Господарський комплекс України

Потреби є показником рівня якості життя населення, а також процесу сталого розвитку продуктивних сил. Потреби зростають і це підштовхує до інтенсифікації виробництва, вона, у свою чергу, неминуче породжує нові потреби, що знову спонукає нарощування виробництва. Саме такий процес нарощування виробництва і споживання потреб значною мірою породили ідею сталого розвитку. Це означає, що людські потреби є головним фактором сталого розвитку продуктивних сил.

З точки зору сталого розвитку невпинне зростання і некерованість потреб можна оптимізувати лише завдяки переходу до формування та задоволення оптимальних або розумних потреб. Але оптимальні або розумні межі потреб майже неможливо визначити, а тим більше дотримуватись їх. До зразкових з точки зору обмеження потреб не можна віднести жодну з країн світу. Якщо нашу та подібну їй країни можна звинуватити у марнотратстві природних та інших матеріальних ресурсів (висока матеріаломісткість багатьох виробництв), то розвинуті країни марно витрачають величезні кошти та ресурси на дорогу рекламу, не говорячи вже про військові витрати, бюрократичний апарат. Якщо людина не зведе свої потреби до рівня розумності, то наступні покоління залишаться без ресурсів.

Важливе значення для сталого економічного розвитку і прогресивних структурних перетворень набувають вимоги закону міжрегіональної економічної інтеграції та укріплення економічних підвалин державності. Тенденціями інтеграції є процеси розвитку виробничої і науково-технічної кооперації регіонів, їх господарських, торговельних, фінансових і інших зв'язків.

Міжрегіональна економічна інтеграція - закономірне явище сучасності. Інтеграційні процеси розвиваються паралельно з прагненням регіонів до суверенізації (федералізації) і тому важливого значення набуває вивчення регіональної економіки та політики не тільки України а й країн СНД. Економічні переваги інтеграції визначаються насамперед тим, що вона є важелем подолання автаркічних та сепаратиських відцентрових тенденцій окремих територій, засобом укріплення економічних і політичних основ державності і є гарантією територіальної цілісності України, її економічної і національної безпеки.

В цілому всі обмеження сталого розвитку продуктивних сил країни та її регіонів складаються з трьох груп. До першої групи слід віднести усі чинники економічного та науково-технічного потенціалу. Будь-які суб'єкти економіки, наприклад регіону, не вирішить екологічну проблему, або проблему вдосконалення науково-технічного процесу без значних фінансових ресурсів. Тому цей чинник може надовго загальмувати процес сталого розвитку продуктивних сил у цьому регіоні.

Другою групою стримуючих чинників сталого розвитку є дефіцит або низька якість вітчизняного екологічного устаткування.

Третьою групою - є недосконала методологія та методи визначення економічної шкоди та збитків, зумовлених забрудненням та деградацією навколишнього середовища. Нейтралізувати цю групу чинників стримування сталого розвитку продуктивних сил регіону можливо лише шляхом застосування принципово нового економічного механізму природокористування.

Дати оцінку економіці України в системі міжнародного розподілу праці

Для України на сучасному перехідному етапі розвитку її економіки особливо важливим є повне і ефективне використання зовнішніх економічних зв'язків для вирішення нагальних науково-технічних і господарських проблем.

Крім того, в Україні недосконалою є система управління зовнішньоекономічною діяльністю. До основних причин, що зумовило сучасний рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків раїни, слід віднести такі.

По-перше, після розпаду колишнього Радянського Союзу стався значний розрив господарських зв'язків України з іншими країнами, і насамперед з Росією. Через це Україна втратила частину цих традиційних ринків збуту, зупинилося чимало підприємств 23 відсутність комплектуючих виробів тощо. Більше того, значною мірою втратила інтерес до виготовлених у нашій країні виробів, приладів, машин, а також виплавленого металу до внаслідок зростання їх енергомісткості та ціни. Тому навіть вироби, в яких вона зацікавлена, не можуть бути реалізовані на ринку, оскільки вони дорожчі за зарубіжні аналоги на 30-50 %.

