· можливість і економічна доцільність розроблення норм праці та обліку виробітку працівників, тобто витрати на нормування робіт і їхній облік мають перекриватися економічною ефективністю збільшення виробітку;

· відсутність негативного впливу цієї форми оплати на якість продукції, рівень дотримання технологічних режимів і вимог техніки безпеки, раціональність використання матеріальних ресурсів.

Відрядну форму оплати праці не доцільно використовувати в тому випадку, якщо її застосування призводить до:

· погіршення якості продукції;

· порушення технологічних режимів;

· погіршення обслуговування обладнання;

· порушення вимог технічної безпеки;

· перевитрат сировини та матеріалів.

До відрядної форми оплати праці відносять такі системи:

- пряма відрядна,

- непряма відрядна,

- відрядно-преміальна,

- відрядно-прогресивна,

- акордна

При прямій відрядній системі оплата нараховується за кожну вироблену продукцію по незмінній розцінці. Відрядна розцінка визначається шляхом розподілу денної тарифної ставки на норму виробітку за зміну.

При непрямій відрядній системі заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що ним обслуговуються. Вона застосовується для оплати праці тих категорій допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників), праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників.

Відрядно-преміальна система оплати характеризується тим, що робітники, крім основного суцільного заробітку, одержують премії за перевиконання норм виробітку. Її застосовують для оплати праці продавців і виробничих працівників.

Відрядно-прогресивна система проводиться за відрядними розцінками в межах встановленого плану, а за випуск продукції понад план - за вищими розцінками. Застосування цієї системи обмежується, як правило, ділянками, що стримують роботу всього підприємства, через відсутність у ній стимулюючих факторів підвищення якості продукції або послуг.

Акордна - різновид відрядної форми оплати праці, тут відрядна розцінка встановлюється на весь обсяг роботи. Розмір акордної оплати визначається на основі діючих норм виробітку та розцінок. Обов'язково вказуються терміни виконання роботи, іноді без обмеження тривалості робочого дня. Така оплата вводиться з метою посилення матеріальної зацікавленості та в скороченні терміну робіт. Ця система поєднується із преміюванням.

Різновидами безтарифної оплати праці є контрактна форма.

Контрактна оплата праці передбачає укладення договору (контракту) на певний термін між виконавцем та працедавцем. У договорі обумовлюють умови праці, термін дії контракту, а також наслідки для сторін у випадку дострокового розірвання договору однією із сторін. У договорі передбачають або час знаходження працівника на підприємстві (погодинна оплата), або певне завдання (обсяг робіт), яке працівник повинен виконати за певний час роботи (відрядна оплата).

Контрактна оплата праці включає наступні системи:

- колективна оплата праці,

- комісійна оплата праці.

Колективна оплата праці визначається за кінцевими результатами, при якій заробіток працівника залежить від результатів праці колективу.

Комісійна оплата нараховується за кінцеві результати у відсотках від одержаного доходу (прибутку) має широке застосування у зв'язку з появою таких професій, як брокери, дилери, торгові агенти, посередники. Вона стимулює ріст продуктивності, знижує кількість звільнень в період спаду, зближує інтереси працівників і роботодавців.

Заохочувальними є ті системи оплати праці, організаційно-економічний механізм побудови яких забезпечує вирішення трьох завдань:

1)спонукає працівників до підвищення трудової активності, збільшення трудового внеску;

2)забезпечує прямий, безпосередній зв'язок трудового внеску і розміру винагороди за послуги праці;

3)оптимізує інтереси роботодавців та найманих працівників.

З точки зору економічної сутності, між відрядною та погодинною формами оплати праці принципової різниці немає: обидві форми ґрунтуються на визначеній ринком праці вартості робочої сили та встановленої законодавчої тривалості робочого часу.

1.3 Економічний механізм організації оплати праці на підприємстві

Методика нарахування оплати праці працівникам підприємства залежить від її виду, форми і системи. За умови відрядної форми оплати праці її розмір залежить від виробітку, який характеризується обсягом господарської діяльності та розцінок, визначених на підприємстві. При погодинній формі оплати праці її розмір визначається у відповідності до відпрацьованого часу і тарифної розцінки (окладу).

За умови помісячної оплати праці (штатний розпис, контракт) місячний заробіток працівника визначається твердою місячною ставкою (окладом). У цьому випадку заробіток не залежить від кількості робочих днів за календарем або графіком роботи. Якщо працівник не відпрацював повний розрахунковий період, оплата праці проводиться пропорційно фактично відпрацьованому часу.

При погодинній оплаті праці працівників встановлюються норми обслуговування закріпленого устаткування або нормовані виробничі завдання на певний період часу, або нормативи чисельності працівників для виконання окремих функцій чи обсягів робіт. За нормами обслуговування встановлюється чисельність працівників і кількість устаткування (верстатів, агрегатів), яку вони повинні обслужити при нормальному навантажені кожного працівника протягом робочої зміни.

Конкретний заробіток (дохід) кожного працівника і відповідно витрати підприємства визначаються шляхом множення розцінки на фактичний виробіток (обсяг виконаних робіт). Розцінка визначається шляхом ділення тарифної ставки (окладу), яка відповідає виконуваним роботам, на норму виробітку (норму часу).

Погодинна розцінка визначається за формулою (1):

Р = Т: Нч, (1)

а відрядна за формулою (2)

Р = Т : Нв. (2),

де Р - це розцінка (погодинна, відрядна); Т - тарифна ставка (годинна, денна), оклад працівника на виконуваній роботі або фонд оплати праці, Нч - норма часу, Нв - норма виробітку продукції, робіт, послуг (годинна, денна).

Оплата праці на підприємстві гарантується фондом споживання, який визначається за формулою (3):

ФС = В - ПДВ - А - В - З - П - ПР (3)

де ФС - фонд споживання, В - виручка, ПДВ - податок на додану вартість, А - акцизний збір, МЗ - матеріальні та прирівняні витрати при здійсненні господарської діяльності , З - знос основних засобів і нематеріальних активів, П - податкові платежі суб'єкта господарювання, ПР - прибуток на поповнення власного капіталу суб'єкта господарювання.

Створений фонд споживання складається з фонду оплати праці, обов'язкових платежів, пов'язаних з оплатою праці, та доходів працівників, які не входять до складу фонду оплати праці у формулі (4).

ФС = ФОП + ОПП + ДВ, (4)

Де ФОП - фонд оплати праці, ОПП - обов'язкові платежі підприємства на соціальні заходи, ДВ - доходи працівників, які не входять до складу оплати праці.

Фонд оплати праці розподіляється між працівниками підприємства у відповідності до розцінок за виготовлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, відпрацьований час, згідно посадових окладів, умов контрактів і безтарифної системи оплати праці. Кожна із форм оплати праці має свої системи. Нарахування оплати праці за окремими системами здійснюється наступним чином [52, стр.223 ]:

1.Пряма відрядна: працівник за кожну одиницю продукції (робіт, послуг) отримує оплату, яка дорівнює відрядній розцінці, незалежно від того, виконана чи перевиконана норма виробітку. Вона розраховується за формулою (5).

ОП = В * Р (5)

Де ОП - нарахована оплата праці, В - виробіток , Р - розцінка.

Відрядна розцінка представляє собою розмір оплати за виготовлення одиниці продукції (виробу, частини виробу) або за виконання певного обсягу робіт і розраховується двома способами.

1. Якщо на виробничих дільницях встановлюється робітником норма виробітку, тоді відрядна розцінка визначається діленням тарифної ставки відповідного розряду роботи на норму виробітку за формулою (6):

(6)

Де, Р - відрядна розцінка за одиницю виконаної роботи, грн..; Тд - денна тарифна ставка робітника відрядника, що відповідає розряду роботи, грн..; Нв - змінна норма виробітку.

2.У випадку коли використовуються норми часу (переважно в індивідуальному і дрібносерійному виробництві) відрядна розцінка обчислюється множенням тарифної ставки відповідного розряду роботи на норму часу, за формулою (7):

Р = Тг * Нч (7)

Де Тг - годинна тарифна ставка робітника відрядника, що відповідає розряду роботи, грн..; Нч - норма часу на одиницю виконуваних робіт, год. (хв.).(Дячук)

2.Відрядно-прогресивна: передбачає стимулювання виконання і перевиконання норм виробітку та виробничих завдань шляхом збільшення розцінок. Приклад шкали зростання розцінок наведено в таблиці 1.3.1

Таблиця 1.3.1 Схема коригування тарифної ставки (розцінки) в залежності від рівня виконання норм виробітку і виробничих завдань

Рівень виконання норм виробітку і виробничих завдань %	Розмір підвищення тарифної ставки (розцінки)
Нижче 100,0	Оплата здійснюється за погодинною тарифною ставкою
Від 100 до 105	Оплата здійснюється за відрядною розцінкою
Відрядна розцінка підвищується:
від 106 до 110	на 5 відсотків
від 111 до 120	на 10 відсотків
від 121 до 130	на 15 відсотків
більше 130	на 20 відсотків

При рівні виконання норм виробітку і виробничих завдань нижче 100 відсотків оплата праці може здійснюватися за погодинними тарифними ставками (розцінками), а при виконанні на 100 і вище відсотків - відрядними (розцінками). Отже формула (8),

ОП = (Вн * Рн) + (Впн * Рпн), (8)

Де Вн - виробіток в межах норми, Рн - розцінка за виробіток в межах норми, Впн - виробіток понад норми, Рпн - розцінка за виробіток понад норму.

3.Непряма відрядна застосовується для оплати праці допоміжних і підсобних працівників, які обслуговують основних працівників, і нараховується за результатами їх роботи. За цією системою можуть оплачуватись наладчики устаткування механозаготівельних цехів, коректувальники (вантажники), Які зайняті міжцеховим і внутрицеховим транспортуванням деталей, заготовок, матеріалів [52, стр.224 ].

Конкретний заробіток працівника за цією системою можна розрахувати двома способами:

1. за формулою (9):

(9)

Де ОП - оплата праці, грн.; Тг - годинна тарифна ставка робітника, грн.;

Ф - фактично відпрацьований час робітником за розрахунковий період, год.; П - середній відсоток виконання норм виробітку всіма обслуговуючими робітниками.

2. за формулою (10):

ОП = Рд * Во (10)

Де Рд - непряма відрядна розцінка для оплати праці допоміжних і підсобних працівників;Во - виробіток робітників, яких обслуговує працівник. (Дячук)

4.Відрядно преміальна Передбачає додаткове заохочення працівників шляхом нарахування премій за виконання норм та виготовлення продукції понад встановлену норму. Розрахунок оплати праці здійснюється за формулою (11):

ОП = (В * Р) * [(1 + Пв : 100) + Пп. * (В : ВН - 1)], (11)

Де Пв - розмір премії в % до розцінки за виконання умов преміювання (виконання норми виробітку), Пп. - розмір премії за кожний відсоток перевиконання умов преміювання (виконання норми виробітку), ВН - виробіток за нормою.

5.Акордно-відрядна полягає в тому, що працівникові або групі працівників розцінки встановлюються не за окремими операціями, а на весь комплекс робіт з визначенням кінцевого строку його виконання. Як правило, ця система є колективною. В такому разі заробіток розподіляється між працівниками, які виконують роботу, пропорційно відпрацьованому кожним працівником часу та згідно з присвоєним йому розрядом (коефіцієнтом трудової участі, кваліфікаційним балом) [52, стр.225 ].

6.Проста погодинна оплата праці провадиться на основі тарифної ставки (окладу) за формулою (12):

ОП = В * Р (12)

де ОП - нарахована оплата праці, В - фактично відпрацьований час за місяць; год.; Р - годинна тарифна ставка за розрядом робітника, грн..

7.Погодинно преміальна система оплати праці заклечається в тому, що до заробітку робітника при простій погодинній системі додається премія за досягнення певних кількісних і якісних показників. Кількісними показниками можуть бути відпрацьований час, виконання планових і нормованих завдань, а якісними - завдання продукції з першого подання, підвищення сортності продукції, економія сировини, матеріалів, пального, інструментів, підвищення якості продукції, дотримання технологічних режимів. Оплата праці розраховується за формулою (13):

ОП = Зп.п. + П (13)

Де Зп.п. - заробітна плата при простій погодинній оплаті праці, грн..;

П - преміальні доплати.

8.Система посадових окладів застосовується для оплати праці допоміжних робітників, керівників, спеціалістів і службовців. Згідно цієї системи кожній посаді відповідає оклад встановлений з врахуванням стажу і якості роботи спеціалістів [10, стр.151].

9.Безтарифна система оплати праці. За цією системою заробітна плата всіх працівників підприємства (від директора до робітника) є часткою працівника в фонді оплати праці (ФОП) підприємства (підрозділу). Окрім цього, фактична величина заробітної плати працівника залежить від таких факторів:

· кваліфікаційного рівня працівника,

· коефіцієнта трудової участі,

· фактично відпрацьованого часу.

Кваліфікаційний рівень (бал) працівника - (Кр) встановлюють усім членам трудового колективу і визначають за формулою (14):

Кр = Зф : Зм, (14)

де Зф - фактична заробітна плата працівника за минулий період, Зм - заробітна плата працівника підприємства з мінімальним рівнем за цей же період.

Заробітну плату при цьому визначають у такій послідовності:

1.Знаходять обсяг виконаних кожним працівником за кількістю балів (Кб) за формулою (15):

Кб = Кр * КТУ * Фч, (15)

де КТУ - коефіцієнт трудової участі, Фч - фактично відпрацьований час.

2.Визначають загальну суму балів колективу за формулою (16):

Зб = (16)

де к - кількість працівників підприємства (структурного підрозділу).

3.Знаходять частку ФОП, що припадає на один бал (розцінку) за формулою (17):

(17)

4.знаходять заробітну плату працівника за формулою (18):

Опп = Кбп * ОП(Р)б. (18)

10.Колективна оплата праці ґрунтується на засадах:

· розподілу фонду оплати праці між структурними підрозділами підприємства,

· коригування розмірів фондів оплати праці на рівень виконання планів виробництва,

· встановлення для працівників розрахункового коефіцієнту вартості праці (РКВП),

· розрахунок коефіцієнто-днів (Кд) на основі РКВП та відробленого часу (днів),

· застосування коефіцієнта трудової участі (КТУ) при розрахунках розміру заробітної плати.

Приклад розрахунків оплати праці за такою системою:

1.Розрахунок фонду оплати праці.

1.1. Плановий фонд оплати праці (Фпл) розраховується:

· для працівників-відрядників - через норми часу та розцінки на вироби,

· для працівників з погодинною оплатою - через середній розряд та середньочасову ставку, бюджет робочого часу та чисельність цих працівників за нормативом,

· для керівників, фахівців та службовців - через середній посадовий оклад та чисельність цієї категорії працівників або за штатним розписом.

1.2.Визначається норматив фонду оплати праці Нф на 1 грн. планового обсягу товарної продукції Опл за формулою (19):

Нф = Фпл / Опл (19)

1.3.Додаткова оплата (за працю у нічний час, за керівництво бригадою, за суміщення професій тощо), інші заохочувальні та компенсаційні виплати оформлюються та виплачуються безпосередньо працівникам.

1.4.Визначення фактичного фонду оплати праці та його розподіл за структурними підрозділами здійснюється в такому порядку:

• -загальний фонд оплати праці визначається за формулою (20):
• Фф = Нф * Оф, (20)
• де Фф - фактичний фонд оплати праці, грн., Оф - фактичний обсяг товарної продукції, грн..,
• -розподіл фонду за структурними підрозділами здійснюється за формулою (21):
• (21)
• де Фсф - фактичний фонд оплати структурного підрозділу, грн., Нф - нормативний фонд оплати праці, Фсп - плановий фонд структурного підрозділу, грн..,
• 2.Розрахунок заробітної плати працівників.

2.1.Розподіл доведеного до структурного підрозділу фонду оплати праці між працівниками здійснюється на основі розрахункового коефіцієнту вартості праці (РКВП), який розраховується за формулою (22) який визначається для кожного працівника і діє протягом року: для відрядників РКВП на наступний рік розраховується виходячи із суми відрядної заробітної плати за останні до кінця поточного року шість місяців і загальної кількості відроблених за цей період робочих днів, для працівників з погодинною оплатою РКВП на наступний рік розраховується виходячи із суми погодинної заробітної плати за останні до кінця поточного року 3 місяці та відроблених за цей період робочих днів.

(22)

2.2.Розрахунок заробітної плати працівників структурного підрозділу.

Визначається трудовий внесок кожного працівника, виходячи з його РКВП та відроблених за цей місяць днів на основі коефіцієнто-днів (Кд).

Ці коефіцієнто-дні підсумовуються в цілому по цеху. Визначається заробітна плата на один коефіцієнто-день. При цьому РКВП може зменшуватися або збільшуватися в залежності від особистих результатів працівника та його ставлення до праці [52, стр.231 ].

1.4 Нормативно-інформаційна та законодавча база оплати праці в сучасних умовах

Заробітна плата - це одна з найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних явищ. Оскільки вона, з одного боку, є основним (і часто єдиним) джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприємства, то питання організації заробітної плати і формування її рівня разом з питаннями забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу.

Сутність заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення.

1.Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. В ній реалізується економічний закон зростання потреб. Ця функція тісно пов'язана з особливостями державного регулювання заробітної плати, із встановленням на державному рівні такого її мінімального розміру, який би забезпечував відтворення робочої сили.

2.Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Ця залежність повинна бути такою, щоб заохочувати до постійного покращання результатів праці.

