Размещено на http://www.allbest.ru/

59

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підвищення економічної ефективності ведення молочного скотарства в сільськогосподарських підприємствах

Зміст

ефективність молоко виробництво

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА

1.1 Значення і розвиток виробництва молока в Україні

1.2 Проблеми ринку молока в Україні

1.3 Показники ефективності виробництва молока та методика їх визначення

РОЗДІЛ 2. ДОСЯГНУТИЙ РІВЕНЬ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА І ДОСЛІДЖЕННЯ ЙОГО ТЕНДЕНЦІЙ В БЕРШАДСЬКОМУ РАЙОНІ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємств району

2.2 Аналіз показників розвитку галузі

2.3 Аналіз розвитку кормової бази і забезпеченості молочного стада кормами

2.4 Економічна ефективність виробництва продукції галузі і її факторний аналіз

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА В БЕРШАДСЬКОМУ РАЙОНІ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1 Резерви підвищення виробництва молока

3.2 Напрями зміцнення кормової бази

3.3 Мобілізація ринкових резервів підвищення ефективності

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Вступ

Сільське господарство - це найважливіша галузь виробництва продукції в державі. Вона займає велику питому вагу всього виробництва продукції. Як відомо сільське господарство поділяється на дві галузі це рослинництво та тваринництво.

Тваринництво - дуже важлива ділянка суспільного господарства, яка спрямована на раціональне розведення і використання сільськогосподарських тварин.

Галузі тваринництва мають велике значення для подальшого розвитку й успішного функціонування всього агропромислового комплексу України. Насамперед вони забезпечують населення харчовими продуктами, а переробні галузі - сировиною. Понад 60% грошових надходжень в АПК забезпечує тваринництво. Від розвитку й продуктивності тваринництва значною мірою залежить здоров'я нації. Адже відомо, що нормальна життєдіяльність людини можлива лише тоді, коли вона щоденно задовольняє більше половини своєї потреби в білку завдяки споживанню м'яса, яєць, риби, а в жирах - молока й молочних продуктів.

Молочне скотарство - найбільш трудомістка, складна за технологією і важлива у соціальному плані галузь тваринництва. Ринок молока і молочних продуктів майже в усьому світі є предметом особливої уваги держави та державного регулювання. Молоко і молокопродукти становлять основу повноцінного харчування населення. З продуктами скотарства воно споживає понад 2/3 тваринного білка, з якого на молоко припадає 50%.

Метою написання дипломної роботи виступає дослідження економічного стану району, економічної ефективності ведення молочного скотарства в сільськогосподарських підприємствах Бершадського району, Вінницької області, та розробки більш ефективних шляхів виробництва продукції.

Об'єктом дослідження є сільськогосподарські підприємства Бершадського району Вінницької області, предметом є стан розвитку молочного скотарства в них. Розглянемо економічну характеристику району, розташування, напрям спеціалізації, ефективність виробництва молока.

Завдання роботи полягає у дослідженні та аналізі стану та перспектив розвитку молочного скотарства в сільськогосподарських підприємствах Бершадського району Вінницької області.

Методи, що застосовувалися при написані роботи:

· аналітичний;

· графічний;

· економіко-статистичні (групування, кореляція);

· розрахунково-конструктивний;

· монографічний.

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА

1.1 Значення і розвиток виробництва молока в Україні

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незамінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими харчовими якостями і сировиною для виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення. За науково-обгрунтованими нормами харчування, людина має споживати, в середньому, 380 кг (у перерахунку на молоко) молока і молочних продуктів, у тому числі 120 кг молока у свіжому вигляді [17, 23, с. 192].

Молочна галузь займає важливе місце в економіці будь-якої держави та забезпеченні населення продуктами харчування першої необхідності. Молочні продукти мають важливе значення для забезпечення здоров'я населення.

Аграрний сектор, який охоплює сільське господарство та харчову і переробну промисловість, забезпечує продовольчу безпеку й продовольчу незалежність країни, формує 17% валового внутрішнього продукту та близько 60% фонду споживання всього населення. Слід зазначити, що тут щорічно створюється до 8-9% зведеного бюджету держави [3, с. 7].

Тваринництво має велике значення також у формуванні ринків сировини для текстильної, шкіряної, маслосировинної, консервної, м'ясної та інших галузей промисловості. Одним з показників поліпшення добробуту населення є забезпечення його виробами із натуральної вовни і шкіри, а також іншими предметами широкого вжитку, які виготовляються з продукції тваринництва [18, 31, с. 3].

Молочне скотарство - найбільш трудомістка, складна за технологією і важлива у соціальному плані галузь тваринництва. Ринок молока і молочних продуктів майже в усьому світі є предметом особливої уваги держави та державного регулювання. Молоко і молокопродукти становлять основу повноцінного харчування населення. З продуктами скотарства воно споживає понад 2/3 тваринного білка, з якого на молоко припадає 50%. Молоко містить усі необхідні для харчування людини компоненти для забезпечення нормального обміну речовин [24, с. 39].

Молоко і молокопродукти становлять основу повноцінного харчування населення. З продуктами скотарства воно споживає понад 2/3 тваринного білка, з якого на молоко припадає 50%. Молоко містить усі необхідні для харчування людини компоненти для забезпечення нормального обміну речовин [3, с. 7].

Молочна галузь займає вагоме місце в структурі харчової промисловості України, є провідною ланкою у вирішенні продовольчої проблеми країни. Адже, молоко, як один з головних базових продуктів харчування (характерна особливість якого - легка засвоюваність організмом) є важливою складовою здорового раціону.

На сучасному етапі функціонування підприємств молокопродуктового підкомплексу, поставлені високі вимоги щодо безпечності, ефективності та прибутковості виробництва молока і молокопродуктів належної якості, що вимагає від переробних підприємств постійного удосконалення матеріальної бази, своєчасної заміни та модернізації морально застарілого та фізично спрацьованого обладнання, впровадження нових технологій, інтеграції виробничих процесів, підвищення рівня кваліфікації працівників тощо [21, с. 229].

Шиян Н.І. зазначала, що до актуальних проблем розвитку аграрної сфери економіки належать проблема стабілізації розвитку галузі тваринництва, зокрема молочного скотарства. Аналіз стану галузі протягом останніх років свідчить про вкрай негативні тенденції, що склалися в ній. При цьому до визначальних чинників, під впливом яких формується стан галузі, належать умови її функціонування не тільки на макрорівні, а й на мікрорівні. Адже недостатній рівень годівлі тварин, не повною мірою збалансований раціон, застаріле обладнання в більшості підприємств у своїй сукупності не забезпечують достатнього рівня реалізації генетичного потенціалу тварин, що безумовно, призводить до зниження показників її функціонування [34, с. 74]

Можна погодитися з Бурик А.Ф. про те, що серед багатьох нерозв'язаних проблем гостро постає проблема підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору. Перетворення агропромислового комплексу на високоефективний, конкурентоспроможний сектор економіки держави - це, без перебільшення, питання здатності агропромислового комплексу інтегруватися у світовий аграрний ринок [3, с. 7].

Питаннями розвитку молочного скотарства і виробництва молока присвячено чимало наукових праць відомих учених економістів-аграрників: Андрійчук В.Г., Березівський П.С., Васильчак С.В., Ільчук М.М., Маліка М.Й., Мартинюк В.М., Саблука П.Т., Семенда Д.К., Ткачук С.П., Шпичак О.М. та інші. Однак, зважуючи на невирішеність проблем потребується подальше дослідження питання щодо розвитку молочної галузі, шляхів відтворення поголів'я, структури стада.

Присяжнюк О.Ф. вважає, що кожен виробник має поряд із власними економічними інтересами врахувати інтереси споживачів продукції (забезпечення їх високоякісною та корисною продукцією) і суспільства в цілому (крім основної діяльності активно сприяти здійсненню природоохоронних заходів і збереженню довкілля) [19, с. 33]

Гапоненко Т.М. зазначила, що молоко та молочні продукти мають велике значення у харчуванні людей, оскільки збагачують їх раціон тваринним білком. Молочна галузь України є однією з приорітетних галузей харчової промисловості. На сьогоднішній день основними проблемами залишаються низька якість сировини та її невідповідність міжнародним стандартам. Внаслідок цього конкурентоспроможність української молочної продукції залишається на низькому рівні. Також слід зауважити про відсутність ефективної державної підтримки галузі, зокрема забезпечення виконання законів, що існують [44].

Молочне скотарство є найбільш трудомісткою і важливою у соціальному сенсі галуззю тваринництва. Внаслідок об'єктивних і суб'єктивних причин в Україні намітилися тенденції до зниження виробництва молока. З огляду на це ряд учених присвятили свої праці питанню ефективності виробництва молока в Україні. Однак залишається не вирішеним комплекс питань щодо підвищення ефективності виробництва молока в ринковому середовищі. Це дає підстави стверджувати, що проблема потребує подальшого дослідження [5, с. 36].

Молоко - незамінний продукт масового і повсякденного споживання. В раціональному харчуванні молоко не має конкурентів та замінників. Молоко є особливий продукт повсякденного попиту населення усіх вікових груп. Важливо не тільки виробити багато молока, потрібно вміло його зберегти і своєчасно у свіжому вигляді доставити споживачу або переробити у високоякісні молочні продукти.

Питанням розвитку молочного скотарства і виробництва молока, теоретичним і практичним аспектам формування та функціонування ринку молока та молочної продукції присвячено багато вітчизняних робіт. Разом з тим потребують подальшого дослідження питання щодо розвитку молочної галузі, шляхів відтворення поголів'я, структури стада в різних категоріях господарств, концентрації виробництва та його міжгалузевої інтеграції в сучасних ринкових умовах. Ці ж проблеми стосуються і кожного окремого регіону, зокрема щодо адаптації молочної галузі до економічних, агроекологічних, соціальних та інших умов [25].

1.2 Проблеми ринку молока в Україні

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України важливим питанням є пошук шляхів ефективного функціонування продовольчого ринку, оскільки його стан визначає рівень забезпеченості населення продуктами харчування. Серед основної сукупності продовольчих ринків одним із найважливіших є ринок молока та молочної продукції [24].

Ринок молока і молочної продукції має важливе значення у забезпечення споживачів продуктами харчування та зумовлює соціально-економічний стан усіх категорій господарства країни. Внаслідок впливу загальноекономічних і внутрішньогалузевих чинників протягом останнього десятиріччя в молочній галузі спостерігаються негативні процеси: значні скорочення поголів'я корів в господарствах всіх категорій, зменшення обсягів виробництва молочної продукції, зростання різниці між закупівельними і роздрібними цінами, нерозвиненість ринкової інфраструктури і відносин між виробниками та переробниками молока, зниження рівня споживання молока і молочних продуктів. У зв'язку з цим молочне господарство потребує особливої уваги, оскільки воно є одним з основних джерел доходу для сільського населення та сировини для швидкозростаючої молокопереробної галузі [33, с. 67].

Скорочуючи поголів'я великої рогатої худоби, зокрема корів, керівники господарств свідомо йдуть на загострення соціальної напруги в колективах: це ліквідація робочих місць, безпідставна втрата матеріальної бази, зменшення виробництва молока і м'яса. Це також 7 - 8 мільйонів тонн цінного органічного добрива для рослинництва, що його може недоодержати область у розрахунку на рік [10, с. 35].

Ринок молока і молочних продуктів майже в усьому світі є предметом особливої уваги держави та підсиленого державного регулювання. Кожна країна, намагаючись створити кращі умови для власних виробників молока і молочних продуктів, створює найбільш прийнятну систему державного регулювання.

На сучасному етапі реформування економіки України недостатньо вирішеним питанням залишається пошук шляхів ефективності розвитку ринкового господарства з метою регулювання обсягів виробництва продукції та її збуту. Особливо відчутна ця проблема позначається на функціонуванні споживчого ринку молока та молочної промисловості, рівень розвитку якого впливає на забезпеченість населення й соціально-економічний стан країни. Продукція молочного підкомплексу відіграє важливу роль у формуванні повноцінного раціону харчування, який необхідний для нормальної життєдіяльності людини. Проблеми розвитку молочного підкомплексу виходять за межі економічних і стають питаннями соціальної і політичної стратегії, оскільки безпосередньо впливають на здоров'я нації [36, 43].

В аграрному секторі економіки України за останнє десятиріччя змінилися економічні умови господарювання, які ще більше поглибили протиріччя у формуванні ринкового механізму, який відзначається недосконалістю. Як наслідок, зменшилися обсяги виробництва сільськогосподарської продукції та їх переробки, знизився рівень соціального захисту, що призвело до погіршення умов життя сільського населення, загострення демографічної ситуації. Низька купівельна спроможність юдей стала причиною погіршення якості харчування, особливо зниження споживання молочних продуктів, що викликало дефіцит білків тваринного походження в організмі людини [15, с. 43].

Подолання кризи в молочному підкомплексі є актуальним і своєчасним для України, оскільки проблема стабілізації вітчизняного ринку молока та молочної продукції безпосередньо пов'язана з підвищенням соціально-економічного рівня життя населення країни [6, с. 133].

Для сільського господарства на сьогодні не є особливою проблемою виробити необхідну кількість тваринницької продукції, але відсутній попит, отже, немає інтересу у виробників. Товарність виробленого молока в Україні становить лише 40-50%. За існуючого дефіциту споживання відповідно до фізіологічних норм харчування, накопичення м'ясних ресурсів випереджає його реалізацію, особливо в м'ясному скотарстві та свинарстві [35, с.25].

Сучасний ринок молока характеризується високим ступенем монополізації на регіональному рівні. Це зумовлено тісним зв'язком молокопереробних заводів із певним просторовим ринком і організацією безпосередньої закупівлі молока. Негативними рисами існуючої системи заготівлі молока є низький рівень стандартизації; невисока якість на різних рівнях обороту і велика зміна товарного обігу, пов'язана з труднощами і складним фінансовим станом молокопереробних заводів [38, с. 110].

На початок січня 2011 р. населенням утримувалось 67,8% загальної чисельності великої рогатої худоби (на 1 січня 2010 р. - 66,3%), у т.ч. корів - 78,0% (77,9%) [35, с. 39].

В умовах скорочення загальної чисельності корів, особливо у суспільному секторі, виробляти достатню кількість якісного молока і продуктів його переробки вкрай складно. Це призводить до того, що споживання молочних продуктів на душу населення в рік останнім часом дорівнює 200 - 230 кг проти 373 кг у 1990 році. Тому громадські професійні організації вимушені звертатися до владних структур з метою недопущення загострення ситуації, що склалася в молочній галузі [27, с. 13].

Молокопродуктовий підкомплекс України посідає важливе місце у формуванні продовольчого забезпечення країни. Протягом останніх років у молокопродуктовому підкомплексі України відбулися помітні організаційно-економічні та технологічні зміни, однак проходять вони без розробленої комплексної науково обґрунтованої програми його розвитку, врахування міжнародних вимог, які діють на територіях держав-членів СОТ [30, с. 136].

Україна займає 11 місце серед виробників молока у світі, 20 - за випуском молочних продуктів.

Кількість корів за останні роки в світі має різну тенденцію в залежності від країн та їх перспектив на розвиток (табл. 1.1).

Таблиця 1.1Динаміка поголів'я корів у деяких країнах світу, тис. голів*

Країна	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.	2010р. у % до 2006р.
Індія	38000	38000	38500	42600	43600	114,7
ЄС-27	24944	24178	24176	24192	23662	94,9
Бразилія	15290	15925	16700	17200	17600	115,1
Росія	9900	9910	9800	9530	9200	92,9
США	9137	9189	9315	9201	9110	99,7
Китай	7900	8755	8575	7115	7350	93,0
Мексика	6875	6010	6204	6400	6560	95,4
Нова Зеландія	4100	4163	4200	4597	4753	115,9
Україна	3347	3096	2856	2736	2677	80,0
Аргентина	2150	2150	2150	2100	2100	97,7
Австралія	1870	1800	1640	1676	1630	87,2
Канада	1019	995	985	979	981	96,3
Японія	900	871	862	848	830	92,2
Корея, Південна	241	237	209	208	208	86,3
Тайвань	52	53	53	53	55	105,8
Філіппіни	12	12	13	14	14	116,7
Всього у світі	152386	151009	126478	129569	130411	85,6

*Розраховано за даними [51].

Отже, можна зробити висновок, що поголів'я корів зросло в таких країнах як: Індія на 5600 тис. голів (14,7%), Бразилія на 2310 тис. голів (15,1%), Філіппіни на 2 тис. голів (16,7%) в порівнянні 2010 рік з 2006 роком. В усіх інших проаналізованих країнах спостерігається тенденція до зменшення поголів'я, наприклад, найбільше скоротилося поголів'я корів в Україні. Даний показник зменшився на 670 тис. голів (20%). В цілому в світі поголів'я корів зменшилось на 14,4 %., або на 21975 тис. голів в порівнянні 2010 р. з 2006 р.

Індія - найбільший у світі виробник молока та молочної продукції. Сприятливі погодні умови, а зокрема достатня кількість опадів, дали можливість розширити площі під пасовищами, що позитивно вплинули на розвиток галузі в країні [12, с. 44].

Молочне скотарство - найбільш трудомістка, складна за технологією і важлива у соціальному плані галузь тваринництва.

Молочне скотарство в усі часи давало прибуток. Збиткове воно лише в тих країнах, де нееквівалентні ціни на промислові товари та енергоносії порівняно з прибутками тваринництва та сільського господарства взагалі [32, 34]. За період 2003 - 2008 років молочне поголів'я зменшилося на 1,4 млн. корів. В 2009 році тенденція скорочення продовжується і становила - 2736,5 тис. голів, в 2010 році - 2631,2 тис. голів корів (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Динаміка поголів'я корів в Україні, тис. голів*

Показники	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.	2010р. у % до 2006р.
Усі категорії господарств	3347	3096	2856	2737	2631	78,6
У т.ч. с.-г. підприємства	764	679	624	605	603	78,9
Господарства населення	2583	2417	2232	2132	2028	78,5

*Розраховано та побудовано за даними [28, 29].

За досліджуваний період наявність корів в усіх категоріях господарств зменшилось на 24,1% в порівнянні 2010 з 2006 роками. У тому числі в сільськогосподарських підприємствах зменшення відбулося на 21,1%. В господарствах населення наявність поголів'я корів зменшилось на 21,5%. Щоб показати наочніше, як змінюється поголів'я корів, порівняємо показники 2011-го року з роком попереднім. Відомо, що чисельність корів в Україні змінюється сезонно. Як правило, зростання триває з січня до червня, у сезон масових отелень, після чого починається скорочення стада (див. рис. 1.1). Не став винятком і 2011-й рік. Так, у січні рік тому кількість корів у господарствах усіх видів становила майже 2640 тисяч, а вже у червні корів стало більше на 1% -- 2664 тисячі. Однак, незважаючи на сезонність, чисельність поголів'я щороку тільки скорочується. Якщо 2010-го корів у нас було 2742,6 тисячі, то 2011-го їх поменшало на 3,7% й стало 2642 тисячі.



Рис. 1.1. Чисельність поголів'я корів в Україні у 2010-2011 рр., тис. гол.**Розраховано та побудовано за даними [41, 42].

Якщо ж розглянути ситуацію з поголів'ям корів, яких утримують на сільськогосподарських підприємствах, то ситуація виглядає так: на початку 2011-го в січні, корів було 588,5 тис. Внаслідок сезонного зростання у червні цей показник сягнув 590,9 тис. Загалом же, порівняно з попереднім роком,середньорічне поголів'я сільськогосподарських підприємств скоротилося на 2%.

Можна сміливо стверджувати, що минулий рік приніс працівникам молочного сектору низку перешкод та труднощів. Передовсім варто згадати запровадження нового механізму виплати дотацій за вироблену сільськогосподарську продукцію, і молочне виробництво зокрема, яким держава «віддячила» сільським трударям за їхню наполегливу працю.

Наступною перепоною, з якою зіткнулася галузь, стала висока вартість кормів -- наслідок неврожаю у 2010 - 2011 році. Через посушливе літо 2010-го господарствам не вдалося заготовити достатньо сінажу й силосу, а ціни на кормові культури зросли майже вдвічі.

Станом на 1 жовтня 2011 року у сільськогосподарських підприємствах налічувалось 582,6 тис. корів, що на 1,6% менше ніж в аналогічний період минулого року (592,2 тис. голів). У присадибних господарствах на цю ж дату утримували 2057,8 тис. корів, що на 4% менше ніж у 2010 р. Тоді власники присадибних господарств утримували - 2144,4 тис. корів [42].

Мабуть, щоразу, оглядаючи наприкінці року «молочну» статистику, будь-який український аналітик відчуває бажання приємно здивуватись. З одного боку, поточні показники та оцінки експертами стану галузі впродовж року не віщують жодних досягнень, а перебіг подій у секторі не надихає. З другого -- все ж таки надокучає думка: «А може, у підсумкових даних буде помітно хоч якісь позитивні зрушення і загальна картина дасть привід для оптимізму?» Спробуємо проаналізувати.

По-перше, не можна говорити про переробку молока, оминаючи тему сировини. А загальна картина, як і в попередні роки, невтішна: 2011-го поголів'я корів й надалі скорочувалося. Згідно з інформацією Державної служби статистики, на кінець 2010-го року корів було 2736,5 тисячі, а на 1 січня 2012-го,за попередніми даними, -- 2631,2 тисячі. Скорочувались і обсяги надоєного молока -- за попереднім підсумком 2011 року, це 11093,5 тис. тонн, тобто 98,6 % від надоєного торік. При цьому сумнозвісна пропорція між категоріями виробників сировини, сільгосппідприємствами та «присадибниками», залишилася практично такою ж, як і всі останні роки, тобто приблизно 20 на 80 (див. рис. 1.2). Крім того, молокопереробники постійно відчували нестачу сировини, що змушувало їх розширювати застосування специфічних технологій, які передбачають використання так званих молокозамісних компонентів. Так само, як і в попередні кілька років, дефіцит сировини зумовлював простої молокопереробних підприємств по кілька місяців на рік, а то й повне їх закриття. Чимало підприємств були змушені збільшити частку молока від населення у загальному обсязі прийнятого на переробку. Та й кількість реально діючих молокопереробних підприємств скоротилася, за оцінками експертів, приблизно до 200, хоча для звітування у 2012-му році зареєстровано 289. Отож, коли є дефіцит сировини, говорити про її якість не доводиться.

Із позитиву: відбулося незначне, але все ж таки зростання частки сільгосппідприємств у загальному обсязі виробленого молока. Хоч і не дуже помітно, але збільшилася товарність молока (41%, згідно з інформацією про три квартали 2011-го). Варто нагадати, що 1990-го року, який усі молочники традиційно згадують для порівняння показників (як історики й економісти часів СРСР використовували показники 1913-го року), частка молока від підприємств, що надходило на переробку, становила близько 74%. Статистика свідчить, що за минулий рік середня продуктивність корів також зросла: із 4080 кг до 4220 (попередня оцінка за 2011-й рік), а великих ферм, здатних виробляти значні обсяги молока, також стало більше.

Згадуючи основні показники та фактори, що впливають на забезпечення переробників сировиною, можемо констатувати: деякі окремі позитивні зрушення відбулися. Але при цьому не забуваймо, що молокопереробні підприємства повинні працювати не взагалі і колись, а постійно і зараз, до того ж за тих умов, які реально існують. А умови ці минулого року були дуже складні. Крім того, правила гри на молочному ринку постійно змінюються [52].

Рис. 1.2. Динаміка виробництва молока в Україні за типами господарств*

*Розраховано та побудовано за даними [52]

Валове виробництво молока в Україні в 2009 році склало 11610 тис. т. , 2010 році -11248,6 тис. т.. Поголів'я ВРХ в 2009 році становило 5079 тисяч голів, в 2010 році 4826 тис. голів (табл. 1.3).

Таблиця 1.3Динаміка виробництва молока в Україні, млн. т*

Показники	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.	2010р. у % до 2006 р.
Усі категорії господарств	13,28	12,30	11,76	11,60	11,25	84,7
У т.ч. с.-г. підприємства	2,45	2,22	2,09	2,23	2,22	90,6
Господарства населення	10,83	10,08	9,67	9,37	9,03	83,4

*Розраховано та побудовано за даними [28 29].

Виробництво молока в Україні в цілому зменшилось в період 2010 - 2006 років на 9,4%. В тому числі у сільськогосподарських підприємствах виробництво молока зменшилось на 12%. В господарствах населення зменшили виробництво молока на 16,6%.

Станом на 1 березня 2011 р. у сільськогосподарських підприємствах налічувалося 589,1 тис. голів корів, що на 2,7% менше порівняно з відповідною датою попереднього року -- 605,5 тис. голів корів. У присадибних господарствах утримували 2053,7 тис. голів корів, що на 4,2% менше, ніж у 2010 р. на цю ж дату -- 2143,4 тис. голів корів.

Загальна кількість поголів'я корів в Україні протягом року (01.03.2010-01.03.2011) скоротилась на 3,9% -- з 2748,9 тис. до 2642,8 тис. голів.

Валове виробництво молока у лютому 2011 р. (589,2 тис. т) скоротилось на 1,1% порівняно з лютим 2010 р. (591,1 тис. т). При цьому 151,1 тис. т молока вироблено сільськогосподарськими підприємствами, а 438,1 тис. т -- присадибними господарствами. Протягом року (01.03.201-01.03.2011) виробництво молока сільськогосподарськими підприємствами збільшилось на 1,9%, а присадибними господарствами зменшилось на 2,2% [41].

У вересні 2011 р. в Україні було вироблено 1013,7 тис. т молока, з них 187 тис. т сільськогосподарськими підприємствами і 826,1 тис. т -- власниками присадибних господарств. У порівнянні з серпнем поточного року виробництво коров'ячого молока усіма категоріями господарств скоротилось на 10,7%. Порівняно з вереснем 2010 р. виробництво молока скоротилось на 1,2%, тоді обсяги виробництва склали 1026,5 тис. т.

Як і чисельність корів, виробництво молока має сезонний характер: найменше доять на початку року, в січні та лютому, а найбільше -- з травня по липень. Так, у січні 2011-го року господарства всіх категорій виробили 563,7 тис. т, а на червень -- удвічі більше: майже 1207,9 тис. т (див. рис. 1.3). Варто зауважити, що такі стрибки відбуваються через те, що майже 80% усього молока виробляють присадибні господарства, де продуктивність тварин залежить від наявності кормової бази (здебільшого соковиті корми), оскільки мало хто додає до їх раціону концентровані корми. Тому більшість отелень домогосподарства планують на кінець зими -- початок весни з розрахунком на те, що у весняні та літні місяці, коли буде доступ до соковитих кормів, їхні корови будуть на піку лактації.

У сільськогосподарських підприємствах має місце дещо інша ситуація. Планомірне відтворення дає змогу розподілити отелення корів рівномірно впродовж року, і тому на таких підприємствах спостерігаються менші річні коливання виробничих показників. Доказом є те, що влітку обсяги виробництва молока в них перевищують зимові показники в півтора разу: у лютому підприємства виробили 153,7 тис. молока, а у червні -- 223,2 тис. т.

На відміну від «промисловців», у «присадибників» надої коливаються значно відчутніше. Приміром, 2011-го року червневі обсяги виробництва молока перевищили січневі у 2,4 разу: у січні ці господарства виробили 410 тис. т, а у червні -- 984,7 тис. т.



Рис. 1.3 Обсяги виробництва молока в господарствах усіх категорій у 2010-2011 рр. **Розраховано та побудовано за даними [41. 42].

Загалом же 2011-го року господарства всіх категорій виробили 11093,5 тис. т молока, що на 1,5% менше, ніж торік (показник 2010-го --11254,1 тис. т). Якщо поділити цей показник між господарствами всіх категорій, то вийде, що «присадибники» надоїли 8839,6 тис. т (на 2,7% менше, ніж 2010-гороку). Особливої уваги заслуговують сільськогосподарські підприємства, адже в умовах скорочення поголів'я 2011-го року їх валовий річний надій, порівняно з роком попереднім, зріс на 1,6% і сягнув 2253,9 тис. т [29].

Рис. 1.4. Середня ціна реалізації молока в сільськогосподарських підприємств грн./т.*Розраховано та побудовано за даними[28, 29]

Протягом останнього місяця середньозважена закупівельна ціна на молоко знизилася на 4% і станом на 23 березня 2012 року становить 3476 грн./т (див. рис. 1.4). Про це йдеться в офіційному повідомленні Міністерства. Крім того, за останній тиждень закупівельна ціна на молоко знизилася на 1%. У порівнянні з аналогічною датою минулого року закупівельна вартість молока зросла на 6%. Якщо ж порівняти з 1996 роком, що ціна молока збільшилась на 3297,3 грн./т. В порівнянні з 2005 роком збільшення відбулося на 2362,3грн./т. Оптова відпускна ціна за останній місяць залишилася без змін, а в порівнянні з минулим роком зросла на 9% і на 23 березня 2012 року становить 5,82 грн./кг. Роздрібна ціна на молоко сьогодні становить 7,03 грн./кг -- це нас1% менше, ніж минулого тижня, та на 2% менше, ніж минулого місяця [49].

Розглянемо середні закупівельні ціни на молоко в країнах Європейського Союзу станом на лютий 2012 року (див. рис. 1.5).

Рис. 1.5 Середня закупівельна ціна на молоко в країнах ЄС, євро/100 кг**Розраховано та побудовано за даними [58].

Найвища ціна на молоко спостерігається в Кіпрі, яка становить 53,47 євро 100 кг. Слідом за нею йдуть такі країни як Греція (46,71 євро/100 кг), Мальта (46,09 євро/100 кг) та Фінляндія (45,39 євро/100 кг). Найнижча закупівельна ціна спостерігається в таких країнах Латвія (30,38 євро/100 кг), Литва (30,35 євро/100 кг) та Польща (30,34 євро/100 кг).

Виробники молока скаржаться, що меморандум, підписаний з переробниками, виявився безсилий підняти ціни на молоко, які просіли на 25-30%, до 1,8-2,0 грн./л після введення заборони Росспоживнагляду на імпорт сиру найбільших українських виробників.

Нагадаємо, що після місяця безплідних спроб стимулювати зростання закупівельних цін, Мінагропрод підписав меморандум з представниками галузі, в якому останні взяли на себе зобов'язання закуповувати молоко за цінами не нижче обумовленого мінімуму -- 2,30 грн./л. Однак, за словами голови Аграрного союзу Геннадія Новікова, за минулий з моменту підписання час замість зростання відбулося подальше зниження закупівельних цін на молоко.

За даними аналітичного відділу середні ціни на молоко в Україні на сьогодні складають від сільгосппідприємств -- 3,22 грн./кг, від населення -- 2,13 грн./кг. Молоко «екстра» продається за 3,90 грн./кг [46].

Важливим фактором, який також необхідно дослідити є надходження молока та молочних продуктів на підприємства, які займаються її переробкою (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 Надходження молока та молокопродукції на підприємства, що займаються її переробкою в Україні за категорією господарств, тис. т.*

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010р. у % до 2006р.
Надійшло всього	5607,4	6038,6	5405,6	4741,8	4793,2	85,7
В т.ч. від сільськогосподарських підприємств	1830,7	1670,6	1718,8	1867,1	1890,4	103,3
від господарств населення	3392,5	3848,3	339,5	2550,3	2544,2	75,0
інших господарських структур	384,2	510,3	338,4	253,8	302,6	78,8

*Розраховано та побудовано за даними [28, 29].

Отже, як бачимо надходження молока на підприємства зменшилось на 14,3%, але сільськогосподарські підприємства почали на 3,3% більше продавати молока переробним підприємствам. Від господарств населення надходження зменшилось на 25% за досліджуваний період. Від інших господарських структур надходження зменшилось на 21,2%.

Починаючи з другої половини 90-х років суттєво скоротилися обсяги споживання молока та молочних продуктів. Якщо у 1990 році середнє споживання 1 особою становило 373 л/рік молочних продуктів (у перерахунку на молоко), у 1995 році - 244 л/рік, в 2009 році ця цифра знизилася до 206 л/рік, що можна пояснити скороченням вмісту молока, у продукції, яка виробляється. Обсяги виробництва молочної продукції залежать від обсягів виробництва молока та стану тваринництва в країні.

За комплексною рейтинговою оцінкою агропромислового комплексу Міністерства аграрної політики та продовольства за 2010 рік, Вінниччина зайняла перше місце серед регіонів України.

У 2010 році виробництво сільськогосподарської продукції в області зросло на 2,8% порівняно з попереднім роком. Сільськогосподарські товаровиробники отримали від своєї діяльності біля 800 млн. грн. прибутку при рівні рентабельності 22%.

Позитивна динаміка приросту валового виробництва збережена і січні 2011 року, зазначив керівник області. Приріст становить 2,1% порівняно з відповідним періодом 2010 року. Микола Джига підкреслив: «Галузь демонструє стабільний розвиток, без ривків, різних спадів і підйомів, про це говорить динаміка росту на рівні декількох відсотків».

Вінниччина посідає лідируючі позиції по валових зборах зернових, цукрових буряків, картоплі, плодів та ягід, виробництву молока, чисельності поголів'я ВРХ, в т.ч. корів. Приріст виробництва харчової та переробної промисловості за 2010 рік склав 3,7% [61].

Наведемо таблицю 1.5 та відобразимо в ній динаміку поголів'я та продуктивність корів у Вінницькій області.

Таблиця 1.5 Динаміка поголів'я та продуктивності корів Вінницької області*

Рік	Поголів'я великої рогатої худоби, тис. голів	Валове виробництво молока, тис. т	Продуктивність корів, кг
	Всього	У т.ч. корови	Питома вага корів,%
1996	912,1	369,1	40,5	835,6	2263,9
1997	792,6	342,1	43,2	742,9	2171,6
1998	675,1	319,8	47,4	710,1	2220,5
1999	645,8	308,8	47,8	685,5	2219,9
2000	601,0	291,4	48,5	654,9	2247,4
2001	558,8	275,9	49,5	718,6	2604,6
2002	573,6	275,4	48,0	778,5	2826,8
2003	560,5	269,9	48,2	778,4	2884,0
2004	471,5	247,8	52,6	771,5	3113,4
2005	426,3	235,9	55,3	849,0	3599,0
2006	423,1	230,8	54,6	851,6	3689,8
2007	418,3	217,4	52,0	829,8	3816,9
2008	383,7	208,7	54,4	840,1	4025,4
2009	346,7	192,6	52,8	841,9	4371,2
2010	364,7	183,6	53,0	836,1	4532,5

*Розраховано та побудовано за даними [39].

Таким чином можна зробити висновок, що поголів'я ВРХ скоротилося на 62,0% в порівнянні 2010 р. з 1996 р.. Поголів'я корів скоротилося на 50,3%. Валове виробництво молока залишилося незмінним, це пов'язане з тим, що зросла продуктивність корів. Продуктивність корів зросла на 100,2%.

Голова облдержадміністрації назвав приорітети модернізації сільського господарства. Найбільшу увагу приділяють тваринництву. За рахунок створення сучасних молоко товарних комплексів планується збільшити питому вагу промислового виробництва молока. Уже було визначено 10 районів для реалізації таких інноваційно-інвестиційних проектів, повідомив голова облдержадміністрації [61].

Вінницька область зберегла за собою лідируючу позицію в державі із виробництва молока та чисельності поголів'я великої рогатої худоби, в тому числі корів. Станом на 1 січня 2011 року в усіх категоріях господарств чисельність поголів'я великої рогатої худоби становить 364,7 тис. гол., що більше ніж в попередньому році на 18 тис. гол. (5 %). В сільськогосподарських підприємствах нараховується 105,6 тис. гол. великої рогатої худоби, що на 6,8 тис. гол. менше минулого року [63].

Вінницька область виробляє найбільші обсяги молока серед областей України майже 840 тис. тонн щорічно.

З метою створення відповідних умов заготівлі та забезпечення контролю за якісними показниками молока, що заготовляється від індивідуальних господарств населення, в області створено майже 560 стаціонарних молокозаготівельних пунктів, але потреба їх для області становить 647 пунктів.

Всі молокопункти облаштовані холодильними ємностями та лабораторіями. Згідно проведеного моніторингу у лютому - березні поточного року з наявних тимчасово не працювало біля 30 молокопунктів з різних причин, робота яких буде відновлена[40].

Микола Джига відзначив, що в області спостерігається переважаюча тенденція щодо заготівлі молока в приватному секторі. Так, на молокопереробні підприємства області надходить близько 20% сировини від населення. «Враховуючи те, що 80% молока заготовлюється в приватному секторі, а в області взагалі виробляється 1750 тонн на добу, проблема якості якраз головним чином виникала в приватному секторі. Було побудовано дуже багато молокоприймальних пунктів, але цю програму ми ще не завершили» [43].

1.3 Показники ефективності виробництва молока та методика їх визначення

Економічна ефективність визначається відношенням результату донесених витрат на його досягнення і характеризується системою натуральних та вартісних показників. Економічна ефективність молочного скотарства характеризується системою таких показників: продуктивність корів, затрати праці і кормів на 1 ц молока, його собівартістю і ціною реалізації, прибуток з розрахунку на 1 ц молока і на одну середньорічну корову, рівнем рентабельності виробництва молока [22, с. 361].

Основним показником, що описує молочне скотарство є середньорічне поголів'я, що визначається шляхом ділення загальної кількості кормоднів відповідних видів тварин на 365.

Продуктивність корів - розраховується як відношенням валового виробництва молока до кількості середньорічного поголів'я корів молочного стада [9].

Ефективність використання кормів залежить від забезпечення у раціонах годівлі тварин певного співвідношення кормових одиниць, перетравного протеїну та мінеральних речовин. На кожну кормову одиницю повинно припадати 100 - 110 г перетравного протеїну, для молодняку великої рогатої худоби - 110 - 120 г. Таке співвідношення забезпечує повноцінне і раціональне використання кормів. Проте кормова база переважної більшості господарств не забезпечує такого співвідношення, кормові раціони зазвичай мають значний дефіцит перетравного протеїну, каротину, мікроелементів та інших поживних речовин [7, с. 57].

Собівартість молока і приплодувизначають так. Спочатку розраховують собівартість одного кормодня в молочному скотарстві діленням усієї суми витрат по цій галузі на кількість кормоднів. Нормативно вважають, що собівартість однієї голови приплоду становить 60 кормоднів. Множенням одержаного приплоду на 60 кормоднів і на собівартість одного кормодня визначають суму витрат, яку відносять на приплід. Загальна сума витрат по молочному скотарству зменшується на витрати, які віднесені на приплід, і на загальну нормативну собівартість гною, яку розраховують множенням планової собівартості тонни цієї побічної продукції на її загальний обсяг, одержаний протягом звітного року. Залишок витрат відносять на молоко. Діленням цих витрат на обсяг одержаного молока визначають собівартість центнера цього виду продукції [23, с. 95].

Собівартість реалізованої продукції розраховується як фактична виробнича собівартість продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду та наднормативні виробничі витрати. Адміністративні витрати та витрати на збут у даній графі не відображаються .

Повна собівартість реалізованої продукції розраховується як повна собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг, що складається з виробничої собівартості та адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних та фінансових витрат [9].

Прибуток на 1 ц молока визначається відношенням прибутку в цілому від реалізації молока до кількості реалізованого молока.

Прибуток на 1 голову визначається відношенням всього прибутку до середньорічного поголів'я корів.

Рівень товарності - це відношення кількості реалізованої продукції до кількості виробленої, вимірюється у відсотках. Рівень товарності молока залежить, насамперед, від обсягу його виробництва. Чим більший він, тим більше підприємство може продати продукції за інших однакових умов, і навпаки. Рівень товарності може змінюватися і за однакового обсягу виробництва валової продукції, якщо підприємство через певні обставини зменшило або збільшило свої потреби в даній продукції на внутрішньогосподарські цілі.

Рентабельність - поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційних показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку.

Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

де П -- валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг);

Вв -- виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість) [23,с. 128].

Для повнішої уяви про реальну ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник обчислювати з врахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули [2, 324].

Проведені дослідження показали, що в останні роки досить актуальною є проблема виробництва молока. за досліджуваний період поголів'я корів зменшилось на 21,4%. Валове виробництво молока в Україні також зменшується (зменшення відбулося на 15,3%). Якщо проаналізувати Вінницьку область в цілому, то можна зазначити, що поголів'якорів зменшилось, але при тому валове виробництво молока збільшується. Продуктивність однієї корови у Вінницькій області станом на 2010 рік була 4532,45 кг (у 2009 р. - 4371,24 кг).

РОЗДІЛ 2. ДОСЯГНУТИЙ РІВЕНЬ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА І ДОСЛІДЖЕННЯ ЙОГО ТЕНДЕНЦІЙ В БЕРШАДСЬКОМУ РАЙОНІ ВІННИЙЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємств району

Бершадський район утворено в 1923 р. Його межі з часом змінювались. На сьогодні площа району складає 1,3 тис. . Територія розташована у межах лісостепової зони на південному сході Вінницької області, на Придніпровській і Подільській височинах, природною межею яких є річка Південний Буг, що ділить район навпіл. Межує район із Тростянецьким, Теплицьким і Чечельницьким районами нашої області та Черкаською, Кіровоградською і Одеською областями України.

Загальна чисельність населення району складає майже 66 тис. осіб. У національному складі переважають українці - до 95%. Також проживають тут росіяни (переважно старообрядці), цигани, євреї, поляки та представники інших національностей.

Адміністративний центр району - місто Бершадь (статус міста районного підпорядкування отримала в 1966р.), розташоване за 160 км на південь від обласного центру. Населення міста - 13 тис чол. В межах району є 44 населених пунктів.

Основні річки: Південний Буг (Бог) з притоками Дохною, Берладинкою, Удичем, Сурою, Яланцем. На території району є 126 ставків площею водного дзеркала 1838 тис га.

Розвідані родовища прісних підземних вод для водопостачання та мінеральних столових вод. Серед них відоме “Зеленогайська” с.Флорино.

Характерними для району є нерудні корисні копалини. Є достатні запаси граніту, глини, кварцових пісків, каоліну.

Найбільшими промисловими підприємствами є: «Бершадський спиртовий завод», «Бершадьмолоко», «Бершадський пивокомбінат», «Бершадський електротехнічний завод» «Бершадське районне підприємство «Агромаш»». У селі Війтівці розташований потужний птахокомбінат «Бершадський».

Природо-кліматичні умови, в яких знаходиться Бершадський район є досить сприятливими для виробничого процесу, як в галузі рослинництва, так і в галузі тваринництва. Детальнішої характеристики сучасних умов, в яких проводить свою діяльність Бершадський район, слід спершу розглянути його землекористування (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Землекористування сільськогосподарських угідь у Бершадському районі Вінницької області*

Показники	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.	2011р.	Відхилення 2011 р. від 2007 р. (+,-)
Всього с.-г. угідь, га	65043	57980	55312	56238	58058	-6985
Із них рілля, га	63977	56617	51442	55227	57364	-6613
Питома вага в площі с.-г. угідь,%: ріллі	98,4	97,6	93,0	98,2	98,8	0,4
Чисельність працівників, чол.	3762	2864	2481	2330	1682	-2080
Навантаження на 1 середньорічного робітника, зайнятого в с.-г.: с.-г. угідь,га	17,3	20,2	22,3	24,1	34,5	17,2
ріллі,га	17,0	19,8	20,7	23,7	34,1	17,1

*Розраховано та побудовано за данимисільськогосподарських підприємств, які звітуються [8].

Земельна площа за досліджуваний період змінювалась, у 2011 році вона становила 58058 га, хоча в 2007 році вона складала 65043 га с.-г. угідь. В цілому сільськогосподарські угіддя зменшилися за досліджуваний період на 6985 га с.-г. угідь, також із них рілля зменшилася на 6613 га в порівнянні 2011 рік з 2007 роком. Найвища питома вага була 2011році, вона склала 98,8%, що на 0,4 в.п. більше за досліджуваний період. Навантаження на середньорічного робітника з кожним роком зростає, це пов'язане з тим, що скорочується чисельність працівників в районі зайнятих в сільському господарстві.

Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрям сільського господарства. Спеціалізуючись на виробництві окремих видів товарної продукції, необхідної для розвитку економіки країни, господарства беруть безпосередньо участь у суспільному поділі праці. Процес спеціалізації характеризується зосередженням засобів виробництва і робочої сили сільськогосподарських підприємств на виробництві окремих видів товарної продукції з урахуванням природних і економічних умов [23, с. 155].

Для визначення спеціалізації підприємств Бершадського району слід проаналізувати структуру товарної продукції (додаток А).Найбільше питому вагу у структурі товарної продукції в середньому за п'ять років займає зернові культури (36,6%), на другому місці після зернових знаходиться реалізація птиці, і становить 18,5% структури товарної продукції, далі знаходиться соняшник - 13,8%, слідом іде ріпак - 10,3% реалізованої суми, молоко займає 5,8%.

Підприємства Бершадського району у період 2007-2011 років мало зерново-технічний напрям спеціалізації з розвинутим птахівництвом.

Розміри підприємств аналізують за показниками: основні - обсяг виробництва (продаж) продукції; допоміжні - площа земельних угідь, кількість працюючих, вартість основних виробничих фондів, поголів'я худоби та ін. (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Динаміка показників розміру сільськогосподарських підприємствах Бершадського району Вінницької області*

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011р. в % до 2007р.
Товарна продукція, тис. грн.	153355,9	246007,1	168057,4	189393,1	268787,5	175,3
С.-г. угіддя, га	65043	57980,	55312	56238	58058	89,3
із них рілля, га	63977	56617	51442	55227	57364	89,7
Посівна площа основних товарних культур, га: зернові і зернобобові	23222	29943	31533	30655	321810	138,6
технічні культури	16748	17303	14372	16412	18077	107,9
Середньорічна чисельність працівників , чол.	3762	2864	2481	2330	1682	44,7
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	138440,2	144574,8	171567,2	197102,4	248347,2	179,4
Середньорічна вартість оборотних коштів, тис. грн.	93193,0	121188,0	170644,0	212012,0	260660,0	279,7
Поголів'я тварин в переводі в умовні голови, голів	27677	134011	21217	21767	19240	69,5

*Розраховано та побудовано за данимисільськогосподарських підприємств, які звітуються [8].

Можна зробити висновок, товарна продукція зросла на 75,3%, зменшились розміри сільськогосподарських угідь на 10,7%. Посівні площі зернових і зернобобових збільшились на 38,6%, в порівнянні 2011 рік з 2007 роком, технічних культур посівні площі збільшились на 7,9% в порівнянні з 2007 роком. Середньорічна чисельність працівників в підприємствах району зменшилось на 55,3%. Середньорічна вартість основних виробничих та оборотних коштів також збільшили свою вартість. Поголів'я тварин в переводі в умовні голови зменшилось 30,5% в порівнянні 2011 р. до 2007 р.

У сільському господарстві спостерігається тенденція до скорочення кількості зайнятих працівників (табл. 2.3). Цьому процесу сприяє цілий ряд причин як закономірних, так і випадкових, часто суб'єктивних. Закономірними причинами є підвищення рівня механізації і автоматизації трудомістких процесів, впровадження трудозберігаючих технологій, структурна перебудова сільського господарства. З-поміж усіх показників, за допомогою яких визначається рівень використання трудових ресурсів, найважливішим є показник річної продуктивності праці.

Таблиця 2.3 Чисельність працівників та їх продуктивність в сільськогосподарських підприємствах Бершадського району Вінницької області*

Показники	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.	2011р.	2011р. у % до 2007р.
Чисельність працівників, всього:	3647	2864	2481	2330	1682	46,1
в рослинництві,чол.	1841	1443	1176	1168	1175	63,8
в тваринництві,чол.	1806	1421	1305	1162	507	28,1
Питома вага в рослинництві,%:	50,5	50,4	47,4	50,1	69,9	19,4 в.п.
в тваринництві,%	49,5	49,6	52,6	49,9	30,1	-19,4в.п.
Валова продукція сільського господарства, млн. грн.	255,5	408,9	438,0	422,9	441,9	173,0
в т.ч. рослинництві	64,8	182,0	190,0	199,0	226,7	349,8
в тваринництві	190,7	226,9	248,0	223,9	215,2	112,8
Відпрацьовано тисяч людино-годин	7784,4	7893,5	5853,8	4990,2	4448,3	57,1
в т.ч. в рослинництві	4654,1	4423,7	3521,8	2219,6	2057,3	44,2
в тваринництві	3130,3	3469,8	2332,0	2770,6	2391,0	76,4
Всього вироблено валової продукції на одного середньорічного робітника, грн.	70057,6	142772,3	176541,7	181502,1	262722,9	375,0
в т.ч. рослинництві	35198,3	126126,1	161564,6	170376,7	192936,2	548,1
в тваринництві	105592,5	159676,3	190038,3	192685,0	424457,6	402,0
Всього вироблено валової продукції на 1 людино-годину, грн.	32,8	51,8	74,8	84,7	99,3	302,7
в т.ч. рослинництві	13,9	41,1	53,9	89,7	110,2	792,8
в тваринництві	60,9	65,4	106,3	80,8	90,0	147,9

*Розраховано та побудовано за даними сільськогосподарських підприємств, які звітуються [8].

З таблиці можна зробити висновок, що чисельність працівників зменшилась на 53,9%, в порівнянні 2011 до 2007 року. Найбільше працівників підприємств району зайнято в галузі рослинництва. У районі відпрацьованих людино-годин в рослинництві та тваринництві різко зменшилось за досліджуваний період. Це зменшення становить 42,9%. Найбільше зменшилось відпрацьованих людино-годин в рослинництві на 55,8%. Виробництво валової продукції на одного середньорічного працівника збільшилась на 275,0%, в т.ч. в рослинництві на 448,1%, в тваринництві на 302,0% в порівнянні 2011р. до 2007р. Всього виробленої валової продукції на 1 людино-годину збільшилось на 202,7%, в т.ч. в рослинництві на 692,8%, в тваринництві на 47,9% в порівнянні з 2011 р. з 2007р.

Продуктивність праці - це здатність конкретних робітників виробляти певну кількість продукції або виконувати якийсь обсяг робіт за одиницю робочого часу.