Аналіз господарських ризиків та шляхи зменшення їх впливу на роботу підприємства

Третій варіант - управління ризиком, тобто його виявлення та оцінка, а також розробка та впровадження заходів по його мінімізації. Мабуть, це найменш рідко (в усвідомленому вигляді, тобто з фіксацією робіт і їх етапів за оцінкою можливих ризиків, розробці відповідних планів і дій і т.д.) застосовується сьогоднішнім підприємцем стратегія поведінки в бізнесі. Серед основних видимих ??проблем - відсутність в реальному бізнесі достатньої "критичної маси" накопичених і "розкручених" позитивних результатів бізнесу, побудованих на науковій основі; низька культура підприємництва; відсутність інформаційної інфраструктури, що дозволяє виокремлювати основні фактори ризику в тій чи іншій галузі підприємництва; можливості - в усякому разі, потенційні - отримання прибутків і надприбутків безвідносно до ринкової ситуації (кримінальні та напівкримінальні сектора бізнесу як найбільш прибуткові, зв'язки з корумпованими чиновниками, що дозволяють отримувати значні переваги, махінації при приватизації та використання держбюджетних коштів тощо). Разом з тим, у міру наближення до цивілізованого ринку, саме управління ризиком має ставати провідною стратегією підприємця, націленого на досягнення успіху [20, с. 19]

Деякі рекомендації керівнику підприємства корисно засвоїти наведені нижче поради, пов'язані з підприємницькому ризику:

1. Не слід уникати ризику треба передбачати його і прагнути знизити до максимально низького рівня.

2. Починаючи справу потрібно оцінити, подумати, які види втрат найбільш можливі, вірогідні в даному виді підприємництва, яка їхня очікувана величина, наскільки часто вони здатні виникати.

3. Не треба особливо боятися втрат, величина яких не перевищує розрахункову, очікуваний прибуток, такі втрати в принципі допустимі, але вони не повинні бути занадто частими, їх вірогідність повинна бути істотно нижче одиниці.

4. Очікувані втрати, які мають відчутну ймовірність появи і загрозливі збитками, істотно перевищують прибуток, повинні насторожувати підприємця. В цьому випадку необхідно, як мінімум, утворити спеціальний резервний фонд самострахування і чітко уявляти, з яких джерел будуть компенсуватися втрати в разі їх виникнення.

5. Якщо підприємець вирішується йти на ризик достатньо ймовірних втрат, значно перевищують прибуток і здатних завдати йому великий фінансовий збиток, він зобов'язаний вдатися до страхування проведеної операції. Страхування ризику представляє один з кращих способів його зменшення, але воно пов'язане з новими втратами у вигляді страхових внесків, які повинні бути посильними для підприємця. Страхувати можна майно, комерційні операції, перевезення вантажів, здоров'я, життя.

6. При наявності критичного ризику бажано розділити його між усіма учасниками операції згідно з договором таким чином, щоб спільними зусиллями можна було б компенсувати можливі втрати.

7. Потрібно уникати як вогню справ, пов'язаних з катастрофічним ризиком, втрати від якого підприємець не в силах відшкодувати. Ймовірність таких втрат повинна бути настільки мала, що їй можна знехтувати (близькою до нуля). Інакше не можна починати подібну справу. [18, с.59-61]

1. Метою діяльності КП «Комунтранс» є надання комунальних і інших послуг, забезпечення збереження об`єктів комунального призначення, підвищення рівня обслуговування мешканців та майна, що знаходиться на балансі підприємства.

2. До об'єктивних чинників ризику відносяться інфляція, конкуренція, політичні та економічні кризи, екологія і т.д.

До суб'єктивних факторів належать: страйки персоналу, активність конкурентів, споживчі переваги, зміни в рівні постійних і змінних витрат, технологічні інновації, втрата вигідних замовлень, виробничий потенціал, технічне оснащення, рівень предметної та технологічної спеціалізації.

4. Оцінка можливого ризику і невизначеності в програмі послуг може призводити до деяких змін в проекті. Серед факторів підприємницького ризику на КП «Комунтранс», треба відзначити, недотримання користувачами послуг ділових зобов'язань за термінами платежів, порушення роботи транспорту, несприятливі погодні умови і т.д.

5. Критерій ризику у 2010 році зменшився в порівнянні з 2009 роком на 0,09 або на 36%. А в 2011 порівняно з попереднім роком зменшився на 0,04, що складає 25%.

Ступінь ризику у 2010 році зменшився в порівнянні з 2009 роком на 30% , що склало 28,57%. А в 2011 порівняно з попереднім роком зменшився на 34%, що складає 45,3%.

Ефективність реалізації нововведення у 2010 році збільшилась в порівнянні з 2009 роком на 0,5 , що склало 13,33%. А в 2011 порівняно з попереднім роком збільшився на 2,5, що складає 58,82%.

6. Головні інструменти статистичного методу розрахунку ризику:

- середнє очікуване значення;

- варіація;

- дисперсія;

- стандартне (середньоквадратичне) відхилення

7. Можна виділити 5 основних областей ризику діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки:

- безризикова область;

- область мінімального ризику;

- область підвищеного ризику;

- область критичного ризику;

- область неприпустимого ризику.

8. Протягом 2009 та 2011 років абсолютна стійкістьсть фінансового стану, так як у 2009 році та у 2011 році ±= 72,9 тис. грн., = 199,4 тис. грн., = 199,4 тис. грн., ±= 1641,5 тис. грн., =4748,5 тис. грн., = 4748,5 тис. грн. відповідно.

А в 2010 році нестійкий фінансовий стан, так як ±= - 235,1 тис. грн., = 211,8 тис. грн. та = 211,8 тис. грн..

9. Ефект диверсифікації представляє собою роздроблення ризику і полягає в тому, що при незмінній прибутку ризик істотно знижується або зводиться до статистично незначною величиною. Це - принцип роботи всіх організацій, що надають своїм клієнтам послуги.

РОЗДІЛ 3

ОХОРОНА ПРАЦІ

3.1 Завдання в галузі з охорони праці на комунальному підприємстві

Згідно закону України «Про охорону праці», охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Метою охорони праці є забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці шляхом вирішення ряду складних завдань, основними з яких є:

- проектування підприємств, технологічних процесів, конструювання та виготовлення обладнання з обов'язковим виконанням вимог охорони праці;

- визначення оптимальних співвідношень між різними чинниками виробничого середовища з метою забезпечення мінімуму несприятливого їх впливу на здоров'я трудящих;

- встановлення, законодавче оформлення певних допустимих норм кожного з несприятливих, шкідливих або небезпечних виробничих факторів і систематичний контроль їх дотримання;

- розробка конкретних заходів щодо забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці на основі застосування у виробництві нових технологій, досягнень науки і техніки;

- дослідження ефективних і раціональних засобів захисту працівників від впливу небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища;

- розробка і застосування організаційних заходів щодо усунення або ослаблення ступеня впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів на працюючих;

- розробка методів і засобів оцінки ефективності планованих і застосовуваних заходів з охорони праці та інше.

Методологічною основою охорони праці є науковий аналіз умов праці, виробничих і технологічних процесів, виробничого обладнання та техніки з точки зору наявності можливості виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів. На основі такого аналізу розробляються організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, соціально-економічні та інші заходи щодо попередження або послаблення дії цих факторів на працюючих. Державна політика України в галузі охорони праці визначено Законом «Про охорону праці». Вона спрямована на створення належних, безпечних і нешкідливих умов праці, запобігання нещасним випадкам та профілактику професійних захворювань.

Всі заходи з охорони праці регулюються законодавчими та нормативно-правовими актами.

Нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.

Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці включають:

- загальні положення та вимоги, які регламентують умови праці на підприємствах, в установах та організаціях;

- спеціальні пільгові норми з охорони праці деяких категорій працівників;

- організаційні заходи з охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях, правила техніки безпеки та виробничої санітарії;

- норми, що встановлюють нагляд за дотриманням законодавства про охорону праці і відповідальність за його порушення.

Закон України «Про охорону праці» та КЗпП регламентують основоположні норми єдиного законодавства про охорону праці: гарантії прав громадян, а також обов'язки власника підприємства та працівників у галузі охорони праці, режим праці та відпочинку, тривалість робочого часу, стимулювання виконання вимог охорони праці; порядок здійснення державного нагляду і громадського контролю за охороною праці на виробництві, порядок надання пільгових норм певним категоріям працівників і вирішення трудових спорів; управління і організацію роботи в галузі охорони праці та ін.

Досягнення мети охорони праці обумовлюється необхідністю наявності ефективної системи управління нею в структурах управління підприємств, установ, організацій і до вищих ланок державної влади. Управління охороною праці - це підготовка прийняття та реалізація рішень по здійсненню правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Завдання управління охороною праці вирішується на підприємствах усіх галузей народного господарства шляхом використання системи управління охороною праці, виконання вимог в цій частині законодавчих і нормативних документів, положення про функціональні структурах та службах охорони праці та ін.

Функціями управління охороною праці на підприємствах, в установах і організаціях є:

- планування робіт з охорони праці;

- організація і координація робіт в галузі охорони праці;

- контроль стану охорони праці та функціонування СУОП;

- стимулювання забезпечення належного рівня охорони праці.

Мета управління охороною праці (створення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці), на підприємствах, в установах і організаціях досягається шляхом вирішення таких основних завдань:

- навчання працівників з питань охорони праці;

- навчання заходам щодо забезпечення безпеки виробничих процесів і обладнання, будівель і споруд;

- оптимізації санітарно-гігієнічних умов праці, забезпечення їх відповідності нормативним вимогам;

- забезпечення трудящих засобами індивідуального захисту, спеціального або санітарним одягом;

- забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

- організації лікувально-профілактичного та санітарно-побутового обслуговування трудящих.

Відповідно до закону України «Про охорону праці», працівники при прийомі на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця навчання та інструктажі з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги постраждалим в результаті нещасних випадків і правилам поведінки в разі нещасного випадку або аварії відповідно до вимог «Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці».

Інструктажі з питань охорони праці проводяться з працівниками всіх підприємств, установ і організацій не залежно від характеру їх виробничої діяльності, рівня освіти, кваліфікації, стажу роботи за даною спеціальністю або посади. Керівництво, організація та відповідальність за своєчасне і правильне проведення інструктажів покладається на роботодавця (керівника), а в підрозділах - на їх керівництво.

Інструктажі на робочому місці завершуються перевіркою здобутих знань та навичок в безпеці роботи. При цьому в журналі реєстрації інструктажів, який є в кожному структурному підрозділі підприємства, робляться записи про проведення кожного з видів інструктажів (крім цільового), про стажування та допуск до роботи. Запис про проведення цільового інструктажу робиться в наряді - допуску або в іншому аналогічному документі.

Від проходження первинного, повторного і позапланового інструктажу можуть бути звільнені особи, робота яких не пов'язана з обслуговуванням обладнання, використанням інструментів, зберіганням сировини, матеріалів. Перелік професій і посад працівників, що звільняються від зазначених інструктажів, затверджується керівником підприємства, установи, організації після погодження з інспектором органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Планування роботи з охорони праці в підприємствах, установах і організаціях є однією з найважливіших задач їх діяльності. Ця робота здійснюється в наступних напрямках:

- розробка довгострокових програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії;

- розробка перспективних планів для підприємства, установи, організації;

- складання поточних (оперативних) річних планів заходів з охорони праці. Для швидкого усунення недоліків, виявлених в процесі здійснення нагляду та контролю за охороною праці або в ході розслідування аварій, нещасних випадків і профзахворювань, розробляються короткострокові оперативні плани на квартал, місяць.

Значну роль в системі планування роботи з охорони праці відіграє розробка розділу «Охорона праці» колективного договору (угоди), який складається між роботодавцем і трудовим колективом, за рішенням якого його інтереси може представляти профспілка в особі свого комітету. Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці повинні становити не менше 0,5% від вартості реалізованої продукції. Для підприємств, які утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2% від фонду оплати праці.

Фінансування профілактичних заходів, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм з охорони праці, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасних випадків і професійних захворювань, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим рядком.

Для постійного підтримання високого рівня безпеки робіт, забезпечення їх нешкідливості і сприятливості умов праці необхідно здійснювати заходи, що дозволяють оцінювати стан охорони праці в усіх галузях народного господарства і на всіх рівнях виробничої діяльності, коригувати його в необхідних випадках. Виконання цих функцій покладається на органи нагляду і контролю в галузі охорони праці.

Державний нагляд за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

- спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать у своїй діяльності від яких би то не було господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

У своїй діяльності органи державного нагляду керуються положеннями про відповідних службах. Їх функції здійснюються спеціально уповноваженими на це структурами та інспекціями в межах своїх повноважень, визначених законами «Про охорону праці», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та іншими регламентуючими документами.



3.2 Аналіз вимог до галузі

Відповідно до закону України «Про охорону праці», на кожному підприємстві повинні дотримуватися норми і правила для забезпечення безпеки працівників. Ці норми не залежать від господарської форми підприємства, тому для комунального підприємства «Комунтранс» їх дотримання також важливо, як і на будь-якому іншому.

Виходячи з положень цього закону, на даному підприємстві виконуються наступні вимоги:

1) кожного працівника при вступі на службу інструктують в залежності від його спеціалізації. Якщо це слюсар або механік - то він проходить докладний технічний інструктаж, якщо ж працівник основної діяльності підприємства - йому надають інструкції по елементарної техніки безпеки на робочому місці;

2) працівників також знайомлять з санітарними нормами, які забезпечать їм сприятливі умови праці та не будуть знижувати їх працездатність. Мікроклімат робочих приміщень підтримується на належному рівні, завдяки справної вентиляції, і системі опалення в зимовий період;

3) відповідно до закону України «Про охорону праці», на підприємстві дотримуються всі необхідні правила користування електрикою і електричними мережами. Освітлення приміщень здійснюється згідно з усіма нормами;

4) кожен рік підприємством виділяються кошти на заходи, спрямовані на підвищення рівня безпеки працівників. У 2011 році сума відрахувань збільшилася на 35% в порівнянні з 2010 роком. Що посприяло зменшенню травм на підприємстві;

5) на даному підприємстві також підтримується на повинне-високому рівні пожежна безпека. У кожному кабінеті присутній вогнегасник, пожежна сигналізація та інші первинні засоби боротьби з вогнем. Пожежні виходи містяться в робочому стані. Є також спеціально відведене місце для куріння співробітників, яке обладнане згідно з нормами пожежної безпеки.

Незважаючи на те, що на даному підприємстві дотримується більшість норм і правил закону України «Про охорону праці», в КП «Комунтранс» все ж присутні певні невідповідності стандартам безпеки праці його працівників. Такі як:

1) одним з найважливіших невідповідностей є порушення нормування робочого дня. За законом робочий день не повинен перевищувати 8:00, а в КП «Комунтранс» працівники основної діяльності мають ненормований робочий день, тобто працюють 9-10 годин без перерви на відпочинок, при цьому їм не виплачуються понаднормові;

2) обладнання відділу експлуатації (сміттєвози) знаходяться в стані крайнього зносу - як морального, так і фізичного. Це є підвищеним фактором ризику для життя працівників, збільшення ймовірності травматизму. Але цього невідповідності останнім часом приділяється більше уваги і коштів, шляхом покупки сучасного якісного устаткування;

3) ще одним негативним фактором є те, що дане підприємство розташоване на земельній ділянці, що межує з територією діючого заводу. Це несприятливо позначається на здоров'я всього персоналу та його клієнтів;

4) на кожному підприємстві існує свій естетико-психологічний мікроклімат. Він дуже важливий для здійснення зв'язків між співробітниками. Рішенням цього завдання займається технічна (виробнича) естетика - теорія та практика промислового мистецтва в його відношенні до людини і суспільства в цілому.

Приємний зовнішній вигляд інтер'єрів виробничих приміщень, меблів, устаткування і пристроїв на робочих місцях, зручна і красива спецодяг (в разі необхідності), організація освітлення покращують самопочуття і настрій працівників, знижують їх стомленість, підвищують продуктивність праці, знижують можливість захворювань. Формування сприятливого естетико-психологічного мікроклімату досягається сукупним застосуванням низки заходів.

Колір є одним з найважливіших факторів у створенні сприятливого виробничої обстановки персоналу. Застосування різних кольорів при оформленні інтер'єрів приміщень, забарвленням обладнання передбачає створення сприятливого "кольорового клімату" - раціонально підібраного поєднання кольорів.

Організація освітлення приміщень має істотне значення у створенні сприятливих естетико-психологічних умов праці. Оскільки джерелом природного освітлення є сонце, на якість випромінювання якого впливати неможливо, а слід лише використовувати його належним чином, мова піде про організацію штучного освітлення з метою створення відповідного естетико-психологічного мікроклімату у виробничих приміщеннях.

Соціально-психологічний мікроклімат у колективі визначається як його керівництвом, так і взаємовідносинами між співробітниками в ньому. Високий рівень взаємовідносин між працівниками прямо впливає на морально-психологічний стан кожного члена колективу. У зв'язку з цим важливо підкреслити, що ефективність заходів щодо створення належних умов праці багато в чому залежить від самих працівників, відносин між ними.

Заходи з охорони праці будуть мати бажаний успіх, якщо вони супроводжуються свідомим участю в них працівників, чого не спостерігається на аналізованому підприємстві КП «Комунтранс».

3.3 Визначення витрат на заходи з охорони праці

Оцінка стану охорони праці та ефективності заходів щодо її поліпшення є однією з основних задач управління охороною праці. Усі види господарської діяльності так чи інакше впливають на рівень забезпечення охорони праці, підвищуючи або знижуючи його. У свою чергу стан охорони праці безпосередньо впливає на показники господарської діяльності підприємства.

Важливим елементом діяльності в галузі охорони праці є її ефективність. Оцінка ефективності планованих і здійснюваних заході з охорони праці передбачає, як уже зазначалося, поєднання соціальних, соціально-економічних, інженерних (технічних) і економічних показників, які характеризують виробничу середу до і після здійснення заходів. Ці показники мають відносну самостійність і тому тільки в комплексі дозволяють встановити ефективність виконаної чи планованої роботи. Найважливішим показником при цьому є соціальний. Економічні показники конкретизують об'єктивну оцінку ефективності заходів, проте для робіт в області охорони праці економічна ефективність є важливою, але не головною.

Оцінка соціальної ефективності від реалізованих або планових заходів щодо поліпшення охорони праці передбачає використання різних показників. Розрахунки даних показників представлені нижче.

Чисельність співробітників на аналізованому підприємстві - 67 осіб.

1. Проект скорочення робочих місць.

(3.1)

де К_1, К₂ - число робочих місць, не відповідають вимогам санітарних норм, шт.

К - загальна кількість робочих місць, шт.

К₁=0,2К, К₂=0,15К, К=0,1Ч,

де Ч - кількість співробітників.



К₁=1,34, К₂=1,005, К=6,7

= 0,5

2. Відсоток скорочення чисельності працівників.

(3.2)

де Ч₁, Ч₂ - чисельність працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам.

Ч - середньооблікова чисельність працівників за рік, чол.

Ч₁ = 0,05Ч, Ч₂ = 0,025Ч Ч₁ = 3,35, Ч₂ = 1,675

= 2,5

3. Відсоток збільшення числа машин і механізмів.

(3.3)

де М₁, М₂ - кількість машин і механізмів, які не відповідають нормативним вимогам до рівня їх безпеки, шт.

М - загальна кількість машин і механізмів, шт.

М₁=0,04Ч, М₂=0,02Ч, М=0,06Ч М₁=2,68, М₂=1,34, М=4,02

= 33,3



4. Відсоток збільшення кількості приміщень.

(3.4)

де Б₁, Б₂ - кількість виробничих приміщень, умови роботи в яких не відповідають нормам з безпеки, шт.

Б - загальна кількість виробничих приміщень, шт.

Б₁=0,04Ч, Б₂=0,03Ч, Б=0,06Ч Б₁=2,68, Б₂=2,01, Б=4,02

=16,7

4. Зменшення коефіцієнта частоти виробничого травматизму.

(3.5)

де N₁, N₂ - число випадків виробничого травматизму до і після реалізації заходу.

N₁=0,002Ч, N₂=0,001Ч, Ч=0,22Ч N₁=0,03, N₂=0,015, Ч=14,74

=1,02

5. Зменшення коефіцієнта тяжкості травматизму.



, (3.6)

де Д₁, Д₂ - загальна кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після реалізації заходів за рік.

Д₁=0,4N₁, Д₂= 0,2 N₂, N₁=0,006Ч, N₂=0,005Ч

Д₁=0,1608, Д₂= 0,067, N₁=0,402, N₂=0,335

, =0,4-0,2=0,2

7. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності.

(3.7)

де 3₁, 3₂ - кількість випадків професійних захворювань через незадовільні умови праці.

З₁=0,1Ч, З₂=0,005Ч, Ч=0,002 З₁=0,0002, З₂=0,00001

=95

8. Зменшення коефіцієнта тяжкості захворювань.

, (3.8)

де Дз1, Дз2 - кількість днів тимчасової непрацездатності через хворобу;

Nз1, Nз2, - кількість випадків захворювання.



Дз₁=0,015Nз₁, Дз₂=0,007Nз₂, Nз₁=0,02/1000, Nз₂=0,015/1000

Дз₁=0,0000003, Дз₂=0,000000105, Nз₁=0,00002, Nз₂=0,000015

, =0,015-0,007=0,008

9. Відсоток зниження кількості випадків виходу на інвалідність.

(3.9)

де Чи₁, Чи₂ - чисельність працівників, які стали інвалідами.

Ч - кількість працівників на підприємстві.

Чи₁=0,03Ч, Чи₂=0,02Ч Чи₁=2,01, Чи₂=1,34,

=0,01

10. Відсоток скорочень через незадовільні умови праці.

(3.10)

де Чу₁, Чу₂ - чисельність працівників, які звільнилися через незадовільні умови праці.

Ч - кількість працівників на підприємстві.

Чу₁=0,01Ч, Чу₂=0,005Ч, Чу₁=0,67, Чу₂=0,335,

=0,5



11. Відсоток зниження чисельності працівників, які працюють на небезпечних і важких умовах праці.

(3.11)

де Ч_т1, Ч_т2, чисельність працівників, які працюють на важких і небезпечних роботах.

Ч - кількість працівників на підприємстві.

Чт₁=0,01Ч, Чт₂=0,005Ч, Чт₁=0,67, Чт₂=0,335

=0,5

Всі ці показники характеризують витрати на охорону праці, яка розраховується за формулою:

З_о.т. = С_о.т. + К_о.т, (3.12)

де С_о.т - поточні (експлуатаційні) витрати на охорону праці на рік, грн;

К_о.т. - капітальні інвестиції на реалізацію заходів з охорони праці, грн.

З_о.т. = 13,59 + 8,12 = 21,71

Розрахунок показника ефективності витрат підприємства на заходи з охорони праці представлений нижче:



, (3.13)

де Э_г - річна економія поточних витрат від поліпшення охорони праці на підприємстві (прибуток або зменшення збитків), грн.

3_о.т. - Загальні витрати підприємства на охорону праці, грн.

, Э=59,2

1. Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності;

2. Метою охорони праці є забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці шляхом вирішення ряду складних завдань;

3. Всі заходи з охорони праці регулюються законодавчими та нормативно-правовими актами;

4. Закон України «Про охорону праці» та КЗпП регламентують основоположні норми єдиного законодавства про охорону праці: гарантії прав громадян, режим праці та відпочинку, тривалість робочого часу;

5. Оцінка соціальної ефективності від реалізованих або планових заходів щодо поліпшення охорони праці передбачає використання різних показників, таких як зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності, відсоток скорочення чисельності працівників та інші.

ВИСНОВОК

В роботі були проведене дослідження за темою «Аналіз господарських ризиків та шляхи зменшення їх впливу на роботу підприємства ».

Господарський ризик -- це специфічна характеристика в господарській ситуації, в якій не виключається ймовірність виникнення непередбачуваних наслідків (можливого відхилення від цілей, бажаного результату; втрати суб'єктом господарювання частини своїх прибутків тощо). Ризик є зворотною стороною волі вибору, оскільки відсутність альтернатив зумовлює відсутність ризику.

Об'єкт ризику - економічна система, ефективність та умови функціонування якої точно невідомі.

Основними внутрішніми факторами ризику, залежно від сфер господарської діяльності підприємства, вважають -- виробництво, обіг, управління.

Внутрішні фактори ризику управлінської діяльності можна класифікувати за рівнем у процесі прийняття рішень.

Метою діяльності КП «Комунтранс» є надання комунальних і інших послуг, забезпечення збереження об`єктів комунального призначення, підвищення рівня обслуговування мешканців та майна, що знаходиться на балансі підприємства.

До об'єктивних чинників ризику відносяться інфляція, конкуренція, політичні та економічні кризи, екологія і т.д.

До суб'єктивних факторів належать: страйки персоналу, активність конкурентів, споживчі переваги, зміни в рівні постійних і змінних витрат, технологічні інновації, втрата вигідних замовлень, виробничий потенціал, технічне оснащення, рівень предметної та технологічної спеціалізації.

Оцінка можливого ризику і невизначеності в програмі послуг може призводити до деяких змін в проекті. Серед факторів підприємницького ризику на КП «Комунтранс», треба відзначити, недотримання користувачами послуг ділових зобов'язань за термінами платежів, порушення роботи транспорту, несприятливі погодні умови і т.д.

Критерій ризику у 2010 році зменшився в порівнянні з 2009 роком на 0,09 або на 36%. А в 2011 порівняно з попереднім роком зменшився на 0,04, що складає 25%.

Ступінь ризику у 2010 році зменшився в порівнянні з 2009 роком на 30% , що склало 28,57%. А в 2011 порівняно з попереднім роком зменшився на 34%, що складає 45,3%.

Ефективність реалізації нововведення у 2010 році збільшилась в порівнянні з 2009 роком на 0,5 , що склало 13,33%. А в 2011 порівняно з попереднім роком збільшився на 2,5, що складає 58,82%.

Можна виділити 5 основних областей ризику діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки:

- безризикова область;

- область мінімального ризику;

- область підвищеного ризику;

- область критичного ризику;

- область неприпустимого ризику.

Протягом 2009 та 2011 років спостерігається абсолютна стійкість фінансового стану, так як у 2009 році та у 2011 році ±= 72,9 тис. грн., = 199,4 тис. грн., = 199,4 тис. грн., ±= 1641,5 тис. грн., =4748,5 тис. грн., = 4748,5 тис. грн. відповідно.

А в 2010 році нестійкий фінансовий стан підприємства, так як ±= - 235,1 тис. грн., = 211,8 тис. грн. та = 211,8 тис. грн.

Можна виділити кілька варіантів стратегії підприємця, пов'язаних з прийняттям рішення в умовах підвищеної невизначеності.

Перший варіант - уникнення ризику. Другий варіант - прийняття ризику. Третій варіант - управління ризиком, тобто його виявлення та оцінка, а також розробка та впровадження заходів по його мінімізації.

Ефект диверсифікації представляє собою роздроблення ризику і полягає в тому, що при незмінній прибутку ризик істотно знижується або зводиться до статистично незначною величиною. Це - принцип роботи всіх організацій, що надають своїм клієнтам послуги.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України „Про інвестиційну діяльність” №1560-ХІІ від 18.09.2001 // Відомості Верховної Ради, 1991, №47, зі змінами та доповненнями.

2. Закон України «Про охорону праці» N 2695-XII ( 2695-12 ) від 14.10.92// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 49, ст.668 )

3. Закон України „Про підприємництво” №698-ХІІ від 07.02.1991 // Відомості Верховної Ради, 1991, №14, зі змінами та доповненнями.

4. Закон України „Про підприємства” №887-ХІІ від 27.03.1991 // Відомості Верховної Ради, 1991, №24, зі змінами та доповненнями.

5. Агафонова Л.Г., Рога О.В. Підготовка бізнес-плану: Практикум. - К.: Знання, 1999. - 420с.

6. Бизнес-план: методические материалы / Под ред. Р.Г. Маниловского. - М.: Финансы, 1994. - 318с.

7. Бизнес-план: Зарубежный и отечественный опыт. Новая практика разработки и документация: В 2-х ч. /Под общ. Ред. В.М. Попова. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 365с.

8. Бизнес-план, или повысить доходность Вашего предприятия. Американская школа управления. - М.: Анкил, 1995.

9. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник (укр.) К.: Атіка, 2004. - 480 с.

10. Бурков В.П., Галь В.В. и др. Бизнес-план инвестиционного проекта. Методика составления: Метод. Пособие. - М.: ЦИПКК. А.П., 1997.

11. Варналій З.С. Основи підприємництва. -- К.: Знання-Прес, 2002. -- 239 с.

12. Великоіваненко Г. І. Економічний ризик. Київ: ТОВ "Борисфен-М", 2003, - 214 с.

13. Величко В.В. Економіка підприємства: конспект лекцій - Харків: ХНАМГ, 2004. - 114 с

14. Вітлінський В. В., Наконечний С. І., Шарапов О. Д. Економічний ризик і методи його вимірювання: Підручник. - К.: ІЗМН, 1996. - 400 с.

15. Вяткин В. Н., Гамза В. А., Дж. Дж. Хемптон. Управление риском в рыночной экономике . - М.: Экономика, 2002.-195с.

16. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства Навч. посіб. -- 2-ге видання. -- К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 488 с.

17. Гончаренко Л. П. Риск-менеджмент: Учеб. пос. - М.: 2006. Изд. «ТК Велби», - 216 с.

18. Горохов М.Ю., Малеев В.В. Бизнес-планирование и инвестиционный анализ. - М.: Филинъ, 1998.- 319с.

19. Грабовый П.Г., Петрова С.Н. и др. Риски в современном бизнесе. - М.: Аланс, 1994. - 457с.

20. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств. Навч. посіб. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: Знання-Прес, 2004. -- 424 с.

21. Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання Навчальний посібник. -- К.: Центр навчальної літератури, 2006. -- 312 с.

22. Ермасова Н. Б. Риск-менеджмент организации. М.:Альфа-Пресс, 2005, - с.240.

23. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 220 с.

24. Липсиц И.В. Бизнес-план - основа успеха. - М.: Машиностроение, 1992. - 240с.

25. Ли Черг Ф., Финнерти Джозеф И. Финансы корпораций: теория, методы и практика: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 2000. - XVIII. - С. 365.

26. Маркова В.Д., Кравченко Н.А. Бизнес-планирование. - Новосибирск: ЭКО, 1994. - 324с.

27. Медведев Э.Н., Сорокин Г.Ф. Основы охраны труда. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений экономико-гуманитарных специальностей. - с. 147.

28. Омаров А.М. Предприимчивость и хозяйственный риск: Отраслевое и териториальное управле-ние в условиях перестройки. - М.: Система, 1991. -154 с.

29. Тэпман Л.Н. Риски в экономике Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. В. А. Швандара. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 380 с.

30. Хорин А.Н. Оценка предпринимательского риска // Бухгалтерский учёт. - 1994. - № 5. - С.45

31. Федоренко В. Г. Інвестознавство: Підручник. -- 3-тє вид., допов. -- К.:МАУП, 2004. -- 480 с.

32. Ястремський О.І. Основи теорії економічного ризику: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: “АртЕк”, 1997. - 248 с.

Размещено на Allbest.ru