Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ
• 1.1 Поняття експорту в системі зовнішньоекономічної діяльності
• 1.2 Законодавче регулювання експортних операцій в Україні
• 1.3 Управління експортною діяльністю дрібних і середніх підприємств та вплив державного регулювання на зовнішню торгівлю України
• РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «СПЕКТР-ОІЛ»
• 2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика ТОВ «Спектр-Оіл»
• 2.2 Організація зовнішньо-торгівельної діяльності ТОВ «Спектр-Оіл»
• 2.3 Аналіз та оцінка ефективності експортних операцій підприємства
• РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «СПЕКТР-ОІЛ»
• 3.1 Розробка рекомендацій та заходів щодо збільшення обсягів експортної діяльності ТОВ «Спектр-Оіл»
• 3.2 Створення експортного відділу «Спектр-Оіл»
• 3.3 Створення закордонного представництва «Спектр-Оіл»
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ


Вступ

Актуальність теми. Зовнішньоекономічні зв'язки України в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення інноваційного розвитку і інтенсифікації економіки. Однією з багатьох пріоритетних цілей економічних перетворень, які в даний час відбуваються в Україні у сфері економіки, соціальної політики, державного управління, є вихід України на міжнародний рівень, інтеграція нашої країни в міжнародні економічні відносини і залучення іноземних підприємців і інвесторів у національну економіку. Процес входження країни в систему світогосподарських зв'язків багато в чому залежить від якості ухвалення управлінських рішень у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) на підприємствах.

У цих умовах актуальною стає проблема удосконалення методів аналізу та оцінки ефективності експортної діяльності підприємств. Одним із основних інструментів управління ефективністю експортної діяльності підприємства та в цілому його економічною стабільністю є аналіз стану зовнішньоекономічної діяльності, який дозволяє на ранньому етапі виявити тенденцію розвитку досліджуваних чинників, оцінити та проаналізувати можливі наслідки їх впливу на ефективність експорту та розробити шляхи удосконалення експортної діяльності підприємства.

Питанням розвитку та удосконалення методів аналізу і оцінки експортної діяльності як країни в цілому, так і підприємств присвячені роботи провідних вітчизняних і зарубіжних вчених: В. Сударєва, Ю. Макогона, В. Іноземцева. Проблеми, пов'язані з аналізом та оцінкою експортної діяльності підприємств, знайшли відображення в роботах А. Вічевич, Л. Стровського, А. Яковлєва

Метою роботи є розроблення напрямів удосконалення системи впливу регулювання експортної діяльності в Україні на зовнішню торгівлю підприємств.

Для досягнення зазначеної мети поставлено і вирішено такі задачі:

- дослідити поняття експорту в системі зовнішньоекономічної діяльності;

- визначити особливості законодавчого регулювання експортних операцій в Україні;

- дослідити процес управління експортною діяльністю дрібних і середніх підприємств та вплив державного регулювання на зовнішню торгівлю України;

- розглянути загальну організаційно-економічну характеристику ТОВ «Спектр-Оіл»

- дослідити процес організації зовнішньо-торгівельної діяльності ТОВ «Спектр-Оіл»;

- проаналізувати та оцінити ефективність експортних операцій підприємства;

- розробити рекомендації та заходи щодо збільшення обсягів експортної діяльності ТОВ «Спектр-Оіл»;

- визначити пропозиції, щодо створення експортного відділу «Спектр-Оіл»

- визначити пропозиції, щодо створення закордонного представництва «Спектр-Оіл».

Об'єктом дослідження є процес регулювання експортної діяльності в Україні.

Предметом дослідження є вплив регулювання експортної діяльності в Україні на зовнішню торгівлю підприємств.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження став діалектичний метод з системно-структурним підходом до вивчення теоретичних засад управління експортними операціями на підприємствах України. Формально-логічний метод використовувався при дослідженні основних процедур аналізу ефективності управління експортними операціями на підприємствах. За допомогою статистичного та фінансово-економічного методів були розглянуті особливості фінансового стану досліджуваного підприємства та заходи щодо підвищення ефективності управління експортними операціями.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно - правові документи, звітні дані Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Держкомстату України, звітні дані ТОВ «Спектр-Оіл».

Структура дипломної роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, які мають у своєму складі підрозділи, висновків та пропозицій, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 109 сторінок.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ підприємств В УКРАЇНІ

1.1 Поняття експорту в системі зовнішньоекономічної діяльності

Серед різноманітних форм зовнішньоекономічної діяльності історично першою та переважаючою є міжнародна торгівля, тобто міжнародний обмін продуктами й послугами. За напрямком товарного потоку операції у міжнародній торгівля поділяються на експорт і імпорт. Розглянемо сутність експорту.

Експорт товарів - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України. Таким чином, український суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює експорт товарів, є експортером. Експортна операція являє собою діяльність, спрямовану на продажів і вивіз за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Для продавця не має значення, що буде робити з цим товаром покупець - пустить в переробку, реалізує на внутрішньому чи ринку перепродасть у третій країні. Для продавця і його країни в будь-якому випадку це буде експортна операція. Її основними ознаками є висновок контракту з іноземним контрагентом і перетинання товаром границі країни - експортера. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону держави [9, с. 98].

Країни досягають успіху в тих або інших галузях завдяки тому, що середовище в цих країнах розвивається динамічніше і прогресивніше, формуючи умови для створення та реалізації фірмами власних конкурентних переваг як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

За напрямком товарного потоку операції у міжнародній торгівля поділяються на експорт і імпорт. Розглянемо сутність експорту.

Експорт товарів - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України [16, с.146].

