Ціннісно-орієнтоване управління туристичними підприємствами
Новий підхід до правління туристичними підприємствами в епоху глобалізації. Тенденції становлення ціннісно-орієнтованого управління, як об’єкта наукового пізнання. Особливості концептуального положення ціннісної дії керівництва організації туризму.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.07.2015 |
| Размер файла | 197,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
По-четверте, суттєвого вдосконалення потребує стан транспортної інфраструктури, зокрема у рейтингу туристичної привабливості рівень якості інфраструктури авіатранспорту та транспортних сполучень займає 105 позицію, розвиненість міжнародних мереж авіатранспорту - 120. З'ясовано, що їх низький рейтинг обумовлений недостатньою пропускною спроможністю аеропортів та аеровокзалів; низьким рівнем упровадження сучасних інформаційних технологій у процес обслуговування туристів під час подорожі; забрудненням навколишнього середовища, перевантаженням транспортних комунікацій та малою кількістю бюджетних авіакомпаній.
За результатами дослідження туристичної привабливості країни визначено, що гетерогенність у динаміці рейтингових значень обумовлює явище ентропії (неструктурованості) розвитку національного туризму. Це здійснює обмежувальний вплив на можливості зростання соціально-економічної цінності туристичних підприємств і спричиняє посилення рівня вимог до управління туристичними підприємствами для стримування зворотного ентропійного впливу та забезпечення їх адаптації до поточних змін кон'юнктури туристичного ринку.
Для зростання базових показників туристичної привабливості важливим є ефективне використання туристичного потенціалу дестинацій, що дозволить активізувати господарську діяльність туристичних підприємств та споживчий попит на туристичні продукти з урахуванням наявних туристичних ресурсів. Розроблено методику дослідження туристичної привабливості регіонів. За результатами апробації розраховано значення показників туристичного потенціалу, а саме: ресурсного - визначено за насиченістю природно-рекреаційними, культурно-історичними ресурсами; споживчого - оцінено за інтенсивністю туристичних потоків; інфраструктурного - розраховано на основі показників кількості місць, обслуговування туристів і тривалості аналізованого періоду. Інтегральний показник туристичного потенціалу кожного і-го регіону () визначено за формулою:
,
де - величина ресурсного, споживчого та інфраструктурного показників туристичного потенціалу і-го регіону;
- вагове значення показника (визначається як відношення значення показника до максимального його значення у групі досліджуваних показників);
- величина досліджуваного показника туристичного потенціалу по Україні. Значення інтегральних показників туристичного потенціалу регіонів України наведено на рис.3.
Позиціювання регіонів України у координатах: “стан розвитку туристичної інфраструктури” - “стан розвитку суб'єктів, які обумовлюють інфраструктурну забезпеченість розвитку туризму”; “обсяг реалізованих турпродуктів у регіоні” - “частка обсягу реалізованих регіональних турпродуктів у загальному обсязі по Україні” дозволило побудувати типологічну матрицю “інтегральне значення показника туристичного потенціалу за регіонами (вісь У)” - “середньорічні темпи зростання чисельності іноземних та внутрішніх туристів у регіонах, %” (вісь Х) та визначити територіальні відмінності у розвитку туристичного потенціалу.
Встановлено, що туристично привабливими є Південний, Центральний (збалансований розвиток показників туристичного потенціалу) та Карпатський (динамічний розвиток ресурсного та інфраструктурного показників) регіони. Позитивні тенденції у зростанні показників інфраструктурної складової туристичного потенціалу у Донецькому, Придніпровському та Східному регіонах дозволило їх ідентифікувати як перспективні щодо розвитку пропозиції спеціалізованих видів туристичних продуктів. Слабопозитивна динаміка показників туристичного потенціалу Поліського та Подільського регіонів обумовила їх віднесення до квадранта “Депресивний стан”. Регіони України мають різні рівні соціально-економічного розвитку, а відтак для трансформації локальних туристичних ринків необхідною є диверсифікація туристичної пропозиції, яка пов'язується зі стимулюванням споживчого інтересу з метою формування цільових сегментів споживачів туристичних продуктів. Підвищення туристичної привабливості регіонів дозволить не тільки створити позитивне сприйняття їх туристичного потенціалу, але і стати дієвим важелем зростання конкурентоспроможності національних туристичних підприємств.
Дослідження впливу зовнішнього середовища за результатами аналізу туристичної привабливості України надало можливість визначити конфігурації економічних, соціальних, ресурсних, інфраструктурних, природно-географічних та культурно-історичних показників, які відображають можливості зростання соціально-економічної цінності туристичних підприємств. Це обумовлено тим, що туристична привабливість як багатоаспектне явище є інформаційно-аналітичною метасистемою забезпечення просторової і хронологічної сумісності даних розвитку туризму і показників результативності господарської діяльності туристичних підприємств.
У розділі 4 “Методологічні основи ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами” розроблено методику дослідження процесу формування споживчої цінності туристичних продуктів, розвинено методичні підходи до діагностики цінності клієнтської бази туристичних підприємств, обґрунтовано теоретико-методологічні основи дослідження процесу реалізації економічних інтересів туристичних підприємств, визначено передумови трансформації стереотипів управління туристичними підприємствами.
Формування та реалізація туристичних продуктів високої споживчої цінності є основою стабільного функціонування туристичних підприємств. За результатами теоретичного аналізу наукових і прикладних досягнень у сфері методології досліджень процесу формування споживчої цінності виокремлено портфель методик, які з певною умовністю можуть бути ефективними для обґрунтування важелів зростання споживчої цінності туристичних продуктів. Доведено доцільність використання прикладних положень методики розрахунку Європейського індексу задоволеності споживачів (ESCI) та стандарту ISO 9004:2000 (п.п.8.2.1.2. “Вимірювання і моніторинг задоволеності споживача”), які у прагматичних аксіомах розкривають процес формування споживчої цінності продуктів/послуг. Розроблено методику, яка у режимі поетапного дослідження дозволяє обґрунтувати масив даних, що ідентифікують споживчі характеристики туристичного продукту; визначити показники базового споживчого інтересу, на основі яких формується цілісне сприйняття споживчої цінності туристичного продукту; встановити рівень задоволеності туристів показниками споживчої цінності туристичного продукту.
За результатами апробації методики: по-перше, споживчу цінність туристичного продукту диференційовано за функціональними, економічними, професійно-кадровими, нематеріальними та екологічними показниками; по-друге, побудовано морфологічну (інформаційно-логічну) матрицю, на основі якої визначено рівень задоволеності споживачів показниками споживчої цінності туристичного продукту; по-третє, здійснено позиціювання показників у координатах “ступінь значимості показника споживчої цінності туристичного продукту - ступінь задоволеності показником споживчої цінності туристичного продукту”; по-четверте, визначено інтегральні значення показників; по-п'яте, встановлено, що найбільший вплив на формування споживчої цінності туристичного продукту мають показники: “гарантування безпеки подорожі” та “комплексність туристичного продукту”, які є домінуючими для задоволення споживчих очікувань сучасного туриста. Підкреслено, що в умовах постіндустріального суспільства ці тенденції зберігатимуться, зважаючи на компетентність споживачів туристичних продуктів.
Доведено, що споживча цінність, яка відображає значимість туристичних продуктів для задоволення потреб туриста, задається ззовні, має реальні порівняльні ознаки прояву і тому є основою для утримання ринкових позицій підприємства. Необхідність врахування комплексу показників споживчої цінності у процесі формування туристичних продуктів позначиться не тільки на результатах функціонування туристичних підприємств, але і зменшить розрив між очікуваними та отриманими споживчими характеристиками туристичних продуктів. Важливим результатом формування туристичних продуктів високої споживчої цінності буде можливість отримання туристом споживчої ренти, яка утворюється завдяки максимізації задоволення споживчих потреб. Це дозволить суб'єкту діяльності забезпечити позиціювання на туристичному ринку. Зазначено, що ціннісно орієнтоване управління обумовлює узгодженість управлінських дій його суб'єктів щодо зростання споживчої цінності туристичних продуктів як пріоритету цілевстановлення господарської діяльності туристичного підприємства. туристичний глобалізація керівництво організація
Найбільш відчутні трансформації на туристичному ринку пов'язані зі зміщенням акценту в економічному суперництві не на ресурси, а на споживачів, які істотно розрізняються за активністю придбання туристичних продуктів. Виявлено необхідність формування клієнтської бази як способу створення контрольованого мезосередовища. Розроблено методологічні основи діагностики цінності клієнтської бази, які розкривають процес структурування й ідентифікації сегментів постійних споживачів щодо їх впливу на функціонування туристичного підприємства та визначення доцільних форм взаємодії з ними. Аналітичний інструментарій діагностики цінності клієнтської бази туристичного підприємства сфокусовано на спостереженні за структурою її сегментів для визначення споживачів, які є ключовими щодо отримання доходу від реалізації туристичних продуктів.
Запропоновано діагностику цінності клієнтської бази здійснювати на основі АВС-XYZ-аналізу. Застосування методу АВС-аналізу спрямовано на структурування споживачів за кількістю придбаних туристичних продуктів; XYZ-аналізу - для визначення регулярності здійснення (стабільні, нерегулярні та епізодичні). За результатами експериментальної перевірки методики на туристичному підприємстві встановлено, що впродовж двох років 68% доходу від реалізації туристичних продуктів забезпечують 17,78% постійних споживачів (клас А), при цьому регулярність придбань туристичних продуктів (клас Х) становить 90,30% (табл.1).
Таблиця 1 Розподіл споживачів клієнтської бази туристичного підприємства
|
ABC-аналіз |
XYZ-аналіз |
||||
|
X |
Y |
Z |
Чисельність споживачів, які формують сегменти клієнтської бази, % |
||
|
A |
13,20 |
1,78 |
2,80 |
17,78 |
|
|
B |
16,0 |
1,07 |
- |
17,07 |
|
|
C |
61,10 |
5,0 |
- |
66,10 |
|
|
Регулярність придбань туристичних продуктів, % |
90,30 |
7,85 |
2,80 |
100 |
Для визначення ключових споживачів здійснено комбінування результатів ABC-XYZ-аналізу на основі матриці KAISM (Key Account Identification and Selection Matrix), квадранти якої формують показники “обсяг придбаних туристичних продуктів” та “регулярність придбань”.
|
AX (ключові споживачі) |
AY (ключові споживачі) |
AZ (ключові споживачі) |
|
|
BX (перспективні споживачі) |
BY (перспективні споживачі) |
BZ (перспективні споживачі) |
|
|
CX (пасивні/ підримуючі споживачі) |
CY (пасивні/ підримуючі споживачі) |
CZ (неперспективні споживачі) |
У процесі моделювання матриці АВС-XYZ-аналізу встановлено, що ключові споживачі (квадранти AX, AY, AZ) мають стабільні, довгострокові взаємовідносини із туристичним підприємством, не є чутливими до цінової політики. Перспективні споживачі (ВX, ВY, ВZ) потребують індивідуалізованого підходу для активізації придбань туристичних продуктів. У квадрантах СX (сегмент найбільший за чисельністю споживачів), СY, СZ зосереджено споживачі, які здійснюють сезонні придбання. Аналіз змін структури клієнтської бази туристичного підприємства дозволяє здійснювати сегментування споживачів для стимулювання персональних контактів з можливістю забезпечення результатів зворотного зв'язку. З'ясовано, що у ситуації, коли туристичне підприємство пропонує нові види туристичних продуктів або планує вихід на нові ринку збуту, відсутнім є сегмент споживачів класу X, тобто споживач може об'єктивно потрапляти до класу Z або Y. Етап насичення ринку, як правило, пов'язаний з класом X. Туристичне підприємство має стабільну клієнтську базу, якщо переважають сегменти класу Х, клас Y представлений незначною чисельністю споживачів, квадрант Z може бути відсутнім.
У конкретизованій формі результати діагностики цінності клієнтської бази туристичного підприємства є основою моделювання прогнозів щодо обсягів продажів туристичних продуктів, розроблення управлінських ініціатив для підтримки кожного сегмента клієнтської бази (для сегментів AX, AY, AZ необхідним є підвищення лояльності споживачів з метою збільшення чисельності сегменту; ВX, ВY, ВZ - стимулювання нових споживчих потреб, СX,СY,СZ - розроблення нових видів туристичних продуктів). Проведене дослідження свідчить, що наявність ключових сегментів клієнтської бази забезпечує туристичному підприємству додаткові конкурентні переваги. Застосування комбінованого АВС-XYZ-аналізу дозволило сформулювати висновок, що перманентне зростання цінності сегментів клієнтської бази позитивно впливатиме на зростання соціально-економічної цінності туристичного підприємства.
Обґрунтовано базові положення дослідження процесу реалізації економічних інтересів туристичних підприємств. Теоретичною та методологічною основою проведення цього аналітичного дослідження є збалансована система показників. Аргументовано, що нерівномірне забезпечення господарської діяльності ресурсами за проекціями збалансованої системи показників: фінансовою; організації внутрішніх бізнес-процесів; зростання та розвитку персоналу; відносин зі споживачами і зацікавленими сторонами призводить до неефективного використання тих із них, які відповідають меті генерування соціально-економічної цінності для суб'єктів взаємовідносин туристичного ринку. Виявлено, що методологічною незавершеністю збалансованої системи показників є відсутність узагальнюючого показника.
Для того, щоб традиційна збалансована система показників стала придатною для дослідження процесу реалізації економічних інтересів туристичних підприємств, запропоновано здійснити агрегацію показників за проекціями збалансованої системи. Емпіричну верифікацію методики дослідження процесу реалізації економічних інтересів туристичних підприємств здійснено на вибірці 190 туроператорів і туристичних агентів м. Києва. Для відповідності умові максимізації обсягів реалізації туристичних продуктів як ключового економічного інтересу розроблено систему матриць якості збалансованого розвитку, яка включає: базову матрицю взаємозв'язку між темпами обсягів реалізованих туристичних продуктів та показником соціально-економічної цінності туристичних підприємств; матрицю ймовірних траєкторій руху туристичних підприємств за цими параметрами. За результатами дослідження туристичні підприємства диференційовано за особливостями реалізації економічних їх інтересів, які впливають на показник соціально-економічної цінності суб'єкта діяльності у межах дослідженого туристичного ринку (табл. 2).
Таблиця 2 Результати дослідження процесу реалізації економічних інтересів туристичних підприємств на основі збалансованої системи показників
|
Зрізи економічних інтересів туристичних підприємств |
Кількість туристичних підприємств |
Частка туристичних підприємств % |
Граничні показники соціально-економічної цінності (U) |
|
|
Збалансовані економічні інтереси |
4 |
2 |
0,75?U?1 |
|
|
Експансивні економічні інтереси |
9 |
4,7 |
0,5?U?0,75 |
|
|
Сфокусовані економічні інтереси |
14 |
7,4 |
0,25?U?0,5 |
|
|
Пасивні (немотивовані) економічні інтереси |
163 |
85,9 |
0?U?0,25 |
|
|
190 |
100 |
- |
Встановлено, що сегмент “туристичні підприємства зі збалансованими економічними інтересами” формують чотири великі туроператори, які за напрямом туристичної діяльності функціонують на змішаному (внутрішньому та зовнішньому) туристичному ринку. Базова концепція їх системи управління спрямована на: вдосконалення споживчих характеристик турпродуктів; збалансованість туристичної пропозиції у контексті пропорційної кількості видів турпродуктів, орієнтованих на “молоді” і “зрілі” ринки; реінвестування доходів у розроблення нових видів туристичних продуктів для нівелювання впливу хвиль рестрикції попиту; взаємодію із зацікавленими сторонами на основі інтеграції інтелектуальних та інформаційних ресурсів. До сегмента “експансивні економічні інтереси” віднесено туроператорів та турагентів, систему управління яких зосереджено на максимізації обсягів реалізації туристичних продуктів шляхом зниження витрат, створенні ситуації прямого та позиційного демпінгу у періоди високих сезонів, незначному вдосконаленні споживчих характеристик туристичних продуктів. Сегмент “туристичні підприємства із сфокусованими економічними інтересами“ формують туроператори та турагенти, які є монопрофільними за видами туристичного продукту. Управлінські цілі їх господарської діяльності зосереджено на проекції “організація внутрішніх бізнес-процесів”, що виявляється у розробленні туристичних продуктів для цільових сегментів споживачів, які є чутливими до цінової політики туристичних підприємств. У практичній площині це відображається у зниженні витрат на виробництво та реалізацію туристичних продуктів і поверхневій диференціації туристичної пропозиції. До туристичних підприємств із пасивними (немотивованими) економічними інтересами віднесено суб'єкти туристичної діяльності, які не маючи ресурсних можливостей виходу на нові сегменти туристичного ринку, концентрують управлінські дії на захисті ринкових позицій, що дозволяє адаптувати господарську діяльність до коливань попиту з урахуванням зміни конкурентного стану одних видів турів відносно інших.
Дослідження процесу реалізації економічних інтересів туристичних підприємств дозволило констатувати, що туристичний ринок трансформується у дворівневу систему: нижня підсистема характеризується високим рівнем конкуренції серед турагентів та туроператорів; у верхній сконцентровані туроператори, які, виконуючи функції консолідаторів та первинних дистриб'юторів туристичних продуктів, обумовлюють процес витіснення малих і середніх туристичних операторів до сегмента туристичних агентів. Доведено, що процес реалізації економічних інтересів полягає у досягненні туристичним підприємством економічних результатів та визначенні значимості його діяльності для суб'єктів взаємовідносин на туристичному ринку. У зв'язку з цим проблема успішного функціонування для більшості туристичних підприємств пов'язана з їх здатністю продукувати туристичні продукти високої споживчої цінності за результатами взаємодії із зацікавленими сторонами. Використання запропонованих теоретико-методологічних основ пізнання особливостей реалізації економічних інтересів туристичних підприємств за проекціями збалансованої системи показників надає можливість здійснити наукове обґрунтування змістовної сутності процесу формування соціально-економічної цінності туристичного підприємства.
Аргументовано, що в умовах високої динаміки зміни вимог зовнішнього середовища необхідним є розвиток компетенції підприємства реагувати на коливання кон'юнктури туристичного ринку. З метою залучення персоналу до виробничого ланцюга створення цінностей актуальною є трансформація стереотипів управління, які обумовлюють шаблонні форми взаємодії всередині підприємства. Встановлено, що система цінностей як сукупність взаємопов'язаних елементів - цінностей організаційної культури підприємства і ціннісних орієнтацій персоналу впливає на вирішення завдань ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами. Підкреслено, що для формування ментального середовища підприємства, змістовною сутністю якого є спільність цілей персоналу у контексті досягнення мети ціннісно орієнтованого управління, доцільним є накопичення етнометричних даних, які дозволяють оцінити прихильність персоналу до цінностей індивідуалізму (американська модель) або цінностей ієрархії, колективізму, патерналізму (японська модель). Для пов'язаності і координації цілей ціннісно орієнтованого управління на основі методики “профіль організаційних цінностей” розроблено програму та досліджено стереотипи управління туристичними підприємствами. За результатами апробації визначено: 74% респондентів вважають, що домінуючим стереотипом управління є внутрішньокорпоративна система цінностей для формування дієвої організаційної культури; 65% підтримують стереотип, що економічні цінності є пріоритетними для професійної діяльності порівняно із соціальними; 61% респондентів відмітили значимість стереотипу “високий рівень амбітності власника”, що свідчить про сприйняття деструктивного методу управління підприємством, для якого характерні стереотипи (високий рівень персоніфікації системи управління; низький рівень мотивації і опрацьованості ухвалених рішень); 25% опитаних відмітили значимість стереотипу “посилення конкурентних позицій залежить від споживчої цінності туристичних продуктів”. Це свідчить, що туристичні підприємства, отримуючи критичну масу прибутку у короткостроковому періоді, зосереджуються виключно на захисті своїх ринкових позицій, не забезпечуючи при цьому покращання споживчих характеристик туристичних продуктів, що зменшує їх споживчу цінність. Встановлено, що система ціннісних орієнтацій є регулятором активності персоналу, оскільки дозволяє співвідносити індивідуальні потреби і мотиви з усвідомленими та прийнятими цінностями соціально-економічної системи. Доведено, що метою трансформації стереотипів управління туристичними підприємствами є забезпечення координації і регулювання управлінських дій персоналу на основі принципів ціннісно орієнтованого управління. Це забезпечить формування у суб'єктів управління комплексу особистих та професійних якостей, які, базуючись на ціннісних орієнтаціях, впливають на набуття системою управління гнучкості як емерджентної властивості, що необхідна для функціонування туристичних підприємств.
У розділі 5 “Підвищення цільової ефективності ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами” розвинено методичні засади визначення впливу бренда туристичного підприємства на зростання його соціально-економічної цінності та концептуальні основи формування національного туристичного бренда, досліджено мотиваційні передумови розвитку ціннісно орієнтованої єдності суб'єктів туристичного ринку, а також методологічні засади управління лояльністю споживачів туристичних продуктів, удосконалено методичні підходи до визначення соціально-економічної цінності туризму.
Передумовою підвищення цільової ефективності ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами є розроблення та реалізація управлінських технологій, які на науковому та прикладному рівні обумовлюють досягнення мети його запровадження. Доведено актуальність формування системи сигнифікацій туристичних підприємств та дестинацій на глобальному туристичному ринку. Базуючись на постмодерністській теорії, обґрунтовано, що ця система через призму сигнифікації розкриває особливості стимулювання та регулювання споживчих інтересів щодо придбань туристичного продукту, процедура якої супроводжуються для споживача трансакційними витратами. В умовах інформаційного суспільства і прискореного розвитку масових комунікацій систему сигніфікації формує бренд. Його як новий об'єкт ціннісно орієнтованого управління ідентифіковано за рівнями туристичних підприємств та дестинацій. Встановлено, що бренд туристичного підприємства, відображаючи єдність якості, споживчих відмінностей та емоційних вигід пропонованих туристичних продуктів, гарантує їх високу споживчу цінність. Підкреслено, що бренд туристичного підприємства є результатом управлінського процесу, спрямованого на зростання соціально-економічної цінності суб'єкта, та складовою високої споживчої цінності туристичного продукту. Бренд туристичного підприємства позитивно впливає на мотивацію споживачів до придбання туристичних продуктів, формування лояльної споживчої аудиторії, підвищення інтересу інвесторів до сфери продукування туристичних продуктів та тенденції зростання монетарних (обсяг продажів) та немонетарних (лояльність споживачів, обізнаність про бренд) складових діяльності. Виявлено, що бренд туристичного підприємства, спричиняючи ланцюгову реакцію щодо стимулювання збуту, сприяє збільшенню обсягів реалізації туристичних продуктів на 11 %.
З метою активізації зростання туристичних потоків, залучення інвестицій у туристичну сферу необхідним є формування національного туристичного бренда, який символізує ідентичність природних, історичних, соціально-культурних, інфраструктурних показників туристичного потенціалу дестинацій. У роботі проаналізований досвід країн, в яких відповідно до критеріїв, визначених Всесвітньою туристичною організацією та Міжнародною організацією з розвитку ділових контактів та відносин, розроблено та реалізовано державну політику щодо формування туристичних брендів дестинацій. Запропоновано концепцію національного туристичного бренда, сутність якої полягає у поетапному здійсненні заходів, спрямованих на створення єдиного інформаційного сайту “Український туризм” для позиціювання регіонів за видами туризму з метою презентації мультикорисності туристичних ресурсів та активізації мотивації туристичних подорожей; забезпеченні відкритого доступу до інформації про туристичний потенціал регіонів для підвищення обізнаності туристів та можливості замовлення туристичних продуктів у режимі on-line. Просування національного туристичного бренда запропоновано здійснювати за такими етапами: моніторинг показників туристичної привабливості країни; визначення відмітних територіальних особливостей, які формують мультикорисність дестинації та обумовлюють суб'єктно-об'єктну детермінацію туристичного бренда; позиціювання регіональних турпродуктів (за видами туризму); формування системи просування регіональних турпродуктів та оцінка результатів щодо зростання обсягів в'їзних та внутрішніх туристичних потоків.
Визначено, що ціннісно орієнтоване управління туристичними підприємствами дозволяє досягти найвищих результатів діяльності за умови формування ціннісно орієнтованої єдності суб'єктів туристичного ринку, яка відображає прагнення до узгодженості економічних інтересів з метою консолідованого виробництва, просування і реалізації туристичних продуктів. Передумовою її формування є дослідження організаційно-економічних видів взаємодії суб'єктів туристичного ринку на основі моделі ARA (ARA: actors - учасники взаємовідносин; resources - ресурси; activities - види діяльності), яка розкриває складові комунікаційно-інформаційного простору туристичного ринку: економічну, стратегічну, поведінкову. Мотивацією ціннісно орієнтованої єдності є зближення цільових орієнтирів діяльності туристичних підприємств і суб'єктів взаємовідносин для визначення інституціональних проблем їх функціонування з метою мінімізації трансакційних витрат та забезпечення високого рівня задоволеності споживачів. На основі принципу синхронізації міжсуб'єктних відносин узагальнено бінарні типові взаємодії: “туроператор-постачальник туристичних послуг”, “туроператор-турагент”, “туроператор-фінансовий гарант”, які генерують не тільки продуктові та фінансові потоки, а також взаємні зобов'язання і відповідальність. Здійснено апробацію методики для визначення передумов формування ціннісно орієнтованої єдності суб'єктів туристичного ринку. В основу дослідження покладено моніторинг рівня незадоволеності/задоволеності взаємодією суб'єктів туристичного ринку. Діапазон оцінних значень встановлено від абсолютної незадоволеності до абсолютної задоволеності. Застосування теорії нечітких множин у процесі аналізу взаємовідносин суб'єктів туристичного ринку дозволило встановити превалювання компромісного виду взаємодії для ланцюгів “туроператор-турагент” та “туроператор-постачальник туристичних послуг”, що є логічним наслідком використання цінових інструментів конкурентної боротьби над неціновими. За результатами аналізу міжсуб'єктних відносин “туроператор-фінансовий гарант” виявлено неузгодженість у взаємодії, що пов'язано із розмірами фінансових гарантій та тарифів по них. Це детермінує конфліктність у реалізації економічних інтересів. Вирішення проблеми залежить від розроблення диференційованих підходів до встановлення тарифів, сум внесків і виплат при настанні відповідальності по фінансових гарантіях, створення гарантійних фондів щодо виплат компенсацій туристам.
Визначено, що передумовою консолідованого виробництва, просування і реалізації туристичних продуктів у межах певного туристичного ринку є компліментарний вид взаємодії суб'єктів. Базовою основою його формування є: аксіологічні (надсистемні) та функціональні (внутрішньосистемні) параметри комунікаційно-інформаційного простору туристичного ринку. Аксіологічні відображають відповідність цілей та завдань взаємодії суб'єктів очікуванням і потребам суспільства та споживачів туристичних продуктів; функціональні - економічну доцільність і ресурсну забезпеченість взаємодії суб'єктів на туристичному ринку. Це дозволяє узгоджувати економічні інтереси суб'єктів для досягнення мети формування, просування та реалізації туристичних продуктів високої споживчої цінності. Компліментарний вид характеризується високою комунікаційною щільністю, яка посилюється позитивними якостями взаємозв'язку завдяки узгодженим цілям суб'єктів діяльності.
Доведено, що ціннісно орієнтована єдність суб'єктів туристичного ринку позитивно впливає на результативність діяльності туристичних підприємств на основі: доступу до зовнішніх інвестиційних, фінансових, виробничих ресурсів та маркетингової інформації; можливості використання глобальних каналів реалізації туристичних продуктів; підвищення ресурсної ефективності виробничого процесу та граничної продуктивності чинників виробництва; забезпечення цільової пролонгації взаємодії і зниження трансаційних витрат.
Встановлено, що на формування споживчої лояльності впливає ціннісно орієнтована суб'єктність споживача, оскільки ірраціональні й екзистенціальні цінності, які апріорі у свідомості туриста, більшою мірою реалізуються через його споживчу культуру пізнавати споживчу цінність туристичного продукту. Ціннісно орієнтована суб'єктність туриста відображає особливості споживання на основі сприйняття ціннісних рівнів туристичного продукту. На першому ціннісному рівні - характеристики туристичного продукту, які розкривають базові очікування щодо компонент споживчої цінності. Другий рівень пов'язаний із функціональним досвідом туриста споживання туристичних продуктів. Третій визначається емоційною задоволеністю споживача. Отримуючи певний функціональний та емоційний досвід споживання туристичного продукту, споживач співвідносить його із системою цінностей (четвертий рівень), що впливає на повторні придбання та обумовлює формування споживчої лояльності. З огляду на ці позиції розроблено методику сегментного аналізу сукупності постійних споживачів на основі байесовського підходу. Прикладна сутність запропонованої методики полягає у визначенні ймовірного стереотипу споживчої поведінки залежно від віку, маритального статусу та рівня платоспроможності, які впливають на мотивацію споживача придбавати певний вид туристичного продукту. За результатами зіставлення стереотипів споживчої поведінки туриста з його особистісними характеристиками є можливість визначити ймовірну належність споживача до певного сегмента клієнтської бази, що надасть можливість впливати на формування споживчої лояльності.
Агрегований характер туристичної діяльності обумовлює прямий та непрямий вплив туризму, дослідження яких дозволяє оцінити його соціально-економічну цінність для розвитку економічної і соціальної сфери регіонів. Дослідження прямого впливу туризму спрямовано на обчислення його частки у ВВП регіону, визначення значимості щодо зростання зайнятості, інвестицій та розвитку об'єктів туристичної інфраструктури. До показників прямого впливу туризму віднесено обсяги платежів до бюджету за результатами діяльності туристичних підприємств, ліцензійні зборів, платежі за оформлення виїзних і в'їзних документів, митні збори. Непрямий вплив обумовлено ініціацією туристичного попиту на придбання товарів та послуг у регіональних суб'єктів господарської діяльності, які функціонально не належать до сфери туризму (транспортна інфраструктура, інформаційне забезпечення, сфери торгівлі і ресторанного господарства, побутових послуг, атракцій та об'єктів туристичного показу). Дослідження непрямого впливу туризму базується на застосуванні сателітних рахунків, які є методологічною і методичною основою для розвитку сучасної економіки та статистики туризму як для країни, так і для регіонів. За методичними рекомендаціями Статистичної комісії ООН ключовим для аналізу непрямого впливу є дослідження результатів туристичної діяльності на основі туристичного попиту, який визначається витратами туристів у період подорожі. Це дозволяє зіставити внесок галузей економіки у розвиток туризму та дослідити його вплив на економіку регіонів. Підкреслено, що тільки з 2010 р. у новій редакції Класифікатора видів економічної діяльності, туристичну діяльність визнано окремим видом. Для розроблення сателітних рахунків туризму важливим є визначення тісноти зв'язку між кожним виділеним видом діяльності і туризмом на основі розрахунку взаємопотоків між цими видами діяльності. Вирішення завдання базується на формуванні міжгалузевого балансу, а саме таблиць “витрати-випуск”, які нині розраховуються за обмеженою кількістю галузей і на даному етапі не можуть слугувати основою побудови сателітних рахунків туризму.
Враховуючи, що туристична діяльність є складовою національного та регіонального відтворювального процесів, для визначення непрямого впливу туризму використано результати вибіркового опитування туристів щодо обсягів та розподілу туристичних витрат під час подорожі. Дослідження структури витрат надає можливість обчислити процентне відношення додаткових витрат у межах сукупних витрат туристів. Моніторинг витрат здійснюється за етапами: стратифікація генеральної сукупності респондентів за видами туризму; встановлення середньої тривалості подорожі туристів; визначення структури та обсягу витрат туристів під час подорожі. Підкреслено, що аналіз структури та розподілу витрат туристів дозволяє оцінити інфраструктурну складову туристичного потенціалу. Розрахунки показників прямого та непрямого впливів дозволили узагальнити та визначити сукупний вплив туризму за регіонами України (рис.6).
Регіональне порівняння сукупного впливу туризму наочно вказує на контрастність у розвитку туристичної сфери країни. Дослідження його територіальної структури дозволяє формулювати локальні закономірності, які фіксують взаємозв'язки між макро- і мікроекономічними показниками для активізації розвитку внутрішньорегіональних міжгалузевих зв'язків та підвищення туристичної привабливості регіону. Визначено, що для досягнення мети зростання соціально-економічної цінності туризму необхідно дотримуватися принципів, які сформовані на основі концептуальних положень ціннісно орієнтованого управління. Принцип пріоритетності очікувань і потреб туристів означає необхідність у процесі визначення цілей діяльності туристичних підприємств визначати ресурсні можливості та компетенції для формування туристичних продуктів за компонентами споживчої цінності. Принцип відповідності цілей розвитку туризму і соціально-економічного розвитку регіону припускає, що у процесі цілевстановлення доцільно враховувати взаємозв'язок показників туристичної привабливості із стратегією розвитку туризму у регіоні. Принцип необхідності врахування взаємопов'язаності туристичної діяльності з іншими сферами господарської діяльності означає потребу узгодження економічних інтересів суб'єктів туристичного ринку для визначення впливу туризму на економіку регіонів.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розробленні теоретико-методологічних і методичних основ ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами. За результатами проведеного дослідження сформульовано висновки теоретичного та практичного значення щодо обґрунтованого формування організаційно-економічних механізмів запровадження ціннісно орієнтованого управління з метою підвищення ефективності системи управління туристичними підприємствами.
1. Встановлено, що сучасний етап розвитку суспільства обумовлює розвиток нових підходів до управління суб'єктами господарської діяльності. Для туристичної сфери, яка поєднує ринкові аспекти економічних зв'язків і соціально орієнтовані цілі розвитку суспільства, формування підходів до управління повинно кореспондуватися із сучасними глобальними процесами туристичного ринку, враховувати їх основні тенденції та суперечності для послаблення негативного впливу ринкових екстерналій і перманентних відновлень рестрикції туристичного попиту. Застосування ціннісно орієнтованого підходу до управління дозволяє розширити смислове поле рефлексії щодо перспектив економічного розвитку туристичних підприємств, оскільки обумовлює аналітичну можливість визначення важелів зростання соціально-економічної цінності туристичного підприємства та продукування туристичних продуктів високої споживчої цінності як імперативів функціонування туристичних підприємств.
2. Обґрунтовано, що з посиленням глобалізаційних процесів туристичного ринку конкурентні переваги суб'єктів туристичної діяльності будуть визначатися не тільки якістю та ціною туристичних продуктів, а й рівнем задоволеності споживчих очікувань та економічних інтересів суб'єктів взаємовідносин туристичного ринку. Тому основним завданням становлення ціннісно орієнтованого управління є відображення об'єктивного процесу трансформації базису управлінської стратегізації господарської діяльності підприємств на основі когерентності теорії управління й цінності, яка найбільш ґрунтовно визначає імперативи розвитку соціально-економічних систем.
3. Концептуальні положення ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами розкривають його об'єкти, суб'єкт, мета, завдання, пріоритети та принципи. Наведені базові елементи визначають евристичний потенціал концепції щодо застосування аксіологічних аспектів на рівні цілевстановлення з метою їх проектування у систему управління суб'єктами діяльності. Це значною мірою стимулюватиме туристичні підприємства розробляти та реалізовувати туристичні продукти, які відповідають очікуванням окремих сегментів споживачів і зацікавлених сторін у цілому.
4. Доведено, що досягнення мети ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами залежить від конфігурації економічних, соціальних, ресурсних, інфраструктурних, природно-географічних та культурно-історичних показників туристичної привабливості, які впливають на здійснення туристичної діяльності. Аналітичною основою ідентифікації та систематизації цих показників є підсистеми “Законодавче регулювання туризму”, “Бізнес-клімат та інфраструктура”, “Людські, культурні, природні ресурси”, в яких узагальнено портфель показників, що відображають соціально-економічні й інституційні процеси організаційно-економічних змін у сфері туризму. Визначено необхідність розроблення стимулюючих заходів щодо зростання рейтингових показників туристичної привабливості для стримування їх зворотного ентропійного впливу на розвиток туризму. Вирішення проблеми запропоновано здійснити на основі використання методик дослідження туристичної привабливості країни та туристичного потенціалу регіонів. Обґрунтовано доцільність застосування програмно-цільових заходів ефективного використання туристичних ресурсів для розроблення та просування спеціалізованих видів туристичних продуктів, які відображають економічні, соціальні, ресурсні, інфраструктурні, природно-географічні та культурно-історичні компоненти туристичної привабливості дестинацій.
5. Встановлено, що в умовах сучасного постіндустріального (інформаційного) суспільства формується компетентний споживач та виразно виявляється феномен спільного виробництва благ, що впливає на характеристики туристичного продукту. Зважаючи на те, що продукування туристичних продуктів високої споживчої цінності є важелем запровадження концепції ціннісно орієнтованого управління, розроблено та апробовано методику, яка у режимі поетапного дослідження спрямована на визначення: масиву споживчих характеристик туристичного продукту; показників базового споживчого інтересу, на основі яких формується споживча цінність туристичного продукту; рівня задоволеності туристів показниками споживчої цінності туристичного продукту. Використання методики дозволить визначати компоненти, які впливають на формування споживчої цінності туристичних продуктів. Це дасть змогу визначати зміни, які слід вносити у процес розроблення пакета туристичних послуг для задоволення споживчих очікувань туристів.
6. Доведено, що у ситуації економічного суперництва туристичних підприємств за споживачів, які істотно розрізняються активністю щодо придбань туристичних продуктів, зростатиме важливість формування клієнтської бази. За відсутності єдиної методики здійснення діагностики цінності клієнтської бази туристичного підприємства запропоновано методологічні засади цього аналітичного процесу, які розкривають особливості структурування й ідентифікації сегментів постійних споживачів щодо їх значимості для функціонування туристичного підприємства та визначення доцільних форм взаємодії з ними. Визначено, що об'єктом діагностики цінності клієнтської бази є сукупність її сегментів, метою - обґрунтування варіативних комбінацій управлінських ініціатив для раціональної організації взаємодії зі споживчими сегментами, які забезпечують підприємству стабільність реалізації туристичних продуктів. Запропонована методика діагностики цінності клієнтської бази дозволяє розробити заходи щодо збереження і розширення існуючої клієнтської бази; забезпечити адресне просування туристичних продуктів та активізувати споживчий інтерес до пропонованих видів комплексних туристичних продуктів; обґрунтовано визначати обсяги витрат на підтримку тих сегментів клієнтської бази, які у певний період життєвого циклу взаємовідносин є вагомим нематеріальним активом туристичного підприємства.
7. Обґрунтовано, що теоретико-методологічною основою дослідження процесу реалізації економічних інтересів туристичних підприємств є концепція збалансованої системи показників, яка дозволяє дослідити господарську діяльність суб'єкта з позиції подолання диспропорційності внутрішніх підсистем управління і забезпечити цільову спрямованість діяльності на задоволення споживчих очікувань та економічних інтересів суб'єктів взаємовідносин туристичного ринку. Саме у цьому полягає змістовність завдань ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами і забезпечується процесна компліментарність щодо їх вирішення. Пізнання реалізації економічних інтересів туристичних підприємств за проекціями збалансованої системи показників дозволило встановити, що її методологічну завершеність фіксує синтетичний показник соціально-економічної цінності суб'єкта діяльності. Економіко-стратифікаційні дослідження особливостей реалізації економічних інтересів туристичних підприємств необхідні для виявлення і подолання диспропорційності внутрішніх підсистем управління.
8. Для запровадження ціннісно орієнтованого управління досліджено передумови трансформації стереотипів управління, які як внутрішні настанови є суб'єктивними, обумовлюють шаблонні форми взаємодії всередині підприємства і визначають траєкторію його розвитку. Застосування методики дослідження стереотипів управління туристичними підприємствами дозволило виявити пасивно-традиційну модель щодо запровадження нових підходів. Обґрунтовано послідовність трансформації стереотипів для забезпечення координації і регулювання управлінських дій персоналу на основі ланцюга, який визначає економічний зміст ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами: споживча цінність туристичних продуктів - соціально-економічна цінність туристичного підприємства - соціально-економічна цінність туризму.
9. Інформглобалізація, високий рівень конкуренції та несприятлива кон'юнктура туристичного ринку обумовлюють визначення важелів підвищення цільової ефективності ціннісно орієнтованого управління, до яких належить бренд туристичного підприємства. Доведено, що завдяки комунікативній та ідентифікуючій функціям бренд туристичного підприємства підвищує споживчу цінність туристичного продукту та викликає у споживачів мотивацію до придбання. Це спричиняє ланцюгову реакцію щодо стимулювання збуту, збільшення обсягів реалізації туристичних продуктів та посилення конкурентних позицій суб'єкта діяльності. Визначено, що для пришвидшення слабопозитивної динаміки зростання обсягів туристичних потоків, підвищення локальної конкурентоспроможності дестинацій необхідним є формування національного туристичного бренда. Запропоновано концепцію національного туристичного бренда, що значною мірою сприятиме нівелюванню регіональних диспропорцій розвитку туризму та підвищенню рейтингових позицій туристичної привабливості країни.
10. Враховуючи функціональну насиченість виробничого ланцюга туристичного продукту, доведено, що важливим аспектом підвищення цільової ефективності ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами є формування ціннісно орієнтованої єдності суб'єктів туристичного ринку. Визначено, що узгодженість економічних інтересів суб'єктів туристичного ринку для виробництва, просування і реалізації туристичних продуктів дозволяє зменшити частку проблемних туристичних продуктів у сукупному обсязі продажів, підвищити рівень надійності суб'єктів туристичної діяльності, що позитивне впливатиме на можливості зростання соціально-економічної цінності туристичних підприємств. Цьому може сприяти компліментарний вид взаємодії, який забезпечує цільову пролонгацію взаємодії і зниження трансакційних витрат на основі високої комунікаційної щільності та узгодженості економічних інтересів суб'єктів.
11. Встановлено, що основою тривалих економічних відносин між споживачами і туристичним підприємством є лояльність споживачів туристичних продуктів. Суб'єктивну незадоволеність споживачів окремими складовими туристичного продукту спричиняє міжгалузевий характер його формування. Вибір засобів управління споживчою лояльністю доцільно зосередити на апріорній оцінці очікувань туристів, які залежать від сприйняття ціннісних рівнів туристичного продукту, особистісних характеристик споживачів та рівня їх платоспроможності. З метою активізації формування сегментів лояльних споживачів запропоновано досліджувати стереотипи споживчої поведінки потенційних туристів, що надасть можливість превентивно визначати вектор споживчих очікувань і сприятиме підвищенню результативності процесу формування споживчої цінності туристичних продуктів.
12. Запровадження ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами повинно бути каталізатором зростання соціально-економічної цінності туризму. Оскільки основним завданням застосування прикладних методик дослідженої концепції є продукування туристичних продуктів високої споживчої цінності та досягнення узгодженості економічних інтересів учасників взаємовідносин туристичного ринку як імперативів формування соціально-економічної цінності суб'єктів діяльності визначено, що важливим напрямом підвищення цільової ефективності ціннісно орієнтованого управління туристичними підприємствами є дослідження прямого та непрямого впливу туризму на економіку та соціальну сферу регіонів. Запропоновано методичні підходи до дослідження непрямого впливу, який обумовлено ініціацією туристичного попиту на придбання товарів і послуг у регіональних суб'єктів господарської діяльності, які функціонально не належать до сфери туризму. Це дозволяє визначити та проаналізувати внутрішньорегіональні міжгалузеві зв'язки, які впливаючи на розвиток туристичної інфраструктури і супутніх видів діяльності, обумовлюють зростання соціально-економічної цінності туризму.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографії
1. Бойко М.Г. Ціннісно орієнтоване управління в туризмі: монографія / М. Г. Бойко.- К.: Київ. нац. торг.-екон.ун-т, 2010.- 524 с. (Рецензія - Інвестиції: практика та досвід. - 2010 .- № 18.- С.131-132).
2. Ткаченко Т. І. Пріоритетні моделі розвитку туризму в умовах глобалізаційних викликів / Т.І. Ткаченко, М.Г. Бойко // Пріоритети національного економічного розвитку в контексті глобальних викликів: монографія: [у 2 ч.]. - Ч. 2 / за ред. В.М. Гейця, А.А. Мазаракі. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. - С. 178-194 (особистий внесок автора - обґрунтовано перспективні моделі розвитку туризму в Україні).
3. Boiko M. G. Modeli rozwoju turystyki na Ukraine i w Polsce / M. G. Boiko, L. M. Gopkalo / Konwergencja modeli ekonomicznych Polska i Ukraina: монографія: пол. та укр. мовами // за ред. М.Г.Возняка, В.І.Чужикова, Д.Г. Лук'яненко.- К: Краківській екон. ун-т та К.: КНЕУ, 2009.- С. 591-603 (особистий внесок автора - проведено порівняльний аналіз впливу макрочинників на розвиток туризму).
4. 4.1. Бойко М.Г. Методологічні підходи до формування стратегії розвитку підприємств / М. Г. Бойко // Стратегічний розвиток туристичного бізнесу: монографія // за ред. А. А. Мазаракі .- К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т. - 2010. - С. 7-22.
Подобные документы
Принципи управління процесом встановлення та досягнення цілей реструктуризації підприємства на основі аналізу сучасних концепцій цільового управління у менеджменті. Причинно-наслідкові зв’язки виникнення протиріч цілей реструктуризації підприємства.
автореферат [37,6 K], добавлен 11.04.2009Сутність та етапи розробки інноваційного проекту на підприємстві, особливості організації системи управління нововведеннями. Критерії визначення його ефективності. Основні рекомендації щодо шляхів покращення управління проектом впровадження інновацій.
курсовая работа [364,7 K], добавлен 09.07.2013Визначення методів оцінки трудового потенціалу організації. Сутність стратегічного та оперативного управління потенціалом підприємства. Організаційно-економічний механізм антикризового управління потенціалом компанії. Особливості оргструктури фірми.
контрольная работа [32,9 K], добавлен 11.03.2016Сучасні проблеми формування підприємницьких здібностей. Становлення ринкових відносин. Утворення нового типу носія виробничих відносин. Демократизація управління економічними процесами і суспільством. Перехід на новий рівень значень і цінностей.
статья [59,8 K], добавлен 20.08.2013Комунікація і комунікаційні процеси в службах державного управління. Взаємодія релігії і держави: ретроспективний аналіз. Національна комісія з питань регулювання зв’язку України. Прикладні аспекти державного управління діяльністю суб’єкта підприємництва.
курсовая работа [36,7 K], добавлен 20.09.2011Особливості стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства. Обґрунтування об’єктів аналізу та побудова поточного господарського портфелю. Сучасні тенденції розвитку галузі гуртової та дрібногуртової торгівлі продуктами харчування.
курсовая работа [296,3 K], добавлен 08.12.2010Основні засади державного регулювання господарською діяльністю в Україні. Господарський Кодекс України. Дозвільна система у сфері господарської діяльності. Основні регуляторні дії вищих органів управління господарською діяльністю підприємств в Україні.
курсовая работа [70,5 K], добавлен 10.07.2010Методологічний підхід до стратегічного управління підприємством. Етапи стратегічного управління. Аналіз ресурсів підприємства та ефективність їх використання. Економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції та канали її реалізації.
курсовая работа [110,1 K], добавлен 21.12.2008Підприємство як суб'єкт господарювання. Цілі та напрямки діяльності, класифікація і структура особливості організації маркетингу на підприємстві. Характеристика виробничих процесів, форми їх організації. Сутність і головні функції процесу управління.
шпаргалка [71,9 K], добавлен 14.08.2010Стратегічне управління як різновид менеджменту, відмінність від довгострокового, оцінка місії і стратегічних цілей організації. Структура стратегічного управління. Оцінка і вибір стратегій організації, контроль її реалізації. Оцінка продуктивності праці.
реферат [103,8 K], добавлен 26.07.2011
