Методи управління дебіторською і кредиторською заборгованістю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна Академія управління персоналом

Телевізійний університет

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: Методи управління дебіторською і кредиторською заборгованістю; розв`язання проблеми неплатежів

2010 р.

ВСТУП

Актуальність теми. В ринковій економіці набувають все більшої ваги умови продажу товарів. Так, для утримання каналів збуту підприємства вимушені реалізувати продукцію із відстрочкою платежів, що вимагає розроблення спеціальної фінансової політики, яка б забезпечила ефективність таких дій підприємств без втрати ними фінансової стійкості. З поглибленням платіжної кризи вносить свою частку і неврегульованість бюджетної системи, що стосується несвоєчасної оплати державних зобов'язань, які здійснюються за рахунок бюджету, а саме податку на додану вартість. Вирішення вищенаведеної складної проблеми багато в чому залежить від правильного управління оборотними коштами підприємства. Дебіторській заборгованості належить найбільша частка оборотних активів В умовах дефіциту капіталу, коли довгострокові зовнішні джерела фінансування є досить обмеженими й найчастіше важко доступними, а внутрішніх недостатньо для забезпечення нормального функціонування, вітчизняні підприємства змушені звертати особливу увагу на управління кредиторською й дебіторською заборгованістю. Великі розміри заборгованості знижують ліквідність активів підприємства, негативно впливають на фінансову платоспроможність, а також відволікають грошові кошти. Особливо актуальним представляється аналіз і управління дебіторською заборгованістю для фірм, що здійснюють діяльність, велика частина господарських операцій якої полягає в русі коштів і фінансової документації, а не матеріальних потоків. У таких фірм значна частка поточних активів приходиться саме на дебіторську заборгованість. Управління дебіторською заборгованістю має особливе значення в період інфляції, коли подібна іммобілізація власних оборотних коштів стає особливо невигідною. Так за товари, роботи, послуги, які надані покупцю з відстрочкою платежу, підприємство-продавець після закінчення звітного періоду має сплатити податки державі, заробітну плату працівникам, розрахуватися за оренду, матеріали тощо. Якщо оплата за надані товари своєчасно не надійшла, підприємство вимушене перетворити власні високоліквідні активи в грошові кошти з метою здійснення розрахунків щодо зобов`язань та запобігання банкрутству. У зв'язку із цим рішення проблеми стягнення платежів із дебіторів і виконання зобов'язань перед кредиторами є одними з необхідних умов підвищення ефективності функціонування підприємств, і постійними заходами адаптації до умов зміни зовнішнього середовища. Значущість аналізу дебіторської й кредиторської заборгованості визначається, з однієї сторони тим, що недостатня увага до цього питання може привести цілком благополучне підприємство до банкрутства, з іншого боку - реструктуризацію заборгованості доцільно розглядати як метод фінансового оздоровлення підприємства. Саме тому, належний аналіз та контроль за станом дебіторської і кредиторської заборгованості сприятимуть ефективному управлінню їх розмірами, строками утворення на підприємстві та посиленню якості контролю за своєчасним здійсненням розрахунків між підприємствами, що підтверджує актуальність обраної теми для написання дипломної роботи. ліквідність дебіторський кредиторський заборгованість

Аналіз і управління дебіторською і кредиторською заборгованістю мають дуже велике значення для підприємств, що функціонують в умовах ринку. Вміле й ефективне управління цією частиною поточних активів є невід'ємною умовою підтримки необхідного рівня ліквідності і платоспроможності. Управління дебіторською заборгованістю необхідно як при формуванні іміджу надійного позичальника, так і з погляду забезпечення ефективної поточної діяльності підприємства.

Основною метою аналізу будь-якого аспекту фінансово-господарської діяльності підприємства є виявлення негативних для його фінансового стану тенденцій. Пошук резервів підвищення ефективності діяльності, обґрунтування прийняття управлінських рішень, моніторинг різних аспектів діяльності підприємства, доцільність нововведень. Результати аналізу фінансового аналізу є тим підґрунтям, на основі якого формується фінансова політика підприємства, розробляється сукупність заходів, відбираються відповідні фінансові механізми, необхідні для реалізації поставленої перед фінансовим менеджментом мети. Метою роботи є дослідження методичних і практичних аспектів управління дебіторською та кредиторською заборгованістю на підприємстві, шляхи управління ними та методи оптимізації в умовах ринкової економіки, також вивчення реального фінансового стану ТОВ „ ”. Для досягнення поставленої мети в роботі обґрунтовано необхідність вирішення таких задач:

? провести аналіз фінансового стану, ліквідності, платоспроможності та прибутковості підприємства;

? дослідити економічну сутність та умови виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості в сучасних умовах господарювання;

? проаналізувати стан дебіторської заборгованості підприємства;

? проаналізувати поточний контроль кредиторської заборгованості.

Об'єктом дослідження є процеси розрахунків підприємства по дебіторській та кредиторській заборгованості за умов, що склалися на базовому підприємстві.

Предметом дослідження є стан дебіторської та кредиторської заборгованості, розрахунки основних фінансових показників ТзОВ „ ”. Основним завданням, яке досліджується в роботі є визначення методики аналізу ефективного управління дебіторською та кредиторською заборгованістю та реалізація системного підходу до розробки політики вибору фінансового методу управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства, результати оцінки стану розрахунків підприємства дають можливість виявити недоліки в їх організації та здійсненні, намітити бажаний їх стан, визначити необхідні для цього шляхи удосконалення та заходи, які необхідно застосувати з даною метою, відібрати з них найбільш прийнятні та доцільні для кожного окремого підприємства і на цій основі розробити комплексну політику управління розрахунками підприємства, яка визначає перспективи покращення їх стану.

