Оцінка показників ефективності діяльності підприємства ПАТ "Завод ім. Фрунзе"

8112

-1016

-6352

Швидко реалізовані активи (Л2)

25572

30402

Короткострокові пасиви (П2)

6187

8181

19385

22221

Повільно реалізовані активи (Л3)

11141

13844

Довгострокові пасиви (П3)

24283

19546

-13142

-5702

Важко реалізовані активи (Л4)

64590

70782

Постійні пасиви (П4)

69817

80949

-5227

-10167

Баланс

105716

116788

Баланс

105716

116788

0

0

Результати розрахунків по аналізованому підприємству показують, що в цій організації зіставлення підсумків груп по активу і пасиву мають наступний вид:

- на початок року - (Л1<П1, Л2>П2, Л3<П3, Л4<П4);

- на кінець року - (Л1<П1, Л2>П2, Л3<П3, Л4<П4).

Як видно, на початок і кінець року баланс підприємства ВАТ «Завод ім. Фрунзе» не є ліквідним.

При розрахунку ліквідності балансу в розрахунок включають оборотні активи підприємства та залучені джерела фінансування. Аналіз, проведений за запропонованою схемою, є наближеним. Більш детальним є аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів.

Західні фахівці для аналізу ліквідності використовують два коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності і коефіцієнт термінової ліквідності. У вітчизняній практиці фінансового аналізу ліквідність балансу зазвичай характеризується трьома показниками: коефіцієнтом загальної ліквідності, коефіцієнтом проміжної (уточнененої) ліквідності та коефіцієнтом абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт загальної ліквідності (в зарубіжних джерелах даний коефіцієнт називається коефіцієнтом поточної ліквідності) показує, якою мірою наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань. Згідно загальноприйнятим стандартам, вважається, що цей коефіцієнт повинен знаходитися в межах від одиниці до двох. При аналізі коефіцієнта особливу увагу слід звернути на його динаміку.

Використовуючи класифікацію активів і пасивів, наведену вище, формулу для визначення коефіцієнта загальної ліквідності можна представити в наступному вигляді:

= (3.27)

За допомогою цього коефіцієнта ліквідності оцінюється не тільки здатність підприємства погасити поточні зобов'язання, а й потенційна можливість розрахуватися за довгостроковими зобов'язаннями.

Коефіцієнт проміжної (уточненої) ліквідності (в зарубіжній практиці він називається коефіцієнтом термінової ліквідності) вважається більш жорстким тестом на ліквідність, так як при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів - повільно реалізовані активи (ЛЗ). Коефіцієнт проміжної ліквідності розраховується за формулою:

= (3.28)

Бажано, щоб цей коефіцієнт був близько 1,5. Проте в наших умовах достатнім визнається його значення, рівне 0,7-0,8.

Коефіцієнт оцінки ліквідності за показниками першої групи активів називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності. У країнах з перехідною економікою його оптимальне значення визнається на рівні 0,2 - 0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібно, оскільки надлишок грошових коштів свідчить про неефективне їх використання. Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має наступний вигляд:

= (3.29)

Таблиця 3.

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності підприємства ПАТ «Завод ім. Фрунзе»

Показники	На 1.01.11	На 1.01.12	Критичне значення	Відхилення
				від нормативу	В абсолютних величинах	базисні темпи росту, %
1	2	3	4	5	6	7
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,4	0,11	менше 0,2	-	-0,29	27,5
Коефіцієнт поточної ліквідності	3,72	2,94	менше 1,3	+	-0,78	78,4
Коефіцієнт термінової ліквідності	0,87	0,5	менше 0,7	-	-0,37	57,47

Коефіцієнт абсолютної ліквідності зменшився з 0,4 до 0,11 (при критичному значенні 0,2) це значить, що підприємство на кінець звітного року стало більш раціонально використовувати грошові кошти. Коефіцієнт поточної ліквідності вище визнаного нормального рівня, бо він має перебувати в межах від одиниці до двох. При цьому на протязі аналізованого періоду ліквідність балансу підприємства трохи знизилась з 3,73 до 2,94. Тобто, на підприємстві спостерігається перевищення короткострокових коштів над зобов'язаннями (це говорить не тільки про здатність підприємства погасити поточні зобов'язання, а й потенційну можливість розрахуватися за довгостроковими зобов'язаннями), але порушення структури капіталу відсутнє. Коефіцієнт термінової ліквідності зменшився з 0,7 до 0,5 (при критичному значенні менше 0,7). Тобто спостерігаються негативні зміни.

3.2 Розробка заходів щодо удосконалення структури балансу

Аналіз та оцінка статей балансу підприємства ПАТ «Завод iм. Фрунзе», проведений у попередньому підрозділі дипломної роботи, дозволив встановити, що фінансовий стан підприємства залежить від якості та ефективності управління його ресурсами (пасивами) та факторами виробництва (активами).

Управління активами та пасивами представляє собою процес оптимізації їх структури, при якому досягається забезпечення визначених стратегій та цілей фінансового менеджменту. Прикладами таких стратегій та цілей можуть бути:

- оптимальна структура активів, що забезпечує максимальний рівень доходності. В разі вирішення такої задачі в процесі фінансового менеджменту має бути сформована така структура активів підприємства, яка забезпечить максимальну величину доходності або віддачі з кожного елементу активу при всіх інших рівних умовах;

- оптимальну структуру пасивів, що забезпечує мінімізацію витрат по залученню джерел фінансування. При формування такої мети має бути сформована така структура пасивів підприємства, яка мінімізує витрати по формуванню фінансових ресурсів підприємства;

- формування структури активів та пасивів, що забезпечує досягнення максимальної величини маржі, тобто позитивної різниці між доходністю активів та витратністю пасивів.

Крім наведених цільових задач процес побудови структури активів та/або пасивів може враховувати наявність інших додаткових фінансово-економічних умов чи обмежень, однак на відмінність від зазначених трьох стратегій, що вимагають оптимізаційних рішень, інші стратегії мають не оптимізаційну природу, оскільки пропонують побудову структури активів та пасивів з врахуванням додаткових умов, які можуть бути пов'язані з оптимізаційними стратегіями. В якості додаткових умов чи обмежень при оптимізації структури активів та пасивів балансу підприємства ПАТ «Завод iм. Фрунзе» можна запропонувати наступні:

- підтримання запланованого чи нормативного рівня ліквідності;

- забезпечення фінансової стійкості;

- підтримання необхідного рівня платоспроможності;

- підтримання запланованого рівня ділової активності.

Важливим питанням оптимізації структури активів та пасивів є валюта балансу. Необхідно зазначити, що вирішення окреслених завдань може бути здійснено як при збільшенні чи зменшенні валюти балансу так і при незмінній її величині. Зміна валюти балансу може відбутися за рахунок збільшення статутного капіталу, зростання довгострокових чи короткострокових позик, зміні кредиторської заборгованості тощо. Разом з тим, якщо це продиктовано потребами фінансового менеджменту можна зафіксувати діапазон зміни деяких статей балансу чи груп укрупнених показників. Підсумовуючи вищезазначене, процес управління або оптимізації структури активів та пасивів підприємства ПАТ «Завод iм. Фрунзе» можна представити у вигляді рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Послідовність процесу оптимізації структури активів та пасивів підприємства ПАТ «Завод iм. Фрунзе»

Розглянемо окремі положення оптимізації структури активів та пасивів.

Сучасна концепція управління активами може бути сформована наступним чином: максимізація прибутку при забезпеченні фінансової стійкості та платоспроможності. Основні положення управління активами зводяться до наступних постулатів:

- виробляти те, що можна реалізувати;

- скорочувати витрати, це стосується передусім умовно-постійних витрат, що непов'язані з забезпеченням відтворення основних та оборотних засобів, в такому випадку відбувається зниження рівня беззбитковості та зростання запасу стійкості;

- забезпечення балансу між доходністю та платоспроможністю, тобто процес реінвестування прибутку повинен бути погоджений з регулюванням структури активів, а саме, реструктуризації активів, що не приносять дохід у високоліквідні активи.

В умовах конкретної економічної ситуації постає проблема вибору між доходністю та платоспроможністю. В умовах кризи платежів краще нарощувати ІІ розділ активу балансу, знижуючи при цьому дебіторську заборгованість. При економічній кризі стійка платоспроможність важливіша за прибутковість. Наприклад, процес продажу непотрібних активів може стикатися з проблемою: продавати швидше, але дешевше (вклавши фінансові ресурси у справу) чи дорожче, проте затративши більше часу. В будь-якому випадку необхідно проводити розрахунки.

Розглянемо окремі питання управління пасивами. Управління пасивами заключається в забезпеченні стійкої фінансової діяльності підприємства, а для ПАТ «Завод iм. Фрунзе», крім того актуальним є питання врахування інтересів акціонерів.

Процес задоволення підприємства ПАТ «Завод iм. Фрунзе» в фінансових ресурсах базується на наступних принципах: достатності, мінімізації затрат на ресурси; адекватності структури джерел активам; раціональним співвідношенням між залученими джерелами та власним капіталом.

Задача управління активами та пасивами нерозривно пов'язана з конкретною цільовою задачею та тими конкретними обмеженнями, що випливають з практичних умов діяльності.

При побудові стратегії, спрямованої на оптимізацію структури активів, цільова задача зводиться до максимізація доходів від оптимізованої структури, яку необхідно розрахувати. В даному випадку базова структура активів підприємства доповнюється інформацією про доходність кожного елемента активу, а також межі коливань цього показника. Інші умови чи обмеження відсутні.

При формування оптимальної структури пасивів цільова задача зводиться до мінімізації затрат та фінансових ресурсів (елементів пасивів). При цьому можна збільшити, зменшити або не змінювати валюту балансу, а також додатково використовувати інформацію про затратність певного виду ресурсу.

Якщо стратегія управління базується на забезпеченні максимальної маржі то структура активів та пасивів має забезпечувати максимальну позитивну різницю між доходністю активів та затратністю пасивів. Разом з тим буде виконуватися умова дотримання нормативного значення коефіцієнта поточної ліквідності (Кпл), яке складає 2 та коефіцієнта забезпеченості власними засобами (Кзвз), нормативне значення якого складає 0,1.

Оптимізаційна стратегія визначає таку структуру активів та пасивів, яка відповідає задовільному фінансовому стану підприємства, що визначається на основі розрахунку фінансових коефіцієнтів, нормативні значення яких в даному випадку і є основними умовами та обмеженням цієї стратегій. Такими коефіцієнтами є:

- коефіцієнт поточної ліквідності (норматив 2);

- коефіцієнт абсолютної ліквідності (норматив 0,1);

- коефіцієнт загальної ліквідності (норматив 0,5);

- коефіцієнт автономії (норматив 0,6);

- коефіцієнт заборгованості (норматив 0,5);

- коефіцієнт маневрування (норматив = 0,5);

- коефіцієнт іммобілізації (норматив = 0,5);

- коефіцієнт забезпеченості власними засобами (норматив 0,1).

В результаті розрахунків отримана структура активів та пасивів визначить подальше стратегічне і фінансове управління діяльністю підприємства ПАТ «Завод iм. Фрунзе».

Для забезпечення фінансової стійкості підприємства ПАТ «Завод iм. Фрунзе» у 2012 році нами рекомендується, перш за все, покращити структуру активів балансу підприємства шляхом їх реструктуризації. Тобто, реалізації (продажу) тих активів, які не приносять дохід, та перетворення їх у високоліквідні активи, зокрема:

- продаж будівлі автосалону по вул. Героїв праці. Очікувана сума продажу становить 12,6 млн. грн. (з ПДВ);

- продаж лінії для вирівнювання листів (не використовується через моральний знос та покупку автоматизованої лінії VARU). Очікувана сума реалізації становить 3,12 млн. грн. (з ПДВ);

- реалізація валочних верстатів російській компанії «Перфолист». Очікувана сума реалізації становить 1,28 млн. грн. (з ПДВ);

- реалізація частини будівлі по вул. Плеханівській ТОВ «Фрунзе-Сітка». Очікувана сума реалізації становить 3,9 млн. грн.

Загальна сума надходжень грошових коштів становитиме 20,9 млн. грн.

Після реалізації вказаних вище основних засобів питома вага необоротних активів в загальній структурі балансу становитиме близько 40 % (див. табл. 3.11).

Підприємство ПАТ «Завод. ім. Фрунзе» у 2011 р. мало нормальну фінансову стійкість, а у 2012 р. - нестійку. Охарактеризуємо тип фінансової стійкості підприємства з урахуванням змін, які відбудуться завдяки поліпшення структури балансу. Результати розрахунків представимо у таблиці 3.12.

За рахунок оптимізації структури активу балансу фінансова стійкість підприємства на початок і кінець року характеризується як нормальна (0;1;1).

Для підтримання та забезпечення платоспроможності підприємства ПАТ «Завод. ім. Фрунзе» у наступних періодах можна рекомендувати:

- вести постійний контроль за витратами та результатами господарської діяльності та здійснювати управлінський облік за центрами витрат;

- здійснювати щомісячне планування витрат та проводити аналіз їх відхилень, особливо, перевитрат;

- здійснювати пошук резервів збільшення прибутку підприємства шляхом підвищення продуктивності праці, пошуку додаткових джерел (зовнішніх) його отримання;- ліквідувати (продати запаси), використання яких не планується у найближчий час;

- розробити заходи для забезпечення максимального завантаження та ефективної роботи станка Соенена;

Таблиця 3.11

Оптимізована структура балансу підприємства ПАТ «Завод ім. Фрунзе»

Найменування статей	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Прогнозна структура балансу, %	Баланс з урахуванням оптимізації
		абсолютні величини	відносні величини	абсолютні величини	відносні величини		на початок періоду	на кінець періоду
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Актив
1 Необоротні активи
Основні засоби, незавершене будівництво і нематеріальні активи	010+020+030	63343	59,92	66429	56,88	37	39114,92	43211,56
Довгострокові фінансові інвестиції, справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості та відстрочені податкові активи	045+055+060	1247	1,17	4353	3,73	3	3171,48	3503,64
Усього за розділом 1	80	64590	61,1	70782	60,6	40	42286,4	46715,2
2 Оборотні активи
Виробничі запаси	100	9119	8,63	11258	9,64	10	10571,6	11678,8
Незавершене виробництво	120	1080	1,02	1935	1,66	1,05	1110,02	1226,27
Готова продукція та товари	130+140	13681	12,94	17186	14,72	10	10571,6	11678,8
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги та за рахунками	160+170+180	11874	11,23	13192	11,3	8	8457,28	9343,04
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	17	0,02	24	0,02	0,02	21,14	23,36
Поточні фінансові інвестиції	220	2457	2,32	0	0	2	2114,32	2335,76
Продовження таблиці 3.11
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Грошові кошти та еквіваленти	230+240	1956	1,85	1760	1,51	26,93	28469,32	31451,01
Інші оборотні активи	250	927	0,88	597	0,51	1	1057,16	1167,88
Усього за розділом 2	260	41111	38,89	45952	39,35	59	62372,44	68904,92
3 Витрати майбутніх періодів	270	15	0,01	54	0,05	1	1057,16	1167,88
Баланс	280	105716	100	116788	100	100	105716	116788
Пасив
1 Власний капітал
Статутний капітал	300	2658	2,51	2658	2,51	2,51	2653,47	2931,38
Інший додатковий капітал	330	9478	9,79	9478	8,97	9,5	10043,02	11094,86
Резервний капітал	340	29	0,03	29	0,03	0,03	31,71	35,04
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	57652	54,53	68784	58,9	53,96	57044,35	63018,8
Усього за розділом 1	380	69817	66,04	80949	69,31	66	69772,56	77080,08
2 Забезпечення наступних виплат та платежів
2 Забезпечення наступних виплат та платежів	400	564	0,53	671	0,57	1,5	1585,74	1751,82
3 Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків та інші довгострокові зобов'язання	440+470	24283	22,97	19546	16,74	12,5	13214,5	14598,5
4 Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	1327	1,26	2535	2,17	9,15	9673,01	10686,1
Векселі видані	520	345	0,33	345	0,33	0,33	348,9	385,40
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	5429	5,14	8112	6,95	7,25	7664,41	8467,13
Закінчення таблиці 3.11
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Поточні зобов'язання за рахунками та інші поточні зобов'язання	540+550+ +570+580+ +610	3951	3,74	4630	3,96	3,27	3456,91	3818,97
Усього за розділом 4	620	11052	10,45	15622	13,38	20	21143,2	23357,6
Баланс	640	105716	100	116788	100	100	105716	116788

Таблиця 3.12

Визначення типу фінансової стійкості підприємства ПАТ «Завод ім. Фрунзе» з урахуванням оптимізації структури балансу

Показники	На початок року	На кінець року
	до оптимізації	з урахуванням оптимізації	до оптимізації	з урахуванням оптимізації
Загальна величина запасів (З)	23880	39115	30379	43212
Наявність власних оборотних коштів (Кв.ок.)	5227	27486	10167	30365
Величина функціонуючого капіталу (Кв.оп.)	29510	40701	29713	44963
Загальна величина джерел (Кз)	30837	50374	32248	55649
Фс= Кв.ок.-З	-18653	-11629	-20212	-12847
Фт= Кв.оп.-З	5630	1586	-666	1752
Фо= Кз.-З	6957	11259	1869	12438
Трикомпонентний показник типу фінансової стійкості S(Ф)= (Кв.ок.+ Кв.оп.+ Кз)	(0,1,1)	(0,1,1)	(0,0,1)	(0,1,1)

- розробити заходи, спрямовані на ефективне і раціональне використання виробничих площ (задіяти порожні та не відремонтовані площі);

- забезпечити своєчасні розрахунки з дебіторами;

- своєчасно сплачувати відсотки по отриманим кредитам;

- знизити чисельність адміністративного персоналу;

- впровадити енергозберігаючі технології для зниження витрат на комунальні послуги;

- більш інтенсивно розвивати випуск секцій огорож та ставити їх на дрібносерійне виробництво (таким чином знизяться витрати, а також працювати над зниженням їх собівартості);

- розширити ринок збуту продукції та активізувати пошук нових клієнтів;

- більш раціонально використовувати ресурси (зменшувати кількість відходів);

- зменшити відсоток браку.

Таким чином, запропонований механізм управління активами та пасивами підприємства ПАТ «Завод ім. Фрунзе» на основі оптимізації їх структури надасть змогу керівництву підприємства вийти на інший якісно новий рівень управління підприємством, який безпосередньо пов'язаний з механізмом бюджетування реінжинірингу та стратегічним розвитком.

3.3 Оцінка показників ефективності діяльності підприємства ПАТ «Завод ім. Фрунзе»

Ефективність виробництва є комплексним віддзеркаленням кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний період. Ефективність виробництва може бути виражена в абсолютних показниках за допомогою розрахунку економічного ефекту, який відбиває різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльності підприємства. Показники ефективності розраховують за результатами діяльності підприємства за рік. При розрахунках за квартал чи півріччя показники необхідно приводити до річного рівня.

Основними показниками, які характеризують ефективність роботи підприємства, є такі:

- рентабельність виробництва;

- валовий та чистий прибуток підприємства;

- витрати на 1 грн. товарної продукції;

- фондовіддача;

- фондомісткість;

- фондоозброєність;

- продуктивність праці;

- матеріалоємність продукції та інші.

Далі більш детально розглянемо кожен з показників ефективності.

Рентабельність - це показник, який характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність - відносний показник, який порівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту.

Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Від цього в першу чергу залежить вибір оціночного показника (прибутку), що використовується в розрахунках. Найчастіше використовується чотири різних показники: валовий прибуток (стр. 050 форми № 2), операційний прибуток (стр. 100 форми № 2), прибуток до оподаткування (стр. 170 форми № 2), чистий прибуток (стр. 220 форми № 2) .

При оцінці рентабельності продажів на основі показників прибутку і виручки від реалізації розраховуються коефіцієнти валової рентабельності продажів.

Операційна рентабельність продажів показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут товарів. Показник операційної рентабельності є одним з кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства отримувати прибуток від діяльності до вирахування витрат, які не відносяться до операційної ефективності.

Чиста рентабельність продажів показує повний вплив структури капіталу та фінансування компанії на її рентабельність. У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку перерахованих вище показників рентабельності і провести їх порівняння зі значеннями аналогічних коефіцієнтів по галузі, а також з показниками рентабельності конкурентів.

Для аналізованого підприємства розрахунок коефіцієнтів рентабельності зведемо в таблицю 3.2.

На підприємство спостерігається зниження рентабельності реалізованої продукції з 18 до 17,3, тобто ефективність виробничої діяльності знизилась. Причиною цьому є нераціональна політика ціноутворення та зловживання знижками, що призводить до реалізації продукції за заниженими цінами. Збільшення операційної рентабельності з 7 до 7,4% свідчить про зменшення адміністративних і збутових витрат підприємства. Також спостерігається ріст чистої рентабельності продажів з 5,4 до 5,7%, що говорить про зменшення фінансових витрат та витрат від участі в капіталі інших підприємств. Також його збільшення може бути обумовлене зменшенням суми сплачуваних податкових платежів.

Таблиця 3.2

Оцінка показників рентабельності

Показник рентабельності	За 2011 рік	За 2012 рік	Зміна
			Абсолютна	Відносна %
Валова рентабельність продажів, (відношення валового прибутку до виручки (050 ф2 / 035 ф2), %	18	17,3	-0,7	96,11
Операційна рентабельність продажів (100 ф2 / 035 ф2), %	7	7,4	0,4	105,71
Чиста рентабельність продажів (220 ф2 / 035 ф2), %	5,4	5,7	0,3	105,56
Валова рентабельність виробництва (050 ф2 / 040 ф2),%	21,95	20,9	-1,05	95,22
Чиста рентабельність виробництва (220 ф2 / 040 ф2),%	5,4	5,7	0,3	105,56

Зниження валової рентабельності виробництва з 21,95 до 20,9 говорить про зниження валового прибутку або підвищення витрат, що формують собівартість реалізованої продукції. Більш вагомим є показник чистої рентабельності виробництва, що показує скільки гривень чистого прибутку припадає на гривню реалізованої продукції. Збільшення цього показника з 5,4 до 5,7 свідчить про ріст чистого прибутку підприємства.

Прибуток -- це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. За складом елементів, що формують прибуток, розрізняють маржинальний, валовий і чистий прибуток підприємства. Під цими термінами звичайно розуміють різні ступені «очистки» отриманих доходів від понесених підприємством у процесі господарської діяльності витрат.

- маржинальний прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за винятком суми змінних витрат;

- валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від реалізації за винятком собівартості реалізованої продукції;

- чистий прибуток характеризує суму балансового (валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок.

Аналіз прибутку здійснюють за даними фінансового звіту (форма № 2) та звіту про основні показники діяльності підприємства. Далі розглянемо більш детально кожен з видів прибутку, дані аналізу приведені у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Оцінка прибутку ПАТ «Завод ім. Фрунзе»

Показник	За 2011 рік	За 2012 рік	Зміна показника
			Абсолютна, тис. грн.	Відносна, %
Чистий дохід від реалізації, тис. грн.	195386	250888	55502	128,41
Собівартість реалізованої продукції (виробнича), тис. грн.	160205	207521	47316	129,53
Інші операційні доходи, тис. грн.	27076	30838	3762	113,89
Адміністративні витрати, тис. грн.	9999	11667	1668	116,68
Витрати на збут, тис. грн.	13767	15975	2208	116,04
Інші операційні витрати, тис. грн.	23895	28040	4145	117,35
Маржинальний прибуток, тис. грн.	35181	43367	8186	123,27
Валовий прибуток, тис. грн.	14596	18523	3927	126,90
Податок на прибуток, тис. грн.	1557	3979	2422	255,56
Чистий прибуток, тис. грн.	8588	11733	3145	136,62

За даними аналізу можна сказати, що на підприємстві спостерігається ріст чистого прибутку, який склав 36,62%. Він був обумовлений розширенням виробництва та виходом на нові ринки, а також одержанням державного замовлення на виробництво лавок для обладнання станцій метро, аеропортів та залізничних станцій. Але також слід відзначити ріст виробничої собівартості на 29,53%, який відбувся через подорожчання матеріалів для виробництва та ріст заробітної платні робітникам. Також спостерігається ріст адміністративних витрат та витрат на збут, що свідчить про негативну тенденцію. Якщо ріст витрат на збут спричинило подорожчання реклами, то ріст адміністративних витрат не був обумовлений об'єктивними факторами.

Також ріст адміністративних витрат негативно вплинув на деякі показники рентабельності.

Далі на рисунку 3.1 розглянемо зміну прибутку на підприємстві ПАТ «Завод ім. Фрунзе». Можна відмітити, що на підприємстві спостерігається ріст усіх видів прибутку.

Рисунок 3.1 - Оцінка прибутку підприємства ПАТ «Завод ім. Фрунзе»

Тобто, на підприємстві ПАТ «Завод ім. Фрунзе» потрібно встановити чіткий облік адміністративних витрат та виявити резерви їх зниження для підвищення ефективності діяльності підприємства.

Далі розглянемо витрати на 1 грн. товарної продукції. Використання цього показника зумовлене: по-перше, тим, що він усуває неоднакові підходи до старої та нової продукції й уможливлює встановлення єдиного завдання для зниження собівартості, яке охоплює як порівнянну, так і непорівнянну продукцію; по-друге, він забезпечує зв'язок собівартості з плановим прибутком, утворюючи з ним органічну єдність; по-третє, він дає змогу простежити динаміку зниження собівартості за кілька років.

Витрати на одну гривню продукції визначаються як відношення планових чи фактичних витрат на виготовлення продукції до її вартості в оптових цінах підприємства. Для аналізу облікові дані систематизують у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Оцінка витрат на одиницю реалізованої продукції

Показник	За 2011 рік	За 2012 рік	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Відносне відхилення, %
Чистий дохід від реалізації, тис. грн.	195386	250888	55502	128,41
Собівартість випуску, тис. грн.	160205	207521	47316	129,53
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції	0,82	0,83	0,01	101,22

На підприємстві відбувся ріст витрат на 1 грн. реалізованої продукції за рахунок росту витрат на матеріали, паливо, адміністративних витрат та витрат на збут. Для зменшення витрат на 1 грн. реалізованої продукції треба скоротити адміністративні витрати підприємства, які в 2012 році склали 11667 тис. грн.

Фондовіддача -- це відношення вартості випущеної продукції у вартісному виразі до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів. Для характеристики повної фондовіддачі нерідко її розраховують як відношення валового продукту до всіх виробничих фондів. Для цього визначають середньорічну вартість основних і оборотних виробничих фондів (їхню загальну вартість на початок і кінець року ділять на 2, або їхню вартість по місяцях ділять на 12). Оберненим показникові фондовіддачі є показник фондомісткості.

Фондомісткість - показник, що характеризує вартість основних виробничих фондів, яка припадає на одиницю вартості валової (товарної) продукції. Фондоозброєність -- це показник оснащеності праці виробничими основними фондами. Визначається відношенням середньорічної балансової вартості виробничих основних фондів до середньооблікової чисельності робітників або працівників.

Значення показників фондовіддачі та фондомісткості зведені до таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Оцінка основних показників економічної ефективності

Показник	За 2011 рік	За 2012 рік	Зміна показника
			Абсолютна, тис. грн.	Відносна, %
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	52422	64189	11767,00	122,45
Чистий дохід від реалізації, тис. грн.	195386	250888	55502	128,41
Середньоспискова чисельність, чол..	336	363	27,00	108,04
Фондовіддача, грн./грн.	3,73	3,91	0,18	104,87
Фондомісткість, грн./грн.	0,27	0,26	-0,01	95,36
Фондоозброєність, грн./чол	156,02	176,83	20,81	113,34

Провівши оцінку, слід відзначити, що на підприємстві відбувся ріст фондовіддачі на 4,87%. Цьому сприяло проведення модернізації обладнання та покупка нової виробничої лінії soen, яка дозволяє випускати високотехнологічну продукцію з меншими витратами. Також було проведено списання старого обладнання та його продаж, який дозволив підвищити ефективність використання основних фондів та досягти росту фондовіддачі.

В загальному розумінні продуктивність праці характеризує її результативність (плідність), тобто оцінює результат праці, отриманий на одиницю витрат, пов'язаних з використанням трудових ресурсів підприємства. У вузькому розумінні рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляються одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання робіт чи послуг). Далі проведемо аналіз продуктивності праці на підприємстві ПАТ “Завод ім. Фрунзе”. Розраховані показники приведені у таблиці 3.6.

Таблиця 3.6

Оцінка продуктивності праці

Показник	За 2011 рік	За 2012 рік	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
Чистий дохід від реалізації, тис. грн.	195386	250888	55502	128,41
Середньоспискова чисельність, чол..	336	363	27,00	108,04
Продуктивність праці робітників, грн./чол	581,51	691,15	109,65	118,86

На підприємстві відбувся ріст продуктивності праці на 18,86%. Це позитивна тенденція, тобто спостерігається зменшення витрат на оплату праці на одиницю продукції. Ріст даного показника був обумовлений вводом нової системи преміювання та депреміювання на підприємстві. Система була розроблена відділом кадрів та застосовується з 1 кварталу 2011 року.

Існує тісний взаємозв'язок між матеріалоємністю, трудомісткістю, фондоємністю, рівнем капіталовкладень, собівартістю продукції і прибутком підприємства. При зниженні матеріалоємності вихідних заготівель матеріалів утвориться економія живої праці за рахунок зменшення відходів, знижується трудомісткість виготовлення виробів (і т.д.). Для аналізу використовуються дані калькуляцій, первинні документи про витрату сировини і матеріалів.

При аналізі використання матеріальних ресурсів на підприємстві розраховують показник матеріалоємність. При цьому виділяють:

1) матеріалоємність всього об'єму виробництва продукції;

2) питому матеріалоємність.

Матеріалоємність всього об'єму виробництва - відношення матеріальних витрат (без амортизації) на 1 грн. випущеної продукції. Питома матеріалоємність - розраховується по видах виробів як відношення кількості матеріальних цінностей, що витрачаються на випуск одиниці продукції. Даний показник може розраховуватися у вартісному вираженні і натуральному (якщо витрачаються відносно однорідні матеріали). Для аналізу облікові дані систематизують у таблиці 3.7.

Таблиця 3.7

Оцінка матеріаломісткості продукції

Показник	За 2011 рік	За 2012 рік	Зміна показника
			Абсолютна, тис. грн.	Відносна, %
Чистий дохід від реалізації, тис. грн.	195386	250888	55502	128,41
Матеріальні витрати, тис. грн.	36348	50998	14650	140,3
Матеріаломісткість продукції, грн./грн.	0,19	0,2	0,1	105,26

Спостерігається ріст матеріаломісткості продукції на 5,26%. Ця зміна обумовлена об'єктивними факторами, такими як: ріст цін на метал та покупні полу фабрикати, подорожчання мідної, сталевої та оцинкованої проволки.

Тобто, підприємство ПАТ “Завод ім. Фрунзе” має високі показники ефективності. Для покращення ситуації треба змінити структурне співвідношення оборотних та необоротних активів, що дозволить вивільнити кошти та залучити їх до обороту. Ці зміни позитивним чином вплинуть на маневреність капіталу та знизять показники фінансового ризику.

Для забезпечення ефективної роботи підприємства ПАТ «Завод ім. Фрунзе» надалі можна дати такі рекомендації:

- введення постійного контролю за витратами та результатами господарської діяльності;

- введення управлінського обліку по центрам витрат підрозділів, де спостерігається ріст витрат;

- затвердити помісячне планування по всім центрам витрат та аналізувати відхилення (приділяти увагу в яких перевитрати);

- аналізувати можливості збільшення результату: підвищення продуктивності, підвищення прибутковості, додаткові джерела (зовнішні) отримання прибутку;

- ліквідувати (продавати запаси), використання яких не планується у найближчий час, а саме: запаси готової продукції штампувального підрозділу та ЦЛОМ, загальною вартістю 3,6 млн. грн.; залишки деталей на СТО, сума який перевищує 1,6 млн. грн.;

- потрібно проводити заходи для ефективної роботи загрузки станка Soen, т. я. на даний момент він навіть себе не окупив і при такій ситуації очікується результат аж через 17 років. Для цього потрібно збільшити об'єми реалізації. При збільшенні обсягів реалізації на 1-2% планується зростання обсягів продажів нової сітки на 1,6-1,78 млн. грн. за оцінками маркетингового відділу;

- потрібно більш рентабельно і раціонально використовувати площі Заводу ім. Малишева, а саме треба задіяти порожні та не відремонтовані площі або здати їх в аренду під складські приміщення. Зараз на підприємстві використовується 58,3% від загальної придбаної площі у Заводу ім. Малишева. На обслуговування не використовуваних площ за рік витрачається близько 980 тис. грн. Пропозиції, що поступали до заводу з приводу аренди площ можуть не тільки покрити витрати на утримання та обслуговування приміщень, але й принести прибуток у розмірі 80 тис. грн. щоквартально. Тобто, нераціональне використання наявної території призводить до збільшення витрат підприємства та зменшенню прибутку;

- забезпечувати своєчасні розрахунки з дебіторами, бо дебіторська заборгованість на кінець року склала 6 млн. грн., з якої простроченої на 2,7 млн. грн., а безнадійної на 1,1 млн. грн. Це пов'язано в основному з тим фактом, що супермаркетам надається дебіторська заборгованість у розмірі до 4 млн. грн., що є недопустимим. Треба переглянути договори співробітництва з будівельними супермаркетами або проводити факторин дебіторської заборгованості;

- потрібно активно погашати взяті кредити;

- знижувати чисельність адміністративного персоналу, щоб не було росту фонду оплати праці;

- потрібно установити енергозберігаючі технології, бо дуже великі витрати на комунальні послуги;

- необхідно більш інтенсивно розвивати випуск секцій огорож та ставити їх на мілко серійне виробництво (таким чином знизяться витрати, а також працювати над зниженням їх собівартості);

- потрібно працювати над збільшенням об'ємів продаж та пошуком нових клієнтів;

- більш раціонально використовувати ресурси (зменшувати кількість відходів);

- зменшувати відсоток браку;

- брати передоплату з клієнта хоча б за вартість матеріалів, щоб закази не відмінялися;

4. Охорона праці і навколишнього середовища

Загальні питання охорони праці

Даний розділ дипломного проекту присвячений питанням охорони праці та навколишнього середовища користувача ПЕОМ на етапі планування собівартості, а також забезпеченні ефективної роботи ДП «Завод ім. В.О.Малишева».

Основним документом, що регулює сферу охорони праці є Закон України “Про охорону праці ” [35]. Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя та здоров'я в процесі трудової діяльності й регулює взаємовідносини між робітником та адміністрацією з питань охорони праці.

Аналіз умов праці є необхідним для визначення виробничих завдань по впровадженню нової техніки, прогресивних технологій, інших заходів, що одночасно зі зниженням собівартості та підвищенням прибутковості організації поліпшують умови та безпеку на виробництві.

Основними завданнями управління охороною праці є:

1) опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному та галузевому рівнях;

2) підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на забезпечення:

- належних, безпечних і здорових умов праці;

- утримання в належному стані виробничого устаткування, будівель і споруд, інженерних мереж, безпечного ведення технологічних процесів;

- необхідних засобів індивідуального захисту для працівників;

- організації і проведення навчання працівників з питань охорони праці;

- пропаганди охорони праці;

- обліку, аналізу та оцінки стану умов і безпеки праці;

- професійного добору працівників окремих спеціальностей;

- страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань;

3) організаційно-методичне керівництво на регіональному та галузевому рівнях;

4) стимулювання інтеграції управління охороною праці в єдину систему загального управління організацією виробництва;

5) широке впровадження позитивного досвіду у сфері охорони праці.

Управління охороною праці на підприємстві

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці .

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог [35].

На ДП «Завод ім. В.О.Малишева», відповідно до умов законодавства, створено відділ охорони праці, який представлений на рис.2.1.

Основні функції служби охорони праці (СОП):

1 Розробляє ефективну цілісну систему управління охороною праці, що сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи.

2 Проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці.

3 Проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці.

4 Організовує забезпечення працюючих нормативними актами з охорони праці, паспортизацію робочих місць облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, підготовку статистичних звітів підприємства з питань охорони праці, підвищення кваліфікації і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці.

5 Бере участь в розслідуванні нещасних випадків і аварій, у формуванні фонду охорони праці підприємства і розподілі його коштів, в роботі комісії з питань охорони праці підприємства, в розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів, які діють в межах підприємства, в роботі постійно діючої комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці.

6 Розглядає факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя або здоров'я працівників або для людей, які їх оточують, і навколишнього природного середовища, у разі відмови з цих причин працівників від довіреної роботи.

Промислова санітарія

Приміщення планово-економічного відділу, у якому виконувалася дана робота, розташовано на другому поверсі трьохповерхового будинку. Площа приміщення, у якому виконувався дипломний проект, складає 150 м², у ньому 8 робочих місця, тобто на робоче місце приходиться 18,75 м². Зважаючи на те, що на одне робоче місце повинне приходитися не менш 6 м² [36], можна зробити висновок, що розміри приміщення відповідають нормам проектування.

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місті, що розглядається, надані в таблиці 4.1 [37].

Метеорологічні умови вибираються відповідно до вимог [38], виходячи з таких чинників: категорія тяжкості по енерговитратах, період року.

Робота на ПЕОМ не вимагає фізичної напруги, підняття і перенесення ваги, виконується сидячи. Енерговитрати не перевищують 120 ккал/год., тому ця робота, відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 [38], віднесена до категорії важкості ? легка фізична Іа.

Згідно ГОСТ 12.1.005-88 треба ураховувати високу нервово - емоційну перенапругу користувачів, тому в приміщеннях з ПЕОМ повинні підтримуватися тільки оптимальні параметри мікроклімату, що наведені в таблиці 4.2.

Для створення необхідного мікроклімату у приміщеннях з ПЕОМ, відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91 [39], у робочому приміщенні встановлені побутові кондиціонери, що автоматично підтримують необхідні оптимальні параметри температури, незалежно від зовнішніх умов, а також проводиться природне провітрювання приміщення. У холодний період року проводиться опалення від центральної тепломережі.

Освітлення робочого приміщення у будівлях, що збудовані до 2006 року повинно відповідати вимогам СНиП ІІ-4-79 [40], а у нових або реконструйованих будівлях ? ДБН В.2.5-28-2006 [41]. В приміщенні, що розглядається, природне освітлення у світлий час доби ? бічне одностороннє, штучне освітлення у темний час ? загальне рівномірне.

Таблиця 4.1

Небезпечні і шкідливі виробничі чинники [3].

Найменування чинників	Джерела виникнення	Характер дії на організм людини	Нормований параметр
Підвищений рівень шуму	кондиціонери, вентилятори, перетворювачі напруги ЕОМ, її технічна периферія	Розлади ЦНС, зниження слуху, головний біль	Рівень звуку Lp, дБА (не більше 65 дБА)
Вібрація	Вентилятор, принтер, системний блок ЕОМ	Розлади серцево-судиної системи, ЦНС	Рівень виброшвидкості Lv, дБ (не більше 75 Дб)
Незадовільна освітленість, наявність відблисків	Стан систем природного і штучного освітлення	Порушення зору	Від 300 до 500 лк
Електричний струм	Мережа перемінного струму	Ураження електричним струмом	U? 36В
ЕМВ, у тому числі рентгенівське	Екран монітора ЕОМ	Стомлення, головокружіння, випадіння волосся	Потужність експозиційної дози на відстані 5 см. від екрану не повинна перевишувати 100 мкР/час
Статична електрика	Висока напруга в ЕЛТ монітору і наявність діелектричної поверхні екрана	Головний біль, погіршеня зору	Не більше 20 кВ/м
Іонізація повітря	Статична електрика і рентгенівське випромінювання	Зміни у складі крові, порушення імунної системи, скорочення тривалості життя, шелушіння кожи.	Кількість іонів в 1смвід 1500 до 5000
Монотонність праці	Безперервна робота на ЕОМ	Стомлення ЦНС	-

Таблиця 4.2

Оптимальні параметри мікроклімату

Категорія робіт з важкості	Період року	Температура, t, °С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с, не більш
Легка Iа	Холодний	2224	4060	0,1
	Теплий	2325	4060	0,1

Мінімальний розмір об'єкта розрізнення на екрані дисплея - 0,30,5 мм. Це відповідає ІІІ розряду зорової роботи, тобто це робота високої точності. Контраст об'єкта з фоном ? середній, фон ? середній, отже, підрозряд ? "в".

Для умов міста Харкова (ІV пояс світлового клімату) нормоване значення коефіцієнта природної освітленості обчислюється по формулі:

(4.1)

де ? нормований коефіцієнт природної освітленості для ІІІ-го пояса світлового клімату  = 2 %.;

c ? коефіцієнт сонячності клімату, с = 0,95 (вікна виходять на північний-схід);

m ? коефіцієнт світлового клімату, m = 0,9.

= = 1,71 %.

Визначений коефіцієнт реалізується через вікна визначеної площини, яка розраховується при проектуванні будівлі.

Мінімальна освітленість при загальному штучному освітленні складає E_mіn = 300 лк [40]. Штучне освітлення реалізується шляхом встановлення визначеної кількості світильників і потужності ламп.

Основні характеристики освітлення, передбачені в приміщенні, наведені в таблиці 4.3.

Шум є одним з найбільш розповсюджених у виробництві шкідливих факторів. Основними джерелами шуму і вібрації є вентилятори (кулери), розташовані в системному блоці комп'ютера, і принтер. Відповідно до ГОСТ 12.1.003-83* [43] у приміщеннях програмістів обчислювальних машин рівні звуку й еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Відповідно до ГОСТ 12.1.012-90 [42] рівень віброшвидкості для категорії 3, типа "в", в умовах "комфорту" не повинен перевищувати 75 дБ.

Таблиця 4.3

Характеристика освітлення

Площа підлоги, м	Розряд зорових робіт	Освітлення
		природне	штучне
		Вид освітлення	КЕО %	Мінвмальна освітленість, лк
150	ІІІ	бічне	1,71	300

Для забезпечення нормованих рівней шуму застосовують шумопоглинаючі засоби, (вогнетривкі чи важко спалимі спеціальні перфоровані плити, панелі, мінеральну вату), натяжні стелі з аналогічними засобами.

Джерелами електромагнітного випромінювання (ЕМВ), у тому
числі рентгенівського, є електронно-променеві трубки (ЕПТ). Захист користувачів ПЕОМ від рентгенівського випромінювання забезпечується за допомогою екранів зі спеціального затемненого скла, що містить свинець.

Статична електрика накопичується на діелектричних поверхнях в полі високої напруги на ЕПТ. Для запобігання утворення статичної електрики і захисту від її негативного впливу необхідно:

- застосовувати багатошарові екрани із струмопровідним покриттям;

- використовувати антистатичне покриття для підлоги, проведення вологого прибирання;

- підтримання у приміщенні вологості не нижче 4555%;

- передбачати функціональне заземлення для стоку статичної електрики;

- користувачам використовувати одяг з натуральних матеріалів, кілька разів на день мити руки та лице водою чи контактувати з заземленими приладами;

Згідно [44], встановлюються гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів частотою 50 Гц залежно від часу перебування персоналу в приміщенні. Напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, напруженість магнітного поля не перевищує 8 кА/м, а напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м [46], що дозволяє не регламентувати час перебування в приміщенні.

Основними принципами захисту від впливу ЕМВ є:

- захист часом: тривалість роботи за комп'ютером не повинна перевищувати 4 годин на день з технологічними перервами через кожні 2 години роботи;

- захист відстанню: на один комп'ютер повинно бути виділено не менше 6 м², відстань між боковими стінками сусідніх комп'ютерів 1,5м.;

- внутрішнє екранування, що вбудоване, дозволяє знизити інтенсивність випромінювання;

- з метою попередження, ранньої діагностики і лікування порушень у стані здоров'я людини, які пов'язані з впливом ЕМВ, користувачі повинні проходити попередні (при прийомі на роботу) і періодичні медичні огляди у встановленому порядку;

- психологічний захист: фарбування робочих приміщень в один колір.

Ергономічні вимоги до робочого місця

Згідно з [36] конструкція робочого місця повинна забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози за наступними характеристиками:

- стопи ніг на підлозі чи підставці, стегна у горизонтальній площині; передпліччя вертикально;

- лікті під кутом від 70є до 90є, нахил голови ? 20єдо вертикальної площини;

- зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20є до горизонтальної площини.

Висота робочої поверхні стола повинна бути в межах 680-800 мм., а ширина повинна забезпечувати можливість виконання операцій в зоні досягає мості моторного поля.

Екран монітора і клавіатура повинні розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків (для екрану розміром 19 дюймів - 800-900 мм.)

4.5 Електробезпека

Персональна ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії від трифазної чотирьох провідної мережі змінного струму напругою 380/220В частотою 50Гц з глухозаземленою нейтраллю.

ПУЭ-87 [13] та [14] передбачені такі міри електробезпеки: експлуатаційні, конструктивні й схемно-конструктивні.

1 Експлуатаційні міри. Необхідно дотримуватися правил безпеки при роботі з високою напругою і використовувати наступні запобіжні заходи: не підключати і не відключати роз?єми кабелів при включеній напрузі в мережі; технічне обслуговування і ремонтні роботи виконувати тільки при вимкнутому живленні в мережі, встановлювати у приміщенні загальний вимикач для відключення електроустаткування.

2 Конструктивні заходи. Ступінь захисту оболонки ЕОМ повинен відповідати класу пожежонебезпечної зони приміщення П-ІІа [49] і бути не нижчим ІР-44. Захист досягається ізоляцією струмопровідних елементів та захисними оболонками .

3 Схемно-конструктивна міра безпеки. Занулення ? навмисне з'єднання частин комп'ютера, що у випадку аварії можуть виявитися під напругою, з нейтраллю.

Пожежна безпека

Згідно з вимогами ГОСТ 12.1.004-91* [50] пожежна безпека забезпечується: системою запобігання пожеж; системою пожежного захисту; організаційними заходами щодо пожежної безпеки.

Категорія приміщення по ступеню вибухо-пожежонебезпеки визначено як В [50], вогнестійкість будівлі -ІІ [51]. Зона класу приміщення П-ІІа. Ступінь захисту оболонки для вказаної пожежонебезпечної зони - ІР44 [50].

Для зменшення небезпеки утворення в пальному середовищі джерел запалювання передбачено:

- використання відповідного електроустаткування: ступінь захисту електроапаратури не менш ІP-44, ступінь захисту світильників ІР-2х;

- будівля потребує І або ІІ рівня блискавкозахисту [52];

- забезпечення захисту від короткого замикання (контроль ізоляції, використання запобіжників);

- використання вогнегасників ВВК-5 в кількості 15 штук.

Охорона навколишнього середовища

Основними задачами Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" [53], прийнятого 25 червня 1991 року, є регулювання відносин в області охорони природи, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Устаткування, що використовується на робочому місці, не є джерелом забруднення навколишнього середовища, проте при виробленні ресурсів стає повторною сировиною і підлягає утилізації.

При масовому використанні моніторів і комп'ютерів не можна не враховувати їхній вплив на навколишнє середовище на всіх стадіях. Сьогодні діють екологічні стандарти, які визначають вимоги до виробництва й матеріалів, використовуваним у конструкції приладів. Вони не повинні містити фреонів, хлоридів і бромідів (BS 7750) TCO'95. У стандартах TCO'99 накладається ряд обмежень до кабелів, що використовуються. Також міжнародними стандартами (починаючи з TCO'92) передбачається застосування енергозберігаючих технологій, накладаються обмеження на допустимі рівні потужності, споживані в неактивному режимі.