Інноваційна стратегія як основа конкурентоспроможності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ імені Михайла Туган-Барановського

Інститут економіки та управління

КАФЕДРА ПРИКЛАДНОЇ ЕКОНОМІКИ

КУРСОВА РОБОТА

По дисципліні «Стратегія підприємства»

на тему: Інноваційна стратегія як основа конкурентоспроможності підприємства

Студентка Болотюк О.Л.

Спеціальність: «Економіка підприємства»

Курс 4 група ЕП-06 «А»

Керівник доцент, к.е.н. Донець Л.І.

Донецьк-2009

Зміст

Вступ

1. Сутність та значення інноваційної стратегії для виробничого підприємства

1.1 Поняття інноваційної стратегії та її класифікація

1.2 Інноваційна стратегія як фактор підвищення конкурентоспроможності підприємства

2. Стратегічний портрет ТОВ «Айден-2000»

3. Стратегічна діагностика, визначення конкурентоспроможності підприємства

3.1 Аналіз привабливості галузі, чинників зовнішнього середовища прямого і непрямого впливу.

3.2 Діагностика внутрішнього середовища підприємства: балансовий метод стратегічного аналізу, декомпозиція генеральної проблеми підприємства та побудова алгоритму її рішення

3.3 Аналіз конкурентоспроможності та ключових чинників успіху підприємства

4. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства та розробка інноваційної стратегії

5. Забезпечення та контроль за реалізацією інноваційної стратегії підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

В теперішній час все більшу роль в забезпеченні поступального розвитку суспільства відіграють фактори, пов'язані з використанням нових досягнень в області науки та техніки. Сьогодні лише ті підприємства, які орієнтовані на постійне технологічне, організаційне і кадрове удосконалення, можуть розраховувати на успіх в довгостроковій конкуренції.

Глобалізація і посилювання конкуренції сприяли зміні традиційних стратегічних парадигм. Оскільки не тільки конкурентоспроможність, але і саме вживання компанії в мінливому світі залежить від її здатності до постійного оновлення, особливого значення набуває інноваційна стратегія. Стаючи критично важливим елементом загальної організаційної стратегії, вона покликана зв'язати пріоритети перспективного розвитку компанії з рівнем її потенційної інноваційності, зробити нову якість виробництва і управління головним інструментом досягнення мети компанії.

Таким чином, актуальність і важливість досліджень з проблеми інноваційного стратегічного проектування підтверджується потребами практики і наявністю значного числа теоретичних питань, що вимагають рішень.

Метою даної курсової роботи є розробка науково-методичних і практичних рекомендації по розробці та реалізації інноваційної стратегії як основи конкурентоспроможності підприємства.

Виходячи з поставленої мети в роботі вирішені наступні задачі:

- розкрита сутність інноваційної стратегії та наведена її класифікація;

- розглянута роль інноваційної стратегії при підвищенні конкурентоспроможності підприємства;

- складений стратегічний портрет об'єкта дослідження;

- проведений аналіз привабливості галузі та зовнішнього середовища підприємства з метою визначення можливостей та погроз в його діяльності;

- проведена діагностика внутрішнього середовища підприємства (оцінка його інноваційного потенціалу);

- проведений аналіз конкурентоспроможності підприємства та виявлені його ключові фактори успіху;

- сформований стратегічний набір підприємства;

- розроблена система інноваційних планів як інструментів реалізації інноваційної стратегії підприємства.

Об'єктом дослідження для написання курсової роботи виступає ТОВ«Айден-2000» - одне з підприємств хлібобулочної промисловості у Донецькій області, яке динамічно розвивається.

Предметом дослідження курсової роботи є процес розробки інноваційної стратегії як основи конкурентоспроможності підприємства.

Методологічною та інформаційною основою проведених у курсовій роботі досліджень є спеціальні й методична література зарубіжних і вітчизняних авторів, статистичні дані Міністерства статистики України, періодична та довідкова література, бухгалтерська, статистична й оперативна звітність й інші документи, що стосуються діяльності підприємства, а також закони й нормативні акти Україні, що стосуються проблеми, яка досліджується.

В процесі дослідження були засновані наступні методи: методи стратегічного планування, методи економіко-математичного і економіко-статичного аналізу, зокрема методи динамічного і порівняльного аналізу, метод графічного аналізу, методи моделювання і прогнозування, методи оптимізації.

1. Сутність та значення інноваційної стратегії для виробничого підприємства

1.1 Поняття інноваційної стратегії та її класифікація

За останні десятиліття обличчя світової економіки стрімко змінилося. На наших очах відбувається якісна трансформація інституційних основ світового ринку. Національні економіки активно інтегруються в єдиний планетарний механізм із універсальною системою макроекономічного регулювання та відповідною системою оцінку. По суті - це новий світ, нова економіка, не схожа на традиційну стару економіку часів ринку А.Сміта та Д.Рикардо. Які ж її специфічні відмінності?

По-перше, відбувається бурхливий розвиток ринку знань, постійно зростає роль наукоємного сектору виробництва і збуту сучасних наукоємних технологій, що процеси комп'ютеризації інформаційного простору економіки та всього суспільного життя. Наприклад, у США витрати на закупівлю комп'ютерної техніки вже перевищують видатки на закупівлю автомобілів, житла і на багато відсотків-видатки на промислове і комерційне будівництво.

По-друге, нова економіка - це стрімке зростання капіталізації ринкової вартості компаній, що здійснюють проривні дослідження і розробки у новітніх галузях науки та техніки. Ці, як правило, невеликі за чисельністю зайнятих і за обсягом капітальних ресурсів компанії, по суті, визначають промислове обличчя нової економіки.

По-третє, нова економіка - це економіка, в якій система державних пріоритетів у розвитку науки і техніки спрямована, перш за все, на капіталізацію витрат, що вкладаються у людину. Основним пріоритетом тут виступає політика щодо підвищення рівня освіти та зміцнення здоров'я населення.

По-четверте, нова економіка - це економіка, що забезпечує високі темпи оновлення основного капіталу, інвестованого у життєзабезпечуючі сектори матеріального виробництва та обслуговуючої інфраструктури.

По-п'яте, нова економіка - це економіка, що забезпечує приблизно рівні умови для нормальної життєдіяльності кожного громадянина країни, незалежно від місця його проживання: заробітна плата, житло, робота, доступ до інформаційного та транспортного обслуговування тощо.

Входження України у систему міжнародного поділу праці залишається сьогодні досить хитким, однак і сценарій перетворення на аутсайдера, що постачає сировину і напівфабрикати, неприйнятний для нашої держави. Єдино можливим є сценарій входу у нову економічну систему в якості технологічно розвиненої країни. Зазначені обставини зумовлюють без альтернативність інноваційної парадигми структурної перебудови економіки України. Така перебудова досягається через структурні зміни як в економіці загалом, так і в окремих галузях і підприємствах, що забезпечують технологічний прорив на інноваційній основі.

Застосування такого підходу до розвитку України потребує узагальнення та подальшого розвитку теоретичних і практичних положень, що пов'язані із впровадженням інноваційного шляху в ринкових умовах господарювання.

Необхідність вивчення та впровадження в практику положень інноваційних теорій при переході на інноваційну модель розвитку зумовлюється декількома причинами.

По-перше, необхідно виходити з того, що інноваційний шлях розвитку економіки є складовою загальносвітового науково-технічного прогресу. І в цьому розумінні було б неправомірним відривати економічні процеси, які відбуваються в Україні, від світової практики, твердити, що в нашій країні визначено свій, неповторний шлях розвитку науки і техніки, пов'язаний із застосуванням унікальних форм організації та управління інноваціями.

По-друге, перехід від командно-адміністративного управління до змішаної економіки має супроводжується відповідними змінами у сфері управління інноваційною діяльністю. Аби уникнути помилок, слід визначити й застосувати на практиці сучасні теоретичні та практичні підходи до використання інновацій в умовах ринкових відносин.

Світове економічне співтовариство оцінює зростання кожної країни за такими структурними факторами, як:

1) фактори виробництва (природні, трудові ресурси, виробничі фонди);

2) інвестиції;

3) інноваційна діяльність та інновації.

Закономірності й особливості економічного зростання різних країн з урахуванням зазначених факторів дослідженні у фундаментальній роботі М.Портера «Міжнародна конкуренція»[1,585-608].

Практично кожна країна пройшла стадію економічного зростання на основі факторів виробництва. На цій стадії національної галузі досягають своїх конкурентних переваг на світових ринках виключно за рахунок природних ресурсів і дешевої робочої сили. Опора на виробничі фактори як основні фактори зростання значно обмежує коло галузей тільки тими, які безпосередньо користуються цими ресурсами (в Україні це металургія). Інші галузі залишаються неконкурентоспроможними, передусім на зовнішніх ринках.

Конкуренція між фірмами всередині країни досягається шляхом зниження цін на продукцію в галузях, де використовується нескладна технологія. Технологія і техніка переважно завозяться із-за кордону, остання, як правило, така, що перебувала у користуванні або скопійована безпосередньо зарубіжними компаніями, які мають у країні свої підприємства або укладають з місцевими компаніями управлінські угоди.

Економіка на цій стадії економічного розвитку чутлива до світових коливань кон'юнктури, валютних курсів, цін. Навіть ті країни, які володіли значними запасами природних ресурсів, не змогли забезпечити стійкі високі темпи розвитку економіки на тривалий термін, базуючись на концепції зростання на основі факторів виробництва.

Що стосується України, то, зважаючи на її обмежені природні ресурси та їх швидке вичерпання, нагальним є завдання швидкого подолання стадії зростання на основі факторі виробництва.

Характерною особливістю економічного зростання на основі інновацій є те, що досягнення конкурентних переваг окремих галузей відбувається не за рахунок факторних витрат, а здебільшого, внаслідок впровадження нової техніки, технології. Для їх обслуговування й організації виробництва потрібна висококваліфікована робоча сила, яка потребує і більш високої оцінки їх праці. У зв'язку із зростанням доходів населення підвищується споживчий попит на якісні товари, свій позитивний вплив справляє внутрішня конкуренція компаній.

Зростання на основі інновацій може мати місце в країнах, які перебувають на різних рівнях розвитку економіки. Спочатку інновації впроваджуються в декількох галузях, потім цей процес поширюється на інші галузі. Починають формуватися вертикально інтегровані структури (промислові кластери). Конкурентоспроможні галузі, що мають високий інноваційний потенціал, висуваючи зростаючі вимоги до обслуговуючих галузей, а також до машинобудівних, сприяють їх інноваційному зростанню.

Особливість інноваційної стадії економічного зростання полягає у тому, що вона має великий запас міцності і спроможна чинити опір макроекономічним змінам і зовнішньому тиску. Галузі можуть стати менш залежними від цінових коливань і валютних курсів у силу того, що конкурують на основі інноваційних технологій і стратегічної диференціації виробництв, що додає їм стійкості.

Як свідчить світовий досвід, на цій стадії принципово змінюється роль держави, яка сприяє посиленню опосередкованих важелів управління інноваційними процесами, зростає роль ринку і підприємницького сектора в умовах, коли конкуренція базується на інноваціях.

Світовий досвід свідчить, що не всі країни послідовно проходять усі стадії економічного зростання. Багато із них тривалий час не можуть подолати економічного зростання, яка базується на факторах виробництва, перш за все, природних ресурсах. У той самий час неоціненим може стати для України досвід Італії, яка перейшла до інноваційної моделі розвитку, минаючи стадію інвестування. Головне, щоб пріоритетом став економічний розвиток країни за рахунок не факторів виробництва й інвестицій, а підвищення активності інноваційної діяльності, перш за все, базових наукоємних галузей, які стануть основою розвитку економіки. Що стосується факторів виробництва й інвестицій, то вони повинні стати засобами науково обґрунтованої моделі інноваційного розвитку країни, а не їх метою.

Зростання доходів населення, яке найбільш активно розпочинається на стадії економічного зростання на основі інвестицій і яке суттєво збільшується на стадії інноваційного росту, створює умови для зростання попиту на високоякісну продукцію.

Для характеристики соціально-економічного розвитку країни на основі інновацій, слід глибоко розібратися в самій категорії «інновації» і закономірностях інноваційного розвитку.

Інновація - це винятково важлива для сьогодення економічна категорія. Вперше цей термін було використано відомим австрійським економістом Й.Шумпетером, хоча сутність зазначеного явища розглядалася ще його попередниками: видатним українським економістом М. Туган-Барановським та його учнем і послідовником М.Кондратьєвим.

У своїй праці «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя» (1894) М. Туган-Барановський охарактеризував промислову історію Англії та ряду інших капіталістичних країн як чергування періодів процвітання та спаду. Він зазначав, що при кожному «повороті гвинтоподібної лінії, якою можна графічно зобразити рух капіталістичного прогресу, промисловість країни не повертається до висхідного пункту, а піднімається все вище й вище» [2,c. 11].

Американський економіст Й.Шумпетер розвинув теорію М. Туган-Барановського. У 1911 р. у роботі «Теорія економічного розвитку» він запропонував концепцію інновацій, в основу яких поклав ідею про «нові комбінації» [3,c.36]. У подальших працях Шумпетера термін «нова комбінація» замінено терміном «інновація», що й став науковою категорією. Він запропонував визначення інновацій, відповідно до якого інновація вважається не тільки нововведенням, а є новою функцією виробництва, «новою комбінацією». На думку Ю. Бажала, вона означає іншу якість засобів виробництва, яка досягається не шляхом дрібних поліпшень старого устаткування чи наявної організаційної схеми, а через введення нових засобів виробництва чи систем його організації. Причому такі введення не імплантуються в стару систему, а вводяться дискретно, нарівні з ними. Це має принципове значення, яке дає можливість зробити таке уточнення: інновації поширюються лише на принципово нові продукти і процеси. А також їх суттєві технологічні удосконалення.

Визначення і сутність поняття «інновація» перебувають у постійному розвитку та доповнюється певними аспектами, що враховують особливості та вимоги певного етапу розвитку. Поняття «інновація» походить від англійського слова innovation, що в переводі означає введення новацій. Між тим потребують розмежування поняття «новація» та «інновація». Під новацією розуміють новий порядок, новий процес, новий метод, нова продукція або технологія - це оформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень, розробок або експериментальних робіт у будь-якій сфері діяльності, який супроводжується підвищенням її ефективності.

Ряд авторів тлумачать інновацію як зміну певного об'єкта. Наприклад, Й.Шумпетер трактує це поняття як зміни з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації у промисловості [4,c.53].

Висловлюється також думка, [5,c.57],що інновації - сукупність технічних, виробничих і комерційних заході, які сприяють виходу на ринок нових і поліпшених продуктів, у тому числі комерційне використання нових і поліпшених процесів і обладнання.

Кожне із запропонованих визначень уособлює ту сторону цього явища, яка є найбільш важливою при конкретному дослідженні. Сучасне визначення терміна «інновація» дає Закон України «Про інноваційну діяльність»: інновації - новостворені і вдосконалені конкурентоспроможності технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціального сфери. Таке трактування сутності інновацій пов'язане лише із засобами виробництва або технологічними процесами, що є необхідною, але недостатньою умовою, яка повинна спрямовувати весь інвестиційний потік ресурсів у галузі народного господарства з його ефективним використанням.

Узагальнюючи розглянуті позиції, можна дійти до висновку, що поняття «інновація» інтерпретується переважною більшістю авторів із двох позицій: інновація як певний процес, спрямований на досягнення результату, та інновація як результат. Вважаємо, що інновація виступає саме результатом впровадження новацій.

Розмаїтість специфічних умов в інноваційній діяльності, зокрема економічних, організаційних та інших, призводить до того, що незважаючи на спільність предмета інновацій, кожне її впровадження є унікальним. Тому виникає потреба їх класифікації й узагальнення особливостей.

В економічній літературі є багато варіантів класифікації інновацій, запропонованих вітчизняними та зарубіжними авторами. В основу класифікації покладені різні ознаки, передусім сфера застосування, ступінь новизни, глибина змін, причини виникнення.

Детальну й оригінальну типологію інновацій запропонував А. Пригожин:

- за типом нововведення: матеріально-технічні та соціальні, економічні та організаційно-управлінські, правові та педагогічні;

- за механізмом здійснення: одиничні, дифузійні, завершені, незавершені, успішні та неуспішні:

- за інноваційним потенціалом: радикальні, комбіновані, такі, що модифікують;

- за особливостями інноваційного процесу: внутрішньо - та між організаційні;

- за ефективністю: ефективність виробництва й управління, поліпшення умов праці.

- за характером суспільної мети розрізняють: економічні, орієнтовані на прибуток (виробництво лікарських препаратів на експорт), економічні, не орієнтовані на прибуток (екологічні), спеціальні (освіта, охорона здоров'я).

Ю.Яковець виділив цикли та фази розвитку техніки, а також провів періодизацію науково-технічних революцій. Він виділяє чотири види інновацій із огляду на технічний розвиток техніки:

- базисні інновації - ті, що відображають найбільші винаходи і стають основою революційних переворотів у техніці, формують нові її напрями, створюють нові галузі. Такі інновацій вимагають тривалого часу, великих витрат на освоєння, але забезпечують значний за рівнем і масштабом народногосподарський ефект, проте відбуваються вони не щороку;

- великі інновації - ті, що формують нові покоління техніки в рамках конкретного напряму. Вони реалізуються у коротші терміни і з меншими витратами, ніж базисні інновації, але зрушення у технічному рівні й ефективності є порівняно меншими;

- середні інновації, спрямовані на створення нових моделей і модифікації конкретного покоління техніки; вони заміняють застарілі моделі більш ефективними або стають розширювальною сферою застосування цього покоління техніки;

- дрібні інновації поліпшують окремі виробничі або споживчі параметри моделей техніки, які виробляються на основі використання дрібних винаходів, що сприяє ефективнішому виробництву таких моделей або ж підвищенню ефективності їх використання.

Залежно від сфер діяльності інновації можуть бути: технологічними (нові продукти, технології, матеріали); організаційними (нові форми організації виробничих процесів, організаційно-правові форми організації бізнесу); соціально-економічними (нові методи управління, виробництвом, наукою, нові форми і методи фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці); юридичними (нове та удосконалене законодавство у виробничій сфері, у сфері інноваційної діяльності).

Одним із перших об'єкти інновацій Й.Шумпетер [6], який називав п'ять типів інновацій:

- випуск нового продукту або ж відомого продукту нової якості;

- впровадження нового, досі невідомого в конкретній галузі методу виробництва;

- проникнення на новий ринок збуту - відомий чи невідомий;

- отримання нових джерел сировини чи напівфабрикатів;

- організаційна перебудова, зокрема створення монополії чи її ліквідація;

Залежно від носія інноваційного процесу, в посібнику Фраскати наводяться таки види новацій:

- продуктові - ті, що орієнтовані на виробництво і використання нових продуктів у сфері виробництва або у сфері споживання;

- технологічні - ті, що є новими способами виробництва старих або нових продуктів;

- управлінські - ті, що спрямовані на нові методи управління і забезпечують різне організаційне рішення або реалізацію системи, процедури, які суттєво відрізняються від тих, що склалися на практиці і вперше використовуються в організації.

Таким чином, об'єктами інвестиційної діяльності є: продукція, сировинні ресурси, напівфабрикати, виробниче обладнання та процеси, інфраструктурні об'єкти, організаційно-технічні та управлінські рішення адміністративного характеру, ринкові механізми формування споживчого ринку та збуту продукції, послуг.

Суб'єктами інноваційної діяльності можуть виступати підприємства, установи, організації, а також громадяни, особи без громадянства, іноземні громадяни, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації.

Специфічною виступає класифікація за ступенем новизни, яка дозволяє охарактеризувати ступінь відмінностей інновації від існуючих продуктів (ідеї, конструкції, методи управління, організаційні структури, маркетингові прийоми), оцінити глибину змін. При цьому радикальні полягають у впровадженні відкриттів, винаходів, патентів; поліпшуючі, модифікаційні - ноу-хау, раціоналізаторських пропозицій.

Найбільш поширеним є виділення радикальних інновацій і таких, що вдосконалюють або модифікують об'єкт або процес. Розбіжності між ними відображають якісні розходження у рівні новизни відповідних нововведень і свідчать про залежність одних від інших. Радикальні інновації є базою для наступних удосконалень. За розбіжностями простежуються два різних типи суб'єктів інноваційної діяльності, їх організаційні структури багато в чому протилежні, а їх співвідношення є вельми діалектичним. Після впровадження радикальної інновації поліпшуюча сприяє подальшому їх розвитку, подовжує ефект.

Класифікація інновацій за рівнем радикальності їх впливу на технологічне і соціально-економічне становище велике значення в силу того, що дозволяє прогнозувати ступінь поширення їх інновації на різні ієрархічні рівні. Розрізняють такі типи інновацій:

- інкрементна - поступова, на основі традиційних розробок зміна, яка не супроводжується великими ефектами, але у той самий час має суттєве значення для зростання продуктивності виробництва;

- радикальна - результат тривалих розробок на виробництві, у наукових лабораторіях. Такий тип інновацій не передбачає удосконалення існуючих продуктів. Радикальні інновації сприяють суттєвим змінам на макро- або макрорівнях;

- нові технологічні системи - передбачають глибокі зміни в технології, вони поширюються на декілька секторів економіки, стимулюють появу нових виробничих та споживчих сегментів, супроводжується організаційними й управлінськими інноваціями у декількох секторах;

- зміна техніко-економічної парадигми - передбачає зміну технології такої глибини, що отримані ефекти спроможні впливати на економіку в цілому. Цей тип інновацій пояснюється теорією довгих хвиль М.Кондратьєва, які супроводжуються , як вже зазначалося, не тільки технологічною революцією, а й глибокими інституціональними, структурними змінами в економіці, соціальними змінами у суспільстві.

Серед економістів, які досліджують особливості нововведень, заслуговує на увагу німецький учений Г. Менш[7]. Він пов'язував темпи економічного зростання та циклічність із появою базисних нововведень: у момент, коли базисні нововведення вичерпують свій потенціал, виникає ситуація «технологічного пата», що й визначає застій в економічному розвитку. Така постановка питання і введення в обіг даного визначення мають наукове, а зважаючи на сучасну ситуацію в Україні, і практичне значення. Г.Менш вважав, що промисловий розвиток - це перехід від одного технологічного пата до іншого. Завдяки появі базисних нововведень виникають нові підприємства, цикли розвитку яких взаємозалежні. Виробництво нових товарів на початковій стадії, як правило, відстає від попиту й тому характеризується у цей період високими темпи зростання.

Багато положень концепції Г.Менша були критично розглянуті іншими авторами. Зокрема, німецький економіст А. Кляйнкнехт[8] уточнює тезу про формування кластерів інновацій на стадії депресії. Він вважає, що кластери інновацій-продуктів дійсно утворяться на фазі депресії, а от інновацій-процесів - на стадії підвищення довгої хвилі.

Специфічною ознакою інноваційного продукту (продукції, технології, процесів) є високий рівень невпевненості при отриманні результатів. Іншими словами, інноваційна діяльність супроводжується значними ризиками, про що зазначали свого часу М.Кондратьєв і Й.Шумпетер. При реалізації інноваційних продуктів ринок певною мірою компенсує підприємницькі ризики, забезпечує винагороду за кваліфікований менеджмент. У той час пом'якшити ризикові ситуації, а також створити умови для інноваційного розвитку економіки спроможна держави і державні інститути , які за допомогою прямих і непрямих методів і механізмів можуть стимулювати інноваційні процеси.

Зважаючи на можливість входження до єдиного європейського простору, враховуючи міжнародні вимоги та вітчизняні розробки, пропонується класифікація інновацій, яка придатна для використання при розробленні механізмів державного стимулювання і підтримки інноваційної діяльності.

Виділення різних типів інновацій і їх якісних особливостей обґрунтовується таким чином: одну й ту саму інновацію, наприклад інноваційну продукцію, можна отримати за рахунок різноманітних напрямів інноваційної діяльності: власних наукових досліджень і розробок, або за замовленням у спеціалізованої організації; за рахунок маркетингових зусиль на вітчизняному або зарубіжному ринку, де можна придбати готову продукцію; купівлі патентів, іншої документації на її виготовлення. Цей вибір багато в чому визначається інноваційним (виробничим, фінансовим, технічним) та ринковим потенціалом підприємства. Отже підприємство шляхом розроблення відповідної інноваційної стратегії може досягти економічного зростання.

Використання ознаки інновацій за рівнем новизни має на меті декілька завдань. По-перше, розробка радикальних (базових) інновацій, які проходять практично всі стадії інноваційного процеси, потребує використання методів стратегічного менеджменту з прорахунками, у тому числі, можливості нейтралізації або мінімізації впливу ризикових ситуацій. При орієнтації на поліпшуючі або модернізацій ні інновації доцільно спиратися на методи тактичного і оперативного управління. По-друге, класифікація інновацій з огляду на базові та поліпшуючи може бути використана як основа створення вертикальних інтегрованих структур, промислових та регіональних кластерів.

Класифікація за масштабами новизни, яка передбачає різні ієрархічні рівні поширення і впливу інновацій, дає можливість розробляти інноваційну політику на рівні галузей та країни в цілому, що повинно супроводжуватися створенням сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату.

Для різних завдань наведена класифікація може поширюватися і поглиблюватися. Так, зважаючи на те, що об'єктом дослідження є галузь, інноваційний стан якої залежить від інновативності її підприємств, доцільно запропонувати класифікацію інновацій за етапами інноваційного розвитку підприємств. Така класифікація здійснюється з метою вибору стратегії розвитку підприємств на основі їх інноваційного потенціалу, розроблення диференційованих підходів до фінансової підтримки підприємств, які здійснюють розвиток на інноваційних засадах.

1.2 Інноваційна стратегія як фактор підвищення конкурентоспроможності підприємства

Всю систему факторів конкурентоспроможності інноваційної організації можна підрозділити на дві основні групи. Перша група складається з факторів конкурентної переваги організації. У цю групу внутрішніх факторів входять різні аспекти ринкової діяльності підприємницької організації, а також параметри, що відбивають ступінь використання факторів виробництва. Друга група факторів (зовнішніх) включає параметри соціально-економічного середовища, що перебувають поза середовищем безпосереднього впливу організації.

Крім внутрішніх і зовнішніх факторів варто виділити фактори, що роблять безпосередній вплив на рівень конкурентоспроможності організації (елементи).

З обліком усього вищевикладеного система основних факторів конкурентоспроможності підприємницької організації може бути представлена трьохрівневою структурою, перший рівень якої представляють елементи конкурентоспроможності організації, а другий і третій рівні - властиво зовнішні й внутрішні фактор (див. малюнок 1).

Наведена класифікація факторів конкурентоспроможності інноваційної організації забезпечує адекватність аналізу й виявлення причин неконкурентоспроможності інноваційної організації, забезпечує адекватність аналізу й виявлення причин неконкурентоспроможності господарюючих суб'єктів.

Серед внутрішніх факторів конкурентоспроможності організації важлива роль належить технологічному факторові, що містить у собі технічний рівень продукції й властиво технологію виробництва. Конкурентоспроможність технології - базова категорія стосовно конкурентоспроможності підприємницької організації. Вона багато в чому залежить від конкурентних можливостей взаємодіючих засобів виробництва й робочої сили, залежить також від зовнішніх факторів (технологічного процесу в масштабах країни й за рубежем, розвиненості ринку інновацій, розвитку науки).

Основною формою конкуренції в інноваційній сфері є науково-технічна перевага нової продукції, що визначається перевагою наукових досягнень інженерно-технічних працівників (інтелектуальної власності). Наука має цінність як вираження інтелектуальної праці. Конкурентоспроможність продукції можна оцінити рівнем новітніх винаходів і результатом наукового пошуку.

З метою забезпечення конкуренції між інноваційними організаціями в рішенні закріплених за ними науково-технічних проблем варто здійснити в галузях народного господарства перехід до проектування на конкурентній основі зразків нової техніки, технології, матеріалів, що мають найважливіше народногосподарське значення, проводити відкриті конкурси за рішенням найважливіших науково-технічних завдань за участю закордонних учених і організацій при обов'язковій умові впровадження отриманих результатів у виробництво, доцільно створювати науково-технічні консультативні й впроваджувальні організації для надання сприяння у використанні новітніх досягнень науки й техніки, вивчити передовий досвід у розвинених країнах по вдосконалюванню економічного механізму науково-технічного прогресу.

Конкуренція змушує підприємців іти на ринок інновацій, брати участь у його формуванні [2]:

- розвивати власну наукову й науково-технічну експериментальну базу для проведення НИОКР

- містити договори на проведення НИОКР сторонньою організацією

- здобувати ліцензії на право виробництво продукції (наданні послуг)

- купувати готову продукцію, технології, ноу-хау й іншу інтелектуальну власність

- інвестувати в підприємницьку діяльність.

Потрібно відзначити три основних пункти при визначенні конкурентоспроможності виробу [12]:

1) конкурентоспроможність будь-якого товару може бути певна тільки в результаті її порівняння з іншими виробами, а, отже, є відносним показником;

2) показник конкурентоспроможності показує відмінності даного виробу від виробу конкурента з урахуванням ступеня задоволення конкурента конкретної суспільної потреби;

3) для визначення конкурентоспроможності товару необхідно також ураховувати витрати на маркетинг і витрати споживачів на придбання й використання виробу.

Конкурентоспроможність товару - це сукупність споживчих властивостей товару, які характеризують його скасування від виробу- конкурента за ступенем відповідності конкретним суспільним потребам, а також з урахуванням витрат на їхнього задоволення. Такий показник буде показувати рівень конкурентоспроможності виробу відповідно до виробу конкурента.

Оцінка конкурентоспроможності товару включає такі етапи:

І. Аналіз ринку й вибір за базу порівняння найбільш конкурентоспроможного товару.

Зразок повинен належати до тої ж групи товарів, що й аналізований виріб, бути найбільш репрезентативним для даного ринку, мати значне коло шанувальників.

ІІ. Визначення набору параметрів, що порівнюють.

Для визначення набору параметрів, що порівнюють, виходять із того, що частина параметрів характеризує споживчі властивості товару, а частина - його економічні властивості. Споживчі властивості товару, що досліджується, з яких складається його корисний ефект, описують набором "твердих" і "м'яких" споживчих параметрів.

"Тверді" параметри описують важливі функції товару й пов'язані з ними основні конструктивні характеристики, що надано виробу. ДО "твердого" параметрам ставляться [12]:

1) технічні:

- параметри призначення (класифікаційні, технічно ефективні, конструктивні);

- ергономічні.

2) регламентуючі параметри відповідності з міжнародними й національними стандартами, нормативами, законодавчими актами тощо .

"М'які" параметри характеризують эстетические властивості товару (дизайн, колір, упакування). На сучасному етапі простежується тенденція до росту значення "м'яких" параметрів, адже ринок наповнений товарами з майже однаковими "твердими" параметрами.

Визначення набору споживчих параметрів товару є основним в аналізі його конкурентоспроможності. Визначення "переваг" товару за кожним з параметрів доручають сформованої на фірмі групі експертів, які володіють реальною ринковою інформацією. Можна перевірити зроблені експертами висновки за допомогою одного з "польових" методів дослідження ринку. Вибрані параметри стають головним об'єктом досліджень.

Аналогічно визначається набір економічних (вартісних) параметрів товару, які характеризують його основні економічні властивості (витрати на придбання й використання вибору протягом усього періоду експлуатації або споживання) [2]:

З = З1 + З2 +... + Зт = сума Зі (1.2)

де З1 - ціна придбання виробу;

З2 - витрати на його транспортування;

З3 - витрати на його встановлення;

З4 - витрати на його експлуатацію;

З5 - витрати на його ремонт;

З6 - витрати на технічне обслуговування;

З7 - витрати на навчання персоналу;

З8 - страхові внески тощо .

У сукупності всі ці витрати складають ціну споживання - суму засобів, що витрачається споживачем при придбанні й необхідну споживачеві для використання товару протягом усього строку експлуатації. Ціна придбання вантажівки З1 менше ціни її споживання в 5- 6 разів, пасажирського літака - в 7- 8 разів, дизельного генератора - в 4- 5 разів. Розрахунок показника конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність товару оцінюється по інтегральним показником конкурентоспроможності, що визначається по формулі [12]:

(1.3)

де Ітп - індекс споживчих параметрів (індекс якості);

Іен - індекс економічних параметрів.

Для оцінки співвідношення параметрів вибору, що досліджується, і базового зразку потрібно визначити їх кількісно. Кожний "твердий" параметр має певну величину, що визначається в прийнятих одиницях - кіловатах, міліметрах тощо . Відносний параметр qі визначається як співвідношення фактичної величини параметру товару, що досліджується, до фактичної величини параметру базового товару [12]:

(1.4)

де Рд - значення параметру даного виробу;

Рб - значення параметру базового виробу.

Параметричні індекси можна визначити й для "м'яких" параметрів, які важко піддаються кількісній характеристиці. Для цього використовують органолептичні методи, тобто визначення в цифровий (бальної) формі результатів суб'єктивного сприйняття людиною деяких властивостей об'єкта. самої Точної є експертна оцінка, тому що підставою для неї є не тільки технічна оцінка товару, але й практика (інтуїтивна оцінка) маркетингової діяльності, обліку особливостей організацій- споживачів, їхніх побажань. Такі методи називають квалиметрическими. Після узагальнення визначається загальна кількісна оцінка "м'якого" параметру, що зіставляють із оцінкою цього параметру базового товару.

Оцінка ступеня задоволення потреб покупця споживчими властивостями товару проводиться за допомогою індексу якості Ітп, що розраховується по формулі [12]:

(1.5)

де п - число аналізованих параметрів, які характеризують споживчі властивості товару;

yі - коефіцієнт вагомості і- го параметру;

qі - відносний параметр якості і- го параметру.

Коефіцієнти вагомості yі встановлюються експертами, фахівцями поданому виду техніки. Сума значень коефіцієнтів вагомості параметрів, що порівнюють, рівняється 1.

Оцінка економічних параметрів проводиться за допомогою індексу економічних параметрів, що визначається по формулі [12]:

(1.6)

де Sд і Sб - відповідно ціна споживання товару, що досліджується, і базового зразка.

Важливе значення мають не тільки технічні й економічні параметри, а також організаційні переваги, зокрема , система цінових знижок; умови платежу за товари, умови поставки, комплект поставок, строки й умови гарантій. Західні економісти нерідко пропонують нетрадиційні критерії оцінки конкурентоспроможності. Наприклад, Паризька торгово-промислова палата розглядає ступінь новизни, наявність каналів поширення інформації, заходу щодо збуту, гнучкість виробу щодо потреб конкретного ринку, фінансові умови операції як важливі фактори, які впливають на конкурентоспроможність товару.

Наступним кроком є визначення інтегрального показника конкурентоспроможності виробу ДО, що показує рівень його привабливості для споживача в порівнянні з базовим зразком. Якщо До менше 1, то конкурентоспроможність товару, що досліджується, нижче; якщо До більше 1, то конкурентоспроможність вище конкурентоспроможності базового зразка. Завданням підприємства- виробника є досягнення максимальне більшої конкурентоспроможності свого товару, що досягається за допомогою вдосконалювання споживчих характеристик, уцінки споживання товару й розширення кола організаційних переваг.

Конкурентоспроможність інноваційного товару в сучасних умовах

Індустріалізація, масове виробництво, ріст середнього доходу на душу населення, перетворення ринків у ринки покупця викликали корінні зміни в поводженні споживачів. Поряд із ціною, при ухваленні рішення про покупку усе більше важливу роль грають такі характеристики товару як якість, дизайн, технічний рівень, рівень обслуговування, гарантії, марка тощо . У цьому розумінні політика цін з'єднує всі рішення маркетингу, спрямовані на формування відносини " ціна-якість", величина якого може бути змінена двома способами [8]:

- шляхом варіації винагороди за певну якість;

- шляхом варіації якості при збереженні ціни.

В обох способах якість розглядається в широкому розумінні, інтегруючи вигоди й витрати як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру (втрата часу, комфорту або поява відчуття загубленої вигоди).

Значна частина новітніх акцій (вимог) формується сьогодні в сфері дистрибуції, що означає владу торгівлі у виборі для продажу того або іншого товару. На перше місце торгівля ставить такий критерій як привабливість для себе, а саме: величина торговельної поступки, швидкість складського обороту, умови поставки й платежу, вплив продукту на інші асортименти.

Наступний етап стосується результатів: перевірки товару на придатність, надійність, а також перевірки відносини " ціна-якість". Істотний вплив на торгівлю здійснює участь виробника в підтримці збуту шляхом надання їй додаткових послуг (оформлення вітрин, торговельних приміщень, обслуговування клієнтів, швидка доставка, збереження тощо ). Наявність викладених критеріїв створює умови мотивації активної політики в розповсюдженні а також - у торговельній сфері, що певним чином формує внесок у конкурентоспроможність продукції.

Шанси збуту деяких товарів, особливо технічно складних, дуже залежать від рівня обслуговування клієнтів, оскільки це забезпечує ним безпека й гарантії. У цілому послуги можна розділити на технічні й торговельні. Технічне обслуговування полягає в поновленні функцій товару, у допомозі при рішенні проблем з використання товару, у перевірці сумісності товару з іншими товарами, у наданні інформації для збереження або збільшення продуктивності тощо. Стосовно ТПП такі послуги можуть виражатися в монтажу, інспекції, техобслуговуванні, ремонті й поставці запасними частинами.

Поряд з технічним існує торговельне обслуговування клієнтів, до якого ставляться консультації й доставка, освідомлення про ціни, індивідуальне сприяння й готовність допомогти, пристосування до інших бажань споживачів (наприклад, одержання інформації про використання товару, про якість конкретних продуктів, про можливе поліпшення, про нові сфери використання). У цілому, виконання функцій обслуговування забезпечує залучення покупців, підтримку продажу, освідомлення.

Із загального комплексу робіт з обслуговування клієнтів виділяються гарантійні послуги, які стосуються гарантій тривалості використання, надійності роботи тощо . Формування ефекту залучення клієнтів за рахунок гарантійного обслуговування залежить від його обсягу, а також швидкості і якості виконання.

Виготовлення продукту саме по собі ще не означає задоволення потреби. Найчастіше повинне бути крім цього виконання ряду послуг, а саме: переробка просторових і вартових відстаней між виробництвом і споживанням, забезпечення клієнтам необхідної кількості і якості, надання пільгових умов оплати продукції (відстрочка) тощо. Це стосується, у першу чергу, покриття витрат, викликаних переміщенням продукту в просторі й часі, що генерує наступні проблеми [6]:

- як розподілити між покупцем і продавцем витрати на транспортування, збереження, страхування, документування, мито, перевірку якості тощо ;

- де повинне відбутися, так званий, перехід ризику із продавця до покупця.

Від ефективного рішення цих проблем у певній мері в той же час залежить і привабливість покупки для споживача, і прибутковість діяльності виробника. Адже, у першу чергу, більш-менш точно можна порахувати витрати, викликані зміною часу поставки. Однак набагато важче визначити зв'язок між строком поставки й вірністю клієнтів. Без сумніву, особливі послуги щодо терміновості поставки підвищують привабливість продукції, однак встає питання про границі їхньої ефективності. Так, у деяких галузях конкуренція настільки сильна, що навіть незначне перевищення звичайного часу поставки приводить до серйозних втрат у збуті. тому підприємства намагаються притримувати такої готовності до поставки, щоб не переступити цю "критичну границю". Крім цього, з позиції загальноекономічних цілей існує й постійна необмежена готовність до "поставки" підприємства й комунального господарства, лікарень, транспорту, а також загальнодержавні стратегічні товарні запаси.

2. Стратегічний портрет ТОВ «Айден-2000»

Для визначення стратегічного портрету по-перше визначимо місію даного підприємства. Місія підприємства - це концентроване формулювання стратегічних орієнтирів розвитку підприємства. Вона відображає інтереси: власників організації, її співробітників, ділових партнерів, клієнтури, споживачів та суспільства.

	Ціль:здійснення виробничої, збутової діяльності (виготовлення та збут хлібобулочних виробів)
Стратегія: розвиток, досягнення намічених фінансових та економічних результатів		Цінності: відповідальність, чесність, висока ефективність діяльності
	Стандарти поведінки: чітка координація, цілеспрямованість у досягненні цілей

Рис. 2.1. Повна модель місії підприємства ТОВ «Айден-2000» за Ешріджською моделлю.

Також підприємство має окремі групи цілей, які відображають у загальному вигляді межі яких воно бажає досягти у довго - та короткостроковому періоді.

Такі групи цілей можна відобразити у «Дереві цілей» .

Відповідно до життєвого циклу ТОВ «Сарепта» в даний момент знаходиться на стадії зростання, оскільки спостерігається щорічний приріст основних показників діяльності підприємства (обсяг випуску продукції ТОВ «Сарепта» в 2007 році складав 14125 т. грн., в 2008-15690 т. грн., в 2009-16765 т. грн.).Отже на даному етапі підприємству необхідно використовувати стратегію інтенсивного зросту за рахунок покращення результатів в існуючих сферах діяльності на базових ринках.

Взагалі стадія розвиток передбачає:

- рішення соціальних проблем колективу, які дозволяють закріпляти та розвивати зацікавлених робітників;

- забезпечення балансу між поточною та інноваційною перспективною діяльністю, між підвищенням якості продукції, що випускається та послуг, пошуком нових сфер додавання капіталу;

- оптимізацію співвідношення між централізацією та децентралізацією в управлінні підприємством, впровадженням прогресивних структур управління, інформаційних технологій.

Оцінка привабливості та ключових факторів успіху в галузі.

При оцінці привабливості галузі, в якій функціонує ТОВ «Айден-2000» врахуємо різні показники галузі та питому вагу кожного показника (додаток А).

Проаналізувавши дану таблицю, можна зробити висновок, що дана галузь є привабливою, а також намічається позитивна тенденція її розвитку. Позитивно вплине на галузь збільшення впливу товарів-замінників (на 0,08) та ставлення суспільства до галузі (на 0,08), важливе значення для підприємств галузі буде мати вміння управлінського персоналу реагувати на зміни в галузі та впроваджувати ефективні нововведення (+0,09), що є запорукою підвищення ефективності функціонування в період економічного спаду (за рахунок цього показника покращення на 0,03). Це дозволить підвищити прибутковість галузі на 0,07 пунктів, що теж є позитивною тенденцією розвитку. Отже підприємство ТОВ «Айден-2000» може обрати стратегію зростання і розвитку, що передбачає зосередження зусиль на розвитку продажів, спрямування грошових коштів на розширення, оновлення та оптимізацію асортименту тощо.

Далі розглянемо привабливість галузі, в якій функціонує ТОВ «Айден-2000», згідно з переліком А.Дж. Томпсона (додаток Б)

Аналіз, який ми провели, згідно з переліком Томпсона дозволяє зробити висновок, що галузь виробництва та збуту продукції є привабливою, прогнозується розширення ринку, підвищення рівня конкуренції та зростання рівня прибутку у галузі. Також в галузі зростуть вимоги до рівня технології та капіталовкладень і прогнозують підвищення рівня загроз та можливостей в галузі.

Також для аналізу діяльності підприємства треба визначити ключові фактори успіху, а для цього необхідно: визначити галузь, проаналізувати динаміку попиту на головні товари галузі, виявити основні фактори, від яких залежить обсяг попиту, провести аналіз і діагностику стану конкуренції в галузі, виявити КФУ окремих галузей, що можуть стати орієнтирами досягнення конкурентоспроможності фірм, працюючих в галузі.

Проаналізуємо інтенсивність конкуренції в галузі виробництва та збуту продукції виходячи з даних таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Перелік підприємств галузі виробництва та збуту продукції в Донецькій області, проранжований за обсягами реалізації

Підприємство	Одиниці виміру	Обсяг реалізованих товарів
ВАТ «Колос»	тис.грн	73173,74
ВАТ «Хлібозавод №5»	тис.грн	63629,34
ЗАТ «Боровський хлібозавод»	тис.грн	61776,06
ЗАТ «Хлібопік»	тис.грн	56160,06
ЗАТ «Сафоновохліб»	тис.грн	53485,77
ВАТ «Знак хліба»	тис.грн.	41142,9

Інтенсивність конкуренції в галузі виробництва та збуту продукції оцінюється за допомогою розрахунку коефіцієнтів:

1) Чотирьохскладовий показник концентрації виражає загальну частку чотирьох перших підприємств-лідерів ринку.



де OPі -- обсяг реалізації продукції і-го підприємства, тис. грош. од.;

ОР -- загальний обсяг реалізації продукції по всій галузі, тис. грош. од.;

n -- загальна кількість підприємств, що реалізують дану продукцію.

а) Знайдемо загальний обсяг реалізації продукції по всій галузі (ОР) :

ОР=73173,74+63629,34+61776,06+56160,06+53485,77+41142,9+39085,76=388453,63 тис.грн.

b)

Загальна частка чотирьох перших підприємств-лідерів ринку складає 0,66, що свідчить про велику частку перших чотирьох підприємств на даному ринку.