По-друге, переважання в експорті України паливно-сировинної групи товарів, їх частка нині перевищує 70 %, а разом з товари народного споживання становить понад 90 %. По-третє, в структурі експорту низькою є частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуальної власності. Згідно з даними Держкомстату України тільки 0,5 % від загальної кількості вироблених цих видів машин і обладнання за своїми технічними характеристиками були конкурентоспроможними на світовому ринку.

По-четверте, в експорті незначною є частка товарів, які виготовляються відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва.

По-п'яте, відмічається значне зростання частки бартерних операцій у зовнішньоекономічній та господарській діяльності в середині країни. Нині ця частка становить майже 80 %.

Слід визначити пріоритетні напрями розвитку експортної спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво наукомісткої продукції і ресурсозберігаючих технологій у сфері верстатобудівного літакобудування, в ракетно-космічній техніці та створенні надтвердих матеріалів.

В Україні необхідно налагодити виробництво імпортозамінної продукції, зокрема такої, як зернові, кормо- і картоплезбиральні комбайни, тролейбуси, автобуси, холодильники, автомобілі та ін.

По-шосте, слід заохочувати іноземних інвесторів. Найважливішою умовою цього є стабільність чинного законодавства у зовнішньоекономічній діяльності. Нині Україна, згідно з оцінкою міжнародних експертів, за створенням надійного інвестиційного клімату посідає лише 130-те місце в світі.

По-сьоме, важливо налагодити надійний державний контроль.

У системі міжнародного поділу праці Україна спеціалізується на виробництві машин (літаки, судна, ракетно-космічна тexнікa, танкобудування), продукції чорної металургії (залізна і марганцева руди, прокат), продукції АПК, особливо харчової (цукор, борошно, олія, м'ясо, молоко, овочеві консерви, кондитерські вироби), виробництві xімікaтів, цементу.

Україна має висококваліфікований науково-технічний і технологічний потенціали в літакобудуванні. Серед семи розвинених країн світу вона має повний цикл проектування й виробництва літаків.

За два ocтaнні роки випущено три принципово нові моделі літаків Ан-70, Ан-140 та Ан-38, що вважаються перспективними моделями XXI ст.

Дев'ять суднобудівних заводів України спроможні виконувати замовлення на будівництво сучасних суден (транспортних, рибо промислових), суден технічного флоту, військових кораблів, а також забезпечити весь комплекс послуг з їх ремонту".

Реалізуються проекти розвитку танкобудування. Україна входить до п'ятірки країн світу із замкнутим циклом виробництва цієї складної і високотехнологічної продукції. За технічними характеристиками Українські танки не лише не поступаються передовим сватовим аналогам, а й за багатьма параметрами перевищують їх.

Значними є потенційні можливості України у виході на світовий ринок з продукцією АПК, зокрема на ринок зерна, цукру, олії.

Зовнішньоекономічна політика України щодо експорту зерна має враховувати шалену конкуренцію на світовому ринку зерна і можливий у зв'язку з цим усілякий опір з боку інших країн-експортерів цієї продукції. Це пов'язано з обмеженою ємкістю світового ринку продовольчого й фуражного зерна - близько 185 млн. т. Із загального обсягу експорту пшениці 75 % припадає на Аргентину, Австралію, Канаду і США та країни ЄС, у тому числі Францію, а на США - 64 % всього експорту зерна кукурудзи. Серйозними конкурентами Укpaїни на ринку зерна з постсоціалістичних країн є Угорщина, Казахстан, Польща.

Незважаючи на спад виробництва сільськогосподарської продукції, у тому числі й зерна, Україна вже нині вступила в конкурентну боротьбу за її збут на світовому ринку. З урахуванням нинішньої економічної ситуації правомірно ставити завдання щодо експорту 8-10 млн. т зерна. Основними імпортерами зерна нині є 20 держав світу. Найбільш вірогідними партнерами України на ринку зерна будуть Грузія, Азербайджан, Узбекистан, Typкмeніcтaн, з якими слід укладати довгocтpoкові угоди. Не виключаються також налагодження цього ринку з іншими країнами, передусім Африки.

