Управління витратами підприємства ПАТ "Електротермометрія"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретико-методологічні основи управління витратами підприємства

1.1 Сутність, структура і класифікація витрат підприємства

1.2 Система управління витратами на підприємстві

1.3 Методика оцінки ефективності управління витратами підприємства

2. Аналіз та оцінка ефективності управління витратами ПАТ «Електротермометрія»

2.1 Загальна характеристика та оцінка основних показників діяльності ПАТ «Електротермометрія»

2.2 Аналіз структури і ефективності використання витрат підприємства ПАТ «Електротермометрія»

2.3 Оцінка ефективності управління витратами підприємства

3. Рекомендації щодо підвищення ефективності управління витратами на ПАТ «Електротермометрія»

3.1 Проблеми управління витратами на підприємстві ПАТ «Електротермометрія»

3.2 Шляхи використання інформаційних технологій для підвищення ефективності управління витратами

3.3 Програма удосконалення управління витратами на ПАТ «Електротермометрія»

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

управління витрати ефективність інформаційний

Вступ

Актуальність теми дослідження. У сучасному темпі ведення бізнесу більшість українських виробничих підприємств не відповідають новим засадам господарювання, які випереджають існуючі методи управління та вступають з ними у протиріччя. Особливо це стосується однієї з ланок управління - управління витратами підприємства. Власники і менеджери не надавали належної уваги процесам прогнозування та планування витрат. Що призвело не до удосконалення методів планування, обліку і аналізу витрат підприємства, а до втрати тих прийомів, які використовувались в попередні роки.

Очевидним стає те, що в умовах ринкової економіки виникає проблема не стільки у визначенні витрат, їх розподілі за об'єктами та забезпеченні мінімізації, скільки в управлінні ними в умовах конкуренції і визнання доцільності та досягнення необхідної їх прибутковості. Завдання полягає не в їх мінімізації, а в досягненні такого рівня, за яким їх визнають споживачі та які приносять відповідний прибуток виробникам. Тому виникає необхідність поглибленого вивчення фактів і умов, що впливають на рівень витрат. Де логічним і дієвим заходом вирішення проблеми є концептуально новий підхід до даного питання з відведенням ключової ролі системі управління витратами.

Мета дослідження. Метою дослідження є вивчення і аналіз процесів формування витрат підприємства, управління їх використання та їх вплив на результативність господарської діяльності.

Завдання дослідження:

- дослідити сутність витрат підприємства, структуру та різновиди їх класифікації;

сформувати методику оцінки та аналізу ефективності процесу управління витратами підприємства;

- проаналізувати систему управління витратами на підприємстві;

- охарактеризувати основні показники діяльності підприємства ПАТ «Електротермометрія»;

- здійснити аналіз структури та ефективності використання витрат підприємства ПАТ «Електротермометрія»;

- дати оцінку ефективності управління витратами на ПАТ «Електротермометрія».

Об'єкт дослідження є процес управління витратами на ПАТ «Електротермометрія».

Предмет дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти управління витратами підприємства.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну базу дослідження становлять загальнонаукові і спеціальні методи пізнання. Досліджуючи сутність поняття управління витратами використовувались методи наукового абстрагування та аналізу. У процесі аналізу оцінки ефективності процесу та системи управління витратами на ПАТ «Електротермометрія» використовувались методи спостереження, узагальнення, порівняння, моделювання, індукції, дедукції та статистичні методи. Можливості оптимізації системи управління витратами підприємства здійснювались за допомогою методів комплексності та інтерпретації.

Інформаційна база. Джерела інформації що використовувались при дослідженні були наукові статті вітчизняних та зарубіжних видань, періодична література, законодавчі нормативні акти, наукові монографії вітчизняних та іноземних економістів;

1. Теоретико-методологічні аспекти управління витратами

1.1 Сутність, структура і класифікація витрат підприємства

Будь-яка діяльність суб'єкта бізнесу нерозривно пов'язана з понесенням матеріально-речових, трудових та інших витрат з відповідною їх цінністю на момент здійснення господарської діяльності. Ключова роль в системі управління підприємством відводиться процесу управління витратами та його контролю в цілому, а також в розрізі їх видів.

Проблема витрат виробництва була об'єктом економічної теорії різних течій економічної думки. Його еволюція відбувається й досі. Впродовж багатьох років різними вченими і науковцями категорія «витрат» трактувалася по-різному [18, с. 37].

Історія економічних вчень свідчить, що вперше поняття «витрати виробництва» починає більш чітко формуватись в XVII ст. у творах І. Петті. Його «Трактат про податки та збори» (1662 р.) відображає склад витрат виробництва та формує закон вартості. Через століття, у 1776 р. реформатор феодалізму Жак Тюрго у «Роздумах про створення та розподілі багатств» розглядає питання про вартість, гроші, процес формування цін. Завдяки цій праці і був покладений початок відображення таких об'єктів як витрати та результати у облікових системах того часу [23, с. 521].

З вітчизняних вчених, які займалися питанням витрат у різних його аспектах, були: Ф. Ф. Бутинець, В. Г. Козак, В. О. Ластовецький, О. А. Мошковська, М. І. Скрипник, О. А. Грішнова, А. М. Турило, Ю. Б. Кравчук, Дж. Рис, В. Г. Линник, А. А. Турило.

Незважаючи на те, що поняття «витрати виробництва» з'явилося в науковій літературі досить давно, єдиного підходу як серед економічної літератури, так і серед облікової немає й досі. Окремі дослідники, а в деяких випадках - група дослідників, має своє трактування даного питання, розглянемо деякі з них:

- витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу (Бутинець Ф. Ф.).

- витрати - це повністю або частково використані в процесі господарсько-фінансової діяльності підприємства запаси, необоротні активи, трудові й інтелектуальні ресурси, а також зменшення (погашення) зобов'язань підприємства перед бюджетом, кредиторами та іншими юридичними і фізичними особами (Дерій В.А.).