Таким чином, український суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює експорт товарів, є експортером. Експортна операція являє собою діяльність, спрямовану на продажів і вивіз за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Для продавця не має значення, що буде робити з цим товаром покупець - пустить в переробку, реалізує на внутрішньому ринку чи перепродасть у третій країні. Для продавця і його країни в будь-якому випадку це буде експортна операція. Її основними ознаками є висновок контракту з іноземним контрагентом і перетинання товаром кордону країни - експортера. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону держави [18, с.198].

В залежності від походження чи призначення товарів, що вивозяться в статистиці розвинених країн розрізняють наступні види експорту:

1. Вивіз товарів, що вироблені чи перероблені в країні експортера (основна категорія);

2. Вивіз іноземних товарів після їх переробки в даній країні під митним наглядом;

3. Вивіз вітчизняних товарів для переробки за кордоном під митним наглядом з наступним поверненням;

4. Вивіз іноземних товарів, що пройшли транзитом через країну без розміщення їх на митних складах;

5. Тимчасовий вивіз вітчизняних товарів;

6. Вивіз за кордон іноземних товарів, ввезених в країну тимчасово.

За законодавством деяких країн (РФ) як експорт зараховується продаж товарів інофірмам, фірмам за участю інопартнера без вивозу товарів (послуг) за кордон [26, с. 259].

Реекспорт - вивіз товарів, раніше ввезених з-за кордону без їх переробки. Тобто, основна ознака реекспортного товару - відсутність їх переробки в реекспортуючій країні [20, с. 15].

Реекспортні операції характерні для країн, в яких знаходяться посередницькі ринки, міжнародні товарні аукціони і біржі. Реекспорт здійснений без завозу в країну реекспортера по суті не відноситься до імпорту (експорту) цієї країни, хоча і обліковується митною статистикою.

Особливо поширення реекспортні операції в межах вільних економічних зон, в межах яких діють спеціальні режими митного регулювання. Товари, ввезені на територію зон (складів) не обкладаються митом та ін. зборами, податками на час перебування до моменту їх імпорту в країну або реекспорту. В останньому випадку товари вивозяться без будь-яких митних формальностей. Як супутні до реекспорту на території зон можуть здійснюватись операції по завершенню процесу виробництва (фасування, розлив напоїв, формування асортименту, наклеювання етикеток, сушіння сировинних товарів тощо); сортування і перевантаження товарів; ознайомлення покупців з товарними зразками [36, с. 320].

Перед здійсненням експортної операції необхідно вирішити питання про метод експорту.

Метод експорту - це спосіб здійснення експортної операції [16, c.122].

У міжнародній торговій практиці застосовуються два методи експорту:

Прямий експорт - здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків [16, c. 123].

Якщо фірма вибирає варіант прямого продажу, а не через посередника, їй необхідно створити діючу експортну службу.

Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:

а) частка експорту велика в загальному обігу;

б) зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;

в) випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;

г) невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;

д) продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних розумів використання;

е) на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності [36, с. 300].

На кожному підприємстві експортні операції виконують спеціалізовані підрозділи. У залежності від розміру підприємства і рівня його інтернаціоналізації можливі наступні формі організації експортної служби:

1. Відділ збуту - використовується підприємством, якщо обсяг його зовнішньоторговельних операцій незначний і основна частина продукції реалізується на внутрішньому ринку;

2. Експортний відділ - створюється при збільшенні обсягу експортних операцій;

3. Відділення закордонних операцій - створюється закордоном і підпорядковує усі відділення у даній країні;

4.Центральна контора - створюється дочірня експортна фірма;

5. Спільні збутові компанії [37, с. 190].

Але незалежно від форми організації головною метою роботи експортної служби є експорт конкурентоспроможної продукції, що досягається шляхом виконання наступних функцій:

1) Збір на підприємстві інформації про продукцію, підготовленої і планованої на експорт;

2) Складання калькуляції цін на експортну продукцію;

3) Підготовка рекламних матеріалів;

4) Аналіз інформації про експорт за попередні періоди;

5) Аналіз відгуків про товари в кінцевих споживачів;

6) Складання попереднього списку потенційних споживачів;

7) Переписування з питань висновку контракту;

8) Переговори за контрактом і його висновок;

9) Пророблення і висновок угод з посередниками;

10) Забезпечення упакування і транспортування;

11) Виконання митних обов'язків;

12) Забезпечення одержання платежу;

13) Гарантійне і постгарантійне обслуговування [9, с. 302].

Першим етапом здійснення експортної операції є пошук контрагента і встановлення з ними контактів. Для експортера засобом встановлення контактів з імпортером є відправка йому комерційної пропозиції - оферти [22, c.49].

При прямому методі торгівлі виникає визначена фінансова вигода, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижуються ризик і залежність результатів комерційної діяльності від можливої несумлінності чи недостатньої компетенції посередницької організації.

Цей метод також дозволяє постійно знаходитися на ринку, враховувати його зміни і вчасно на них реагувати. У той же час використання прямого методу торгівлі має на увазі наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. У іншому випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть значно зрости. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньої є більш ризикованої, що обумовлено економічними, політичними, правовими і соціальними умовами в різних країнах, їхніми традиціями й звичаями, а також великими відстанями між торговими партнерами. У результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торгових операцій [16, c.236].

Непрямий метод - вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.
Більш половини міжнародного товарного обміну здійснюється при сприянні торгових посередників, тобто незалежних від виробників і споживачів товарів торгових фірм, організацій і осіб.

Торгове посередництво містить у собі значне коло послуг, зокрема з пошуку закордонного контрагента, підготовки й укладання догоди, кредитування сторін і надання гарантій, оплати товару покупцем, проведення транспортно-експедиторських операцій і страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, проведення рекламних і інших заходів щодо просування товарів на закордонні ринки, здійснення технічного обслуговування й проведення інших операцій [27, с. 20].

Таблиця 1.1

Класифікація зовнішньоекономічних операцій

№	Ознака класифікації	Види операцій
1	За напрямками торгівлі	Експортні, імпортні, реекспортні, реімпортні, транзитні
2	За групами товарів	Купівля-продаж машин і устаткування, сировинних і продовольчих, непродовольчих товарів і т.д.
3	За ступенем готовності товару до продажу	Поставка готової продукції, вузлів і деталей для зборки, комплектного устаткування і т.д.
4	Товарообмінні операції	Зустрічні закупівлі, бартер, викуп застарілої продукції, переробка давальницької сировини й інші.
5	Торгівля науково-технічними досягненнями і надання послуг	Купівля-продаж ліцензій, "ноу-хау", інжиніринг, факторинг, оренда, туризм, підряд, транспортування і інші.
6	Торговельно-посередницька діяльність	Консигнаційні, комісійні, агентські, брокерські операції.
7	Торгівля змагального типу	Аукціони, біржова торгівля, міжнародні торги.

Під торгово-посередницькими операціями розуміються операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, які виконуються за дорученням виробників і споживачів незалежним торговим посередником, на основі чи догоди окремого доручення, що укладається між ними.

Після вибору методу експорту і встановлення контактів безпосередньо з чи імпортером через посередника, сторони приступають до обговорення і висновку контракту купівлі-продажу. Згідно з контрактом основними обов'язками експортера є: постачання товару, передача документів і прав власності на товар; імпортера - сплата ціни за товар і прийняття товару [68].

Механізм управління створюється і цілеспрямовано змінюється людьми, що здійснюють регламентацію всієї сукупності функцій, форм, методів, важелів і стимулів управління експортною діяльністю, щоб досягти найбільшої його ефективності в певних умовах. Складна система управлінської діяльності вимагає, щоб механізм управління забезпечував чітку взаємодію всіх його підсистем і рішення задач, що стоять перед ним.

Механізм управління - це сукупність організаційних структур, конкретних форм і методів керування, а також правових норм, за допомогою яких реалізуються діючі, у конкретних умовах, економічні закони, процес відтворення.

Взагалі управлінський механізм розглядається як узята в єдності вся сукупність економічних, організаційно-правових, морально-політичних і інших засобів впливу управлінського апарату на зовнішньоекономічні зв`язки.

Як відомо, в управлінській діяльності виділяють три групи методів: економічні, організаційно-правові (адміністративні), соціально-психологічні. Усі ці методи взаємопов'язані між собою і складають інструменти управління. Чітко відпрацьований інструментарій виконання цих методів перетворюється на механізми управління [74, с. 129].

За Дахно І.І., механізм управління експортними операціями включає такі елементи [26]:

- принципи управління експортними операціями;

- систему форм і методів управління експортними операціями;

- систему нормативних актів регулюючих експортну діяльність.

Між усіма компонентами механізму управління існують взаємозумовлені зв'язки.

Кожний із названих елементів управлінського механізму одержує також і визначене правове закріплення. Удосконалення механізму управління потребує подальшого підвищення ролі правових засобів у регулюванні зовнішньої торгівлі, пред'являє нові, більш високі вимоги до правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Звідси випливає необхідність постійного удосконалення чинного господарського законодавства, що покликано сприяти подальшому росту частки експорту і підвищенню його ефективності.

Механізм управління експортними операціями можна розглядати на трьох рівнях:

- на рівні підприємства;

- на рівні держави;

- на міжнародному рівні [56, с.198].

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою адміністративних та економічних методів.

Адміністративні методи безпосередньо впливають на господарські відносини. Адміністративні методи найдоцільніше застосовувати за умов економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. Ними користуються, як правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін. [55].

До найпоширеніших адміністративних інструментів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать квотування та ліцензування. Квотування - це кількісне обмеження імпорту або експорту певної категорії товарів, а ліцензування - це умови і порядок надання державними органами спеціального дозволу на ввезення або вивезення таких товарів. Перелік товарів, щодо яких встановлюються спеціальні експортно-імпортні режими чи взагалі забороняється експорт та імпорт, затверджується Кабінетом Міністрів України. Надання квот та ліцензій на експорт та імпорт товарів і послуг здійснюється Міністерством економічного розвитку та торгівлі України. Експортно-імпортні операції з товарами понад встановлені квоти можливі за умови сплати ввізного (експортного) мита [71, с 20].

Економічні методи - діють через ринковий механізм. Економічні методи регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту).

Економічні методи, у свою чергу, поділяються на тарифні й нетарифні. Центральне місце в державному регулюванні зовнішньої торгівлі належить тарифному регулюванню. Митний тариф - це систематизований перелік товарів із зазначенням мита, яким вони обкладаються під час перетину митного кордону країни. Митні тарифи складаються з конкретних ставок мита. Мито - це податок, який стягується митними органами з товарів, що вивозяться або ввозяться на територію країни. Запровадження мита сприяє захисту національних виробників від іноземної конкуренції, забезпечує надходження коштів до державного бюджету, поліпшує умови доступу національних товарів на зарубіжні ринки. У міжнародній практиці застосовується експортне, імпортне, транзитне, антидемпінгове, компенсаційне та інші види мита. Найбільш широко в процесі державного регулювання зовнішньоторговельних операцій використовується імпортне (ввізне) мито, експортне (вивізне) мито застосовують лише окремі країни переважно до товарів традиційного експорту [41, с 402].