Щодо cвітового ринку цукру слід зазначити, що за останні роки основні його виробники збільшили обсяги виробництва і стабілізували його на досить високому рівні. Найбільше у світі цукру виробляють Індія та Бразилія (разом майже 25 %). Cтpімко нарощується його виробництво в Австралії та Мексиці. На високому рівні стабілізувалися виробництво його в США (6-7 млн. т), Китаї (6 млн. т), Франції та Німеччині (відповідно 4,5 і 4 млн. т). Внаслідок цього Україна змістилася за обсягом виробництва цукру на 11-тe місце серед найбільших його виробників.

Експорт цукру у світі за останні роки збільшився на 11,6 %, у країнах ЄС - на 27,2 %, колишнього СРСР - на 9,6 %. На Європейському континенті серйозними конкурентами України на ринку цукру є Франція та Німеччина. Виробництво цукру в них є досить конкурентоспроможним, а їх інтepec до цього ринку країн колишнього СРСР, особливо Pocії, виявляється досить активно. На Європейський ринок цукор надходить також з держав Карибського й Тихоокеанського басейнів (АКТ). Зовнішньоекономічна політика України щодо її місця на зовнішньому ринку цукру повинна виходити з того, що на цьому ринку йде жорсткий перерозподіл сфер впливу. На Україну припадає понад 7 % світового виробництва соняшнику та понад 6 % картоплі.

Проаналізувати міжнародні економічні зв'язки України

Найтісніші економічні зв'язки підтримує Україна з країнами Східної Європи, зокрема з Угорщиною та Польщею. У структypі вивозу в ці країни переважає продукція галузей важкої індустрії: руда, чорні метали, устаткування для гірничодобувної та металургійної промисловості, тепловози, бульдозери, трансформатори, сільськогосподарські машини тощо. Тривалий час експортується донецьке вугілля (щорічні поставки 3-5 млн. т), що визначається попитом на нього як у колишніх кpaїнax РЕВ, так і в ряді капіталістичних держав (Італії Франції, Єгипті). Об'єктивною причиною попиту на це вугілля на Європейському, північно-африканському та близькосхідному ринках є недостатня кількість на Землі антрацитового палива, яке має високу калорійність, а головне - не димить".

Залізну руду Україна вивозить до Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії та інші; самородну cіpку - в Чехію, Словаччину, ФРН, Угорщину, Румунію.

3 країн Східної Європи Україна імпортує машини, верстати, комплексне промислове устаткування для хімічної, меблево і харчової промисловості, припади, продукцію хімічної промисловості, рухомий залізничний склад, судна, автомашини, побутові електроприлади, медикаменти тощо.

Україна бере участь також в економічному співробітництві з промислово розвиненими країнами світу. Понад 20 країн (Австрія, Голландія, Iталія, Норвегія, Франція, Фінляндія, ФРН, Швейцарія, Швеція, США, Канада, Великобританія, Японія та ін.) отримують з Україні промислову продукцію і промислову сировину: залізну і марганцеву руди, кокс, чавун, прокат чорних металів, графіт, металургійне та гірничо-шахтове устаткування, штучні алмази, велосипеди, металообробні верстати, припади, автонавантажувачі, а також одяг, олійне насіння, олію тощо,

До Великобританії з України надходять прокат чорних металів, чавун, руди, феросплави, олійне насіння, одяг, продукти неорганічної хімії; а Україну Великобританія постачає різні машини, нафтопродукти, парфуми і продукцію косметики, фармацевтичні продукти.

До ФРН Україна експортує одяг, чорні метали, мідь і вироби з неї, алюміній, котли тощо, а звідти імпортується різні машини та промислове устаткування, прокат чорних металів, хімічну продукцію.