- витрати - це відтік або інше використання активів і (або) виникнення кредиторської заборгованості в результаті відвантаження або виробництва товарів, надання послуг або здійснення інших операцій, які є основою діяльності господарюючого суб'єкта (Івашкевич В. Б.).

- витрати - це використання тільки тих ресурсів, що при визначенні прибутку суб'єкта господарювання за певний період ставляться у відповідність доходам; витрати виникають при визнанні доходу, для отримання якого вони понесені (Скрипник М. І.).

Видно, що вчені-економісти дотримується думки, щодо трактування витрат як зменшення активів (ресурсів).

Проте, на нашу думку, найбільш ґрунтовно визначено сутність терміну «витрати» у П(С)БО 16 «Витрати»:

Витрати - зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [38, c. 254].

Що ж до структури витрат - тут притаманна певна однозначність та визначена типізація груп.

Розглянемо структуру витрат підприємства на рисунку 1.1.

Рис. 1.1 Структура витрат підприємства

Примітка. Рисунок побудовано на основі підручника Грещак М. Г. Внутрішній економічний механізм підприємства

При характеристиці структури, потрібно відмітити, що різним групам витрат відповідає різний ступінь взаємозв'язку із конкретною операцією. Так, одні групи витрат повністю пов'язані зі здійсненням однієї операції (об'єкт витрат), в той час, як іншим - загальний характер. Їхня необхідність полягає у забезпеченні функціонування підприємства в цілому. Усі витрати, такі як: матеріальні, трудові, чи фінансові - підприємство здійснює задля безперебійного виробничого процесу [37, с. 124].

З рисунку 1.1 видно, що основною складовою витрат підприємства є операційні витрати. До них входять виробнича собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Виробнича собівартість в свою чергу включає:

1.) Прямі витрати на оплату праці;

2.) Прямі матеріальні витрати;

3.) Прямі витрати на оплату праці;

4.) Інші прямі витрати;

5.) Загальновиробничі витрати.

До прямих матеріальних витрат відность вартість використаних матеріалів, що становлять частину готової продукції і можуть бути прямо віднесені до певного виробу.

Прямі витрати на оплату праці передбачають врахування заробітної плати робітників, які безпосередньо зайняті у виробничому процесі виготовлення продукції..

Інші прямі витрати - це всі інші прямі витрати, без врахування прямих матеріальних витрат та прямих витрат з оплати праці ( амортизація, лізингові платежі, заробітна плата робітників, що беруть участь у виробництві продукції).

Загальновиробничі витрати - це витрати, які прямо не відносяться до кінцевого виробу, а пов'язані лише з процесом самого виробництва. Іншими словами це непрямі витрати, пов'язані з організацією виробництва і керівництвом цехами, бригадами, відділеннями та іншими структурними підрозділами підприємства. Наприклад, амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на опалення, освітлення, водопостачання чи охорону праці.

Що ж до інших, пов'язаних з операційною діяльністю, витрат, виділяють наступні:

- адміністративні;

- витрати на збут;

- інші операційні витрати.

Адміністративні витрати - це витрати, що відображають і накопичують протягом року витратну частину пов'язану з управлінням та обслуговуванням підприємства. Згідно з ПСБО 16 «Витрати», до адміністративних включають витрати на з'вязок, витрати пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, витрати на утримання основних засобів, організаційні витрати та видатки пов'язані з забезпеченням апарату управління.

Витрати на збут - витратна частина понесена під час реалізації продукції та її забезпечення (реклама, маркетингові дослідження, транспортування і виплата комісійних посередникам).

До інших операційних витрат включають:

- втрати від недоотримання прибутку з реалізованої продукції;

- втрати пов'язані з виплатою неустойки, пені чи штрафів;

- втрати на курсових різницях;

- дебіторська заборгованість за виданими авансами (безнадійна).

Згідно з П(С)БО 31 «Фінансові витрати», фінансові витрати - це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу. До них відносять:

- витрати за користування отриманими кредитами;

- витрати за випущеними облігаціями;

- витрати за фінансовою орендою.

До складу інших витрат відносять витрати, які мають місце під час фінансово-господарської діяльності підприємства, але безпосередньо не пов'язані з виробництвом чи реалізацією продукції:

- втрати від зменшення корисності необоротних активів;

- залишкова вартість ліквідованих необоротних активів;

- собівартість реалізованих майнових комплексів;

- уцінка необоротних активів і фінансових активів;

- собівартість реалізованих фінансових інвестицій;

- собівартість реалізованих необоротних активів;

- собівартість реалізованих майнових комплексів;

- втрати від неопераційних курсових різниць;

- витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо).

Така різноманітність та неоднорідність витрат призводить до труднощів у процесі управління, обліку та під час складання фінансової звітності. Постає питання щодо дослідження, систематизації та класифікації витрат підприємства. Вирішення даної проблеми вдосконалює систему управління витратами, покращуючи її співіснування з поставленими завданнями. В свою чергу, економічно обґрунтована класифікація витрат слугує основою для організації планування, обліку та контролю загальних витрат підприємства, калькулювання собівартості продукції та ефективного управління затратами.

Класифікація - поділ витрат на групи залежно від окремих ознак, з метою кращого розуміння суті, порядку формування та мети використання.

На сьогоднішній день існує близько двох десятків групувань витрат за різними класифікаційними ознаками. Узагальнення цих витрат відображене у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Класифікаційна характеристика витрат за видами

Ознаки класифікації	Види витрат
1	2
За центрами відповідальності	Витрати виробництва, цеху, технологічного переділу
За місцем виникнення	Витрати виробництва, цеху, підрозділу, служби
За доцільністю витрачання	Продуктивні, непродуктивні
За ступенем контрольованості	Контрольовані, неконтрольовані
Залежно від впливу на прийняття рішення	Релевантні, нерелевантні
За терміном генерування прибутку	Спрямовані на розвиток підприємства, пов'язані з поточною виробничо- господарською діяльністю підприємства
За видами діяльності	Витрати виробничої, невиробничої, промислової, непромислової діяльності, а також основне і допоміжне виробництво.
За спрямуванням для забезпечення цілей бюджетування	Витрати на мотивування, амортизаційні відрахування, фіскальні та інші витрати на забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності
За сферами діяльності підприємства	Операційні, інвестиційні, фінансові
За можливістю охоплення планом	Плановані, неплановані
За порядком віднесення витрат на період генерування прибутку	Витрати на продукт, витрати на період
За відношенням до діючих норм	Нормовані і ненормовані або по нормах, відхиленням від норм, змінами норм
За порядком обчислення (складом)	Фактичні, планові (бюджетні) або прогнозовані, нормативні
За відношенням до звітного періоду	Витрати поточного, минулого і майбутнього періодів
За призначенням	Технологічні, організаційні
За економічним змістом (елементами витрат)	Матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші витрати
За цільовим призначенням (статтями калькуляції)	Прямі виробничі витрати; Витрати на утримання і експлуатацію машин; Витрати на збут
За способом перенесення вартості на собівартість продукції	Прямі, непрямі
За відношенням до технологічного процесу	Основні, накладні
За відношенням до собівартості продукції	Ті, що включаються і ті, що не включаються до собівартості продукції
За відношенням до готового продукту	Витрати на незавершене виробництво, витрати на готовий продукт
За складом	Прості (одноелементні), комплексні
За видами продукції	Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію
За відношенням до обсягу виробництва	Змінні, постійні, змішані
За відношенням до форм праці	Витрати живої і уречевленої праці
За відношенням до форм вартості	Трудові, матеріальні, грошові
За споживанням ресурсів	Вхідні, спожиті
За порядком обчислення	Середні, граничні
Залежно від функціональних видів діяльності, з якими пов'язані витрати	Виробничі, невиробничі (загальнофірмові)
Залежно від можливості простежити витрати до конкретного товару	Прямі, непрямі
Залежно від ступеня усереднення витрат	Повні витрати Витрати, які входять до середньої собівартості
Залежно від динаміки, яка відповідає функціональним змінам	Змінні, постійні (фіксовані), валові, змішані
За періодичністю виникнення (вкладень) або за календарним періодом	Поточні, одноразові, довгострокові
За терміном обчислення	Капітальні, поточні

Примітка. Таблиця складена на основі посібника: Данилюк М.О., Лещій В.Р. Управління витратами на промислових підприємствах.

Розглянемо більш детально класифікацію витрат, виходячи з джерел формування елементів витрат підприємства і підходів до їх оцінки, як з боку підприємця, так і державних органів, виділяє бухгалтерські та економічні витрати.

Для окремого виробничого підприємства економічні витрати - це витрати на ресурси в сумі з недоотриманим прибутком від можливого альтернативного рішення щодо їх використання. Іншими словами - це ті видатки, які фірма повинна зробити для того, щоб придбати ресурси для організації виробництва товарів. Економічні витрати в свою чергу поділяються на явні та неявні (приховані).

Явні витрати - це грошові виплати постачальникам ресурсів, які не є власниками даного підприємства (фірми). До них відноситься: зарплата найманим працівникам, оплата поставок сировини та матеріалів, а також транспортних, фінансових, юридичних та інших послуг. Явні (бухгалтерські) витрати класифікують за економічними елементами та калькуляційними статтями. Вони ж поділяються на: витрати на оплату праці персоналу; матеріальні витрати; амортизаційні відрахування; відрахування на соціальні заходи [34, с. 5].

Цей поділ витрат використовують для складання кошторису витрат на виробництво. Явні платежі завжди відображаються в бухгалтерському обліку, внаслідок чого їх називають бухгалтерськими витратами. Але вони не враховують прибуток підприємця.

Неявні витрати - це витрати, пов'язані з використанням фірмою власних (внутрішніх) ресурсів. Річ у тім, що фірма може володіти й деякими ресурсами і використовувати їх у виробничих процесах. Тоді вона за них безпосередньо не сплачує грошей. Тобто неявні витрати - це неоплачувані фірмою витрати. На відміну від явних, ці витрати не оплачуються і не відображаються в бухгалтерській звітності. Вони носять прихований характер, виступаючи як вмінені (імпліцитні) витрати власних ресурсів фірми, що застосовуються у виробництві. Величина цих витрат визначається як сума грошових доходів, які підприємство могло б отримувати за найкращого альтернативного застосування цих власних ресурсів. Для визначення економічних витрат фірма має визначити в грошовому еквіваленті свої неявні витрати і додати до них бухгалтерські витрати [6, с. 105].

Економічні витрати відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості власних ресурсів.

Економічні витрати поділяють на короткострокові та довгострокові, тобто витрати, що здійснюються відповідно в короткостроковий та довгостроковий періоди. Це пов'язано з тим що одні види ресурсів можна змінити відносно швидко, а інші потребують значного періоду часу.

Розмежування короткострокового та довгострокового періодів позначається і на динаміці витрат виробництва. У короткостроковому періоді, як уже зазначалось, один вид витрат може змінюватись досить швидко. Зі зміною обсягів таких витрат змінюється і обсг продукції відповідно. Другий вид витрат не характеризується таким тісним зв'язком з обсягом виготовленої продукції. Витрати короткострокового періоду поділяються на: постійні; валові; граничні; змінні та середні [16, с. 448].

Постійні - це такі витрати, що безпосередньо не змінюються при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в короткостроковому періоді (орендна плата, послуги охорони, утримання підприємства, оплата управлінського та адміністративного персоналу, амортизація).

Валові витрати - сума будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як компенсація вартості товарів. Правильним буде визначення і як суми постійних та змінних витрат. У визначенні стратегії фірми важливими є додаткові (граничні) витрати.

Змінними називають такі витрати, коли їхня величина безпосередньо залежить від масштабів виробництва продукції. Поділ на постійні й змінні витрати стосуються тільки короткострокового періоду. У довгостроковому періоді постійних витрат не існує - всі витрати змінні, оскільки всі фактори виробництва змінюються.

Граничні витрати - додаткові витрати, які пов'язані з виробництвом додаткової одиниці продукту.

Середні витрати - валові витрати на одиницю продукції, з можливістю розрахунку на рівні постійних та змінних витрат.

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» за можливістю обрахунку у собівартості продукції витрати поділяють на прямі й непрямі. Якщо витрати мають безпосереднє відношення до випуску продукції підприємства - їх прийнято називати прямими. Під прямими прийнято розуміти витрати, які є визначальними з точки зору собівартості товару, або мають виражену економічну залежність з об'єктом виробництва.

Непрямими витратами називають витрати, що не відіграють вирішальну роль у собівартості випуску продукції та мають відсутні економічні зв'язки з об'єктом виробничої діяльності підприємства. Але на практиці та сама стаття витрат на різних підприємствах розглядається по-різному. Для більш конкретного тлумачення поняття непрямих витрат, слід розглядати їх як другорядні, з точки зору собівартості випуску підприємством товарів. Такими витратами можуть бути: оплата курсів по підвищенню кваліфікації співробітників виробничих ліній; витрати на проведення ремонту у цехах підприємства, кабінетах; витрати на рекламу, просування фірми-виробника товарів; оплата відсотків за корпоративними кредитами; витрати на офісне обладнання, засоби зв'язку.

При класифікація витрат за центрами відповідальності та організації обліку одні й ті самі витрати можуть бути або прямими, або непрямими. Наприклад, витратна частина на оплату праці керівників підрозділів, сировину, амортизацію щодо підрозділу є прямими, а щодо видів вироблюваної продукції - непрямими.

Залежно від функціональних видів діяльності, з якими пов'язані витрати їх поділяють на виробничі й невиробничі.

Виробничі витрати - витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати.

Невиробничі витрати підприємств - витрати, які безпосередньо не залежать від процесів виробництва.

За відношенням до технологічного процесу витрати поділяють на основні й накладні.

Основні витрати - витрати на утримання та експлуатацію житлових будинків та основних фондів невиробничого призначення.

Накладні витрати - це витрати, які пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва.

Залежно від впливу на прийняття рішення розрізняють релевантні й нерелевантні витрати.

У сучасних бізнес-реаліях релевантність - один з найважливіших аспектів управлінської інформації. Вона надає змогу вибрати серед двох варіантів кращий. Релевантні витрати можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення, а нерелевантні витрати не залежать від прийнятого рішення. Ось, наприклад, якщо попит на діяльність змінюється поміж альтернатив, то і ресурси, що витрачаються також будуть змінюватись (це є гнучкі ресурси), а витрати діяльності будуть релевантними стосовно рішення.

Нерелевантні - витрати, які не залежать від прийняття рішення. Тобто, не релевантні - минулі витрати, а також майбутні витрати, які при розгляді не відрізняються від альтернатив.

Нерелевантними є понесені витрати - це витрати, за які видатки вже зроблено. Понесені витрати є результатом минулих рішень і не можуть бути змінені теперішніми або майбутніми подіями.

Залежно від способу визначення собівартості продукції витрати поділяють на маржинальні і середні. Маржинальні витрати - це витрати на виробництво однієї додаткової одиниці продукції.

Середні витрати - це загальні витрати на виробництво додаткової групи продукції, поділені на загальну кількість одиниць продукції

За ступенем контролю виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати, що є важливим для управлінської діяльності. Ця класифікація означає міру, до якої керівник одноосібно веде контроль витрат та несе відповідальність за них у процесі управління.

Контрольовані витрати - це витрати, зміна рівня яких залежить від управлінських дій керівника.

Неконтрольовані витрати - це витрати поза межами контролю керівника. Наприклад, витрати матеріалів, заробітної плати є контрольованими витратами, а амортизація, ПДВ, збори, платежі, зміна рівня цін на матеріали та інші витрати, пов'язані з інфляцією, є неконтрольованими витратами.

Отже, підводячи підсумки вищесказаного можна стверджувати про відсутність однозначності та єдності в трактуванні таких економічних дефініцій, як витрати, що свідчить про складну багаторівневу будову цієї економічної категорії.

Питання витрат підприємства є складною економічною категорією. В силу того, що витрати мають вирішальний вплив на фінансовий результат функціонування суб'єктів господарювання - дане питання займає одне з ключових місць в управлінні підприємством.

Вивчення та аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що кожен автор наголошує на певних нюансах терміна, залишаючи поза увагою інші.

Очевидним стає те, що в умовах ринкової економіки виникає проблема не стільки у визначенні витрат, їх розподілі за об'єктами та забезпеченні мінімізації, скільки в управлінні ними в умовах конкуренції і визнання доцільності та досягнення необхідної їх прибутковості. Завдання полягає не в їх мінімізації, а в досягненні такого рівня, за яким їх визнають споживачі та які приносять відповідний прибуток виробникам.

1.2 Система управління витратами на підприємстві

В умовах сьогоднішньої політичної та економічної кризи основою у діяльності кожного виробничого підприємства є мінімізація витратної частини, що є базою для поліпшення показників його діяльності та досягнення продукцією підприємства цінової переваги на ринку.

Ефективність процесу управління витратами підприємства багато в чому залежить від економічно-грамотного використання усіх видів ресурсів. На сьогодні ефективне управління витратами - це шлях до досягнення підприємством високих економічних результатів. Це складний, багатоаспектний та динамічний процес, що включає управлінські дії, ціллю яких є досягнення високого економічного результату.

Слід відмітити, що такі вітчизняні і зарубіжні науковці, як, Ф. Ф. Бутинець, С. Ф. Голов, Т. П. Карпова, Л. В. Нападовська, Ю. С. Цал-Цалко, В. М. Панасюк, О. Попов, стверджують: реальним напрямом зменшення витрат є система управління ними [9, с. 59].

Вчені особливо прискіпливо відносяться до проблеми управління витратами. Впродовж багатьох років питанню управління витратами приділялось багато уваги. Щодо даного процесу Давидович І. І. притримується думки, що «управління витратами має на меті виявити, як саме сформувалась собівартість, які чинники мали на неї позитивний, а які негативний вплив. А процес управління витратами повинен забезпечити максимально точне передбачення майбутньої частки витрат, та можливість оперативного втручання у діяльність підприємства у разі виявлення відхилень від планових показників».

Ковтун С. розглядає управління витратами як здійснення конкретних заходів з оптимізації співвідношення «затрати-результат», забезпечує досягнення підпорядкованих цілей шляхом регулювання процесів, що становлять господарську діяльність. Карпова Т. вважає, що управління витратами включає такі елементи: плану- вання, нормування, облік, калькулювання, еконо- мічний аналіз, контроль, регулювання та прогнозування витрат.

Пилипенко А. А. вважає, що управління витратами це система принципів і методів розробки й реалізації управлінських рішень, заснована на використанні об'єктивних економічних законів відносно формування й регулювання витрат, забезпечення ефективного використання ресурсів і капіталу підприємства в різних видах його діяльності.

Вважаємо, що кожний напрям наукової думки є виправданим і науково обґрунтованим. В формуванні поняняття науковці дотримуються системного та процесного підходу. У визначенні поняття «управління витратами» більшість вчених акцентують увагу на зв'язку витрат з економічним результатом підприємства.

Функції управління витратами формуються відповідно до завдань, що будуть виконуватись: забезпечення інформаційної бази відповідно до змісту витрат; аналіз можливості формування витрат в поточному і планованому періоді відповідно до умов функціонування підприємства; аналіз витрат за короткий період та динамічний аналіз витрат підприємства; передбачення розмірів витрат, за допомогою математичних методів управління за різних обсягів виробництва і цільової суми прибутку [1, с. 78].

Єгоркіна Т. О. виділяє такі функції управління витратами підприємства: планування, організації, комунікації, контролю, мотивації.

Функції ж управління витратами реалізовуються за допомогою елементів управлінського циклу: прогнозування та планування, організацію, координацію й регулювання, активізацію та стимулювання виконання, облік і аналіз. А процес управління витратами на підприємстві буде включати виконання всіх функцій, що притаманні управлінню будь-яким об'єктом: розробку, прийняття й реалізацію рішень, а також контроль за їх виконанням [33, с. 350].

Таким чином, для забезпечення якнайефективнішого процесу управління витрат виникає необхідність у певному цілісно-функціональному комплексі, роль якого і відіграє система управління витратами.

Система управління витратами - це взаємопов'язаний комплекс, основне завдання якого - формування коригуючого впливу на процес здійснення витрат під час господарської діяльності підприємства.

Можна простежити наявність суттєвої відмінності від традиційного управління, орієнтованого на складання фінансової (бухгалтерської) звітності. Останній в свою чергу полягає в тому, що на більшості підприємств дані по фактичним витратам в цехах можуть бути отримані в бухгалтерії через місяць після звітного. Відповідно на момент їх отримання вони втрачають актуальність та стають застарілими, не даючи можливості для оперативного аналізу технічних процесів та операцій в цехах. Ось чому так часто на деяких підприємствах, прийняті рішення слугують причиною появи нових проблем. На відміну від бухгалтерського обліку система управління витратами забезпечує контроль та аналіз поточної діяльності підрозділів, дозволяє виявити взаємозв'язок між рівнем витрат, обсягами виробництва й прибутком і на підставі цього оперативно планувати майбутню діяльність. Тобто за своєю суттю система управління витратами націлена на перспективу.

Ще одна відмінність системи управління витратами над звичайним обліком полягає в тому, що останній призначений як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів інформації (банків, фінансових та статистичних органів, інших підприємств), його ведення жорстко регламентується нормативними актами державних органів, на відміну від системи управління витратами, ціллю якої є задоволення виключно потреб внутрішнього середовища підприємства.

Основними елементами системи управління витратами є об'єкти управління витратами (рівень, формування і структура витрат), технологія управління витратами (здійснення процедур, необхідних для виявлення відхилень фактичних показників витрат від планових), суб'єкти управління витратами (структурні підрозділи підприємства, що здійснюють процедури управління витратами), предмети управління витратами (окремі характеристики стану витрат: дотримання лімітів фонду оплати праці, витрат сировини та ін.).

Основні завдання системи управління витратами:

- виявлення ролі управління витратами як фактора підвищення економічних результатів діяльності;

- визначення витрат за основними функціями управління;

- планування діапазону допустимих меж рівня витрат, тобто їх максимального і мінімального значення;

- прогнозування майбутніх розмірів і рівнів витрат, застосовуючи можливі методи при різних обсягах виробництва і цільової суми прибутку;

- забезпечення контролю за всіма виробничими процесами підприємства;

- деталізований аналіз витрат в динаміці та у поточному періоді;

- організація інформаційного забезпечення відповідно до змісту, складу і структури витрат та цільових орієнтирів;

- завчасний аналіз тенденцій зміни рівня та структури витрат на обсяг виробництва, або одиницю продукції;

- аналіз окремих складових витратної частини;

- нормування, планування витрат за елементами, місцем виникнення і видами продукції;

- пошук резервів економії ресурсів і оптимізації витрат [2, с. 19].

Під системою управління витратами розуміється комплекс заходів, спрямованих на максимізацію віддачі від ресурсів за умови збереження або підвищення якості продукції (Рисунок 1.2.).

Примітка. Рисунок побудований на основі статті: Іванюк Л. С. Управління витратами як фактор підвищення конкурентоздатності підприємства.

Першим кроком у процесі управління витратами є визначення мети. Метою діяльності будь-якого підприємства на ринку є зростання рівня рентабельності за допомогою скорочення усіх можливих витрат. Але при цьому, зберігши якість кінцевого продукту. Цього можна досягти шляхом підвищення ефективності використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємства.

Передбачення майбутніх перешкод і можливостей розвитку здійснюється на етапі стратегічного аналізу. Для виявлення даних перешкод підприємства, з одночасною оцінкою загроз і можливостей проводиться діагностика зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

Діагностика внутрішнього середовища дає змогу оцінити достатність ресурсної, інфраструктурної складової та рівень науково-технічного забезпечення.

Діагностика зовнішнього середовища забезпечує інформацією щодо позитивних і негативних факторів та ймовірність їх впливу на господарську діяльність підприємства.

Відповідно до поставленої мети, на базі зроблених висновків і рекомендацій стратегічного аналізу здійснюється прогнозування, організація і планування діяльності підприємства.

Наступним етапом є організація системи, на якому проводять виділення центрів відповідальності. Сукупність усіх структурних підрозділів підприємства і є концентрованими місцями виникнення витрат і центрами відповідальності за їх рівень, незалежно від їх автономності, або форми діяльності. Наприклад, центр першого рівня - виробнича ділянка, другого - виробничий підрозділ, третього - конкретний цех, четвертого - підприємство. Таким чином, по кожному рівню відповідальності встановлюється визначений перелік витрат, а вже на їх основі пишуться бюджети.

Їх облік відбувається за місцями виникнення, дотримуючись ієрархічних принципів. Всі статті видатків деталізуються і класифікуються (постійні і змінні, прямі й накладні, виробничі витрати й витрати періоду). Головне, деталізація повинна бути економічно обгрунтованою: тобто контроль над статтею не повинні бути дорожче обслуговування цієї статті, а статті повинні розбиватися чітко на постійні та змінні, без змішування.

На етапі планування, відповідальна особа приймає рішення, націлені на реалізацію перспективних напрямів діяльності підприємства з питань витрат, які полягають в розробці оперативно-виробничих та поточних планів та конкретизують показники перспективного плану. Суть оперативно-виробничого плану - гарантування та забезпечення організації повсякденної ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів. Саме планування відбувається у визначених центрах відповідальності.

Поточне планування відіграє ключову роль у встановленні матеріально-речовинного вираження та в обґрунтуванні квартального і річного планів. Даний вид планування включає в себе визначення загального обсягу виробництва, кількість необхідного устаткування та матеріалів, темпів розвитку виробництва і розмірів витрат.

При побудові системи управління витратами слід враховувати її функціональний та управлінський аспекти.

Функціональний аспект є першочерговим. Розглядаючи загальний цикл системи управління витратами його сутність насамперед відображають функціональні підсистеми, такі як: планування витрат, аналіз, статистичний облік, регулювання.

Щодо управлінського аспекту, то він пов'язаний із внутрішніми потребами підприємства, що стосуються планування, обліку та регулювання витрат під час виробничого процесу на підприємстві. Його зміст має конфіденційний характер.

До цього аспекту відносяться наступні організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро, окремі виконавці).

Розробляючи, та у подальшому, організовуючи систему управління витратами необхідним стане комбіноване використання системного і процесного підходів фінансово-господарської діяльності підприємства. За домопогою процесного підходу усю фінансово-господарську діяльність підприємства поділяють на бізнес-процеси (основні та допоміжні).

Сучасні тенденції в управлінні витратами характеризується активним впровадженням нових методів управління. Саме тому управління витратами вивчається як безперервний процес комплексного впливу на витрати підприємства з метою забезпечення їх оптимального рівня, структури та динаміки.

Запроваджуючи систему управління витратами, сама система повинна грунтуватись на дотриманні певних принципів.

Принципи управління витратами - це сукупність правил, положень і норм, які спрямовані на оптимізацію витрат підприємства. Дотримання принципів управління витратами при побудові системи управління витратами складає основу економічно-ефективного функціонування підприємства. Для побудови дієвої системи управління витратами на підприємстві керуються наступними принципами, наведеними у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Принципи побудови системи управління витратами на підприємстві та їх загальна характеристика

Принципи	Характеристика
Системності розрахунків	Передбачає побудову стратегічного й оперативного планування, облік та контроль виробничих витрат і продукції як цілісної системи планових, облікових, контрольно-аналітичних та економічних розрахунків.
Самостійності	Підприємство саме визначає форму та документацію системи управління витратами
Пріоритет стратегічних цілей	Передбачає визначення таких стратегічних цілей, які не мають нічого спільного з декларацією бажаних напрямів розвитку чи очікуваних результатів підприємства.
Безперервності	Пошук, нагромадження та аналіз інформації для потреб управлінської ланки.
Уніфікованості та систематизації	Необхідність у структуризації всіх інформаційних потоків системи управління витратами
Мінімальної трудомісткості	Орієнтація на сучасні технічні засоби при виконанні планових та аналітичних розрахунків.
Обгрунтованості	Аргументація та обгрунтованість у прийнятті управлінських рішень.
Періодичності	Здійснення складання документів системи управління витратами відповідно до розкладу, що узгоджений з виробничою та збутовою циклічністю діяльності організації.
Сприяння та залучення	Участь персоналу підприємства в процедурах системи управління витратами.
Взаємодії внутрішніх підрозділів	Взаємодія підрозділів підприємства через дані бюджетів передбачає визначення регулятивних параметрів внутрішньогосподарського обміну продукцією та послугами за допомогою цінових інструментів трансфертної природи.

Примітка. Таблиця складена на основі посібника Крушельницька О.В. Управління витратами / О.В. Крушельницька. - Житомир: ЖІТІ, 2005.

Дотримання даних принципів створює базу для кращої економічної конкурентоспроможності підприємства, завоювання ним передових позицій на ринку.

При характеристиці інструментарію систем управління витратами необхідно враховувати усі методологічні та практичні аспекти використання нових методів, адже пряме копіювання та використання окремих з них показало їх неефективність при досягненні запланованих цілей. Окрім цього, слід відзначити, що сучасні методи управління витратами характеризуються наявністю декількох засобів використання окремого методу, як у межах підприємства, так і галузі.

Сьогодні управління витратами підприємств здійснюється в рамках певного наукового чи практичного підходу, які виділяють у фінансовому менеджменті. Інструментарій включає такі методи управління, як: директ-костинг (правдива собівартість), стандарт-кост, таргет-костинг, абзорпшн-костинг, кайзен-костинг, СVР-аналіз, кост-кілинг, бенчмаркінг витрат, LСС-аналіз [31, с. 44-46].

Так, директ-костинг, або як ще його називають «правдива собівартість» передбачає, поділ витрат на постійні і змінні в залежності від зміни об'єму виробництва. Використовуючи систему директ-костингу схема побудови звітів по дохідній частині досить багатоступенева. Як мінімум будуть присутніми два показника: маржинальний прибуток і дохід. Ключовою особливістю системи є можливість вивчення взаємозв'язку та взаємозалежності між об'ємом виробництва, витратами і прибутком. Директ-костинг визначає критичний обсяг виробництва, при якому за рахунок виручки будуть покриті всі витрати виробництва без отримання прибутку.

Таргет-костинг - використовують на стадії проектування нового виробу або модернізації застарівшого продукту. Найбільш доцільний для підприємств стратегія розвитку яких передбачає зниження затратної частини. Таргет-костинг розглядає собівартість не як заздалегідь розрахований за нормативами показник, а як величину, до котрої повинна прагнути організація, щоб запропонувати ринку конкурентний продукт. Тому завдання методу - розробка виробу (послуги), кошторисна собівартість якого дорівнює цільовій. Якщо неможливо домогтися його цільової собівартості, не погіршивши при цьому якості, приймається рішення про те, що продукт розроблятися не буде. В основу ідеї закладено поняття цільової собівартості.

Кайзен-костинг - процес поступового зниження витрат на стадії виробництва продукції. В результаті чого формується необхідний рівень витрат та собівартості, забезпечуючи прибутковість виробництва. Якщо на етапі проектування різниця між кошторисною і цільовою собівартістю склала до 10% - приймається рішення про початок виробництва з прогнозом на зменшення 10% у майбутньому методами кайзер-костингу. Скорочення даної різниці дістало назву «кайзер-завдання», що стосується усього персоналу фірми [17, с. 344].

Робота в незалежних робочих групах дозволяє дати комплексну оцінку взаємозв'язоку окремих процесів у діяльності підприємства, зменшити непродуктивні витрати. Також, працівники підприємства можуть висувати власні пропозиції щодо зменшення витрат. Концепція кайзен-костингу передбачає також наявність окремих працівників, основним завданням яких є технічне й організаційне вдосконалення бізнес-процесів підприємства.

Абзорпшн-костинг - повний розподіл витрат. Відбувається розподіл всіх затрат між реалізованою і залишковою продукцією. Абзорпшн-костинг може обчислити виробничу і повну собівартість. Калькуляція з повним перрозподілом витрат відображає розрахунок виробничої собівартості на основі прямих і непрямих витрат, розподілених у собівартості продукту. Головне завдання даного методу - правильний розподіл накладних витрат в силу того, що прямі витрати, відповідно до принципів класифікації відносять до об'єктів витрат.

CVP-аналіз - оперативна оцінка впливу величини та структури витрат, обсягу продажу продукції на прибуток, аналізує його залежність від рівня цін і структури виробництва. CVP-аналіз базується на обчисленні маржинального прибутку і узгоджується з калькулюванням собівартості за системою «директ-костинг». Ціль аналізу точки беззбитковості полягає у формуванні обсягу продукції з врахуванням поточних запасів і витрат. До основних методів проведення CVP-аналізу відносять:

- метод рівняння;

- графічний метод [10, с. 43].

За методу рівняння знаходиться чистий прибуток, що покриє усі витрати, за формулою директ-костингу. За графічним методом будується графік поєднання змінних та постійних витрат. Нижче точки беззбитковості знаходиться збиткова зона і коли значення витрат знаходиться на ній, це означає, що об'єми випуску продукції не покривають наявних збитків.

Взаємозв'язок змінних витрат і доходу від об'єму виробництва носить відносно пропорційний характер. Вивчення реальної залежності показує їх нелінійний характер. Діапазон доходу не буває безмежним - досягаючи визначеного об'єму виробництва його подальше збільшення буде нерентабельним [36, с. 662].

Кост-кілінг - набір найбільш швидких і ефективних методів та інструментів оптимізації витрат, що дають гарантований результат у будь-яких умовах, це система мислення керівників усіх рівнів управління, спрямована на постійний пошук можливостей підвищення ефективності діяльності компанії. Надає можливість оперувати достовірною інформацією щодо витратної частини підприємства. Стимулює керівників максимально знизити усі витрати допомагаючи побудувати ефективну систему мотивації персоналу. Застосовується даний метод у стратегічному та оперативному управлінні в силу своєї різноманітності цілям та умовам використання.

LLC-аналіз - використовується для визначення стадії життєвого циклу товару. За даного методу витрати підприємства співставляються з виробництвом і продажем продукту за весь час його випуску, а далі з отриманими доходами. Метод не визначає витрати відносно діяльності фірми за окремі періоди. Щоб побачити ефект результатів розробки і запуску нового продукту на ринок, витрати в порядку життєвого циклу товару акумулюються наростаючим підсумком. LLC-аналізу характерні періодичні та тимчасові витрати [11, с. 171].

До останніх відносяться видатки на підвищення кваліфікації колективу, розробка нової документації, реорганізація або створення нових контактів з постачальниками, винаходи і т.д. До періодичних включають витрати на обслуговування організації, закупівля сировини, напівфабрикатів, складські послуги, оперативні витрати.

Недоліки та переваги кожного наведено у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Порівняльна характеристика методів до управління витратами підприємства

Назва методу	Переваги	Недоліки
Директ-костинг	Зручність визначення рентабельності	Складність поділу затрат на постійні і змінні
Стандарт-кост	Визначення норм по кожному виду витрат	Наявність норм і нормативів
Таргет-костинг	Плановий фінансовий результат в умовах наявної кон'юктури ринку	Не враховує якість кінцевого продукту
Абзорпшн-костинг	Обґрунтованість вибору додаткового замовлення або відмови	Відносність розподілу витрат
Кайзен-костинг	Постійне зниження витрат	Висока мотивація персоналу і корпоративна культура
СVР-аналіз	Об'єм продажу з точкою беззбитковості	Поділ на змінні з лінійною залежністю до об'єму і постійні - без залежності, що важко зробити практично
LLC-аналіз	Аналіз витрат у будь-якому проміжку часу	Складність оцінки стадії життєвого циклу товару
Кост-кілінг	Скорочення витрат зовнішнього і внутрішнього середовища	Скорочення персоналу і заробітної плати

Примітка.Таблиця складена на основі статті: Нунян О.А, Методы учета и управления затратами предприятия.

Отож, не можна говорити про один універсальний метод управління витратами на підприємствах. Вибір методу управління витратами - це внутрішня справа підприємства або фірми. Адміністрація сама вирішує, яким чином класифікувати витрати; наскільки деталізувати місця виникнення витрат, сама визначає як вони пов'язані із центрами відповідальності і т.д [7, с. 54].

Навіть на однотипних підприємствах зустрічаються різні методи для ведення управління основним капіталом, управлінням витратами, калькуляції собівартості продукції тощо.

Таким чином, для ефективного використання виробничих ресурсі потрібна розробка загальної системи управління витратами. В основі такої системи повинна бути закладена ідея використання можливостей узгодженого впливу на витрати та кінцеву якість виробів по кожній окремій стадії життєвого циклу послуги (продукції, робіт). У майбутньому аби поліпшити та вдосконалити систему управління витратами має здійснюватись пошук і виявлення резервів економії ресурсів, нормування їх витрат, аналіз витрат за видами, стимулювання ресурсозбереження і зниження витрат з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

З перерахованих методів кожне підприємство знаходить для себе щось своє. Їх застосування досить універсальне, не залежно чи це оперативне, або ж стратегічне управління. Навіть на схожих підприємствах адміністрація використовує методи управління витратами, що кардинально відрізняються від підприємства конкурента, який функціонує у тій ж галузі. Все залежить від цілей і наявності необхідних умов для їх найповнішої реалізації.

1.3 Методика ефективності оцінки управління витратами підприємства

Методика оцінки ефективності управління витратами має на увазі визначення її принципів, критеріїв і показників. Базою при формуванні критеріїв і системи показників оцінки ефективності управління витратами з урахуванням сфери діяльності виробничих підприємств є наступні принципи:

1) Дієвість, передбачає виявлення прорахунків, помилок і своєчасне інформування зацікавлених осіб;

2) Концентрація на встановлених цілях і реалізація місії підприємства;

3) Реальність, об'єктивність, конкретність, тобто обрахунок показників за реальними, а не гіпотетичними даними, які фактично визначаються бухгалтерським обліком;

4) Відповідність часткових, узагальнюючих даних оцінки визначеному критерію;

Вибір кожного окремого методу оцінки ефективності управління витратами підприємства має керуватися критеріями: витрат часу, фінансів, рівня об'єктивності, достовірності, наявністю слабких сторін та різноманітністю показників.

У фаховій економічній літературі, немає єдиного визначення оцінки ефективності управління витратами, що зумовлює необхідність виділення методичних підходів до її оцінки, які б найкраще відповіли сутності процесу управління витратами. Найкращим з позиції критичного аналізу, дослідники визначили системний підхід.

Використання методології системного аналізу предбачає, що об'єктом оцінювання ефективності є поточні та минулі витрати підприємства та система рішень щодо їх управління. Первинність об'єкта, наявність системи цілей його існування і чинників, що обумовлюють необхідність його змін, означають можливість декомпозиції процесу оцінки ефективності управління витратами за критеріями з урахуванням їх релевантності загальним цілям і повноти охоплення ключових проблем оцінки [15, с. 64].

Багатоаспектність ефективності управління витратами підприємств виробничої сфери вимагає деталізованого поділу критеріїв її оцінки. Критерій - ознака, підстава, мірило оцінки чого-небудь. Слід відмітити, що в науковій літературі частіше наводиться перелік не критеріїв, а показників за допомогою яких оцінюється ефективність витрат. Хоча інша група вчених категорично відкидає можливість такого підходу, оскільки показник не може бути критерієм оцінки ефективності управління витратами. Показник лише відображає стан об'єкта, коли критерій - сукупність ознак, які надають підставу для здійснення оцінки показників [13, с. 286].

Науковці пропонують здійснювати аналіз витрат підприємства із визначення їх абсолютної величини, а потім абсолютної величини за основними статтями витрат. Оцінку ефективності управління витратами - на підставі загально визнаних показників, рівня витратомісткості, коефіцієнту витратовіддачі, рівня рентабельності, які найбільш повно характеризують кінцеві результати діяльності, відповідно і ефективність управління. За змістом такі показники показують економічність і результативність витрат у цілому по підприємству та окремих підрозділів. При цьому слід виключити вплив на прибуток факторів, не пов'язаних з діяльністю даного господарського ланки [3, с. 316].