Прогнозування розвитку регіону

Вони можуть бути як комплексними, так і певного функціонального типу - транзитні, митні, експортні, банківські, туристичні та інше.

Вільні економічні зони є в США, Англії, Німеччині, Китаї та інших країнах, вони створені з метою прискорення економічного розвитку конкретного регіону або певного виду діяльності чи навіть конкретного підприємства (скажемо, заводу, об`єднання, інституту).

Перші заходи до створення спеціальних економічних зон в Україні були передбачені законодавством ще у 1992 році! [4]. Відповідно до завдань, які ставлять під час створення вільних економічних зон, виділяють такі чотири їхні типи: зовнішньоторговельні, технологічні, спеціальні та зони економічного розвитку.

Для більш ефективного розвитку Харківського регіону протягом 2000 року Верховна Рада України прийняла ряд законодавчих актів, які були спрямовані на створення спеціальних (вільних) економічних зон на Харківщині.

На підставі Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків “Напівпровідникові технології та матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, “Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона”, “Інститут монокристалів”. В червні 2000 р. почав свою роботу Технопарк “Інститут монокристалів”![8,10,6].

Технопарк є відкритою структурою для всіх підприємств і організацій регіону. На даний час до складу учасників ввійшло 27 організацій та 7 спільних підприємств з Технопарком, серед них такі відомі, як Науково-технологічний концерн “Інститут монокристалів” НАНУ, Спільне українське-американське підприємство “Амкріс-Eur ЛТД”, Центр розвитку малого бізнесу “Харківські технології”, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, Інститут тваринництва Української Академії аграрних наук, Харківський державний технічний університет радіолектроніки та ін.

На 01.01.2003 р. прийнято 20 проектів на загальну суму 779,63 млн.грн. Пільги, які будуть представлені по цих проектах - 124,6 млн.грн. За 5 років планується виробити інноваційної продукції на загальну суму 974,65 млн.грн.

На сьогоднішній день об`єм реалізації по інноваційних та інвестиційних проектах складає 6,84 млн. грн. В стадії розробки знаходяться 5 проектів.

Пройшло вже більше двох років з моменту вступу в силу Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території м. Харкова” і можна підвести деякі підсумки.

Радою з питань соціального режиму інвестиційної діяльності затверджено 68 інвестиційних проектів, кошторисною вартістю 306,2 млн.дол. США, у тому числі 66,65 млн.дол. США - іноземні інвестиції. Підприємствами-суб`єктами спеціального режиму інвестиційної діяльності на території м. Харкова фактично залучено інвестицій на загальну суму 46,43 млн.дол. США, у тому числі 16,2 млн.дол. США - іноземні інвестиції. Це дозволило створити 3169 нових робочих місць і зберегти 1233 робоче місце.

Підприємствами-суб`єктами спеціального режиму інвестиційної діяльності сплачено до бюджету усіх рівнів податків та обов`язкових платежів на загальну суму 53,86 млн.грн., а пільг отримано на суму 42,92 млн.грн. Позитивне сальдо бюджетних надходжень та отриманих пільг складає 10,84 млн.грн.

Цими підприємствами реалізовано продукції на 704,4 млн.грн, у т.ч. експорт реалізовано 16,3 % від загального обсягу реалізації.

Згідно з оцінками західних експертів (а саме: фахівців Німецької консалтингової групи, що працює в Україні, а також Центру економічних ініціатив міста Цинцинатті, США) обсяг інвестицій в область сьогодні складає всього 5-7 % від необхідних.

Харківський регіон потребує біля 2-х мільярдів дол. США інвестицій при щорічному прирості - 100 млн.дол. США.

Харківщина виробляє 6% валового внутрішнього продукту України, знаходиться на 4-му місці після Київської, Донецької та Дніпропетровської областей за обсягами доданої вартості, що виробляється. Але за обсягами іноземних інвестицій наша область займає тільки 10 місце по Україні (200,1 млн.дол. США).

Об`єктивні умови впровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на території м. Харкова були більше жорсткими у порівняні з іншими регіонами.

Так:

остаточне формування законодавчо-нормативної бази було завершено у листопаді 2000 року, а сам режим діє з січня 2000 року. Всі затримки виконання обов`язків інвесторів за проектами у 2000 р. обумовлені дією цього чинника;

дія режиму обмежена виключно територією міста;

перелік пріоритетних видів економічної діяльності, порівняно з іншими пільговими територіями України значно вужчий, наприклад, відсутні сільське господарство та більша частка харчопереробної промисловості.

Крім того, існують суб`єктивні проблеми, вирішити які на даний час неможливо:

необхідно, як найшвидше завершити розробку Концепції залучення інвестицій в Харківський регіон, в тому числі в машинобудування. Без стратегічного бачення ефективного розвитку;

необхідно подальше проведення облдержадміністрацією інвестиційної політики “відкритих дверей” на прикладі Ташкенту, Пловдіву, Вільнюсу. Таку ж відкриту політику необхідно активізувати по відношенню до Москви, Позні, Півдня Росії;

подальше нарощення кількості проектів, спрямованих на машинобудування;

Сьогодні найбільш актуальними питаннями залучення інвестицій та створення сприятливого інвестиційного клімату в регіоні є:

Розробка та реалізація інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток інфраструктури регіону![10].

Це такі проекти, як:

проекти будівництва автошляхів європейського рівня;

проект удосконалення мулового господарства ДКП “Харківкомуночиствод”;

проект модернізації та покращання ефективності місцевої системи опалення підприємства “Харківські теплові мережі”;

створення та розвиток Харківського інноваційного порту, спрямованого на комерціалізацію науки, інформаційних та інших високих технологій;

проект модернізації Харківського міжнародного аеропорту;

проекти створення сучасних готельних комплексів, медичних закладів європейського рівня та інші.

Активізація підготовки інвестиційних проектів на провідних промислових підприємствах регіону.

Використання величезного наукового потенціалу області шляхом створення проривних інноваційних та наукомістких проектів.

Організація широкої рекламної кампанії щодо презентації інвестиційних можливостей Харківського регіону.

В цілому необхідно зазначити, що спеціальні (вільні) економічні зони - це подальший соціально-економічний розквіт регіону, широке залучення зовнішніх і внутрішніх інвестицій, захищених гарантіями держави і спрямованих на створення соціально орієнтованої інфраструктури краю.

ВИСНОВКИ

Аналіз стану прийнятих в регіонах заходів щодо розвитку системи регіонального регулювання економіки, узагальнення позитивних зрушень та проблем в територіальному економічному управління дає наступні висновки:

на даному етапі в повному обсязі не створена правова база розподілу функцій і повноважень між державними органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування з метою підвищення ефективності управлінської діяльності, уникнення дублювання й економії бюджетних коштів;

адміністративне реформа в Україні проводиться занадто повільно та неефективно;

протягом 3-х років вирішується питання щодо удосконалення адміністративно-територіального устрою України це надає можливості в повному обсязі реалізувати організаційно-правові, кадрові та фінансово-економічні спроможності відповідних органів місцевого самоврядування;

найбільш гострими на регіональному рівні є проблеми вибору нової стратегії економічного розвитку, встановлення оптимальних взаємовідносин з центром, підтримання регіональної економічної безпеки;

ефективна регіональна політика та державне регулювання можливі тільки при умовах проведення стосовно до соціально-економічних типів регіонів;

методи державного регулювання економіки, які застосовуються на регіональному рівні мають недостатню ефективність;

система планування розвитку регіону не набуло достатнього наукового обгрунтування регіональної стратегії і політики. По-новому, в умовах перехідної економіки, повинна розглядатися соціально-економічна структура регіону та фактори його подальшого розвитку;

необхідно визначити обсяги та правовий статус власності, яка знаходиться в управлінні органів місцевого самоврядування шляхом прийняття Закону України “Про комунальну власність”.

2. Особливої уваги вимагає розробка сучасної, пристосованої до умов побудови ринкової економіки, політики бюджетного регулювання. Треба знайти оптимальні пропозиції розподілу фінансових ресурсів між державним і місцевим бюджетами.

Місцеві податки і збори повинні відповідати сучасним вимогам життя, інтересам регіонів. Суть цього питання полягає у проведенні бюджетів громад на власну доходну базу. Життя вимагає принципової зміни переліку місцевих податків і зборів. До нього повинні увійти та податки і збори, які дійсно належать місцевому самоврядуванню: податок на землю, на нерухомість, прибутковий податок з громадян, оренда плата.

3. Складовою частиною регіональної політики України має стати і поетапне розмежування функцій між державною, місцевими органами виконавчої влади і місцевим самоврядуванням. Є специфічні сфери, пов`язані з місцевим життям, місцевими особливостями, де діяльність держави просто неефективна і це треба враховувати в регіональній політиці Україні.

4. Одна з найважливіших тенденцій сучасності, яку покладено в основу регіональної політики України - це децентралізація влади, економіки, процесів прийняття рішень. Треба визначитись, які сфери впливу залишаються за центральним Урядом, а які передаються регіональним органам державної влади. Відповідно до такого розподілу необхідно розмежувати об`єкти власності, кошти, функції управління.

5. Зважаючи на те, що місцева влада прагне посилити вплив на підвищення ефективності соціально-економічного розвитку територій економіки країни в цілому, регіони повинні рішуче йти на безпосередню участь у корпоративному управлінні, здійснити прийняття в регіональне управління державних пакетів акцій акціонерних товариств на довгостроковій основі, здійснити контроль та обгрунтувати їх виконання.

6. Необхідно законодавчо закріпити за регіонами право самостійно формувати власну інвестиційну політику і створювати спеціальні економічні зони. Це дасть змогу місцевим органам управління усі рішення приймати з урахуванням специфічних особливостей регіону та найбільш ефективного використання ресурсів.

7. З метою комплексного розв`язання територіальних проблем та підвищення ефективності управління ширше впроваджувати системний підхід у розробку програм соціального й економічного розвитку регіонів. Необхідно переглянути відношення до цільових програм, як інструмента економічного управління. На наступний час їх роль зменшена, основні функції програмно-цільового підходу не реалізовуються, програми перетворилися, по більшій частині в кон'юнктурні, малообгрунтовані документи.

8. Запровадити програми формування управлінської еліти на місцевому рівні. Налагодити цільову підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців для органів місцевого самоврядування, як того вимагає адміністративна реформа. Для цього необхідно створити Академію управління органів місцевого самоврядування. Це дасть можливість залучати до робочих груп по створенню програм стратегічного розвитку регіонів підготовлених фахівців.

9. Важливим висновком являється те, що низка питань планування розвитку регіону може ефективно вирішуватися вже не в рамках одного регіону, а в межах асоціації економічного взаємовідношення. В зв`язку з цим необхідно більш чітко визначити новий механізм міжрегіональних взаємовідносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України: Прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К., Преса України, 1997. - с.62.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Урядовий кур`єр - 28 червня 1997 р. - К. ст.8-16.

Закон України “Про місцеві державні адміністрації”, Голос України, 12 травня 1999 р. (№ 34) с.2-4.

Закон України “Про інвестиційну діяльність”. Відомості Верховної ради України 1992 р. № 10 с.16-18.

Закон України “Про Державний бюджет України на 2002 рік”. Відомості Верховної Ради України. 2001 р. № 23 с. 4-8.

Закон України “Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу “Курортополіс - Трускавець” Голос України 1999 р. - 8 квітня (№ 26) с. 8-10.

Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”. Голос України 2000 р. - 5 травня (№ 32) с. 2-4.

Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”. Голос України - 1992 р. (№ 68) - 13 жовтня

Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території м. Харкова”. Преса України 2000 р. с. 18.

Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” “Напівпровідникові технології та матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, “Інститут електрозванювання ім. Є.О. Потона”, “Інститут монокристалів”. Преса України, 2000 р. с.4-6.

Указ Президента України “Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 р.” Урядовий кур`єр - 2000, 31 травня (№ 40) с. 5.

Кучма Л.Д. “Україна: поступ у ХХІ століття (Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 р.р.). Послання Президента України Л.Д.Кучми до Верховної Ради України. Урядовий кур`єр. 2000 - 28 січня

Кучма Л.Д. “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”. Послання Президента України Л.Д.Кучми до Верховної Ради України. Інформаційне-видавничий центр Держкомстату України, 2002 р. - 74 с.

Проект урядової програми “Україна-2010” (“Конспект програми стратегічного розвитку”). Урядовий кур`єр. 1999, 3 (№ 24), 6 (№ 25), 10 (№ 26), 21 (№ 31) квітня.

Указ Президента України “Про Концепцію державної регіональної політики”. Урядовий кур`єр 2001, 15 липня (№ 56) с.4.

Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2001 р. № 437 “Про заходи щодо виконання Указу Президента України “Про Концентрацію державної регіональної політики”. Урядовий кур`єр. 2001, 27 вересня № 72,

Програма діяльності Кабінету міністрів України “Реформи заходи добробуту”, Урядовий кур`єр 2000 р. 15 березня № 18 с. 4-8.

Андрушків Б.М. “Основи теорії та практики управління”. Навч.-метод. посібн. (Львівський національний університет імені Івана Франка - Л.1993

Анчишкин А. “Методология прогнозирования развития нароного хозяйства”. Вопросы экономики. 1980 № 1, 98. с.

Балаценко В.М. «Державне регулювання діяльності підприємств у перехіний період: Автореферат дис.канд.екон.наук. К., 1999 с. 18.

Бланк И.А. “Инвестиционный менеджмент” учебник Киевский политехнический институт. Киев. 1995 г. 387 с.

Бобров В.Я. “Основи ринкової економіки”. Підручник. Київ, Основи, 1995 - 243 с.

Богиня Д., Волинський Г. “Державне регулювання перехідних процесів”. Економіка України - 1999 № 5 с. 14-28.

Бойчук І.В. “Регіональний аспект бізнес-планування”. матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Економічні методи і моделі в економіці: теорія і практика”, - 1998 р. 2-4 лютого - Львів ЛНУ, 1998 - с. 114-118.

Власюк О. “Методологія та моделі аналітичного планування економічного і соціального розвитку України” Економіст 1998 № 5 с. 24-30.

Вовканич С.Й. “Регіоналізм і відродження України”. Регіональна економіка - 1998 р. № 1 (7) с. 3-10.

Волинський Т. “Державне регулювання ринкової економіки”. Економіка України - 1996 № 11 с. 3-6.

Гальчинський А. “Відновити дієздатність держави”. Економіка України. - 2000 р. № 8 с. 24-30.

Галуза С.Г., Артемов В.І. “Регіональне управління економікою: досвід минулого в контексті сучасних проблем”. Регіональна економіка, 1998 № 4 с. 36-48.

Горелова В.Л., Мельникова Е.Н. “Основы прогнозирования систем” учебник Москва. Знание 1986 г. с. 396.

«Государственное регулирование экономики России». Кол. авт. Под общ. ред. О.Ю.Оболенского - Москва, 1992 г., 629 с.

Гош О. «Про об`єкивний економічний лад постсоціалістичної України» Економіка України». - 1998 р. № 6 36-48 с.

Гринев В., Гугель А. «Реформа или национальная катастрофа? Экономика Украины после пяти лет независимости». Библиотека МБР (Міжрегіональний блок розвитку), 1997 р. 98 с.

Гурне Б. “Державне управління” - Київ.: Преса України, 1993. - 574 с.

Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Монографія. Відп. ред. проф. Н.Р.Нижник. К., 1997. - 498 с.

Державне управління: теорія і практика. Підручник. За ред. проф. В.Б.Авер`янова К., 1998, 591 с.

Данилишин Б. “Регіональна політика: час визначитися” . Урядовий кур`єр - 1999. - 14 грудня (№ 91).

Дмитриева О.Г. “Региональна экономическая диагностика”. Учебник . - СПб (С.-Петерб государственный университет) - 1992. - 272 с.

Дергачев В.А. Свободные экономические зоны в современном мире: 2-е изд. перераб. и доп. Одесса, 1996 Учебные, 368 с.

Долышный М.І., Паламарчук М.М., Паламарчук О.М., Шевчук А.Т. Соціально-економічне райнування України. Навчальний посібник (Львівський державний університет). Львів - 1997, - 372 с.

Душанич Т., Душанич И. “Экономика переходного периода”. Учебное пособие (Московский государственный университет) Москва., - 1996. - 198 с.

Евграшин А. «Из практики французского индикативного планирования». Росс. экон. журн. Москва, - 1998 № 2 с. 14-38.

Евстигнеева Л. Евстигнее Р. «Макрорегулирование в переходной экономике: вопросы теории». Вопросы экономики. 1997 № 8 с. 6-15.

Єпіфанов А.О. Сало І.В. “Регіональна економіка”. Київ. Наукова думка, - 2000 р. - 498 с.

Єхануров Ю.І. “Економічна криза в Україні і шляхи її подолання”. Регіональна економіка. 1997 № 2 с. 36-49.

Экономика переходного периода: Учебное пособие. Под. ред. В.В.Радаева, А.В.Бузгалина. - М. Научная мысль 1995 387 с.

Желудова О.Н. “Науково методичні основи оцінки народногосподарської ефективності створення спеціальних (вільних) економічних зон: Автореф. дис. к-та єкон. наук 07.05.96 /Київський економічний університет/, - Київ, 1996 - 24 с.

Зайцева Л.М. “Региональная система управлений: организационно-методологический аспект”. Навч. посібник - Донецьк. Основи.1997. - 243 с.

Зіллер Ж.”Політико-адміністративні системи країн ЄС: порівняльний аналіз”. Пер. з франц. В.Ховрун. Київ, 1996 - 198 с.

Злупко С.М. “Українська регіоналістика: тенденції, здобуття, проблеми”. Регіональна економіка, 1996. № 1-2 с. 3-24.

Іванук Р., Жученко В. “Стратегічні проблеми розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України” Економіка України, 1997. № 1 с. 8-17.

Кравченко В.І. “Фінанси місцевих органів влади України: основи теорії та практики”. Навчальний посібник (Київський банківсько-фінансовий інститут). Київ., - 1997. - 389 с.

Котилко В.В. “Проблемы комплексного территориального планирования инфраструктуры”, “Прогресс” - 1983, 128 с.

Лексин В.Н., Швецов А.Н. “Государство и регионы. Теория и практика государственного регулирования территориального развития”. Навч.-метод. посібник, Москва (Московський фінансово-економічний інститут), 1997, 318с.

Луніна І. “Місцеві бюджети України: пошук нових підходів до проведення реформ.” Економіка України, 1998. № 3, с. 8-16.

Макагон Ю, Ляшенко В., Третьяков С., Сюй Ли Ши “Региональные экономические связи и свободные экономические зоны”, Уч. пособие (Донецкий государственный университет) Донецк, - 1999, - 482 с.

Медведчук В. Держава в умовах перехідного суспільства. Право Украни - 1998 № 3, 2-6 с.

Мельник А.Ф. “Прогнозування і регулювання економічного і соціального розвитку регіону”. Навч. посібн. Київ, 1992. - 244 с.

Михасюк І.Р., Мельник А.Ф., Крупка М.І., Залога З.М. “Державне регулювання економіки” (За ред. проф. І.Р.Михасюка) Львівський національний універститет ім. І.Франка, Львів: “Українські технології”, - 1999, - 640 с.

Михасюк І.Р., Ватаманюк З.Г. Методи планування. Балансовий метод. Львів “Українські технології”, 1991. - 362 с.

Михасюк І.Р., Янків М.Д., Залога З.М., Сажинець С.Й. “Регіональна економіка” (За ред. проф. І.Р.Михасюка) Львів “Українські технології” 1998. - 240 с.

Науменков В.І., Панасіюк Б.О. “Впровадження методів прогнозування і планування в умовах ринкової економіки” Київ, “Знання -Прес” - 1995,215 с.

Научно-методические основы комплексного планирования экономического и социального развития региона (область, район, город) (Под. ред. Н.Г.Чумаченко, А.С. Емельянова ) - Київ, наук. Думка 1980. - 343 с.

Павленко В.Ф. Планирование территориального развития (территориальный аспект планирования) - Москва «Экономки» 1984. - 267 с.

Петрушко Л.Т. “Особливості регіональної економічної політики України у вільних економічних зонах” Регіональна політика України. Львів. 1998 - 98 с.

Пила В., Абрамов В. “Програмно-цільовий метод управління соціально-економічним розвитком регіонів” Економіка України, 1998 № 9 с. 4-8.

Пабурко Я.О., Матковський С.О. “Сучасна регіональна статистика: стан і шляхи розвитку” Регіональна економіка, - 1997 № 4 6-11 с.

Поповкін В.А. “Регіонально-цілісний підхід в економіці” Київ; “Наукова думка”, 1993 - 219 с.

Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми” (Відповідальний ред. М.І.Долішній) м. Львів, 21-23 травня 1998 р. у 3 ч. Львів 1998.

“Региональная экономика” Учебник для вузов (Под ред. проф. Т.Г.Морозовой 2-е изд., перераб. и доп.) Москва, 1998 - 496 с.

Рогожин В.И., Федотова Р.Д., Гудим А.А. “Прогнозвирование и долгосрочное планирование экономического развития региона” Учебник Кишинев: Штинца, 1986 - 247 с.

Реткер Н.М., Нестеренко О.Н. “Развитие региона: методический подход” Учебник (Уральський государственный экономический университет), Екатеринбург, 1995. - 134 с.

Регионов С.А., Емельянов А.С. “Региональная экономика: планирование, прогнозирование, управление” Киев “наукова думка”, 1989. - 272 с.

Стеченко Д.Н. “Комплексное территориальное планирование народного хозяйства” (экономико-географические аспекты) - Киев; Вища школа. Головное изд-во, 1988. - 200 с.

Самець С.М. Слявженко Т.С. “Механізм фінансового забезпечення регіональних програм”. Регіональна економіка 1998 № 1/7 с. 10-24.

Симоненко В.К. “Регионы Украины: проблемы развития” Киев, наук. думка 1997, 239 с.

«Стратегическое планирование». Учебник (СПб Юго-Западная академия государственного управления) Под ред. профессора Э.А.Уткина. СПб - 1998. - 497 с.

Ткачук І.Г. «Економічна самостійність регіонів» Київ. Прогрес. 1994. - 274 с.

Топчієв О. Теоретичні основи регіональної економіки. Навчальний посібник. Київ., 1997. - 392 с.

Четирник Е.М. «Статистические методы прогнозирования». Москва., Наука. 1997, 197 с.

Чистобаев А.И., Баженов Ю.Н. “Территориальные комлпексы программы”. Ленинград, : Изд-во Ленинградського университета, 1984. - 228 с.

Чижов Л.П. Науково-методичні основи планування і управління економічного регіону: Автореф. дис. канд. екон. наук: 17.03.1998. Київський інститут економіки та фінансів, Київ. 1998. - 16 с.

Чумаченко Н.Г., Биринберг Б.В. и др. «Самоуправление и самофинансирование регионов: теория и практика». Киев. Наукова думка., 1994. - 348 с.

Янків М.Д. “Залучення зарубіжний інвестицій в економіку регіону”. Інвестиційний вісник: Додаток до наук.-практ.журн. “Регіональна економіка” 1998., № 1 3-8 с.

Размещено на Allbest.ru