До Франції з України вивозиться одяг, олійне насіння, руди, органічні хімічні сполуки, білкові речовини, а з Франції в Україну - авіаційні та космічні апарати, автобусні двигуни, котли, обладнання та механічні припади, фармацевтичні продукти, На французьких суднобудівних підприємствах виконують замовлення Чорноморського пароплавства, Українські машино-будівники виготовили для США унікальний трансформатор на 500 тис, кіловольтампер, для Фінляндії - комплект устаткування для aтoмнoї електростанції, значно зменшився експорт металобрухту з України в США. Це пов'язано з широким вжиттям антидемпінгових заходів щодо експорту такої продукції із України,

У розвитку зовнішньоторговельних стосунків України і США помітне місце зайняли переговори державної aвіaкoмпaнії "Авіалінії України" з транснаціональним консорціумом "Аігbus Idustriе", а також американським концерном "Boeіng" про придбання американських літаків, Компанія "Аігbus Idustгіе" пропонувала поставку літаків типу А-310, А-319, А-340 на вигідних фінансових умовах, "Boeіng" готовий поставити літаки В-767, В-737, Подальшій активізації зовнішньої торгівлі України і США сприяє діяльність постійнодіючої урядової комісії.

З Китаєм Україна підписала низку міжнародних угод про співробітництво в галузі металургії, енергетики, освоєння космічного простору. Ще багато poків наша космічна продукція буде конкурентоспроможною на китайському ринку. Торговельний оборот між Україною і Китаєм у перспективі може становити $ 2-3 млрд.

Україна бере участь в економічному співробітництві також з країнами, що розвиваються. У наданих за часів СРСР цим країнам кредитах на пільгових умовах з відшкодуванням протягом 10-12 років частка України становила майже $ 18 млрд. Традиційні товари експорту кpaїн, що розвиваються, - бавовна, джут, вовна, apaxіc, рис, оливкова олія, натуральний каучук, какао - боби, кава, цитрусові, тютюн та ін. Україна вивозить до цих кpaїн машини та промислове устаткування. Так, вантажні автомобілі Кременчуцького заводу поставляються до Iндії, Латинської Америки, на Близький Схід; помпи із Сумського заводу - до Iндії, Пакистану, Сирії; машини, устаткування, прилади для африканських, азіатських і латиноамериканських кpaїн виготовляють з урахуванням їx роботи в умовах тропічного клімату.

Підписано угоду про постачання нафти і газу з Іpaну в Україну з цією метою створено Українсько - Іpaнсько-Азербайджанську компанію, яка у майбутньому має збудувати систему трубопроводів через Росію в Україну (по 45 % внески - України та Ipaну і 10 % - Азербайджану). Угода розрахована на 15 poків Україна поставлятиме до Іpaну машини та обладнання для гірничодобувної і металургійної промисловості, братиме участь у реконструкції металургійних підприємств, доріг та морських портів.

Підписано угоду між Україною і Tуніcом про співробітництво в галузі іригації, за якаю на туніських іригаційних спорудах працюватимуть Укpaїнcькі фахівці. Tуніc постачатиме Укpaїні фосфорити.

Останнім часом право на здійснення зовнішньоекономічних операцій надано окремим підприємствам і організаціям, що сприяло підвищенню активності у зовнішньоекономічній сфері. Зареєстровано більш як 30 тис. учасників зовнішньоекономічних зв'язків.

В економічних зв'язках України із зарубіжними державами використовується науково-технічне співробітництво (торгівля патентами, ліцензіями, технічним досвідом "ноу-хау" тощо), яке сприяє прискоренню темпів економічного розвитку, втіленню у практику найновіших технічних досягнень, раціональному використанню природних pecypcів, автоматизації і механізації технологічних процесів, скороченню строків будівництва сучасних підприємств, підвищенню ефективності капіталовкладень, розширенню сфери міжнародних відносин. Науково-технічне співробітництво здійснюється у формах:

- матеріальній, тобто через обмін продукцією, насамперед наукоємкою, створеною за найновішими технологіями;

- нематеріальній - у вигляді креслень, формул, обміну інформацією, літературою та ін.;

- послуг фахівців і технічного персоналу в галузі менеджменту, маркетингу, контролю за якістю.

