Теоретичні основи організації використання і охорони земель населених пунктів в умовах реформування земельних відносин
Аналіз процесу формування економіко-правової системи організації та охорони земель у населених пунктах України в умовах ринкових перетворень. Економічні механізми регулювання організації використання й охорони земель на державному і регіональному рівнях.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.07.2014 |
| Размер файла | 208,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
УДК 502:330.15
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ І
ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН
Спеціальність: 08.10.01 - розміщення продуктивних сил
і регіональна економіка
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Ступень Михайло Григорович
Київ - 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.
Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Дорогунцов Сергій Іванович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, голова
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Лисецький Анатолій Степанович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділом регіональних проблем і розміщення сільськогосподарського виробництва;
доктор економічних наук, професор Михасюк Іван Романович, Львівський національний університет ім. Івана Франка Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки підприємства;
доктор економічних наук, професор Черево Георгій Владиславович, Львівський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри економіки АПК
Провідна установа: Інститут регіональних досліджень НАН України, відділ регіональної соціально-економічної політики та територіального управління, м. Львів
Захист відбудеться 29 грудня 2003 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
З дисертацією можна ознайомиться у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
Автореферат розісланий “17” грудня 2003 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор Бандур С.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Постійними ознаками більшості населених пунктів у світі є незадовільні соціальні, економічні та екологічні умови проживання населення. За експертною оцінкою фахівців Світового банку, першопричиною вказаних проблем є зростаюча урбанізація.
В Україні погіршення умов життєдіяльності людей викликане, з одного боку, посиленням процесів урбанізації, а з іншого - негараздами трансформаційного характеру. У цих умовах особливо важливого значення набуває вивчення проблем землекористування в населених пунктах, дослідження кількісних та якісних процесів розвитку структури земельного фонду населених пунктів і на цій основі проведення науково обґрунтованого зонування території, удосконалення оцінки земель, формування системи реєстрації землі та прав власності на нерухомість. Здійснення радикальних економічних реформ в Україні передбачає інтенсивний розвиток населених пунктів, як складової регіональної господарської системи. Однією з важливих умов прискорення трансформації економіки регіонів України є соціальне спрямування відтворювальних процесів. Це, перш за все, стосується організації використання і охорони земель населених пунктів, покликаної вирішувати вагомі соціально-економічні й соціально-політичні завдання суспільства.
Теоретичні та прикладні аспекти організації використання та охорони земель в умовах реформування земельних відносин досліджено в наукових працях відомих учених-економістів і практиків, зокрема у сфері містобудування, землевпорядкування тощо. Вагомий внесок у розвиток цієї проблеми зробили В.В.Артеменко, О.П.Асташкін, В.Р.Бєленький, І.К.Бистряков, В.М.Богданов, Д.І.Богорад, П.П.Борщевський, Д.І.Гнаткович, В.Г.Давидович, Б.М.Данилишин, Д.С.Добряк, М.І.Долішній, С.І.Дорогунцов, В.І.Кабаков, В.О.Кірсанов, С.О.Ковальов, П.Ф.Козьмук, М.Д.Лесечко, Г.К.Лоїк, А.С.Лисецький, І.Р.Михасюк, В.Н.Мурель, Л.Я.Новаковський, В.І.Нудельман, О.Я.Панчук, В.В.Покшишевський, М.Д.Спектор, М.Ф.Тимчук, А.М.Третяк, М.А.Хвесик, В.С.Хорев, Г.В.Черевко, Л.Г.Чернюк.
Наукові здобутки вітчизняних і зарубіжних вчених мають важливе значення для сталого розвитку населених пунктів. Проте проблема організації використання та охорони земель населених пунктів в умовах реформування земельних відносин потребує подальшого дослідження, оскільки докорінно змінилися внутрішні й зовнішні умови життєдіяльності українського суспільства. Передусім це стосується теоретико-методологічних підходів до організації використання земель населених пунктів, оцінки його особливостей у період реформування земельних відносин, обґрунтування напрямів використання земель населених пунктів. Водночас потребують Ґрунтовного опрацювання проблеми містобудівного кадастру і зонування територій, правового забезпечення організації використання та охорони земель населених пунктів, удосконалення системи обліку цих земель, характеристики об'єктів нерухомості на території населених пунктів та їх впливу на рівень використання земель, врахування ринку землі у справі організації раціонального використання земель, земельно-господарського устрою населених пунктів, обґрунтування методологічних і методичних основ контролю за використанням та охороною земель у населених пунктах. Оскільки у кожному регіоні організація використання й охорони земель у населених пунктах в умовах реформування земельних відносин має свої особливості, то це зумовило необхідність комплексного дослідження теоретико-методологічних засад територіальної організації використання і охорони земель населених пунктів в умовах побудови соціальне орієнтованої багатоукладної ринкової економіки та обґрунтування шляхів її розвитку на регіональному рівні.
Головна ідея дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі узагальнення вітчизняних і зарубіжних теоретичних та практичних засад земельних відносин розробити методологічні положення раціонального землекористування і охорони земель у населених пунктах.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводились автором протягом останніх десяти років у рамках основних державних програм, концепцій побудови соціальне орієнтованої ринкової економіки в Україні.
Тема дисертаційної роботи відповідає основним напрямам Програми реформування та розвитку населених пунктів в ринкових умовах господарювання на 2002-2005 роки та на перспективу до 2010 року в Україні.
Робота здійснювалась відповідно до науково-технічної програми на 1996-2000 рр. "Земельна реформа в Україні" (номер державної реєстрації 0196U022555) та планів науково-дослідних робіт, які передбачались контрактом з УААН та договорами з Державним комітетом України по земельних ресурсах. У рамках вказаної роботи автором обґрунтовано організацію використання і охорони земель населених пунктів в умовах реформування земельних відносин.
Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема темами: 3.1.5.58 "Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на тривалу перспективу" (розділ "Природно-ресурсний потенціал: земельні ресурси"), номер державної реєстрації 010U000089; 3.1.5.59 "Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного і соціального розвитку України (регіональний розріз)", номер державної реєстрації 0199003691; 4.2.1.5.57 "Дослідження земельно-ресурсного потенціалу України, наукове обґрунтування соціально-економічних, правових та екологічних засад оптимізації його використання і охорони", номер державної реєстрації 0199U000782, досліджено стан земельно-ресурсного потенціалу західних регіонів України.
Найбільш повно результати дисертаційного дослідження відображено у темі: "Розробити теоретичні основи управління земельними ресурсами, землевпорядкування, земельного кадастру та методику організаційно-екологічно-безпечного використання земель в ринкових умовах (2000-2005 рр.)", державний реєстраційний № 0100U002331, яка виконувалась у Львівському державному аграрному університеті. Участь автора у її виконанні полягала в розробці прогресивної моделі сучасного розвитку організації використання та охорони земель населених пунктів України з розрахунками відповідних прогнозних показників.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження - розробка теоретико-методологічних засад удосконалення організації використання і охорони земель населених пунктів та обґрунтування перспектив їх розвитку в умовах реформування земельних відносин на засадах сталого розвитку.
Відповідно до цієї мети в роботі послідовно розв'язувалися такі задачі:
- поглиблення сутності категорії земель населених пунктів;
- обґрунтування методологічних засад організації використання та охорони земель населених пунктів в єдиній системі функціонування земельно-майнового комплексу;
- виявлення закономірностей щодо напрямів формування земельних відносин у населених пунктах, характерних для перехідної економіки;
- здійснення систематизації структури, динаміки та розподілу земельного фонду населених пунктів на національному і регіональному рівнях;
- визначення особливостей земельного кадастру України як інформаційної бази розвитку населених пунктів;
- обґрунтування теоретичних основ сутності категорій земельної ренти, вартості і ціни земель населених пунктів при переході до ринкових відносин та обґрунтування методології і методів їх визначення;
- дослідження особливостей містобудівних чинників і врахування їх впливу на організацію раціонального використання земель населених пунктів;
- розробка концептуальних підходів до формування організації використання та охорони земель населених пунктів на етапі становлення ринкової системи господарювання;
- формування методологічних і науково-методичних основ оцінки ефективності використання та охорони земель населених пунктів;
- здійснення оцінки сучасних соціально-економічних тенденцій розвитку земель населених пунктів України на національному і регіональному рівнях;
- розробка організаційно-економічного механізму ресурсоощадної системи управління землями населених пунктів регіону;
- визначення перспектив розвитку земель населених пунктів України та вдосконалення системи територіальної організації регіонального управління.
Об'єктом дослідження є процес формування економіко-правової системи організації та охорони земель у населених пунктах України в умовах ринкових перетворень. Для апробації результатів дослідження вибрано Західний регіон України, зокрема населені пункти Львівської області, в яких процеси земельної реформи набули найбільш динамічного розвитку.
Предметом дослідження є методологічні, методичні і прикладні основи та підходи щодо вдосконалення організації використання й охорони земель України та економічні механізми її регулювання на державному і регіональному рівнях.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи стали ключові положення сучасної економічної теорії щодо використання землі в ринкових умовах господарювання; теорії регіоналістики, зокрема теорії розвитку регіону, теорії розміщення, а також праці вітчизняних та зарубіжних вчених різних галузей знань, в яких висвітлено фундаментальні теорії розвитку територіальних систем, формування адміністративно-територіального устрою держави, становлення і розвитку регіональної політики; відображена сучасна трансформація існуючих систем управління землями населених пунктів.
У проведеному дослідженні використовуються такі наукові методи: порівняльного та структурного аналізу, статистичних групувань та індексний - для регіонального аналізу рівня розвитку територіальної організації використання та охорони земель населених пунктів України; функціонального аналізу - для обґрунтування теоретичних засад територіальної організації використання і охорони земель населених пунктів; економіко-математичні, графічні і картографічні - для розробки інструментарію визначення ефективності використання земель населених пунктів регіону; логіко-структурні - для розробки інструментарію управління землями населених пунктів регіону; сценарного моделювання - для складання прогнозів розвитку територіальної організації використання земель населених пунктів та його окремих сегментів. Як один із найважливіших методологічних і методичних підходів у роботі застосовано системний підхід з урахуванням міждисциплінарного характеру дослідження.
Інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-правові акти та матеріали законодавчих і виконавчих органів влади України, щорічні звіти, методичні й статистичні матеріали Державного комітету статистики, Державного комітету України з будівництва та архітектури. Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики, інших міністерств і відомств, матеріали досліджень міжнародних організацій з проблем розвитку територіальної організації використання і охорони земель у населених пунктах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні дисертантом розв'язана важлива науково-прикладна проблема організації та охорони земель населених пунктів з врахуванням різних форм власності на землю в перехідних до ринку умовах і на цьому підґрунті визначено стратегічні напрями забезпечення раціонального використання та відтворення земель. Науковою новизною відзначаються такі теоретико-методологічні і прикладні результати:
- поглиблено теоретико-методологічні основи територіальної організації використання земель населених пунктів, зокрема розширено соціально-економічну сутність її базових категорій, визначено особливості землекористування в населених пунктах як цілеспрямованого, динамічного процесу локалізації його об'єктів з відповідною системою взаємозв'язків в умовах реформування земельних відносин;
- обґрунтовано організаційно-економічні принципи й правові основи механізму формування і розвитку організації використання земель населених пунктів в умовах перехідної економіки; виділено основні ієрархічні рівні, структурні компоненти територіальної організації використання земель населених пунктів, визначено на основі аналізу та узагальнення світового досвіду можливості його застосування в Україні. Відмінність вказаних авторських розробок від існуючих полягає в застосуванні комплексного підходу до формування територіальної організації використання і охорони земель населених пунктів в умовах земельної реформи;
- вперше визначено складові містобудівного кадастру і зонування територій населених пунктів та розроблено методологічну схему формування основних пропорцій його територіальної організації;
- вперше запропоновано систему обліку земель населених пунктів і вибір варіанта його розвитку з обґрунтуванням компонентно-структурних функціональних систем;
- здійснено оцінку сучасного стану використання земель населених пунктів України за суб'єктами власності і функціональним призначенням, що дозволяє більш обґрунтовано визначити пріоритети державної містобудівної та земельної політики;
- поглиблено науково-методичні засади щодо характеристики будівель і споруд, прибудинкових територій, домоволодінь на основі використання нових критеріїв і принципів, що характеризують складність і багатофакторну зумовленість такої оцінки. Відмінність авторського підходу від існуючого полягає в тому, що він охоплює різні аспекти комплексного розвитку, розміщення й функціонування будівель і споруд, прибудинкових територій, домоволодінь;
- поглиблено теоретичні основи здійснення земельних торгів з питань продажу землі в населених пунктах в Україні та її регіонах, які на відміну від існуючих положень враховують регіональні особливості розвитку земельних відносин, зокрема запропоновано проведення земельних торгів на локальному (район) та адміністративному (населений пункт) рівнях. Виявлено нові тенденції та наявні резерви щодо земельних торгів, запропоновано схему групування населених пунктів за чисельністю населення, віддаленістю районних центрів від ринків збуту продукції;
- розроблено методологію побудови досконалішого організаційно-економічного механізму управління регіональним розвитком населених пунктів, в основу якого, на відміну від існуючого, покладено план земельно-господарського устрою населеного пункту та концепцію зонування території, що підвищить рівень використання і охорони земель населених пунктів;
- визначено напрями удосконалення системи взаємодії місцевих органів виконавчої влади та підприємств щодо розмежування земель державної і комунальної власності та посилення відповідальності органів виконавчої влади за соціально-економічні результати їх діяльності, що дозволяє поповнити місцевий бюджет;
- обґрунтовано концептуальні підходи щодо економічного механізму управління землями населених пунктів, застосування новітніх засобів територіальної організації використання земель населених пунктів для якомога повнішого задоволення потреб населення, які включають введення інтеграції системи земельно-майнового кадастру, оцінки нерухомості та механізмів їх оподаткування, оренди;
- вперше розроблено концептуальну модель прогнозування використання земельних ресурсів для містобудівельних потреб, застосування якої дозволить більш виважено і комплексно підійти до формування політики регіонального розвитку і розміщення населених пунктів;
- обґрунтовано напрями програмно-цільового забезпечення контролю за використанням та охороною земель населених пунктів, які є методологічною і методичною основою розробки Програми реформування цієї галузі в масштабах України. Відмінність одержаних наукових розробок від існуючих полягає в системному обґрунтуванні основних взаємозв'язків і взаємозалежностей структурних компонентів територіальної організації використання і охорони земель населених пунктів в умовах радикальних змін у формах і методах господарювання і реформування земельних відносин.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційній роботі наукові результати дають можливість удосконалити територіальну організацію використання та охорони земель населених пунктів на рівні держави, регіону. Вони можуть бути використані при формуванні державної регіональної політики, у роботі регіональних органів управління земельних ресурсів, при здійсненні земельної реформи, розробці регіональних програм.
Практична цінність дослідження визначається адресною спрямованістю конкретних програм, методик, положень, вказівок, рекомендацій для суб'єктів різних рівнів управління земельних ресурсів населених пунктів: власників землі, землекористувачів, державних органів виконавчої влади.
Наукові результати комплексного дослідження організації використання і охорони земельних ресурсів покладено в основу системи пріоритетних заходів щодо інформаційного забезпечення організації використання земельних ресурсів. Результати дослідження напрямів забезпечення ефективного і раціонального використання земель населених пунктів в умовах ринку дістали нормативну оцінку, знайшли втілення на регіональному рівні, зокрема, у Львівській області.
Результати дослідження використовуються регіональними органами виконавчої влади, а саме: Львівським обласним управлінням земельних ресурсів (довідка № 01-16/6-1470 від 26.11.2002 р.), Хмельницьким обласним управлінням земельних ресурсів (довідка № 01-875/02 від 20.11.2002 р.), Трускавецьким міським управлінням земельних ресурсів (довідка № 771 від 22.11.2002 р.), Кам'янець-Подільським міським відділом земельних ресурсів (довідка № 918 від 22.11.2002 р.), Корсунь-Шевченківським відділом земельних ресурсів (довідка № 793 від 22.11.2002 р.), Володимир-Волинським районним відділом земельних ресурсів (довідка № 511 від 26.11.2002 р.), Томашпільським районним відділом земельних ресурсів (довідка № 407 від 28.11.2002 р.), Костопільським районним відділом земельних ресурсів (довідка № 938/1 від 10.12.2002 р.), Полонським районним відділом земельних ресурсів Хмельницької області (довідка № 310 від 5.12.2002 р.), Ладижинським міським відділом земельних ресурсів Вінницької області (довідка № 57 від 4.12.2002 р.), Нововолинським міським відділом земельних ресурсів Волинської області (довідка № 206 від 12.12.2002 р.), Самбірським міським управлінням земельних ресурсів Львівської області (довідка № 151 від 19.12.2002 р.), Чернівецьким міським управлінням земельних ресурсів (довідка № 5/01 від 17.01.2003 р.), Локачинським районним відділом земельних ресурсів Волинської області (довідка № 8/01 від 29.01.2003 р.), Заліщицьким районним відділом земельних ресурсів Тернопільської області (довідка № 1330 від 25.12.2002 р.), Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації Львівської області (довідка № 55/02 від 21.02.2003 р.).
Окремі положення дисертаційного дослідження використані при підготовці лекційних курсів "Земельний кадастр населених пунктів", "Містобудівний кадастр", "Управління земельними ресурсами", "Економіка природокористування", "Економіка землекористування" (довідка Львівського державного аграрного університету № 01-35-01/2 від 11.12.2002 р.), "Планування і розвиток територій", "Регіональна і міська економіка" (довідка Львівського регіонального інституту державного управління № 566/01 від 19.11.2002 р.) та при розробці навчально-методичних рекомендацій для проведення лабораторно-практичних робіт з даних дисциплін.
Практичне втілення отримала "Схема землевпорядкування території міста (план земельно-господарського устрою міста)", розроблена за участю дисертанта.
Практична реалізація пропозицій дисертаційного дослідження дозволяє підвищити економічну ефективність та обґрунтованість рішень, пов'язаних з пріоритетними напрямами земельної політики в умовах трансформації вітчизняної економіки.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є персональною працею, здобуті автором результати - особистим вкладом автора в економічну науку. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження апробовано на 21 українській і міжнародній науково-теоретичній та практичній конференції, зокрема: "Земельна реформа в Україні та завдання землеустрою в її здійсненні (Харків, 1994 р.); "Проблеми приватизації та охорони земель в Карпатському регіоні України в умовах здійснення земельної реформи (Чернівці, 1996р.); "Проблеми агропромислового комплексу України: стан і перспективи" (Львів; Дубляни, 1996 р.); "Приміські території: проблеми і перспективи їх розвитку" (Львів, 1997 р.); II симпозіумі "Австрія-Україна. Сільське господарство: наука і практика" (Відень, 1998 р.); "Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу" (Львів, 1999 р.); "Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу" (Харків, 2000 р.); III симпозіумі "Україна-Австрія. Сільське господарство: наука і практика" (Чернівці, 2000 р.); "Здоров'я села - здоров'я держави" (Львів; Дубляни, 2000 р.); "Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення" (Київ, 2000р.), "Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття" (Львів, 2001р.); "Проблеми природокористування Карпатського регіону" (Коломия, 2000 р.); IV симпозіумі "Австрія-Україна. Сільське господарство: наука і практика" (Гумпенштайн, 2002 р.); "Еколого-економічні проблеми розвитку АПК" (Львів, 2002 р.); "Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів" (Київ, 2002 р.); "Динаміка наукових досліджень" (Дніпропетровськ; Дніпродзержинськ; Харків, 2002 р.); "Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу" (Київ, 2002 р.); "Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика" (Львів, 2003 р.); "Землевпорядна освіта, наука та виробництво: сьогодення та перспективи очима молодих вчених" (Київ, 2003 р.); "Динаміка наукових досліджень (Дніпропетровськ; Донецьк; Харків, 2003 р.); "Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції" (Суми, 2003 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в 62 наукових працях загальним обсягом 67,85 друк. арк., у тому числі 47,34 друк. арк. належить особисто автору. З них одна індивідуальна монографія, три монографії у співавторстві, два навчальні посібники, 23 статті у наукових фахових виданнях, 10 публікацій, які додатково відображають результати дослідження, 21 стаття у матеріалах і тезах наукових конференцій та симпозіумів, дві науково-методичні рекомендації.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 463 стор. комп'ютерного тексту, в тому числі 404 стор. - основного тексту, який містить 21 табл. і 29 рис., що займають 33 стор., список використаних джерел із 314 найменувань викладено на 26 стор., 27 додатків - на 32 стор.
охорона земля економічний правовий
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі - “Наукові засади організації використання земель населених пунктів” - узагальнено основні науково-теоретичні уявлення щодо особливостей і тенденцій розвитку земель населених пунктів; визначено головні методологічні засади використання земель населених пунктів в умовах реформування земельних відносин, поглиблено зміст і соціально-економічне значення базових категорій землекористування в населених пунктах; обґрунтовано правовий режим використання земель населених пунктів. На основі спеціальних досліджень встановлено тісний взаємозв'язок рівня житлового забезпечення населення з кількісно-якісним розвитком житла, його формами, типами, колом розв'язуваних соціальних завдань.
Категорія землі населених пунктів є проявом багатовимірного поняття земля. Ця дефініція є комплексною, системною, яка об'єднує в єдине ціле сукупність різних видів земель, що використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель, споруд та інших об'єктів загального користування в межах міських (міста республіканського, обласного, районного підпорядкування і селища міського типу) і сільських (села й селища) поселень. У роботі розглянуто статус населених пунктів України, серед яких, крім міських і сільських поселень, розрізняють також гірські та курортні населені пункти.
Межа села, селища, міста - це умовно замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію цих поселень від інших земель і встановлюється та змінюється відповідними органами державної влади за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування розвитку, генеральних планів населених пунктів. Під територією розглядається частина земної поверхні, що характеризується відповідною площею з властивими їй географічним положенням, природними та іншими ознаками.
Землі, які розміщені за межами населених пунктів, є резервом для розширення території населених пунктів, місцем розташування і будівництва необхідних споруд, пов'язаних із благоустроєм і нормальним функціонуванням міського господарства. Землі, зайняті лісами, лісопарками та іншими видами зелених насаджень, виконують захисну і санітарно-гігієнічну функції та є місцем відпочинку населення.
Зміст категорії землі населених пунктів розкривається через пізнання їх структури, внутрішніх властивостей і особливостей складових, зв'язків і взаємозалежностей, які зумовлені організацією продуктивних сил.
Відповідно до Земельного кодексу України (2001 р.) за цільовим призначенням розрізняють категорію земель житлової та громадської забудови, як невід'ємну складову земель населених пунктів. Крім земель житлової та громадської забудови, землі населених пунктів включають земельні ділянки промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони; сільськогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення; лісового та водного фонду.
Структуру земель міських і сільських поселень, як правило, відображає їх походження, що пояснюється чинником розселення, формами просторового існування продуктивних сил. У контексті розселення територія населених пунктів переважно має подвійну функцію: з одного боку, як простір проживання населення; з іншого - як базис розміщення продуктивних сил і сформованої системи економічних відносин, що зумовлює характер використання земель. У зв'язку з цим нами запропоновано класифікацію земель населених пунктів залежно від характеру розселення: житлові землі, тобто територія, яка пов'язана з постійним проживанням населення, і нежитлові землі, як територія в межах населених пунктів, на якій безпосередньо населення не проживає. Йдеться переважно про землі комерційного використання, громадського призначення, промисловості, транспорту, відпочинку тощо.
У соціально-економічному значенні територія населених пунктів характеризується сукупністю штучного середовища життєдіяльності і природного оточення, на основі яких реалізуються властиві земельні відносини в системі "Суспільство-Природа". У цьому контексті вбачається необхідність розглядати землі населених пунктів як забудовану і незабудовану (природну) територію в межах міських і сільських поселень. Забудована територія охоплює житлові, індустріальні, комерційні, інституційні землі; забудовані землі суспільного та адміністративного управління; землі транспортних шляхів; аеропорти; землі кладовищ; землі санітарної очистки, водопостачання, каналізації; землі інженерного забезпечення; землі, зайняті під поточним будівництвом. Незабудована територія включає землі зелених насаджень; сільськогосподарські угіддя; землі під водою; землі, вкриті лісовою рослинністю; інші відкриті землі у межах населених пунктів.
Виходячи з того, що землі населених пунктів є просторовим базисом для розміщення матеріальних ресурсів, їх використання створює можливість для суспільства досягти бажаних економічних цілей. Звідси земля, як речовий чинник, за допомогою якого людство шляхом використання ресурсів здійснює виробництво матеріальних благ і нематеріальних цінностей, набуває ознак власності (привласнення, володіння, розпорядження, користування), які регулюються системою земельних відносин. Оскільки фізичні характеристики землі і земельні відносини з приводу її використання змінюються, то суспільство постійно видозмінює систему прав власності на землю. Тому важливим напрямком дослідження землекористування населених пунктів є оцінка земельно-майнових прав і правового режиму земельних ділянок.
Спираючись на викладені міркування, ми розглядаємо категорію земель населених пунктів як територіальне соціо-природне утворення, яке є сполучною ланкою взаємодії суспільства і природи. Таке узагальнене розуміння визначеного поняття відіграє важливу методологічну роль у дослідженні системності землекористування в населених пунктах, дозволяє визначити його структурну організацію, дослідити ступінь комплексності, рівень ієрархічності, потенціал розвитку.
У дисертаційній роботі встановлено, що організація землекористування населених пунктів - це історично сформована землевпорядна діяльність щодо формування середовища життєдіяльності людини в межах людських поселень. Причому організацію землекористування в цих поселеннях можна розглядати як єдність двох взаємопов'язаних процесів - формування і розвитку використання землі. Формування землекористування населених пунктів - об'єктивний процес стихійного або цілеспрямованого розподілу на території об'єктів і явищ у межах поселень, який визначається історичними, природними, соціальними, економічними, політичними умовами розвитку продуктивних сил. Розвиток землекористування в населених пунктах вказує на процес удосконалення сформованої системи використання земель населених пунктів за двома напрямками: організація базису життєдіяльності населення (соціально-економічний аспект) і організація простору (планувальний аспект). Обидва напрями організації землекористування населених пунктів включають власне землеустрій, прогнозування і планування розвитку територій населених пунктів, забудови та використання земель, поліпшення природного середовища тощо. Автор обґрунтовує, що вдосконалення теорії та практики землекористування населених пунктів базується на послідовному застосуванні системного аналізу до вивчення структури та взаємозв'язків об'єкта дослідження і його функціонального призначення, при цьому кількісні і якісні показники основних процесів використання землі визначаються залежно від статусу і величини населених пунктів у загальній системі розселення.
На об'єктному рівні організація землекористування, на наш погляд, має розглядатись, по-перше, стосовно населеного пункту в цілому, по-друге, на по об'єктному рівні території поселення, де слід розрізняти житлову і нежитлову, забудовану і природну території. На функціональному рівні організацію землекористування пропонується досліджувати щодо основних функцій окремих територій населених пунктів, зокрема комерційної, індустріальної, сільськогосподарської, ландшафтно-рекреаційної тощо.
У роботі акцентується увага на зонуванні території, що сприяє створенню оптимальної просторової, функціональної, соціальної організації матеріального середовища в населених пунктах.
З огляду на те, що земля є базовою складовою нерухомості, необхідною умовою землекористування населених пунктів є управління земельно-майновим комплексом на державному і місцевому рівнях, оптимальним його розподілом за функціональним і цільовим призначенням, розміщенням і використанням об'єктів виробництва, формуванням раціональної структури господарства і його територіальної організації. Оскільки земельно-майновий комплекс населених пунктів, з одного боку, є фізичною субстанцією як нерухомість, а з іншого об'єктом власності, то управління цією складною системою передбачає державне і ринкове регулювання його розвитку на основі правових норм з використанням економічних механізмів (попиту і пропозиції; ціноутворення; конкуренції; платності). У практичній площині розвиток земельно-майнового комплексу в населених пунктах регулюється положеннями генерального плану, плану земельно-господарського устрою, іншої містобудівної документації.
Механізм державного і ринкового регулювання земельно-майнового комплексу розглядається у взаємозв'язку чотирьох аспектів - політичного, економічного, екологічного і правового (юридичного). Пріоритет у механізмі регулювання земельних відносин мають демократичні принципи й економічні закони, які діють у ринковому середовищі. Останнім часом в Україні посилюється необхідність правового та екологічного регулювання шляхом побудови раціонального і екологобезпечного землекористування.
На підставі викладеного можна дійти висновку, що раціональне землекористування в населених пунктах - це така система використання землі, яка найбільше відповідає економічним законам і базується на принципах оптимального розміщення продуктивних сил; рівномірного розселення населення; збалансованого екологічного стану території; рівноправного функціонування різноманітних форм власності і господарювання на землі; ефективного управління органів місцевого самоврядування.
У другому розділі - “Аналіз і оцінка сучасного стану використання земель населених пунктів” - пропонується використовувати землі населених пунктів відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних і місцевих правил забудова.
У 2001 році площа земель у межах 29962 населених пунктів (міст - 454, селищ міського типу - 889, сіл - 28619) становить порівняно незначну частину земельної території країни - 7,1 млн. га, або 11,9%, з них міст та селищ міського типу - 1,81 млн. га, сільських населених пунктів - 5,37 млн. га.
Міста і селища міського типу за останні сорок років територіальне розширились майже вдвічі, темпи їх росту постійно збільшуються. Площа земель у межах сільських населених пунктів у 2000 році складала близько 5,37 млн.га, що становить 8,9% загальної території України. Динаміка земель у межах сільських населених пунктів свідчить, що за останні двадцять років їх площа збільшилась в 1,5 раза. При цьому закономірним для розвитку населених пунктів є підвищення інтенсивності використання їх території. Так, при збільшенні чисельності населення на 9,3%, територія зросла лише на 1,3 %, а площа земель у розрахунку на одного жителя скоротилася з 429 м2 до 395 м 2.
У державній власності перебуває 30,4 млн. га (51,0%) земель, у комунальній - 3,2 млн. га (5,0%). Землі у власність і користування загальною площею 7,4 млн. га надано 20900 тис. громадян. До земель запасу і резервного фонду населених пунктів зараховано 3,9 млн. га. Площа населених пунктів зросла на 750 тис. га.
Землі населених пунктів нараховують 1,55 млн. га, які розміщені під забудовою. У населених пунктах є сільськогосподарські угіддя, які складають 4,6 млн. га, у тому числі орні землі займають 3,3 млн. га, багаторічні насадження - 3467 тис. га, сіножаті і пасовища - 917,7 тис. га. Площа земель населених пунктів значно менша, ніж земель сільськогосподарського призначення, однак грошова оцінка їх набагато вища, внаслідок чого й вища сума надходжень до державного і місцевого бюджетів від справляння плати за землю.
Питомі показники використання міських земель в областях мають широкий діапазон: від 149 м2/особу у Черкаській до 524 м2/особу в Івано-Франківській (середній показник - 372 м2/особу). Найнижчий рівень використання міських земель у Дніпропетровській, Чернівецькій, Чернігівській, Сумській областях. Кращі показники у Київській, Хмельницькій, Одеській областях. Розрахунки показують, що територіальні резерви міст України становлять 0,4-0,5 млн. га.
В Україні 12,6 млн. громадян мають право на приватизацію земельних ділянок. Найбільше їх приватизовано у Сумській, Волинській, Закарпатській, Запорізькій областях. У період реформування земельних відносин спостерігається збільшення площі сільськогосподарських угідь на одного жителя: у Вінницькій області - 0,12 га, Сумській - 0,04 га, Хмельницькій - 0,08 га. Чернігівській - 0,21 га. Громадянам у приватну власність в Україні передано 35,7% земель, зокрема в Автономній Республіці Крим - 3,9%, Черкаській області - 54,2%, Хмельницькій - 52,7%, Волинській - 49,7%, Сумській - 45,8%, Чернівецькій - 43,4%. Розрахунки показують, що в містах 40-60%, а в селах 70-90% земель підлягає передачі у приватну власність.
Площа земель міських поселень складає 3% загальної території України, проте постійне збільшення території міст передбачає вилучення земель сільськогосподарського і рекреаційного призначення для цілей промисловості, транспорту, зв'язку та іншого будівництва, що посилює антропогенне навантаження на земельні ресурси, спричиняє деградацію екосистем. Спостерігається забруднення території водних екосистем поселень, зокрема замулення річок, забруднення ґрунтів важкими металами внаслідок кислотних дощів і викидів промислових відходів, підтоплення земель та ін. На основі проведених розрахунків встановлено, що за останні сорок років внаслідок урбанізації та індустріалізації деградовані більш ніж 100 тис. га земель міст України.
Особливої уваги заслуговує питання передачі у приватну власність земель у зонах інженерних мереж і підприємств. У таких випадках при передачі земель у приватну власність, наданні у користування необхідно вказувати відповідні обмеження щодо використання всієї земельної ділянки або її частини з визначенням конкретної мережі обмежень.
Протягом 1995-1996 рр. у Львівській області проведено оновлення містобудівної документації на новій соціально-економічній основі. Розроблено плани міст Борислава, Стебника, Дублян, Самбора, Жовкви, Дрогобича, Стрия, селищ Рудного, Верхнього Синьовидного, схему планування Дрогобицької агломерації, схему планування зони приміського розселення м. Стрия.Аналіз землекористування міст Львівської області показав, що при кількості жителів від 51 до 100 тис. чол. площа міських територій у розрахунку на одного мешканця складає 670 м2, від 101 до 200 тис. - 530 м2, від 201 до 500тис. - 345 м2, понад 500 тис, чол. - 270 м2.
Міжнародними опитуваннями експертів з питань визначення пріоритетів формування життєвого середовища виділено такі актуальні проблеми: інфраструктура; проблема комунікацій; екологічна; вдосконалення територіально-просторової організації; зміна соціального середовища.
У Львівській області на земельних торгах продано 9 земельних ділянок, з них: у Трускавці - 3; Червонограді - 2; Львові - 4.
У третьому розділі - “Земельно-інформаційне забезпечення організації використання земель населених пунктів” - розкривається значення державного земельного кадастру, який забезпечує повноту відомостей про всі земельні ділянки населених пунктів; розроблено модель єдиної кадастрової системи земельно-майнової інформації в населених пунктах; запропоновано застосування системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; обґрунтовано необхідність кадастрової оцінки земель.
У роботі встановлено, що інформаційне забезпечення комплексного управління землекористуванням у населених пунктах потребує структурної реорганізації інформаційних потоків, оскільки існуюча система земельного кадастру зорієнтована переважно на обслуговування інтересів держави і не задовольняє потреби нових власників землі та землекористувачів. У сформованій практиці земельного кадастру відсутні положення про правову й еколого-соціальну складові інформації як основу раціонального землекористування населених пунктів, а облік кількості та якості міських земель має фрагментарний характер за укрупненими категоріями, що не дозволяє виділяти всю множину значущих для населених пунктів категорій землекористування та визначати обґрунтовані розміри плати за землю в населених пунктах. Досі існує ситуація перманентної правової невизначеності, коли забудовники не мають прав власності на землю, а потенційні інвестори не мають правової інформації про нерухомість. Таким чином, у структурі державного управління відсутня єдина система відомостей про земельно-майновий комплекс. Наявні традиційні кадастри населених пунктів (земельний, містобудівний, реєстр нерухомості) зосереджені у різних державних відомствах і ведуться окремо. Це призводить до дублювання інформації, непорівнянності показників та витратності ведення державного обліку і реєстрації нерухомості в населених пунктах.
З огляду на це, у дисертаційній роботі запропоновано нову модель державного земельного кадастру населених пунктів на основі введення просторово-територіальної одиниці управління - нерухомості, що включає земельні ділянки і об'єкти нерухомого майна, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без знецінення та зміни їх призначення, а також сукупність прав та обов'язків юридичних та фізичних осіб.
Земельний кадастр населених пунктів пропонується розглядати в тривимірній площині: система просторових координат (опорні пункти) =>земельна ділянка (координати меж, кадастровий номер) => нерухоме майно (векторні межі) (рис.1). Зазначені інформаційні рівні містять структурні блоки другого і третього порядку групування компонентів, характер яких залежить від об'єкта кадастру (населений пункт, зона, район, нерухомість). Останні формують просторові рівні комплексного кадастру міських та сільських територій. Інформаційні характеристики кожної з цих тематичних категорій мають відображатися у відповідних реєстрах: адміністративні і територіальні межі; правовий режим та господарський стан використання земель; результати кодування, зонування, кадастрового районування, оцінки земель; сервітути тощо.
Розташування земельно-майнового комплексу в будь-якій просторовій площині (основний, наземний, підземний, допоміжний базис) визначається за допомогою геодезичних вимірів внаслідок встановлення координатних точок відносно фіксованих пунктів опорної межової системи. Базовою земельно-просторовою одиницею в земельному кадастрі населених пунктів виступає земельна ділянка з фіксованими геометричними і юридичними межами. Звідси реєстр земельних ділянок повинен містити основні фізичні показники і правові характеристики: кадастровий номер, площу, межі, цільове призначення, вид використання, місце розташування, результати оцінки, сервітути тощо. Безпосередньо із земельною ділянкою пов'язаний штучний об'єкт нерухомого майна, якому властиві відмінні від базового об'єкта ознаки. На наш погляд, реєстр нерухомого майна в земельному кадастрі має бути мінімально інформаційний для задоволення потреб основних користувачів і містити наступні елементи: кадастровий номер, контури об'єктів нерухомого майна, їх площу; режим використання; місцеположення тощо. В юридичному аспекті нерухомість має правовий статус, який включає форму власності, цільове призначення, дозволене використання, обмеження, обтяження. Отже, доцільно виділити реєстр власників нерухомості, в якому відобразити основні правові характеристики об'єкта кадастру.
Рис. 1. Фізичні рівні земельного кадастру населених пунктів.
На основі практичного аналізу земельного кадастру в населених пунктах встановлено, що система обліку земель потребує суттєвого вдосконалення. Облік земель має здійснюватись за фактичними результатами кадастрових знімань. Для обліку земель на території населених пунктів доцільно в межах забудованих і незабудованих земель встановити обґрунтовані стандарти обміру земельних ділянок. Для забудованої території знімання повинно здійснюватися в масштабі 1:5 00 з обчисленням площ з точністю до 1 м2, за межами забудованих кварталів - у масштабі 1:1000 з точністю до 15 м2.
В якості технологічного забезпечення автоматизованого земельного кадастру запропонована багаторівнева інтегрована геоінформаційна система (ГІС), що включає засоби графічної візуалізації кадастрових планів, бази даних кількісних та якісних характеристик нерухомості та їх взаємозалежності з різними тематичними реєстрами щодо кожної складової об'єкта кадастру стосовно раціонального управління територією населених пунктів.
Практично неможливо забезпечити формування взаємопов'язаного земельного кадастру без організації відповідної інституційної структури. Для того щоб реалізувати нову модель земельного кадастру в перспективі, у роботі запропонована схема його інституційної мережі, яка враховує сучасні реалії і перспективи реформи земельного кадастру в Україні (рис.2).
Основними аспектами інституційної структури земельного кадастру є:
- кадастрова компонента, яка адмініструється державними відомствами як єдиний механізм, складений з двох складових: автоматизований банк даних про нерухомість І автоматизована система реєстрація землі;
- геодезична компонента (геодезичні виміри, точки опорної мережі, система координат полігону), що є інтегрованою складовою земельного кадастру, управління якою здійснюють кадастрові центри.
Рис. 2. Інституційна модель земельного кадастру населених пунктів
Система реєстрації землі (правовий статус нерухомості, сервітути, борг) адмініструється Міністерством юстиції України, причому первинну реєстрацію об'єктів нерухомості здійснюють нотаріуси і спеціалісти бюро технічної інвентаризації.
Загальне управління земельним кадастром у населених пунктах (кадастрової, геодезичної компоненти), що охоплює організацію процесів обліку, оцінки, реєстрації нерухомості, здійснюють відповідні центри державного земельного кадастру, які залучають як державних, так і приватних спеціалістів для проведення кадастрових робіт. Органи податкової інспекції можуть виступати одночасно суб'єктом управління державного земельного кадастру в частині оподаткування земельних ділянок і споживачем даних земельного кадастру з метою організації та контролю платності землекористування.
Нами проведено аналіз щодо визначення сутності земельної ренти в населених пунктах та її ролі в умовах сталого функціонування продуктивних сил. Встановлено, що сучасна методологія рентно-системного підходу не відповідає принципам ринкової економіки. На нашу думку, сутність запровадження збалансованих рентних відносин у містах полягає у формуванні справедливого ціноутворення на землі населених пунктів у такій послідовності: цінність>рента> вартість>ціна. Причому земельна рента населених пунктів, як плата за цінність землі, повинна надходити муніципальній владі на облаштування і розвиток території міста. Слід зазначити, що земельний ринок у населених пунктах України має хаотичний характер і в кінцевому рахунку може призвести до дефіциту землі. Тому кожна земельна ділянка в межах міста, селища, села повинна бути ідентифікована як об'єкт права власності. При цьому необхідно, щоб переважна частина території населених пунктів залишалась у комунальній власності при умові створення системи гарантій реалізації прав громадян на землекористування та присвоєння одержаного від праці на земельній ділянці доходу. Право кожного суб'єкта землекористування повинно стати юридичною основою роздержавлення земельних ділянок, у тому числі й без передачі їх у приватну власність. Повинні забезпечуватись умови для соціалізації земельної ренти через делегування місцевими та державними органами влади (можливо, і продажу на певний період часу) частини своїх земель у користування господарств різних форм власності. Вилучена земельна рента (у вигляді плати за землю) повинна використовуватись як на потреби суспільства, так і на розвиток землекористування, поліпшення екологічного стану території населених пунктів.
Для запровадження раціонального механізму рентних відносин важливою є оцінка земель. У системі земельного кадастру вона включає систему оціночних показників порівняльної цінності та вартості земельних ділянок населених пунктів. Предметний аналіз результатів досліджень методологічних та методичних положень оцінки земель населених пунктів як складової земельно-кадастрових відомостей дає підстави зробити висновок про необхідність введення категорії кадастрової оцінки земель і впорядкування статистичної інформації щодо проведення земельнооцінних робіт.
Подобные документы
Місце, роль землі в галузях матеріального виробництва та її оптимальний розподіл. Правове регулювання охорони та використання земельних ресурсів. Класифікація земель України та напрямки їх використання. Аналіз використання земель у Рівненській області.
курсовая работа [104,5 K], добавлен 28.03.2011Законодавча та нормативно-правова база регулювання земельних відносин на території населених пунктів. Збір, систематизація і узагальнення основних природних і соціально-економічних відомостей про сільський населений пункт для проектних розробок.
дипломная работа [300,9 K], добавлен 04.04.2009Суть, значення, особливості та класифікація системи охорони здоров'я. Загальна характеристика та статистичний аналіз системи охорони здоров'я України. Прогнозування як важливий етап економічного дослідження тенденцій зміни кількості медичного персоналу.
курсовая работа [640,3 K], добавлен 07.04.2015Особливості охорони і використання загальновідомих торгових знаків. Регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності в Україні. Визнання торгового знаку загальновідомим як один з ефективних способів його охорони.
курсовая работа [30,3 K], добавлен 18.09.2007Основи аналізу оплати праці на підприємстві. Елементи і принципи організації оплати праці. Форми і системи оплати праці. Заробітна платня в умовах ринкової економіки. Формування і використання коштів на оплату праці. Чинники які впливають на оплату праці.
курсовая работа [74,3 K], добавлен 08.12.2008Законодавчо-нормативне забезпечення грошової оцінки земель в Україні. Методичні основи грошової оцінки. Визначення середньої (базової) вартості земель населеного пункту. Економіко-планувальне зонування території. Коефіцієнт функціонального використання.
дипломная работа [224,2 K], добавлен 24.06.2013Теоретичні основи визначення суті і особливостей організації оборотних коштів. Порівняння основних методик оцінювання оборотних коштів підприємства. Аналіз оборотних коштів ТОВ "ЯЦЗ", рекомендації щодо підвищення ефективності організації та використання.
курсовая работа [127,0 K], добавлен 23.11.2010Основні поняття, теоретичні основи інвестиційної діяльності в Україні. Аналіз існуючої нормативно–правової бази регулювання цієї сфери. Особливості використання зарубіжного досвіду державного управління інвестиціями в Україні, напрями його удосконалення.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 17.01.2015Економічне і соціальне значення поліпшення умов та охорони праці в ринковій системі господарювання. Витрати на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці, методика оцінки їх ефективності. Європейська модель економічного стимулювання охорони праці.
презентация [2,7 M], добавлен 25.11.2012Дослідження ролі систем охорони інтелектуальної власності у стимулюванні науково-технологічного розвитку розвинених країн. Аналіз можливостей використання основних методів та інструментів при вдосконаленні механізмів трансферу технологій в Україні.
контрольная работа [36,2 K], добавлен 23.08.2010
