Підвищення економічної ефективності ведення молочного скотарства в сільськогосподарських підприємствах

215

3128,4

6921,9

3793,5

8156,0

6.

М'якохід ТОВ «Удич»

70

2245,7

6921,9

4676,2

3273,3

7.

Шляхова ТОВ «Агросвіт»

259

1975,7

6921,9

4946,2

12810,7

8.

Тирлівка ПП «Обрій»

100

2114

6921,9

4807,9

4807,9

9.

Устя ТОВ «Устя»

270

6921,9

6921,9

-

-

10

Флорино ПСП «Тетяна»

185

3002,2

6921,9

3919,7

7251,4

Разом:

1796

-

-

42503,1

71680

*Розраховано та побудовано за даними сільськогосподарських підприємств, які звітуються[8].

Отже, якщо всі сільськогосподарські підприємства району мали б таку продуктивність однієї корови як у ТОВ «Устя», то можна було б отримати додатково 71680 ц молока на все поголів'я. Найбільш низьку продуктивність мають такі підприємства як ПП «Зоря» та ТОВ «Агрофірма» Джулинка». Всім вище перекисленим сільськогосподарським підприємствам потрібно замінити поголів'я корів більш продуктивним та раціоналізувати кормову базу.

У сільськогосподарських підприємствах Бершадського району є такі основні породи корів: українська чорно-ряба молочна, українська червоно-ряба молочна та симентальська порода.

У сільськогосподарських підприємствах району є досить низька продуктивність корів, тому бажано запропонувати ввести в основне молочне стадо голштинську породу. Для того щоб, краще проаналізувати дану пропозицію наведемо в таблиці 3.7 порівняльну характеристику даних видів порід корів.

Таблиця 3.7 Характеристика основних порід молочного стада*

Показники	Породи
	Чорно-ряба	Червоно-ряба	Симентальська	Голштинська
Вага, кг	600-650	450-500	550-600	670-720
Продуктивність корів, кг	4500-5000	3500-5600	3500-4500	6000-10000
Жирність молока, %	3,7-3,9	3,6-3,7	3,7-3,9	3,5-3,9
Забійний вихід, %	50-60	54-56	60-65	55-60
Індекс рівномірності розвитку вим'я, %	45-50	40-44	40-45	42-50
Кількість лактацій, шт.	понад 4	понад 4	до 5 лактації	2-3 лактації

*Розраховано та побудовано за даними [56].

Отже, можна проаналізувати, що найбільшу вагу та продуктивність мають породи голштинської породи. Також вони не поступаються як жирністю молока так і індексом рівномірності розвитку вим'я. найбільш невигідною молочною породою для району є симентальська, вона більш відноситься до м'ясного напрямку виробництва. Найменше лактацій можна провести з голштинської породою, але у неї найвища продуктивність.

На даний час поряд з голштинської породою не менш продуктивною є датський джерсей. Джерсеї друга найбільш популярна молочна порода у світі після голштинів. Корови породи джерсей відносно невеликі, вага коливається в діапазоні від 360 до 540 кг. Головним чинником, що сприяє популярності корови є високий рівень економії при виробництві, який досягається за рахунок:

· утримання великої кількості високопродуктивних тварин в корівнику внаслідок їх невеликої ваги та розмірів;

· високого вмісту жиру в молоці, мінімальних затрат корму на отримання максимальної кількості молочного жиру;

· здатності переносити різні кліматичні умови та адаптуватись до різних кормів, типових для певних кліматичних зон.

Дана порода може добре пристосовується як до найхолоднішого клімату так і до найгарячішого. Добре пристосовані до різних систем утримання. Перший отел проходить у дворічному віці, породні ознаки забезпечують ранню зрілість, перше теля можна отримати від 19 - 20 місячної телиці.

Проведені дослідження показують, що джерсеї показують стійкість до різного роду захворювань в порівнянні з іншими молочними породами. Наукові дослідження показують, що вони забезпечують найбільш ефективний шлях виробництва молока. Це особливо важливо в країнах, де обмежена кормова база. Таким чином, джерсеї можуть бути найбільш прибутковими породами і в країнах, що тільки розвивають інтенсивне скотарство.

Середня величина надоїв на одну корову породи джерсей в Данії становить 6500 кг в рік, кращі тварини дають понад 14200 кг. Молоко джерсея у багатьох відношеннях унікальне. Як продукт воно вміщає: на 18% більше білка, на 20% кальцію, на 25 % молочного жиру, ніж «базове» молоко.

В Європі молоко від джерсеї продається як «Золота марка» і використовується для виробництва продукції преміям-класу. Молоко джерсея завжди пов'язувалося з розкішшю, це допомагає збільшувати продажі цієї продукції в суспільстві, яке бореться за здоровий спосіб життя. Попит на «здорове» молоко преміям-класу, відновлює зацікавленість фермерів всього світу до цієї породи. Джерсей - єдина порода, популяризація якої постійно зростає за рахунок стабільного високого попиту у переробників на високоякісне молоко.

Результати досліджень науковців показують, що джерсеї стійкі до маститу. Наприклад, в молочних стадах спостерігається 51% хвороб у голштинів на мастити та проблеми з вименем у порівнянні із 22% у джерсеї.

Хороший темперамент важливий для молочних корів. У сьогоднішніх сучасних доїльних залах швидка продуктивність є приорітетом номер один. Постійна шумна поведінка тварини може вплинути на продуктивність інших корів, а іноді пошкодити дороге обладнання. Спеціалісти стверджують, що джерсеї мають один з найкращих темпераментів серед дійних корів, хоча, звичайно, це також залежить від догляду та умов утримання [56].

В результаті відсутності проблем при отелах, меншого рівня маститів та проблем з ратицями, слід чекати, що джерсей повинен жити довше. Більша тривалість життя та регулярні отели - хороший показник прибутковості породи. Краща довговічність корів означає зниження затрат на оновлення стада та підвищення прибутковості.

Великою проблемою є висока вартість молодняка, про що свідчать дані таблиці 3.8.

Таблиця 3.8 Закупівельні ціни на племінний ремонтний молодняк ВРХ у живій вазі грн./кг*

Тип ремонтного молодняка	Порода
	голштинська	українська чорно-ряба молочна	українська червоно-ряба молочна	симентальська	українська червона
Нетелі (3-6 міс. тільності)	35-40	30-35	30-35	25-30	25-30
Телиці (14-18 міс.)	30-35	25-30	25-30	20-25	20-25
Телята (1-3 міс.)	15-20	10-15	10-15	10-15	10-15

*Розраховано та побудовано за даними [50].

Отже, як бачимо найбільш високі ціни на племінний ремонтний молодняк ВРХ є гоштинської породи, але вона є найбільш продуктивною породою за інші. Всі інші породи, які подані вище в таблиці мають приблизно однакову ціну на всі типи ремонтного молодняку.

У Бершадському районі є сільськогосподарські підприємства, які можуть забезпечити себе ремонтним молодняком та більш продуктивним стадом. На даний час в районі є присутні племзаводи та племінні репродуктори. Племінний завод розташований в сільськогосподарському підприємстві ТОВ «Устя» (українська чорно-ряба та симентальська). Племінні репродуктори розташовані у таких підприємствах: ТОВ «Агрофірма» Джулинка» (українська червоно-ряба), ТОВ «Флора» (українська червоно-ряба) та ТОВ «Осіївське» (українська червоно-ряба).

Основне завдання таких комплексів полягає у покращенні продуктивних якостей розвитку молочного скотарства та вирощування ремонтного молодняка поголів'я ВРХ з подальшою реалізацією в ферми. Адже, коли підприємства вибраковують менш продуктивні корови більш кращими це дасть їм додаткове виробництво молока та вищі надої.

Наведемо приклад на племінному репродукторові в сільськогосподарському підприємстві ТОВ «Осіївське». Порода - Українська червоно-ряба. На 100 корів в 2011 році було введено 46 нетелів, це майже половина поголів'я молочного стада. Продуктивність за 2011рік - 5216 кг на корову. Собівартість 1 голови - 8676грн. Реалізаційна ціна 1 голови нетелів - 36 грн./кг живої ваги. А значить при введенні в основне стадо нетелів та вибраковуванню уже низько продуктивних можна отримати таку продуктивність, яка збільшить надої підприємства в цілому.

Розглянемо як за рахунок племінного заводу можна покращити в цілому діяльність сільськогосподарських підприємств в районі на прикладі ТОВ «Устя» в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 Характеристика основних показників доїння, утримання та вирощування молодняку в ТОВ «Устя» Бершадського району Вінницької області*

Показники	Дані
Дійне стадо, голів	270
Порода	Голштинофризький симентал
Система видів утримання
Дійні корови, нетелі (інша половина тільності)	прив'язний
Ремонтний молодняк	безприв'язне
Молоко та доїння
Середній річний надій на корову за 2011 р.	6921,9
Вміст жиру, %	3,8
Вміст білка, %	3,1
Кількість соматичних клітин, тис/см3	<200
Бактеріальна забрудненість, тис/см3	<100
Кількість доїння в день	2
Доїльне обладнання	молокопровід (DeLaval)
Відтворення
Відсоток тільних корів у стаді	50
Здоров'я
Довговічність корови, кількість лактацій	4
Рівень вибраковки, %	15-20
Розчищення копит	Двічі на рік
Вирощування молодняку
Випійка телят	молозиво, незбиране молоко
Вік при відлученні, дні	45
Рівень смертності, %	0
Вік телиць при першому заплідненні, місяці	14-16
Вік першотелиць, місяці	23-25
Автоматизована програма управління стадом	UniformAgri

*Розраховано та побудовано за даними [62].

Отже, у ТОВ «Устя» використовують такі системи утримання: для дійних корів та нетелів прив'язний, для ремонтного молодняку беприв'язний. Найбільше розводять породи схрещені голштини з сименталами. Середньорічний надій у даному підприємстві є найвищий з усіх тих сільськогосподарських підприємств, які знаходяться в Бершадському районі та займаються виробництвом молока. Високий. Кількість соматичних клітин є нижчою, ніж за нормою (вищий ґатунок - 400тис/см³ ). Вміст жиру є досить високим. Відсоток тільності корів становить половину молочного стада. Даний показник як смертність є відсутнім в підприємстві ТОВ «Устя». Доїння корів проводиться 2 рази на день.

Тваринництво області належить до інтенсивної галузі. Останніми роками науковці Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції (ДСГДС) разом зі спеціалістами Обласним племінним об'єднанням та господарств області вивели заводський тип української червоно-рябої молочної породи.

Нині в області та районі розводять три молочних породи: українську червоно-рябу молочну породу (яка становить 40,6% загальної кількості корів), українську чорно-рябу молочну породу (39,7%) і симентальську (19,7%).

Роботу з масивом червоно-рябої та чорно-рябої молочних порід ведуть за принципом відкритої популяції, тобто з постійним залученням кращого світового генофонду голштинів та розведенням «у собі» кращих екземплярів популяції. Основним напрямом роботи науковців дослідної станції у базових господарствах є формування високопродуктивних селекційних стад, придатних для вирощування племінних бичків. Для цього у базових господарствах серед наявного поголів'я відбирають селекційний матеріал і способом індивідуального роздоювання виявляють потенціальну продуктивність тварин; на основі широкого використання бугаїв-поліпшувачів створюють тварин бажаної якості; застосовують чистопорідне розведення та здійснюють замовні парування.

Важливою складовою формування високопродуктивних стад є якісна підготовка нетелей до отелення. Починаючи з 5-6 місяців тільності, нетелей комплектують в окремі групи по 30-35 голів, закріплюють за кращими майстрами машинного доїння, годують згідно з раціоном сухостійних корів, добавляючи 1,5-2 к. од. на ріст, двічі на день по 5-6 хв. (кожен прийом) масажують вим'я. Встановлено, що така підготовка нетелей до доїння дає можливість додатково за лактацію одержати від первісток 510-650 кг молока і сформувати вим'я, придатне до машинного доїння.

На дев'ятому місяці тільності прогнозують продуктивність корів-первісток, яка залежить від живої маси й лінійних промірів: висоти в холці та косої довжини тулуба.

Щорічно базовим господарствам доводять завдання з роздоювання корів, вирощування племінних бичків, поліпшення наявних і виведення нових ліній.

На перспективу за цими господарствами залишається пошук і відтворення генетичного потенціалу з дальшим розведенням у товарній частині популяції. Ці господарства стали школою з інтенсивного ведення молочного скотарства.

Особлива увага приділяється розробці перспективних селекційних програм. Так, для виконання розробленої в області програми якісного удосконалення худоби на 2005-2012 рр. спеціалісти державної племінної мережі разом із науковцями відбирають для парування високоцінних у племінному відношенні бугаїв, оцінених за якістю нащадків.

Добір нащадків для штучного осіменіння є найбільш ефективним і дешевим способом досягнення прогресу в племінній роботі. Останнім часом поширюється використання кращого світового генофонду - червоно- і чорно-рябої голштинської породи. Науковці дослідної станції у базових господарствах вивчали вплив різних генотипів на продуктивність тварин, яка забезпечила б рентабельне ведення молочного скотарства. На основі досліджень виявлено тенденцію, яка свідчить, що з насиченням крові голштинської породи у помісних тварин підвищується надій та вихід молочного жиру.

Так, напівкровні за голштином первістки перевищували чорно-рябих ровесниць на 897 кг (23,5 %), тварини другого покоління - на 1435 кг (37,6) - на 1583 кг (41,4 %), помісні корови третього покоління - на 1609 кг (42,1 %).

Сьогодні дійну череду потрібно формувати за рахунок уведення 3/4 кровних за голштином корів-первісток. Цей генотип в умовах дослідного господарства та ще низки господарств показав себе як найвищий ступінь реалізації генетичного потенціалу, а відтак - як найперспективніший для ведення ефективного молочного господарства. Корови з кровністю на рівні 75% різняться за надоями з тваринами інших генотипів на 525 кг.

Для підвищення молочної продуктивності тварин червоно і чорно-рябої породи найбільш бажаним є використання 3/4 плідників для одержання 5/8 кровних тварин з високим надоєм та жирністю. За таким принципом використовують голштинську породу і в зарубіжних країнах, зокрема, в Угорщині.

У системі вирощування й оцінки нащадків важливе місце посідає роздоювання корів для селекції. У базових господарствах спеціалісти разом з науковцями під час огляду тварин та аналізу даних відбирають корів у групу для індивідуального закріплення за ними кращих нащадків-лідерів, аби потім одержати бугаїв потрібної кровності та генотипів.

Важливою складовою після виявлення високопродуктивних корів є роздоювання новотільних корів протягом 3-4 місяців лактації, заснований на авансованій годівлі. Авансована годівля здійснюється за спеціально розробленою шкалою з урахуванням віку корови та її продуктивності протягом 3-4 місяців. Застосування індивідуального й масового роздоювання дає можливість за перших чотири місяці лактації одержати 40-45% річного надою молока від корови і збільшити кількість високопродуктивних корів.

Запорукою формування високопродуктивних черід є висока інтенсивність росту ремонтних телиць на рівні 700-750 г середньодобового приросту. Із практики більш кращих підприємств області встановлено, що між інтенсивністю росту й молочною продуктивністю корів-первісток існує тісний зв'язок. Що вищий середньодобовий приріст у телиць, то вища продуктивність корів-первісток [45].

Отже, забезпеченість тварин кормами, інтенсивне використання бугаїв-плідників, оцінених за якістю нащадків, індивідуальний підбір з використанням замовних парувань, якісне вирощування ремонтного молодняку, підготовка нетелей до розтелення з подальшою оцінкою їхнього потенціалу в формуванні високопродуктивних родин - найголовніші елементи племінної роботи, які забезпечать генетичний прогрес у створенні високопродуктивних стад для сільськогосподарських підприємств району.

3.2 Напрямки зміцнення кормової бази

Встановлено, що корми мають потребу майже у 80 поживних і біологічно активних речовинах. До їх числа належать білки, незамінні амінокислоти, клітковина, крохмаль, цукор, жир, мінеральні речовини, мікроелементи, вітаміни. Але в останній час сільськогосподарські підприємства обмежуються лише деякими важливими показниками годівлі.

Основою високої продуктивності та ефективності тваринництва є повноцінна годівля худоби дешевими кормами.

Головний шлях збільшення виробництва кормів - інтенсифікація польового і лукопасовищного кормовиробництва. Вона означає збільшення виходу кормів з гектара кормової площі, поліпшення їх якості на основі додаткових вкладень засобів виробництва, впровадження прогресивних технологій і нових форм організації та оплати праці.

Аналіз розробок і оптимізації кормовиробництва в невеликих аграрних підприємствах з виробництва продукції тваринництва на власній кормовій базі свідчить про високий рівень ефективності інтенсифікації виробництва кормів.

Одним із головних напрямів інтенсифікації кормовиробництва є внесення органічних і мінеральних добрив. Як підтверджують багаторічні наукові дослідження, у середньому 1 ц мінеральних добрив забезпечує приріст урожаю :

· зернофуражних культур - 1,1 ц,

· кукурудзи на силос - 10 ц,

· кормових коренеплодів - 8 - 10 ц,

· сіна багаторічних трав - 4,5 ц,

· сіна природних сіножатей - 5,3 ц [1, с. 353].

Середня оптимальна структура річних раціонів високопродуктивних молочних корів така:

· концентровані - 40 - 55%,

· соковиті - 12 - 17%,

· грубі - 19 - 26%,

o в тому числі сіно - 9 - 15%,

· сінаж - 6 - 11%,

· зелені - 13 - 20%.

За впровадження однотипної годівлі тварин в структурі раціонів зростає кількість соковитих кормів на 40 - 55% за рахунок зменшення зелених кормів [16, с. 153].

Досить значним фактором є те, що від раціону залежить кількість жирних кислот. Корм, багатий на сиру клітковину (волокно) веде до посиленого синтезу оцтової кислоти, корм з високим вмістом легкорозчинних вуглеводів (крохмаль, цукор) сприяє утворенню пропіонової кислоти. При надлишку легкорозчинних вуглеводів, що зазвичай пов'язано з дефіцитом структурної клітковини в раціоні, спочатку знижується кислотність в рубці, уповільнюється процес жування, суттєво знижується слиновиділення, і нейтралізація кислотної середи рубця стає менш ефективною. Зниження рН пов'язане також зі зменшенням співвідношення кількості оцтової та пропіонової кислот. При цьому з одного боку спочатку відкладається жир, а з другого - знижується жирність молока. В подальшому знижується споживання корму і в крайньому випадку корови повністю відмовляються від корму. Подальшим наслідком є недостатнє забезпечення енергією та падіння надоїв.

Потрібно уникати надмірного споживання тваринами сирого протеїну тому, що надмірна кількість аміаку в рубці не може бути перетворена в мікробний протеїн і це перенапружує обмін речовин. При невисокій продуктивності часто неможливо уникнути білкового перегодівлі, одначе за невисокої продуктивності це менш шкідливо, ніж при високій [16, 156].

Для зміцнення кормової бази господарств необхідно, перш за все, виявити найбільш економічно вигідні кормові культури відповідно до конкретних природно-економічних умов. Це передбачає проведення економічної оцінки кормових культур, окремих видів кормів та раціонів. Від цього вибору залежать рівень використання землі, собівартість продукції. Але останнє визначається не лише рівнем удоїв, а й багатьма іншими факторами. Основними з них є: тип годівлі, тобто співвідношення окремих кормів, догляд і утримання, яловість та інше. Визначальними все-таки є рівень і якість годівлі.

Безумовно, що без допомоги держави проблему кормів не вирішити. Не слід допускати зниження закупівельних цін, бо це банкрутує товаровиробника і збагачує посередника. Тому потрібна координація стратегії тваринництва «згоди». А це організація і стимулювання виробництва кормів у спеціалізованих господарствах будь-якої форми власності. І ці господарства повинні бути рівномірно розподілені по області, щоб легше було підвозити корми. Це досить зменшить витрати на їх перевезення та закупку [10, с. 37].

Визначено, що найефективніше використання 1 га кормової площі в невеликих господарствах з виробництва продукції молока забезпечують тоді, коли під посіви зернових і зернобобових культур відводять 48 - 50% площі ріллі, решту площі, тобто, 50 - 52%, надають для розміщення кормових культур та виробництва кормів [4, с. 141].

Ефективність молочного скотарства значною мірою залежить від структури кормів. Необхідна кількість поживних речовин може бути забезпечена різною комбінацією кормів, що дасть різні витрати на 1 ц. к. од. за науковими розробками, найефективнішими за виходом найбільш цінних поживних речовин з 1 га є багаторічні трави, кормові буряки, кукурудза, зернофуражні культури тощо [13, с. 44].

Аналіз сучасних норм годівлі високопродуктивних молочних корів свідчить про закономірне зменшення концентрації обмінної енергії у сухій речовині раціонів зі збільшенням маси тіла тварин. Так, наприклад, для одержання добового надою 25 кг треба підтримувати концентрацію обмінної енергії у сухій речовині раціонів на рівні 12,4 МДж/кг, для корів масою тіла 500 - 11,5; 600 - 10,8; 700 кг - 10 МДж/кг. Відповідно, суттєво змінюються й річні потреби високопродуктивних корів у кормах.

Поліпшують також і якість кормів добрива, підвищують вміст у них перетравного протеїну, мінеральних речовин і вітамінів. Великі можливості для збільшення виробництва кормів створюються при вирощуванні кормових культур на меліоративних землях, які значно підвищують ефективність використання мінеральних та органічних добрив [22, с. 353].

Серед кормових культур провідне місце належить багаторічним травам та кукурудзі на силос з оптимальним поєднанням з посівами однорічних злаково-бобових сумішок. Наприклад, частка багаторічних трав на підприємствах має становити 52 - 55% посівів кормових культур. При цьому практично вся система землеробства спрямована на забезпечення скотарства потрібною кількістю та співвідношенням кормів.

Таким чином, оптимізація кормовиробництва сприяє значному підвищенню інтенсивності виробництва кормів, а цим самим забезпечує високу рентабельність та енерговіддачу кожної галузі рослинництва [51].

Організовуючи систему годівлі високопродуктивних корів у господарства, слід пам'ятати, що досягнення оптимального споживання сухої речовини кормів раціону на 100 кг маси тіла - одна із головних умов практичної реалізації високого генетичного потенціалу молочної продуктивності. Параметри максимального споживання сухої речовини кормів високопродуктивними дійними коровами залежить, передусім, від їхньої маси й рівня добового надою.

Досягти генетично зумовленого потенціалу надою та якості молока високопродуктивні корови можуть лише за умови згодовування певних максимально можливих добових даванок кормів. Що вища якість корму, то більше споживають високопродуктивні корови сухої речовини основних кормів (сіно, силос кукурудзяний, сінаж, зелені корми) на 100 кг маси тіла. А це - одна з головних умов забезпечення високої молочної продуктивності, менших витрат концентрованих кормів на одиницю продукції, зниження її собівартості й зростання прибутків у молочному скотарстві [16, с. 155].

Одним із важливих шляхів збільшення виробництва кормів у польовому кормовиробництві є розширення повторних, післяукісних і після пожнивних посівів, а також широке впровадження посівів багатокомпонентних сумішей трав.

Важливим резервом інтенсифікації кормовиробництва є докорінне поліпшення природних кормових угідь і створення культурних сіножатей та пасовищ.

Особливо цінними є створення багаторічних культурних пасовищ. Вони дають 30 - 50 ц/га повноцінних кормових одиниць. Випасання на таких пасовищах дає змогу влітку в 2 рази і більше знизити собівартість продукції скотарства порівняно з даним показником взимку.

Кормовиробництво передбачає впровадження прогресивних технологій збирання, зберігання і приготування кормів. Вони дають змогу поліпшити якість кормів і значно зменшити втрати поживних речовин. Значно зменшуються втрати поживних речовин при заготівлі сіна методом активного вентилювання. Не менш цінним кормом є сінаж. Це консервований корм із зеленої маси багаторічних трав. У ньому після його приготування зберігається понад 80% поживних речовин зеленої маси врожаю.

Особливого значення для поліпшення якості кормових раціонів має застосування гранульованих і брикетованих кормів. Їх виробляють із зеленої маси кукурудзи і зернофуражних культур.

Застосування повноцінних гранульованих і брикетованих кормів забезпечує комплексну механізацію і автоматизацію як у кормовиробництві, так і при організації годівлі тварин [22, с. 354].

Для створення повноцінної стійкої кормової бази необхідно:

1. враховувати всі джерела надходження кормів, прагнути до раціонального використання земельного масиву господарства;

2. щоб корми за кількістю, вмістом поживних речовин, збалансованістю забезпечували належну продуктивність тварин відповідно до їх породних можливостей;

3. забезпечити високу продуктивність природних кормових угідь за рахунок проведення системи організаційно-економічних і технологічних заходів, в тому числі поверхневого і докорінного поліпшення їх;

4. раціонально використовувати супутню і побічну продукцію вирощування сільськогосподарських культур, відходи переробної промисловості;

5. використовувати кормовиробництво як елемент науково обґрунтованої системи ведення господарства, формування раціональних сівозмін, створення умов для ефективного використання землі, трудових і матеріально-фінансових ресурсів господарства;

6. прагнути до використання для годівлі тварин дешевих, але повноцінних, збалансованих за вмістом поживних речовин раціонів.

Бажано віддавати перевагу найбільш продуктивним кормовим культурам. Раціональний варіант впровадження в господарстві міцної кормової бази в цілому визначають на основі її економічної оцінки за системою таких показників:

1. загальна сума витрат і затрат людино-днів на 1 га кормової площі;

2. частка кормової площі у загальній структурі посівів;

3. структура посівних площ під кормовими культурами і валовий збір кормів (у ц корм. од.).

4. середня продуктивність 1 га кормової площі, ц;

5. щільність поголів'я тварин на одиницю кормової площі і обернений показник -- кормова площа на одну умовну голову тварин;

6. виробництво продукції тваринництва на 1 га кормової площі, ц;

7. собівартість 1 ц корм. од.;

8. вартість валової продукції тваринництва з розрахунку на 1 грн. витрат.

Оскільки система кормовиробництва в районі знаходиться на низькому рівні, тому пропонуємо застосовувати систему розробки систем годівлі «Раціон», авторами якої є Н.В. Кравець, С.М. Блюсюк, представники кафедри годівлі тварин та технології кормів зооінженерного факультету ПДАТА.

Використовуючи дану програму в ТОВ «Осіївське» були розроблені збалансовані раціони годівлі великої рогатої худоби усіх статево - вікових категорій.

Основу розвитку молочного скотарства складає правильна годівля дійного стада (див. таблиця 3.8)

Таблиця 3.8 Добовий раціон годівлі дійної корови, живою масою 400 кг в ТОВ «Осіївське»

Групи дійних корів за продуктивністю	Продуктивність, кг	Cуха речовина, кг	Обмінна енергія,МДж	Кормові одиниці	Сирий протеїн,г	Перетравний протеїн г
1	8,0	10,7	95,0	8,0	1170	760
2	10,0	11,6	106,0	9,0	1355	880
3	12,0	12,5	117,0	10,0	1540	1000
4	14,0	13,3	127,0	11,0	1652	1100
5	16,0	14,1	138,0	12,0	1845	1200
6	18,0	15,0	139,0	13,1	2015	1310
7	20,0	15,8	160,0	14,2	2185	1420
8	22,0	16,7	172,0	15,4	2440	1590
9	24,0	17,6	185,0	16,7	2700	1755

*Розраховано та побудовано за даними [20].

Як видно з таблиці 3.8 зі збільшенням продуктивності корова потребує більшу кількість кормових одиниць, в середньому на 1 кг додатково отриманого молока необхідно 0,65 к. од. (6,5 МДж), 0,45 г сухої речовини, 82,5 грама перетравного протеїну.

Цікавим є дослідження залежності продуктивності корови та обсягу необхідних кормів (к. од.) (див. рис. 3.1).

Рис. 3.1. Залежність обсягу затребуваного перетравного протеїну від продуктивності корови в ТОВ «Осіївське»[20]

Виходячи з рисунку 3.1 слід зауважити, що при продуктивності 24 кг/кормодень необхідно забезпечити в раціоні 1755 грам перетравного протеїну. Існує чітка тенденція до збільшення необхідного обсягу перетравного протеїну із збільшенням продуктивності.

Оптимізація рівня годівлі сухостійних корів - одна з найважливіших ланок забезпечення народження міцного, здорового приплоду, доброго стану здоров'я корови після отелення, відтворної здатності й одержання високих надоїв молока.

Важливість сухостійного періоду полягає в тому, що в цей період утворюються нові клітини вимені, які продукують молоко; забезпечується внутрішньоутробний розвиток теляти; створюються запаси поживних речовин в організмі для нового лактаційного періоду. Період сухостою є початком дальшої лактації, а не кінцем попередньої. Для цього періоду характерні: швидкий ріст плоду, поступове зниження споживання корму, зростаюча потреба в енергії, білку, вітамінах, мінеральних речовинах, воді.

Оптимальна тривалість сухостійного періоду для корів різних молочних порід - 55-70 днів. Тривалість його менша 40 днів недостатня для регенерації тканин вимені, що призводить до зниження надоїв молока в подальшій лактації на 6-10%, а без сухостійного періоду - на 20-40%. Сухостійний період, який триває понад 70 днів, не сприяє збільшенню надоїв і може призвести до надмірної вгодованості корови та ускладнень під час отелення й після нього. Цю тезу підтверджують останні дослідження, проведені в США, де вивчали залежність молочної продуктивності від тривалості сухостійного періоду в 282 тис. корів. Встановлено, що прибавка надою за лактацію, порівняно з середнім значенням надою, за тривалості сухостійного періоду 40 днів становила - 6 кг; 50 - 115; 60 - 143; 70 - 112 і 80 днів - 54 кілограми [51].

В ТОВ «Осіївське» розроблено спеціальні раціони для цієї групи корів, які ми пропонуємо застосовувати і в інших підприємствах регіону (див. таблиця 3.9.

Таблиця 3.9 Добовий раціон годівлі сухостійної корови в ТОВ «Осіївське»

Групи сухостійних корів	Жива маса, кг	Продуктивність, кг	Cуха речовина,кг	Обмінна енергія,МДж	Кормові одиниці	Сирий протеїн,г	Перетравний протеїн г
1	400	3000,	9,4	80,0	6,6	1115	725
2	500	3000	11,0	89,0	7,7	1310	850
3	400	4000	9,6	92,0	7,9	1310	850
4	500	4000	11,0	105,0	8,8	1490	970
5	500	5000	11,6	116,0	9,9	1675	1090
6	600	5000	12,6	125,0	10,7	1810	1175
7	500	6000	12,1	132,0	11,5	1945	1265
8	600	6000	12,9	142,0	12,3	2085	1355
9	600	7000	14,2	153,0	13,5	2285	1485
10	700	7000	14,8	159,0	14,1	2385	1550
11	600	8000	14,6	162,0	14,2	2470	1605
12	700	8000	15,3	170,0	14,9	2590	1685

*Розраховано та побудовано за даними [20].

З огляду на дані таблиці 3.9 сухостійні корови отримують дещо менше кормів, ніж дійні корови, проте щодня для корови, продуктивність якої становить 8000 кг при живій масі в 700 кг необхідно забезпечити 15,3 кг сухої речовини, 170 МДж обмінної енергії, 14,9 к. од., 2590 грам сирого протеїну, 1685 грами перетравного протеїну. Дотримання таких раціонів забезпечить виробництво високоякісного молока та підвищення економічної ефективності ведення молочного скотарства.

У системі заходів зміцнення кормової бази та споживання кормів найефективнішими є:

· заготівля високоякісних кормів: силос, сінаж, сіно - лише 1-го класу;

· подрібнення кормів до оптимального розміру часток піч час заготівлі чи навантаження в кормороздавачі із кормосховищ. Розмір часток має бути в межах 0,6 - 1,2 см для кукурудзяного та 1,5 - 4 см для трав'яного силосу й сінажу. Завдяки оптимальному розміру часток силосу і сінажу, споживання їх коровами збільшується на 15 - 20%, відповідно, зменшуються залишки не з'їдених кормів, а добові надої підвищуються на 1,5 - 2 кг на голову за добу.

· балансування раціонів за 24 - 30 показниками поживності деталізованих норм годівлі з використанням білково-вітамінно-мінеральних добавок. Це стимулює активність мікроорганізмів рубця; підвищує перетравність клітковини, крохмалю, протеїну, жирів; активізує інтенсивність їхнього всмоктування і забезпечує транспорт поживних речовин із травного каналу в кров і тканин організму;

· підтримання оптимальної, фізіологічно обґрунтованої структури раціону. Не слід допускати надмірного (понад 50 - 60%) рівня концентратів від сухої речовини та забезпечувати вміст високоякісних грубих кормів (сіно, сінаж) не менше 40% сухої речовини раціону;

· створення обґрунтовано високої концентрації обмінної енергії, протеїну, клітковини та крохмалю в одному кілограмі сухої речовини кормів раціону за фізіологічними періодами і фазами лактації;

· усунення дефіциту макро- і мікроелементів у раціонах відповідно до деталізованих норм годівлі [16, с. 155].

Таким чином основними напрями зміцнення кормової бази є зростання загального рівня годівлі; ліквідації білкового дефіциту в кормах на основі удосконалення структури кормовиробництва; збільшення в раціонах тих видів кормів, які максимальною мірою сприяють зростанню виходу продукції, з розрахунку на одну голову худоби та поліпшенню її якості; впровадження передових методів кормовиробництва; розробка досконалих комбікормів для кожної статевовікової групи худоби та ефективне використання культурних пасовищ; використовувати прив'язний та безприв'язний спосіб утримання корів: улітку у спеціально обладнаних таборах, решту часу - на вигульних майданчиках поряд із фермами, взимку можна використовувати прив'язний спосіб утримання;проваджувати інтенсифікацію кормовиробництва.

3.3 Мобілізація ринкових резервів підвищення ефективності

Молоко являє собою складну біологічну рідину, яка утворюється у молочні залозі самок ссавців та має високу харчову поживність, імунологічні та бактерицидні властивості. Воно є незамінною повноцінною їжею для новонароджених та високоцінним продуктом харчування для людини. Висока харчова цінність молока складається у тому, що воно містить всі речовини (білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни, ферменти, гормони та ін.), що необхідні для людського організму, в оптимально збалансованих співвідношеннях та легкозасвоюваній формі. Молоко займає особливе місце у харчуванні дітей, вагітних жінок, а також людей похилого віку.

Для мобілізації ринкових резервів необхідно застосувати системурегулювання ринку молока та молочної продукції, яка повинна включати в себе ринковиймеханізм, державне регулювання, маркетинг та внутрівиробниче регулювання.

Організаційно економічний механізм державного регулювання молокопродуктового підкомплексу є комплекс заходів, інструментів державного регулювання, який забезпечуватиме стабільність виробництва у сільському господарстві, переробці та торгівлі. На рис. 3.2 запропонована система механізмів регулювання ринку молока та молочної продукції.



Рис. 3.2. Система механізмів регулювання ринку молока та молочної продукції

Розглянемо такий державний механізм регулювання, як якість, стандартизація. Головною ознакою мобілізації є забезпечення виробництва молока згідно стандартів та норм, які є визначеними та затвердженими. На даний час є досить багато стандартів, які пов'язані з молоком та молочною продукцією. Основними є ДСТУ - 2661 - 94 (молоко коров'яче питне) та ДСТУ - 3662 - 97 (молоко і молочні продукти).

Для того, щоб молоко сільськогосподарських виробників Бершадського району мало більший попит на ринку молока та молокопродуктів потрібно дотримуватись попередніх стандартів.

Дані стандарти поширюються на вироблене коров'яче молоко та незбиране сире товарне молоко під час закупівлі у молочних ферм, колективних сільськогосподарських підприємств, приватних і фермерських господарств незалежно від форми власності та видів діяльності, підприємствами з переробки молока, підприємствами-покупцями молока та приватними підприємцями і призначене до подальшого споживання та переробки на молочні продукти[53]..

Молоко, яке закуповують, повинно отримуватись відздорових корів в господарствах, благополучних щодо інфекційнихзахворювань, та за показниками якості відповідати вимогам стандарту. Молоко після доїння повинно бути профільтроване та охолоджене. Воно повинно бути натуральним незбираним, чистим, безсторонніх, не властивих свіжому молоку присмаків і запахів.

За зовнішнім виглядом та консистенцією молоко повинно бутиоднорідною рідиною від білого до ясно-жовтого кольору, без осадута згустків. Не допускається змішування молока від здорових і хворихкорів та заморожування молока. Не допускається вміст шкідливих речовин(мийно-дезінфікуючих засобів, консервантів, формаліну, соди,аміаку, перекису водню, антибіотиків) [54].

За фізико-хімічними, санітарно-гігієнічними та мікробіологічними показниками якості молока розподіляють на три ґатунки: вищий, перший та другий згідно з вимогами.

Під час визначення шкідливих речовин випробування виконуються послідовно двічі на пробах молока, які беруть від зразка молока однієї і тієї самої партії. В разі неоднозначності отриманих результатів проводять повторне визначення на контрольній пробі. Якщо контрольне випробування підтверджує наявність шкідливих речовин в молоці то таке молоко закупівлі не підлягає і не може бути використане для харчових цілей. В разі відсутності шкідливих речовин в контрольній пробі, молоко закуповується як ґатункові.

Технологічні властивості молока -- це такі його фізико-хімічні показники, при оптимальних параметрах яких із нього при певній технології можна виробляти різні доброякісні молочні продукти. До них відносять:

· нормальні органолептичні властивості молока, відсутність вад смаку, запаху, кольору та консистенції;

· повноцінний біохімічний склад та оптимальні фізико-хімічні властивості;

· високу санітарно-гігієнічну якість;

· термостійкість;

· відсутність сторонніх домішок;

· оптимальні параметри сичужного зсідання.

Сирне виробництво пред'являє особливо високі вимоги до технологічних властивостей молока. Для виготовлення сиру та інших високоякісних продуктів молоко повинно бути натуральним, одержаним від здорових корів при збалансованій їх годівлі та нормальних умовах утримання.

Термостійкість молока є важливою технологічною властивістю, яка характеризує його придатність до високої температури обробки. Вона зумовлена в основному його кислотністю та сольовим балансом. При підвищенні кислотності молока внаслідок життєдіяльності молочнокислих бактерій знижується його термостійкість. Вона також, залежить від рівноваги між катіонами (кальцій, магній та. ін.) і аніонами (цитрати, фосфати). Надлишок тих чи інших порушує сольову рівновагу біологічної рідини, що може призвести до коагуляції білків.

При виробництві сиру використовують молоко тільки вищого і І сорту з мінімальною кількістю молочнокислої мікрофлори (до 200 тис. клітин в .1 мл). Молоко, придатне для виробництва сиру та молочних продуктів, повинне бути вільним від маслянокислих, гнильних та інших шкідливих і хвороботворних мікроорганізмів.

Молоко з високою бактеріальною забрудненістю та наявністю шкідливої і патогенної мікрофлори, непридатне для виробництва високоякісних молочних продуктів, особливо сиру. У такому молоці швидко підвищується кислотність, воно стає непридатним до технологічної переробки, мікрофлора руйнує біологічно цінні речовини молока, в тому числі жир і білок, що псує смак, запах та консистенцію молочних продуктів.

Вміст у молоці соматичних клітин підтверджує наявність у ньому домішок аномального молока, в тому числі одержаного від корів, хворих на мастит.

Встановлено, що молоко з домішкою 5 - 10 % маститного, не придатне для виробництва сиру. Таке молоко погано зсідається, згусток стає дряблим, що призводить до втрат жиру і білків[53].

Одним із важливих показників гігієнічної якості є відсутність у ньому антибіотиків, лікарських засобів, пестицидів, добрив тощо. Наявність антибіотиків та інших шкідливих речовин у молоці призводить до порушення процесу його сквашування, появи вад готового продукту, у зв'язку з чим виникає потреба суворого державного контролю за наявністю антибіотиків та інших інгібіторів у молоці.

У районах інтенсивного молочного виробництва (особливо в зонах виробництва сиру) необхідно створювати такі організаційно-технічні та технологічні умови, які будуть давати можливість виробляти молоко з високими технологічним властивостями.

До цих умов відносяться:

· сучасна інтенсивна технологія виробництва молока,

· постійне селекційно-генетичне поліпшення племінних, та продуктивних показників молочної худоби,

· інтенсифікації виробництва,

· повноцінна годівля корів,

· різноманітність кормових засобів та висока їх якість.

Суворе дотримання всіх елементів технології на молочних фермах і комплексах створює необхідні умови для виробництва молока вищої категорії якості із зазначеними параметрами біохімічного складу та технологічних властивостей і буде сприяти підвищенню рівня технічного прогресу й технологічної культури в молочному господарстві та повнішому задоволенню потреб населення в доброякісних молочних продуктах.

Отже, при виробництві молока потрібно дотримуватися усіх вище зазначених вимог та рекомендацій. Виробництво повинне бути якісним, мати високий відсоток жиру, мати малий відсоток бактеріальної забрудненості та інше.

В Україні розроблена державна цільова програма розвитку молочного скотарства до 2020 року, фінансування якої оцінюється у 48,6 млрд. грн. Відповідно до неї планується, що до 2020 року виробництво молока в Україні становитиме 14,5 млн. т, з них 9,2 млн. т - високоякісного. У 2010 році порівняно з 2009 роком виробництво молока скоротилося на 3,1%, або на 355,5 тис. т до 11 254,1 тис. т [47]. .

За словами Хорошківського В. експорт молокопродуктів з України має тенденціє до зростання. Найбільшу часту в експорті займають сири, які поставляються в більш ніж 16 країн світу: Казахстан, Молдова, Азербайджан, Росія, Вірменія, Грузія, Єгипет, Ізраїль, ОАЕ та ін. [60].

Як показує аналіз ринку 90,5% всієї молочної продукції експортується в каїни СНД. Хоча за цей період зменшилися поставки молока, молочної продукції та сирів у РФ і Казахстан, що пов'язано із забороною імпорту цих продуктів з Україною, що пов'язано з відмінностями нормативними документами.

Останнім часом збільшилася диверсифікація ринків збуту, зокрема, відбулося збільшення експорту згущеного молока в такі в Танзанію, Кубу та Туніс. Крім того, зріс експорт молочної сироватки в Алжир, Китай, Корею, Кувейт, Сінгапур і Філліпіни. На сьогодні повинні проводитися переговори з іншими країнами. Можна зазначити, що уже тривають переговори з Сербією, Боснією, Алжиром, Ліваном [60].

З цією метою потрібно поліпшувати продукцію вітчизняного виробництва, знижувати митні ставки країною.

Досить важливим фактором для діяльності кожного сільськогосподарського виробника є державна підтримка та надання дотаційного механізму для виробництва молока.

В умовах ринкового середовища посилюється важливість матеріалів із розробки й розв'язання проблем, які стосуються механізмів та важелів впливу на ефективність використання дотаційної складової, забезпечення інтересів виробників, споживачів та суспільства в цілому.

За утримання великої рогатої худоби селяни отримуватимуть державну фінансову підтримку. Відповідне рішення ухвалив Кабінет міністрів 23 квітня, внісши зміни в порядок нарахування податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету переробними підприємствами за реалізоване ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо і м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, а також виплати і використання коштів, які надійшли від його сплати.

Розроблений механізм дотації "безпосередньо в руки селянину". Відповідно до рішення уряду, виплата спеціальної бюджетної дотації здійснюється фізичним особам за утримання ними молодняку великої рогатої худоби, який народився в господарствах населення, і за збереження його до певного віку від дати подання відповідних документів.

Спеціальна бюджетна дотація виплачується за утримання молодняку ВРХ, який на момент подання фізичними особами відповідних документів перший раз досяг певного віку, в розмірі:

- За молодняк ВРХ у віці від 3 до 5 місяців - 250 гривень за голову;

- За молодняк ВРХ у віці від 6 до 8 місяців - 500 гривень за голову;

- За молодняк ВРХ у віці від 9 до 11 місяців (включно) - 750 гривень за голову [37].

Кабінет Міністрів України затвердив розміри виплат для надання державної підтримки галузі тваринництва в 2011 році (табл. 3.8).

Таблиця 3.8 Розміривиплат для надання державної підтримкигалузі тваринництва на 2011 рік*

Найменування дотації	Розмір дотації
Спеціальна бюджетна дотація за поголів'я корів м'ясного напряму продуктивності: племінними заводами	До 1900 грн. за одну корову
племінними репродукторами	До 1000 грн. за одну корову
Іншими сільськогосподарськими підприємствами	До 600 грн. за одну корову
Спеціальна бюджетна дотація за поголів'я телиць, закуплених у фізичних осіб (населення) для вирощування	До 7 грн. за 1 кг живої ваги
Бюджетна дотація за екологічно чисте молоко власного виробництва, продане молокопереробним підприємствам для виготовлення продуктів дитячого харчування на молочній основі	750 грн. за 1 тону
Спеціальна бюджетна дотація за приріст поголів'я корів молочного та комбінованого напряму продуктивності власного відтворення за умови середньго надою на одну корову, не менше як 4300 кілограмів молока.	До 5000 грн. за одну голову

*Розраховано та побудова за даними [37, 1].

Отже, найбільший розмір дотації держава може виплатити за приріст поголів'я корів молочного напряму продуктивність яких буде не меншою за 4300 кг на одну корову і становить 5000 грн. Найбільший розмір дотації за поголів'я корів м'ясного напряму продуктивності держава може запропонувати племінним заводам (до 1900 грн. за одну корову), а найменше іншим сільськогосподарським підприємствам (до 600 грн. на одну корову).

Таким чином, для того, щоб покращити діяльність в цілому сільськогосподарських підприємств Бершадського району Вінницької області для забезпечення поліпшення якісних характеристик продукції сільського господарства та її конкурентоспроможності необхідно: удосконалювати систему техніко-технологічних й агротехнічних заходів виробництва продукції та її збуту; впроваджувати у виробництво нові технології; здійснювати належний контроль за якістю продукції та збуту; впроваджувати у виробництво високопродуктивні породи; проводити інтенсифікацію; зміцнювати кормову базу; підвищення рівня годівлі тварин та інше.

Висновки і пропозиції

Молочна галузь України нині переживає не найкращі часи: поголів'я молочного стада корів у країні скоротилося до найнижчих показників, і поки не видно, за рахунок чого воно збільшуватиметься. Лиш за останні роки поголів'я (2010 - 2006 роки) корів в Україні зменшилось на 21,4%, валове виробництво зменшилось на 15,3%.

На даний час багато сільськогосподарських підприємств зменшують свою діяльність. Це пов'язано з тим, що від реалізованої продукції низький рівень прибутку, але висока собівартість. Така ж проблема виникла в Бершадському районі Вінницької області.

Підприємства Бершадського району виготовляють продукцію рослинництва та тваринництва. Напрям спеціалізації - зерново-технічний з розвиненим птахівництвом.

За останній час різко зменшилось підприємств в районі, які займалися виробництвом молока, наприклад, у 2006 р. було 20 підприємств, у 2007 р. -19 підприємств, у 2008 р. - 15 підприємств, у 2009 р.-13 підприємств і у 2010 р. 11 підприємств. у 2011 році налічувалося 10 сільськогосподарських підприємств, які займалися виробництвом молока. Основною причиноюзменшення сільськогосподарських підприємств, які займаються виробництвом молока є: низькі надої, собівартість перевищує прибутки від реалізації продукції, низькорентабельна діяльність, неотримання бажаних результатів.

Можна зазначити, що також є такі підприємства в районі, які ведуть досить непогану діяльність. Наприклад, ТОВ «Устя», ТОВ «Осіївське» та ПСП «Тетяна». За досліджуваний період у них не спостерігались збитки від виробництва молока. Найвищий надій на одну корову в ТОВ «Устя»та становить - 6921,9 кг

У районі є розташовані племінні заводи та репродуктори, які дають змогу вводити більш краще продуктивне молочне поголів'я в основне стадо. Племінний завод розташований в сільськогосподарському підприємстві ТОВ «Устя» (українська чорно-ряба та симентальська). Племінні репродуктори розташовані у таких підприємствах: ТОВ «Агрофірма» (українська червоно-ряба), ТОВ «Флора» (українська червоно-ряба) та ТОВ «Осіївське» (українська червоно-ряба).

Таким чином, для того, щоб покращити діяльність в цілому сільськогосподарських підприємств Бершадського району Вінницької області для забезпечення поліпшення якісних характеристик продукції сільського господарства та її конкурентоспроможності необхідно:удосконалювати систему техніко-технологічних й агротехнічних заходів виробництва продукції та її збуту; впроваджувати у виробництво нові технології; інтенсифікація виробництва молока на основі зміцнення кормової бази, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів та переведення галузі на індустріальні технології, використання високопродуктивних, спеціалізованих порід худоби, пристосованих до машинної потокової технології, удосконалення організації і оплати праці, підвищення рівня годівлі тварин.

Щоб збільшити виробництво продукції потрібно підвищити продуктивність і зростання поголів'я потрібно забезпечити тварин кормами, інтенсивне використання бугаїв-плідників, оцінених за якістю нащадків, індивідуальний підбір з використанням замовних парувань, якісне вирощування ремонтного молодняку, підготовка нетелей до розтелення з подальшою оцінкою їхнього потенціалу в формуванні високопродуктивних родин - найголовніші елементи племінної роботи, які забезпечать генетичний прогрес у створенні високопродуктивних стад для сільськогосподарських підприємств району.

Також потрібно збільшувати продуктивність праці працівників та худоби, зменшувати затрати праці персоналу, проводити покращення кваліфікації персоналу, залучати молодих працівників.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про підтримку сільськогосподарського товаровиробника» / [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=1328/98

2. Андрійчук В.Г. Економка аграрних підприємств: підручник / В.Г. Андрійчук. - К: КНЕУ, 2002. - 624 с.

3. Бурик А.Ф Підвищення ефективності виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах регіону / А.Ф. Бурик. А.В. Мовчанюк // Економіка АПК. - 2011. - №1. - С. 7 - 11.

4. Глущенко Д. Інтенсивне кормовиробництво /. Д. Глущенко // Пропозиція. - 2008. - № 4. - С. 142 - 145.

5. Гурська І.С. Основні напрями ефективного виробництва молока / І.С. Гурська // Вісник національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2010. - №5. - С. 35 - 40.

6. Гурська І.С. Ресурсне забезпечення молочного скотарства регіону / І.С. Гурська // Вісник національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2010. - № 3. С. - 54 - 58.

7. Збарський В.К. Економіка сільського господарства: підручник / В.К. Збарський, В.І. Мацибора, А.А. Чалий, 2009. - 264 с.

8. Зведені річні звіти сільськогосподарських підприємств Бершадського району Вінницької області, які звітувалися за 2007 - 2011 роки

9. Інструкція щодо заповнення форми державного статистичного спостереження ф. №50.

10. Колот І. Виробництво молока повинне бути рентабельним /І. Колот, Г. Коровніков // Пропозиція. - 2006. - №1. - С. 34 - 37.

11. Лебідь Л. Молочна галузь: хобі чи серйозний бізнес? / Л. Лебідь // Аграрний тиждень. - 2010. - №8. - С. 8 - 10.