Тарифна ставка встановлюється терміном на 3-6 місяців. Після закінчення вказаного періоду вона переглядається і коректується з урахуванням продуктивності, досягнутої робітником в минулому кварталі або півріччі.

Така система заробітної плати носить назву компромісної. Вона містить елементи двох основних форм заробітної плати: почасової і відрядної, при цьому робітники отримують бажану гарантію розміру прибутку, і це зближує їх статус зі статусом службовців, відмінності в яких викликають численні трудові спори, а підприємцям це дозволяє стимулювати зростання вироблення і одночасно контролювати заробітну плату, пов'язуючи її із змінами в продуктивності праці.

Іншим напрямом вдосконалення тарифної заробітної плати, заснованому на концепції гнучкого тарифу, є стимулювання персоналу за так званою системою оцінки заслуг. Відомо, що, маючи однакову кваліфікацію, робітники завдяки своїм цільовим установкам і природним здібностям, домагаються різних результатів в роботі. Ці відмінності, як вважають фахівці, повинні відбиватися в заробітній платі. По суті мова йде про диференціацію тарифних ставок в залежності від індивідуальних результатів праці, а також деякі особисті якості робітника.

Розвиток цього напряму пояснюється тим, що сучасне виробництво пред'являє до робітника нові вимоги. Воно орієнтує його не тільки на досягнення кількісних, але головним чином якісних показників роботи, від яких залежить показник ефективності виробництва компаній. У зв'язку з цим виникла необхідність використання комплексної оцінки результатів праці кожного робітника.

Оцінка заслуг частіше за все проводиться по наступних показниках: якість продукції і об'єм роботи, самостійність в роботі, професійна майстерність і ініціатива, взаємовідносини з колегами, потреба в керівництві.

Якщо оцінка робіт по складності визначає диференціацію тарифних ставок по вертикалі, то оцінка результативності її виконавців - диференціацію ставок по горизонталі. У випадках, коли така оцінка використовується для цілей матеріального стимулювання, тарифна сітка передбачає ряд стимулюючих елементів. Це або виделка з граничними максимальною і мінімальною ставками, або дробові ставки по кожному або, принаймні, більшості розрядів. Діапазон тарифних ставок становить 8-15 % в залежності від розряду.

Стимулювання за системою оцінки заслуг застосовується там, де мають місце великі відмінності в кваліфікаційному рівні і практичному досвіді, і робітник може виявити себе шляхом придбання більш глибоких знань, професійних навичок, впливати на кількість і якість продукції, що випускається.

Система оцінки заслуг стала найважливішим практичним інструментом кадрової політики, що проводиться на капіталістичних підприємствах з метою всілякого підвищення інтенсивності праці. Результати такої оцінки використовуються не тільки для визначення розмірів заохочення, але і враховуються при відборі кандидатів на звільнення в період технічного переозброєння виробництва.

Така система матеріального стимулювання робітників існує в 47 % американських компаній обробляючої промисловості і 75 % компаній непромислового профілю.

У практиці приватних фірм і компаній використовуються різні методи оцінки результатів праці і особистих якостей, які приймають форму періодичної атестації.

Періодичність атестації робітників варіюється від одного до декількох місяців. Більше за 40 % американських промислових компаній проводять її щорічно, 40 % - двічі в рік, 9 % - щоквартально, 9 % - щомісяця, 9 % - в інші терміни.

В умовах загострення конкурентної боротьби монополій важливе значення набуває всіляка економія ресурсів і зниження на цій основі питомих витрат виробництва, що досягається значною мірою преміюванням. Таке преміювання носить колективний характер. Воно має безліч різновидів (Скенлона, Ракера, Кайзера і ін.).

Головне, що їх об'єднує, це попереднє визначення нормативу витрат по окремих елементах або собівартості загалом, який встановлюється по відношенню загальної вартості до чистої або умовно чистої продукції. Він може також встановлюватися з розрахунку на одиницю продукції (наприклад, 1 т сталі). Нормативи визначаються, як правило, на базі ретельного вивчення частки тих або інших витрат за ряд останніх років з урахуванням кон'юнктурних коливань, фінансового положення фірми, її технічної бази.