3.Регулююча, або ресурсорозміщувальна функція заробітної плати полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури. Формування ефективно функціонуючого ринку праці передбачає свободу кожного найманого працівника вільно обирати місце прикладання своєї праці, а його прагнення до підвищення життєвого рівня обумовлює професійні переміщення у пошуках такої роботи, яка б максимально задовольняла зростаючі потреби.

4.Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва. Заробітна плата виступає індивідуальною часткою працівника в новоствореному доході у відповідності з його трудовим внеском. Дана функція забезпечує соціальну справедливість між працюючим.

5.Функція формування платоспроможного попиту населення, її призначення - узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва споживчих товарів - з іншого.

Відомо, що в сучасних умовах заробітна плата в Україні повною мірою не виконує жодну із зазначених функцій. Впродовж багатьох років (навіть десятиріч) заробітна плата в Україні підтримувалася на соціально низькому рівні. Сьогодні для більшості найманих працівників вона перетворилася на невелику (та ще й негарантовану) соціальну виплату, що дозволяє пережити, перебути важкі часи, але ніяк не досягти добробуту.

Низький рівень заробітної плати не сприяє зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці. Разом з тим, використовуючи дешеву робочу силу, підприємці не зацікавлені підвищувати продуктивність праці, вкладаючи кошти в оновлення виробничих фондів та розвиток персоналу. Дешева робоча сила зумовлює не лише низький рівень продуктивності праці, але і низьку якість продукції, і в зв'язку з цим її неконкурентоздатність. Низький рівень заробітної плати є основною причиною небаченого розростання прихованого безробіття і значного падіння платоспроможного попиту населення. Отже, низький рівень заробітної плати є не лише наслідком, а однією з найголовніших причин тривалого перебування економіки України у кризовому стані.

Тому надзвичайно актуальним завданням є перебудова організації заробітної плати, проведення відповідної реформи з метою забезпечення поетапного підвищення заробітної плати і створення ефективного мотиваційного механізму, який ґрунтується на поєднанні економічних стимулів і соціальних гарантій.

На кожному підприємстві, галузі, в Україні має бути реальна й достовірна інформація про трудомісткість вироблюваної продукції, про нарахування заробітної плати. Таку інформацію повинен забезпечити бухгалтерський облік. Тому в Україні прийнято ряд чинних офіційних документів по нарахуванню заробітної плати є: Закон України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24.03.95 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до трудового договору.

Згідно цього ж закону форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Безпосередньо робота по організації заробітної плати на підприємстві полягає у виборі моделі формування заробітної плати (тарифної чи безтарифної), виборі форм і систем заробітної плати, розробці умов і правил преміювання. При цьому критерієм економічної ефективності організації заробітної плати повинно бути випереджаюче зростання доходу підприємства порівняно зі зростанням фонду заробітної плати. Якщо таке випередження не забезпечується, необхідно детально проаналізувати причини цього і розробити додаткові заходи, спрямовані або на зростання доходу, або на економію витрат по оплаті праці.

Тому було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України "Про внесення змін і доповнень до порядку обчислення середньої заробітної плати" №1398 від 30.07.99 р.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Регулюють заробітну плату форми і системи праці.

Слід відмітити, що існує ряд витрат, що включаються до складу витрат оплати праці - це витрати заробітної плати, нараховані, виходячи з відрядних розцінок, тарифів, ставок і посадових окладів, що встановлюються залежно від результатів праці, її кількості та якості, стимулюючих і компенсуючих виплат, систем преміювання робітників, керівників, спеціалістів, службовців за виробничі результати, інші умови відповідно до застосовуваних на підприємствах форм і систем оплати праці.

У нових умовах господарювання широко використовується оплата праці за контрактом. На підставі постанови Кабінету Міністрів України №170 від 19 серпня 1994 р. затверджено Положення “Про порядок складання контрактів про прийом на роботу працівників, згідно з яким встановлюються порядок складання контракту, склад контракту, вирішуються питання організації робіт за контрактом”. Державне регулювання оплати праці, що включає законодавство і угоди в сфері праці, податкову систему, встановлення залежності між динамікою індивідуальних доходів і інфляцією. Засобом державного регулювання оплати праці, що забезпечує соціальну захищеність низькооплачуваних працівників, є встановлення мінімальної заробітної плати, це питання розглянуто в Законі України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" №1356-XIV від 24.12.99 p., опублікований в газеті "Урядовий кур'єр" №5 від 13.01. 2000 р.

Облік розрахунків з оплати праці здійснюється на основі типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі" №144 від 22.05.96 р. на виконання заходів щодо реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики.

Основними показниками праці та заробітної плати, що підлягають обліку, є чисельність працівників, їхні професії, кваліфікація, витрати робочого часу у людино-годинах, людино-днях, кількість виготовленої продукції (виконання робіт, надання послуг), розмір фонду оплати праці за категоріями працюючих, видами нарахувань, нарахування премій, відпускних, розмір відрахувань за їх видами та ін. Ці дані необхідні для обчислення таких економічних показників, як рівень забезпеченості робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці та ін.

Тому ефективна організація заробітної плати на будь-якому підприємстві неможлива без її основоположного елементу - нормування праці, яке дозволяє встановити відповідність між обсягом витрат праці й розміром її оплати в конкретних організаційно-технічних умовах. Роботодавець зобов'язаний встановити кожному працівнику нормований обсяг робіт, виходячи із встановленої законодавством тривалості робочого дня, нормальної інтенсивності праці й середньої для даного виду робіт продуктивності праці. Працівник має право розраховувати на повну оплату праці лише за умови виконання повного нормованого обсягу робіт. На кожному підприємстві доцільно мати характеристики основних видів робіт з відповідними нормами витрат праці на їх виконання (нормативну базу трудовитрат). Робота по вдосконаленню нормування праці передусім повинна спрямовуватися на підвищення якості норм за рахунок забезпечення їх рівнонапруженості для всіх видів праці та всіх груп працівників.

Розділ 2. Організація оплати праці на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Засновником відкритого акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування", є держава в особі Міністерства машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України.

Відкрите акціонерне Товариство "Коростенський завод хімічного машинобудування створено на підставі рішення Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України за №1201 від 31.08.94 року відповідно до Указу Президента України №210/93 від 15 червня 1993 року "Про корпоратизацію державних підприємств". Розподіл статутного капіталу між засновниками показано у таблиці 1.1.1.

Таблиця.2.1.1 Розподіл засновників підприємства за статутним капіталом

№ п/п	Засновники товариства	Статутний капітал
		Сума (грн.)	Питома вага, %
1	Юридичні особи,	0	0
2	Фізичні особи, осіб - 3004, - в т.ч. працівників під-ва - 1300	3196200,0	100
3	Державна частка	0	0
	Разом, 3004 - осіб	3196200,0	100

З таблиці видно, що вся частка статутного капіталу належить фізичним особам, тобто 100% від загальної кількості акцій.

З моменту державної реєстрації товариство є юридичною особою, має відокремлене майно, що враховується на самостійному балансі, також має розрахункові, валютні та інші рахунки в банках, печатку та круговий штамп, а також знак та інші притаманні юридичній особі реквізити.

Юридична адреса підприємства: Україна, Житомирська область, місто Коростень, вул. Б. Хмельницького, 18. Форма власності - колективна. Організаційно-правова форма господарювання - Відкрите акціонерне товариство. Галузь - машинобудування. Основним видом діяльності підприємства є виробництво.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 2.1.1 Характеристика підприємства за класифікаційними ознаками

Метою утворення підприємства є об'єднання фінансових засобів учасників для здійснення виробничої діяльності з метою задоволення потреб ринку і отримання завдяки цьому максимально можливого прибутку.

Предметом діяльності Товариства є:

1.Розробка, виробництво і реалізація:

-обладнання для потреб металургійної, нафтопереробної, хімічної, енергетичної, харчової та інших галузей промисловості;

-запасних частин та продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання;

-запасних частин та продукції сільськогосподарського напрямку;

-продовольчих та промислових товарів народного споживання;

-транспортних засобів та запчастин до них з оформленням супутник документів;

-будівельних матеріалів та конструкцій;

-сільськогосподарської продукції та продуктів харчування;

-медичних препаратів та обладнання;

2.Надання послуг:

-транспортних, експедиторських та складських;

-маркетингу, менеджменту, консалтінгу;

-посередницьких, в тому числі торгових;

-медичних, профілактично-курортних і туристичних;

-по вантажно-пасажирським перевезенням;

-дизайнерського і оформительського характеру;

-в сфері аудіо -, відео -, кіно-,фотопродукціі;

-комунального характеру; і

-по ремонту побутової техніки;

-готельного характеру;

-по лабораторним замірам, аналізам, висновкам та заключенням.

3.Організація і проведення:

-виставок, презентацій, аукціонів та ярмарок;

-екскурсій, фізкультурних, оздоровчих і видовищних заходів та концертів;

-прокату і оренди (лізингу) не житлових приміщень, транспортних засобів,

-обладнання та іншого майна;

-перевезень вантажів залізничним та автомобільним транспортом.

4.Торгівля:

-оптова товарами народного споживання;

-роздрібна товарами народного споживання;

-комісійними товарами;

-алкогольними напоями та тютюновими виробами;

-промисловими та продовольчими товарами;

-транспортними засобами та запасними частинами до них.

5.Здійснення:

-угод купівлі-продажу на біржах;

-вкладання капіталів;

-товарно-обмінних операцій;

-експертних робіт;

-брокерської та дилерської діяльності;

-посередницької діяльності;

-представницької діяльності;

-проектно-конструкторських, дослідних і експертних робіт;

-шеф монтажних і налагоджувальних робіт;

-експлуатації об'єктів житлового, культурно-побутового, медично-профілактичного призначення і спортивних споруд;

-торгово-закупівельної діяльності;

-художньо-оформительської діяльності;

-поліграфічної та видавницької діяльності;

-придбання по договорам продуктів харчування для заводської їдальні за готівку;

-підготовки і навчання кадрів по різним спеціальностям і професіям;

-проектно-кошторисної документації на реконструкцію, модернізацію, ремонт і монтаж технологічного і вантажнр-транспортного обладнання; газопроводи середнього і низького тиску, теплосантехничні трубопроводи і обладнання, каналізацію, електрифікацію, телефонізацію, земляні роботи,

-обстеження стану обладнання, будинків і споруд для підприємства та фізичних і юридичних осіб.

-іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством України.

6.Участь:

-у виставках, презентаціях, аукціонах та ярмарках

-у діяльності консорціумів, асоціацій, торгових домів, спільних підприємств, банків та інших структурах на основі виробничих, фінансових та інтелектуальних можливостей.

7.Створення:

-закладів харчування,

-на договірних засадах тимчасових колективів;

-сервісних центрів по предмету діяльності Товариства, в тому числі автомобільних станцій технічного обслуговування, автостоянок.

8.Ведення:

-зовнішньоекономічної діяльності;

-цивільного і промислового будівництва та ремонтно-будівельних робіт;

-дорожнього будівництва та ремонту;

-реконструкції, модернізації, ремонту і монтажу технологічного і вантажно-транспортного обладнання; газопроводи середнього і низького тиску,

-теплосантехничні трубопроводи і обладнання, обстеження стану обладнання,

-будинків і споруд для підприємства та фізичних і юридичних осіб;

-аварійних та рятівних робіт.

9.Придбання і продаж:

-основних засобів та малоцінного інвентаря;

-ліцензій, патентів, "ноу-хау", акцій;

-медичних препаратів та обладнання;

-сільськогосподарської продукції.

10.Розробка, виконання і реалізація:

-науково-технічної продукції та документації;

- проектно-кошторисної документації по наданню послуг ремонтно-будівельних робіт.

11.Придбання та використання для технічних потреб дорогоцінного

металу та дорогоцінного каміння, спирту.

Також необхідно навести перелік об'єктів господарської діяльності (рис.2.1.2.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.1.2.Об'єкти господарської діяльності ВАТ “Коростенський завод Хіммаш”

Підприємство діє на основі Статуту згідно з договором, укладеним з господарськими партнерами.