Науково-технічне кооперування між фірмами здійснюється у формі консалтингу (технічного консультування та експертизи проектів), лізингу (оренди промислового і науково-дослідного устаткування).

У зовнішньоекономічних зв'язках України використовується і така форма економічного співробітництва, як кредити. В сучасних умовах нестабільності економічного розвитку Україна зацікавлена в надходженні іноземних інвестицій в українську економіку. На перспективу Україна зможе надавати цільові кредити в національній валюті зарубіжним державам, підприємствам та іншим споживачам під закупівлю вітчизняної машинно-технічної продукції. Таке кредитування іноземних споживачів сприятиме зовнішньому конвертуванню української грошової одиниці.

Створення спільних підприємств - одна з форм економічного співробітництва України із зарубіжними партнерами. Ці підприємства діють самостійно, наділені широкими правами для здійснення експортних та імпортних операцій. Спільні підприємства погоджують ціни на спільно вироблену продукцію і укладають відповідні контракти. Їх прибуток розподіляється між учасниками пропорційно вкладу в статутний фонд. На території України діє понад 2,5 тис. Спільних підприємств. За участю фірм США створено 120, Німеччини - 40, Австрії - 22 та ряду інших країн. Найбільше їх у місті Києві (204) та Одеській області (143).

Різними є профілі спільних підприємств. Так, львівське виробниче об'єднання "Koнвeєp" і болгарсько-угорське товариство "Iнтрасмаш", а також гомельське виробниче об'єднання "Гідpoaвтоматика" та завод "Данувія" (Угорщина) уклали договір про прямі зв'язки щодо спільного проектування і виробництва автоматизованих транспортно - складських систем і засобів гідроавтоматики.

Налагоджує стосунки із зарубіжними фірмами Міністерство аграрної політики України. Заслуговує на увагу співробітництво з фірмою BASF (ФРН) у галузі впровадження інтенсивної технології виробництва coї на основі застосування хімічних препаратів фірми.

Перспективним напрямком розширення зовнішньоекономічних зв'язків є створення спеціальних зон "вільного підприємства" на території України (в районі Одеси, на Закарпатті та в деяких інших місцях). Такі зони в Україні з часом сприятимуть прискоренню розвитку її економіки на основі створення умов для залучення іноземного капіталу.

Прямі інвестиції в економіку України зросли з $ 483,5 млн. в 1995 р. до $ 2781,7 млн. у 1999 р. Найбільшими інвесторами в українську економіку є США, Нідерланди, Німеччина, Великобританія.

У харчову промисловість вкладено 21 % від загального обсягу інвестицій, у внутрішню торгівлю - 15,8 %, у машинобудування та металообробку - 12,7 %.

Великим резервом надходження валюти до України є міжнародний туризм. Нині ми приймаємо в себе майже 4 млн. іноземних туристів, або 0,8 % світової їх кількості, хоч реально вже тепер могли б обслуговувати до 6 млн. туристів, що може дати майже $ 1 млрд. прибутку.

Плата за транзитні залізничні, автомобільні, повітряні перевезення, транспортування нафти і газу разом може давати $ 6 млрд. прибутку щороку.

Експортерам продукції наша держава повинна забезпечити юридично-правовий (законодавчі акти, положення, митні бар'єри тощо), міжнародно-політичний (сприятливі умови для українських експортерів на міждержавних переговорах, у міжнародних організаціях тощо) та рекламно-пропагандистський захист. Необхідно також організувати кредитування і підтримку експортерів конкурентних на світовому ринку товарів, разом з тим захистивши вітчизняну економіку, виробництво від низько якісних товарів, які надходять з інших країн (свідоцтва, сертифікати, різні нетарифні бар'єри).

Створюється система зовнішньоторгових організацій, представництв, торгових будинків та інших структур, які на високому організаційному рівні займатимуться проблемами просування українських товарів на світовому ринку, рекламою та реалізацією продукції українських підприємств.

Програма діяльності Уряду "Реформ и заради добробуту" на 2000-2004 рр. визначає основні пріоритети зовнішньоекономічної діяльності і насамперед підвищення конкурентоспроможності продукції національної економіки.

З метою диверсифікації джерел постачання нафти та газу в Україну передбачається виконання комплексу робіт з будівництва об'єктів Європейського нафтотранспортного коридору, газопроводу Тальне-Ізмаїл та визначення маршрутів поставок енергоносіїв з урахуванням інтересів України.

Для поступового входження енергетики України в енергетичний сектор ЄС, збільшення експорту електричної енергії до країн Східної та Центральної Європи послідовно вживатимуться заходи щодо збереження паралельно роботи об'єднаної енергосистеми України з енергосистемами Європи.

У 2011 році експорт становив 82,6 млрд. дол. США. в тому числі експорт послуг - 13,6 млрд. Імпорт 88,7 млрд., в тому числі імпорт послуг - 6,24 млрд. дол. США. Дефіцит торгового балансу склав - 6,11 млрд. Металургія, сільське господарство, машинобудівна та хімічна промисловості дають понад 80 відсотків українського експорту.

Особливістю експортоорієнтованих галузей України є їх високий рівень залежності від кон'юнктурних коливань на світових ринках.

В останні роки обсяг експорту з України нарощується за рахунок сприятливої кон'юнктури світових ринків та постійного зростання цін у першу чергу на: Чорні і кольорові метали, продовольчі товари (зерно, насіння соняшнику),хімікати, окремі види продукції машинобудування (верстати, транспортні засоби, зброя).

Набуття Україною у травні 2008 членства в СОТ зробило Україну рівноправним партнером на світових товарних ринках. У результаті було скасовані окремі обмеження та лібералізовані умови доступу на зовнішні ринки для цілого ряду українських товарів металургійної, хімічної, машинобудівної галузей та сільського господарства.

Через системну внутрішню та світову фінансово-економічну кризу у 2009 обсяги експорту скоротилися майже вдвічі і досягли рівня 2005-2006 років. В 2010-2011 в результаті стабілізації основних експортних ринків України - відбулось поступове відновлення експорту, який в 2011 році майже на 4 млрд. дол. США перевершив рекордний експорт 2008 року і сягнув майже 83 млрд.

Для України характерні низькі показники експорту високотехнологічних товарів та послуг. Це віддзеркалює недосконалу структуру конкурентних переваг української економіки, яка базується передусім на цінових факторах та порівняльних перевагах у вартості природних ресурсів та робочої сили. При цьому не використовуються належним чином наявні високотехнологічні можливості окремих галузей промисловості.

Розвиток виробництва товарів з високою доданою вартістю є головним пріоритетом у створенні бази для нарощування обсягів та поліпшення структури українського експорту в напрямі збільшення в ньому питомої ваги високотехнологічних товарів.

Основними групами товарів імпорту для України є енергоресурси, верстати та деталі, транспортні засоби, хімікати, пластмаси, гума.

Обсяг взаємної торгівлі товарами і послугами між Україною та Росією у 2010 році збільшився на 15,3 мільярдів доларів або в 1,6 раза і склав майже 41,5 мільярдів доларів. Зростання товарообороту відбувається в основному за рахунок зростання вартості імпорту російських енергетичних товарів - газу, нафти та продуктів її перегонки. Імпорт мінералів України з Росії в загальному товарообігу двох держав сягає близько 40 відсотків.

Дати оцінку інтеграції України в європейські та інші структури

Безпосередня й активна участь України в сучасних інтеграційних процесах об'єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також потребою подолати штучну відокремленість нашої держави від світового господарства, до якої призвели односторонній її розвиток у межах високо спеціалізованих СРСР і РЕВ, деформовані зовнішньоекономічна політика та механізми зовнішньоекономічної діяльності, нерозвинені товарно-грошові відносини і національні ринки товарів, послуг, праці та капіталу.

Для ефективної й організаційно оформленої інтеграції України в сучасні світогосподарські зв'язки необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурі передумови.

Основні політико-правові передумови інтеграції:

- політичне визначення України;

- забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної системи національної безпеки;

- безумовне виконання міжнародних зобов'язань, особливо в сфері прав людини; запровадження прийнятної форми громадянства;

- перегляд існуючої практики політичних зв'язків із державами колишнього СРСР;

- пряма участь у регіональних і глобальних політичних процесах; формування відповідного законодавства і вироблення ефективних механізмів та інструментарію його виконання.

Економічні передумови інтеграції формуються завдяки таким чинникам:

- економічному та інституційному забезпеченню суверенітету;

- оцінці економічного потенціалу і напрямів структурної перебудови;

- розробленню та реалізації обґрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення й приватизації, соціального захисту населення;

- оцінці експортного потенціалу, виробленню експортно-імпортної стратегії та адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

- запровадженню національної грошової одиниці з включенням її в систему міжнародних розрахунків;

- розв'язанню проблеми зовнішньої заборгованості та розподілу активів колишнього СРСР шляхом відповідних переговорних процесів.

До основних соціально-культурних передумов інтеграції належать:

- відродження і виховання почуття власної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності народів України;

- формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системи народної освіти;

- розвиток контактів з українцями, які проживають за межами України.

Формування інфраструктурних передумов насамперед пов'язане з:

- розвитком транспортних комунікацій (морських, наземних, повітряних), необхідних для нормальної життєдіяльності суверенної держави (національні авіакомпанії, флот, транспортні корпорації);

- розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних систем з включенням їх до міжнародних систем.

Формуючи інтеграційну стратегію і тактику, слід враховувати особливості України як потенційної учасниці міжнародних економічних угруповань:

- відсутність досвіду державності, необхідність здобуття справжнього суверенітету;

- нерозробленість політико-правових регуляторів та інструментів;

- нерозвиненість ринкових відносин;

- інерція погіршення економічного стану;

- запас соціальної витримки населення, який виснажується.

Значний вплив на інтеграційну мотивацію та політику України справляють такі чинники:

- збіг періодів дезінтеграційних та інтеграційних процесів;

- розміщення в регіоні, що характеризується інтеграцією високого рівня;

- конкурентоспроможність щодо аналогічних інтересів країн Східної Європи;

- негативний досвід інтеграції в рамках СРСР і РЕВ.

Інтеграція України у світове господарство можлива різними, але водночас взаємопов'язаними шляхами:

- через активну та ліберальну зовнішньоекономічну політику; за рахунок формування середовища, сприятливого для іноземного підприємництва й інвестування та транснаціоналізації високомонополізованих підприємств;

- через укладання двосторонніх міждержавних економічних угод та участь у багатосторонніх міжурядових переговорах; за рахунок інтенсифікації;

- східноєвропейських інтеграційних процесів та формування передумов інтеграції в західноєвропейські інтеграційні структури.

На процеси включення України до сучасної системи світогосподарських зв'язків впливають конкретні внутрішньо- і зовнішньоекономічні фактори, що формуються в системі передумов, особливостей і шляхів інтеграції.

Серед внутрішньоекономічних факторів принциповим є перехід України до розвиненої ринкової економіки, для чого потрібні розроблення і реалізація відповідної довгострокової програми. Така програма має, по- перше, враховувати сучасний соціально-економічний стан та особливості України; по-друге, бути адаптованою до еволюціонізуючого зовнішнього ринкового середовища; по-третє, спиратися на досвід переходу до ринкових відносин інших постсоціалістичних країн.

Важливе значення має такий довгостроковий фактор, як структурна перебудова національної економіки, орієнтована на сучасні техніко- технологічні, економічні, екологічні і соціальні стандарти. Деформована структура національної економіки не відповідає критеріям суверенного розвитку України як з точки зору оптимальних пропозицій самозабезпечення та зовнішньоекономічної спеціалізації, так і з науково- технологічних, соціальних і особливо екологічних позицій. Існує ціла низка негативних проблем пов'язаних із структурою економіки України:

- велика питома вага фізично та морально застарілої техніки в складі основних засобів(понад 60 %);

- диспропорції в системі самозабезпечення ключових видів діяльності життєдіяльності країни (майже повна зовнішня паливно- енергетична залежність; задоволення потреби в електротехнічних і кабельних виробах, продукції текстильної, целюлозно-паперової та медичної промисловості лише наполовину; відсутність виробництва каучуків, ряду продуктів органічного синтезу, устаткування для легкої промисловості, переробних видів діяльності агропромислового комплексу тощо;

- незбалансованість виробничої структури промисловості з точки зору її соціальної орієнтації (потенціал промисловості на 90 % формують важкі види діяльності; питома вага виробництва предметів споживання становить близько 30 %, тоді як у розвинених країнах вона досягає 50-60 %).

Включення України до будь-яких інтеграційних угруповань у такому стані, без чіткого бачення перспектив структурної реорганізації, може призвести не лише до консервації, а й до посилення негативних тенденцій у всіх видах діяльності національної економіки. І навпаки, участь України в інтеграційних процесах за умов цілеспрямованої внутрішньої структурної політики дасть змогу ефективніше й швидше виправити деформовану економіку, виходячи з таких пріоритетів структурної переорієнтації:

- науково-технічне та технологічне оновлення виробництва із забезпеченням його конкурентоспроможності шляхом глибокої модернізації. Зменшення ресурсомісткої за рахунок ефективного використання власних паливно-сировинних ресурсів;

- підвищення рівня внутрішньої збалансованості національної економіки для зменшення зовнішньої залежності в розвитку її ключових видів діяльності за рахунок формування системи власної міжвиробничої кооперації та забезпечення повних виробничих циклів;

- формування умов для соціальне орієнтованого розвитку національної економіки за рахунок, з одного боку, цілеспрямованої трансформації її структури, з другого - завдяки забезпеченню балансу споживчого ринку з доходами населення, підвищенню мотивації до праці, фінансовій макростабілізації.

Отже, необхідною передумовою проведення ефективної інтеграційної політики України є синхронізація відповідних процесів із масштабами і темпами розвитку національної економіки під впливом внутрішньоекономічних факторів.

Дія зовнішньоекономічних факторів інтеграції обумовлена, з одного боку, станом розвитку форм зовнішньоекономічної діяльності, а з другого

- умовами розвитку середовища. Зовнішньоторговельна діяльність України в останні роки зберегла негативні довгострокові структурні тенденції в експорті/імпорті товарів і послуг, а саме:

- переважно сировинна спрямованість експорту, превалювання матеріаломісткого обладнання в експорті продукції машинобудування;

- нераціональність товарної структури імпорту;

- деформована географічна структура експорту та імпорту, аж до монопольної залежності від окремих країн;

- вкрай нерівномірне розміщення експортного потенціалу України.

На зовнішню торгівлю впливали й такі несприятливі фактори:

- неконкурентоспроможність більшості підприємств, товарів у якісно нових умовах зовнішньої торгівлі;

- велика зовнішня заборгованість, в тому числі пов'язана з експортно-імпортною діяльністю останніх років;

- відсутність власної національної валюти і неможливість ефективного валютного контролю;

- недієва система митного контролю;

- неврегульованість торговельно-економічних відносин з країнами "ближнього зарубіжжя", і насамперед з Росією;

- нерозвиненість інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі інформаційної;

- кадрова незабезпеченість на всіх рівнях здійснення і регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відсутність стратегічних орієнтирів, втрата державного контролю за зовнішньоекономічною діяльністю призвели до хаотичного вивозу українських товарів; створення криміногенної обстановки навколо експорту та імпорту найефективніших груп товарів (нафта і нафтопродукти, чорні метали, продовольчі товари тощо); втрати країною валютних коштів; невиправданої конкуренції між українськими учасниками ЗЕД; демпінгової торгівлі.

Серед зовнішньоекономічних факторів інтеграції на окрему увагу заслуговують також ті, що впливають на умови міжнародної міграції робочої сили, становлення повноцінних валютних відносин.

Размещено на Allbest.ru