Формування та функціонування капіталу підприємств України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАН УКРАЇНИ"

УДК 658.14(477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

БАЛІЦЬКА ВАЛЕНТИНА ВОЛОДИМИРІВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державній установі "Інститут економіки та прогнозування НАН України".

Науковий консультант:

Геєць Валерій Михайлович, академік НАН України, доктор економічних наук, професор, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", директор.

Офіційні опоненти:

Бланк Ігор Олександрович, доктор економічних наук, професор, Київський національний торговельно-економічний університет, професор кафедри економіки підприємництва;

Найдьонов Віктор Сергійович, доктор економічних наук, професор, Краматорський гуманітарно-економічний інститут, завідувач кафедри економіки;

Шинкарук Лідія Василівна, доктор економічних наук, старший науковий співробітник, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", завідувач відділу економічного зростання, структурних змін в економіці та промислової політики.

Захист дисертації відбудеться 2 червня 2009 р. о 14-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий 30 квітня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Капітал є складною, багатоаспектною категорією, еволюція якої відобразила історичний процес розвитку суспільства, його продуктивних сил і виробничих відносин, прав власності, динаміки та структури товарного виробництва і споживання, розподілу, перерозподілу доходу, інтересів різних соціальних груп. З огляду на значущість капіталу в процесі ринкової трансформації він природно має виступати пріоритетом економічної політики та предметом ґрунтовного аналізу урядовими та науковими інституціями з метою вироблення стратегії капіталоутворення, спрямованої на забезпечення сталого зростання економіки та високих соціальних стандартів.

Актуальність теми. Одним із головних компонентів капіталу в економічній системі виступає капітал первинних її учасників - підприємств. Він формує базу економічних ресурсів виробничої системи, сфери обігу та виконує важливі функції: відтворювальну, накопичувальну, вартісну, фінансову, виробничу, інвестиційну, соціальну. Ключову роль капіталу суб'єктів господарювання в економіці та необхідність його зростання на ендогенній основі підтвердила світова фінансова криза, яка почала розгортатися восени 2008 р. і була спричинена розбалансуванням руху фінансових потоків між сферою виробництва та обігу, спекулятивним очікуванням отримання високих доходів від розміщення цінних паперів, низьким рівнем контрольованості фондового ринку, зниженням ліквідності та платоспроможності економічних агентів, дефіцитом їх власних ресурсів для ведення господарської діяльності, а також розширенням обсягів інвестування у фінансові активи на тлі зменшення обсягів інвестицій у виробництво та основний капітал.

Відводячи домінантну роль капіталу, вчені різних епох сформували систему поглядів на його сутність та роль у суспільному відтворенні. У теоретичних працях: В. Стаффорда, А. Монкретьєна, Т. Мена, А. Тюрго, Ф. Кене, А. Сміта, Д. Рікардо, Ж.Б. Сея, Дж. Мілля, Н. Сеніора, К. Маркса, А. Маршалла, Дж. Кларка, К. Вікселя, К. Менгера, Е. Бем-Баверка, Л. Вальраса, В. Паретто, М. Туган-Барановського та інших були закладені основи розуміння внутрішньої природи та функцій капіталу в сфері виробництва й обігу, зміни його форм, принципів класифікації, доведена здатність капіталу до самозростання. Визначено фактори виробництва, де капіталу належить провідна роль, обґрунтована необхідність дотримання пропорцій між ними, а також розроблені математичні моделі взаємозалежності економічних процесів та функціонування капіталу.

Проблеми формування та руху капіталу, визначення його оптимальної структури та норм дохідності, стану заощадження, інвестування, нагромадження, а також функціонування фондового ринку та обігу різних цінних паперів в умовах розвиненої економіки знайшли відображення в працях багатьох учених, зокрема: Р. Брейлі, Є. Брігхема, Р. Габбарта, А. Гропеллі, Х. Мінські, М. Міллера, Б. Коласса, Г. Марковіца, С. Майєрса, К. Макконнелла, Є. Ніхбахта, Р. Оуена, Д. Тобіна, І. Фішера, У. Шарпа, а також Л. Абалкіна, І. Балабанова, В. Бєлоліпецького, С. Дзарасова, В. Ковальова, В. Сенчагова, О. Стоянова, Д. Молякова, Г. Поляка, І. Розмаїнського та інших.

Вагомий внесок у дослідження особливостей формування та функціонування капіталу на макроекономічному рівні, в розрізі галузей економіки та безпосередньо на підприємствах, а також становлення методології фінансового менеджменту на етапі кардинальних трансформаційних змін зробили українські вчені В. Андрущенко, О. Амоша, О. Барановський, Л. Безчасний, М. Білик, І. Бланк, В. Вишневський, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гриценко, А. Даниленко, М. Дем'яненко, Б. Кваснюк, І. Малий, С. Мочерний, В. Найдьонов, В. Федосов, В. Суторміна, А. Поддєрьогін, І. Радіонова, Л. Шаблиста, Г. Швиданенко, Л. Шинкарук, А. Чухно, С. Юрій та інші.

Під час проведення оцінки процесів капіталоутворення суб'єктів господарювання слід виходити з того, що їх результативність залежить від місії та ідей, які логічно випливають із теорій економічної політики, визначених у державі як цільова детермінанта суспільного розвитку. Ці теорії взмозі закладати різновекторну ідеологію впливу на економіку та капіталоутворення на основі вибору таких основоположних принципів, як протекціонізм, невтручання (дерегуляція), лібералізм, що беруть свій початок із шкіл меркантилізму, фізіократів та класичної політичної економії. Світовий досвід свідчить, що вибір напрямів трансформації економіки в ХХ ст. та на сучасному етапі, а також визначення конкретних економічних механізмів здійснюється на базі теоретичних підходів таких шкіл, як кейнсіанство та актуалізоване на його основі посткейнсіанство та нове кейнсіанство, неокласичне вчення (монетаризм), інституціоналізм.

Кембриджська дискусія про капітал, що відбулася в 70-х рр. ХХ ст. між ученими англійського Кембриджа (представники - Дж. Робінсон, П. Сраффа, Н. Калдор, Дж. Харкорт, Л. Пасинетті) та американського Кембриджа (представники - П. Самуельсон, Р. Солоу, Ф. Модільяні, Дж. Стігліц), в рамках якої розглядалися теорії вартості, капіталу, зростання, розподілу, засвідчила здатність різних теоретичних шкіл по-різному впливати на економіку і забезпечувати рівновагу. Дискусія також довела необхідність неупередженого вибору для кожної країни власної доктрини економічного розвитку та науково-практичних основ капіталоутворення. Висновок Кембриджської дискусії про капітал, на нашу думку, підтверджується реальними економічними тенденціями в Україні.

Оскільки у вітчизняній науці категорія "капітал", що знаходиться у власності та розпорядженні суб'єктів господарювання, досліджується з середини 90-х років ХХ ст., то теоретичні і методологічні підходи до трактування цього поняття на мікро- та макроекономічному рівні фактично знаходяться на етапі становлення та активного пошуку власної платформи.

Водночас гостра необхідність активізації наукових досліджень у сфері формування та функціонування капіталу суб'єктів господарювання зумовлюється тим, що на даний час в Україні спостерігаються серйозні деформації, диспропорції та протиріччя у системі капіталоутворення, зокрема: зменшується величина власного капіталу в ресурсах підприємств для провадження господарської діяльності, що знижує рівень реальної капіталізації економіки; погіршується структура капіталу через розширення позичкового капіталу та суттєво послаблюється стан фінансової автономії підприємств. Внаслідок зменшення частки власного капіталу та зміни організаційно-правових форм суб'єктів господарювання на користь товариств з обмеженою відповідальністю, звужуються ємність фондового ринку та можливості емісії акцій, що, у свою чергу, перешкоджає становленню корпоративної системи, яка б, навпаки, повинна активно розвиватися з огляду на проведене роздержавлення власності в Україні і видачу громадянам майнових сертифікатів.

Таким чином, вибір теми дисертації зумовила необхідність дослідження теоретичних основ формування та функціонування капіталу для визначення реальних тенденцій капіталоутворення в Україні з позицій їх синтезу на мікро- та макрорівні, виявлення загроз, що супроводжують рух капіталу, а також розроблення науково-практичних рекомендацій з метою впровадження ефективних фіскальних, монетарних, правових механізмів впливу на процеси капіталоутворення та гармонізації дій функціональних інституцій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилися протягом 2001-2008 рр. Робота виконувалася в рамках наукових програм Відділу бюджетного та фінансового прогнозування Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України": "Фінансово-бюджетна стратегія держави в перехідній економіці" (2000-2003 рр.), № ДР 0100U004640; "Фінансова політика держави як інструмент сталого економічного зростання" (2003-2006 рр.), № ДР 0103U006571; "Модернізація державних фінансів в умовах посилення європейських інтеграційних процесів" (з 2007 р.), № ДР 0106U009031. Участь автора у виконанні тем полягала в науково-практичному обґрунтуванні тенденцій формування та функціонування власного та позичкового капіталу підприємств, проведення діагностики стану їх прибутковості, фінансової автономії, платоспроможності, залежності сплати податків до державного бюджету від змін вартісних і структурних пропорцій капіталу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є обґрунтування теорії та методології створення на макроекономічному рівні цілісного механізму управління процесами формування та функціонування капіталу, що знаходиться у власності та розпорядженні підприємств, на основі взаємодії інституціональних, монетарних, фіскальних інструментів та чинних актів законодавства для досягнення оптимальних величин і структурних пропорцій капіталу суб'єктів господарювання, рівня доходу, обсягів заощадження та нагромадження капіталу в економіці. Для досягнення визначеної мети необхідно було розв'язати такі завдання:

синтезувати основні положення теорій капіталу, теорій економічної політики та виявити особливості їх застосування в умовах трансформації економіки України;

з'ясувати сутність та функціональну роль капіталу підприємств як фактора виробництва та його відмінність від категорії "фінансові ресурси";

виявити економічні, інституціональні, правові чинники трансформації вартісних величин, структурних пропорцій капіталу та його розміщення в активах;

провести діагностику стану капіталоутворення на основі розрахунків фінансових коефіцієнтів змін капіталу підприємств за 2000-2007 рр.;

виявити результативність виконання капіталом, який знаходиться у власності та розпорядженні підприємств, своїх функцій на макро- та мікрорівні;

обґрунтувати домінуючу роль вартісної та фінансової функцій капіталу підприємств, на які необхідно здійснювати вплив з метою підвищення рівня реальної капіталізації економіки України та розвитку фондового ринку;

провести міжпредметний аналіз процесів капіталоутворення українських підприємств та виявити взаємозалежність дії в сфері формування та функціонування капіталу інституціональних, монетарних, фіскальних та правових механізмів;

виявити відповідність чинних норм законодавства України, що регулюють формування капіталу та вибір організаційно-правових форм підприємств, реальним економічним тенденціям;

дослідити галузеві особливості капіталоутворення в процесі руху грошових потоків та обігу цінних паперів на фондовому ринку;

розкрити чинники формування "цільового попиту на гроші" як додаткового компоненту до трансакційного, застережного, спекулятивного попиту;

розробити концептуальні підходи та практичні рекомендації щодо створення в Україні організаційно-функціонального механізму впливу на процеси капіталоутворення.

Об'єктом дослідження є процес формування та функціонування капіталу, що знаходиться у власності та розпорядженні підприємств сфери матеріального виробництва.

Предмет дослідження - механізми формування джерел капіталу підприємств та його розміщення в оборотних і необоротних активах, зміни вартісних величин та структурних пропорцій капіталу на макроекономічному рівні, інституціональні, монетарні, фіскальні та правові механізми впливу на процеси капіталоутворення.

Методи дослідження. У роботі використано сукупність загальнонаукових методів пізнання та спеціальних методів економічних досліджень, що створило підґрунття для проведення на принципах концептуальної єдності та передбачуваності аналізу процесів капіталоутворення підприємств. Методологічною базою дослідження є діалектичний і системний підходи, на основі яких проведено міжпредметний аналіз процесів формування, функціонування та відтворення капіталу. Теоретико-методичною базою дисертації є прикладний аналіз класичних і сучасних праць закордонних і вітчизняних учених з теорії економічної політики, теорії капіталу та фінансового менеджменту, законодавчі й нормативно-правові акти України та досвід інших країн. У роботі застосовані: логіко-діалектичний та історичний методи - для дослідження еволюції теорії капіталу, трактування його як економічної категорії; системно-структурний - для виявлення результативності впливу на процеси капіталоутворення інституціональних, фіскальних, монетарних, правових механізмів та стан їх гармонізації; балансовий - для проведення аналізу тенденцій капіталоутворення на основі зіставлення змін вартісних і структурних пропорцій власного, позичкового капіталу та його розміщення в активах; функціональний - для проведення аналізу результативності виконання капіталом підприємств своїх функцій; методи аналізу, синтезу, порівняння, вибірки, групування та класифікації показників - для проведення фінансової діагностики зміни вартісних та структурних параметрів капіталу підприємств та виявлення чинників впливу на них; метод експертних оцінок - для розрахунку середньозваженої вартості капіталу як плати за його використання.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані теоретичні та практичні результати закладають базу для розв'язання важливої наукової проблеми створення на макроекономічному рівні цілісного механізму управління процесами формування та функціонування капіталу підприємств, який є основою капіталізації економічної системи, фінансової незалежності суб'єктів господарювання та запровадження дієвих механізмів інституціональної, монетарної, фіскальної політики впливу на процеси капіталоутворення та їх правового регулювання.

Сутність наукової новизни результатів дослідження полягає в такому:

вперше:

обґрунтована необхідність створення в Україні на основі процесного підходу "організаційно-функціонального механізму впливу на процеси капіталоутворення", який є гармонізованою системою функцій управління та ринкового саморегулювання, що ґрунтуються на якісно нових взаємоузгоджених діях та відповідальності інституціональних учасників. Запропонований механізм відрізняється від поширеного на практиці "організаційно-економічного механізму" управління капіталом підприємств тим, що на відміну від його локальної дії на конкретних підприємствах новий механізм передбачає проведення діагностики процесів капіталоутворення на макрорівні, виявлення відповідності їх правового регулювання та результативності впливу механізмів інституціональної, монетарної та фіскальної політики;

запропоновано ввести в економічну практику комплексне поняття "вартісні та структурні характеристики капіталу" як систему взаємодоповнюючих індикаторів, що адекватно відображають стан капіталоутворення підприємств і містять: а) номінальні показники - складові власного та позичкового капіталу, розміщення капіталу в оборотних та необоротних активах, емітовані цінні папери; б) відносні показники - індекси змін вартісних величин капіталу та його структури, цінних паперів за відповідні періоди; в) середньозважені показники, що характеризують розмір плати за залучення та використання власного та позичкового капіталу у сфері виробництва та обігу;

розроблено концептуальні підходи в частині визначення нового компонента попиту на гроші - "цільовий", додатково до відомих трансакційного, застережного, спекулятивного попиту з метою формування портфеля потреби в додаткових грошових ресурсах та їх спрямування через механізм рефінансування банківської системи на рекапіталізацію секторів економіки, переоцінку капіталу, фінансування довгострокових програм інноваційно-інвестиційного розвитку галузей і регіонів;

виявлені економічні, інституціональні, правові закономірності трансформації вартісних величин і структурних пропорцій капіталу підприємств на основі проведення міжпредметного аналізу процесів формування власного і позичкового капіталу, його розміщення в активах у взаємозалежності з дією монетарного трансмісійного механізму, фіскальних інструментів і законодавчого регулювання. Доведено наявність в Україні деформацій, диспропорцій, протиріч в сфері формування вартісно-структурних параметрів капіталу, що проявляються у зменшенні величини власного капіталу в ресурсах підприємств для провадження господарської діяльності, погіршенні структури капіталу, зниженні рівня фінансової незалежності підприємств, звуженні бази для розвитку фондового ринку і нагромадження капіталу, а також поглибленні суперечностей між діючими інституціональними та економіко-правовими механізмами регулювання процесів капіталоутворення і реальними тенденціями, що спостерігаються на мікро- та макроекономічному рівні;

розроблено концептуальні підходи стосовно підтвердження на емпіричному рівні дієвості найважливіших теоретико-методологічних положень у сфері капіталоутворення з урахуванням сучасних пріоритетів і критеріїв теорій економічної політики, теорій капіталу та оцінки результативності дії економіко-правових механізмів, які впроваджувалися в господарську практику суб'єктів господарювання України в рамках зазначених теорій. З огляду на зменшення частини капіталу в економічній системі, що формується на ендогенній основі та послаблення фінансової конкурентної позиції суб'єктів господарювання на внутрішньому та зовнішньому ринках, запропоновано в сфері економічної політики та, зокрема, капіталоутворення дотримуватися ідей посткейнсіанства, нового кейнсіанства та інституціоналізму, якими передбачається посилення ролі держави та гармонізація функцій профільних інституцій на відміну від поширених підходів монетаризму, які це виключають.

Набуло подальшого розвитку:

методи оцінки результативності монетарного трансмісійного механізму, який на даний час обмежується кредитним, валютним та грошовим каналами і такими інструментами, як рефінансування комерційних банків, процентна політика, депозитні сертифікати, операції на відкритому ринку, обов'язкові резерви. З огляду на те, що зазначені інструменти не враховують зміни вартісних та структурних параметрів капіталу підприємств (де спостерігаються небезпечні тенденції), запропоновано ввести новий канал трансмісійного механізму - балансовий, інструменти якого повинні реагувати на тенденції капіталу та платоспроможність підприємств, формувати портфель їх попиту на гроші та визначати канали емісії;

засади розроблення фіскальних механізмів, що повинні стимулювати збільшення власного капіталу, капіталізацію прибутку, інноваційно-інвестиційне спрямування ресурсів, а також утворення прогресивних організаційно-правових форм підприємств, які здатні нарощувати капітал, створювати робочі місця, підвищувати доходи від праці та власності;

критерії оцінки і визначення показників "норма заощадження" і "норма нагромадження капіталу", динаміка яких має порівнюватися із зміною вартісних показників капіталу суб'єктів господарювання, оскільки із зменшенням частки власного капіталу зменшується база для нагромадження капіталу в економіці;

правові умови регулювання нормативного розміру статутного капіталу, який на даний час встановлений для акціонерних товариств у розмірі 1250, а для товариств з обмеженою відповідальністю - 100 мінімальних заробітних плат. Обґрунтована необхідність підвищення мінімального розміру статутного капіталу, починаючи з третього року діяльності суб'єкта господарювання залежно від темпів виробництва та обсягів доходу;

законодавчі основи для внесення змін до Цивільного кодексу України (у ст. 144, 155), які регулюють зміни статутного капіталу залежно від обсягу чистих активів. Ураховуючи, що позичковий капітал постійно збільшується, в наслідок чого автоматично зменшуються чисті активи, запропоновано встановити граничну межу безпеки, до якої дозволяється знижувати чисті активи в діапазоні 10-30 відсотків середньорічного обсягу власного капіталу.

Удосконалено методологічні підходи до проведення аналізу:

стану капіталізації економіки на основі результатів проведення оцінки вартісних і структурних характеристик власного капіталу (статутного фонду, додаткового, резервного, вилученого капіталу, нерозподіленого прибутку), а також емісії цінних паперів, виплати дивідендів. На даний час процес капіталізації розглядається в рамках капіталізації фондового, страхового ринку, банківської системи, небанківських фінансових установ, що є обмеженим і фактично не відображає рівень реальної капіталізації економіки;

процесів інвестування, що здійснюється на базі показників: "валові інвестиції", "інвестиції в основний капітал", "прямі іноземні інвестиції, "портфельні інвестиції". Запропоновано розширити сферу аналізу з урахуванням поточних та довгострокових фінансових інвестицій підприємств, які на початок 2008 р. майже вдвічі перевищили інвестиції в основний капітал, що свідчить про значне розсіювання капіталу та його непродуктивне розміщення поза сферою виробництва;

руху капіталу, розподілу та перерозподілу доходів між секторами економіки, який пропонується здійснювати з урахуванням грошових потоків у сфері операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та акумулювання грошових потоків організаційно-правовими формами підприємств;

стану надходжень до бюджету податку на додану вартість залежно від його руху в ціні товарів (послуг) проміжного та кінцевого використання, від чого залежать обсяги податкових зобов'язань і податкового кредиту. Виходячи з того, що на даний час надходження до бюджету ПДВ прогнозуються на основі сальдо між зобов'язаннями і кредитом, поза увагою залишаються значні обсяги грошових потоків, що обслуговують реальний рух ПДВ між суб'єктами господарювання і використовуються як об'єкт маніпулювання для зменшення розміру податку.

Практичне значення одержаних результатів. Основні концептуальні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають практичне спрямування та можуть бути враховані при визначенні державної політики у сфері формування та функціонування капіталу, впровадження дієвих інституціональних, монетарних, фіскальних та правових механізмів впливу на процеси капіталоутворення. Висновки та рекомендації наукового дослідження використані:

- фінансовою дирекцією заводу "Бліц-ПАК" Холдингової компанії "Бліц-інформ" - методологічні підходи в частині діагностики власного та позичкового капіталу, оптимізації руху грошових потоків та розміщення цінних паперів (довідки від 05.11.2007, від 25.06.2008).

- Секретаріатом Президента України: 1) пропозиції стосовно підвищення реалістичності показників діяльності суб'єктів господарювання та їх врахування під час складання макроекономічного прогнозу - при підготовці доручень Президента України № 1-1/908 від 03.09.2005 та № 1-1/708 від 19.07.2005 (довідка № 10-01/1884 від 10.10.2005); 2) рекомендації в частині розширення бази оподаткування шляхом оптимізації доходів та витрат підприємств, а також спрощення механізмів адміністрування податків - при підготовці Указів Президента України: "Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності справляння податку на додану вартість" від 23.06.2004 № 671/2004 (лист подяки від 15.06.2004 № 12/13-232 Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю"); "Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері" від 25.12.2001 № 1251/2001; "Про невідкладні заходи щодо вдосконалення механізмів казначейського обслуговування" від 5.12.2002 № 1133/2002 (довідка № 10-08/2391-1 від 23.12.2004); 3) пропозиції в частині розв'язання проблеми відшкодування податку на додану вартість та додержання органами податкової служби вимог законодавства щодо порядку реєстрації суб'єктів господарювання як платників податків - при підготовці доручень Президента України: № 1-1/169 від 29.03.2005 та № 1-1/767 від 26.07.2005 (довідка № 10-01/167 від 29.07.2005); 4) пропозиції стосовно детінізації економіки - при підготовці Указів Президента України: "Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції" від 09.02.2004 № 175/2004 та "Про заходи щодо детінізації економіки України на 2002-2004 роки" від 05.03.2002 № 216/2002 (довідка № 10-08/632-1 від 25.03.2004); 5) рекомендації в сфері недопущення антиконкурентних дій та запобігання підвищенню цін на споживчому ринку - при підготовці доручення Президента України № 1-1/180 від 20.03.2005 (довідка № 10-01/2012 від 25.10.2005); 6) пропозиції стосовно розроблення основних напрямів податкової реформи - при підготовці доручення Президента України № 1-1/953 від 13.09.2005 (довідка № 10-01/2012 від 25.10.2005).

- Міжвідомчою аналітично-консультативною радою з питань розвитку продуктивних сил і виробничих відносин при Кабінеті Міністрів України - "Методику визначення обсягів тіньової торгівлі продовольчими товарами", яку розроблено на основі співставлення попиту та пропонування на базі статистичних даних про доходи-витрати домогосподарств, обсягів роздрібної торгівлі та продукції, виробленої в особистих підсобних господарствах, обороту торгівлі на організованих та неорганізованих ринках (довідки № 44/60 від 22.03.2006 та б/н від 22.03.2006).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною самостійною науковою роботою, в якій за результатами проведених досліджень отримані нові науково обґрунтовані теоретичні та методологічні результати, що закладають базу для розв'язання важливої наукової проблеми - створення на макроекономічному рівні цілісного механізму управління процесами формування та функціонування капіталу підприємств на основі взаємодії інституціональних, монетарних, фіскальних інструментів та чинних актів законодавства для досягнення оптимальних величин і структурних пропорцій капіталу суб'єктів господарювання, рівня доходу, обсягів заощадження та нагромадження капіталу в економіці.

Апробація результатів дисертації. Загальну концепцію та результати дослідження обговорено на розширеному засідання відділу фінансового та бюджетного прогнозування та відділу економічного зростання, структурних змін в економіці Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України". Про основні теоретичні та методологічні підходи до дослідження процесів капіталоутворення та їх результати доповідалося на Міжнародних науково-практичних конференціях: "Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства" (Дніпропетровськ, 2007); "Інтеграційні процеси та соціально-економічний розвиток" (Сімферополь, 2007); "Корпорації та інтегровані структури: проблеми науки та практики" (Харків, 2007); "Проблеми і перспективи функціонування інноваційної системи держави в умовах глобалізації" (Луцьк, 2007); "Міжбюджетні відносини центру та регіонів" (Київ, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Загальноекономічні та фінансові аспекти формування інноваційного потенціалу регіону" (Полтава, 2007); круглих столах: "Національний інвестиційний потенціал як фундамент економічного зростання в Україні" (Київ, 2001), "Платіжна криза в Україні та економічне зростання" (Київ, 2000).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані в 43 наукових працях, в тому числі в одній індивідуальній монографії (28,2 ум. друк. арк.), 6 колективних монографіях, 23 статтях у наукових фахових виданнях та розділах колективних монографій (з них 20 публікацій - індивідуальні), 8 матеріалах і тезах міжнародних, науково-практичних конференцій, аналітичних доповідях та матеріалах круглих столів та інших виданнях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто авторові становить 60 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, 10 додатків, 38 рисунків, 39 таблиць. Загальний обсяг роботи становить 517 сторінок, у тому числі 437 сторінок основного тексту, таблиці і рисунки займають 43 сторінки, додатки - 45 сторінок, список використаних джерел - 35 сторінок і містить 370 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі "Теоретичні засади формування та функціонування капіталу підприємств в національній економіці" в історичному аспекті синтезовано теоретико-методологічні підходи вчених провідних економічних шкіл у сфері формування та функціонування капіталу. Виявлено залежність процесів капіталоутворення від ідеології розвитку економіки, що ґрунтується на базових принципах різних теорій економічної політики, які випливають з ідей меркантилізму, фізіократів, класичної школи політичної економії, марксистської економічної школи, неокласичної школи, інституціоналізму, кейнсіанства та актуалізованого на основі його ідей посткейнсіанства, нового кейнсіанства.

Виявлено, що сутність категорії "капітал" на мікроекономічному рівні трактується в контексті предметно-функціонального, грошового та соціально-економічного підходів, де капітал розглядається як засоби виробництва, або вкладення, що втілені в реальні капітальні та нематеріальні активи, а також грошові кошти і цінні папери, які приносять дохід у результаті їх інвестування та використання як фактора виробництва, що відображає відповідні економічні відносини. У наукових працях увага переважно приділяється проблематиці функціонування капіталу безпосередньо на підприємствах, а управління капіталом розглядається в контексті інтегрованості з фінансовим, інвестиційним, антикризовим, виробничим менеджментом. При цьому процеси, пов'язані із формуванням та функціонуванням капіталу на мікрорівні, як правило, досліджуються у вузькому форматі, зокрема джерела формування капіталу (власний та позичковий), спосіб обороту та перенесення вартості (основний, оборотний); терміни залучення (довгостроковий, короткостроковий); зміни форми капіталу (грошовий, виробничий, товарний); значення в створенні та перерозподілі доходів (реальний, що обслуговує рух продуктивного капіталу та фіктивний, що втілений у цінних паперах).

Обмеженість підходів до аналізу процесів відтворення капіталу та задіяння дієвих механізмів впливу на макроекономічному рівні можна пояснити тим, що капітал, який знаходиться у власності та розпорядженні суб'єктів господарювання на практиці найчастіше розглядається як особлива форма фінансових ресурсів, що включені в господарську діяльність для одержання прибутку. Для проведення аналізу формування та розміщення капіталу на мікроекономічному рівні застосовується прикладний аспект, що ґрунтується на даних бухгалтерських балансів і концепціях: фінансової природи капіталу, яка розглядає капітал через призму фінансових ресурсів та визначає джерела їх утворення, що відображається в пасиві балансу; а також концепції предметно-речової природи капіталу, яка виходить із сутності матеріальних і нематеріальних цінностей, що відображаються в активі балансу. Проте разом зазначені концепції не дають повноцінного уявлення про зміну форм капіталу в процесі руху, формування витрат, доходів, розподіл та перерозподіл прибутку, заощадження та нагромадження капіталу, тобто про природні функції капіталу та його здатність до самозростання.

При характеристиці капіталу, як правило, використовують такі поняття, як капітальні блага, капіталізація (доходу, прибутку, ринкова капіталізація), капіталовкладення, концентрація та нагромадження капіталу, а також показники, що визначають ефективність капіталу (капіталовіддача, капіталомісткість, капіталоозброєність, капіталозбереження). Проте, як було виявлено в результаті дослідження, зазначені показники на практиці застосовуються відокремлено і не зв'язані в комплексну організаційно-функціональну систему, що дає змогу проводити детальний аналіз та розробляти комплексні заходи впливу на процеси капіталоутворення на макро- та мікроекономічному рівні.

Ґрунтуючись на узагальненні найважливіших положень теорії формування і функціонування капіталу, враховуючи сучасні пріоритети і критерії теорій економічної політики і теорій капіталу та з огляду на низьку результативність дії економіко-правових механізмів у сфері формування капіталу, які впроваджувалися в господарську практику підприємств України, у дисертації розроблено концептуально нові науково-практичні підходи щодо функціонування комплексної системи капіталоутворення, під якою запропоновано розуміти зв'язок і взаємодію таких процесів:

І компонент - науково-методологічний: визначення теоретичної доктрини економічної політики, теоретико-методологічних засад та критеріїв капіталоуворення на поточну, середньострокову та довгострокову перспективу, а також механізмів та інструментів їх впровадження в практичну діяльність;

ІІ компонент - процесно-функціональний: 1) формування капіталу за вартісними та структурними параметрами, що здатні забезпечити поступальний розвиток економіки та фінансову незалежність її суб'єктів; 2) зміна форм капіталу в сфері виробництва та обігу, утворення доходів, витрат, прибутку; 3) генерування грошових потоків за організаційно-правовими формами підприємств та видами економічної діяльності у процесі кругообороту капіталу; 4) здійснення розподілу, перерозподілу доходів та прибутків між секторами економіки та власниками капіталу; 5) нарахування амортизації на основний капітал та податкових платежів з капіталу; 6) заощадження доходів, капіталізація прибутку; 7) концентрація та нагромадження капіталу; 8) емісія та обіг цінних паперів; 9) функціонування ринку грошового капіталу, міграція капіталу.

ІІІ компонент - організаційно-правовий: 1) розподіл повноважень та відповідальності між профільними інституціями у сфері впливу на процеси капіталоутворення; 2) застосування механізмів інституціонального, монетарного та фіскального регулювання; 3) впровадження правових норм, що адекватно економічним тенденціям регулюють процес формування, розміщення, функціонування та нагромадження капіталу.

Логічність таких підходів підтверджується результатами проведеної діагностики змін капіталу, результати якої свідчать, що в Україні простежується "критичний рубіж капіталоутворення", який можна характеризувати не тільки з позицій постійного зниження обсягу власного капіталу підприємств до обсягу випуску товарів і послуг, валового внутрішнього продукту (рис. 1), погіршення структури капіталу внаслідок зниження частки власного капіталу в ресурсах підприємств, а також наближення за обсягами зносу основних засобів до суми власного капіталу, що відбувається незважаючи на висхідну динаміку економіки в 2000-2007 рр. (у 2007 р. знос становив 90 % суми власного капіталу, у 2000 р. - 72 %). Це є свідченням, що капітал не виконує свої основні функції - накопичувальну та відтворювальну внаслідок суперечностей, що проявляються при виконанні капіталом вартісної та фінансової функцій, що повинні забезпечувати формування капіталу за чіткими вартісно-структурними критеріями та формами. На загострення проблеми вплинуло також те, що на даний час:

Рис. 1. Тенденції формування власного капіталу підприємств України.

Джерело: показники до рис. 1-4 розраховано за даними зведеного балансу підприємств України та "Статистичного щорічника України" за відповідні роки.

а) не проводиться статистичне узагальнення для доступного і широкого використання на макроекономічному рівні даних у сфері формування та розміщення капіталу суб'єктів господарювання. Окремі номінальні показники наводяться у статтях бухгалтерського балансу (на початок і кінець року), проте зазначена форма застосовується лише бухгалтерськими службами; б) проведення функціонального аналізу змін капіталу суб'єктів господарювання та стану їх фінансової автономії не передбачено в положеннях міністерств і відомств економічного блоку;

в) зміни капіталу також не аналізує Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, незважаючи на те, що від величини капіталу суб'єктів господарювання та його структури залежить емісія різних цінних паперів; г) аналіз капіталу не передбачено й діючими механізмами монетарної та фіскальної політики.

Як результат, на небезпечні тенденції не має необхідної реакції профільних інституцій, капіталоутворення не стало пріоритетом економічної стратегії та правового регулювання. Ігноруються згадані процеси, на нашу думку, внаслідок того, що як критерії макроекономічної оцінки результатів економіки традиційно використовуються такі показники, як ВВП, прибуток, інфляція, доходи, видатки, дефіцит бюджету, державний борг, платіжний баланс, іноземні інвестиції, валютний курс, які, за висновками доктора економічних наук, професора В. Найдьонова, є лише зовнішнім проявом глибинних економічних процесів та відтворення капіталу. Крім того, більшість з них є досить поверховими формами, які не завжди вірно відображають сутність явища і можуть призводити до хибних науково-практичних висновків.

З огляду на погіршення вартісно-структурних параметрів капіталу суб'єктів господарювання, необхідно звернути увагу на те, що в світі поширюються підходи до оцінки економічних процесів з позицій зростання вартісної величини факторів виробництва, доходів від власності, прибутків від основної діяльності. Про це свідчить система менеджменту, застосування якої спрямоване на створення та примноження вартості (Value-Based Management, VBM), розвинена на її основі концепція економічної доданої вартості (Economіc Value Added, EVA) і концепція збалансованої системи показників (Balanced Scorecard, BSC). Тому оцінювання економічних тенденцій на основі динамічних рядів (темпів зростання, приросту), що є найбільш поширеним у ділових та офіційних колах Україні, на наш погляд, є обмеженим і потребує кардинальних змін у напрямі поглибленого аналізу змін вартісних і структурних індикаторів, що характеризують економічні процеси на мікро- та макрорівні, де центральне місце можна відвести капіталоутворенню.

У другому розділі "Джерела формування капіталу підприємств та оцінка ендогенних чинників капіталізації економіки" на методологічній основі доктора економічних наук, професора І. Бланка проведена на базі синтезу мікро- та макрорівня діагностика основних тенденцій формування та функціонування капіталу підприємств України через призму його характеристик як економічної категорії, що проявляється на емпіричному рівні, а саме як об'єкта економічного управління, накопиченої цінності, виробничого ресурсу (фактору виробництва), інвестиційного ресурсу, власності та розпорядження, а також носія ліквідності та ризику, джерела доходу. При цьому тенденції капіталоутворення підприємств та наявні при цьому деформації, диспропорції, протиріччя виявлялися в рамках виконання капіталом своїх функцій, зокрема, вартісної, накопичувальної, відтворювальної, фінансової, виробничої, інвестиційної, соціальної. Розкриті інституціонально-правові чинники формування власного капіталу, а також розширення сфери функціонування позичкового капіталу та його вплив на послаблення фінансової незалежності підприємств.

Діагностику змін капіталу українських підприємств за 2000-2007 рр. проведено на основі Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, що затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14, а також методичних рекомендацій стосовно управління капіталом на підприємствах. У результаті виявлено загрозливі тенденції в сфері капіталоутворення (табл. 1), а саме:

· погіршення структури капіталу внаслідок зменшення величини власного капіталу в ресурсах підприємств для провадження основної діяльності (за 2000-2007 рр. частка власного капіталу зменшилася з 54 до 42 %, а позичкового - збільшилася з 44 до 56 %);

· падіння рівня капіталізації економіки, який оцінюється до обсягу ВВП (величина власного капіталу до ВВП знизилася з 246 % у 2000 р. до 146 % на початок 2008 р.), а відносно випуску товарів і послуг - з 112 до 67 %);

· зростання дефіциту власного оборотного капіталу, який на початок 2008 р. мав від'ємне значення (- 203 млрд. грн), і його дефіцит з 2001 р. збільшився в п'ять разів;

· погіршення стану фінансової незалежності підприємств та посилення загрози банкрутства (за 2000-2007 рр. коефіцієнт незалежності знизився з 0,54 до 0,44 при допустимому параметрі більше (дорівнює) 0,5);

· суттєві міжгалузеві диспропорції в генеруванні грошових потоків, розподілі та перерозподілі доходів між секторами економіки;

· звуження бази для розвитку фондового ринку на основі емісії акцій та їх обігу внаслідок зменшення частки власного капіталу в структурі загального капіталу;

· значне розсіювання капіталу в результаті відволікання ресурсів у фінансові активи, що вдвічі більші, ніж інвестиції в основний капітал;

· зменшення бази в середньостроковій та довгостроковій перспективі для нагромадження капіталу внаслідок зниження частки власного капіталу та його відволікання за межі "материнських" підприємств.

Таблиця 1. Динаміка власного капіталу підприємств України

Джерело: у таблиці 1 і наступних розрахунки проведені (без банків та бюджетних установ) за даними зведеного балансу підприємств України та "Статистичного щорічника України" за відповідні роки.

Результати діагностики змін вартісних і структурних параметрів капіталу свідчать про наявність ознак фінансового виснаження українських підприємств (рис. 2), що найбільш повно можна характеризувати, виходячи з "теорії фінансової крихкості" або "гіпотези фінансової нестабільності" Х. Мінські, який пов'язував причини фінансових криз із змінами капіталу суб'єктів економіки та зниженням їх платоспроможності.

Рис. 2. Стан фінансової автономії підприємств України.

З огляду на те, що капітал є вартістю, яка має властивість самозростати, на фоні позитивної економічної динаміки капітал логічно повинен збільшуватися в номінальній величині за темпами, достатніми для сталого розвитку економіки. Проте, якщо за 2000-2007 рр. номінальна величина ВВП в Україні зросла в 4,2 раза, випуск товарів і послуг у фактичних цінах - в 4,2 раза, то величина власного капіталу збільшилася лише в 2,5 раза.

Це безпосередньо відображається на погіршенні інших показників, зокрема, фінансової автономії, платоспроможності, ліквідності, збільшенні дефіциту власного оборотного капіталу тощо.

Необхідно врахувати, що на формування величини власного капіталу впливають: 1) по лінії вкладеного капіталу: визначена законодавством мінімальна сума внесків засновників (учасників) у статутний фонд; розміри пайових внесків учасників; обсяг отриманого емісійного доходу (тобто перевищення реалізаційної вартості випущених акцій над їх номінальною вартістю); 2) по лінії накопиченого капіталу: обсяги нерозподіленого прибутку, суми проведеної індексації (дооцінки, переоцінки) необоротних та нематеріальних активів; порядок та обсяги формування резервного фонду; 3) по лінії коригуючого капіталу: обсяги неоплаченого капіталу до нормативно встановленого розміру статутного капіталу; обсяги вилученого капіталу (вилучених акцій, паїв, вклади).

Однак слід звернути увагу на те, що регламентування переважної більшості наведених позицій передбачене законами та іншими нормативно-правовими актами, тому процес формування власного капіталу суб'єктів економіки реально виступає об'єктом економічного та правового регулювання. Чинне законодавство щодо формування статутного капіталу на даний час визначає, на нашу думку, досить низькі вартісні вимоги, які не змінюються (не підвищуються) залежно від зростання обсягів виробництва та доходів, що сприяє консервації власного капіталу на низькому рівні й дозволяє уникати значних вкладень власних коштів і різними шляхами виводити їх з офіційного обороту. Тому підвищення вимог до формування мінімального розміру статутного капіталу та обов'язкового поповнення власного капіталу може служити зв'язуючим чинником у частині реінвестування прибутків, перешкоджати розсіюванню капіталу, сприяти утворенню прогресивних організаційно-правових форм підприємств, які здатні впроваджувати нові технології, підвищувати продуктивність праці, гарантувати доходи працівникам.

Внаслідок обмеженості власного капіталу суб'єктів економіки в Україні значне розповсюдження отримав позичковий (борговий) капітал (табл. 2). Але необхідно врахувати, що згідно з теорією періодичності промислових криз М. Туган-Барановського, зниження інвестиційних можливостей відбувається внаслідок застосування саме позичкового капіталу та непропорційності в розміщенні вільних грошових капіталів між сферами економіки.

Таблиця 2. Динаміка позичкового капіталу підприємств України

Нарощення позичкового капіталу перебуває під значним впливом філософії боргового фінансування, яка перетворилася в засіб провадження господарської діяльності і ґрунтується на концепціях "зачарованого кола бідності", "великого поштовху", "теорії зростання з двома дефіцитами" та інших, які відводять ключову роль позикам і не стимулюють нарощування власних ресурсів. В Україні ж процеси концентрації позичкового капіталу набувають небезпечних масштабів. Розширенню позичкового капіталу також сприяє низька середньозважена вартість капіталу українських підприємств (тобто плата за його залучення та використання). За експертним розрахунком, частка безоплатно залученого капіталу становить 51,4 %, а дійсно платного - лише 10-12 %, тому висока частка безоплатного капіталу сьогодні нівелює гостроту питання сплати високих процентних ставок за банківські кредити. Переважна частина капіталу, за використання якого не передбачена обов'язкова плата (кредиторська заборгованість), а також відсутність вимог стосовно гарантованої виплати дивідендів міноритарним акціонерам (при тому, що обсяги нерозподіленого прибутку зростають) консервує політику підприємств на продовження накопичення боргів та розподіл прибутків на користь обмеженого кола привілейованих осіб.

Рис. 3. Динаміка концентрації позичкового капіталу підприємств України, %.

На фоні збільшення обсягу позичкового капіталу виявлено серйозні протиріччя між вимогами чинного законодавства та реальними тенденціями капіталу. Зокрема, статті 144 та 155 Цивільного кодексу України вимагають коригувати статутний капітал в залежності від чистих активів (загальних активів за мінусом зобов'язань (тобто позичкового капіталу). Але при цьому не встановлена гранична межа безпеки, до якої чисті активи можуть знижуватися.

Тому при стрімкому нарощенні коефіцієнта концентрації позичкового капіталу (рис. 3), чисті активи автоматично зменшуються у своїй величині. Як наслідок виникає правова підстава для зменшення статутного капіталу та перегляду організаційно-правових форм підприємств. Тому, зокрема, спостерігається зменшення кількості акціонерних товариств та збільшення товариств з обмеженою відповідальністю.