Дослідження собівартості продукції борошномельної промисловості та розробка шляхів її зниження (на прикладі ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів")

Пшениця на давальницьких умовах - це пшениця завезена на митну територію України (або закуплена замовником на території України) для використання у виробництві готової продукції з наступним її поверненням повністю чи частково замовнику або вивозом з його доручення в іншу країну. Право власності на давальницьку пшеницю (за винятком частини, наданої виконавцю в рахунок плати за переробку) і зроблену з нього готову продукцію належить замовнику.

Для підприємства робота з пшеницею на давальницьких умовах по суті - надання послуг.

Від постачальника зерно приймають по фізичній вазі згідно з угодою, в якій обговорюють об'єм поставки (залікова вага зерна), вологість, відсоток відходів, умови оплати та інше.

На кожну партію пшениці потрібно мати сертифікат, який видають на підставі лабораторного аналізу, який проводиться згідно з Державним стандартом України „Пшениця - технічні умови” ДСТУ 3768-98. Крім того, щоб розібратися з якісними властивостями зерна, спираються на такі стандарти:

- визначення запаху, кольору та забарвлення -ДСТ 10967;

- визначення вологості ( не більше 13,5 - 15,0 %) - ДСТ 13586.5;

- визначення бур'янистих та зернових домішок (їх повинно бути не більш ніж 2,0 % від маси зерна) - ДСТ 13586.2;

- визначення зараження - ДСТ 13586.4;

- визначення скловидності - ДСТ 10987;

- визначення якості клейковини та її масової частини - ДСТ 13586.1;

- визначення вмісту токсичних елементів, мікро токсинів та пестицидів - ДСТ 13586.3;

Результати лабораторного аналізу по відібраним зразкам кожної партії зерна реєструються у лабораторному журналі. Ці результати використовуються для розрахунку залікової ваги сировини (за показниками згідно Державним стандартам України).

Облік зерна від постачальника проводять за цінами, які наведені в угоді та супровідній документації згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, а облік зерна власного виробництва - за собівартістю згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”.

2 етап - очищення зерна.

Зерно очищують від домішок, у тому числі мінеральних, миють, віджимають, відлущують, зволожують, готовлять до розмелювання (з'ясовують дійсну вологість, температуру, натуру зерна).

Зернові відходи, які виділені на очисних машинах, збирають та направляють до бункера для контролю відходів. Мінеральні відходи групують окремо і знищують як непридатні (вміст зерна в них повинен бути не більше 2 %).

3етап - розмелювання зерна.

На даному етапі відбувається:

- відбирання - це підготовка зерна до молоття (сортування зерна на велике й дрібне), велике мливо на крупу. Велика крупка (манна крупа) з системи відсівання потрапляє до відділення готової продукції;

- шліфування - шліфування й більш дрібне мливо крупки. Отримана додаткова кількість борошна (вальцювання) направляють до відділу готової продукції, а відходи (висівки) - до місця зберігання відходів;

- розмелювання - безпосереднє отримання борошна. В залежності від інтенсивності розрізняють продукти першої якості (інтенсивне молоття) і борошно 1 ґатунку (більш дрібне мливо);

- формування борошна 2 ґатунку з відсортованого борошна.

4 етап - формування готової продукції.

Потоки борошна, отриманні в процесі розмелювання, йдуть до розподільника, де їх сортують за якістю. Побічним продуктом будуть висівки й кормове борошно. Після сортування борошно й побічні продукти зважують й відправляють на місця їх зберігання [51, с. 18-19].

Відпуск провадиться безтарним способом (у борошновози) і в мішках вагою 50 й 25 кг.

Додатково надаються послуги з розфасовки борошна в 1, 3 й 5 кг пакети. Для розфасовки манної крупи встановлений напівавтомат ДРК.

Продуктивність лінії фасовки борошна в годину: 1 кг пакети - 2,22 т, 3 кг пакети - 3,24 т, 5 кг пакети - 3,00 т. Робота провадиться відповідно до вимог ринку для забезпечення сучасного пакування і якісного зберігання продукції. Для забезпечення зберігання висівки і збільшення місткості в транспортні засоби на млині виявляються послуги по гранулюванню висівки.

Продуктивність гранулятора - 8 т/година.

Вищим органом управління ВАТ „ХКХП” є загальні збори акціонерів. Виконавчим органом є правління, яке підзвітне загальним зборам акціонерів та спостережній раді. Контроль за фінансовою діяльністю правління здійснює ревізійна комісія.

На комбінаті розроблена й затверджена організаційна структура управління (див. рис. 2.1).

Середньооблікова чисельність штатних працівників за 2004 рік - 454 чоловік. Рівень підготовки: з вищою освітою - 132 чол., із середньо-спеціаль-ною освітою - 211 чол. Середньомісячна зарплата одного працівника за 2004 рік - 900 грн. У 2004 році підприємство ВАТ „ХКХП” працювало зі збитком в сумі 2 262 300 грн. В продовж цього року було перероблено 31 136,4 т пшениці, з них 11 675,3 т власний помел й 19 461,1 т складає давальницький помел, в той час як планували переробити 82 620 т пшениці. Це пов'язано зі зменшенням обсягу закупленої сировини (зерна) для переробки та підвищенням цін на неї у 2003 році із-за сформованих погодних умов в Україні. Додатковим чинником подорожчання зерна на внутрішньому ринку стало підвищення цін на імпортну пшеницю на світовому ринку при не врожайності в багатьох країнах Європи.

Рис. 2.1. Організаційна структура Хлібокомбінату Скадовського районного споживчого товариства

Так на початку вересня 2003 року ціна пшениці третього класу складала 1070 грн./т, а у середині жовтня - 1200 грн./т [63, с. 127]. Все це відображається на витратах підприємства, а отже й на зміні собівартості продукції.

У 2004 році спостерігалося скорочення обсягу виробництва проти запланованого. Для підприємства це означає збільшення частки умовно постійних витрат у собівартості одиниці продукції, а отже, й збільшення самої собівартості продукції. Для ВАТ „ХКХП”, який є великим підприємством та утворює єдиний комплекс, це надзвичайно негативне явище, бо підприємству неможливо продати або здати в оренду частину обладнання.

Таким чином, підприємству необхідно як найбільше завантажувати виробничу потужність з метою збільшення обсягу виробництва або виявляти інші резерви зменшення собівартості продукції. Для цього слід проаналізувати діяльність підприємства, зокрема, витрати на виробництво та реалізацію (собівартість) продукції.

2.2 Визначення завдань, методичної та інформаційної бази аналізу собівартості продукції

Собівартість - це основний ціноутворюючий та прибутковоутворюючий фактор, тому аналіз собівартості дозволяє з одного боку, дати узагальнену оцінку ефективності використання ресурсів, а з іншого - визначити резерви збільшення прибутку й зниження ціни одиниці продукції [34, с. 315].

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг має дуже важливе значення. При його проведені з'ясовуються тенденції зміни даного показника, виконання плану за його рівнем, визначається вплив факторів на його приріст, виявляються резерви та дається оцінка роботи підприємства з використання можливостей зниження собівартості продукції [44, с. 468].

До завдання аналізу собівартості продукції входять:

- оцінювання виконання завдання за показниками собівартості і вивчення їхньої динаміки, встановлення відповідності фактичних і діючих у виробництві витрат поточним нормативам витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів;

- виявлення та кількісне визначення чинників, що вплинули на відхилення фактичних показників собівартість продукції від запланованих;

- вивчення чинників зміни показників собівартості за окремими статтями витрат;

- виявлення резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання [42, с. 180].

Аналіз призначений виявляти резерви подальшого зниження собівартості продукції, виявляти та ліквідувати недоліки, попереджувати непродуктивні витрати, втрати, здійснювати режим економії на всіх ділянках роботи підприємства. При цьому необхідно не тільки констатувати факти, але й розробляти заходи з уникнення виявлених недоліків та втрат.

Важливою передумовою дійовості аналітичних висновків є наявність правдивої планової та звітної інформації. Тому аналізові собівартості продукції має передувати старанна перевірка джерел інформації. Яка передбачає оцінку узгодження показників у різних формах звітності, обґрунтованість планових завдань та достовірність відображення фактичних витрат виробництва.

Аналіз собівартості здійснюють за такими основними напрямками:

- аналіз структури витрат, її динаміки й оптимальності для одержання прибутку;

- аналіз динаміки собівартості за узагальнюючими показниками і чинниками їхньої зміни, пошук можливостей усунення чинників зростання собівартості;

- аналіз собівартості продукції за статтями;

- аналіз загальних чинників зміни собівартості за статтями;

- аналіз специфічних чинників зміни собівартості за статтями;

- аналіз собівартості одиниці окремих виробів з метою їх здешевлення (без зниження якісних параметрів) і підвищення конкурентноздатності;

- виявлення резервів зниження собівартості.

Проводячи аналіз структури та динаміки витрат слід визначити частку кожного елементу витрат в загальній сумі та розрахувати відхилення окремих елементів від попередніх років. Такий аналіз дозволяє визначити, з чого складаються витрати, встановити тип виробництва.

Аналіз собівартості продукції розпочинають з оцінки загального виконання плану собівартості продукції. При цьому визначаються відхилення (абсолютні, відносні) фактичних витрат щодо планових за кожним видом продукції та в цілому. Робляться висновки [23, с. 459].

Для з'ясування джерел підвищення або зменшення собівартості продукції необхідно проаналізувати їх за статтями калькуляції, виявляються відхилення (абсолютні, відносні) фактичних витрат щодо планових за кожною калькуляційною статтею.

Після вивчення загальної картини відхилень за статтями калькуляції треба перейти до більш ретельного аналізу, тобто за окремими статтями витрат. Особливу увагу слід приділити тим статтям, за якими спостерігається збільшення. Втім, якщо за тією чи іншою статтею витрат визначилася економія проти запланованих, це не завжди свідчить про відсутність резервів подальшої економії відповідних витрат.

Наступним кроком при аналізі собівартості продукції є визначення витрат на 1 грн. виробленої продукції. Цей показник є узагальнюючим і відображає зв'язок між витратами і прибутком. Визначається він відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості виробленої продукції в діючих цінах. Такий показник характеризує роботу підприємства у напрямку зниження собівартості продукції, що випускається, вибору оптимальної структури випуску і реалізації продукції з урахуванням оптових цін на неї, які формуються на ринку та які повинні оперативно враховуватися підприємством при плануванні своєї діяльності і в ході виконання намічених обсягів виробництва [13, с. 525].

При аналізі витрат на 1 грн. виробленої продукції порівнюють фактичні данні із запланованими, або з витратами попередніх років та визначають відхилення, а також виявляються фактори, що вплинули на це відхилення, робляться відповідні висновки.

Аналіз собівартості продукції завершується пошуком резервів зниження витрат - невикористані у даний момент часу можливості зниження собівартості, які відомі передовій практиці або рекомендуються наукою.

Поточні резерви витрат включають усі види непродуктивних витрат (як явні, так і приховані), а також виявлені під час аналізу перевитрати ресурсів і надмірні витрати грошових коштів.

Перспективні резерви зниження витрат, як правило, передбачають проведення значних організаційних, технологічних, конструкторських та інших видів робіт, що потребує певних додаткових інвестицій. Насамперед це стосується можливого збільшення обсягів виробництва - за інших однакових обставин збільшення обсягів виробництва приводить до зниження собівартості продукції через відносно постійні витрати на управління виробництвом (так звані умовно-постійні витрати). Цей шлях зниження собівартості хоч і дуже простий, проте має певні згасаючі можливості отримання позитивного ефекту. До того ж наявні виробничі потужності підприємства і попит на даний виріб можуть обмежувати зростання обсягів виробництва продукції.

Під час аналізу собівартості використовують наступні джерела інформації:

? „Звіт про основні показники діяльності підприємства”;

? „Звіт про фінансові результати” (Розділ ІІ. Елементи операційних витрат);

? планові і звітні калькуляції витрат на виробництво продукції;

? дані синтетичного й аналітичного обліку витрат по основних і допоміжних виробництвах і т.д. [23, c. 454]

„Звіт про основні показники діяльності підприємства” (форма №1 ? підприємництво) є статистичною формою звітності. Цей звіт подають суб'єкти підприємницької діяльності - підприємства незалежно від виду економічної діяльності (за виключенням банківських установ) та форми власності органу державної статистики за місцезнаходженням.

Звіт складається за окремими видами економічної діяльності із урахуванням всіх його структурних підрозділів та в цілому за всіма видами економічної діяльності.

Інформацію про операційні витрати поточного та попереднього року можна одержати з розділу ІІ „Звіт про фінансові результати”. Цей звіт є статистичною формою звітності, його подають суб'єкти підприємницької діяльності органу державної статистики за місцезнаходженням. „Звіт про фінансові результати” подають щоквартально, тобто за І квартал, за півріччя, за 9 місяців та за рік.

Планові і звітні калькуляції витрат на виробництво продукції відображають відповідно заплановані та фактичні витрати на виробництво за калькуляційними статтями. Калькуляції дають змогу проводити ретельний аналіз собівартості продукції.

Для аналізу відповідних витрат на виробництво залучаються форми державної звітності з праці, з використання сировини та матеріалів, основних засобів. Для проведення поглибленого внутрішнього аналізу використовуються планові і нормативні документи.

2.3 Аналіз динаміки та структури собівартості продукції за економічними елементами

Найбільш корисним для вивчення змін у структурі витрат на виробництво є аналіз собівартості за елементами витрат. Це групування передбачає розкриття складу і структури витрат на виробництво безвідносно до того, у якому напрямку витрачені відповідні елементи, чи стосуються вони цехів і ділянок основного виробництва, чи витрачені у цехах допоміжного виробництва; чи це прямі витрати на конкретні вироби, чи це витрати, пов'язані з обслуговуванням виробничого процесу і управлінням ним. Саме таке групування витрат міститься у державній статистичній звітності про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Аналіз динаміки структури витрат і чинників їхньої зміни дає можливість вчасно реагувати на відхилення від об'єктивних параметрів виробничого процесу, вживати попереджувальних заходів з недопущення зайвих витрат і втрат, виявлення тенденції зміни витрат, розробляти заходи для їх зниження [42, с. 182].

Структура (тобто склад, виражений у відсотках або коефіцієнтах) собівартості залежить від характеру галузі, технології й організації виробництва на кожному підприємстві.

Аналіз структури витрат за елементами передбачає визначення питомої ваги окремих елементів витрат у загальній сумі витрат і оцінку їх зміни за звітний період. Для наочності використовується аналітична таблиця, у якій перераховуються елементи витрат і відображається їх абсолютна величина та питома вага. Ці дані наводяться окремо: базові (минулого, звітного періоду, прогнозні), фактичні та зміна цих показників за період, що аналізується [13, 530].

Проаналізуємо структуру операційних витрат підприємства за видами його діяльності у 2001 - 2004 роках. Ці данні відображаються у формі №1 ? підприємництво „Звіт про основні показники діяльності підприємства” відповідного року. Отже, для цього аналізу потрібні звіти підприємства за 2001 - 2004 роки, які представлені в додатку 1 - 4. Для зручності необхідні дані зведемо у табл. 2.1.

З даних табл. 2.1 видно, що підприємство у „Звіті про основні показники діяльності” в залежності від року відображало обсяг реалізації продукції (послуг) та витрати на них за такими видами діяльності відповідно до Таблиця 2.1 Витрати з реалізованої продукції за видами економічної діяльності ВАТ „ХКХП” у 2001 - 2004 роках

Підрозділи	Вид діяльності за КВЕД	2001	2002	2003	2004	Структурні відхилення
		тис. грн.	%	тис. грн.	%	Тис. грн.	%	тис. грн.	%	6 - 4	8 - 6	10 - 8
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
Млин	ДА	6909,3	16,9	3564,7	15,5	40803,4	79,4	18357,2	33,0	-1,3	63,9	-46,4
Маслоцех	15.41	186,3	0,5	Ї	Ї	Ї	Ї	Ї	Ї	-0,5	Ї	Ї
Столова	Н	383	0,9	211,2	0,9	387,6	0,8	198,7	0,4	Ї	-0,2	-0,4
Елеватор		33468,7	81,7	19148,5	83,5	10190,8	19,8	36840,3	66,3	1,8	-63,7	46,5
у тому числі:	51.2	Ї	Ї	Ї	Ї	Ї	Ї	25734,6	46,3	Ї	Ї	46,3
	63	33468,7	81,7	19148,5	83,5	10190,8	19,8	11105,7	20,0	1,8	-63,7	0,2
База відпочинку	N	Ї	Ї	Ї	Ї	Ї	Ї	141,9	0,3	Ї	Ї	0,3
АТС	64	Ї	Ї	Ї	Ї	Ї	Ї	85,4	0,2	Ї	Ї	0,2
		40947,3	100,0	22924,4	100,0	51381,8	100,0	55623,5	100,0	Ї	Ї	Ї

Державного класифікатора України „Класифікація видів економічної діяльності”:

- ДА - харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів;

- 15.41 - виробництво неочищеної олії та жирів;

- Н - готелі та ресторани;

- 51.2 - оптова торгівля непереробленими сільськогосподарськими продуктами;

- 63 - допоміжні транспортні послуги;

- N - охорона здоров'я та соціальна допомога;

- 64 - пошта і зв'язок.

Отже, з даних грн. 2.1 видно, що починаючи з 2002 року підприємство припинило реалізацію олії, а у 2004 році ГРН. „ХКХП” розпочало відображати доходи та витрати підрозділів „База відпочинку”, „АТС”, а також відокремило продаж зернових від основної діяльності підрозділу „Елеватор”. Ці підрозділи не є новими для підприємства, а їх відображення у звіті пов'язане з:

- для підрозділу „База відпочинку” - її переведенням на самоокупність починаючи з 2004року. До цього вона була призначена для робітників підприємства;

- для підрозділу „АТС” - нововведеннями у телефонному зв'язку (щосекундна тарифікація). У зв'язку з цим на підприємстві постало питання про реконструкцію АТС, яка слугує для потреб підприємства та обслуговує житлово-комунальне господарство. Для його вирішення необхідно проаналізувати доходність даного підрозділу.

У 2003 - 2004 роках спостерігається зміна частки витрат за такими великими підрозділами як „Млин” та „Елеватор”. У 2003 року частка витрат підрозділу „Млин” збільшується до 79,4 % порівняно з часткою витрат підрозділу „Елеватор”, яка складає 19,8 %. До цього найбільша частка витрат належала підрозділу „Елеватор” 83,5 % та 81,7 % відповідно у 2002 та 2001 роках. Отже, у 2003 році частка витрат елеватора зменшується на 63,7%, в той же час витрати млина збільшуються майже на ту саму величину (63,9%). У 2004 році спостерігається зменшення частки витрат млина на 46,4 % та збільшення частки витрат елеватора на 46,5 % за рахунок продажу зернових культур (46,3 %).

Таким чином, у 2004 році найбільш витратними видами діяльності для підприємства є продаж зернових культур (46,3 %), реалізація готової продукції (послуг) (33,0 %), заготівля (20,0 %).

Враховуючи, що підрозділ „Млин” є одним з головних на підприємстві та відноситься до промислової діяльності, проведемо аналіз собівартості продукції, яку він випускає, за економічними елементами у 2001 - 2004 роках.

При аналізі собівартості за елементами витрат в першу чергу необхідно визначити питому вагу окремих елементів в ній (в процентах) та зміни. Зіставлення питомої ваги елементів витрат, а не абсолютних сум обумовлено тим, що у звітності, як за звітний період, так і за попередній, витрати відображені на відповідні обсяги продукції, тому є непорівнянними [24, с. 230].

У процесі аналізу вивчають структуру собівартості і її динаміку, що дає змогу визначити матеріаломісткість, трудомісткість, енергомісткість продукції, з'ясувати характер змін і їхній вплив на собівартість продукції [42, с. 182]

Необхідні дані для проведення аналізу собівартості продукції підрозділу „Млин” за економічними елементами представимо у вигляді таблиці на основі додатків 1 - 4, у якій відображається структура собівартості продукції та її зміни (див. грн. 2.2).

З даних грн. 2.2 можна зробити висновок, що тільки частка елемента „Інші операційні витрати” постійно зменшується. Так у 2002 році вона зменшилася на 2,8 % порівняно з 2001 роком, у 2003 році - на 6,7 % порівняно з 2002 роком, а у 2004 році - на 6,5 % порівняно з 2003 роком. За іншими елементами витрат спостерігається то збільшення їх частки у загальній сумі витрат, то зменшення.

У 2003 році спостерігається зменшення за всіма елементами витрат, крім матеріальних, які зросли на 45 % порівняно з 2002 роком.

Таблиця 2.2 Динаміка структури собівартості реалізованої продукції за економічними елементами підрозділу „Млин” ВАТ „ХКХП” у 2001 - 2004 роках

Елементи витрат	2001	2002	2003	2004	Структурні відхилення
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	Тис. грн.	%	тис. грн.	%	5 - 3	7 - 5	9 - 7
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Операційні витрати з реалізованої продукції	6909,3	100	3564,7	100	40803,4	100	18357,2	100	Ї	Ї	Ї
у тому числі:
Матеріальні витрати	3674,3	53,2	1381,7	38,8	34195,2	83,8	15289,3	83,3	-14,4	45,0	-0,5
Амортизація	616,5	8,9	804,4	22,6	1087,1	2,7	1204,5	6,6	13,6	-19,9	3,9
Витрати на оплату праці	975,8	14,1	594,4	16,7	1330,5	3,3	1005,3	5,5	2,6	-13,4	2,2
Відрахування на соціальні заходи	358,9	5,2	221,9	6,2	492,5	1,2	387,4	2,1	1,0	-5,0	0,9
Інші операційні витрати	1283,8	18,6	562,3	15,8	3698,1	9,1	470,7	2,6	-2,8	-6,7	-6,5

На основі даних табл. 2.2 представимо структуру собівартості продукції у вигляді діаграми (див. рис. 2.2).

Рис. 2.2 Структура собівартості реалізованої продукції підрозділу „Млин” ВАТ „ХКХП” у 2001 - 2004 роках

Отже, на основі діаграми, зображеної на рис. 2.2, можна зробити висновок, що продукція даного підрозділу є матеріаломісткою, так як найбільша частка витрат належить елементу „Матеріальні витрати”. Крім того у 2003 році спостерігається різке збільшення цієї частки витрат (83,8 %) порівняно з 2002 роком (38,8 %) та зменшення усіх інших елементів витрат, це пов'язано зі збільшенням у 2003 році цін на пшеницю.

У 2004 році частка матеріальних витрат майже не змінюється (83,3 %), але спостерігається збільшення частки амортизації (6,6 %), витрат на оплату праці (5,5 %) й відрахувань на соціальні заходи (2,1 %), водночас зменшується частка інших операційних витрат (2,6 %) порівняно з 2003 роком відповідно - 2,7 %; 3,3 %; 1,2 %; 9,1 %.

На наступному етапі аналізу доцільно дати оцінку ефективності використання ресурсів підприємства, задіяних в процесі виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг).

Підсумковим показником використання ресурсів є реалізація продукції, тому доцільно проаналізувати зміни витрат на 1 гривню виручки від реалізації. Отже, проаналізуємо даний показник на ВАТ „ХКХП”. Для цього скористаємося даними табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Розрахунок витрат на 1 грн. реалізованої продукції

Показник	Роки
	2001	2002	2003	2004
Обсяг реалізованої продукції	5884,0	2744,3	41789,9	17626,7
Операційні витрати з реалізованої продукції	6909,3	3564,7	40803,4	18357,2
у тому числі:
Матеріальні витрати	3674,3	1381,7	34195,2	15289,3
Амортизація	616,5	804,4	1087,1	1204,5
Витрати на оплату праці	975,8	594,4	1330,5	1005,3
Відрахування на соціальні заходи	358,9	221,9	492,5	387,4
Інші операційні витрати	1283,8	562,3	3698,1	470,7
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції, коп.	117,4	129,9	97,6	104,1
Темп приросту, %	-	10,6	- 24,9	6,6

На основі даних табл. 2.3 можна зробити висновок, що тільки у 2003 році для підприємства цей підрозділ не був збитковим, так як витрати на 1 грн. реалізованої продукції складають 0,98 грн. В інших роках ці витрати складали понад 1 грн., що є ознакою збитковості. Крім того, у 2002 році спостерігається збільшення витрат на 1 грн. реалізованої продукції на 10,6 % порівняно з 2001 роком. У 2003 році витрати зменшуються на 24,9 %, а у 2004 році збільшуються на 6,6 % і складають 104,1 коп.

2.4 Аналіз собівартості продукції за калькуляційними статтями на ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”

Для контролю і аналізу витрат, поряд з обліком їх за економічними елементами, застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, у розрізі яких обчислюється собівартість продукції. Класифікація витрат за калькуляційними статтями собівартості розкриває цільове призначення витрат і їх зв'язок з технологічним процесом [13, с. 531].

Аналіз розпочинають з оцінки загального виконання плану собівартості продукції.

Для того, щоб проаналізувати виконання плану собівартості продукції необхідно порівняти фактичні витрати на переробку 1 т пшениці та собівартість кожного виду продукції із плановими, та визначити їх відхилення.

План за собівартістю продукції вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижчий від нього. В останньому випадку говорять про понадпланове зниження собівартості продукції.

Проаналізуємо виконання плану собівартості продукції у 2004 році на ВАТ „ХКХП”. Для цього необхідна планова та звітна калькуляції собівартості продукції, які представлені в додатках 5 та 6. Для наочності зведемо необхідні дані для аналізу виконання плану за собівартістю продукції в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Дані для розрахунку виконання плану собівартості

Показник	Планові витрати на 1т, грн.	Фактичні витрати на 1т, грн.	Відхилення
			абсолютне, грн.	відносне, %
1. Повна собівартість переробки 1 т пшениці, грн.	1129,70	1172,36	42,66	3,8
2. Собівартість борошна вищого ґатунку та макаронного борошна, грн.	1490,59	1584,27	93,68	6,3
3. Собівартість борошна 1 ґатунку, грн.	1364,63	1450,39	85,76	6,3
4. Собівартість крупи манної, грн.	1805,5	1918,98	113,48	6,3
5. Собівартість висівок, грн.	209,94	223,14	13,20	6,3

з даних, що наведені у табл. 2.4, видно що підприємству не вдалося втримати витрати на переробку 1 тони пшениці на запланованому рівні. Перевитрати становлять 42,66 грн. (3,8 %). Це означає що план не виконаний. Відповідно це призвело до збільшення собівартості окремого виду продукції, так як вона розраховується за методом розподілу усіх фактичних комплексних виробничих витрат пропорційно коефіцієнту розподілу витрат для кожного з видів виготовленої продукції.

Таким чином, збільшення собівартості окремого виду продукції становить:

- для борошна вищого ґатунку - 93,68 грн. (6,3 %);

- для борошна 1 ґатунку - 85,76 грн. (6,3 %);

- для крупи манної - 113,48 грн. (6,3 %);

- для висівок - 13,20 грн. (6,3 %).

У даному випадку підприємству необхідно більш детально дізнатися про джерела підвищення собівартості продукції. Для цього слід проаналізувати витрати на переробку 1 т пшениці за статтями калькуляції. Саме такий аналіз дає змогу визначити конкретні напрямки подальшого пошуку резервів зниження собівартості продукції.

В процесі аналізу необхідно виявити за рахунок яких статей витрат має місце економія або перевитрати, як впливають ці зміни на собівартість продукції, а також причини виникнення економії або перевитрат.

При аналізі відхилень у розрізі окремих видів витрат слід урахувати, що відхилення за деякими статтями витрат можуть бути наслідком дії одного чинника. Наприклад, підвищення механізації праці може спричинити зниження витрат на заробітну плату, проте підвищити певною мірою витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

Проведемо аналіз собівартості переробки 1 т пшениці за калькуляційними статтями на основі планових і фактичних калькуляцій ВАТ „ХКХП”, які представлені у додатках 5, 6. Для наочності й полегшення аналізу зведемо необхідні дані у табл. 2.5.

Таблиця 2.5 Собівартість переробки 1 т пшениці за калькуляційними статтями на ВАТ „ХКХП” у 2004 році

Статті витрат	Витрати на 1т пшениці, грн.	Відхилення
	планові	фактичні	Абсолютні, грн.	Відносні, %
Сировина	1025,00	1008,43	-16,57	-1,6
Повернення відходів (вираховуються)	1,33	1,01	-0,32	-24,1
Витрати на переміщення	7,7	7,7	0,00	0,0
Витрати на переробку	50,95	90,89	39,94	78,4
Адміністративні витрати	13,19	22,19	9,00	68,2
Витрати на збут	11,45	21,42	9,97	87,1
Разом витрат операційної діяльності	1110,38	1242,46	132,08	11,9
Фінансові витрати	22,74	22,74	0,00	0,0
Повна собівартість переробки 1 т пш	1129,70	1172,36	42,66	3,8

З даних табл. 2.5 видно, що на підприємстві збільшення витрат спостерігається за такими статтями як:

- „Витрати на переробку” ? 39,94 грн. (78,4 %);

- „Адміністративні витрати” ? 9,00 грн. (68,2 %);

- „Витрати на збут” - 9,97 грн. (87,1 %).

За іншими статтями досягнута економія, це позитивне явище, яке не стосується статі „Зворотні відходи”, тому що вони вираховуються із загальних витрат. А отже зменшують собівартість продукції.

Зменшення статті „Сировина” обумовлене якістю зерна, класом, а також витратами на транспортування. Тобто була закуплена пшениця більш низької якості, а отже, її вартість нижча. Це, в свою чергу, призвело до зменшення статті „Зворотні відходи”, бо при зменшенні вартості зерна, зменшується й ціна можливої реалізації відходів.

Збільшення статті „Адміністративні витрати” сталося в наслідок зменшення обсягу переробленої пшениці проти запланованого, а також за рахунок збільшення заробітної плати керівництва у зв'язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати.

Стаття „Витрати на переробку” є комплексною. Отже для виявлення джерел її збільшення проведемо більш детальний аналіз за статтями витрат (див. табл. 2.6).

Таблиця 2.6 Витрати на переробку 1 т пшениці на ВАТ „ХКХП” у 2004 році

№ з/п	Статті витрат	Витрати на переробку 1 т пшениці, грн.	Відхилення
		планові	фактичні	Абсолютні, грн.	Відносні, %
1	Амортизація	7,28	19,99	12,71	174,6
2	Опалення	1,09	2,84	1,75	160,6
3	Ремонтний фонд	12,17	26,08	13,91	114,3
	- заробітна плата	0,23	1,79	1,56	678,3
	- відрахування на зарплату	0,09	0,85	0,76	844,4
	- послуги РЕМС	8,20	4,30	-3,90	-47,6
	- послуги котельної	0,01	0,00	-0,01	-100,0
	- послуги сторонніх організацій	0,00	0,01	0,01	Ї
	- матеріали	2,69	18,39	15,70	583,6
	- послуги РСУ	0,95	0,75	-0,20	-21,0
4	Заробітна плата	5,58	7,66	2,08	37,3
5	Відрахування на зарплату	2,16	3,09	0,93	43,1
6	Страхові витрати	0,72	1,15	0,43	59,7
7	Газація	0,27	0,16	-0,11	-40,7
8	Паливно-мастильні матеріали	0,00	0,24	0,24	Ї
9	Податки	0,02	0,02	0,00	0,0
10	Знос МШП	0,12	0,43	0,31	258,3
11	Інші послуги сторонніх організацій	0,20	1,16	0,96	480,0
12	Електроенергія	16,50	16,97	0,47	2,8
13	Вода	0,11	0,10	-0,01	-9,1
14	Послуги ПРУ	1,95	2,11	0,16	8,2
15	Матеріали на зашивку	1,20	3,36	2,16	180,0
16	Матеріали	0,61	3,82	3,21	526,2
17	Послуги транспорту	0,25	1,23	0,98	392,0
18	Зарплата - ТО	0,52	0,44	-0,08	-15,4
19	Відрахування на зарплату-ТО	0,20	0,03	-0,17	-85,0
20	Послуги РМЦ	0,00	0,37	0,37	Ї
	Усього:	50,95	90,89	39,94	78,4

З наведених даних табл. 2.6 видно, що на підприємстві за деякими статями досягнуто економію, що є позитивним фактором. Збільшення усіх інших статей і призвело до зміни витрат на переробку. Найбільший вплив спричинили наступні статті витрат:

- „Амортизація” ? 12,71 грн. (174,59 %);

- „Опалення” ? 1,75 грн. (160,55 %);

- „Ремонтний фонд” ? 13,91 грн. (114,3 %);

- „Заробітна плата” - 2,08 грн. (37,28 %);

- „Матеріали на зашивку” ? 2,16 грн. (180 %);

- „Матеріали” - 3,21 грн. (526,2 %);

Найбільш впливовий фактор, який призвів до збільшення цих та деяких інших статей витрат є зменшення обсягу переробки зерна. Розглянемо й інші фактори збільшення витрат.

У 2004 році на підприємстві була проведена дооцінка основних засобів, а також введення нового обладнання, що призвело до збільшення їх вартості, а отже збільшилися й амортизаційні відрахування.

Збільшення статті „Ремонтний фонд” зумовлене збільшенням витрат на заробітну плату, матеріали. Причиною збільшення витрат на матеріали став незапланований ремонт вальцових верстатів для покращення якості продукції без зупинки виробництва. Це стало можливим в наслідок недостатньої завантаженості виробничої потужності.

Збільшення витрат на заробітну плату як основних робочих так і допоміжних, сталося в наслідок збільшення мінімальної заробітної плати. Цей фактор та підвищення цін на бензин призвели до збільшення транспортних послуг.

Таким чином, як наслідок збільшення витрат на оплату праці відбулося збільшення відрахувань на заробітну плату.

Фактором збільшення статті „Матеріали на зашивку” є попит на продукцію у мішках, що призвело до збільшенням кількості борошна, яке розфасовується. Це, в свою чергу, вплинуло на збільшення витрат вантажно-розвантажувальної дільниці.

Збільшення статті „Матеріали” зумовлено збільшенням ціни на ці матеріали.

Таким чином, збільшення витрат на переробку пшениці, в основному, сталося в наслідок зовнішніх факторів, які не залежать від підприємства. Тому при складані калькуляції на 2005 рік необхідно врахувати зміни й знижувати витрати за рахунок внутрішніх факторів.

2.5 Факторний аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції на ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”

Витрати на гривню товарної продукції (рівень витрат) - важливий узагальнюючий показник витрат на виробництво продукції. Витрати на гривню товарної продукції, вигідний тим, що, по-перше, є дуже універсальним: може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, і, по-друге, наочно показує прямий зв'язок між витратами і прибутком.

Величина витрат на 1 грн. товарної продукції дає можливість контролювати зниження витрат незважаючи на те, є ця продукція порівняльною чи не порівняльною, й погодити виконання плану за об'ємом й асортиментом з виконанням плану по витратам та прибуткам.

Витрати на 1 грн. товарної продукції визначаються відношенням загальної суми витрат на виробництво продукції до вартості товарної продукції в діючих цінах, тобто

де q_і - кількість і-го виду продукції у натуральних показниках;

S_оді - собівартість одиниці і-го виду продукції, грн.;

Ц_оді - ціна одиниці і-го виду продукції, грн..

На зміну рівня витрат на 1 грн. товарної продукції впливають безліч факторів, пов'язаних з формуванням як чисельника так і знаменника наведеної формули.

Безпосередньо на зміну рівня витрат на 1 грн. продукції впливають фактори, які знаходяться з ним у прямому функціональному зв'язку:

- зміна обсягу випущеної продукції: цей фактор впливає на загальну суму витрат через зміну середньої собівартості одиниці продукції у зв'язку зі збільшенням або зменшенням обсягу конкретного виду продукції (роботи, послуги). При зростанні обсягу продукції, яка має витрати на 1 грн. нижче, ніж на всю продукцію, величина витрат на гривню продукції в цілому знизиться, і навпаки;

- зміна рівня витрат на виробництво окремих видів продукції: собівартість продукції по суті є сумою витрат на виробництво окремих видів продукції; відповідно, чим меншою є сума витрат на виробництво окремих видів продукції, тим нижчий рівень витрат на 1 грн. продукції, і навпаки;

- зміна цін на продукцію: цей фактор здійснює зворотній вплив на рівень витрат на 1 грн. продукції, тобто зниження цін спричиняє збільшення витрат на 1 грн. продукції, і навпаки.

Вплив наведених факторів на зміну витрат на 1 грн. продукції можна визначити способом ланцюгових підстановок [13, с. 526]

Розрахуємо витрати на 1 грн. товарної продукції та кількісний вплив факторів на ВАТ „ХКХП”. Вихідні дані для розрахунку наведені в табл. 2.7.

Таблиця 2.7 Вихідні данні

Вид продукції	Кількість, т (q)	Собівартість 1т, грн. (S)	Ціна 1т, грн. (Ц)
	план	факт	план	Факт	план	факт
Борошно вищого ґатунку та макаронне борошно	36353,0	4982,085	1490,59	1584,27	1565,12	1000,00
Борошно першого ґатунку	24786,0	3479,249	1364,63	1450,39	1432,86	791,67
Крупа манна	826,0	31,200	1805,50	1918,98	1895,78	1500,00
Висівки	18259,0	3063,660	209,94	223,14	220,44	229,17
Усього:	80224,0	11556,194	4870,66	5176,78	5114,20	3520,84

Виходячи з даних табл. 2.7 розрахуємо:

1. Відхилення фактичних даних від планових наступних факторів:

1.1. Абсолютні:

- кількості продукції

11 556,194 - 80 224,0 = - 68 667,806 т

- собівартості продукції

5 176,78 - 4 870,66 = 306,12 грн.

- ціни продукції

3 520,84 - 5 114,20 = -1 593,36 грн.

1.2. Відносні

- кількості продукції

- собівартості продукції

- ціни продукції

2. Собівартість товарної продукції:

2.1. планову, тобто ?q₀•S₀

?q₀•S₀ = 36 353,0 • 1 490,59 + 24 786,0 • 1 364,63 + 826,0 • 1 805,50 +

+ 18 259,0 • 209,94 = 93 335 774,91 грн.

2.2. планову при фактичному випуску, тобто ?q₁•S₀

?q₁•S₀ = 4 982,085 • 1 490,59 + 3 479,249 • 1 364,63 + 31,200 • 1 805,50 +

+ 3 063,660 • 209,94 = 12 873 650,02 грн.

2.3. фактичну собівартість, тобто ?q₁•S₁

?q₁•S₁ = 4 982,085 • 1 584,27 + 3 479,249 • 1 450,39 + 31,200 • 1 918,98 +

+ 3 063,660 • 223,14 = 13 682 733,03 грн.

3. Випуск товарної продукції:

3.1. за планом, тобто ?q₀•Ц₀

?q₀•Ц₀ = 36 353,0 •1 565,12 + 24 786,0 • 1 432,86 + 826,0 • 1 895,78 +

+ 18 259,0 • 220,44 = 98 002 603,56 грн.

3.2. фактичний при планових цінах, тобто ?q₁•Ц₀

?q₁•Ц₀ = 4 982,085 • 1 565,12 + 3 479,249 • 1 432,86 + 31,200 • 1 895,78 +

+ 3 063,660 • 220,44 = 13 517 339,14 грн.

3.3. фактичний випуск товарної продукції, тобто ?q₁•Ц₁

?q₁•Ц₁ = 4 982,085 • 1 000,00 + 3 479,249 • 791,67 + 31,200 • 1 500,00 +

+ 3 063,660 • 229,17 = 8 485 401,02 грн.

Розраховані данні зведемо у табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Вид продукції	Собівартість товарної продукції, грн.	Випуск товарної Продукції, грн.
	q0•S0	q1•S0	q1•S1	q0•Ц0	q1•Ц0	q1•Ц1
Борошно вищого ґатунку та макар. борошно	54187418,27	7426246,08	7892967,80	56896807,36	7797560,88	4982085,00
Борошно першого ґатунку	33823719,18	4747887,56	5046267,96	35514867,96	4985276,72	2754417,06
Крупа манна	1491343,00	56331,60	59872,18	1565914,28	59148,34	46800,00
Висівки	3833294,46	643184,78	683625,09	4025013,96	675353,21	702098,96
Разом	9333574,91	12873650,02	13682733,03	98002603,56	13517339,14	8485401,02

За даними наведеними у табл. 2.8 розрахуємо витрати на 1 грн. товарної продукції та кількісний вплив факторів.

1. Планові витрати на 1 грн. товарної продукції складатимуть:

За планом кожна грошова одиниця товарної продукції містить 95,24 коп. витрат та 4,76 коп. прибутку.

2. Фактичні витрати на 1 грн. товарної продукції складатимуть:



Фактично кожна грошова одиниця товарної продукції містить 161,25 коп. витрат та 61,25 коп. збитку.

3. Зміни витрат на 1 грн. товарної продукції складають:

3.1. Абсолютні

ДУЗ = УЗ_ф - УЗ_пл.

ДУЗ = 161,25 - 95,24 = 66,01 коп.

3.2. Відносні

4. Зміни витрат на 1 грн. товарної продукції за рахунок обсягу продукції складають:

5. Зміни витрат на 1 грн. товарної продукції за рахунок собівартості продукції складають:



6. Зміни витрат на 1 грн. товарної продукції за рахунок ціни продукції складають:

Розраховані показники зведемо в табл. 2.9.

Таблиця 2.9 Кількісний вплив факторів на зміну витрат на 1 грн. товарної продукції

Показники		Відхилення	Кількісний вплив факторів
	План	План на рівень обсягу продукції	Факт при плановій ціні	Факт	Абсолютні, коп.	Відносні, %	Рівень обсягу продукції	Витрати одиниці продукції	Ціна продукції
1	2	3	4	6	7	8	9	11	12
Витрати на одну гривню товарної продукції, коп.	95,24	95,24	101,22	161,25	66,01	69,3	0	5,98	52,01

На основі даних та табл. 2.9 можна зробити наступний висновок:

1. Витрати на 1 грн. товарної продукції збільшилися на 66,01 коп. (69,3%) за рахунок кількісного впливу факторів.

2. Обсяг продукції зменшився на 68 667,806 т (85,6 %), що кількісно не вплинуло на зміну витрати на 1 грн. товарної продукції.

3. Собівартість продукції збільшилася на 306,12 грн. (6,3 %), що кількісно вплинуло на зміну витрати на 1 грн. товарної продукції в сумі 5,98 коп.

4. Ціна продукції зменшилася на 1 593,36 грн. (31,1 %), що кількісно вплинуло на зміну витрати на 1 грн. товарної продукції в сумі 52,01 коп.

Таким чином, підприємство працювало зі збитком, в той час як планувало прибуток.

2.6 Основні напрямки зниження собівартості продукції

Систематичне зниження собівартості продукції має дуже важливе народногосподарське значення, бо дає змогу за стабільних ринкових цін на продукцію збільшувати прибуток на кожну гривню витрат.

З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості продукції для підприємства полягає в наступному:

? у збільшенні прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а отже, у появі можливості не тільки в простому, але і розширеному відтворенні;

? у появі більшої можливості для матеріального стимулювання працівників і вирішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;

? у поліпшенні фінансового стану підприємства і зниженні ступеня ризику банкрутства;

? у можливості зниження ціни на свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентноздатність продукції і збільшити обсяги продажів;

? в акціонерних товариствах є гарною передумовою для виплати дивідендів і підвищення їхньої ставки.

З цього випливає, що проблема зниження собівартості продукції завжди повинна бути в центрі уваги на підприємствах.

Економія, що обумовлює фактичне зниження собівартості, розраховується за наступним складом факторів (див. табл.2.10) [49, с. 317].

Таблиця 2.10 Основні чинники зміни собівартості продукції

Чинники, пов'язані з впровадженням досягнень технічного прогресу	Зміна та удосконалення виробництва, технічних характеристик виробів
	Глибока і повна переробка сировини
	Використання нових видів сировини, матеріалів
	Впровадження нової техніки, технології
	Механізація та автоматизація виробничих процесів
Чинники, пов'язані з удосконаленням організації виробництва	Поліпшення організації і обслуговування виробництва
	Поліпшення організації праці
	Удосконалення управління виробництвом
	Поліпшення постачання матеріальних ресурсів
	Поліпшення використання основних фондів
	Інші організаційні фактори
Чинники, пов'язані зі зміною обсягу і якості продукції	Зміна обсягу виробництва
	Зміна амортизаційних відрахувань
	Зміна структури продукції до випуску
	Зміна якості продукції
Чинники, пов'язані з введенням нових виробництв	Введення нових фондів
	Освоєння нових виробництв

На підприємстві перелік факторів змінюється з урахуванням специфіки та умов виробництва.

Основними факторами зниження собівартості продукції в борошномельній промисловості є:

- поліпшення якості сировини, що переробляється;

- підвищення технічного рівня й удосконалювання технології виробництва, що дозволяють раціонально використати сировину, матеріали й відходи виробництва, поліпшувати якість продукції;

- поліпшення географічного розміщення підприємств і виробництв різних видів продукції;

- удосконалювання організації виробництва, праці й керування;

- поліпшення використання основних виробничих фондів.

Показники якості сировини (зерна), що надходить у переробку (вологість після сушіння, зміст бур'янистої й зернової домішки після очищення й ін.), строго регламентовані на підставі спеціальних технологічних досліджень і досвіду роботи промисловості.

Однак якість зерна, одержуваного борошномельними підприємствами, не завжди відповідає цим регламентованим показникам. При відхиленні якості від базисних кондицій застосовуються знижки й надбавки до оптової (покупної) ціни на зерно й одночасно знижки й надбавки до базисних виходів продукції. В залежності, від яких безпосередньо перебуває собівартість продукції.

Таким чином, якість зерна, що надходить на підприємства, є причиною зовнішнього порядку, що не залежить від роботи підприємства й у цілому від галузі промисловості.

Значний ефект у використанні потенційних можливостей зерна досягається за рахунок поліпшення його підготовки до переробки, що цілком залежить від підприємства [60, с. 159].

Основним показником ступеня використання зерна є вихід готової продукції з кількості сировини, що поступила в переробку. При цьому розрізняють базисний, розрахунковий і фактичний виходи продукції з вихідної сировини.

Показником використання зерна поряд із загальним виходом продукції є її асортимент - співвідношення окремих сортів борошна.

Борошномельні підприємства через особливості організації технологічного процесу й характеру вироблюваної продукції не можуть не випускати певні їм сорту продукції. Однак зрушення в асортименті можливі. Зміни в асортименті є позитивними, якщо збільшується вихід борошна високих сортів (вищого й першого) без погіршення якості борошна другого сорту .

Крім перелічених вище факторів зниження собівартості продукції борошномельній промисловості властиві й інші, такі як збільшення обсягу виробництва, ліквідація непродуктивних витрат і невиправданих перевитрат за елементами і калькуляційними статтями витрат, економнішим витрачанням матеріальних, трудових і грошових запасів і запровадженням прогресивних організаційних та технічних заходів підвищення ефективності виробництва.

Важливим джерелом зниження собівартості є збільшення продуктивності праці. Чим швидше збільшується продуктивність праці та вище темпи її збільшення порівняно з темпами збільшення середньої заробітної плати, тим більше знижується собівартість продукції, перш за все зменшується частка заробітної плати основних робочих [55, с. 158].

Зниження собівартості можна досягнути й за рахунок скорочення витрат, пов'язаних з реалізацією продукції, а також ліквідації невиробничих витрат.

Таким чином, раціональне використання виробничих ресурсів підприємства призводить до мінімізації витрат, що в свою чергу є запорукою отримання прибутку. Тож для досягнення конкурентоспроможності підприємство змушене постійно планувати зниження собівартості своєї продукції.

3. РОЗРОБКА ШЛЯХІВ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА ВАТ „ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ”

3.1 Зниження собівартості продукції за рахунок збільшення обсягу виробництва на ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”

У попередньому розділі при аналізі собівартості продукції ВАТ „ХКХП” було виявлено, що вона більша ніж планувалося та ринкові ціни на продукцію менші ніж її собівартість. Отже, підприємство у минулому році працювало зі збитком.

Для отримання прибутку підприємству слід знизити собівартість продукції. Для цього збільшимо обсяг виробництва за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, що призведе до зменшення частки умовно-постійних витрат у собівартості продукції (послуг).

ВАТ „ХКХП” може збільшити обсяг виробництва за рахунок переробки власної пшениці та давальницької.

При переробці власної пшениці перед підприємством постає питання про закупівлю сировини та збут виробленої продукції, а при переробці давальницької - про залучення давальців.

Отже, для збільшення об'єму виробництва за рахунок переробки власної пшениці підприємству необхідно знайти кошти для купівля пшениці та ринок збуту для цієї продукції. За браком власних коштів для закупівлі сировини підприємство може взяти кредит під 20 % річних, при цьому заставою слугуватимуть товари в обігу.

На території Херсону та Херсонської області розташовані такі борошномельні підприємства як Оксамит, Мірошник, Велико Лепетинський комбінат хлібопродуктів, які є меншими ніж ВАТ „ХКХП”, що з одного боку є перевагою (не великі витрати на утримання), а з іншого боку недоліком (обмежена можливість збільшення обсягу виробництва, яке призводить до зменшення умовно-постійних витрат). Отже, ВАТ „ХКХП” слід шукати ринки збуту продукції не тільки в даному місті та області але й в сусідніх або інших областях країни. При реалізації продукції в інших містах та областях необхідно здійснити транспортні витрати на її доставку, що призведе до збільшення її собівартості. З іншого боку чим більше обсяг виробництва тим менша частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції, які призводять до її зниження. Отже витрати на транспортування можуть компенсуватися зниженням умовно-постійних витрат.

Для збільшення обсягу виробництва за рахунок переробки давальницької сировини необхідно залучати давальців до співпраці, пропонуючи вигідні для них умови. Одним з варіантів може бути закупівля висівки для грануляції, після переробки давальницької сировини, що зменшує вартість послуг переробки.

Розглянемо обидва варіанти збільшення обсягу виробництва для ВАТ „ХКХП” окремо та одночасно. Для цього необхідно спочатку розрахувати відносну економію умовно-постійних витрат для кожного з варіантів.

Відносна економія на умовно-постійних витратах може бути розрахована за формулою:

,

де Е_у-п - відносна економія на умовно-постійних витратах, грн.;

- умовно-постійні витрати в базисному році, грн.;

J_v - індекс зміни обсягу виробництва;

J_у-п - індекс зміни умовно-постійних витрат [33, с. 241].

Індекс зміни обсягу виробництва розраховується за формулою:

,

де і ТП^баз - обсяг виробництва (товарна продукція) відповідно в розрахунковому (плановому) і базисному роках, т.

Індекс зміни умовно-постійних витрат розраховується відношенням:

,

де і - умовно-постійні витрати відповідно в розрахунковому (плановому) і базисному році, грн. [33, с. 242].

1. На основі цієї формули розрахуємо зміну умовно-постійних витрат за рахунок збільшення обсягу переробки власної пшениці.

1.1. Розраховуємо індекс зміни обсягу виробництва.

У 2004 році ВАТ „ХКХП” переробило 31 136 т пшениці. У плановому році підприємство має можливість реалізувати борошно у Миколаєві загальною кількістю 4 475 т, у тому числі борошно першого ґатунку - 2 975 т, борошно вищого ґатунку - 1 500 т.

Визначимо скільки тон пшениці необхідно переробити для отримання 2 975 т борошна першого ґатунку. Базовий коефіцієнт виходу цього борошна з 1 т пшениці складає 0,3. Отже, необхідно переробити:

Базовий коефіцієнт може корегуватися в залежності від якості пшениці. Звичайно він зменшується, тому приймаємо 10 000 т пшениці. Аналогічний розрахунок для борошна вищого ґатунку не проводиться, оскільки при виготовленні борошна першого ґатунку одночасно виробляється й інша продукція (борошно вищого ґатунку, крупа мана, висівки).

Згідно з базисними коефіцієнтами при переробці 10 000 т пшениці підприємство отримує:

- борошна вищого ґатунку:

10 000 • 0,34 = 3 400 т

- макаронного борошна:

10 000 • 0,1 = 1 000 т

- борошна першого ґатунку:

10 000 • 0,3 = 3 000 т

- крупи манної:

10 000 • 0,01 = 100 т

- висівки:

10 000 • 0,221 = 2 210 т

Таким чином, для подальших розрахунків беремо 10 000 т пшениці й обсяг переробки у плановому році складатиме:

31 136 + 10 000 = 41 136 т

Звідси, індекс зміни обсягу виробництва дорівнює:

1.2. Визначаємо індекс зміни умовно-постійних витрат.

На ВАТ „ХКХП” умовно-постійні витрати базисного року дорівнюють 4 257 444,60 грн.

При відсутності власних коштів для закупівлі 10 000 т пшениці підприємство може узяти кредит під 20 % річних.

Вартість пшениці на 01.12.2004 року складає:

- вартість пшениці 3 класу - 730 грн. з ПДВ;

- вартість пшениці 4 класу - 670 грн. з ПДВ.

При переробці помольних партій, де 40 % пшениці 3 класу та 60 % пшениці 4 класу, підприємству необхідно закупити:

- пшениці 3 класу:

10 000 • 0,4 = 4 000 т

- пшениці 4 класу:

10 000 • 0,6 = 6 000 т

Для закупівлі такої кількості пшениці необхідно мати:

4 000 • 730,00 + 6 000 • 670,00 = 6 940 000 грн.

Якщо підприємство візьме цю суму у кредит на рік під 20 % річних, то необхідно сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі:

Отже, додаткова переробка 10 000 т пшениці призведе до збільшення умовно-постійних витрат на 1 388 000 грн. Звідси умовно-постійні витрати планового року становитимуть: