До участі в ревізіях і перевірках, які проводяться працівниками державної контрольно-ревізійної служби, можуть залучатися на договірних засадах спеціалісти відповідних міністерств та інших органів виконавчої влади, органів державного управління, економічних, бухгалтерських та інших структурних підрозділів підприємств, установ і організацій.

Строки проведення ревізій та склад ревізійних груп визначаються з урахуванням того обсягу роботи, якого потребує вирішення конкретних питань кожної ревізії.

Термін ревізії, як правило - 30 робочих днів. В окремих випадках, у разі особливої складності, цей строк за доповідною запискою керівника ревізійної групи може бути продовжений керівником контрольно-ревізійного органу, з ініціативи якого проводиться ревізія.

Проведенню ревізії повинна передувати підготовка, вивчення у відповідних правоохоронних, митних органах, органах Державного казначейства, в установах банків, а також в інших органах матеріалів, які стосуються діяльності та фінансового стану підприємства, установи, організації, яка підлягає ревізії. На основі вивчення цих матеріалів розробляється програма ревізії (перевірки), в якій визначається період ревізії, її мета та основні питання, на яких слід зосередити увагу.

Програма ревізії затверджується керівництвом відповідного структурного підрозділу, яке перевіряє підготовленість учасників до проведення ревізії і дає їм необхідні інструктивні вказівки.

На основі затвердженої програми ревізії складається план її проведення з визначенням конкретних завдань, виконавців, термінів виконання. В період ревізії при необхідності до програми ревізії і плану її проведення вносяться зміни та доповнення.

Керівник ревізійної групи з відома керівництва підприємства, організації, установи знайомиться з умовами роботи та особливостями конкретного об'єкта контролю, станом справ по збереженню готівки і матеріальних цінностей, організовує ревізію каси, інвентаризацію матеріальних цінностей та здійснює інші необхідні дії щодо організації і створення умов для нормального проведення ревізії.

Ревізори мають право вимагати від працівників підприємства, установи чи організації, що ревізується щоб матеріально-відповідальні особи в обов'язковому порядку брали участь в проведенні інвентаризаційній перевірці довірених їм цінностей, контрольних обмірах виконаних робіт, а також при інших аналогічних діях, спрямованих на перевірку стану збереження грошових коштів і матеріальних цінностей та діяльності матеріально-відповідальних осіб.

Працівникам державної контрольно-ревізійної служби на об'єкті, що ревізується, надається місце для роботи, можливість користування зв'язком, розмножувальною технікою, іншими послугами для забезпечення нормальних умов праці.

Якщо в ході підготовки до ревізії або на початку ревізії буде встановлено, що на підприємстві, в установі чи організації відсутній належний бухгалтерський облік, що унеможливлює якісне її проведення, то ревізори подають керівництву контрольно-ревізійного підрозділу доповідну записку, на підставі якої контрольно-ревізійний підрозділ пред'являє письмові вимоги керівництву об'єкта контролю щодо проведення обліку у відповідність з чинним законодавством з попереднім визначенням стороною, що перевіряється, конкретних строків виконання цієї роботи. У таких випадках ревізію розпочинають після поновлення обліку.

Ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій проводяться шляхом перевірки дотримання чинних законів та інших нормативно-правових актів, уважного і всебічного вивчення бухгалтерських та інших документів, перевірки правильності відображення в обліку операцій з готівкою і матеріальними цінностями, проведення зустрічних перевірок в установах банків, постачальників і споживачів, перевірки зберігання готівки і матеріальних цінностей, організації їх інвентаризації, перевірки дотримання методики оцінки майна та приватизації, проведення індексації.

При виявленні факторів порушень фактів порушень законів України, постанов Верховної Ради України, нормативних актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також нормативних актів міністерств і відомств, зареєстрованих в установленому порядку в Міністерстві юстиції України, фактів незаконного і нецільового витрачання державних коштів, приховування від бюджету належних йому платежів та інших порушень фінансової дисципліни або зловживань, перевіряючі повинні отримати письмові пояснення від посадових та інших причетних до цього осіб, а також встановити розмір шкоди і заподіяних збитків, причини і обставини їх виникнення, осіб, з вини яких вони допущені. Розмір збитків визначається у відповідності з чинним законодавством.

При виявленні недостач готівки, матеріальних цінностей чи зловживань працівники державної контрольно-ревізійної служби в строк не пізніше 7 робочих днів після підписання акта ревізії посадовим особам об'єкта контролю чи складання акта про відмову в його підписанні при відсутності зауважень керівництва перевіреного підприємства, установи чи організації або не пізніше 20 робочих днів - при наявності таких зауважень передають матеріали ревізії згідно з описом у правоохоронні органи для проведення розслідування, притягнення винних осіб до відповідальності, забезпечення відшкодування збитків, а також повідомляють про виявленні зловживання й порушення в державні органи й органи, уповноважені управляти державним майном.

Вилучення ревізором необхідних оригіналів документів у випадках, коли їх збереження в організації, що ревізується не гарантується, а також у випадках виявлення фіктивних документів, підробок і фальсифікації проводиться на строк до закінчення ревізії або перевірки. У справах організації, підприємства, установи залишається акт вилучення та копії або реєстр вилучення документів, завірені підписами ревізора та головного бухгалтера або іншої відповідальної особи, яка ревізується. Про вилучення в період ревізії оригіналів необхідних документів невідкладно письмово повідомляється правоохоронний орган, який вирішує питання щодо забезпечення їх збереження, а після завершення ревізії - щодо потреби приєднання їх до справи.

Посадові та інші особи суб'єктів господарювання, що ревізуються, які не виконують законних вимог ревізорів під час проведення перевірок або створюють їм в цьому перепону, притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

При проведенні ревізій установ, організацій, що фінансуються з бюджету, слід перевіряти:

а) наявність єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи, організації правильність і обґрунтованість його формування. При перевірці цього питання слід користуватися Положенням про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи, організації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.1997 року №180;

б) правильність списання на витрати коштів і матеріальних цінностей по кожній із статей кошторису, наявність належного оформлених касових, банківських та інших документів, їх достовірності; стан збереження грошових коштів і матеріальних цінностей ведення їх обліку;

в) на початку або в період проведення ревізії проводиться вибіркова інвентаризація (по окремих найменуваннях) продуктів, устаткування, обладнання та інвентарю, визначається правильність його списання відповідно до чинних нормативних актів, чи не мали місця факти заміни щойно придбаного інвентарю зношеним, яких було вжито заходів до матеріально-відповідальних осіб при виявлені у них недостач матеріальних цінностей, зокрема, в яких розмірах стягувались ці недостачі;

г) під час проведення ревізії необхідно також перевірити, чи не мали місце факти використання бюджетних коштів на приховане кредитування суб'єктів підприємницької діяльності, використання грошових коштів та матеріальних цінностей на госпрозрахункову діяльність в разі, коли органи державної влади, передбачених чинним законодавством, виступають засновником чи співзасновником суб'єкта підприємницької діяльності, чи не залучаються з цією метою бюджетні кошти на укладання різних угод, в тому числі і про спільну діяльність бюджетних установ з суб'єктами підприємницької діяльності; чи не допускались факти, коли бюджетні кошти, замість витрачання їх на першочергові і невідкладні заходи, спрямовувались на депозитні рахунки; законність формування та правильність використання спеціальних коштів, яким був стан розрахункової дисципліни, зокрема, дебіторської та кредиторської заборгованостей; правильність і своєчасність розрахунків з бюджетом; стан бухгалтерського обліку і звітності, їх достовірність;

д) при проведенні ревізії використання бюджетних коштів підлягають перевірці документи, які пов'язані з операціями по касі та по кожному відкритому рахунку в банках за час, який минув після попередньої ревізії, а при виявленні зловживань - і за більш тривалий період. При цьому касові операції повинні відповідати порядку їх ведення у народному господарстві України, встановленому Національним банком України. Ведення бухгалтерського обліку повинно відповідати діючим нормативним актам.

Наслідки ревізії оформляються актом, який підписується керівником ревізійної групи, керівником та головним бухгалтером перевіреної бюджетної організації, а в разі потреби - колишнім керівником та головним бухгалтером, в період роботи яких мали місце виявлені порушення, зловживання. Кінцевою датою написання акта, як правило, є останній день проведення ревізії, зазначений у посвідченні на її проведення.

Результати перевірки оформляються довідкою, але у всіх випадках виявлення порушень чинних законодавчих і нормативних актів, зловживань, приписок, серйозних недоліків у веденні обліку і звітності, коли державі завдано збитків тощо - за результатами складається акт, а не довідка.

Акт (довідка) реєструється в контрольно-ревізійному відділі, як правило, відразу після складання, і його другий примірник вручається керівнику перевіреного об'єкта для ознайомлення і підписання під розписку на першому примірнику акта із зазначенням дати передачі, але не пізніше наступного робочого дня з дати завершення ревізії, що визначена в посвідченні.

При наявності заперечень або зауважень по акту перевірки керівник, головний бухгалтер чи інші особи, які підписують акт (довідку), в день передачі акта роблять про це застереження перед своїми підписами і не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня їх підписання чи заперечення. Якщо протягом зазначеного п'ятиденного терміну пояснення чи зауваження стосовно акта не надійдуть, то контрольно-ревізійний підрозділ має право здійснити належні заходи щодо реалізації матеріалів ревізії або перевірки.

При відмові посадових осіб від ознайомлення і підписання акта по наслідках ревізії або перевірки, посадові особи державної контрольно-ревізійної служби засвідчують це відповідним актом та своїми підписами в день передачі акта на ознайомлення і підписання. Водночас акт ревізії направляється керівнику об'єкту контролю для ознайомлення за місцем знаходження підприємства. Одразу ж після направлення акта поштою контрольно-ревізійний відділ має право здійснити належні заходи щодо реалізації матеріалів ревізії з обов'язковим зазначенням у супровідних листах на адресу органів влади, господарського управління чи правоохоронних органів факту відмови від ознайомлення з актом і від його підписання.

В акті слід вказати, які господарські і фінансові операції та документи перевірені, за який період і яким способом (вибірковим, суцільним).

В акті ревізії (довідці перевірки) вказуються:

а) загальні дані про виконання бюджету, кошторису витрат бюджетної установи, окремих виробничих і фінансових показників господарського суб'єкта;

б) виявлені факти порушень законів України, нормативних актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, зареєстрованих в установленому порядку в Міністерстві юстиції України; факти неправильних розрахунків з бюджетом, не законного і не цільового призначення витрачання готівки і матеріальних цінностей та інші порушення фінансової дисципліни, порушень ведення бухгалтерського обліку і складання звітності;

в) виявлені факти безгосподарності, недостач, безпідставного списання й привласнень готівки, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей, інших зловживань, не регламентного державного виробництва товарів і надання послуг;

г) розміри виявлених шкоди та збитків, причини їх виникнення, посади, прізвища та ініціали осіб, які їх допустили.

3.3 Аналіз матеріалів ревізій і перевірок витрат на оплату праці і шляхи вдосконалення їх організації

За ринкових умов господарювання поставлено завдання подальшої активізації соціальної політики, удосконалення, забезпечення обґрунтованої диференціації в оплаті праці. У зв'язку з цим оплата праці має бути доставлена в залежність від конкретного внеску кожного працівника в кінцеві результати праці.

Правильна організація контролю за витрачанням коштів на оплату праці є одним із найважливіших завдань ревізії.

Дійовий контроль за використанням трудових ресурсів і коштів на оплату праці значною мірою сприяє зростанню трудової дисципліни та ефективному застосуванню встановленої системи оплати праці.

У кошторису витрат бюджетної установи заробітна плата має найбільшу питому вагу, а тому перевірці витрачання коштів на оплату праці слід приділяти серйозну увагу.

Основними завданнями ревізії витрат на оплату праці є перевірка:

а) дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні оплати праці, утримань із неї й правильності ведення бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці;

б) правильність організації праці, дотримання встановлених ставок і окладів;

в) своєчасності й правильності нарахування і виплати заробітної плати згідно з діючою системою оплати праці;

г) правильності здійснення розрахунків з органами соціального страхування.

Як правило, ревізію з оплати праці здійснюють вибірковим способом в такій послідовності.

Насамперед перевіряють стан трудової дисципліни, організацію праці і ведення посадових справ працівників. Потім - використання затвердженого фонду заробітної плати (штатний розклад, ставки, нарахування й виплати, посадові оклади, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних і гарантійних виплат).

Відтак перевіряють стан обліку розрахунків з робітниками й службовцями щодо оплати праці та відрахувань на соціальне страхування. При цьому перевіряють правильність складання розрахунково-платіжних відомостей, звітів з питань праці й розрахункових відомостей щодо відрахувань на соціальне страхування.

Перевіряючи розрахунки з оплати праці, ревізор керується Кодексом Законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», затвердженим постановою Верховної Ради України від 20.04.1995 року №144/95 - ВР (зі змінами і доповненнями до нього від 06.02.1997 року №50/97 - ВР); Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженою наказом Мінстату від 13.01.2004 року №5; Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження порядку збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття» від 03.10.1997 року №4; листом Національного банку України від 13.08.1997 року №25-01/1177-5950; Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1996 року №13-92 та Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженою наказом ГДПІ України від 21.04.1993 року №12, зі змінами і доповненнями від 01.09.1994 року №88, від 16.10.1996 року №87; постановою КМУ від 03.04.1993 року №245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці і Мінфіну від 26.06. 1993 року №43 та іншими.

Основними джерелами ревізії є: штатні розклади, посадові оклади, тарифікації; основні форми первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників (наказ про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; особиста картка, наказ про надання відпустки, табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати, особові рахунки та інші документи, які затверджені в установленому порядку, що характеризують кількість працівників та їхній дохід у грошовій, натуральній формі, а також розміри пільг та компенсацій); трудові угоді, колективні договори, облікові листи, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати; реєстри синтетичного й аналітичного обліку (меморіальний ордер №5, розрахунково-платіжні відомості форми №405, Головна книга до рахунку №66 «Розрахунки з оплати праці»; фінансова, оперативна й статистична звітність.

Перевірку розрахунків з оплати праці слід починати зі встановлення відповідності даних аналітичного обліку показникам синтетичного обліку та Головною книгою й балансом на одну дату, зокрема на 1-ше число відповідного місяця (сальдо з рахунку №66 «Розрахунки з оплати праці » в Головній книзі й балансі з підсумковими сумами до видачі розрахунково-платіжних відомостей).

Якщо виявлено розбіжності між даними синтетичного і аналітичного обліку, слід встановити їх причини. Основними причинами розбіжностей можуть бути: підробки в розрахунково-платіжних і платіжних відомостях для приховування розкрадання грошей з каси шляхом змови бухгалтера і касира.

Сам спосіб розкрадання полягає в завищенні загальної суми грошей в останній колонці розрахунково-платіжної відомості «До видачі на руки». Таку підробку можна виявити підрахунком підсумків у розрахунково-платіжних відомостях як по рядках, так і по стовпчиках Кінцеві підсумки звіряють із сумою, показаною у видатковому касовому ордері й у первинних документах щодо нарахування заробітної плати.

У такому разі арифметичній перевірці підлягають:

1. Розрахунково-платіжна відомість;

2. Видатковий касовий ордер;

3. Журнал обліку прибуткових і видаткових касових ордерів;

4. Касова книга;

5. Табелі обліку робочого часу, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати.

Можуть бути випадки розкрадання грошей шляхом привласнення депонованих сум. Для цього касир разом із бухгалтером підробляють підпис депонента в розрахунково-платіжній відомості або у видатковому касовому ордері чи депонентській відомості.

У цьому випадку слід звірити депоновані суми за такими документами:

1. Реєстр депонованих сум;

2. депонентська;

3. особовий рахунок та картка депонента, відомість;

4. видатковий касовий ордер;

5. журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів;

6. касова книга й звіт касира;

7. документ про прийняття на роботу або звільнення з роботи (наказ, розпорядження);

8. розрахунково-платіжні відомості за попередній період із підписами депонентів.

Ревізори можуть також викликати окремих депонентів для підтвердження одержання ними відповідних сум.

Причинами відхилень між даними аналітичного й синтетичного обліку рахунка №66 «Розрахунки з оплати праці» можуть також бути перекручення даних внаслідок зловживань (завалювання видатку грошей шляхом вилучення з фонду споживання різних виплат і утримань), неповне утримання авансів, повторне списання грошових документів з віднесенням виплат за ними в дебет рахунка №66 «Розрахунки по оплаті праці», зменшення дебіторської заборгованості або збільшення кредиторської заборгованості під час перенесення сальдо із однієї розрахункової відомості до іншої.

Порушення щодо оплати праці виникають у зв'язку з:

а) неправильне застосування норм виробітку, тарифних ставок, посадових окладів і розцінок (визначають зіставлення зі збірниками виробітку і тарифікаційними довідниками);

б) неправильним таксуванням окремих документів з обліку праці (виявляють контрольним таксуванням);

в) включенням у документи з обліку праці прізвищ осіб, які не брали участі у виконанні конкретних робіт (виявляють зіставленням прізвищ працівників зі списковим складом підприємства, а також опитування окремих осіб, звіркою підписів);

г) внесення у документи з обліку праці посадових осіб, не передбачених штатним розкладом (встановлюють зіставленням цих документів зі штатним розкладом).

Дійовий контроль за використанням коштів на оплату праці значною мірою сприяє зростанню продуктивності праці й зміцненню трудової дисципліни.

Перевірка витрачання коштів на оплату праці може бути успішно здійснена за умови вивчення правильності розрахункових показників з питань праці (чисельність працівників за групами і категоріями, стану нормування праці, продуктивності праці, використання робочого часу й коштів на оплату праці). Спочатку доцільно вивчити затверджені штатні розклади, встановити можливі штатні надмірності чисельності працівників, невідповідності окремих посад фактично виконуваній роботі, завищенні розміри посадових окладів.

Для встановлення можливих відхилень - перевитрат чи економії фонду оплати праці слід порівняти кошторисні дані зі звітними показниками. Показники з питань праці, подані у квартальних, річних звітах, слід зіставити з даними бухгалтерського обліку.

Потрібно також звернути увагу на правильність розрахунків щодо чергових відпусток. Насамперед перевіряють дотримання положень Закону України «Про відпустки», який набрав чинності з 1 січня 1997 року. Ревізори перевіряють надання чергових відпусток відносно їх своєчасності, особливо стосовно матеріально-відповідальних осіб, перевіряють чи немає випадків фіктивної передачі цінностей, надання відпусток за два роки й більше, чи є резерв працівників для заміни осіб, що йдуть у відпустку, чи правильно зроблений розрахунок відпускних.

З ревізією оплати праці тісно пов'язана перевірка правильності відрахувань на соціальне страхування.

Такий контроль здійснюється шляхом перевірки:

1. бухгалтерських документів про нараховану заробітну плату та інші виплати;

2. на які нараховуються страхові внески;

3. платіжних доручень про перерахування сум страхових внесків та інших платежів на відповідний рахунок;

4. касових документів на оплату вартості путівок на лікування та відпочинок;

5. виданих за рахунок коштів соціального страхування;

6. актів про нещасні випадки, пов'язані з виробництвом, відповідальності фінансових звітів за коштами соціального страхування за балансовим рахунком №65 «Розрахунки за страхуванням».

Ревізор також перевіряє дотримання встановленого строку перерахування страхових внесків. Управління Пенсійного фонду Октябрського району в м. Полтаві перевіряється контрольно-ревізійним управління в Полтавській області один раз на два роки.

Остання перевірка бухгалтерського обліку і фінансової звітності контрольно-ревізійним управлінням в управлінні проводилась з 31.03.2008 р. по 25.04.2008 року за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р. В додатку Ю показані результати перевірки використання бюджетних коштів і ведення обліку розрахунків з оплати праці.

Реформування форм власності В Україні та створення нового механізму господарювання викликає суттєві зміни в організації та методах здійснення контрольно-ревізійної діяльності.

Розуміння необхідності нових підходів до збереження майна втілюється у пошук нових форм його контролю. Виникає необхідність розробки нових підходів до традиційних методів бухгалтерського та наступного контролю стану майна підприємства. Обставини вимагають створення таких умов контрольного процесу, за яких крадіжки, розбазарювання та недбале ставлення до цінностей стали б якщо не неможливими, то хоча б ускладненими.

З точки зору ревізора бухгалтерські програми повинні відповідати таким вимогам:

1. Простота введення проводок в журнал господарських операцій.

2. Багаторівневий аналітичний облік.

3. Можливість складання довільних звітів та аналітичних відомостей як за проводками так і за оборотами.

4. Можливість як ручного, так і автоматизованого заповнення податкової і фінансової звітності.

5. Можливість формування довільних бланків і розрахунків.

6. Можливість зберігання та складання довільних настройок бухгалтерії та балансів минулих періодів.

7. Можливість ведення бухгалтерії на різних робочих місцях.

8. Сумісність з іншими бухгалтерськими програмами.

Застосування обчислювальної техніки в ревізійному процесі надає можливості внесення суттєвих змін в систему джерел інформації про об'єкти, що ревізуються.



ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

На сучасному етапі розвитку української економіки, в період здійснення господарських реформ виникає об'єктивна необхідність дослідження теоретичних в практичних питань щодо обліку праці і заробітної плати, узагальнення і аналізу накопичень досвіду з цієї проблеми.

Виконана дипломна робота дозволяє зробити наступні висновки і пропозиції.

a. Бюджетні установи - це установи, які повністю або частково утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів. Вони здійснюють свою діяльність шляхом надання нематеріальних послуг, суттєво впливаючи на соціальний клімат суспільства, його гармонійний і прогресивний розвиток.

Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ характеризується рядом особливостей, які впливають на організацію облікової роботи, методології і методики бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік в бюджетних організаціях, як складова бюджетного обліку, виконує свої конкретні задачі, має специфічні об'єкти, ведеться за окремим планом рахунків. Фінансова звітність бюджетних установ відрізняється від звітності госпрозрахункових підприємств і організацій.

На бюджетні установи не поширюється дія Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності для бюджетних установ встановлює Державне казначейство України.

b. Роль бухгалтерського обліку, як системи спостереження, кількісного вимірювання, реєстрації, групування і відображення усіх процесів, які відбуваються в народному господарстві і його окремих ланках, проявляється в його функціях.

Науково обґрунтована і добре організована на практиці система бухгалтерського обліку в значній мірі, а інколи повністю, визначає можливості прийняття цілеспрямованих ефективних управлінських рішень і в цьому своєму значенні є однією із передумов життєдіяльності підприємств усіх форм власності.

Вітчизняна система бухгалтерського обліку пройшла складний шлях становлення, і досягнення в цій галузі безсумнівні. Були здійснені глибокі дослідження проблем теорії обліку, визначені і обґрунтовані напрями концепції, які найбільш важливі в розвитку його організації і удосконалення методу, одержані методичні рішення, які дозволяють створити єдині для всіх підприємств бухгалтерські моделі економіки.

Бухгалтерський облік в бюджетних установах, як складова бюджетного обліку, забезпечує контроль за ефективним використанням бюджетних коштів.

Бухгалтерський облік в управлінні ведеться за меморіально-ордерною формою з використанням нового плану рахунків та бюджетної класифікації видатків.

c. Правильна побудова і чітке функціонування системи бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях і установах багато в чому залежить від його організації. Бухгалтерський облік в управлінні ПФУ Октябрського району в м. Полтаві здійснюється у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і ґрунтується на таких принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про факти та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

Послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках передбаченими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

Безперервність - оцінка активів, та зобов'язань підприємства виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

Нарахування і відповідність доходів і видатків - для визначення фінансового результату звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображають в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

Єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських підприємств у його фінансовій звітності, здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

Періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

d. Методологічні засади бухгалтерського обліку на поточний рік визначаються обліковою політикою. У відповідності з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку облікова політика являє собою сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

e. Аналіз стану організації обліку на підприємстві свідчить, що для поліпшення організації обліку в управлінні необхідно здійснити такі заходи:

правильно визначити чисельний склад бухгалтерії, виходячи із трудомісткості облікових робіт і їх обсяг;

рівномірно розподілити облікову роботу серед облікових працівників;

забезпечити працівників бухгалтерії інструктивними і нормативними матеріалами, бланками типових форм первинних облікових документів і облікових реєстрів;

розробити графіки роботи бухгалтерів впродовж дня;

розробити графіки бухгалтерів впродовж місяця;

систематично здійснювати навчання працівників бухгалтерії;

більш повно використовувати в обліковій роботі сучасну обчислювальну техніку;

забезпечити працівників бухгалтерії спеціальною літературою і періодичними виданнями з бухгалтерського обліку;

більше уваги приділяти питанням охорони праці.

6. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону здоров'я і життя в процесі їх діяльності визначає Закон України «Про охорону праці» та реалізується через систему відповідних нормативних актів (положень, інструкцій, правил, нормативів).

Основна політика в галузі охорони праці будується на принципах:

пріоритету життя і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника та створення безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексного розв'язування завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища.

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств незалежно від норм власності і видів їх діяльності;

використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності державних організацій, установ та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці;

міжнародного співробітництва в галузі охорони праці з використанням світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

7. Для поліпшення охорони праці в управлінні необхідно реалізувати наступні заходи:

провести паспортизацію робочих місць, у тому числі і в бухгалтерії, на їх відповідність вимогам охорони праці;

здійснювати періодичний аналіз стану робочих приміщень, обладнання, робочих місць на відповідність безпечним умовам праці та аналіз дотримання нормативних вимог щодо охорони праці;

виховувати у працівників відповідальне ставлення до охорони праці;

забезпечити службу охорони праці необхідною нормативною інформацією, інструкціями, навчальними посібниками.

8. Заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило, у грошовому вираженні, яку виплачують працівнику за виконану ним роботу. ЇЇ величина залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства, установи, організації. Заробітна плата максимальним розміром не обмежується.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якої не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

9. Організація заробітної плати тарифної системи, норм, форм і систем заробітної плати.

Тарифна система служить для розподілу залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та розрядів тарифної сітки і є основою для формування і диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка включає - тарифні коефіцієнти, схеми посадових окладів і тарифікаційні характеристики (довідники).

10. Працю працівників оплачують на підставі погодинної, відрядної або інших систем оплати праці. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови впровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюють у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбаченим законодавством, генеральною і галузевими угодами.

11. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установи та організацій, що фінансуються з бюджету, визначається Кабінетом Міністрів України.

З 1 березня 2001 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №134 «Про впровадження умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Цей документ затвердив схеми посадових окладів керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, фахівців, службовців, працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та інші умови праці (розміри доплат, надбавок, порядок надання матеріальної допомоги тощо).

Крім цього, було дещо змінено сам порядок оплати праці працівників бюджетних установ. Встановлено надбавки працівникам за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи, за складність, напруженість в роботі. При цьому граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50% посадового окладу.

Керівникам бюджетних установ, закладів та організацій надано право у межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторисом доходів і видатків, встановлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри доплат і надбавок до них, надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення.

12. Облік особового складу працівників здійснює головний спеціаліст з кадрів. При прийнятті на роботу він зобов'язаний роз'яснити працівникові до початку роботи його права та обов'язки, ознайомити з умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором і провести інструктаж з охорони праці, техніки безпеки і пожежної безпеки.

В дипломній роботі розглянуто облік трудових книжок, а також порядок їх оформлення, видачі та списання.

13. Робочим часом називається той час, який службовці у відповідності із законодавством і правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства повинні використовувати виконання службових обов'язків. Тривалість робочого тижня встановлена законодавством 40 годин на тиждень.

14. Облік відпрацьованого часу, нарахування та виплати заробітної плати оформляється первинними документами з оплати праці, які розглянуті в дипломній роботі.

15. особливої уваги заслуговує порядок обчислення середнього заробітку, оскільки у різних випадках середній заробіток обчислюється по різному.

Перший нормативний документ - це Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №100. Його застосовують:

1) надаючи працівникам щорічні та додаткові відпустки ( у тому числі у зв'язку з навчанням; працівникам, які мають дітей та інші) або виплачуючи компенсації за невикористані відпустки;

2) надаючи працівникам творчі відпустки;

3) при виконанні працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час;

4) при переведенні працівників на іншу, більш легку і нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я;

5) при переведенні вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу, легшу роботу;

6) виплачуючи вихідну допомогу;

7) проводячи виплати середнього заробітку за час службових відряджень;

8) при тимчасовому переведенні працівника на іншу, нижчеоплачквану роботу;

9) в інших випадках, коли законодавством виплати здійснюються виходячи із середньої заробітної плати.

Другий - Порядок обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням затверджений постановою КМУ від 26.09.01 р. №1266. Цим документом ми керуємося, визначаючи середній заробіток для розрахунку допомоги з тимчасової втрати працездатності і з вагітності та пологів; з безробіття; соціальних виплат при нещасному випадку на виробництві. При необхідності обчислення середнього заробітку для розрахунку страхових виплат при нещасному випадку на виробництві, обов'язково слід згадати про Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності, затверджене постановою Фонду страхування від нещасних випадків від 01.11.01 р. №43. У ньому є норми які потрібно знати.

Третій - Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 27.11.03 р. №1344-ІУ, а точніше стаття 40. та Інструкцією зі статистики заробітної плати від 13.01.04 р. №5. де визначено, що до заробітної плати для обчислення пенсій включаються всі види виплат, що включаються до фонду оплати праці (крім виплат, що не належать до фонду оплати праці), і на які нараховуються страхові внески. Цими документами слід користуватися складаючи довідку про заробітну плату для призначення пенсії.

16. Важливим напрямком удосконалення бухгалтерського обліку в управлінні є його автоматизація. У зв'язку з цим удосконалити робочі місця бухгалтерів так, щоб вони забезпечили ведення усіх операцій пов'язаних з обліком праці і заробітної плати, у тому числі ведення особових рахунків працівників, формування довідкової інформації та складання звітності.

В дипломній роботі розкрито форми ведення обліку праці та розрахунків з працівниками та виплати заробітної плати за допомогою бухгалтерської програми І:С «Бухгалтерія 7.7»

17. Головним завдання контрольно-ревізійної роботи в бюджетних установах є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в бюджетних установах, а також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому.

Державний контроль проводиться у формі ревізій і перевірок.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю бюджетної установи, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірність обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень і крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

За матеріалами ревізії складається акт.

Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності бюджетних установ або її підрозділів.

Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

18. Ефективне використання бюджетних коштів вимагає здійснення систематичного внутрішньогосподарського контролю за використанням коштів, які направляються на оплату праці.

На нашу думку внутрішньогосподарський контроль в бюджетних установах не набув необхідного розвитку, оскільки не розробили організаційно-методичні основи, прийоми і способи його проведення. Система внутрішньогосподарського контролю є надійною гарантією запобігання необґрунтованим і низько ефективним діям працівників бюджетних установ.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України від 28.06.1996., №254к/96-ВР.

Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 27.11.2003., №1344-ІV.

Господарський кодекс України №436- ІV від 16.01.2003 р. // Все про бухгалтерський облік. - 2003. №85 С.3 - 96.

Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. Видання друге, перероблене і доповнене. - Х.: ООО “Одиссей”, 2002. - 864 с.

Цивільний кодекс України №435- ІV від 16.01.2003р.// Все про бухгалтерський облік. - 2003. №№67,78-а, 78-б.

Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-УІ.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2006 року №889.

Закон України “Про аудиторську діяльність” //Голос України.-1993.-№99 (599).

Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” №996-ХІV від 16.07.99 р.

Закон України “Про виконавче впровадження” від 21.04.99 р. №606-ХІV.

Закон України “Про відпустки” від 15.11.96 р. №504/96 - ВР. // Все про бухгалтерський облік. - 2004. №41-42. С.45-51.

Закон України “Про внесення змін до деяких Законів України з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування” від 09.04.2004 р. №1678-ІV.//Все про бухгалтерський облік. - 2004. №44. С.13.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування підприємств” від 22.05.1997 р. №283/97-ВР//Все про бухгалтерський облік. - 2003 р. №8.

Закон України “Про Загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. №1105-ХІV від 23.09.99 р.

Закон України “Про загальнообв'язкове соціальне страхування на випадок безробіття” №1533-ІІІ від 02.03.2000 р.

Закон України “Про загальнообв'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням” від 18.01.2001 р. №2240 - ІІІ.

Закон України « Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування « від 11.01.2001 р №2213.

Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 р. №1282-ХІІ.//Все про бухгалтерський облік. - 2003р., №62.- С.10-12.

Закон України “Про колективні договори і угоди” від 01.07.1993р. №3356-ХІІ.

Закон України “Про оплату праці” від 24.03.95 р. №108/95-ВР (зі змінами та доповненнями внесеними Законами України від 23.01.97р. №20/97-ВР, від 01.06.2000 р. №1766-ІІІ, від 19.10.2000 р. №2056-ІІІ.

Закон України “Про охорону праці” від 14.10.1992р. №2694-ХІІ.//Відомості Верховної Ради, 1992. №49. С.668

Закон України “Про освіту” від 23.05.91 р. №1060-ХІІ.

Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. №107-VІ.

Закон України “Про підприємство” від 27.03.91 р.

Закон України “Про пожежну безпеку” від 17.12.1993р. №3745-ХІІ//Все про бухгалтерський облік. - 2002. №6. С3-9.

Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” від 11.01.2001 року №2213-ІІІ.//Все про бухгалтерський облік. - 2003. №35.

Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ.

Закон України “Про статус і соціальний гомадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. №796-ХІІ.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 р. №13-92.

Постанова КМУ “Про затвердження порядку здійснення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням термінів їх виплат” №159 від 21.02.2001 р.

Постанова КМУ “Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів громадян” №663 від 07.05.1998р.

Постанова КМУ “Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів” від 07.03.2001 р. №225

Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. №5.

Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 р. №16.

Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ. Затверджена наказом Державного казначейства України від 10.07.2000 року №61.

Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні. Затверджено наказом Головного Державного казначейства України від 03.10.1997 р.

Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання. Затверджено наказом Державного казначейства України від 27 липня 2000 р. №68.

План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ. Затверджено наказом Головного управління Державного казначейства від 10 грудня 1999 р. №114.

Інструкція по бухгалтерському обліку та звітності в органах Пенсійного фонду України. Затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 1994 року №11-4.

Порядок оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності в результаті захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. №100.

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим соціальним страхуванням затверджений Постановою КМУ від 26.09.2001 р. №1266

Перелік видів заробітку, який належить обліку при утриманні аліментів, затверджений Постановою КМУ від 26.02.1993 р. №146.

Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992р. 64 с.

Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.1999 р., №21 // Все про бухгалтерський облік. - 1999., №83. -С.2-13.

Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства внутрішних спарв від 22.06.1995р. №400.//Все про бухгалтерський облік. - 2002. - 10-80.

Гігієнична класифікація охорони праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. МОЗ України. - К., 1998. - 34 с.

ГОСТ 12.1003-83. Шум. Общие требования безопасности. - М.: Изд-во стандартов, 1983. - 12 с.

ГОСТ 12.1.005-88. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - М.: Изд-во стандартов, 1988. - 24 с.

ГОСТ 12.1.030-81. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление. - М.: Изд-во стандартов, 1983. - 12 с.

Санитарные нормы допустимых уровней шума на рабочих местах №3223-85. - М.: Минздрав СССР, 1985. - 12с.

СНиП 2.09.04-87 Административные и бытовые здания. - М.: Стройиздат, 1987.

СниП ІІ-4-79/85. Естественное и искусственное освещение. - М.: Стройиздат, 1985. - 48 с.

СНиП 2.08.02-89 Общественные здания и сооружения. - М.: Стройиздат, 1989.

СниП ІІ-2-80. Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений. - М.: Стройиздат, 1981. - 16 с.

Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: Навчальний посібник. - Львів, Сполох. - 1998.

Бутинець Ф.Ф., Олійник О.В., Шпигун М.М., Шулепова С.М. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106 “облік і аудит” 2-ге вид., доп. і перероб. - Житомир: ЖІТІ, 2001р. - 576 с.

Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності. Ткаченко Н.М. 1998р.

Денисенко Г.Ф. Охрана труда: Учебное пособие. М. Высш. Шк., 1985. - 319 с.

Житецький В.Г. Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці - видання 3-є, доповнене. - Львів: Афіша, 2000.0- 350 с.

Кузьмінський А.П., Кузьмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. К.: “Все про бухгалтерський облік”, 1999. - 288 с.

Кузьмінський А.М., Сопко В.В., Завгородній В.П. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. - К.: Вища школа, 1993. - 223 с.

Невяжский Г.Я. Губарев О.Н. Охрана труда в ВЦ и компьютерных залах. Конспект лекций. Харьков: РИО ХГУ, 1998. - 80 с.

Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000р. №356.

Бутенець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів спеціальності «Облік і аудит» / вид. 2-е, допов. І перерб. - Житомир: ЖІТІ,2000.640с.

Бутенець Ф.Ф. Контроль і ревізія. Видю -2-е, доп. І перероб. Підручник для студентів вузів. Житомир: ЖІТІ, 2000-512 с.

Грабова Н.Н. Терія бухгалтерського обліку. Навчальний посібник / Під ред.. М.В. Кужевського - 5-е вид., доп. Перероб. - Київ: А.С.К., 1998.-23с.

Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. К:А.С.К., 2001.-272с.

Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. К.:2000. -692с.

Облік у бюджетних установах: навчальний посібник/ за загальною редакцією О.А. Заїнчковського, д.е.н. та Т.М. Сторожук, к.е.н. - Ірпінь: Академія ПС України, 2002.-535 с.

Джога Р.Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах. Навчальний посібник - К.:КНЕУ, 2001-250 с.

Кирьянова З.В. Теория бухгалтерского учета: Учебник -2-е изд., перед. и доп. М.:Финансы и статистика, 1998.-256с.

Кузьминский А.Н. Теория бухгалтерского учета: Учебник - К.: Вища школа 1990.-311 с.

Кузьминский А.М., Кузьминский Ю.А. теорія бухгалтерського обліку. Підручник. К.: Все про бухгалтерський облік, 1999-288 с.

Кужельний М.В., Лінник В.Г. Терія бухгалтерського обліку. Підручник.-К.: КНЕУ, 2001.-334с.

Макаров В.Г. Теория бухгалтерского учета. Учебник. 3-е издание, перер. И доп. - М.Финансы, 1983.-271с.

Малышев И.В. Теория бухгалтерского учета. - М.:Финансы и статистика, 1982,-263с.

Малюга Н.М. Терія бухгалтерського обліку. Збірник задач і вправ.-Житомир: ЖІТІ, 2000.

Матвеева В. Бюджетные организации: бухгалтерский учет и налогообложение, 2-е издание, дополнение - Х «Фактор», 2002-688с.

Мосиенко Г.Н. Теория бухгалтерского учета.- М.: Финансы и статистика, 1982-232с.

Палий В.Ф., Соколов Я.В. Теория бухгалтерского учета: Учебник 2-е изд. Перераб. И доп. - М: Финансы и статистика,1998.-279с.