Важливим митним інструментом є антидемпінгове мито. Воно застосовується тоді, коли в країну ввозяться товари за цінами, які значно нижчі за ціни або навіть собівартість у країні - експортері, через що зазнають шкоди національні виробники аналогічних товарів. Антидемпінговим митом може обкладатися й експортна продукція, якщо її ціна суттєво менша за ціну інших експортерів подібних товарів. Ставка антидемпінгового мита не повинна перевищувати різниці між демпінговою ціною конкурентного товару та середньою ціною товару, що експортується або імпортується в країну.

До нетарифних методів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності відносять: надання субсидій виробникам експортних товарів, пільгове експортне кредитування, застосування індикативних цін, установлення мінімальної митної вартості на окремі товари та ін. Субсидії спрямовано на підтримку національних виробників і за характером виплат їх поділяють на прямі й непрямі. Прямі субсидії надаються експортеру у формі безпосередніх виплат на відшкодування різниці між його витратами та отриманим доходом, а непрямі - є формою надання пільг в оподаткуванні, позик за більш низькими ставками, пільгових умов страхування тощо. Експортне кредитування передбачає фінансове стимулювання розвитку експорту національних товарів. Воно, як правило, здійснюється у формі надання державних кредитів національним експортерам під пільгові процентні ставки або іноземним імпортерам за умови придбання товарів лише вітчизняного виробництва [76, с. 190].

Таким чином, можна зробити висновки, що механізм управління експортними операціями включає в себе цілу систему форм, методів, інструментів регулювання експортними операціями на підприємстві, які в першу чергу залежать від методів регулювання на міжнародному та державному рівні регулювання. Тому механізм управління експортними операціями повинен використовуватись практично кожною фірмою для удосконалення організації управління, яка б в результаті забезпечувала високий прибуток, високу конкурентоздатність експортної продукції, сприяла виходу на нові зовнішні ринки а також сприяла закріпленню стійких позицій на ринках, де вже працює підприємство.

1.2 Законодавче регулювання експортних операцій в Україні

Здійснення експортних операцій на Україні регулюється Законами України; Указами Президента України; Декретами Кабінету Міністрів України; Положеннями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру; угодами, укладеними Україною з іншими державами і іншими законодавчими актами України [82].

Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України митний контроль і митне оформлення експортних товарів здійснюються за такими етапами [82].

1. Прийняття вантажної митної декларації (ВМД) до оформлення.

1.1. Контроль за відповідністю даних електронної копії ВМД даним, зазначеним у ВМД на паперовому носії.

1.2. Контроль за виконанням вимог товарної номенклатури Митного тарифу України.

1.3. Контроль за правильністю визначення митної вартості товару.

1.4. Контроль за надходженням коштів, перевірка правильності нарахування податків і зборів, правильності визначення країни експорту товару.

1.5. Логічний контроль і контроль за правильністю застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2. Митний огляд.

3. Нарахування й стягнення збору за митне оформлення товару у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що його зберігають, чи поза робочим часом, встановленим для митного органу.

3.1. Завершення митного оформлення.

3.2. Видача оформлених документів декларанту.

3.3. Статистичний контроль.

Захисною мірою від загрози європейського ринку товарів є введення, так званого, еко-ярлика, що надається тільки безпечній високоякісній продукції, виробленій в доказово екологічному виробництві. Право на європейський еко-ярлик, який є єдиною ознакою екологічної якості, визначає незалежна організація. Він має силу повсюди в ЄС і являє унікальну здатність задовольняти сподівання споживачів. Доцільно відзначити, що рішення звернутися за таким ярликом підприємець ухвалює добровільно. Наявність еко-ярлика не є обов'язковою, як наприклад, обов'язкова сертифікація в Україні дитячого одягу і матеріалів для нього або гігієнічний висновок, що видають органи Міністерства охорони здоров'я. Цей ярлик є тільки ознакою високої якості та безпечності продукції, допомагає в конкурентній боротьбі за ринки збуту, а не є засобом державного регулювання.

Основоположним документом ЄС щодо еко-маркування усіх видів промислової продукції є Постанова Європейського Парламенту і Ради від 17.07.2000 р. №2000/1980 щодо схеми присудження права на еко-ярлик Співдружності та проектних критеріїв щодо такого маркування. В розвиток даної Постанови розроблено документи на конкретні види продукції, зокрема щодо текстильних виробів - Рішення Комісії ЄС від 15.05.2002 р. №2002/371/ЕС, яким внесено низку поправок у раніш чинний документ від 17.02.1999 p., №1999/178/EC [13].

Доказом серйозності ставлення до цієї проблеми в ЄС є те, що задекларовані у зазначених документах еко-критерії та їх рівень переглядають у бік підвищення вимогливості кожні п'ять років.

Окремо тут слід коротко зупинитись на такій важливій частині зовнішньоторговельного договору, як так звані «базисні умови поставки товарів» [31]. Це є важлива складова будь-якого як експортного контракту, що, зокрема, зумовлює матеріальні витрати та відповідальність сторін договору.

Договір перевезення оформляється автодорожною накладною. Повна її назва "міжнародна товаротранспортна накладна", проте в оперативній роботі вона відома під назвою накладна ЦМР (СМК).

Її функції такі:

1) договір перевезення;

2) товаросупроводжуючий документ;

3) розписка перевізника [41, с. 98].

Автодорожна накладна оформляється в трьох екземплярах. В ній вказуються: дата відвантаження; назва вантажу, що підлягає перевезенню; ім'я й адреса перевізника; назва одержувача; строк доставки і розмір штрафу за затримку в доставці; вартість перевезення. Накладна підписується перевізником і вантажовідправником. Крім автодорожної накладної з вантажем рухаються товаросупроводжуючі документи, такі як пакувальний лист, відвантажувальні специфікації, сертифікат якості та інші [41].

