Аналіз господарських ризиків та шляхи зменшення їх впливу на роботу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз господарських ризиків та шляхи зменшення їх впливу на роботу підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГОСПОДАРСЬКИХ РИЗИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Підприємство в сучасній системі господарювання

1.2 Сутність ризиків та їх класифікація

1.3 Фактори, що впливають на рівень господарських ризиків

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ГОСПОДАРСЬКИХ РИЗИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ КП «КОМУНТРАНС»

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності підприємства

2.2 Аналіз факторів, що впливають на рівень господарських ризиків

2.3 Оцінка господарських ризиків

2.4 Основні методи та шляхи зменшення господарських ризиків

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ

3.1 Завдання в галузі з охорони праці на комунальному підприємстві

3.2 Аналіз вимог до галузі

3.3 Визначення витрат на заходи з охорони праці

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

З формуванням ринкових відносин в Україні актуальними стають питання розвитку теорії економічного ризику та практичного її застосування у діяльності суб`єктів господарювання. Останнім часом все більше уваги приділяється підготовці спеціалістів в області аналізу ризиків.

Питаннями оцінки ризиків займаються дуже багато зарубіжних та вітчизняних економістів, такі як кандидати економічних наук Гриньова В.М, Донець В. І., Тэпман Л.Н, Ястремський О.І. та багато інших.

Невизначеність стану зовнішнього середовища та внутрішньої ситуації змушує підприємця брати на себе ризик, який може зумовлювати як виграш, так і втрати. Для оцінки ступеня ризику існує досить багато методик. Але деякі з них є більш ефективними. Така сама ситуація існує і в плані методів зменшення впливу господарських ризиків.

Предметом даної випускної роботи є господарські ризики. Об'єктом роботи комунальне підприємство «Комунтранс».

Головна мета роботи - проаналізувати фактори, що впливають на рівень господарських ризиків, оцінити рівень господарських ризиків та представити основні методи та шляхи зменшення господарських ризиків.

Задачами дослідження є:

- ознайомлення з сутністю ризиків та їх класифікацією;

- визначення факторів, що впливають на рівень господарських ризиків;

- організаційно-економічна характеристика діяльності підприємства;

- аналіз факторів, що впливають на рівень господарських ризиків.

- оцінка господарських ризиків.

- виділення основних методів та шляхів зменшення господарських ризиків.

ризик господарський витрата

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГОСПОДАРСЬКИХ РИЗИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Підприємство в сучасній системі господарювання

Підприємство - це організаційно відокремлена, економічно самостійна одиниця виробничої сфери народного господарства, яка спеціалізується на виготовленні продукції наданні послуг або виконанні робіт.

На і практиці часто використовують два близьких поняття підприємство і фірма. Однак фірма, як правило, означає загальну господарюючого закладу виробничого, торговельного, побутового та іншого профілю. Також фірма може об'єднувати комерційні, виробничі, сервісні підрозділи, філіали, дочірні підприємства, які функціонують під однією назвою і є юридичними особами. Тобто фірма може бути багатопрофільною організацією.

Підприємство не мас у своєму складі інших юридичних осіб. На підприємстві здійснюється виробництво продукції, надання послуг, має місце безпосередній зв'язок працівника із засобами виробництва. До виробничих підприємств належать: заводи, фабрики, шахти, комбінати, кар'єри, порти та інші господарські організації виробничого призначення. Також є підприємства торговельного або торговельно-посередницького профілю (магазини, гуртовні, гуртові склади); сфери надання послуг (ремонтні майстерні, автосервіси, ательє, хімчистки, перукарні тощо) [9, С 36].

Мета функціонування підприємства на ринку - задоволення суспільних потреб у певних видах продукції (роботах, послугах; далі - «продукції») та одержання прибутку. Підприємство повинно одержувати прибуток, але забезпечити досягнення такої цілі можна лише через виготовлення за допомогою наявних у нього ресурсів непохідної споживачам продукції відповідного призначення, профілю і асортименту.

Найважливішими завданнями підприємств є:

- одержання доходу власником підприємства (державою, приватною особою, акціонерами);

- забезпечення споживачів продукцією підприємства відповідно до ринкового попиту та укладених договорів;

- забезпечення виплати заробітної плати персоналу підприємства, нормальних умов праці та можливостей підвищення професійного рівня працівників;

- створення робочих місць для населення;

- створення та підтримка потенціалу для майбутнього розвитку, безперервності існування підприємства;

- охорона довкілля (землі, повітряного та водного басейнів);

- недопущення зриву поставок або випуску неякісної продукції, скорочення обсягів виробництва та зниження доходів підприємства.

Завдання підприємства визначаються інтересами власника, розміром задіяного капіталу, умовами внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування [11, C. 56-57].

Основні функції підприємства показані на рис. 1.1 [9, C. 34].

Виробничо-технологічні функції підприємства пов'язані із пошуком постачальників, споживачів, матеріально-технічним забезпеченням виробництва, використанням засобів праці для виготовлення продукції, впровадженням нових технологій, раціоналізацією виробничих процесів, винахідництвом, підвищенням якості продукції.

Економічні функції передбачають управління процесами виробництва і збуту товарів, укладання контрактів з постачальниками і споживачами, наймання робочої сили, раціональна організація праці працівників, виплата заробітної плати, розподіл прибутків, сплата податків, зборів та інших платежів, розрахунок економічної ефективності діяльності, ціноутворення, залучення інвестицій.

Рис. 1.1 Основні функції підприємства

Зовнішньоекономічні функції пов'язані із виконанням підприємством функцій у системі міжнародного обміну товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, науково-технічному співробітництві тощо.

