Особливості визначення прибутку та рентабельності діяльності підприємств в зарубіжних країнах

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Особливості визначення прибутку та рентабельності діяльності підприємств в зарубіжних країнах»

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна сутність прибутку та рентабельності діяльності підприємства

1.2 Класифіквція видів та алгоритми визначення прибутку підприємства

1.3 Класифікація видів та адгоритми визначення рентабельності діяльності підприємства

1.4 Дисконтовані економічні оцінки прибутку та рентабельності діяльності підприємства

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗРАХУНКУ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗГІДНО МІЖНАРОДНИХ (МСФЗ) ТА АМЕРИКАНСЬКИХ (GAAP) СТАНДАРТІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

2.1 Міжнародні (МСФЗ) та американські (GAAP) стандарти фінансової звітності підприємств

2.2 Визначення прибутку згідно GAAP та МСФЗ

2.3 Закордонний досвід розрахунку рентабельності підприємств

РОЗДІЛ 3. ВИЗНАЧЕННЯ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗГІДНО НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ - ПСБО В УКРАЇНІ

3.1 Методика складання «Звіту про фінансові результати» відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»

3.2 Різниця між економічним, бухгалтерським та податковим алгоритмами розрахунку прибутку підприємства в Україні

3.3 Факторний аналіз прибутковості як методичний інструмент обгрунтування можливих шляхів підвищення рентабельності виробництва

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

В умовах ринкової економіки формування прибутку підприємства набуває особливого значення, оскільки держава не несе відповідальності за результати його фінансово-господарської діяльності. Особливої гостроти проблематика формування прибутку набуває в умовах невизначеності та глобальної фінансово-економічної кризи 2008 - 2009 рр. Варіативність можливих критеріїв, підходів, важелів, інструментів, врахування широкого спектру чинників впливу методології, спричиняють суттєві та принципові відмінності у формуванні прибутку підприємства. Насамперед це пов'язане з наявністю різних підходів до тлумачення сутності формування прибутку. З огляду на зазначене, актуальним постає необхідність поглиблення наукового дослідження процесу формування прибутку підприємства в умовах ринкової економіки як сукупності технологій.

Проблематикою формування прибутку, зокрема її теоретичними аспектами, займалися такі вітчизняні та зарубіжні науковці як І.А. Акодіс, А.В. Бугай, О.О. Гетьман, Г.Г. Кірейцев, Т.А. Краєва,О.Р. Кривицьва, Г.Б. Поляк, Т.О. Скрипко, В.М. Шаповал, Л.І. Шваб, В.М. Шелудько. Проте залишаються дискусійними та такими, що не мають єдиного бачення, підходи щодо визначення сутності та механізму формування прибутку в умовах ринкової економіки національними стандартами України та основними зарубіжними стандартами визначення прибутку підприємства.

Предметом курсової роботи є методологія розрахунку прибутку та рентабельності діяльності підприємства згідно національним стандартами України та основним зарубіжними стандартами визначення прибутку підприєм-ства.

Об'єктом курсової роботи є показники прибутку та рентабельності роботи підприємства.

Метою курсової роботи є дослідження діючих національних та зарубіж-них методологічних підходів визначення сутності та характеристик формування прибутку та рентабельності діяльності підприємства, а також визначення рівня відповідності національних та зарубіжних оцінок прибутку та рентабельності діяльності підприємства.

Основними завданнями курсової роботи були:

аналіз сутності прибутку та рентабельності підприємства;

аналіз методологій розрахунку показників прибутку та рентабельності підприємства;

аналіз особливостей формування облікових реєстрів бухгалтерського обліку на підприємстві для розрахунку прибутку та рентабельності згідно основних методологій у зарубіжних країнах;

аналіз різниць у методологіях визначення прибутку та рентабельності підприємства згідно національних стандартів ПСБО України та міжнародних стандартів фінансової звітності;

розробка пропозицій по удосконаленню методологій визначення факторів прибутку та рентабельності підприємства для цілей ефективного управління його розвитком.

Методологічною та інформаційною основою теоретичних досліджень курсової роботи були тексти національних стандартів ПСБО України, стандарти GAAP США та IAS - міжнародні стандарти фінансової звітності, а також матеріали монографій та статей в періодичних виданнях, присвячених фінансовій звітності та фінансовому аналізу діяльності підприємств в Україні.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна сутність прибутку та рентабельності діяльності підприємства

Фінансовий аналіз -- це процес дослідження фінансового стану і основних результатів фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку, це засіб накопичення, трансформації й використання інформації фінансового характеру [19].

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності, який складається з двох взаємопов'язаних розділів фінансового і управлінського аналізу (рис. 1.1).

Фінансовий аналіз є основою для управління фінансами підприємства. В узагальненому вигляді він включає в себе три головні елементи:

1) оцінка фінансових потреб підприємства;

2) розподіл потоків грошових коштів залежно від конкретних планів підприємства, визначення додаткових обсягів залучення фінансових ресурсів та каналів їх одержання -- кредити, пошук внутрішніх резервів, додатковий випуск акцій, облігацій;

3) забезпечення системи фінансової звітності, яка б об'єктивно відображувала процеси та забезпечувала контроль за фінансовим станом підприємства.

Фінансовий аналіз сприяє вирішенню питання поточного руху фінансових ресурсів, їх формування й використання, поточного та довгострокового планування діяльності. Він є засобом поєднання фінансового та загального менеджменту в частині аналізу, а також фінансового забезпечення стратегії підприємства.



Рис. 1.1 Схема аналізу господарської діяльності підприємства [55]

За організаційними формами проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз. Внутрішній аналіз проводять фахівці самого підприємства. Зовнішній аналіз здійснюють аналітики, які є сторонніми особами для підприємства, і тому не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства. Такий аналіз більш формалізований і менш деталізований.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу є (табл.1.1):

1) аналіз показників прибутку;

2) аналіз показників рентабельності;

3) аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства.

4) аналіз ефективності використання позикового капіталу;

5) економічна діагностика фінансового стану підприємства і рейтингова оцінка емітентів.

Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називають класичним аналізом.

Основний зміст внутрішнього фінансового аналізу такий самий, як і зовнішнього, проте в ньому використовують як джерело інформації оперативні дані системного бухгалтерського обліку, нормативну і планову інформацію.

Він включає аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку, а також оцінку ефективності господарської діяльності.

Економічний показник -- це кількісна і якісна характеристика явища, процесу або фінансових результатів.

Залежно від ознак можна запропонувати таку класифікацію показників:

1) за властивістю явищ і процесів -- кількісні та якісні показники;

2) за ступенем використання -- загальні та специфічні;

3) за способом утворення -- первинні, похідні та синтетичні (інтегральні);

4) за способом розрахунку -- абсолютні й відносні.

Таблиця 1.1 Класифікація та порядок розрахунку основних показників оцінки фінансового стану підприємства [55]

№.	Показник оцінки	Порядок розрахунку або джерело отримання вихідних даних
ІІ. Показники прибутковості
2.1	Прибутковість інвестицій у звичайній акції
2.2	Прибутковість інвестицій у підприємство
2.3	Головний показник прибутковості
2.4	Прибутковість активів
2.5	Обіг матеріальних активів
2.6	Прибутковість реалізації

Показники прибутковості підприємства дають змогу оцінити ефективність діяльності [50]:

1. Прибутковість інвестицій у компанію слід розглядати як показник ефективності управління компанією. Загальний обсяг інвестицій підприємства можна визначити як суму капіталу, вкладеного в підприємство його власниками, та частини прибутку, що залишається після всіх відрахувань.

Вважають, що фірма, яка одержує більший прибуток на інвестований капітал, працює краще, ніж та, де цей показник нижчий.

2. Прибутковість інвестицій у звичайні акції відображує рівень дохідності, тобто ефективність інвестицій, що фінансуються за рахунок звичайних акцій.

3. Головний показник прибутковості стає в нагоді при порівнянні підприємств з різним рівнем оподаткування.

4. Показник прибутковості всіх активів використовують для докладнішого аналізу ефективності інвестицій власників звичайних акцій.

5. Коефіцієнт прибутковості відчутних активів свідчить, з якою ефективністю фірма використовує свої ресурси при виготовленні продукції. Цей показник тісно пов'язаний з коефіцієнтом оборотності активів. Зростання прибутковості активів безпосередньо залежить від збільшення їх оборотів. Обидва показники слід розглядати паралельно, оскільки вони доповнюють один одного.

6. Коефіцієнти валового та чистого прибутку розраховують для того, щоб дізнатися, наскільки на прибуток впливає рівень оподаткування.

7. Показник валової прибутковості продажу свідчить, яка частка кожної гривні продажу припадає на покриття операційних та інших витрат.

8. Показник нетто-прибутковості продажу показує, яка частина кожної гривні продажу стає нетто-прибутком, тобто прибутком після сплати податку та дивідендів за привілейованими акціями.

9. Прибутковість активів. Аналіз фінансових звітів базується на взаємозв'язку окремих фінансових показників підприємства. Аналіз провадять на основі системи Дюпона, що ґрунтується на співвідношеннях між зобов'язаннями продавця (кредиторів) або пасивами оборотності активів і прибутковості.

Показники рентабельності підприємства. До основних показників оцінки рентабельності належить рентабельність авансованого та власного капіталу. При розрахунку можна використовувати або валовий, або чистий прибуток.

Аналізуючи рентабельність у просторово-часовому аспекті, потрібно приймати до уваги три основні особливості цих показників, які є суттєвими для формування обґрунтованих висновків.

Перша особливість пов'язана з часовим аспектом діяльності підприємства. Так, коефіцієнт рентабельності продукції визначається результативністю праці звітного періоду. Вірогідний та планований ефект довгострокових інвестицій він не відображує. Коли підприємство переходить на нові перспективні технології або види продукції, які потребують великих інвестицій, значення показників рентабельності можуть час від часу зменшуватись. Однак якщо стратегія перебудови була вибрана правильно, понесені витрати в подальшому буде відшкодовано, тобто зниження рентабельності у звітному періоді не слід розглядати як негативну характеристику поточної діяльності.

Друга особливість визначається проблемою ризику - чим вище його значення, тим більш ризикованим з позиції акціонерів та кредиторів є підприємство.

Третя особливість пов'язана з проблемою оцінки. Чисельник та знаменник показника рентабельності власного капіталу висвітлені у грошових одиницях різної купівельної спроможності. Чисельник показує, що прибуток динамічний, він відображує результати діяльності та рівень цін, який склався на товари й послуги в основному за минулий період. Знаменник показника, тобто власний капітал, складався впродовж кількох років. Він представлений у номінальній оцінці попередніх періодів, яка може дуже суттєво відрізнятись від дійсності.

1.2 Класифікація видів та алгоритми визначення прибутку підприємства

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва [50].

Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії "витрати виробництва". Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції. Додатковий продукт - це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.

Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми [55].

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма прояву вартості додаткового продукту.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

З прийняттям Закону "Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"" від 22 травня 1997 року податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням прибутку підприємств, як фінансового результату їхньої діяльності. Однак послаблення контролю за формуванням прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств.

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбулись зміни в методиці визначення прибутку підприємств. Головне - це перехід від вітчизняного «касового» методу нарахування доходів підприємства (по фактичному надходженню коштів на банківський рахунок підприємства) до міжнародного методу «визнання нарахованих доходів після обумовлених дій підприємства - відгруження продукції, підписання договору на отримання коштів та інш.», незалежно від періоду їх фактичного надходження на банківські рахунки підприємства [51].

На рис. 1.2 показано схему формування прибутку підприємства з урахуванням змін у бухгалтерському обліку та звітності при введенні національних стандартів ПСБО в Україні (2000 рік). Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається по мірі реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника [50].

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.

На рис. 1.3 наведено структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на прибуток від реалізації.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості (рис.1.4). На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).



Рис.1.2 Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства відновідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку України з 2000 року [55].

Рис.1.3 Структурно-логічна схема формування прибутку від реалізації продукції [55]

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції. Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості. Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість. Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством [55].

Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких -із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);

амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

інші витрати на податки, що формуються за рахунок зростання собівартості продукції.

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування. У Законі "Про оподаткування прибутку підприємств" 1997 року та і у новому Податковому Кодексі України [1] не згадується категорія "собівартість", бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з цього не слід робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства, що поспішили оголосити деякі економісти після прийняття названого закону.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання. Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 9 "Запаси" [12]), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загаль-новиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:

адміністративні витрати,

витрати на збут;

інші операційні витрати.

Таким чином, в сучасному визначенні, прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

1.3 Класифікація видів та адгоритми визначення рентабельності діяльності підприємства

Рентамбельність продумкції -- це економічна категорія, що характеризує ефективність реалізації продукції (товарів, робіт та послуг). Визначається як відношення чистого прибутку від реалізації до собівартості продукції [50].

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів в підприємство і раціональність їх використання.

Рентабельність - один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

Коефіцієнти рентабельності - система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників [55]:

коефіцієнта рентабельності активів,

коефіцієнта рентабельності власного капіталу,

коефіцієнта рентабельності діяльності

коефіцієнта рентабельності продукції.

Коефіцієнт рентабельності активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення засобів в дане підприємство.

Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства.

Коефіцієнт рентабельності продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво і збут і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

Рис.1.5 Види показників рентабельності [50]

Показники рентабельності розраховуються на основі Балансу ф.1 [8] та Звіту про фінансові результати підприємства ф.2 [9]. В основу розрахунку показників рентабельності можуть бути покладені різні величини прибутку підприємства: валовий (маржинальний) прибуток, операційний прибуток, прибуток до виплати процентів і податку на прибуток (EBIT), прибуток до виплати податку на прибуток (EBT), чистий прибуток. Найчастіше для розрахунку коефіцієнтів рентабельності використовується чистий прибуток або прибуток до виплати процентів і податку на прибуток.

Рентабельність продажів є одним з найважливіших показників ефектив-ності діяльності компанії.

Цей коефіцієнт показує, яку суму операційного прибутку одержує підпри-ємство з кожної гривні проданої продукції. Іншими словами, скільки залиша-ється у підприємства після покриття собівартості продукції .

Показник рентабельності продажів характеризує найважливіший аспект діяльності компанії - реалізацію основної продукції, а також оцінює частку со-бівартості в продажах.

Коефіцієнт рентабельності продажів зв'язує оперативну і стратегічну діяльність компанії.

Даний показник відбиває тільки операційну діяльність підприємства. Він не має нічого загального з фінансовою діяльністю.

Середній рівень рентабельності продажів у різних галузях різний. Не існує єдиного стандарту на даний показник. Це гарний критерій для порівняння з галузевим стандартом.

Значення рентабельності продажів для різних галузей, масштабів вироб-ництва і рівня технології можуть сильно розрізнятися, тому більш показовим буде динаміка їх змін.

Причиною зниження цього коефіцієнта може бути ріст витрат на вироб-ництво і реалізацію продукції. Отже, необхідний аналіз собівартості, щоб знай-ти причини даного зниження.

Іншою причиною цього може бути падіння загального обсягу продажів. Це зв'язано з ростом витрат на одиницю продукції. Отже, потрібно провести аналіз ринку, щоб з'ясувати вплив маркетингових факторів. Рентабельність ак-тивів - це комплексний показник, що дозволяє оцінювати результати основної діяльності підприємства. Він виражає віддачу, що приходиться на гривню акти-вів підприємства. Цей коефіцієнт повинний бути одним з основних робочих ін.-струментів керівника в керуванні компанією. Будучи найважливішим показ-ником ефективності її діяльності, він поєднує весь набір елементів, що опису-ють різні сторони роботи підприємства. Аналізуючи взаємозв'язки, можна виді-лити елементи, що справляють найбільш сильний негативний вплив, і зо сере-дити увагу на них.

1.4 Дисконтовані економічні оцінки прибутку та рентабельності інвестиційної діяльності підприємства

Міжнародна практика оцінки ефективності інвестицій істотно базується на концепції тимчасової вартості грошей і заснована на наступних принципах [23]:

Оцінка ефективності використання інвестуємого капіталу провадиться шляхом зіставлення грошового потоку (cash flow), що формується в процесі реалізації інвестиційного проекту й вихідної інвестиції. Проект вважається ефективним, якщо забезпечується повернення вихідної суми інвестицій і необхідна прибутковість для інвесторів, що надали капітал.

Інвестуємий капітал, так само як і грошові потоки, які генеруються цим капіталом, приводяться до теперішнього часу або до певного розрахункового року (який, як правило, передує початку реалізації проекту).

Процес дисконтування капітальних вкладень і грошових потоків провадиться по різних ставках дисконту, які визначаються залежно від особливостей інвестиційних проектів. При визначенні ставки дисконту враховуються структура інвестицій і вартість окремих складових капіталу.

Суть всіх методів оцінки базується на наступній простій схемі: вихідні інвестиції при реалізації якого-небудь проекту генерують грошовий потік CF1, CF2, ... , CFn , інвестиції вважаються ефективними, якщо цей потік достатній для:

повернення вихідної суми капітальних вкладень і

забезпечення необхідної віддачі на вкладений капітал.

Найпоширеніші наступні показники ефективності капітальних вкладень:

- дисконтирований строк окупності (DPB).

- чисте сучасне значення інвестиційного проекту (NPV),

- внутрішня норма прибутковості (прибутковості, рентабельності) (IRR).

Критерії, що використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи в залежності від того враховується чи ні часовий параметр: 1) засновані на дисконтованих оцінках; 2) засновані на облікових оцінках [20], [23]. До першої групи відносяться критерії:

чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV);

індекс рентабельності інвестиції (Probability Index, PI);

внутрішня норма прибутку (Internal Rate of Return, IRR);

модифікована внутрішня норма прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR);

дисконтований строк окупності інвестиції (Discounted Payback Period, DPP).

До другої групи відносяться критерії:

строк окупності інвестиції (Payback Period, PP);

коефіцієнт ефективності інвестиції (Accounting Rate of Return, ARR).

Метод розрахунку чистого приведеного ефекту заснований на зіставлен-ні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, генерованих нею протягом прогнозованого періоду. Ос-кільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного інвестором самостійно виходячи зі щорічного відсотка повернення, який він хоче чи може мати на інвестований їм капітал.

Якщо NPV>0, то проект варто прийняти; якщо NPV<0, то проект варто відкинути; NPV=0, то проект ні прибутковий, ні збитковий. Дамо економічне трактування критерію NPV з позиції власників компанії, що по суті і визначає логіку критерію NPV:

якщо NPV<0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії зменшиться, тобто власники компанії понесуть збиток;

якщо NPV=0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії не зміниться, тобто добробут її власників залишиться на колишньому рівні;

якщо NPV<0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії, а отже, і добробут її власників збільшиться.

Проект із NPV=0 має додатковий аргумент у свою користь - у випадку реалізації проекту добробут власників компанії не зміниться, але в той же час обсяги виробництва зростуть, тобто компанія збільшиться в масштабах.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV моди-фікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту) [20]:

(1.1)

де j - прогнозований середній рівень інфляції.

Метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції є по суті наслідком попереднього. Індекс рентабельності (PI) = ІД(індекс доходності) розрахо-вується по формулі [20]:

(1.2)

Якщо PI>1, то проект варто прийняти; якщо PI<1, то проект варто відки-нути; якщо PI=1, то проект є ні прибутковим, ні збитковим.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку PI. модифі-кується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані пото-ки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

 (1.3)

Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку інвестиції - під внут-рішньою нормою прибутку інвестиції (IRR= ВНД) розуміють значення коефі-цієнта дисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю: IRR = r, при якому NPV = f( r ) = 0.

Іншими словами, якщо позначити IC=CF0, то IRR знаходиться з рівняння [20]:

(1.4)

За допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконту-вання r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі (r1, r2) функція NPV=f(r ) змінювала своє значення з “+” на “-” чи з “-” на “+”. Далі застосовують формулу

(1.5)

де r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому

f(r1)>0 (f(r1)<0)); r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<0 (f(r2)>0)).

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗРАХУНКУ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗГІДНО МІЖНАРОДНИХ (МСФЗ) ТА АМЕРИКАНСЬКИХ (GAAP) СТАНДАРТІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

2.1 Міжнародні (МСФЗ) та американські (GAAP) стандарти фінансової звітності підприємств

На сьогоднішній день існують дві “міжнародні мови бізнесу” - IAS (МСФО) [ 41 - 49 ] и GAAP (ГААП США) [28 ].

IAS (International Accounting Standards) - міжнародні стандарти фінансо-вої звітності або “наднаціональні” стандарти, появу яких зумовила інтернаціо-налізація господарського життя і необхідність уніфікації вимог до фінансової звітності.

Ці стандарти видаються Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності (IASC) - незалежною неурядовою організацією, створеною в 1973 р. угодою між професійними організаціями дев'яти країн (зокрема Австралії, Ве-ликобританії, Німеччини, Канади, США, Франції). В даний час Комітет об'єд-нує близько 150 членів - організацій з 110 країн.

Його основними завданнями є разработка єдиних стандартів, що забезпе-чують прозорість і порівнянність фінансової звітності, сприяння практичному застосуванню цих стандартів , а отже, зближенню національних і міжнародних стандартів.

На початку 90-х років ХХ сторіччя IAS почали поступово завойовувати найбільші світові ринки. Міжнародна організація комісій з цінних паперів ре-комендувала використовувати IAS для міжнародного лістингу. Активно підтри-мав цю роботу Базельській комітет з банківського нагляду.

GAAP (Generally Accepted Accounting Principles) - це загальноприйняті бухгалтерські принципи, розроблені в США для незалежних бухгалтерських фірм в спробі ліквідовувати різнобій в обліку приватних компаній і корпорацій. Американські стандарти використовуються багатьма іноземними компаніями з метою виходу на американський ринок.

GAAP спирається на значно більшу кількість розробок. Тому в американ-ських стандартах помітна тенденція чіткішого регулювання всіх операцій і мен-шої гнучкості для окремо взятої компанії. У IAS упор робиться на розробку єдиних принципів, дотримуючись яких можна формувати звітність з певним ступенем гнучкості.

Після 2000 року більше 50 найбільших країн прийняли спеціальні плани переходу або зближення національних стандартів з IAS. Європейська Комісія оголосила про те, що всі компанії, що котируються на європейських біржах, повинні надавати зведену звітність за стандартами IAS. Ця вимога вступила в силу з 2005 року, закриваючи можливість використання GAAP компаніями в Євросоюзі.

Рада із стандартів фінансової звітності США підписала угоду з Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності про усунення відмінностей між американською і міжнародною системами звітності.

Розглянемо базові облікові принципи GAAP (Generally Accepted Accoun-ting Principles) - загальноприйняті облікові принципи США.

Американською радою із стандартів фінансового обліку розроблені засад-ничі принципи фінансового обліку, на яких будуються всі облікові стандарти в США. Вони називаються положеннями про концепції фінансового обліку. За період з 1978 по 1985 рік Рада із стандартів США випустила шість положень. В даний час з них діють п`ять [28]:

1. Положення 1 «Мета складання фінансової звітності комерційними організаціями»;

2. Положення 2 «Якісні характеристики фінансової інформації»;

3. Положення 4 «Мета складання фінансової звітності некомерційними організаціями»;

4. Положення 5 «Принципів віддзеркалення і оцінки інформації у фінан-совій звітності комерційних організацій»;

5. Положення 6 «Елементи фінансової звітності» (замінило Положення, що діяло раніше).

Ці положення є основою для розробки стандартів фінансового обліку і звітності.

Охарактеризуємо вміст положень 1 і 2 порівняно з українською практи-кою обліку.

Положення 1. «Цілі складання фінансової звітності комерційними організаціями» [28].

У Положенні 1 ціль складання фінансової звітності і її користувачі визна-чені таким чином: «Фінансова звітність повинна забезпечувати корисною ін-формацією реальних і потенційних інвесторів, кредиторів і інших її користува-чів для ухвалення рішень про інвестування, кредитування і ін. Інформація має бути вичерпною і доступною для сприйняття. Інформація фінансової звітності повинна допомогти інвесторам, кредиторам і іншим користувачам у визначенні сум і термінів інвестицій, майбутніх надходжень грошових коштів від дивіден-дів або відсотків, виручки від продажів, розміру і терміну платежів за цінні па-пери або по позиках. Фінансова звітність повинна забезпечувати користувачів інформацією про розміри і час приросту грошових коштів даного підприємства. Звітність повинна містити інформацію про ресурси і зобов`язання підприємства і про результати операцій, події і обставини, які змінюють ці ресурси і зобов`я-зання».

Видно, що основною метою складання фінансової звітності є забезпечен-ня корисною інформацією зовнішніх і внутрішніх користувачів.

Виділяються наступні основні групи користувачів інформації, що міс-титься у фінансовій звітності: власники компанії (акціонери, інвестори), керів-ники компанією, держава, кредитори, постачальники, працівники і їх профспіл-ки, фінансові аналітики, брокери і ін.

Основною метою складання фінансової звітності комерційними компані-ями за кордоном є формування інформації, необхідної для ухвалення рішень про інвестиції і кредити.

Орієнтація фінансової звітності в основному на задоволення потреб зов-нішніх користувачів витікає з особливостей роботи більшості американських корпорацій. Наявність грошових коштів в підприємства в США безпосередньо пов`язана з ринковою вартістю випущених даним підприємством цінних папе-рів. Потреба в оборотних коштах задовольняється за рахунок кредитів банку, а можливість здобуття кредиту прямо пов`язана з фінансовим станом підприєм-ства.

Українські підприємства поки що більше розраховують на інші способи фінансування і кредитування (наявність зв`язків, близькість до органів влади, можливість здобуття пільгових кредитів і податкових пільг і тому подібне).

Відповідні розбіжності представлені в табл.2.1.

Таблиця 2.1 Найбільш помітні розбіжності між цілями і завданнями обліку в американській GААР і вітчизняній системах обліку [58]

Американська система обліку GAAP	Українська система обліку
Основна мета складання фінансової звітності - формування інформації, корисної для ухвалення рішень про інвестиції і кредити. Задоволення внутрішніх потреб керівництва - на другому плані.	Бухгалтерська звітність представляє інформацію в першу чергу внутрішнім користувачам (керівникам, учасникам і ін.), а потім зовнішнім (інвесторам, кредиторам).
Контрольна функція займає незначне місце серед цілей фінансового обліку, оскільки вирішення цих завдань покладене на інші підрозділи фірми.	На бухгалтерський облік покладена контрольна функція за дотриманням законодавства і встановлених норм і нормативів.
Фінансовий облік не ставить безпосередньо мету досягнення беззбитковості підприємства.	Дані обліку використовуються для запобігання негативним результатам діяльності.
Фінансова звітність повинна допомагати користувачеві у визначенні вірогідності вступу грошових коштів від об`єкту інвестицій або кредитування.	Безпосередньо таке завдання перед бухгалтерським обліком і звітністю в Україні не ставиться.
Інформація про фінансову звітність повинна сприяти ухваленню управлінських рішень її користувачами.	Відповідає американській системі обліку, хоча і не так явно виражена.

Положення 2. «Якісні характеристики фінансової інформації» [28].У Положенні 2 визначаються вимоги до інформації, що міститься у фінансових звітах.

Прибутковість (в Україні найбільш близьке поняття «Економічність об-ліку») - перша вимога до інформації, що міститься у фінансових звітах: прибу-ток від використання фінансової звітності повинен перевищувати витрати на її підготовку. Перш ніж схвалити той або інший стандарт, Рада із стандартів США вивчає, чи не приведе застосування цього стандарту до ситуації, коли витрати на здобуття фінансової інформації перевищать передбачуваний прибу-ток (або користь).

На жаль, в Україні критерій прибутковості фінансового обліку не знай-шов гідного місця серед облікових принципів. Навіть вимогу економічності обліку у нас доки здійснити досить складно.

Цінність для прогнозування - інформація має бути такою, на підставі якої користувач зможе спрогнозувати майбутні зміни в стані досліджуваного під-приємства, тобто інформація повинна давати основу для складання прогнозу.

Своєчасність фінансової звітності. Звітна інформація повинна представля-тися в терміни, в які вона не втрачає своєї цінності для користувачів. Інформа-ція має бути придатна для ухвалення рішення перш, ніж втратить здатність впливати на рішення.

Перевіряємость встановлюється погодженою думкою експертів про те, що інформація відображає саме те, що передбачалося представити, і що вибра-ний метод оцінки використовується без суб`єктивності і помилок.

Це відповідає українській практиці обліку, оскільки записи в бухгалтерсь-кому обліку здійснюються безперервно на основі первинних документів, які оформляються на всі господарські операції.

Одноманітність. Повна одноманітність встановлюється як «вживання єдиних методів обліку для схожих операцій незважаючи на обставини». Тобто схожі господарські операції повинні і враховуватися однаково. Мета однома-нітності - забезпечення порівнянності звітної інформації різних підприємств, а не уніфікація облікових процедур.

Послідовність полягає у вживанні одних і тих же облікових методик про-тягом тривалого періоду часу. Одного дня прийнята облікова політика не по-винна змінюватися, якщо нові методи не будуть обгрунтовані як переважніші з точки зору корисності інформації.

Істотність (значущість). Інформація визнається істотною, якщо її присут-ність (або відсутність) у фінансовому звіті може бути важливою для користува-чів. Критерій істотності є найбільш суб`єктивним - бухгалтер при складанні звітності самостійно упорядковує дані обліку так, щоб вони стали інформацією для користувача. Як правило, істотність інформації при підготовці звіту оціню-ється бухгалтером, а при проведенні перевірки - аудитором.

Фінансові звіти повинні містити всі дані, які роблять істотний вплив на оцінки і вирішення їх користувачів.

В Україні істотним визнається показник, питома вага якого перевищує 5% від підсумкової суми звіту (балансу або звіту про прибутки і збитки). Такий по-казник необхідно розкрити детально в додатках до річного звіту.

Деякі базові принципи обліку не увійшли до Положень GAAP 1 і 2, ос-кіль-ки були узагальнені дещо раніше, на початку 70-х років.

Фундаментальні принципи ведення обліку в різних країнах багато в чому схожі, тому тут ми обмежимося лише перерахуванням основних принципів:

подвійний запис;

майнова відособленість підприємства;

безперервність діяльності підприємства (тобто виходимо з того, що підприємство продовжуватиме діяльність в осяжному майбутньому);

консерватизм. Даний принцип придбав в американській системі об-ліку величезне значення. Це пов`язано з бажанням підприємства показати в звітності максимальну величину прибутку для поліпшення всіх фінансових показників. Таке бажання обмежують жорсткими рамками принципу консерватизму: зі всіх можливих оцінок для активів застосовується найменша, для пасивів - найбільша; витрати визнаються швидшими рано, чим пізно, доходи, навпаки, швидше пізно, чим рано. При складанні звітності слід передбачати, що якщо вірогідність настання неприємності (неотримання прибутку, втрати вартості активу) не дорівнює нулю, то ця неприємність настане. У фінансовому обліку має бути відбита можливість настання такої неприємності.

періодичність складання звітності;

грошове вираження;

метод нарахування (всі доходи і витрати в звітному періоді вважа-ються доходами і витратами цього періоду незалежно від часу фактич-ного надходження або виплати грошей);

реалізація (момент переходу права власності).

Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) є узагальненням світового досвіду ведення бухгалтерського обліку та складання звітності і є базою для формування національних стандартів багатьох країн [24]:

МСФЗ 01. Пpeдоcтaвлeніe фінансової звітності.

Даний стандарт є основоположним у визначенні принципів складання та подання фінансової звітності. Метою даного стандарту є забезпечення бази для подання фінансової звітності загального призначення з тим, щоб досягти порів-нянності як з фінансовою звітністю компанії за попередні періоди, так і з фінан-совою звітністю інших компаній. Для досягнення цієї мети в цьому стандарті встановлюється pяд міркувань для подання фінансової звітності, рекомендацій щодо її структурі і мінімальних вимог до змісту. Метою фінансової звітності загального призначення є надання інформації про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та рух грошових коштів компанії, корисної для широкого кола користувачів при прийнятті економічних рішень. Фінансова звітність також показує результати управління ресурсами, довіреними керівництву компанії. Для досягнення цієї мети фінансова звітність забезпечує інформацію про наступні показники компанії:

- Активах;

- Зобов'язання;

- Капіталі;

- Доходи та витрати, включаючи прибутки та збитки;

- Рух грошових коштів.

Повний комплект фінансової звітності включає наступні компоненти:

- Бухгалтерський баланс;

- Звіт про прибутки і збитки;

- Звіт, що показує всі зміни в капіталі;

- Звіт про рух грошових коштів;

- Облікова політика та пояснювальні примітки.

2. МСФЗ 02. Запаси.

Запаси визначаються як активи, призначені для продажу в ході нормаль-ної діяльності, що знаходяться в процесі виробництва для такого продажу, або у формі сировини або матеріалів, призначених для використання у виробничо-му процесі або при наданні послуг.

Запаси повинні оцінюватися за найменшою з двох величин: собівартостю та можливою ??чистою ціною продажу.

Собівартість запасів повинна включати всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені для того, щоб доставити запаси до місця їхнього справжнього розміщення і стану.

3. МСФЗ 04. Облік амортизації.

Амортизація інтерпретується, як розподіл вартості, яка амортизує актив за розрахований термін його корисної служби. Амортизація за обліковий період відноситься прямо або побічно на чистий прибуток або збиток за період. Термін корисної служби визначається компанією самостійно. Обраний метод амортизації має застосовуватися послідовно з періоду в період, якщо тільки його зміна не виправдано, що змінилися. У звітному періоді, в якому метод був змінений, результат зміни повинен бути виражений кількісно і розкритий з зазначенням причин, що викликали цю зміну.

Для кожної основної групи активів, що амортизуються, повинні розк-риватися:

- Застосовуваний метод нарахування амортизації;

- Строки корисної служби або використані норми амортизації;

- Загальна сума амортизації, віднесена за період;

- Валова сума активів, що амортизуються і відповідно накопичена амортизація.

4. МСФЗ 07. Звіти про рух грошових коштів.

Звіт про рух грошових коштів при його використанні разом з іншими формами фінансової звітності надає інформацію, яка дозволяє користувачам оцінити зміни в чистих активах компанії, її фінансової структурі (включаючи ліквідність і платоспроможність) та її здатність впливати на суми і час потоків грошових коштів для того, щоб пристосуватися до мінливих умов і можливос-тей. Інформація про рух грошових коштів корисна при оцінці здатності компа-нії створювати грошові кошти і еквіваленти грошових коштів і дозволяє корис-тувачам розробляти моделі для оцінки та зіставлення дисконтованою вартістю майбутніх потоків грошових коштів різних компаній. Вона також збільшує по-рівнянність звітності про операційні показники різних компаній тому, що вста-новлює вплив застосування різних методів обліку для однакових операцій та подій.

5. МСФЗ 08. Чистий прибуток або збиток за період, фундаментальні по-милки і зміни в обліковій політиці.

Всі статті доходів або витрат, визнані у періоді, повинні включатися в розрахунок чистого прибутку або збитку за період, якщо інше не потрібно або не дозволяється міжнародними стандартами фінансової звітності.

Чистий прибуток або збиток за період складається з кількох доданків, кожне з яких має розкриватися безпосередньо у звіті про прибутки та збитки: прибуток або збиток від звичайної діяльності та результати надзвичайних обставин.

Результати надзвичайних обставин - це доходи або витрати, що виника-ють у результаті подій чи операцій, чітко відмітних від звичайної діяльності підприємства, часта або повторювана поява яких у зв'язку з цим не очікується.

6. МСФЗ 12. Податки на прибуток.

Податкова база активу інтерпретується як величина, яка для цілей оподат-кування вираховується з будь-яких оподатковуваних економічних вигод, які отримає компанія після того, як вона відшкодує балансову вартість активу. Якщо ці економічні вигоди не будуть обкладатися податком, податкова база активу дорівнює його балансової вартості.

Податкова база зобов'язання дорівнює його балансової вартості, за вира-хуванням будь-якої суми, яка буде відніматися для цілей оподаткування стосов-но цього зобов'язання в майбутніх періодах. У випадку з доходом, отриманим авансом, податкова база виникає зобов'язання дорівнює його балансової вартос-ті за вирахуванням будь-якої суми доходу, який не буде обкладатися податком у майбутніх періодах.

Поточний податок за даний і попередній періоди повинен визнаватися як зобов'язання, рівного неоплаченій величині. Якщо вже сплачена величина щодо цього та попереднього періодів перевищує суму, яка підлягає сплаті за ці періо-ди, то величина перевищення повинна визнаватися як вимоги. Вигода, пов'язана з податковим збитком, яка може бути перенесена на минулий період для відш-кодування поточного податку за попередній період, повинна визнаватися як вимоги. Стандарт детально визначає порядок обліку і відображення у звітності відкладених податкових вимог і зобов'язань для різних часових різниць. Також визначаються елементи доходів і витрат з податку.