Пропозиції щодо підвищення конкурентоздатності ТОВ "РОС РВ"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи конкурентноздатності підприємств

1.1. Поняття конкурентноздатності товару та конкурентноздатності підприємства

1.2. Фактори впливу на конкурентноздатність і шляхи досягнення конкурентних переваг підприємства

1.3. Конкурентноздатність товару як найважливіший фактор забезпечення конкурентноздатності підприємства

1.4. Оцінка конкурентноздатності товару

Розділ 2. Аналіз конкурентноздатності ТОВ „РОС РВ”

2.1. Характеристика діяльності підприємства

2.2. Оцінка складових конкурентоспроможності ТОВ „РОС РВ”

2.3 Характеристика та аналіз охорони праці і техніки безпеки на підриємстві

Розділ 3. Пропозиції щодо підвищення конкурентноздатності ТОВ „РОС РВ”

3.1. Обґрунтування пропозицій щодо підвищення конкурентноздатності ТОВ „РОС РВ”

3.2. Вибір конкурентної стратегії підприємством

Висновки

Список літературних джерел

конкурентоздатність товар підприємство



Вступ

За роки незалежності українська економіка дуже змінилася. В українському суспільстві відбувається становлення ринкової економічної системи, що виявилося могутнім поштовхом для створення підприємств різних форм власності.

Зміна економічної системи господарювання, перехід до ринкової системи управління і її реорганізація виходячи із особливостей теперішнього стану вимагають від учасників ринку переглянути свій підхід до забезпечення стратегії і тактики маркетингу, виділити його в якості провідної задачі в існуванні і роботі підприємства.

В сучасних умовах значно підвищилась роль та значення конкуренції як фактора, який суттєво впливає на характер стратегії і тактики маркетингу, практичної маркетингової діяльністі.

Дослідження конкурентноздатності підприємства дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенційних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі. Джерелами конкурентних переваг є прогресивна організаційно - технологічна та соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. Ці переваги слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка конкурентноздатності підприємства необхідні на всіх ступенях позавиробничого процесу.

Аналіз конкурентноздатності підприємств стає об'єктивною необхідністю через те, що в конкурентній боротьбі при всій її масштабності та гостроті виграє той, хто аналізує та змагається за свої конкурентні позиції. Проблема підвищення рівня конкурентноздатності підприємства є актуальним питанням, вирішенню якого і присвячується дана робота

Об'єктом дослідження є ТОВ “РОС РВ ”, яке займається торгівлею поліграфічним обладнанням та його ремонтом. Такий вид діяльності є типовим для України на сьогоднішній день, оскільки значна кількість підприємств, особливо в тій галузі

Предметом дослідження є конкурентноздатність підприємства, як цілісного господарюючого елемента.

Мета роботи: виробити рекомендації щодо підвищення конкурентноздатності підприємств маркетинговими методами на прикладі ТОВ „РОС РВ”.

Така мета ставить перед нами наступні завдання:

- зробити дослідження та визначити рівень конкурентноздатності підприємства;

- проаналізувати рівень конкурентноздатності ТОВ ”РОС РВ”;

- намітити шляхи підвищення конкурентноздатності підприємства.

Робота складається з чотирьох підрозділів, вступу та висновків.



Розділ 1. Теоретичні основи конкурентоздатності підприємств

1.1 Поняття конкурентноздатності товару та конкурентноздатності підприємства

Поняття конкуренції багатозначне, тому універсального її визначення не існує. Конкурентноздатність в самому загальному вигляді - це володіння властивостями, що створюють переваги для суб'єктів економічного змагання.

Конкурентноздатністю товару називається ступінь привабливості даного продукту для споживача, що здійснює реальну покупку. Конкурентноздатність пов'язана не тільки з відмінними характеристиками товару, а з його привабливістю для клієнтів, які купують товар. Так, виявляється, що в цій сфері суверенітет споживача: вирішальне слово за ним. Навіть якщо він об'єктивно не прав. В історії бізнесу є багато прикладів, коли товари, що одержували щонайвищі оцінки експертів, не подобалися споживачам. Разом з тим не слід ставити знак рівності між масовістю продажів і конкурентноздатністю товару - це, хоча б і зв'язані, але не тотожні поняття. По-перше, продукти, що не влаштовують клієнтів, можуть активно продаватися при дефіциті або відсутності вибору. По-друге, цілком конкурентноздатні товари можуть бути орієнтовані на вузьке коло споживачів. Тому такі показники не є об'єктивними.

Більшість новачків зосереджується на параметрах товару і потім, для оцінки конкурентноздатності, зіставляють між собою деякі інтегральні характеристики такої оцінки для різних конкуруючих товарів. Нерідко ця оцінка попросту охоплює показники якості, і тоді оцінка конкурентноздатності підміняється порівняльною оцінкою якості конкуруючих аналогів. Практика ж світового ринку доводить невірність такого підходу. Більш того, дослідження багатьох товарних ринків однозначно показують, що кінцеве рішення про придбання тільки на третину пов'язано з показниками якості товару. А інші дві третини пов'язані із значними і достатньо вагомими для споживача умовами оплати, постачання і майбутнього використання товару.

Конкурентноздатність включає три основні складові. Одна з них жорстко пов'язана з виробом як таким і значною мірою зводиться до якості. Інша пов'язана як з економікою створення збуту і сервісу товару, так і з економічними можливостями і обмеженнями споживача. Нарешті, третя відображає все те, що може бути приємно або неприємно споживачу як покупцю, як людині, як члену тієї або іншої соціальної групи і т.д.

Покупець -- головний оцінювач товару. А це приводить до дуже важливої в ринкових умовах істини: всі елементи конкурентноздатності товару повинні бути настільки очевидні потенційному покупцю, щоб не могло виникнути щонайменшого сумніву або іншого тлумачення відносно будь-якого з них. Коли ми формуємо "комплекс конкурентноздатності", в рекламі дуже важливо враховувати особливості психологічного виховання і інтелектуальний рівень споживачів, багато інших факторів особистого характеру. Цікавий факт: майже всі зарубіжні посібники з реклами особливо виділяють матеріал, пов'язаний з рекламою в малограмотній або інтелектуально нерозвиненій аудиторії.

