Дослідження собівартості продукції борошномельної промисловості та розробка шляхів її зниження (на прикладі ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів")

4 257 444,60 + 1 388 000 = 5 645 444,60 грн.

Індекс зміни умовно-постійних витрат дорівнює:

.

1.3. Розраховуємо економію на умовно-постійних витратах:

Даний результат свідчить про підвищення умовно-постійних витрат, що є не припустимим для підприємства.

Отже, брати кредит в розмірі 6 940 000 грн. під 20 % річних недоцільно, оскільки це призводить до підвищення умовно-постійних витрат.

Розглянемо варіант коли підприємство візьме кредит на ту ж суму (6 940 000 грн.) але під 19 % річних. В цьому випадку відсоток за користування кредитом складатиме:

Збільшення умовно-постійних витрат відбудеться на 1 318 600 грн., а величина цих витрат складатиме:

4 257 444,60 + 1 318 600,00 = 5 576 044,60 грн.

Індекс зміни умовно-постійних витрат дорівнюватиме:

Звідси економію на умовно-постійних витратах:

На основі розрахованих даних можна зробити висновок, що якщо підприємство вирішить брати кредит на рік у розмірі 6 940 000 грн., річна ставка відсотка повинна складати 19 %. Беручи до уваги, що підприємство є потенційним клієнтом банку, то курівництво може провести переговори щодо отримання кредиту під 19 % річних.

Розглянемо як це відобразиться на роботі підприємства, тобто якщо узяти кредит в сумі 6 940 000 грн. під 19 % річних. Для цього скористаємося вище розрахованими даними.

Враховуючи отриману економію, умовно-постійні витрати дорівнюватимуть:

4 257 444,60 - 42 574,45 = 4 214 870,15 грн.

В розрахунку на 1 т вони складатимуть:

Далі розрахуємо загальну (тобто суму змінних і умовно-постійних витрат) собівартість переробки 1 т пшениці, з урахуванням отриманої економії умовно-постійних витрат. Для цього слід визначити суму наступних витрат (див. додаток 6 та 8): вартість сировини (1008,43 грн.); вартість повернених відходів (1,01 грн.), які вираховуються; вартість переміщення (7,70 грн.); змінні витрати на переробку (28,43 грн.) та розраховані умовно-постійні витрати (102,46 грн.).

Таким чином, загальна собівартість переробки 1 т пшениці складає:

1008,43 - 1,01 + 7,70 + 28,43 + 82,79 = 1 126,34 грн.

Однак необхідно врахувати, що вартість пшениці стала нижчою, а отже, й вартість сировини, що включається до собівартості продукції зменшиться. Для того щоб дізнатися середню вартість 1 т помольної партії необхідно розрахувати її вартість без ПДВ.

Отже, вартість пшениці 3 класу - 730 грн. з ПДВ, а вартість пшениці 4 класу - 670 грн. з ПДВ.

Розрахуємо вартість пшениці без ПДВ. Так для 3 класу вона становитиме:

Для 4 класу:

При переробці 1 тони пшениці помольної партії, де 40 % пшениці 3 класу та 60 % пшениці 4 класу, середня вартість 1 тони сировини складатиме:

608,33 • 0,4 + 558,33 • 0,6 = 578,33 грн.

Таким чином, загальна собівартість переробки 1 т пшениці дорівнює:

578,33 - 1,01 + 7,70 + 28,43 + 102,46 = 715,91 грн.

Виходячи з вище наведених даних можна розрахувати якою буде собівартість окремого виду продукції при збільшенні обсягу переробки власної пшениці. Для зручності розрахунку складаємо табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Розподіл витрат на виробництво сортового борошна і манної крупи із власної пшениці

	Вихід	Виробіток	Коефіцієнт розподілу	Сума коефіц	Собівартість	Собівартість 1тн
Вс + Мм	44,0	0,44	7,1	3,124	415,63	944,61
1 сорт	30,0	0,30	6,5	1,950	259,44	864,79
Крупа	1,0	0,01	8,6	0,086	11,44	1144,20
Висівки	22,1	0,221	1,0	0,221	29,40	133,04
Всього				5,381	715,91	-

Таким чином, відбулося зниження собівартості 1 т:

- борошна вищого ґатунку та макаронного борошна на:

944,61 - 1 584,27 = - 639,66 грн.

- борошна першого ґатунку на:

864,79 - 1 450,39 = - 585,60 грн.

- крупи манної на:

1 144,20 - 1 918,98 = - 774,78 грн.

- висівок на:

133,04 - 223,14 = - 90,10 грн.

Зниження умовно-постійних витрат призведе не тільки до зменшення собівартості продукції але й до зниження собівартості послуг з переробки давальницької сировини. В даному випадку не враховуються витрати на сировину та повернені відходи, тож витрати на переробку складатимуть:

7,70 + 28,43 + 102,46 = 138,59 грн.

Собівартість послуг порівняно з попереднім роком, у якому вона дорівнювала 164,94 грн., зменшиться на:

138,59 - 164,94 = - 26,35 грн.

Отже, збільшення кількості переробляємої пшениці призведе до зниження собівартості окремого виду продукції та вартості послуг. Однак виготовлену продукцію необхідно реалізувати, тобто знайти додатковий ринок збуту. У даному випадку це хлібозаводи та кондитерські міста Миколаїв впродовж року та кондитерські міста Генічеськ протягом літнього періоду.

У даному випадку, до собівартості продукції додаються витрати на її транспортування до місця призначення.

Транспортування буде здійснюватися автомобільним транспортом (борошновозами), не зважаючи на те що залізничний вид доставки дешевший. Однак при його використанні оформлення документації відбувається довше, більший об'єм партії (60 т), а також важливу роль відіграє час транспортування. Доставка залізничним транспортом відбувається довше, що негативно впливає на продукцію, оскільки це позначається на її якості. Крім того, транспортування відбувається не до місця призначення, тобто ще необхідно застосовувати автомобільний транспорт для доставки продукції з залізниці до покупця.

Вартість транспортних послуг борошновоза з вантажем складає 30 грн. за 100 км за 1 т. Відстань до місця призначення у місті Миколаєві приблизно 60 км. Отже, витрати на транспортування продукції на 1 складатимуть:

Таким чином, собівартість 1 т складає:

- борошна вищого ґатунку:

944,61 + 18,00 = 962,61 грн.

- борошна першого ґатунку:

864,79 + 18,00 = 882,79 грн.

Відстань до місця призначення у місті Генічеськ приблизно 200 км. Звідси вартість транспортних послуг дорівнює:

Отже, собівартість 1 т борошна вищого ґатунку складає:

944,61 + 60 = 1004,61 грн.

Використовуючи розраховані дані розрахуємо прибуток, який отримає підприємство при додатковій переробці 10 000 т пшениці та реалізації додатково виготовленої продукції. Для цього розрахуємо величину виручки та собівартості.

Згідно з даними підприємства відпускні ціни ВАТ „Миколаївський комбінат хлібопродуктів” на продукцію складають:

- борошно вищого ґатунку - 1 350,00 грн. з ПДВ;

- борошно першого ґатунку - 1 250,00 грн. з ПДВ.

Виходячи з цього підприємство для збільшення конкурентоспроможності може реалізовувати свою продукцію за ціною:

- борошно вищого ґатунку - 1 250,00 грн. з ПДВ у Миколаєві та у Генічеську;

- борошно першого ґатунку - 1 150,00 грн. з ПДВ.

Як зазначалося вище обсяг реалізації у Миколаєві складає 2 975 т борошна першого ґатунку та 1 500 т борошна вищого ґатунку, при реалізації борошна вищого ґатунку у Генічеську протягом літнього періоду обсяг продажу складатиме 340 т.

Виручка від реалізації:

1 250,00 • 1 500 + 1 150,00 • 2 975 + 1 250,00 • 340 = 5 721 250,00 грн.

Собівартість цієї продукції:

962,61 • 1 500 + 882,79 • 2 975 + 1004,61 • 340 = 4 411 782,65 грн.

Прибуток від реалізації отриманої продукції дорівнюватиме:

Таким чином, при збільшенні обсягу переробки на 10 000 т власної пшениці, очікується зниження собівартості кожного виду продукції та вартість послуг з переробки давальницької сировини. У даному випадку підприємство отримує додатково прибуток у сумі 355 925,68 грн.

2. Розрахуємо економію умовно-постійних витрат при залучені давальницької сировини.

Залучати давальницьку сировину можна шляхом закупки висівки після її переробки. Так як висівки використовуються для виробництва комбікормів або для годівлі тварин, то не кожному давальцю вони потрібні. Крім того, висівки об'ємні й для іх транспортування до місця призначення знадобиться здійснити певні витрати. Тим давальцям, які мають ринок збуту висівки можна пропонувати послуги грануляції. При здійсненні комплексу послуг (переробка сировини та грануляція висівки) пропонувати 5 % знижку від вартості послуг.

Пропонуючи закупівлю висівок для грануляції та здійснення комплексу витрат із 5 % знижкою, очікується збільшення давальницької сировини на 15 000 т, з них 8 500 т - закупівля висівки, 6 500 т - комплекс послуг.

2.1. Розраховуємо індекс зміни обсягу виробництва.

У 2004 році ВАТ „ХКХП” переробило 31 136 т пшениці. За рахунок збільшення давальницької сировини обсяг переробки у плановому році складатиме:

31 136 + 15 000 = 46 136 т

Звідси, індекс зміни обсягу виробництва дорівнює:

2.2. Визначаємо індекс зміни умовно-постійних витрат.

На ВАТ „ХКХП” умовно-постійні витрати базисного року дорівнюють 4 257 444,60 грн. Додаткова переробка 15 000 т пшениці призведе до збільшення умовно-постійних витрат на 500 000 грн.

Умовно-постійні витрати планового року становитимуть:

4 257 444,60 + 500 000 = 4 757 444,60 грн.

Індекс зміни умовно-постійних витрат дорівнює:

.

2.3. Розраховуємо економію на умовно-постійних витратах:

Таким чином, загальні умовно-постійні витрати складатимуть:

4 257 444,60 - 1 915 850,00 = 2 724 764,60 грн.

А на 1 т пшениці:

Далі розрахуємо загальну (тобто суму змінних і умовно-постійних витрат) собівартість переробки 1 т пшениці, з урахуванням отриманої економії умовно-постійних витрат:

- власної пшениці:

578,33 - 1,01 + 7,70 + 28,43 + 59,06 = 672,51 грн.

- давальницької сировини:

7,70 + 28,43 + 59,06 = 95,19 грн.

На основі розрахованих даних можна визначити собівартість окремого виду продукції на плановий рік. Для цього складаємо табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Розподіл витрат на виробництво сортового борошна і манної крупи із власної пшениці

	Вихід	Виробіток	Коефіцієнт розподілу	Сума коефіц	Собівартість	Собівартість 1тн
Вс + Мм	44,0	0,44	7,1	3,124	390,43	887,35
1 сорт	30,0	0,30	6,5	1,950	243,71	812,36
Крупа	1,0	0,01	8,6	0,086	10,75	1074,80
Висівки	22,1	0,221	1,0	0,221	27,62	124,98
Всього				5,381	672,51	-

Таким чином, зменшення собівартості переробки 1 т призвело до зниження собівартості: борошна вищого ґатунку та макаронного борошна на 696,92 грн. (887,35 - 1 584,27); борошна першого ґатунку на 638,03 грн. (812,36 - 1 450,39); крупи манної на 844,18 грн. (1 074,80 - 1 918,98); висівки на 98,16 грн. (124,98 - 223,14) та собівартості послуг на 60,23 грн. (104,71 - 164,94).

У даному випадку збільшення обсягу переробки відбулося за рахунок залучення давальницької сировини.

Отже, розрахуємо скільки коштуватиме переробка 1 т пшениці, якщо давалець залишить висівки на підприємстві.

Вартість переробки 1 т складає 95,19 грн.

Договірна вартість послуг з ПДВ - 175,00 грн.

Вихід висівок з 1 т зерна складає 22,1 %. Отже, з 1 т пшениці отримуємо висівки в розмірі:

Ринкова ціна висівки 270 грн. Отже, вартість послуг на переробку 1 т зменшиться на:

0,221 • 270 = 59,67 грн.

і складатиме:

175,00 - 59,67 = 115,33 грн.

Таким чином, при закупівлі висівки підприємством, вартість послуг переробки 1 т пшениці для давальця зменшується, що може зацікавити певне коло клієнтів. Це в свою чергу дає змогу завантажити потужність гранулятора та зменшувати витрати на грануляцію висівок, що в свою чергу зменшуватиме вартість комплексу послуг.

Далі розрахуємо скільки коштуватиме давальцю комплекс послуг з 5 % знижкою.

Вартість послуг на переробку 1 т пшениці з ПДВ - 175,00 грн.

Вартість послуг грануляції висівки представлена у табл. 3.3.

При здійснені комплексу послуг, давальцю не доведеться платити за вивантаження розсипних висівок, оскільки вони безпосередньо поступатимуть з млина або зі складу безтарного зберігання. Це зменшує вартість грануляції, яка складатиме:

- витрати на переробку зменшаться до:

56,36 - 8,59 = 47,77 грн.

Таблиця 3.3 Калькуляція витрат на гранулювання висівки на ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”

Показники	Витрати на 1т, грн.
Вивантаження розсипних висівок з автотранспорту	8,59
Витрати на гранулювання висівки:	43,62
- електроенергія	13,42
- опалення	2,12
- пара	4,82
- амортизація	10,59
- заробітна плата	5,04
- відрахування	1,95
- ремонтний фонд	3,79
Інші	1,89
Завантаження гранульованих висівок на автотранспорт	4,15
Усього витрат:	56,36
Рентабельність 10 %	5,64
Вартість послуг з ПДВ	74,40

- вартість послуг з 10 % рентабельністю:

47,77 + 47,77 • 0,1 = 52,55 грн.

- вартість послуг грануляції 1 т висівок з ПДВ:

52,55 + 52,55 • 0,2 = 63,06 грн.

Як було розраховано вище з 1 т пшениці отримуємо 0,221 т висівки.

Отже, при здійснені комплексу послуг давальцю необхідно за 1 т пшениці заплатити:

175,00 + 63,06 • 0,221 = 188,94 грн.

З 5 % знижкою вартість послуг на 1 т пшениці складатиме:

188,94 - 188,94 • 0,05 = 179,49 грн.

В розрахунку на 1 т це не багато, але чим більше тон буде переробляти давилець тим більше й економія.

Визначимо яку суму прибутку додатково отримає підприємство при збільшенні обсягу переробки на 15 000 т за рахунок давальницької сировини.

Виручка від надання послуг по переробці 8 500 т пшениці дорівнюватиме:

8 500 • 175,00 = 1 487 500,00 грн.

Зменшуємо суму виручки на вартість висівок, які отримані при переробці та закуповуються підприємством, тобто на:

8 500 • 0,221 • 270,00 = 507 195,00 грн.

Виручка від надання послуг:

- по переробці 6 500 т пшениці:

6 500 • 175,00 = 1 137 500,00 грн.

- по гранулюванню отриманих висівок:

6 500 • 0,221 • 63,06 = 90 585,69 грн.

Загальна виручка від надання комплексу послуг дорівнює:

1 137 500 + 90 585,69 = 1 228 085,69 грн.

При користуванні комплексом послуг надається 5 % знижка, яка складає:

1 228 085,69 • 0,05 = 61 404,28 грн.

Отже, виручка від переробки 15 000 т давальницької сировини дорівнює:

(1 487 500,00 - 507 195,00) + (1 228 085,69 - 61 404,28) = 2 146 986,41 грн.

Витрати на переробку 15 000 т складають:

15 000 • 95,19 = 1 427 850,00 грн.

Підприємство отримає прибуток від надання послуг в сумі:

Таким чином, при збільшенні обсягу переробки на 15 000 т за рахунок залучення давальницької сировини призведе до зниження собівартості продукції та послуг, що призведе до отримання додаткового прибутку від переробки 15 000 т пшениці в сумі 361 305,34 грн.

3. Розрахуємо економію умовно-постійних витрат при закупівлі власної та залучені давальницької сировини. При цьому скористуємося даними наведеними вище:

- обсяг переробки у минулому році 31 136 т пшениці;

- можливий обсяг збільшення переробки за рахунок власної сировини - 10 000 т, який призводить до збільшення умовно-постійних витрат на 1 318 600 грн. за умови взяття кредиту в сумі 6 940 000 грн. на рік під 19 % річних;

- можливий обсяг збільшення переробки за рахунок давальницької сировини - 15 000 т, що призводить до збільшення умовно-постійних витрат на 500 000 грн.;

- умовно-постійні витрати минулого року - 4 257 444,60 грн.

3.1. Розраховуємо індекс зміни обсягу виробництва.

Обсяг переробки у плановому році складатиме:

31 136 + 10 000 + 15 000 = 56 136 т

Звідси, індекс зміни обсягу виробництва дорівнює:

3.2. Визначаємо індекс зміни умовно-постійних витрат.

Додаткова переробка 25 000 т пшениці призведе до збільшення умовно-постійних витрат на:

1 318 600 + 500 000 = 1 818 600,00 грн.

Умовно-постійні витрати планового року становитимуть:

4 257 444,60 + 1 818 600,00 = 6 076 044,60 грн.

Індекс зміни умовно-постійних витрат дорівнює:

.

3.3. Розраховуємо економію на умовно-постіних витратах:

Таким чином, загальні умовно-постійні витрати складатимуть:

4 257 444,60 - 1 575 254,50 = 2 682 190,10 грн.

А на 1 т пшениці:

Отже, собівартість переробки 1 т:

- власної пшениці:

578,33 - 1,01 + 7,70 + 28,43 + 47,78 = 661,23 грн.

- давальницької пшениці:

7,70 + 28,43 + 47,78 = 83,91 грн.

На основі розрахованих даних можна визначити собівартість окремого виду продукції на плановий рік та вартість послуг.

Для розрахунку собівартості продукції складаємо табл. 3.4.

Таблиця 3.4 Розподіл витрат на виробництво сортового борошна і манної крупи із власної пшениці

	Вихід	Виробіток	Коефіцієнт розподілу	Сума коефіц	Собівартість	Собівартість 1тн
Вс + Мм	44,0	0,44	7,1	3,124	383,88	872,46
1 сорт	30,0	0,30	6,5	1,950	239,62	798,74
Крупа	1,0	0,01	8,6	0,086	10,57	1056,80
Висівки	22,1	0,221	1,0	0,221	27,16	122,88
Всього				5,381	661,23	-

Таким чином, спостерігається зниження собівартості 1 т борошна вищого ґатунку та макаронного борошна на 711,81 грн. (872,46 - 1 584,27); борошна першого ґатунку на 651,65 грн. (798,74 - 1 450,39); крупи манної на 862,18 грн. (1 056,80 - 1 918,98); висівок на 58,65 грн. (122,88 - 181,53) та зниження вартості послуг на 97,62 грн. без ПДВ (83,91 - 181,53).

На основі вище розрахованих даних визначимо величину прибутку у даному випадку. Для цього скористаємося даними розрахованими при розгляданні попередніх варіантів.

Виручка від реалізації продукції (надання послуг) залишається не змінною та дорівнює сумі виручки від реалізації продукції та надання послуг розрахованих у двох попередніх варіантах:

5 721 250,00 + 2 146 986,41 = 7 868 236,41 грн.

Витрати на переробку зміняться й для давальницької сировини становитимуть:

15 000 • 83,91 = 1 258 650,00 грн.

Беручи до уваги збільшення обсягу переробки власної сировини, що призвело до збільшення готової продукції, окремі види якої реалізуються за межами міста, собівартість цієї продукції збільшується на вартість транспортних послуг, які були розраховані під час розглядання першого варіанту (для Миколаєва - 18,00 грн. за 1 т, для Генічеську - 60,00 грн. за 1 т).

Отже, собівартість продукції складатиме:

(872,46 + 18,00) • 1 500 + (798,74 + 18,00) • 2 975 + (872,46 + 60,00) • 340 = 4 082 527,90 грн.

Загальні витрати на виробництво продукції та надання послуг дорівнюють:

1 031 100,00 + 4 082 527,90 = 5 113 627,90 грн.

У даному випадку підприємство отримає прибуток у розмірі:

Таким чином, збільшення обсягу переробки на 25 000 т пшениці призведе до зниження собівартості продукції (послуг) та отримання додаткового прибутку у сумі 1 443 235,77 грн. Однак вирішальною умовою використання виявленого зниження собівартості продукції у даному випадку є налагоджена робота відділу збуту та співпраця з давальцями, тобто пошук ринків збуту продукції та залучення давальницької сировини на умовах, які задовольняють обидві сторони.

Розглянуто три варіанти збільшення обсягу переробки пшениці для ВАТ „ХКХП” за рахунок більш повного використання виробничої потужності, що призвело до зниження умовно-постійних витрат та собівартості продукції (послуг) загалом. Наслідком цього є отримання додаткового прибутку. Для порівняння результатів розглянутих варіантів та визначення найоптимальнішого для підприємства представимо розраховані дані у вигляді таблиці (див. табл. 3.5).

Таблиця 3.5 Показники діяльності підприємства після збільшення обсягу виробництва

Показники	Збільшення обсягу переробки за рахунок
	Власної пшениці	Давальницької пшениці	Власної та давальницької пшениці
Додатковий обсяг переробки, т	10 000	15 000	25 000
Собівартість продукції (послуг), грн.
- борошно вищого ґатунку та макаронне борошно	944,61	887,35	872,46
- борошно першого ґатунку	864,79	812,36	798,74
- крупа манна	1 144,20	1 074,80	1 056,80
- висівки	133,04	124,98	122,88
- переробка давальницької сировини	138,59	95,19	83,91
Прибуток (збиток), грн.	355925,68	361305,34	1 443 235,77

З даних табл. 3.6 можна зробити висновок, що збільшення обсягу переробки пшениці призводить до зниження собівартості продукції (послуг) не залежно від того яка це сировина (власна чи давальницька), чим більше обсяг тим менша собівартість й відповідно більший прибуток. При переробці 10 000 т пшениці прибуток менший (355 925,68 грн.) ніж при переробці 15 000 т пшениці (361 305,34 грн.), який одночасно менший ніж при переробці 25 000 т пшениці (1 443 235,77 грн.).

Найоптимальнішим варіантом є збільшення обсягу переробки на 25 000 т за рахунок власної та давальницької пшениці. В даному випадку спостерігається найбільше зниження собівартості та найбільший розмір додатково отриманого прибутку (1 443 235,77 грн.).

Таким чином, при більш повному використанні виробничої потужності ВАТ „ХКХП” забезпечується зниження собівартості продукції (послуг). За таких умов підприємство може зменшити ціни, що призведе до підвищення його конкурентоспроможності та збільшення прибутку за рахунок зростання обсягу продажу.

3.2 Визначення оптимального рівня виробничих запасів на ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”

У собівартості продукції відображаються всі витрати підприємства., в тому числі й витрати на сировину, матеріали і т.д., що формують виробничі запаси.

Ефективне управління запасами дозволяє зменшити поточні витрати на їх зберігання, що, в свою чергу, призводить до зниження собівартості продукції (послуг).

У теорії управління запасами розроблені спеціальні моделі для визначення економічно обґрунтованого обсягу замовлення матеріальних цінностей. Найпоширенішим інструментом, спрямованим на мінімізацію сумарних витрат, визнається модель найбільш економічного розміру замовлення (EOQ - The economic ordering quantity model). Причиною популярності цієї моделі є як простота математичного апарата, так і гарні результати її практичного використання [23, с. 426].

Проблема управління запасами в даній моделі зведена до визначення обсягу замовлення (Q) і частоти виконання замовлень (T) за планований проміжок часу. Що у свою чергу розраховується за допомогою балансування між витратами, пов'язаними з виконанням одного замовлення (O), і витратами на зберігання одиниці запасів (C). Розмір замовлення варто збільшувати доти, поки зниження витрат на замовлення переважує збільшення витрат на зберігання.

Принцип, на якому базується модель найбільш економічного розміру замовлення полягає у тому, що деякі витрати зростають із збільшенням обсягів запасів, а деякі навпаки - зменшуються. Поточні витрати фірми зростають, коли збільшуються розміри замовлень. В той же час витрати, пов'язані з замовленням, зменшуються при великих розмірах замовлень.

Якщо узагальнити показання кривої поточних витрат і кривої витрат, пов'язаних з замовленням, то результат становитиме: сумарні витрати на запаси. Точка в якій цей показник є мінімальним, характеризує найбільш економічний розмір замовлення (див. рис.3.1) [15, с. 843].



Рис. 3.1 Визначення оптимального розміру замовлення

Витрати зберігання запасів за період між двома поставками дорівнюють добутку витрат на зберігання одиниці матеріалу на середній обсяг запасів

Витрати на замовлення визначаються як добуток витрат на одне замовлення й кількість замовлень за звітний період.

Оптимальний розмір замовлення виходить при мінімальних сумарних витратах на запаси та розраховується за формулою:

,

де Q - оптимальний розмір замовлення;

S - потреба в матеріалах за звітний період, т;

О - витрати на виконання одного замовлення, грн.;

С - витрати на зберігання одиниці запасів, грн..