Механізм стимулювання полягає в тому, що фактичні витрати: в поточному періоді порівнюються з нормативом, встановленим в базовому періоді. Зекономлені колективами внаслідок раціонального використання сировини і матеріалів або зростання продуктивності праці робітників засоби діляться в певній пропорції на фонд заохочення працівників і фонд розвитку фірми.

Фонд заохочення звичайно складається з двох частин. Одна частина використовується на поточне преміювання, інша прямує в резервний фонд для преміювання персоналу в періоди несприятливої ситуації. Преміальний фонд розподіляється між працівниками в залежності від їх основної заробітної плати. Розміри премій становлять в середньому 5-18 % місячного заробітку. В деяких випадках частина фонду заохочення йде на підвищення тарифних ставок і окладів, а також розміру соціальних виплат персоналу фірми.

У цей час в США нараховується більше за 200 великих компаній, що використовують ці системи.

Найбільш поширеною серед колективних методів стимулювання є система типу Скенлона, названа на ім'я профспілкового лідера однієї з американських корпорацій, що запропонував в 30-е роки принцип стимулювання на основі нормативу витрат на заробітну плату всього персоналу у вартості готової продукції.

Різновиди системи Скенлона, що застосовуються в США, Великобританії і інших країнах, розрізнюються технікою розрахунку нормативу, контингентами працівників, що охоплюються системою, пропорцією розподілу економії між адміністрацією і персоналом.

Потрібно зазначити, що системи преміювання, засновані на нормативі витрат, мають істотний недолік. Розрахунок преміального фонду проводиться на базі вартісних показників, які схильні до впливу безлічі чинників. З метою підвищення дієвості механізму колективного стимулювання в останні роки застосовуються системи, засновані на загальнозаводських показниках зростання продуктивності в натуральному вираженні. Вони обчислюються як обсяг виробництва в натуральному вираженні, ділений на загальне число відпрацьованих людино-годин. В залежності від змін продуктивності праці робітникам нараховується тарифна ставка, помножена на відповідний темп зростання продуктивності праці. Перевага цих систем полягає в тому, що вони дають можливість заохочувати робітників відповідно до реально досягнутого зростання продуктивності праці.

Найбільш поширеним методом стимулювання підвищення якості продукції є система індивідуального преміювання в залежності від проценту браку. Розмір премії за якість ставиться в залежність від проценту браку. При цьому заздалегідь встановлюється нормативне значення браку по дільниці на рівні приблизно 10 % обсягу виробництва. При такому проценті браку робітнику нараховується премія в розмірі 3 % тарифної ставки. По мірі збільшення рівня браку з 10 % до 15 % премія знижується до 0. В випадку зниження процента браку з 10 % до 5 % розмір премії зростає до 8 % тарифної ставки робітника.

Стимулювання якості продукції передбачає також матеріальну відповідальність робітників. За даними американського інституту інженерів промисловості, 64,8 % компаній віднімає брак, допущений з вини робітника, з обсягу продукції, що виробляється ним. Крім того, звичайно браковані вироби підлягають виправленню за рахунок робітника, т. е. без оплати затраченого часу.

Крім того, на капіталістичних підприємствах діють спеціальні системи преміювання за колективні раціоналізаторські пропозиції. Джерелом преміювання звичайно служить економія, отримана внаслідок впровадження раціоналізаторських пропозицій. На підприємствах американської фірми «Мідленд Росс» 75 % економії прямує в преміальний фонд, а 25 % йде на розвиток фірми.

Розвиток системи соціального партнерства. Сучасна система організації оплат праці має передбачали розвиток системи соціального партнерства.

Відповідно до концепції дальшого реформування оплати праці в Україні удосконалення системи організації заробітної плати працівників бюджетного сектора повинно здійснюватись шляхом встановлення оптимальної на основі єдиної тарифної системи (ЄТС) диференціації тарифних ставок і посадових окладів різних професійно-кваліфікаційних груп працівників з урахуванням складності і результатів к праці:

Однак, упорядкування і удосконалення системи оплати праці працівників бюджетної сфери економіки повинно здійснюватись на основі не ЄТС, а соціального партнерства.

Такий підхід мотивується тим, що застосування ЄТС в цьому секторі на сьогоднішній день неможливе, в ряді його галузей, таких як освіта, наука, охорона здоров'я та ін. мають діяти прийняті Верховною Радою України в 90-х рр. відповідні закони, які регламентують умови і розміри оплати праці.