Споживачами товарів та послуг, що випускаються фірмою, можуть бути або приватні особи, або інші фірми (інакше їх називають інституційними споживачами). Більш просто і наочно цінність товару для споживача виступає в другому випадку. Річ у тому, що фірма-покупець як і фірма-виробник є комерційною, тобто діючого ради отримання прибутку, організацією. Цінність будь-якого товару, який отримується фірмою, прямо залежить від того прибутку, який його використання може їй принести, і може бути точно виражена в грошових одиницях.

Споживацькою цінністю товару або послуги є максимальна ціна, яку споживач вважає для себе вигідним заплатити за неї. Конкурентноздатність товару неоплаченої (або що дісталася покупцю безкоштовно) частини споживацької цінності товару. У кожного конкурентноздатного товару ціна реалізації нижче споживацькій цінності. Для споживача неоплачена частина споживацької цінності рівна одержаною їм від використовування товару додаткового прибутку. Для постачальника вона відповідає «запасу конкурентноздатності» його продукції.. При цьому споживач зацікавлений, щоб неоплачена їм частка була якомога більше. Відношення ж постачальника до цієї величини подвійне. З одного боку, він також виграє від її великих розмірів: значний запас конкурентноздатності гарантує, що буде куплений саме його товар, а не продукція інших фірм. З другого боку, піднімаючи продажну ціну і, значить, знижуючи запас конкурентноздатності, він безпосередньо збільшує свій прибуток.

Ринкове господарство, а вслід за ним і його вчені давно і добре зрозуміли, що намагатися схематично виразити конкурентноздатність товару -- це все одно що намагатися схемою показати всю складність і всю тонкість ринкового процесу. Для них конкурентноздатність стала тому просто зручним, концентруючи увагу і думку терміном, за яким будується вся різноманітність стратегічних і тактичних прийомів менеджменту в цілому і маркетингу зокрема. Система управління конкурентоспроможністю орієнтована на:

1) Розуміння потреб споживача і тенденцій їх розвитку;

2) Знання поведінки і можливостей конкурентів;

3) Знання стану і тенденцій розвитку ринку;

4) Знання навколишнього середовища і її тенденцій;

5) Вміння створити такий товар і так довести його до споживача, щоб споживач віддав перевагу не товару конкурента.

Існує багато підходів щодо оцінки конкурентоспроможності підприємства. Різні вчені пропонують різні групи показників, що відображають це складне економічне явище. Ми пропонуємо методику, яка, на наш погляд, дає можливість комплексно оцінити не тільки сьогоднішній стан конкурентноздатності підприємства, але й його потенціал на майбутнє.



1.2 Фактори впливу на конкурентноздатність і шляхи досягнення конкурентних переваг підприємства

Підтримка високої конкурентноздатності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг , та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д.

Важливим моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентноздатності підприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної преваги фірми .

На кожному етапі життєвого циклу підприємства стан конкурентноздатності підприємства різний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, то вважається , що настав момент для проведення перетворень. Але при такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дає. Справа в тому, що в силу різночасовості змін подій, які відбуваються в чинниках, що впливають на конкурентноздатність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора. Всі фактори, що впливають на конкурентноздатність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні. Зовнішні фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:

1) Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.

2) Господарська кон'юнктура, що складається. Вона включає кон'юнктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.

3) Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джерел енергії. Їх впровадження у виробництво підвищує технічний та виробничий потенціал підприємства.

4) Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток , а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентноздатності підприємства. [4]

До внутрішніх факторів відносяться наступні:

1) Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).

2) Система технологічного оснащення. Обновлення обладнання та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентноздатності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3) Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серйозно впливають на конкурентноздатність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із використаної сировини( це особливо характерно для харчової промисловості), некомплексна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширити виробництво. В наслідок цього знижується конкурентноздатність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка знижують витрати виробництва, а значить, підвищують конкурентноздатність.

4) Збут продукції: його об'єм та витрати реалізації. Цей фактор суттєво впливає на підвищення конкурентноздатності підприємства: можна добитися високих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політиці. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об'ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту.

5) Комплекс маркетингу на підприємстві. Цей фактор є ключовим у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства, оскільки на сьогоднішній тільки застосовуючи маркетингові принципи підприємства можуть вижити в конкурентній боротьбі. Сюди входять дослідження ринку, розробка товарів відповідно до потреб ринку та споживачів, аналіз конкурентів, просування товарів та інші елементи. Класичний комплекс маркетингу складається з чотирьох елементів (рис. 1.1). [22]

Продукт (Product)	Місце (Place)
Ціна (Price)	Просування (Promotion)

Рис. 1.1 Комплекс маркетингу 4Р

Визначивши середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти до установлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити із максимізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів.

Прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції.

Конкурентноздатність підприємства визначається за допомогою набору груп показників, які відображають конкурентноздатність продукції що випускається, ефективність господарської діяльності, інноваційний, кадровий та інформаційний потенціал підприємства.

Перша група включає показники, які характеризують економічні параметри, - собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умови гарантії і т. д.

Друга група включає показники, які характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.

Третя група включає показники, що характеризують інноваційний потенціал підприємства, що можна оцінити за допомогою технічного потенціалу основного капіталу та технологій підприємства.

Четверта група складається з показників, що характеризують кадровий потенціал підприємства - кваліфікацію його робітників та можливості щодо її підвищення.

П'ята група показників характеризує ступінь інформаційного забезпечення підприємства з використанням сучасних комунікаційних технологій [17].

В зв язку з тим, що межу ефективністі між впливовими факторами неможливо чітко визначити, має сенс віддати перевагу товарному фактору.

При оцінюванні конкурентноздатності підприємства предметом уваги повинна бути номенклатура товару та її конкурентноздатність. Саме товар з його якістю, упаковкою, сервісом, рекламою і т. д. приваблює не лише покупця.

Загальний порядок оцінки конкурентноздатності товару наступний:

· вибір та аналіз ринку для реалізації товару;

· вивчення конкурентів по виробництву і реалізації аналогічних товарів;

· вибір та обґрунтування найбільш конкурентноздатного товару-аналога в якості бази для порівняння;

· визначення необхідних груп параметрів, які підлягають оцінюванню;

· установка набору одиничних показників за відповідними групами параметрів;

· вибір методик розрахунків, визначення та аналіз зведених показників по товарним групам;

· розрахунок інтегрального показника конкурентноздатності товару підприємства;

· розробка товарної політики підприємства відносно виробництва товару для певного ринку, розширення його виробництва, експорту, розробка заходів щодо підвищення конкурентноздатності товару, зняття його з виробництва та ін.

Для того, щоб задовольнити свої потреби, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це досить складний виріб, нести витрати по експлуатації - купувати паливо, мастила, запасні частини.

Ділові стратегії перемагають, якщо їхньою основою є стійка конкурентна перевага. Компанія має конкурентну перевагу, якщо ЇЇ рівень роботи з клієнтами вищий, ніж у конкурентів, і вона в стані протидіяти впливу конкурентних сил.

Існує безліч способів досягнення конкурентної переваги: робити високоякісну продукцію, організувати відмінне обслуговування клієнтів, пропонувати більш низькі ціни, ніжу конкурентів, мати більш зручне географічне розташування, мати власну технологію, забезпечувати розробку і впровадження нового продукту в більш короткий термін, мати добре відому торгову марку і репутацію, забезпечувати покупцям додаткові ціннності за їхні гроші (сполучаючи гарну якість, гарний сервіс і прийнятні ціни). При цьому, щоб процвітати в створенні конкурентної переваги, компанія повинна пропонувати покупцям те, що вони вважають найбільш прийнятним для себе, -- гарний товар за низькою ціною чи товар поліпшеної якості, але трохи дорожчий.

Стратегія конкуренції компанії містить у собі підходи до бізнесу та ініціативи, що вона використовує для залучення клієнтів, ведення конкурентної боротьби і зміцнення своєї позиції на ринку. Ціль дуже проста і полягає в тому, щоб вести свої справи етично і чесно стосовно конкурентів, домагатися конкурентної переваги на ринку і створювати свою клієнтуру: коло лояльних покупців.

Конкурентна стратегія компанії звичайно передбачає як наступальні, так і оборонні дії, що починаються в залежності від зміни ситуації на ринку. Крім цього, конкурентна стратегія передбачає короткострокові тактичні ходи для миттєвої реакції на ситуацію і довгострокові дії, від яких залежать майбутні конкурентні можливості компанії і її позиція на ринку.

Конкурентна стратегія більш вузька за масштабом, ніж ділова стратегія. Ділова стратегія торкається не тільки питання про те, як проводити конкуренцію, але й відображає функціональні стратегії, дії і плани посібника з роботи в різноманітних умовах галузі (не тільки пов'язаних з конкуренцією), а також те, як менеджери вирішують стратегічні проблеми. Конкурентна стратегія пов'язана виключно з планами посібника з ведення конкурентної боротьби і наданню додаткових цінностей для покупців. Компанії в усьому світі використовують різні засоби по залученню покупців, завойовуючи їхню довіру на повторних продажах, випереджаючи конкурентів і утримуючи своє місце на ринку. З тих пір як керівництво компаній стало визначати короткострокові і довгострокові маневри для приведення у відповідність специфічної ситуації компанії і ринкового середовища, існує незліченна безліч варіантів і нюансів стратегії. У цьому контексті існує стільки конкурентних стратегій, скільки є конкурентів. Однак тонкощі і поверхневі розходження мають разючу подібність, коли озглядаються:мета діяльності компанії на ринку і тип конкурентної переваги, що компанія намагається досягти.

П'ять варіантів підходів до розробки стратегії конкуренції наведено нижче:

-Стратегія лідерства за витратами - передбачає зниження-повних витрат виробництва товару або послуги, що приваблює більшу кількість споживачів.

-Стратегія широкої диференціації-спрямована на надання товарам компанії специфічних рис, що відрізняють їх від товарів фірм-конкурентів, що, в свою чергу, сприяє збільшенню кількості покупців.

-Стратегія оптимальних витрат -дає можливість покупцям отримати за свої гроші більшу цінність за рахунок поєднання низьких витрат та широкої диференціації продукції. Задача складається в тому, щоб забезпечити оптимальні витрати та ціни відносно виробників продукції з аналогічними рисами та якістю.

-Стратегія ринкової ніші (або сфокусована стратегія): заснована на низьких витратах - орієнтується на вузький сегмент покупців, де фірма випереджає своїх конкурентів за рахунок більш низьких витрат виробництва;

заснована на диференціації продукції - ставить за мету забезпечення представників обраного сегмента товарами та послугами, що найбільш відповідають їх потребам та смаку.

-Стратегія упередження - найбільш часто використовується фірмами у галузях, що знаходяться на початкових стадіях свого життєвого циклу, та пов'язані з формуванням стратегічного активу випередження, який не завжди нейтралізується конкурентами.



1.3 Конкурентноздатність товару як найважливіший фактор забезпечення конкурентноздатності підприємства

Категорія “конкурентноздатність підприємства” тісно пов'язана з конкурентноздатністю товарів.

Конкурентноздатність товару - це такий рівень його економічних, технічних і експлуатаційних параметрів, який дозволяє витримати суперництво (конкуренцію) з іншими аналогічними товарами на ринку. Крім того, конкурентноздатність - порівняльна характеристика товару, що містить комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і економічних показників відносно виявлених вимог ринку або властивостей іншого товару.

Вона визначається сукупністю споживацьких властивостей даного товару-конкурента по ступеню відповідності суспільним потребам з урахуванням витрат на їх задоволення, цін, умов поставки і експлуатації в процесі продуктивного і (або) особистого споживання.

Розглянемо окремо всі складові показники конкурентноздатності товару.

Технічні показники товару визначаються оцінкою відповідності його технічного рівня, якості і надійності сучасним вимогам, які висуваються споживачами на ринку. Ці вимоги якнайповніші відображають їх суспільні і індивідуальні потреби при досягнутому (прогнозованому) рівні соціально-економічного розвитку і науково-технічного прогресу як у нас в країні, так і за кордоном.

Основні вимоги споживачів до технічних показників знаходять віддзеркалення в національних і міжнародних стандартах. В кожній країні існує своя система стандартизації товарів, відповідна ступеню розвитку національної економіки, науки, техніки і технології. Стандартизації, однак підлягають далеко не всі товари та послуги (загалом тільки приблизно 40% товарів стандартизуються).

Разом з тим у міру поглиблення інтеграції національної економіки в світову економіку і розширення зовнішньоекономічної співпраці товаровиробників все більше значення набувають розвиток міжнародної стандартизація товарів і досягнення відповідності національних стандартів міжнародним вимогам якості товарів. В цих цілях функціонує спеціально створена Міжнародна організація стандартизації (ISO - International Organisation for Standardisation).

Якість товару - це ступінь досягнення встановленого технічного рівня при виробництві кожної одиниці товарної продукції. Воно визначається або органолептичним методом (за допомогою органів чуття), або лабораторними дослідженнями з використанням приладів, апаратів, реактивів і інших технічних засобів.

Технічний рівень визначається як співвідношення вартості прогресивного обладнання до загальної вартості обладнання підприємства. [29]

Технічна конкурентноздатність товарів - показник гнучкий та динамічний. Він перманентно міняється відповідно до темпів науково-технічного прогресу, що відбувається як в країни, так і у ведучих світових виробників тієї або іншої продукції.

Комерційні умови. До основних показників, що визначають комерційні умови конкурентноздатності товарів, відносяться:

· цінові показники;

· показники, що характеризують умови поставок і платежів за товари, що поставляються;

· показники, що характеризують особливості діючої на ринку виробників і споживачів податкової і митної системи;

· показники, що відображають ступінь відповідальності підприємств-продавців за виконання зобов'язань і гарантій.

Рівень ціни виробництва безпосереднім чином визначає цінову конкурентноздатність товару. Зрозуміло, що чим нижче цей рівень, тим за інших рівних умов вище конкурентноздатність вироблюваної продукції на ринку і, переважні позиції її виробника в суперництві з іншими виробниками аналогічної продукції. І навпаки, більш високий рівень ціни знижує цінову конкурентноздатність товарів, зводячи її нерідко до нуля. З урахуванням даних умов і формується цінова політика в боротьбі за підвищення конкурентноздатності вироблюваних товарів.

Така ж картина є видимою і з виконанням умов поставок і платежів. Ніж ці умови більш гнучкі, ніж більш вони відповідають інтересам покупців, тим переважно товар в конкурентному суперництві з іншими аналогічними товарами на ринку. В першу чергу це торкається термінів і форм поставок товарів і пропонованої продавцем різноманітності форм розрахунків і платежів за здійснювані поставки.

Також напряму впливає на конкурентноздатність, що приймає на себе виробник товару гарантії і відповідальність за виконання зобов'язань по поставках у встановлені терміни товарів високої якості і надійності.

Організаційні умови придбання та використання товару споживачами забезпечують реальне виконання комерційних показників його конкурентноздатності. До них відносяться:

· забезпечення максимально можливого наближення продавців товару до покупців, що впливає на зниження витрат обігу та на рівень його ціни;

· доставка товару до місць споживання;

· розширення післяпродажного сервісу, що надається споживачам з гарантійним і післягарантійним обслуговуванням.

Сучасні товари стають дедалі складнішими, і потребують високого рівня обслуговування. Сьогодні в різних країнах світу на сервісні послуги припадає від 10 до 25% ВВП.

На сьогоднішній день покупець пред'являє продавцю товару обов'язкову вимогу: сервіс повинен забезпечити працездатність товару протягом всього терміну служби. Продавець з свого боку сприяє тому, щоб очікування покупця виправдалися, і тому організація сильної сервісної служби і її ефективне функціонування є першочерговою турботою будь-якої промислової фірми, яка хоче успішно виступити на ринку. Організація сервісу повинна слідувати основним правилам ефективного обслуговування споживачів. Для цього необхідні:

1) добре підготовлена стратегія, що визначає самий оптимальний рівень сервісу для кожного сегменту ринку;

2) уміле використання реклами, що доносить до покупця всі переваги сервісу і гарантуючої міцний зв'язок клієнта з покупцем;

3) чітка система поставки запчастин;

4) система правил виклику співробітників сервісної служби до клієнта;

5) навчання персоналу, пов'язане з доведенням до кожного виконавця стандартів обслуговування.

Сервіс підрозділяється на передпродажний і післяпродажний, а останній - на гарантійний і післягарантійний.

Передпродажний сервіс полягає в усуненні неполадок, викликаних транспортуванням продукції, в приведенні її в робочий стан, випробуванні, демонстрації покупцю виробу в роботі і т.д. В період післягарантійного сервісу фірма-продавець веде планово-запобіжні ремонти і капітальний ремонт, забезпечує запасними частинами, дає консультації по ефективному використанню техніки. За бажанням покупця проводяться модернізація проданої продукції і додаткове навчання персоналу. Задача післягарантійного ремонту - скоротити простої обладнання, збільшити міжремонтні терміни, підвищити безпеку експлуатації і кінець кінцем завоювати стійке положення на ринку, добитися конкурентноздатності продукції.

Формування попиту і стимулювання збуту (ФОССТІС) - є ключовим напрямом в конкурентній боротьбі за міцне місце на ринку збуту товару. Формування попиту (ФОС) полягає в тому, щоб повідомити потенційного покупця про існування товару, інформувати його про потреби, які задовольняються цим товаром, максимально знизити недовіру до товару з боку покупців і довести до них гарантії захисту інтересів покупців у випадку, якщо вони не будуть задоволені покупкою. Головна задача організації ФОС - введення на ринок нового товару, забезпечення його конкурентноздатності і наміченого об'єму продажів. Задача ж стимулювання збуту (СТІС) - викликати зацікавленість покупця до подальших покупок даного товару, до придбання великих партій, регулярних комерційних зв'язків. Діяльність по організації стимулювання збуту особливо важлива, коли на ринку є багато конкуруючих між собою товарів, мало відмінних по своїх споживацьких властивостях, а СТІС обіцяє покупцю відчутну вигоду за рахунок пропонованих знижок за умови придбання великих партій товару, регулярності покупок певного числа виробів ("бонусні" знижки). При стимулюванні збуту часто використовуються після продажні, супутні "подарунки", безкоштовне розповсюдження зразків товару, безкоштовна передача товару в тимчасове користування "на пробу" за реалізацію великих партій товару, прийом уживаного виробу, як перший внесок за нову річ. Велике значення має організація презентацій, прес-конференцій і інших організаційних заходів по введенню нового товару на ринок і забезпеченню його конкурентноздатності. [21]

Важливий вплив на конкурентноздатність здійснюють економічні умови споживання. За економічних умов споживання конкурентноздатність товару включає велике число показників, до основних слід віднести:

· енергоємність і економічність в споживанні сировини на одиницю продукції або роботи, що випускається;

· вартість сировини і експлуатаційних матеріалів;

· рівень безвідходної технологій, що використовуються;

· надійність, періодичність і вартість ремонтів, вартість запасних частин;

· чисельність обслуговуючого персоналу і його кваліфікація.

Шляхом сукупного підрахунку витрат на оплату енергії і сировини, оцінки вартості обслуговування і ремонтів, розрахунку витрат на оплату обслуговуючого персоналу і іншої статі витрат визначаються сукупні витрати споживання товару..

У результаті дії всієї сукупності приведених вище показників складається повна ціна споживання товару, вирішальним чином впливаючи на його конкурентноздатність.

Повна ціна споживання складається з ціни, сплаченої споживачем при придбанні товару, і витрат споживання. При цьому враховуються виплачувані покупцем митні збори, податки і збори, а також виплати по одержаних кредитах.

Загальна емпірична формула конкурентноздатності товару має вигляд: [7]

конкурентноздатність = якість + ціна + обслуговування (1.1.)

Конкурентноздатність товару поняття відносне, її можна прогнозувати в процесі розробки зразків, проте реальна конкурентноздатність оцінюється тільки на ринку при зіставленні як з характеристиками, так і з умовами продажу і сервісу аналогічних товарів-конкурентів.

1.4 Оцінка конкурентноздатності товару

За своєю суттю товар (робота, послуги) є єдиним засобом отримання прибутку і тим самим основним знаряддям конкурентної боротьби, її матеріальною основою. Скрізь, де розгортається суперництво за підвищення якості продукції і максимізацію прибутку, зниження витрат виробництва, важливе значення надається комплексній оцінки конкурентноздатності товару, До основних факторів цієї оцінки слід віднести:

1) потенціал і темпи зростання економіки;

2) рівень розвитку науки і техніки;

3) участь в міжнародному розподілі праці;

4) динамічність і місткість внутрішнього ринку;

5) соціально-економічну і внутрішньополітичну ситуацію;

6) гнучкість фінансової системи;

7) державне регулювання економіки

8) забезпеченість трудовими і матеріальними ресурсами та рівень кваліфікації трудових ресурсів.

У рамках комерційної діяльності для будь-якого самостійного підприємства або фірми ключовими факторами успіху в конкурентній боротьбі є: завоювання стійкого фінансового стану на ринку; наявність передової технології і високого потенціалу власних науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок; уміння проводити і ефективно використовувати маркетингові дослідження; здібність до маневрування за рахунок зміни якісних і цінових характеристик реалізованого товару, а також надання комплексу послуг, що включають інжинірингові, консалтингові, технічного обслуговування, послуги транспорту, зв'язки, посередницькі і др.; наявність власної мережі постачання і збуту, обслуговуваного досвідченими фахівцями; реалізація дієвої реклами і системи зв'язку з громадськістю; аналіз слабких і сильних сторін основних фірм-конкурентів на основі об'єктивної інформації.

Випускаючи конкурентноздатні товари, виробник забезпечує для себе міцне місце на ринку. В боротьбі за конкурентноздатність товарів, що випускаються, використовуються разом з ціновими методами і нецінові.

Споживацькі властивості товару, з яких складається його корисний ефект, визначаються набором "жорстких" і "м'яких" споживацьких параметрів.

"Жорсткі параметри" описують найважливіші функції товару і пов'язані з ним характеристики, задані конструкторськими принципами виробу. Вони мають певну величину, яка виражена в тих або інших одиницях (наприклад, потужність, розмір, температура і т.д.). Самою представницькою групою "жорстких" параметрів є технічні, які у свою чергу підрозділяються на параметри призначення (класифікаційні, технічної ефективності, конструктивні), енерго-економічні, а також параметри відповідності національним і міжнародним стандартам, нормативам, законодавчим актам і т.д. -- все це параметри, що регламентуються.

"М'які" параметри характеризують естетичні властивості товару, тобто є виразом дизайну, упаковки, кольори і додають товарам особливу привабливість. Останнім часом на вітчизняних ринках значення "м'яких" параметрів помітно зростає і не тільки для товарів масового попиту, в і виробничого значення. "М'які" параметри, як правило, не мають природної фізичної міри і важко піддаються кількісній оцінці. [9]

Численні розрахункові способи визначення конкурентноздатності товару оперують такими групами показників - параметрами якості (технічних) і економічних факторів. Розглянемо більш детально ці способи і визначимо переваги і недоліки їхнього використання в системі конкурентноздатності. Хоча такий метод має певні недоліки, він дає змогу оцінити кількісні параметри конкурентноздатності товару та виявити проблемні характеристики.

Від вибору бази порівняння в значній мірі залежить правильність результату оцінки конкурентноздатності і прийняті надалі рішення. Базою порівняння можуть виступати: потреба покупців; величина необхідного корисного ефекту; конкуруючий товар; гіпотетичний зразок; група аналогів. У тому випадку, коли базою порівняння є потреба покупців, здійснюється вибір номенклатури і установлення величин параметрів потреби покупців, оцінюваної і конкуруючої продукції, якими споживач користується при оцінці продукції на ринку, а також вагомості цих параметрів у загальному їхньому наборі. Коли за базу порівняння приймається величина необхідного споживачу корисного ефекту продукції, а також сума коштів, що споживач готовий витратити на придбання, і споживання продукції, виділяються сам корисний ефект як еталон чи сума засобів. Якщо оцінювана продукція має конкурента, то товар - зразок моделює потреба і виступає як матеріалізовані вимоги, яким повинна відповідати продукція, що підлягає оцінці. Іноді як база порівняння виступає гіпотетичний зразок, що являє собою середнє значення параметрів групи виробів. Така процедура використовується в тому випадку, коли інформації з конкретного зразка - аналогу недостатньо. Фактично мова йде про аналіз потреби, якої може і не існувати, тому ця оцінка повинна розглядатися як орієнтовна і підлягаюча подальшому уточненню. Значно частіше за базу порівняння приймається група аналогів, відібраних з погляду узгодження класифікаційних параметрів зразка й оцінюваної продукції, з яких вибираються найбільш представницькі, а потім прогресивні вироби, що мають найкращу перспективу для подальшого розширення обсягу продажів. Оцінка конкурентноздатності товару виробляється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. [14]

Порівняння проводиться по групах технічних і економічних параметрів. При оцінці використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки. Диференціальний метод оцінки конкурентноздатності базується на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння та їхньому зіставленні. Якщо за базу оцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника конкурентноздатності виробляється по формулі: [14]

, (1.1)

де qi - параметричний показник конкурентноздатності по і-му параметру;

Pi - величина і-го параметра для аналізованої продукції;

Piо - величина і-го параметра, при якому потреба задовольняється цілком.

Оскільки параметри можуть оцінюватися різними способами, то при оцінці по нормативних параметрах одиничний показник приймає тільки два значення - 1 чи 0. При цьому якщо аналізована продукція відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми і стандарти не укладається, те показник дорівнює 0. Якщо аналізована продукція має параметр, значення якого перевищує потреби покупця, то зазначене підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага й одиничний показник по даному параметрі не може мати значення більше 100% і при розрахунках повинна використовуватися мінімальна з двох величин - 100% чи фактичне значення цього показника. Такий показник може використовуватися тільки в тому випадку. якщо є певні нормативні показники та характеристики. [14]

Якщо за базу оцінки приймається зразок, розрахунок одиничного показника конкурентноздатності проводиться по формулах:

(1.2.)

(1.3.)

Де qi`, qi - одиничний показник конкурентноздатності по і-му технічному параметру. [14]

З формул (1.2) і (1.3) вибирають ту, у якій росту одиничного показника відповідає підвищення конкурентноздатності. Якщо технічні параметри продукції не мають кількісної оцінки, для додання цим параметрам кількісних характеристик використовуються експертні методи оцінки в балах.

Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентноздатності аналізованої продукції чи наявності в неї недоліків у порівнянні з товаром - аналогом. Він, однак, не враховує вплив на відданя переваги споживачем при виборі товару вагомості кожного параметра. Для усунення цього недоліку використовується комплексний метод оцінки конкурентноздатності. Він ґрунтується на застосуванні комплексних показників чи зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і зразка. Розрахунок групового показника по нормативних параметрах виробляється по формулі: [14]

(1.4.)

де Iнп - груповий показник конкурентноздатності по нормативних параметрах;

qнi - одиничний показник конкурентноздатності по і-му нормативному параметру, що розраховується по формулі (1.1).

Відмінною рисою даної формули є те, що якщо хоча б один з одиничних показників дорівнює 0, що означає невідповідність параметра обов'язковій нормі, те груповий показник також дорівнює 0. Очевидно, що товар при цьому буде неконкурентоспроможний. Розрахунок групового показника по технічних параметрах (крім нормативних) виробляється по формулі:

(1.5.)

де Iтп - груповий показник конкурентноздатності по технічних параметрах;

ai - вагомість і-го параметра в загальному наборі з n технічних параметрів, що характеризують потребу.

Отриманий груповий показник Ітп характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі по всьому наборі технічних параметрів; чим він вище, тим у цілому повніше задовольняються запити споживачів. Основою для визначення вагомості кожного технічного параметра в загальному наборі є експертні оцінки, що базуються на результатах маркетингових досліджень. [14]

Іноді з метою спрощення розрахунків і проведення орієнтованих оцінок з технічних параметрів може бути обрана найбільш вагома група чи застосований комплексний параметр - корисний ефект, що надалі бере участь у порівнянні. Розрахунок групового показника по економічних параметрах виробляється на основі визначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції. Повні витрати споживача визначаються по формулі: [14]

(1.6.)

де З - повні витрати споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції;

Зс - одноразові витрати на придбання продукції;

Т - термін служби;

і - рік один по одному. При цьому

(1.7.)

де Сj - експлуатаційні витрати по j-ій статті;

n - кількість статей експлуатаційних витрат. [14]

У тому випадку, якщо продукція може бути продана після експлуатації, повні витрати повинні бути зменшені на величину виторгу за неї (відповідно показник для даної статті вводиться у формулу зі знаком мінус).

Розрахунок групового показника по економічних параметрах виробляється по формулі:

(1.8.)

де Iэп - груповий показник по економічних параметрах;

З, Зо - повні витрати споживача відповідно по оцінюваній продукції і по зразку [14].

Розрахунок інтегрального показника конкурентноздатності виробляється по формулі [14] :

( 1.9.)

Змішаний метод оцінки являє собою сполучення диференціального і комплексного методів. При змішаному методі оцінки конкурентноздатності використовується частина параметрів, розрахованих диференціальним методом, і частина параметрів, розрахованих комплексним методом. Варто помітити його істотний недолік - споживчі властивості товару і їхній набір визначаються не враховуючи думки споживача. Як випливає з приведених вище розрахункових значень, апріорно передбачається, що поліпшення кожної з характеристик товару автоматично підвищує його конкурентноздатність. Так, наприклад, якщо тарілка виявиться на п'ятдесят грамів легше базового зразка, то це, відповідно до приведеного підходу, означає підвищення конкурентноздатності товару. Очевидно, що це насправді не так однозначно. Споживач саме оцінює масивність тарілки, її стійкість. Інакше кажучи, "поліпшення" характеристик товару в порівнянні з базовим зразком зовсім не гарантує появи конкурентних переваг - вирішальну роль варто віддавати споживачу в оцінці переваг чи недоліків товару. Сукупність якісних і вартісних характеристик товару, що сприяють створенню переваги даного товару перед товарами-конкурентами в задоволенні конкретної потреби покупця, визначає конкурентноздатність товару.

Розділ 2. Аналіз конкурентоздатності ТОВ „РОС РВ”

2.1 Характеристика діяльності підприємства

Поліграфічне підприємство ТОВ «РОС РВ» було засновано в 1999 році. Підприємство діє згідно статуту і законодавства України. Це компанія, що динамічно розвивається та реалізовує широкий асортимент поліграфічного обладнання. З часом керівництво компанії ухвалило рішення розширити спектр діяльності фірми і пропонувати клієнтам не просто продаж та доставку обладнання, а його монтаж, наладку, ремонт і сервісне обслуговування.

Основними напрямами діяльності фірми є:

· продаж поліграфічного обладнання;

· ремонт поліграфічного обладнання;

· виконання пуско-налагоджувальних робіт по монтажу і демонтажу обладнання;

· оцінка технічного стану діючого обладнання;

· відновлення поліграфічного обладнання;

· навчання робітників і інженерів найефективнішим прийомам роботи з обладнанням і матеріалами на базі Клієнта;

Дуже багато замовників мають потребу не просто в устаткуванні, а вимагають модернізацію та відновлення поліграфічного обладнання, по виконанню яких надаються гарантійні зобов'язання. Для задоволення такої потреби ринку фірма ТОВ «РОС РВ» з 2003 року приступила до виконання робіт по відновленню листових офсетних машин "ADAST", "POLLY", "ROLAND", "KBA", "HEIDELBERG", а також різального обладнання фірм "ADAST", "WHOLENBERG", "POLAR", післядрукарського обладнання таких фірм як "MULLER MARTINI", "STAHL", плоскодрукарських автоматів Original HEIDELBERG, підготовлених для вирубки упаковки, биговки і конгреву, або оснащених пристроями для гарячого тиснення фольгою. В даний час виробничі потужності підприємства дозволяють відновлювати 3-4 умовних друкарських секцій в місяць. У виробничій програмі відведено місце під відновлення як невеликих листових офсетних друкарських машин моделей ADAST DOMINANT 515, POLLY 266, HEIDELBERG GTO46, так машин-повноформатів серій ADAST DOMINANT 846, POLLY 466, KBA Rapida 102, HEIDELBERG SORS, Speedmaster 102

Порядок відновлення обладнання в «РОС РВ» наступний:

· дефектація обладнання за підсумками попередньої експертизи;

· повний демонтаж обладнання;

· миття і чищення обладнання;

· докладна дефектація за підсумками глибокого розбирання і складання дефектувальної відомості;

· замовлення необхідних комплектуючих;

· ремонтні роботи з заміною зношених механізмів і деталей;

· роботи по модернізації (за бажанням замовника) шляхом реалізації конструкторських рішень, що враховують сучасні тенденції розвитку друкарських машин. Наприклад, на устаткуванні ранніх років випуску може бути встановлена система штифтового приведення, більш досконалий зволожуючий апарат, а також інші допоміжні системи і пристрої автоматизації.

Після закінчення відновлювальних робіт замовникам пропонується демонстрація відновленого обладнання. Метою демонстрації є - підтвердження відповідності характеристик відновленої машин стандартним паспортним вимогам для обладнання, даного типу.

На все відновлене обладнання надається гарантія від трьох місяців до одного року. При укладенні сервісного договору на післягарантійне обслуговування замовнику надається повне комплексне обслуговування на весь термін експлуатації обладнання з можливими варіантами обслуговування - від простої оцінки стану машини до виконання всіх регламентних технічних робіт.

Аналізуючи конкурентне середовище на поліграфічному ринку, необхідно спочатку відзначити, хто є потенційними споживачами товарів і послуг, що надаються фірмою «РОС РВ». Потенційними споживачами фірми є видавництва, друкарні, поліграфічні комплекси і ін., які відносяться до так званої сфери «великої поліграфії» такі, як:

· газета «Видавництво «Вперед» м. Сімферополь;

· ТОВ «Перша експериментальна друкарня» р. Харків;

· видавничий будинок «Фактор» р. Харків;

· газета «Приазовський робітник», р. Маріуполь.

Це підприємства, що використовують в своїй діяльності в основному імпортовані нові і вживані офсетні поліграфічні машини. Розподіл таких споживачів по регіонах досить рівномірний.

Реальними конкурентами фірми є такі підприємства, як Ям-інтернешнл, Поліграфсервіс, Інтертехнодрук. Враховуючи специфіку того сегменту споживачів, на якому функціонує фірма, можна сказати, що в цьому сегменті ринку фірма є одним з лідерів. Інші ж фірми, діючі на даному ринку, здійснюють продаж, ремонт і сервісне обслуговування в основному нового офсетного поліграфічного обладнання тільки однієї з декількох зарубіжних фірм, представлених в Україні з якими у них підписані дилерські угоди, наприклад: Представництво HEIDELBERG-Україна, ПоліграфІморт. Серед малих друкарень дуже популярні послуги приватних механіків, тобто кваліфікованих фахівців, що працюють і обслуговуючих парк обладнання крупних друкарень. Також як конкуренти можна розглядати і самі друкарні, що мають в штаті своїх механіків і самі реалізують своє обладнання. Вони намагаються здійснювати ремонт обладнання своїми силами, але загальна тенденція ринку така, що ці організації все більше вдаються до послуг спеціалізованих фірм таких як «РОС РВ».

Оцінку внутрішнього середовища фірми - її силу і слабкість, а також зовнішніх можливостей та загроз проводять за допомогою SWOT - аналізу. Це легкий у застосуванні інструмент швидкої оцінки стратегічного положення компанії. SWOT - аналіз підкреслює, що стратегія повинна як можна краще поєднувати внутрішні можливості компанії (її сильні і слабкі сторони) і зовнішню ситуацію (частково відображену у можливостях та загрозах).

Термін “SWOT - аналіз” виник від скорочення перших літер англійських слів “сильні та слабкі сторони, можливості та загрози” (Strength, Weaknesses, Opportunities, Тhreats).

SWOT аналіз являє собою групування факторів оточуючого середовища на зовнішні та внутрішні (відносно підприємства) та їх аналіз з позиції визначення позитивного чи негативного впливу на діяльність підприємства. Проведення такого аналізу є частиною загального аналізу конкурентоспроможності підприємства, оскільки він дає змогу виявити „вузькі місця” в роботі підприємства, а також розглянути діяльність підприємства в контексті сьогоднішніх умов ринку.

Узагальнюючим елементом SWOT - аналізу, на якому базується формування стратегії фірми, є матриця сильних та слабких сторін, можливостей та загроз.

Сильні та слабкі сторони фірми доцільно розглядати за окремими розділами (маркетинг, фінанси, організація управління, дослідження та розробка, персонал), кожен з яких повинен містити низку факторів (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1 SWOT - аналіз ТОВ „РОС РВ”

Сильні сторони - значний досвід; - швидке виконання відновлювальних робіт; - якісне гарантійне обслуговування; - конкретне керівництво; - ціна на продукцію нижча, ніж в конкурентів; - позитивний імідж; - висока якість товарів та послуг; - ефективні канали розповсюдження продукції; - вихід в Інтернет та наявність власної сторінки в Інтернеті; - великий досвід в удосконаленні ремонту поліграфічного обладнання; - співробітництво з сервісними організаціями виробників поліграфічного обладнання, в т.ч. міжнародними; - високі технологічні навички; - високий рівень підготовки кадрів; - досвід практичної діяльності; - позитивний мікроклімат в колективі

Слабкі сторони - невисока якість післягарантійного обслуговування; - невисока швидкість виконання робіт з монтажу і демонтажу обладнання; - відсутність чіткого поділу праці управлінського персоналу; - відсутність чіткої оперативної системи контролю за виконанням рішень; - нестача коштів на вивчення потреб ринку; - нестача коштів на проведення широкомаштабної рекламної кампанії; - високі витрати для створення позитивного іміджу за кордоном;

Подобные документы

• Підвищення конкурентоздатності підприємства (на прикладі ТОВ "Агросервіс" ЛТД)

  Методологічні основи конкурентоздатності підприємства. Сучасний стан та проблема посилення конкурентоздатності продукції агропромислового комплексу України на Європейському продовольчому ринку. Огляд шляхів підвищення конкурентоздатності підприємства.
  
  дипломная работа [152,7 K], добавлен 25.06.2012
  

• Напрямки підвищення рівня конкурентоздатності підприємства

  Теоретично-організаційні засади, поняття, сучасні моделі, методи оцінки конкурентоздатності. Фактори, що впливають на конкурентоздатність, складання стратегічного балансу та сутність SWOT-аналізу. Аналіз формування попиту і стимулювання збуту продукції.
  
  дипломная работа [267,9 K], добавлен 21.08.2010
  

• Аналіз діяльності на ринку ТОВ "Нове Діло"

  Історія розвитку підприємства, що вивчається, як одного з великих виробників хліба та хлібобулочних виробів в Одесі та Одеській області, оцінка якості продукції. Аналіз впливу конкурентних сил на ТОВ "Нове діло". Шляхи підвищення конкурентоздатності.
  
  реферат [15,6 K], добавлен 20.12.2015
  

• Аналіз конкурентоспроможності суб'єкта підприємництва та напрямки її підвищення

  Напрями діяльності та організаційна структура ВАТ "Юність"; оцінка фінансово-економічного стану підприємства. Визначення конкурентоздатності виробів фабрики. Розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності ВАТ "Юність" в умовах ринкової економіки.
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 09.07.2014
  

• Шляхи підвищення рентабельності підприємства

  Поняття та суть рентабельності підприємства. Характеристика показників рентабельності. Основні заходи щодо підвищення прибутку підприємства. Напрямки зниження витрат підприємства. Аналіз діяльності та рентабельності підприємства ВАТ "М’ясокомбінат".
  
  курсовая работа [51,9 K], добавлен 09.10.2012
  

• Обґрунтування стратегії підвищення рентабельності діяльності підприємства (за матеріалами ТОВ "СП Профіпласт")

  Прибутковість функціонування підприємства: поняття, основні параметри, фактори формування. Обґрунтування комплексу заходів щодо підвищення прибутковості діяльності підприємства. Розробка стратегії підвищення рентабельності діяльності ТОВ "СП "Профіпласт".
  
  дипломная работа [2,3 M], добавлен 07.07.2011
  

• Рентабельність підприємства та шляхи її підвищення

  Економічна сутність рентабельності, огляд системи її базових показників. Особливості аналізу економічної діяльності зарубіжних підприємств. Огляд показників рентабельності вітчизняного підприємства. Пропозиції щодо підвищення прибутковості підприємства.
  
  реферат [238,0 K], добавлен 23.05.2014
  

• Рекомендації щодо формування конкурентних переваг підприємства на ринках з поглибленою диференціаціє продукту

  Характеристика процесів успішного функціонування підприємства у конкурентному середовищі. Знайомство с особливостями розроблення практичних рекомендацій щодо формування конкурентних переваг підприємства на ринку з поглибленою диференціацією продукту.
  
  курсовая работа [389,4 K], добавлен 20.05.2014
  

• Підвищення конкурентоспроможності підприємства ТОВ "Атлант-М Лепсе"

  Розкриття економічної суті конкурентоспроможності підприємства. Аналіз діяльності підприємства ТОВ "Атлант-М Лепсе", оцінка конкурентоспроможності його продукції. Розробка заходів щодо створення конкурентних переваг організації, оцінка їх ефективності.
  
  курсовая работа [163,4 K], добавлен 29.04.2015
  

• Створення власної справи - відкриття підприємства з виготовлення піци ПП "Велічіта"

  Аналіз ринку збуту та стану справ у галузі та оцінка конкурентоздатності підприємства. План маркетингу, опис технологічного процесу та розрахунок витрат на придбання сировини та основних засобів. Оцінка ризику, страхування і ресурсне забезпечення.
  
  бизнес-план [95,3 K], добавлен 30.11.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам