абу-Дабі очікується підписання контрактів на суму біля 60 млн.доларів США [27].

На думку багатьох українських організаторів виставок в держбюджеті необхідно передбачати статтю “Підтримка експортного потенціалу України” та виділяти цільові кошти підприємствам для участі в пріоритетних для вітчизняної економіки іноземних виставках.

Звичайно, усвідомлення необхідності державної фінансової підтримки виставкових фірм та заходів не може не радувати, але ці суми настільки мізерні, що викликають посмішку. Хіба такі суми відповідають тому величезному внеску, який виставки роблять для економіки всієї держави? Якщо подивитись лише по Києву, то менше десяти провідних фірм проводять тут близько 100 виставок на рік. Це 20-30 мільйонів доларів обігу. Але ще є менші фірми, їх число - до 30. Разом з областями сьогодні виставкова сфера - це ціла галузь економіки. А для неї планують 8 млн. грн. Це не треба коментувати далі. Тільки в Києві у виставковій сфері зайнято понад 10 тис. чоловік. Якщо порахувати податки, що вони сплачують державі, то, напевно, буде - до 10 млн. доларів США.

На жаль, ми не досягли позитивних зрушень в цьому плані, якщо порівнювати з виставковою діяльністю за кордоном, наприклад, - в Польщі, в Угорщині, не кажучи вже про Німеччину, яка фінансово допомагає своїм підприємцям просуванню їх товарів на нові ринки. ВФУ повинна використовувати зарубіжний досвід (польський, італійський та інших держав). Він є потужним інформаційним, інтелектуальним, практичним потенціалом. Треба виходити з відповідними пропозиціями до законодавчої та виконавчої гілок влади. ВФУ вже повинна це робити. І саме тоді, члени цієї організації, які створювали її для вирішення різноманітних професійних проблем, відчують її реальну практичну користь.

Митні процедури

Однією з актуальних проблем виставкової діяльності в Україні є проблема спрощення процедури перетину митного кордону. Виставкова діяльність пов'язана не тільки з перетином кордону товарами та виставковими зразками, але й з підготовкою до проведення виставкових заходів, а саме, пересуванням через кордон громадян.

В українській митниці зараз процедури, пов'язані з обробкою митних вантажів, надто ускладнені. Крім прикордонників в пунктах пропуску знаходяться різні контрольні підрозділи: фітосанітарний, ветеринарний, екологічний, радіологічний, санітарно-епідеміологічний, авіаційної безпеки, за культурними цінностями. І тільки останнім - дев'ятим в цьому ряду стоїть митниця.

Важко зрозуміти, чим відрізняють один від одного, наприклад, фітосанітарний, ветеринарний, екологічний, санітарно-епідеміологічний контроль при обстеженні м'ясних продуктів, що перетинають пункт пропуску. І все це надзвичайно ускладнює процедуру перетину кордону іноземними експонентами й займає багато часу та нервів, але це виконується в теперішній час в рамках чинного закону. В результаті всі негативні емоції, всі претензії висловлюються на адресу митниці. Тому, безумовно, необхідні зміни.

Перше. Всі стягнення: і загальнодержавні, і місцеві необхідно звести до одного, яке буде залежати від категорії громадянина, який перетинає кордон.

Друге. При перетині кордону всі товари в певному обсязі, наприклад, вагою більше 200 кг, вартістю більше 10 тис. доларів США повинні оподатковуватись на загальних підставах, тобто власник товару повинен мати статус суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності і оподатковуватись за єдиною нормою. При цьому власні речі та товари громадянина, наприклад, як це зроблено в Росії, вагою менше 50 кг і загальною вартістю менше 1000 доларів США мають бути пропущені через кордон безкоштовно. Для решти товарів встановити єдину ставку податків. Наприклад, для товарів вагою від 50 кг до 200 кг та вартістю від 1000 доларів США до 10 тис. США - 30%.

Третє. Централізація здійснення контролю в пунктах пропуску одним державним органом, наприклад, Міністерством екології.

Четверте. Різноманітні обов'язкові процедури, наприклад, медичне страхування, контроль руху вантажних транспортних засобів, проводити за межами пункту пропуску, в сервісних зонах.

П'яте. В пунктах пропуску повинні знаходитись тільки дві служби: прикордонна та митна.

Отже, тільки законодавча реалізація програми, основаної на цих тезах, дасть змогу спростити процедуру перетину кордону, дозволить Україні стати більш відкритою державою, в тому числі і для виставкової діяльності.

Сертифікація виставкових заходів

Останнім часом, як гриби, ростуть фірми, які почали займатись виставковим бізнесом. Здавалося б треба радіти: підвищиться конкуренція і покращиться якість послуг, що надаються. Але, на жаль, справа виглядає зовсім інакше. Такі фірми просто паразитують на виставковому просторі України, не маючи нічого за душею: 3-5 чоловік, невеликій офіс, декілька телефонів і все. Але є натиск, що межує з хамством, і часто дозволяє проводити виставки, які за якістю не витримують ніякої критики. Вони орендують під виставки якісь площі, конструкції. За допомогою місцевої влади та інколи за допомогою центральних відомств збираються учасники. І ці виставки, як правило, не мають ніякої тематики. Віддача від таких заходів мізерна, а то і - негативна. Багато учасників після таких виставок надовго втрачають інтерес до будь-яких заходів, а іноземні учасники - назавжди. Вони проводять максимум один-два заходи і їм вистачає цього на цілий рік. А потім вони знову виходять на “тропу полювання”. Такі “виставки” - це ганьба для нормальних, цивілізованих виставковців, яких більшість і які повинні перестати страждати від цього свавілля.

Тому потрібно відділити справжні виставкові центри, виставкові фірми і самі виставки, які відповідають виставковим критеріям від фірм, які імітують виставкову діяльність.

Отже, необхідно прийняти наступні заходи для наведення порядку в цьому питанні.

Перше. Спільно з Радою з питань виставкової діяльності в Україні Виставкова федерація України повинна провести аналіз українських організацій, які займаються виставковою діяльністю. На зразок перепису населення.

Друге. Провести сертифікацію виставкової діяльності за трьома напрямами: виставкові центри, виставкові організації, виставкові заходи. Перелік основних параметрів, за якими це необхідно, необхідно попередньо розробити. Виконання цієї програми дозволить розібратися із станом виставкової діяльності і в Україні в цілому, і в кожному окремому регіоні. За результатами проведення сертифікації необхідно випустити каталог, в якому розмістити вичерпну інформацію про всіх основних учасників виставкової діяльності в Україні.

В результаті всі учасники виставкового процесу як в Україні, так і за її межами, нарешті зможуть розібратись “хто є хто” у виставковому бізнесі в Україні і як необхідно будувати відносини, щоб запобігти всім негативним явищам, які, на жаль, ще мають місце у нас. За результатами сертифікації всі організації, виставкові центри повинні отримати документ, який засвідчуватиме їх відповідність реальному стану.

В результаті цього і центральні, і місцеві органи влади зможуть зрозуміти, кого треба підтримувати і з ким треба мати справу. Виставок буде налічуватись не 600-700 на рік, а справжніх - 70, щоб експонент вибирав не серед 100 організаторів, а серед 10-15, але провідних і таких, що гарантують якість. Це покладе край багатьом проблемам, які сьогодні існують у виставковій справі в Україні, і ми зможемо сказати - це міжнародні виставки і це - організатори, які можуть конкурувати з будь-яким організатором у світі.

Необхідність проведення незалежного аудиту

Одна з найголовніших проблем розвитку виставкової діяльності в Україні полягає у відсутності системи аудиту статистичних даних про виставки, подібної запровадженим у країнах Європи. За відсутності незалежного аудиту статистичні дані, представлені організаторами виставок, можуть бути перебільшеними. Це призводить до недобросовісної конкуренції, до неможливості виваженого вибору виставок їх учасниками та відвідувачами.

Для серйозного планування участі у виставці експоненту гостро необхідні достовірні порівняльні статистичні дані про кількість і склад експонентів і відвідувачів. Вони повинні собі чітко уявляти не тільки розміри виставки і кількість відвідувачів, але й їх якісний склад - їх цільові групи. Треба знати, чи направлена виставка тільки на спеціалістів або ще й на більш широкі верстви населення.

Аналогічна інформація потрібна і відвідувачам, щоб обрати для себе найбільш підходящу виставку.

Дуже важливим є отримання статданих для регіональних виставок. Реальна інформація про такі заходи найчастіше недоступна для потенційних учасників з інших регіонів, бажаючих розширити свої ринки збуту.

Якщо спрощено представити баланс інтересів учасників виставкового ринку, то можна сказати, що організатор виставки зацікавлений у експонентах і їх кількості, експоненти зацікавлені у відвідувачах, а відвідувачі, в свою чергу, - у товарах і послугах, які пропонують експоненти. Враховуючи таке замкнене коло взаємної зацікавленості, реальна картина виставки привабить до неї і додаткових учасників, і відвідувачів.

Крім цього, об'єктивні статистичні дані про виставку потрібні для проведення сертифікації виставкових заходів і присвоєння їм відповідних статусів.

Це підвищить довіру до участі у виставках як вітчизняних, так і зарубіжних експонентів. Такі дані можуть плідно вплинути і на підтримку виставкових заходів владними структурами.

Розвиток міжнародного співробітництва у виставковій сфері також вимагає прозорості виставкової діяльності, що може бути забезпечено лише незалежним аудитом. Отже, аудит статистичних даних для виставковців є таким же важливим, як і аудит фінансових показників - для банків.

Головні принципи аудиту: єдність стандартів, можливість порівняння і незалежність. Це означає, що аудиту повинні піддаватись завжди ті ж самі дані, які зібрані і перевіряються у кожному випадку за тією ж самою методикою.

Незалежність аудиту означає, що він повинен проводитись підприємствами або організаціями, які не пов'язані із підприємством, що перевіряється. Згідно з європейською практикою, аудит статистичних даних про виставки звичайно проводять незалежні спеціалізовані асоціації, або виставкові асоціації, або державні установи, або аудиторські компанії.

Даними, що піддаються перевірці, є виставкова площа, кількість учасників виставки та кількість її відвідувачів. Звичайно, може існувати безліч методів підрахунку цих показників. Найкращим шляхом є визначення стандартів, які прийняті Спілкою міжнародних виставок (UFI), тому що ці стандарти є загальновизнаними, однозначними та відкривають нові можливості міжнародного співробітництва зокрема, можливості вступу до UFI.

Аудит статистичних даних відкриває організаторам виставок можливості для вступу до UFI. Для того, щоб виставка була визнана міжнародною (а це є підставою для прийняття до UFI), повинна бути виконана одна з трьох умов: або іноземні учасники повинні складати не менше 20% кількості учасників, або зайнята ними площа повинна складати не менше 20% загальної чистої площі виставки, або іноземні відвідувачі повинні складати не менше 4% кількості усіх відвідувачів.

Минулого року під егідою UFI було проведено більш 1300 виставкових заходів у 20 країнах. Їх результати приводяться в щорічних звітах, що дозволяє легко аналізувати і обирати необхідну виставку експонентам.

Важливість контролю виставкових статистичних даних відмічається і нашими ближніми сусідами. Так в Угорщині, Польщі, Чехії і Словаччині вже четвертий рік існує така організація як Centrex, яка проводить незалежний аудит виставок в цих країнах. В Росії цю функцію взяв на себе Союз виставок і ярмарків.

Яка ж зараз ситуація з аудитом виставкових заходів на Україні?

По-перше, не існує єдиної методики збору і контролю статистичних даних. Тому статистичні дані з різних виставок складно, а іноді і не можливо зіставити.

По-друге, збирання таких даних і відповідальність за їх достовірність несуть, як правило, самі організатори виставок. Це призводить при конкурентній боротьбі до бажання менеджерів окремих організацій завищувати реальну картину. На окремих виставках, наприклад, контроль відвідування поставлено не на достатньому рівні і кількість відвідувачів вказується приблизно.

Це не припустимо з точки зору міжнародних правил, де чітко вказано, що такий контроль може здійснювати тільки незалежна організація. Отже дані, представлені виставковими фірмами, не можуть служити основою для серйозних маркетингових досліджень і аналізу виставкової діяльності.

По-третє, нема єдиного органу, який регіструє і публікує узагальнену статистичну звітність про виставки, що не дає можливості зіставити і аналізувати різні виставки.

Слід відмітити, що проведення збору і контролю статистичних даних - справа добровільна. Напевно, не всі організатори виставок погодяться з необхідністю проведення аудиту. Це додаткові і технічні, і фінансові складності. Але досвід країн показує, що такий цивілізований підхід до організації виставок іде на користь і організаторам виставок, і експонентам, і відвідувачам.

Отже, для входження в цивілізований виставковий світ

організаторам виставок треба більш серйозно віднестися до необхідності проведення збору статистичних даних і аудиту виставкових заходів незалежними організаціями;

Виставковій федерації України треба розробити і затвердити єдині правила збору і контролю статистичних даних виставкових заходів з урахуванням вимог UFI і досвіду проведення такого контролю в Україні;

необхідно щорічно видавати єдиний по Україні статистичний довідник-звіт про всі виставки і ярмарки під егідою ВФУ.

Правове забезпечення

Питання правового забезпечення будь-якого виду діяльності, в тому числі і виставкової діяльності, є, насамперед, комплексним питанням. Тому що воно повинно розв'язуватися завжди з декількох сторін. Наприклад, на сьогоднішній день нормативна база у сфері виставкової діяльності налічує всього 29 нормативних актів. Серед них: один закон - Закон України “Про Торгово-промислові палати в Україні”; декілька Указів Президента України; шість Постанов Кабінету Міністрів України ті інші нормативно-правові акти. Ці акти більше опосередковано, ніж безпосередньо стосуються саме виставкової діяльності. Отже, законодавче поле нібито є: там шматочок, там частинка. Але немає єдиної системи. Є необхідність в такому своєрідному провіднику, який би пов'язав вже існуючі документи у щось єдине ціле, пов'язане з виставковою діяльністю. В Україні на сьогодні такого документу не існує.

Це свідчить про те, що нормативна база, яка регулює відносини в сфері виставкової діяльності недосконала. Питання про підготовку законопроекту “Про виставкову діяльність в Україні” стояло і на початку створення, і під час всієї діяльності Виставкової федерації України. Про це виставковці говорять завжди.

Вже були спроби підготувати такий закон: був розроблений тезаурус про виставкову діяльність, який би міг допомогти при розробці такого закону. Виставкова федерація України має взяти на себе вирішення цього питання, яке з організаційної і технічної точки зору не викликає ніяких сумнівів. Треба розробити план підготовки цього законодавчого акту, створити робочу групу, до якої запросити в першу чергу спеціалістів з виставкової діяльності.

Кількість питань, вирішення яких можливе за допомогою такого закону, дуже велика. Наприклад, стосунки організацій, які проводять виставки разом з органами державної влади. Або питання про державну підтримку виставкової діяльності, наприклад, у випадку участі у виставково-ярмаркових заходах державних підприємств. Цим законом слід вирішити також питання сертифікації та ще багато інших питань. Такий закон міг би врегулювати дуже багато питань на своєму рівні і які могли би потім урегульовуватися лише нормативними актами підзаконного характеру.

Інформаційні технології

Інтернет все активніше проникає до багатьох сфер діяльності людини, в тому числі і у виставковий бізнес. Використання мережі Інтернет у виставковій справі дозволить здійснити деякі важливі для виставковців завдання, а саме:

пошук актуальної інформації, особливо про ринки, потенційних партнерів та клієнтів;

отримання певної освіти, а саме збирається багата колекція адрес виставкових компаній різних країн світу. Регулярно відвідуючи сайти провідних компаній, можна засвоювати нові технології виставкової справи, вчитися та за рахунок цього відслідковувати сучасний світовий рівень виставок, продивлятися корисні новинки та ноу-хау, зрозуміти, який сьогодні в світі є рівень світових стандартів для виставкових послуг, щоб піднімати свою працю до цього рівня;

проведення рекламної кампанії в Інтернеті як окремих виставок, так і виставкової компанії в цілому. Для цього використовується сайт компанії, сайти окремих виставок, програми обміну банерами з партнерами, різноманітні рекламні заходи;

проведення паблік рілейшнз;

проведення маркетингових досліджень;

співробітництво з власниками різноманітних зарубіжних інформаційних ресурсів, які розташовують інформацію про виставки компанії у своїх довідниках. Розташовуючи там свою інформацію вони тим самим рекламують компанію, надаючи потенційним учасникам з інших країн інформацію про те, що зараз відбувається в Україні, зокрема у її виставковій галузі;

вихід на деякі цільові групи, що можна здійснити лише за допомогою Інтернету тощо.

Оскільки виставка є послугою з високим ступенем залучення (перед прийняттям рішення потенційний експонент повинен проаналізувати ряд її параметрів: спеціалізацію виставки, строки її проведення, статус, рівень та кількість учасників, планування експозиції павільйону, вартість стенду тощо), дуже важливим для виставкової компанії є те, що в Інтернеті можна розмістити максимально повну інформацію про виставку.

На сьогоднішній день більшість українських виставкових компаній зовсім не уявляють собі, яку користь може принести Інтернет у їх бізнесі. Але виставковий бізнес наряду з книготоргівлею, продажем музикальних записів та туристичним бізнесом є одним з тих, де Інтернет може принести помітну користь. Вже зараз в Інтернет проводяться окремі віртуальні виставки (наприклад, в Росії ВАТ “Стенд Сервіс” проводить спортивну виставку за адресою www.sports-club.ru, а КВЦ “Сокольники” проводить універсальну виставку за адресою www.allexpo.ru ). Це свідчить про те, що не за горами той час, коли значна частина виставок перетвориться на віртуальні, що значно розширить можливості виставкового бізнесу, дозволить залучати більше експонентів з усіх країн світу та збільшити тривалість проведення виставки.

Використання Інтернету у своїй діяльності вже сьогодні є важливим фактором конкурентної боротьби з тієї причини, що так чи інакше у виставковому бізнесі будуть лідирувати ті компанії, які будуть працювати не тільки на національному, а й на міжнародному рівні. Дуже важливо це зрозуміти та використовувати у своїй діяльності виставковим фірмам задля розвитку та укріплення національної виставкової справи.

Підсумовуючи, зазначу, що виставкова діяльність України повинна розвиватись й займати своє чільне місце в економіці держави. Але для розвитку виставкової галузі вкрай необхідним є вірне та своєчасне виявлення основних проблем галузі та визначення шляхів і способів їх вирішення. На сьогоднішній день, на мою думку, у виставковій галузі України існує певний ряд проблем, які потребують свого вирішення. До переліченого вище переліку проблем, можна додати й той факт, що в Україні немає жодного навчального закладу, що б готував дипломованих спеціалістів виставкової справи. Вирішення цих проблем на сучасному етапі дозволить виставковій галузі стрімко розвиватись й виконувати свої безпосередні функції перед державою, а саме: забезпечувати насичення ринку держави необхідними товарами, підвищувати рівень зайнятості населення, забезпечувати надходження інвестицій та інші додаткові надходження в бюджет країни, поліпшувати стан економіки в цілому.

Отже, подальша виставкова діяльність України повинна бути спрямована на:

поліпшення технічних умов проведення виставок;

поліпшення інфраструктури виставкової справи;

підвищення якості виставкових послуг;

розширення участі у зарубіжних виставках та ярмарках;

подальшу підтримку національних організаторів виставок у порівнянні з зарубіжними щодо проведення виставок по тематиках та термінах;

усунення дубляжу тем і термінів проведення виставок та інші напрямки.

Тільки таким чином українська виставкова галузь зможе підвищити свою конкурентоспроможність та укріпити свої позиції не тільки в структурі національної економіки, але й на міжнародному ринку виставкових послуг, що є дуже актуальним питанням сьогодення. Україна не може стояти осторонь від загальносвітових процесів глобалізації та лібералізації, а, отже, ми повинні зробити все можливе для того, щоб мати багатообіцяюче сучасне й гідне майбутнє.

Висновки

В магістерській дипломній роботі на тему “Виставкова діяльність в сучасних міжнародних відносинах, її розвиток в Україні” було розглянуто теоретичні засади виставково-ярмаркової справи, поетапно розглянутий типовий план підготовки та проведення виставки, визначені основні аспекти державної та професійної підтримки виставково-ярмаркової справи, а також проаналізований світовий досвід виставкової діяльності.

Виставки все ще залишаються одним з найбільш дієвих маркетингових інструментів. В умовах ринкової економіки альтернативи виставкам практично немає. Вони - обов'язковий елемент ринкової економіки. Участь у виставках сьогодні є одним з показників міцного стану тієї чи іншої фірми, а якісно підготовлена та проведена виставкова акція безперечно приносить свої плоди. Зараз компанії набагато серйозніше підходять до питання участі у виставках та планують свою участь та пов'язані з цим заходи не за місяць, як це було ще кілька років тому, а за півроку - рік. Більш цікавими для учасників стали не просто спеціалізовані виставки, а фестивалі та інші форми роботи, розширення виставок за рахунок програми заходів, конкурсів, які підвищують ефективність виставкових заходів.

В роботі проведений всебічний аналіз виставкової діяльності України за основними показниками. Цей аналіз показав, що, виставкова справа в України вже стала окремою галуззю, одним з ключових елементів розвитку вітчизняної економіки. На сьогоднішній день виставковий бізнес в країні стрімко розвивається. Але не дивлячись на помітні успіхи, український виставковий бізнес являє собою галузь, де немає чітко визначених правил гри, і кожна компанія діє на свій страх та ризик.

Актуальними проблемами сьогодення для виставкової галузі України визначені такі:

нестача виставкових площ;

недостатня фінансова підтримка виставкових заходів;

складність митних процедур;

відсутність сертифікації та незалежного аудиту виставкових заходів;

відсутність професійної підготовки спеціалістів з виставкової справи у вищих навчальних закладах;

недостатнє правове забезпечення галузі;

неповноцінне використання переваг інформаційних технологій виставковими фірмами України.

Така ситуація в галузі не дозволяє використовувати в повній мірі її колосальний потенціал для розвитку економіки України й мати достатній рівень конкурентоспроможності на світовому ринку.

В роботі запропоновані способи та шляхи вирішення перелічених проблем та покращення стану виставкової діяльності України.

Стан виставкової галузі України, наявність механізмів його регулювання, спроможність своєчасно вирішувати основні проблеми тощо - все це створює середовище для функціонування виставкових компаній, які і створюють загальну картину розвитку всієї галузі. Сприятливим буде це середовище чи ні, залежить від держави, від професійних об'єднань, від усвідомлення важливості створення необхідних умов ефективного функціонування як окремих виставкових фірм, так і галузі в цілому.

Також в роботі було проведене комплексне дослідження ЗАТ “Київський міжнародний контрактовий ярмарок” - одного з лідерів виставкової галузі України.

Предметом дослідження виступила виробничо-господарська діяльність підприємства та відносини, що виникають в процесі її здійснення.

Проведений аналіз підтвердив факт лідерства ЗАТ “Київський міжнародний контрактовий ярмарок” на ринку виставкових послуг України. Протягом всього часу існування компанії постійно зростають показники ефективності діяльності компанії (площа виставкових експозицій, кількість учасників та відвідувачів); підвищується якість виставкових послуг, що надає ЗАТ “КМКЯ”; коригується перелік тематик виставок згідно з останніми потребами ринку. Підприємство працює за принципом самоокупності, і його фінансовий стан є досить міцним. Отже, ЗАТ “Київський міжнародний контрактовий ярмарок” має досить сильну позицію на ринку виставкових послуг України, а також широкі можливості по використанню свого потенціалу.

За умов становлення і розвитку як української економіки в цілому, так і її виставкової галузі, для ЗАТ “Київський міжнародний контрактовий ярмарок” першочерговим завданням є розширення сфери своєї діяльності на зарубіжних ринках, а це може бути досягнуте лише за рахунок підвищення своєї конкурентоспроможності. В свою чергу підвищення конкурентоспроможності не можливе без періодичного здійснення всебічного аналізу зовнішнього середовища та його складових елементів, визначення основних загроз та перспектив розвитку. Лише базуючись на такому аналізі, підприємство буде чітко уявляти для себе що і як потрібно змінити чи вдосконалити у своїй діяльності.

Але одного аналізу недостатньо, для будь яких впроваджень змін чи вдосконалень підприємства потрібні джерела фінансування. Виходячи з цього, в роботі був представлений проект, реалізація якого для ЗАТ “Київський міжнародний контрактовий ярмарок” може не тільки скоротити значну щорічну суму витрат підприємства, але й принести чистий прибуток вже на другий рік його реалізації.

Проект полягає в тому, що підприємству пропонується придбати власне виставкове обладнання, яке буде використовуватись для забудови виставкових площ експонентів на виставках, що проводить ЗАТ “КМКЯ”. Таким чином, вже не буде потреби брати виставкове обладнання в оренду. Проект є достатньо реальним та перспективним для ЗАТ “Київський міжнародний контрактовий ярмарок” й зможе зайняти не останнє місце у підвищенні якості виставкових послуг підприємства.

Використовуючи наявні джерела інформації, а саме: методико- теоретичні дослідження з даної теми вітчизняних та зарубіжних авторів, нормативні та законодавчі акти і документи України, які регулюють певні аспекти діяльності підприємства, фінансову та бухгалтерську документацію, поточні звіти функціональних підрозділів підприємства - об'єкта дослідження та інформацію Другої міжнародної науково-практичної конференції Виставкової федерації України було комплексно досліджено стан та основні тенденції й проблеми розвитку ринку виставкових послуг як України в цілому, так і на прикладі окремого підприємства «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» - типового представника цієї галузі, а також запропоновані практичні рекомендації щодо покращення їх сучасного стану. Отже, мета і завдання, що були поставлені при написанні цієї роботи, були повністю виконані.

Список літератури

Постанова Кабінету Міністрів України «Про Національний виставковий центр» від 31.12.1996 //

Розпорядження Президента України “Про вдосконалення проведення виставково-ярмаркових заходів в Україні” від 02.11.2000 // Ярмаки и выставки. - 2000. - №10. - С.4.

Розпорядження Президента України “Про Раду з питань виставкової діяльності в Україні” від 27.03.2001 // Ярмаки и выставки. - 2001. - №3. - С.7-8.

Проект “Концепції про виставково-ярмаркову діяльність в Україні”.

EXPO-2000 - первая всемирная выставка в Германии// www.tourbus.ru.

Александрова Н., Сорокина Е., Филоненко И. Выставочный менеджмент. - Ростов н/Д.: «Экспертное бюро», 2001. - 212с.

АО “Київський міжнародний контрактовий ярмарок” - Ваш надёжный и перспективный партнер.// Ярмарки и выставки.- 2000, №1. С. 4.

Бланк И.А. Финансовый менеджмент. Учебный курс. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2001.

Блэк С. Паблик рилейшнз. Что это такое? - М.: Модино пресс, 1989. - 239с.

Борисенко С. Некоторые аспекты выставочного бизнеса в Украине.// Мир Экспо. - 1999. - №1. - С. 10-12.

Важный фактор международной торговли. // Ярмарки и выставки. - 2001. - №5. С. 6.

Войчак А.В. Маркетиговый менеджмент. - К.: КНЕУ, 1998. 265с.