Підприємство самостійно розробляє і затверджує план виробничо-господарської діяльності у відповідності до зобов'язань, що ним взяті за договорами, і скеровує його у встановлені терміни до відповідних організацій і планових органів.

Робота на підприємстві виконується працею його членів і працівників, найманих за трудовими договорами. Трудові стосунки членів підприємства регулюються Статутом і законодавством України.

Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане у інших господарюючих суб'єктів, організацій та громадян в установленому порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Власністю підприємства є майно і фінансові ресурси, створені, придбані або ті, що перейшли у власність підприємства у зв'язку з настанням умов, передбачених законодавством.

Кошти підприємства можуть також формуватися за рахунок пайових (фінансових і матеріальних) внесків членів підприємства. Спосіб залучення пайових внесків для формування коштів підприємства, порядок їх внесення і використання, нарахування дивідендів визначається ухвалами загальних зборів членів підприємства.

Вищим органом самоврядування підприємства є загальні збори трудового колективу. У період між загальними зборами працівників, управління справами виконує Дирекція, а у період між засіданнями Дирекції - директор (Горін В.Я.). Загальна структура управління підприємством показана на рисунку 2.1.3.

Внутрішню структуру утворює сукупність всіх виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наведемо характеристику служб (осіб), відповідальних за внутрішній та зовнішній економічний механізм господарської діяльності підприємства у 2004 році.(таб 2.1.2.). оплата охорона праці

Таблиця 2.1.2 Характеристику служб (осіб), відповідальних за внутрішній та зовнішній економічний механізм господарської діяльності підприємств

Характеристика економічної роботи	Відповідальні служби (посадові особи)
1. Складання бізнес-плану підприємства за його об'єктами господарювання та планових розрахунків доцільності здійснення окремих господарських операцій	Планово-економічний відділ
2. Нормування ресурсів, встановлення лімітів	Технічний відділ
3. Положення про оплату праці і преміювання працівників, здійснення розрахунків з власниками	Планово-економічний відділ
4. Економічне обґрунтування договорів і ціноутворення при розрахунках з покупцями та постачальниками	Економіст
5. Розрахунок завдань для структурних підрозділів (центрів витрат і доходів) підприємства за обсягами господарювання, витратами та доходами	Головний інженер
6. Оцінка та аналіз роботи підприємства і його структурних підрозділів	Економічний відділ

Управлінські підрозділи є також і функціональними, що виконують окрему функцію управління. До функціональних підрозділів також відносяться: планово-виробничий відділ, відділ заробітної плати, відділ кадрів, відділ збуту і постачання, бухгалтерія, відділи головного механіка і бригадира. Всі організаційні підрозділи функціонують за принципами збалансованої взаємодії для досягнення єдиного результату від діяльності підприємства в цілому.

Існуюча виробнича структура на ВАТ “Коростенський завод Хіммаш” являє собою змішану виробничу структуру, за якою частина дільниць спеціалізована технологічно, а решта предметно. Крім основних на підприємстві існують допоміжні дільниці, які призначені для обслуговування, ремонту основних фондів, забезпечення запчастинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, лабораторія призначена для постійного аналізу якості продукції. Також існують обслуговуючі господарства, що виконують роботи, які забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних і допоміжних процесів. Для зберігання матеріальних цінностей на заводі є складські приміщення: склад, склад готової продукції також транспортна і тарна дільниця.

Постачальниками ВАТ “Хіммаш” є “Нікопольський феросплавний завод”, “Донецький металургійний завод”, “Криворіжсталь”, а постачальником нержавійки є Чехія.

Споживачами продукції ВАТ “Хіммаш” є як юридичні, так і фізичні особи. Продукцію ВАТ замовляють великі машинобудівні підприємства, малі приватні підприємства, а також завод здійснює замовлення за індивідуальними заказами.

В Житомирській області конкурентів ВАТ “Хіммаш” немає. З розпадом Радянського Союзу і припиненням роботи багатьох радянських підприємств, конкурентів у підприємства стало менше. Основними конкурентами були і залишаються інші хімічно-машинобудівні заводи такі як: ВАТ “Чернівецький Хіммаш”,

Підприємство ВАТ “Коростенський завод хіммаш” складає фінансову, податкову та статистичну звітність згідно з законодавством. Наведемо систему звітності підприємства за 2005 рік у таблиці 2.1.3.

Таблиця 2.1.3 Система звітності підприємства

Форми звітності	Відповідальні служби за звітність	Строки подання звітності
1. Податкова звітність.
1.1 декларація про прибуток підприємства.	Бухгалтерія	Не пізніше 25 липня
1.2 декларація про ПДВ	Головний бухгалтер	Не пізніше 21 липня
1.3 місцеві податки
1.4 форма №8. ДР.	Бухгалтерія	Не пізніше 15 липня
1.5 цільові фонди.	Головний бухгалтер	Не пізніше 18 липня
1.6 соціальне страхування по безробіттю.	Бухгалтерія	Не пізніше 18 липня
1.7 фонд зайнятості.	ВТП та ОП	7 числа після звітного періоду
1.8 соціальне страхування нещасних випадків.	Бухгалтерія	Не пізніше 18 липня
1.9 пенсійний фонд.	Головний бухгалтер	Не пізніше 21 липня
2. Статистична звітність.
2.1 звіт про використання робочого часу. І-3ПВ квартальна	ВТП та ОП	7 числа після звітного періоду
2.2 звіт про стан умов праці, пільг та компенсацій та роботу зі шкідливими умовами праці. 1-ПВ умови праці (річна)	ВТП та ОП	Не пізніше 31 січня року наступного за звітним.
3.3 терміновий звіт про виробництво промислової продукції. Форма 1-П термінова , місячна	ВТП та ОП	2 числа після звітного періоду
2.4 звіт про основні показники діяльності підприємства за рік . Форма 1-підприємницт-во	ВТП та ОП	Не пізніше 20 лютого
2.5 звіт з праці Форма 1- ПВ	ВТП та ОП	7 числа після звітного періоду
3. Фінансова звітність.
3.1 Форма 1. Баланс	Головний бухгалтер	Не пізніше 25 липня звітного періоду
3.2 Форма 2 . звіт про фін. Результат.	Головний бухгалтер	Не пізніше 25 липня звітного періоду
3.3 форма 3 звіт про рух грошових коштів.	Бухгалтерія	Не пізніше 7 числа після звітного періоду
3.4 Форма 4. Звіт про власний капітал	Бухгалтерія	Не пізніше 25 липня
3.5 Примітки до фін. Звітності.	Бухгалтерія	Не пізніше 25 липня

Діаграма 2.1.1 Об'єм виробництва товарної продукції ВАТ “Хіммаш” (в цінах на 01.01.2005р. в тис грн.)

Як видно з діаграми 2.1.1, ВАТ “Хіммаш” на початку 90-х років мало найбільші показники об'єму виробництва товарної продукції. Так, в 1990 року цей показник складав 51888 тис. грн., в 1991 році - 53911 тис. грн.. Починаючи з 1992 року об'єм продукції постійно зменшується і досяг критичної позначки 24713 тис. грн.. в 1999 році, що мало вкрай негативні наслідки для подальшої роботи підприємства. В 2000 році ситуація дещо покращилась і обсяги виробництва зросли до 32572 тис.грн.. за останні роки об'єм виробництва товарної продукції виріс до 35268 тис. грн.. в 2004 році та 36785 тис. грн. - в 2005р. Отже, можемо зробити висновок, що теперішнє становище підприємства покращилось, але, дивлячись на показники 1990-1991рр слід зауважити, що ВАТ “Хіммаш” має чималий потенціал, який обов'язково потрібно використовувати для покращення роботи підприємства та отримання ним більшого прибутку.

Для успішної діяльності підприємство покращує свою матеріально-технічну базу: збільшує як основні так і оборотні активи і спрямовує зусилля на ефективну їх діяльність. Аналіз господарської діяльності підприємства показано в таблиці. 2.1.4.

Таблиця 2.1.4 Основні економічні показники господарської діяльності підприємства

Показники	Роки	Відхил. 2004 рік до 2002 року
	2003	2004	2005	+, -	%
Обсяги господарської діяльності (валова продукція), тис. грн.	40446	41932	47408	6962	17,21
Чистий дохід (виручка),тис.грн	36346	38174	42646	6300	17,33
Валовий прибуток, тис.грн	5127	3764	5055	-72	-1,40
Чистий прибуток, тис.грн	132	-2315	27	-105	-79,55
Середньооблікова чисельність працівників, чол.	1512	1407	1071	-441	-29,17
Середньорічна вартість основних засобів	40446	66790	67471	27025	66,82
Середньорічна вартість:	52635	51050	45489	-7146	-13,58
- необоротних активів	32566	31751	31408	-1158	-3,56
- оборотних активів	20069	19299	14081	-5988	-29,84
Фондовіддача	0,61	0,63	0,71	0,1	16,39
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	1,78	1,94	2,6	0,82	46,07
Продуктивність праці, тис.грн	24	27,1	34,1	10,1	42,08
Рентабельність господарської діяльності, %	0,34	-5,23	0,057	-0,283	-83,24

Отже з таблиці 2.1.4. можна зробити висновки, що в 2005 році показник чистого прибутку підприємства зменшився в порівнянні з 2003 роком на 105тис. грн., або на 79,55%. Обсяги господарської діяльності або валова продукція в 2005 році, порівняно з 2003 роком збільшилися на 6962 тис.грн., тобто на 17,12%; але відповідно валовий прибуток підприємства в 2005 році зменшився порівняно з 2003 роком на 1,40 % і становив в 2005 році 5055тис.грн. В 2005 році показник середньорічної вартості основних засобів збільшилась в порівнянні з 2003 роком на 27025 тис. грн., або на 66,82 %.

Показник фондовіддачі показує, що підприємство в 2005 році отримувало 0,71грн. продукції з кожної гривні, інвестованої в оборотні активи. Це на 16,39 % більше ніж в 2003 році.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів показує, що в 2005 році підприємство отримало 2,6 грн. доходу, який одержуємо з кожної гривні оборотних активів, що на 46,07 % менше ніж в 2003 році.

Показник продуктивності праці в 2005 році порівнянні з 2003 роком збільшився на 42,08 % , що свідчить про збільшення обсягів виробництва продукції.

Виходячи із значення коефіцієнта рентабельності господарської діяльності можна зробити висновки, що в 2005 році підприємство отримувало 0,057 грн. прибутку з однієї гривні чистої виручки підприємства.

Отже виходячи з цих показників, можна зробити висновки, що підприємство в 2005 році працювало більш ефективно ніж в 2003 році.

Аналіз структури витрат дозволяє оцінити матеріаломісткість, трудомісткість, енергомісткість продукції, виявити тенденцію їх змін, і вплив на собівартість продукції, приймати відповідні управлінські рішення.

Склад витрат за економічними елементами регламентує Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” (п.21). Розглянемо їх склад та структуру детальніше в таблиці 2.1.5.

Таблиця 2.1.5 Характеристика операційних витрат підприємства за елементами

	За 2004 рік	За 2005 рік	Відхилення
	тис. гри.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	пунктів в структурі
Матеріальні затрати	24764	70,21	25226	70,27	462	1,87	0,06
Витрати на оплату праці	5838	16,55	6314	17,59	476	8,15	1,04
Відрахування на соціальні заходи	2191	6,21	2385	6,64	194	8,85	0,43
Амортизація	1074	3,04	970	2,70	-104	-9,68	-0,34
Інші операційні витрати	1404	3,98	1002	2,79	-402	-28,63	-1,19
Разом	35271	100	35897	100	626	4,93	0

За даними таблиці 2.1.5 можна дійти висновку, що операційні витрати в 2005 році, порівняно з 2004 роком збільшилися на 626 тис.грн. Найбільша зміна відбулася у витратах на оплату праці, які збільшились в порівнянні з минулим роком на 476 тис.грн.; матеріальні витрати збільшились на 462тис.грн.; амортизаційні витрати зменшились на 104 тис.грн.; а також відрахування на соціальні заходи збільшились на 194 тис.грн. Найбільшу питому вагу у структурі операційних витрат в 2005 році займали матеріальні витрати - 70,27 %, а у 2004 році -70,21%.

Збільшення питомої ваги витрат на оплату праці на 1,04 п.с. свідчить про збільшення трудомісткості продукції. Збільшення питомої ваги матеріальних витрат на 0,06 п.с. є наслідком збільшення продуктивності праці. Зміна питомої ваги амортизаційних відрахувань характеризує зміни технічного виробництва, амортизаційної політики підприємства.

Також для оцінки фінансового стану підприємства доцільно розглянути характеристику активів та зобов'язань підприємства за балансом таблиця 2.1.6. В активі балансу в узагальненому грошовому виражені показані стан і розміщення засобів підприємства. Розмір і склад активів залежить від обсягів і організації підприємницької діяльності та ефективності їх використання. Розмір цього показника характеризує можливість підприємства здійснювати підприємницьку діяльність.

В зобов'язаннях показана теперішня заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій, від погашення якої очікується вибуття ресурсів з підприємства, які втілюють в собі майбутні економічні вигоди. Зобов'язання - це зовнішня заборгованість суб'єкта господарювання, тобто зобов'язання перед банками, державою, постачальниками та працівниками.

Таблиця 2.1.6 Характеристика активів та зобов'язань підприємства за балансом

Показники	На 31.12.2004р.	На 31.12.2005р.	Відхилення
	тис. грн	питома вага,%	тис. грн	питома вага,%	+,-	%	пунктів стр-ри
Активи
1.Необоротні активи	31751	62,15	31408	69,00	-343,00	-1,08	6,84
2.Оборотні активи	19299	37,78	14081	30,94	-5218,0	-27,04	-6,85
3.Витрати майбутн. періодів	34	0,07	34	0,06	0,00	0,00	-1,12
Разом	51084	100,00	45517	100,00	-5561,0	-10,89	0,00
Зобов'язання
1.Довгострокові зобов'язання	2852	31,09	1385	17,85	-1467,0	-51,44	-2,54
2.Поточні зобов'язання	6322	68,91	6372	82,15	50,00	0,79	1,62
Разом	9174	100,00	7757	100,00	-1417,0	-15,45	0,00

Аналізуючи структуру балансу, тобто активів і зобов'язань, можна зробити висновок, що зменшилась валюта балансу (активи) на 5561 тис.грн. (на 10,89 %). Це зумовлено зміною в структурі майна і джерел його утворення. Так, зменшилась вартість необоротних активів на 343 тис.грн. (на 1,08 %), оборотних активів на 5218 тис.грн. (на 27,04 %). Витрати майбутніх періодів не змінились.

Що стосується зобов'язань, то поточні зобов'язання збільшились на 50 тис. грн., а довгострокові зобов'язання зменшились на 1467 тис.грн.

Щодо змін у структурі активів, то збільшилась питома вага необоротних активів на 6,84 п.с., і відповідно зменшилась питома вага оборотних активів на 6,85 п.с.. Питома вага витрат майбутнього періоду залишилась без змін. У структурі зобов'язань також відбулися зміни, зокрема питома вага довгострокових зобов'язань зменшилась на 2,54 п.с., і відповідно зросла питома вага поточних зобов'язань на 1,62 п.с..

Важливим етапом аналізу діяльності підприємства є аналіз операційних витрат за елементами.

Аналіз структури витрат дозволяє оцінити матеріаломісткість, трудомісткість, енергомісткість продукції, виявити тенденцію їх змін, і вплив на собівартість продукції, приймати відповідні управлінські рішення.

Склад витрат за економічними елементами регламентує Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” (п.21). Розглянемо їх склад та структуру детальніше в таблиці 2.1.7.

Таблиця 2.1.7. Характеристика операційних витрат підприємства за елементами

	За 2004 рік	За 2005 рік	Відхилення
	тис. гри.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	пунктів в структурі
1	2	3	4	5	6=4-2	7=6:2*100	8=5-3
Матеріальні затрати	24764	70,21	25226	70,27	462	1,87	0,06
Витрати на оплату праці	5838	16,55	6314	17,59	476	8,15	1,04
Відрахування на соціальні заходи	2191	6,21	2385	6,64	194	8,85	0,43
Амортизація	1074	3,04	970	2,70	-104	-9,68	-0,34
Інші операційні витрати	1404	3,98	1002	2,79	-402	-28,63	-1,19
Разом	35271	100	35897	100	626	4,93	0

За даними таблиці 2.1.7. можна дійти висновку, що операційні витрати в 2004 році, порівняно з 2003 роком збільшилися на 1740,30 тис.грн. Найбільша зміна відбулася у витратах на оплату праці, які збільшились в порівнянні з минулим роком на 192 тис.грн.; матеріальні витрати збільшились на 1082,70 тис.грн.; амортизаційні витрати збільшились на 100,60 тис.грн.; а також відрахування на соціальні заходи збільшились на 93,70 тис.грн. Найбільшу питому вагу у структурі операційних витрат в 2004 році займали матеріальні витрати - 63,95 %, а у 2003 році - 64,42 %.

Зменшення питомої ваги витрат на оплату праці на 1,42 п.с. свідчить про зменшення трудомісткості продукції. Зменшення питомої ваги матеріальних витрат на 0,47 п.с. є наслідком зменшення продуктивності праці. Зміна питомої ваги амортизаційних відрахувань характеризує зміни технічного виробництва, амортизаційної політики підприємства.

Наступним етапом аналізу діяльності підприємства є аналіз доходів підприємства (таблиця 2.1.8).

Аналіз доходів підприємства дає змогу визначити питому вагу кожного виду доходів у загальній сумі доходів підприємства.