Управління витратами підприємства ПАТ "Електротермометрія"

Показник зарплатомісткості виробництва у 2015 р. порівняно з 2013 р. зменшився на 5,83 %, проте з 2014 р. по 2015 рік залишався майже незмінним, коливаючись на рівні 37-38 %.

Зарплатомісткість продукції - характеризує суму витрат па оплату праці, що міститься в сумі витрат на виробництво (реалізацію) одиниці продукції, і визначається за формулою:

ЗМП = ФОП/ВП(РП) (2.1)

де ФОП - сума фонду оплати праці на підприємстві;

ВП (РП) - обсяг валової (реалізованої) продукції у звітному періоді.

Аналізуючи показники ефективності управління витратами, доцільним буде визначення факторів впливу на валовий фонд підприємства, а саме:

Стан ринків факторів виробництва. В існуючих умовах розвитку ринку виробників лічильників досліджуване підприємство може значно оновити власну матеріально-технічну базу, за рахунок чого підвищити якісні та кількісні показники виготовлення продукції і, тим самим, збільшити обсяги доходу (виручки) від реалізації продукції та знизити рівень витрат у розрахунку на одиницю продукції. Водночас аналіз виявив, що досліджуване підприємство не використовує у повній мірі можливості щодо оновлення матеріально-технічної бази, придбання та встановлення сучасного обладнання.

Стан економіки країни. Враховуючи, ситуацію, що склалась в економіці України: падіння основних економічних показників: рівень цін, темпи інфляції тощо, що стримує розвиток нових робочих місць, падіння реальних доходів населення, та політична криза визначає загальні умови функціонування промислових підприємств, в т. ч. у виробничій галузі, їх контрагентів, результативності господарюючих на ринку суб'єктів тощо, цей фактор чинить негативний вплив на обсяги та рівень валового фонду досліджуваного підприємства.

Механізми державного регулювання. Серед факторів зовнішнього середовища цей фактор має чи не найвагоміший вплив. Зокрема, можемо зазначити, що неефективна та неналежна діяльність органів державного управління всіх рівнів призвела до погіршення показників ефективності фінансово-господарської діяльності та використання ресурсів промисловими підприємствами; високої енерго та ресурсомісткості виробництва; недостатності фінансових ресурсів для модернізації техніко-технологічної бази; значної регіональної зосередженості збуту продукції; невисокої інвестиційної активності підприємств; існування тіньового сектора ринку.

Серед факторів внутрішнього середовища впливу на витрати підприємства, на наш погляд, можна виділити фактори, вплив яких можна визначити кількісно та фактори, висновки про вплив на витрати за якими можуть вказувати лише на напрями впливу (сприяють зниженню витрат чи ведуть до їх збільшення):

Зменшення обсягів доходу (виручки) від реалізації продукції підприємства. Зменшення обсягів доходу негативно впливає на рівень витрат підприємства. Обсяги доходу по досліджуваному підприємству щорічно падають, що є негативним.

За рахунок зменшення доходу підприємства у 2014 р. порівняно з 2013 р. з 46023 тис. грн до 44052 тис. грн рівень витрат виріс: (44165/44052 - 44165/46023) х 100 % = + 4%.

Стан та ефективність використання основних фондів підприємства. Цей фактор теж має вплив на обсяги та рівень витрат виробничого підприємства. Тому проаналізуємо ефективність використання, залучених у господарську діяльність основних фондів досліджуваного підприємства (таблиця ???).

З даних таблиці 2.9 можна зробити висновок, що практично всі показники ефективності використання основних фондів протягом досліджуваного періоду спадають, що є негативним. Так, фондовіддача станом на 2015 р. становить 2,3 грн/грн, проте, зрозуміло, що значення цього показника є недостатнім. Лише 2,3 грн виготовленої та реалізованої продукції отримує підприємство з однієї гривні, вкладеної в основні фонди.

Також негативним є те, що показник фондовіддачі основних фондів підприємства зменшився за останній рік на 0,03 грн/грн, а порівняно з 2013 р. - на 0,53 грн/грн. Ці зміни вплинули негативно на показник фондомісткості основних фондів підприємства.

Фондомісткість - показник, який характеризує рівень середньорічної вартості основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої валової продукції. Розраховується фондомісткість продукції (фмп), грн., за формулою 1.9.

Показник фондомісткості за аналізований період 2013-2015 постійно збільшується, що є негативним сигналом для ПАТ «Електротермометрія».

Таблиця 2.9

Показники ефективності використання основних фондів підприємства

Показники	Роки	Абсолютне відхилення 2015 року від	Темпи приросту (%) 2015 року до
	2013	2014	2015	2013	2014	2013	2014
Фондовіддача	2,37	2,34	2,8	0,43	0,46	18,14	19,66
Фондомісткість	0,44	0,44	0,31	-0,13	-0,13	-29,55	-29,55
Прибутковість основних фондів	-9,6	-15,84	3,6	13,2	19,44	137,50	122,73

Примітка. Розраховано на основі додатків

Прибутковість основних фондів досліджуваного підприємства у 2014 р. порівняно з 2013 р. зменшилась майже на половину і у 2015 р. Відновила темпи росту..

Покращення показників ефективності використання основних фондів підприємства є позитивним та веде до зниження рівня його витрат.

Розрахунок впливу зміни фондовіддачі на витрати досліджуваного підприємства розрахуємо за формулою:

RВ(ФВ) (В(б)/ФВ(ЗВ) ОФ(б) - В(б))/(ФВ(б) ОФ(б))*100% (2.2)

де RВ(ФВ) - зміна рівня витрат за рахунок зміни фондовіддачі, %;

ФВЗВ - фондовіддача у звітному році, грн./грн.;

ФВб - фондовіддача у базовому році, грн./грн.;

ОФб - вартість основних фондів у базовому році, грн.;

Вб - витрати у базовому році, грн.

За рахунок збільшення фондовіддачі підприємства у 2015 р. порівняно з 2013 р. з 2,37 грн/грн до 2,80 грн/грн рівень витрат підприємства скоротився на: (44388/((2,8 х 18339) - 44368/(2,37 х 18339))х 100 % = -16%

Отже, аналітичні дані свідчать про те, що у 2015 р. порівняно з 2013 р. ПАТ «Електротермометрія» звернула увагу на проблемні аспекти діяльності минулих років і дещо стабілізувала свою роботу.

Проведений аналіз дав змогу зробити більш детальну оцінку системи управління витратами та показників рентабельності, як самого підприємства так і його активів. Що дає можливість виявити резерви збільшення та способи покращення рентабельності ТОВ «Електротермометрія». Основним з яких є - зменшення фондомісткості продукції, що дозволить нормалізувати рентабельність активів.

3. Рекомендації щодо підвищення ефективності управління витратами на ПАТ «Електротермометрія»

3.1 Проблеми управління витратами на підприємстві ПАТ «Електрометрія»

На сьогоднішній день процес управління витратами на ПАТ «Електротермометрія» не є досконалим та існує низка проблем, які потребують негайного вирішення.

Для більш глибокого розуміння проблеми нами було проведено аналіз структури та динаміки витрат приладобудівного підприємства ПАТ «Електротермометрія».

Результати аналізу довели, що для досліджуваного підприємства характерним є висока питома вага постійних витрат, отже у структурі операційних витрат мають місце суттєві деформації, зумовлені значним ускладненням технології виробництва, високою питомою вагою застарілого і повністю зношеного обладнання та неповним використанням наявних виробничих потужностей. Все це призвело до суттєвої зміни структури витрат і ускладнення процесу управління ними.

Проведемо детальний аналіз наявних недоліків та змін викликаних ними, у розрізі їхньої структури.

Одним з найважливіших економічних недоліків у процесі управління витратами є проблема пов'язана з прогнозуванням, плануванням та аналізом витрат, що призводить до:

- труднощів у розробці та забезпеченні максимальної оперативності та аналітичності інформації про витрати підприємства,

неточності розрахунку вартості ресурсів (із-за постійної зміни їх вартості) необхідних для виробництва продукції;

- неприпустимих відхилень при визначенні загального обсягу витрат на виробництво від нормативних показників.

В першу чергу це викликано відсутністю аналізу причин виникнення відхилень фактичних витрат від планових. Також не визначаються місця виникнення витрат та центри відповідальності за обсяг витрат. Серед інших ключових причин можна виділити наступні:

- не проводиться прогнозування витрат, та відсутній аналіз зовнішнього середовища організації;

- недосконалість аналізу структури витрат та чинників, що впливають на їх рівень;

- відсутність аналізу впливу непрямих витрат на фінансові результати.

Такий високий ступінь пріоритетності економічних недоліків пояснюється тим, що інформація потрібна в певну мить і для певної управлінської цілі. Для забезпечення достатньої аналітичності інформації її потрібно завчасно перевірити щодо відповідності сучасним вимогам: порівнянності, однозначності тлумачення, достовірності, дохідливості й доречності.

Не менш важливими є проблеми пов'язані із технологією виробництва, а саме:

- на підприємстві присутня досить висока питома вага застарілого обладнання, що призводить до збільшення видатків на ремонт основних засобів та росту амортизаційних відрахувань на них;

- значне ускладнення технології виробництва, яка потребує нових дороговартісних форм організації робіт і їх контролю;

- капітальні витрати одноразового характеру за для збереження існуючого рівня технічної оснащеності;

- використання застарілих підходів розробки технологічних процесів;

- не зацікавленість управлінської ланки у розробці системи пріоритетів щодо оновлення та модернізації основних фондів.

Також слід звернути увагу на проблему відсутності єдиної інформаційної бази норм і нормативів для управління та контролю за витратами підприємства.

Необхідність даної інформаційної бази обґрунтовується, як зазначалось раніше - високою матеріаломісткістю продукції ПАТ «Електротермометрія».

Існуюча методологія планування, нормування і управління витрат не дає системної інформації про винуватців у разі виникнення відхилень за місцями формування витрат.

Розробка й запровадження норм і нормативів дозволять забезпечити елементарний порядок та трудову дисципліну на підприємстві тому керівництву слід приділяти цьому питанню більше уваги з метою скорочення сум непродуктивних витрат (втрат) підприємства.

Ще однією важливою проблемою управління витрат на підприємстві - це проблеми, пов'язані з обліком витрат та калькулюванням собівартості продукції.

На підприємстві відсутнє оптимальне співвідношення обсягів автоматизованих і неавтоматизованих обліково-контрольних робіт та визначення їхньої ролі у скороченні необґрунтованих витрат підприємства. У зв'язку з цим можна виділити наступні проблеми:

- неузгодженість на підприємстві таких функцій управління як планування, облік та аналіз, що унеможливлює встановлення відповідальності за результати прийнятих управлінських рішень;

- існуюча методологія планування, нормування і обліку витрат не дає системної інформації про винуватців у разі виникнення відхилень за місцями формування витрат.

Нажаль дані прогалини обліку витрат знаходяться поза увагою керівників підприємства та бухгалтерів. Забезпечити рентабельність роботи підприємства у першу чергу прагнуть за рахунок високих відпускних цін, а не за рахунок економії витрат. Однак це ненадійний і безперспективний спосіб вирішення проблем виживання підприємства.

Усі перелічені вище проблеми не є відокремленими, або чимось на кшталт автономних прогалин у системі управління витратами. Наявність того чи іншого недоліку, неодмінно породжує функціональний дисбаланс на всьому підприємстві.

Проведений нами аналіз наявної системи управління витратами ПАТ «Елктротермометрія» показав низку недоліків, що мають місце у процесі управління витратами та функції, які при цьому порушуються. Взаємозв'язок останніх наведено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Взаємозв'язок проблем та функцій системи управління витратами

Проблеми в управлінні витратами	Функція що порушується
Неналежний порядок регулювання і процесу врахування загальних витрат та їх структури на стадіях життєвого циклу товару	Аналіз та планування
Увага приділяється лише комплексу витрат - сформованим відносно господарських ланок, а не виробу	Прогнозування та облік витрат
Відсутність економічного змісту у наявній системі управління якістю	Контроль витрат
Відсутність структури управління витратами щодо окремого виробу	Аналіз та облік витрат
Неврахування до уваги економічних розрахунків витрат, здійснених на попередніх стадіях.	Організація, контроль витрат та мотивація працівників щодо подальшого зниження витратної частки
Відсутність стандартизованої системи поетапного проектування; результати прогнозу не обов'язкові для наступних стадій.	Прогнозування витрат
Атестація економічного рівня а також якості продукції не приймає до уваги економічні параметри	Оцінка витрат
Відсутність розробки стратегії зниження витрат учасниками процесу розвитку;	Плануваня витрат
Відсутність контрольних точок для аналізу та оцінки доцільності подальшого здійснення витрат	Планування та контроль витрат

Відзначимо, що усунення цих проблем повинне базуватися на тому, що у процесі функціонування системи управління витратами необхідно забезпечити можливість прогнозування обсягів необхідних фінансових ресурсів; уміння сформувати максимально високий рівень віддачі від використання інших видів ресурсів.

Отже, стало очевидно, що традиційні вітчизняні методи, які сьогодні використовуються на ПАТ «Електротермометрія» не в повній мірі відповідають вимогам швидкого реагування на зміни ринкового середовища. Зарубіжні методи, які є більш орієнтованими на прийняття управлінських рішень не можуть бути механічно перенесені на українські підприємства, оскільки не завжди враховують специфіку вітчизняної практики господарювання та досить часто не мають механізму практичної реалізації. В роботі запропоновано ряд критеріїв, які є найбільш важливими при оцінці можливості використання різних методів управління за сучасних умов, а саме: простота використання, вартість впровадження і підтримки, універсальність, орієнтація на прийняття управлінських рішень, точність і об'єктивність калькулювання собівартості продукції, гнучкість, забезпечення повного оперативного контролю, аналізу та регулювання витрат, врахування цільових установок та інтеграція з іншими блоками управління.

На вирішення цього питання має бути спрямована послідовна стратегія розвитку підприємства, яка б передбачала проведення організаційних заходів, спрямованих на виведення підприємства на новітні простори інформаційної економіки.

3.2 Шляхи використання інформаційних технологій для підвищення ефективності управління витратами

Інформаційні технології за останні десятиліття кардинально змінили процес управління підприємством. Розвиток інформаційних технолоіій забезпечує можливість зниження витрат на ведення бізнесу, розповсюдження інформації, міжособистісні комунікації. Відбувається перегляд та перехід від централізованих робочих місць до сітьових і «віртуальних».

Сьогодні для ПАТ «Електротермометрія» надзвичайно актуальним постає питання використання інформаційних технологій в такій функціональній сфері як управління витратами. На даний момент підприємство володіє лише бухгалтерським програмним забезпеченням, хоча на вітчизняному ринку в достатній кількості представлені системи, орієнтовані на задачі автоматизації управління ключовими бізнес-процесами підприємства.

Витрати на їх придбання і впровадження дуже значні і включають як вартісне вираження (можуть налічувати тисячі, десятки, а часом і сотні тисяч доларів) так, і трудові ресурси, і час. Тож керівництво має сумніви щодо доцільності вигоди від автоматизації управління всіх цих витрат.

Загалом інформаційні технології можна визначити як сукупність методів, виробничих і програмно-технічних засобів, об'єднаних в технологічний ланцюжок, що забезпечує збір, зберігання, обробку, вивід і поширення інформації для зниження трудомісткості процесів використання інформаційних ресурсів, підвищення надійності та оперативності.

Запровадження ІТ в управлінні підприємством забезпечує прискорення обробки інформації, скорочення управлінського персоналу, забезпечення якісною інформацією керівництва, дозволяє своєчасно та якісно здійснювати діагностику господарської діяльності, підвищує швидкість прийняття управлінських рішень. При цьому робочий колектив може бути рознесений по величезній території. Фірмам вигідно надавати своїм службовцям роботу вдома, оскільки це зменшує видатки (плату за приміщення, електроенергію, опалення) і потребу у матеріальному діловому просторі, а підприємство заощаджує на нерухомості й обладнанні. Часто виникає необхідність утримати цінних працівників, які з особистих причин не в змозі проводити вісім годин в офісі.

Нині на ринку представлено безліч інформаційних систем управління витратами та підприємством загалом: «System Aurora (Business/400)», «iRenaissance», «Infor SyteLine ERP», «Dynamics AX», «Dynamics NAV», «Капітал», «Oracle E-Business Suite», «BAAN», «Компас», «МОНОЛИТ SQL», «Scala», «Галактика», «АСТОР», «BusinessControl», «Global ERP», «Виртуоз», «PayDox», «Технокласс», «IT-Предприятие» та інші.

Серед перешкод на шляху впровадження ІТ в управлінні підприємством, можна виділити:

- ускладнення вивчення швидкозмінних інформаційних потоків як результат поглиблення експортної орієнтованості значної частки підприємств;

- складність розробки та впровадження інформаційних і програмних систем для автоматизації управління компаніями через відтік ІТ-персоналу, нестачу фінансових ресурсів;

- відсутність у значної кількості керівників розуміння доцільності використання ІТ для удосконалення управлінської роботи;

- доцільність безперервного застосування Internet-технологій в організації і забезпеченні мобільного управління.

Шляхи використання інформаційних технологій:

- удосконалення організаційної структури управління підприємством;

- оптимізація організації менеджменту і бізнес-процесів через поліпшення системи планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності підприємства;

- автоматизація системи збору, обробки, передачі та подачі економічної інформації з метою підвищення її якості та швидкості доступу до неї;

- удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами;

- підвищення ефективності управління інноваційними процесами на підприємстві, поліпшення якості вироблюваної продукції.

При цьому в рамках досліджуваної проблеми вдосконалення системи управління проводиться одразу як мінімум по перших трьох напрямах, а в залежності від специфіки інформаційної системи може охоплювати і два останні напрями.

Одним з варіантів удосконалення системи управління є створення цільової об'єктно-функціональної структури апарату управління, що дозволить компетентно, комплексно, компактно і своєчасно здійснювати процеси управління, як це і потрібно при ринковій економіці. Цільовими об'єктами управління є ресурси: матеріальні, трудові, фінансові, а також основні засоби виробництва, готова продукція та інші активи. Увесь процес управління тим чи іншим ресурсом розглядається як одне ціле, в рамках якого діють взаємозалежні інформаційні потоки, що проходять через усі функції управління (планування, облік, контроль тощо).

Для задач управління підприємством на стратегічному рівні та проектного чи перспективного планування його діяльності необхідні такі інформаційні засоби і технології, що дозволили б побудувати детальну фінансову модель підприємства, «віртуальну компанію». На основі цієї моделі вони повинні створювати документи, що відповідають вимогам Міжнародних стандартів фінансової звітності. При цьому одним із ключових факторів виступають гнучкі параметри введення даних, що повинні забезпечувати повний облік специфіки української дійсності (податкове середовище, затримки платежів і т.п.). Такого роду інформаційна система обов'язково повинна мати можливість групової роботи над проектами в мережі, достатні можливості по обміну даними, що дозволили б керівнику цілком зосередитися на аналізі результатів проекту і не витрачати час на розрахунки і підготовку звітності.

Фінансова модель не повинна обмежуватися описом зовнішніх фінансових потоків. Вона повинна дозволяти моделювати внутрішню структуру підприємства:

- розподіл витрат і виробленої продукції між підрозділами;

- звіт про прибутки і збитки для кожного підрозділу;

- звіт про прибутки і збитки для окремих видів діяльності.

Це дасть можливість використовувати отриману модель для проведення внутрішньовиробничого бюджетування в рамках реалізованих проектів.

Перед впровадженням інформаційних технологій у персоналу та керівництва підприємства має існувати єдине розуміння ролі ІТ у розвитку даного бізнесу, що досягається через зв'язок ІТ-стратегії зі стратегією бізнесу, починаючи з розробки стратегії для основних бізнес-напрямків, далі оцінки відповідних інвестиційних проектів, а вже після того до розробки ІТ-стратегії для їх підтримки.

З метою вирішення проблем запровадження інформаційних технологій в управління сучасними підприємствами рекомендується дотримуватись чітко встановленої послідовності кроків (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Покроковий підхід до вирішення проблем запровадження ІТ

Примітка. Рисунок побудований на основі статті: Крайчук С. О. Стан запровадження інформаційних технологій в управлінні сучасними підприємствами.

Чітке дотримання даних кроків дозволить максимізувати ефект від запровадження інформаційних технологій, що в свою чергу дасть змогу підприємству:

- отримати доступ до найефективніших сучасних методів вирішення економічних задач;

- забезпечити виконання основного обсягу робіт в автоматичному режимі з мінімальною участю людини;

- забезпечити узгодженість економічних процедур з міжнародними вимогами;

- підключитись до єдиного інформаційного простору. Комп'ютерні технології дають можливість оптимізувати та раціоналізувати управлінські функції за рахунок застосування нових засобів збору, передачі та обробки інформації.

Немає сумніву в тому, що інтегрування та конвергенція ІТ в систему управління витратами може значно покращити якість управління загалом. Так, на зарубіжних підприємствах, де управлінські процеси добре налагоджені, впровадження нових ІТ призводить у середньому до таких результатів:

- збільшення продуктивності праці персоналу на 15 - 25 % ;

- зменшення складських запасів на 10 - 20 % ;

- скорочення термінів виконання замовлень на 20 - 50 %.

Виходячи з цих цифр, можна попередньо прорахувати привабливість ІТ.

Отже, з метою розв'язання існуючих проблем пропонується використання покрокового підходу щодо запровадження ІТ в управлінні витратами сучасним підприємством, що передбачатиме збір і обробку необхідної інформації, діагностику та виявлення існуючих проблем і причин їх виникнення, розробку критеріїв вибору ІТ та їх запровадження, оцінку результатів реалізації зазначених кроків.

Це забезпечуватиме безперервний облік і контроль за станом і рухом товарно-матеріальних, фінансових, людських ресурсів на підприємстві, отримання даних про результати діяльності підприємства в режимі реального часу, оперативну підготовку аналітичних документів, прогнозів і планів робіт підприємства, підвищення ефективності прийняття управлінських рішень на основі достовірної та повної інформації про діяльність підприємства, яка доступна на будь-який момент часу.

Подальші дослідження в даному напрямку повинні бути спрямовані на створення універсальної моделі ІТ, яка дозволить значно підвищити ефективність управління діяльністю підприємства.

3.3 Програма удосконалення управління витратами на ПАТ «Електротермометрія»

Основними напрямами удосконалення системи управління витратами на підприємстві є:

- перегляд та зміна організаційної структури управління підприємством ;

- оптимізація організації менеджменту і бізнес-процесів через поліпшення системи планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності підприємства;

- удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами;

– підвищення ефективності управління інноваційними процесами на підприємстві, поліпшення якості продукції.

Організаційна структура будь-якого підприємства являє собою систему управління певної складності з упорядкованими задачами, повноваженнями і відповідальністю, яка створює умови для здійснення підприємством своєї діяльності та досягнення визначених цілей.

Вона відіграє важливе значення для злагодженого функціонування підприємств. Оптимальна організаційна структура створює сприятливі умови для процесу прийняття управлінських рішень, її стабільність робить організацію стійкою і в той же час дозволяє успішно реагувати на зміни внутрішнього і зовнішнього середовища.

Елементи цієї системи виступають головними об'єктами формування витрат. Тому, створення ефективної системи управління витратами не можливе без аналізу і подальшої оптимізації загальної системи управління, оскільки в умовах реально діючого підприємства, особливо великого, формування якого проходило впродовж значного відрізку часу, завжди мають місце дублювання функцій або, навпаки - пропуски і неузгодженості в прийнятті деяких рішень, паралелізм, нерівномірне навантаження в різних точках системи управління.

Послідовність оптимізації реально існуючої системи управління полягає у наступному.

Керівництво повинне впевнитись у відсутності паралелізму і дублювання функцій. Для цього слід розробити маршрутні карти проходження всіх виробничих потоків з деталізацією їх на окремі операційні потоки. В процесі співставлення та узгодження маршрутів встановити та усунути виявлені дублювання.

При цьому можна використати три варіанти:

- перший варіант, коли навантаження на даний елемент системи управління є постійним у часі;

- другий варіант враховує флуктуації (зміни навантаження), яке коригується на коефіцієнти коротко і довгострокового перевантаження;

- третій варіант враховує сплески флуктуації, які формують перевищення функції навантаження більше ніж це дозволяють допустимі коефіцієнти коротко і довгострокового перевантаження.

Поліпшити систему планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності підприємства можна за допомогою впровадження ефективної системи внутрішнього контролю, широкого і всебічного впровадження обчислювальної техніки, розвитку комп'ютерних мереж, застосування сучасних програмних засобів: технологій управління та інформаційних технологій. Насамперед це стосується системи організації фінансового менеджменту, управління фінансовими потоками та витратами [2].

Удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами означає раціональне використання всіх видів матеріальних ресурсів, застосування енергозберігаючих технологій, регулювання використання виробничих запасів згідно з прогресивними нормами.

Підвищення ефективності інноваційними процесами на підприємстві складається з сукупності безперервно здійснюваних у просторі та часі якісно нових, прогресивних змін. Усі елементи інноваційної діяльності тісно взаємозумовлені і взаємопов'язані. Тому для забезпечення ефективності інноваційного процесу важливе значення мають системні структурні і процесні взаємодії, які забезпечують неперервність процесів у часі. Нововведення на підприємстві забезпечують підвищення якості продукції, зниження витрат та вдосконалення виробництва.

Організація автоматизованої системи збирання і обробки економічної інформації створює умови для підвищення культури управління, а також звільняє керівників і фахівців різних рівнів від витрачання часу на пошук та роботу з інформацією, скорочує строки прийняття управлінських рішень, поліпшує їх якість тощо [2].

Також підприємству слід звернути увагу на те, що за нинішніх умов господарювання задача управління витратами, полягає, головним чином, не у безсистемній економії, а у пошуку резервів і приведенні витрат до їх оптимального рівня для кожного окремого підприємства. А, оскільки, прямі витрати визначаються, перш за все, конструктивними особливостями продукції, технологією її виготовлення, управління ними - практично вичерпані можливості, відповідно, системне управління непрямими витратами - є одним із шляхів підвищення ефективності діяльності промислових підприємств.

Під час аналізу сучасних методів розподілу непрямих витрат було доведено, що більшість із них зорієнтовані, перш за все, на точність калькулювання собівартості окремих видів продукції. Але в умовах загострення конкурентної боротьби ці акценти дещо зміщуються.

На наше переконання, на перший план висувається задача оперативного контролю за формуванням непрямих витрат, як їх загальної величини, так і окремих складових, оскільки такий контроль дозволяє активно впливати безпосередньо на процес формування витрат з метою їх зниження, що в подальшому сприятиме збільшенню прибутку та підвищенню рівня рентабельності виробництва.

Отже, постає питання розробки нових підходів у цьому питанні, реалізація яких буде найбільш ефективною через механізм інтеграції, шляхом визначення ролі і внеску кожного структурного підрозділу у досягнення найбільш раціонального співвідношення критеріїв функціонування підприємства. Така система передбачає формулювання чітких функцій і задач, діагностування можливості виконання цих функцій у рамках існуючої структури, чіткого визначення відповідальності і повноважень окремих служб, встановлення раціональних документальних і інформаційних потоків, а отже дозволяє пов'язати управління витратами із загальною оргструктурою, здійснюючи його на всіх рівнях управління. Крім того, всі учасники повинні бути проаналізовані на предмет їхньої доцільності у цій системі.

З цією метою, нами було проведено спеціальний моніторинг виробничих систем та виробничих потоків, які є їхніми складовими, оскільки саме вони є основними об'єктами формування витрат. На наш погляд, промислове виробництво можна представити як сукупність трьох видів потоків: матеріального, енергетичного, інформаційного, які взаємно організовані в межах певного часу відліку і реалізуються у послідовності технологічного процесу.

При цьому участь персоналу у виробничому процесі зводиться до співучасті у проходженні названих потоків у формі трансформації, супроводу або обслуговування, т.ч. кожний працівник прямо чи опосередковано приймає участь в управлінні цими потоками, а через них і всім виробництвом. Будь-який потік розкладається на операційні потоки, виділені як його технологічно відокремлена фаза.

Через кожен елемент системи управління проходить певна величина операційного потоку, але сам по собі номінальний об'єм операційного потоку ще не може бути критерієм внеску у загальну справу на рівні конкретної підсистеми управління чи виконавця, очевидно, що необхідно враховувати певні критеріальні параметри, які придатні для координації практично усіх функцій: рівень складності, рівень відповідальності та показники часу. Проте, на останній показник обов'язково буде впливати кількість точок в системі управління через які проходить потік. Іншими словами питанню формування і розподілу непрямих витрат повинно передувати питання, в якій мірі усталена система управління в дійсності є оптимальною.

Спираючись на це вважаємо за доцільне на ПАТ «Електротермометрія» впровадити новий механізм управління непрямими витратами підприємства.

До його основи слід покласти загальні принципи формування організаційно-управлінських структур. Функції такого механізму мають реалізовуватися з урахуванням галузевих особливостей і стратегічного курсу керівництва підприємства. Нову функціональну модель механізму управління накладними витратами можна подати у наступному вигляді (рис.3.2).

Рис. 3.2 Модель оптимізації процесу управління непрямими витратами на ПАТ «Електротермометрія»

Примітка. Складено на основі статті Панченко О. М. Організація обліку витрат

На етапі процесу розподілу за цільовим призначенням здійснюють розподіл витрат центрів витрат за продукцією або за іншими обраними цільовими витратами. Під час застосування традиційної системи відстеження непрямих витрат здійснюють за видами продукції. При цьому використовують різні бази розподілу накладних витрат, таких як години праці головних робітників або години роботи убладнання.

У функціональних системах під час розподілу витрат застосовують різні бази розподілу, в тому числі й не пов'язані безпосередньо з обсягами виробництва. Наприклад, кількість циклів обробки продукції під час її виробництва використовують для планування виробничої діяльності. Ще однією відмінною рисою є те, що традиційні системи розподіляють витрати на допоміжну діяльність за виробничими центрами. Такі витрати спільно з витратами самих виробництв входять до ставки накладних витрат виробничих центрів.

У функціональних системах витрати на допоміжні види діяльності за окремими базами розподілу відносять безпосередньо на цільові витрати без етапу перерозподілу їх на виробничі центри, тобто основна відмінність функціональних систем полягає в тому, що в них використовують більше центрів витрат і баз розподілу витрат на другому етапі.

Таким чином, непрямі витрати об'єднують у групи, кожна з яких є носієм витрат, котрий відрізняється від інших. Потім визначається задана ставка накладних витрат для кожної групи та кожного носія.

Отже, підприємству слід удосконалювати систему управління витратами, де належна організація управління витратами є важливим фактором забезпечення низької собівартості та якості кінцевого виробу. Проблема управління витратами на приладобудівному підприємстві полягає головним чином не в економії, а в пошуку і досягненні їх оптимального рівня. Надмірне скорочення витрат призведе до негативних наслідків: зменшення мотивації персоналу; рівня автоматизації і комп'ютеризації їх роботи; зниження якості обслуговування виробництва тощо.

Висновки та пропозиції

В умовах динамічних змін економічних відносин однією з найважливіших проблем функціонування підприємства у ринкових умовах є розробка системи управління витратами, як одного з основних засобів досягнення високої ефективності діяльності підприємства.

В економічній літературі з поняття «витрати» трактується як виражені в грошовій формі затрати різних видів економічних ресурсів, в тому числі праці, сировини, матеріалів та комплектуючих, фінансових ресурсів, основних засобів, у процесі виробництва, обігу розподілу товарів та продукції.

Розглядаючи поняття «витрати» в фінансовому обігу слід відмітити, що це зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або зменшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків учасників).

Суб'єктами управління витратами виступають керівники, технічні спеціалісти підприємства і виробничих підрозділів. Окремі функції і елементи системи управління витратами реалізуються службовцями підприємства безпосередньо або при їх активному залученні. Суб'кти впливають на координацію і контроль виробничого процесу, а це, має прямий вплив на виробничі затрати.

Об'єктами управління можна вважати затрати на розробку, виробництво, реалізацію, експлуатацію.

Функції управління витратами носять первинний характер щодо до виробництва, тобто для реалізації в життя певного виробничого, економічного, соціального або іншого результату спочатку необхідно розрахувати потрібний об'єм витрат. Тому метою управління витратами є правильне обчислення обсягу витрат для досягнення запланованого економічного результату діяльності підприємства.

Сучасні вимоги господарювання передбачають процес управління витратами не як окремий, а комплексний системний характер. Ось чому підприємства приділяють увагу створенню спеціальних систем, призначених для своєчасних та обґрунтованих управлінських рішень. Управління витратами як комплексна система має включати:

- нормування витрат ресурсів;

- планування витрат за їхніми видами;

- контроль за рівнем витрат;

- пошук економічних чинників що впливають на витрати;

- мотивування до зниження витрат;

- матеріальне стимулювання економії ресурсів та зниження витрат.

Сьогодні управління витратами є найважливішим із найскладніших питань серед керівників різних підприємств. Будь-яке підприємство, починаючи процес виробництва або приймаючи рішення щодо його розширення, повинне бути впевнене в його прибутковості. Порівнявши витратну частину з результатами керівники можуть оцінити ефективність роботи підприємств. Без такого порівняння неможливо вибрати правильну економічну політику підприємства, прийняти важливе управлінське рішення, визначити оптимальні об'єми випуску продукції, а також цін на продукцію.

На жаль, багато підприємств мають слабку ланку управління, що і є причиною прихованих витрат, і традиційний бухгалтерський облік не здатний виявити до 40% прихованих витрат підприємства [14, с. 320].

Рівень і динаміка витрат на пряму формують величину прибутки або збитку. А тому розрахунки ефективності витрат необхідні для прийняття конкретних господарських рішень. Показники ефективності витрат необхідні при оцінці ступеня використання кожного окремого виду витрат і ресурсів, що мають місце у організаційно-технічних процесах підприємства. За їх допомогою відбувається вибір найоптимальніших варіантів господарських рішень. А для досягнення і збереження наявного рівня конкурентоспроможності в довгостроковій перспективі логічним і дієвим заходом для виконання цього завдання є пошук можливостей для зниження собівартості виготовлення продукції чи надання послуг. Тобто - чіткий контроль та зниження рівня виробничих та інших витрат на продукування майбутнього товару.

Проблему пошуку шляхів зниження витрат виробництва на різних підприємствах в даний час і умовах слід розглядати як фактор підвищення прибутковості й ефективності роботи підприємств, забезпечення стабільного функціонування в ринковому середовищі, збільшення можливостей внутрішньовиробничої реструктуризації залежно від змін кон'юнктури ринків збуту продукції.

Вирішення даної проблеми забезпечить зміцнення позицій підприємства та, завдяки використанню інноваційних технологій управління виробництвом, сучасних методів оптимізації витрат та прийняття дієвих та оперативних управлінських рішень - виведе вітчизняні підприємства на нові ринки.

Для ПАТ «Електротермометрія» актуальним буде зниження витрат виробництва за рахунок:

- пошук нових постачальників;

- визначення центрів відповідальності та обліку витрат на всіх рівнях. Тобто проведення контролю по підрозділам окремо та підприємству в цілому задля прозорості витрат;

- зниження витрат сировини, матеріалів та енергії на одиницю готового виробу;

- зменшення розміру амортизаційних відрахувань, на одиницю готового виробу;

- скорочення витрат на оплату праці;

- впровадження ефективної системи документообігу, що дасть змогу отримати об'єктивну та оперативну інформацію по всім виробничим, господарським підрозділам підприємства;

- розподілу відповідальності за формування витрат та створення механізму мотивації і стимулювання їх зниження.

Проаналізувавши витрати на ПАТ «Електротермометрія» можна зробити висновок, що найбільша видаткова частина витрат припадає на матеріали та сировину, серед яких виділяються витрати на придбання різного роду комплектуючих.

Також на ПАТ «Електротермометрія» можна замінити імпортні матеріали на аналогічну продукцію наших вітчизняних виробників; встановити прямі контатки з виробниками матеріалів та обладнання або скоротити кількість посередників і працювати лише на найбільш вигідних умовах.

Економія на матеріальних ресурсах це важливий резерв зниження витрат на виробництво продукції. Економія матеріальних ресурсів можлива на всіх стадіях виробничого процесу. Скорочення витрат сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції рівноцінна збільшенню виробничих ресурсів і відкриває додаткові можливості зростання обсягу продукції.

Так як амортизаційні відрахування впливають на балансовий прибуток підприємства - значний розмір амортизаційних відрахувань призводить до зменшення балансового прибутку, але й збільшує обсяг коштів, які можна використати на оновлення необоротних активів. На підприємстві відчувається необхідність у зменшенні амортизаційних відрахувань, це можна забезпечити використанням методу зменшуваного залишку, що призведе до поступового зменшення суми щорічних амортизаційних відрахувань та зростання залишкової вартості об'єкта.

Постійні витрати слід розглядати не як щось незмінне, а як сукупність стійких постійних витрат (амортизація, страхування, податки тощо) та середньо і довгострокових постійних витрат, якими необхідно управляти.

Основним джерелом зниження витрат підприємства є зростання продуктивності праці. Це обумовлюється тим, що, по-перше, за рахунок підвищення продуктивності праці відбувається автоматична економія фонду оплати праці, так як зростання продуктивності призводить до скорочення витрат на виробництво продукції, а також, завдяки зростанню продуктивності збільшується об'єм виготовленої продукції. За рахунок цього можливе скорочення собівартості готового продукту шляхом економії непропорційних витрат [18, с. 240].

Скорочення витрат за рахунок заробітної плати можливе тільки через забезпечення вищих темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами збільшення заробітної плати. Для України ця проблема є специфічною. Скорочення цієї статті витрат можливе за рахунок зменшення чисельності управлінського апарату.

На підприємстві можна запровадити систему премій за економію усіх видів ресурсів і за перевиконання норм. Робітникам виплачувати понад граничні розмірів премій, встановлених по даній галузі, а інженерно-технічним працівникам - понад граничного розміру премії за основні результати господарської діяльності. Але щоб загальна сума премій за економію конкретних видів ресурсів і за досягнення норм не не перевищувала для одного працівника 75% від його посадового окладу на квартал.

Доцільним стане і зменшення витрат за рахунок:

- скорочення адміністративних витрат та накладних витрат при експорті та імпорті товарів;

- автоматизованого бухгалтерського обліку. Тобто вибрати найбільш оптимальний сучасний програмний пакет, що зробить облік більш доступним, наглядним та зручним;

- сучасних методів економічного аналізу. Потрібно здійснювати аналіз витрат, а також своєчасне їх прогнозування;

- вивчення причин браку та зниження собівартості за допомогою скорочення втрат від браку. Це дозволить скоротити і раціоналізувати використання відходів виробництва;

- зниження рівня комерційних та управлінських витрат на підприємстві;

- посилення контролю за співвідношенням темпів зростання продуктивності праці та заробітної плати; Тобто не допускати прискореного зростання заробітної плати відносно росту показників продуктивності праці;

- незалежне управління інвестиціями. Тобто обґрунтований відбір інвестиційних проектів, запрошення незалежних експертів тощо;

- скорочення витрат на оплату праці за рахунок аутсорсингу;

- компенсація частини заробітної плати наданням працівникам соціальних пільг;

- підвищення рівня організації праці, використовуючи новітні та прогресивні технології;

- раціоналізація організаційної структури з метою скорочення витрат на управління, підвищення його ефективності тощо;

- Запровадження економічно ефективних систем внутрішньовиробничих відносин, що сприятимуть економії ресурсів, підвищенню якості продукції;

- суворе дотримання технологічної дисципліни, для скорочення виробничих втрат;

- оптимізація системи організації виробництва за рахунок зміни форм і методів праці, удосконалення апарату управління, зменшення адміністративних та транспортних витрат;

- посилення контролю валютними операціями та операціями з цінними паперами;

- перегляд порядку роботи з покупцями і замовниками, що не вчасно здійснюють платежі. Вдосконалення механізму нарахування пені та штрафних санкцій, контроль дебіторської заборгованості;

- гнучких методів управлінського обліку, які дозволять вільно оперувати та прогнозувати рівень витрат;

- ліквідації непродуктивних втрат.

Ефективне управління витратами повинне базуватися на наступних основних правилах:

У довгостроковому плані кожен виробник повинен знижувати витрати. Це слід розглядати у контексті, що частка витрат на підприємстві повинні бути завжди нижче середнього рівня, на якому перебувають конкуренти.

Необхідно проводити аналіз не тільки виробничих, але й загальних витрат і дотримуватися диференційованого підходу до продуктів і клієнтів.

Поділ витрат за кожним видом послуг необхідно здійснити для того, щоб при аналізі господарської діяльності ПАТ «Електротермометрія» можна було б провести аналіз беззбитковості і прибутковості кожної групи послуг і використовувати цю інформацію при плануванні діяльності, розподілі потужностей і збалансуванні масштабів надання різних видів послуг. При відсутності поділу обліку по групах послуг неможливо одержати загальну картину фінансового положення діяльності ПАТ «Електротермометрія». До такого поділу витрат поступово або відразу потрібно переходити ПАТ «Електротермометрія», оскільки без цього переходу неможливо організувати ефективне фінансове управління установою.

Керівники всіх рівнів управління на виробництві повинні постійно слідкувати та проводити моніторинг стану справ з витратами і доходами по окремому продукту і кожного окремого клієнта. При цьому важливо знати:

- який обсяг витрат по кожній групі товару від виготовлення до поставки;

- який поріг рентабельності;

- який рівень додаткових витрат і прибутку для кожної одиниці продукції виробленої понад критичної точки.

Також більше уваги слід було б приділити обліку і розподілу непрямих витрат. Бажано вести облік витрат на утримання і експлуатацію машин і устаткування по кожному підрозділу підприємства окремо.

У спеціальних журналах слід фіксувати фактичну завантаженість окремих апаратів і разом обладнання для того щоб можна було оцінити показники ефективності їх використання.

Крім цього підприємство зможе чітко і точно визначити фактичну участь конкретних видів обладнання в виробництві конкретних видів виробів. А це дозволить розподілити витрати на утримання і експлуатацію машин і механізмів в розрізі асортименту готових виробів.

На основі інформації про витрати сировини і матеріалів по кожній зміні в розрізі видів продукції можна і необхідно аналізувати результати виробничого процесу за кожну зміну шляхом зіставлення фактичних даних з нормативними, виявляти відхилення і оперативно визначати причини відхилень, що дасть можливість своєчасно впливати на хід того чи іншого процесу [20, с. 296].

Створити умови для залучення до аудиту результатів виробництва не тільки спеціалістів економічних і технологічних служб, але і безпосередніх виробників - майстрів, бригадирів, або робітників.

Іншим важливим питанням у проблемі управління витратами є питання періодичності складання звітної документації. Можна прослідкувати невідповідність періодичності представлення облікових даних до вимог забезпечення ефективного управління. Дані що надає бухгалтерія тільки констатують факт діяльності. Тобто, можливості виявити причину тих чи інших відхилень практично неможливо. І навіть якщо буде встановлена причина, дуже важко завчасно прийняти рішення щоб змінити кризову ситуацію. По періодичності складання облікової інформації для всіх підприємств не можна визначити універсального терміну, тому що він залежить від масштабу підприємства, галузі промисловості т.д. По цьому питанню варто дати такі рекомендації ПАТ «Електротермометрія»:

- перехід до деталізованого обліку витрат має розроблятися поступово, починати треба з квартальних звітів щоб відпрацювати технологію більш детального обліку;

- освоївши технології деталізації обліку потрібно скоротити періодичність аналізованого періоду;

- витрати на організацію детального обліку повинні відповідати одержуваній ефективності;

- раціоналізація процесу поділу функцій щодо детальності обліку між бухгалтерією й іншими підрозділами підприємства, що також повинні регулярно реєструвати й аналізувати обсяг матеріальних і грошових витрат по окремому виду діяльності;

- розробка типових форм, які б дозволяли організувати компютерний облік, для скорочення витрат часу.

Вирішення цих та інших питань удосконалення первинного обліку є актуальним тому, що в недалекому майбутньому виробничий облік проводиметься окремо від фінансового, так як на виробництві необхідно обліковувати операції виробничого процесу і здійснювати аудит їх результатів.

Отже, можна сказати, що ПАТ «Електротермометрія» у сисетмі управління витратами використовує метод формування і аналізу витрат за місцями виникнення та центрами.

Витрати формуються конкретно на місцях виникнення і там же відбувається вироблення нормативів та визначення відхилень від них в процесі виробництва. Це ознака використання системи управління витратами, - «стандарт - кост» - метод нормативного обліку і регулювання витрат.

Для покращення управління витратами на ПАТ «Електротермометрія» доцільним буде перехід до системи управління витратами - контролінг.
Контролінг заснований на принципах систем управління витратами «директ-костінг» та «стандарт-кост». Але він набагато універсальніший, як по призначенню, функціям, методам планування, обліку так і аналізу, ступеню використання інформації.

За допомогою контролінгу можна визначити суму покриття, що показує, яка частина виручки від реалізованої продукції залишається у підприємства після відрахування прямих змінних витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг. Сума покриття включає у себе постійні витрати підприємства та прибуток [19, с. 320].

Отже, використовуючи таку систему управління витратами дозволить ПАТ «Електротермометрія» збільшити ефективність виробничих процесів, не змінюючи при цьому, докорінно існуючої системи управління витратами.
Для визначення ефективності впровадження нової системи управління витратами можна впровадити систему критеріїв оцінки впровадження системи контролінгу на ПАТ «Електротермометрія». Також паралельно до системи критеріїв оцінки, доцільно застосувати матричний спосіб обробки результатів дослідження.

Отже, управління витратами - це процес цілеспрямованого формування витрат відносно їхніх видів, носіїв використовуючи контроль рівня витрат зі стимулюванням їхнього зниження.

Удосконалення системи управління витратами повинне бути націлене на безперервний пошук резервів для економії ресурсів, аналізу витрат за їх видами, і зниження витрат за для забезпечення нормального функціонування підприємства.

Використання стратегічного управління витратами - це ефективна система, яку треба широко запроваджувати на вітчизняних підприємствах. Кожне підприємство має дбати про перспективи розвитку і знижувати в довгостроковому періоді витрати, з метою оптимізації їхнього рівня.

Список використаних джерел

1. Грещак М. Г. Управління витратами : Навч. посіб. / За ред. М. Г. Грицака. К.: КНЕУ, 2008. 78 с.

2. Трифонова О. В. Принципи управління витратами промислових підприємств: Навч. посіб. / За ред. О. М. Ткачук 2011. 146 с.