2) Індекс Херфіндала враховує варіанти розподілу ринкових часток між конкурентами:

,

а) Визначимо ринкову частку підприємств:

ВАТ «Колос»: 73173,74/388453,63=0,19 або 19%

ВАТ «Хлібозавод №5»: 63629,34/388453,63=0,16 або 16%

ЗАТ «Бобровський хлібозавод»»: 61776,06/388453,63=0,159 або 15,9%

ЗАТ «Хлібопік": 56160,06 /388453,63=0,15 або 15%

ЗАТ «Сафоновохліб»: : 53485,77/388453,63=0,14 або 14%

ВАТ «Знак хліба»: 41142,9/388453,63=0,11 або 20,1%

Ih=0,0361+0,0256+0,0253+0,0225+0,0196+0,0204=0,1495

Значення даного показника дорівнює 0,1495 і воно не близьке до 1, отже в галузі виробництва та збуту продукції не дуже висока концентрація конкуренції.

3) Індекс Херфіндала--Хершмана показує концентрацію галузевого ринку або розподіл "ринкової влади" між всіма учасниками ринку.

In = Sum (Д12 + Д22 + ... + Дi2)

при Дi = ОРi/ОР,

0< In <=1

де Ді - доля і-го підприємства у загальному об'ємі реалізації продукції

ОРi - об'ємі реалізації і-го підприємства

ОР - загальний об'єм реалізації продукції

In = (0,19+016+0,159+0,15+0,14+0,11+0,091)=1

Значення даного показника дорівнює 1, що говорить про високу концентрацію галузевого ринку або розподіл "ринкової влади" між всіма учасниками ринку.

4) Індекс Розенблюта - враховує ранги підприємств (i) відповідно до займаної ними долі ринку:

Ir = 1/2 * (1*0,19+2*0,16+3*0,159+4*0,15+5*0,14+6*0,11+7*0,091) - 1=

= 1/2 * (0,19+0,32+0,477+0,6+0,7+0,66+0,637) - 1= 0,792

Проаналізувавши розраховані вище показники, можна зробити висновок про не дуже високу інтенсивність конкуренції в галузі виробництва та збуту продукції в Донецькій область.

На діяльність підприємства мають вплив так звані PEST- чинники, які детально розглядаються у наступній таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Зведений профіль маркетингового середовища ТОВ «Айден-2000»

№ п/п	Чиннники	Вплив на галузь	Вплив на під-во	Напрям впливу	Оцінка характеру
1.	Політичні чинники

Подобные документы

• Конкурентоспроможність підприємства

  Сутність конкурентоспроможності в ринковій економіці та її основні складові. Конкурентні стратегії, їх місце у "стратегічному наборі" підприємства. Фактори забезпечення конкурентоспроможності. Аналіз конкурентної ситуації на ринку стоматологічних послуг.
  
  курсовая работа [1,6 M], добавлен 21.02.2011
  

• Сучасні методики оцінки конкурентоспроможності підприємства

  Проведення достовірної оцінки можливостей підприємства. Розробка успішної конкурентної стратегії і визначення становища підприємства на ринку. Розгляд оперативної і об’єктивної оцінки конкурентоспроможності. Опис одночасного застосування різних методик.
  
  статья [298,4 K], добавлен 31.08.2017
  

• Аналіз конкурентоспроможності підприємства

  Сутність і задачі аналізу конкурентоспроможності підприємства. Аналіз виробничо-фінансових показників роботи підприємства, конкурентного середовища. Обсяг планового та фактичного виробництва продукції. Аналіз попиту і пропозиції на продукцію підприємства.
  
  курсовая работа [709,0 K], добавлен 06.11.2010
  

• Визначення конкурентоспроможності оптового торгівельного підприємства "Авіс"

  Загальне поняття та види конкуренції. Процес формування стратегії конкурентоспроможності фірми. Методи оцінки конкурентного середовища та її різновиди. Оцінка рівня якості безалкогольних напоїв підприємства "Авіс". Побудова матриці конкурентних переваг.
  
  курсовая работа [52,7 K], добавлен 09.04.2013
  

• Економічні стратегії підприємства, доходи інвестора

  Аналіз та оцінювання акцій та облігацій. Стратегії однобізнесових та мультибізнесових підприємств: види та призначення. Ієрархія та етапи формування стратегії підприємства. Добір людей і перевірка виконання. Показники конкурентоспроможності організації.
  
  контрольная работа [1,3 M], добавлен 27.09.2009
  

• Аналіз конкурентоспроможності ВАТ "Коростишівського льонозаводу"

  Характеристика діяльності ВАТ "Коростишівський льонозавод", аналіз економічної ефективності використання його виробничого потенціалу. Оцінка фінансового стану та інвестиційної привабливості підприємства. Стратегії управління конкурентоспроможністю фірми.
  
  дипломная работа [476,1 K], добавлен 03.01.2011
  

• Підвищення конкурентоспроможності підприємства ТОВ "Атлант-М Лепсе"

  Розкриття економічної суті конкурентоспроможності підприємства. Аналіз діяльності підприємства ТОВ "Атлант-М Лепсе", оцінка конкурентоспроможності його продукції. Розробка заходів щодо створення конкурентних переваг організації, оцінка їх ефективності.
  
  курсовая работа [163,4 K], добавлен 29.04.2015
  

• Фінансова стратегія підприємства

  Економічна сутність та поняття стратегії в плануванні розвитку підприємства: шляхи реалізації цілей підприємства. Фінансова стратегія, її цілі, завдання. Методи фінансової стратегії діяльності підприємства. Механізм реалізації розвитку підприємства.
  
  реферат [27,4 K], добавлен 29.03.2008
  

• Аналіз інноваційного потенціалу промислового підприємства

  Теоретичні засади оцінки інноваційного потенціалу підприємства. Сутність та види інновацій на підприємстві. Структура інноваційного потенціалу підприємства. Методики оцінювання інноваційного потенціалу ХДЗ "Палада", стан та шляхи його підвищення.
  
  дипломная работа [511,2 K], добавлен 10.06.2010
  

• Розробка стратегії виходу підприємства на зовнішні ринки

  Поняття і сутність зовнішньоекономічної діяльності підприємства; державне регулювання; обґрунтування вибору ринків збуту. Аналіз зовнішнього середовища (РФ) та перспективи розвитку корпорації ДП "Медтехніка-Сервіс"; бізнес-план реалізації стратегії.
  
  курсовая работа [3,4 M], добавлен 14.06.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам