Ціннісно-орієнтоване управління туристичними підприємствами

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

УДК 338.486

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Ціннісно орієнтоване управління туристичними підприємствами

Бойко Маргарита

Григорівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному торговельно-економічному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий консультант доктор економічних наук, професор, академік НАПН України Мазаракі Анатолій Антонович, Київський національний торговельно-економічний університет, ректор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Бочан Ігор Омелянович, Львівський інститут економіки і туризму, завідувач кафедри теорії і практики туризму і готельного господарства, ректор доктор економічних наук, професор

Свірідова Наталія Дмитрівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, завідувач кафедри туризму і готельного господарства доктор економічних наук, професор Чужиков Віктор Іванович, ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, завідувач кафедри європейської інтеграції

Захист відбудеться 14 червня 2011 р. об 11-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.055.01 у Київському національному торговельно-економічному університеті за адресою: 02156, Київ-156, вул. Кіото, 19, ауд. Д-221.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного торговельно-економічного університету за адресою: 02156, Київ-156, вул. Кіото, 19.

Автореферат розісланий 12 травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.С. Головко

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливим чинником післякризового відновлення національної економіки є сфера туризму, частка якої у структурі ВВП країни становить 7,8%. Туристична індустрія забезпечує зайнятість 7,6% економічно активного населення.

Україна, маючи значний туристичний потенціал для формування в'їзного та внутрішнього туристичних потоків, за індексом туристичної привабливості знаходиться на 85-му місці серед 139 держав світу та 39-му серед 42 країн Європи. За висновками Всесвітньої туристичної організації (ВТО) концентрація природних та рекреаційних ресурсів, об'єктів світової культурної та історичної спадщини спроможна забезпечити щорічне зростання в'їзних туристичних потоків в Україну на 4-6%. Проте, незважаючи на активну координуючу участь органів державної влади, наявність програм стратегічного розвитку туризму, позитивний вплив туристичної діяльності на стан національної економіки є недостатнім.

В умовах нестабільності зовнішнього середовища, несприятливої кон'юнктури, монополізації сегмента туристичних операторів і загострення конкуренції серед туристичних агентів зростає необхідність розроблення нових управлінських технологій для збереження ринкових позицій туристичних підприємств та мінімізації протиріч між цілями функціонування суб'єктів туристичної діяльності і соціально-економічними тенденціями розвитку туризму. Така постановка проблеми обумовлює актуальність дослідження ціннісно орієнтованого управління, концепція якого узгоджується зі стратегічним розумінням необхідності врахування ментального, інституційного, культурного, інформаційного впливів на споживчі очікування та економічні інтереси суб'єктів взаємовідносин туристичного ринку, що дозволить туристичним підприємствам визначати цільові пріоритети діяльності не тільки відповідно до розвитку дестинації, але і з урахуванням кон'юнктурних змін.

Вагомі концептуальні положення ціннісно орієнтованого управління висвітлено у працях українських та зарубіжних вчених: Д. Аакера, І. Аренкова, Р. Арнольда, Т. Артьомової, Л. Баруха, Ю. Бічуна, І. Бланка, А. Бухвалова, Д. Волкова, М. Гуськової, А. Дамодарана, П. Джеймса, Б. Доломанова, Р. Ешуорта, М. Йєнсена, В. Зотова, І. Івашковської, Р. Каплана, Т. Колера, Т. Коупленда, Й. Кунде, К. Майджер, А. Мазаракі, У. Меклінга, О. Мельникович, О. Мендрула, Н. Моєсеєвої, Дж. Муріна, Д. Нортона, М. Опьонкова, Ю. Осипова, В. Паламарчука, В. Панкова, С. Полонського, А. Раппопорта, А. Субетто, Д. Таггарта, В.Черенкова та ін.

На актуальності застосування ціннісно орієнтованого управління в туризмі наголошують українські науковці І. Бочан, Н. Свірідова, Т. Ткаченко, Л. Шульгіна, І. Швець, І. Школа. Аксіологічні засади теорії туризму розвинули С. Пазенок, В. Федорченко та Т. Дьорова. Окремі питання ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами розкрито у працях: Д. Боуена, Р. Браймера, Дж. Вілтона, О. Джанджугазової, В. Сміта, Ф. Котлера, Т. Малза, М. Моуфорта, Д. Мейкенза, Н. Нікерсона, Г. Річі, С. Скобкіна, Дж. Уеллса, М. Уолдена та Б. Янечко. Змістовність проведених досліджень свідчить про науковий інтерес до ціннісно орієнтованого управління. Незважаючи на достатню кількість наукових праць, слід зазначити про фрагментарність та дискусійність теоретичних і методичних розробок щодо використання їхніх результатів у практиці управління підприємствами. У науковій літературі не сформовано теоретичної конструкції, що дозволило б обґрунтувати цілісну концепцію ціннісно орієнтованого управління. Це ускладнює розроблення організаційно-економічних механізмів його запровадження та обмежує можливості застосування для досягнення соціально-економічних цілей функціонування туристичних підприємств. Малодослідженими залишаються проблеми подолання диспропорційності внутрішніх підсистем управління туристичними підприємствами, тому досить актуальними є системні дослідження чинників, які обумовлюють зростання споживчої цінності туристичних продуктів та соціально-економічної цінності суб'єктів діяльності. Важливою проблемою як на науковому, так і прикладному рівні, є визначення передумов підвищення цільової ефективності ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами. Вагомість вирішуваних на його основі управлінських завдань обумовили актуальність розроблення теорії, методології та методів ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри готельно-ресторанного та туристичного бізнесу Київського національного торговельно-економічного університету, результати досліджень впроваджено у темах: “Розроблення Державного стандарту України “Послуги туристичні. Типи засобів розміщення. Термінологія” (номер державної реєстрації 0103U008010) - обґрунтовано фактори, які впливають на типізацію засобів розміщення; "Розроблення стратегії маркетингових комунікацій ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (номер державної реєстрації 0108U003661) - запропоновано методику формування ціннісно орієнтованої єдності учасників туристичного ринку; "Організаційно-економічній механізм реструктуризації Українського закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Укрпрофтур" (номер державної реєстрації 0108U003662) - розроблено методику дослідження стереотипів управління туристичними підприємствами; “Концепція створення державної системи класифікації готелів та інших засобів розміщення” (номер державної реєстрації 0108U01120) - обґрунтовано пропозиції щодо концепції створення державної системи класифікації засобів розміщення у контексті активізації розвитку внутрішнього туризму; “Розроблення проекту національного стандарту України. Туристичні агентства та туристичні оператори” (номер державної реєстрації 0108U008736) - узагальнено нормативно-правові та фахові визначення, які обумовлюють формування термінологічного апарату туризму; “Управлінський механізм туристичних дестинацій в Україні” (номер державної реєстрації 0100U000723) - розроблено методику оцінки туристичної привабливості туристичних дестинацій України та регіональної полісемантичності соціально-економічної цінності туризму; “Бізнес-процеси в туристичній індустрії” (номер державної реєстрації 0110U002492) - запропоновано модель впливу диференціації на споживчу цінність туристичних продуктів та методику діагностики цінності клієнтської бази туристичних підприємств; “Розроблення науково-методичного забезпечення програм перепідготовки та підвищення кваліфікації викладачів і фахівців туристичного супроводу для івент-заходів” (номер державної реєстрації 0110U002485) - обґрунтовано актуальність аксіологічного підходу до професійної підготовки фахівців туристичного супроводу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне дослідження на базі сучасної парадигми економічної теорії та соціально-економічних наук у сфері туризму теоретичних і методологічних засад ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами, а також розробка науково обґрунтованих методик щодо його запровадження. Відповідно до поставленої мети сформульовано завдання, які обумовили логічну структуру та послідовність їх вирішення:

- розкрити передумови розвитку нових підходів до управління туристичними підприємствами в епоху глобалізації;

- дослідити тенденції становлення ціннісно орієнтованого управління як об'єкта наукового пізнання;

- обґрунтувати концептуальні положення ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами;

- ідентифікувати та оцінити туристичну привабливість України, провести порівняльний аналіз і виділити показники, які знижують рейтингові позиції країни на глобальному туристичному ринку;

- змістовно конкретизувати процес формування споживчої цінності туристичних продуктів;

- науково обґрунтувати методологічні засади діагностики цінності клієнтської бази туристичних підприємств;

- визначити теоретико-методологічні основи процесу реалізації економічних інтересів туристичних підприємств;

- розкрити передумови трансформації стереотипів управління туристичними підприємствами;

- виявити вплив бренда туристичного підприємства на зміни його соціально-економічної цінності та розробити концептуальні основи формування національного туристичного бренда;

- розвинути методологічні підходи до формування ціннісно орієнтованої єдності суб'єктів туристичного ринку як основи консолідованого виробництва, просування та реалізації туристичних продуктів високої споживчої цінності;

- удосконалити теоретичні та практичні засади управління лояльністю споживачів туристичних продуктів;

- обґрунтувати методичні підходи до визначення соціально-економічної цінності туризму.

Об'єктом дослідження є процес ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення, методичний та практичний інструментарій запровадження концепції ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є класична теорія вартості, маржиналістська та неокласична економічна теорії цінності. Міждисциплінарний і багатоаспектний характер наукової проблеми обумовив застосування у процесі дослідження комплексу методів: загальнонаукових - абстрагування, аналізу та синтезу, індуктивного та дедуктивного, історичного, логічного, сходження від абстрактного до конкретного та ін.; при дослідженні теоретичних основ ціннісно орієнтованого управління - генетичного методу, який спрямовано на виявлення спадковості у формуванні концепцій управління, що обумовлюють становлення і розвиток ціннісно орієнтованого управління; ретроспективного методу, що надав можливість розкрити генезис досліджуваної концепції; системного підходу - для обґрунтування концептуальних положень ціннісно орієнтованого управління; при дослідженні впливу макро- та мікросредовища на процес генерування соціально-економічної цінності туристичними підприємствами - економіко-статистичних методів, що забезпечують поєднання якісного та кількісного аспектів; синергетичного підходу, який характеризує напрями інтеграції бізнес-процесів для формування споживчої цінності туристичного продукту; біхевіористського підходу, що описує поведінкові аспекти споживачів, та антропоцентричного підходу, згідно з яким задоволення споживчих потреб туристів повинно стати пріоритетним завданням господарської діяльності туристичних підприємств; спеціальних методів - графічного, рейтингових оцінок, вибіркових спостережень, порівняльного аналізу, групування на основі застосування програмних засобів загального і спеціального призначення MS EXCEL, STATISTICA, SPSS.

Інформаційної базою дослідження стали матеріали Всесвітньої туристичної організації, Всесвітнього економічного форуму, Міністерства культури і туризму України, Державної служби статистики України, Управління туризму, готельного господарства та курортів Київської міської державної адміністрації, а також дані статистичної та фінансової звітності, анкетних досліджень, що були одержані у процесі комплексного обстеження вітчизняних туристичних підприємств і споживачів туристичних продуктів. Інформацію оброблено за допомогою сучасних програмно-технічних засобів та інформаційних технологій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у роботі на основі конструктивного осмислення існуючих концепцій, присвячених ціннісно орієнтованому управлінню, обґрунтовано теоретичні та методологічні положення його становлення як цілісної концепції для підвищення ефективності системи управління туристичними підприємствами. Основні положення наукової новизни, які виносяться на захист, полягають у такому:

вперше:

- запропоновано концепцію ціннісно орієнтованого управління, відповідно до якої управління туристичними підприємствами спрямовано на продукування туристичних продуктів високої споживчої цінності; досягнення узгодженості економічних інтересів учасників взаємовідносин туристичного ринку; розвиток інтерактивних взаємовигідних відносин зі споживачами як імперативів зростання соціально-економічної цінності суб'єктів діяльності. Концепція є міждисциплінарною, базується на діалектичній єдності неокласичного, біхевіористського та інституційного підходів до управління, що дозволяє встановити сукупність базових цілей і завдань, принципів та структурних елементів ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами;

- змістовно конкретизовано процес формування споживчої цінності туристичних продуктів для забезпечення системи управління туристичними підприємствами аналітичним, інформаційним та методичним інструментарієм визначення та ранжування ключових компонент, які впливають на рівень задоволеності потреб туристів;

- розроблено методологічні основи діагностики цінності клієнтської бази, які дозволяють структурувати й ідентифікувати сегменти постійних споживачів щодо їх впливу на стабільність функціонування туристичного підприємства та визначити доцільні форми взаємодії з ними;

- обґрунтовано теоретичні та методологічні засади процесу реалізації економічних інтересів туристичних підприємств на основі концепції збалансованої системи показників, що забезпечує можливість концентрації підсистем управління на генеруванні соціально-економічної цінності для суб'єктів туристичного ринку;

удосконалено:

- теоретико-методологічні основи когерентності теорії цінності й управління підприємствами за результатами компаративного аналізу постнеокласичної та біхевіористської теорій;

- класифікацію та характеристику функцій цінностей в управлінні підприємствами. З'ясовано важливість аксіологічних аспектів в управлінні на рівні цілевстановлення для формування ментального середовища підприємства, змістовною сутністю якого є спільність цілей персоналу щодо досягнення мети ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами;

- методологічні засади визначення показників туристичної привабливості країни, що забезпечує об'єктивність аналізу їх впливу на формування соціально-економічної цінності туризму;

- підходи до дослідження стереотипів управління туристичними підприємствами, що створює передумови їх трансформації для забезпечення координації і регулювання управлінських дій персоналу на основі принципів ціннісно орієнтованого управління;

набули подальшого розвитку:

- класифікація функцій туризму; їх конкретизовано та доповнено субфункцією "формування і задоволення споживчих потреб", яка відображає компетенції туристичного підприємства впливати на створення та зростання споживчої ренти;

- теоретичні та методичні підходи до визначення впливу бренда туристичного підприємства на зростання його соціально-економічної цінності, що в умовах коливань кон'юнктури туристичного ринку дозволить суб'єкту діяльності утримувати ринкові позиції;

- методологічні засади формування ціннісно орієнтованої єдності суб'єктів туристичного ринку для забезпечення узгодженості їх економічних інтересів з метою консолідованого виробництва, просування і реалізації туристичних продуктів;

- методичні підходи до проведення аналітичних досліджень лояльності туристів на основі апріорного оцінювання споживчих очікувань, що надасть можливість у процесі розроблення туристичного продукту превентивно враховувати пріоритетність компонент, які обумовлюють споживчу цінність;

- понятійний апарат ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами. Обґрунтовано змістовність понять: “суб'єкт, об'єкти та принципи ціннісно орієнтованого управління”, “ціннісно орієнтована єдність суб'єктів туристичного ринку”, “ціннісно орієнтована суб'єктність споживачів туристичних продуктів”, які конкретизують економічний зміст досліджуваної концепції.

Практичне значення одержаних наукових результатів. Практичне значення сформульованих автором у дисертації теоретичних положень, висновків і рекомендацій полягає у тому, що вони можуть бути методологічною основою для розробки ефективного організаційно-економічного механізму управління туристичними підприємствами, зокрема для обґрунтування функцій цінностей в управлінні підприємствами; визначення напрямів розвитку туристичної пропозиції (видів туристичних продуктів) за результатами комплексної оцінки туристичної привабливості країни та регіонів; вирішення проблеми ідентифікації компонент споживчої цінності туристичних продуктів; аналітичного спостереження за динамікою сегментів клієнтської бази; пізнання економічних інтересів туристичних підприємств за показниками збалансованої системи, що забезпечить використання та координацію ресурсів підприємствами для зростання споживчої цінності туристичних продуктів та соціально-економічної цінності суб'єкта; трансформації стереотипів управління для набуття системою управління ознак активно-новаційної моделі; дослідження впливу бренда туристичного підприємства на зміни монетарних та немонетарних складових діяльності; розроблення концепції формування та просування національного туристичного бренда; створення інформаційно-комунікаційного підґрунтя для консолідованого виробництва, просування і реалізації туристичних продуктів; сегментного аналізу сукупності постійних споживачів з метою розробки ефективних програм взаємодії з ними; підвищення об'єктивності визначення соціально-економічної цінності туризму для активізації розвитку економічної і соціальної сфер регіонів.

Результати дослідження впроваджено на загальнодержавному рівні, зокрема, при розробці: ДСТУ 4527:2006 “Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення” (наказ Держспоживстандарту України від 28 лютого 2006 р. № 45); Стратегії розвитку туризму і курортів в Україні (Указ Президента України від 21.02.2007 р. № 136/2007 "Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні", що затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1088-р від 6 серпня 2008 р. (довідка Державної служби туризму і курортів № 1.6/08-2463 від 18.12. 2008 р.); системи професійної підготовки фахівців сфери туризму у форматі створення Всеукраїнського науково-методичного центру професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців туристичного супроводу та обслуговування (довідка Міністерства освіти і науки України № 4.6.-23 /4067 від 31.08. 2010 р.); системи оцінювання рейтингових позицій туристичної привабливості країни (довідка Державного комітету статистики України № 0.5/5- 10/141 від 09.09. 2010 р.). Наукові рекомендації автора щодо: методики дослідження стереотипів управління підприємства використовуються у практичній діяльності Кримського республіканського відділення Українського союзу промисловців та підприємців (довідка №37 ІV-04 від 17.09.2010р.); дослідження регіональної полісемантичності соціально-економічної цінності туризму та здійснення процедури сегментації постійних споживачів впроваджено у господарську діяльність санаторно-курортних закладів ТОВ ТД "Трускавецькурорт-Тур", м. Київ (довідка № 67 від 05.08. 2010 р.); варіативності моделей розвитку сільського туризму для поглиблення туристичної спеціалізації використовуються туристичним оператором “Кнаус” та Спілкою сільського зеленого туризму Буковини (довідка № 11-в від 26.08.2010 р.); діагностики цінності клієнтської бази використовуються туроператором ТОВ “Галеон Тревел Груп на Печерську” (довідка № 54 від 05.08. 2010 р.); моніторингу задоволеності споживачів туристичними продуктами прийнято до використання в управлінській діяльності ПП “Антарес ТУР” (довідка від 05.08. 2010 р.), оцінювання особливостей реалізації економічних інтересів туристичних підприємств прийнято до апробації Кримським туроператором “Третий Век” (довідка № 21 від 17.11. 2010 р.).

Основні положення дисертації використано у навчальному процесі КНТЕУ при створенні повного науково-методичного комплексу дисциплін: “Організація готельного господарства”, “Основи наукових досліджень”, “Стратегічний маркетинг у туристичній індустрії”, “Світовий туризм та готельне господарство”, “Моніторинг світового ринку готельних і туристичних послуг”; розробленні галузевих стандартів вищої освіти України - освітньо-кваліфікаційної характеристики та освітньо-професійної програми "бакалавр" галузі знань 1401 "Сфера обслуговування" напряму підготовки - 6.020107 “Туризм”; написання підручника для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів “Організація готельного господарства” (Гриф Міністерства освіти і науки України від № 14/18.2-566 від 03.03.2006р. (довідка №2181/20 від 04.10. 2010 р).

Особистий внесок здобувача полягає в одноосібно виконаному науковому дослідженні, в якому викладено авторський підхід до вирішення наукового завдання - обґрунтування теоретико-методологічних засад та розроблення методичних і практичних рекомендацій щодо формування концепції ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, які є результатом досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень, що викладено у дисертації оприлюднено у доповідях на 56-ти конференціях, симпозіумах, круглих столах, що відбулися протягом 2004-2010 рр. в Україні та за її межами (Росія, Білорусь, Польща, Угорщина, Сербія, Грузія) зокрема на: - міжнародних науково-практичних конференціях: “Wiedza-Informacja-Marketing” (м. Щирк, Польща 2004, 2005 рр.); “Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика” (м. Київ, Україна, 2005 р.); “Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку (м.Чернівці, 2005 р.); “На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного економічного простору” (м. Київ, 2006 р.); “Efektywnosc wykorzystania zasobow materialnych i niematerialnych dla dynamizowania rozwoju regionalnego” (м. Кєльце, Польща 2006 р.); “Стратегічний розвиток регіону - економічне зростання та інтеграція” (м. Чернівці, 2006 р.); “Відкритий діалог: влада, промисловість та громадянське суспільство. Сталий розвиток довкілля в Україні” (м. Маріуполь, 2006 р.); “Туризм і ресторанний бізнес: сучасні тенденції та перспективи розвитку” (м. Київ, 2007 р.); “Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій” (м. Чернівці, 2007 р.); “Туристична освіта в Україні: Проблеми і перспективи” (м. Київ, 2007 р.); “Studia nad turystyka. Prace ekonomoczne i spoleczne” (м. Краків, 2007р.); “Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону” (м. Чернівці, 2007 р.); “Сучасний стан і тенденції розвитку економіки регіонів в контексті євроінтеграційних процесів (м. Ялта, 2007 р.); “Стратегия развития индустрии гостеприимства и туризма” (м. Орел, Росія, 2007 р.); “Розвиток еллінізму в Україні XVIII-XXI ст.” (м. Маріуполь, 2007 р.); “Транскордонне співробітництво як фактор активізації євроінтеграційних процесів” (м. Чернівці, 2007 р.); “Соціально-економічний розвиток сучасного суспільства” (м. Харків, 2008р.); “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.); “Проблеми і перспективи соціально-економічного розвитку регіону в умовах євроінтеграційних процесів” (м. Чернівці, 2008 р.); “Соціально-економічний розвиток національної економіки у контексті Європейської інтеграції” (м. Луцьк, 2009 р.); “Корпоративна культура організацій ХХІ століття” (м. Краматорськ, 2009 р.); “Проблеми економіки підприємств у сучасних умовах” (м. Київ, 2009 р.); “Прогресивні технології харчових виробництв та готельного господарства” (м. Полтава, 2009р.); “Функціонування еврорегіонів в умовах трансформаційної економіки” (м. Чернівці, 2009 р.); “Іnternational section at the 40 th jubilee conference” (м. Будапешт, Угорщина, 2009 р.); “Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні” (м. Київ, 2009 р.); “Формування нового світового економічного порядку” (м. Тернопіль, 2009 р.); “Соціально-економічні та правові аспекти формування та розвитку організаційної культури підприємств як шлях до інтеграції національної економіки в європейський простір” (м. Львів, 2009р.); “Економічне відродження України” (м. Київ, 2009 р.); “Реалізація національних економічних інтересів України в рамках євроінтеграційних процесів” (м. Сімферополь, 2009 р.); “Інституційна природа ринкових трансформацій” (м. Чернівці, 2009 р.); “Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” (м. Львів, 2009 р.); “Соціально-економічний розвиток національної економіки в контексті європейської інтеграції та глобальної фінансової кризи” (м. Харків, 2009 р.); “Актуальные проблемы экономики, менеджмента, маркетинга” (м. Бєлгород, Росія, 2009 р.) “Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів” (м. Сімферополь, 2009 р.); “Корпоративна культура організацій XXI століття” (м. Краматорськ, 2010 р.); “Інноваційний розвиток вищої освіти” (м. Київ, 2010 р.); “Туристичний та готельно-ресторанний бізнес в Україні: проблеми розвитку та регулювання” (м. Черкаси, 2010 р.); “Проблеми економіки підприємств у сучасних умовах” (м. Київ, 2010 р.); “Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізм підприємницької діяльності” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); “Экономический рост Республики Беларусь: глобализация, инновационность, устойчивость” (м. Мінськ, Бєларусь, 2010 р.); “Транскордонне співробітництво як важлива складова євроінтеграційних процесів України” (м. Чернівці, 2010р.); “Тенденції української економіки: виклики кризи і глобалізації” (м. Київ, 2010р.) “Туризм і рекреації: Стратегія розвитку напередодні ЕВРО 2012” (м. Львів, 2010р.); “Проблемы отраслей субтропической зоны и пути их решения” (м. Кутаісі, Грузія, 2010 р.); - міжнародному конгресі “Hotelplan 2007” (м. Бєлград, Сербія, 2007 р.); - міжнародному симпозіумі “Economy and enterprises of European countries in overcoming the conseguences of the crisis” (м. Київ, 2010 р.); - міжнародному бізнес-форумі “Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні” (м. Київ, Україна, 2009 р.); - міжнародному науковому фестивалі “SPA і Wеllness - стратегія розвитку” (м. Київ-Форос, 2009 р.); - міжнародній науково-методичній конференції “Сучасні освітні технології у вищій школі” (м.Київ, 2007 р.); “Інноваційний розвиток вищої освіти”(м.Київ, 2010 р.); - всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Сталий розвиток підприємств сфер послуг” (м. Ялта, 2009 р.); “Міжнародне науково-технічне співробітництво (м. Київ, 2009 р.); “Стратегія розвитку підприємництва: теорія, організація, практика” (м. Тернопіль, 2009 р.); “Особливості інтеграції України в світовий економічний та політико-правовий простір” (м. Маріуполь 2009, 2010рр.); “Актуальні складові регіонального розвитку в контексті Європейської інтеграції” (м. Феодосія, 2009 р.); “Актуальні проблеми і прогресивні напрямки управління економічним розвитком вітчизняних підприємств” (м. Кривий Ріг, 2009 р.); “Управління процесами трансформації та інтеграції у туристичній індустрії й готельному господарстві” (м. Маріуполь, 2010р.); - всеукраїнському круглому столі “Формування стратегії сталого розвитку туризму і курортів в Україні” (м. Київ, 2007 р.); експертному круглому столі “Acguis communautaire (Спільний доробок) ЄС в Україні. Чи слід його імплементувати вже зараз?” (м. Київ, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано дисертантом самостійно та у співавторстві у 105 наукових працях (загальний обсяг 97,85 друк. арк.), у тому числі в одноосібній монографії (30,46 друк. арк.) та 3-х у співавторстві, (з них одна міжнародна (11,47 друк. арк), підручнику (26,03 друк. арк.), 43 статтях у наукових фахових виданнях (18,37 друк. арк), 57 публікаціях в інших виданнях (11,52 др. арк.). Особисто здобувачу належить 70,89 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (600 найменувань), додатків. Обсяг основного тексту становить 406 сторінок. Зміст дисертації проілюстровано 32 таблицями, 98 рисунками та 86 додатками.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет, об'єкт дисертаційного дослідження, сформульовано наукову новизну, висвітлено теоретичну та практичну цінність результатів дослідження.

У розділі 1 “Теоретичні передумови формування ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами” досліджено економічну природу туризму як соціально-економічного феномену, визначено передумови формування ціннісно орієнтованого підходу до управління туристичними підприємствами в умовах глобалізації туристичного ринку, обґрунтовано базові основи когерентності теорій цінності та управління.

У сучасному постіндустріальному суспільстві туризм є одним із провідних напрямів соціально-економічного, культурного і політичного розвитку більшості держав та невід'ємним елементом споживчої моделі поведінки значної частини населення світу. За статистичними звітами ВТО, темпи зростання обсягів світових туристичних потоків, починаючи з 50-х років ХХ ст., щорічно становили 6%, валютні надходження від туристичної діяльності - 14 %, що вище ніж середньорічні темпи зростання світової економіки. Експерти ВТО прогнозують щорічний приріст сукупних туристичних потоків на рівні 4-5%, збільшення доходів від міжнародних туристичних поїздок - 5-7% (рис 1.).

Рис.1. Тенденції та прогнозні показники розвитку світових туристичних потоків за 1950-2020 рр.

Фінансова криза 2008-2009 рр. обумовила спад споживчої активності у туристичній сфері, що виявилося у зменшенні обсягів світових туристичних потоків на 8%. В Україні, за даними Держкомстату, у 2008-2009 рр. виїзні туристичні потоки зменшилися на 35%, в'їзні - на 9%, внутрішні - на 4%. Це спричинило зменшення частки туризму у структурі ВВП на 1,5 п. п.

За результатами дослідження туризму як феномену суспільного розвитку встановлено, що його масштабність та соціально-економічний потенціал, багатофункціональність у задоволенні комплексу споживчих потреб людини забезпечили швидке відновлення темпів зростання базових показників цієї сфери навіть в умовах несприятливої кон'юнктури туристичного ринку. У 2010 р. порівняно з 2009 р. відбулося зростання обсягів світових туристичних потоків на 6,7% (в Європі - на 3%, Американському регіоні - 4%, Азіатсько-Тихоокеанському та Африці - 5%; на Близькому Сході - 9%).

В Україні у 2010 р. внутрішні туристичні потоки зросли на 20%, виїзні - 11%, в'їзні - на 1%. Диспаритет у зростанні туристичних потоків свідчить про низький рівень туристичної привабливості України на світовому туристичному ринку. Підкреслено, що в умовах ринкових екстерналій та перманентного відновлення рестрикції попиту актуальною є переорієнтація вітчизняних туристів на внутрішній туристичний ринок. Активізація розвитку внутрішнього туризму, з одного боку, відповідає платоспроможності більшості населення країни, ординарному рівню розвитку туристичних ресурсів територій, з іншого, може стати основою соціально-економічного відтворення продуктивних сил суспільства, компенсатором негативного сальдо в'їзного та виїзного видів туризму, дозволить мінімізувати вплив можливих кризових ситуацій на функціонування туристичних підприємств, стимулювати використання культурно-історичних та природнокліматичних ресурсів, що забезпечить стійкий розвиток туризму.

Для максимізації позитивного соціально-економічного впливу туристичної діяльності на стан національної економіки актуальним є розроблення організаційно-економічного механізму управління туристичними підприємствами, реалізація якого забезпечує продукування туристичних продуктів високої споживчої цінності, досягнення узгодженості економічних інтересів зацікавлених сторін. Вирішення цієї проблеми полягає у застосуванні ціннісно орієнтованого підходу до управління, синтезуючий зміст якого з позицій загальносистемних принципів взаємозалежності і взаємообумовленості підприємства та його середовища спирається на ґрунтовну теоретичну традицію осмислення процесів соціально-економічних змін. Встановлено, що науковий та практичний інтерес до ціннісно орієнтованого підходу в управлінні підприємствами обумовлено особливостями сучасного постіндустріального (інформаційного) суспільства, в умовах якого формується компетентний споживач та виразно виявляється феномен спільного виробництва благ, що змінює кінцеві характеристики отримуваного туристичного продукту. Трансформація ціннісно орієнтованого підходу до управління у цілісну концепцію дозволить розширити смислове поле рефлексії щодо перспектив економічного розвитку туристичних підприємств з урахуванням суб'єктивних аналітико-інформаційних та аналітико-прогностичних можливостей обґрунтування нових ефективних важелів управління господарською діяльністю. Це надасть можливість виявляти чинники, які, впливаючи на пізнання, ступінь врахування споживчих очікувань та економічних інтересів учасників взаємовідносин на туристичному ринку, детермінують визначення показників споживчої цінності туристичного продукту та соціально-економічної цінності туристичного підприємства.

Наголошено на сучасній тенденції, яка змінює роль туристичного підприємства у системі задоволення споживчих потреб. Враховуючи активне застосування інформаційних технологій, спрогнозовано, що для задоволення споживчих очікувань та забезпечення туристам ефективних способів досягнення мети подорожі підвищуватиметься значимість комплексності туристичних продуктів. Підкреслено, що суб'єкт туристичного бізнесу функціонує для того, щоб формувати потенційний попит на нові види туристичних продуктів, оскільки у контексті можливих перспектив розвитку туристичної пропозиції споживчі інтереси визначатимуть пріоритети господарської діяльності туристичних підприємств і стануть основою подальших соціально-економічних трансформацій на туристичному ринку. Це обумовило необхідність розширення економічної функції туризму субфункцією “формування і задоволення споживчих потреб”, яка, відображаючи домінуючу роль споживача та необхідність забезпечення високого рівня його задоволеності, є умовою отримання споживчої ренти.

Концептуальною основою становлення ціннісно орієнтованого управління є теорія цінності. Виявлено, що функціонування соціально-економічних систем найбільш ґрунтовно розкриває ґенеза цінностей, які формуються і трансформуються у процесі еволюції та визначають імперативи суспільного розвитку. Підкреслено, що підприємство безпосередньо бере участь у формуванні цінностей. Цінність, по-перше, відображає важливість блага (сукупність корисних властивостей) для споживачів; по-друге, визначається об'єктивними ринковими умовами; по-третє, є результатом відносин між суб'єктами господарської діяльності і тому має суб'єктивний характер. Сучасні положення теорії цінності дослідники висвітлюють на основі біхевіористської та постнеокласичної теорій, які розкривають особливості раціональної поведінки суб'єктів і пояснюють необхідність узгодження їх економічних інтересів. Через призму цих теорій когерентність концептуальних положень теорії цінності й управління обумовлено усвідомленням значимості аксіологічних аспектів в управлінні на рівні цілевстановлення.

З метою практичного застосування основних положень теорії цінності досліджено семантику функцій цінностей в управлінні. Встановлено, що економічні та соціальні цінності є регуляторами діяльності та інтеграційною основою формування організаційної культури підприємства і спроможні позитивно впливати на процеси соціально-економічної взаємодії у внутрішньому та зовнішньому середовищі. Доведено, що економічні та соціальні цінності обумовлюють формування ментального середовища підприємства, змістовною сутністю якого є спільність цілей персоналу на основі конвенціонально узгодженого сприйняття мети господарської діяльності.

Обґрунтовані теоретичні передумови формування ціннісно орієнтованого управління виявляють нові організаційні можливості вдосконалення управління туристичними підприємствами.

У розділі 2 “Концептуальні положення ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами” проаналізовано тенденції становлення ціннісно орієнтованого управління, запропоновано концепцію побудови системи ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами.

Теоретичний та методологічний базис ціннісно орієнтованого управління становлять концепції, які розкривають різноаспектність процесу генерування підприємством соціально-економічної цінності. Проте теорія і методологія ціннісно орієнтованого управління є недостатньо розробленими, що істотно обмежує можливості практичного використання його ключових положень. Для формування цілісної концепції ціннісно орієнтованого управління як сукупності теоретичних положень, методичних та практичних рекомендацій, що надають розуміння змістовних аспектів реалізації його технологій у практичних умовах, здійснено синтез базових положень існуючих концепцій. Підкреслено важливість врахування загальних тенденцій розвитку туристичної сфери. Спираючись на наукову позицію, що теоретична модель є еталоном системних управлінських дій, спрямованих на досягнення цілей ціннісно орієнтованого управління, запропоновано теоретичну конструкцію, яка пояснює пріоритети цілевстановлення, іманентні елементи концепції та їх характеристики

Сформульовано визначення ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами як процесу, спрямованого на зростання споживчої цінності туристичних продуктів та соціально-економічної цінності туристичного підприємства для забезпечення задоволеності споживчих очікувань та досягнення узгодженості економічних інтересів суб'єктів взаємовідносин туристичного ринку. Це визначення має три важливі аспекти. Перший аспект - зроблено акцент на зростанні споживчої цінності туристичних продуктів та соціально-економічної цінності туристичного підприємства як меті ціннісно орієнтованого управління. Другий - визначає необхідність концентрування методик управління на ідентифікації детермінант зростання цінностей. Третій - розкриває важливість пізнання економічних інтересів взаємодіючих суб'єктів.

З метою дослідження феноменологічної сутності дефініції “соціально-економічна цінність туристичного підприємства” враховано, що туроператори, турагенти, постачальники туристичних послуг та фінансові гаранти як складові виробничого ланцюга туристичної діяльності є регуляторами взаємовідносин щодо розгортання процесу генерування туристичним підприємством соціально-економічної цінності. Аргументовано, що соціально-економічна цінність туристичного підприємства відображає його значимість для суб'єктів взаємовідносин на туристичному ринку. Змістовною основою формування соціально-економічної цінності є складові виробничого ланцюга туристичного підприємства, що забезпечує декомпозицію факторів, які впливають на результативність господарської діяльності. Обґрунтовано, що особливості процесу генерування підприємством соціально-економічної цінності спроможна розкрити збалансована система показників. Враховуючи це, було визначено ряд селективних показників за проекціями збалансованої системи показників і запропоновано підходи до їх обчислення, що надасть можливість здійснити агрегацію показників для визначення узагальнюючого синтетичного показника соціально-економічної цінності туристичного підприємства.

Соціально-економічна цінність туризму обумовлюється економічними, соціальними, ресурсними, інфраструктурними, природно-географічними та культурно-історичними показниками туристичної привабливості.

Споживча цінність туристичного продукту відображає оцінку туристом його властивостей (функціональних, економічних, епістеміологічних, соціальних, емоційних, ситуаційних), які є значимими для задоволення потреб.

За результатами теоретичного аналізу конкретизовано економічний зміст досліджуваної концепції: споживча цінність туристичних продуктів - соціально-економічна цінність туристичного підприємства - соціально-економічна цінність туризму. Обґрунтовано, що первинною імперативною умовою для формування економічної ніші туристичного підприємства є виробництво та реалізація туристичних продуктів високої споживчої цінності. Визначено елементи концепції з інтерпретацією змістовної сутності: об'єктів, суб'єкта, мети, завдань, пріоритетів та принципів ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами.

Об'єкти ціннісно орієнтованого управління визначаються сферою управлінського впливу, який спрямовано на зростання їх цінності у внутрішньому та зовнішньому середовищі. Зазначено, що відповідно до загальних принципів управління цілеспрямована дія здійснюється на об'єкти, які створюють сукупний факторний простір формування споживчої та соціально-економічної цінності. Такими об'єктами є туристичні продукти, людський, клієнтський, процесний та інноваційний капітал туристичного підприємства. Суб'єкт (власник, менеджери, персонал) ціннісно орієнтованого управління завдяки своєму місцю у системі економічних, управлінських, організаційних, фінансових, соціальних відносин та ціннісним орієнтаціям здатний впливати на процес формування споживчої цінності туристичних продуктів та соціально-економічної цінності туристичного підприємства. Суб'єкт управління через прямий канал впливає (управлінське рішення) на об'єкт, який через зворотний зв'язок забезпечує досягнення управлінських цілей. Суб'єкт створює відповідні економічні, організаційні, методичні та інформаційні умови щодо досягнення мети (результату) ціннісно орієнтованого управління, яка конкретизується залежно від системних характеристик суб'єкта та об'єкта. Завдання ціннісно орієнтованого управління полягають у визначенні чинників, які обумовлюють зростання споживчої цінності туристичних продуктів та соціально-економічної цінності туристичного підприємства; досягненні узгодженості і задоволеності економічних інтересів сторін, зацікавлених у діяльності туристичного підприємства; формуванні сегментів лояльних споживачів як основи зростання цінності клієнтської бази. Пріоритети визначають вагомість окремих завдань ціннісно орієнтованого управління.

Розроблено систему принципів ціннісно орієнтованого управління. Принцип пріоритету людського чинника передбачає, що результативність формування споживчої цінності туристичних продуктів та соціально-економічного цінності туристичного підприємства досягається насамперед цілеспрямованими діями суб'єкта ціннісно орієнтованого управління. Принцип мінімізації соціально-психологічного спротиву відображає необхідність подолання проявів несприйняття змін персоналом. Принцип достовірності забезпечує об'єктивність вибору показників формування споживчої цінності туристичних продуктів та соціально-економічного цінності туристичного підприємства. Принцип застосовності розкриває змістовність методик щодо визначення споживчої цінності туристичних продуктів та соціально-економічної цінності туристичного підприємства.

Отримано теоретичний висновок, що ціннісно орієнтоване управління туристичними підприємствами як результат продукування новітніх теорій управління відображає імперативи економічного розвитку суб'єктів туристичної діяльності, оскільки дозволяє інтерпретувати зміни соціально-економічної цінності туристичного підприємства та споживчої цінності туристичного продукту як рух до збалансованого розвитку або відхилення від нього за результатами впливу екзогенних факторів і ендогенних порушень ринкової координації туристичного ринку.

У розділі 3 “Макроекономічні умови запровадження ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами” досліджено динаміку показників туристичної привабливості України, визначено чинники її зростання, запропоновано методику аналізу туристичного потенціалу регіонів.

Фундаментальною основою активізації зростання туристичних потоків є туристична привабливість країни, яка відображає стан нормативно-правового середовища розвитку туризму у сукупності з туристичною інфраструктурою світового рівня, професійною компетенцією персоналу, дбайливим ставленням до природних ресурсів. Наведені змістовні характеристики туристичної привабливості є джерелами стимулювання туристичної діяльності і, відповідно, передумовою зростання соціально-економічної цінності туристичних підприємств. Досліджено динаміку рейтингових значень показників туристичної привабливості України на світовому туристичному ринку, які згруповано за підсистемами “Законодавче регулювання туризму”, “Бізнес-клімат та інфраструктура”, “Людські, культурні та природні ресурси” (рис. 2).

Результати дослідження рейтингування країн, з одного боку, дозволили констатувати, що індекс туристичної привабливості України коливався у межах 3,81-3,84 оцінних значень за семибаловою шкалою. Це відповідає характеру поточних організаційно-економічних змін у сфері туризму і свідчить, що країна має високий туристичний потенціал. З іншого, обумовили можливість визначення показників, які вплинули на асиметричність у формуванні рейтингового значення індексу туристичної привабливості, що дестимулює розвиток національного туризму.

Зроблено висновок, що для зростання рейтингових показників туристичної привабливості країни на глобальному туристичного ринку, по-перше, необхідною є активізація інформаційно-рекламної політики щодо формування та презентації національного туристичного бренда (113 рейтингова позиція серед 133 країн), який здатний впливати на цільові сегменти потенційних туристів для позитивного сприйняття пропозиції туристичних продуктів. Підкреслено, що такі характеристики, як природнокліматичні та культурні ресурси, визначні історичні пам'ятки є основою формування інтерактивного туристичного простору України для просування національних туристичних продуктів в інформаційному просторі. У межах глобального туристичного ринку проблематика активізації інформаційно-рекламної політики у туристичній сфері повинна вирішуватися з позиції визначення стратегічних пріоритетів розвитку національного туризму.

По-друге, встановлено, що важливим чинником зростання туристичної привабливості є покращення інвестиційної привабливості туристичної сфери. Показники, які розкривають вплив державної політики на залучення інвестицій, тривалість процесу розпочинання підприємницької діяльності у туризмі, державні пріоритети у розвитку туристичної індустрії, дотримання прав приватної власності, поширеність іноземної власності у туристичній діяльності, управління іноземними інвестиціями, стабільність соціально-економічної та політичної ситуації, зайняли у рейтингу 123 позицію. Для активізації туристичної діяльності інвестиції є досить важливим елементом сучасного розвитку туризму. Визначаючи вплив інвестиційного чинника на зростання туристичної привабливості, наголошено, що, незважаючи на тимчасове звільнення від оподаткування прибутку суб'єктів господарської діяльності, отриманого від надання готельних послуг, необхідним є: формулювання загальної проблематики інвестування туристичної сфери з урахуванням специфіки діяльності туроператорів та турагентів; розроблення не лише системи залучення інвестицій, а й врегульованого механізму їх використання; впровадження спеціальних урядових програм щодо підтримки інвестиційних проектів на основі програмно-цільового підходу.

По-третє, визначено, що для підвищення рейтингу туристичної привабливості необхідним є посилення дієвості законодавчої бази щодо регулювання охорони навколишнього середовища та державного екологічного контролю. Низьке рейтингове значення цих показників (124 позиція) є результатом нераціональної експлуатації природних ресурсів, неефективного державного управління природоохоронною діяльністю та недостатньої екологічної самосвідомості населення. Встановлено, що важливим для зростання рейтингу туристичної привабливості є збільшення площ національних територій, які охороняються, відповідно до вимог міжнародних і національних екологічних організацій.