Управління конкурентоспроможністю підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Управління конкурентоспроможністю підприємства

конкурентоспроможність споживач економічний

Вступ

Навчальна дисципліна «Управління конкурентоспроможністю підприємства» вивчається згідно навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальністю «Економіка підприємства» для всіх форм навчання

Мета навчальної дисципліни полягає у поглибленні теоретичних знань, оволодінні сучасним методичним інструментарієм, практичними навичками з ефективного управління конкурентоспроможністю підприємств у сучасних умовах господарювання.

Завдання навчальної дисципліни:

ознайомлення студентів з новітньою теорією та сучасною практикою управління конкурентоспроможністю підприємства, що забезпечує його стабільне функціонування й розвиток;

засвоєння слухачами теоретичних та практичних аспектів діагностики власної конкурентної позиції фірми на ринку

набуття студентами навичок аналізувати галузь в цілому та прогнозувати еволюцію фірми в майбутньому, зрозуміти своїх конкурентів і своє власне становище та переводити цей аналіз у конкурентну стратегію в певному бізнесі

формування умінь самостійної розробки та прийняття управлінських рішень щодо управління конкурентоспроможністю конкретного підприємства та його структурних підрозділів.

розвиток у студентів дослідницьких і організаторських здібностей опанування та застосуваня методичних підходів щодо здобуття фірмою конкурентних переваг

Предмет дисципліни - пізнання та свідоме використання сучасних концепцій, методичних підходів щодо оцінки конкурентоспроможності продукції, фірми, стратегічних зон господарювання, конкурентного статусу фірми, діагностики конкурентного середовища підприємства та розробки і обґрунтування оптимальної стратегії управління конкурентоспроможністю.

1. Конкурентоспроможність фірми і шляхи її досягнення

1. Конкурентоспроможність, основні категорії та поняття.

2. Конкурентоспроможність фірми, товару, групи параметрів. Взаємозалежності та відмінності категорій.

3. Взаємозв'язок цінності для споживача, ціни та конкурентоспроможності товару.

4. Визначення ринкової конкуренції. Поняття конкуруючих фірм. Чотирі класичні моделі конкуренції.

5. Інтенсивність конкуренції.

1. Конкурентоспроможність - це властивість об'єкту, яка характер-ся ступенем задоволення ним конкретної потреби у порівнянні з аналогічними об'єктами, які подані на даному ринку.

Конкурентоспроможністю називають ступінь привабливості даного продукту для споживача, який здійснює реальну покупку або це володіння властивостями, які створюють переваги. Ці властивості можуть відноситися до видів продукції та послуг, підприємств і організацій, їх груп та об'єднань, і до окремих країн.

Разом з тим не можна рівняти масовість продаж і високу конкурентоспроможність товару. Це хоча й пов'язані але нетотожні поняття.

Продукти які не влаштовують клієнтів, а отже не конкурентоспроможні, можуть активно продаватися при відсутності вибору. Слабкість їх конкурентних позицій об'єктивно існує, але проявиться тільки тоді, коли на ринку реально з'являться кращі товари.

По-друге, цілком конкурентоспроможні товари можуть бути орієнтовані на вузькі прошарки споживачів.

Конкурентоспроможність товару - це можливість його успішного продажу на даному ринку у визначений час.

Рівнем конкурентоспроможності називають чисельне значення показника, що визначає конкурентоспроможність виробу відносно товару-конкурента. Отже, конкурентоспроможність окремого товару - це сукупність якісних і вартісних характеристик виробу, яка забезпечує задоволення конкретної потреби покупця.

Якщо розглядати поняття конкурентоспроможність стосовно підприємства, то його можна визначити, як можливість ефективної господарської діяльності та її практичної прибуткової реалізації в умовах конкурентного ринку. Ця реалізація забезпечується усім комплексом засобів, що є на підприємстві.

Інакше кажучи, показник конкурентоспроможності для будь-якого підприємства це своєрідне дзеркало, в якому відображаються результати роботи практично усіх його підрозділів, а також його реакція на зміни зовнішніх факторів.

Конкурентоспроможність слід розглядати в аспектах:

· Ціновому

· по зіставній вартості

· по зіставній прибутковості

· У випадку цінової конкуренції товар вважається конкурентоспроможним, якщо його продажна ціна, дизайн та якість не поступаються таким же характеристикам товарів-аналогів, що пропонуються на ринку.

Мірою конкурентоспроможності у цьому випадку є співставна експортна ціна, як співвідношення експорних цін (виражених у одній валюті на товар однієї країни в порівнянні з аналогічними товарами інших країн).

· Конкурентоспроможність по зіставній вартості - розуміють як зіставну вартість одиниці продукції в обробній промисловості країн, що порівнюються, розраховану в одній валюті.

· Конкурентоспроможність за прибутковістю передбачає - чим більший прибуток має компанія від експортних операцій, тим вищий рівень конкурентоспроможності її продукції. Мірою конкурентоспроможності у цьому випадку є норма прибутку компанії.

Між категоріями конкурентоспроможність товарів та конкурентоспроможність виробництва існує взаємозв'язок. Звичайно що фірма не може бути конкурентоспроможна, якщо її продукція не має збуту. Але конкурентоспроможність товару не є вирішальним фактором в конкурентоспроможності підприємства.

Відмінності категорій конкурентоспроможності фірми і товару:

- конкурентоспроможність продукції оцінюється у часовому інтервалі, який відповідає життєвому циклу товару. А основою дослідження конкурентоспроможності підприємства є більш тривалий проміжок часу, який відповідає періоду функціонування підприємства.

- конкурентоспроможність продукції розглядається стосовно кожного з її станів, конкурентоспроможність підприємства охоплює зміни номенклатури продукції яка випускається.

3. Взаємозв'язок цінності для споживача, ціни та конкурентоспроможності товару.

Мал.

Цінність для споживача товару або послуги є максимальна ціна, яку споживач вважає для себе можливим заплатити за неї.

У кожного конкурентоспроможного товару ціна реалізації нижча за споживчу цінність.

Для споживача неоплачена частина споживчої цінності (або яка дістається споживачу даром) дорівнює додатковому прибутку, який отримано від використання товару.

Для постачальника вона відповідає запасу конкурентоспроможності його продукції.

При цьому споживач однозначно зацікавлений в тому щоб неоплачена ним частина була як найбільшою. Ставлення постачальника до цієї величини двояке:

- з одного боку, він також виграє від її великих розмірів - значний запас конкурентоспроможності гарантує, що куплять насамперед його товар, а не продукцію інших фірм.

- з другого боку, підвищуючи ціну товару він безпосередньо збільшує свій прибуток.

Чинники підвищення конкурентоспроможності:

Прибуток може бути збільшено за рахунок 2-х чинників:

- шляхом зниження витрат

- підвищення доходу

Як підвищити конкурентоспроможність товару в очах споживача

Мал.

Підвищиться ціна готової продукції

1. якщо комплектуючі які були використані дозволили підвищити якість

2. дали можливість випускати принципово нову продукцію

3. Дозволили виробляти продукт який більш відповідає запитам споживачів

4. Підвищили престижність продукції.

4. Конкуренція-це економічний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між виступаючими на ринку підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і отримання найбільшого прибутку. Розрізняють наступні основні функції конкуренції:

- регулююча;

- інноваційна;

- адаптаційна;

- розподіляюча;

-контролююча.

Класифікація конкуренції:

- за методами здійснення конкурентної боротьби;(цінова, нецінова)

- за характером задоволення потреб споживачів;(функціональна, видова і предметна)

- за поведінкою учасників ринкових відносин;(«споживач-товаровиробник»)

- за кількістю продавців та особливістю їх поведінки(досконала, монополістична конкуренція, олігополія, монополія)

За методами здійснення конкурентної боротьби конкуренцію поділяють на цінову та нецінову.

Цінова конкуренція - конкуруючі фірми приваблюють споживача за допомогою встановлення більш низьких цін, ніж у конкурента. Інакше кажучи, фірми знижують витрати споживача на придбання товару, збільшуючи тим його прибуток від купівлі продукції.

Нецінова конкуренція - фірми змагаються не в зменшенні витрат, а в підвищенні цінності для споживача товару. Цього можна досягти багатьма способами:

- підвищення якості продукції

- краще пристосування до потреб конкретного споживача

- створення принципово нового виду продукції

- покращення сервісу

- активізація реклами та ін.

Причини переваг нецінової конкуренції.

1. серйозними суб'єктами конкуренції стали великі корпорації, які володіють значними фінансовими ресурсами і можуть тривалий час реалізовувати продукцію по зниженим цінам. Але в кінцевому результаті цінова війна може привести фірми майже до банкрутства.

2. Різко ускладнилися запити споживачів. Стало можливим привабити споживачів підвищеною якістю, особливими властивостями товарів.

3. Витрати на нецінову конкуренцію при правильному підході стають для фірми дешевими.

4. У багатьох країнах цінова конкуренція обмежена законодавством.

5.Ринок і ринкові ніші

Ринок - це суспільний інститут, який зводить разом покупця і продавця з метою укладання угод купівлі-продажу.

Структура ринку визначається структурою платоспроможного попиту, останній вкрай неоднорідний. Різні вимоги споживачів до вартості і якості товарів розділяють простір ринку на відносно ізольовані сегменти.

Достатньо автономним є попит на товари з різною вартістю. Не існує об'єктивно привабливого продукту, є найбільш прийнятний для певної особи.

Фундаментальна ніша - це сукупність ринкових сегментів, для яких підходять товари, або послуги, які виробляються даною фірмою. В першу чергу фундаментальна ніша визначається виробничою функцією фірми (тобто є галуззю в якій діє фірма), асортиментом товарів, що випускаються і їх якісним характеристиками. Ще фундаментальна ніша пов'язана з ресурсною базою фірми (особливо з унікальними ресурсами)

Графічно ринкова ніша зображено:

Вік	Групи за доходами споживачів
	1	2	3	4	5
Молодший				//////	///
Середній				//////	///
Старший

Реалізована ніша - це частина фундаментальної ніші, яку фірма може зберегти у боротьбі з конкуруючими фірмами.

Фундаментальні ніші деяких фірм можуть частково або повністю співпадати. Існують 3 сценарії які найбільш часто зустрічаються:

1.Фундаментальні ніші 2-х фірм співпадають незначно.

Фірмі Б вдається витіснити фірму А , але у ф. А залишається достатня за розміром ніша.

2. Значна ступінь співпадання фундаментальних ніш. Тут реалізована ніша ф. А може стати недостатньою для її подальшого функціонування.

3. Не одній з фірм не вдається виграти на суперечливому сегменті. Єдиний сегмент розпадається на ряд дрібних, на одному з яких володіє фірма А, а на другому - фірма Б.

Конкуруючими є ті фірми, фундаментальні ніші яких повністю або частково співпадають.

2. Параметри конкурентоспроможності та методи її оцінки

2.1 Поняття параметрів КС. Систематизація і класифікація

Продукція вважається конкурентоспроможною, якщо рівень її нормативних, економічних, технічних параметрів не нижчий за рівень вимог конкретної групи споживачів відповідно до результатів сегментації ринку.

Параметри продукції (структурна модель показників (параметрів) КС продукції):

нормативні (характеризують принципову можливість реалізації товару на ринку - норми, стандарти, патентна чистота);

технічні (характеризують параметри товару і включають показники призначення, надійності, естетичні, екологічні, ергономічні та ін.);

економічні (характеризують вартість експлуатації товару).

Призначення - потужність, калорійність; надійність - ремонтоздатність, тех. ресурси, термін безаварійної роботи; естетичність - дизайн, оригінальність форми, колір, ступінь естетичності тари; екологічність - токсичність виробу, вміст шкідливих речовин; ергономічність - ступінь легкості керування, шум, вібрація.

Ціна споживання = ціна продажу + сумарні витрати на споживання і експлуатацію (витрати на придбання, монтаж, передпродажне обслуговування), (експлуатаційні витрати: енергія, ремонт, заробітна плата, послуги, експлуатація, обслуговування)

Цспож. = Ц пр.+ В спож.

Економічні показники відображають ступінь економічної вигоди виробництва продуцентом і придбання споживачем, тобто рівень витрат покупця на придбання, споживання і утилізацію товару.

Нормативні параметри відображають ступінь використання винаходів при проектуванні виробів.

2.2 Методи вимірювання КС об'єктів

КС об'єкту, що аналізується, бажано вимірювати кількісно, що дозволить керувати її рівнем. Для вимірювання КС необхідна якісна інформація, яка характеризує корисний ефект даного об'єкту і об'єктів конкурентів за нормативний строк їх дії і сукупні витрати за ЖЦ об'єктів.

Корисний ефект - віддача об'єктів, інтегральний показник як система окремих показників якості об'єкту, що використовуються в конкретних умовах і задовольняють конкретну потребу. Ін. словами, корисний ефект - це сукупність властивостей об'єкту, що використовуються для виконання конкретної роботи конкретним споживачем, а якість - це потенційний корисний ефект для декількох груп споживачів. Корисний ефект об'єкту, що використовується конкретним споживачем, як правило менший, ніж інтегральний показник якості об'єкту. Наближення цих показників один до одного за розміром призводить до збільшення витрат у сферах виробництва та відтворення.

Значний лаг (різниця) між інтегральним показником якості об'єкту та його корисним ефектом призводить до недовикористання корисних можливостей об'єкту, що також погано. Тому доцільно проектувати об'єкт з корисним ефектом для конкретних умов, який би дорівнював 0.8-0.9 інтегрального показника якості. Тоді в одних умовах буде повністю або частково використовуватися набір одних потенційних параметрів об'єкту, а в інших -набір інших параметрів.

Після кількісного визначення усіх відомих нам споживчих параметрів виробу ми можемо перейти до їх порівняння з параметрами зразка. Вибір зразка є одним з найбільш відповідальних моментів аналізу КС. Помилка на цьому етапі може призвести до хибних результатів аналізу. Перш за все, зразок:

повинен належати до того ж класу товарів, що і виріб, який аналізується;

повинен бути найбільш характерним для даного ринку;

його основні параметри повинні розглядатися в динаміці з урахуванням фактору часу у мінливому ринковому середовищі.

Ступінь відповідності параметрів нашого виробу параметрам еталону можна виразити як %-не відношення, маючи на увазі, що параметри еталону відповідають повному задоволенню потреби.

Аналогічний розрахунок можна провести за всіма параметрами, які кількісно вимірюються. Для цього потрібно побудувати для кожного з них відповідний параметричний індекс (Ji).

Ji = Pi/Piз ,де i = 1…n

Pi - значення i-го споживчого параметру товару, який оцінюється

Piз -значення i-го споживчого параметру товару зразка

Визначення ваги параметру - складне завдання. Його рішення доцільно доручити сформованій на підприємстві групі експертів. Якщо виникає необхідність уточнення зібраної ними інформації, можна одержати додаткову інформацію шляхом телефонного опитування або розсилання письмових анкет спеціалістам з інших компетентних у цьому питанні установ. Оцінка ступеня задоволення покупцем споживчими властивостями виробу в цілому може бути проведена за допомогою зведеного параметричного індексу JP.

,

де n - число кількісно визначених споживчих параметрів, що аналізуються;

Ai - вага і-го параметру, який виявлено групою експертів раніше;

Jі - параметричний індекс.

Як правило, Ji та Jp не повинні перевищувати 100%, так як потреба задоволена більш ніж на 100% - це абсурд, а в даному випадку не врахована споживачем економічно недоцільна розтрата ресурсів.

Взагалі, параметричний індекс будь-якого параметру, що регламентується, може мати тільки 2 значення - 0 та 1, залежно від того, чи відповідає даний параметр вимогам всіх норм та стандартів. При цьому 0 відповідає повній втраті КС виробу. Розрахунок зведеного параметричного індексу споживчих властивостей товару, що безпосередньо характеризує величину корисного ефекту (P), важливий етап аналізу КС. Однак аналіз не буде повним, якщо ми не розглянемо за аналогічною схемою вартісні параметри товару, що відображають елементи витрат покупця на придбання та вживання виробу впродовж усього періоду його споживання.

Ці параметри називаються економічними. Вони прямо або посередньо вказують на витрати, які несе споживач у момент купівлі товару і в процесі цього використання.

Ціна споживання у загальному вигляді :

С = С1+С2+С3+С4+…+Сm

С1 - ціна виробу;

С2 - витрати на його транспортування;

С3 - монтаж, встановлення;

С4 - екслуатація;

С5 - ремонт;

С6 - тех. обслуговування;

С7 - навчання персоналу;

С8 - податки;

С9 - страхові внески.

Разом всі ці витрати складають величину ціни споживання (С) - це обсяг коштів, які необхідні споживачу впродовж усього строку служби товару. Оцінка КС виробу за економічними параметрами багато в чому подібна до аналізу КС за споживчими параметрами, хоча в цьому випадку вимірювання показників розглядається на вартісній основі.

Зведений індекс КС за економічними параметрами:

,

m - число економічних параметрів, що аналізуються

Aj - вага j-го параметру; Jj - параметричний індекс.

Параметричний індекс:

,

де Cj - значення j-го економічного параметру товару; Cjз - зразка.

На основі зведених індексів КС за споживчими та економічними параметрами будується загальний показник рівня КС (К) виробу відносно зразка, який являє собою відношення різниці між ними у споживчому ефекті до одиниці витрат.

K = Jp / Je

Якщо К більше 1, то виріб, що аналізується, перевищує за КС зразок (рідко буває). Якщо К менше 1, то поступається, К = 1 - однаковий рівень.

Параметри оцінки конкурентоспроможності товару:

1. технічний рівень;

2. якісні особливості;

3. зовнішній вигляд (пакування, оформлення тощо);

4. рівень ціни;

5. можливі знижки;

6. терміни поставки;

7. патентна чистота;

8. можливість організації технічного обслуговування.

Методи оцінки рівня конкурентоспроможності продукції:

Кількісні

9. Диференціальний

10. Комплексний

11. Змішаний (Рис. 2)

Якісні

12. Групові експертизи або експертизи кваліфікованих спеціалістів (кваліметричні, органолептичні тощо)

13. Безпосередні контакти зі споживачами (опитування споживачів, організація семінарів та конференцій споживачів, презентації зразків товарів).

Таблица. Кількісні показники та методи оцінки конкурентоспроможності продукції фірми

Показники	Методи
Одиничний - відсоткове відношення розміру якого-небудь технічного або економічного показника до значення того ж показника продукту-аналога, що виробляє конкурент	Диференціальний	Змішаний
Груповий - об'єднує одиничні показники та характеризує рівень конкурентоспроможності по однорідній групі показників (економічних, технічних, нормативних)	Комплексний
Інтегральний - відношення групового показника по технічних параметрах до групового показника по економічних параметрах; дає кількісну характеристику конкурентоспроможності товару

3. Система управління конкурентоспроможністю фірми

Поняття «конкурентоспроможність фірми» формується з комплексу економічних, технічних, маркетингових характеристик, що визначають позиції фірми на галузевому національному та світовому ринках.

Конкурентоспроможність продукції та конкурентоспроможність фірми-виробника спів ставні між собою як частина та ціле. Здатність фірми конкурувати на певному зарубіжному товарному ринку залежить від конкурентоспроможності товару та сукупності інших чинників (Рис. 3).

Мал.

Складові конкурентоспроможності фірми:

- конкурентоспроможність товарів (технічна та економічна);

- умови виробництва (науково-технічний рівень, прогресивність технології виробництва; використання новітніх винаходів та сучасних засобів автоматизації виробництва; загальний менеджмент та організація виробництва);

- умови збуту продукції (наявність розгалужених та контрольованих фірмою каналів розподілення продукції; добре організована логістика; організація роздрібної збутової мережі: розташування магазинів, їх доступність, мерчандайзинг; організація технічного обслуговування продукції: обсяг послуг, які пропонуються, терміни гарантійного ремонту, вартість післягарантійного обслуговування тощо);

- діловий імідж фірми на ринку (ставлення споживачів до фірми та її продукції, наявність прихильників торговельної марки, зростання зацікавленості до товарів фірми тощо);

- організаційно-технічна підтримка національного уряду (гарантії експортних кредитів, страхування експортних операцій, податкові та кредитні пільги, сприяння просуванню продукції в зарубіжних країнах, забезпечення актуальною комерційною інформацією тощо).

Мал.

3.1 Забезпечення конкурентоспроможності фірми

Управління конкурентоспроможністю на рівні підприємства - це сукупність заходів по систематичному вдосконаленню виробу, пошуку нових каналів його збуту і поліпшення післяпродажного сервісу. На підприємстві має бути розроблена відповідна стратегія к/с, передбачені заходи щодо всього виробничо-господарського комплексу. Варіанти стратегії можуть відрізнятися цілями, часовими параметрами та іншими характеристиками залежно від конкретних і перспективних завдань, але в кожному випадку їх головна мета - забезпечення переваг над товарами конкурентів (стратегія створення нових виробів). Різноманітними можуть бути і фактори, які впливають на пошук переваг у конкуренції: доступ до сировини і енергії, фінанси, кадровий склад та його кваліфікація, мало затратні виробничі можливості, наявність розвинутої науково-технічної системи, виробничого і комерційного співробітництва. К/с продукції і к/с фірми - виробника продукції співвідносяться між собою як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від к/с товару. та сукупності економічних методів діяльності фірми, які впливають на результати конкурентної боротьби.

Таблиця

1.Платоспроможність 2.Прибутковість	Оперативний рівень управління КС КС продукції
3.Стратегічність управління 4.Адаптивність системи управління 5.Фінансова та управлінська прозорість	Тактичний рівень управління КС Інтегральний показник фінансово-господарського стану підприємства
6.Керованість бізнесу 7.Інвестиційна привабливість	Стратегічний рівень управління КС Зростання вартості підприємства

Забезпечення КС підприємства:

Оперативний рівень: Конкурентоспроможність продукції

Критерій: показник КС продукції

Методи оцінки:

Евристичний(експертний ) метод

Кваліметричний (кількісна оцінка якості)

Комплексний(інтегральний) метод

Тактичний рівень: Загальний стан підприємства

Критерій: комплексний показник стану підприємства

Методи оцінки:

Методики комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства

Стратегічний рівень: Інвестиційна привабливість

Критерій: зростання вартості підприємства

Методи оцінки:

· Порівняльний(ринковий)

· Затратний(на основі активів)

· Доходний(сума доходів, які воно приносить своєму власнику)

· Опціонний(оцінка майнових реальних опціонів)

Таким чином , головною задачею і результатом функціонування системи забезпечення конкурентоспроможності повинно бути збільшення вартості підприємства.

Методи оцінки конкурентоспроможності фірми на ринку:

Оцінка власної конкурентної позиції фірми на ринку

Визначення власної конкурентної позиції підприємства є невід'ємним елементом маркетингової діяльності будь-якого господарського суб'єкта.

Оцінка конкурентної позиції фірми потрібна для:

розробки заходів по покращенню к/с;

вибору підприємством партнера для організації спільного випуску продукції;

залучення коштів інвестора в перспективне виробництво;

складання програми виходу підприємства на нові ринки збуту.

Проведення оцінки переслідує ціль: визначити положення підприємства на галузевому ринку. Досягнення цієї цілі можливе лише при наявності оперативної і об'єктивної методики оцінки к/с.

Найбільш відомі методики оцінки к/с:

матричний метод (виключає проведення аналізу причин поточних подій і ускладнює розробку управлінських рішень);

метод, який використовується як основний підхід оцінки товару підприємства. цей метод базується на положенні, що к/с фірми тим вища, чим вища к/с її продукції. Переваги: враховує найбільш важливий критерій, який впливає на к/с підприємства - к/с товару. Недоліки: дозволяє отримати досить обмежені уявлення про переваги і недоліки в роботі підприємства, так як не торкається інших елементів підприємства.

метод, заснований на теорії ефективної конкуренції. Згідно цієї теорії найбільш к/с є те підприємство, де найкращим чином організована робота всіх служб і підрозділів. На ефективність діяльності кожної із служб впливає велика кількість факторів, ресурсів фірми. Оцінка ефективності роботи кожного із підрозділів передбачає оцінку ефективності виконання ним цих ресурсів. В основі методу лежить оцінка 4-х групових показників або критеріїв к/с.

В першу групу входять показники, які характеризують ефективність управління виробничим процесом, економічність виробничих затрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організацію праці на підприємстві (витрати виробництва на од. продукції, фондовіддача, рентабельність товару, продуктивність праці).

В другу групу - ефективність управління оборотними коштами, незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися по своїм боргам і можливість стабільного розвитку підприємства в майбутньому (коефіцієнт автономії, коефіцієнт платоспроможності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт оборотності оборотних засобів).

В третю групу включають показники, які дають уявлення про ефективність управління збутом і просіванням товару на ринку засобами реклами і стимулювання (рентабельність продаж, коефіцієнт затовареності готовою продукцією, коефіцієнт завантаження виробничих потужностей, коефіцієнт ефективності реклами і стимулювання збуту).

В четверту групу - показники к/с товару ( якість товару і його ціна).

Через те, що кожен з цих показників має різні степінь важливості для розрахунку к/с підприємства (Кп/п), експертним шляхом були розроблені коефіцієнти вагомості критеріїв. Розрахунок критеріїв і коефіцієнтів визначається по формулах середньозваженої арифметичної.

Кп/п = 0,15Еп + 0,29Фп +0,23Ес + 0,33Кт, де

Еп- значення критерію ефективної виробничої діяльності підприємства

Фп - значення критерію фінансового положення підприємства

Ес - значення критерію ефективності організації, збуту і просування товару на ринку;

Кт - значення критерію к/с товару.

Еп = 0,31И +0,19Ф + 0,40Рт + 0,1П, де

И - відносний показник витрат виробництва на од. прод.;

Ф - відносний показник фондовіддачі;

Рт - відносний показник рентабельності товару;

П - відносний показник продуктивності праці.

Фп = 0,29Ка + 0,20Кп + 0,36Кл + 0,15Ко, де

Ка - відносний показник автономії підприємства,

Кп - відносний показник платоспроможності підприємства,

Кл - відносний показник ліквідності,

Ко - відносний показник оборотності оборотних коштів.

Ес = 0,37Рп + 0,29Кз + 0,21Км + 0,14Кр, де

Рп - рентабельність продаж,

Кз - затовареність готовою продукцією,

Км - завантаження виробничих потужностей ,

Кр - ефективності реклами і засобів стимулювання збуту.

Розрахунок Кт здійснюється як розрахунок загального рівня к/с виробу (лекція 2).

В загальному вигляді, алгоритм розрахунку коефіцієнту Кп/п передбачає 3 останніх етапи:

розрахунок одиничних показників Кп/п і перевід показників у відносні величини (бали). Для переводу показників у відносні величини здійснюється їх порівняння з базовими показниками ( середньо галузевими, показниками будь-якого конкуруючого підприємства або лідера в галузі, показниками оцінюваного підприємства за минулі періоди). Використовується 15-ти балова шкала. При цьому 5-ма балами оцінюється показник, який має значення гірше, ніж базовий; 10 балів - на рівні базового; 15 балів - краще ніж базовий.

Розрахунок критеріів Кп/п по представленим вище формулам;

розрахунок коефіцієнта Кп/п.

Дана оцінка Кп/п всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності промислового підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко і об'єктивно отримувати картину положення підприємства на галузевому ринку, використання в ході оцінки порівняння показників за різні проміжки часу, дають можливість застосовувати цей метод як варіант оперативного контролю окремих служб.

Таблиця. Індикатори к/с:

Критерії	Ранг	Діапазон оцінок по ринках ( 1- 5)
		низька -1	середня - 3	висока - 5
1.Відносна доля ринку		менше 1/3	більше 1/3	лідер
2. Витрати		більше прямого конкурента	рівні прямому конкуренту	менше прямого конкурента
3.Відмінні властивості		товар «як всі»	товар слабо диференційований	унікальна пропозиція
4.Ступінь засвоєння технологій		засвоюється тяжко	засвоюється легко	засвоюється повністю
5.Метод продаж		Посередники не контролюються	контролюються	прямий продаж
6.Імідж		відсутній	розмитий	сильний

2.Оцінка конкурентоспроможності підприємства на основі теорії матриць повинна базуватись на комплексному, багатомірному підході до цього складного явища та враховувати як внутрішнє та зовнішнє середовище, як рівень фінансової стійкості підприємства, так і реальне становище підприємств конкурентів [26, с. 115]. Для аналізу конкурентоспроможності будується матриця вигляду:

де - показник , який характеризує підприємство ; - кількість підприємств конкурентів; - кількість показників.

Показники, які складають матрицю, є відносними величинами та визначають ступінь використання потенціалу підприємства. У методиці використовуються показники рентабельності активів, інвестицій виробництва, основних виробничих фондів, продукції (робіт, послуг), фондовіддача, коефіцієнти оборотності оборотних коштів, показники автономії, маневреності, абсолютної ліквідності. Показниками можна варіювати, залежно від стратегічного напряму розвитку підприємства, його головної мети, внутрішніх цілей і мотивацій персоналу. У матрицю необхідно включити допоміжний рядок , значення якого є еталонними показниками та відображають середньогалузевий рівень. Крім того, слід відобразити ще одним рядком оптимальне значення показників підприємства - лідера в певній сфері діяльності. Матриця К буде мати вигляд, представлений в табл.1.2.

Таблиця 1.2 . Показники оцінки конкурентоспроможності

Показники, j	Підприємства, i	Середньо - галузеве	Підприємство - лідер
	n1	n2	…	nn	Qj	Lj
Рентабельність активів	k11	k12	…	kn1m	Q1	L1
Рентабельність діяльності	k21	k22	…	kn2m	Q2	L2
Фондовіддача	k31	k32	…	kn3m	Q3	L3
……	…	….				…
mn	kn1	kn2	…	kn5m	Qn	Ln

Але значення вектора не завжди може служити достатньою і всеосяжною характеристикою. Серед показників конкурентоспроможності варто також виділити рівень спрямованості кожного з векторів та вектора-еталона . Такою оцінкою може служити кут між векторами, що знаходиться за формулою:

де A_o ? A_i - скалярний добуток векторів.

Чим менше , тим ближче значення функції до 1. Таким чином, якщо вектори спрямовані однаково, то дорівнює 1. За допомогою цього показника можна судити про міру задоволення роботи підприємства вимогам еталона.

Для визначення рівня конкурентоспроможності підприємства задаються нижні () чи верхні межі допустимих змін кожного із - показників. На основі матриці і розглянутих меж допустимих змін - показників розраховується матриця , елементами якої є показники . Якщо зміни Кij відбуваються в більший бік і розглядаються як позитивне явище, тоді:

Якщо зміни відбулися в менший бік і розглядаються як позитивне явище, тоді:

Чим менше значення показника , тим краще характеризує підприємство і показник . В результаті проведених розрахунків матриця , , приймає вигляд, відображений в табл.1.3.

Таблиця 1.3 Співставлення показників оцінки конкурентоспроможності з показником - еталоном

Показники, j	Підприємства, i	Середньо - галузеве
	n1	n2	…	Nn	Qj
Рентабельність активів	pj1 - k11	pj n - k12	…	pj n - k1n	Q1
Рентабельність діяльності	pj2 - k21	pj n - k22	…	pj n - k2n	Q2
Фондовіддача	pj3 - k31	pj3 - k32	…	pj n - k3n	Q3
……	…	….
mn	pj n - km1	pj n - km2	…	pj n - kmn	Qn

На основі матриці визначаємо показники конкурентоспроможності підприємств за формулою:

, ,

де - оптимальний показник по підприємству - лідеру.

У результаті буде мати вигляд, представлений в табл.1.3.

Таблиця 1.4 Співставлення показників оцінки конкурентоспроможності з показниками підприємства - лідера

Показники, j	Підприємства, i	Підприємство - лідер
	n1	Lj	…	Nn	Lj
Рентабельність активів	d11/L1	d12/L1	…	dmn/L1	L1
Рентабельність діяльності	d21/L1	d22/L1	…	dmn/L1	L2
Фондовіддача	d31/L3	d32/L3	…	dmn/L3	L3
……	…	….			…
mn	dmn/Ln	dmn/Ln	…	dmn/Ln	Ln

Величина по підприємству і дасть нам показник конкурентоспроможності цього підприємства . Чим він менший за своїм значенням, тим вищий рівень конкурентоспроможності. Рейтинг підприємств за рівнем конкурентоспроможності розраховується таким чином:

Розрахунок цих показників дає нам результати, представлені в табл.1.5.

Таблиця 1.5. Показники конкурентоспроможності підприємств

Підприємства	Показники конкурентоспроможності,	Рейтинг підприємств,	Ранжування місць в рейтингу
1	S1	f1	n1
2	S2	f2	n2
3	S3	f3	n3
…	…	…	…
n	Sn	Fn	Nn

Якщо зміна всіх показників у більшу сторону розглядається як позитивне явище, то для оцінки конкурентоспроможності можна використовувати значення векторів. Таким чином, одержуємо узагальнені характеристики усіх векторів, і кожний з них можна порівняти з нормативним. Найбільш конкурентноздатне підприємство, значення вектора якого максимальне.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства є надзвичайно складним об'єктом оцінки, прогнозування й управління, що зумовлене, в першу чергу, сутністю даної категорії. Конкурентоспроможність можна оцінити шляхом порівняння підприємств, які належать до однієї сфери бізнесу як у межах країни, так і в глобальних масштабах. Тому підприємство може бути конкурентоспроможним на регіональному чи вітчизняному ринку і неконкурентоспроможним - на світовому. Нове конкурентне середовище потребує перегляду концептуальних підходів до трактування конкурентоспроможності підприємства та розробки критеріїв і методів її оцінки, оскільки в умовах глобалізації створення потенціалу конкурентоспроможності можливе за умови орієнтації на рівень міжнародної конкуренції.

Методична та прикладна складність оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства пов'язана з:

- труднощами вибору базового об'єкту для порівняння (пошуком інформації для визначення підприємства-лідера в галузі);

- обґрунтуванням вибору системи показників, критеріїв і методів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства (розробка громіздких і важко інтерпретованих методів розрахунку конкурентоспроможності потенціалу підприємства обмежує реальні можливості оцінки);

- проблематичністю використання повної та достовірної інформації для оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства (відсутність досвіду проведення маркетингових досліджень на внутрішньому та зовнішньому ринках, недоступність інформації про діяльність конкурентів може призвести до некоректних висновків і прийняття необґрунтованих управлінських рішень) [29].

Розглянемо синтезований метод визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства -

3. метод набору конкурентоспроможних елементів, в основі якого лежить ідея, що конкурентоспроможність продукції підприємства є його головною складовою.

Алгоритм визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства за даним методом передбачає:

1. Формування переліку індикаторів (, де ), які слугують базою оцінки конкурентоспроможності конкретного виду продукції, що оцінюється.

2. Встановлення експертним шляхом для кожного індикатора його ваги (, де ) в загальній оцінці за умови, що .

3. Рекомендації служби маркетингу підприємства-об'єкта оцінки щодо n-вибору підприємств з аналогічною продукцією, які є найближчими конкурентами. Важливе значення для оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства відіграє правильний вибір підприємств-конкурентів для дослідження. Існують такі підходи до визначення таких підприємств:

ь Вибір найближчих конкурентів. В умовах олігополістичної конкуренції головним конкурентом може бути одне підприємство, при цьому успіх конкурента негативно впливає на діяльність підприємства і навпаки. Аналіз головного конкурента може дати необхідну та достатню інформацію для розробки заходів протидії як у тактичному, так і в стратегічному аспектах.

ь Вибір більш сильніших конкурентів (ринкова частка вища). Результати аналізу дозволяють будувати моделі найбільш ефективної конкурентної поведінки на даному ринку та розробляти засоби їх реалізації (імітація, пошук нових шляхів, конфронтація з лідером).

ь Вибір підприємств, які мають значну сумарну частку на ринку (більше 50%). Аналіз дозволяє деталізувати висновки для різноманітних кон'юнктурних ситуацій та розробити як атакуючі, так і оборонні дії.

ь Вибір усіх діючих конкурентів у рамках географічних меж ринку. Результати аналізу можуть бути використані у планах розвитку підприємства на перспективу.

ь Вибір усіх можливих конкурентів. Крім діючих підприємств розглядаються всі потенційні конкуренти: підприємства, що будуються; підприємства, що мають виробничі потужності, які можна перепрофілювати на випуск або продаж нової продукції без витрат часу і ресурсів; інноваційні фірми; нові фірми, які утворились шляхом придбання аутсайдерів даної галузі великими фірмами інших галузей; нові спільні підприємства.

4. За отриманою інформацією будується матриця визначення конкурентоспроможності одиниці продукції підприємства, що слугує об'єктом оцінки. Визначення рангів одиниці продукції за допомогою абсолютних значень обраних індикаторів.

5. Визначення зваженої на вагу індикатора загального рангу одиниці продукції кожного підприємства, що бере участь в масиві оцінки за формулою:



6. Встановлення підприємства-лідера та підприємства-аутсайдер за даною одиницею продукції, діапазону відстані аутсайдера від лідера за формулою:

Діапазон відстані аутсайдера від лідера дає уявлення про розмежування підприємств в конкурентному середовищі, а саме: чи належить підприємство до кола лідерів чи аутсайдерів, чи вигідне в нього положення в зоні очікування нападу, чи правильно використовує свої можливості? Радіус кола лідерів (аутсайдерів) дорівнює чверті від діапазону відстані аутсайдера від лідера . Графічну інтерпретацію діапазону відстані аутсайдера від лідера представлено в додатку А.2

7. Конкурентоспроможність одиниці продукції знаходиться за формулою:

8. Для визначення конкурентного статусу підприємства за всією номенклатурою його продукції необхідно провести аналогічні розрахунки для всіх видів, а потім звести отримані результати в підсумкову таблицю, яка також повинна містити інформацію щодо структури виробництва продукції за проектною потужністю та фактичними обсягами продажу (табл.1.7).

Таблиця 1.7 Підсумкова таблиця для визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства-об'єкта оцінки

№ п/п	Продукція	KSopіа	Структура виробництва продукції за проектною потужністю (Sv)	Структура фактич-них продаж продукції (Sp)	Скорегована KSopіа на Sv =(р.2*р.3/100)	Скорегована KSopіа на Sp =(р.2*р.4/100)	Резерв конкуренто-спромож-ності RKSіа =(р.5-р.6)	Ранг конкурентоспро-можності потенціалу підприємства Rangкпп
	1	2	3	4	5	6	7	8
1
2
3
4
...
а
			100	100
	Конкурентоспроможність потенціалу підприємства

9. Ранг конкурентоспроможності потенціалу підприємства визначається за формулою:

10. Рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства розраховується, як середній ранг конкурентоспроможності за всією номенклатурою продукції.

Конкурентоспроможність продукції без сумніву є головною складовою конкурентоспроможності потенціалу підприємства, але не треба забувати, що до його складу входять не менш важливі елементи: виробничий, фінансовий, управлінський потенціали тощо, конкурентоспроможність яких треба враховувати при визначенні остаточного рівня конкурентоспроможності потенціалу.

Існують й інші методи оцінки конкурентоспроможності підприємства. Наприклад, в методиках А.Шеремета, Г.Савицької увага акцентується на системі фінансових показників для визначення рівня фінансової стійкості підприємства 38, с. 246.

М. Ахматова та Є. Попов виокремлюють дві групи методів оцінки конкурентоспроможності підприємства: аналітичні (метод рейтингової оцінки; оцінка на основі розрахунків частки ринку; метод оцінки на основі теорії ефективної конкуренції; метод оцінки на основі споживчої вартості) та графічні (матриця БКГ; модель «Привабливість ринку-переваги конкурентів; матриця Портера; метод «багатокутник конкурентноздатності підприємства) методи [8].

Барабась Д.О. пропонує здійснювати комплексну оцінку конкурентоспроможності виробничого підприємства за такими показниками:

ь конкурентоспроможність продукції (оцінюють за допомогою інтегрального показника конкурентоспроможності);

ь конкурентоспроможність системи управління (оцінка проводиться експертним методом, шляхом порівняння досліджуваного підприємства з конкурентами за параметрами: адаптивність; спрямованість на активізацію людського фактору; спрямованість на споживача; здатність опрацьовувати конкурентні стратегії, передбачати реакцію конкурентів, розробляти та реалізовувати конкурентні ходи; відповідність організаційної структури);

ь конкурентоспроможність персоналу (головна ідея оцінки - кількісно виразити за допомогою балів найсуттєвіші характеристики як самого працівника, так і роботи, яку він виконує; для характеристики працівника кількісній оцінці підлягають його професійно-кваліфікаційний рівень і ділові якості, а для оцінки роботи застосовують параметри: складності роботи і функцій; результату, який реально досягнуто працівником;

ь конкурентоспроможність технології (технологію можна вважати конкурентноспроможною, якщо забезпечується значна гнучкість технологічного процесу, максимально використовуються виробничі потужності і більшість діючого обладнання експлуатується менше, ніж 10 років; також необхідно врахувати коефіцієнт оновлення обладнання);

ь показники фінансового стану підприємства (визначають за однією з багатьох розроблених на даний момент методик; найбільш простою є експрес-оцінка фінансового стану, яка базується на розрахунку двох фінансових коефіцієнтів: поточної (загальної) ліквідності (мінімальне значення 2,0) та забезпеченості підприємства власними коштами (мінімальне значення 0,1); якщо хоча б один з цих коефіцієнтів менше мінімального значення, фінансовий стан підприємства е слабким) [9, с.9].

Розглянувши існуючі методики оцінки, можна зазначити, що конкурентоспроможність підприємницького потенціалу - поняття комплексне, яке має охоплювати усі сфери діяльності функціонування суб'єкта господарювання. Зрозуміло, що використання тільки одного методу не дає повної уяви про рівень конкурентоспроможності потенціалу, що говорить про необхідність використання комплексного підходу до його оцінки. Адже результати аналізу конкурентоспроможності потенціалу підприємства є дуже важливими для розробки шляхів його підвищення.

4. Діагностика конкурентного середовища підприємства

1. Характеристика конкурентного середовища і його структура.

1.1 Діагностика факторів конкурентного середовища.

1.2 Оцінка інтенсивності конкуренції.

2. Аналіз діяльності конкурентів.

2.1 Формування процедури аналізу.

2.2 Діагностика цілей і намірів конкурентів.

2.3 Аналіз ринкової частки конкурентів.

2.4 Заходи і методи реалізації товарної політики конкурентів.

2.5 Дослідження динаміки цін конкурентів.

2.6 Аналіз організації збутової мережі конкурентів і засобів стимулювання реалізації.

2.7 Оцінка фінансової стабільності конкурентів.

2.8 Побудова конкурентної карти ринку.

4.1 Характеристика конкурентного середовища і його структура. Діагностика факторів конкурентного середовища

Не дивлячись на те, що кожний ринок має свій унікальний характер і структуру, є досить багато спільного в прояві конкуренції від ринка к ринку, і тому є можливість використання єдиного аналітичного апарату для виявлення природи та інтенсивності конкуренції.

Згідно дослідження М.Портера стан конкуренції на певному ринку можна характеризувати п`ятьма конкурентними силами:

Суперництво між конкурентами продавцями однієї галузі. Центральний ринг конкуренції, де відбувається більшість дій суперництва представляє собою маневрування конкуруючих фірм виробників, різних версій одного і того ж товару або послуги даної ринкової ніші. Основними рисами такої міжфірмової конкурентної боротьби є:

боротьба за більш вигідну ринкову позицію, яка полягає в прагненні кожного завоювати свою ринкову нішу споживача;

конкурентні стратегії, які фірми-суперники можуть сформувати та шляхи, які вони можуть знайти для реалізації стратегій різні. Фірми обмежен, в основному, своїми думками про те, що і як спрацює на даному ринку,і що взагалі є юридично законним;

свіжі конкурентні умови можуть прийматися час від часу одним або багатьма суперниками. Як довго фірма не переглядає своїх конкурентних стратегій або частота капітальних змін залежить від ринкового успіху, а тривалість конкурентних зусиль залежить від стратегії фірм-суперників;

фірма має вагомі причини вибирати конкурентні стратегії, які в рівній мірі не можуть бути незімітованими і необійденними. Пропонуючи покупцям те, що не може бути швидко, легко і дешево продубльовано, фірма отримує не лише ринковий успіх, але і унікальний конкурентний результат, який може бути виражений в отриманні зверх прибутку;

міжфірмове суперництво приносить одним фірмам успіх, іншим поразку. Стратегічний успіх може надати фірмі можливість впливати і навіть контролювати напрямок дій ринкових сил і конкурентних зусиль. Результатом акцій і контракцій є створення нових умов ринкового попиту і пропозиції. Однак самі вони, контролюючи ринкову ситуацію, можуть бути підпорядковані конкретним ринковим подіям. Стратегії фірм-конкурентів впливають на ринок, а ринок в свою чергу на вибір тих стратегій, які можуть бути застосовані з певним очікуваним успіхом тільки в даних умовах конкретного ринку.

10-позиційний профіль усіх конкурентів (досліджується постійно)

1. Ідентифікаційні дані.

2. Фізичні характеристики.

3. Фінансові результати діяльності.

4. Кадри.

5. Позиції на ринку.

6. Плани.

7. Клієнти конкурента.

8. Методи конкурентної боротьби.

9. Ділова репутація.

10. Шляхи отримання даних про цього конкурента.

Поглиблений аналіз прямих конкурентів

Ключові точки контролю:

ринок;

продукт;

ціна;

просування;

організація збуту;

менеджмент фірми;

фінанси.

2) Конкуренція з боку товарів, які виробляють фірми інших галузей, які є замінниками та конкурентні з точки зору ціни. Конкурентні сили, які виникають внаслідок наявності замінників товару, зіштовхують продавців по наступним причинам:

ціни і доступність товарів замінників створюють обмеження для цін виробників, що в свою чергу лімітує (обмежує) потенціальну величину прибутку;

не дивлячись на те, що виробник може виділити товар якістю, знизити ціни за рахунок зниження витрат або іншим способом диференціювати свій товар від замінника, він все ж стоїть перед ризиком зменшення росту продаж та прибутків відносно відповідних заходів, які здійснюють конкуренти. Чим сильніше чутливість продаж товару від цін замінників, тим вразливіші фірми ;

конкуренція з боку замінників залежить від того, наскільки легко покупці можуть віддати їм перевагу.

3) Загроза входу в галузь нових конкурентів. Рівень вхідних бар`єрів визначається рядом чинників, серед яких слід оцінити наступні:

· переважний тип виробництва в галузі і пов`язаний з ним рівень галузевої собівартості;

· ступінь диференціювання товару;

· доступність каналів розподілу продукції;

· потреба у додаткових капіталовкладеннях;

· консерватизм існуючої системи постачання.

4) Економічні можливості та торгові здібності постачальників. Постачальники впливають на конкурентну боротьбу за допомогою двох засобів: ціни і якості товарів, що постачаються. Умови, за який цей вплив відчутно збільшує інтенсивність конкуренції зводиться до наступних обставин:

невелика кількість постачальників, яка має можливість визначати політику поставок, вибирати найбільш вигідні позиції постачання, відмовити небажаним клієнтам;

галузь споживає незначну частину продукції, яку виробляють постачальники і тому зміна цін на дану продукцію не суттєво впливає на собівартість і ціну кінцевих виробів, які виробляються в галузі;

продукція, яку постачають, відіграє важливу роль в кінцевому виробі, який випускається споживачем. Ця обставина закріплює залежність споживача від постачальника;

відсутність ефективних замінників продукції, що постачається, зменшує можливість вибору і зменшує рівень вимог за характерами виробів, що постачаються;

висока ступінь диференціації продукції є наслідком високого рівня спеціалізації, що ускладнює для споживача пошук інших постачальників аналогічної продукції;

низький рівень вертикальної інтеграції у споживача, при якому він не в змозі виробляти на своїх потужностях продукцію, яку закупає і внаслідок цього, висока залежність від зовнішніх поставок.

5) Економічні можливості та торгові здібності покупців. Споживачі зіштовхують інтереси підприємств, що конкурують між собою, за допомогою спеціальних засобів впливу на ринок. Сила впливу різноманітних груп споживачів на інтенсивність конкуренції є значною за наявності таких умов:

а) споживачі купують більшу частину продукції, яку виготовляє підприємство, і за рахунок цього спричиняють тиск на нього під загрозою зменшення обсягу закупок;

б) придбана продукція складає значну частину бюджету споживача, що робить його більш чутливим до змін цін, якості та інших комерційних характеристик виробу;

в) висока ступінь стандартизації продукції обумовлює ситуацію, в якій є великій вибір виробників аналогічного товару, а тому відсутні перешкоди для перекладання споживача на іншого виробника даного товару;