Соціальні функції підприємства полягають у забезпеченні належних умов праці та відпочинку працівників, створенні сприятливого психологічного клімату у колективі, наданні допомоги та пільг працівникам, членам їхніх сімей та ін.

Крім основних, можуть бути виокремлені допоміжні функції підприємства, які зводяться до забезпечення документообороту, обліку, гарантування безпеки, статистичної звітності, дослідних операцій та ін.

Функції підприємства конкретизуються і уточнюються залежно від розмірів підприємства, галузевої приналежності. Форми власності, наявності соціальної інфраструктури, ступеня спеціалізації і кооперування [16, C. 77-79].

Підприємство основна організаційна та виробнича ланка народного господарства характеризується певними ознаками. Серед них:

1). виробничо-технічна єдність:

- спеціалізація на виготовленні певного виду

- продукції, наявність закінченого циклу її виготовлення, тобто продукція в умовах поділу праці набуває форми товару;

- володіння певним складом виробничих фондів;

- розробка єдиної технічної політики;

- спільність допоміжного і обслуговуючого господарств;

2). організаційно-соціальна єдність:

- наявність єдиного трудового колективу з його специфічними інтересами;

- управління підприємством одним керівником та адміністрацією;

- наділення підприємства реквізитами і правами юридичної особі (самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банку, печатка, штамп з назвою підприємства, ідентифікаційний код, юридична адреса, фірмовий бланк, товарний знак);

3) фінансово-економічна самостійність:

- вільний вибір виду діяльності;

можливість самостійного формування програми діяльності, вибору постачальників матеріально-технічних та інших ресурсів і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін на продукцію або послуги відповідно до закону;

вільний найом працівників залежно від власної потреби;

самостійний розподіл прибутку, що залишається у підприємства після сплати податків, зборів та інших, передбачений законом платника;

визначення та обґрунтування форм і розмірів матеріального стимулювання працівників;

- самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємства є суб'єктами господарювання, які утворені, зареєстровані та функціонують у встановленому законодавством порядку. Вони мають статус юридичної особи.

Основними законодавчими актами, які регулюють діяльність підприємств в Україні, є:

Господарський кодекс України;

закони України «Про власність», «Про інвестиційну діяльність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ін.

Діяльність підприємств регулюється також відповідними указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, галузевими положеннями та іншими нормативними документами Визначальним законодавчим актом є Господарський кодекс України.

Діяльність підприємства, крім законодавчих актів, також регулюється його статутом та колективним договором.

Установчими документами підприємства є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом - статут.

В установчих документах зазначаються найменування і місцезнаходження підприємства, мета і предмет господарської діяльності, склад і повноваження його органів управління, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити підприємство, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, управління підприємством та участі у ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності підприємства [9, C. 45].

Статут підприємства - це зібрання обов'язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність.

Статут повинен містити відомості: про найменування і місцезнаходження підприємства, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації підприємства, а також інші відомості, які не суперечать законодавству.

Колективний договір - це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією або власником, яка щорічно переглядається і регулює їх виробничі, економічні і трудові відносини.

У колективний договір включаються зобов'язання щодо поліпшення умов праці та відпочинку працівників, їх соціального захисту, заходи для забезпечення зростання продуктивності праці, величини матеріального стимулювання, вирішення житлових проблем тощо.

Підприємство підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація підприємства проводиться у виконавчому комітеті виборчого органу влади або державній адміністрації за місцем знаходження суб'єкта господарювання.

Підприємства - як організаційні форми господарювання - класифікуються за різними ознаками. Основна класифікація подана в табл. 1.1[9, C. 46-49].

Таблиця 1.1

Класифікація підприємств

Класифікаційна ознака	Вид підприємства	Характеристика виду
1	2	3
Мета і характер діяльності	Комерційні	Метою яких є одержання прибутку
	Некомерційні	Не ставлять собі за мету отримання грошових економічних результатів (благодійні фонди і організації)
Форма власності	Приватні	Юридична особа, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян.
	Колективні	Засновані на власності колективу працівників Підприємства, громадської організації, об'єднання і громадян.
	Комунальні	Засновані на власності громади адміністративно-територіальної одиниці;
	Державні	Засновані на власності держави.
	Змішані	Засновані на змішаній формі власності (на основі об'єднання майна різних форм власності).
Спосіб утворення та формування статутного фонду	Унітарні	Створюються одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, здійснює керівництво і та ін.; до унітарних належать: державні, комунальні, колективні та приватні підприємства.
	Корпоративні	Утворюються двома або більше засновниками на основі об'єднання майна, їх спільного управління справами на основі корпоративних прав, участі засновників у розподілі доходів та ризиків підприємства; до корпоративних належать: кооперативні підприємства, господарські товариства, а також приватні підприємства, засновані на власності двох або більше осіб.
Форма господарювання	Одноосібні приватні підприємства	Власником є фізична особа або сім'я; отримує дохід (прибуток); несе весь тягар ризику.
	Кооперативні	Добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності.
	Орендні	Мають в основі функціонування договірні відносини між фізичними або юридичними особами з приводу тимчасового володіння
	Господарські товариства	Створені юридичними та (або) фізичними особами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку. Господарські товариства є юридичними особами і можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не суперечить законодавству.
За ступенем участі партнерів-засновників у діяльності підприємства та відповідальності за її результати	Акціонерне товариство	Господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. Весь прибуток акціонерного товариства належить акціонерам і поділяється на дві частини: одна розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування.
	Товариство з обмеженою відповідальністю	Господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Таке товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах своїх вкладів.
	Товариство з додатковою відповідальністю
	Повне товариство	Господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
	Командитне товариство	Господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном (повні учасники), а інші учасники беруть участь у діяльності товариства лише своїми вкладами.
Національна належність капіталу підприємств	Національні	Капітал підприємств належить підприємцям своєї країни.
	Іноземні	Капітал підприємств повністю є власністю іноземних громадян.
	Змішані	Капітал підприємств належить громадянам різних країн.
Розмір підприємств	Великі	Середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку щодо гривні.
	Середні	Не належать до малих або великих.
	Малі	Середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку щодо гривні



Підприємницькі структури мають право на добровільних засадах об'єднувати свою інноваційну, виробничу, маркетингову, постачальницько-збутову, фінансову та соціальну діяльність.

Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання. Об'єднання підприємств є юридичною особою. Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватись як господарські об'єднання або як державні і комунальні) господарські об'єднання.

Господарське об'єднання - це об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та (або) статуту, які затверджуються їх засновниками.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - це об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішеннями Кабінету Міністрів України, міністерств або органів місцевого самоврядування. Таке підприємство діє на основі рішення про його утворення і статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання[16, C. 33].

Організаційно-правовими формами об'єднання підприємств є:

- асоціація - найпростіша форма договірного об'єднання підприємств, створена з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, які об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих чи управлінських функцій, організації спільних виробництв та ін. Асоціація утворюється на основі об'єднання підприємствами фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення своїх господарських потреб. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатись у господарську діяльність підприємств-учасників, а може тільки представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями;

- корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів підприємств з делегуванням ними окремих повноважень органу управління корпорацією; цей орган використовує ці повноваження для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

- консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств(найчастіше промислового і банківського капіталу) для досягнення його учасниками певної спільної підприємницької ідеї, господарської мети. Консорціум використовує кошти, наділені його учасниками, а також централізовані ресурси, виділені для реалізації певної прогрими. В разі досягнення поставленої мети консорціум припиняє свою діяльність.

- концерн - це статутне об'єднання підприємств, організацій на основі фінансової залежності від одного або групи учасників з централізацією функцій виробничого і науково-технічного розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Найчастіше при утворенні концернів використовується принцип диверсифікації виробництва. Учасники концерну наділяють Його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими господарськими суб'єктами. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

- холдингова компанія - суб'єкт господарювання, який володіє контрольним пакетом акцій дочірніх підприємств, які є учасниками асоційованого підприємства (господарської організації). Асоційовані підприємства - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та організаційної залежності у формі участі у статутному фонді. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю і підпорядкування.

- промислово-фінансові групи - об'єднання, які створюються за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк для реалізації певної державної програми розвитку пріоритетних галузей виробництва, структурної перебудови економіки держави, а також з метою виробництва кінцевої продукції. До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові, проектні та інші установи та організації різних форм власності, серед яких виділяється головне підприємство, що має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи. Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання, її діяльність визначається відповідним законодавством [11, C. 22].

1.2 Сутність ризиків та їх класифікація

З розвитком ринкових відносин здійснення підприємницької діяльності відбувається в умовах зростаючої невизначеності. Саме невизначеність стану зовнішнього середовища та внутрішньої ситуації змушує підприємця брати на себе ризик, який може зумовлювати як виграш, так і втрати.

Вважають, що термін «ризик» -- грецького походження, який бере початок від слів ridsikon, ridsa -- «стрімчак, скеля» і пов'язується, у першу чергу, з появою небезпеки або непевності в будь-якій сфері господарської діяльності та суспільно-економічного життя. У сучасній західній економічній літературі розглядають дві теорії ризику: класичну та неокласичну. Вони представлені на рис.1.2 [13, C. 36].

Істотний недолік класичної теорії, на думку її критиків, полягає в обмеженості розуміння сутності ризику та його економічного змісту. Відповідно до положень даної теорії ризик є чинником формування лише частини прибутку. Противники неокласичної теорії ризику наголошують на тому, що вона не враховує фактора задоволення від ризику, згідно з яким підприємець може піти на великий ризик.

Рис. 1.2 Сутнісна характеристика теорій ризику

На сьогодні має місце неоднозначність у тлумаченні поняття «ризик» вітчизняними та зарубіжними вченими. Так, ми виділяємо такі підходи до інтерпретації даної категорії:

- ризик -- це ймовірність (можливість) здобуття (тільки) небажаного результату (наприклад, імовірність втрати суб'єктом господарювання частини своїх прибутків або (чи тільки) ймовірність сприятливого позитивного результату: удача, шанс отримати додатковий прибуток (можливість отримання значної вигоди в результаті здійснення підприємницької діяльності[18, C. 76];

- ризик -- невизначеність майбутнього стану, внутрішньої ситуації та зовнішнього середовища, невпевненість у результаті;

- ризик-- це діяльність, пов'язана з подоланням невизначеності у ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно та якісно оцінити ймовірність досягнення передбачуваного результату та відхилення від мети [23, C. 42].

В економічній літературі дуже поширений підхід до трактування «ризику» як імовірності недоотримання прибутку, втрати ресурсів чи зізнання збитку в результаті здійснення певних дій, операцій в тому чи іншому напрямі підприємницької діяльності. Але на практиці існують випадки, коли ризик стає джерелом отримання додаткового підприємницького прибутку.

Беручи до уваги згадані вище підходи, можна прийняти визначення ризику у господарській діяльності. Господарський ризик -- це специфічна характеристика в господарській ситуації, в якій не виключається ймовірність виникнення непередбачуваних наслідків (можливого відхилення від цілей, бажаного результату; втрати суб'єктом господарювання частини своїх прибутків тощо). Ризик є зворотною стороною волі вибору, оскільки відсутність альтернатив зумовлює відсутність ризику.

З'ясування сутності поняття "господарський ризик" передбачає вивчення причин його виникнення та методів попередження негативних наслідків.

Поняття "ризик" в економічному розумінні передбачає втрати (збитки), імовірність котрих пов'язана з наявністю невизначеності (браку або недостовірності інформації), а також зиск і прибуток, отримати які можливо лише завдяки діям, пов'язаним з ризиком.

Ризик як об'єктивний компонент господарської діяльності відображає невизначеність у середовищі функціонування її суб'єкта. Господарський ризик існує незалежно від того, усвідомлює його наявність відповідний суб'єкт чи ні, враховує чи не визнає ризикових ситуацій.

Ризик як суб'єктивний компонент означає готовність суб'єкта діяльності приймати рішення з урахуванням характеру, масштабу і динаміки наявної невизначеності.

Отже, можна з упевненістю стверджувати, що ризик має суб'єктивно-об'єктивну природу, і це дає змогу вибирати та розробляти більш адекватні методи та заходи щодо оптимізації його рівня.

Для більш ґрунтовного розуміння природи ризику на рис. 1.3 розкриємо об'єкт, суб'єкт, риси цієї категорії, джерела та умови існування [31, C. 87].

Сутність ризику відображає взаємозв'язок і взаємодія основних його аспектів: імовірність здобуття бажаного результату; можливість настання несприятливих, небажаних наслідків у процесі вибору альтернативи та її реалізації; імовірність відхилення від обраної мети чи невпевненість у її досягненні. Таким чином, ключовою рисою ризику є його ймовірнісна природа. Ступінь цієї ймовірності характеризується всією сукупністю як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів.

Рис. 1.3 Характеристика ризику як економічної категорії

Поряд з цим ризику як одній з найскладніших категорій, пов'язаних з результативністю господарської діяльності, притаманні такі риси, як:

- економічна природа (ризик проявляється на всіх етапах підприємницької діяльності, незалежно від її сфери; він прямо пов'язаний із дохідністю та економічними втратами у процесі господарювання);

- альтернативність (ризик передбачає необхідність вибору з двох або кількох можливих варіантів рішень);

- невизначеність результатів (очікуваний рівень ризику може коливатися в певному діапазоні, і його наслідком можуть бути як негативні, так і позитивні результати);

- коливання рівня ризику (ступінь господарського ризику істотно варіює під впливом фактора часу, численних об'єктивних і суб'єктивних факторів, які перебувають у постійній динаміці);

- постійність (повне усунення ризику неможливе внаслідок об'єктивно-суб'єктивної природи даної категорії, динамічності ступеня ризику тощо) [14, C. 56].

Ефективність організації управління ризиком багато в чому зумовлюється класифікаційною системою, яка включає групи, категорії, види, підвиди та різновиди ризиків. Завдяки науково обґрунтованій класифікації ризику можна чітко визначити місце конкретного виду ризику в їх загальній системі та вможливити ефективне застосування відповідних методів, прийомів управління ризиком. Широко використовуються різноманітні способи класифікації ризиків, але не існує однозначного підходу до певних класифікаційних ознак.

Певний інтерес становить класифікація ризику, здійснена відомим економістом Й. Шумпетером, який відокремлює два види ризику:

1. Ризик, пов'язаний з можливим технічним провалом виробництва. Сюди він відносить також загрозу втрати благ, пожежі, пошкодження, зумовлені стихійними лихами;

2. Ризик, пов'язаний з відсутністю комерційного успіху.

Більш докладна характеристика ризиків представлена в табл. 1.2 [22, C. 36].



Таблиця 1.2

Класифікація господарських ризиків

Класифікаційна ознака	Вид ризику	Характеристика
1	2	3
Залежно від можливого фінансового результату	Чистий ризик	Імовірність здобуття негативного чи нульового результату (виробничі та інвестиційні ризики).
	Спекулятивний ризик	Імовірність здобуття як позитивного, так і негативного результату (фінансові ризики).
За природою виникнення	Об'єктивні	Наприклад, природні ризики, що стосуються погоди або виникнення стихійних лих (повені, землетруси, урагани тощо).
	Суб'єктивні	Ризики, які виникають у межах штучно створених людиною систем і стосуються особливостей індивідуального сприйняття загрози різними особами.
	Умовні	Характеризуються неадекватним сприйняттям рівня загрози суб'єктами прийняття рішень, а саме -- її перебільшенням.
За рівнем виникнення	Ризики мікрорівня	Виникають на підприємстві або у приватних осіб.
	Ризики галузевого походження	Виникають у групи підприємств однієї галузі та чинять вплив на всю галузь.
	Ризики міжгалузевого походження	Виникають через наявність взаємовпливу та взаємозалежності окремих галузей і сфер економічної діяльності.
	Регіональні ризики	Виникають через наявність специфіки розвитку й управління окремими регіонами всередині країни.
	Державні ризики	Виникають на макрорівні та впливають на всіх суб'єктів господарювання даної країни.
	Глобальні (міжнародні, всесвітні) ризики	Виникають в економіці кількох країн чи світового співтовариства в цілому, впливаючи при цьому на діяльність суб'єктів господарювання.
За сферою походження	Соціально-політичний ризик	Зміна здійснюваного державою політичного курсу, введення в дію незапланованих раніше соціальних програм або інших дій, що в основі свого походження мають соціальну сферу (страйки, зміна психологічного клімату на підприємстві).
	Адміністративно-законодавчий ризик	Реалізація незапланованих адміністративних обмежень господарської діяльності суб'єктів ринку, зміни в законодавстві (збільшення податкових ставок, заборона на здійснення певного виду діяльності тощо).
	Виробничий ризик	Виробництво продукції (товарів, послуг), здійснення будь-яких видів виробничої діяльності (зниження запланованих обсягів виробництва, зростання витрат на виробництво продукції тощо).
	Комерційний ризик	Зниження обсягів реалізації товарів (послуг) (унаслідок зміни кон'юнктури, підвищення закупівельної ціни товарів, непередбачене зниження обсягу закупівель, втрати товару в процесі обігу тощо).
	Фінансовий ризик	Невиконання суб'єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов'язань (прострочення платежів, порушення термінів повернення кредитів тощо);
	Природно-екологічний ризик	Залежність людини й суспільного виробництва в цілому від природно-кліматичних умов (забагато опадів, повені); зворотний зв'язок між суспільним виробництвом і навколишнім природним середовищем (несприятливий вплив шкідливих виробництв на здоров'я людини тощо).
	Демографічний ризик	Можливість зміни демографічної ситуації; особливість даних ризиків -- існують як у формі самостійних ризиків, так і спричинені виникненням інших ризиків .
	Геополітичний ризик	Можливість змін глобального характеру (світова міграція робочої сили, поява хвороб, що загрожують життю всього людства тощо).
За ступенем обґрунтованості прийняття ризику	Обґрунтовані ризики	Ризики, які підприємство вирішує взяти на себе після проведення аналітичної оцінки прогнозованих результатів і можливих витрат.
	Частково обґрунтовані	Ризики, що бере або передбачає взяти підприємство за умови рівності результатів і витрат; імовірність появи несприятливої події настільки велика, що у випадку її появи суб'єкт господарювання може дістати нульовий ефект.
	Авантюрні ризики	Ризики, в результаті реалізації яких має місце висока ймовірність недосягнення запланованих результатів.
За ступенем системності	Несистемні (унікальні) ризики	Ризики, що не властиві даній системі, а ступінь їхнього впливу може бути зведено до можливого мінімуму (нуля).
	Системні ризики	Ризики, наявність яких зумовлено самою системою, і ступінь їх впливу не може бути знижений.
За відповідністю допустимим межам	Допустимі ризики	Припускають рівень ризику в межах його середнього рівня, тобто середнього стосовно інших видів діяльності та інших господарських суб'єктів.
	Критичні ризики	Ризики припускають рівень, вищий за середній, але в межах допустимих значень, прийнятих у даній економічній системі для певних видів діяльності.
	Катастрофічні ризики	Ризики, що перевищують верхню (максимальну) межу ризику, сформовану в даній економічній системі.
За масштабами впливу або за сферою охоплення	Одноособові ризики	Ризики, що впливають лише на дане підприємство та його найближче оточення.
	Багатоособові ризики	Ризики, виникнення яких відіб'ється не тільки на окремому підприємстві та його найближчому оточенні, а й на групі інших підприємств.
За групою, що аналізує ризик і приймає рішення про дії підприємства у випадку його виникнення	Ризик індивідуального рішення	Ризики, що мають місце, коли рішення приймається окремою людиною (директором підприємства, його власником та ін.).
	Ризики колективного рішення	Ризики, що мають місце, коли рішення приймається групою осіб (радою директорів, групою експертів та ін.).
За ступенем впливу на діяльність суб'єкта господарювання під час реалізації ризику	Негативний ризик	Ризик, реалізація якого спричинює програш суб'єкта господарювання.
	Нульовий ризик	Ризик, що характеризується відсутністю впливу на суб'єкта господарювання.
	Позитивний ризик	Ризик, реалізація якого спричинює виграш для суб'єкта господарювання.

Подана вище класифікація становить практичний інтерес для організації та управління підприємством в умовах ринкової економіки. Підприємницькі ризики є невід'ємною та беззаперечною частиною господарської діяльності підприємства. Тому результативність дій підприємця, подолання невпевненості у майбутніх результатах залежать насамперед від можливості та вміння правильно оцінити ступінь ризикованості намічених операцій та вжити необхідних заходів.



1.3 Фактори, що впливають на рівень господарських ризиків

Поява підприємницьких ризиків зумовлена численними факторами -- умовами, які можуть викликати та спричинити невизначеність результатів здійснення господарської діяльності.

Фактор ризику - це причини або рушійні сили, які породжують ризиковані процеси.

Джерела ризику - це конкретні складові елементи факторів, які обумовлюють можливість втрат.

Нормальна діяльність фірм у ринкових умовах не може обійтись без добре поставленої системи планування ланок господарства. Це підтверджує досвід зарубіжних фірм. Однак вони мусять враховувати і дію негативних факторів, які систематично мають місце і наслідки яких можна прорахувати.

Можна запропонувати такий підхід до визначення факторів впливу на рівень підприємницького ризику як, наприклад, на рис. 1.4. Основними критеріями визначення факторів підприємницького ризику виступають: джерело виникнення (зовнішні та внутрішні фактори); ступінь впливу (фактори прямої та непрямої дії). Фактори прямої дії безпосередньо впливають на результати підприємницької діяльності та рівень ризику. Фактори непрямої дії не впливають безпосередньо на дані процеси, але зумовлюють їх зміну. Параметри, що характеризують внутрішню діяльність підприємства, є внутрішніми; зовнішніми факторами є параметри, що характеризують зовнішнє середовище суб'єкта господарювання.

Основними внутрішніми факторами ризику, залежно від сфер господарської діяльності підприємства, вважають -- виробництво, обіг, управління.

Виробничий процес являє собою сукупність взаємозалежних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів праці. У виробничій сфері виділяють чинники ризику основної та допоміжної діяльності. До факторів ризику основної виробничої діяльності належать: достатній рівень технологічної дисципліни, аварії, позапланові зупинки устаткування чи переривання технологічного циклу підприємства через вимушене переналагодження устаткування (наприклад, унаслідок несподіваної зміни параметрів чи сировини, матеріалів, які використовуються в технологічному процесі) тощо.

Рис. 1.4 Фактори впливу на ступінь господарського ризику

Фактори ризику допоміжної виробничої діяльності -- це перебої в енергопостачанні; подовження, порівняно із запланованими, термінів ремонту устаткування; аварії допоміжних систем; непідготовленість інструментального господарства підприємства до освоєння нового виробу тощо.

Факторами ризику у сфері обслуговування виробничих процесів підприємства можуть бути збої в роботі служб, що забезпечують безперебійне функціонування основного і допоміжного виробництва, наприклад, аварія, пожежа в складському господарстві, вихід з ладу (повний чи частковий) обчислювальних потужностей у системі обробки інформації тощо. Причиною погіршення економічного становища підприємства може стати недостатня патентна захищеність продукції підприємства та технології її виготовлення, внаслідок чого конкуренти освоїли випуск аналогічної продукції.

У сфері обігу діяльність підприємства може зазнати впливу таких факторів, як: порушення підприємствами-партнерами погоджених графіків постачання сировини, невмотивована відмова оптових споживачів оплатити чи вивезти замовлену готову продукцію, банкрутство чи самоліквідація контрагентів, ділових партнерів.

Внутрішні фактори ризику управлінської діяльності можна класифікувати за рівнем у процесі прийняття рішень. На рівні прийняття стратегічних управлінських рішень виділяють такі внутрішні фактори ризику: хибний вибір чи неадекватне формулювання цілей підприємства, що призводить до ймовірності розробки стратегії в помилковому напрямі; неправильна оцінка стратегічного потенціалу підприємства, спричинена погрішністю вхідних даних, помилковою оцінкою ступеня автономності підприємства, фактичного розмежування прав власності тощо; хибний прогноз розвитку зовнішнього господарського середовища в довгостроковій перспективі тощо. Ризик у прийнятті рішень на тактичному рівні насамперед пов'язаний з імовірністю часткової втрати чи перекручування змістової інформації під час переходу від стратегічного планування до тактичного. Основний фактор ризику даної групи полягає в низькій якості управління підприємством. На будь-якому рівні прийнятих рішень присутні як зовнішні, так і внутрішні стосовно даного підприємства фактори ризику. Можна припустити, що для стратегічних рішень кількість і роль зовнішніх факторів ризику значно вищі, ніж для тактичних чи оперативних.

Описані фактори є інтегральними. Чітке усвідомлення причин усіх видів ризику та визначення розміру їх впливу на прогнозовані результати дуже важливе для своєчасного та ефективного менеджменту.

1. Підприємство - це організаційно відокремлена, економічно самостійна одиниця виробничої сфери народного господарства, яка спеціалізується на виготовленні продукції наданні послуг або виконанні робіт.

2. Ризик -- це ймовірність (можливість) здобуття (тільки) небажаного результату (наприклад, імовірність втрати суб'єктом господарювання частини своїх прибутків або (чи тільки) ймовірність сприятливого позитивного результату: удача, шанс отримати додатковий прибуток (можливість отримання значної вигоди в результаті здійснення підприємницької діяльності).

3. Господарський ризик -- це специфічна характеристика в господарській ситуації, в якій не виключається ймовірність виникнення непередбачуваних наслідків (можливого відхилення від цілей, бажаного результату; втрати суб'єктом господарювання частини своїх прибутків тощо). Ризик є зворотною стороною волі вибору, оскільки відсутність альтернатив зумовлює відсутність ризику.

4. Об'єкт ризику - економічна система, ефективність та умови функціонування якої точно невідомі.

5. Основними внутрішніми факторами ризику, залежно від сфер господарської діяльності підприємства, вважають -- виробництво, обіг, управління.

РОЗДІЛ 2

ОЦІНКА ГОСПОДАРСЬКИХ РИЗИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ КП «КОМУНТРАНС»

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності підприємства

Повна назва: Комунальне підприємство «Комунтранс».

Юридична адреса Підприємства: 86130, м. Макіївка, вул. Щорса, 1. Комунальне підприємство.

Орган державного управління: управління ЖКГ.

Метою Підприємства є надання комунальних і інших послуг, забезпечення збереження об`єктів комунального призначення, підвищення рівня обслуговування мешканців та майна, що знаходиться на балансі підприємства.

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий і інші рахунки в установах банків, печатку, кутовий штамп, фірмовий знак, інші реквізити, може отримувати кредити, набувати майнові і немайнові права, бути позивачем і відповідачем у всіх судових органах.

Відносини Підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами, в здійсненні ним основної і господарської діяльності будуються на основі договорів.

Види діяльності. Засновницькі документи

Вид економічної діяльності: прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності.

Предметом діяльності Підприємства є:

- санітарне очищення міста;

- організація вивезення твердих і рідких відходів підприємств;

- побутових відходів домоволодінь;

- послуги з надання автотранспорту;

- художнє оформлення об'єктів зовнішнього благоустрою міста;

- перевезення паливо мастильних матеріалів, зжиженого газу, кисеню;

- послуги з технічного обслуговування і ремонту автотранспорту юридичним і фізичним особам;

- інша діяльність, яка не заборонена чинним законодавством України і відповідає меті «Підприємства».

Комунальне підприємство «Комунтранс» засноване за рішенням Макіївської міської ради від 11.04.2011 №11/26.

Головний засновницькій документ це Статут комунального підприємства «Комунтранс».

Статут розроблено на підставі Законів України «Про підприємства в Україні», «Про власність», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про підприємництво» та інших законодавчих актів України.