Серед нетарифних важелів регулювання зовнішньоекономічної діяльності важливу роль відігра-ють валютні обмеження, тобто регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютними цінностями, яка може обмежувати зовніш-ньоекономічну діяльність або її стимулювати [52].

Оподаткування операцій відбувається в рамках чинного українського законодавства. На експорт нараховують податок на додану вартість, що обчислюється за формулою:

ПДВ = (митна вартість + мито + митний збір + акциз)*20%. (1.1.)

Основними показниками, що беруться до уваги при здійснені розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, є дані про валютну виручку, показники доходу та прибутку, показники ефективності операції (розраховується за допомогою коефіцієнтів).

Держава регулює зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарювання з метою запобігання неузгодженості і хаосу у цій сфері.

Під регулювання потрапляють експортні, імпорті, валютні та інші операції [41].

Зазвичай при регулюванні експорту держави зацікавлені у його збільшенні, а не в його обмеженні. Зростання експорту означає збільшення прибутків скарбниці та зростання зайнятості.

Проте в деяких випадках держави обмежують експорт. Для торговця важливо брати до уваги обмеження експорту не тільки в країні, де виробляються товари, але також у країнах, де виробляються його компоненти або відповідні матеріали.

Найчастіше обмеження експорту запроваджуються з внутрішньо- або зовнішньополітичних причин, але непоодинокими є випадки, коли в основі таких дій лежать економічні причини. Іноді обмеження експорту запроваджуються з цілого ряду причин, серед яких є і політичні, й економічні:

- проблеми національної безпеки (наприклад, експорт зброї);

- небезпека поширення ядерної зброї (експорт збагаченого урану);

- збереження природних ресурсів (наприклад, видів тварин, що вимирають);

- збереження ресурсів для використання всередині країни (наприклад, цінних порід дерева);

- збереження ресурсів для використання в майбутньому (наприклад, нафти).

Натепер в Україні обмеження експорту здійснюється в таких формах, наприклад:

- експортні квоти;

- експортні мита або податки;

- заборона експорту визначених товарів [41].

На політику регулювання експорту або інших зовнішньоекономічних операцій впливає врахування державою вимог міжнародних організацій з метою вступу до них або виконання їх вимог. Нерідко держави обмежують експорт, виконуючи свої міжнародні угоди та інші угоди Світової організації торгівлі (СОТ) [18, c 20].

Регулювання експорту державою здійснюється як прямими так і непрямими методами. Одним із методів регулювання є митна політика держави. Наразі вітчизняне митне законодавство та практика його застосування зазнають важливих змін. 1 січня 2004 р. чинності набув новий Митний кодекс України. Цього ж року набула чинності низка підзаконних актів у сфері митного регулювання. В цілому можна стверджувати, що прийняття нового Митного кодексу зі внесеними змінами, було визначним кроком у вірному напрямку. Напевне, найкращим виходом у ситуації повного оновлення митного права для України було б наслідувати приклад своїх сусідів. Принаймні, зважаючи на обсяг роботи, проведеної Європейським Союзом з метою удосконалення міжнародного торгового законодавства і особливо в галузі митного права, у процесі розробки вітчизняного законодавства необхідно було достатньо уваги приділити моделі, що запропонована Митним кодексом ЄС [41].

Порівняльні дослідження в галузі митного законодавства свідчать про наявність низки суперечностей у сфері:

- апеляційної процедури щодо рішень митних органів;

- запровадження положень щодо обов'язкового інформування імпортерів з питань тарифів та походження товарів;

- правил опублікування нормативних актів нормативного характеру в галузі митного права [41].

Прозорішим має стати процес опублікування нормативних актів у сфері митного законодавства шляхом визначення окремо єдиного друкованого органу для опублікування відповідних нормативних актів Митної служби України.

Отже, підвищенню стабільності та прозорості митної справи сприятимуть також такі кроки, як:

- рецепція норм права ЄС, що регулюють процес надання зобов'язуючих рішень щодо тарифів та походження товарів;

- впровадження заходів щодо зменшення втручання держави в питання міжнародної торгівлі (зокрема, спрощення митних процедур), визначені в Міжнародній Конвенції зі спрощення та гармонізації (узгодженню) митних процедур (переглянута Кіотська конвенція 1973 р.) Всесвітньої митної Організації [41].

Недосконалість законодавства регулювання зовнішньоекономічної діяльності вчасності експорту в Україні є однією з основних перепон до вступу до ЄС.

Важливим чинником зростання експорту є наявність в Україні сотень підприємств, зорієнтованих на зовнішні ринки.

Протягом десятиріч не лише крупні промислові гіганти, але й цілі галузі промисловості (суднобудування, ракетобудування, ВПК, металургійна та хімічна галузі) були глибоко інтегровані у виробничу кооперацію з республіками СРСР і країнами соціалістичного табору. Після розвалу СРСР ці галузі втратили доступ на традиційні ринки, тому при обмеженому внутрішньому попиті величезні виробничі потужності залишаються незавантаженими. Тому пріорітетним є відновлення втрачених виробничих зв'язків та освоєння нових ринків.

Україна має значний потенціал міжнародної спеціалізації в галузях агропромислового комплексу. Вона має понад 25 % родючих чорноземів світу, сприятливі кліматичні умови. Завершення реформування відносин власності на селі, технічне переоснащення сприятимуть нарощуванню виробництва сільськогосподарської продукції. Великі підприємства харчової промисловості вже сьогодні істотно модернізовані і випускають продукцію, що відповідає світовим стандартам якості [41].

На сьогодні в Україні обмежено експорт цілого ряду товарів, серед яких: зброя; боєприпаси; військова техніка і спеціальні комплектуючі вироби для їхнього виробництва; технології, устаткування, установки, спеціальні неядерні матеріали і пов'язані з ними послуги; джерела іонізуючого випромінювання; інші види продукції, технологій і послуг, що використовуються при створенні озброєння і військової техніки або розкривають державну таємницю України; дорогоцінні метали і сплави, коштовні камені; наркотичні і психотропні засоби; твори мистецтва і стародавні предмети з музейних фондів України.

Заходи обмеження експорту включають:

-- заборону експортувати товари з України без дозволу Державної служби експортного контролю;

-- вимогу про обов'язкове узгодження з державними органами умов торгівлі деякими товарами;

-- встановлення обов'язкових умов експорту товарів [41].

Маючи високий експортний потенціал Україна поки що не використовує його повністю і досить ефективно, порівняно з іншими державами. Так, за обсягами експорту товарів на душу населення, Україна поступається не лише розвиненим країнам, але й більшості країн Центральної та Східної Європи (обсяги експорту в розрахунку на душу населення в Україні втричі менший, ніж у Польщі, та в 10 раз менші, ніж в Угорщині). Використанню даного потенціалу частково заважає митна політика держави [29, c. 209].

Крім наявності експортних мит в Україні, за наявності яких буде складно вступити до ЄС, є також ряд перешкод вступу до Євросоюзу. При вступі до Євросоюзу більше за все труднощів виникне в експортерів. Крім тарифів, Євросоюз висуває строгі вимоги до українських товарів. Мова йде про невідповідне маркування упаковок, безпеку продукції і недостатню її якість.

України необхідно завершити процес приватизації, створити умови розвитку малого бізнесу, а також адаптувати під вітчизняне законодавство, також слід приділити особливу увагу зовнішньоекономічній діяльності та її регулюванню та відповідному законодавству, а також вирішити ряд проблем, що справляють стримуючий вплив на український експорт, найважливішими серед яких є такі ендогенні та екзогенні фактори:

- низька конкурентоспроможність вітчизняної промислової продукції;

- важкий фінансовий стан більшості підприємств обробної промисловості і конверсійних виробництв, що робить практично неможливим здійснення за рахунок внутрішніх ресурсів інвестування перспективних, орієнтовних на експорт проектів;

- недостатній розвиток вітчизняних систем сертифікації та контролю якості експортних товарів на фоні підвищення вимог до споживчих та екологічних характеристик, а також до безпеки продукції, яка реалізується на ринках промислово розвинутих країн;

- випереджаюче, порівняно з продукцією обробної промисловості та агропромислового комплексу, зростання цін на товари та послуги природних монополій;

- нестача спеціальних знань та досвіду роботи у сфері експорту у більшості українських підприємців, слабка координованість їх діяльності на зовнішніх ринках;

- збереження елементів дискримінації українських експортерів за кордоном, застосування методів обмежувальної ділової практики, зокрема, картельних угод для витіснення чи недопущення України на перспективні, ємні ринки;

- низький світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій, що ускладнює використання іноземних фінансових ресурсів для розвитку експортного потенціалу країни;

- невідповідність окремих норм українського законодавства прийнятим у міжнародній практиці принципам встановлення відповідальності постачальника за недоброякісну продукцію [55].

Отже, здійснення експортних операцій в Україні регулюється Законами України; Указами Президента України; Декретами Кабінету Міністрів України; Положеннями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру; угодами, укладеними Україною з іншими державами і іншими законодавчими актами України.

1.3 Управління експортною діяльністю дрібних і середніх підприємств та вплив державного регулювання на зовнішню торгівлю України

Як правило, держави зацікавлені у збільшенні експорту, а не в його обмеженні. Зростання експорту означає збільшення прибутків скарбниці та зростання зайнятості.

Проте в деяких випадках держави обмежують експорт. Для торговця важливо брати до уваги обмеження експорту не тільки в країні, де виробляються товари, але також у країнах, де виробляються його компоненти або відповідні матеріали.

Найчастіше обмеження експорту запроваджуються з внутрішньо-або зовнішньополітичних причин, але непоодинокими є випадки, коли в основі таких дій лежать економічні причини. Іноді обмеження експорту запроваджуються з цілого ряду причин, серед яких є і політичні, і економічні.

Серед причин обмеження експорту:

- проблеми національної безпеки (наприклад експорт зброї);

- небезпека поширення ядерної зброї (експорт збагаченого урану);

- збереження природних ресурсів (наприклад видів тварин, що вимирають);

- збереження ресурсів для використання всередині країни (наприклад цінних порід дерева);

- збереження ресурсів для використання в майбутньому (наприклад нафти) [55].

Обмеження експорту можуть здійснюватися в різних формах, наприклад:

- експортні квоти;

- експортні мита або податки;

- заборона експорту визначених товарів.

Для завдання оцінки впливу факторів на розвиток експортного потенціалу підприємства доцільно їх розмежувати на чинники мікро- та макрорівнів

На мікрорівні виділяються внутрішні та зовнішні фактори. Внутрішні фактори спричинені діяльністю підприємства, а зовнішні виникають в результаті державної політики, діяльності конкурентів, середовища, у якому працює підприємство, тобто ці фактори мають вплив на рівні держави, де функціонує підприємство.

На макрорівні діють фактори, що мають вплив з боку іноземних конкурентів та країни-партнера. Крім того, зовнішні фактори розмежовуються на ті, які викликані діяльністю держави та суб'єктами ринку.

Визначення економічної ефективності експортної діяльності підприємства доцільно проводити в наступній послідовності: розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни експортного товару (при відомих повних витратах відповідно до базисних умов постачання); розрахунок максимально прийнятних повних витрат на експорт товару відповідно до базисних умов постачання (при відомій зовнішньоторговельній ціні); розрахунок економічного ефекту товару; розрахунок економічної ефективності експорту товару.

При розрахунку показників ефективності експорту необхідно враховувати наступні умови: ціна за експортну продукцію зовнішньоторговельних операторів зафіксована в українській валюті; ціна за експортну продукцію зовнішньоторговельних операторів зафіксована у валюті імпортера або третіх країн; спосіб оплати за товар - комерційний кредит.

Організаційні структури для управління експортними операціями (рис 1.1.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Організаційні форми управління експортною діяльністю малих і середніх підприємств

1) відділ збуту - діяльність на внутрішньому ринку сполучається з проведенням експортних операцій;

2) якщо немає коштів утримувати власну експортну організацію - можна скористатися послугами відділу збуту інших підприємств. Такий експеримент оплачується через систему комісійних нарахувань, хоча реалізація продукції здійснюється від імені підприємства-експортера зі зберіганням його торгової марки;

3) спільний збут фірми - доцільно створення у філії акціонерних товариств, що забезпечить якісний управлінський вплив із боку материнського підприємства й оперативний розподіл прибули. Фірма практично купує товар у підприємств-фундаторів і реалізує його відповідно до домовленості від імені цих підприємств або під власною торговою маркою. При цьому діяльність фірми націлена на одержання прибутку [18];

4) в окремих випадках доцільно створювати експортні асоціації - вони існують на засоби фундаторів (по фінансовій вартості або у відсотках від прибутку), свою діяльність засновують не на одержанні прибутку для власних цілей, а з метою обґрунтованого поділу між підприємствами-фундаторами;

5) певні договірні зобов'язання з крупними фірмами, наприклад, на основі франчайзингових договірних відношень;

6) використання іноземних представників на основах договору про визначені послуги. Вони є службовцями МП (міжнародними представниками), що знаходяться на повному його забезпеченні, і можуть мешкати в країні збуту або в країні, де розміщена материнська компанія. (У останньому випадку представник повинен постійно їздити в країну збуту). Оплата праці - у відсотках від обсягу реалізації або від прибутку в процентному відношенні по прогресивній або регресивній ставці, із фіксованою або плаваючою мінімальною зарплатою і т.п.). Закордонні представництва можуть мати визначений штат (секретар, референт, програміст і т.д. (4-8 чоловік, значні компанії - 50 і більш людина);

7) роз'їзні агенти - комівояжери - виступають від імені підприємства, забезпечують одержання замовлень від потенційних покупців на основі демонстрації зразків товарів. Оплата праці - відрядна, погодинна або комісійна;

8) вмонтований експортний відділ - підпорядковується віце-президенту по ЗЕД. Вмонтований експортний відділ входить до складу служби збуту підприємства і здійснює тільки експорт продукції материнської компанії, а дочірні підприємства займаються збутом самостійно в країнах базування (підпорядковуються безпосередньо вищому керівництву материнської компанії). Поруч з умонтованим експортним відділом інші служби комерційного апарату вирішують проблеми упаковки і транспортування експортної продукції, страховки, рекламного забезпечення, технічного обслуговування, фінансово-юридичного забезпечення, обліку і т.д.9) [31, c. 113].

Спеціальний експортний відділ (“Міжнародний відділ”, “Відділ міжнародної торгівлі”, “Зовнішньоекономічний відділ” і т.д.)підпорядковується віце-президенту по зовнішньоекономічних зв'язках і самостійно вирішує всі питання, пов'язані з експортом товарів. Функціонує в достатньо автономному режимі.

Може бути побудований по:

а) функціональному принципу (доцільно виділяти сектори замовлень, розрахунків, маркетингових досліджень, реклами і т.п. Робота виконується незалежно від групи товарів, країни реалізації і т.д. );

б) товарному принципу (якщо фірма здійснює багато експортних операцій у багатьох країнах. При цьому створюються сектори, що виконують усі види робіт, пов'язаних з експортом конкретного товару або групи товарів);

в) територіальному принципу (сектори спеціальних експортних відділів закріплюються за конкретними країнами (групами країн) і виконують усі види робіт, пов'язаних з експортною діяльністю, незалежно від номенклатури товару) [15, c. 29].

За ступенем втручання держави в регулювання зовнішньої торгівлі можна виділити протекціоністську політику і політику вільної торгівлі.

Політика вільної торгівлі характеризується мінімальним державним втручанням у зовнішню торгівлю, тобто коли торгівля розвивається на основі дії вільних ринкових сил, попиту і пропозиції.

Протекціоністська політика - це захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції за допомогою тарифних і нетарифних інструментів торгівельної політики. Можна також виділити помірну політику, яка в певних пропорціях містить елементи перших двох.

Ступінь жорстокості державного регулювання зовнішньої торгівлі визначається на основі середнього рівня митного тарифу і середнього рівня інтенсивності кількісних обмежень. Відносно відкритим вважається торгівельний режим при середньому рівні мита менше 10% і кількісних обмеженнях, які покриваються 25% імпорту.

При використанні тих чи інших елементів торгівельної політики необхідно враховувати їх сукупну дію на загальний характер торгівельної політики країни і на можливі відповідні міри, які можуть здійснюватися зі сторони її торгових партнерів. Тому в залежності від цілей державного регулювання існують різні інструменти торгівельної політики.

В цілому методи регулювання зовнішньої торгівлі можна розділити на:

1. Тарифні - напрямлені на використання митного тарифу;

2. Нетарифні -- квоти, ліцензії, субсидії, демпінг і т.д. [41]

Нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, в свою чергу, поділяються на три групи:

1) Зовнішньоторгові міри, напрямлені на пряме обмеження імпорту чи експорту: ліцензування, квотування, імпортні депозити і податки, введення мінімальних імпортних цін і т.д.

2) Міри, які безпосередньо не направлені на обмеження зовнішньої торгівлі: митні формальності технічні стандарти і норми, специфічні стандарти якості, норми безпеки, санітарні і ветеринарні норми і т.д.

3) Міри, направлені на обмеження імпорту або стимулювання експорту, але дія яких впливає на зовнішньоекономічну діяльність. Нетарифні бар'єри дають більше можливостей діяти державі [81, c. 115].

Методи здійснення зовнішньоекономічної політики можна розділити також на:

а) економічні;

б) адміністративні.

Під економічними розуміють інструменти, які діють через ринковий механізм, в якійсь мірі направлені на подорожчання імпорту і здешевлення експорту, а під адміністративними - такі, які безпосередньо впливають на економічні відносини. До економічних інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності відносяться:

а) в межах імпорту: митні тарифи, податки і збори з товарів, які ввозяться, імпортні депозити;

б) в межах експорту: податкові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від податків [64].

Адміністративними інструментами являються: ембарго (повна заборона зовнішньоекономічних операцій), ліцензування, квотування, специфічні потреби до товару, упаковки, добровільне обмеження експорту, бюрократичне ускладнення митних процедур.

Важливе значення серед нетарифних інструментів регулювання зовнішньоекономічною діяльністю займають валютні обмеження, які виступають або фактором отримання розвитку зовнішньої торгівлі, або фактором, що стимулює розвиток зовнішньоекономічних зв'язків країни. Валютні обмеження являють собою регламентацію операцій резидентів і нерезидентів з валютою і іншими валютними цінностями і являються часткою валютного контролю держави.

Сферою застосування валютних обмежень можуть виступати зовнішня торгівля товарами і послугами, рух капіталів і кредитів, податкових і інших платежів.

В межах зовнішньої торгівлі дія валютних обмежень прирівнюється до кількісних обмежень імпорту, оскільки імпортер в такому випадку повинен отримати дозвіл на використання валюти для імпорту товарів і послуг, що негативно відбивається в цілому на зовнішній торгівлі країни [15,c. 17].

Одним з найбільш важливих напрямів діяльності держави в області регулювання зовнішньоекономічної діяльності являється регулювання ввіз і вивіз капіталу.

З однієї сторони, здійснюються міри по створенню в країнах сприятливого інвестиційного клімату за допомогою державних гарантій від націоналізації іноземної власності по відношенню пред'явлення різних податкових пільг і канікул, митних пільг, захисту від іноземної конкуренції і т.д. З іншої сторони, держави проводять політику обмеження впливу іноземного капіталу на економіку країни.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «СПЕКТР-ОІЛ»

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика ТОВ «Спектр-Оіл»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Оіл» створено у 2010 року, є маркетинговим та дистриб'юторським підприємством. Завдяки ефективній роботі цього підприємства продукція провідних українських виробників вино-горілчаних виробів продається по всій території України та за кордоном.

Нині ТОВ «Спектр-Оіл» є одним із найбільших в Україні дистриб'юторів алкоголю, який має філії в усіх регіонах країни та забезпечує представленість продукції холдингу в абсолютній більшості великих, середніх та дрібних торговельних точок, а також у готелях, ресторанах, кафе, барах, нічних клубах тощо.

ТОВ «Спектр-Оіл» є юридичною особою, що має самостійний баланс, власні рахунки в установах банку, кутовий штамп, бланки зі своїми реквізитами, круглу печатку із зображенням своєї назви. Воно має право від свого імені володіти, користуватися, розпоряджатися майном відповідно до його призначення і предмета діяльності, а також укладати угоди, набувати, орендувати та позбуватися майна, бути позивачем та відповідачем у суді.

ТОВ «Спектр-Оіл» здійснює свою комерційну діяльність для отримання оптимального розміру прибутку від використання наявних фондів, а також подальшого розвитку ресторанної індустрії та інших видів діяльності, може займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України; самостійно визначає форми витрат грошових коштів (готівкою чи безготівковою), а також суму грошових коштів, що постійно є в касі підприємства, і має право передавати грошові та матеріальні ресурси іншим підприємствам, організаціям, установам, а також приватним особам, котрі надають послуги підприємству; має право отримувати короткострокові та довгострокові кредити в установах банку.

Ефективність діяльності будь-якого підприємства багато в чому залежить від його організаційної структури. Компанія ТОВ «Спектр-Оіл» є великою компанією.

Організаційна структура - один із основних елементів управління ТОВ «Спектр-Оіл». Вона характеризується розподілом цілей і завдань управління між підрозділами і працівниками організації. По суті, структура управління ТОВ «Спектр-Оіл» - це організаційна форма поділу праці із прийняття і реалізації управлінських рішень. ТОВ «Спектр-Оіл» має лінійно-функціональну організаційну структуру (рис 2.1.)

Позитивними сторонами лінійно-функціональної структури управління є досить висока маневреність, відповідальність за всі види управлінської діяльності та простота. Організаційна структура адекватно відповідає потребам ТОВ «Спектр-Оіл» в управлінні.

Стрижнем внутрішнього середовища підприємства є людські ресурси. Якщо донедавна конкурентна боротьба підприємств була зосереджена у сфері технічного прогресу, удосконалення технологій, організаційних структур, маркетингу, то нині до найважливіших чинників економічного успіху належить ефективне управління людськими ресурсами. Передусім персонал відрізняє підприємство від його конкурентів. Адже успіх підприємства залежить від того, хто і як виробляє продукцію, від сформованого у працівників ставлення до праці, до своєї організації в цілому.