Найбільш критичним фактором для ефективного використання моделі є можливість оцінити витрати на замовлення й витрати на зберігання. Причому необхідно виділити саме змінні частини витрат від замовлення й одиниці зберігання запасів. Якщо намагатися провести виділення з досить високим ступенем точності, то скоріше всього результати будуть невтішними - змінні витрати складуть незначну частину від сукупних витрат на зберігання або доставку, які, у свою чергу, дуже важко виділити із загальногосподарських витрат [15, с. 845].

Доскональне дослідження проблеми виділення змінних витрат скоріше нашкодить управлінню, ніж надасть необхідну інформацію. При роботі з фактичними або плановими даними необхідно постійно балансувати між точністю й доречністю одержуваної інформації, не забуваючи і про вартість цих робіт. Саме ці умови призводять до різної ефективності від використання моделі на кожному окремому підприємстві. А причини можливих невдач найчастіше сховані не за специфікою виробництва, а за браком аналітичних навичок й умінь.

Скористаємося вище описаною моделлю для визначення оптимального розміру замовлення (доставки) на млин ВАТ „ХКХП”.

Млин ВАТ „ХКХП” займається переробкою пшениці, що відноситься до сезонного виду виробництва. Це означає, що підприємству у період збору врожаю для безперервної роботи необхідно закупити пшениці у обсязі, який би забезпечив річну потребу або укласти угоду з іншими елеваторами на зберігання та доставку сировини.

Річна потреба планового року у сировині складає 21 675 т пшениці. Закуповуємо 21 700 т.

Беручи до уваги зручне розташування ВАТ „ХКХП” (біля річки), силоса елеватора можна використовувати не для зберігання власного зерна для переробки, а для надання послуг із завантаження та розвантаження суден. Так вартість послуг за перевантаження 1 т зерна - 21,00 грн., а витрати на перевантаження -19,80 грн. Отже, при перевантаженні 21 700 т зерна підприємство отримає прибуток в розмірі:

21 700 • (21,00 - 19,80) = 26 040,00 грн.

Якщо підприємство займе ємність елеватора у розмірі 21 700 т, то не отримає прибуток у сумі 26 040, грн.

Зберігання зерна для переробки можна здійснювати на території Копанського хлібоприймального пункту (ХПП). Оскільки він за розмірами менший ніж ВАТ „ХКХП”, то й витрати на зберігання нижчі. Однак у цьому випадку підприємству необхідно здійснювати витрати на транспортування.

Транспортування може здійснюватися залізничним або автомобільним транспортом, яке знаходиться на балансі підприємства. Використання цього транспорту дасть змогу виправдати витрати на його придбання. Однак необхідно визначити у якій кількості необхідно транспортувати сировину на млин, що сумарні витрати були мінімальні.

Для визначення оптимального розміру доставки необхідно володіти наступною інформацією:

- річна потреба у сировині - 21 700 т пшениці;

- вартість одиниці сировини - 578,33 грн./т;

- витрати на зберігання одиниці матеріалу - 75,88 грн./т;

- витрати на виконання однієї доставки - 250 грн.;

- середня ставка відсотку на капітал - 20%.

1. Розраховуємо витрати на зберігання 1 т пшениці з урахуванням втраченої вигоди:

2. Визначаємо оптимальний розмір доставки:

Доставка може здійснюватися партіями, які кратні 6. Тому приймаємо оптимальний розмір доставки, який дорівнює 240 т. Звідси кількість доставок за рік складає:

Дана кількість доставок свідчить про те, що річна потреба у сировині не відповідає розміру партії. Тож приймаємо кількість доставок 90 раз. У цьому випадку підприємство отримає:

90 • 240 = 21 600 т

Недопоставка складає 100 т, які доставимо зерновозами, що знаходяться на балансі підприємства, у кількості 3 машини. Їх ємність 18 т, за один день один зерновоз може здійснити дві доставки. Отже за день вони доставлять:

3 • 18 • 2 = 108 т

Отже, для забезпечення безперервної роботи підприємству необхідно за рік здійснити доставку 90 раз з розміром партії 240 т пшениці залізничним транспортом, а інші 100 т зерновозами впродовж дня.

В залежності від обсягу доставки змінюються (збільшуються, зменшуються) сумарні витрати за рік. Тому розрахуємо сумарні витрати на рік при різних обсягах поставок. Для цього слід розрахувати річні витрати на організацію поставок, витрати на зберігання одного замовлення, витрати на придбання запасів річної потреби при різних обсягах поставки.

Поставки можуть здійснюватися у розмірі 180 т, 240 т, 300 т та 360 т пшениці.

1. Визначаємо річні витрати на організацію поставок для кожної партії:

- 180 т пшениці:

- 240 т пшениці:

90,42 • 250,00 = 22 605,00 грн.

- 300 т пшениці:

- 360 т пшениці:

2. Визначаємо витрати на зберігання одного замовлення:

- 180 т пшениці:

75,88 • 180 = 13 658,40 грн.

- 240 т пшениці:

75,88 • 240 = 18 211,20 грн.

- 300 т пшениці:

75,88 • 300 = 22 764,00 грн.

- 360 т пшениці:

75,88 • 360 = 27 316,80 грн.

3. Визначаємо витрати на придбання запасів річної потреби. У даному випадку ці витрати для кожної обсягу партії будуть однакові:

578,33 • 21 700 = 12 549 761,00 грн.

Розраховані дані зведемо до табл. 3.6.

Таблиця 3.6 Сумарні витрати за рік при різних обсягах поставок

Витрати, грн.	Обсяг поставки, т
	180	240	300	360
Річні на організацію поставок	30 138,89	22 605,00	18 083,33	15 069,44
На зберігання одного замовлення	13 658,40	18 211,20	22 764,00	27 316,80
На придбання запасів річної потреби	12 549 761,00	12 549 761,00	12 549 761,00	12 549 761,00
Усього витрат	12 593 558,29	12 590 577,20	12 590 608,33	12 592 147,24

З даних табл. 3.7 можна зробити висновок, що для підприємства найкращим буде варіант, в якому обсяг поставки дорівнює 240 т. Цей обсяг забезпечує найменші сумарні витрати за рік. Таким чином, оптимальним розміром поставки є 240 т пшениці. В управлінні виробничими запасами також використовується модель визначення точки поновлення запасу (ТПЗ), що показує, при якому залишку запасів потрібно робити нове замовлення. Точка поновлення замовлення визначається за формулою:

ТПЗ = Ч_оч • В_щод

де Ч_оч - час очікування замовлення, дн;

В_щод - середні щоденні витрати запасів, т.

Середні щоденні витрати виробничих запасів можна розрахувати як відношення річної потреби до робочого періоду.

Робочий період млина 292 дні. Це пов'язано з капітальним ремонтом, який здійснюється раз у рік впродовж місяця та декадними зупинками (кожні 10 днів) на один день.

Точка поновлення замовлення у плановому році складатиме:

Отже, при зменшенні виробничих запасів до 148,63 т необхідно організовувати наступну поставку сировини з Копанського ХПП.

Таким чином, при річній потребі у сировині у 21 700 т підприємство може зберігати його на території Копанського ХПП, та здійснювати доставку на млин партіями у розмірі 240 т. При зменшенні запасів до 148,63 т, які знаходяться у силосах, млина необхідно організовувати наступну доставку.

В разі збільшення річної потреби ВАТ „ХКХП” у власній сировині до 30 000 т та більше, можливий варіант закупівлі пшениці у розмірі 24 500 т, а на іншу кількість укласти угоду про зберігання пшениці з іншими елеваторами області. В даному випадку буде доцільно крім визначення оптимального розміру доставки розрахувати так звані резервні запаси (додаткові запаси, що утворюються для підстрахування на випадок різних змін в обсягах продажу чи доставці сировини) з метою безперервного функціонування.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Одна з найважливіших державних задач - охорона життя та здоров'я громадян в процесі їх трудової діяльності, створення безпечних та нешкідливих умов праці.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я людини та працездатності людини в процесі праці.

Охорона праці відіграє важливу роль, як суспільний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя.

Окрім соціального, охорона праці має, безперечно, важливе економічне значення - це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо.

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закони України: „Про охорону праці”, „Про охорону здоров'я”, „Про пожежну безпеку”, „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”, „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, а також Кодекс законів про працю України (КЗпП).

Основним нормативним документом щодо забезпечення охорони праці користувачів персональних комп'ютерів є ДНАОП 0.00-1.31-99 „Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин”. Крім цього існують Державні санітарні правила і норми з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (ДСанПіН 3.3.2-007-98) та „Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важності та напруженості трудового процесу” затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я від 31.12.97 № 382.

4.1 Аналіз потенційно-небезпечних та шкідливих факторів в бухгалтерії ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”

У приміщенні бухгалтерії ВАТ „ХКХП” працює 5 чоловік та розташовано 6 комп'ютерів. Приміщення має загальну площу 38 м².

Вагомий вплив на працездатність та здоров'я працівника здійснює виробниче середовище. Це середовище у виробничих приміщеннях (офісах), в основному, визначається мікрокліматом, освітленням, рівнем шуму та вібрації, випромінюванням. Крім того, важливе значення для життя працівника має електробезпека та пожежна безпека.

Регулювання параметрів мікроклімату

Під виробничим мікрокліматом розуміють стан повітряного середовища виробничого приміщення, який визначається температурою, відносною вологістю, рухом повітря та тепловим випромінюванням нагрітих поверхонь, що в сукупності впливають на тепловий стан організму людини [25, с. 71].

Параметри мікроклімату справляють безпосередній вплив на самопочуття людини та його працездатність. Зниження температури за всіх інших однакових умов призводить до зростання тепловіддачі шляхом конвекції та випромінювання і може зумовити переохолодження організму.

При підвищенні температури повітря мають місце зворотні явища. Встановлено, що при температурі повітря понад 30°С працездатність людини починає падати.

Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами [26, с. 105].

Відповідно до ДСанПіН 3.3.2-007-98 „Державні санітарні правила і норми з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин” у виробничих приміщеннях та робочих місцях з персональним комп'ютером мають забезпечуватись оптимальні значення параметрів мікроклімату в залежності від періоду року та категорії важкості робіт.

У бухгалтерії ВАТ „ХКХП” виконується робота, яка належить до категорії „легка-Іб”. Згідно ГОСТа 12.1.005-88 „ Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны” (основний нормативний документ, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень) до цієї категорії належать роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деякими фізичними напруженнями, при яких витрати енергії становлять від 140 до 174 Вт. Отже у холодний період року температура повітря повинна бути 21-23°С, відносна вологість повітря - 40-60%, швидкість руху повітря - 0,1 м/с, а теплий період року температура повітря - 22-24°С, відносна вологість повітря - 40-60%, швидкість руху повітря - 0,2 м/с.

Для забезпечення оптимальних мікрокліматичних умов в будь-який період року приміщення, в яких розташовані комп'ютеризовані робочі місця повинні бути обладнані системами опалення. Однак найкраще вирішення цього питання - це встановлення кондиціонерів, які автоматично підтримують задані параметри мікроклімату [25, с. 74].

Освітлення

Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць.

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. При поганому освітленні людини швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків.

Робота користувачів комп'ютерів характеризується значним напруженням зорового аналізатора, тому необхідно забезпечити раціональне освітлення робочих місць, а також важливо забезпечити однакові рівні освітленості екрана, клавіатури та документа (паперового носія інформації).

Відповідно до ДНАОП 0.00-1.31-99 „Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин” освітлення у приміщенні бухгалтерії ВАТ „ХКХП” має бути суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. Рівень освітленості на робочому столі в зоні розташування документів має бути в межах 300-500 лк. Загальне освітлення повинно бути не нижче 200 лк. Потужність лампи не менш 40 Вт. Природне освітлення повинно бути боковим, бажано одностороннім. Коефіцієнт природної освітленості (КПО) повинен бути не нижче 1,5 %, відповідно до вимог СНиП ІІ-4-79 „Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования” [25, с. 88].

Розташовувати робочі місця з комп'ютерами необхідно таким чином, щоб в поле зору користувача не потрапляли вікна або світлі поверхні світильників. Окрім того, вони не повинні також знаходитися безпосередньо за його спиною, щоб уникнути відблисків на екрані.

Отже, для створення сприятливих умов зорової діяльності у бухгалтерії ВАТ „ХКХП”, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань і сприяли підвищенню продуктивності праці, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

- створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і знаходиться в межах встановлюваних норм;

- не чинити засліплюючої дії, як від тих яскравих предметів, що знаходиться в полі зору користувача (пряма блискість), так і тих, що знаходиться за його спиною і можуть відбитись на екрані (відбита блискість);

- забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості, щоб уникнути частої переадаптації зорового аналізатора;

- не створювати на робочому місці різких та глибоких тіней;

- обмежити до мінімуму пульсацію світлового потоку;

- не зменшувати необхідний контраст фону та об'єктів, зображених на екрані комп'ютера;

- не створювати небезпечних та шкідливих факторів (шум, теплові випромінювання, ураження струмом та ін..);

- бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним [25, с. 90].

Захист від шуму та вібрації

Шум - будь-який небажаний звук, котрий заважає.

Шум несприятливо діє на слуховий аналізатор та інші органи та системи організму людини. Визначальне значення щодо такої дії має інтенсивність шуму, його частотний склад, тривалість щоденного впливу, індивідуальні особливості людини, а також специфіка виробничої діяльності.

Нормування шумів передбачено у ГОСТ 12.1.003-83 „Шум. Общие требования безопасности” та СНиП 3223-85 „Санитарные нормы допустимых уровней шумов на рабочем месте”. Рівень шуму на робочому місці не повинен перевищувати 50 дБ (А).

У бухгалтерії ВАТ „ХКХП” основними джерелами шуму є вентилятори системного блоку, накопичувачі, принтери.

Основними заходами та засобами боротьби з шумом є:

- зниження рівнів шуму в джерелі його утворення;

- використання звукопоглинаючих та звукоізолюючих засобів;

- раціональне планування виробничих приміщень та робочих місць [25, с. 77].

Не слід забувати і про вібрацію, яка викликає порушення фізіологічного та функціонального станів людини.

Під час виконання робіт з персональними комп'ютерами у виробничих приміщеннях значення характеристик вібрації на робочих місцях не повинні перевищувати допустимих значень, визначених СН 3044-84 „Санитарные нормы вибрации рабочих мест” та ГОСТ 12.1.012-90 „Вибрационная безопасность. Общие требования”.

Для зниження вібрації обладнання, пристрої, пристосування необхідно встановлювати на спеціальні амортизуючи прокладки, передбачені нормативними документами [25, с. 78].

Захист від випромінювань

Одним з основних блоків комп'ютера, що слугує для візуальної інформації, є дисплей. Від його характеристик в значній мірі залежить працездатність та стан здоров'я користувача комп'ютера, а отже і працівника.

Дисплеї виготовляються переважно на основі електронно-променевих трубок, які є потенційним джерелом випромінювання кількох діапазонів електромагнітного спектра: рентгенівського, оптичного, радіочастотного.

Проведені експериментальні дослідження характеру та інтенсивності електромагнітного випромінювання відеодисплеїв показали, що рівні такого випромінювання нижчі від допустимих значень, визначених відповідними нормами. Проте однозначної думки щодо відсутності шкідливого впливу електромагнітного випромінювання (особливо радіочастотного діапазону) на користувача комп'ютера немає.

З метою профілактики несприятливого впливу електромагнітного випромінювання від відеотерміналу на користувача необхідно:

- встановлювати на робочому місці відео термінал, що відповідає сучасним вимогам стосовно захисту від випромінювання (MPR-II або ТСО-95);

- встановлювати на відеотермінали старої конструкції (випуск до 1995 року) зазелений приекранний фільтр (незаземлений захисний екран відіграє лише декоративну роль щодо захисту від електромагнітного випромінювання);

- не переобтяжувати приміщення значною кількістю робочих місць з відеотерміналами;

- не концентрувати на робочому місці великої кількості радіоелектронних пристроїв;

- вимикати відеотермінали, якщо на ньому не працюють, однак знаходяться неподалік від нього [25, с. 84].

Електробезпека

Широке використання електроенергії у всіх галузях народного господарства зумовлює розширення кола осіб, котрі експлуатують електрообладнання. Тому проблема електробезпеки при експлуатації електрообладнання набуває особливого значення.

Вимоги електробезпеки у приміщеннях, де встановлені персональні комп'ютери відображені у ДНАОП 0.00-1.31-99 „Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин”. Живлення електроустаткування повинне здійснюватися від мережі не більше 380 В при частоті 50 Гц. Опір ізоляції струмоведучих частин електроустановок повинен бути не менш 0,5 МОм.

Під час монтажу та експлуатації ліній електромережі необхідно повністю унеможливити виникнення електричного джерела загорання внаслідок короткого замикання та перевантаження проводів, обмежувати застосування проводів з легкозаймистою ізоляцією і, за можливості, перейти на негорючу ізоляцію.

Необхідно слідкувати, щоб вся оргтехніка була заземлена (при допомозі трійної розетки), тому що можливо ураження електрострумом. Заземлення повинно відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 „Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів”.

Є недопустимим:

- експлуатація кабелів та проводів з пошкодженою або такою, що втратила захисні властивості за час експлуатації, ізоляцією; залишення під напругою кабелів та проводів з неізольованими провідниками;

- застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарення;

- користування пошкодженими розетками, розгалуженими та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;

- підвішування світильників безпосередньо на струмопровідних проводах, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);

- використання електроапаратури та приладів в умовах, що не відповідають вказівкам (рекомендаціям) підприємств-виготовлювачів.

Дотримання вищезазначених вимог значно підвищує електробезпеку, однак не може стовідсотково гарантувати неможливість ураження користувача електричним струмом [25, с. 114].

Пожежна безпека

Залежно від особливостей виробничого процесу, крім загальних вимог пожежної безпеки, здійснюються спеціальні протипожежні заходи для окремих видів виробництв, технологічних процесів та промислових об'єктів. Для споруд та приміщень, в яких експлуатуються комп'ютери такі заходи визначені Правилами пожежної безпеки в Україні, ДНАОП 0.00-1.31-99„Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин” та іншими нормативними документами.

Для всіх споруд і приміщень, в яких експлуатуються відеотермінали та комп'ютери, повинна бути визначена категорія з вибухопожежної і пожежної небезпеки відповідно до ОНТП 24-86 „Определения категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности”, та клас зони згідно з Правилами влаштування електроустановок.

Будівлі та їх частини, в яких розташовуються комп'ютери, повинні бути не нижче ІІ ступеня вогнестійкості. Над та під приміщеннями, де розташовуються комп'ютери, а також у суміжних з ними приміщеннях не дозволяється розташування приміщень категорій А і Б за вибухопожежною небезпекою. Приміщення категорії В слід відділяти від приміщень з комп'ютерами протипожежними стінами.

ВАТ „ХКХП” є вибухонебезпечним підприємством категорії Б з елеваторним (зерновим) пилом на виробничій території, який при відкритті вікон, потрапляє у приміщення бухгалтерії. Тому приміщення оснащене системою автоматичної пожежної сигналізації з димовими пожежними сповіщувачами та переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м² площі приміщення з урахуванням гранично допустимих концентрацій вогнегасної речовини [25, с. 120].

4.2 Розрахунок природного освітлення для бухгалтерії ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб. Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівника відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям.

Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як зсередини так і з зовні приміщення.

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна оцінка цього виду освітлення проводиться за відносним показником - коефіцієнтом природного освітлення (КПО).

Нормовані значення КПО визначаються „Строительными нормами и правилами” (СНиП ІІ-4-79). В основі визначення КПО покладено розмір об'єкта розпізнавання, під яким розуміють предмет, що розглядається або ж його частину, а також дефект, який потрібно виявити.

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) у відповідності з нормованим значенням КПО.

Розрахунок площі вікон при боковому освітленні проводиться за допомогою наступного співвідношення:

,

_{де Sб - площа світлових прорізів (у світлі) при боковому освітленні;}

_{Sп - площа підлоги приміщення;}

_{зв - світлова характеристика вікон;}

_{ен - нормоване значення КПО;}

_{Кз - коефіцієнт запасу;}

_{r1 - коефіцієнт, що враховує підвищення КПО при боковому освітленні завдяки світлу, відбитому від поверхонь приміщення і підстильного шару, що прилягає до будинку;}

_{Кб - коефіцієнт, що враховує затінення вікон будинками, що стоять навпроти, визначається за формулою Р/Нб, де Р - відстань між розглянутими та конфронтуючим будинком; Нб - розташування карниза конфронтуючого будинку над підвіконням;}

_{ф0 - загальний коефіцієнт світло пропускання [49, с. 12].}

Отже визначимо площу світлових отворів (вікон) у бухгалтерії ВАТ „ХКХП” при боковому односторонньому освітлені. Для цього необхідні наступні вихідні дані:

- довжина приміщення (l_п) - 8 м;

- ширина приміщення (В) - 4,75 м;

- відстань від робочої поверхні до верха вікон (h₁) - 1,5 м;

- висота робочої поверхні (h_p) - 0,8 м;

- відстань до розрахункової точки А (l) - 3 м.

_{Зорова робота, виконувана в точці А, середньої точності з найменшим розміром об'єкта розпізнавання від 0,5 до 1 мм (IV розряд). Засклення вікон подвійне в дерев'яних плетіннях. Внутрішня обробка приміщення світла (середньозважений коефіцієнт відбиття стелі, стін, підлоги ссер=0,5). Будинків, що стоять навпроти, і сонцезахисних пристроїв немає.}

_{Розрахунок проводимо попереднім методом.}

_{1. Знаходимо нормоване значення КПО для IV розряду зорової роботи і ІІІ - світлового пояса. Для бокового освітлення [49, с. 8]. У зв'язку з тим, що територія України належить до IV світлового клімату, то для будинків, розташованих на цій території, нормоване значення КПО визначається за формулою:}

,

_{де m - коефіцієнт світлового клімату, дорівнює 0,9 [49, с. 12];}

_{с - коефіцієнт сонячності климату, дорівнює 0,7 [49, с. 11].}

.

_{2. Знаходимо коефіцієнт запасу. Для кабінету він складає Кз = 1,2 [49, с.14-15]. 3. Знаходимо світлову характеристику вікна зв. Для цього знаходимо відношення:}

Отже зв = 10,5 [49, с. 13].

_{4. Визначаємо загальний коефіцієнт світло пропускання ф0, який визначається за формулою:}

_{ф0 = ф1 • ф2 • ф3 • ф4 • ф5,}

_{де ф1 - коефіцієнт світло пропускання матеріалу, який дорівнює 0,8 [49, с. 17];}

_{ф2 - коефіцієнт, що враховує втрати світла в плетіннях світло прорізу, який дорівнює 0,65 [49, с. 17];}

_{ф3 - коефіцієнт, що враховує втрати світла в несучих конструкціях (при боковому освітленні ф3 = 1) [49, с. 13];}

_{ф4 - коефіцієнт, що враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях, який дорівнює 0,75 [49, с. 18];}

_{ф5 - коефіцієнт, що враховує втрати світла в захисній сітці, встановлюваній під ліхтарями (при відсутності сонцезахисних пристроїв та захисних сіток ф5 = 1) [49, с. 13].}

_{ф0 = 0,8 • 0,65 • 1 • 0,75 • 1 = 0,39.}

_{5. Знаходимо коефіцієнт будинку Кб = 1, так як будинків, що стоять навпроти, немає.}

_{6. Визначаємо коефіцієнт r1, що враховує відбите світло в приміщенні. визначаємо відношення:}

При середньозваженому ссер=0,5, коефіцієнт r1 = 1,45.

_{7. Визначаємо площу підлоги Sп = lп • B = 8 • 4,75 = 38 м².}

_{8. Визначаємо площу вікон Sб, м², їхні розміри і число, що дозволять у точці А виконувати роботу IV розряду:}

м²;

_{Задавшись висотою вікна hв = 1,5 м, знайдемо загальну ширину вікон bв:}

м;

_{Приймаємо 3 вікна з шириною кожного по 1,7 м.}

Висновки: 1. Проведено аналіз виробничого середовища бухгалтерії ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”, яке в основному, визначається мікрокліматом, освітленням, рівнем шуму та вібрації, випромінюванням, а також аналіз електробезпеки та пожежної безпеки. Розроблено заходи щодо покращення умов праці. Так для забезпечення оптимальних мікрокліматичних умов приміщення повинні бути обладнані системами опалення та кондиціонерами, які автоматично підтримують задані параметри мікроклімату. Вся техніка повинна бути заземлена, а також в приміщеннях повинна бути обов'язково автоматичної пожежної сигналізації.

2. Виконано розрахунок природного освітлення в приміщенні бухгалтерії для бокового одностороннього освітлення. Розрахунок показав, що в приміщенні бухгалтерії повинно бути 3 вікна висотою 1,5 метри та шириною 1,7 метри.

5. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Україні притаманні такі екологічні проблеми, як кислотні дощі, транскордонне забруднення, руйнування озонового шару, потепління клімату, накопичення відходів, особливо токсичних та радіаційних, зниження біологічного різноманіття. Все це сталося в наслідок серйозних помилок в організації комплексного використання природних ресурсів, недостатня увага приділялася управлінню охороною природи та контролю якості природного навколишнього середовища.

Відносини в галузі охорони навколишнього середовища в Україні регулюються Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Земельним кодексом України, Водним кодексом, Лісовим кодексом України, Кодексом України про надра, Законом України про охорону атмосферного повітря, Законом України „Про природно-заповідний фонд України” й інших спеціальних законів та нормативних документів.