Управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання на засадах інноваційного розвитку

15

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 338.242.2.001.76

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ НА ЗАСАДАХ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Спеціальність - 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

ТАРНАВСЬКА НАТАЛІЯ ПЕТРІВНА

Тернопіль-2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України

Наукові консультанти: доктор економічних наук, професор Мельник Алла Федорівна, Тернопільський національний економічний університет, проректор з наукової роботи

доктор економічних наук, професор Александрова Валентина Петрівна, Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України», провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, академік НАН України, професор Амоша Олександр Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України, директор

доктор економічних наук, професор Гречан Алла Павлівна, Київський національний університет технологій і дизайну Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки, обліку і аудиту

доктор економічних наук, професор Лапко Олена Олександрівна, Університет банківської справи Національного банку України, завідувач кафедри фінансів

Захист відбудеться 30 червня 2009 р. об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46020, вул. Львівська, 11, корпус 11, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46020, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розіслано 29 травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н., доцент О. П. Дудкіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

конкурентоспроможність приватизація реструктуризація середовище

Актуальність теми дослідження. Становлення єдиного глобального ринку, формування динамічного конкурентного середовища та прагнення досягти успіху в конкурентній боротьбі потребують розроблення та імплементації концептуальних засад управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання Тут і надалі термін «суб'єкт господарювання» трактується відповідно до «Господарського кодексу України», прийнятого Верховною Радою України 16 січня 2003 р. на всіх ієрархічних рівнях економіки України. Вирішення цієї проблеми тісно пов'язане з розвитком суспільства нового типу, яке базується на продукуванні гармонізованих знань з використанням потужних інформаційних технологій у поєднанні з концепцією інноваційного розвитку. Формування підвалин такого суспільства потребує додаткових досліджень природи конкуренції з урахуванням її сучасних проявів, глибокого переосмислення сутності та рушійних сил побудови і трансформації систем управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання, враховуючи нелінійність розвитку конкурентного середовища.

Перехід економіки України до ринкових відносин призвів до насичення багатьох сегментів ринку і сприяв виникненню нових ринкових ніш, що, з одного боку, загострило конкурентну боротьбу, а з іншого - створило широкий спектр можливостей для існуючих і потенційних учасників ринку. Однак несистемні, хоча й важливі, перетворення у вітчизняній економіці не призвели до автоматичного формування дієвого конкурентного середовища: рівень монополізму при переході об'єктів з державної власності до приватної практично не змінився, а демонополізація без додаткових супровідних заходів не сприяла утвердженню ринкового механізму ціноутворення, а також не спонукала до підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, у т.ч. й за рахунок технологічних та управлінських інновацій.

Конкурентоспроможність суб'єктів господарювання залежить від множини взаємопов'язаних чинників макро- і мікроекономічного середовища (сили конкуренції, ринкова інфраструктура, менеджмент підприємств тощо), відсутність гармонійного впливу на які в системі державного регулювання унеможливлює отримання ефекту синергії - дієвого впливу конкурентної політики на зростання конкурентоспроможності суб'єктів господарювання. Загрозою для України є не лише низька конкурентоспроможність продукції, суб'єктів господарювання, окремих галузей і національної економіки в цілому, але й імовірність так званого «системного відриву» від провідних країн через низьку здатність економіки до інновацій, зростаючу несумісність технологій, а також структурну кризу та інституціональну несумісність. З іншого боку, глобалізація обумовлює специфіку конкуренції на ринку інновацій, перетворюючи її в інтенсивний процес боротьби за інтелектуальне лідерство.

Теоретичні засади розуміння природи конкуренції сформували класики економічної теорії А. Сміт, Д. Рікардо, а нові напрями досліджень розвивали Б. Олін, Р. Солоу, Е. Хекшер, Й. Шумпетер та інші всесвітньо відомі учені. Сучасними зарубіжними дослідниками природи і форм конкуренції, конку-рентного середовища та конкурентоспроможності суб'єктів господарювання є американські вчені І. Ансофф, А. Бранденбургер, Ф. Вірсема, Я. Гордон, П. Друкер, М. Енрайт, Ф. Котлер, Дж. Макартур, Г. Мінцберг, Дж. Мур, Б. Нейлбафф, М. Портер, К.К. Прахалад, В. Рамасвамі, А. Сливоцкі, Дж. Стіглер, А. Чандлер, японські науковці Х. Кабоясі, Т. Ногучі, Х. Текаучі, представники наукових шкіл Європи А. Ассель, Ж.-Ж. Ламбен, Дж. О'Шонессі, Г. Хемел, а також російські вчені Г. Азоєв, Р. Фатхутдінов, А. Челенков, А. Юданов, які зробили вагомий внесок у дослідження сутності конкуренції, теорії конкурентних переваг і управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання. Серед науковців України доцільно виділити дослідження природи конкуренції, діалектики конкурентних відносин, формування конкурентного середовища і систем управління конкурентоспроможністю на усіх рівнях управління, які здійснили О. Амоша, О. Білорус, С. Биконя, З. Борисенко, А. Воронкова, А. Гальчинський, В. Герасимчук, В. Геєць, А. Двігун, Б. Кваснюк, С. Киреєв, О. Костусєв, І. Крючкова, О. Кузьмін, В. Лагутін, В. Павлова, І. Піддубний, О. Чернега, З. Шершньова, О. Шнипко, у тому числі на засадах інноваційної моделі розвитку - В. Александрова, Ю. Бажал, А. Гречан, О. Лапко, А. Мельник, В. Семиноженко, Л. Федулова, А. Чухно.

Поряд з тим проблема побудови і використання підходу, що базується на виявленні взаємовпливу механізмів конкуренції та інноваційних процесів, недостатньо висвітлена у вітчизняних і зарубіжних наукових джерелах, а систематизація теоретичних напрацювань, здійснених у цій сфері, показує, що в сучасній науковій літературі не нагромаджено достатнього числа результативних макроекономічних досліджень, які б стали основою теоретичного обґрунтування концепції управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання на інноваційних засадах з урахуванням процесів трансформації природи конкуренції, форм і наслідків її прояву. Діючий нині механізм формування конкурентного середовища не забезпечує комплексного вирішення проблеми конкурентоспроможності вітчизняних суб'єктів господарювання, що вимагає розроблення додаткових заходів щодо перегляду і гармонізації всіх чинників впливу на середовище їх функціонування. Необхідність узгодження макроекономічної політики у сфері управління конкурентоспроможністю дозволяє підкреслити актуальність теми дослідження і пошуку шляхів вирішення проблеми у поєднанні теоретичних і прикладних аспектів конкурентоспроможності та інноватики, зважаючи на розвиток інтелектуальної складової в управлінні конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Тернопільського національного економічного університету в межах науково-дослідних тем: «Стратегічні аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємств» (номер державної реєстрації 0101U002364), яка виконана під науковим керівництвом автора і містить розроблені ним положення щодо розуміння сутності конкуренції та конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, а також методологічні засади управління їх конкурентоспроможністю; «Розробка методики корпоративного управління розвитком статутної діяльності» (номер державної реєстрації 0103U000142), в якій особисто автором обґрунтовані нові підходи до побудови систем управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання на основі виявлення ознак зміни природи організацій та встановлення особливостей середовища їх функціонування; «Стратегічні орієнтири розвитку економіки України до 2020 року: методологічні і прикладні аспекти» (номер державної реєстрації 0108U010221), де особисто автором сформульовані пропозиції щодо удосконалення системи генерації знань в Україні, формування інноваційної інфраструктури та структурної перебудови промисловості; «Дослідження управлінських інновацій у формуванні конкурентних переваг» (номер державної реєстрації 0106U009966), яка виконується під керівництвом здобувача і містить особисто розроблену концепцію управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання у суспільстві, яке базується на знаннях, а також рекомендації щодо розвитку управлінських технологій формування конкурентоспроможності суб'єктів господарювання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методологічне обґрунтування концепції управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання в умовах наростання темпів інноваційного розвитку, а також розроблення інноваційних управлінських технологій на макро- і мікроекономічному рівнях для підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання.

Реалізація мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

· дослідити природу конкуренції, узагальнити процеси її трансформації для формування теоретичних концептів управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання на макро- і мікроекономічному рівнях;

· вивчити еволюцію підходів до побудови конкурентних переваг для обґрунтування нової парадигми управління ними з метою вироблення заходів підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання;

· розкрити економічну сутність конкурентоспроможності суб'єкта господарювання для встановлення її багатоаспектності та ієрархічності і реалізації на цій основі багатокритеріального підходу до оцінювання конкурентоспроможності та виявлення її інноваційних засад;

· систематизувати процеси розвитку категорійного апарату у сфері управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання і на цій основі сформувати адекватну сучасній тенденції інтелектуалізації усіх сфер життя методологію управління конкурентоспроможністю на макро- і мікроекономічному рівнях;

· обґрунтувати доцільність і необхідність широкого трактування конкурентного середовища на основі дослідження процесів формування глобальних і національних передумов побудови дієвих засобів впливу на конкурентоспроможність суб'єктів господарювання;

· ідентифікувати чинники можливого зростання конкурентоспроможності України на інноваційних засадах для виявлення можливостей і перспектив участі в глобальному інноваційному процесі;

· систематизувати трансформаційні процеси в економіці з метою виявлення взаємозв'язку приватизації, корпоратизації і реструктуризації з тенденціями формування конкурентного середовища як передумови побудови успішних стратегій конкуренції на макро- і мікрорівні;

· дослідити стан структурної політики в Україні для обґрунтування засобів державного сприяння формуванню стратегічних пріоритетів структурної перебудови економіки як чинника дієвості конкурентного середовища;

· оцінити динаміку конкурентного середовища на товарних і фінансових ринках, а також на ринку робочої сили для виявлення їх впливу на конкуренто-спроможність суб'єктів господарювання з позицій інноватики;

· ідентифікувати і систематизувати зміни природи організації в умовах k-суспільства з метою з'ясування сутності інноваційного типу конкурентної поведінки суб'єкта господарювання і перегляду на цій основі парадигми управління його конкурентоспроможністю;

· здійснити на засадах інноватики теоретичну організацію наукових та емпіричних досліджень нових проявів конкурентних відносин для обґрун-тування концепції управління конкурентоспроможністю суб'єктів господа-рювання на макро- і мікроекономічному рівнях;

· обґрунтувати необхідність домінанти креативної мережі як запоруки інноваційного розвитку в системі управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання;

· сформувати методологічний підхід до побудови суб'єктами господарю-вання стратегій конкуренції, що відповідають вимогам інноваційного розвитку;

· встановити ознаки новітнього етапу еволюції підходів до управління персоналом суб'єктів господарювання для формування методології перманент-ного і превентивного управління їх здатністю до генерування, абсорбції та поширення інновацій, а також перетворення в організації, що самонавчаються;

· сформувати нове бачення гнучкості суб'єктів господарювання і на цій основі удосконалити методологію управління нею як пріоритетною складовою системи управління конкурентоспроможністю цих суб'єктів.

Об'єктом дослідження є процес формування і розвитку системи забез-печення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання в динамічному конкурентному середовищі.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспек-ти управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання на засадах інноваційного розвитку.

Методи дослідження. Для досягнення сформульованої мети і вирішення поставлених завдань в дисертаційній роботі використано такі методи дослідження: діалектичний метод пізнання - при дослідженні трансформації відносин конкуренції та формуванні конкурентних переваг, вивченні динаміки конкурентного середовища і конвергенції ринків, обґрунтуванні концепції управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання; історико-логічний - для виявлення генезису та аналізу еволюції теорії конкурентних переваг; теоретичного узагальнення і порівняння - для розвитку категорійного апарату, дослідження диспропорцій конкурентного середовища та ідентифікації передумов зростання конкурентоспроможності на макро- і мікрорівнях; системний підхід - при обґрунтуванні ієрархічності проблеми конкуренто-спроможності і доцільності розгляду конкурентного середовища як мега-системи, формуванні концепції управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання, розробленні методології управління конкурентоспромож-ністю; абстрактно-логічний - для теоретичних узагальнень і формулювання висновків дослідження; кореляційного і регресійного аналізу - для оцінювання впливу чинників інноваційного розвитку на конкурентоспроможність економіки України; програмно-цільовий - для обґрунтування концепції управ-ління конкурентоспроможністю та розроблення етапів і блоків управлінської технології побудови стратегій конкуренції та превентивного управління персоналом; побудови нейронних мереж - для формування методології створення і розвитку креативної мережі; імітаційного моделювання - для побудови моделі управління гнучкістю суб'єктів господарювання.

Джерелом нормативної, аналітичної і статистичної інформації є закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Міністерства економіки України, Антимонопольного комітету України, Державного комітету статистики України, Всесвітнього економічного форуму, а також Інституту менеджменту та розвитку (м. Лозанна), Світової організації торгівлі, ЮНКТАД, МВФ, сайти періодичних видань, дані промислових підприємств України і власні дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснено постановку і системне вирішення проблеми формування концептуальних основ та розроблення методології управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання на засадах інноваційного розвитку. Основні положення дисертації, які мають наукову новизну і виносяться на захист, полягають у такому:

вперше:

· розроблено і теоретично обґрунтовано концепцію управління конкуренто-спроможністю суб'єктів господарювання на засадах інноваційного розвитку, що базується на інтелектуалізації усіх сфер суспільного життя, глобальній експансії нововведень і полягає у формуванні вектору розвитку, що забезпечує інтелектуальне лідерство. Онтологічною основою концепції є твердження про зміну природи організації і конкуренції, а сама концепція, на відміну від інших підходів, розглядається як управлінська інновація з поєднанням новітніх проявів конкурентних відносин і підходів інноватики, має наскрізний і превентивний характер, передбачає гармонізацію конкурентної, інноваційної і кадрової політик на макро- і мікрорівнях, реалізацію дворівневого блоку заходів інноваційного характеру, а також переміщення домінанти розвитку систем управління конкурентоспроможністю в креативну мережу;

· побудовано полігармонійну теоретичну модель конкурентоспроможності суб'єкта господарювання, яка, на противагу відомим, є ієрархією понять конкурентоспроможності залежно від фокусування інтересів користувачів інформації - споживачів, конкурентів, власників і управлінців, персоналу, інвесторів, кредиторів і держави, що дозволило реалізувати багатокритері-альний підхід до її оцінювання, визначити конкурентоспроможність суб'єкта господарювання з позицій інноваційного ресурсу, а також виявити тенденцію зближення інтересів користувачів інформації навколо цього ресурсу і на цій основі обґрунтувати методологію управління конкурентоспроможністю, яка відрізняється від існуючих безальтернативним скеруванням до інноваційних пріоритетів розвитку;

· сформовано методологічний підхід до перегляду парадигми управління конкурентоспроможністю суб'єкта господарювання, який базується на страте-гічному баченні конкуренції як боротьби за майбутнє і, в порівнянні з іншими підходами, розглядає управління конкурентоспроможністю як інноваційний процес, закономірно зміщує акценти управління у бік макрочинників, а також обґрунтовує потребу в інституціональних змінах, які на макрорівні на основі управлінських інновацій створюють потенціал і вектори розвитку конкурент-ного середовища, а на мікрорівні передбачають побудову моделі управління конкурентоспроможністю суб'єкта господарювання з виділенням трьох напрямів її інноваційного забезпечення (стратегічне спрямування діяльності, пріоритет розвитку персоналу, управління гнучкістю суб'єкта господарювання) з формуванням консолідованого суб'єкта управління;

· визначено сутність інноваційного типу конкурентної поведінки суб'єкта господарювання як ініційованого на засадах творчого начала перманентного, мотивованого і превентивного пошуку (або створення) і розвитку нових центрів привабливості бізнесу та стимулювання їх взаємодоповнюючої активності на основі встановлених ознак зміни природи організації і природи конкуренції та виявлення основної властивості організації в умовах k-суспільства - мінливості - здатності до трансформацій при збереженні динамічної рівноваги на основі адаптації або випереджуючого розвитку через механізми власної ідентифікації, саморозвитку та інтегративності, що забезпечуються різнорівневими іннова-ціями (продуктів і послуг; бізнес-процесів; психології та поведінки персоналу і клієнтів);

· побудовано блочно-агреговану модель управління персоналом в системі управління конкурентоспроможністю суб'єкта господарювання, яка, на відміну від інших підходів, орієнтована на виявлені ознаки новітнього етапу еволюції систем управління персоналом - інтелектуалізацію виробництва і адаптацію до особистості, базується на ідеї соціального партнерства і є основою для ство-рення організацій, що самонавчаються;

удосконалено:

· трактування конкурентного середовища, яке, на відміну від інших тлу-мачень, подано як мегасистему, що створюється і розвивається шляхом реаліза-ції виявлених глобальних і національних передумов його формування та конвергенції ринків, що зумовлює нівелювання відмінностей міжнародної і внутрішньої конкуренції і дозволяє встановити ознаки закономірності форму-вання глобального конкурента для конкретного суб'єкта господарювання;

· механізм дослідження трансформаційних процесів як особливого варіан-та інституціональних змін у контексті їх впливу на стан конкурентного середовища на основі встановлення спільних рис і особливостей процесів при-ватизації, корпоратизації і реструктуризації у постсоціалістичних країнах, що дозволило виявити їх суперечливий характер і різновекторний вплив на конку-рентне середовище, а також сформувати і теоретично обґрунтувати комплекс стратегічних заходів для пріоритетної реалізації в межах державної політики;

· методологічний підхід до побудови і розвитку креативної мережі як основоположної складової концепції управління конкурентоспроможністю на засадах інноваційного розвитку, що має за мету нарощування здатності суб'єктів господарювання до акумулювання знань, продукування, абсорбції і поширення інновацій та розширення бази інноваційної діяльності, а також передбачає постійну взаємозалежність партнерів і розвиток «внутрішнього підприємництва» на новій мотиваційній основі з обов'язковим проходженням визначених етапів формування креативної мережі. На відміну від інших підхо-дів, її побудовано на основі синтезу теорії нейронних мереж і новітньої пара-дигми управління з проекцією на розвиток персоналу і реалізацією ідеї форму-вання організацій, що самонавчаються;

· методологію побудови стратегії конкуренції суб'єкта господарювання шляхом встановлення її основоположних концептів та формування інновацій-ної складової з акцентом на стратегічне ситуаційне випередження в конкуренції за майбутнє на основі створення і використання усіх варіантів ціннісних інно-вацій як якісно нових комбінацій ключових компетенцій у сфері формування нових ринків, технологічних, цінових, витратних і психологічних аспектів діяльності, спрямованих на максимізацію вигоди виробника і споживача;

· теоретичне і методологічне підґрунтя управління гнучкістю суб'єкта гос-подарювання шляхом побудови імітаційної моделі, адаптованої до процесу оптимізації складових інноваційного ресурсу конкурентоспроможності, що слугує засобом формування конкурентної поведінки суб'єкта господарювання при гармонізації маркетингового і ресурсного підходів за умови зростання турбулентності зовнішнього середовища та активізації інституціональних змін;

дістало подальшого розвитку:

· теоретичне обґрунтування зміни природи конкуренції на основі встанов-леного комплексу її нових ознак і сприйняття конкуренції як боротьби за ресурси покупців, що дозволило окреслити тенденцію зміщення центрів компе-тенцій і виявити додаткові джерела інтелектуального капіталу в процесі створення продукту, пояснити модифікацію взаємодії окремих фаз суспільного відтворення, пов'язану з формуванням споживацької інтелектуальної складової продукту і набуттям споживачем ознак об'єкта і суб'єкта управління, а також виявити передумови зближення економічної теорії та теорії організації на основі висновків про розвиток нових форм конкуренції, міграцію центрів привабливості бізнесу і центрів конкуренції;

· виявлення сутнісних положень сучасної теорії конкурентних переваг, що дозволило встановити тенденцію наростання значущості ідей нелінійного стра-тегічного управління, в першу чергу інтелектуального лідерства, і сформулю-вати характеристики сучасної парадигми конкурентних переваг, а також окрес-лити напрями гармонізації механізмів конкурентної та інноваційної політик держави і передбачити активізацію на основі цього формування передумов інноваційного типу конкурентної поведінки суб'єктів господарювання;

· теоретичне обґрунтування ієрархії механізмів державного впливу на формування пріоритетів структурної політики як чинників конкурентоспро-можності України на основі ідентифікації стратегічних позицій окремих галузей, розроблення засобів впливу на пропорції розвитку реального сектору економіки, забезпечення координації структурних перетворень з пріоритетами інноваційної політики та інтеграційними процесами, а також їх гармонізації на державному, галузевому і регіональному рівнях та зміни вектору розвитку від трудомістких і капіталомістких галузей до наукомістких;

· обґрунтування шляхів активізації інноваційного забезпечення конкурен-тоспроможності суб'єктів господарювання в Україні на основі порівняння рей-тингів країн за індексами глобальної конкурентоспроможності та розвитку k-суспільства, що за умови зближення і часткового дублювання критеріїв їх оцінювання, у першу чергу - у царині інноваційних чинників, дозволило встановити існування передумов зростання конкурентоспроможності України на інноваційних засадах, а також виявити підґрунтя для формування скоорди-нованих інноваційної, конкурентної та кадрової політик;

· трактування діалектики процесів конкуренції на товарних і фінансових ринках, а також ринку робочої сили як детермінантах конкурентного середо-вища та з'ясування особливостей формування системного результату - його дієвості у контексті євроінтеграційних процесів шляхом ідентифікації основних ознак і тенденцій зазначених ринків і виявлення їх впливу на конкуренто-спроможність суб'єктів господарювання.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоре-тичні і концептуальні напрацювання доведено до рівня конкретних методичних і практичних рекомендацій щодо формування управлінських заходів впливу на суб'єкти господарювання з метою підвищення і підтримування їх конкуренто-спроможності в динамічному конкурентному середовищі.

Наукові розробки автора «Тематичні пріоритети Рамкової програми ЄС у 2007 році» і «Міжнародна конкурентоспроможність України: методологія і оцінки для України» використано при виконанні науково-дослідної роботи «Розроблення проекту Державної програми забезпечення конкурентоспро-можності національної економіки в процесі європейської та євроатлантичної інтеграції на 2007-2015 роки», виконаної за замовленням Міністерства економіки України (довідка № 135-12/333 від 10.04.2008 р.). Пропозиції автора щодо обґрунтування завдань, принципів, пріоритетів розвитку і підвищення конкурентоспроможності територій на інноваційній основі з урахуванням гармонізації регіональної, кадрової та інноваційної політик використано Міністерством регіонального розвитку та будівництва України при розробленні Концепції державної регіональної політики (довідка № 6/13-19 від 05.05.2008 р.). Результати досліджень автора використано при розробленні проекту Стратегії розвитку України на період до 2020 року (довідка Мініс-терства освіти і науки України № 1/11-1116 від 24.02.09 р.).

Наукові висновки автора щодо формування конкурентного середовища та управління конкурентоспроможністю вітчизняних суб'єктів господарювання у процесі формування європейського економічного простору використано при підготовці рекомендацій і аналітичних записок семи етапів щорічної міжна-родної наукової конференції «Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз», що організовується Тернопільським національним еконо-мічним університетом спільно з Університетом ім. Гете (Німеччина). Матеріали скеровуються Президентові України, Верховній Раді України, Кабінетові Міністрів України, міністерствам і відомствам, представництвам ЄС в Україні, іншим зацікавленим структурам для практичного використання (акти про впровадження від 16.02.1999 р., № 126-17/68 від 02.02.2000 р., № 126-17/116 від 12.02.2002 р., № 126-06/1625 від 02.10.2008 р.).

Результати наукових розробок автора використано при виробленні стра-тегічних напрямів та заходів реалізації механізму стимулювання інноваційної активності в Україні в межах комплексної програми наукових досліджень НАН України на 2006 р. «Соціальні і гуманітарні чинники інноваційного розвитку України» (довідка № 127/357 від 28.04.07р.). Результати напрацювань автора стали підґрунтям для вироблення заходів щодо удосконалення діяльності Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (довідка № 01-416 від 23.02.09 р.). Інноваційну пропозицію «Розробка і реалізація Програми підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання Тернопільської області на 2008-2015 роки» прийнято до впровадження Головним управлінням економіки Тернопільської обласної державної адміністрації і використано при формуванні змін і доповнень до Програми науково-технічного та інноваційного розвитку Тернопільської області на період до 2010 року (довідка № 03-3367/34-10 від 24.10.07р.).

Наукові висновки і рекомендації здобувача використано при розробленні і реалізації Програми перепідготовки управлінських кадрів для сфери підпри-ємництва «Українська ініціатива» (спеціальність «Менеджмент організацій») у ТНЕУ, керівником якої здобувач була упродовж 2001-2005 рр. (довідка № 126-06/359 від 26.02.2008 р.), а також цієї ж програми у м. Севастополі (довідка № 605-ГУЭ від 26.04.04 р.). Результати дослідження використовуються у нав-чальному процесі ТНЕУ при підготовці фахівців за програмами МВА «Бізнес-адміністрування», а також при підготовці спеціалістів і магістрів за напрямами підготовки 0501 «Економіка і підприємництво» і 0502 «Менеджмент» (довідка № 126-06/361 від 26.02.2008 р.). Результати наукових досліджень використано автором при розробленні галузевих стандартів вищої освіти України для підго-товки магістрів за спеціальністю 8.000013 «Бізнес-адміністрування» напряму підготовки «Специфічні категорії», а також у розробленні галузевих стандартів вищої освіти для підготовки фахівців з напряму 0502 «Менеджмент» (довідки № 9 - НМК від 23.04.04 р., № 844/63 від 23.04.07 р., № 14/18-363 від 28.02.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням, у якому подано авторський підхід до побудови і реалізації концепції управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання на засадах інноваційного розвитку. Наукові результати та положення наукової новизни, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті ідеї та положення, що є результатом власних розробок і розрахунків здобувача.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на 30 міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, у т. ч. на 12 традиційних що-річних міжнародних конференціях «Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз», що проводилися ТНЕУ за підтримки програми TEMPUS-TASIC у 1996-2008 рр. (м. Ялта - Форос, Україна; м. Анталія, Туреччина), а та-кож на конференціях: «Підприємництво в Україні: проблеми та шляхи розвит-ку» (Львів, 2000); «Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність» (Вінниця, 2000); «Теорія управління організацією: стан і перспективи» (Київ - Трускавець, 2000); «Проблеми інтеграції наукового освітнього потенціалу в державотворчому процесі» (Ласпі, 2000); «Інноваційна модель та стратегія еко-номічного розвитку» (Київ, 2002); «Развитие Европейского Союза и Республика Беларусь на новой границе» (Мінськ, 2004); «Розвиток корпоративного управ-ління в глобальному середовищі» (Тернопіль, 2004); «Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (Полтава, 2006); «Управління інноваційним процесом в Україні: проб-леми, перспективи, ризики» (Львів, 2006); «Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации» (Сімферополь, 2006); «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (Дніпропетровськ, 2006); «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (Львів, 2004, 2006, 2008). Результати дослідження отримали схвалення на щорічних наукових кон-ференціях професорсько-викладацького складу ТНЕУ.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в одноосібній монографії обсягом 33,1 д.а., двох колективних монографіях, в яких особисто авторові належить 5,88 д.а., трьох виданнях підручника для вищих навчальних закладів «Менеджмент: теорія та практика», у кожному з яких особисто авторо-ві належить 18,28 д.а., навчальному посібнику «Стратегічний менеджмент», де особисто авторові належить 8,97 д.а., а також у 31 статті у фахових наукових виданнях, 22 статтях в інших наукових виданнях, 19 тезах науково-теоретичних і науково-практичних конференцій. У загальному обсязі наукових праць за темою дисертації авторові належить 68,19 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація загальним обсягом 514 сторі-нок машинописного тексту (основного - 423) складається зі вступу, п'яти роз-ділів, висновків, 14 додатків, списку використаних джерел з 453 найменувань. Основний текст роботи містить 36 таблиць, 40 рисунків (з них 4 таблиці і 18 рисунків займають 23 окремі сторінки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні і методологічні основи управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання на засадах іннова-ційного розвитку» сформовано основний категорійний апарат і методологію дослідження процесів управління конкурентоспроможністю суб'єктів господа-рювання на макро- і мікрорівнях на основі виявлення сутнісних аспектів транс-формації відносин конкуренції у суспільстві, яке базується на знаннях, з ураху-ванням тенденцій розвитку теорії конкурентних переваг та формування іннова-ційних змін інституціонального забезпечення конкурентоспроможності суб'єк-тів господарювання.

Дослідження гносеологічних коренів конкуренції та переосмислення но-вих явищ і процесів, що відбуваються в конкурентному середовищі, дозволили виявити нові прояви конкурентних відносин як трансформаційні реакції на зміну природи і суб'єкта господарювання, і конкуренції в умовах існуючої еко-номічної політики. Систематизація онтологічних уявлень про зміну природи конкуренції в умовах формування k-суспільства, а також узагальнення практики управління показали, що побудова дієвих систем управління конкурентоспро-можністю суб'єктів господарювання потребує нового бачення взаємозв'язку ланцюга дефініцій «сутність конкуренції - зміна її природи - форми конку-ренції - інструментарій оцінювання - концепція управління конкурентоспро-можністю на усіх рівнях управління на основі інноваційного розвитку - засоби її реалізації» як бази прикладних розробок. Аналіз сутності поведінкового, структурного і функціонального підходів до розуміння конкуренції дав підставу сформулювати пріоритети кожного з них для подальшої концептуа-лізації процесів управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарю-вання на макро- і мікрорівнях, а дослідження еволюції основних моделей кон-куренції дозволило встановити закономірне зростання актуальності проблем нецінової та міжгалузевої конкуренції при орієнтації суб'єктів господарювання на інноваційний тип поведінки і сприйняття конкуренції як боротьби за ресурси (кошти, час) покупців.

В роботі подано результати теоретичної організації проявів конкуренції, серед яких - встановлення ознак зміни її природи: трансформація ролі спожи-вачів; глобалізація, дезагрегування і фрагментування ринків; розширення гори-зонту і багатовекторності конкуренції; поширення процесу конвергенції; зрос-тання попиту на інновації. Сформульовані в дисертації основні характеристики сучасного споживача (носій нового світогляду, співтворець цінності, співучас-ник бізнес-процесу, джерело інновацій) повною мірою узгоджуються з концеп-цією спільного творення цінності виробниками і споживачами і демонструють зміщення традиційних центрів значущості в ланцюгу «споживач - виробник», що дало підставу для твердження про модифікацію взаємодії окремих фаз сус-пільного відтворення і перетворення споживача з об'єкта впливу на систему компетенцій, що одночасно має ознаки і об'єкта, і суб'єкта управління. Наяв-ність такої аргументації дозволяє стверджувати про подальше взаємне проник-нення сфер виробництва і споживання. Крім того, аналіз трансформаційних процесів конкуренції дав підставу для виявлення можливості переміщення центрів привабливості бізнесу і, відповідно, центрів конкуренції, на основі окреслення додаткових аргументів на користь гіпотези про переорієнтацію век-тора конкурентної боротьби на між- і внутрішньоланцюгове суперництво, що дозволяє прогнозувати значні організаційні трансформації на рівні суб'єктів господарювання і стверджувати, що зміна природи організації і природи конку-ренції є теоретичним та емпіричним підґрунтям зближення економічної теорії і теорії організації.

Дослідження еволюції теорії конкурентних переваг дозволило виявити тенденцію наростання значущості ідей нелінійного стратегічного управління при їх побудові та використанні, реалізація яких у процесі розроблення і розвитку механізмів конкурентної та інноваційної політики держави забезпечує формування передумов інноваційного типу поведінки суб'єктів господарю-вання з метою забезпечення їх конкурентоспроможності на основі створення стратегічних конкурентних переваг.

Результати наукового аналізу дозволили об'єднати дефініції конкуренто-спроможності суб'єкта господарювання у вісім груп залежно від рівня відобра-ження кожною з них сутнісних аспектів конкурентоспроможності (від кіль-кісно-якісних характеристик продукції до виявлення компетенцій суб'єкта гос-подарювання, спроможних забезпечити виробництво конкурентоспроможної продукції), що у поєднанні з виявленням взаємозв'язку ключових понять сучас-ної економічної науки - конкурентоспроможності, ефективності і продуктив-ності - слугувало основою для трактування конкурентоспроможності суб'єкта господарювання як його здатності у реальному масштабі часу і в перспективі формувати і використовувати систему знань, умінь і навичок спільного зі споживачем творення принадливого для нього продукту, випереджуючи за часом теперішніх і можливих конкурентів. Вона базується на пріоритетному розвитку інтелектуальних та інноваційних ресурсів суб'єкта господарювання і реалізується як спільний пролонгований досвід формування матеріальних і нематеріальних активів для продукування і збуту продукції з метою досягнення перемоги у конкуренції за ресурси споживача. В дисертації подано полігар-монійну теоретичну модель, яка є ієрархією понять конкурентоспроможності суб'єкта господарювання залежно від фокусування інтересів користувачів інформації - споживачів, конкурентів, власників і менеджменту, персоналу, інвесторів, кредиторів і держави, а подальший розвиток основних її концептів дозволив встановити тенденцію зближення інтересів користувачів інформації про конкурентоспроможність суб'єкта господарювання навколо інноваційного ресурсу його конкурентоспроможності (рис. 1). Ця модель є теоретичним під-ґрунтям формування методології управління конкурентоспроможністю.

Виявлені напрями впливу глобалізації на конкурентне середовище і пріо-ритети формування парадигми управління дозволили визначити управління конкурентоспроможністю суб'єкта господарювання як інноваційний процес, що передбачає трансформацію управління ресурсами в управління знаннями, змістом якого є системне формування, розвиток і використання матеріальних і нематеріальних активів цього суб'єкта на стратегічному і тактичному рівнях через механізм інноваційного розвитку. При цьому передбачається гармонізація інтересів усіх користувачів інформації щодо окремих аспектів конкуренто-спроможності суб'єкта господарювання, який разом зі споживачем розгляда-ється як консолідований суб'єкт управління конкурентоспроможністю, а об'єк-том управління є бізнес-процес створення і збуту продукції.

В дисертації подано теоретичну аргументацію щодо необхідності широ-кого трактування конкурентного середовища як системи вищого порядку і зміщення акцентів в управлінні конкурентоспроможністю суб'єктів господа-рювання у бік макрочинників. На основі цього зроблений висновок про зрос-тання ролі держави в управлінні економічними процесами, особливо за умови розвитку процесів глобалізації та експансії світової кризи, що потребує інно-ваційних змін інституціонального забезпечення конкурентоспроможності, у першу чергу - концентрації уваги на побудові інституціональної політики з ура-хуванням пріоритетів розвитку підприємництва, сприяння зростанню приватного сектора, розвитку середнього класу через дотримання законів і захист прав власності. Таке бачення дозволило визначити конкурентне середовище як мега-систему формування, підтримування і розвитку середовища функціонування суб'єктів господарювання, яка передбачає створення гарантованих рівноправ-них умов їх конкуренції при взаємозалежності та взаємопроникненні ринків в межах узгодженого правового поля. Вирішення цих проблем потребує ради-кальних інституціональних змін на основі управлінських інновацій, які форму-ють потенціал і вектори розвитку конкурентного середовища, мотивують і спо-нукають суб'єктів господарювання до побудови ексклюзивних конкурентних переваг.

Орієнтація на інноваційний тип розвитку зумовлює на макрорівні - необхідність формування інноваційних засобів управління конкурентоспро-можністю національної економіки як учасника світогосподарських процесів, а також створення і розвиток сприятливого конкурентного середовища для успішного функціонування суб'єктів господарювання на зовнішньому і внут-рішньому ринках (рис. 2), а на мікрорівні - вироблення і реалізацію обґрунто-ваних стратегій конкуренції згаданих суб'єктів на основі інноваційних пріори-тетів, об'єднаних у три блоки: стратегічне спрямування діяльності, пріоритет розвитку персоналу, управління гнучкістю суб'єкта господарювання (рис. 3).

У другому розділі «Вплив трансформаційних процесів на конкуренто-спроможність суб'єктів господарювання в Україні» виявлено причини низь-кого рейтингу України в глобальному конкурентному середовищі, подано ре-зультати системного дослідження процесів приватизації, реструктуризації та корпоратизації і їх впливу на конкурентоспроможність вітчизняних суб'єктів господарювання, з'ясовано роль структурної політики в системі управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання, а також подано результати дослідження інноваційного забезпечення конкурентоспроможності на макро- і мікрорівнях.

Виявлення причинно-наслідкових зв'язків процесу трансформаційних перетворень з формуванням нових можливостей і перспектив підвищення конкурентоспроможності вітчизняних суб'єктів господарювання зумовило необхідність дослідження впливу глобалізації та специфіки вітчизняної економіки на дієвість конкурентного середовища. Встановлено, що позитивним аспектом глобалізації є заохочення нею конкуренції, яка спонукає до ефективного розміщення і використання ресурсів та пошуку нових, нетрадиційних джерел конкурентних переваг. В роботі сформульовано передумови глобального (висока мобільність факторів виробництва, зростання рівня диверсифікації світових ринків, перетворення інноваційної сфери у глобальне явище, транснаціона-лізація діяльності малих підприємств) і національного характеру (скорочення частки підприємств, які виробляють продукцію з високою доданою вартістю; неперспективна структура економіки; агресивність зовнішніх ринків і відсут-ність достатнього досвіду конкуренції; ризикованість і непередбачуваність бізнесу; високий рівень тінізації економіки; нерозвиненість і деформованість внутрішнього ринку), які визначають конкурентоспроможність України і окре-мих вітчизняних суб'єктів господарювання. Це дозволило виявити ознаки зако-номірності формування глобального конкурента для конкретного суб'єкта господарювання, який здатний до впливу на його споживача через пропозицію аналогічних або альтернативних способів задоволення потреб. Аналіз переду-мов формування конкурентоспроможності дозволив зробити висновок про відсутність стійких джерел економічного зростання в Україні, що мають внут-рішню природу, а також проблематичність успішної реалізації заходів держав-ного впливу через значну спонтанність і латентність багатьох економічних процесів.

Аналіз чинників рейтингу України за індексом глобальної конкурентоспроможності за 2006-2008 рр. засвідчив падіння їх значень, що зумовлено втратою традиційних конкурентних переваг і, як наслідок, відсутністю сприятливих передумов конкуренції для вітчизняних суб'єктів господарювання на

зовнішніх і внутрішніх ринках (табл. 1). Проведені дослідження дозволили зробити висновок про загострення проблеми формування дієвого конкурентного середовища з урахуванням одночасної необхідності пошуку нестандартних підходів до побудови моделі управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання. На основі доведення про відсутність в державній політиці важелів стимулювання переходу до k-суспільства аргументовано необхідність побудови інноваційних засад конкурентоспроможності на макро- і мікроекономічному рівнях як домінанти розвитку.

Таблиця 1. Рейтинги провідних країн за індексом глобальної конкурентоспроможності за 2006-2008 роки

* Джерело: складено автором за: The Global Competitiveness Report 2007-2008. World Economic Forum, p. 10, 14-15, 44-45.

Дослідження процесів приватизації у постсоціалістичних країнах як чинників формування конкурентного середовища показало, що в багатьох країнах СНД, у т.ч. й в Україні, приватизаційні процеси не стали рушійною силою реструктуризації підприємств і зростання їх конкурентоспроможності, не мали суттєвого впливу на зменшення рівня монополізму, що значною мірою зумовлювалося низьким рівнем інституціонального забезпечення соціально-економічних перетворень. На результати і темпи приватизації впливали непослідовність економічної політики, високі інвестиційні ризики, відсутність попиту. В дисертації сформульовано спільні і відмінні риси приватизаційних процесів у постсоціалістичних країнах, які мали неоднозначний і різновекторний вплив на конкурентоспроможність приватизованих суб'єктів господарювання, а також розроблено пропозиції щодо розвитку процесів приватизації в Україні та їх узгодження з конкурентною політикою.

Аналіз і систематизація процесів корпоратизації і реструктуризації, а також вивчення їх взаємозв'язку з динамікою конкурентоспроможності суб'єктів господарювання показали, що примусове і прискорене акціонування призвело в країнах СНД, у т.ч. й в Україні, до виникнення квазівідкритих акціонерних товариств, менеджмент яких був зорієнтований на конфлікт з потенційними зовнішніми акціонерами. Це пояснюється псевдооб'єктивністю механізму ваучерної приватизації, яка створила психологічний бар'єр між персоналом (у тому числі й менеджерами) приватизованих підприємств і можливими зовнішніми акціонерами. Проведені дослідження дозволили сформулювати особливості корпоративного управління в Україні, міжнародні порівняння яких дали підстави для висновку про відсутність системності у здійсненні цих ключових економічних перетворень, що не створило передумов для підвищення конкурентоспроможності корпоратизованих суб'єктів господарювання і не мотивувало власників і управлінців акціонерних товариств до формування і нагромадження інноваційного ресурсу їх конкурентоспроможності.

Обґрунтовано, що управління процесом реструктуризації доцільно розглядати як формування і розвиток засобів саморозвитку суб'єкта господарювання в конкурентному середовищі на основі продукування і реалізації управлінських інновацій, спрямованих на бізнес-процес для забезпечення конкурентоспроможності такого суб'єкта як стратегічної мети діяльності. Здійснені міжнародні порівняння дали підстави для висновку про значно нижчий в цілому рівень оцінок процесів реструктуризації порівняно з приватизаційними процесами в країнах СНД, у т.ч. й в Україні, що вказує на відсутність системності у проведенні економічних перетворень і незначний рівень обґрунтованості проектів реструктуризації.

Дослідження структурних перетворень в економіці як чинників конкурентоспроможності України дозволило ідентифікувати структурну політику як застарілу, непослідовну і неперспективну, що зумовило інерційність розвитку і структурну розбалансованість економіки, високий рівень енерго- і капіталоємності виробництва, падіння рівня інноваційної активності суб'єктів господарювання. Більшість провідних галузей економіки України є експорто-орієнтованими і одночасно бюджетоутворюючими, що в умовах погіршення кон'юнктури світового ринку створює високий потенціал ризику для національної безпеки. Дослідження тенденцій розвитку 13 галузей (підгалузей) промисловості України (56,8% обсягу реалізованої продукції промисловості у 2007 р.) з використанням двох критеріїв - темпу приросту обсягів реалізації (порівняно з середнім по промисловості) і частки галузі в обсязі реалізованої продукції промислового виробництва - показало неспроможність діючого механізму державного регулювання забезпечити швидкий розвиток тих із них, які було позиціоновано як найважливіші і пріоритетні. Так, упродовж 2005-2007 рр. серед галузей (підгалузей) з найгіршими стратегічними позиціями були: будування літальних апаратів, включаючи космічні; фармацевтичне виробництво; виробництво машин і устаткування; хімія.

Виходячи з необхідності формування передумов високої конкурентоспроможності вітчизняних суб'єктів господарювання на засадах інноваційного розвитку, головним завданням структурної перебудови економіки в дисертації визначено розроблення ієрархії механізмів державного впливу на пропорції розвитку реального сектору економіки на основі виробленої системи цілей і пріоритетів розвитку, забезпечуючи переорієнтування цих пріоритетів від тру-домістких і капіталомістких галузей до наукомістких. Серед основних заходів структурної перебудови економіки виділено забезпечення тісної координації структурних перетворень з пріоритетами інноваційної політики та євроінтеграційними процесами, а також гармонізацію державного, галузевого і регіонального підходів до формування і реалізації пріоритетів структурної перебудови економіки.