Об'єктом дослідження виступає дебіторська та кредиторська заборгованість, яка утворилася внаслідок господарської діяльності підприємства, її аналіз та пошук найоптимальніших шляхів управління нею. Дослідження свідчать, що на величину дебіторської заборгованості здійснюють вплив наступні чинники: економічна ситуація в країні, нормативно-правове поле держави, ринкова кон'юнктура, галузь діяльності підприємства, рівень монополізації ринку виробниками та каналами розподілу, розміри підприємства, наявність власної системи дистрибуції, існуюча система розрахунків, платіжна дисципліна покупців, якість аналізу заборгованості, кредитна політика підприємства, можливість страхування угод про продаж продукції(використання факторингу), імідж підприємств-виробників та підприємств-покупців продукції тощо. Політика управління дебіторською заборгованістю складається із умов, правил та процедур, виконання яких забезпечує досягнення запланованого результату. При дослідженні динаміки дебіторської заборгованості виникає питання: чим обумовлені ті чи інші її зміни - варіюванням масштабів діяльності, успіхами чи прорахунками менеджерів? Для того щоб відповісти на це питання, необхідно порівняти її зміни з динамікою результатів діяльності фірми. Зробити це можна за допомогою коефіцієнтів оборотності дебіторської заборгованості, що також відносяться до групи так званих показників ділової активності.

Результати дослідження. Систему управління дебіторською заборгованістю в економіці прийнято поділяти на два великих блоки:кредитну політику, що дозволяє максимально ефективно використовувати дебіторську заборгованість як інструмент збільшення продажу, і комплекс заходів, які спрямовані на зниження ризику виникнення простроченої або безнадійної дебіторської заборгованості, а також вибір найкращих методів для залучення коштів(кредиторська заборгованість, кредити тощо).

Інформаційною базою для аналізу заборгованості є офіційна фінансова звітність: бухгалтерський звіт (розділ "Оборотні активи"), форма № 5 "Додаток до бухгалтерського балансу" (розділ 2 "Дебіторська і кредиторська заборгованість" і довідки до нього). Для більш детального аналізу якості дебіторської заборгованості користуються даними ордерів чи відомостей обліку розрахунку з покупцями і замовниками, підзвітними особами і т.д.

Методи дослідження. Теоретичною основою проведених у роботі досліджень стали методологія і загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень. Нормативні і законодавчі документи, що стосуються економічної політики, вдосконалення господарського механізму та управління підприємством, забезпечили правове поле дослідження. При виконанні роботи використані матеріали, що містяться в працях вчених у галузі теорії і практики фінансового менеджменту, бухгалтерського обліку, контролю та аналізу. У процесі дослідження використовувались методи групування, порівняння, аналізу. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій що викладено на 84 сторінках друкованого тексту. Матеріали роботи містить 2 рисунки, 22 таблиці. Список використаних джерел із 52 найменувань подано на 4 сторінках і 6 додатків на 18 сторінках.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ТА КРЕДИТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ

1.1 Поняття та економічний зміст дебіторської та кредиторської заборгованості

Слово "дебітор" (від лат. debitor) означає "боржник").

Дебіторська заборгованість - це складова оборотного капіталу, яка представляє собою вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, продукції, послуг. Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення коштів з обороту, що, в свою чергу, вимагає додаткового фінансування. Дебіторська заборгованість в обліку підприємства могла утворитися як у результаті відвантаження товарів, виконання робіт, так і результаті перерахування авансу(попередньої оплати) без отримання товарів, робіт, послуг[35,с.61]. Насправді, дебіторами можна вважати будь-яких суб'єктів, яким зроблена передоплата (працівників підприємства, що отримали аванс; податкові органи, яким в попереджуючому порядку заплачені податки; фірми, що виконують для компанії послуги і роботи на умовах передоплати. Виникнення заборгованості пов'язано із тім, що одночасне виконання обома сторонами зустрічних зобов'язань за договором здійснюється дуже рідко. як правило, свої зобов'язання виконує одна зі сторін, в результаті чого в неї виникає право вимоги компенсації по виниклій заборгованості в формі, обумовленій у договорі, а й у іншої сторони - зобов'язання сплатити (погасити) цю заборгованість. Тобто, в бухгалтерському обліку першої сторони у складі господарських засобів виникає актив у виді заборгованості дебітора (до отримання), що називається дебіторською, а іншої сторони виникає зобов'язання перед кредитором погасити цю заборгованість, що називається кредиторською заборгованістю.

Традиційна класифікація дебіторської заборгованості передбачає її розподіл за правовим критерієм на поточну або сумнівну(прострочену). До поточної відноситься дебіторська заборгованість, строк погашення якої ще не настав або становить менше одного місяця і яка пов'язана з нормальними термінами розрахунків, визначеними в угодах. Сумнівна(прострочена) - це заборгованість з порушенням договірних термінів, або заборгованість, що пов'язана з помилками в оформленні розрахункових документів. Окремо необхідно виділити безнадійну дебіторську заборгованість - рахунки, які покупці не оплатили. Такі борги списуються на збитки по закінченні строку позовної давності. Дебіторська заборгованість, як правило, представлена у вигляді кредиту, що надається по відкритому рахунку. Єдиним доказом того, що покупець винен постачальнику гроші за отримані ним товари чи послуги, є запис в бухгалтерських книгах і накладна, підписана покупцем, або довіреність надана покупцем. Щоб захистити себе від ризику несплати по рахунках, постачальник може вимагати оформлення комерційного кредиту шляхом виписки простого або переказного векселя або виставлення покупцем акредитиву. Дебіторська заборгованість покупців - це фактично безвідсоткова позика контрагентам. Її рівень визначається підприємством за умовами розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови є суворими, то зменшується обсяг продажу товарів через те, що покупці не мають можливості придбати товар в кредит і, відповідно, зменшується величина заборгованості за рахунками клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з'являється більше замовників, зростає товарооборот і сума дебіторської заборгованості. Розмір дебіторської заборгованості визначається декількома факторами, які поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні ж фактори практично не залежать від діяльності підприємств і обмежити їх вплив досить складно. Внутрішні - залежать від того, наскільки фінансовий менеджер володіє навичками управління дебіторською заборгованістю.

Послаблення розрахункових умов, що збільшує дебіторську заборгованість покупців, має свої переваги і недоліки. Так, з одного боку - це зростання обсягу продажу товарів та прибутку, а з іншого - збільшення суми безнадійних боргів та додаткові фінансові витрати через наявність на балансі дебіторської заборгованості. Перш ніж прийняти рішення про послаблення розрахункових умов, слід порівняти витрати від утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості контрагентів з вигодою від зростання обсягу продаж. Якщо результат такого порівняння дає прибуток, то підприємство може послабити покупцям свої розрахункові умови. Однак послаблення вимог щодо розрахунків не завжди дає такий результат. Інколи додаткові витрати на безнадійні борги та утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості значно перевищують прибуток від додаткового товарообороту. Результатом може стати накопичення на балансі, окрім старої, ще й нової дебіторської заборгованості. В цьому випадку краще не змінювати умови розрахунків, тобто не послаблювати їх.

Слово «кредитор» (від лати. сredit -- вірити) означає "позичальник". Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі. Розрізняють нормальну (законну) і прострочену кредиторську заборгованість. Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати. Заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою. В регульованих ринкових системах з розвинутим господарським законодавством кредитор у разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов'язань може подати на нього позові в судовому порядку вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є й механізмом вибору ефективного власника, який управляє майном підприємства. До складу майна підприємства, як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи його борги. В іншій правовій нормі - при перерахуванні об'єктів цивільних прав борги, чи кредиторська заборгованість, не названі в числі інших видів майна, до яких віднесені речі, включаючи гроші і цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права. Це явна непогодженість у законодавстві. Якщо в числі об'єктів цивільних прав названі майнові права, то варто було б вказати і кореспондуючі їм майнові обов'язки, чи, більш конкретно, кредиторську заборгованість.

Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті. Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користується кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Дана частина майна суть борги організації, чуже майно, чужі кошти, що знаходяться у володінні організації-боржника. Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить організації на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичкових грошей чи речей,визначених родовими ознаками; як об'єкт зобов'язальних правовідносин - це борги організації перед кредиторами, тобто обличчями, уповноваженими на витребування чи стягнення від організації зазначеної частини майна.

З урахуванням відзначених ознак кредиторську заборгованість можна було б визначити як частина майна організації, що є предметом виниклих з різних правових основ боргових зобов'язань організації-дебітора (боржника) перед уповноваженими обличчями кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображенню в балансі як борги організації .

У бухгалтерському балансі прийнята інша класифікація пасивів (зобов'язань підприємства). Так, позичальники надані двома групами кредиторів. У першу виділені довгострокові пасиви (довгострокові кредити з терміном погашення більше 12 місяців), в другу -- короткострокові (грошові позики з терміном виплати менше 12 місяців). Річ у тому, що довгострокові грошові позики за своєю економічною природою близькі до власних засобів підприємства. Саме у такій якості вони часто розглядаються при аналізі фінансового стану підприємства. Вони ніби не несуть оперативну загрозу фінансовому положенню підприємства, оскільки їх не треба погашати в поточному періоді. Подібно до власного капіталу довгострокові позики можна назвати стійкими пасивами. Проте з погляду економічної доцільності довгострокових позик їх треба б розглядати все-таки в групі кредиторів.

1.2 Методи управління дебіторською заборгованістю

У розділі «оборотні активи» бухгалтерського балансу вітчизняних підприємств відповідно до чинного законодавства[7] показується як поточна дебіторська заборгованість (з терміном погашення до 12 місяців), так і довгострокова (з терміном погашення більше 12 місяців). При цьому по кожному виду заборгованості виділяється заборгованість покупців і замовників, векселі до отримання, заборгованість дочірніх і залежних підприємств, заборгованість учасників (засновників) по внесках в статутний капітал, аванси видані, інші дебітори. Тому управління дебіторською заборгованістю -- важлива ділянка роботи фінансових і бухгалтерських служб підприємства.

Виконання її переслідує декілька цілей:

1. отримання платежів від дебіторів -- одне з основних джерел надходження грошових коштів на підприємство. Отже, організація оптимальних режимів руху дебіторської заборгованості прямо впливає на мету діяльності підприємства в ринкових умовах -- отримання доходів і прибутку;

2. у сучасних умовах існують певні суперечності між політикою в галузі закупівель і політикою продажів, що надає додаткове значення впровадженню ефективних процедур інкасації (відмітимо, що в даному випадку під інкасацією розуміється отримання коштів від його боржників);

3. як показує практика, облік реальних витрат або вигод від кредитних рішень, що приймаються (зокрема, від надання покупцям права на відстрочки платежу) може використовуватися як інструмент розширення продажів і підвищення оборотності поточних активів.

Дійсно, в кожному операційному циклі діяльності підприємства можна виділити чотири послідовні тимчасові точки:

? надходження на підприємства сировини, матеріалів, інших ресурсів;

? оплати ресурсів, що поступили;

? відвантаження готової продукції;

? отримання коштів від покупця продукції.

Залежно від політики оплати підприємством ресурсів (передоплата, оплата за фактом надходження, відстрочки платежу) у підприємства може виникати кредиторська і дебіторська заборгованість. Тоді в операційному циклі підприємства можна виділити виробничий цикл і фінансовий цикл. Виробничий цикл включає часи обороту запасів (сировини, матеріалів, інших ресурсів), незавершеного виробництва і готової продукції (до моменту передачі її покупцеві). Фінансовий цикл -- час обороту грошових коштів підприємства.

Будь-яку суму коштів, використовувану підприємством для фінансування своїх витрат, можна розглядати як кредит (хай і внутрішній, взятий від інших операцій). А кредит коштує гроші за кожен день використання. Тому, чим довший фінансовий цикл, тим більше сумарні витрати підприємства.

Скоротити цей фінансовий цикл можна трьома шляхами:

1. скорочуючи виробничий цикл;

2. збільшуючи кредиторську заборгованість;

3. скорочуючи дебіторську заборгованість.

У реальному житті скоротити дебіторську заборгованість до нуля неможливо. І не потрібно! Адже надання покупцям відстрочки платежів (переклад їх в статус дебіторів) дозволяє збільшити збут, закріпитися на ринку, вирішити інші задачі підприємства (скажімо відстрочка платежу коштує дебіторові додаткових коштів у вигляді відсотків на товарний кредит або без надання знижок на товар(так звані "сховані відсотки").

При незмінному виробничому циклі фінансовий цикл може варіювати вельми істотно залежно від відносин з кредиторами і дебіторами. Сказане обумовлює необхідність проведення підприємством активної дебіторської політики шляхом ефективного рішення наступних задач:

? аналізу дебіторської заборгованості і визначення на його основі загальних принципів надання відстрочки платежу (своєрідного товарного кредиту);

? розробки правил встановлення термінів товарного кредиту і системи знижок;

? визначення гарантій, під які надається товарний кредит;

? розробки методів оцінки надійності покупця;

? встановлення правил визначення суми товарного кредиту, що надається одному покупцеві;

? розробки способів «збору» дебіторської заборгованості.

Метою розробки системи управління дебіторською заборгованістю є підвищення доходності виробництва внаслідок збільшення обсягів реалізації (продажів) й прискорення обертання заборгованості. Необхідною умовою нормальної діяльності підприємства є встановлення ним господарських відносин з постачальниками, покупцями, іншими організаціями, працівниками та іншими особами. Ці зв'язки забезпечують постачання товарів, ритмічність відвантаження (реалізацію) продукції покупцям. Установлення господарських відносин суб'єкта підприємницької діяльності із іншими особами передбачає виникнення між ними певних прав й зобов'язань.

Упровадження системи управління дебіторською заборгованістю дасть можливість підприємству:

- отримувати всебічний аналіз про склад заборгованості, який зверне увагу керівництва на покращання чи погіршення, повернення та погашення заборгованості;

- контролювати стан заборгованості, отримувати своєчасні попередження про недостатнє надходження грошових коштів від дебіторів, проводити погашення кредиторської заборгованості в установлені строки;

- надавати інформацію керівникам відповідних про стан заборгованості для висновку про ступінь ризику і необхідність прийняття оперативних рішень й відповідних дій;

- формувати кредитну політику;

- оперативно застосувати методи реструктуризації заборгованості.

Джерело аналізу для управління дебіторською заборгованістю - баланс підприємства; для внутрішнього аналізу застосовуються також дані аналітичного обліку. У найзагальнішому вигляді зміни в обсязі дебіторської заборгованості за звітний період можуть бути охарактеризовані даними горизонтального та вертикального аналізу балансу . Особливу увагу в процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", яка має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів. За даними відомості обліку розрахунків з покупцями і замовниками (або попередньої аналітичної таблиці) складається така аналітична таблиця за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за часом виникнення. Регулярне ведення такої відомості дає змогу фінансовому менеджеру аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів для усунення простроченої заборгованості. Цей аналіз здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління. Але, як відомо, для зовнішніх користувачів інформації також дуже важливий стан дебіторської заборгованості підприємства, бо зростання її завжди свідчить про фінансову нестабільність. За даними бухгалтерської звітності (форма №1, форма №2) можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості на підприємстві. Методика аналізу показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період порівнюють з даними за минулий рік (або інший звітний період), визначають зміни і вивчають причини цих змін, їхню якісну характеристику. Деякі показники за минулий період (оборотність дебіторської заборгованості, або відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації) переносяться з розрахунку, складеного за підсумками минулого року чи іншого виробничого періоду. Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан | розрахунків з покупцями проти минулого року. Наприклад на підприємстві зросла сумнівна дебіторська заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршання фінансового стану підприємства. Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням у аналізованому періоді дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства. Для успішного впровадження й ефективного використання системи управління дебіторською заборгованістю на підприємстві доцільно створити спеціалізований відділ кредитного контролю, основною функцією якого якщо зменшення обсягів дебіторської заборгованості. Створюючи відділ кредитного контролю, потрібно дотримуватися принципу незалежності. Працівники відділення будуть одними із основних контактних осіб при співробітництві із клієнтами. Тому важливо, щоб персонал, задіяний у цьому процесі, проявляв одночасно непоступливість й ввічливість при роботі із клієнтами, котрі не повернули борг. Також важливо, щоб відділ мав можливість діяти незалежно й під керівництвом керівника підприємства, який очолює економічну і фінансову служби. У роботі відділення важливо поєднати бажання підтримувати комерційні відносини із клієнтами-дебіторами із зусиллями, направленими на повернення боргів. Одним з основних способів покращення діяльності підприємства є реалізація методів запобігання невиправданого росту дебіторської заборгованості підприємства, забезпечення повернення боргів і зниження втрат при їхньому неповерненні. Для цього на підприємстві необхідно запровадити: ? реалізацію боргів дебіторів банку, що здійснює факторингові операції хоча послугами факторингу в Україні сьогодні користується невеликий відсоток компаній, тож факторингові операції залишаються для українського ринку поки що екзотичним фінансовим інструментом[48, с.6]; ? погашення дебіторської заборгованості шляхом взаємозаліку, новації, відступного, тобто надання зустрічної однорідної вимоги; ? періодичний контроль граничної суми відпуску товарів (робіт, послуг) у борг і уникати дебіторів з високим ризиком несплати; ? налагодження оперативного документообігу при реалізації великої кількості продукції (а саме, негайне виставлення рахунків покупцям); ? визначати термін прострочених платежів на рахунках дебіторів; ? обмін дебіторської заборгованості на акції або частки участі в капіталі підприємства-боржника з метою посилення свого впливу в його бізнесі. ? ввести метод надання знижок за дострокової оплати. Відомо, що за умов інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови швидкої оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити набагато більше коштів в результаті інфляції. Однак, аналіз росту дебіторської заборгованості не можна вважати лише негативним явищем у фінансово-економічній діяльності підприємства. Якщо дебітори надійні, акуратні в платежах і вигідні за умовами поставки і ціною продажу, збільшення їхніх боргових зобов'язань приводить до росту обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), до підвищення доходів і прибутку підприємства. До того ж нормальна дебіторська заборгованість може бути ліквідним активом, її можна оформити векселем, продати, поступитися банку, факторинговій установі або іншому підприємству. Проте дебіторська заборгованість у балансі й віднесення її до ліквідних активів не гарантують повне одержання грошових коштів. Частина боргів дебіторів може бути списана у зв'язку із закінченням строків позовної давності, стягнута по форс-мажорним обставинам. Непередбачуваність господарських ситуацій, у яких можуть виявитися підприємства-платники, розлад грошового обороту і ряд інших причин можуть привести до втрати значної частини оборотних коштів підприємства-постачальника, створити й у нього проблеми з поточною платоспроможністю. Все це позначиться на ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства та показниках ділової активності підприємства, головними з яких є показники оборотності. Методика аналізу показників оборотності дебіторської заборгованості полягає в тому, що дані за звітний період порівнюють з даними за минулий рік (або інший звітний період), визначають зміни і вивчають причини цих змін, їхню якісну характеристику. Деякі показники за минулий період (оборотність дебіторської заборгованості, або відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації) переносяться з розрахунку, складеного за підсумками минулого року чи іншого періоду. Так, зменшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може статися через погіршання стосунків з клієнтами, тобто через зменшення кількості покупців продукції або бути наслідком неплатоспроможності покупців. У процесі діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Деякі економісти-теоретики вважають, що це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Але практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості.

Отже, аналізуючи дані дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідно вивчити причини виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві.

1.3 Політика управління кредиторською заборгованістю на підприємстві

Кредитори -- це особи, компанії або організації, що надають підприємству гроші, товари, або послуги у борг за умови, що він буде погашений в певний день або по закінченню певного терміну, обумовлено в договорі. Відомо, що підприємство фінансує свою діяльність з великих джерел: власні засоби і позикові. Джерела фінансових коштів знаходять своє віддзеркалення в правій частині бухгалтерського балансу підприємства -- в пасивах. За цими джерелами знаходяться категорії осіб -- власники і кредитори. Власні засоби підприємства -- це те, що належить власникам. Одна частина цих коштів виникла з внесків власників (наприклад, акціонерів або засновників товариства) в статутний капітал підприємства. Інша частина власних коштів утворилася в результаті господарської діяльності (додатковий капітал, резервний, прибуток). Вона як би приросла до внесків власників і її завжди можна розділити між ними (наприклад, пропорційного збільшення номіналу акцій, що належать акціонерам або дивіденди пропорційно внескам від отриманого прибутку ). Поки підприємство працює нормально, ним управляють власники (шляхом обрання виконавського органу підприємства або згідно протоколу зборів засновників )[44,с.119]. Позикові засоби підприємства -- це те, що належить кредиторам. Одна частина таких коштів являє собою чисто грошові позики (кредити банків, облігаційні позики і ін.). Інша частина є сумою виниклих, але поки що не погашених зобов'язань перед різними кредиторами(за товар,роботи,послуги, внутрішні розрахунки, перед бюджетом). Такі зобов'язання постійно виникають в ході господарської діяльності будь-якого підприємства, наприклад, у вигляді нарахованої, але ще не виплаченої заробітної плати; у вигляді нарахованих, але ще не сплачених податків; у вигляді отриманих, але ще не сплачених ресурсів, робіт, послуг (по цих ресурсах вже виставлені «рахунки до оплати»); у вигляді отриманих авансів під майбутні постачання готової продукції і т.п. Виникнення заборгованості часто пов'язано з тим, що одночасне виконання обома сторонами зустрічних зобов'язань за договором здійснюється дуже рідко. як правило, свої зобов'язання виконує одна зі сторін, в результаті чого в неї виникає право вимоги компенсації по виниклій заборгованості в формі, обумовленій у договорі, а й у іншої сторони - зобов'язання сплатити (погасити) цю заборгованість у . Тобто, в у першої визначені терміни сторони у складі господарських засобів виникає актив у виді заборгованості дебітора (до отримання), що називається дебіторською, а іншої сторони виникає зобов'язання перед кредитором погасити цю заборгованість, що називається кредиторською заборгованістю.[44,с.273]. У діяльності будь-якого підприємства час від часу виникають моменти, коли відносини з партнером погіршуються через непогашену вчасно заборгованість. Якщо підприємство не може виконати своїх зобов'язань перед кредиторами, то (відповідно до процедури банкрутства) влада від власників переходить до кредиторів. З цієї миті підприємством управляють кредитори (шляхом призначення антикризового керівника). У тих випадках, коли організація-дебітор не приймає ніяких заходів щодо добровільного повернення боргів, у кредиторів залишається можливість примусового стягнення, що у залежності від характеру кредиторської заборгованості здійснюється одним із двох способів:

1) у судовому порядку;

2) у позасудовому порядку.

Поняттям кредиторської заборгованості охоплюються боргові зобов'язання організації-дебітора, що мають різне походження, а отже, різні юридичну природу і правовий режим, що, власне кажучи, обумовлює практичну необхідність використання погодженого на рівні закону.

Якщо кредитор по настанні термінів виконання зобов'язання не звертається до організації-дебітора з вимогою про виплату боргів, кредиторська заборгованість залишається в розпорядженні дебітора і він може або повернути кредитору борги за власною ініціативою, або використовувати незатребувані засоби в складі свого майна. Неповернення боргу спричиняє

застосування до боржника визначених майнових санкцій: стягнення неустойки, передбаченої договором; штрафів, установлених законом; відсотків за користування чужими коштами внаслідок їхнього неправомірного утримання, відхилення від їхнього повернення, іншої прострочення в їхній сплаті. Кредитори можуть стягнути з дебітора й збитки, заподіяні ним несвоєчасним поверненням чи неповерненням боргів: за загальним правилом збитки відшкодовуються в частині, не покритою неустойкою чи відсотками, стягуваними за користування чужими коштами. Незважаючи на розгалужену структуру нормативних і договірних санкцій, їхній сумарний ефект може бути менше тієї економічної вигоди, що розраховує одержати організація-дебітор у наслідок використання чужих коштів. Наприклад, за договором на виготовлення й постачання складного серійного устаткування замовник перелічує виконавцю аванс по підписанні договору, а потім робить попередню оплату двох-трьох перших етапів робіт. Дана схема розрахунків за договором дозволяє організації-виконавцю тимчасово використовувати отримані від замовника фінансові ресурси на інші мети,"прокручувати" їх, наприклад, на ринку цінних паперів. Якщо при цьому терміни виготовлення і здачі об'єкта зрушаться і виконавцю прийдеться заплатити неустойку, а може бути, і повернути замовнику отримані від нього аванси, суми санкцій будуть погашені виконавцем-боржником за рахунок прибутку, отриманого від використання чужих фінансових ресурсів. Дана практика підтверджена численними судовими суперечками про стягнення кредиторської заборгованості. Одним із стимулів до добровільного повернення боргів служить плата за користування чужими коштами. Тим часом законодавець, дорівнюючи розміри плати до дисконтної ставки банківського відсотка на день пред'явлення позову, значно послабив стимулююче вплив цієї санкції. Варто було б установити розмір плати за користування чужими коштами рівним дворазовій дисконтній ставці банківського відсотка. Тоді вплив санкції на несправних дебіторів було б більш відчутним і стимулювало б їх до добровільного погашення боргів.

Будь-які боргові зобов'язання організація-дебітор може виконати в добровільному порядку. Самий елементарний і найбільш розповсюджений шлях для цього - перерахування суми боргу на банківський рахунок кредитора. Якщо реквізити банківського рахунка кредитора невідомі і довідатися їхній неможливо, боржник, вправі внести належні з його гроші чи цінні папери в депозит нотаріуса, а у випадках, передбачених законом, у депозит суду. Внесення грошової чи суми цінних паперів у депозит чи нотаріуса суду стане виконанням зобов'язання і, отже, погашенням кредиторської заборгованості.

З погляду специфіки боргів та в залежності від юридичної природи і правового режиму зазначені позиції можуть бути зведені до трьох груп.

Перша - це заборгованість організації перед бюджетом і соціальними фондами. Заборгованість перед бюджетом - це, недоїмки, тобто не сплачені своєчасно податки;нараховані податки кінцевий термін сплати яких ще не настав, нараховані податковими органами фінансові санкції; заборгованість по платежах прирівняним з погляду їхньої обов'язковості до податків, наприклад, місцеві збори , митні збори та інші види платежів, що надходять безпосередньо на казначейські рахунки у державний, регіональний чи місцевий бюджет. До цієї ж групи відноситься заборгованість по обов'язкових платежах у позабюджетні фінансові фонди.

Друга група - заборгованість організації перед її персоналом: борги по виплатах працівникам заробітної плати, компенсаціям, платежам у порядку відшкодування шкоди, заподіяного здоров'ю чи працівників унаслідок смерті працівника на виробництві.

Третя група - заборгованість перед партнерами і контрагентами по договірних і корпоративних зобов'язаннях: борги по платежах постачальникам за поставлені товари, підрядчикам - за виконані роботи з повернення отриманих, але невідпрацьованих авансів, оплата векселів. Тут же заборгованість організації перед учасниками (засновниками) по виплаті їм доходів (дивідендів) і заборгованість чи холдингу фірми-засновника перед дочірніми суспільствами по оплаті внесків у статутний капітал, по компенсації збитків, заподіяних дочірньому суспільству з вини основного суспільства. Борги третьої групи досить різноманітні, тому далеко не всі їх види зазначені в Положенні по бухгалтерському обліку (вони охоплені одним відверненим терміном - "Інші кредитори").

Для того, щоб визначити ступінь залежності компанії від кредиторської заборгованості необхідно розрахувати кілька наступних показників.

1.Коефіцієнт залежності підприємства від кредиторської заборгованості. Розраховується як ставлення суми позикових засобів до загальної суми активів підприємства. Цей коефіцієнт дає представлення про тім, на стільки активів підприємства сформовані за рахунок кредиторів.

2.Коефіцієнт самофінансування підприємства. Розраховується, як ставлення власного капіталу (частини статутного фонду) до притягнутого. Даний показник дозволяє відслідковувати не лише відсоток власного капіталу, але й можливості керування всією компанією.

3.Баланс заборгованостей. Визначається як ставлення суми кредиторської заборгованості до суми дебіторської заборгованості. Даний баланс варто складати із урахуванням термінів двох цих видів заборгованостей. При цьому бажаний рівень співвідношення багато в чому залежить від тієї стратегії, що прийнята на підприємстві (агресивна, консервативна чи помірна).

Аналізу підлягають кредити та позики банку. Потреба підприємства у кредитах залежить від:

? забезпеченості його власними оборотними коштами;

? обсягів господарської діяльності;

? ефективності використання власних і залучених в оборотах коштів.

Описані вище економічні показники дають, в основному, кількісну оцінку кредиторської заборгованості. Для більш повного аналізу складаючись кредиторської заборгованості, варто дати й якісну характеристику даних пасивів. Адже вона як і дебіторська поділяється на виправдану і невиправдану. До виправданої(допустимої) кредиторської заборгованості відноситься заборгованість постачальників за акцептованими платіжними вимогами, непрострочена заборгованість до бюджету. Складовими невиправданої кредиторської заборгованості є прострочена заборгованість постачальникам, перед бюджетом за обов'язкові податки та платежі, не погашені у визначений термін позики,за оплату праці[18,с.93].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ТА КРЕДИТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ НА ТЗОВ ”

2.1 Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства

Суб'єктом дослідження виступає товариство з обмеженою відповідальністю «», що засноване на приватній власності, як юридична особа. Дане підприємство засноване 02 квітня 1999р. і діє на підставі Статуту. Засновниками являються три фізичні особи. Метою діяльності підприємства є отримання прибутку в інтересах Учасників товариства та розвитку підприємства (п.5.1.4. статті 5 Статуту підприємства). Вид діяльності, яким займається підприємства є гуртова торгівля канцелярськими та паперовими виробами, а також поліграфічна діяльність і виробництво картин, але в Статуті підприємства, як резервні, зазначено 51( п'ятдесят один) напрямків діяльності якими може займатися підприємство, що включає: посередницькі послуги; надання побутових послуг; надання різних видів рекламних послуг; організація транспортно-експедиційних послуг; комп'ютерні послуги; розробка, продаж та впровадження програмного забезпечення; здійснення лізингових операцій і т. ін. Підприємство засноване на приватній власності засновників. Засновники відповідають за зобов'язаннями підприємства тільки в межах своїх вкладів до Статутного капіталу, також підприємство може створювати на території України та за її межами філії, представництва та дочірні підприємства. Вищим органом підприємства є збори засновників товариства, виконавчим органом ? директор, контролюючим ? Ревізійна комісія. Джерелами формування майна підприємства є кошти передані товариству як внесок в статутний капітал доходи, отримані підприємством від господарської діяльності; кредити банків та інших кредиторів; дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески. Майно підприємства складають основні засоби і обігові кошти, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається в його балансі і належить йому на праві власності. Майно підприємства, продукція вироблена в процесі господарської діяльності підприємства і доходи, отримані в процесі господарської діяльності, є об'єктом права власності підприємства. Майно підприємства з його недоторканою власністю вилученню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством. Збитки від діяльності підприємства покриваються за рахунок резервного фонду підприємства, який має розмір ? 25% статутного капіталу або додаткового внесків засновників. Товариство з обмеженою відповідальністю здійснює бухгалтерський облік своєї діяльності, складає статистичну та фінансову звітність у порядку, встановленому державою, персональну відповідальність за її достовірність і своєчасність надання звітних даних несуть директор та головний бухгалтер. ТзОВ? Євро Сервіс? має загальну систему оподаткування і сплачує податок на прибуток за ставкою 25 %, і сплачує податок на додану вартість і користується пільгами з даного податку щодо продажу учнівських зошитів, книг. Прибуток який залишається у підприємства після сплати податків та інших платежів до бюджету, надходить у повне розпорядження засновників, що самостійно визначають напрями використання прибутку. За рахунок чистого прибутку у підприємства створено резервний фонд, в який щорічно відраховується не менш, як 5% до тих пір, поки його розмір не досягне 25% від обсягу статутного капіталу.

На підприємстві станом на 31 грудня 2009 р. було 13 працівників. Баланс і звіт про фінансові результати в системі інформаційної бази щодо фінансового стану підприємства посідають центральне місце і є найважливішими джерелами даних про фінансовий стан підприємства. Їх структуру та динаміку показано у таблиці 2.1, що відображає стан підприємства на кінець 2007, 2008 та 2009 рр. [додатки А, Б].

Основними складовими фінансового аналізу діяльності є:

? горизонтальний фінансовий аналіз, який проводиться з метою вивчення динаміки окремих фінансових показників, розрахованих за даними фінансової звітності за певний період часу. Розраховуються абсолютні і відносні зміни, темпи росту (приросту) окремих показників (активів, заборгованості тощо) за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх змін;

? вертикальний фінансовий аналіз, який базується на порівнянні питомої ваги окремих структурних складових;

? факторний фінансовий аналіз, який проводиться для оцінки впливу окремих чинників на рівень відповідних результативних показників. Порівняльний аналітичний баланс ТзОВ ?? за 2007-2009 рр.

На основі проведеного горизонтального та вертикального аналізу балансу підприємства видно, що підприємство має у своєму активі 1349,8 тис. грн. основних засобів, динаміка в їх структурі має тенденцію до зниження за рахунок нарахування зносу на 4% у 2009 році порівняно з попереднім роком. Структура основних засобів, в свою чергу, відображає, що підприємство досить активно здійснює господарську діяльність. Про це свідчить те, що за аналізований період часу вони збільшились на 40,4%, у 2008 році порівняно з 2007 роком. Дебіторська заборгованість є несприятливим явищем для підприємства, як видно з таблиці 2.2 має тенденцію до збільшення дебіторська заборгованість за товари, роботи і за аналізований період часу вона збільшилась на 65,1% що впливає на фінансову стійкість підприємства, адже зростає ймовірність неповернення коштів та свідчить про негативні тенденції в господарській діяльності підприємства. Залишки готової продукції зросли у 2008 і 2009 роках на 60%, що не є позитивною тенденцію ? зростає потреба в додаткових коштах для зберігання (складські площі у підприємства орендовані), Адже закупити товарів і запасів на багато місяців наперед ? найлегше, але не по-господарському, бо це те ж саме, що гроші надовго покласти на склад. Неробочий капітал - зв'язаний капітал. Чим вища оборотність запасів, тим менше робочого капіталу відволікається на їх закупівлю. Звісно, що це можливо лише за надійних зв'язків з постачальниками, або як видно в що збільшення товарів на складі призвело до збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги більш як в 2 рази. Оптимальна кількість оборотів за рік (чи інший звітний період) на кожному підприємстві своя, але можна сказати з певністю: якщо порівняно з попереднім періодом обороти прискорюються - це добрий знак. Щоб побачити оборотність товарів в розрізі років, застосуємо дану формулу:

К_{о.з. (с)} = р. 230 ф. 2 + р. 270 ф. 2 / середній залишок НПА (р.р.(140 - 150) ф.1)

де р. 230 ф. 2 - матеріальні затрати;

р. 270 ф. 2 - інші операційні витрати.

Порівняльні дані розрахунку коефіцієнта оборотності запасів ТзОВ ??за 2007-2009 рр.

В структурі пасиву балансу відбулися зміни щодо збільшення власного капіталу на 1499,2 тис. грн. і він на кінець 2009 р. склав 2350,5 тис. грн. - таке значне збільшення відбулося за рахунок збільшення статутного капіталу на 750,0 тис. грн., додаткового капіталу(сформований за рахунок оцінки нерухомого майна підприємства незалежними експертами) на 572,3 тис. грн., а також збільшення резервного фонду на 150,1 тис. грн., яке відбулося за рахунок розподілу чистого прибутку. Негативним явищем в структурі власного капіталу є зменшення чистого прибутку у 2009році на 20% порівняно з 2007 роком. Довгострокові зобов'язання протягом аналізованого періоду несуттєво змінилися. Особливої уваги у пасиві балансу заслуговує кредиторська заборгованість, яка у 2008 році збільшилася на 133,6% порівняно з 2007 роком і у 2009 році збільшилася на 36,5% в порівнянні з 2008 роком. На основі проведених розрахунків видно що підприємство є прибутковим, але прибуток зменшився. При нарощенні обсягів продажу ? на це вплинуло збільшення витрат, а саме фінансових(відсотки по кредитах), при цьому збільшуються короткострокові (поточні) зобов'язання. Загалом роботу підприємства протягом періоду, що аналізується, слід оцінити позитивно, адже виконується умова ефективної діяльності, що полягає в забезпеченні прибутковості. Із даних додатків Б видно, що підприємство отримує прибуток, найприбутковішим було в 2009 році ? але це не сприяло росту рентабельності, так як, значно зросла виручка від реалізації товарів та послуг. Фінансові показники свідчать про те, що підприємство є дуже залежним від кредиторів у 2008р. на 133,5% зросла кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги порівняно з 2007 роком, а в 2009р. цей показник ще збільшився на 36,5%. Це свідчить, що підприємство є дуже залежним, тобто підприємство в основному здійснює свою діяльність на позикових та залучених грошових коштах. Отже, ТОВ ?? хоч і нарощує обсяги реалізації, але рентабельність не зростає, так як підприємство має великі витрати пов'язані зі своєю діяльністю.

2.2 Аналіз фінансового стану, ліквідності, платоспроможності та рентабельності ТзОВ „”

Фінансовий аналіз включає три взаємопов'язаних блоки:

? аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;