Статут визначає загальні правові, організаційні та економічні закони основи діяльності КП «Комунтранс», мету та напрямки діяльності, її права та обов'язки, порядок утворення та використання майна, проведення фінансово-господарської діяльності, умови ліквідації та реорганізації.

На основі аналізу результатів економічної та фінансової діяльності КП «Комунтранс» складено економічний паспорт підприємства, наведений у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Економічний паспорт підприємства за 2009 - 2011 рр.

№	Показники	РОКИ	Абсолютне відхилення (+,-)	Відносне відхилення, %
		2009	2010	2011	2010-2009	2011-2010	2010-2009	2011-2010
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1.	Чистий доход від реалізації продукції, тис. грн.	2971,0	4000,9	11332,6	1029,9	7331,7	34,7	183,3
2.	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	3019,5	3884,3	7649,5	864,8	3765,2	28,64	96,93
3.	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн.	32,8	57,6	1431,4	24,8	1373,8	75,61	2385,1
4.	Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	26,7	13,7	1430,4	-13	1416,7	-48,69	10340,8
5.	Вартість майна підприємства, тис. грн. в тому числі: основних фондів; оборотних коштів.	10498,2 10123,5 374,7	9791,1 9538,4 252,7	15006,1 9559,9 5446,2	-707,1 -585,1 -122	5215 21,5 5193,5	-6,74 -5,78 -32,56	53,26 0,23 2055,2
6.	Наявність власних оборотних коштів, тис. грн.	248,2	305,8	1736,2	57,6	1430,4	23,21	467,76
7.	Чисельність робітників, осіб	62	54	67	-8	13	-12,9	24,07
8.	Фонд оплати праці, тис. грн.	71,6	108,8	245,4	37,2	136,6	51,96	125,55
9.	Рентабельність продукції, %	0,88	0,35	18,7	-0,53	18,35	-60,23	5242,86
10	Продуктивність праці, грн.	47,9	74,1	169,1	26,2	95	54,7	128,2

За даними економічного паспорту КП «Комунтранс» можна зробити висновок, що в 2010 році порівняно з попереднім чистий дохід від реалізації збільшився на 1029,9 тис. грн. або на 34,7% продукції 2011 році виріс на 7331,7 тис. грн., порівнюючи з 2010 р., що склало 183,3%. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у 2010 р. в порівнянні з 2009 роком збільшилась на 864,8 тис. грн., що склало 28,64%, а у 2011 - на 3765,2 або на 96,93% відносно до попереднього. У даному випадку збільшення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) пов'язано зі збільшенням об'єму реалізованих послуг, тому в даному випадку збільшення собівартості не можна вважати негативним показником роботи підприємства. Фінансовий результат від звичайної діяльності у 2010 році збільшився на 24,8 тис. грн.., що склало 75,61%, а у 2011 році збільшився 1373,8 тис. грн. або на 2385,1%. Чистий прибуток підприємства в 2010 році зменшився відносно до 2009 року на 13 тис. грн. або на 48,69% в 2011 році виріс на 1416,7 тис. грн., що складає 10340,88% відносно 2010 року.

Середньорічна вартість основних засобів підприємства в 2010 році зменшилась на 585,1 тис. грн., що складає 5,8 %, а 2011 збільшилась на 21,5 тис. грн. або на 0,23% відносно до попереднього року. Вартість оборотних коштів у 2011 році збільшилась на 5193,5 тис. грн., що складає 2055%. Середньооблікова чисельність робітників КП «Комунтарнс»в 2010 році зменшилась на 8 чоловік або на 12,9%, а в 2011 р. збільшилась на 24% або на 13 осіб. Фонд оплати праці виріс в 2011 році на 125.55% або на 136,6 тис. грн. відносно до 2010 року. Темпи збільшення продуктивності праці випереджають темпи росту заробітної плати, що забезпечує ефективне використання трудового потенціалу та фонду заробітної плати.

Рентабельність продукції у 2010 році зменшилась на 0,53%, а у 2011 збільшилась на 18,35%. Продуктивність праці має тенденцію до зростання. У 2010 вона збільшилась на 26,2 тис. грн. в порівнянні з 2009 роком , а у 2011 - на 95 тис.грн..

Організаційна структура.

Організаційна структура управління будь-яким суб'єктом господарювання - це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

Виникнення організаційної структури пов'язано з процесом розподілу і спеціалізації праці по горизонталі та вертикалі.

Ознаки ефективності організаційної структури:

- структура організації повинна відповідати її стратегії;

- структура організації відповідає середовищі функціонування організації (якщо її зовнішня середа динамічна, агресивна, конкурентна, то й організаційна структура повинна бути мобільною, швидко реагувати на зміну ринкової ситуації);

- відсутність протиріч між елементами організаційної структури.

Існують різні типи організаційної структури. На розглядаємому підприємстві панує лінійна організаційна структура (ЛОС). ЛОС ґрунтується на принципі єдності розподілу доручень, згідно з яким право віддавати розпорядження має тільки вищестояща інстанція. Дотримання цього принципу повинно забезпечувати єдність управління. Така організаційна структура утворюється в результаті побудови апарату управління з взаімоподчіненних органів у вигляді ієрархії, тобто кожен підлеглий має одного керівника, а керівник має кілька підлеглих.

Два керівника не можуть безпосередньо зв'язуватися один з одним, вони повинні це зробити через найближчу вищу інстанцію. Таку структуру часто називають однолінійною.

Перевагами такої структури можна назвати:

- проста побудова;

- однозначне обмеження завдань, компетенції, відповідальності;

- жорстке керівництво органами управління;

- оперативність і точність управлінських рішень.

Недоліки:

- скрутні зв'язки між інстанціями;

- концентрація влади в керуючій верхівці;

- досить сильне завантаження середніх рівнів управління.

Лінійна структура управління використовується дрібними і середніми фірмами, які здійснюють нескладне виробництво, при відсутності широких коопераційних зв'язків між підприємствами.

На підприємстві «Комунтранс» це виглядає наступним чином: директор дає вказівки начальникам відділів, а ті в свою чергу дають завдання своїм функціональним елементам. Схематично це можна побачити на рис. 2.1.

Директор - це вповноважена особа, яка призначається на посаду розпорядженням міського голови з подальшим укладанням з нею контракту.

Директор вирішує самостійно всі питання діяльності Підприємства, без довіреності діє від імені Підприємства, управляє майном, що належить Підприємству, укладає договори, видає довіреність, відкриває в установах банку розрахункові і інші рахунки, користується правом розпорядження власних коштів і коштів, що виділяються з бюджету, затверджує локальні плани Підприємства, вирішує інші питання діяльності Підприємства [24, C. 73].

У своїй діяльності по управлінню Підприємством директор керується законодавством України, розпорядженнями міського голови і рішеннями Власника, або уповноважених ним органів, і Статутом.

Співробітники Підприємства призначаються на посаду і звільняються з посади директором, компетенція працівників Підприємства визначається посадовими інструкціями, затвердженими директором Підприємства.

Відділ кадрів здійснює облік людей, яких було прийнято або звільнено за весь час діяльності Підприємства.

Фінансовий відділ - керує головним та іншими бухгалтерами. Вони здійснюють фінансову, економічну та інші види діяльності, пов'язані з грошами та/або з грошовими потоками. Головний бухгалтер складає баланс та веде бухгалтерській облік. Головний економіст - нараховує заробітну платню. Здійснює розрахунок тарифів на послуги, які надає Підприємство. Також до цього відділу можна віднести касира та завідуючого охороною праці.

Відділ експлуатації повинен стежити за роботою водіїв у рейсі та після нього. Майстрам та головному інженеру давати роботу у гаражі, а потім перевіряти. Також цей відділ постійно повинен віршувати запитання, пов'язані з некваліфікованою працею водіїв або просто виїжджати на свої ділянки, щоб упевнитися, що там усе добре.

Рис. 2.1 Схема організаційної структури КП «Комунтранс»

Юридичний відділ вирішує проблеми пов'язані з якимось порушенням законодавства, відповідають на листи-скарги. Також цей відділ займається укладанням договорів з юридичними особами (магазинами, школами, банками та іншими установами).

Абонентський відділ - майже головний відділ на всьому Підприємстві. Там працюють бухгалтера, які роблять нарахування на послуги для звичайного населення. Вони також укладають з ними договори, підраховують пільговиків, приймають електронний обмін оплат від банків та пошти. Контролери - це робітники, які ходять кожен по своїй ділянці та штрафують тих, які ще не уклали договір із Підприємством.

2.2 Аналіз факторів, що впливають на рівень господарських ризиків

Всі фактори, так чи інакше впливають на зростання ступеня ризику в проекті, внутрішні можна умовно розділити на дві групи: об'єктивні і суб'єктивні.

До об'єктивних чинників ризику відносяться інфляція, конкуренція, політичні та економічні кризи, екологія і т.д.

До суб'єктивних факторів належать: страйки персоналу, активність конкурентів, споживчі переваги, зміни в рівні постійних і змінних витрат, технологічні інновації, втрата вигідних замовлень, виробничий потенціал, технічне оснащення, рівень предметної та технологічної спеціалізації [31, C. 75]. Організація праці, рівень продуктивності праці, ступінь кооперативних зв'язків, рівень техніки безпеки. Дані за факторами впливу представлені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Фактори, що впливають на рівень підприємницьких ризиків.

№	Показники	Роки	Абсолютне відхилення (+,-)	Відносне відхилення, %
		2009	2010	2011	2010-2009	2011-2010	2010-2009	2011-2010
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Організація праці,%	75	80	90	15	10	120	113
2	Продуктивність праці, грн.	47,9	74,1	169,1	26,2	95	54,7	128,2
3	Рівень техніки безпеки,%	85	90	95	10	5	112	106
4	Фонд оплати праці, тис.грн.	71,6	108,8	245,4	37,2	136,6	51,96	125,55
5	Обсяг реалізації, тис.грн	3565,2	4801,1	13599,1	1235,9	8798	34,67	183,25

Отже, організація праці У 2010 році в порівнянні з 2009 збільшилась на 15%. А в 2011 році вона виросла на 10% в порівнянні з попереднім. Продуктивність праці в 2010 році зросла відносно 2009 року на 26,2 тис. грн., що складає 54,7%, а у 2011 в порівнянні з 2010 - на 95 тис. грн. або на 128,2%. Рівень техніки безпеки в 2010 році зріс у порівнянні з 2009 роком на 10% - що склало 112%, а в 2011 порівнянні до 2010 року також зріс на 5%, що склало 106%. Фонд оплати праці зріс у 2010 році по відношенню до 2009 року на 136,6 тис.грн., що склало 51,96%, а в 2011 в порівнянні з попереднім роком - на 37,2 тис.грн, що склало 125,55%. Сталася перевитрата запланованій величини фонду оплати праці, внаслідок виплати більш високого, ніж запланованого, рівня заробітної плати працівникам. Обсяг реалізації продукції збільшився в 2010 році порівняно з 2009 роком на 1235,9 тис.грн., що склало 34,67%, а 2011 році відносно попереднього - на 8798 тис.грн, що склало 183,25. Збільшення обсягу реалізації, обумовлено непередбаченим зростанням попиту або споживчої потреби в товарі.