Для удосконалення організації оплати праці на бердичівському пивоварному заводі необхідно встановити тарифний розряд для кожного працівника та виду робіт на підприємстві. Він розраховується за відповідною шкалою на основі таких критеріїв: відповідальність, складність, важкість та шкідливість роботи. Відповідно до розрядів встановлюється тарифна сітка.

Однією зі складових реформування заробітної плати має стати відновлення стимулюючої та регулюючої функцій тарифної системи. Ці визначення в теперішній час є предметом договірного регулювання заробітної плати. В той самий час система соціального партнерства поки що недостатньо визначена законодавче та не спрямована на відновлення функцій тарифної системи, як основи організацій заробітної плати.

Розділ 3. Охорона праці

3.1 Нормативне забезпечення з охорони праці

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозалежних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Законодавство про охорону праці складається із Конституції України, Закону України "Про охорону праці", Кодексу законів про працю України, "Основ законодавства України про охорону здоров'я", Законів України: "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про пожежну безпеку", "Про дорожній рух", "Про цивільну оборону", інших законодавчих і нормативних актів (положень, правил, норм, стандартів, вказівок тощо).

Основні права громадян на охорону праці проголошені Конституцією України, прийнятою Верховною Радою України 28. 06. 1996 року.

У статті 43 Конституції України записано: Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці, праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, а також гарантується право на своєчасне одержання винагороди за працю.

“Кожен, хто працює, має право на відпочинок” (ст.45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

У ст. 46 Конституції України вказано: "Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом".

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основоположним законодавчим документом щодо реалізації вказаних прав громадян є Закон України "Про охорону праці" прийнятий Верховною Радою України 14.10.1992 (Закон у новій редакції набрав чинності з 14.10.2002 р.). Цей Закон містить преамбулу та дев'ять розділів: І - "Загальні положення", II - "Гарантії прав на охорону праці", ІІІ - "Організація охорони праці", IV - "Стимулювання охорони праці", V - "Нормативно-правові акти з охорони праці", VI - "Державне управління охороною праці", VII - "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці", VIII - "Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці".

Закон "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, проголошує принципи державної політики в галузі охорони праці, закріплює заходи економічного стимулювання роботи з охорони праці, встановлює компетенцію й повноваження державних органів управління охороною праці, повноваження і права органів держнагляду і громадського контролю, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні, визначає відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

"Кодекс законів про працю України" визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

У Кодексі законів про працю основними розділами, присвяченими охороні праці, є наступні: "Охорона праці", "Гарантії і компенсації", "Праця жінок", "Праця молоді", "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю". У цьому кодексі конкретизовані нормативні положення Закону "Про охорону праці" та інших чинних законів.

У розділі "Охорона праці", зокрема вказується, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник має впроваджувати ефективні сучасні засоби охорони праці, які запобігають виробничому травматизму й профзахворюванням. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

У розділах "Праця жінок" та "Праця молоді", вказується, що забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.

"Основи законодавства України про охорону здоров'я" прийняті Верховною Радою України від 19 листопада 1992 року №2801-XII, визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", прийнятий Верховною Радою України повністю набрав чинності з 1 січня 2003 року №1105-XIV.

Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Закон України "Про пожежну безпеку" прийнятий Верховною Радою України від 17 грудня 1993 року №3745-XII, визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Закон України "Про дорожній рух" прийнятий Верховною Радою України від 30 червня 1993 року №3353-XII визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до Закону України "Про цивільну оборону" прийнятого Верховною Радою України від 3 лютого 1993 року №2974-XII, держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Крім наведених вище нормативно-правови актів, існують ще деякі нормативні акти про охорону праці - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. В них в узагальненій формі використані результати наукових досліджень і практичного досвіду роботи з охорони праці та здоров'я трудящих.

Вимоги нормативної документації повинні виконуватись при проектуванні і будівництві виробничих підприємств, будівель і споруд, організації виробництва і праці, в конструкціях виробничого устаткування, у виробничих процесах, засобах захисту працюючих.

У залежності від сфери дії нормативно-технічна документація поділяється на державну (міжгалузеву і галузеву) та підприємств.

Міжгалузева нормативна документація встановлює для всіх підприємств (установ, організацій) найважливіші загальні вимоги безпеки в окремих видах виробництв, робіт або на окремих типах устаткування, що є в багатьох галузях народного господарства. До таких належать, наприклад, "Правила влаштування електроустановок", "Правила влаштування та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів", "Правила влаштування та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском".

Галузева нормативна документація відбиває специфіку якої-небудь однієї галузі виробництва і розповсюджується на всі підприємства цієї галузі. Вона являє собою систему необхідних заходів, що забезпечують безпечні і здорові умови праці в даній галузі.

На підприємствах (установах, організаціях) розробляються стандарти, положення, інструкції з охорони праці відповідно до вимог державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці. Затвердження і скасування нормативних актів здійснюється наказом власника або на загальних зборах трудового колективу).

Нормативні акти підприємства спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному структурному підрозділі і на робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях.

Крім вказаного, на підприємствах діють правила внутрішнього трудового розпорядку, яких всі працюючі мають дотримуватися. Важливі питання і заходи щодо охорони праці включаються також у колективні договори та в угоди з охорони праці, які щорічно укладаються між адміністрацією і профспілковою організацією або трудовим колективом.

Нормативно-правова документація з охорони праці є конкретизацією положень основних законів. Від її якості у великій мірі залежить рівень охорони праці в країні.

В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

3.2 Організація охорони праці на підприємстві

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Охорона праці як наукова дисципліна виникла на перетині соціально-правових, технічних і медичних наук. Головними об'єктами її досліджень є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва. На підставі цих досліджень розробляються заходи щодо підвищення рівня умов праці на виробництві.

Згідно із Законом "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умови праці відповідно до чинних нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

На Коростенському заводі хіммаш щорічно проводяться облік і аналіз показників стану охорони праці. Аналізу підлягають: дані про виробничий травматизм, матеріали про нещасні випадки, професійні захворювання, аварії; стан небезпечних і шкідливих факторів, матеріали оцінки безпеки устаткування й умов праці на робочих місцях; стан дисципліни з виконання заходів щодо охорони праці у структурних підрозділах та службі охорони праці підприємства.

На підставі результатів аналізу стану охорони праці приймаються відповідні рішення щодо заходів, спрямованих на усунення виявлених причин та профілактику небезпечного впливу на людину технологічних процесів і обладнання. Ці заходи мають включатися в план роботи і в колективний договір та угоду з охорони праці.

ВАТ “Коростенський завод хіммаш ” здійснює свою діяльність відповідно до Положення про організацію і роботу по техніці безпеки і виробничій санітарії на підприємствах харчової промисловості.

Відповідно до цього положення відповідальність за забезпечення безпечних умов праці, дотримання законодавства про працю і виробничої санітарії, а також організація служби безпеки та охорони праці покладається на директора і головного інженера підприємства.

Відповідно до чинного законодавства на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності, в тому числі невиробничої сфери, із кількістю працюючих 50 і більше осіб створюється служба охорони праці, яка входить до структури підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб.

На ВАТ “Коростенський завод хіммаш” також була створена служба охорони праці для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Служба охорони праці складає цілісну систему управління охороною праці, здійснює оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці, координує діяльність усіх підрозділів і служб у цій галузі та виконує інші функції згідно з "Типовим положенням про службу охорони праці".

До складу служби охорони праці входять:

- Начальник служби охорони праці;

- Інженер з охорони праці;

- Фахівець з питань гігієни праці;

- Юрист, що спеціалізується на законодавстві про охорону праці.

Служба охорони праці підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства і працює під керівництвом головного інженера.

Основні положення техніки безпеки на підприємстві передбачають:

· усунення безпосереднього контакту працівників з вихідними матеріалами, напівфабрикатами, готовою продукцією;

· заміну технологічних процесів та операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

· комплексну механізацію та автоматизацію виробництва;

· застосування дистанційного управління технологічними процесами операціями за наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

· герметизацію обладнання;

· застосування засобів колективного захисту працівників;

· раціональну організацію праці та відпочинку з метою профілактики монотонності та гіподинамії, а також зниження важкості праці;

· своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях:

· проведення інструктажу перед початком виконання робіт.

Інструктаж з охорони праці за характером проведення поділяється на вступний і на робочому місці. Останній за часом проведення поділяється на первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Основою інструктажів на робочому місці є інструкції з безпеки для окремих професій, видів робіт, дільниць, служб. Інструкції з охорони праці встановлюють правила виконання робіт і поведінку на підприємстві і на робочому місці, додержання яких забезпечує зберігання здоров'я і працездатності робітників. Вони мають розроблятися на підставі державної нормативно-технічної документації та типових інструкцій для відповідних професій. Інструкції на підприємстві розробляються керівниками структурних підрозділів (цехів, лабораторій, відділів) за участю головних спеціалістів і погоджуються із службою охорони праці. В інструкції мають бути наведені правила безпеки перед початком роботи, під час роботи, після закінчення роботи, дії в аварійних ситуаціях, а також вказана відповідальність за їх порушення і обов'язки адміністрації. Нормативною основою для розробки інструкцій є ДНАОП 0.00-4.15-88 „Положення про розробку інструкцій з охорони праці”. Інструкції затверджуються головним інженером і вводяться в дію наказом.

Інструкція з охорони праці по безпечній роботі для працівників ВАТ „Коростенський завод хіммаш”.

Працівник зобов'язаний:

u знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці;

u особисто вживати посильних заходів щодо усунення небезпечних виробничих ситуацій;

u виконувати вимоги інструкцій на підприємстві.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація небезпечна для його життя та здоров'я або для людей які його оточують і навколишнього середовища.

В робочій зоні, можливий вплив таких шкідливих та небезпечних виробничих факторів:

- підйомна система;

- блок прижиму;

- трубопроводи подачі та відводу миючих розчинів;

- резервуари з миючими розчинами.

Можливі види ураження: удар, розрізання, наколювання, намотування, затягування, опік, обварювання, ураження кислотою, опромінення, падіння, ураження обличчя та очей, ураження лазерним променем.

Роботу на пневматичному обладнанні мають право проводити тільки особи зі спеціальними знаннями та досвідом.

Працівник повинен додержуватись вимог правил внутрішнього трудового розпорядку, дотримуватись технологічної дисципліни.

При виконанні робот необхідно використовувати засоби індивідуального захисту:

Порядок визначення потреби придбання і зберігання, порядок видачі, користування, догляду та інші питання, пов'язані зі спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, встановлено згідно з “Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту”, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 р. №170 (z0667-96) та зареєстрованим Міністерством юстиції України 18 листопада 1996 р. №667/1692.

Працівник повинен вміти надавати першу медичну допомогу при кровотечах, порізах, переломах, уражаннях електричним струмом, раптовому захворюванні. Завчити правила користування первинними засобами пожежогасіння, протипожежним інвентарем і знати місце їх розташування.

За порушення вимог Інструкції підприємства працівник притягується до дисциплінарної відповідальності згідно із законодавством України.

Вимоги безпеки під час роботи:

1.Бути уважним самому та не відвертати уваги інших під час роботи.

2.При обслуговуванні установки по розливу пива необхідно дотримуватись таких умов:

- установку включати тільки тоді, коли всі захисні пристрої знаходяться в робочому стані (захисні пристрої, пристрої аварійного виключення, шумоізоляція, вентиляційна система);

- не менше одного разу на зміну проводити зовнішній огляд установки по виявленні пошкоджень;

- при будь-яких змінах в режимі роботи негайно повідомити безпосереднього керівника, установку зупинити та заблокувати.

3.На початку зміни та ще два рази на зміну перевіряти як працює установка в даному режимі .

4.При працюючій установці, пристрої витяжної вентиляції не відключати.

5.Необхідно перевіряти працездатність аварійних відключень установки.

6.Працювати слід тільки в захисній одежі.

Також необхідно дотримуватись правил техніки безпеки при роботі з кислотами та лугами.

Відповідно до колективного договору, за порушення Закону і нормативних актів по охороні праці робітники притягуються до дисциплінарної, адміністративної та матеріальної відповідальності, згідно статті 43 Закону України “Про охорону праці”. В статті вказано, що фізичні особи, які порушили норми Закону притягаються до сплати штрафу. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду оплати праці працівника.

3.3 Висновки та пропозиції по вдосконаленню охорони праці на підприємстві

На основі аналізу стану охорони праці на підприємстві пропонуємо наступні заходи по досягненню нормативів безпеки та гігієни праці для ВАТ „Коростенський завод хіммаш”:

1) Реконструювати вентиляційні системі в приміщеннях цехів.

2) Встановити локальну систему оповіщення та виявлення ЗДОР в приміщенні аміачно-компресорної установки.

3) Встановити аварійний вентилятор в приміщенні аміачно-компресорної установки.

4) Реконструювати побутові приміщення та душові для вантажників та робітників транспортного відділення.

5) Реконструювати приміщення токарної майстерні. Довести приміщення до вимог по охороні праці.

6) Реконструювати систему подачі сировини в складі з метою покращення умов праці.

7) Замінити віконні рами в цехах.

8) Встановити аварійне відключення ящичних транспортерів в цеху розливу пива, тарному відділенні та складі готової продукції.

Таблиця 3.3.1 Комплексні заходи забезпечення нормативів безпеки, гігієни праці

№ п/п	Найменування заходів	Кількість	Вартість тис. грн.	Строки виконання	Відповідальні за виконання
1.	Установити установки променистого обігріву на заготівельній дільниці цеху №4 (8-й проліт)	1	15,0	3кв.	ЧЗГЕ
2.	Придбати засоби індивідуального захисту для маляра, елек-трозварювальника типа «Шмель»	5	7,0	2кв.	УМТЗ
3.	Відремонтувати підлогу гальванічного відділення цеху №8	1	70,0	2кв.	ВКБ
4.	Вигородити дільницю для зберігання кислот цех №8	1	2,0	2кв.	Цех №8
5.	Провести реконструкцію обігріву в роздягальнях цеху №2	1	4,0	Зкв.	Цех№11
6.1	Замінити віконні рами північної сторони цеху №2 (1-й проліт)	1	15,0	Зкв.	ВКБ
7.	Відремонтувати трубу і газоходи котельні	1	15,0	2кв.	Цех 11 УМТІ
8.	Придбати вогнегасники для гуртожитків, цехів	10	2,0	2кв.	УМТЗ, БТБ
9.	Замінити віконт рами ліхтарів освітлення ц №9	1	12,0	Зкв.	ВКБ
10.	Провести реконструкцію туалетів в 5 та 14 прольотів головного корпусу	2	10,0	Зкв. 4кв.	ВКБ Цех№11

Роль роботодавця в процесі поліпшення стану охорони праці на підприємстві визначається чинним законодавством України, зокрема роботодавець зобов'язується забезпечити впровадження системи управління охороною праці на підприємстві для чого:

- забезпечити засобами колективного та індивідуального захисту працюючих, в першу чергу, спеціальним одягом ;

- сприяти проведенню вчасно і в повному обсязі атестації робочих місць на роботах зі шкідливими умовами праці. Результати атестації використати для розробки заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці, упередження необґрунтованого позбавлення працівників відповідних пільг та компенсацій. Відповідно до ст. 19 Закону України „Про охорону праці” забезпечити фінансування охорони праці на підприємстві в розмірі не нижче 0,5 % від суми реалізованої продукції. При виникненні страхового випадку у зв'язку з виробничою травмою забезпечити своєчасне, в повному обсязі його розслідування за участю представників профспілкової організації, передачу документів відділенню Фонду соціального страхування від нещасних випадків для встановлення потерпілому страхових виплат та надання соціальних послуг.

Профспілкова сторона зобов'язується:

1. Встановити громадський контроль за своєчасністю, об'єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням. Не допускати безпідставного звинувачення потерпілого та зменшення йому виплати одноразової допомоги.

2. Контролювати своєчасне і повне відшкодування шкоди, виплати одноразової допомоги потерпілим та сім'ям загиблих на виробництві згідно із Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

3. Представниками профспілки з питань охорони праці надавати працівникам безоплатну консультативну допомогу з питань законодавства з охорони праці, соціального страхування, відшкодування шкоди, потерпілим на виробництві.

Отже, в результаті проведених досліджень, можна зробити висновок, що стан охорони праці на ВАТ „Коростенський завод хіммаш” знаходиться на належному рівні: забезпечується здоров'я працівників, безпечні і високопродуктивні умови праці.

Розділ 4. Економічний механізм оцінки екологічної збалансованості діяльності підприємства

Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Відповідно до законодавства України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєвих потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних) безкоштовно.

В порядку спеціального використання природних ресурсів останні надаються у володіння, користування або оренду громадянам, підприємствам, установам або організаціям для здійснення виробничої або інших видів діяльності на підставі спеціальних дозволів за плату. Така плата встановляється нормативами плати і лімітами використання природних ресурсів. Нормативи плати за спеціальне використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якості, можливості щодо відтворення тощо. Нормативи плати, а також порядок їх здійснення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Ліміти використання природних ресурсів, крім тих, що мають загальнодержавне значення, встановлюються в натуральній формі й у порядку, що визначається місцевими радами народних депутатів.

Платежі за використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів відносять на витрати виробництва, а за понадлімітне використання і зниження якості стягуються з прибутку підприємства.

Метою встановлення плати за користування природними ресурсами є:

ь підвищення зацікавленості виробника в ефективному використанні природних ресурсів та земель;

ь підвищення зацікавленості виробника в збереженні та відтворенні матеріальних ресурсів;

ь отримання додаткових коштів на відновлення та відтворення природних ресурсів.

Як було відзначено вище, існує два види платежів за ресурси:

· за право користування природними ресурсами;

· за забруднення навколишнього природного середовища.

Плата за використання природних ресурсів включає в себе:

Ш плату за право користування природними ресурсами;

Ш плату за понадлімітне та нераціональне використання природних ресурсів;

Ш плату за відновлення та охорону довкілля.

Плата за забруднення навколишнього середовища є компенсаційною, стимуляційною та екологічною.

Передбачено три види за забруднення:

1. плата за викиди, скиди токсичних речовин в межах встановлених лімітів;

2. плата за викиди, скиди понад встановлені норми або без дозволу компетентних органів;

3. плата за розміщення відходів.

Порядок встановлення плати передбачає три етапи:

I. визначення базових параметрів плати;

II. визначення диференційованих ставок;

III. визначення конкретних розмірів плати за забруднення.

Базові нормативи визначаються стосовно кожного виду забруднювача або виду шкідливої дії з врахуванням рівня їх небезпеки для довкілля та здоров'я людини. Нормативи розробляють рядом урядових структур.

Базові нормативи є двох видів - за викиди, скиди, розміщення відходів в межах встановлених нормативів і понад, але в межах затверджених лімітів.

Диференційовані нормативи розраховуються на основі базових, але з поправкою на екологічну ситуацію і екологічні чинники конкретних регіонів.

Конкретні розміри платежів за забруднення для підприємства, яке з забруднювачем довкілля, визначаються виконавчими органами влади міста, району за участю органів охорони навколишнього середовища, санітарно-

епідемічної служби та підприємства.

Платежі за викиди і розміщення відходів в межах ліміту включаються в собівартість продукції, а платежі за перевищення лімітів сплачуються з прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства забруднювача.

Обов'язкові платежі перераховуються до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Таблиця 4.1 Обов'язкові платежі за ресурси природи, які сплачує ВАТ «Хіммаш»

Види обов'язкових платежів	Нараховано платежів
	Сума, грн.	Питома вага, %
Збір за спеціальне використання природних ресурсів	5200	1,5
Збір за забруднення навколишнього середовища	2300	0,7

В результаті виробничої діяльності, підприємство наносить великої шкоди навколишньому середовищу викидами забруднюючих речовин в атмосферу. Найбільшими і найшкідливішими джерелами викидів є: виробництво, яке пов'язане з ЛФМ та гальванікою. Забруднюючими речовинами є: азоту двоокис, заліза окис, сірчаний ангідрид, ксилол, уайт-спирит.

Викиди в атмосферу забруднюючих речовин в цілому по підприємству складають 43,299 ^г/_сек., або 113,1 ^т/_рік . Викиди парникових газів в цілому складають 2653,96 ^г/_сек., або 14816,45 ^т/_{рік .}

Відповідно до природоохоронних нормативів ВАТ «Коростенський завод хіммаш» платить за викиди в атмосферу понад норм (таблиця 4.2). з таблиці 4.1 видно, які з забруднюючих речовин викидаються найбільше, і які з них найнебезпечніші. За кожну забруднюючу речовину підприємство сплачує відповідну суму. Загальна сума збору складає 4442,53 грн..

Для зменшення впливу викидів в атмосферне повітря та їх регулювання проводяться необхідні заходи.

Таблиця 4.2 Суми збору за шкоду нанесену викидами в атмосферне повітря забруднюючих речовин підприємством

№	Назва речовин	Клас небезпек.	ГДК, н. р. мг/м3	Об'єм викиду ЗР, т/рік	Нормат. Сплати грн./т	Сума грн.
1.	Алюмінію оксид	2	0,1000	0,02040000	131,0	3,34
2.	Барій хлорид	3	0,0040	0,00390000	285,0	1,4
3.	Ванадій п'ятиокис	1	0,0200	0,20800000	300,0	78,0
4.	Заліза окис	3	0,4000	8,74140200	19,5	213,10
5.	Марганець	2	0,0100	0,26854460	633,0	121,48
6.	Натрію гідроокис	3	0,0100	0,58625000	285,0	208,90
7.	Натрію карбонат	3	0,0400	0,01260000	19,5	0,31
8.	Нікелю окис	2	0,0100	0,00104500	3225,0	4,21
9.	Свинець	1	0,0010	0,00122000	3390,0	5,17
10.	Хром	1	0,0015	0,07875700	2147,0	211,40
11.	Азоту двоокис	2	0,0850	8,34828000	80,0	834,83
12.	Кислота азотна	2	0,4000	0,04240000	131,0	0,042
13.	Аміак	4	0,2000	0,28760000	15,0	5,40
14.	Водень хлористий	2	0,2000	0,02996000	3,0	0,11
15.	Кислота сірчана	2	0,3000	0,06744000	131,0	11,04
16.	Кремнію диоксид	3	0,0200	0,00021000	80,0	0,02
17.	Сажа	3	0,1500	0,57000000	3,0	2,14
18.	Ангідрид сірчаний	3	0,3000	17,68800100	80,0	1768,80
19.	Вуглецю окис	4	5,0	3,73978500	3,0	14,02
20.	Флориди	2	0,0200	0,00171600	131,0	0,28
21.	Кислота о-фосфорна	3	0,0200	0,03200000	80,0	3,2
22.	Метан	3	50,0	0,11884000	4,5	0,70
23.	Ксилол	3	0,2000	13,80351500	4,5	77,66
24.	Толуол	3	0,6000	2,21134475	4,5	12,44
25.	Трихлоретилен	3	4,0	1,04300000	4,5	5,90
26.	Спирт бутиловий	3	0,1000	0,05605490	80,0	5,61
27.	Спирт етиловий	4	5,0	0,01890000	4,5	0,11
28.	Бутил ацетат	4	0,1000	0,33371800	18,0	7,50
29.	Етилацетат	4	0,1000	0,22148600	4,5	1,25
30.	Ацетон	4	0,3500	0,17304000	30,0	6,560
31.	Бензин	4	5,0	3,72230000	4,5	20,94
32.	Масло мінеральне наф-ве	3	0,0500	0,25700000	80,0	25,7
33.	Сольвент нафта	4	0,2000	3,02604500	4,5	17,02
34.	Уайт-спирит	4	1,0	26,80662500	4,5	150,80
35.	Вуглеводні граничні	4	1,0	0,00001310	4,5	0,01
36.	Пил склопластика	3	0,0600	0,04900000	80,0	4,9
37.	Натрію орто-фосфат	3	0,1000	0,04900000	80,0	4,9
38.	Емульсол	3	0,0500	0,00781000	80,0	0,80
39.	Пил деревини	3	0,1000	1,12200000	3,0	4,21
40.	Пил образивно-металевий	3	0,4000	2,02610000	3,0	7,60
41.	Дизпаливо	4	5,0	0,00155000	4,5	0,01
42.	Аерозоль ЛФМ	3	0,1000	0,90585672	80,0	90,59
43.	Пил СМЗ	3	0,0100	0,00030000	285,0	0,11
44.	Вуглекислий газ СО2	-	-	5495,15000
45.	Диазоту оксид N2О	-	-	0,02238400	80,0	2,24
ВЬОГО	4442,53

Размещено на Allbest.ru